Творчість Олени Пчілки і фольклор

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

АВТОРЕФЕРАТ

Творчість Олени Пчілки і фольклор

10. 01. 07 - фольклористика

Мікула Ольга Іванівна

Львів - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Івашків Василь Михайлович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, завідувач кафедри

української фольклористики

імені академіка Філарета Колесси

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Кирчів Роман Федорович,

Інститут народознавства НАН України,

провідний науковий співробітник

кандидат філологічних наук, доцент

Янковська Жанна Олександрівна,

Національний університет

“Острозька Академія”,

доцент кафедри культурології та філософії

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. ХІХ ст. в історично-культурному бутті України прикметне постійною увагою наших письменників і громадсько-культурних діячів до усної народної словесності, яка входить в українську культуру двома основними шляхами: через видання фольклорних текстів та використання народнопоетичних сюжетів, мотивів, образів та поетики в художній літературі. З перших десятиліть ХІХ ст. виходять фольклорні збірники М. Цертелєва (1819), М. Максимовича (1827, 1834, 1849), І. Срезневського (1833-1838), А. Метлинського (1854). На 1840-60 рр. припадає розквіт фольклористичної діяльності М. Костомарова й П. Куліша.

Незважаючи на Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876), фольклорні збірники продовжують виходити і в другій половині ХІХ ст. Серед них - видання П. Чубинського (1872-1879), В. Антоновича і М. Драгоманова (1874-1875), самого М. Драгоманова (1876), Я. Головацького (1878) та інші. Передмови й післямови до цих збірників переважно містили серйозні теоретичні та аналітичні зауваження й припущення.

Використанням фольклорної поетики позначена творчість чи не всіх українських письменників ХІХ ст., які часто й самі записували, публікували та досліджували усну народну словесність.

Розвитку теорії фольклору сприяє заснований 1882 р. український журнал “Киевская старина”, в якому публікувалися як фольклорні тексти, так і уснословеснознавчі дослідження. Це видання було трибуною не лише відомих науковців, а й молодих учених. Активним дописувачем журналу з перших років його функціонування стала й Олена Пчілка.

Ольга Петрівна Косач (1849-1930) - унікальна й непересічна особистість. Коло її зацікавлень надзвичайно широке, бо вона прагнула працювати чи не в усіх галузях тодішнього українознавства, в т. ч. й фольклористики, а народнопоетичні мотиви, образи та поетику творчо використовувала у своїй письменницькій практиці. Олена Пчілка була чудовим збирачем зразків народної творчості, які надсилала М. Драгоманову, В. Антоновичу, М. Лисенкові, М. Комарову, К. Квітці та іншим фольклористам. У своїх наукових розвідках дослідниця розглядала переважно ті питання українського фольклору, які були найменш вивчені.

Олена Пчілка творчо використовувала фольклорний матеріал у літературних творах. Саме на її поезії, прозі, драматургії можна простежити еволюційний зв'язок фольклору й літератури від найпростіших стилізацій до складного синтезу народнопоетичних елементів у художньому творі.

Творчий доробок Олени Пчілки, її наукові концепції та конкретні розвідки належно поціновували як сучасники, так і вчені наступних поколінь. Серед них О. Огоновський, І. Франко, Д. Донцов, А. Чернишов, І. Денисюк, Н. Купрата, Л. Дрофань, Л. Мірошниченко та інші дослідники. Так, М. Сумцов відносив Олену Пчілку до когорти визначних фольклористів і етнографів, ставив її в один ряд із М. Драгомановим, І. Франком, В. Гнатюком, М. Грушевським та іншими. Цінний матеріал до вивчення творчої індивідуальності Олени Пчілки міститься у спогадах її доньок, добрих знайомих та друзів родини Косачів.

Дослідники аналізували переважно літературну спадщину Олени Пчілки, а до її фольклористичного, етнографічного й мистецтвознавчого доробку зверталися спорадично (В. Гнатюк, І. Франко, М. Тарасенко, О. Дей, М. Сиваченко, О. Іваненко).

Отже, сучасна українська наука потребує всебічного дослідження фольклористичної спадщини Олени Пчілки, особливостей ролі та значення народнопоетичної традиції в літературній творчості цієї оригінальної письменниці, що дозволить повніше розкрити її художній світ.

Відсутність наукових розвідок, які б повно та системно висвітлювали тему “Творчість Олени Пчілки і фольклор” вказує на необхідність ґрунтовного дослідження, виконаного на рівні вимог сучасної філологічної науки. Тому аналіз фольклористичного доробку Олени Пчілки й питання творчого використання народнопоетичної поетики в її письменницькій практиці є вкрай важливим для української фольклористики. Отже, актуальність даного дисертаційного дослідження зумовлена потребою узагальнити й осмислити фольклористичні концепції Олени Пчілки, їх наукову новизну, розкрити питання взаємозв'язку фольклору й літератури на прикладі її письменницької творчості. пчілка фольклористичний народний жанр

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота “Творчість Олени Пчілки і фольклор” є складовою комплексного дослідження “Сучасна фольклористика: стан і перспективи” (шифр - 0105U004922), яке виконується на кафедрі української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка. Тему дисертації затвердила Вчена рада Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 2/5 від 28. 05. 1997).

Мета роботи - на основі поглибленого аналізу наукової спадщини Олени Пчілки показати внесок дослідниці в розвиток окремих жанрів фольклору (обрядової поезії, народного епосу, українського гумору тощо), здійснити наукове опрацювання численних зразків народної творчості, які вона записала, осмислити зв'язок літературних творів письменниці з фольклорним матеріалом.

Досягнення мети дослідження передбачає розв'язання таких завдань:

- простежити еволюцію фольклористичних поглядів Олени Пчілки;

- обґрунтувати й узагальнити наукові концепції дослідниці з урахуванням міркувань інших учених щодо особливостей окремих жанрів народної творчості;

- розглянути питання співвідношення аналітичних гіпотез та наукових висновків Олени Пчілки з даними тодішньої й сучасної фольклористичної науки;

- розкрити специфіку використання фольклору в письменницькій спадщині Олени Пчілки.

Об'єкт дослідження - фольклористичні розвідки Олени Пчілки й тексти її літературних творів у зв'язках з народною творчістю.

Предмет дослідження - ідеї, методологія, наукові принципи фольклористичної спадщини Олени Пчілки в контексті української фольклористики ХІХ - початку ХХ ст., явище фольклоризму в українській літературі другої половини ХІХ - початку ХХ ст., в т. ч. й творчості Олени Пчілки.

Методи дослідження. Для дослідження теоретично-методологічних і практично-пошукових завдань дисертаційної роботи важливим є застосування спеціальних дослідницьких підходів та методів, зокрема біографічного, історико-порівняльного, порівняльно-типологічного тощо. Для з'ясування питань походження фольклорних і літературних явищ та їх національної специфіки використано історико-порівняльний метод. Аналіз окремих текстів у їх зіставленні з подібними явищами в попередній традиції українського фольклору та літератури здійснено за допомогою порівняльно-типологічного методу. У роботі застосовано принципи жанрового аналізу творів, а також елементи біографічного методу.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали наукові праці українських та зарубіжних учених у галузі фольклористики, етнографії, літературознавства, психології творчості, які стосуються окремих аспектів вивчення жанрів народної творчості та художньої літератури, специфіки їх взаємозв'язку. Це дослідження М. Костомарова, П. Куліша, О. Веселовського, П. Житецького, М. Драгоманова, О. Потебні, В. Гнатюка, І. Франка, М. Грушевського, К. Грушевської, М. Сумцова, П. Чубинського, Ф. Колесси, О. Кольберга, С. Єфремова, М. Зерова, Л. Махновця, Г. Нудьги, М. Рильського, О. Дея, О. Мишанича, С. Мишанича, І. Денисюка, Р. Кирчіва, В. Давидюка, В. Івашківа та інших учених.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перше комплексне дослідження фольклористичного й літературного доробку Олени Пчілки. Монографічні праці про її фольклористичну спадщину взагалі відсутні, а літературна творчість письменниці у зв'язках з усною народною словесністю також мало вивчена. Тому в дисертації проаналізовано значний фольклористичний та історико-літературний матеріал, узагальнено та систематизовано основні теоретичні принципи української філологічної науки в її осмисленні складного взаємозв'язку фольклору й літератури.

Теоретичне значення та практична цінність роботи. Матеріали й висновки цієї дисертаційної роботи дають можливість простежити тенденції розвитку фольклористичної думки кінця ХІХ - початку ХХ ст., по-новому окреслити питання поглибленого вивчення окремих видів і жанрів фольклору й літератури в їх взаємодії. Результати дослідження можуть застосовуватися при розробці нормативних та спеціальних курсів з вивчення питань жанрової специфіки фольклору, явища фольклоризму, історії фольклористики та історії літератури. Окремі положення дисертації можуть використовувати спеціалісти різних галузей гуманітарних знань, зокрема фольклористи, етнографи, історики, літературознавці, культурологи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати роботи апробовано на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, річних та звітних наукових конференціях і семінарах кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка: Наукова конференція, присвячена 70-річчю від дня народження професора Теофіла Комаринця - (Львів, 1997); Міжнародна наукова конференція “Українська філологія: школи, постаті, проблеми”- (21 - 23 жовтня, Львів, 1998); звітні наукові конференції викладачів та аспірантів Львівського національного університету імені І.Франка - (Львів, 1998 - 2000); Міжнародна наукова конференція “Людина в просторі етнічної культури” (пам'яті П.П. Чубинського) - (Київ, 14 - 15 травня 2004); Науково-методологічний семінар кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси “Актуальні проблеми української фольклористики” - (Львів, 14 травня 2007).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в п'яти публікаціях, чотири з яких поміщено у фахових наукових виданнях ВАК України (загальний обсяг - близько 3 друкованих аркушів).

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (295 позицій). Загальний обсяг дисертації 219 сторінок, з них 197 - основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність, мету й завдання дослідження, визначено його об'єкт, предмет і методи, зв'язок з науковими програмами та навчальними планами. Розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, подано інформацію про апробацію матеріалів дисертації на наукових конференціях і семінарах.

У першому розділі дисертації “Фольклористичний доробок Олени Пчілки”, який складається з п'яти підрозділів, проаналізовано фольклористичні розвідки Олени Пчілки, написані в різні періоди її наукової діяльності, окреслено їх новизну, науковість, зв'язок з дослідженнями інших учених.

1.1. “Олена Пчілка й дослідження українського народного вертепу кінця ХІХ - ХХ ст.”. У цьому підрозділі йдеться про основні погляди дослідниці на проблеми вивчення народного театру. Наприкінці ХІХ ст. в українській фольклористиці гостро стояло питання генезису та змісту українського вертепу, а тому активно велася дискусія щодо основних питань вивчення, походження та часу виникнення народного театру.

До цієї проблеми звернулася й Олена Пчілка. Одна з її ранніх фольклористичних розвідок “Отживающая, или Начальная форма вертепной драмы?” (1883) містить детальний опис різдвяного театрального дійства, яке дослідниця бачила в Луцьку. Ця стаття спонукала до своєрідної відповіді М. Драгоманова, котрий у розвідці “К вопросу о вертепной комедии на Украине” спробував дещо по-іншому обґрунтувати основні проблеми українського народного театру. На думку М. Драгоманова, вертепна драма, яку бачила Олена Пчілка, була варіантом польської шопки. Очевидно, це припущення неправильне, адже, за словами дослідниці, вертепне дійство, яке вона бачила, чітко поділялося на дві частини, в ньому фігурували колоритні образи цигана, циганки, яких нема в польській шопці. Польська мова драми однозначно не свідчить на користь гіпотези М. Драгоманова, адже на Волині жило багато поляків, а оскільки вертеп показував “мазур”, то, зрозуміло, робив це своєю рідною мовою.

Ця невеличка стаття про вертеп і коментарі дослідниці мали важливе значення для подальшого вивчення народної драми. Докладний опис театрального дійства, який подала Олена Пчілка, можемо вважати ще одним варіантом українського вертепу поряд зі зразками Г. Галагана, М. Маркевича, І. Франка.

До питання вертепної драми Олена Пчілка звернулася у пізнішому дослідженні “Украинские колядки” (1903), в якому вона уже більш концептуально обґрунтувала свої погляди на проблему походження українського вертепу. Як і більшість науковців того часу (зокрема, М. Петров, П. Житецький, І. Франко), дослідниця підтримувала теорію польського походження українського народного театру, яку аргументувала порівняльним аналізом текстів польських коляд, кантичок, псальм з “Богогласника” й вертепних колядок, водночас відзначаючи національний колорит українського народного театру.

У другому підрозділі “Єврейський національний тип в інтерпретації Олени Пчілки-фольклориста” обґрунтовано основні погляди дослідниці на специфіку відображення окремих національностей в українському фольклорі. Ці концепції виражені в невеликій, але дуже змістовній статті “Очерки национальных типов в украинской словесности. Черты типа еврейского” (1883), яку Олена Пчілка опублікувала під псевдонімом П. Ковалько. Розвідка мала стати першою в серії статей про особливості відображення різних етнотипів в українській словесності, однак з невідомих причин вони так і не з'явилися друком.

Олена Пчілка слушно зауважила відсутність крайнього суб'єктивізму в зображенні представників єврейства в українському фольклорі, хоча народ у своїй творчості й акцентує на таких рисах характеру євреїв, як жадібність, боягузтво, хитрість тощо. Ця фольклористична студія дала поштовх подальшому науковому вивченню інонаціональних образів в українській словесності.

Підрозділ 1.3. “Олена Пчілка про питання вивчення українських народних дум та їх виконавців” окреслює основні теоретичні гіпотези й припущення дослідниці у проблемі походження народних дум, збереження їх давнього мелодійного супроводу.

Українські думи - це особливий жанр народної творчості, який притягує до себе увагу вчених уже близько двох сторіч. Історія їх видання й дослідження пройшла кілька етапів. Перший етап, який припадає на першу половину ХІХ ст., можна вважати періодом збирання текстів дум. Він представлений збірниками В. Ломиковського (щоправда, опублікованого лише наприкінці ХІХ ст.), М. Цертелєва, М. Максимовича, І. Срезневського, П. Лукашевича.

Другий етап вивчення дум обіймає 50-70-ті роки ХІХ ст. Фольклористи не лише публікують нові тексти, а й вишукують народних виконавців дум, цікавляться їхнім життям і кобзарською наукою. Стають відомими імена А. Шута, А. Никоненка, О. Вересая, М. Кравченка та інших славетних кобзарів.

Кінець ХІХ - початок ХХ ст. можна вважати третім періодом дослідження українських народних дум, основною ознакою якого стало комплексне вивчення творів цього жанру. Фольклористи продовжували вивчати поетику народних дум, надалі звертаючи увагу й на окремі кобзарські постаті (публікації й дослідження В. Горленка, В. Боржковського, О. Сластіона, М. Сперанського, П. Мартиновича).

Наприкінці ХІХ ст. гостро постало питання системного вивчення дум. Однією з перших спроб такого аналізу творів жанру була праця П. Житецького “Мысли о малорусских народных думах” (1893), яка справила значний вплив на тогочасне дослідження дум. Водночас концепції вченого викликали активну дискусію в наукових фольклористичних колах. До цієї полеміки долучилася й Олена Пчілка, котра вже у праці “Украинские колядки” підтримала думку П. Куліша про народне походження дум, заперечуючи припущення П. Житецького про книжне, шкільне творення народного епосу. Висновки Олени Пчілки розвинули й пізніші дослідники, зокрема М. Сумцов, Ф. Колесса, М. Рильський, Б. Кирдан, Г. Нудьга та інші.

Свої думки Олена Пчілка розвинула й у спеціальній розвідці “Старосвіцькі “думи” у новому виконанню і поясненню” (1908), в якій аргументовано полемізувала з В. Перетцом, котрий підтримував теорію П. Житецького. Дослідниця зауважила брак вагомих доказів у В. Перетца для підтвердження своєї теорії, хоча той свої міркування підкріпив зразками поезії ХVІ - ХVІІ ст. Коли присутність у думах елементів книжної мови Олена Пчілка пояснила явищем ендосмосу, то, на думку В. Перетца, рима в думах постала внаслідок впливу книжного віршування. Це твердження Олена Пчілка спростувала вказівками на присутність рими в найдавніших зразках народної поезії, зокрема колядках, веснянках, колискових піснях.

У згаданій праці Олена Пчілка вказала на ще один важливий аспект вивчення дум - збереження їх давнього мелодійного супроводу. Дослідницю дуже турбували процеси занепаду кобзарського мистецтва й перетворення його з народного на концертове. Думки й міркування Олени Пчілки поділяли Леся Українка й К. Квітка, завдяки науковій та фінансовій підтримці яких з'явилося унікальне дослідження Ф. Колесси “Мелодії українських народних дум” (1910, 1913). Олена Пчілка однією з перших зауважила подібність думових мелодій і східних музичних мотивів. Цю гіпотезу підтримав О. Сластіон, а Ф. Колесса успішно аргументував це припущення зіставленням турецьких мелодій з рецитаціями українських народних дум.

Дослідниця звернула увагу й на проблему фальсифікації цих фольклорних творів. У передмові до видання “Письма к Остапу Вересаю П.А. Кулиша и Л.М. Жемчужникова” (1904) Олена Пчілка вперше назвала думу “Про смерть козака-бандуриста” підробленою. Згодом свої припущення вона підтвердила у статті “Вечір бандури” (1909), а в “Автобіографії” (1930) навела слова самого П. Куліша, який визнав “думу” фальсифікатом. До цього питання зверталися й пізніші дослідники (Ф. Колесса, К. Грушевська), які дійшли аналогічного висновку.

Дослідницю цікавили й постаті окремих кобзарів, їх виконання народних дум (статті “Кобзарський концерт” (1908), “Нове кобзарство. Кобзар Грицько Кожушко” (1912)).

1.4. “Перша спроба дослідження українського гумору (стаття “Українська гумористика”)”. Стаття Олени Пчілки “Українська гумористика” (1911) фактично була першою спробою узагальненого аналізу фольклорних гумористичних жанрів. Не применшує ваги цієї розвідки для української фольклористики й те, що праця з невідомих причин не була завершена.

У статті дослідниця визначила основні жанри народного гумору, проаналізувала тематику, особливості його вияву в літературі. Олена Пчілка вперше виділила два види народної гумористики - пісенний та оповідний, відзначила її жанрове розмаїття (прислів'я, приказки, дотепні вислови, оповідання, жартівливі пісні, гумористичні колядки та віншування), вказала на основні теми народного гумору (змалювання людей і стосунків між ними, зображення різних етнотипів, церковна тематика, тема смерті). Усі ці особливості значно пізніше відзначали й українські фольклористи (Л. Махновець, Г. Нудьга).

1.5. “Українські народні легенди про “чуда” та розвідка Олени Пчілки “Українські народні легенди останнього часу”. В українській народній словесності зустрічаємо значну кількість творів, у яких оповідається про надприродні явища, події, чудеса. Саме таким подіям, пов'язаними із “Калинівським чудом” та “Йосафатовою долиною”, присвячена розвідка Олени Пчілки “Українські народні легенди останнього часу” (1925), яка була першою спробою наукового аналізу творів цієї тематики. Важливо, що дослідниця не лише подала окремі “чудесні” легенди, а й спробувала визначити середовище їх поширення (сільське та міське населення), причини й джерела виникнення (протидія народної свідомості комуністичному ладу, його ідеології). Олена Пчілка виділила головні мотиви (розстріл хреста (розп'яття), покарання за гріхи, страшний суд, западання землі та інші) й образи (стрільця-більшовика, вдови, пастуха, Богородиці та інші) цих творів. Дослідниця вперше в українській фольклористиці порівняла тогочасні новотвори з давніми народними текстами й дійшла висновку, що окремі “чудесні” легенди витворилися зі старовинних легенд та пісень про подібні явища й події. Олена Пчілка однією з перших звернула увагу на мелодійний супровід пісень про “чуда”. Розвідка дала поштовх студіям молодих науковців В. Кравченка, Н. Дмитрука, С. Якимовича та інших дослідників.

Другий розділ дисертації “Головне фольклористичне дослідження Олени Пчілки “Украинские колядки” в контексті української фольклористики” обґрунтовує основні наукові положення й гіпотези дослідниці про найдавніший жанр народної творчості “колядки”, які привертали до себе увагу багатьох дослідників народної творчості.

На початку ХХ ст. фольклористична наука нагромадила значний матеріал: тексти колядок були у збірниках М. Максимовича, П. Чубинського, Я. Головацького, з'явилися й наукові дослідження М. Драгоманова та В. Антоновича, О. Веселовського, О. Потебні, М. Сумцова, І. Франка та інших. Колядки зацікавили й Олену Пчілку, котра в кількох номерах журналу “Киевская старина” за 1903 р. помістила велику наукову студію “Украинские колядки. (Текст волынский)”. Хоча цю розвідку свого часу дуже критично розглянув В. Гнатюк, вона все ж заслуговує особливої уваги.

Праця розкриває погляди Олени Пчілки на актуальні питання вивчення українських колядок, зокрема походження назв “коляда” і “колядка”, класифікація колядок, їх основні мотиви. Дослідниця однією з перших аргументувала українську етимологію терміну “колядка”, заперечуючи гіпотезу про римське походження. Важливо, що сучасна фольклористика (О. Курочкін, В. Коломієць) загалом підтримує думку, яку обґрунтувала саме Олена Пчілка.

Авторка розвідки відійшла від традиційних систем класифікації творів цього жанру - за адресатами й мотивами. Її насамперед цікавили процес розвитку колядкового жанру й типові риси самих пісень, а тому дослідниця виокремила три види колядок - колядки-веснянки, колядки-легенди та колядки-вірші.

Олена Пчілка вперше в історії української фольклористики простежила еволюційний шлях колядок, спробувала виявити процес нашарування християнських елементів у колядках-легендах, вказала на фольклоризацію церковних коляд. Дослідниця перша зробила спробу проаналізувати колядки-жарти, які віднесла до новоутворень. Сучасна наука (Р. Кирчів, Г. Довженок) лише частково торкнулася проблеми фольклоризації коляд і аналізу гумористичних колядок.

Дослідження цікаве й особливостями методологічного підходу Олени Пчілки до вивчення колядок. Авторка праці однаковою мірою послуговувалася різними методологічними принципами, зокрема історичного, міфологічного, порівняльного методів. Дослідниця одна з перших вказала на недоліки компаративізму, на які значно пізніше звернув увагу російський фольклорист В. Жирмунський, водночас окресливши нові завдання порівняльно-історичного дослідження.

У колядкових піснях Олена Пчілка виділила й мотиви, які до неї ніхто не зауважив. Так, вона звернула увагу на еротичні елементи у колядках-веснянках, підкреслила їх етичний характер. Дослідниця вперше в зимових обрядових піснях відзначила давній мотив “умикання”, на який згодом вказав й М. Грушевський.

Олена Пчілка подала низку гіпотез і припущень, вивчення яких знайшло своє продовження у працях фольклористів пізніших часів. Так, давній образ “тихих вод” і міфічний характер Різдва як божества розглянув Кс. Сосенко. Образи П'ятниці й Богородиці, як і Олена Пчілка, зблизив між собою В. Чічеров. Припущення дослідниці про існування на території України амазонок і певний фольклорний матеріал дали поштовх дослідженню нашого сучасника І. Денисюка “Амазонки на Поліссі”.

Третій розділ “Фольклорні основи художньої творчості Олени Пчілки”, який складається з двох підрозділів, останній з яких має п'ять підпунктів, присвячено дослідженню явища фольклоризму в літературній спадщині Олени Пчілки.

3.1. “Постать Олени Пчілки в контексті літературної епохи кінця ХІХ - початку ХХ століття”. Літературний процес цього часу можна назвати періодом шукань нових напрямків, стилів, тем, ідей, героїв, прагнення письменників наблизити нашу літературу до європейських тенденцій. В останній чверті ХІХ ст. активно продовжували працювати представники старшої генерації (П. Куліш, Ганна Барвінок, Панас Мирний, О. Кониський, М. Старицький, І. Нечуй-Левицький та інші), поруч з якими все голосніше заявляло про себе молодше покоління (І. Манжура, Б. Грінченко, В. Самійленко, І. Франко, Н. Кобринська), творчо переосмислюючи мистецькі ідеї своїх попередників. До останньої категорії митців належала й Олена Пчілка.

За власним зізнанням, свій письменницький шлях Олена Пчілка розпочала з перекладів, які з'явилися друком у 1881-1882 роках. Згодом вона публікує вже свої власні поетичні та прозові твори в “Зорі”. 1886 р. виходить її єдина збірка поезій “Думки-мережанки”. У “Першому вінку” (1887) публікуються поема “Дебора”, повість “Товаришки”, які принесли Олені Пчілці літературне визнання.

Творчість Олени Пчілки початку ХХ ст. безпосередньо пов'язана з журналом “Рідний край”, редактором і видавцем якого вона була упродовж 1907-1914 років. Твори письменниці виходили й окремими книжками: “Тарасове свято” (1907), “Оповідання” (І, 1907), “Оповідання” (ІІ, 1909), “Оповідання” (ІІІ, 1911) та інші.

Як додаток до журналу “Рідний край” Олена Пчілка видавала дитячий щомісячник “Молода Україна” (1908-1914) - перший та єдиний український часопис для дітей на Великій Україні, в якому письменниця друкувала свої дитячі поезії, казки, оповідання. Олена Пчілка створила цикл “Український дитячий театр”, куди ввійшло дванадцять п'єс, лише дві з яких були опубліковані 1919 р.

1930 р. вийшла її остання прижиттєва збірка “Оповідання. З автобіографією”. У радянський період твори письменниці перевидавалися лише двічі - у 1971 та 1988 роках. 1991 р. вийшла перша збірка дитячих творів Олени Пчілки “Годі, діточки, вам спать!”. За роки незалежності України не вийшло жодної збірки творів письменниці, не кажучи вже про академічне зібрання.

Постать Олени Пчілки літературна критика оцінювала переважно однобоко: замовчуванням або негативно. Хорошим другом і порадником для неї був І. Франко, котрий чи не єдиний зумів об'єктивно проаналізувати творчий доробок письменниці.

Радянське літературознавство (М. Тарасенко, І. Миронець, статті в енциклопедіях та “Історіях української літератури”) часто розглядало творчу індивідуальність Олени Пчілки переважно побіжно, вибірково, замовчуючи окремі аспекти діяльності письменниці. Єдиною спробою об'єктивної оцінки творчого доробку Олени Пчілки в першій половині ХІХ ст. була стаття Д. Донцова “Олена Пчілка. (Спроба регабілітації)” (1931).

Письменницька спадщина Олени Пчілки привернула увагу літературознавців уже в 1960-70-х рр., коли з'явилися публікації А. Чернишова, І. Денисюка, О. Ставицького, Є. Шабліовського, Н. Вишневської. Дослідження творчої індивідуальності Олени Пчілки інтенсифікується з 1990-х років. З'являються розвідки Л. Дрофань, Н. Купрати, А. Диби, Л. Мірошниченко та інших учених. Однак і дотепер повного критичного аналізу творів Олени Пчілки українське літературознавство ще не має. Це стосується й проблеми зв'язку творчої спадщини письменниці з фольклором.

3.2. “Фольклоризм літературної спадщини Олени Пчілки”. Наприкінці ХІХ ст. питання зв'язку літератури й фольклору відповідно до вимог часу набуло принципово нового змісту. Письменники рішуче відмовилися від принципу стилізації під народні зразки, прагнучи органічного синтезу фольклорних елементів у художньому тексті.

Сучасна філологічна наука визначає різні рівні фольклоризму. Так, Д. Медріш писав про три рівні взаємозв'язку фольклору та літератури: 1) на рівні події; 2) на рівні стилю; 3) безпосередні словесні вкраплення. На думку О. Мишанича, є дві головні лінії зв'язку цих видів мистецтва - вплив на сюжети й на стиль. Дві основні моделі фольклоризму визначив й І. Денисюк - скомпліковані жанри й олітературнення фольклорних жанрів.

Отже, можемо сказати, що для художньої літератури характерні два основні типи фольклоризму: І. Пряме запозичення, введення у твір народного елементу, стилізація під народні зразки; ІІ. Переосмислення фольклорних елементів, їх трансформація крізь свідомість письменника. Ці типи фольклоризації відбуваються: 1) на рівні сюжету; 2) на рівні мотиву; 3) на рівні образу; 4) на рівні символу; 5) на рівні поетики, стилю. Усі ці типи та рівні були характерні й для української літератури кінця ХІХ ст.

Олена Пчілка не могла стояти осторонь цих тенденцій, а тому в її поетичних і прозових творах знаходимо різні вияви зв'язку з народною словесністю.

3.2.1. “Поезія”. Поетичний доробок Олени Пчілки надзвичайно цікавий і неповторний. Різноманіття тем, образів, ідей та символів підкреслює глибину таланту поетеси.

За словами А. Чернишова, Олену Пчілку можна вважати першою в Україні справжньою жінкою-поетесою, на прикладі творчості якої можна простежити манеру використання фольклорних елементів. Тут знайдемо ранні стилізації в народному дусі (“На стріванні”, “Без тебе, Олесю”), пряме введення народнопоетичних явищ персоніфікації та паралелізму (“Діброва смутная вже листячко ронила”, “Гай-гай, мій гаю красний!”), використання народної версифікаційної форми та поетичних засобів (постійні епітети, здрібнілі форми, сталі порівняння). Водночас у багатьох поезіях фольклорні елементи практично непомітні, переосмислені, набувають нового авторського значення, трансформуються й наповнюються новим естетичним змістом (“Прощання”, “Орел”).

Використовуючи народні сюжети та мотиви й вдало переосмислюючи їх, Олена Пчілка створила ряд оригінальних творів, в яких подала образки з життя міщанства та інтелігенції (балади “Сердечні турботи”, “Одвідини”).

3.2.2. “Поеми”. У творчому доробку Олени Пчілки є кілька поем. З погляду творчого використання фольклорних елементів варто відзначити дві - “Козачка Олена” (1884) та “Орлове гніздо” (приблизно 1892 р.).

Поема “Козачка Олена” цікава передусім своєю проблематикою та яскравим образом жінки-патріотки. Для підкреслення патріотизму головної героїні письменниця використала фольклорний прийом антитези, а композиційною основою багатьох частин поеми став народнопоетичний принцип психологічного паралелізму. Картини природи передають почуття й душевні переживання героїв. Для віршованої форми свого твору поетеса використала коломийковий розмір - (4+4)+6. Народнопоетичні тропи надають поемі мелодійності та ліричності.

Особливої уваги заслуговує ще недрукована поема “Орлове гніздо”, окремі уривки якої публікувалися в “Рідному краї” (1910) та згодом у “Соціалістичній культурі” (1990). У поемі розповідається про одну з найболючіших і найтрагічніших сторінок нашої історії - визвольну боротьбу козаків за незалежність України під проводом гетьмана Петра Дорошенка у другій половині ХVІІ ст. Письменниця заторкнула популярну в народних соціально-побутових піснях та думах тему чужини, яку подала за допомогою таких народних образів-символів, як далека дорога, одинокий явір, вишита сорочка, грудка землі тощо, що суттєво збагатило художній зміст поеми. В окремих частинах твору Олена Пчілка використала народнопісенну версифікаційну форму - (4+4)+6, фольклорні поетичні фігури (постійні епітети, здрібнілі форми, сталі звертання тощо).

3.2.3. “Байки”. Олена Пчілка - єдина українська письменниця кінця ХІХ ст., яка розробляла форму байки. Байки увійшли вже до її першої збірки “Думки-мережанки” (1886), де склали окремий розділ. До цього жанру письменниця знову звернулася у 1900-х рр., коли видавала дитячий журнал “Молода Україна”. Серед байкарської спадщини Олени Пчілки зустрічаємо поетичні обробки народних сюжетів (“Найкращі діти”, “Гнідко та Сірко”, “Миша-городянка і Миша-хуторянка”), в яких вона побачила елементи народної педагогіки.

У творчому доробку Олени Пчілки є й байки, цілком оригінальні за своїм змістом, сюжетикою та ідеєю. Цим творам притаманний уже інший рівень фольклоризму. Народну поетику письменниця переосмислює й синтезує по-своєму, надаючи їй оригінальних рис та ознак. Відтак Олена Пчілка творить нові алегоричні образи, актуалізує дидактичні висновки своїх байок (“Свинка”, “Терешко”, “Орел на визволі”).

3.2.4. “Мала проза”. У письменницькому доробку Олени Пчілки особливе місце посідає мала проза, зокрема оповідання. В основі її святкових чи різдвяних оповідань (“Чад”, “Збентежена вечеря”, “Забавний вечір”) лежить структурний принцип протиставлення, який часто зустрічається в народній пісенності. Цей композиційний прийом письменниця використовувала для виокремлення вчинків та характерних рис своїх героїв. У прагненні найтіснішого контакту з читачем, створення ефекту максимальної життєвої правдоподібності Олена Пчілка передає авторство оповідачеві з народу, обираючи форму усної оповіді (“Збентежена вечеря”).

Письменниця часто безпосередньо вводить у художнє полотно своїх творів фольклорні зразки (“Товаришки”, “Рятуйте”), а творче використання прислів'їв та приказок, постійних епітетів, фразеологізмів надає її оповіданням реалістичності, правдивості зображуваного, подекуди гумористичності та сарказму.

3.2.5. “Твори для дітей”. Олену Пчілку можна вважати першим класиком української дитячої літератури. В її дитячих поезіях зустрічаємо популярні мотиви, образи, символи народних колискових пісень, забавлянок, ігор. Поетичні тексти Олени Пчілки щедро пересипані народнопісенними поетичними формами (пестливі та здрібнілі слова, постійні епітети тощо). Так, образ котика, який є неодмінним персонажем колискових пісень і забавлянок, у поезії Олени Пчілки набув дещо антропоморфних рис (“Зимовий вечір”, “Мудра кицька”, “Змислений котик”). Зустрічаємо й образ зайчика (“Зайчатко і хлоп'ятко”, “Зайчик-джигунчик”). Творчо використовуючи фольклорний жанр колискової пісні, поетеса витворила оригінальні зразки своїх колискових. Так, у пісні “Люлі, люлі…” виведено художньо переконливий образ матері.

Олена Пчілка писала для дітей не лише поезії, а й казки та оповідання, в яких зустрічаємо й елементи народної прози, зокрема сюжети, мотиви, образи, стилетворчі засоби українських народних казок та байок, які відображають світогляд і моральні поняття самої письменниці. Так, зачин казочки “Сосонка” нагадує зачини народних казок, а образ сосонки Олена Пчілка персоніфікувала в руслі фольклорної поетики. Використавши фольклорний принцип контрастності в оповіданні “Хлопчик та ведмідь”, письменниця протиставила любові ведмедя людську байдужість. Основою сюжету приповістки “Мар'їне багатіння” стала народна байка “Баба й гладущик молока”, трансформувавши сюжет якої, письменниця акцентувала на питаннях соціального життя народу.

У скарбниці літературного доробку Олени Пчілки важливе місце посідають дитячі п'єси, в яких, за висловом Л. Мірошниченко, панують народна творчість і міфологія. Так, у п'єсі “Сон-мрія, або Казка Зеленого Гаю” виведено цілу галерею українських міфологічних образів (Лісовик, Мавка Лісова, пташки-діти). В основі сюжету п'єси “Скарб” - популярна народна легенда про цвіт папороті. Хлопчик Михайло прагне знайти квітку папороті, але хоче не багатства, а здоров'я матері й волі для України. Устами свого маленького персонажа Олена Пчілка розкриває дітям справжні поняття скарбу. У дитячих п'єсах письменниця заповідала дітям свої ідеали гуманіста, патріота, творця.

ВИСНОВКИ

Фольклористична спадщина Олени Пчілки не відзначається об'ємністю, проте по-справжньому цікава й дуже цінна. Дослідниця заторкнула низку актуальних на той час наукових проблем, висловила з їх приводу свіжі та слушні судження, що є свідченням її величезного потенціалу, ширини думки, величезної ерудиції.

Уже ранні фольклористичні статті Олени Пчілки “Отживающая, или Начальная форма вертепной драмы?” (1883) та “Очерки национальных типов в украинской словесности. Черты типа еврейского” (1883) відзначаються оригінальністю наукових гіпотез і припущень. Так, загалом підтримуючи концепцію європейських витоків вертепної драми, дослідниця акцентувала й на національних особливостях українського народного театру, аргументуючи свої висновки детальним описом театрального дійства, спостереженнями над його мовою та персонажами. У розвідці про особливості зображення інонаціональних етнотипів у фольклорі важливою є вказівка Олени Пчілки на переважно гумористичний характер сприймання нашим народом інших націй, а відтак і відсутність елементів національної неприязні.

Важливим є внесок Олени Пчілки в дослідження народних дум. Фахово дискутуючи з популярною наприкінці ХІХ ст. теорією П. Житецького щодо питання виникнення дум, дослідниця справедливо обстоювала тезу народного походження творів жанру, аргументуючи свої концепції порівняльним аналізом текстів дум і шкільних віршів. У праці “Старосвіцькі “думи” в новому виконанню і поясненню” (1908) дослідниця вперше порушила важливе питання збереження мелодійного супроводу дум, що було одним із вагомих поштовхів до видання фундаментального дослідження Ф. Колесси “Мелодії українських народних дум” (1910, 1913).

У своїй розвідці “Українська гумористика” (1911) Олена Пчілка вперше в нашій фольклористиці спробувала науково узагальнити й систематизувати народнопоетичні гумористичні тексти, поділивши їх на оповідні й пісенні. Дослідниця виокремила основні теми народної гумористики, звернула особливу увагу на інтерпретацію поважних тем у гумористичних творах, однією з перших відзначила вагомий вплив народного гумору на літературні твори, вказала на витоки гумористичної літератури.

Одна з останніх праць Олени Пчілки “Українські народні легенди останнього часу” (1925) присвячена народним легендам, які стосувалися подій, пов'язаних з “Калинівським чудом” та “Йосафатовою долиною”. Олена Пчілка перша звернула увагу на появу цих легендарних оповідань, визначила середовище поширення, відзначила їх тематичне розмаїття і джерела походження. Дослідниця правильно підмітила давнє підґрунтя цих новотворів, вказала на цікаві маловивчені теми, зокрема в “калинівських” піснях. Її розвідка дала поштовх студіям молодих науковців.

Важливе значення для наукового вивчення жанру колядок має унікальне дослідження Олени Пчілки “Украинские колядки. (Текст волынский)” (1903), яке однак загалом пройшло повз увагу як сучасників дослідниці, так і наступних поколінь фольклористів. У той же час наукові висновки, зроблені в цій праці, актуальні й тапер. До непростих питань вивчення жанру колядок дослідниця підійшла дуже серйозно, доречно застосовуючи існуючі на той час методологічні концепції, водночас застерігаючи від абсолютизації якоїсь із них.

Новизна думок Олени Пчілки виявилася в розгляді питання походження назви й обряду “коляди”, процесу фольклоризації церковних коляд, аналізі гумористичних колядок, оригінальній спробі класифікації колядок на основі їх типових рис та еволюційного процесу тощо. Дослідниця осягнула величезний матеріал, пов'язаний з жанром колядки, відзначила ті сторони зимової обрядової пісні, яких до неї ніхто не торкався. Це зумовило новаторство дослідження Олени Пчілки, певний вплив її наукових гіпотез на дослідження фольклористів пізніших часів.

Літературна спадщина Олени Пчілки велика й різноманітна. Вона прикметна творчим використанням елементів національного фольклору, який залишив глибокий слід у свідомості письменниці. У її художній творчості присутні всі рівні використання фольклору - від стилізації до авторського переосмислення фольклорних елементів.

Найбільш виразний зв'язок із народною словесністю є у творах для дітей, які щедро інкрустовані фольклорними образами й поетикою. Письменниця використовувала такі фольклорні жанрові форми, як колискова пісня, казка, приповістка. Обробляючи сюжети, мотиви, образи народних казок та байок, Олена Пчілка надавала їм нового значення, наповнювала своїм авторським змістом. Розвиваючи новий літературний жанр дитячої п'єси, письменниця окремі сюжети та образи брала зі скарбниці народної міфології, вводила у твори народний пісенний та обрядовий матеріал.

Фольклорні елементи творів Олени Пчілки позначені печаттю авторського світогляду, що відчувається в кожному вкрапленні фольклорного мотиву, образу чи уривка. Саме тому у творах Олени Пчілки традиційні народні сюжети набувають нових ліній, у них з'являються нові персонажі, трансформується ідейно-тематична основа, що врешті надає її творам значної мистецької ваги. В цьому одна з головних причин великої популярності поезій, оповідань, дитячих творів Олени Пчілки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Мікула О. Українські колядки в дослідженні Олени Пчілки // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 1999. - Вип. 27. Українська фольклористика. - С. 147 - 155.

2. Мікула О. Фольклорні елементи байок Олени Пчілки // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Збірник наукових праць. - К.: ІВЦ Держкомстату України. - 2002. - Вип. 4. - С. 68 - 78.

3. Мікула О. Олена Пчілка про національні типи в українській словесності // Мандрівець. - 2004. - № 4 (51). - С. 31 - 35.

4. Мікула О. Українські народні легенди про “Чуда” та розвідка Олени Пчілки “Українські народні легенди останнього часу” // Народознавчі Зошити. - 2006. - № 1 - 2. - С. 132 - 139.

5. Мікула О. Фольклоризм поетичної збірки Олени Пчілки “Думки-мережанки” // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті: У 2-х ч. - Львів: Світ, 1999. - Ч. 2. - С. 545 - 554.

АНОТАЦІЯ

Мікула О. І. Творчість Олени Пчілки і фольклор. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.07 - фольклористика. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2007.

Дисертація є першим комплексним дослідженням фольклористичного й письменницького доробку Олени Пчілки. У роботі на основі поглибленого аналізу наукової спадщини дослідниці показано внесок Олени Пчілки в розвиток окремих жанрів фольклору (вертепна драма, народний епос, український гумор, легенди про “чуда”, обрядова поезія тощо), опрацьовано значний фактичний матеріал. Питання органічних зв'язків художньої творчості Олени Пчілки і фольклору розглядається в контексті різних теоретичних підходів до вивчення явища фольклоризму.

Ключові слова: фольклор, фольклористика, фольклоризм, вертеп, етнотип, народні думи, український гумор, легенди про “чуда”, колядки.

Микула О. И. Творчество Олены Пчилки и фольклор. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.07 - фольклористика. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2007.

Диссертация является первым комплексным исследованием фольклористических и литературных произведений Олены Пчилки. В работе, на основе глубокого анализа научного наследия исследовательницы, показан значительный вклад Олены Пчилки в развитие отдельных жанров фольклора (вертепная драма, народный эпос, украинская юмористика, легенды о “чудесах”, обрядовая поэзия и не только), обработано большое количество фактического материала. Вопросы органических связей художественного творчества Олены Пчилки и фольклора рассматриваются в контексте различных теоретических подходов к изучению явления фольклоризма.

Ключевые слова: фольклор, фольклористика, фольклоризм, вертеп, этнотип, народные думы, украинская юмористика, легенды о “чудесах”, колядки.

O. I. Mikula. Olena Pchilka's creative work and folklore. - Manuscript.

A thesis for the Candidate Degree in Philology, Speciality 10.01.07 - Folklore Studies. - L'viv Ivan Franko National University. - L'viv, 2007.

The thesis is the first comprehensive overview of Olena Pchilka's folklore research and peculiarities of her literary heritage in the contest of Ukrainian literature and folklore studies at the 19^th century and the beginning of the 20^th century.

The paper consists of introduction, three chapters, conclusions and bibliography.

Chapter 1 defines essential aspects of Olena Pchilka's examination of folklore, stresses their novelty and significance for Ukrainian folklore studies. Special emphasis has been laid on the variety of researcher's interests in different folklore genres (Nativity Plays, dumas, Ukrainian humour, “fabulous legends” etc.) and her peculiar methods of their analysis. Olena Pchilka's scholarly hypotheses and assumptions are presented in the context of ideas of her predecessors, contemporaries and successors.

Chapter 2 examines Olena Pchilka's major work on folklore - “Ukrainian kolyadkas” (1903) and carefully analyzes writer's views on topical questions about Ukrainian kolyadkas (the origin of names “kolyada” and “kolyadka”, classification of kolyadkas, their chief motives etc.) as well as peculiarities of her methodological approach to this problem (in particular implementation of historical, mythological and comparative method). The novelty of Olena Pchilka's ideas lies in the study of new phenomena in the life of kolyadkas, for instance humorous kolyadkas, the process of folklorization of church kolyadkas etc.

Chapter 3 underlines organic connection of Olena Pchilka's work and folklore in the context of basic theoretical approaches to “folklorism” as a phenomenon. Thoroughly analyzing writer's literary works (poetry, fables, short stories and children's literature) the paper reveals interconnection between folklore and literature from the simplest stylizations to complex reinterpretation of motives and topics through author's world-view.

Conclusions stress the importance of Olena Pchilka's contribution into the development of Ukrainian folklore studies. It is defined by the spectre of author's scholarly interests, freshness of her ideas and assumptions which have been accepted by many other scholars as the basic of their viewpoint. Olena Pchilka's literary work gives a unique opportunity to take a closer look at such a complex phenomenon as “folklorism” which is extensively researched by modern folklorists and literary critics.

Key words: folklore, folklore studies, folklorism, Nativity Plays, ethnotype, dumas, Ukrainian humour, “fabulous legends”, kolyadkas.

Размещено на Allbest.ru

...