Вивчаючи етно-соціальний склад сільського населення слід зазначити, що письмові джерела не містять якоїсь надійної і правдивої інформації про взаємини грецьких міст-колоній з їхнім варварським оточенням на ранніх етапах їх існування. Неодноразово висловлювалась думка про численність факторів впливу на греко-варварські стосунки. Особливо важливими є природно-географічні, господарські, соціально-політичні та демографічні, які діяли лише комплексно, хоча і з різною інтенсивністю. Останнім часом все більше уваги надається дослідженню етно-культурних відмінностей самих боспорських греків у VI-III ст. до н.е., які довго не мали єдності в мові, культурних традиціях і етнографічних деталях [Сорокина, Сударев, 2000; Сударев, 2003]. Археологічний матеріал і, деякою мірою письмові джерела дозволяють конкретизувати появу всіх цих процесів на сільських округах боспорських міст протягом VI-I ст. до н.е.

Не зважаючи на обмежене коло джерел, для характеристики етно-культурних процесів у VI ст. до н.е. (I етап) можна зазначити, що основу населення складали греки-іонійці досить низького соціального рівня, які займалися землеробством, менше виробництвом і ремеслами. У той же час у полісах постійно проживали і представники різних варварських племен.

II етап (четверта чверть VI - перша чверть V ст. до н.е.) -- час заснування перших сільських поселень і збільшення розмірів хори. Переважно мешканцями цих невеликих сільських поселень були греки, які володіли невеликими земельними ділянками. Однак, більш ніж очевидна присутність невеликих груп чи окремих представників варварських племен.

III етап (друга чверть V - початок IV ст. до н.е.) - час поступового розширення полісних хор, збільшення кількості сільських поселень і їх структурування. Основним структурним елементом поселення полісної хори цього часу були невеликі садиби, якими володіли громадяни полісу. Наскільки використовувалась праця соціально залежних категорій населення, зрозуміти за матеріалами археологічних досліджень досить складно. Все ж є вагоме підґрунтя припускати наявність на поселеннях міських хор обмежених груп варварського населення, соціальний статус якого визначити поки що немає можливості, хоча, виходячи із загально грецьких паралелей, не варто піддавати сумніву факт їхнього підлеглого становища.

IV етап (перша чверть IV - перша третина III ст. до н.е.) характеризується значним збільшенням кількості поселень і розширенням території сільських околиць міст. Все це стало можливим не лише завдяки демографічному росту населення полісів, але і широкому залученню до сільського господарства різних прошарків скіфського населення, а також завдяки появі нових груп грецьких колоністів. Головним проявом етнічних процесів у цей час стає змішування різних етнічних груп. Співвідношення цих груп сільського населення для того, чи іншого боспорського поліса зараз не піддається точній оцінці. Однак можна припустити, що здебільшого це було особисто вільне населення з досить високим рівнем еллінізації і з різним соціальним і правовим статусом. Таким чином, сільське населення за своїм етнічним складом мало чим відрізнялось від міських мешканців і являло собою здебільшого етнічну спільноту -- “боспорян” [Гайдукевич, 1959], яка виникла у результаті тривалого процесу асиміляції різних грецьких і варварських етнічних груп. Загальна градація соціально-економічного статусу населення хори, незважаючи на значні особливості, є досить близькою як для полісів Північного Причорномор'я, так і для класичних полісів Греції [Hansen, 1994]. сільський давньогрецький колонізація узбережжя

Потрясіння другої третини III ст. до н.е., а також кінця II - першої половини I ст. до н.е. (V-VI етапи) призвели до значного зменшення кількості поселень на хорі й зосередження населення в містах і в окремих поселеннях та садибах. Все це сприяло завершенню формування етнічно однорідного населення сільської округи міст, основою життя яких були грецькі культурні традиції, які дозволяли називати населення міст Боспору і сільських околиць “боспорськими греками”, розуміючи під цим терміном греко-варварську етнокультурну і територіальну спільноту [Молев, 1994].

Формування етнічного типу греків-боспорян відбувалось у VI-II ст. до н.е. внаслідок складного соціально-етнічного процесу. У цей же час фактично формується і загальноеллінська народність [Лашук, 1967]. Специфіка боспорської культури, як одного із варіантів всередині загальногрецької культури, дозволяє виділити боспорян у локальний “внутрішній” підтип грецької народності - територіальну етнографічну групу [Корпусова, 1983; Масленников, 1995].

Розділ VI. Просторова організація сільської округи античних міст і проблеми палеоекономічного моделювання

У підрозділі “VI.1. Просторова організація і структурні елементи сільської округи міст Північного Причорномор'я” аналізується організація полісних земель Феодосії, Херсонеса, Керкінітіди та Ольвії. Для цих полісів виділяється два великих історичних періоди: перший - самостійного розвитку і другий - існування в межах того чи іншого державного утворення. Античні поліси сформувалися у Північному Причорномор'ї в дещо географічно і територіально подібних районах, економічне життя яких розвивалось у східному напрямку. Завершення процесу утворення економіко-географічних районів відбулося лише після формування територіальних кордонів Боспорської, Херсонеської і Ольвійської держав. Остаточному формуванню цих кордонів передували воєнні конфлікти наприкінці V - IV ст. до н.е.

Просторова організація і структурні елементи хор різноманітних полісів пройшли певні стадії і мають доволі схожі риси. Вони зумовлені загально-історичними закономірностями, пов'язаними з такими категоріями як грецька колонізація, античний поліс, взаємини еллінів і варварів, а ширше - контакти землеробів і кочовиків. Синхронно спостерігаються і суттєві локальні особливості, зумовлені у першу чергу специфікою початкового етапу колонізації і демографічною ситуацією в тому чи іншому регіоні Північного Причорномор'я. Все це врешті-решт призвело до появи двох типів греко-варварських взаємин, зумовлених, перш за все, стереотипами етнічної психології грецьких колоністів, які були ініціаторами цих взаємин і володіли найбільш потужним культурним потенціалом. Етнічна неоднорідність грецьких колоністів в результаті позначилась на усталених соціально-економічних формах експлуатації населення хори, особливо наочно представлених у іонійських чи дорійських полісах. Якщо у іонійців переважав широкий спектр соціально-економічних взаємодій, то у дорійців - порівняно вузький стереотип повного витіснення і безправного позаекономічного примусу.

Для всіх апойкій Північного Причорномор'я на ранньому етапі їх існування помічено землянкове будівництво [Крыжицкий, 1982], хоча відомі й невеликі наземні споруди. На Боспорі сільські поселення із землянковими конструкціями виникають на хорі лише через 50-60 років після заснування апойкій. Вочевидь, тут, як і на хорі Ольвії, основним планувальним модулем був ойкос площею близько 0,5 га (хора Німфея, Тірітаки). Перехід до наземного будівництва на сільських поселеннях відбувався у першій-другій чверті V ст. до н.е. У другій половині V - на початку IV ст. до н.е. освоюються нові простори під хори на Боспорі, в Херсонесі, Керкінітіді, де склалась певна система сільських поселень і ділянок. Збільшення земельних угідь призвело до диференціації поселень, які на відміну від більш ранніх етапів, являли собою не просто якісь агломерації ойкосів, а певну структуру, що складалась із центрів територіальних підрозділів хори, а також невеликих поселень і окремих господарств. Бурхливе освоєння полісних хор у IV ст. до н.е. сприяло не лише широкому розповсюдженню нового типу житлово-господарських комплексів - сільських садиб замкненого планування, але і спорадичному відродженню “архаїчних” форм жител - землянок і напівземлянок (хора Ольвії, Пантікапея, Німфея). Саме у цей час на певній кількості полісних хор вживаються загальнодержавні заходи зі створення єдиного земельного кадастру.

Незважаючи на деякі особливості, сільські садиби замкненого планування, як індивідуальні, так і колективні, досліджені в округах Ольвії, на хорі Херсонеса, поблизу Керкінітіди, на хорі Німфея і Пантікапея, за планувальною структурою і розмірами дуже близькі. Замкненість планування споруд, досить потужні стіни, а також наявність у кількох випадках башт, свідчать про те, що садиба, крім житла і господарських функцій, слугувала схованкою для сільських мешканців. Для захисту сільських територій на європейській частині Боспору в цей період зводяться особливі лінії оборонних споруд, які складались із валів, оточених глибокими ровами [Масленников, 2003]. У пізньокласичний та елліністичний періоди у полісах захист власне міста поєднувався із обороною хори шляхом створення системи укріплень за межами сільської території та в її глибині. Однак, це не врятувало сільські округи античних міст Північного Причорномор'я від знищення під ударами варварських племен у другій чверті III ст. до н.е.

Підрозділ “VI.2. Палеоекономічні моделі хори полісів”. Успіхи у вивченні хори дали змогу порушити питання про продуктивність сільського господарства у Північному Причорномор'ї і спробувати оцінити економічний потенціал сільського господарства античних держав у цьому регіоні. Своєрідний підсумок щодо таких палеоекономічних розробок і зокрема зернового потенціалу у IV-III ст. до н.е. був здійснений С.Д. Крижицьким і О.М. Щегловим. Вирахувана середня врожайність -- 8 ц/га, наведена цими дослідниками чисельність населення і охопленої території, навряд чи могла забезпечити зерном Ольвію і Херсонес. Однак, у разі врожаїв вищих за середні (близько 11 ц/га) товарне зерно могло складати: в Ольвії - 15-16, у Херсонесі - 10-11, а на Боспорі - 38 тис. т. Поряд із тим, деякі дослідники на основі даних епіграфіки і загальноісторичних паралелей вважають, що середня врожайність зернових в античну епоху в Криму мала менший показник - всього дещо більше ніж 7 ц/га [Масленников, 1992; Кутайсов, 2001]. У зв'язку з цим В.О. Кутайсов звернувся до моделювання умов, необхідних для забезпечення нормального життя у порівняно невеликому полісі Керкінітіди. Хоча і в тому, і в іншому випадку дослідники робили певні припущення, можна констатувати, що величина похибки не настільки значна, щоб кардинально вплинути на запропоновані ними палеоекономічні дані.

Незважаючи на те, що під час створення палеоекономічних моделей неодноразово залучались дані про сільське господарство Боспору, власне для сільських околиць боспорських полісів такі реконструкції практично не проводилися. Лише зовсім недавно О.В. Гаврилов зробив спробу змоделювати кількість населення хори Феодосії і об'єм вирощуваного тут зерна [Гаврилов, 1999; 2004], проте неточне визначення просторової структури хори привело його до хибних висновків.

Серед боспорських полісів у зоні протоки найбільш вивчена хора Німфея, тому є можливість побудувати палеоекономічну модель розвитку хори цього поліса для деяких хронологічних етапів. Загальна площа орних земель Німфея, враховуючи державні й священні ділянки, які складали у другій-третій чверті IV ст. до н.е. біля 6784-8309 га. В цілому під оранкою перебувало близько 68 % усіх земель німфейської хори. Товарне зерно могло складати 500 і більше тон, що співвідноситься з розмірами загального боспорського хлібного експорту відомого за писемними джерелами IV ст. до н.е. Можна запропонувати ще один підхід до моделювання палеоекономічної ситуації на хорі Німфея. Відомо, що кожен громадянин полісу володів земельною ділянкою, площа якої у IV ст. до н.е. складала 10,2 або 12,25 га. За чисельності населення полісу 515 сімей (360 - у місті і 155 - на хорі) маємо, що у приватному користуванні перебувало 5253-6309 га, а це складало трохи більше половини всієї території Німфейського полісу. Решту простору могли займати загальнополісні й храмові землі. Окремо слід зазначити, що крім хліборобства окрему нішу в сільському господарстві Німфея займало тваринництво. Наскільки великою була його товарність, сказати поки що важко, але, імовірно, у приморському районі більшою мірою займалися розведенням овець, ніж у степових районах, де переважала велика рогата худоба. Ця невід'ємна галузь сільського господарства античних міст мала як стійлове, так і відгінне утримання худоби. Також для IV ст. до н.е. є археологічні свідчення про виробництво у Німфеї вина, а відповідно, можна припускати і наявність на хорі виноградників. Якусь частину земельних ділянок займали сади і городи. Однак, через дуже обмежене коло, в першу чергу археологічних джерел, будь-які реконструкції покищо передчасні.

Розраховані палеоекономічні моделі сільського господарства хори Німфея у другій - третій чверті IV ст. до н.е. цікаві насамперед не абсолютними цифрами, хоча і вони важливі, а співвідношеннями між ними. Незважаючи на похибки, яких не уникнути, можна впевнено констатувати - Німфейський поліс в археологічно встановлених межах не лише міг самостійно існувати, але й був досить сильним, міг розвиватися, а також постачати на експорт зерно і, можливо, продукцію тваринництва. Це було характерно і для інших полісів Боспору Кіммерійського.

ВИСНОВКИ

Протягом кількох століть, з часу виникнення у VI ст. до н.е. і до втрати свого статусу у першій половині I ст. до н.е., полісне землеволодіння займало одне з основних місць у сільському господарстві та економіці Боспору. Саме у сільській окрузі міст-полісів відбулось становлення і розвиток античного сільського господарства і формування греко-варварських контактів, які багато у чому визначили подальший історичний розвиток регіону. У цьому процесі виділяється шість хронологічних етапів, для яких характерні певні особливості.

У першій половині VI ст. до н.е. грецькими колоністами на західному узбережжі протоки засновується кілька апойкій, основним заняттям мешканців яких було сільське господарство. Незважаючи на обмежений контингент першопоселенців і невеликі розміри населених пунктів, навряд чи слід піддавати сумніву, як це роблять деякі дослідники, що спочатку це були самостійні античні поліси. У цей же I етап існування полісів (із часу заснування і до останньої чверті VI ст. до н.е.) їх земельні володіння були незначними - всього кілька кілометрів прибережної смуги і долини приморських рік, на яких не відомо будь-яких постійних споруд. Тільки через 50-60 рр. виводились сільські висілки, що розташовувались на межах полісних землеволодінь. Основну масу мешканців хори на II етапі (остання чверть VI - перша чверть V ст. до н.е.), як власне і мешканців міст складали вільні землероби, досить низького достатку, які володіли невеликими ділянками і обробляли їх самотужки.

Після бурхливих подій початку V ст. до н.е. Боспор вступає у III етап розвитку (друга чверть V - початок IV ст. до н.е.) і вже до середини V ст. до н.е. негативні явища у житті полісів були подолані. Землі у навколишніх містах залишались власністю їх громадянських общин, а головну масу сільських мешканців тут складало вільне населення, яке обробляло невеликі приватні земельні ділянки. Певну частину сільської округи складали загальнополісні та храмові землі. На хорах міст здебільшого розміщувались невеликі поселення з досить незначним господарством, яке складалось із дво- трикамерних наземних житлових будинків із господарським двором і невеликими прибудовами. Ці невеликі сільські господарства - ойкоси, характерні як для малих поселень, так і для досить великих населених пунктів, які були центрами територіальних частин міської хори. Будь-які оборонні споруди чи укріплення споруд не зафіксовані, за винятком тетрапіргії останньої чверті V ст. до н.е. на хорі Німфея.

Об'єднання під владою Спартокідів значних територіальних просторів і завоювання Феодосії стало поворотним пунктом в історії Боспору. Протягом IV етапу (перша чверть IV - перша третина III ст. до н.е.) стрімко зростає кількість сільських поселень і відбувається реорганізація сільськогосподарських територій держави. Сільські округи міст залишаються однією з головних складових Боспорського царства, вони також переживають в період бурхливого розвитку, але зі своїми особливостями, які дають підстави виділити три стадії.

Просторова структура сільської округи складається з приватних ділянок, загальнополісних і храмових земель, розташованих на різних територіальних частинах хори і контрольованих одним великим поселенням, з невеликими поселеннями і окремими садибами, що тяжіли до нього. Бурхливе зростання сільського населення знову призводить до тимчасового використання землянок. Одночасно з'являються і великі сільські садиби з типово грецьким замкненим плануванням. Однак, поки що немає підстав говорити про переважання на хорі міст великої земельної власності, хоча поява великих сільських садиб опосередковано свідчить про процес розшарування. Головними галузями сільського господарства у цей період, як і в попередній, було вирощування зерна і скотарство.

Головним проявом етнічних процесів у сільських округах міст у період найбільшого розквіту було продовження міксації різних етнічних груп грецького і варварського населення. Населення хори за своїм складом мало чим відрізнялось від міських мешканців і являло собою здебільшого єдину спільноту - “боспорян”, яка виникла у результаті процесу змішування різних грецьких і варварських етнічних груп. Загальна градація правових статусів цього сільського населення видається досить близькою як для полісів Північного Причорномор'я, так і для класичних полісів Греції.

Завершується цей період погіршенням воєнно-політичного стану навколо Боспору наприкінці IV - у першій третині III ст. до н.е., який пов'язаний з пересуванням варварських племен у степах Північного Причорномор'я. Все це, а також поступова зміна клімату і значні природні катаклізми призвело до кризових явищ в економіці Боспору, які у першу чергу проявились в руйнуванні просторової організації міських хор зони протоки і розладу сільського господарства. На кілька десятиліть життя у сільській окрузі міст завмирає, а населення концентрується у містах.

Потім настає V етап (друга третина III - друга половина II ст. до н.е.), коли відроджуються лише окремі поселення міських хор. У другій половині III ст. до н.е. становище дещо нормалізується, кризу було подолано і завершується процес структурної перебудови у галузях сільського господарства. Одне з провідних місць на хорі міст займає виноробство. Боспорське царство входить у період порівняно стабільного розвитку, який тривав до кінця II ст. до н.е. Проте, наприкінці II - у першій половині I ст. до н.е. (VI етап), коли Боспор знову переживає важкі часи, проводиться політика створення укріплених поселень, де власники ділянок, виділених із царських земель за поточну військову службу, виплачували податок до царської скарбниці. У першій половині I ст. до н.е. на Боспорі закінчується процес формування основних елементів земельних відносин, характерний для розвитку елліністичних монархій, який юридично закріплює верховенство царської власності на всю землю у державі. Створення і юридичне оформлення розвинутої системи царського землеволодіння, кардинально обмежувало об'єктивне прагнення боспорських міст до більшої самостійності і сприяло відмиранню полісного землеволодіння на Боспорі Кіммерійському.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Зинько В.Н. Хора боспорского города Нимфея // Боспорские исследования. - Вып.IV. - Симферополь-Керчь, 2003. - 316 с.

Коллективні монографіїи:

2. Scholl T., Zin'ko V. Archaeological Map of Nymphaion (Crimea). - Warsaw: Institute of Archaeology and Ethnology Polish Academy of Sciences, 1999. - 126 p.

Статті у фахових виданнях:

3. Зинько В.Н. Население хоры Боспора и Херсонеса в IV - нач.III вв. до н.э. // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. - Вып.III. - Симферополь: Таврия, 1993. - С. 239-244.

4. Зинько В.Н. Охранные археологические исследования в Керчи 1992 г. // Боспорский сборник. - Вып.4. - М., 1994. - С. 153-158.

5. Зинько В.Н., Соловьев С.Л. Раскопки на поселении Героевка-2 в 1992 году // Боспорский сборник. - Вып.4. - М., 1992. - С. 159-163.

6. Зинько В.Н. Охранные археологические исследования г. Керчи // Археологические исследования в Крыму. 1993 год. - Симферополь, 1994. - С. 124-129.

7. Solov'ev S.L., Zin'ko V.N. Research on the chora of Nymphaion - study problems. //Archeologia. - XLV (1994). - Warszawa, 1995. - Р. 73-78.

8. Зинько В.Н. Некоторые итоги изучения сельской округи античного Нимфея. // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. - Вып. V. - Симферополь: Таврия, 1996. - С. 12-20.

9. Зинько В.Н., Аветиков А.А. Монеты из раскопок культового здания северо-западного района Пантикапея // Проблемы истории, филологии и культуры. - Москва-Магнитогорск, 1996. - Вып. Ш. - С. 71-74.

10. Zin'ko V.N. Geroevka-2. A rural settlement in the chora of Nymphaion (ancient period).// Archeologia. - XLVII (1996). - Warzawa, 1997. - P. 85-94.

11. Зинько В.Н. Охранные археологические исследования на хоре Нимфея. // Археологические исследования в Крыму. 1994 год. - Симферополь, 1997. - C. 119-124.

12. Зинько В.Н. Охранные исследования некрополя Нимфея. // Бахчисарайский историко-археологический сборник. - Вып.1. - Симферополь, 1997. - C. 67-75.

13. Scholl T., Zin'ko V. Archeologiczna mapa Nymphaion // Kwartalnik historii kultury materialnej. - XLV. - NR 1. - Warszawa, 1997. - P. 61-65.

14. Зинько В.Н. Погребальные комплексы с хоры Нимфея. // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. - Вып.VI. - Симферополь: Таврия, 1998. - С. 173-185.

15. Fedoseev N.F., Zin'ko V.N. Ceramic stamps from the rural settlement of Geroevka-2 (the chora of Nymphion) // Archeologia. - XLVIII (1997). - Warszawa, 1998. - Р. 55-60.

16. Зинько В.Н. Хора Нимфея в VI-IV вв. до н.э. // Древности Боспора. - Т.1. - М.,1998. - С. 86-104.

17. Domzalski K., Zin'ko V.N. Roman Fine Pottery from Rescue Excavations Conducted Outside the Defensive walls of the Town of Nymphaion in 1995 // Archeologia. - L (1999). - Warszawa, 2000. - Р. 73-82.

18. Зинько В.Н. Понтийские монеты из пантикапейского храма в антах // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. - Вып.VII. - Симферополь: Таврида, 2000. - С. 219-221.

19. Zin'ko V. N. Summary of Results of the Five-Year Rescue Excavations in the European Bosporus, 1989-1993 // North Pontic Archaeology. - Colloguia Pontika 6. - Brill, 2001. - Р. 295-317.

20. Зинько В.Н. Античный водопровод на хоре Нимфея // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. - Вып.VIII. - Симферополь: Таврида, 2001. - С. 4-9.

21. Зинько В.Н. Боспорский город Нимфей и варвары // Боспорские исследования. - Вып.I. - Симферополь, 2001. - С. 207-212.

22. Зинько В. Н. Новый грунтовой могильник на хоре Нимфея. // Боспорские исследования. - Вып.П. - Симферополь, 2002. - С. 219-248.

23. Зинько В.Н. Северо-западный район Нимфейской хоры // Древности Боспора. - Вып.5. - М., 2002. - С. 107-119.

24. Зинько В.Н. Некрополь сельского поселения близ Мирмекия // Боспорские исследования. - Вып.III. - Симферополь, 2003. - С. 168-197.

25. Сапрыкин С.Ю., Зинько В.Н. Defixio из Пантикапея // Древности Боспора. - Вып.6. - М., 2003. - С. 266-275.

26. Зінько В.М. Сільська округа боспорського міста Німфей у VI-III ст. до н.е. // Археологія. - 2003. - № 3. - С. 68-82.

27. Зинько В.Н. Жилые постройки IV в. до н.э. на хоре Нимфея // Херсонесский сборник. - Вып.XIII. - Севастополь, 2004. - С. 45-54.

28. Зинько В.Н. Поселения VI в. до н.э. европейского побережья Боспора Киммерийского // Боспорские исследования. - Вып.V. - Симферополь-Керчь, 2004. - С. 19-26.

29. Зинько В.Н., Пономарев Л.Ю., Зинько А.В. Исследования хоры Нимфея и городища Тиритака // Археологічні відкриття в Україні 2002-2003 рр. - Київ, 2004. - С. 129-133.

30. Зинько В.Н., Тохтасьев С.Р. Стела Гефестиона из Нимфея // Боспорские исследования. - Вып.VII. - Симферополь-Керчь, 2004. - С. 112-124.

31. Зинько В.Н. Население хоры полисов западного побережья Боспора Киммерийского в VI-I вв. до н.э. // Боспорские исследования. - Вып. IX. - Симферополь-Керчь, 2005. - С. 22-42.

Тези та матеріали конференцій:

32. Зинько В.Н. Скифы на хоре Европейского Боспора в III в. до н.э. // Киммерийцы и скифы. Тезисы докладов международной научной конференции. - Мелитополь, 1992. - С. 31-32.

33. Зинько В.Н. Античное поселение Осовины-1 // Международные отношения в бассейне Черного моря в древности и средние века. Тезисы докладов VI научной конференции. - Ростов на Дону, 1992. - С. 29-30.

34. Зинько В.Н. Этнические процессы на хоре европейской части Боспора в Ш в. до н.э. // Античная цивилизация и варварский мир. Материалы Ш-го археологического семинара. - Часть II. - Новочеркасск, 1992. - C. 10-14.

35. Зинько В.Н. Культовое здание из раскопок северо-западного района Пантикапея // Вещь в контексте культуры. Материалы научной конференции. - СПб, 1994. - С. 106-107.

36. Зинько В.Н. Сельскохозяйственная округа Нимфея в VI-IV вв. до н.э. // Херсонес в античном мире. Историко-археологический аспект. Тезисы докладов. - Севастополь, 1997. - С. 29-31.

37. Зинько В.Н. Нимфейский полис // Боспорское царство как историко-культурный феномен. Материалы конференции. - СПб, 1998. - С. 29-33.

38. Зинько В.Н. Итоги и перспективы исследования Нимфейской хоры // Боспорский город Нимфей: новые исследования и материалы и вопросы изучения античных городов Северного Причерноморья. Тезисы докладов. - СПб, 1999. - С. 32-34.

39. Зинько В.Н. Гидротехнические сооружения в окрестностях боспорского города Нимфея // Боспорский феномен: греческая культура на периферии античного мира. Материалы научной конференции. - СПб., 1999. - С. 142-148.

40. Зинько В.Н. Нимфей и варвары // Боспор Киммерийский на перекрестье греческого и варварского миров. Материалы 1 Боспорских чтений. - Керчь, 2000. - С. 61-65.

41. Зинько В.Н. Становление Нимфейского полиса // Боспорский феномен: колонизация региона, формирование полисов, образование государства. Материалы международной научной конференции. - Часть 1. - СПб, 2001. - С. 102-104.

42. Зинько В.Н. Исследование Северного могильника Южно-Чурбашского поселения // Боспор Киммерийский и Понт в период античности и средневековья. Материалы 2 Боспорских чтений. - Керчь, 2001. - С. 35-41.

43. Zin'ko V.N. Ethnicity on the Chora of Nimphaeum in the 4th century BC // Second International Congress on Black Sea Antiquities. Abstracts. - Bilkent University, Ankara, Turkey - 2-9 September 2001. - Р. 76.

44. Zin'ko V.N. The Bosporan tomn of Nymphaeum and the Barbarians // 8th EAA Annual Meeting. 24-29 september 2002 Thessaloniki, Hellas. Abstracts book. - P. 276-277.

45. Зинько В.Н. Погребальные памятники сельской округи боспорского города Нимфея // Боспорский феномен. Погребальные памятники и святилища. Материалы международной научной конференции. - СПб, 2002. - С. 105-114.

46. Зинько В.Н. Нимфейский полис и скифы в VI-V вв. до н.э. // Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Материалы 4 Боспорских чтений. - Керчь, 2003. - С. 103-112.

47. Зинько В.Н. Проблемы датировки ранних поселений хоры Пантикапея и Нимфея // Боспорский феномен: проблемы хронологии и датировки памятников. Материалы международной научной конференции. - Часть 1. - СПб, 2004. - С. 14-20.

48. Зинько В.Н. Сельское население Нимфейское полиса в IV - начале III вв. до н.э. // Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Этнические процессы. Сборник научных материалов V Боспорских чтений. - Керчь, 2004. - С. 143-151.

49. Зинько В.Н. Кризис хоры городов западного побережья Боспора Киммерийского в последней трети IV в. до н.э. // Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Периоды дестабилизаций, катастроф. Материалы VI Боспорских чтений. - Керчь, 2005. - С. 111-116.

50. Зинько В.Н. Хора городов западного побережья Боспора Киммерийского в IV - нач. III вв. до н.э. (по письменным и археологическим источникам) // Боспорский феномен: проблема соотношения письменных и археологических источников. Материалы международной научной конференции. - СПб, 2005. - С. 74-79.

АНОТАЦІЇ

Зінько В.М. Сільська округа міст європейського узбережжя Боспору Кіммерійського (VI-I ст. до н.е.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - археологія. - Інститут археології НАН України, Київ, 2006.

У дисертації досліджується історія сільськогосподарських територій боспорських міст в античну добу на західному узбережжі Керченської протоки. Вивчення усіх доступних наративних, епіграфічних, археологічних, нумізматичних, палеогеографічних, палеофауністичних і палеоботанічних джерел дозволило відтворити історію сільських округ міст європейської частини Боспору Кіммерійського у VI - I ст. до н.е., проаналізувати їх основні структурні елементи та роль в економіці Боспорської держави.

Протягом шести хронологічних етапів досліджується просторова організація хори боспорських міст, етно-соціальна стратифікація сільського населення, його господарська діяльність та духовна культура, аналізуються причини і характер давньогрецької колонізації західного узбережжя Боспору Кіммерійського; розглядається процес становлення і розвитку міст-полісів та навколишніх сільських округ; простежується формування території Боспорської держави, структура земельних володінь міст, показані головні галузі сільського господарства полісів; палеоекологія регіону і палеоекономічні моделі хори боспорських полісів.

Ключові слова: античне сільське господарство, поліс, хора, Боспорська держава, греко-варварські контакти, сільске поселення, ойкос.

Zin'ko V. N. Rural Neighborhood of the European Coastal Cities of Bosporos Cimmerian (the 6th-1st centuries BC). - Manuscript.

Thesis of dissertation for academic degree of doctor of historical sciences in specialty 07.00.04 - Archaeology. The Institute of Archaeology of National Ukrainian Academy of Sciences, Kyiv, 2006.

The history of agricultural territories of Bosporan cities of the western coast of Kerch Channel in ancient epoch is investigated in the dissertation. The examining of available narrative, epigraphic, archeological, numismatic, paleographical, paleo fauna and paleo botanical sources has made the reconstruction of the history of the European part of Cimmerian Bosporos in the 6th-1st centuries BC possible. Their main structural elements and their role in the economy of the Bosporan Kingdom are analyzed either.

Spatial organization of the chora of Bosporan cities, ethno - social stratification of rural population, its economic activity and cultural life during six chronological periods is studied. Main problems for reconstructing rural neighborhood of the European coast cities of Bosporos Cimmerian are analyzed and solved as far as possible. They are: reasons and character of ancient Greek colonization of the western coast of Bosporos Cimmerian; the process of formation and development of cities - polices and surrounding rural areas; the formation of Bosporan territorial state; spatial organization and structure of land estates of Bosporan cities; main branches of polices agriculture; ethno - cultural processes of the rural neighborhood of the city; paleoecology of the region and paleoeconomic models of Bosporan polices chora.

Key words: ancient agriculture, police, chora, Bosporan state, Greek - Barbarian contacts, rural settlement, oikos.

Зинько В.Н. Сельская округа европейского побережья Боспора Киммерийского (VI-I вв. до н.э.) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.04 - археология. Институт археологии НАН Украины, Киев, 2006.

В диссертации исследуется история сельскохозяйственных территорий боспорских городов западного побережья Керченского пролива в VI - I вв. до н.э. Выводы диссертации основаны на изучении всех доступных наративних, эпиграфических, археологических, нумизматических, палеогеографических, палеофаунистических и палеоботанических источников. В первой главе представлена история археологического изучения и историография, а также палеогеография региона.

Во второй главе рассматриваются сельскохозяйственные территории городов европейского побережья Боспора Киммерийского в VI-V вв. до н.э. В первой половине VI в. до н.э. на землях западного побережья Керченского пролива было основано пять греческих апойкий, в развитии которых выделяется несколько хронологических этапов. На I этапе (с момента основания и до четвертой четверти VI в. до н.э.) земельные владения полисов составляли несколько кв.км. На II этапе (последняя четверть VI - первая четверть V вв. до н.э.) на хоре сооружаются первые небольшие поселения. После бурных событий начала V в. до н.э. Боспор вступает в III этап развития (вторая четверть V - начало IV вв. до н.э.). Земли в окрестностях городов оставались собственностью их гражданских общин, где располагались небольшие сельские поселения с достаточно скромными хозяйствами - ойкосами.

В третьей главе реконструируется пространственная организация и структура сельских округ городов в IV - первой трети III вв. до н.э. Выделяется несколько типов жилищно-хозяйственных построек и поселений, а также погребальных памятников сельских некрополей. В конце первой трети III в. до н.э. разрушается и перестает функционировать структура городских хор, а сельское население устремляется в города. Все это приводит к кризисным явлениям, как в каждом отдельном боспорском городе, так и во всем государстве в целом.

В четвертой главе рассматриваются земельные владения городов в III-I вв. до н.э. Ко второй трети III в. до н.э. на сельских округах прекращается жизнь и V этап (вторая треть III - вторая половина II вв. до н.э.) характеризируется структурными изменениями в отраслях сельского хозяйства, выведшие на одну из главных позиций виноградарство. Однако, продолжающееся давление варваров, усилившееся во второй половине II в. до н.э., ввергают в последней четверти II в. до н.э. Боспорское царство в политический и экономический кризис. В течении VI этапа (конец II - первая половина I вв. до н.э.) завершается создание развитой системы царского землевладения. Это ограничило стремление боспорских городов к самостоятельности и способствовало отмиранию полисного землевладения.

В пятой главе речь идет об основных занятиях, духовной культуре и этно-социальном составе населения сельских округ в VI-I вв. до н.э. Приоритетное значение в VI - начале III вв. до н.э. имели зерновые культуры и скотоводство, а со второй половины III в. до н.э. на одно из ведущих мест выходит виноградарство. Наряду с сельским хозяйством и промыслами анализируется и домашнее производство. На основании рассмотренных материалов о духовной культуре сельского населения сделано заключение, что она не имела принципиальных отличий от эллинской культуры жителей боспорских городов. Формирование этнически однородного населения, основой которого были греческие культурные традиции, позволяет наименовать население городов и их сельских округ “боспорскими греками”, понимая под этим термином греко-варварскую этнокультурную и территориальную общность.

В шестой главе анализируется пространственная организация сельских округ античных городов Северного Причерноморья, моделируются палеоэкономические процессы на хоре. Пространственная организация и структурные элементы хор различных полисов прошли определенные стадии и имеют значительные черты сходства, обусловленные общеисторическими закономірностями. Они связанными с такими категориями как греческая колонизация, античный полис, взаимоотношение эллинов и варваров, а шире - контакты земледельческих и кочевых народов. В тоже время наблюдаются и существенные локальные особенности. Рассчитанны палеоэкономические модели хозяйства хоры полисов. Несмотря на неизбежные погрешности, утверждается - боспорские полисы в археологически установленных границах могли развиваться, а также поставлять на экспорт зерно и продукцию животноводства.

На протяжении нескольких столетий полисное землевладение играло ведущую роль в сельском хозяйстве и экономике Боспора. Именно на сельской округе городов-полисов происходит становление и развитие античного сельского хозяйства, формируются греко-варварские контакты, которые во многом определили дальнейшее историческое развитие региона.

Ключевые слова: античное сельское хозяйство, полис, хора, Боспорское государство, греко-варварские контакты, сельское поселение, ойкос.

Размещено на Allbest.ru