Тайвань та політика Великобританії на Далекому Сході в 20 – 90-х роках ХІХ століття

Протягом 20-50-х ХІХ століття англійські комерційні кола почали боротьбу за „відкриття” Тайваню для англійської торгівлі. На початку 20-х років ХІХ століття кораблі, які належали приватним англійських компаніям, здійснювали глибокі торгівельні розвідки вздовж східного узбережжя Китаю та на Тайвань. Завдяки цьому, на початку 30-х років ХІХ століття тут було створено контрабандну трасу, на якій Тайвань виконував функцію опорної бази.

Ці події розвивалися одночасно з реформуванням всієї британської торгівлі на Сході. На початку ХІХ століття питання про продовження монопольних прав англійської Ост-Індської компанії стало одним з найактуальніших. Незважаючи на активний спротив старої торгівельної аристократії, крок за кроком утверджувалися принципи „фрітреда”: у 1813 році приватні фірми отримали право торгувати в Індії, а в 1833 році компанія втратила монопольні права на торгівлю з Китаєм.

Відлунням цієї боротьби стала зміна ставлення британських підприємців до Тайваню. Саме протидіючи Ост-Індської компанії, приватні комерсанти створювали торгівельні траси на східному узбережжі Китаю, де вплив її майже не відчувався. У 1832 році компанія навіть спробувала їх ліквідувати, організувавши експедицію на ці території. Але вже через рік її монопольні права на торгівлю з Китаєм було ліквідовано, і естафета у освоєнні Тайваню, знову повернулася до приватних комерсантів.

Позбувшись конкурента, вони почали активно включатися у суспільно-політичне життя Великобританії, намагаючись реалізувати власний сценарій “відкриття” “Піднебесної”. Серед іншого, вони вимагали реалізації ідеї захоплення Тайваню, що напередодні першої „опіумної” розглядалося Уайтхоллом, як одне з найважливіших завдань англійської політики в Китаї. Проте плани британського уряду відносно Формози не були реалізовані. Зіткнувшись з гострою критикою з боку „антиопіумної” опозиції, Уайтхолл був змушений заявити про свою непричетність до торгівлі опіумом на східному узбережжі Китаю та дистанціюватися від проекту захоплення Тайваню. Але вже в 50-х роках ХІХ століття, намагаючись переглянути умови Нанкінського договору (1842 р.), Лондон знову включив Формозу до списку своїх зазіхань. Проте зіткнувшись з протидією з боку США, Великобританії, на цей раз остаточно, прийшлося відмовитися від плану захоплення Тайваню та піти на компроміс зі своїми американськими конкурентами. Згідно з рішеннями нового договору з Китаєм (1858 р.), Великобританія, США а також Франція та Росія отримували право на проведення торгівлі у тайванських портах Тайвань-фу та Даньшуй. Таким чином, британським правлячим колам вдалося у 50-х роках XIX ст. добитися „відкриття” острову для англійської торгівлі.

Боротьба за Тайвань продовжувалася і протягом 60-70-х років ХІХ століття. Незважаючи на всі перешкоди, англійцям вдалося добитися встановлення свого контролю над найважливішими галузями тайванського господарства, серед яких найбільш визначними були: видобуток вугілля, нафти, деревини, виробництва чаю, камфори та цукру. Та необхідно визнати, що економічне освоєння Тайваню не виступало головним пріоритетом в британській політиці на Далекому Сході. Незважаючи на економічну значущість Тайваню, англійцям довелося від нього відмовитися. На початку 90-х років ХІХ століття у зв'язку з активізацією далекосхідної політики Росії, Німеччини та Франції, Уайтхолл був вимушений іти на зближення з Японією. Заради реалізації цього завдання англійці відмовились від своїх претензій на Тайвань, що дозволило Японії захопити острів у 1895 році. У свою чергу, британці отримали міцного союзника для боротьбі зі своїми конкурентами.

Таким чином, політика Великобританії відносно Тайваню в 20 - 90-х роках XIX ст. не залишалася незмінною і не була частиною постійно діючої стратегії. На відміну від Індії або, наприклад Єгипту, які виступали в цей час пріоритетними об'єктами зовнішньої політики Великобританії, Тайвань залишився на периферії британських інтересів. Уайтхоллу неодноразово доводилося змінювати свій курс, то відмовляючись, то знову повертаючись до ідеї захоплення цієї території. Нарешті острів останній раз послугував інтересам Лондону, виконавши роль „розмінної монети” у стосунках з Японією. Такі повороти були зумовлені необхідністю вирішення більш важливих, з точки зору британських правлячих кіл, завдань, ураховуючи не стільки позиції Великобританії на Далекому Сході, скільки особливості міжнародної ситуації в цілому. Однак, відмовившись від політичного контролю над Тайванем, Лондон намагався захистити комерційні інтереси своїх громадян від зазіхань своїх традиційних суперників.

У подальшому роль Тайваню залишилася багато в чому традиційною. Як колись в часи середньовіччя острів слугував сховищем для останніх представників династії Мін (які рятувалися від маньчжурів), так і пізніше, у 1949 році, він дав притулок правителям Китаю, які рятувалися від комуністів. По прикладу свого давнього пращура Коксінги, „тайванські біженці” вдалися до пошуків сильного союзника, що використали США, зацікавлені у стримуванні поширення радянського впливу. І хоча визначення наслідків подібного кроку заслуговує окремого дослідження, все ж таки є очевидним, що Тайвань залишається не стільки метою, скільки засобом реалізації політики „сторонньої сили”, роль якої втратила Великобританія і отримали США.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Наукові статті

Английская торговля опиумом в Китае в первой половине ХІХ века и остров Тайвань // Історія української науки на межі тисячоліть. - Випуск 17. - К., 2004. - С. 124 - 134.

Британские исследования восточного побережья Китая в 20-30-х годах ХІХ века и остров Тайвань // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - № 14 (94). - Луганськ, 2005. - С. 103 - 111.

Британское проникновение в экономику Тайваня в 60-70-х годах ХІХ века: причины и последствия // Історичні записки. Збірник наукових праць. - Випуск 7. Луганськ, 2005. - С. 148 - 153.

Политика Ост-Индской компании в отношении Тайваня в 30 - х годах ХІХ века // Історичні записки. Збірник наукових праць. - Випуск 9. - Луганськ, 2006. - С.147 - 151.

Матеріали конференцій

5. Тайвань в англо-японських відносинах в останній третині XIX століття // Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин. Статті і матеріали. - Луганськ: Альма-матер, 2006. - С. 92 - 111.

АНОТАЦІЇ

Набока О.В. Тайвань та політика Великобританії на Далекому Сході в 20 - 90-х роках ХІХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2006.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблеми формування зовнішньополітичного курсу Великобританії щодо Тайваню у 20 - 90-х роках ХІХ століття. Розглядається характер британської політики стосовно Тайваню, простежуються етапи та її еволюції.

На першому етапі (20 - 50-ті роки ХІХ століття) англійські комерційні кола здійснювали наполегливі спроби захопити Тайвань, намагаючись підключити до реалізації цієї ідеї Уайтхолл. Основним змістом другого етапу, який продовжувався з 1858 по 1895 рік, стала боротьба за економічне панування на Тайвані, який після закінчення другої „опіумної” війни, було відкрито для англійської торгівлі. Але, незважаючи на успішність стратегії, обраної англійцями, їм прийшлося відмовитися від своїх претензій. Йдучи на поступки Японії, яку Уайтхолл планував використати для вирішення більш пріоритетних зовнішньополітичних завдань, британські правлячи кола підтримали її наміри захопити острів у 1895 році.

Ключові слова: Тайвань, Великобританія, Уайтхолл, зовнішня політика, Далекий Схід, комерційні кола, парламент, міжнародні відносини.

Набока А.В. Тайвань и политика Великобритании на Дальнем Востоке в 20-90-х годах ХІХ века. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2006.

Диссертация посвящена комплексному исследованию формирования британской политики относительно Тайваня в 20 - 90-х годах ХІХ века.

Быстрое развитие промышленности в Великобритании в начале ХІХ века обусловило растущую заинтересованность британских коммерческих кругов в экономическом освоении стран Дальнего Востока. Главной задачей британских предпринимателей стало приобретение опорных пунктов, через которые английские товары могли бы безопасно попадать на рынки Японии и Китая. Одним из таких опорных пунктов стал Тайвань, который в 20-х годах ХІХ века оказался в центре внимания британских коммерсантов. Другой важнейшей причиной, которая предопределила британское проникновение на Тайвань, стало увеличение масштабов торговли опиумом в Китае. Английские фирмы, специализирующиеся на торговле наркотиком, были заинтересованы в создании контрабандной трасы на восточном побережье Китая. Тайвань рассматривался ими как перевалочная база на пути опиума в „Поднебесную”.

Немаловажным было стремление британских правящих кругов поставить под свой контроль природные богатства острова, прежде всего запасы камфоры, угля, нефти и др.

В диссертации даётся анализ взглядов британских правящих и торговых кругов относительно завоевания Тайваня. Активными сторонниками захвата Тайваня выступили представители частных фирм, поставлявших опиум в Китай. Именно коммерсанты были наиболее заинтересованы в развитии контрабандного торгового пути на восточном китайском побережье и в опорной базе, в роли которой они и видели Тайвань. Выделены основные этапы британской политики в отношении Тайваня.

На первом этапе (20-50-е года ХІХ века) английские коммерчески круги неоднократно совершали попытки захватить Тайвань, стараясь привлечь на свою сторону Уайтхолл. Впервые вопрос о захвате острова был поднят ими накануне первой „опиумной” войны (1840-1842), когда предприниматели, специализирующиеся на торговле опиумом в Китае, через прессу и своих представителей в парламенте, требовали захвата китайской территории, в том числе и Тайваня. Английское правительство под нажимом “антиопиумной” оппозиции тогда не решилось реализовывать столь масштабную программу. Однако торговые круги не собирались отказываться от идеи захвата Тайваня. Данный вопрос был вновь поднят ими во второй половине 40-х - в 50-е годы ХІХ века. И всё же англичанам, на этот раз под давлением США, пришлось вновь отказаться от идеи захвата острова. В Вашингтоне Тайвань также фигурировал в планах экономического освоения Дальнего Востока. Американское правительство активно противодействовало британским попыткам реализовать свои планы относительно этого острова. В итоге, после второй “опиумной” войны (1856 - 1858 гг.) результатом усилий англичан стало лишь открытие Тайваня для британской торговли.

Основным содержанием второго этапа, продолжавшегося с 1858 по 1895 год, стала борьба за экономическое господство на Тайване и противодействие другим колониальным державам, которые совершали попытки захватить остров. На этот период припадает существенное изменение в политическом курсе Великобритании относительно Тайваня. В результате изменения международной ситуации на Дальнем Востоке, связанном с усилением в регионе России, Франции и Германии, появилась реальная угроза английским позициям на Дальнем Востоке. Уайтхолл был поставлен перед необходимостью поиска союзника, готового оказать поддержку в реализации британских интересов. Выбор был сделан в пользу усиливающейся Японии. Делая уступки своему стратегическому партнёру, англичане поддержали её намерения захватить Тайвань в 1895 году.

Таким образом, политика Великобритании относительно Тайваня не была постоянной и неизменной. Претерпевая серьёзную эволюцию, она определялась меняющейся конъюнктурой в региональной системе международных отношений.

Ключевые слова: Тайвань, Великобритания, Уайтхолл, внешняя политика, Дальний Восток, коммерческие круги, парламент, международные отношения.

Naboka A. V. Taiwan and Great Britain policy in the Far East in 20 - 90s of the XIXth century. - Manuscript.

The Dissertation for scientific degree of a candidate of historical sciences, speciality - 07.00.02 - World History. - The East Ukrainian Volodimir Dal' National University, Lugansk, 2006.

The thesis is devoted to a complex study of British foreign policy concerning Taiwan in 20 - 90s of the XIXth century. The character of the policy is examined, its stages and evolution are traced.

The main attention of the thesis is given to the study of the peculiarities of formation of Great Britain foreign course concerning Taiwan. It reveals the balance of powers and the nature of struggle of British ruling and trade circles to the question of Taiwan's occupation. The thesis analyses the part of the parliament and the press in this process and distinguishes the main steps of British policy concerning Taiwan.

In the first stage (20-50s of the XIXth century) English trade circles made persistent attempts to occupy Taiwan, trying to draw the Whitehall to the realization of this idea. The point of the second stage, continued from 1858 to 1895, became the struggle for the economic supremacy in Taiwan, which was open for English trade after the end of the second “opium” war. However, despite its successful policy, Britain still had to retract its claims. Making concessions to Japan, which the Whitehall was planning to use for solving prior tasks concerning foreign policy, British ruling circles supported its intentions to occupy the island in 1895.

Key words: Taiwan, Great Britain, Whitehall, trade circles, foreign policy, the Far East, the parliament, the press, international affairs.

Підписано до друку 15.05.2006 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Гарнітура Times New Roman Cyr. Ум. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим.

Зам. № _____

Видавничо-інформаційний центр Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка

91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2. Тел. (8-0642) 58-03-20

Размещено на Allbest.ru