Росіяни в Донбасі (20-30 рр. ХХ ст.)

У висновках узагальнено результати дослідження:

- Дослідниками було здійснено значну роботу з вивчення проблем, пов'язаних з історичним минулим різних етносів, що мешкають в Україні, але праць, в яких би комплексно та послідовно досліджувалася історія російської етнічної групи в Донбасі у 1920 1930 рр., досі створено не було.

- У 20 30 - ті росіяни в Донбасі були найчисленнішою етнічною меншиною. І хоча протягом міжвоєнного періоду кількість росіян в регіоні швидко зростала, вони залишалися другою за чисельністю етнічною групою регіону після українців.

- На початку періоду, що досліджується, переважну частину російського населення Донбасу було зосереджено на сході регіону, тоді як наприкінці 30 - х рр. в його центральній та західній частинах.

- На відміну від інших етносів Донбасу, росіяни на початку 20 - х рр. не мали чітко вираженого сільського або міського характеру, майже рівномірно розподіляючись між містом та селом. Але наприкінці періоду, що досліджується, вони перетворилися на один з найбільш урбанізованих етносів регіону. Якщо у першій половині 20 - х рр. росіяни становили абсолютну більшість серед міського населення регіону, то вже у другій їх половині вони склали лише відносну більшість, а наприкінці 30 - х рр. поступилися кількісно українцям, які склали абсолютну більшість в містах та поселеннях міського типу Донбасу.

- Донбас міжвоєнного періоду відрізнявся від інших регіонів УСРР великою концентрацією російського населення, особливо міського, найвищими темпами приросту російського етносу та найбільшою питомою вагою росіян серед населення.

- Особливістю соціальної структури російського населення Донбасу була кількісна перевага робітників, що працювали у фабрично - заводській промисловості, тоді як загалом по УСРР росіяни, як і українці, у більшості своїй були зайняті у сільському господарстві.

- У першій половині 20 - х рр. росіяни становили абсолютну більшість серед комуністів Донбасу, що обумовлювало їх чисельну перевагу в апаратах партійних, радянських і господарських організацій та установ. Проте на початку 30 - х рр., внаслідок здійснення українізації в кадровій сфері, а також припливу українців у міста, росіяни чисельно поступилися їм на перших двох напрямках. Проте питома вага росіян серед відповідальних партійних та радянських працівників перевищувала їхню частку серед населення Донбасу. Щодо господарської сфери, то і в 30 - ті рр. росіяни продовжували переважати серед керівників промислових підприємств.

- Національно - адміністративне будівництво серед російського населення Донбасу розпочалося пізніше, ніж серед інших національних меншин. Це було обумовлене значно вищим рівнем задоволення його національно - культурних потреб, невизначеністю їх суспільно - політичного статусу в Україні на початку 20 - х рр., а також забороною щодо виділення районів компактного проживання козацтва в окремі адміністративно - територіальні одиниці. Успішне просування українізації стало основним чинником, що зумовив початок виділення російських сільських та селищних рад, а також національних районів.

- Протягом 20 - х рр. політико - правовий статус росіян в УСРР залишався невизначеним. Лише наприкінці цього періоду їх офіційно було визнано національною меншиною. Але цей статус можна застосовувати до росіян лише з певними застереженнями. Поступаючись чисельно основній групі населення українцям, й у кількісному відношенні дійсно будучи національною меншиною, вони, разом з тим, не відповідали такому важливому її критерію як “недомінантна позиція в країні”, оскільки в СРСР саме росіяни відігравали роль титульної нації, а суверенітет УСРР був формальним. З початком згортання українізації термін “національна меншина” щодо росіян припинили використовувати.

- Політика коренізації мала для росіян протилежне значення, ніж для інших національних меншин, оскільки передбачала звуження російськомовного середовища, втрату росіянами пріоритету в задоволенні своїх національно - культурних потреб.

- Українізація не створила перешкод для розвитку російською етнічною групою своєї мови та культури. Росіяни Донбасу за рівнем забезпечення своїх національно -культурних потреб випереджали всі інші національні меншини регіону, а де в чому й представників титульної нації. Росіяни Донбасу були не готові до інтеграції в українську культуру, а тому українізація викликала незадоволення, а іноді й відверто вороже ставлення у представників усіх верств російського населення, а особливо у тих, хто недавно приїхав з Росії.

- Росіяни відігравали важливу роль у відбудові та в індустріалізації Донбасу, оскільки складали основу кваліфікованих професійних кадрів у провідних галузях народного господарства. У другій половині 30 - х рр. вони поступилися кількісно українцям, які склали абсолютну більшість серед донецького пролетаріату, але продовжували становити значний відсоток серед директорів та інженерно - технічного персоналу великих промислових підприємств регіону. Особливістю російського пролетаріату Донбасу у 20 - ті рр. була велика кількість сезонників, які не поривали звязку з землею й працювали на шахтах лише у осінньо - зимовий період, повертаючись навесні у села для польових робіт. Але з початком колективізації дедалі більше російських шахтарів залишали рідні села та назавжди осідали в Донбасі.

- Здійснюючи жорстку політику щодо селянства, радянська влада не надавала росіянам жодних привілеїв. Російські селяни Донбасу не уникли колективізації, примусових хлібозаготівель, переселень і в рівній мірі з українцями та представниками інших етносів зазнали жахів голодувань 20 - х 30 - х рр.

- Росіяни Донеччини в 20 - 30 рр. як і решта етнічних груп регіону, стали жертвами політичних репресій. Але на відміну від інших національних меншин, росіяни не зазнали переслідувань за національною ознакою. Загалом репресії щодо осіб російської національності на Донеччині у зазначений період не виходили за рамки загальних напрямків діяльності органів держбезпеки.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Росіяни в сільських поселеннях Донецької губернії (за матеріалами перепису 1923 року) // Історичні і політологічні дослідження. Матеріали IV Міжнародної наукової конференції молодих вчених та студентів “Нації та міжнаціональні відносини в історії людства очима молодих дослідників”. - Донецьк: Вид - во ДонНУ, 2003. - № 2. - С. 191 - 197.

2. Ставлення російського населення Донбасу до політики українізації (1923-1932 рр.) // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. - Донецьк: Вид - во ДонНУ, 2003. № 2. - С. 93 - 103.

3. Репресії органів НК-ДПУ щодо російського населення Донбасу в 1919-1929 рр. // Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк: Вид - во ДонНУ, 2003. № 3/4. - С. 126 - 132.

4. Росіяни в суспільно-політичному, економічному та культурному житті Донбасу на початку проведення політики українізації // Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк: Вид - во ДонНУ, 2003. №5/6. - С. 93 - 99.

5. Особливості розміщення російського населення в Донбасі та динаміка його чисельності у 20-30 рр. ХХ ст. // Праці наукової конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідницької роботи за період 2003-2004 р. - Донецьк: Вид - во ДонНУ, 2005. - С. 69 - 70.

АНОТАЦІЯ

Малярчук Н.Г. Росіяни в Донбасі (20 - 30 рр. ХХ ст.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Донецький національний університет, Донецьк, 2006.

Дисертація є комплексним історичним дослідженням розвитку російського населення Донбасу в 1920 1930 - ті рр. У ній аналізується динаміка чисельності та зясовуються особливості розміщення росіян у регіоні, а також зміни, які відбувалися у їх соціальному складі та представництві у державних, господарських і партійних структурах регіону протягом міжвоєнного періоду. Автор досліджує історію створення російських національних адміністративно - територіальних одиниць, визначає особливості цього процесу та труднощі, які виникали в ході його здійснення. У роботі розглядається політико - правовий статус росіян в Україні на різних етапах реалізації політики українізації, визначається яким було ставлення до неї різних верств російського населення Донбасу, зясовується рівень задоволення їхніх національно - культурних потреб. Автор відзначає значний внесок росіян у розвиток промисловості регіону, простежує перебіг радянських соціально - економічних перетворень в російських селах, встановлює масштаби та спрямованість політичних репресій органів НК - ДПУ проти російського населення Донеччини.

Ключові слова: національна меншина, репресії, національні райони, українізація, росіяни, Донбас, національна політика.

АННОТАЦИЯ

Малярчук Н.Г. Русские в Донбассе (20 - 30 гг. ХХ в.). Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Донецкий национальный университет, Донецк, 2006.

Диссертация является попыткой комплексного исследования истории русского населения Донбасса в 20 30 - е гг. ХХ в. На основе широкого круга источников в работе проанализирован его количественный и социальный состав, география локализации, структура занятости, особенности политико - правового статуса, место и роль в социально - экономической и культурной жизни региона.

Установлено, что на протяжении всего исследуемого периода русские в Донбассе были вторым по численности этносом после украинцев. Если в начале 20 - х гг. большинство русского населения было сосредоточено на востоке региона, то в конце 30 - х гг. в более промышленно развитых центральной и западной частях Донбасса. Выяснено, что вопреки общепринятому мнению о количественном преимуществе горожан в поселенческой структуре русского этноса, в начале 20 - х гг. русское население Донбасса не имело четко выраженного сельского или городского характера, почти равномерно распределяясь между городом и селом. Но в конце исследуемого периода русские превратились в один из наиболее урбанизированных этносов региона. С середины 20 - х гг. вследствие массового притока украинцев в города Донецкого бассейна наметилась тенденция к уменьшению удельного веса русских среди городского населения, и в конце 30 - х гг. они уже не составляли большинства в городах, уступив количественно украинцам. В 1920 1930 гг. Донбасс выделялся среди других регионов УССР высокой концентрацией русского населения, особенно городского, самыми высокими темпами его прироста, наибольшим удельным весом русских среди населения края. Это было обусловлено такими факторами, как потребность промышленных предприятий региона в рабочей силе, близость границы с РСФСР, миграционная политика советского правительства.

На основе анализа материалов статистики была изучена социальная структура русского населения Донбасса, в результате чего выяснено, что ее особенностью было преимущество промышленных рабочих, тогда как в целом по УССР среди русских преобладали крестьяне. Русские составляли основу профессиональных кадров в текстильной, кожевенной, горнодобывающей, металлургической, строительной отраслях промышленности Донецкого бассейна, что выделяло их среди остальных, в большинстве своем крестьянских, этнических групп региона. Было выяснено, что в первой половине 20 - х гг. русские составляли абсолютное большинство среди коммунистов Донбасса, что обуславливало их количественное преобладание в аппаратах партийных, советских и хозяйственных организаций и учреждений. Однако в начале 30 - х гг. вследствие осуществления украинизации кадров, а также притока украинцев в города русские количественно уступили им в партийных и советских органах. Что касается хозяйственной сферы, то и в 30 - х гг. они продолжали составлять основу ее руководящих кадров, особенно в промышленности.

Изучив процесс выделения национальных районов, поселковых и сельских советов в Донбассе 20 30 - х гг., автор пришел к выводу, что национально - административное строительство среди русского населения региона началось позже чем среди других национальных меньшинств, прежде всего вследствие неопределенности его политико - правового статуса в первой половине 20 - х гг., а также в связи с более высоким уровнем обеспечения его национально - культурных потребностей. Усиление украинизации стало основным фактором, повлиявшим на начало процесса выделения и юридического оформления русских национальных административно - территориальных единиц.

Выяснено, что политика коренизации имела для русских совсем иной смысл и значение, чем для остальных национальных меньшинств, поскольку предусматривала сужение русскоязычной среды, утрату русскими приоритета в удовлетворении своих национально - культурных потребностей. Анализ отношения разных слоев русского населения Донбасса к украинизации показал, что в большинстве своем русские не были готовы к интеграции в украинскую культуру и неприязненно, а в отдельных случаях и откровенно враждебно воспринимали мероприятия по украинизации. Особенно это было характерно для тех, кто недавно прибыл из России.

На основе изучения материалов “Всесоюзной переписи населения 1926 г.” было выяснено, что на момент его проведения русский язык в Донбассе был вторым по распространенности после украинского. Однако городское население было преимущественно русскоязычное. Поскольку города были административными, промышленными и культурными центрами, то русский язык преобладал в делопроизводстве, образовании, на производстве и т.д. Результатом украинизации стала частичная дерусификация отдельных сфер общественной жизни Донбасса. Но русский язык как язык межнационального общения, использовался в переписке с союзными республиками, изучался в школах, параллельно с украинским продолжал функционировать в делопроизводстве местных партийных, советских и хозяйственных органов, а так же в средствах массовой информации.

В первой пол. 20 - х гг. ХХ ст. уровень обеспечения национально - культурных прав русского населения Донбасса был наиболее высоким. Украинизация не создала серьезных проблем для развития в регионе русского языка и культуры.

В диссертации подчеркивается большой вклад русского населения в индустриализацию региона. Акцентируется внимание на том, что, осуществляя жесткую политику по отношению к крестьянству, советская власть не делала никаких исключений для русских. В результате чего русское население Донбасса не избежало коллективизации и сполна ощутило на себе ужасы голодовок 20 - х и голодомора 1932 - 1933 гг. Как и представители других этносов, проживавших на Донетчине в межвоенный период, русские стали жертвами политических репрессий. Но в отличие от других национальных меньшинств, русское население не преследовалось по национальному признаку. В целом репрессии против него не выходили за рамки основных направлений деятельности органов госбезопасности.

Ключевые слова: национальное меньшинство, репрессии, национальные районы, украинизация, русские, Донбасс, национальная политика.

SUMMARY

Maljarchyk N.G. Russians in Donbass (20 - 30 s. ХХ century). - Manuscript.

The dissertation on searching of a scientific degree of the candidate of historical sciences on a speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Donetsk National university, Donetsk, 2006.

This dissertation deals with the history of Russian population of Donbass in 1920-1930 for the first time in the Ukrainian historiography. On the basis of a wide range of sources, its quantitative and social structure, geography of localization, the structure of employment, the peculiarities of political-legal status, place and role of socio-economic and cultural region's life are analysed in this work.

The author makes research of the history of Russian creation, national administrative territorial units, and defines the peculiarities of this process and difficulties which have been appeared during its realization. The political-legal status of Russians in Ukraine at a different stage of its realization, the policy of ukrainization is examined. The attitude of different sections of Russian population of Donbass towards it is examined and the question of the level of satisfaction of their national cultural needs is defined in this work.

The great contribution of Russians in the development of region's industry is marked in the research. The way of the Soviet socio-economic transformation in the Russian villages is traced. The scales and orientation of political repression of the State security organs against Russian population of Donbass are established.

Key words: national minority, repressions, national districts, Russians, Donbass, national policy.

Размещено на Allbest.ru