Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

РОЗВИТОК ІСТОРИКО-КНИГОЗНАВЧОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ У ХІХ ст.

Шалашна Наталія Миколаївна

Спеціальність 07.00.08 - книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

Київ - 2004

Анотація

Шалашна Н.М. Розвиток історико-книгознавчої думки в Україні в ХІХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.08 - книгознавство, бібліотекознавство та бібліографознавство. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. - Київ, 2004.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню процесу розвитку історико-книгознавчої думки в Україні в ХІХ ст. Визначено, що сутність цього процесу полягала у становленні предмету, методів, тематики й структури історичного дослідження книги. З'ясовано зміст поняття “історія книги” у працях дослідників ХІХ ст. Історико-книгознавчі публікації ХІХ ст. класифіковано за основними тематичними напрямками та з'ясовано головні здобутки у сфері формування методики історичного дослідження книги. Відзначено роль наукових установ, періодичних видань та науковців України у розвитку історії книги як самостійної сфери наукових досліджень. Встановлено головні напрямки впливу на формування історичного книгознавства наук, які мали спільний предмет вивчення - книгу.

Ключові слова: історико-книгознавча думка, історія книги, рукописна книга, друкована книга, періодизація історії книги, методика дослідження книги, книжкова культура.

Аннотация

Шалашная Н.Н. Развитие историко-книговедческой мысли в Украине в ХІХ в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.08 - книговедение, библиотековедение, библиографоведение. Национальная библиотека Украины имени В. И. Вернадского. - Киев, 2004.

Диссертация посвящена комплексному исследованию процесса развития историко-книговедческой мысли в Украине в ХІХ в. Определена суть этого процесса, которая заключалась в становлении предмета исследования, методики, тематики и структуры исторического изучения книги. Выявлено содержание понятия “история книги” в трудах исследователей ХІХ в. Историко-книговедческие публикации этого периода классифицированы по основным тематическим направлениям, а именно: история отдельных типографий, история отдельных памяток книжной культуры, деятельность выдающихся мастеров книгопечатания, история книжных собраний.

Определены главные достижения, реализованные на протяжении ХІХ в. в сфере формирования методики исторического исследования книги. Проанализированы основные аспекты становления таких важных для истории книги методов, как палеографический, сравнительно-исторический, метод историко-книговедческого анализа. Разработана периодизация процесса развития историко-книговедческой мысли в Украине. Выявлено, что этапом начального формирования истории книги как отдельной сферы научного знания является первая половина ХІХ в., однако все необходимые предпосылки для начала ее становления возникли на протяженииХІ -XVIII вв. Наиболее значительные результаты историческим книговедением в Украине были достигнуты во второй половине ХІХ в.

Определена роль научных организаций, обществ, периодических изданий, выдающихся ученых в развитии истории книги. Наиболее прогрессивные тенденции исторического изучения книжной культуры нашли свое воплощение в работах Е. Болховитинова, Д. Зубрицкого, А. Петрушевича, С. Пташицкого, С. Голубева, И. Франко, М. Лилеева, Я. Головацкого, М. Максимовича и др.

Указаны направления взаимовлияния исторического книговедения и других наук, которые имели с ним общий предмет исследования - книгу. Характерным направлением эволюции тематики историко-книговедческих публикаций на протяжении ХІХ в. определен переход от эмпирических исследований к работам, в которых присутствуют обобщения и выводы, которые касались всей книжной культуры Украины., что послужило предпосылкой для формирования украинской национальной книговедческой школы в ХХ в.

Ключевые слова: историко-книговедческая мысль, история книги, рукописная книга, печатная книга, периодизация истории книги, методика исследования книги, книжная культура.

Annotation

Shalashna N.M. Development of historical and book-science thought in Ukraine in the 19^th century.

The thesis in the form of manuscript is submitted to the degree of Candidate of Historical Sciences in specialty 07.00.08 - book-science, library science and bibliography science. The V. I. Vernadsky Ukrainian National Library. Kyiv, 2004.

This thesis is dedicated to the complex research of process of the development of historical and book-science thought in Ukraine in the 19^th century. Importance of this process consists of the formation of subject, methods, themes and structures of historical research of the book was defined. The content of notion “history of a book” was turned out in the works of researches of the 19^th century. Historical and book-science publications of the 19^th century were classified on basic thematic trends and the main achievements in the sphere of forming of methods of historical research of the book were found out. The role of scientific of institutions, periodical publications and Ukrainian scientists in the development of history of a book as an independent sphere of scientific researches was marked. Main trends of influence on forming of historical and book-science of sciences, which had a common subject of study - the book were determined.

Key words: historical and book-science thought, history of a book, manuscript book, printed book, periodization of history of the book, methods of research of a book, book culture.

книга наука історичний

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження визначається пильною увагою суспільства до сучасних процесів державотворення, відновлення й розвитку національних традицій. Осягнення на новому етапі культурної спадщини вимагає глибокого аналізу і систематизації здобутків минулого, об'єктивного і цілісного відтворення процесу історичного розвитку української культури. Відповідно вагомого значення набувають дослідження, в яких становлення та розвиток книгознавства в Україні розглядаються з позицій сучасних здобутків історичної науки.

У розробці цілісної концепції історичного розвитку книгознавства в Україні значну роль відіграють дослідження всіх його складових, серед яких особливе місце займає історія книги. Становлення історико-книгознавчих досліджень, виникнення історії книги як наукового напрямку відбувалося в ХІХ ст. Саме в цей період було здійснено перехід від емпіричного накопичення спостережень, нотаток, фактографічних відомостей до теоретичного наукового осмислення історії книги як складової частини культури суспільства. Протягом ХІХ ст. в Україні сформувалися всі необхідні передумови для виникнення на початку ХХ ст. першої національної наукової школа книгознавства.

Наразі в Україні немає узагальнюючого дослідження, де розглядалися б шляхи становлення та розвитку, розкривалися загальні особливості процесу формування історичного книгознавства як самостійної наукової дисципліни. Ґрунтовного опрацювання й систематизації потребує значний масив наукових праць з історії рукописної та друкованої книги, опублікованих протягом ХІХ ст. На сучасному етапі ці матеріали використовуються лише в якості джерел історичних відомостей, в той час як історико-книгознавча думка вимагає історіографічного осмислення їх з позицій розвитку науки, формування тематики, предмету й методики дослідження книгознавства.

Особливо актуальним це завдання видається з огляду на те, що в здобутках української науки про книгу, зокрема в її історичному аспекті, багато методів, поглядів, теоретичних концепцій, систематичних наукових досліджень, які збагачують не лише книгознавство, а й цілий комплекс гуманітарних наук - мистецтвознавство, літературознавство, мовознавство, історію церкви й релігії, історію культури України та ін. Все вищевикладене обумовило вибір теми дослідження “Розвиток історико-книгознавчої думки в Україні в ХІХ ст.”

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота пов'язана із одним з головних напрямків наукової роботи НБУВ “Вивчення, збереження та видання української історико-культурної спадщини”, відомча тема “Книжкові та рукописні пам'ятки: історико-культурні дослідження бібліотечних зібрань, колекцій та рідкісних видань” (номер теми 4.1.02-06).

Мета дослідження: на основі аналізу праць вітчизняних вчених, присвячених історії книги, встановити хронологічну послідовність та визначити періодизацію й загальні особливості формування і розвитку історико-книгознавчої думки в Україні протягом ХІХ ст.

Завдання роботи:

- зібрати й узагальнити джерельну базу дослідження, викласти в хронологічній послідовності основні факти розвитку історико-книгознавчих досліджень в Україні у ХІХ ст.;

- виявити основні закономірності формування історико-книгознавчої думки та встановити місце історії книги у загальному контексті вітчизняної науки;

- встановити внесок у розвиток історичного книгознавства визначеного періоду вітчизняних вчених, а також культурно-освітніх установ та навчальних закладів;

- визначити роль періодичних видань того часу, на сторінках яких послідовно висвітлювалася історико-книгознавча тематика, взаємозв'язки між ними;

- з'ясувати основні етапи формування історико-філологічних методик дослідження історії книги як розділу загального книгознавства протягом ХІХ ст.;

- показати хронологічну послідовність розвитку історії книги в Україні в контексті формування національної школи книгознавства та окреслити головні етапи її становлення;

- простежити розвиток історії книги в Україні впродовж ХІХ ст.

Об'єктом дослідження є історичне книгознавство в Україні у ХІХ ст.

Предмет дослідження - відбиття процесу формування історії книги як спеціальної дисципліни і розділу загального книгознавства в працях українських вчених ХІХ ст.

Методи дослідження. Основними методологічними засадами роботи є принципи історизму, наукової об'єктивності, системності при висвітленні історичних явищ і фактів. Використані також хронологічний та порівняльний методи; історіографічного та джерелознавчого аналізу архівних і бібліографічних матеріалів; систематизації, класифікації та книгознавчого вивчення масиву історико-книгознавчих праць.

Хронологічні рамки дослідження - з кінця XVIII до кінця ХІХ ст. - зумовлені тим, що даний історичний період є визначальним у становленні та розвитку української історико-книгознавчої думки. В цей період відбувся перехід від накопичення емпіричних даних з історії окремих книг та друкарень до систематичного наукового осмислення всієї вітчизняної книжкової культури. Досягнення вітчизняної історії книги стали можливими завдяки попереднім здобуткам, тому в дисертації коротко окреслені передумови розвитку української історико-книгознавчої думки. Також охарактеризовано деякі наукові праці перших років ХХ ст., оскільки в них було втілено результати досліджень ХІХ ст.

Джерельною базою дослідження є архівні документи фондів Інституту рукопису НБУВ, зокрема Київської духовної академії, Університету св. Володимира, особові фонди Ф. Тітова, С. Голубєва, А. Криловського, М. Лілєєва, О. Лазаревського, В. Іконникова, П. Житецького, І. Каманіна, С. Маслова, а також публікації з історії рукописної та друкованої книги вітчизняних вчених ХІХ ст., видані як монографії, статті або окремі відбитки статей з періодичних видань; стародруки українських друкарень, оскільки передмови та післямови до стародруків, присвяти, маргінальні записи авторів та читачів часто містять багато історико-книгознавчих відомостей.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше було комплексно простежено розвиток історико-книгознавчої думки в Україні за досить тривалий період, який фактично підготував ґрунт для оформлення української історико-книгознавчої школи в 20-х рр. ХХ ст.:

- висвітлено передумови формування вітчизняної історико-книгознавчої думки, що утворилися протягом ХІ - XVIII ст.;

- визначено основні напрямки, за якими формувалася тематика історико-книгознавчих досліджень, та найбільш актуальні проблеми, що вирішувалися істориками книжкової справи в ХІХ ст.;

- окреслено особистий внесок видатних вчених в дослідження історії книги в Україні, основні питання, що ними розроблялися, та способи вирішення ними найбільш актуальних на той час проблем;

- виділено хронологічні періоди та охарактеризовано основні тенденції, що відзначали вітчизняну історико-книгознавчу думку на кожному з етапів її розвитку в ХІХ ст.;

- охарактеризовано структуру історико-книгознавчого знання й характерні риси методики дослідження книги, яка застосовувалася вітчизняними істориками в ХІХ ст.;

- з'ясовано взаємостосунки між історико-книгознавчими дослідженнями та іншими науками, що мали спільний об'єкт на час формування вітчизняної історико-книгознавчої думки;

- визначено головні результати розвитку історії книги протягом ХІХ ст. як теоретичної науки і значення цих результатів для формування вітчизняної наукової школи книгознавства.

Стан наукової розробленості теми. Перші спроби узагальнити відомості з історії розвитку історичного книгознавства робились ще в ХІХ ст. В деяких працях, присвячених історії книжкової справи, подаються відомості з історіографії обраної теми, іноді з характеристикою окремих джерел. Найбільш докладними такі відомості є в працях П. Троцького, Ю. Тиховського, Г. Крижанівського, М. Думитрашка.

Систематичне дослідження проблеми історії формування вітчизняного історичного книгознавства починається лише в ХХ ст. В 1932 р. у видавництві “Рух” планувалося видати “Історію української книги”. Видання не було здійснене з політичних причин, однак в архіві С. Маслова зберігся план, у якому було зафіксовано тематику та авторів майбутньої праці. Зокрема, перший розділ мав називатися “Історія вивчення української книги”, планувався в обсязі 3 друкованих аркушів, автором його повинен був стати М. В. Геппенер.

Бібліографію історії вітчизняної книги містить робота І. Огієнка “Історія українського друкарства”, однак її предметом була історія друкарства, а не книгознавчої думки. В 1963 - 1964 рр. вийшли статті Є. Немировського “Очерки историографии русского первопечатания” та “Труды по истории русского первопечатания во второй половине ХІХ - ХХ веках”, де охарактеризовано здобутки українських істориків книги ХІХ ст. в дослідженні діяльності І. Федорова. Докладну історіографію цього питання подав М. Ковальський у посібнику “Джерела про початковий етап друкарства на Україні” (1972 р.). Короткий огляд діяльності вітчизняних істориків книги ХІХ ст. подано в статті О. Молодчикова “Радянське книгознавство на Україні” з колективної праці “Українська книга” (1965 р.). Проте у згаданих працях в реаліях того часу відкидалися заслуги вчених, які не вкладалися в ідеологічну концепцію радянської історичної науки, крім того, висвітлювався лише один з аспектів розвитку вітчизняної історії книги.

Першою в Україні науковою розвідкою, спеціально присвяченою історії формування вітчизняної книгознавчої думки, була стаття М. Рудя “Проблеми книгознавства в працях вчених України” (1983 р.). Автор відзначає важливий внесок вітчизняних дослідників ХІХ ст. у формування історії книги, однак невеликий обсяг статті не дав можливості повністю висвітлити це питання.

Вагоме значення для розуміння загального шляху розвитку історико-книгознавчої думки в Україні мають статті Г. Ковальчук “Книгознавча концепція П. Й. Ярковського (До джерел історії вітчизняної бібліологічної науки)” (2000 р.), О. Колосовської “Кирилична стародрукована книга у дослідженнях галицьких учених (кінець XVIII - перша половина ХХ ст.)” (2003 р.).

Докладна характеристика праць західноукраїнських вчених з історії друкованої книги є одним з головних завдань здійсненого у 1998 р. дисертаційного дослідження О. Колосовської “Дослідження та колекціонування стародрукованої кириличної книги в Галичині: (кінець ХVIII - пер. пол. ХХ с.)”. Огляд досліджень галицьких стародруків подається з зазначенням взаємовпливів з іншими науками, характеристикою тематики, дослідницьких концепцій та методів вивчення.

Значну за обсягом і цінністю наведених відомостей бібліографію досліджень української книги вміщено в монографіях Я. Запаска “Пам'ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга” (1995 р.) та Я. Ісаєвича “Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми” (2002 р.). Докладний розгляд історії дослідження питання про можливість існування друкарства в Україні до І. Федорова наведено в колективній праці Я. Запаска, О. Мацюка та В. Стасенка “Початки українського друкарства” (2000 р.).

Таким чином, на сьогоднішній день існують роботи, що стосуються певних аспектів обраної теми, однак широкого, повного й систематичного висвітлення розвитку історико-книгознавчої науки в ХІХ ст. досі не було зроблено.

Практичне значення одержаних результатів. Публікації щодо основних досягнень історико-книгознавчої думки в Україні упродовж ХІХ ст., здійснені автором у фахових виданнях, є підґрунтям для подальших досліджень інших наук - історичного літературознавства, історії церкви, спеціальних історичних дисциплін. Висновки, факти та їх інтерпретація, загальні результати роботи мають конкретне практичне значення для майбутнього дослідження процесу зародження історії книги як науки на початку ХХ ст. Крім того, зібраний та узагальнений автором фактографічний матеріал й сформульовані теоретичні положення можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін книгознавчого циклу, передусім курсів “Історія української книги” та “Книгознавство”, а також “Спеціальні історичні дисципліни”, “Історія культури” у відповідних профільних вузах України.

Особистий внесок здобувача. Викладені положення та висновки належать дисертанту одноосібно.

Апробація роботи. Основні положення дослідження апробовано на конференціях: “Розвиток освіти і культури України в XVII - ХІХ ст.: Науково-практична конференція” (м. Глухів, 22 - 23 листопада 1999 р.); ІХ Міжнародний славістичний колоквіум (м. Львів, 23 - 25 травня 2000 р.); “Історична наука: проблеми розвитку: Міжнародна наукова конференція” (м. Луганськ, 17 - 18 травня 2002 р.); “Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства: Міжнародна наукова конференція” (м. Київ, 8 - 10 жовтня 2002 р.); “Динаміка наукових досліджень: Міжнародна науково-практична конференція” (м. Дніпропетровськ, 28 жовтня - 4 листопада 2002 р.); Книгознавчих читаннях, присвячених 80-річчю УНІК (м. Київ, 11 листопада 2002 р.); VI Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта 2003” (м. Дніпропетровськ, 20 - 24 січня 2003 р.).

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність, наукову новизну дисертації, визначено ступінь наукового опрацювання теми, об'єкт і предмет, хронологічні межі, сформульовано мету і завдання, практичне значення дисертації.

Час від ХІ до кінця XVIІІ ст. можна вважати протоетапом формування історико-книгознавчої думки в Україні, оскільки саме в цей час книга вперше усвідомлюється як частина історії. В свою чергу, цей протоетап можна поділити на два періоди: від ХІ до кінця XVI ст. і від кінця XVI до кінця XVIII ст., тобто до і після появи друкарства в Україні. Цю періодизацію відображено в структурі першого розділу дисертації “Зародження історичного знання про книгу в Україні (ХІ-XVIII ст.)”, який складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Елементи історико-книгознавчих відомостей в перших пам'ятках української рукописної книжності (ХІ-XVI ст.)” досліджено історичні умови, причини появи та особливості змісту перших елементів історико-книгознавчих відомостей у вітчизняних пам'ятках рукописної книжності.

Книга в Київській Русі з часів прийняття християнства займала особливе місце в житті суспільства, тому природним було звернення уваги інтелектуальної еліти на час та історичні обставини її створення. Формою існування історичних відомостей про книгу спочатку були лише приписки, що вміщувалися на сторінках самої книги, пізніше вони з'являються у передмовах, післямовах, історичних та агіографічних текстах. Незважаючи на те, що пам'яток книжності XVI-XVI ст. збереглося дуже небагато, наявність у багатьох із них фактів з історії книги дозволяє вважати, що це було не випадковим явищем, тобто вже в цей час почалося накопичення емпіричного матеріалу для майбутніх історико-книгознавчих досліджень.

Дослідженню впливу друкарства на формування історико-книгознавчої думки в Україні присвячено підрозділ 1.2. “Відомості історико-книгознавчої тематики в часи запровадження друкарства (XVI-XVIII ст.)”. Найважливішим явищем для розвитку історичних знань про книгу в цей час є поява відомостей з історії друкарень, видань, діяльності видатних майстрів друкарської праці. Порівняно з попереднім етапом спроби історичного дослідження книги стають значно багатшими на факти, більшими за обсягом, виникає своєрідна жанрова форма їх подання - передмови, післямови, посвяти до друкованих книг.

Історичні відомості про друкарство з'являються відразу після запровадження книгодрукування на українських землях, а особливо активним стає історичне осмислення книги в XVII - пер. пол. XVIII ст. у зв'язку із загостренням релігійної полеміки. Найбільш яскраво ця тематика втілена в передмовах, післямовах, посвятах до видань Києво-Печерської лаври. У вказаний час значно активніше використовується маргінальний простір книги - робляться різноманітні вкладні, дарчі, охоронні написи, посвяти, в тому числі й історико-книгознавчого змісту.

Тематика історії книги була присутня також в історичних пам'ятках, листах, релігійних полемічних творах XVII-XVIII ст., наприклад, у “Палінодії” З. Копистенського, “Кройніці” Т. Сафоновича, “Літописі” Самійла Величка, листах Л. Барановича.

У ХVІІІ ст. було здійснено перші спроби висвітлення окремих питань з історії української книги. Так, у підготовленій 1754 р. польською мовою роботі “Respons” М. Козачинський, професор Києво-Могилянської академії, пише про заснування І. Федоровим друкарні в Заблудові. В Галичині до історії книги зверталися у XVIII ст. М. Шадурський, якому належить велика кількість історико-книгознавчих записів, зроблених під час ревізій церков, та М. Гриневецький, який робив перші спроби з'ясувати питання часу смерті І. Федорова та існування друкарства у Львові до нього.

Наприкінці розділу робиться висновок, що до кінця ХVIII ст. в Україні поступово почала визначатись наукова проблематика історико-книгознавчих досліджень. Осередками розвитку історичного знання про книгу в цей час були вчені гуртки, що працювали при друкарнях. В якості основних причин пожвавлення історичних досліджень книги у XVII-XVIII ст. слід назвати поширення в Україні культурних традицій європейського Відродження, а згодом Бароко, активізацію релігійної полеміки, утворення соціальної верстви козацтва й виникнення релігійних братств, розвиток освіти й науки.

Аналізу першого етапу історичного вивчення книги в Україні присвячено другий розділ дисертації: “Початок формування історико-книгознавчої думки в першій половині ХІХ ст.”. В підрозділі 2.1.: “Історія книги в першій вітчизняній теоретичній концепції бібліології П.Й. Ярковського” висвітлено погляди на історію книги фундатора вітчизняного теоретичного книгознавства. Історія книги П. Ярковським розглядалася як невід'ємна частина історії освіти, мови й літератури народу. Визначальним критерієм для періодизації історії книги, на думку вченого, є розвиток письма й зміна способу виготовлення книги від рукописної до друкованої. Як передумову для вивчення історії книги П. Ярковський називає дослідження “стану просвіти в цілому”, таким чином визначаючи характерне для всього подальшого розвитку історичного книгознавства в Україні ставлення до книжкової справи.

Історико-книгознавче знання формувалося в тісному взаємозв'язку з філологічними та історичними науками. Відповідні особливості становлення тематики історико-книгознавчих праць в першій половині ХІХ ст. представлено в підрозділі 2.2.: “Історико-книгознавча думка у філологічних та загальноісторичних дослідженнях”.

Історичне книгознавство в першій половині ХІХ ст. формувалося як міждисциплінарне наукове знання. В цей час і історія, і філологія, й інші науки, пов'язані з історичним книгознавством, знаходилися на етапі активного формування, межі наукових досліджень ще не були остаточно визначені. Тому історико-книгознавчі аспекти часто виступають елементами історичних та філологічних праць, предмет яких є більш масштабним.

До завдань істориків та філологів, які зверталися до історико-книгознавчої проблематики, належало вивчення історичної долі видатних книжкових пам'яток, висвітлення історії друкарства, введення у науковий обіг великої кількості фактів з історії книги. Найпоширенішою темою досліджень була історія друкарень, при цьому увага перш за все приділялася участі у друкарській праці видатних особистостей української історії. Порівняно менше вивчалася історія рукописної книги.

Найголовнішим результатом розвитку історико-книгознавчої думки протягом першої половини ХІХ ст. стало усвідомлення історії книги як самостійного предмету вивчення. Праця вітчизняних істориків та філологів, насамперед І. Срезневського, І. Вагилевича, Й. Левицького, сприяла визначенню загального напрямку історико-книгознавчих досліджень, розробленню методики опису документа, створенню єдиної історичної схеми розвитку рукописної й друкованої книги і, в кінцевому підсумку, появі перших самостійних наукових праць, в яких історія книги виступала спеціальним предметом дослідження.

Розділ 2.3. - “Поява самостійних наукових праць, присвячених історії книги” - присвячено розгляду досліджень перших українських істориків книги - Є. Болховітінова, М. Максимовича, Д. Зубрицького. Головну увагу вони приділяли історії друкарень, проте в їхніх працях наявні узагальнення, що стосувалися всієї вітчизняної історії книги. На цьому етапі вже робилися спроби визначити місце книги в історії суспільства, з'ясувати взаємозв'язки книжкової культури різних регіонів та історичних періодів, роль окремих видатних особистостей в книжковій справі. Слід відзначити також досить чітко сформований предмет дослідження, що розумівся науковцями широко, як історія книжкової справи.

Поява перших самостійних історико-книгознавчих праць засвідчила початок процесу виокремлення українського історичного книгознавства у самостійну сферу наукових досліджень, що супроводжувалося становленням методики та термінології вивчення історії книги. Цей процес був зумовлений як здобутками історико-книгознавчого знання протягом XI-XVIII ст., так і розвитком науки, освіти й книговидавництва у першій половині ХІХ ст.

Становлення історичного книгознавства як самостійної наукової сфери відбувалося протягом другої половини ХІХ ст. Аналізу цього процесу присвячено третій розділ дисертації “Розвиток історико-книгознавчих досліджень в другій половині ХІХ ст.”. У цей час в результаті накопичення фактографічних та теоретичних знань було остаточно визначено тематику історичного книгознавства та здійснено розмежування дослідження історії рукописної та історії друкованої книги як окремих, але взаємопов'язаних між собою галузей історико-книгознавчих знань. В структурі дисертації це відображено у підрозділах 3.1.: “Спеціальні наукові праці з історії друкарства” та 3.2.: “Дослідження, присвячені історії рукописної книги”.

Спеціальні наукові праці з історії друкарства другої половини ХІХ ст. за змістом можна розподілити на три основні напрямки: праці з історії окремих друкарень; роботи, присвячені історії окремих стародруків; біографічні дослідження діяльності видатних майстрів друкарської справи. Маючи власні завдання, ці три тематичні напрямки були водночас дуже тісно взаємопов'язані.

Результати аналізу змісту наукових праць, присвячених історії друкарської справи, свідчать, що історія друкованої книги у др. пол. ХІХ ст. розумілася науковцями в широкому значенні, включаючи історію поліграфічної техніки, цензури, збереження і розповсюдження книги. В якості головних критеріїв періодизації історії книжкової справи використовувалися об'єктивні особливості перебігу духовного життя суспільства, перш за все зміни в релігійній ситуації. Це доводить визнання дослідниками зумовленості формування книжкової справи об'єктивними історичними обставинами, а не лише діяльністю видатних особистостей, що було характерним на попередніх етапах розвитку історико-книгознавчої думки.

Продовжує формуватися й набувати більш чіткого визначення такий термін історичного книгознавства, як “книга”. Зміст цього терміну постає з досліджень українських науковців др. пол. ХІХ ст. як поєднання зовнішніх характеристик книги - формату, матеріалу, шрифту, оправи, друкарського оформлення, з внутрішніми - мовою та змістом, за умови врахування особливостей книги, спричинених конкретними обставинами розвитку культури у взаємозв'язку з історією країни.

Одним із найголовніших результатів розвитку історичних досліджень вітчизняного друкарства протягом др. пол. ХІХ ст. було формулювання кількох важливих методичних вимог до вивчення історії друкованої книги. Це, по-перше, теоретичне обґрунтування можливості використання передмов, посвят та післямов до стародруків в якості джерел історичних відомостей про книжкову справу. Умовою, за якої можливо говорити про існування друкарні з певного часу, було висунуто наявність достовірно відомих видань цієї друкарні. По-друге, було засвідчено розуміння науковцями необхідності порівняльного вивчення всіх наявних примірників видання та порівняння стародруку з вже відомими виданнями друкарні для з'ясування спірних питань датування й походження книги. По-третє, було висловлено думку про необхідність створення бібліографічного реєстру вітчизняних стародруків. Головний внесок у розробку вказаних питань було зроблено С. Голубєвим, Я. Головацьким, І. Франком.

Важливо відзначити, що вже тоді багатьма дослідниками вказувалося на взаємозв'язок між рукописною та друкованою книгою. Визнавалося, що рукописна книга впливає на зовнішній вигляд та зміст друкованої книги не лише на початковому етапі, а й протягом усього розвитку друкарства. В свою чергу, друкована книга вже з перших часів своєї появи впливає на форму та зміст книги рукописної. Це підкреслювали І. Франко, С. Голубєв, П. Владимиров, Ф. Тітов.

У формуванні української історії друкованої книги протягом другої половини ХІХ ст. можна виділити окремі періоди, кожному з яких притаманні певні загальні особливості у наукових підходах та в методиці. Так, для досліджень, опублікованих протягом 60-70-х рр. ХІХ ст., характерна пильна увага до ролі видатних діячів вітчизняної історії у друкарській справі, визначення перших підходів до формулювання найбільш актуальних для історичного книгознавства питань та загальних підходів до їх вирішення. У цей час також починається систематична робота з введення у науковий обіг архівних матеріалів з історії друкованої книги.

Наступним етапом у розвитку історії друкованої книги протягом ХІХ ст. слід вважати 80-ті рр. ХІХ ст. Для цього етапу характерна систематизація вивчення окремих проблем, продовження роботи з формулювання методичних вимог до вивчення історії друкарства, більш чітке визначення змістовного наповнення поняття “історія друкованої книги”.

Найбільш вагомим етапом у формуванні вітчизняного історичного книгознавства є 90-ті рр. ХІХ ст. В цей час з'являються нові теми в історії друкованої книги, успішно продовжується розвиток методики й термінології історичного книгознавства, науковці вперше звертають увагу на правовий та економічний бік друкарської справи. Але найголовніше - саме в цей час виникає розуміння необхідності планомірної роботи із створення систематичної картини історичного розвитку вітчизняної друкованої книги.

Особливості наукових праць з історії рукописної книги, їх відмінності в тематиці від історичних досліджень книги друкованої визначалися специфікою самої рукописної книги. Вивченню процесу розвитку вітчизняної історії рукописної книги протягом другої половини ХІХ ст. присвячено підрозділ 3.2. “Дослідження, присвячені історії рукописної книги”. Усвідомлення необхідності збереження рукописної книги як важливої частини національної культури спричинили, з одного боку, активні заходи вітчизняних науковців із опису наявних на той час збірок рукописів, а з іншого боку, увагу до національних особливостей змісту й оформлення кожної з пам'яток рукописної книжності. Обидва вказані напрямки наукових досліджень вимагали створення систематичної картини історичного розвитку рукописної книги, тобто узагальнення наявних на той час в значній кількості емпіричних фактів з історії рукописної книжності, аналізу і відображення в дослідженнях загальних обставин розвитку української культури, вироблення критеріїв періодизації історії рукописної книги.

Успішне вирішення наведених вище проблем зробило можливим, незважаючи на несприятливі зовнішні умови, значні досягнення у сфері історії рукописної книги. Перш за все це визначення предмету дослідження, формування важливих методичних вимог до історичного вивчення рукописної книги, розробка загальної схеми періодизації її розвитку, з'ясування її взаємостосунків з друкованою книгою та місця в культурному процесі країни.

Головним завданням, що вирішувалося істориками рукописної книги в ХІХ ст., був опис окремих пам'яток рукописної книжності та колекцій рукописів з метою введення в науковий обіг невідомих раніше книг. Важливо відзначити, що науковці не обмежувалися вивченням лише українських архівів, а досліджували й ті пам'ятки рукописної книжності, які зберігалися за межами України, підкреслюючи їхні національні особливості.

Так само, як історія друкованої книги, історія рукописної книги розвивалася у тісному взаємозв'язку з дослідженнями з історії України, історії церкви, історії мови та літератури. Ці науки не лише збагачували історичне книгознавство фактами, але й сприяли формуванню його методики, перш за все палеографічного, хронологічного, порівняльно-історичного методів. Було також визначено такі важливі методичні вимоги, як обов'язкове зазначення історичної долі й джерел формування зібрання рукописів, формату, матеріалу, письма, стану збереженості, авторства, датування й походження, історичної долі кожної книги, наявності згадок про неї у науковій літературі. Головний внесок до формування методики дослідження рукописної книги було зроблено Г. Крижанівським, М. Петровим, М. Лілєєвим, В. Березіним, П. Пилаєвим, М. Думитрашком.

Дослідження історії вітчизняної рукописної книги мали характерні особливості для кожного з періодів формування українського історичного книгознавства. Протягом 60-80-х рр. головна увага приділялася окремим пам'яткам рукописної книжності, пізніше, у 80-90-х рр., з'являються праці М. Петрова, П. Владимирова, С. Голубєва, І. Франка та ін., у яких наявні узагальнення всієї історії рукописної книги в Україні.

В ХІХ ст. деякі збірки рукописних книг та окремі видатні пам'ятки рукописної книжності починають вивчатися систематично. Науковці поверталися до їх дослідження неодноразово, встановлюючи нові факти, перевіряючи гіпотези. Особливо активно вивчалися ті книги або книжкові зібрання, які належали видатним діячам української культури або створювалися за їхньої участі. Цим доводиться широке розуміння істориками змісту поняття “історія рукописної книги”, що було характерне й для історії книги друкованої.

Історичні дослідження рукописної книги не були відокремлені від вивчення книги друкованої, це був цілісний процес, зі спільними завданнями, єдиною методикою й термінологією. При цьому розвиток історико-книгознавчої думки відбувався в Україні одночасно й з однаковими характерними рисами як в Західній, так і в Наддніпрянській Україні. Завдяки цьому на кінець ХІХ ст. історичне книгознавство являло собою самостійну галузь наукового знання з конкретним предметом дослідження й чітко визначеним місцем в структурі вітчизняної науки.

У висновках узагальнено результати аналізу праць вітчизняних вчених, присвячених історії книги, запропоновано періодизацію розвитку й відзначено загальні особливості формування історико-книгознавчої думки в Україні протягом ХІХ ст.

1. На основі аналізу історичних фактів розвитку вітчизняної історико-книгознавчої думки встановлено, що протягом ХІХ ст. в Україні відбувався процес формування історичного книгознавства як сфери наукових досліджень. Сутність цього процесу полягала у визначенні предмету, становленні методів, тематики й структури історичного дослідження книжкової культури, створенні систематичної картини розвитку вітчизняної книги. Аналіз кількісних характеристик масиву публікацій вітчизняних істориків книги доводить, що найбільш активно українська історико-книгознавча думка розвивалася в другій половині ХІХ ст. Об'єктивними чинниками, що визначали розвиток історії книги протягом визначеного періоду, були історичні, соціокультурні та економічні умови, в яких перебували українські землі, перш за все збільшення кількості українських видавництв і, відповідно, книжкової продукції

2. В межах досліджуваного історичного періоду процес розвитку історичного книгознавства в Україні можна поділити на два етапи, які складалися з кількох періодів. Здобутки, здійснені вітчизняними науковцями в галузі історичного дослідження книжкової культури протягом ХІХ ст., стали можливими завдяки накопиченню емпіричних фактів та формуванню тематики відомостей з історії книги в ХІ-XVIII ст. Цей період є протоетапом розвитку історико-книгознавчих досліджень в Україні. Протягом вказаного протоетапу можна чітко прослідкувати два взаємопов'язані періоди: перший тривав з XI до кінця XVI ст., і в цей час відомості з історії книги головним чином наводилися у приписках переписувачів, передмовах, маргінальних написах на рукописних книгах; і другий, який тривав з кінця XVI до кінця XVIII ст., і в цей час історичне знання про книгу найчастіше втілювалося у передмовах, післямовах, посвятах до українських стародруків.

Початковим етапом розвитку історії української книги є перша половина ХІХ ст. Головним досягненням цього часу стала поява перших спеціальних праць, у яких історія книги визначилася як окремий предмет дослідження.

Другим етапом розвитку вітчизняного історичного книгознавства визначено другу половину ХІХ ст. На цьому етапі відбувся перехід від спорадичного вивчення окремих історико-книгознавчих питань до системної, цілеспрямованої праці з формування історичної картини розвитку книги в Україні. В свою чергу, другий етап розвитку вітчизняної історико-книгознавчої думки можна розподілити на три періоди:

- 50-60-ті рр. ХІХ ст., коли характерною особливістю досліджень є пильна увага до ролі видатних діячів у справі створення книги. Головним завданням науковців цього етапу є визначення загальних підходів до вирішення найбільш важливих для історичного книгознавства питань;

- 70-80-ті рр. ХІХ ст., коли відбувся перехід до систематичного дослідження окремих історико-книгознавчих проблем, було сформульовано деякі важливі методичні вимоги до історичного вивчення книги, визначилося у загальних рисах змістовне наповнення поняття “історія книги”;

- 90-ті рр. ХІХ ст. - перше десятиліття ХХ ст., коли, окрім успішного розвитку методики й термінології історико-книгознавчої науки, виникає розуміння необхідності планомірної роботи із створення систематичної картини історичного розвитку вітчизняної книги.

3. На основі порівняльного аналізу змісту праць українських істориків книги можна стверджувати, що вже з початку ХІХ ст. визначилося у загальних рисах розуміння предмету історичного книгознавства. Теоретично це питання протягом ХІХ ст. не розглядалося, однак основні підходи до його майбутнього вирішення вже чітко намітилися. Головним чином історія книги в цей час розумілася в широкому значенні, включаючи, крім історії створення й побутування книги в суспільстві, історію бібліотек, книжкових колекцій, книжкової торгівлі, поліграфічної техніки, письма, художнього оформлення книги, цензури тощо.

4. Історико-книгознавчі публікації вітчизняних дослідників, здійснені протягом ХІХ ст., класифіковано за основними тематичними напрямками, а саме: історія окремих друкарень; історія окремих пам'яток книжності, як друкованих, так і рукописних; діяльність видатних майстрів друкарської справи; історія книжкових зібрань. Відзначено характерний напрямок еволюції тематики історико-книгознавчих публікацій протягом ХІХ ст. від фіксації й накопичення фактографічного матеріалу до досліджень, у яких наявні узагальнення й висновки, що стосувалися історії вітчизняної книги в цілому. При цьому протягом першої половини ХІХ ст. увагу науковців переважно привертала історія друкованої книги, натомість у другій половині ХІХ ст. значно активізувалося вивчення історії рукописної книги. Причинами пожвавлення цього напрямку досліджень були значні успіхи філологічних наук, для яких рукописна книга виступала важливим джерелом відомостей, а також сформоване вже на той час усвідомлення історії книжкової культури як цілісного процесу, що включає рівною мірою історію книги рукописної й друкованої й вимагає комплексного вивчення.

5. Встановлено головні здобутки українського книгознавства у сфері формування методики дослідження історії книги. Протягом ХІХ ст. визначилися такі важливі методи, як палеографічний, порівняльно-історичний, метод кластфікації. Дослідниками було теоретично обґрунтовано ряд методичних вимог до вивчення рукописної й друкованої книги, серед яких найголовнішими є обов'язкове порівняльне дослідження всіх наявних примірників видання; використання порівняльного аналізу видань та їхніх елементів для встановлення часу й місця друкування книги; розробка загальноприйнятих правил опису рукописної та друкованої книги; використання супровідних прикнижних матеріалів та маргіналій в якості джерел історичних відомостей про книгу; можливість визнання існування друкарні не раніше за час виходу достеменно належних їй видань; необхідність створення бібліографічного реєстру вітчизняної рукописної та стародрукованої книги. Ці методичні вимоги стали підґрунтям для майбутнього розвитку історичного книгознавства як самостійної науки.

6. З'ясовано, що протягом ХІХ ст. розвитку вітчизняного історичного книгознавства значно сприяли такі установи, як Київська археографічна комісія, Київська духовна академія та її Церковно-археологічний музей, Історичне товариство Нестора-Літописця при Київському університеті Св. Володимира, Наукове товариство ім. Т. Шевченка, Історико-філологічне товариство при Ніжинському історико-філологічному інституті. Визначено коло періодичних видань, на сторінках яких послідовно висвітлювалася історико-книгознавча тематика: “Киевская старина”, “Труды Киевской духовной академии”, “Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка”, “Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца”. Завдяки цьому розвиток історико-книгознавчої думки в Україні відбувався скоординовано й систематично.

7. На основі аналізу якісних характеристик наукової сфери, у якій відбувалося опрацювання вітчизняної книжкової культури, встановлено, що найбільш прогресивні тенденції формування історичного книгознавства знайшли відображення в працях Є. Болховітінова, І. Срезневського, М. Максимовича, Я. Головацького, А. Петрушевича, С. Пташицького, С. Голубєва, Ю. Тиховського, М. Петрова, М. Лілєєва, В. Іконникова, О. Лазаревського, І. Каманіна, І. Франка, К. Студинського. Цим науковцям належить також велика кількість наукових відкриттів в сфері історії книги, що дає підстави стверджувати, що саме їхні праці мали найважливіше значення для формування історичного книгознавства в Україні як самостійної науки.

8. Охарактеризовано структуру історико-книгознавчого знання, яка об'єктивно утворилася протягом ХІХ ст. й визначала характерні риси методики дослідження книги у вказаний час. На першому, базовому, рівні головним завданням дослідження визначався опис книги, на другому поряд з наведенням емпіричних фактів робилися історичні узагальнення й висновки, на третьому, теоретичному, визначалося місце книги в національній культурі. Відповідно на кожному з структурних рівнів використовувалися специфічні методи дослідження.

9. Встановлено головні напрямки впливу на формування історичного книгознавства наук, які мали з ним спільний предмет вивчення - книгу. Історичне знання про книгу розвивалося в лоні філологічних та історичних наук, головним чином бувши пов'язаним з історією мови й літератури, історією релігії, церкви та краєзнавством. Історико-книгознавчі дослідження протягом ХІХ ст. існували водночас як елементи наукових праць з історії або філології та як спеціальні праці, де історія книги виступала основним предметом вивчення. Завдяки цьому відбувалося як розмежування предмету вивчення, так і взаємопроникнення між історією книги й іншими науками, головним результатом чого стало збагачення історичного книгознавства фактографічним матеріалом, методами дослідження, і, найголовніше, розумінням ролі книги в національній культурі України.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Шалашна Н. Михайло Максимович і його “Книжная старина Южнорусская” // Вісник Книжкової палати. - 2000. - № 3. - С. 32 . - 33.

2. Шалашна Н. Книгознавчі аспекти в діяльності Київської археографічної комісії // Вісник Книжкової палати. - 2002. - № 2. - С. 37 - 39.

3. Шалашна Н. Журнал “Київська старовина” і зародження історії книги в Україні // Київська старовина. - 2002. - № 5. - С. 62 - 68.

4. Шалашна Н. М. Історія книги як наука в першій половині ХІХ ст. // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. - К., 2003. - Вип. 10. - С. 42 - 60.

5. Шалашна Н. Особливості розвитку історико-книгознавчої думки в Україні в другій половині ХІХ ст. // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. - К., 2003. - Вип. 11. - С. 398 - 426.

5. Шалашна Н. Книга як матеріальне втілення духовних цінностей // Наука. Релігія. Суспільство: Зб. доповідей V Міжнар. наук. конф. (м. Донецьк, 21 травня 1999 р.). - Донецьк, 1999. - С. 87 - 88.

6. Шалашна Н. Роль друкарні Києво-Печерської лаври в культурі та освіті України першої половини XVII ст. і висвітлення цього питання в українському книгознавстві // Розвиток освіти і культури України в XVII - ХІХ ст.: Матеріали наук.-практ. конф. (м. Глухів, 22 - 23 листопада 1999 р.). - Глухів, 1999. - С. 49 - 51.

7. Шалашна Н. Дослідження збірок рукописів як один з факторів формування української історико-книгознавчої науки в ХІХ ст. // Історична наука: проблеми розвитку: Матеріали Міжнар. наук. конф. (м. Луганськ, 17 - 18 травня 2002 р.). - Луганськ, 2002. - С. 215 - 219.

8. Шалашна Н. Питання про заснування друкарні Києво-Печерської лаври в українській історико-книгознавчій думці ХІХ ст. // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень” (м. Дніпропетровськ, 28 жовтня - 4 листопада 2002 р.). - Т. 18. Історія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - С. 45 - 46.

9. Шалашна Н. Історія книги в творчості О. Лазаревського // Матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. “Наука і освіта 2003” (м. Дніпропетровськ, 20 - 24 січня 2003 р.). - Т. 18. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 37 - 38.

Размещено на Allbest.ru