Діяльність молодіжних структур ОУН як складова українського національно-визвольного руху у 1939–1955 рр.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджуваної проблеми відображені у 4 наукових статтях, 3 з яких опубліковано у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України у галузі «історичні науки». Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на кафедрі давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка; оприлюднювалися в доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях «Західний регіон України у Другій світовій війні 1939-1945 рр.» (Луцьк, 6-7 травня 2005 р.) та «Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і в світі» (Київ, 20-21 жовтня 2005 р.).

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність та наукова новизна, визначається мета та завдання дослідження, його об'єкт та предмет, окреслюється зв'язок роботи з науковими проблемами, розкривається сфера практичного використання роботи, подається інформація про апробацію та публікацію результатів дослідження.

У розділі I «Стан наукової розробки та джерельна база дослідження» проаналізовані ступінь наукової розробки проблеми та стан джерельної бази.

Загалом історіографію проблеми можна поділити на 3 великі групи: праці учених української діаспори, праці радянських вчених та дослідження сучасних істориків.

Вивчення проблеми діяльності молодіжних структур ОУН, як складової українського національно-визвольного руху у 1939-1955 рр., мало свої особливості в радянській, зарубіжній та сучасній українській історіографії. Однак об'єднуючою їхньою характеристикою слід відзначити відсутність фундаментальної праці, яка б у комплексі розглядала усі аспекти поставленої нами проблеми.

Доволі значна увага вивченню роботи молоді в ОУН приділялася істориками української діаспори, частина з яких брала безпосередню участь українському національно-визвольному русі. Тривалий час праці істориків української діаспори були єдиним джерелом, з якого можна було дізнатися правду про протистояння ОУН та радянської влади. Зокрема, значний обсяг інформації міститься у книгах П. Мірчука, В. Косика, М. Лебедя, П. Содоля. Їх дослідження переважно базувалися на матеріалах зарубіжних архівів, спогадах учасників підпілля або ж на документах ОУН, які опинилися за кордоном.

Радянські дослідники, такі, як К. Дмитрук, В. Чередниченко, В. Варецький зважаючи на тогочасні умови не мали повноцінного доступу до матеріалів про ОУН. До того ж вони вимушені були рахуватись з ідеологічною цензурою. Тому їхні праці переважно висвітлюють діяльність українського націоналістичного підпілля з точки зору комуністичної ідеології.

Найбільш об'єктивними та повними в сенсі широкого застосування аналізу безпосередніх джерел щодо діяльності молодіжних структур ОУН стали праці сучасних дослідників, які успішно досліджували документи як західних, так і українських архівів. Варто виокремити праці О. Багана, А. Кентія, Ю. Киричука, В. Кульчицького, А. Русначенка, В. Сергійчука, в яких розглянуті окремі аспекти процесу утворення та діяльності молодіжних структур ОУН у 1939-1955 рр. Вказані дослідники використовували документи з українських архівів, доступ до яких був отриманий після проголошення незалежності України у 1991 році.

Таким чином, у дослідженнях з історії українського національно-визвольного руху проблема молодіжних структур ще не знайшла повного відображення.

Джерельною базою дослідження стали як опубліковані, так і неопубліковані документальні матеріали. Використано збірники документів, у яких міститься інформація про діяльність ОУН у 1939-1955 рр., в першу чергу «Літопис УПА». Значну увагу було приділено вивченню спогадів учасників молодіжного націоналістичного руху.

Низка використаних нами документів уперше вводиться до наукового обігу. Це, в першу чергу, матеріали Державного архіву СБ України (документи з фонду №13 - колекції друкованих видань, фонду №2 - Управління боротьби з бандитизмом, Управління 2-Н МДБ УРСР, фонду №6 - архівні кримінальні справи на реабілітованих осіб тощо). Окрім того використано матеріали з Центрального державного архіву вищих органів влади України (документи ОУН, які зберігаються в фондах №3833 - Крайовий провід ОУН на західноукраїнських землях, №3838 - з'єднання північних груп УПА «УПА-Північ»), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (документи фонду Центрального комітету Комуністичної партії України). Значну увагу було приділено вивченню звітної документації ОУН (інструкцій, звітів, розпоряджень), пропагандистської молодіжної літератури (брошур, газет, листівок), особистих записів керівників підпілля, вилучених під час проведення чекістських операцій проти ОУН.

Розділ 2 «Утворення та діяльність молодіжних структур ОУН в Україні у 1939-1944 рр.» складається із двох підрозділів. Перший - «Участь молоді в ОУН до гітлерівського нападу на СРСР» - присвячено виявленню чинників, що сприяли процесові активізації українського національно-визвольного руху взагалі, та молодіжних структур ОУН зокрема. У дослідженні проведено історичну ретроспективу до моменту створення ОУН у 1929 році з метою вказати на усвідомлення керівниками ОУН важливості проведення цілеспрямованої молодіжної політики з метою використання Юнацтва в підпільній боротьбі. Вказуються основні причини та передумови виникнення українського національно-визвольного руху та участі молоді в ньому. Наводяться приклади діяльності молодіжних організацій ОУН, які були виявлені польською владою. На основі свідчень їх учасників розкриваються основні форми та методи діяльності молодіжних структур ОУН у той період. Основна увага у підрозділі приділена утворенню та діяльності молодіжних структур ОУН у часи рядянізації західноукраїнських земель 1939-1941 рр. Проаналізовано умови політичної та культурної дискримінації українства, які сприяли активізації участі молоді в ОУН. Вказано ряд молодіжних націоналістичних організацій, виявлених органами державної безпеки УРСР у 1939-1941 рр., проаналізовано напрямки їх діяльності, форми та методи їх роботи. Проаналізовано окремі судові процеси, влаштовані більшовицькою владою над учасниками молодіжних структур ОУН. Виявлено, що незважаючи на всі зусилля радянської влади ліквідувати націоналістичних рух в Західній Україні, на момент нападу Німеччини на СРСР в регіоні діяло розгалужене підпілля ОУН, до складу якого входила значна кількість української молоді.

У другому підрозділі - «Організація Юнацтва ОУН у 1941-1944 рр.» - проаналізовано передумови та причини створення молодіжної структури Юнацтва ОУН, у складі якої станом на 1943 р. в Галичині нараховувалося понад 26 тисяч учасників, основні форми та методи молодіжної політики ОУН у вказаний період. Вказано основні напрямки практичної роботи молодіжної структури Юнацтво у 1941-1944 рр.: вивчення націоналістичної літератури, ідеологічний націоналістичний вишкіл, виготовлення та розповсюдження агітаційної літератури ОУН (брошур, періодичних видань, листівок), допомога учасникам мережі ОУН та воякам УПА (заготовлення запасів їжі, медикаментів, одягу тощо), вчинення терористичних актів за дорученням керівників підпілля. Вивчено причини розпуску у 1944 році структури Юнацтва ОУН, якими були непідготовленість молоді до підпільної діяльності в умовах радянської влади, її неконспіративність, а також потужний тиск на підпілля з боку правоохоронних органів УРСР. Проаналізовано наслідки діяльності Юнацтва у 1941-1944 рр., внаслідок чого встановлено, що молодь відіграла значну роль у пропагандистських, агітаційних та збройних акціях ОУН, у поширенні українських державницьких ідей серед населення регіону, підтримці діяльності УПА тощо.

Третій розділ «Молодіжні структури ОУН в Україні 1944-1955 рр.: їх розбудова та основні напрямки діяльності» складається з двох підрозділів. Перший - «Молодіжні структури ОУН на західноукраїнських землях після переходу до тактики глибоко законспірованої боротьби (1944-1955 рр.)» - присвячений аналізу перебудови методів роботи ОУН з молоддю та висвітленню реалізації підпільної молодіжної програми «ОЛЕГ», яка у зв'язку із посиленим переслідування націоналістичного підпілля органами державної безпеки УРСР передбачала перехід від масових до більш законспірованих та індивідуальних форм роботи з молоддю. Цією програмою було передбачено: створення невеликих молодіжних структур у селах та містах, причому пропонувалося створити осередки у кожному навчальному закладі; активну роботу з східноукраїнською молоддю, яка прибувала на навчання до Львова та інших великих міст Західної України; відправлення молоді до Південної, Центральної та Східної України з метою проведення націоналістичної агітації у вказаних регіонах; приховану агітацію націоналістичних ідей у комсомолі, Червоній армії, радянських державних та партійних установах; проведення піврічного курсу підготовки юнаків до вступу у дорослу мережу ОУН тощо. На основі виявлених у Державному архіві СБ України листів та записів керівників підпілля ОУН Р. Шухевича, В. Кука - «Леміша», В. Галаси - «Орлана», С. Бандери - «Весляра», Б. Козака - «Смока», Ф. Воробця - «Верещаки», З. Благого - «Шпака» та інших висвітлюється їх бачення перспектив націоналістичної роботи з молоддю.

Проаналізовано виявлені у документах приклади діяльності молодіжних структур ОУН у 1944-1955 рр., встановлено їх основні форми та методи роботи (агітація, виготовлення та розповсюдження листівок та літератури, збір інформацій для підпілля, матеріальна допомога підпільникам, проведення розвідувальної роботи в містах та селах, вчинення терористичних актів за дорученням керівництва ОУН тощо).

Відзначено, що у повоєнний період йшла напружена боротьба між українськими націоналістами та комуністичною владою за вплив на українську молодь з метою її опанування, причому учасники молодіжних структур ОУН проводили активну діяльність проти комсомольських та піонерських організацій. Зокрема у деяких містах та селах молодь вступала до комсомолу приховуючи свої націоналістичні погляди з метою розвалити комуністичну агітаційно-пропагандистську роботу всередині цих організацій.

Встановлено, що молодіжні структури ОУН протягом вказаного періоду існували на всій території Західної України. Найбільш активними молодіжні структури ОУН були у сільській місцевості, зокрема на Поліссі та в Карпатах. Менш активно вони діяли у великих містах, оскільки це було небезпечно з точки зору конспірації. Проаналізовано причини розгрому молодіжних структур ОУН, якими були: безперервне переслідування учасників націоналістичного підпілля органами Державної безпеки УРСР, розгром ними основних сил підпілля, небажання молоді ризикувати власним майбутнім тощо.

У другому підрозділі - «Молодіжні структури ОУН у Центральній та Східній Україні у 1944-1955 рр.» - досліджено передумови та причини виникнення молодіжних структур ОУН у вказаному регіоні, їхню практичну роботу, основні форми та методи діяльності. У дослідженні проведено історичну ретроспективу до нападу Німеччини на СРСР, коли ОУН спрямувала на Схід похідні групи, які проводили націоналістичну агітацію та створювали місцеві націоналістичні осередки. В першу чергу вони встановлювали контакт з молоддю, частина якої була негативно налаштована до радянської та німецької влади і прагнула взяти участь у боротьбі за створення самостійної української держави. Встановлено, що молодіжні осередки ОУН існували та активно діяли у більшості Східних, Південних та Центральних областей України (Миколаївській, Дніпропетровській, Одеській, Донецькій, Київській, Черкаській, Кіровоградській, Вінницькій тощо). Проте націоналістичний рух не набув в цих регіонах такого масового поширення, як у Західній Україні, оскільки більшість населення все ж залишилася нейтральною або ж дотримувалася комуністичних поглядів.

На основі матеріалів Державного архіву СБ України проаналізовано створення та діяльність київської молодіжної організації ОУН у 1947-1948 рр, яка була організована за дорученням керівника крайового проводу ОУН на Північно-східних українських землях «Одеса» С. Янішевського - «Далекого». Учасники цієї організації неодноразово розповсюджували листівки у м. Києві, вивчали націоналістичну літературу та планували у подальшому поширити свою діяльність на територію Київської області. За архівними документами Міністерства державної безпеки УРСР вивчено та проаналізовано статистику діяльності молодіжних організацій ОУН на території Наддніпрянщини у 1948-1953 рр., досліджено пропагандистську, виховну та терористичну діяльність вказаних структур ОУН. Встановлено, що підпілля ОУН протягом 1944-1955 рр. не полишало спроб створення молодіжних осередків на території Південної, Східної та Центральної України, оскільки усвідомлювало, що лише спільними зусиллями українці зможуть вибороти незалежність. Незважаючи на те, що молодіжні націоналістичні структури ОУН були виявлені та ліквідовані органами державної безпеки УРСР, їх діяльність справила певний вплив на населення вказаних регіонів.

Четвертий розділ «Видання ОУН, як засіб виховання української молоді» складається з двох підрозділів. Перший - «Основні засади пропагандистської роботи ОУН з молоддю», в якому проаналізовано інструкції, розпорядження та інші документи ОУН, які регулювали засади вказаного напрямку роботи. Встановлено, що ОУН надала велике значення проведенню виховної та пропагандистської роботи з молоддю, готувала її до участі в боротьбі за створення самостійної української держави. Зокрема, проаналізовано праці членів Центрального проводу ОУН Я. Бусола - «Київського» та О. Дяківа - «Горнового», керівника референтури пропаганди Центрального проводу ОУН П. Федуна - «Петра Полтави» та інших підпільників, у яких вони розробили систему пропагандистської роботи з молоддю.

Встановлено, що керівники ОУН приділяли значну увагу забезпеченню кожної молодіжної вікової групи (дітей, доросту, юнацтва) відповідною літературою.

У другому підрозділі - «Видання молодіжних організацій ОУН, як засіб українського національного виховання» проаналізовано публікації, які ОУН готувала спеціально для української молоді. З усього масиву літератури окремо виділено: підручники, хрестоматії та збірники навчально-виховних матеріалів, призначені для навчання членів Юнацтва ОУН; художню літературу, написану підпільниками, в якій в основному розповідалося про героїчні сторінки боротьби за створення української самостійної держави тощо. Встановлено, що підпіллям найбільша увага приділялася друкуванням брошур з історії України, української літератури, українознавства, ідеологічних основ націоналістичного руху. Основною метою таких видань було висвітлити українській молоді правдиву історію України, яка замовчувалася у радянських книгах.

Окремо проаналізовано періодичні видання - газети та журнали, які друкувалися підпіллям ОУН протягом 1939-1955 рр. для української молоді. Найбільша увага приділена офіційному виданню Юнацтва ОУН - «Юнак», а також журналам «На чатах» (видавався Львівським крайовим проводом ОУН), «Молодий революціонер» (видавався крайовим проводом ОУН на Північно-західних українських землях), «На зміну» (видавався крайовим проводом ОУН «Захід-Карпати»). Проаналізовано особливості підготовки та видання журналів ОУН, досліджено їх наклади, особливості підбору матеріалів до них, авторство статей. Проаналізовано особливості тематичного підбору статей у різних підпільних журналах, залежність якості та змісту видань від авторського колективу.

Також проаналізовано листівки, звернення та заклики ОУН до української молоді, які видавалися протягом 1939-1955 рр. За тематичною ознакою виокремлено різні за змістом підпільні листівки: з пропагандою ідей ОУН та УПА; із закликом саботувати акції німецької влади щодо вивозу на роботи у Німеччину; про відмову від явки за призовом до радянських військоматів; проти русифікації та за бойкотування російської мови; про відмову від набору до шкіл фабрично-заводського навчання; проти комсомолу та піонерських організацій тощо. Проаналізовано особливості художнього оформлення листівок у підпільних типографіях, вивчено їх наклади.

У висновках підведені підсумки дослідження.

Причинами формування молодіжних структур ОУН у вказаний період були: по-перше, невдоволення української молоді через відсутність належного забезпечення її політичних, економічних, культурних, соціальних та національних прав у Польщі та СРСР, а також в роки німецької окупації України; по-друге, прагнення керівників націоналістичного підпілля виховати молодь в українському національному дусі з метою гарантувати поповнення членства Організації у майбутньому; по-третє, прагнення української молоді до активних дій з метою здобуття як української державності, так і особистих громадянських прав.

Основною ж причиною утворення молодіжних структур ОУН було прагнення учасників націоналістичного руху та свідомої української молоді спільно вести боротьбу за створення незалежної України.

Організаційна побудова молодіжних структур ОУН була розроблена керівниками націоналістичного підпілля ще у 1930-х роках. У період 1939-1944 рр. при ОУН існувала організація Юнацтво, яка мала на меті виховання молоді. У 1939-1941 рр. Юнацтво діяло при всіх ланках ОУН у якості окремих молодіжних осередків. Починаючи з 1941 року, Юнацтво було централізоване і розбудовувалось за тим же принципом, що і вся мережа ОУН, тобто поділялося на ланки, станиці, районні, надрайонні, повітові, окружні, обласні та крайові організації. Керівник ланки Юнацтва входив до складу кожного проводу ОУН. Під час німецької окупації України Юнацтво лише в Галичині налічувало понад 26 тисяч осіб.

Після розгрому основних сил УПА органами державної безпеки СРСР у 1945-1946 рр. та переходу ОУН до більш законспірованих форм роботи, Юнацтво ОУН, як організація, була розпущена. Для подальшого виховання молоді ОУН впроваджувалася програма «ОЛЕГ», яка передбачала індивідуальну роботу підпільників з молоддю та поступове створення невеликих молодіжних організацій, які мали вивчати націоналістичну літературу та виконувати різноманітні доручення ОУН. Такі організації існували аж до остаточного розгрому українського національно-визвольного руху у середині 1950-х років ХХ століття.

Протягом 1939-1955 рр. молодіжні структури ОУН пройшли значну еволюцію. За часів першого приходу радянської влади в західну Україну у 1939-1941 рр. вони існували при місцевих ланках ОУН, однак не були централізовані, і відігравали роль вишкільних осередків для молоді. В часи німецької окупації їх значення суттєво зросло: за вказівкою керівників ОУН Юнацтво було розбудоване в самостійну мережу з чіткою структурою та завданнями, головним з яких було залучити якнайбільше молодих людей до українського національно-визвольного руху. Проте після повернення радянської влади у 1944 році Юнацтво, як окрема організація, було розпущене, оскільки його учасники виявились неготовими до жорстокої боротьби проти репресивної комуністичної системи. Учасники Юнацтва в своїй більшості поповнили ряди ОУН або легалізувалися. Після цього ОУН перейшла до індивідуальних методів роботи з молоддю згідно із розробленою керівниками підпілля програмою «ОЛЕГ», яка передбачала конспіративну роботу підпільників з найкращими представниками молоді а також створення невеликих молодіжних організацій в кожному населеному пункті.

Еволюція молодіжних структур ОУН була зумовлена в першу чергу переслідуваннями з боку як німецької, так і радянської влади, які намагалися знищити український національно-визвольний рух. Через це підпілля вимушене було перебудовуватися та змінювати методи роботи з молоддю.

Основним завданням молодіжних структур ОУН було виховання української молоді в патріотичному дусі, а також її фізичне та моральне загартування. Таким чином, підпілля ОУН готувало молодь до продовження боротьби за створення самостійної української держави.

Основними напрямками діяльності молодіжних структур ОУН були: виховання в українському національному дусі за допомогою літератури; різноманітна допомога учасникам українського збройного підпілля, як то: розвідка, заготовлення їжі, збирання інформації про загальну економічну ситуацію у містах та селах, виконання доручень тощо; розповсюдження націоналістичної літератури та листівок з закликами до створення незалежної України; проведення усної агітації серед населення; вчинення за дорученням керівників ОУН терористичних актів проти осіб, яких вважали зрадниками українського народу.

Оцінка наслідків діяльності молодіжних організацій ОУН в Україні у 1939-1955 рр. є доволі неоднозначною. Структура Юнацтва була задумана, розроблена та втілена керівниками Центрального проводу ОУН на достатньо високому рівні. Вона охоплювала своїм впливом молодь на значній частині України, нараховуючи лише в Галичині 26 тисяч учасників. Фактично при кожній ланці ОУН створювалося Юнацтво.

Найбільших результатів молодіжні організації ОУН досягли у вихованні української молоді. Завдяки Юнацтву ОУН та організованим ним осередкам протягом 1939-1955 рр. молодь могла вивчати українську історію, географію, літературу, культуру за підручниками, написаними в українському національному дусі, які не використовувалися в навчальних закладах Польщі та СРСР. Навіть нині, на початку XXI століття, праці М. Грушевського, С. Рудницького і ін. авторів, за якими вчилися учасники Юнацтва ОУН, не втратили своєї актуальності. Таким чином, молодь у цих організаціях мала можливість набути тих знань, які заборонялися державами, до складу яких в той час входила територія України, і зберегти своє національне обличчя.

Велике значення мала пропагандистська робота молодіжних організацій ОУН. В умовах німецького та радянського режиму, коли активна діяльність більшості українських політичних та культурних осередків була припинена або ж певною мірою блокувалася, молодь знайшла можливість продовжити агітацію щодо створення незалежної української держави. У своїх друкованих виданнях - листівках, брошурах, інструкціях тощо - ОУН постійно наголошувала на необхідності здобути незалежність України. Саме через таку державницьку позицію авторитет ОУН у період Другої світової війни значно виріс. Націоналістична агітація сприймалася значною частиною населення України, яка надавало суттєву підтримку учасникам ОУН та УПА.

Учасники Юнацтва ОУН постійно надавали допомогу підпіллю ОУН та підрозділам УПА. Вона полягала у тому, що молодь збирала кошти та майно для потреб українського національно-визвольного руху серед населення, проводила розвідку, виконувала різноманітні дрібні доручення як-то розповсюдження літератури, збір інформації тощо. Таким чином, учасники Юнацтва ОУН поступово залучалися до збройної боротьби за незалежність України.

Варто зазначити той факт, що робота виховна ОУН серед молоді об'єднувала українців з різних етнографічних земель і сприяла їх усвідомленню своєї приналежної до єдиного українського народу.

Суперечливу оцінку викликає терористична діяльність молодіжних організацій ОУН. З одного боку, як підтверджують свідчення М.Д. Степаняка, Центральний провід ОУН вважав за необхідне в першу чергу проводити навчальну роботу серед підростаючого покоління. З іншого боку, Р. Шухевич та інші керівники ОУН наполягали на використанні ще зовсім недосвідчених юнаків в УПА та збройній боротьбі, зокрема, в терактах. У збройній діяльності молодіжних організацій проявилися тенденції політичної непримиримості, притаманні тогочасним молодіжним організаціям у тоталітарних країнах, наприклад, комсомолу в СРСР. Шкільна та студентська молодь, яка не мала достатнього життєвого досвіду та сформованого світогляду, брала участь у акціях, пов'язаних із використанням сили та зброї. Це призвело до значних жертв як серед молоді, так і серед мирного населення, причому подекуди гинули ті люди, які вимушені були співпрацювати з німецькою або радянською владою під примусом і намагалися забезпечити цим збереження свого життя і своїх родин. Такі випадки давали підстави опонентам українського національно-визвольного руху критикувати його діяльність. Однак головною причиною цього явища все ж стала репресивна політика німецької та радянської влади, яка підштовхувала молодь не лише на шлях ідеологічної та політичної боротьби, але й до вчинення терористичних актів.

Через молодіжні організації протягом 1939-1955 рр. пройшло чимало учасників ОУН і УПА. Серед них були відомі діячі підпілля, такі, як Василь Бей - «Улас», керівник Тернопільського обласного проводу Юнацтва у 1944 р., який згодом очолював крайовий провід ОУН «Поділля»; Осип Дяків - «Наум», член крайового проводу Юнацтва на ЗУЗ, який з кінця 1948 по листопад 1950 р. очолював Львівський крайовий провід ОУН; Петро Федун - «Петро Полтава», один з керівників крайового проводу Юнацтва на ЗУЗ у 1942-1943 рр., а згодом - керівник референтури пропаганди Центрального проводу ОУН у 1945-1951 рр.; Дмитро Клячківський - «Клим Савур», референт Юнацтва Станіславського обласного проводу ОУН у 1940 р., згодом - керівник УПА - «Північ» та інші.

Хоча молодіжні структури ОУН і були розгромлені в середині 1950-х років, однак вони зробили свій внесок у боротьбу українського національно-визвольного руху за створення незалежної української держави.

Праці, опубліковані за темою дисертаційного дослідження

1. З історії діяльності молодіжних організацій Організації Українських націоналістів на Волині у 1944-1954 рр. (за матеріалами Державного архіву СБ України) // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2004. - №. 2. - С. 123-128. - 0,5 др. аркуша.

2. Заходи радянської влади по вихованню української молоді Західної України у 1944-1946 рр. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2004. - №. 4. - С. 166-174. - 0,5 др. аркуша.

3. Ідеологічно-виховна діяльність ОУН (б) серед молоді (1944-1954 рр.) // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2003. - №1. - С. 224-245. - 0,5 др. аркуша.

Размещено на Allbest.ru