Життя жінки-політика Індіри Ганді

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА ІМЕНІ КОРОЛЯ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Кафедра реклами та зв'язків з громадськістю

САМОСТІЙНА РОБОТА

з дисципліни «Історія» на тему:

Індіра Ганді

Виконала:

Студентка групи Рс-2011

Барабаш Наталія

Перевірила:

Бойчук І.В.

Івано-Франківськ 2014

Якщо політичного діяча можна виховати, готуючи його до складного поприща влади ще з пелюшок, то дочка відомого в країні адвоката Джавахарлала Нерл, мабуть, найбільш яскравий тому приклад.

Молодий чоловік приєднався до боротьби за незалежність Індії проти англійців задовго до народження дочки, і все його життя і життя рідних і близьких з цієї миті підкорилось небезпечному розкладу політичного діяча. Дружина його, яку звали Камала, у міру дорослішання дочки стала вірною помічницею в боротьбі чоловіка і свекра.

За індійськими традиціями жінка народжує дитину в домі матері, однак сім'я Неру поступила всупереч звичаям. Дівчинка з'явилася на світ 19 Листопада 1917 року в Аллахабаді, в “Обителі радості” - в багатому домі діда, збудованому до того ж на священному місці. Вона отримала ім'я “Країна місяця” - Індіра - на честь своєї батьківщини.

Початок ХХ століття в Індії відзначався небувалим підйомом самосвідомості. З'являються перші національні газети, формується демократична партія звільнення, яка отримала назву “конгресиської”. Батька Джавахарлала - Мотилала обирають президентом нового політичного об'єднання, а “Обитель радості” на довгі роки стає штабом індійського націоналізму. Маленька Індіра цілими днями грається у вітальні і слухає незрозумілі поки що для неї розмови про колоніалізм, про акти протесту та про громадянську непокору. Уже в 2 роки дівчинка познайомилась з “батьком нації”, незаперечним авторитетом Махатмою Ганді. Захищаючи інтереси індійців, їх промисловості він провадив політику неприйняття європейських товарів, організовуючи ткацьку справу у кожному індійському домі. Навіть найбагатших він закликав до домашнього ткацтва, мотивуючи це тим, що їхні численні прибутки йдуть від “крові і поту” бідних робітників. У вісім років, за порадою Махатма Ганді, юна Індіра організувала в рідному містечку дитячий союз по розвитку домашнього ткацтва. Його юні члени в “Обителі радості” ткали з грубої пряжі носові хустинки і гандистські “топі” - шапочки. Восьмирічна Індіра в перервах між роботою опрацьовувала ораторську майстерність, виголошуючи палкі промови перед хлопчиками і дівчатками, бавлячись в “батька і діда”.

Якби хто-небудь в ті далекі роки спробував передбачити майбутнє Індіри, то йому достатньо було б звернути увагу на один випадок з її дитинства. В один прекрасний день з будинку діда винесли всі речі, куплені колись у Європі - все, що належало цьому ненависному в родині Неру світу колонізаторів. Під вікнами склали величезне вогнище і демонстративно спалили іноземні предмети розкоші - смокінги діда, тюки шифону і дорогі відрізки чудової манчестерської шерсті. Полетіли у вогнище дорогоцінні дрібнички і лаковане взуття, циліндри і найтонша порцеляна. Тільки улюблена лондонська лялька дівчинки змогла уникнути загальної участі. Індіра з завмиранням серці до пізньої ночі слідкувала за незвичайною вакханалією, влаштованою родичами. Минуло декілька місяців, і в гості до батька приїхала багата родичка, котра не знала про нововведення в родині. Вона привезла в подарунок племінниці красиву сукню з Парижу. Камала рішуче відмовилась прийняти подарунок, пояснюючи, що Індіра також притримується поглядів батьків - носити тільки індійський одяг. Тітка не повірила матері і покликала дівчинку до себе. Коли ж та підтвердила небажання одягати іноземну сукню, жінка згарячу кинула: “Так чому ж ти, свята патріотка, не спалиш свою закордонну ляльку?”

Слова ці вразили Індіру. Наступного дня дівчинка пройшла на безлюдну терасу, де вже був приготований хмиз для маленького багаття. Вона обережно поклала свою дорогоцінну ляльку на місце “страти”, тремтячою рукою запалила вогонь і кинулась геть від страшного місця. Під вечір в Індіри піднялась висока температура, вона марила, стогнала, очі її запали. Все життя після цього Ганді не могла чути звук черкання сірника. Але перший свій вчинок істинного політичного діяча - відмовитися від всього, навіть найдорожчого - вона все таки скоїла.

Дочка Неру отримала прекрасну освіту. Батько не дивлячись на зайнятість і постійні арешти, постарався вкласти в Індіру все, що він хотів би передати сину, котрий помер, ледве прийшовши у світ. Джавахарлал написав дочці з тюрем близько двохсот листів, і яких листів! Це справжні ессе, в котрих автор викладає свої філософські погляди і політичні інструкції до дій, а також деталі біографії і глибокі душевні переживання.

В 1934 році Індіра вступила до народного університету, який створив знаменитий індійський поет Рабіндранат Тагор. Навчання за його програмами поєднувало як європейські, так і індійські традиції. Студенти багато займались мовами, світовою історією і літературою, але при цьому вони почували себе частинками єдиного колективу, зобов'язані були відвідувати дім Наставника - Рабіндраната Тагора, котрий в затишній атмосфері вів бесіди для спасіння душі.

Незабаром у матері почався рецидив туберкульозу. Індіра змушена була, перервавши навчання, супроводжувати Камалу до Швейцарії. В Європі дівчина залишилась на довго. Після смерті матері в 1936 році несподівано виявилось, що вона вкрай самотня. В Індію повертатись не було для чого і куди - “Обителі радості” давно вже не існувало, батько сидів у в'язниці, а дідусь і бабуся померли. В тяжкій ситуації поруч з Індірою був молодий чоловік. Він давно вже непомітно був присутній у її житті. Допомагав їй, коли помирала мати. Він давно здружився з Джавахарлалом і виконував його доручення, він давно став незамінним в їхній родині. Молодого чоловіка звали Фероз Ганді. Може те, що він був однофамільцем Махатми Ганді також справило певний вплив на рішення Індіри. А можливо вирішальним стало те, що він не змушував дівчину страждати від приступів любовної лихоманки, не плакала вона ночами від ревнощі. Але, вочевидь, саме це і влаштовувало честолюбну дівчину. Була іще одна обставина, котра хоч і створювала певні труднощі, але при розумному підході могла обернутися як найкраще. Фероз належав до релігійної общини парсів - прихильників вогню, до якої індійська еліта ставилася з презирством. Тому Джавахарлал хоч і не виступив відкрито проти вибору дочки - прогресивні переконання не дозволяли - але не підтримували її. Зате Камала ще за життя благословила молодят. Вона добре розуміла, що наречений з рівної благородної родини навряд чи зробить щасливою сильну, схильну до самоствердження Індіру. Та й сама Індіра розуміла, що тільки з Ферозом зможе успішно жити політичним життям, побудувати кар'єру. Його особисті амбіції не заважатимуть її планам і не відбиратимуть у неї свободу на користь домашнього вогнища. Розрахунок виявився вірним. Ось чому ще раз добре подумавши, Індіра вступила до Оксфорду де на той час вчився Фероз.

Почалася друга світова війна, і додому молодята повертались через Атлантику і Південну Африку. В Кейптауні, де оселилось досить багато індійців дочку популярного політика Неру зустрічалась з надією - час був тривожний і люди хотіли почути розумне, авторитетне слово. Тут, на краю Африки Індіра виступила з першою своєю справжньою політичною промовою.

В Індії їх прийняли значно холодніше. Джавахарлал став уже символом нації, її хранителем, “перлиною”, як називав його Махатма Ганді. Тим більше неприпустимим для його дочки порушувати вікові Індійські традиції і виходити заміж за нерівну людину. Кожний день Неру приходило сотні листів, телеграм з проханнями перешкодити весіллю, в декотрих посланнях були навіть прямі погрози. В розпалі пристрастей Індіри допоміг давній друг родини Махатма Ганді. Він публічно виступив на захист цього шлюбу, опублікувавши в багатьох Індійських газетах свою заяву. Весілля вирішили провести за самими древніми індійськими звичаями щоб не образити релігійні почуття парсів, і не дражнити індусів. Молоді сім разів обійшли навколо священного вогню виголошуючи урочисту клятву вірності. В 1944 році Індіра народила свого першого сина Раджива, а через два роки - другого.

Поки дочка Неру влаштовувала свою особисту долю, в країні пройшли серйозні зміни. 15 серпня 1947 року Індія нарешті досягла незалежності. Джавахарлал сформував перший національний уряд. Ось тут то і стала потрібною прем'єр-міністру допомога тому, що одна справа мати зовнішнього ворога і стати з народом проти боротьби проти нього, а інша - опинитися сам на сам з владою.

Чоловік намагався перешкодити від'їзду в Делі. Однак її час настав і вже ніхто не міг зупинити її кар'єри. Індіра стала особистим секретарем батька, його порадником, супроводжувала Неру у всіх закордонних поїздках, не залишала главу держави у внутрішніх розладах. Індія отримала важкий спадок - сотні різних народностей, неосвічених, диких, голодних, з протистоянням індусів і мусульман. Перші роки незалежності були затьмарені справжньою релігійною різаниною. Ні голодування “батька народів” Махатми Ганді, ні війська, ні економічні санкції нічого не могли змінити. В цей період такий тяжкий для країни талант Індіри проявився у повній мірі. Вона бачила, що політика англійських промисловців і Індії призводили до посилення аграрізації країни. Все більше людей не маючи роботи поверталися з міста в село. Завдяки цьому розміри земельних наділів селян ставали все меншими. В районах, де існувала система заміндарі, англійські поміщики, скориставшись великим попитом на землю, підняли орендну плату. Закони про оренду забороняли несподіване підвищення оплати більше ніж на визначений відсоток. Але їх порушували безліччю способів. В провінції Ауд цих способів нараховувалось близько п'ятдесяти. Селяни могли сплатити податки тільки беручи позику у банії - сільського банкіра. Сплачуючи відсотки за позику, вони фактично потрапляли в кріпацьку залежність і втрачали велику кількість своїх прав. Бачачи це, вона відкрито пішла до людей, заходила в самісіньку гущу розлюченого натовпу, зупиняла піднесену руку з ножем, змушувала зупинитись людей, що тримали автомати. При її здібності впливати на розгніваних людей ходять легенди. Проте це можна пояснити. Індіра справді володіла сильною волею. Про це свідчить бодай те, що вона вийшла заміж за іновірця незважаючи на протести її народу. Індіра Ганді будучи жінкою, прочому жінкою в Індії, не дивлячись на віковічні традиції, згідно з якими вона повинна бути берегинею сімейного вогнища, під страхом прокляття предків не може суперечити чоловікові і змушена покірливе приймати усе, що посилає доля, змогла вийти на арену, як самостійна одиниця. Живий приклад батька, матері, а також “батька нації” Махатми Ганді з самого дитинства виховували в ній стійкість та моральну витривалість, а постійне спілкування з батьковими друзями - уміння говорити так , щоб твою думку розуміли і приймали. З кожним індійцем Індіра розмовляла його рідною мовою - хінді, урду, тамілі, гуджараті, телугу, бенгалі, з англійцями - бездоганною англійською. Існують версії, згідно з якими вона володіла гіпнотичними здібностями.

В жорстокій політичній боротьбі пролітали роки. Часу на родину залишалось мало. Своє жіноче призначення Індіра вважала виконаним, народивши двох хлопчиків і влаштувавши ім. Затишне тепле гніздечко. Про чоловіка турбувалась мало. У Вересні 1960 року вона перебувала у діловій поїздці по південному штату. Переговори пройшли на рідкість успішно, вжалося знайти компроміс між страйкарями і адмістрацією. На аеродромі Індіру зустрів помічник батька і повідомив про тяжкий сердечний приступ у Фероза. Цілу ніч жінка провела біля ліжка чоловіка, вдивляючись в рідні риси помираючого. Індіра відчула важке нервове потрясіння несподівано втративши Фероза, зрозумівши нарешті, яке місце в його житті займав цей скромний невибагливий чоловік. Вона на декілька місяців відійшла від політичного життя надаючи перевагу усамітнені. Але вже на початку 1961 року її суспільну реноме почало рости. Вона, член Робочого комітету Конгресу, одночасно очолила декілька комісій, знову виїжджаючи в епіцентри національних конфліктів.

В 1964 році помер її батько - Джавахарлал Неру. Починалась складна боротьба за владу. Багато хто думав, що Індіра Ганді стане претендувати на місце прем'єр-міністра, однак вона поступила, як мудрий політик. Розуміючи, що негайне підвищення зробить її ім'я непопулярним - родинність навряд чи буде вітатися суспільством, - вона проголосувала за літнього прихильника політики Неру - Шастрі. Звичайно, він не був достатньо сильною особистістю, але за його спиною Індіра могла проводити своє власну лінію і укріпляти свій авторитет. І знову розрахунок виявився вірним. Смерть Шастрі принесла дочці Неру перемогу. В 48 років, струнка, приваблива, з чарівною посмішкою, Індіра Ганді досягла самого високого становища в державі.

ганді історичній політичний міністр

Блок “Джаната Парті” виявився не стійким. Постійні чвари партнерів по коаліції відволікали уряд М. Десаї, а згодом Чаран Сінгха від розв'язання економічних проблем. Чергова криза привела до нових виборів 1980 року. ІНК(І) здобув на них чергову перемогу - 2/3 місць у парламенті. Індіра Ганді знову повертається до влади, щоб ніколи вже не залишити її керма за життя.

Її розстріляв один із терористів-фанатиків сепаратиської організації штату Пенджаб. Звичайна історія - держава бореться за свою цілісність, окремі народи вимагають самовизначення. Вічний конфлікт, жертви якого стала велична жінка-політик. Запалений за древнім Індійським звичаєм смертний вогонь догорів, і прах великої індіанки був розвіяний в Гімалаях - мертвому царстві снігів.

Індіра Ганді стала типовою “білою вороною”. Вочевидь, що це доля всіх величних людей. Вона відрізнялася надзвичайною стійкістю, рішучістю, силою волі і наполегливістю. Про її красномовство і ораторські здібності, які вона виховувала з дитинства, ходили легенди: якщо Індіра брала участь в переговорах особисто, то вони були приречені на успіх. Звичайно, таке життя вимагало жертв, особливо важких для жінки. Цими жертвами стали чоловік і діти. Проте ми не в праві звинувачувати її у холодному розрахунку. Все, що вона зробила за час своєї діяльності, було зроблено для народу Індії, для народу, який звик, щоб ним керувала сильна рука, для людей, які байдуже поставилися б до виборів, до своїх громадянських прав в силу своєї неосвіченості. Тому її вклад в історію людства неможливо оцінити мізерними і буденними рисами характеру. Її по праву називають великою індіанкою.

Література

1. Ю.В. Бураков, Г.М. Кипаренко. Всесвітня історія. Новітні часи, - К.: Генеза, - 1996р.

2. І.І. Семашко Сто великих Женин, - М.: Вече, - 2001р.

Размещено на Allbest.ru