Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Шипік Наталія Феофанівна

УДК 94(477):314.745.4

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ В ДОНБАСІ В 1943 - 1955 РОКАХ

Спеціальність: 07.00.01 - історія України

Донецьк - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії України Донецького національного університету.

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент, Саржан Анатолій Опанасович завідувач кафедри історії і права Донецького національного технічного університету.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України Даниленко Віктор Михайлович, завідувач відділу історії України другої половини ХХ ст. Інституту історії України НАН України;

доктор історичних наук, професор, Заслужений працівник освіти України Кравченко Володимир Іванович, професор кафедри історії України та філософії права Донецького юридичного інституту Луганського університету МВС України.

Провідна установа - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки (кафедра історії України).

Захист відбудеться 23.12. 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус, ауд. 32.

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розіслано 22.11.2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах тривалої демографічної кризи в Україні неабияку вагу мають дослідження, зосереджені на вивченні історичних проявів динаміки чисельності населення та тих чинників, що визначали її регіональні особливості в минулому. Вироблення та ефективне впровадження в життя науково обґрунтованої стратегії національного демографічного розвитку мають відбуватися з урахуванням досвіду взаємодії соціально-демографічних процесів та державних механізмів впливу на них. Цілком природно, що увага сучасних істориків прикута до вивчення закономірностей становлення чисельності населення регіону в минулі роки. Надзвичайно актуальним видається дослідження цієї проблеми в контексті післяокупаційної та повоєнної ситуації в Донбасі, коли людність краю зазнала великих втрат, а необхідність найшвидшої відбудови промислового потенціалу потребувала активних заходів держави для накопичення трудових ресурсів у достатній кількості. Саме тоді відбувся значний ривок у збільшенні чисельності мешканців Донбасу, закономірності заселення якого вимагають спеціального вивчення. Адже, державне втручання до механізмів залюднення регіону відбивалося на долях сотень тисяч людей, наштовхувалося на особисті людські потреби та бажання, що нерідко мало неочікувані наслідки у виконанні конкретних офіційних настанов, більше того, загалом обмежувало можливості влади у розпорядженні людським потенціалом.

Виявлення загальних тенденцій повоєнного природного росту та міграційних потоків у такому стратегічно важливому для країни регіоні, як Донбас, сприятиме ґрунтовнішому осмисленню регіональних особливостей сучасних демографічних процесів і можливостей їхнього державного регулювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах державної бюджетної науково-дослідницької теми Донецького національного університету „Наукове і методичне забезпечення курсу „Історія України: досягнення попередників і сучасний погляд” (номер державної реєстрації - № 0104U004650).

Об'єктом дослідження є народонаселення регіону. Воно розглядається як відкрита система, що розвивається не тільки під дією внутрішніх законів, а й відчуває на собі впливи інших підсистем суспільства, зокрема економічної, політичної. Відкритою вона є й тому, що зміни відбуваються як за рахунок внутрішнього фактору - природного руху, так і завдяки впливу ззовні - міграціям.

Предметом дослідження є соціально-демографічні процеси, що впливали на формування чисельності населення Донбасу та визначалися двома складовими - природним рухом і міграціями.

Мета роботи полягає у визначенні основних соціально-демографічних процесів у Донбасі в 1943 - 1955рр. та їхнього впливу на ситуацію в регіоні.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

· простежити динаміку чисельності населення Донбасу в 1943 - 1955 рр. та роль природного приросту в цьому процесі;

· визначити чинники, що перешкоджали процесам самовідновлення людності регіону;

· схарактеризувати реальні результати державної пронатальної політики;

· здійснити аналіз особливостей міграції до Донбасу загалом і окремих її потоків;

· дослідити роль і місце в повоєнному суспільному середовищі Донбасу специфічних категорій населення - демобілізованих, колишніх остарбайтерів, трудармійців, реемігрантів та репатріаційного спецконтингенту;

· з'ясувати ефективність державної міграційної політики щодо Донбасу;

· виявити специфіку демографічних процесів у Донбасі порівняно з іншими регіонами України.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1943-1955 рр. Нижня межа пов'язана зі звільненням Донбасу від окупантів і початком відбудовчих процесів у регіоні. Верхня межа зумовлена завершенням другої повоєнної п'ятирічки, коли разом зі зміною влади в країні починається трансформація соціально-демографічної політики.

Територіальні межі праці визначаються кордонами Донбасу. Під цим терміном розуміється територія, до складу якої входили тогочасні Сталінська та Ворошиловградська області.

Наукова новизна. На підставі аналізу різних за своїм характером джерел, у тому числі, досі не введених до наукового обігу фактичних даних, соціально-демографічні процеси в Донбасі в 1943 - 1955 рр. уперше розглядаються як об'єкт спеціального і комплексного дослідження.

У дисертації проаналізовані статистичні дані щодо народонаселення окресленої території, визначені причини неповноти статистики. Шляхом систематизації наявних відомостей та доповнення їх новими показниками схарактеризовані зміни показників народжуваності й смертності на межі 1940 - 1950-х років.

У загальній характеристиці залюднення регіону виявлено співвідношення між природним приростом і міграціями, що зумовлено цілим рядом причин об'єктивного та суб'єктивного характеру.

Зроблено спробу розкрити причини, особливості та наслідки залучення до Донбасу найважливіших міграційних потоків - трудових мобілізацій, учбових міграцій, оргнабору, сільськогосподарських переселень, репатріації, демобілізацій.

Науково-теоретичне і практичне значення. Практичне значення дисертації полягає в тому, що її фактичний матеріал, висновки та теоретичні положення можуть бути використані в подальшій науковій та практичній розробці соціально-демографічних проблем новітньої історії України, підготовці узагальнюючих праць та спеціальних досліджень, під час розробки методичних посібників, лекційних курсів та практичних занять у ВНЗ. Деякі узагальнення, зроблені автором, можуть бути використані у ході вироблення сучасної державної та регіональної демографічної політики.

Апробація результатів дослідження. Результати та окремі положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на п'яти наукових конференціях, а саме на Х Всеукраїнській науковій конференції з історичного краєзнавства (Донецьк, 2001); науковій конференції професорсько-викладацького складу Донецького національного університету за підсумками науково-дослідницької роботи (2001, 2003 рр.), ІІ Міжнародному науковому конгресі українських істориків “Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Кам'янець-Подільський, 2003 р.), а також на регіональних конференціях, що відбулися в Луганську, Маріуполі. Науковому загалу були запропоновані доповіді й повідомлення, присвячені сільськогосподарським переселенням до Донбасу у повоєнні роки, репатріаційному спецконтингенту, репатріантам-трудармійцям, повоєнній репатріації до Донбасу тощо.

Дисертація обговорена та схвалена на засіданні кафедри історії України Донецького національного університету.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, 13 підрозділів, висновків, переліку посилань, списку використаних джерел та літератури, додатків. Дисертація містить 6 таблиць, 6 діаграмм, 11 графіків. Обсяг дисертаційного дослідження становить 173 сторінки (загальний обсяг - 240 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, окреслено його хронологічні та територіальні межі дослідження, аргументовано наукову новизну і практичне значення та представлено апробацію одержаних результатів.

У першому розділі - “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” розглядається стан наукової розробки теми, подається характеристика історіографічної та джерельної бази, визначаються методологічні засади дисертаційного дослідження.

У вивченні проблеми виділені чотири етапи. Стан історіографії у перший період (друга половина 1940-х - перша половина 1950-х рр.) характеризувався появою робіт не наукового, а агітаційно-пропагандистського характеру. За умов майже цілковитої відсутності об'єктивної інформації про демографічні процеси автори численних публікацій намагалися довести переваги соціалізму для розвитку народонаселення.

У другий період (друга половина 1950-х - 1960-ті рр.) з доступом до статистичної інформації з'явилися перші наукові праці. В.П.Піскунов звернув увагу на несприятливу демографічну ситуацію в Україні, а демографічну політику для республіки оцінював як неадекватну і недостатньо ефективну. Оскільки подібні висновки не вкладалися в уявлення про розвиток народонаселення за соціалізму, їм не надали належної уваги. Історики в цей час почали досліджувати повоєнну історію Донбасу, головний зміст якої вбачали у відбудовчих процесах. Серед них слід відзначити праці М.Ф.Хорошайлова, в яких наведені численні приклади прибуття на відбудову людей з різних регіонів СРСР Хорошайлов М.Ф. Відроджений Донбас. - Донецк: Донбас, 1968. - 195с.; Хорошайлов М.Ф. Компартія України - організатор відбудови та розвитку Донбасу. - Харьков: ХДУ, 1967. - 192с.. Створення історії регіону набувало вигляду переліку великих досягнень під керівництвом Комуністичної партії.

Третій період історіографії проблеми (1970 - 1980-ті рр.) характеризувався кількісним зростанням і розширенням тематики праць. У цих роботах накопичувалися численні факти щодо переміщення робочої сили до Донбасу. Інформація про населення регіону й окремих його населених пунктів міститься у відповідних томах “Історії міст і сіл УРСР” Історія міст і сіл Української РСР. - У 26-ти т. - Луганська область. - К., 1968. - 940с.; Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. - К., 1970. - 992с.. Відомості про народонаселення або його окремі категорії зустрічаються в нарисах з історії обласних партійних організацій, з історії робітничого класу регіону Очерки истории Ворошиловградской областной партийной организации. - К., 1979. - 470с.; Очерки истории Донецкой областной комсомольской организации. - К., 1987. - 296с.; История рабочих Донбасса. В 2-х т. Т.2 . - К., 1981. - 326с.. Автори ввели до наукового обігу відомості про народонаселення регіону. Було вказано на важливу роль демобілізованих у поповненні робітничого класу; здійснено короткий огляд оргнабору й мобілізацій до шкіл ФЗН. Проте фрагментарність даних про народонаселення, типова для того часу абсолютизація ролі партії, уникання соціально-побутового аспекту деякою мірою знижує цінність цих видань.

Отже, у радянський період соціально-демографічні процеси в повоєнному Донбасі належним чином не вивчалися через обмеженість джерельної бази, а також “небезпечність” самої проблеми. Науковці передусім висвітлювали діяльність осередків Комуністичної партії, комсомолу, профспілок; велика вага надавалася відновленню функціонування промисловості. Людина з її проблемами, негараздами, трагедіями, на які були багаті повоєнні роки, на сторінках наукових розвідок була відсутня. Водночас відбувалося поступове накопичення фактичного матеріалу.

Якісно новий, четвертий етап у вивченні проблеми, розпочався в 1990-ті рр. Доступність раніше засекречених архівних матеріалів створила умови для неупередженого аналізу змін у народонаселенні повоєнного Донбасу.

Дослідженням, що значною мірою визначило напрямок подальшого вивчення проблеми, стала стаття А.Л.Перковського і С.І.Пирожкова. Автори звернули увагу на неповноту офіційно визнаних втрат; проаналізували динаміку природного руху населення України в повоєнні роки; показали негативний вплив голоду на народонаселення республіки. Залучення нових джерел дозволило О.І.Задніпровському показати демографічні наслідки повоєнного голоду для Донбасу Задніпровський О.І. Матеріали відділів ЗАГС -- джерело з історії голоду 1946-1947 рр. у Донбасі // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. - К., 1999. - Вип. 6. - С.209-212; Його ж. Особливості голоду 1946-1947 років у Донбасі // Голод 1946-1947 років в Україні: причини і наслідки. - Київ - Нью-Йорк, 1998. - С. 120-124.. На думку авторів колективної монографії “Україна у демографічному вимірі: минуле, сучасність, майбутнє”, глибокі соціальні потрясіння 1930 - 1940-х рр., серед яких воєнні втрати, міждержавні міграції, політичні репресії, так звані організовані переселення українських селян, порушили “нормальний” демографічний розвиток Пирожков С.І, Лакіза-Сачук Н.М., Запатріна І.В. Україна у демографічному вимірі: минуле, сучасність, майбутнє. Інститут стратегічних досліджень. Вип.33. - К., 1995. - 66с..

Другу групу складають дослідження, присвячені міграціям. Це праці І.І.Винниченка, М.Бугая, О.В.Буцько, В.В.Міщанина, Д.Д.Данилюка, І.Г.Біласа, С.М.Тимченко та інших Винниченко І.І. Міграційні процеси 2-ї пол.40-х- початку 90-х рр. // Українці в державах колишнього СРСР: історико-географічний нарис. - Житомир, 1992. - 163с.; Бугай М. Депортації населення з України (30-50-ті роки) // Український історичний журнал. - 1990. - № 10. - С. 32-38; № 11. - С. 20-26; Буцько О.В.Украина - Польша: миграционные процессы 40-х годов. - К., 1997.- 149с.; Данилюк Д.Д., Міщанин В.В. Колективізація і міграційні процеси на Закарпатті у кінці 40-х рр. ХХ ст. // Український селянин. - 2002. - Вип.5. - С.103-109; Сорока Ю.М. Радянсько-польський договір 1951 р. про державний кордон і його наслідки для України // Вісник Київського університету. Серія "Історія". Вип. 59 - 60. - 2002. - С.103-105; Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953: суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: У 2 кн. Кн1. - К., 1994. - 432с.; Тимченко С. М. Соціально-демографічні процеси в українському селі 40-80-х років ХХ ст. // Запорізький державний університет. Наукові праці історичного факультету. - 1997. - Вип. 2. - С. 169 - 177. . Дослідники показали, що головне місце в міграціях посідав оргнабір, згідно з яким населення спрямовувалося до різних регіонів, у тому числі й на відбудову шахт Донбасу. Ряд робіт присвячені безпосередньо Донбасу. Примусові виселення селян із Донбасу в період, коли село відчувало дефіцит робочих рук, проаналізовані О.І.Задніпровським Заднепровский А.И. Выселение крестьян из Донбасса в 1948 г. // Новые страницы в истории Донбасса/ Гол.ред. З.Г.Лихолобова. - Донецк, 1992. - Кн.3. - С. 80-91.. Е.Л.Кравченко Кравченко Э.Л. Обеспечение рабочей силой угольных предприятий Донецкой области (1943-1945) // Новые страницы истории Донбасса / Гол.ред. З.Г.Лихолобова. - Донецк, 1995. - Кн.4. - С.118-128. розглянув трудову мобілізацію як джерело поповнення робочою силою великих вугільних комбінатів Сталінської області в 1943 - 1945 рр. М.Алфьоров дійшов висновку, що зростання чисельності населення Ворошиловградської і Сталінської областей відбулося, головним чином, за рахунок керо-ваних зовнішніх міграцій та механічного приросту за рахунок прибулих на відбудову промислових під-приємств області Алфьоров М. Міграційні та демографічні процеси у Луганській області 1943-1951 рр. // Схід. - 2004. - №2(60). - С. 12 - 15; Його ж. Міграційні та демографічні процеси у Донецькій області 1943-1951 рр. // Схід. - 2004. - №1(59). - С. 26 -29 та ін. .

Показником рівня вивченості наукової проблеми може бути її викладення на сторінках узагальнюючих праць, серед яких роботи В.К.Барана, В.М.Даниленка. Автори відзначили зумовленість трудових мобілізацій; показали активізацію міграцій, пов'язану з демобілізацією, репатріацією і поверненням евакуйованих громадян. Заслугою дослідників стало зосередження уваги на соціальних аспектах проблеми.

Дослідження, присвячені демобілізації та репатріації, можна віднести до третьої групи. В.Н.Земськов і П.Полян розглянули всі категорії репатріантів у межах СРСР Земсков В.Н. К вопросу о репатриации советских граждан 1944 - 1951 гг. // История СССР. - 1990. - № 4. - С. 26-41; Його ж. Репатриация советских граждан и их дальнейшая судьба (1944 - 1945) // Социологические исследования. - 1995. - № 5. - С.3-13; Полян П. Жертвы двух диктатур: Жизнь, труд, унижения и смерть советских военнопленных и остарбайтеров на чужбине и на родине. - М., 2002. - 896с.. Російський науковець В.Ю.Альбов проаналізував умови перебування нижньоновгородців у перевірочно-фільтраційному таборі Сталінської області Альбов В.Ю. Фильтрация в Сталино. Нижегородцы в ПФЛ № 240 // Материалы VIII чтений памяти профессора Н.П.Соколова. 2002 г. - Н. Новгород, 2002. - С.139-141.. Дослідження, присвячене репатріантам Донбасу, належить А.О.Саржану. Автор визначив чисельність репатрійованих, охарактеризував діяльність влади з прийому репатріантів і досить повно кампанію з підготовки патріотичних листів за кордон. Серед робіт дослідників із далекого закордоння варто виділити працю Г.Куромії „Свобода і терор в Донбасі”, що відрізняється від інших нестандартним поглядом Куромія Г. Свобода і терор в Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870- 1990 рр. - К.:, 2002. - 510с. .

Отже, дослідниками проведена значна робота з накопичення масиву інформації щодо окремих соціально-демографічних аспектів повоєнного часу. В окремих публікаціях розкрито деякі особливості соціально-демографічних процесів у Донецькому регіоні. Однак комплексні дослідження з проблеми відсутні.

Характеристика джерел. Основу дисертаційного дослідження складає комплекс різних за змістом і характером джерел, як архівних, так і опублікованих. У процесі вивчення проблеми використані документи з фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО), Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України (ЦДАВО), державних архівів Луганської та Донецької областей. Значна кількість з цих матеріалів маловідома або вперше введена в науковий обіг. Загалом залучено документи з 15 архівних фондів.

Джерела з проблеми доцільно поділити на шість груп: законодавчі акти вищих органів державного управління; діловодна розпорядча документація центральних та місцевих органів влади; документи Комуністичної партії; статистика; періодична преса; листування.

Документи вищих органів державного управління містять інформацію щодо утворення окремих владних структур, покликаних здійснювати масові переміщення населення; постанови Державного комітету оборони (ДКО) ЦДАГОУ, ф.1 - КП(б)У УРСР; ЦДАВОУ, ф. Р-2. - Фонд управління справами РНК УРСР; ДАДО, ф. Р-2794 - Сталінський обласний виконавчий комітет депутатів трудящих; Ф.179 - Обком КП(б)У Ворошиловградської області та інші; Збірник чинних законів, указів Президії Верховної Ради і постанов уряду УРСР. - Т.1. - К., 1949. - 156с.; Збірник законів Української РСР і указів Президії Верховної Ради Української РСР. 1938 - 1973.; Збірник законодавства про охорону материнства.- К.- 1959. - 448с.. Аналіз законодавчих актів дає можливість охарактеризувати міграційну й демографічну політику радянської держави, зробити висновки про політичний стан суспільства.

Групу діловодної розпорядчої документації центральних та місцевих органів влади становлять протоколи засідань виконавчих комітетів різних рівнів рад, стенограми, довідки, доповідні записки, ділове листування між органами влади, звіти. Вони містять чимало важливої інформації, зокрема про кількість переселенців та репатріантів в обласному та районному розрізах, їх матеріально-побутове влаштування, про стан розрахунків з переселенцями тощо ДАДО, Ф. Р.-180 - Фонд виконкому Старобешівської районної ради депутатів трудящих; Ф. Р.-2157 - Фонд виконкому Харцизької районної ради депутатів трудящих; Ф. Р.-1911 - Фонд виконкому Краснолиманської райради депутатів трудящих та ін; . Цікавим джерелом є доповідні записки НКВС і МДБ, в яких відбилися настрої переселенців, репатріантів ЦДАГОУ, ф.1 - КП(б)У УРСР; ДАДО, Ф.326 - Обком КП(б)У Сталінської області; ДАЛО, Ф. 179 - Обком КП(б)У Ворошиловградської області та ін..

Документи Комуністичної партії за формою й змістом подібні до попередньої групи. Їх своєрідністю є акцентування на політичних питаннях, зокрема на політмасовій роботі серед певних груп населення, а також вивчення політичних настроїв населення.

Статистичні матеріали з фондів статистичних управлінь Сталінської та Ворошиловградської областей багаті на відомості про чисельність населення; про щорічні обсяги міграцій ДАДО,Ф.4249. - Статистичне управління Сталінської області; ДАЛО, Ф. Р-2519. - Статистичне управління Ворошиловградської області. .

Важливим джерелом наративного характеру є періодичні видання. Різноманітні дані з досліджуваної проблеми почерпнуто з тогочасної центральної, місцевої та промислової (виробничої) преси, зокрема з газет „Известия”, „Труд”, „Радянська Донеччина”, „Іллічівець” тощо.

Документи особистого походження постають перед нами у вигляді листів та скарг репатріантів, трудомобілізованих, оргнаборівців. Вони доповнюють картину повсякденного життя людини в найменших подробицях з її мріями, думками та сподіваннями.

Комплексне використання зазначених джерел дозволяє зрозуміти процеси в Донецькому регіоні повоєнних часів, сприяє встановленню важливих зв'язків між різними явищами суспільного життя.

Методологічну основу дисертаційного дослідження є принципи історизму, наукової об'єктивності, визнання загальних закономірностей розвитку суспільства. Застосування цих принципів на основі вивчення фактичного матеріалу дозволяє дійти висновків, розставити акценти в проблемі, вийти на відповідний рівень узагальнень. Різноманітність поставлених перед дослідником завдань, наявність великої кількості праць та джерел вимагають застосування системи методів - порівняння, узагальнення, індукції, дедукції, аналітико-синтетичного, логічного, історико - хронологічного, статистичного, історико-генетичного та історико-порівняльного.

У другому розділі - “Динаміка людності в Донбасі та її природний компонент” досліджено зміни чисельності населення протягом зазначеного періоду, особливості структурної динаміки населення, оцінено можливості природного відтворення та його роль у загальному прирості людського потенціалу, визначено ефективність пронатальної державної політики.

Війна зумовила зменшення населення Донбасу до небачених раніше масштабів. На час визволення від окупантів у регіоні залишилося 46,4% від його довоєнної чисельності. Населення міст регіону зазнало помітнішого зменшення, ніж сільське. Так, у Сталінській області на 1 січня 1944 р. було зареєстровано 1144,6 тис. осіб міського та 556,8 тис. осіб сільського населення, що складало відповідно 47,3 % та 81,8% від чисельності населення за переписом 1939 р.

Період воєнної відбудови та повоєнного десятиріччя став черговою хвилею заселення Донбасу. З 1943 р. до 1955 р. чисельність населення зросла на 3 млн. 459 тис. осіб та склала 5 млн. 939 тис. осіб. Колосальні темпи зростання мешканців міст відбувалися на тлі певної стагнації чисельності сільських мешканців. Унаслідок коливань чисельності населення у 1947 р. і 1954 р. селу так і не вдалося на 1955 р. відновити довоєнну людність.

За темпами зростання людності регіону можна виділити два періоди. Перший - 1944 -1946 рр. - характеризується максимальними щорічними темпами приросту від 10 до 25%. У другому періоді - 1947-1955 рр. - спостерігається падіння темпів приросту чисельності населення до рівня 4% у 1947 р., що пояснюється голодом, з наступною стабілізацією на рівні 5% щорічно.

Заслуговують на увагу невеликі масштаби зростання чисельності населення регіону за рахунок природного приросту. З 1946 р. до 1955 р. його сумарний показник склав близько 800 тис. осіб.

Стрімке падіння відповідних показників у Донбасі спостерігалося під час кризи 1947 р. У Сталінській області природний приріст скоротився на 89,3%, у Ворошиловградській - на 58,8%. Таким чином, криза в Сталінській області була помітнішою за своїми наслідками.

Голод став причиною серйозної демографічної кризи, знизив внутрішній потенціал регіону для самовідновлення, обмежений багатьма іншими чинниками.

Радянське керівництво, усвідомлюючи великі людські втрати, ще в 1944р. прийняло ряд законодавчих актів, спрямованих на підвищення народжуваності та допомогу матерям. Зокрема, було підвищено вдвічі розміри продовольчих пайків для вагітних жінок і годуючих матерів. Такий захід був украй необхідним, хоча його реалізація відбувалася з певними корективами. Крім того, було підвищено розмір допомоги для багатодітних матерів на 20 - 50%, але за умов високої інфляції фактично відбулося не підвищення, а лише індексація, до того ж, неадекватна рівню інфляції. З метою пом'якшення впливу великих чоловічих втрат на рівень народжуваності було запроваджено допомогу одиноким матерям та скасовано фінансову відповідальність чоловіків за позашлюбних дітей. Було посилено боротьбу з абортами, систему штрафів замінили кримінальною відповідальністю. Ця кампанія набула поширення й у Донбасі, проте кожного року фіксувалося зростання нелегальних абортів.

На початку 1950-х рр. темпи падіння народжуваності випередили темпи зниження смертності. Так, у 1949 по 1955 рр. рівень народжуваності скоротився на 24,3%, а рівень смертності - на 21,3%. Цей період можна визначити як початок тривалого повоєнного зниження рівня природного руху населення в Донбасі.

Вироблена демографічна політика не в змозі була стримати негативні процеси в природному відтворенні, що швидко наближувало Донбас, як і Україну в цілому, до звуженого режиму відтворення населення.

У третьому розділі - “Міграції та державні механізми їх регулювання” надається загальна характеристика як міграціям загалом, так і окремим її потокам, виділеним за методами їх формування.

ВИСНОВКИ

1. На час визволення від окупантів у Донбасі залишилося 46,4 % довоєнної чисельності населення регіону. Скорочення було помітнішим у містах, ніж у селах. Протягом 1943 - 1955 рр. відбувалося стрімке зростання населення регіону: довоєнного рівня залюднення було досягнуто вже у 1951 р., загалом за весь період населення Сталінської області збільшилося на 153%, Ворошиловградської - на 118,7%. Особливістю процесу відновлення населення в Донбасі стала подальша урбанізація. Зростання чисельності населення регіону лише на третину відбувалося за рахунок природного приросту.

2. Серед чинників, що заважали самовідновленню населення регіону, найважливішими були: об'єктивна тенденція падіння народжуваності, що розпочалося ще з кінця ХІХ ст., колосальні людські втрати під час війни з подальшою деформацією співвідношення чоловіків і жінок; наслідки голоду 1947 р.; специфіка відбудовчого періоду, занедбання соціальної сфери, фізичне перевантаження жінок тощо.

3. Неефективність державної пронатальної політики була обумовлена дещо спрощеним підходом до відтворювальних процесів, коли не бралося до уваги, що процеси народжуваності відбивають складні процеси самоорганізації демографічної системи. Крім того, різноманітні заходи держави, спрямовані на підвищення народжуваності, не враховували місцевої специфіки й на практиці не давали запланованих результатів. Між офіційними закликами та соціальною реальністю існувало чимало суперечностей. За умов високої концентрації людності, характерної для Донбасу, серед факторів, що не сприяли підвищенню народжуваності, особливе місце займали високий рівень захворюваності. У свою чергу, це пояснюється загальним антисанітарним станом міст і селищ, антисанітарними умовами, в яких перебувала велика кількість переміщених осіб, незадовільним водопостачанням, нестачею медичної допомоги.

4. Головною складовою зростання населення регіону були потужні міграції. Щорічно до Донбасу приїжджало в середньому близько півмільйона осіб. Форми та характер міграцій були різноманітними - від добровільно-індивідуальних до примусових. Державні механізми регулювання міграційних потоків діяли в межах адміністративно-командної системи, що створювало можливості за короткий час концентрувати значні людські ресурси. З часом відбувалася трансформація міграційних потоків. У 1943-1945 рр. їх основною формою були трудові мобілізації, у наступному замінені оргнабором, який протягом 40-х років ще мав мобілізаційний характер. Протягом усього періоду, що розглядається, проводилися також мобілізації до шкіл ФЗН і сільськогосподарські переселення. У першій половині 1950-х рр., на тлі закінчення відбудови основної кількості промислових об'єктів і певної насиченості робочою силою, зростало значення агітації й добровільних міграцій. Зворотнім боком активного втручання держави в ці процеси став екстенсивний характер використання трудових ресурсів, коли кількісними показниками перекривалася загальна низька ефективність праці мобілізованих.

5. Характерною ознакою повоєнних міграцій були й такі їх специфічні види, як масова демобілізація фронтовиків, повернення остарбайтерів, мобілізація до роботи на підприємствах Донбасу репатріантів-трудармійців, направлення репатріаційного спецконтингенту та повернення на історичну Батьківщину реемігрантів. Попри те, що всі вони у різних формах були залучені до відбудовчих процесів, кожна з цих категорій мала свої особливості входження до суспільного середовища повоєнного Донбасу. Дещо кращі стартові умови мали демобілізовані, яких часто-густо намагалися притягти до активної суспільно-політичної роботи та надати їм керівні функції на виробництві. Колишні військовополонені з числа трудармійців і спецконтингенту були змушені через важку працю очищуватися від підозр, щоб легалізувати своє місце у суспільстві, особливість їх використання полягала в тому, що їм доручали найбільш трудомісткі роботи. Умови низького соціального старту мали й остарбайтери, але вони створили найбільш сталий прошарок репатріаційного соціуму.

6. Хоча головну державну мету - накопичення трудового потенціалу, необхідного для відбудови, і було досягнуто, загальні міграційні показники й реалізація окремих державних механізмів демонструють низьку ефективність міграцій при залюдненні регіону. Закріпленню мігрантів не сприяли незадовільні матеріально-побутові умови існування, недбала організація праці та використання позаекономічних методів її стимулювання. Влаштування ж репатріаційного спецконтингенту було гіршим навіть за умови утримання німецьких військовополонених. Специфічною причиною міграційної кризи 1947 р. став голод. Усупереч потребам Донбасу неефективно був використаний й високопрофесійний потенціал реемігрантів із Франції. У всіх випадках у відповідь на державні механізми регулювання міграцій з боку населення вироблявся певний індивідуальний механізм поведінки, результатом чого стало те, що зрештою в регіоні залишалася лише третина всіх спрямованих до нього мігрантів.

7. Темпи приросту населення та обсяги міграцій у Донбасі в 1943-1955 рр. були найвищими в Україні, що було обумовлено й колосальними людськими втратами в ході війни, й соціально-економічною специфікою регіону з високою концентрацією в ньому великих підприємств та значною потребою робітничих кадрів для їх відбудови. Це зумовило його характеристику як регіона-реципієнта.

Процеси залюднення Донбасу у цей період мали й інші специфічні моменти: в регіоні було зосереджено найбільшу в УРСР кількість примусово направлених репатріантів спецконтингенту та трудармійців, значною була також частка реемігрантів та зареєстрованих на постійне місце проживання колишніх в'язнів, амністованих у 1953 р.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОПРИЛЮДНЕНІ В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Демографічні теорії зниження народжуваності // Вісник Донецького університету. Серія „Б”. Гуманітарні науки. - № 2. - Донецьк, 2001. - С.244-252.

2. Сільськогосподарські переселення в Донбас у повоєнні роки // Нові сторінки історії Донбасу: Збірник статей. Кн.10 / Голов. ред. З.Г.Лихолобова. - Донецьк: ДонНУ, 2003.- С.122-137.

3. Повоєнна репатріація із Франції до Донбасу // Історичні і політологічні дослідження. №3/4 (15/16). - Донецьк: ДонНУ, 2003. - С.181-188.

4. Репатріанти-трудармійці у повоєнному Донбасі // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 27. Вип. 14. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2003. - С.112-118.

5. Репатріаційний спецконтингент у повоєнному Донбасі // Історичні і політологічні дослідження. Історичний факультет. №3/4 (15/16). - Донецьк: ДонНУ, 2004. - С.84-88.

6. До питання організованої міграції в Сталінській області у повоєнне десятиріччя // Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи. Науковий збірник. - Кам'янець-Подільський: Абетка-Нова. - 2002. - С.286-289.

7. Повоєнне заселення Маріуполя // Мариуполь: история и перспективы: Сб. трудов науч. практ. конф. - Мариуполь: ПГТУ, 2002 - С.45- 47.

8. Повоєнне переселення селян російського походження з Болгарії до Сталінської області // Актуальні проблеми науки та освіти: Матеріали VII підсумкової (2004 р.) науково-практичної конференції викладачів. - Маріуполь: МДГУ, 2005. - С.130-133.

9. Динаміка чисельності населення м. Маріуполь (ІІ пол. ХХ ст.) // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. - Київ - Донецьк, 2001. -- Вип.18. -- С.181-186.

10. Провідні тенденції природного руху в Україні у другій половині ХХ ст. // Актуальні проблеми вітчизняної і всесвітньої історії / Матеріали І Всеукраїнської наукової конференції. - Луганськ, 2001. - С.163-166.

АНОТАЦІЇ

Шипік Н.Ф. Соціально-демографічні процеси в Донбасі у 1943 - 1955 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. - історія України. - Донецький національний університет. Донецьк, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню соціально-демографічних процесів у Донбасі в 1943 - 1955 рр. На основі аналізу даних поточної статистики населення регіону та України загалом, матеріалів опублікованих статистичних збірок, залучення підсумків найближчих переписів населення (1939, 1959 рр.) показано зміни в чисельності населення регіону на час визволення від окупації у порівнянні з довоєнним періодом. Виявлено динаміку населення Донбасу та роль природного і механічного рухів у залюдненні регіону. Залучення не тільки статистичних джерел, а відповідних документів партійних і радянських органів дозволило розглянути міграційні потоки не лише за звичайним принципом - місцем виходу, прибуття тощо, а й як такі, що формувалися під впливом дії конкретних державних механізмів - трудові мобілізації, оргнабір, мобілізації до шкіл ФЗН, сільськогосподарські переселення, демобілізація, репатріація. Зазначено, наскільки вдавалося забезпечувати новоприбулих необхідними соціально-побутовими умовами, задовольняти першочергові потреби. Особливості протікання процесів воєнного та повоєнного заселення регіону розглянуто не тільки в ракурсі вкрай важливих відбудовчих процесів, але і в контексті конкретних людських інтересів, доль окремих людей.