Росіяни в Україні (1989-2001 рр.): історико-демографічний аспект

Крім соціально-економічних, у зазначений період відбулися також суттєві зрушення і в суспільно-політичному житті росіян України. У першу чергу це стосується зміни їхнього статусу у зв'язку із розпадом СРСР - з номінально домінуючого етносу вони опинилися у стані національної меншини. Відзначимо також, що значна частина росіян вважала Радянський Союз своєю батьківщиною і тому важко сприйняла його розпад. Що стосується російських політичних партій та громадських рухів, то вони не отримали широкої підтримки серед населення і, зокрема, серед етнічних росіян. Більше того, згідно із соціологічними опитуваннями, про їхню діяльність серед російського населення навіть мало хто знав.

Отже, у дисертації підкреслено, що згідно з даними переписів 1989 та 2001 рр. за соціально-економічними показниками російське населення посідало важливе місце серед виробничих сил України. Про це свідчить його розподіл за рівнем зайнятості, джерелами засобів існування, видами економічної діяльності, заняттями розумовою та висококваліфікованою фізичною працею. Крім того, за рівнем доходів росіяни навіть дещо переважали українців. Хоча і відсоток незадоволених своїм становищем у суспільстві серед росіян був дещо вищим, ніж в українців. Водночас дані соціологічних опитувань свідчать, що дискримінація щодо росіян не перевищувала аналогічного показника щодо українців. Російське населення поступалося українському за часткою політично активних осіб. Варто зазначити, що з кожним роком все більше росіян надають перевагу українській громадянській ідентичності. Таким чином, хоча росіяни і зазнали впливу не лише економічних, а й політичних та психологічних факторів, однак, їхнє значення не слід перебільшувати. Навпаки, аналіз соціально-економічних та суспільно-політичних процесів свідчить, що російське населення має всі передумови для інтеграції в українське суспільство.

У четвертому розділі - “Мовно-культурний аспект життя росіян України в 1989-2001 рр.” - розглянуто стан задоволення потреб російського населення в освіті, культурі та інформації, а також розкрито роль мовного фактору в житті росіян України у міжпереписний період.

В Україні на законодавчому рівні створено належні умови для задоволення культурних, мовно-освітніх та інформаційних потреб російської громади. У дисертаційному дослідженні у вигляді статистичних даних наводяться підтвердження тому, що росіяни в Україні мають широкі можливості для задоволення культурно-освітніх потреб рідною мовою завдяки мережі дошкільних виховних, загальноосвітніх середніх та вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації, театрів, масових та універсальних бібліотек, книжок та брошур, радіо, телебаченню та інших засобів масової інформації. Цьому також сприяють культурні акції, які організовують російські національно-культурні організації при підтримці органів влади.

Відзначимо, що у досліджуваний період відбулися певні зміни у мовно-культурній сфері країни. Змінився статус української та російської мов і це, у свою чергу, відбилось на результатах останнього перепису. Так, згідно з ним, збільшилася загальна кількість населення, яке володіє українською мовою. Подібні процеси відбувалися і в середовищі росіян України. Водночас зменшилась кількість українців, які вважали українську мову рідною (з 87,7% до 85,2%), за рахунок областей півдня та сходу країни. Спостерігалися паралельні процеси: з одного боку підвищувалася роль української мови, особливо на заході і у центрі країни, з іншого боку - російська мова продовжувала зберігати свої позиції, особливо на півдні та сході держави.

Стосовно зміни мовних пріоритетів серед російського населення відзначимо, що у міжпереписний період зафіксовано невелике збільшення частки осіб, які вважають рідною українську мову (з 1,6% до 3,9%). Перепис 2001 року також засвідчив збільшення частки росіян, які вільно володіють українською мовою. Разом з росіянами, які вважали українську мову рідною, вона складала 54,4% (у 1989 р. - 34,4%). Частка українців, які вільно володіють російською, навпаки, зменшилась. Отже, росіяни продемонстрували дещо вищі показники володіння як мовою свого етносу, так і українською мовою. Разом з тим, російська мовна група за показником “рідна мова” є значно більшою, ніж російська етнічна група.

В цілому, російське населення України може задовольняти свої потреби в культурі, освіті та інформації рідною мовою. У дисертаційній роботі про це свідчать дані профільних міністерств та відомств. Росіяни зберігають високий рівень освіти у порівнянні з іншими етносами країни, у тому числі й із українцями. Розвитку культурних потреб російського населення сприяють російські національно-культурні товариства, які підтримують держава та метрополія. Також російська мова продовжує відігравати важливу роль в українському суспільстві.

Водночас, процес адаптації росіян України до нових мовно-культурних умов тривалий і складний, але дані переписів 1989 та 2001 років свідчать про його позитивну динаміку.

Висновки

Протягом досліджуваного періоду відбулися певні демографічні зміни як у складі населення України взагалі, так і в складі російського етносу країни. Вони були зумовлені перетвореннями, в першу чергу, в соціально-економічному, а також у суспільно-політичному та мовно-культурному житті. Вивчення сукупності демографічних змін в Україні за даними переписів 1989 та 2001 рр., зумовлено відсутністю комплексного дослідження з проблеми, нез'ясованістю низки питань щодо причин та механізмів зменшення їхньої чисельності, впливу політичних, економічних та культурних факторів на кількісний та на інші демографічні показники, необхідністю наукових розробок, де російське населення розглядається не стільки як об'єкт державної політики, скільки як суб'єкт сучасних демографічних процесів.

Зменшення чисельності росіян в Україні свідчить про глибинні трансформації як в середині російського населення, так і в цілому в українському суспільстві. Безперечно, вони потребують подальшого вивчення, однак вже зараз очевидно, що вплив міграції та природного руху населення не був головною причиною його зменшення. При цьому, чисельність російського населення в Україні залишається досить значною, поступається лише українцям і впливає на загальну демографічну ситуацію в країні.

На сьогодні росіяни є однією з найбільш соціально успішних етнічних спільнот в країні, про що свідчить їхній високий соціально-культурний статус, який пов'язаний передусім з високим освітнім рівнем та історично зумовленою поширеністю російської мови. За соціально-економічними показниками вони не поступаються українцям, а за деякими з них - наприклад, за питомою вагою працівників зайнятих розумовою працею, працівників сфери обслуговування і торгівлі, а також кваліфікованих працівників з інструментом - навіть переважають останніх.

Отже, за роки, які пройшли між двома останніми переписами, якісні соціально-економічні показники росіян в українському суспільстві залишаються на високому рівні. Враховуючи ступінь інтеграції росіян в українське суспільство та етнічну близькість українського та російського етносів, не варто відмовлятися від такого позитиву.

У перспективі росіяни, не втрачаючи етнічної ідентичності, стануть одним із найвагоміших компонентів нової єдності, яка формується нині в Україні - української політичної нації.

Стосовно політизації російського населення треба сказати, що на сучасному етапі при значній кількості російських організацій частка залучених в їх структури росіян залишається незначною. Крім того, у досліджуваний період серед росіян України взагалі незначна кількість знала про існування подібних організацій. Російське населення України захист своїх інтересів довіряє загальнодержавним партіям. Отже, у зазначений період передумов для посилення суто етнічних російських політичних сил не було. Відсутність широкої підтримки в Україні, за винятком Криму, у таких партій та громадсько-політичних об'єднань, як Руський Рух України, Слов'янська партія, Руський Блок тощо, свідчить про незначний вплив російського суспільно-політичного руху на життя країни та її російську громаду.

Однією з важливих передумов інтеграції росіян в українське суспільство є розв'язання мовної проблеми. Найбільш оптимальним виходом з неї є українсько-російська двомовність. З іншого боку, приклад країн, в яких двомовність закріплено на державному рівні, не зовсім підходить до наших умов. Спорідненість російської та української мов та одночасна слабкість останньої, пов'язана з фактичним постколоніальним статусом, зумовлює пошук власної моделі вирішення мовного питання.

Важливе значення матиме поглиблення вивчення української мови. У перспективі надання російській мові статусу офіційної можливе, але задля цього українська мова повинна реабілітуватися. Лише у випадку досягнення українською мовою належного рівня в усіх сферах життєдіяльності можливо говорити про підвищення статусу російської мови де-юре. Де-факто цей рівень залишається достатньо високим, особливо в російськомовних регіонах. Серйозну небезпеку для української мови становить той факт, що її функціонування переважно обмежено територією України, а метрополія російської мови розташована в Росії. Отже, загроза російській мові полягає у звуженні ареалу поширення, тоді як стосовно української мови йдеться про сам факт її подальшого існування.

Окремо стоїть питання про явища російської культури, створені в Україні, про майбутнє російських форм культурного життя в самій державі. Ймовірно, що обсяг цих явищ поступово зменшуватиметься: по-перше, через зростання української освіти й культурного потенціалу, отже, й привабливості української культури, по-друге, через повернення до української самоідентифікації та української культурної орієнтації частини зрусифікованих українців та їхніх нащадків; по-третє, через добровільну інтеграцію в українську культуру частини росіян, для яких вона даватиме духовні імпульси.

Отже, дані переписів 1989 та 2001 років дають нам можливість з'ясувати вагу та вплив росіян в українському суспільстві та його динаміку. За багатьма показниками росіяни якщо не переважають, то принаймні не поступаються українцям. Зважаючи на рівень урбанізованості та освітньо-професійної кваліфікації, масова еміграція росіян з України негативно б вплинула на економіку та інші сфери життя нашої держави. На фоні демографічної кризи відплив російського населення створив би дефіцит кваліфікованої робочої сили та спеціалістів. Більш ефективним є залучення росіян до процесу розбудови української політичної нації. Без росіян, а тим більше без російськомовного населення, побудова потужної Української держави неможлива. Отже, росіяни є впливовим етнодемографічним фактором у сучасній Україні.

Список публікацій автора

1. Чаплик М.М. Російська меншина в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку // Історичні і політологічні дослідження / Голов. ред. П.В. Добров. - 2003. - №1(13). - С. 45-49.

2. Чаплик М. Російська меншина України як геополітичний фактор в регіоні // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. Вип.3 / За заг. ред. проф. М.М. Алексієвця. - Тернопіль: ТДПУ, 2003. - 412 с. - С.347-351.

3. Чаплик М.М. Кількісні зміни у складі російського населення в Україні (1989-2001 рр.) // Історичні і політологічні дослідження / Голов. ред. П.В. Добров. - 2004. - №1(19). - С.139-145.

4. Чаплик М.М. Зміни в чисельності росіян України (1989-2001 рр.) // Вісник Донецького університету Серія Б. Гуманітарні науки./ Відпов. ред. Є.С. Отін - 2005. - №1. - С. 137-145.

5. Чаплик М.М. Культурне життя росіян України у 1989-2001 рр.: мовний аспект // Історичні і політологічні дослідження / Голов. ред. П.В. Добров. - 2005. - №3/4 - С. 286-291.

6. Чаплик М.М. Суспільно-політичне життя росіян України у сучасну добу // Історичні і політологічні дослідження / Голов. ред. П.В. Добров. - 2006. - №1/2. - С.203-209.

7. Чаплик М.М. Російське населення Донецької області у 1989-2001 рр. // Нові сторінки історії Донбасу: Збірник статей. Кн.12 / Голов. ред. З.Г. Лихолобова. - Донецьк: ДонНУ, 2006. - 298 с. - С.194-203.

8. Чаплик М.М. Кількісний та якісний склад росіян в Україні у 1989-2001 рр. (на прикладі Донецької області) // Нові сторінки історії Донбасу: Збірник статей. Кн. 13/14 / Заст. голов. ред. О.В. Стяжкіна. - Донецьк: ДонНУ, 2007. - 400 с. - С.153-166.

9. Чаплик М. Соціально-економічні аспекти життя росіян в Україні (1989-2001 рр.) // Історичні і політологічні дослідження / Голов. ред. П.В. Добров. - 2007. - №1/2(31/32). - С. 223-228.

10. Чаплик М. Соціально-економічна характеристика росіян в Україні за матеріалами перепису 2001 р. // Наука, релігія, суспільство: Зб. ст. / Голов. ред. А.І. Шевченко. - Донецьк: Вид-во Інституту проблем штучного інтелекту, 2007. - №3. - С.176-179.

11. Чаплик М.М. Росіяни в Україні і українська мова // ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Українська національна ідея: минуле, сучасне, майбутнє”: Тези доповідей./ Голов. ред. П.М. Мовчан. - Одеса: Астропринт, 2004. - 96 с. - С.80-81.

12. Чаплик М. Росіяни в Донецькій області за даними перепису 1989 р. // Праці наукової конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 2003-2004 рр. Секція історичних наук / Відпов. ред. П.В. Добров. - Донецьк: Вид-во Донецького національного університету, 2005. - 172 с. - С.21-22.

13. Чаплик М.М. Вплив міграції на зменшення чисельності росіян в Україні (1989-2001 рр.) // Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції “Наука та освіта - 2006 р.”. Том 4. Історія./ Відпов. ред. К.О. Біла - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - 64 с. - С.30-33.

Размещено на Allbest.ru