Українська книга другої половини ХІХ першої чверті ХХ століття на Півдні України: історико-книгознавчий і бібліографічний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

УКРАЇНСЬКА КНИГА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ - ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХ СТОЛІТТЯ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ: ІСТОРИКО-КНИГОЗНАВЧИЙ І БІБЛІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 07.00.08 книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

МАЛИНОВСЬКА Наталя Леонідівна

Київ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті української книги

Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Науковий керівник доктор історичних наук, професор

ОМЕЛЬЧУК ВОЛОДИМИР ЮХИМОВИЧ,

Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського,

завідувач відділу національної бібліографії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

ШИП НАДІЯ АНДРІЇВНА,

Українська академія зовнішньої торгівлі,

завідуюча кафедрою суспільних наук;

кандидат історичних наук

ВИНОГРАДОВА ОЛЕНА БОРИСІВНА,

директор Державної історичної бібліотеки України

Провідна установа Інститут історії України НАН України,

відділ історіографії України, Національна академія наук України, м. Київ

Захист відбудеться “31” березня 2005 р. 0 16.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського за адресою: 03039, Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3. З дисертацією можна ознайомитися у читальному залі бібліотекознавчої літератури Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук А. О. Чекмарьов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

друкарня книговидавничий бібліографічний історичний

Актуальність теми. В історії української книги є декілька фундаментальних етапів, що визначали зміст розвитку книжкової культури та її вплив на розвиток національної свідомості українського народу. Період другої половини ХІХ першої чверті ХХ століття є одним із важливих етапів розвитку української науки, культури, освіти. Книга відіграла в цьому процесі найсуттєвішу роль. Важливим є осмислення наукових підходів та усунення стереотипів щодо ролі української книги на Півдні України у цей період.

Спроби викладення деяких фактів книгознавчої та бібліографічної діяльності другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. в межах сучасної території Півдня України були, але комплексного багатоаспектного дослідження цих процесів обмаль. Праці з проблем історико-книгознавчої та бібліографічної реконструкції бібліотечних фондів, що становлять науковий та культурний потенціал розвитку Півдня України, відсутні в українській книгознавчій науці. З отриманням незалежності України та наданням доступу до раніше недоступних джерел, з'явилася реальна можливість дослідити та переосмислити багато питань історії книги, у тому числі: простежити процеси створення та поширення української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст.; проаналізувати формування та придбання книжкових колекцій української книги окремими особами; дослідити видавничу діяльність українських друкарень на Півдні України; визначити місце перших українських приватних бібліотек та бібліотек товариств “Просвіта”, “Української Хати”, “Української кооперативної книгарні” та інших установ Одеси, Миколаєва і Херсону в історико-культурному розвитку регіону; ввести в науковий обіг нові архівні джерела, узагальнити результати праці місцевих бібліографів, громадських діячів, краєзнавців.

Фонди бібліотек Півдня України є найважливішим джерелом для об'єктивної оцінки створення і поширення української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. в регіоні. Отже, вивчення книговидавничого процесу, особливостей поширення українських видань, розвиток бібліографії на Півдні України (зокрема, територій сучасної Миколаївської, Одеської, Херсонської областей) є актуальною темою для книгознавства та бібліографознавства.

Стан розробки наукової проблеми. Загальні методологічні та методичні питання щодо історії української книги, бібліографії, історії бібліотечної справи розкриті такими науковцями, як Балика Д., Гуменюк М., Дубровіна Л., Дашкевич Я., Іноземцев П., Ісаєвич Я., Ківшар Т., Ковальчук Г., Корнєйчик І., Кулешов С., Куфаєв М., Максименко Ф., Маслов С., Меженко Ю., Марченко М., Постернак С., Сагарда М., Омельчук В., Онищенко О., Фріс В., Ясинський М. та багатьма іншими істориками і теоретиками української книги і бібліографії.

Слід відзначити й праці Ге. М., Борового С., Комарова Б., Копержинського К., Лінниченка І., Мурзакевича М., Огієнка І., Попруженка М., Чижикова Л., де спеціально розглядалися питання історії бібліотек, книги та бібліографії видань Одеси, Миколаєва, Херсона. Що стосується теми нашого дослідження, то цілісного вивчення цього питання в історичній науці не існує.

Питання історії книги Півдня України значною мірою розглядалися локально. Так, аспекти бібліографічної діяльності науковців і письменників Одеси вивчають Фельдман В., Ноткина О., Зленко Г.; діяльність наукових і культурно-просвітницьких товариств Півдня України Мисечко А.; історію українських військових журналів Максимюк Т.; періодичні видання Одеси і Херсонської губернії ХІХ початку ХХ ст. Сидоренко Н. і Холодова В.; інститут видавництва як основу відродження духовності Півдня України Жадько В.

У тім, частіше вивчалися життя і творчий доробок письменників і поетів Одеси, Миколаєва і Херсону. Варто згадати таких сучасних поетів і письменників Півдня України, краєзнавців, що досліджували український літературний процес, як Бойченко В., Золотухін А., Кремень Д., Мирошниченко Є., Чистов В., Шкварець В. Однак, їхні праці не можуть слугувати повноцінними історіографічними джерелами для нашого дослідження.

Лише у 90-ті роки ХХ ст. державні наукові та державні обласні універсальні наукові бібліотеки Півдня України починають вивчати та вводити в науковий обіг українські видання ХІХ ст. Результати напрацювань відображено у друкованих каталогах: “Українська періодична преса у фондах Одеської державної наукової бібліотеки ім. О. М. Горького” (1992); “Книги з автографами у фондах Одеської державної наукової бібліотеки імені О. Горького: Збірка М. Ф. Комарова” (1996); “Українська книга у фондах Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького. 1574 1923” (Вип. 1 4, 1991; Вип. 5, 1995); “Українська книга в іменних фондах Наукової бібліотеки Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова” (1999); “Україномовна книга 1886 1922. Українська книга у фондах Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім М. Грушевського: Бібліографічне видання” (1999).

Одеська ОУНБ ім. М. Грушевського, Миколаївська ОУНБ ім. О. Гмирьова і Херсонська ОУНБ ім. О. Гончара надали бібліографічні відомості до “Друкованого зведеного каталогу україномовної книги державних бібліотек та музеїв України. 1798 1923. Т. 1. 1808 1900”, підготовленого Національною парламентською бібліотекою України в 1999 р.

Дослідницький процес 90-х років ХХ ст., коли історія бібліотек та бібліотечної справи стала бурхливо розвиватися, характеризується появою ряду робіт з історії культурно-освітніх організацій, наукових товариств, народних бібліотек, бібліотек “Просвіт” різних регіонів тощо. Загальні питання історії публічних бібліотек Україні ХІХ першого десятиріччя ХХ ст. на базі нових архівних матеріалів розглядає Волинець А.; видавничу та бібліотечну діяльність київського товариства “Просвіта” (1906 1920) Зворський С.; діяльність культурно-освітніх організацій Півдня України в період культурного піднесення (1917 кінець 1920-х рр. ХХ ст.) Кокошко Ф.; музичну книгу в Одесі другої половини ХІХ початку ХХ ст. Зеленська Л. Робота Бородіної Г. “Мережа бібліотек Півдня України: формування та тенденції розвитку (XIX початок XX ст.)”, що присвячена організації народних та наукових бібліотек Півдня України, лише частково має відношення до теми нашого дослідження. У цілому, названі праці мають загальний характер.

Коло дослідників історії української книги досить широке. Разом з тим, вивчення та книгознавчий аналіз у регіонах України не здійснювалося. Немає й цілісного уявлення ролі й значення української книги Південного регіону у цей період історії України.

У дослідженні обраної теми виокремлюються складові, які логічно пов'язані між собою і дають можливість максимально повно висвітлити специфічний процес створення і поширення українських видань на Півдні України, розкрити роль книги у культурному житті регіону. Це історико-книгознавчий та бібліографічний аспекти.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках науково-дослідних тем НБУВ “Книжкові та рукописні пам'ятки: історико-культурні дослідження бібліотечних зібрань, колекцій та рукописних видань” (2002 2006) номер державної реєстрації 0102V000510 та “Формування баз даних національної бібліографії України” (2002 2006) номер державної реєстрації 0102V000897.

Мета дослідження полягає у встановленні історії і особливостей розвитку української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ століття Півдня України на базі історико-бібліографічної реконструкції бібліотечних фондів; розкриття їх складу і змісту; особистого внеску місцевих вчених, громадських діячів, краєзнавців у створення і поширення української книги.

Основними завданнями дослідження є:

встановити джерельну базу дослідження української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. на Півдні України; провести джерелознавчий аналіз, залучити до наукового обігу невідомі або маловідомі видання української книги, що вийшла друком або поширювалася на території Півдня України;

проаналізувати історичні умови створення і функціонування друкарень другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст., здійснити книгознавчий аналіз видань, що друкувалися в місцевих друкарнях;

здійснити бібліографічний пошук української книги, що надрукована в другій половині ХІХ першій чверті ХХ ст. і збереглася у фондах бібліотек Одеси, Миколаєва, Херсона, а також української книги, надрукованої в друкарнях Одеси, Миколаєва, Херсона у досліджуваний період;

вивчити книговидавничу та бібліографічну діяльність культурно-просвітницьких товариств та організацій другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. (перших українських бібліотек, друкарень, товариств тощо) в межах території сучасних Одещини, Миколаївщини, Херсонщини; визначити специфіку історії книги та книговидання, формування бібліотек у регіоні;

визначити особистий внесок місцевих громадських діячів у розвиток і підтримку української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст.

Об'єктом дослідження є фонди публічних та спеціалізованих бібліотек, приватних колекцій, товариств, книгарень Одеси, Миколаєва, Херсона другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст., що складалися як з книг, надрукованих місцевими друкарнями на території Півдня України, так і з тих видань, що були придбані цими установами для формування бібліотечних фондів Півдня України.

Поняття української книги, якої дотримується дисертантка відповідно до концепції НБУВ, включає усю книгу, що вийшла на території Півдня України в означений період, а також ту, що була видана в інших регіонах України та в інших країнах про Україну. Особлива увага надається найважливішій складовій української книги ХІХ ст. україномовній книзі, яка визначала розвиток національної свідомості української народу, культури та освіти.

Предметом дослідження є українська книга другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. на Півдні України, зокрема історико-книгознавчий і бібліографічний аспекти.

Хронологічні межі дослідження. Межі дисертаційного дослідження: 1798 р. вихід “Енеїди” І. Котляревського в Петербурзі початок нової української літератури і січень 1923 р. початок функціонування системи поточних покажчиків державної бібліографії (“Літопис книг”, “Літопис журнальних статей” тощо). Вибір початкової межі дослідження ХVIII ст. обраний з метою з'ясування соціально-політичних та історичних умов становлення та розвитку Південного регіону в цілому з можливістю посилання на документовані архівні джерела.

Методологічною базою дослідження є принцип історизму. У дисертації застосовано сукупність методів історичного дослідження: історико-порівняльний, конкретно-історичний, хронологічний; спеціальні методи та прийоми книгознавчого, бібліографознавчого та джерелознавчого аналізу. При аналізі архівних документальних джерел та першоджерел з бібліотечних фондів основна увага зверталась на критерій повноти й достовірності інформації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

проведено наукову книгознавчу та бібліографічну реконструкцію книжкового фонду української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст., що побачила світ і зберігається у фондах бібліотек Одеси, Миколаєва і Херсона, а також видань, надрукованих у місцевих друкарнях;

залучено до наукового обігу багато нових архівних джерел, які розкривають діяльність перших українських бібліотек, друкарень і товариств на Півдні України у створенні та поширенні української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст., на цій основі проаналізовано історію української книги на Півдні України;

вивчено склад і зміст фонду української книги, його специфічні особливості в контексті економічного, наукового та культурно-освітнього процесу в краї, форми діяльності і специфіку процесу в Одесі, Миколаєві, Херсоні;

розкрито особистий внесок місцевих науковців, громадських діячів, краєзнавців у розвиток і підтримку української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст., формування національних наукових та культурних осередків книги;

здійснено наукове узагальнення фактів книгознавчої та бібліографічної діяльності установ і осіб другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. в межах сучасних Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, що підтверджує неперервність українського культурного процесу незалежно від регіональної специфіки;

визначено основні особливості книжкового руху та спростовано думку про незначну роль української книги в науковому, культурному та освітньому процесах на Півдні України вказаного періоду.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що, по-перше, отримано нове об'єктивне знання, яке включено у подальші фундаментальні дослідження вітчизняної історії книги. По-друге, загальні результати дослідження мають конкретне практичне значення і сприятимуть вдосконаленню довідково-бібліографічного апарату бібліотек і архівів. Зібраний та систематизований фактографічний матеріал знайде використання під час організації бібліографічних досліджень, створенні музейних експозицій з історії книги, написанні енциклопедичних та словникових статей відповідної тематики. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці курсів вищих навчальних закладів з історичних та книгознавчих дисциплін і спеціальних курсів у рамках дисциплін “Бібліотекознавство” і “Книгознавство” у профільних вищих навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача. Всі положення та висновки дисертації, винесені на захист, одержано здобувачем самостійно і висвітлено в працях [1 12].

Апробація дослідження. Основні положення дослідження апробовано на всеукраїнських науково-теоретичних конференціях: “Українська періодика: Історія і сучасність” м. Львів, 11 13 трав. 2000 р., 17 18 трав. 2002 р., 24 26 жовт. 2003р. та обласних краєзнавчих конференціях “Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження”, Миколаїв, 2000 р., 2002 р.

Наукові і прикладні результати дослідження викладено в 12 публікаціях джерелознавчого та історичного характеру.

Джерельна база історико-бібліографічного дослідження складається з книжкових фондів сучасних обласних універсальних наукових і спеціалізованих бібліотек та обласних архівних фондів.

Першу групу становлять книжкові фонди Одеської державної наукової бібліотеки ім. О. Горького, Наукової бібліотеки Одеського державного університету ім. І. Мечникова, Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Грушевського, Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова, Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гончара, а також краєзнавчих музеїв регіону.

Суттєвим книжковим джерелом стали бібліографічні покажчики, дореволюційні друковані каталоги бібліотек, книжкові приватні колекції, сучасний довідково-бібліографічний апарат і фонди бібліотек, наукові статті, спогади сучасників, публікації місцевої преси того періоду.

Другу групу становлять фонди державних архівів Херсонської, Миколаївської і Одеської областей. ДАХО: “Канцелярія Херсонського губернатора” (Ф. 1), “Херсонське губернське правління” (Ф. 3), “Херсонська міська управа” (Ф. 4) тощо. ДАМО: “Канцелярія Миколаївського військового губернатора” (Ф. 230), “Миколаївська міська поліція” (Ф. 231), “Канцелярія Миколаївського градоначальника” (Ф 229), “Миколаївська міська громадська бібліотека” (Ф. 142), “Українське товариство “Просвіта” в Миколаєві” (Ф. 206), “Особистий фонд композитора Аркаса М. М.” (Ф. 468) та ін. ДАОО: з фондів “Канцелярія Одеського градоначальника, 1803 1917” (Ф. 2), “Одеський цензурний комітет, 1834 1865” (Ф. 8), “Окремий цензор з внутрішньої цензури в м. Одесі, 1862 1906” (Ф. 9), “Тимчасовий комітет у справах друку в Одесі, 1905 1916” (Ф. 10), “Старший інспектор за наглядом за закладами друку й книжкової торгівлі в Одесі, 1886 1917” (Ф. 13), “Редакція журналу “Основа”, 1915 1916” (Ф. 746), персональні фонди науковців, громадських діячів: Липи І. Л (Ф. 164), Маркевича О. І. (Ф.150), Мордовцева Д. Л. (Ф. 146), Попруженка М. Г. (Ф. 159), Скальковського А. О. (Ф. 147) та ін. Частина з цих архівних документів уперше вводиться в науковий обіг.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і побудована відповідно до специфіки досліджуваної проблеми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, що містить 491 позицію. Обсяг основного тексту дисертації 173 сторінки, загальний обсяг 218 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано вибір теми, розкрито її актуальність, ступінь вивчення, визначено мету та завдання дисертації, наукову новизну, практичне значення.

У першому розділі “Вивчення історії української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. на Півдні України та джерельна база дослідження” здійснено історіографічний огляд з проблематики роботи з метою визначення ступеня розробки теми; окреслено коло основних джерел, проаналізовано існуючі опубліковані та неопубліковані архівні джерела.

Питання історії книги та бібліографії видань Півдня України окресленого періоду вже частково розглядалося в попередніх дослідженнях різних науковців. До розкриття бібліографічного аспекту зверталися передусім бібліографи. Слід згадати загальні історико-бібліографічні праці, де відзначались і книги Півдня України. Серед них опубліковані такими дослідниками, як Здобнов М. “История русской библиографии до начала ХХ века” (М., 1955), Корнєйчик І. “Історія української бібліографії. Дожовтневий період (Нариси)” (1971).

Першу інформацію про книжкову продукцію Одеси зустрічаємо у працях одеського історика, директора і головного редактора статистичного комітету Новоросійського краю Скальковського А. Але характеристику книги як суспільно-культурного явища він не дає, книгу розглядає як показник розвитку торговельного і промислового потенціалу південного міста. У вивчення історії Новоросійського краю зробив внесок професор Маркевич О., насамперед його рукописні конспекти лекцій з історії і джерелознавства України.

У вивченні даного питання важливою є праця директора Одеської публічної бібліотеки Попруженка М. “Одесская городская публичная библиотека. 1830 1910 г. (Исторический очерк)”, (1911). Автор дослідив питання зародження книжкової торгівлі, заснування перших бібліотек, їх книжковий склад, діяльність деяких осіб, які сприяли просвітництву в Одесі від часів заснування бібліотеки по 1910 р.

Українська книга другої половини ХІХ ст. була предметом уваги Бібліографічного товариства в Одесі та його друкованого органу “Известий Одесского библиографического общества” (1911 1916 рр.), де публікувалися статті Лінниченка І. “Завдання бібліографії”, Чижикова Л. “Odessica. Бібліографічні матеріали для історії міста Одеси”, де подається література з історії Одеси, доповнення до “Odessica...”, зроблені Ф. Флоринським та ін.

У 20-х роках ХХ ст. вивченням книги, у тому числі на фондах одеських бібліотек, займався український бібліограф і книгознавець К. Копержинський. На основі картотеки Центральної наукової бібліотеки в Одесі він зробив бібліографічний огляд “Українське наукове літературознавство за останнє десятиліття 1917 1927”. У статті “Бібліографічні уваги до історії української книги 80 90-х років ХІХ століття в Одесі” К. Копержинський дав характеристику творів Котляревського І., Карпенко-Карого І., Старицького М., Шевченка Т. та ін., які з'явилися в Одесі; навів також перелік рукописів від 1879 до 1912 рр. (всього 89), заборонених царською цензурою.

Вивченням і поширенням інформації про українську книгу з травня 1925 р. по 1930 р. в Одесі займалося нове бібліографічне товариство. З 1928 р. воно почало видавати свої “Записки...”. У 30-х роках ХХ ст. значно помножила проблематику і тематичний спектр досліджень української книги Одеська комісія краєзнавства та її друкований орган “Вісник Одеської комісії краєзнавства при Всеукраїнській Академії наук” (1924 1930 рр.).

Суттєвим внеском в історію української книги, Української Державної Бібліотеки в Одесі, Українського бібліографічного товариства в Одесі, інших бібліотек міста є праці незмінного директора УДБ Комарова Б. Це “Українська Державна Бібліотека ім. Т. Шевченка в Одесі: (Інформ. ст.)”, 1925; “1925 -- 1929 роки [Про УДБ імені Т. Шевченка в Одесі]”, 1929; “Підсумки й перспективи” (1930).

Вивченням історії книги в Одесі першої половини ХІХ ст. займався Боровий С. Він розкрив процеси створення, оформлення й поширення рукописної і друкованої книги в Одесі, склад місцевої книжкової продукції, роль книги в суспільному житті, політичній і ідеологічній боротьбі. Він звернув увагу на приватний архів графа Воронцова М. С., у 1896 р. переданий бібліотеці Новоросійського університету, де, як з'ясувалося вже в 90-х роках ХХ ст., містилась значна частина українських видань. Отже, це дослідження дало загальне уявлення з “книжкової історії” Одеси першої половини ХІХ ст., але українська книга як явище духовності в ньому не вивчалась.

Довгий час тематика української книги Півдня України не привертала уваги сучасних дослідників. Як правило, вивчалися життя і творча діяльність окремих письменників і поетів, літературний процес. Лише з 90-х років ХХ ст. почали систематично публікуватися результати розвідок у місцевій пресі, наукових професійних виданнях і матеріалах науково-теоретичних конференцій.

Спеціальних досліджень про книжкову історію Миколаєва і Херсона, на відміну від Одеси, ще менше. Узагальнених праць про зародження книгодрукування, розвиток книжкової торгівлі, становлення та формування фондів бібліотек Миколаєва і Херсона на сьогоднішній день майже не має. Є місцеві публікації, що висвітлюють різні аспекти культурного життя міста, де йдеться тою чи іншою мірою про події літературного життя, місцеві видання, пов'язані з Миколаєвом і Херсоном, заснування наукових і культурно-просвітніх товариств, друкарень тощо.

Так, про першу друкарню Миколаєва зустрічаємо інформацію Мурзакевича М. на сторінках “Записок Одесского Общества истории и древностей” (1848). Інформаційного плану відомості знаходимо в статті Маслова С. “Друкарство на Україні в ХVІ XVІІІ ст.”, 1924 р., в якій автор згадує друкарню в Миколаєві при адміралтействі Чорноморського флоту і наводить перелік надрукованих у XVІІІ ст. тут книг, що становили загальний інтерес. Про Чорноморську Адміралтейську друкарню є відомості і в праці Огієнка І. “Історія українського друкарства. (Історично-бібліографічний огляд українського друкарства ХV XVIII ст., Т. І.)”, 1925 р.

У праці “Поліграфія і видавництво Миколаєва: Історичний нарис” (машинопис, 1969 р.) М. Кубарь дослідив появу перших друкарень і зародження місцевої періодичної преси з посиланням на архівні документи. Детальніше представлений нарис подій після 1917 року від часів націоналізації друкарень.

Серед сучасних літературно-наукових розвідок особливе місце посідає стаття Бойченка В. “Словесність Прибужжя крізь століття” (до біобібліографічного покажчика “Літературна Миколаївщина в особах”, 2001), в якій робиться спроба наукового узагальнення фактів літературної творчості в межах нинішньої Миколаївщини від давнини до сучасності.

Заслуговує уваги робота Бєлого Д. “З історії українського просвітницького руху на Херсонщині. 1917 1920: Історичний нарис”, 2002, де автор звертає увагу на видавничу діяльність товариства “Українська Хата” в Херсоні, подає інформацію про сподвижників просвітницького руху, називає прізвища, реабілітовані історією.

Публікації, що з'являлися у місцевій пресі, як правило, були присвячені ювілейним датам. Хоча сам по собі цей факт підтримки соціальної пам'яті є патріотичним вчинком, але все ж таки поодиноким.

Джерельна база дослідження. Перший комплекс опублікованих джерел складають бібліографічні покажчики. Передусім, ті, що зберігаються у фондах бібліотек Одеси, Миколаєва і Херсона і присвячені обраній нами темі. Крім того, дисертанткою здійснено порівняльний аналіз видань, що ввійшли свого часу до “Бібліографічного покажчика нової української літератури (1798 1883 рр.)” Комарова М., з тією частиною фонду, що збереглася протягом років і з початку 90-х років ХХ ст. вводиться в науковий обіг. Виявлено та проаналізовано дореволюційні друковані каталоги бібліотек і книгарень, книжкові приватні колекції, сучасний довідково-бібліографічний апарат і фонди бібліотек. Використовувалися статистичні і довідкові видання: адресні книги, адрес-календарі, словники; наукові статті, спогади сучасників, публікації місцевої преси.

Розвиток видавничої справи Одещини, Миколаївщини і Херсонщини в загальноукраїнському контексті висвітлено нами на базі архівних фондів обласних державних архівів. Це дало змогу розглянути загальну книговидавничу ситуацію в краї, діяльність місцевих друкарень, бібліографічну і просвітницьку діяльність об'єднань, формування фондів перших бібліотек, роботу кабінетів для читання, книгарень, особистий внесок видатних місцевих діячів, спрямований на підтримку української книги і поширення її серед населення регіону.

З фондів ДАХО розглядались укази Херсонського губернського правління, рапорти поліцмейстерів та листування (Ф. 3); укази Сенату, обіжники Міністерства внутрішніх справ, розпорядження губернатора; відомості про політичну неблагонадійність членів Херсонської спілки вчителів, дирекції громадської бібліотеки, духовенства (1907 1911), статути Херсонської громадської бібліотеки (1895) (Ф. 1).

З фондів ДАОО відібрано і вивчено циркуляри про заборону творів Шевченка Т., Коцюбинського М.; дозвіл на перевидання творів Котляревського І., Кропивницького М, Квітки-Основ'яненка Г., Франка І.; розгляд скарг редакторів місцевих газет на цензорів (1890 1892); циркуляри Головного управління у справах друку про посилення нагляду за місцевими виданнями (1871 1874); списки місцевих періодичних видань зі вказівкою тиражу (1896 1902) та неперіодичних видань, що були переглянуті цензорами; друковані примірники творів Вовчок М., рукописи творів Шевченка Т., Грінченка Б. з резолюцією цензорів про заборону цих та інших видань. (Ф. 2, 8, 9, 13).

З фондів ДАМО вивчалися справи про відкриття і роботу друкарень у Миколаєві, про громадську бібліотеку в Миколаєві (1881); про нагляд за діяльністю культурно-освітніх установ, списки заборонених книг; (Ф. 229, 231); аналізувалися циркуляри Головного управління у справах друку про заборону постановки в Миколаєві п'єс Квітки-Основ'яненка Г., списки цих п'єс; про заборону ввезення в Росію книг і постановки п'єс українською мовою; про заборону відкривати українські театри, встановлювати премії на кращий драматичний твір (Ф. 230); документи про заснування українського товариства “Просвіта” в Миколаєві (1907) (Ф. 229, 206); протоколи засідань дирекції бібліотеки; збір коштів на придбання книг; проведення літературних вечорів, читань і лекцій на користь бібліотеки (Ф. 142).

Другий розділ “Значення книговидавничої та бібліографічної діяльності друкарень і бібліотек Півдня України у створенні і поширенні української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст.” складається з двох підрозділів. Дано загальну характеристику соціально-економічних та політичних умов розвитку книгодрукування, потужності поліграфічної бази Херсонської губернії та поширення книги в регіоні; розкрито книговидавничу діяльність друкарень та бібліографічну роботу публічних і перших українських бібліотек, бібліотек товариств у межах територій сучасних Одещини, Миколаївщини і Херсонщини, відзначено специфіку історії книги та книговидання, формування бібліотечних фондів краю.

У підрозділі 2.1 “Друкарні Півдня України другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст.: засновники і книжкова продукція” простежено діяльність друкарень і асортимент їхньої книжкової продукції, відзначено специфіку книговидання краю, охарактеризовано діячів, котрі ініціювали та підтримували поширення української книги другої половини ХІХ початку ХХ ст. серед населення.

Документи свідчать, що у 70 80 рр. XIX ст. українська книга стала помітнішою серед інших видань. У місцевих друкарнях Алексоматі Х., Бірукова А., Кірхнера Л., Нітче Л., Распопова Е., Фесенка Є., Ульриха і Шульце друкувалися твори українських авторів і українською мовою. Як випливає з дослідження, сьогодні українські видання одеських друкарень другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. зберігаються у фондах багатьох бібліотек України.

Документи ДАОО свідчать, що більшість письменників надсилали свої рукописи до Одеси з метою отримати дозвіл на друкування. Вивчення дисертанткою архівних фондів виявило пласт заборонених рукописів українських творів, та тих, на друкування яких було отримано дозвіл зі значними купюрами.

Встановлено, що створення в Одесі першого українського книговидавництва “Сніп” (1906 1913), пов'язаного з діяльністю товариства “Просвіта”, стало можливим, завдячуючи ініціативі М. Комарова і видавничому фонду ім. Л. Смоленського

Аналіз книжкової продукції другої половини ХІХ першої чверті ХІХ ст. одеських, миколаївських і херсонських друкарень, що зберігаються у фондах бібліотек регіону, аналіз видань за друкованими каталогами бібліотек України, свідчить, що одеські друкарні на відміну від миколаївських і херсонських, значно більше випускали українських видань.

Український книговидавничий процес другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. набирав потужності поступово. Одеські друкарні другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст., на відміну від миколаївських і херсонських, значно більше випускали українських видань.

У підрозділі 2.2 “Бібліотеки Півдня України другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст.: формування фондів і бібліографічна діяльність” простежено, що на зміну нерегулярному, несистематизованому комплектуванню у фондах приватних і громадських бібліотек прийшла систематична робота з придбання нових надходжень. Підкреслено, що бібліотеки намагалися довести необхідність просвітницької місії книги.

Історія фондів відомчих, приватних, публічних бібліотек того часу, аналіз друкованих каталогів бібліотек, бібліотечної документації, звітів дирекції публічних бібліотек, публікацій у місцевій пресі тих часів свідчить про змістовну роботу і фінансову підтримку серед громадських діячів, залучення їх до культурно-просвітницької роботи.

Аналіз показав, що основними осередками поширення і вивчення української книжки другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. в Одесі були бібліотеки: товариства “Просвіта”, приватна бібліотека М. Комарова, Одеського Українського клубу, “Національної української книгозбірні”, Української книгарні В. Боровика, “Робітничого клубу Г. Михайличенка” і особливо Української державної бібліотеки імені Т. Шевченка.

У Миколаєві аналогічні функції виконували, насамперед, бібліотека товариства “Просвіта”, приватна бібліотека родини Аркасів, публічна бібліотека. Як з'ясувалось у ході дослідження, ситуація з українськими виданнями в Миколаєві змінилася у 80-х роках ХІХ ст., коли паралельно з відкриттям публічної бібліотеки (1881), зароджується театральне життя міста. До наукового обігу дисертанткою введено значну кількість маловідомих або невідомих зовсім документів, наприклад, з особистого архіву М. Аркаса (листування з Е. Череповським, Л. Ідзиковським, В. Доманицьким, М. Кропивницьким, кобзарем Т. Пархоменком).

З'ясовано, що українська книга до фондів херсонських бібліотек потрапила значно пізніше, але фонд краєзнавчої літератури підбирався досить ретельно і, за можливістю, повно, більшість видань були представлені одеськими друкарнями. Херсонська громадська бібліотека брала активну участь у підготовці бібліографічних покажчиків, поширенні інформації і знань про Херсонську губернію.

Результати дослідження підтвердили, що фонди бібліотек Півдня України є найважливішим джерелом щодо об'єктивної оцінки створення і поширення української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. в краї.

У третьому розділі “Роль громадських діячів Півдня України у розвитку української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст.” визначено особистий внесок громадських діячів у створення і поширення української книги в краї. З'ясовано, що їхній доробок відображено у багатьох наукових працях і публікаціях, у створенні бібліографічних, наукових і культурно-просвітницьких товариств, українських шкіл, у постановці театральних вистав, організації етнографічних експедицій, заснуванні стипендій тощо.

У підрозділі 3.1 “Наукові та культурно-просвітницькі товариства як ініціатори вивчення української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст.” простежено заснування і діяльність наукових та культурно-просвітницьких товариств, визначені чинники, що впливали на їх діяльність з популяризації і поширення української книги. Аналіз документів показав, що саме незалежне об'єднання демократичної інтелігенції “Одеська Громада” засвідчило про потенційну силу національного пласту в Одесі і дало поштовх для заснування різних осередків і установ аналогічної спрямованості.

Діяльність бібліотек і книгарень товариств “Просвіта” в Одесі і Миколаєві була дуже результативною, зокрема в галузі розвитку контактів зі спорідненими установами країни. Звіти книгарні і бібліотеки товариства “Просвіта”, рух книжкової продукції, попит на книги з боку різних установ і індивідуальних членів товариства переконують у змістовній роботі.

Визначено, що роль бібліографічного центру на початку ХХ ст. в Одесі відіграло Одеське бібліографічне товариство (створене з ініціативи бібліотекаря Новоросійського університету П. С. Шестерікова) та його друкований орган під назвою “Известия Одесского библиографического общества”, які виходили з 24 жовтня 1911 р. по грудень 1916 р.

Значну роль у поширенні української книги в Херсоні на початку ХХ ст. відіграло товариство “Українська хата” та її друкований орган “Вістник товариства “Українська Хата” в Херсоні”. Характерно, що вже з першого числа “Вістника...” подається перелік українських журналів, що допомагало орієнтуватися у сучасних українських періодичних виданнях не тільки згрупованим українцям, а й бібліотекам, книгарням.

Велику роль у поширенні українських видань відіграло Миколаївське кооперативне товариство “Кооперативна Українська книгарня”. Товариство підтримувало контакти з різними установами, у тому числі з кооперативним видавництвом “Рух” на Слобожанщині, Київським видавничим кооперативним товариством “Культура” та ін. Серед видань було багато дешевих книг спеціально для народу, ноти-думки і музичні твори, картки-листівки, програми Шевченківських свят, портрети діячів України.

Підрозділі 3.2 “Особистий внесок місцевих громадських діячів у просвітницький рух” присвячено яскравим особистостям, які відіграли суттєву роль у залученні населення до української книги. Серед них історики, педагоги, письменники, книговидавці, громадські діячі, організатори “Одеської громади”, “Просвіт” в Одесі, Миколаєві і Херсоні, “Одеського українського клубу”, товариств “Українська Хата” в Одесі і Херсоні, ініціатори створення і функціонування перших українських бібліотек, театральних студій, шкіл, курсів української мови тощо.

Велика роль у розвитку української книги належить професору, члену багатьох наукових товариств і комісій О. Маркевичу, видатному одеському педагогу, засновнику книжкових колекцій, що утворили фонди перших українських бібліотек в Одесі Л. Смоленському, основоположнику місцевого шевченкознавства О. Андрієвському, перекладачу українською мовою поем Гомера П. Ніщинському та ін.

Серед постатей, що привернули увагу до проблем української культури на Півдні України, слід назвати Лінниченка І., Липу І., Луценка І., Фесенка Є., Л. Чижикова. Винятково важливе значення для Півдня України має постать етнографа, громадського діяча Комарова М. Ф. Його внесок у розвиток і вивчення української книги другої половини ХІХ першої чверті ХІХ ст. є безцінним.

Рушійною силою просвітницького процесу в Миколаєві став композитор, громадський діяч, засновник українських шкіл Аркас М. М.; для Херсона письменник Чернявський М., відомий кооперативний діяч Челюк І. та ін. Відомості, що містяться у підрозділі, доповнюють уявлення про багатьох місцевих діячів.

У загальних висновках підбито підсумки проведеного дослідження і зазначено, що:

1. Українська книга другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. на Півдні України (територія сучасних Миколаївської, Одеської, Херсонської областей) як соціально-культурне явище довгий час залишалася поза увагою дослідників, що виключало її з наукового обігу, збіднювало уявлення про історичний розвиток регіону.

2. Аналіз видань, що друкувалися в місцевих друкарнях, є дзеркалом соціально-історичних і політичних умов і ще зовсім не сформованих інформаційних потреб населення Півдня України другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. Більша частина видань миколаївських друкарень, в основному переклади, забезпечувала підготовку фахівців суднобудівельної справи, одеські і херсонські видання надавали перевагу місцевій тематиці. Відзначається також випадковість, модність тематики, жанрове різноманіття. Об'єднуючим для видань одеських, миколаївських і херсонських друкарень був винятково краєзнавчий характер, завдяки чому вони й поповнили скарбницю української книги другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. насамперед, як краєзнавче джерело.

3. Заборона української мови царськими указами, придушення української культури в цілому створювали нерівність розвитку російської та української культур, породжували опір національно свідомої української інтелігенції Півдня України, об'єднуючи її спочатку в політичні, а потім в просвітницькі організації. Консолідуючу роль на Півдні України відіграла в цьому процесі Одеса 70 80-х рр. ХІХ ст., де український національний рух набрав особливо широкого розмаху. Тоді було засновано і розпочало активну діяльність незалежне об'єднання демократичної інтелігенції під назвою “Одеська Громада”. Праця громадівців дала поштовх до продовження української справи на ниві просвітянства протягом 80 90-х років. Саме завдяки українській книзі населення Південного регіону змінювало своє відношення до багатьох подій, ставало свідомою частиною громадян країни. Результативна праця української інтелігенції, фінансова підтримка багатьох з них розвитку національної культури і літератури сприяли розгортанню українського просвітництва не лише в Одесі, а й на Півдні України.

4. Поступове залучення населення регіону до друкованого слова, поширення знань, підвищення освітнього рівня і формування національної самосвідомості взагалі відбувалося завдяки науковим і громадським організаціям. Незалежне об'єднання “Одеська Громада”, “Просвіта”, товариство “Українська Хата” в Херсоні, Кооперативна Українська книгарня в Миколаєві, бібліографічні товариства в Одесі та їхні друковані органи, Одеська комісія краєзнавства при Всеукраїнській Академії Наук впродовж свого існування доволі багато зробили для залучення населення Півдня України до здобутків вітчизняної і світової культури. Українська книга слугувала власному народу, поєднувала українців різних регіонів.

5. Рушійною силою культурно-просвітницького процесу були яскраві особистості: Андрієвський О, Аркас М., Вороний М., Комаров М., Липа І., Малеча Н., Ніщинський П., Смоленський Л., Челюк І., Чернявський М. та ін. Особистий внесок місцевих діячів у підтримку українського друкованого слова відбито у багатьох наукових працях і публікаціях, створенні українських шкіл, у постановці театральних вистав, організації етнографічних експедицій, заснуванні стипендій тощо.

6. Вплив Одеси як центра української культури на Миколаїв і Херсон був значним. Миколаївська “Просвіта” підтримувала тісні контакти з одеситами, радилася щодо побудови своєї роботи, вирішувала організаційні питання. Поява товариства “Українська Хата” в Херсоні також було наслідком контактів української інтелігенції між Одесою і Херсоном. Обмін досвідом роботи, відомостями з поширення української книги серед селян, підготовка з цією метою дешевих книг, проведення просвітницької роботи свідчить про спільність не тільки ідей, а й засобів їх досягнення.

На відміну від Миколаєва і Херсона міст, які були визнані центрами суднобудування, Одеса насамперед розвивалась як торговельне місто. Тому книга тут розглядалася як товар, з якого очікували прибутки. Мабуть, цим і пояснюється, що саме книготорговці-комерсанти в Одесі стають першими власниками книгарень і приватних кабінетів для читання. Аналіз відомостей про книжкову продукцію місцевих друкарень свідчить, що систематично книги в місті почали друкуватися з 30-х років ХІХ ст., 80% видань тематично було пов'язано з Новоросією і безпосередньо з Одесою або належали місцевим авторам. Суспільні науки були представлені працями місцевих науковців Бруна П., Мурзакевича М., Скальковського А., Смолянинова К. та ін. Література з питань сільського господарства складалася в основному з робіт, що становили спеціальний інтерес для землевласників Південної України.

Пласт заборонених рукописів українських творів або отримання дозволу на деякі з них зі значними купюрами висвітлює історично-політичні умови розвитку міста і складні умови існування української культури, але в той же час закладає міцні українські корені в Одесі.

Український книговидавничий процес другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. в Одесі потужнішав поступово. Друкарні першої чверті ХХ ст. мала одразу відсунути книгу іноземними мовами, а потім підтримати випуск творів українських письменників. Одеські друкарні другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст., на відміну від миколаївських і херсонських, одержували фінансову допомогу і випускали українських видань значно більше, про що свідчать аналіз книг, виданих одеськими друкарнями, що збереглися у фондах НБ ОДУ, ОДНБ ім. О. Горького, ОУНБ ім. М. Грушевського, а також аналіз видань за друкованими каталогами бібліотек України.

Велику роль у культурно-просвітницькому житті початку XX ст. в Одесі відіграли українські книгозбірні: бібліотека товариства “Просвіта”, бібліотека М. Комарова, Одеського Українського клубу, “Національної української книгозбірні”, Українська книгарня В. Боровика, “Робітничого клубу ім. Г. Михайличенка”. Унікальним явищем визнано Українську державну бібліотеку імені Т. Шевченка в Одесі (1920 1930). Значним є внесок у розвиток української культури першого українського видавництва в Одесі “Сніп” (1906 1913), створеного на основі видавничого фонду імені Смоленського Л., з ініціативи Комарова М. Ф.

7. Друкарська справа в Миколаєві повністю контролювалася владою і стримувалася особистим уявленням про необхідність чи навпаки потребу в її розвиткові. Зі змістовного аналізу першої книжкової продукції миколаївської друкарні випливає, що підтримку і дозвіл отримували видання, які прославляли державотворців, впливали на виховання підданих царської Росії.

Систематичне видання книг в місцевих друкарнях почалося з 1796 року і значно активізувалося з середини ХIХ ст., коли зросла чисельність приватних друкарень. Якщо наприкінці ХVIІІ початку ХIХ ст. друкувалася в основному художня література, то в першій половині ХIХ ст. перевага надавалася книгам з морської тематики, а з середини ХІХ ст. почали друкуватися книги самої різної спрямованості: навчальні посібники, довідники, лоції, путівники, звіти громадських організацій, описи бойових дій флотів, настанови, таблиці. Участь у підготовці перших періодичних видань науково-технічної та природничої спрямованості місцевих науковців і громадських діячів привертала увагу до проблем краю.

З Миколаєвом пов'язане цікаве явище нової української літератури повість українського письменника Венгера М. “Микола Коваль”, 1832 р., що побачила світ за рік до виходу першої прозової книги першого класика нової української прози Квітки-Основ'яненка Гр.

Фонди ДАМО, ОУНБ ім. О. Гмирьова, колишньої громадської бібліотеки, приватної бібліотеки родини Аркасів, бібліотеки і книгарні товариств “Просвіта” і “Української кооперативної книгарні” містять цінні відомості про українську книгу другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. і самі видання, що дозволяє ввести їх до наукового обігу.

На рубежі віків рушійною силою українського національного відродження в Миколаєві став Аркас М. М. Він забезпечив плідні та надійні відносини з однодумцями інших міст України, його особистий внесок у підтримку і розвиток товариств “Просвіта” у Миколаєві й Одесі був значним.

Миколаїв продемонстрував силу і міць українських коренів у діяльності таких установ як Українське товариство “Просвіта” і “Українська кооперативна книгарня”.

8. Херсон, як майже всі південні міста, належав до території, де досить сумлінно відстоювалися російські імперські інтереси. Дореволюційні фонди ДАХО значно більше містять документів щодо польського національно-визвольного руху (1834 1860), вірменських переселенців (1808 1810) та інших національностей, ніж українців. Тому цінність збережених фондів українських видань колишньої Херсонської громадської бібліотеки (нині ОУНБ ім. О. Гончара), а також публікацій минулого щодо української книги в Херсоні, є безсумнівною. Українські видання потрапили до фондів бібліотеки значно пізніше, але фонд краєзнавчої літератури підбирався досить ретельно і, за можливістю, повно, більшість видань надавали одеські друкарні. Саме краєзнавчі фонди слугували для вивчення багатьох питань розвитку краю, залучали місцевих діячів до вивчення національної культури, у тому числі історії книги.

Значну роль у поширенні української книги в Херсоні на початку ХХ ст. відіграло Товариство “Українська хата” (1917) і її друкований орган “Вістник товариства “Українська Хата” в Херсоні”. За короткий час було створено українську книгозбірню, читальню, книгарню засновано артистично-співочий гурток. “Українська Хата” показала себе впливовою і перспективною організацією, що відстоювала інтереси українців, стала першим легальним українським національно-культурним та політичним товариством на Херсонщині.

Безпосереднє вивчення фондів Державних архівів Одеської, Миколаївської, Херсонської областей та фондів наукових і обласних універсальних наукових бібліотек свідчить про суттєвий внесок Півдня України у розвиток української культури, створення засад майбутньої української державності, формування національної самосвідомості, великий потенціал етнічного виживання, самозбереження нації.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Малиновська Н. Л. З історії розповсюдження української книги в Одесі // Бібл. вісн. 1998. №4.-С. 48 50.

Малиновська Н. Л. Український бібліографічний репертуар: історія та сучасний стан // Вісн. Кн. палати. 1999. №5. С. 10 11.

Малиновська Н. Л. Значення українських книгозбірень у культурно-просвітницькому житті Одеси початку ХХ ст. // Вісн. Кн. палати. 1999. №10. С. 37 39.

Малиновська Н. Л. Друкарні Миколаєва (кінець ХVIII - початок ХХ ст.) // Вісн. Кн. палати. 2000. №8. С. 26 28.

Малиновська Н. Українська книга ХІХ ст. у фондах Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова // Вісн. Кн. палати. 2002. №1. С.16 17.

Малиновська Н. Л. Джерела для вивчення української книги ХІХ ст. // Бібліотечна планета. 2003. №3. С. 13 15.

Малиновська Н. Л. Українська книга ХІХ початку ХХ ст. у Миколаєві (за фондами Державного архіву Миколаївської області) // Вісн. Кн. палати. 2003. №9. С. 40 44.

Малиновська Н. Л. Українська книга другої половини ХІХ першої чверті ХХ ст. на Півдні України (історіографія проблеми) // Наукові праці НБУВ. 2004. Вип.13. С. 471 484.

Малиновська Н. Л. Українська книга ХІХ ст.: вивчення та введення у науковий обіг // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. ІІІ Миколаївська обласна краєзнавча конференція. Миколаїв: Атол, 2000. С. 277 279.

Малиновська Н. Л. Джерела до української книги ХІХ ст. у Миколаєві // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. ІV Миколаївська обласна краєзнавча конференція. Миколаїв: Атол, 2002. С. 260 263.

...