Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення та діяльність товариств «Просвіта» Катеринославської губернії у 1905-1922 рр.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процес національного і духовного відродження України зумовлює необхідність залучення і осмислення духовного потенціалу, набутого минулими поколіннями. Без цього неможливе формування національної самосвідомості українського народу.

У цьому контексті особливу увагу привертає діяльність культурно-освітніх громадських організацій, зокрема товариств «Просвіта». Інтегруюча роль цих організацій у житті українського народу, їх масовість, зосередженість на справі розбудови української державності обумовлює особливу актуальність вивчення діяльності «Просвіт».

Актуальність дослідження посилена також потребою розкриття зусиль просвітян різних регіонів України, зокрема Катеринославської губернії у піднесенні національної свідомості українського народу. Катеринославщина є зразком краю з усталеними українськими традиціями, губернією з найхарактернішими рисами української території. Але в межах саме цієї землі потужний вплив українофільства перетнувся із могутнім русифікаторським впливом. Традиційно аграрний тип економіки краю швидко змінився під час промислового перевороту та пов'язаних з ним урбанізаційних процесів. Саме тому аналіз діяльності місцевих «Просвіт», які діяли у неоднорідних соціокультурних та політичних умовах, потребує комплексного дослідження і є очевидним.

Цілий ряд аспектів праці «Просвіт» Катеринославщини, зокрема післяреволюційна діяльність, є недостатньо дослідженими. Але розбудова громадянського суспільства неможлива без повноцінного залучення надбань минулого. Тому дослідження обраної проблеми автор розглядає як теоретичне забезпечення процесу консолідації української нації, концентрації державницьких та культуротворчих зусиль народу України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося у межах плану науково-дослідницької роботи кафедри історії України Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.

Об'єктом дослідження є історія діяльності товариств «Просвіта» на території Катеринославської губернії у 1905-1922 рр.

Предметом даного дослідження є розкриття основних форм та методів роботи, особливостей становлення та діяльності, структури товариств «Просвіта», ставлення влади до просвітян у межах губернії.

Мета дисертаційного дослідження полягає у аналізі створення і розбудови товариств «Просвіта» у межах Катеринославщини протягом 1905-1922 рр., всебічному вивченні, узагальненні та висвітленні основних тенденцій та найхарактерніших особливостей, які були притаманні становленню, еволюцію структури, форм та методів діяльності організацій просвітян.

Досягнення даної мети потребує вирішення таких дослідницьких завдань:

проаналізувати форми і методи діяльності товариства в різні періоди його функціонування;

узагальнити результати праці «Просвіт» губернії як дієвої форми розвитку культури українського народу;

дослідити розвиток місцевого товариства: умови та етапи становлення, особливості структури та складу учасників;

виявити умови та обставини ліквідації «Просвіти» Катеринослава та її філій у 1916 р., причини згортання та припинення культурно-просвітницької діяльності товариства у 1922 р.;

розкрити роль просвітян губернії у розвитку культури українського народу.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1905-1922 рр., тобто час від заснування культурно-освітніх товариств у регіони до моменту їх ліквідації.

Територіальні рамки дослідження обмежуються територією Катеринославської губернії. Своєрідність ситуації у краї, збереження тут давніх козацьких традицій, обумовила перетворення губернії на один з найпотужніших центрів просвітянського руху в Україні.

Методологічною основою дослідження є принципи історизму та об'єктивності. Для виконання поставлених завдань використовувалися загальнонаукові методи аналізу та класифікації, а також спеціально-історичні методи: порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, біографічний, статистичний. Комплексне поєднання різних способів дослідження дозволило оптимально використати наявні джерела.

Наукова новизна праці полягає в тому, що в ній:

вперше здійснено спробу комплексно дослідити діяльність товариства «Просвіта» Катеринославської губернії у 1905-1922 рр.; розкрито основні форми і методи дій просвітян у сфері пробудження національної свідомості українського народу;

визначено періодизацію діяльності місцевих організацій просвітян, проаналізовано особливості їх праці в різні історичні періоди;

встановлено, що у дореволюційний період в межах Наддніпрянщини Катеринославська «Просвіта» була найбільш ефективною, структурованою, результативною і добре організованою;

доведено, що національно-демократична революція обумовила вихід товариств краю на вищий ступінь розвитку, як у організаційному, так і в плані результативності роботи;

досліджено обставини, чинники, встановлено час ліквідації місцевих товариств як у 1916 р., так і у 1922 р.

з'ясовано місце і роль конкретних діячів (Д. Яворницького, Д. Дорошенка, Є. Вирового та інших) у діяльності «Просвіти».

Практичне значення дисертації полягає у можливості її використання у подальшому науковому дослідженні діяльності товариства «Просвіта», при написанні узагальнюючих праць з історії національно-культурного руху в Україні, при підготовці підручників та навчально-методичних посібників з історії України. Матеріали дослідження можуть бути використані при читання загальних та спеціальних курсів з вітчизняної історії та культурології. Застосування висновків і рекомендацій дисертаційної роботи можливе у процесі реформування системи освіти та розгортанні культурно-просвітницької роботи в Україні.

Апробація дослідження. Основні висновки та положення дисертації обговорювалися на засіданнях і науково-теоретичних семінарах кафедри історії України Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, доповідалися на науковій конференції бібліотеки ім. В.Г. Короленка та Харківського центру українознавства у 2003 році. За результати дослідження автором опубліковано шість статей, п'ять з них - у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків. Обсяг дисертації 175 сторінок, з яких список використаних джерел і літератури (197 найменувань) на 14 сторінках.

Основний зміст дисертації

просвіта культура український

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено предмет, об'єкт, хронологічні та територіальні межі, мету, завдання, методи і методологію дослідження, розкрито наукову новизну роботи, вказано про апробацію та практичне значення.

Перший розділ «Історіографія проблеми. Характеристика джерел» - присвячений розкриттю рівня наукової розробки теми та її джерельної бази. Вивчення діяльності товариств «Просвіта» у межах Катеринославської губернії досі ще комплексно не проводилось. Існували лише деякі праці з окремих аспектів теми.

Однією з перших праць, які мали відношення до історії місцевих «Просвіт», була історична розвідка К. Студинського, присвячена дослідженню, з-поміж інших проблем, контактам учасників наддніпрянських організацій із «Просвітою» Галичини. Першою безпосередньою спробою аналізу діяльності місцевої «Просвіти» стала праця М. Новицького. Автор стисло висвітлив обставини заснування, форми і методи роботи товариства, позитивні і негативні аспекти діяльності організації, відносини з державними органами.

Якщо до 1917 р. дослідники зосереджували зусилля на висвітленні окремих аспектів просвітянської праці, то з 1917 р. з'являються перші узагальнюючі праці. Зокрема, В. Чередніченко у своїй роботі проаналізувала роль і місце товариств у розвитку української культури, зробила коротке дослідження історії «Просвіт», окреслила найближчі завдання для просвітян. Дослідження активіста просвітянського руху В. Торського, крім розкриття діяльності «Просвіт» дореволюційного періоду, важливе аналізом проблем місцевих просвітян, критичним підходом у оцінці тогочасного становища товариств визначенням першочергових завдань для організацій та їх філій, механізмів їх реалізації.

С. Постернак та С. Сірополко у своїх розвідках, які безпосередньо не стосувалися «Просвіт», подали дуже цінні матеріали про участь просвітян у розбудові системи освіти в Україні.

Важливі проблеми, пов'язані з непростими стосунками радянської влади та «Просвіт» були висвітлені у працях 20-х років ХХ ст., репрезентованих Я. Ряппом, Г. Гриньком, В. Марковим, М. Авдієнком, І. Хаітом. Автори широко використали статистичні матеріали, дослідили більшовицькі реформи у культурно-просвітній галузі, на основі аналізу яких можна простежити переймання досвіду «Просвіт» радянськими культосвітніми органами. Цим роботам притаманна апологетика радянської моделі культурно-просвітньої роботи, нищівна критика «Просвіт», однак у них зустрічаємо численні фактичні дані про роботу «Просвіт».

Тривалий період замовчування праці просвітян у радянській історіографії припинився із проголошенням суверенітету України (липень 1990 р.). Першою спробою

неупередженого розгляду діяльності товариств «Просвіта» стала робота О. Лисенка, яка з'явилася у 1990 р. Протистояння «Просвіт» реакційній освітній політиці царської влади, подальша доля товариств, оцінка політики радянської влади щодо просвітян стали ключовими моментами дослідження.

Якщо інші пошуковці зосереджували увагу на діяльності «Просвіт» у межах інших регіонів, то О. Журба у низці своїх розвідок зосередився на діях саме катеринославського товариства. Архівні джерела з історії місцевого товариства, матеріали щодо взаємин місцевих просвітян та Д. Яворницького безперечно становлять значну наукову цінність, проте не було проведено комплексне дослідження діяльності товариства протягом 1905-1922 рр. Потрібно враховувати, що праці О. Лисенка та О. Журби відносяться до своєрідного перехідного періоду, коли позиції марксистсько-ленінської методології в історичній науці послаблювалися, але багатоманітність концептуальних підходів до історії ще не утвердилась в Україні. Радянські дослідники характеризували «Просвіти» негативно, не оцінювали їх роль у підвищенні культурно-освітнього рівня населення України, ігнорували досягнення товариств або згадували їх у якості «буржуазно-націоналістичних», «антинародних».

Натомість значну роль у розробці просвітянської тематики відіграли вчені української діаспори. Поява відповідних наукових установ, друк низки мемуарів дозволила їм активно розробляти діяльність «Просвіт». Співпраця просвітян з українськими національними урядами в освітній сфері протягом 1917-1920 рр. висвітлювалася ще у праці П. Христюка, грунтовніше дослідження «Просвіт» пов'язане із появою робіт І. Крилова, І. Коляски, Г. Ващенка, Р. Млиновецького, Ю. Шевельова. Першу спробу

створити узагальнюючу працю з історії «Просвіт» здійснив представник української діаспори В. Дорошенко. Автор проаналізував роботу просвітян Галичини, Наддніпрянщини, використав різноманітні джерела, зокрема статистичні матеріали, але помітною є захопленість дослідника, романтизація товариств, акцентування уваги на «Просвітах» Львова та Катеринослава.

Нове покоління дослідників з української діаспори продовжує розробку діяльності «Просвіт». У 1993 р. вийшла колективна праця Р. Іваничука, Т. Комаринця, І. Мельника, А. Середняка. Спроба узагальнюючого аналізу історії товариств «Просвіта» здійснена не лише з використанням доробку попередників, а й залучення даних з недоступних раніше фондів радянських архівів. Окремий розділ роботи присвячено «Просвітам» Наддніпрянщини, але значного поповнення даних, наведених ще у праці В. Дорошенка, не відбулося. Були повторені помилки стосовно дати ліквідації «просвіти» Катеринослава царською владою та підстав закриття товариства у Києві.

Із здобуттям Україною незалежності у 1991 р. науковці розпочали роботу по концептуальному переосмисленню заідеологізованих раніше сторінок історії «Просвіти», подоланню однобічності у висвітленні тих чи інших проблем. Історичні праці саме з цього часу характеризуються різноманітністю науково-теоретичних підходів, плюралізмом в оцінці подій минулого. Відповідно, саме за часів незалежності розгорнулося повноцінне дослідження діяльності «Просвіт» у працях О. Лисенка, Т. Осташко, О. Журби. Темати названих праць були дії просвітян у справі розбудови системи освіти за доби Центральної Ради, окремі періоди існування Катеринославської «Просвіти». Спробою створення синтетичної праці про товариства Наддніпрянщини стала спільна робота Л. Євселевського та С. Фарини. Проте, поряд із систематично викладеними матеріалами в рамках певних історичних періодів, потрібно відзначити недостатнє висвітлення діяльності «Просвіт» на Наддніпрянщині.

Окреме місце в історіографії просвітянської тематики займають дисертаційні дослідження. Автори акцентували увагу на діях товариств доби Центральної Ради (березень 1917 - квітень 1019 рр.), дореволюційному періоді існування товариств. Так, у праці О. Лисенка та С. Фарини характеризується діяльність «Просвіт» у 1905-1916 рр. відповідно у межах Наддніпрянщини та України в цілому. Дослідження С. Масюк стосується розвитку товариств у 1917-1920 рр., а О. Цапко обрав для аналізу період 1891-1914 рр.

Одним з найновіших досліджень просвітянської тематики стала праця М. Філіпович, присвячена «Просвіті» Луцька у 1918-1935 рр. Розвідка може слугувати вагомим внеском до створення узагальнюючої праці з історії «Просвіти». У 2004 р. Л. Бадєєва дослідили діяльність товариства на Лівобережній Україні, щоправда дискусійними є і територіальні, і хронологічні межі праці, і повнота висвітлення діяльності «Просвіт» у регіоні.

Серед робіт, які безпосередньо не стосуються просвітянської тематики, але містять важливі дані про участь товариств Катеринославської губернії у розбудові системи освіти часів Центральної Ради необхідно відзначити працю Н. Сорочан.

Отже, процес дослідження проблем, пов'язаних з темою дисертаційної роботи, призвів до появи низки праць різної наукової ваги. Проте у сучасній науковій літературі відсутня спеціальна праця, яка б комплексно розглядала діяльність «Просвіт» у межах Катеринославщини в 1905-1922 рр., розкрила форми і методи роботи просвітян впродовж різних етапів існування товариств.

У відповідності з обраною темою підібрані і проаналізовані джерела. Джерельна база значна за походженням, змістом, формою та науковою цінністю документів і матеріалів. Її умовно можна поділити на чотири групи: 1) матеріали, надруковані в збірниках документів, 2) архівні матеріали, 3) матеріали з життя місцевих «Просвіт» в періодичній пресі, 4) мемуарна література.

Першу групу джерельної бази становлять матеріали, що були надруковані в

документальних збірниках. Зокрема, важливим джерелом для написання дисертаційного дослідження стали протоколи і реферати Першого українського просвітньо-економічного конгресу, що сприяють висвітленню питання співпраці галицьких і наддніпрянських просвітян, інших актуальних проблем діяльності товариств. Розгортання національно-демократичної революції обумовило появу збірника матеріалів «Порадник діячам позашкільної освіти і дошкільного виховання», виданого у 1918 р. Департаментом позашкільної освіти Міністерства народної освіти УНР. Матеріали нарад з проблем освіти, які проходили в роки радянської влади дозволяють розкрити відносини влади та просвітян.

Другу групу джерельної стази становлять архівні матеріали, що висвітлюють з-поміж інших аспектів і працю просвітян. Це статути «Просвіт» в різні періоди їх діяльності, протоколи Всеукраїнських просвітянських з'їздів, звіти рад товариства, листування державних та громадських інституцій з просвітянами. Певний обсяг інформації, яка дозволяє з'ясувати ступінь взаємодії товариств різних губерній і катеринославців містять фонди товариств «Просвіта», зокрема у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (Ф. 1009 - Українське товариство «Просвіта» у Полтаві). ставлення органів влади до товариств відображені у матеріалах низки фондів Центрального державного історичного архіву України (Ф. 313 - Катеринославське губернське жандармське управління), у фондах Центрального Державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) (Ф. 1115 - Центральна Рада; Ф. 2581 - Генеральне секретарство освіти; Ф. 2581 - Міністерство народної освіти УНР; Ф. 2201 - Міністерство народної освіти і мистецтва Української Держави).

Місцеві особливості стосунків влади і просвітян, обставини та час ліквідації товариств висвітлені у матеріалах державного архіву Дніпропетровської області (Ф. 11 - канцелярія Катеринославського губернатора; Ф. Р-158 - Катеринославський губвконком; Ф. Р-68 - Нікопольський повітвиконком).

Стосунки «Просвіт» з радянською владою, обставини закриття організацій просвітян розкриваються за рахунок використання постанов РНК УСРР 1919-1922 рр., розміщених у державному архіві Харківської області (Ф. Р-92 - Харківський повітвиконком).

У державному архіві Київської області (Ф. 1447 - Київське товариство «Просвіта») зберігаються звітні матеріали про Всеукраїнські з'їзди просвітян.

Змістовні і цікаві дані щодо діяльності товариства у Катеринославі протягом 1906-1916 рр. знаходяться у фондах Дніпропетровського історичного музею. Архівні матеріали у поєднанні з документальними збірниками стали ґрунтовною фактологічною базою для аналізу діяльності «Просвіт», дій радянської влади щодо ліквідації культурно-освітніх товариств.

Третю групу джерел становлять повідомлення про місцеву «Просвіту», статистичні дані, біографічні матеріали про її учасників, опубліковані в періодиці. Друкованим органом «Просвіти» Катеринослава фактично став часопис «Дніпрові хвилі». На сторінках цього видання була відображена діяльність місцевого товариства та його філій протягом кількох років. Проблеми національно-культурного руху розглядалися на сторінках журналів «Книгарь», «Просвітянин», «Вільна українська школа». Багатий фактичний матеріал про заснування і діяльність «Просвіт» у межах Катеринославщини дають газети «Рада», «Приднепровский край», «Екатеринославская земская газета». Діяльність товариства Катеринослава на початку його відродження розкрита у матеріалах «Вістника Товариства «Просвіта» у Катеринославі».

Становлення радянської влади до просвітницького руху та ліквідації «Просвіт» висвітлене у матеріалах урядової газети «Вісті ВУЦВК».

Четверту групу джерел становлять мемуарні видання. Це спогади відомих діячів українського національного руху: С. Русової, О. Лотоцького, Г. Коваленка, Є. Чикаленка, Д. Дорошенка, Д. Багалія та інші

Отже, аналіз джерельної бази з теми дослідження, не зважаючи на втрату під час Великої Вітчизняної війни значної кількості архівних матеріалів дозволяє стверджувати, що вона є достатньою і достовірною для розкриття обраної теми.

Другий розділ - «Заснування товариств «Просвіта», їх діяльність у 1905-1916 рр.» - розкриває передумови та обставини створення організацій просвітян у межах Катеринославської губернії, час заснування та джерела фінансування, форми і методи їх роботи, особливості ліквідації товариств.