Становлення та функціонування номенклатури радянської системи освіти в Україні 20–30-х рр. ХХ ст.
Проблем підготовки партійно-радянських кадрів та функціональне значення терміну і явища "номенклатура". Кількісний склад управлінців вищої та середньої ланки освітніх установ, функції секретарів і наркомів, умови персональних призначень високопосадовців.
Рубрика | История и исторические личности |
Вид | автореферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 29.08.2014 |
Размер файла | 73,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Будучи прихильником унітарної держави та відповідно „загальнодержавного” статусу російської мови, він цілком влаштовував союзну номенклатуру, а авторитет більшовицького лідера надавав йому особливої ваги. Разом з тим, повноваження і статус Наркомосу УРСР другої половини 30-х рр., які значно скоротилися порівняно з попередніми роками, не залишали Затонському іншого вибору. Суттєво змінилася і політична ситуація в Україні. Затонський очолив боротьбу з „представниками контрреволюційного націоналізму”, усунув стовідсотково кадровий склад скрипниківського наркомосу, започаткував масову русифікацію школи та довершив уніфікацію системи освіти і культури.
У підрозділі 4.4. „Політико-ідеологічна кампанія хвилявизму в українському суспільстві” застосовано персоніфікований підхід з метою виявлення деструктивного впливу номенклатури Наркомосу на культурно-освітню галузь в Україні, а також досліджено еволюцію кадрового складу НКО УРСР, їхню номенклатурну роль і кар'єру. Термін „хвилявизм” пов'язаний з діяльністю заступника наркома освіти А. Хвилі, котрий виконував функції літературно-мистецького критика, теоретика національного питання, а насправді владного політцензора. За кількістю праць з історії й теорії національно-культурного розвитку в Україні 20 - 30-х рр., які мали виразну ідеологічну спрямованість, він значно переважав доробок Скрипника та Гірчака.
Керуючи відділом преси ЦК КП(б)У наприкінці 20-х рр., Хвиля дотримувався відповідної політичної лінії, викриваючи „хвильовизм”, „волобуєвщину” та „шумськизм”. Номенклатурно Хвиля контролював діяльність Наркомосу УСРР, тому що протягом 1928 - 1933-х рр. керував культурно-пропагандистським та агітпропвідділом ЦК КП(б)У. Амбітний високопосадовець намагався заявити про себе, але фігура члена політбюро ЦК КП(б)У Скрипника не давала змоги йому „розперезатися” повною мірою. Для Хвилі українізація - засіб, а для Скрипника - мета. У 1933 р., коли його було призначено заступником наркома освіти Затонського, він став основним погромником Скрипника, особливо в питаннях правопису, примусової українізації.
„Хвилявизм” другої половини 30-х рр. став визначальною ознакою масового політичного терору проти освітян, уніфікації системи освіти та форсованої ідеологізації мистецького життя, позаяк у 1936 р. Хвилю було призначено начальником управління мистецтв при РНК УСРР. Заступниками Затонського були представники партійних і радянських органів, які не мали досвіду роботи в освітніх установах, не знали їхньої специфіки. Винятком був І.А. Хаїт, котрий мав вищу освіту, практику викладацької роботи, був ректором Одеського ІНО, але упродовж другої половини 30-х рр. перебував під впливом „хвилявизму”, руйнуючи педологію, фіксуючи „засміченість керівних кадрів”.
Тоталітарна система витворила відповідну номенклатуру, представниками якої були А. Хвиля та інші, виконуючи генеральну лінію партії, але система мала персоніфіковану опосередкованість, тобто роль і місце чиновника були дуже впливовими та вирішальними.
ВИСНОВКИ
Основні науково-теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження, виокремлені у завданнях:
- зазначено, що радянська історіографія нагромадила низку концептуально однотипних праць про підготовку керівних партійно-господарських кадрів, висвітлюючи біографії відомих державних діячів та керівну роль партійних організацій, а зарубіжна історико-політологічна наука займалася вивченням радянської політичної системи, більшовицького терору, партійної номенклатури, зосереджуючись на лідерах українського „націонал-комунізму”. Сучасна історіографія історії 20 - 30-х рр. ХХ ст. з'ясовує наслідки тоталітарного режиму, демографічні наслідки репресій, біографії вищої та середньої ланки номенклатури партійно-радянських органів влади. Поняття й суспільно-політичне явище „номенклатура” ототожнюють із персоналіями вищої категорії управлінців;
- визначення „номенклатура”, яке з'явилося на початку 20-х рр., стосується адміністративно-функціональної системи державної влади, тобто переліку державних посад, а з іншого боку, повсякденної суспільно-політичної та оперативно-керівної діяльності управлінців. Номенклатура є функціональним і системним явищем, яке не можна ототожнювати з персоналіями, тому що його складовими були структурні підрозділи державних установ, їх функції, організаційні форми, а також особовий склад - персоналії;
- встановлено залежність загальної кількості номенклатури освітніх установ та її особового складу від структурних підрозділів Наркомосу та адміністративно-територіального поділу УСРР, від організаційної схеми системи освіти, її постійної модернізації та уніфікації. У центральному апараті Наркомосу України кількість працівників залишалася стабільною - від 225 до 257 осіб, в губернських відділах освіти 8 - 12, а в районних - удвічі менше, хоча загальна кількість номенклатури становила близько 5 тис. осіб. Її вплив на суспільство визначався не кількістю посадовців, а регулятивно-адміністративними функціями структурних підрозділів, їх місцем і роллю в повсякденному культурно-освітньому житті українського суспільства. Наркомос УРСР керував освітою, наукою, культурою, мистецтвом, національними процесами і духовними відносинами, формуючи відповідний тип суспільної свідомості;
- доведено органічний зв'язок повноважень республіканського статусу номенклатури з ознаками самодіяльного функціонування української системи освіти, яка повноцінно існувала протягом 20-х рр. і зазнала трансформації упродовж 1930 - 1933 рр., а згодом втратила самостійні регулятивні функції. Самодіяльність системи освіти, крім принципової позиції української номенклатури, була обґрунтована правовими актами - союзною конституцією та республіканським статусом самого наркомату;
- підкреслено, що соціальне й політичне походження номенклатури освітніх установ зумовлене особливостями соціально-професійної структури населення України, специфікою національно-демократичного руху 1917 - 1920 рр., функціонуванням елементів багатопартійності, відтак вищу керівну ланку представлено колишніми есерами, соціал-демократами, боротьбистами, бундівцями, укапістами, меншовиками. На початку 20-х рр. боротьбисти становили переважну більшість у центральному апараті НКО та місцевих відділах народної освіти, що призвело до формування української системи освіти, запровадження українізації. Вони перебували на ключових посадах до 1933 р., обстоюючи культурно-національні пріоритети України, унеможливлюючи уніфікаторські тенденції центру;
- наголошено, що українізація держапарату значно підняла відсоток етнічних українців в апараті управління, відтак вони становили дві третини від загальної кількості окружних інспекторів освіти. До номенклатури оперативно-керівного та обслуговуючого персоналу належало „старе чиновництво”, яке становило 30 % управлінців окружного рівня та дві третини спеціалістів різних галузей знань. Освітній рівень номенклатури залежав від її категорії: вища ланка мала вищу й середню освіту (службовців з вищою освітою було 39 %, а в науково-освітніх установах - 57,5 %). Управлінці окружного та районного рівня мали „нижчу” або „домашню” освіту, тобто були малописьменними. З огляду на це принцип пролетаризації студентів не дав позитивного результату, особливо серед номенклатури системи освіти, де переважали вихідці з родин службовців та інтелігенції;
- викладено тезу про те, що українські наркоми освіти Гринько, Шумський та Скрипник мали національно-освітні та культурницькі пріоритети в політичній діяльності і обстоювали номенклатурну самостійність Наркомосу. Нарком Гринько був реформатором і фундатором системи освіти, нарком Шумський намагався позбутися партійного впливу на державні структури, демократизувати внутрішньопартійне життя та поширити вплив українізації на суспільні відносини, Скрипник публічно заявив про можливість єдиної системи освіти, але протягом 1928 - 1929 рр. стримував уніфікаторські тенденції центральних органів влади. Для номенклатурної діяльності Скрипника, а також для його попередників, було характерним утвердження особистих амбіцій та збереження бодай формально державного суверенітету УСРР, тобто корпоративного принципу функціонування республіканської номенклатури;
- виділено п'ять періодів становлення й функціонування радянської системи освіти та відповідно і республіканського статусу номенклатури:
1) 1919 - 1922 рр. - виникнення та структурування функціональних підрозділів НКО УСРР, оформлення української самодіяльної системи освіти та її юридичне зміцнення;
2) 1922 - 1924 рр. - визначення конституційного статусу республіканської номенклатури освітніх установ, подолання спроби союзних відомств уніфікувати систему освіти під час союзного державотворення;
3) 1924 - 1927 рр. - збереження української радянської системи освіти, обстоювання республіканського статусу партійно-радянської номенклатури, виокремлення національно-культурних пріоритетів розвитку українського суспільства, намагання наркома Шумського розмежувати функції партійних і державних органів у галузі освіти;
4) 1928 - 1933 рр. - утвердження культу одноосібного лідера, реформування системи освіти й поступова її уніфікація (виокремлення втузів, підготовка спільних програм, підручників), захист корпоративних інтересів республіканської номенклатури в рамках Наркомосу;
5) 1933 - 1938 рр. - згортання українізації, фізична й адміністративно-функціональна ліквідація номенклатури НКО, районних та обласних відділів народної освіти, русифікація та уніфікація освітніх установ, насаджування авторитарно-тоталітарного методу управління, реорганізація Наркомосу, запровадження принципу сталінської модернізації державних установ, здійснення чисток за соціальними, національними, ідеологічними ознаками, боротьба з „українським націоналізмом”, посилення політичної цензури.
Історичний досвід функціонування соціально-політичного інституту номенклатури державних установ віддзеркалює недоліки монопартійної системи формування владних структур, ідеологізації їх суспільних повноважень, запровадження принципу соціально-класових ознак щодо кадрових призначень. Авторитарний стиль діяльності високопосадовців залежить від повноважень державних установ, від суспільно-політичних цінностей, від їхньої освіти й культури. Принципове значення для повноцінного функціонування системи управління має демократизація інституту кадрових призначень, політичне структурування суспільства, особиста й корпоративна відповідальність чиновників, їхня періодична звітність. Важливо вибудувати принципи та умови, які б збалансовували захист внутрішнього державного суверенітету та номенклатурні амбіції - індивідуальні та корпоративні.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ
1. Виговський М.Ю. Номенклатура системи освіти в УСРР 1920 - 1930 х років: соціальне походження, персональний склад та функції. - К.: „Генеза”, 2005. - 308с.
2. „Щоденники” академіка Сергія Єфремова - джерело вивчення номенклатури культурно-освітніх установ України 1920-х. // Пам'ять століть. - 2003. - №6. - С. 81-91.
3. Петро Солодуб: маловідомий заступник наркома освіти УСРР // Історичний журнал. - № 4-5. - С. 71-77.
4. Ян Ряппо: реформація системи освіти України 1920-х років // Пам'ять століть. - 2004. - №2. - С. 79-90.
5. Соціально-професійний тип номенклатури освітніх установ у висвітленні статистично-довідкових видань УССР 1920-х років // Вісник академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2004. - Вип. 3. - С. 116-124.
6. Особливості становлення і функціонування губернських відділів народної освіти в УСРР (1920 - 1930 рр.) // Вісник Черкаського університету. - Вип. 61. - Черкаси, 2004. - С. 94-105.
7. Боротьбисти в освітніх установах УСРР 1920-х рр.: „совєтизація” номенклатури // Пам'ять століть. - 2004. - №6. - С. 40-43.
8. Партійно-радянська еліта в органах освіти УСРР початку ХХ ст. (огляд фондів ЦДАВО України) // Архіви України. - 2004. - № 4-6. - С. 185-190.
9. Гринько Г.Ф.: доля наркома-реформатора // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - Серія 6. - Історичні науки. - Вип. 1. - К., 2004. - С. 241-250.
10. Кадровий склад та функції структурних підрозділів Наркомосу УСРР (1920 - 1930 рр.) // Пам'ять століть. - 2005. - №2. - С. 133-145.
11. Річицький Андрій: маловідомі сторінки історії політичної біографії // Вісник академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - Вип. 1. - К., 2005. - С. 144-150.
12. Національні пріоритети політичної діяльності Миколи Скрипника (історіографічний дискурс) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Методологічний збірник наукових праць. - Вип. 13. - К.: Вид. Інституту історії України НАН України, 2005. - С. 160-170.
13. Другий і перший заступники наркома Скрипника: доля номенклатури // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - Серія 6. - Історичні науки. - Вип. 2. - К., 2005. - С. 171-178.
14. Український есер Юрій Озерський: керівник Укрнауки Наркомосвіти УСРР // Сіверська старовина. - Чернігів, 2005. - №6. - С. 40-45.
15. Функціонування номенклатури освітніх установ УРСР 1920 - 30-х років (Історіографічний аналіз наукової літератури 90-х рр. ХХ - початку ХХІ ст.) // Історіографічні дослідження в Україні. - Вип. 16. - К.: Вид. Інституту історії України НАН України, 2005. - С. 409-421.
16. Соціально-професійний статус номенклатури науково-методичних установ Наркомосу УСРР (1929 - 1930 рр.) // Українознавство. - К., 2005. - Число 4. - С. 261-285.
17. Документи ЦДАВО України про керівний склад культурно-освітніх установ УСРР 1920-х рр. // Архіви України. - 2005. - №5-6. - С. 75-80.
18. Політичний феномен націонал-ухильництва О.Я. Шумського в українському соціалістичному вимірі в першій половині ХХ ст. // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - К., 2006. - Т. 8. - С. 249-261.
19. Російська та зарубіжна історіографія проблем функціонування радянської номенклатури 1920 - 1930-х років // Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк: Донецький національний університет, 2006. - №1/2 (27/28). - С. 4-12.
20. Формування номенклатури відділів народної освіти в умовах адміністративної реформи початку 1930-х років // Пам'ять століть. - 2006. - №1. - С. 28-34.
21. Організаційно-політична діяльність В.П. Затонського у 1932 - 1933 рр.: особливості повсякденного життя номенклатури // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - Вип. 2. - К., 2006. - С. 166-171.
22. Номенклатура освітніх установ УСРР в умовах сталінської модернізації суспільних відносин початку 30-х рр. ХХ ст. // Борисфен. - 2006. - №7. - С. 14-16.
23. Повсякденна діяльність номенклатури освітніх установ початку 30-х рр. XX ст. (за матеріалами протоколів засідань колегії Наркомосу УСРР, серпень 1931 - 1932 рр.) // Соборна Україна: історична ретроспектива: Збірник наукових статей. - Вип. 4. - Т. 1. - Черкаси: Черкаський національний університет, 2006. - С. 43 - 47.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Основні особливості історії Радянської України у сфері культурного життя. Сутність хронологічної послідовності розвитку освіти. Значення освіти у суспільно-політичному житті країни. Становище загальноосвітньої школи, розвиток середньої і вищої освіти.
реферат [52,5 K], добавлен 26.12.2011Історія єврейського народу, розвиток середньої і вищої освіти, суть та мета реформи в галузі єврейського навчання. Сприяння швидкій асиміляції євреїв з іншими народами на землях Волині. Рівень підготовки й методи навчання викладачів рабинського училища.
реферат [26,8 K], добавлен 12.06.2010Стаття В.Г. Кравчик - ретроперспективний погляд в 60-70-і роки ХХ ст., аналіз різних аспектів підготовки та функціонування кадрів культурно-освітніх закладів. Визначення негативних та позитивних сторін процесів. Спроба екстраполювати їх в сьогодення.
реферат [22,4 K], добавлен 12.06.2010Стан забезпеченості товарами та послугами жителів України. Житлове будівництво, стан медичного обслуговування. Привілейоване становище партійно-державної номенклатури. Стан освіти і культури, поглиблення ідеологізації, русифікації та денаціоналізації.
реферат [18,6 K], добавлен 27.09.2009Оцінка стану радянської вищої школи в перші роки після Великої Вітчизняної війни. Наявність матеріально-побутової та кадрової кризи педагогічних інститутів - одна з характерних особливостей системи професійної підготовки учителів повоєнної України.
статья [13,9 K], добавлен 14.08.2017Історія формування та визначальні тенденції в розвитку освіти, науки, техніки як фундаментальних основ життя українського народу. Становлення системи вищої освіти в Україні. Наука, техніка України як невід’ємні частини науково-технічної революції.
книга [119,1 K], добавлен 19.01.20081917-1920 рр. як період створення системи вищої педагогічної освіти України. Підготовка вчителів, строк навчання, обов’язкові предмети. Роль Огієнко у відкритті ВУЗів в Києві. Перебудова педагогічної освіти і створення вищої педагогічної школи в 1919 р.
реферат [14,0 K], добавлен 10.12.2010Матеріальна база й стан освітніх кадрів на Поділлі у період відбудови. Соціально-побутове становище та ідеологічний тиск на вчительство у повоєнні роки. Історичні умови розвитку та відбудови середніх та вищих навчальних закладів у 1944-середині 50 років.
дипломная работа [137,0 K], добавлен 30.10.2011Гуманітарні аспекти радянсько-болгарських відносин у другій половині 1940-х рр. з погляду нових завдань радянської пропаганди стосовно Болгарії, на прикладі України. Формуванні нової пропагандистської системи, її становлення на регіональному рівні.
статья [63,1 K], добавлен 17.08.2017Зумовленість зародження тенденцій стиляжництва та культури андеграунду політикою лібералізації режиму радянської влади, що отримала назву хрущовська "відлига". Процес трансформації мислення українських радянських громадян під впливом західної культури.
статья [24,6 K], добавлен 10.08.2017Основні напрямки розвитку студентства та вищих навчальних закладів Росії та України кінця ХІХ – початку ХХ ст., визначення впливу освітніх статутів на даний процес. Кількісний та становий склад студентства, критерії формування груп, вимоги до їх членів.
курсовая работа [129,7 K], добавлен 19.09.2010Аналіз особливостей періодизації церковно-радянських відносин. Знайомство з пропавшими безвісті храмами Приазов’я. Розгляд причин руйнації церковних споруд в роки радянської влади. Характеристика Благовіщенського жіночого монастиря на Херсонщині.
курсовая работа [81,0 K], добавлен 12.10.2013Встановлення більшовицької влади в Україні. Характерні риси та напрями соціальної політики держави у 1920-х рр. Головні проблеми та наслідки соціальних перетворень у суспільстві в Україні періоду НЕПу. Форми роботи системи соціального забезпечення.
статья [21,2 K], добавлен 14.08.2017Історія становлення С.В. Шісслера в якості цісарсько-королівського старшого військового комісара у місті Львів. Соціально-культурні умови Австрійської імперії - фактор, що вплинув на становлення дошкільного виховання на західноукраїнських землях.
статья [21,1 K], добавлен 31.08.2017Висвітлення актуального питання радянської історії - системи пільг і привілеїв повоєнної владної еліти радянської України. Рівень заробітної плати радянської партноменклатури, система заохочення чиновників, забезпечення їх житлом та транспортом.
статья [26,1 K], добавлен 30.03.2015Ретроспективний аналіз системи виховання дітей в закладах шкільної освіти у 50-ті рр. ХХ ст. в Україні. Методологічне підґрунтя побудови соціально-виховної роботи з дітьми, які зростають поза родиною, навчаються і виховуються в школах-інтернатах.
статья [28,2 K], добавлен 22.02.2018Проблеми економічного реформування в СРСР. Характеристика періодів розвитку радянської історіографії. Монографія Г.І. Ханіна та її місце в історіографії новітнього періоду. Тенденція панорамного зображення еволюції радянської політико-економічної системи.
доклад [14,0 K], добавлен 09.07.2013Роль М.В. Ломоносова в сфері освіти і його педагогічна діяльність. Принцип народності у вихованні. Основні ступені системи освіти. Лікарська діяльність видатного вченого, його роботи, присвячені медицині. Значення фізичних та хімічних знань для лікарів.
реферат [23,6 K], добавлен 12.05.2010Аналіз процесів розширення ЄС з урахуванням досвіду становлення та функціонування європейських інтеграційних інститутів. З’ясування причин ухвалення базових рішень європейських керівних установ, пов’язаних з п’ятою хвилею розширення Європейської політики.
статья [31,7 K], добавлен 11.09.2017Висвітлення аспектів історико-педагогічного аналізу становлення освіти на Буковині, розвитку шкільної мережі. Аналіз навчальних планів, організаційно-методичного забезпечення викладання предметів. Принципи систематизації закладів освіти на Буковині.
статья [790,7 K], добавлен 24.11.2017