Діяльність адміністративних установ Подільської губернії (1793-1914 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ДІЯЛЬНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНИХ УСТАНОВПОДІЛЬСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ (1793-1914 рр.)

Скрипник Анатолій Юрійович

07.00.01 - історія України

Київ - 2007

Анотація

Скрипник А.Ю. Діяльність адміністративних установ Подільської губернії (1793-1914 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Інститут історії України НАН України, Київ, 2007.

Дисертація є комплексним дослідженням діяльності адміністративних установ Подільської губернії (1793-1914 рр.), їх структури та місця в системі державного управління Російської імперії. Ця тематика недостатньо висвітлена у вітчизняній історичній науці і є актуальною для подальшого розвитку регіональної історії.

З'ясовано процес формування російського адміністративно-територіального устрою на Поділлі, розглянуто механізм регулювання вищими інстанціями діяльності губернської влади. В роботі віддзеркалено процеси становлення і розвитку місцевих керівних інституцій, визначені причини періодичного реформування губернських і повітових установ, їх структуру та особливості, а також ступінь ефективності у вирішенні завдань соціально-економічного та політичного розвитку краю. Досліджено функціонування інституту російського губернаторства, складено історико-соціологічний портрет губернського чиновництва. Результати дослідження засвідчили, що зазначені особливості та геополітичне розташування Поділля зумовили певну специфіку адміністрування впродовж XІХ - початку ХХ ст., яка визначалася особливостями управління краєм вищими органами влади у вигляді Київського генерал-губернаторства, до складу якого тривалий час входила Подільська губернія.

Ключові слова: адміністративно-територіальний устрій, губернатор, губернські органи управління, державні установи, справочинство, адміністративне регулювання, політика уніфікації, чиновництво.

Abstract

Skrypnyk A.Yu. Activity of administrative institutions of Podillia Province (1793-1914). - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in History in Speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - History of Ukraine Institute, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

The dissertation focuses on the research of administrative institutions of Podillia Province (1793-1914), their structure and position within the system of Russian Empire state government. The problem lacks sufficient research and is important for the development of regional history.

The activity of local administrative institutions under the complex and varied conditions in Podillia is investigated due to the principle of objective analysis and multiple choice of methods. The polar judgement of events was tried to be avoided while analyzing the problem. Personnel occupying the top positions in the authorities was characterized in the same way.

Formation and development of Russian administration in the region were paid particular attention to. Main tendencies in imperial way of governing, its positive and negative aspects, forming up the personnel of state authority were of great importance, too.

Managing the province presupposed solution of the tasks the country set. This led to reforming of state governing bodies, strict distribution of functions among power institutions. That is why the history of Russian administration in Podillia reflects its evolution, subjectiveness to local peculiarities which differed it from those typical for the empire. Complication of the overall state organization and total control over the social and economic processes involved modernization of power bodies. This was going on alongside with the crisis of government when its further functioning turned up to be of little effectiveness. But such modernization of Podillia at the end of the 19^th century was being gradually introduced 4-8 years later than in Russia. This influenced the region in a negative way and turned it into agrarian outskirt of the empire.

The provincial administration used political, military, educative and cultural methods. Personal traits of a governor determined the manner of institutional activity. Therefore the most noticeable among the governors were described quite precisely.

Analysis of the main functions of the provincial state authorities enabled us to prove that their activity helped the integration of the region into the Russian Empire and assimilation of local people. The topicality of the dissertation lies in the fact that the inner structure of provincial power bodies, methods and principles of their work are quite new and are of scientific and practical interest for the investigation of the period when the Ukrainian territory was subject to the other state.

Key words: administrative-territorial system, governor, provincial authorities, state institutions, administrative regulation, unification policy, bureaucracy.

Аннотация

Скрипник А.Ю. Деятельность административных учреждений Подольской губернии (1793-1914 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 -- история Украины. Институт истории Украины НАН Украины, Киев, 2007.

Диссертация есть комплексным исследованием деятельности административных учреждений Подольской губернии (1793-1914 гг.), их структуры и места в системе государственного управления Российской империи. Эта тематика недостаточно освещена в отечественной исторической науке и является актуальной для дальнейшего развития региональной истории.

Выяснен процесс формирования российского административно-территориального устройства на Подолии, рассмотрен механизм регулирования вышестоящими инстанциями деятельности губернской власти. В работе отображены процессы становления и развития местных руководящих учреждений, определены причины периодического реформирования губернских и уездных учреждений, их структура и особенности, а также степень эффективности в решении задач социально-экономического и политического развития края. Исследовано функционирование института российского губернаторства, составлен историко-социологический портрет губернского чиновничества. Результаты исследования удостоверили, что указанные особенности и геополитическое расположение Подолии обусловили определенную специфику администрирования в течение XІХ - начала ХХ вв., которая определялась особенностями управления краем вышестоящими органами власти в виде Киевского генерал-губернаторства, в состав которого продолжительное время входила Подольская губерния.

Ключевые слова: административно-территориальное устройство, губернатор, губернские органы управления, государственные учреждения, деловодство, административное регулирование, политика унификации, чиновничество.

губернський адміністративний управління поділля

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Органи управління є невід'ємним атрибутом інституту держави і необхідним чинником її функціонування. Їх цілеспрямована та злагоджена робота має важливе значення для запровадження державних законів у суспільстві. А на місцевому рівні вони забезпечують безпосереднє виконання розпоряджень центральної влади, водночас надаючи останній інформацію про стан справ на місцях. Діяльність влади - це успіхи та невдачі в процесі управління. Правомірним і своєчасним є ретроспективний аналіз і дослідження історичного досвіду формування й розвитку місцевих органів влади, їх роботи, спрямованої на реалізацію внутрішньої політики держави шляхом виконання управлінських функцій.

Принципи організації державних установ Російської імперії на Поділлі, процеси становлення й еволюції їх організаційних інститутів є актуальною проблемою сучасної регіональної історії. Неабияке значення має узагальнення досвіду формування корпусу державних службовців і підвищення ефективності їх управлінської діяльності. Важливим є аналіз форм і методів управління підрозділів губернської адміністрації, усвідомлення основних тенденцій, позитивних і негативних аспектів її розвитку. Все це становить значний науковий і практичний інтерес для з'ясування об'єктивності розвитку українських земель під владою іншої держави.

Період ХІХ - початку ХХ ст. став якісно новим, пов'язаним з особливостями формування й поширення централізованого імперського управління на території Правобережної України. Модернізація управлінських структур спричиняла неухильне й поступове одержавлення найважливіших умов суспільно-політичного й культурного життя. Губернські установи як безпосередні виконавці урядової політики відповідали за хід інтеграційного процесу.

Розвиток абсолютистської держави періодично вимагав реформування місцевих органів влади, впровадження єдиного територіального поділу, чіткого визначення функцій управлінського апарату. Тому історія діяльності російської губернської адміністрації на Поділлі відображає їх становлення як багатоступеневої, частково самодостатньої структури з певними відмінностями від великоросійських. У ході своєї діяльності державні установи активно використовували політичні, військові, господарські та культурно-освітні методи. Відтак дослідження функціонування губернської влади ізна теренах Поділля є одним зі складників нового бачення питань, пов'язаних з особливостями розбудови цієї інституції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках затвердженої наукової проблеми відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України.

Метою дисертаційної роботи є визначення основних напрямів, форм, методів діяльності губернських адміністративних органів управління, їх структури та функції, а також з'ясування їх місця в системі державного управління Російської імперії з кінця XVIII до початку ХХ ст. на Поділлі.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

– визначити ступінь наукової розробки проблеми з історії адміністративних установ Подільської губернії;

– виявити особливості становлення і розвитку російських органів управління на Поділлі;

– проаналізувати структуру та механізми функціонування основних підрозділів губернського управління;

– з'ясувати роль та значення чиновників як безпосередніх представників та рушіїв інтеграційної політики Російської імперії в краї.

Об'єктом дисертаційного дослідження є адміністративні установи Подільської губернії як складник історії державних установ Російської імперії в Україні. До цього ми долучаємо з'ясування їх ролі у громадсько-політичному житті та шляхи реалізації державою складних функцій нагляду і контролю за соціально-економічними і культурними процесами на Поділлі через систему адміністративної діяльності місцевих інститутів влади.

Предметом вивчення стали напрями, форми і методи діяльності російських управлінських інституцій як головних провідників політики самодержавства у краї.

Хронологічні межі визначені періодом існування Подільської губернії як адміністративно-територіальної одиниці Російської імперії на теренах Правобережної України з березня 1793 р. до серпня 1914 р. Нижня хронологічна межа - проголошення маніфесту „О присоединении польских областей к России”. Верхню межу означили скасування київського генерал-губернаторства та заміна цивільних губернських органів влади на військові з початком Першої світової війни (1914 р.).

Територіальні рамки охоплюють Подільську губернію як адміністративно-територіальну одиницю Російської імперії.

Предмет дисертації, її мета і завдання зумовили логіку викладу та теоретично-методологічну основу дослідження, яку складають принципи історизму, всебічності, об'єктивності, системності при оцінці місцевих управлінських структур.

Проблемно-хронологічний метод дав можливість виділити певні історичні етапи та чітко визначити їх часові рамки. Використання цього методу сприяло встановленню хронологічних меж існування Подільської губернії та побудови відповідної періодизації.

Статистичний метод був використаний для визначення адміністративно-територіальних розмірів Подільської губернії, соціально-етнічного та професійно-демографічного складу губернського чиновництва та населення краю, для підрахунку кількості обігової справочинної документації.

При зіставленні структури підрозділів російських губернських установ на Поділлі, особливостей і закономірностей їх розвитку й функціонування, з внутрішніми губерніями імперії ми послуговувалися порівняльно-історичним методом.

Використання такого інструментарію сприяло глибшому розкриттю наукової проблеми, новому трактуванню цілої низки маловивчених питань історичного минулого.

Наукова новизна роботи полягає в комплексному з'ясуванні значущості, функцій, структури та основних напрямків діяльності управлінських установ Подільської губернії.

На підставі аналізу основних функцій губернських установ вважаємо за можливе довести, що діяльність цих інституцій спрямовувалася на якнайповнішу інтеграцію краю до складу Російської імперії. Встановлено, що ці процеси цілеспрямовано здійснювалися у гнучких формах. Беззаперечно новим є розгляд їх внутрішньої структури, методів і принципів роботи.

Теоретичне і практичне значення результатів дослідження визначаються тим, що вони доповнюють наявний теоретичний доробок з регіональної історії України, розширюють розуміння інтеграційних процесів та місця владних інституцій в них. Основні положення дисертації можуть бути використані при вивченні проблем функціонування губернських управлінських структур на території Поділля (1793-1914 рр.). Значення роботи полягає також у розвиткові та поглибленні практичних засад регіональної історії України ХІХ - початку ХХ ст., пов'язаних з діяльністю державних установ, чинних на її території, а також у можливості використання зібраного й опрацьованого матеріалу при підготовці та проведенні лекційних і семінарських занять з досліджуваної проблематики, спецкурсах, у науково-дослідницькій роботі студентів, музейній та краєзнавчій роботі.

Апробація результатів дисертації здійснювалась на ІІ Міжнародному науковому конгресі українських істориків „Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Кам'янець-Подільський, 17-18 вересня 2003 р.); міжнародних науково-практичних конференціях „Польські палаци і двори на Поділлі” (Вінниця, 24-26 вересня 2004 р.), „Кам'янець-Подільський в контексті україно-європейських зв'язків: історія і сучасність” (Кам'янець-Подільський, 24-26 травня 2005 р.), „Поляки в Україні у ХІХ-ХХ ст.” (Хмельницький, 28-30 жовтня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Юхим Сіцінський в історії та культурі Поділля” (Кам'янець-Подільський, 28-29 листопада 2002 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Громадсько-політичне та суспільно-культурне життя України на початку ХХ ст.” (Хмельницький, 11-12 лютого 2005 р.); науковій конференції „Місто Хмельницький в контексті історії України” (Хмельницький, 12 вересня 2006 р.); ХІ Подільській історико-краєзнавчій конференції (Кам'янець-Подільський, 25-26 листопада 2004 р.); ІІ Могилів-Подільській краєзнавчій конференції (Могилів-Подільський 20-21 жовтня 2006 р.).

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено предмет, мету, завдання і хронологічні межі роботи, наукова новизна та практичне значення, дано коротку характеристику джерельної бази та стану наукового вивчення проблеми, окреслено ареал дослідження.

Розділ 1 - „Історіографія та джерельна база дослідження”. Розглянуто стан наукової розробки теми, досліджену історіографію поділено на три умовних етапи за хронологічним принципом.

Праці, в яких висвітлювалась діяльність російських адміністративних установ на Поділлі, вперше з'явились у другій половині ХІХ ст. На тлі намагань історично обґрунтувати та виправдати приєднання Поділля до Росії цим установам відводилася роль провідників імперської політики в регіоні. Праці представників літературно-художньої інтерпретації П. Батюшкова, Е. Сіцінського, М. Островєрхова були розраховані на широкий загал. В них проаналізовано причини, тенденції, юридичні та практичні чинники. Інший аспект досліджень пов'язаний з працями В. Гульдмана, А. Дем'яненка та Й. Ролле, присвяченими питанням статистичного характеру. Вони містили основні відомості про губернію, опис міст і містечок, адміністративний поділ повітів і волостей. Юридична проблематика цікавила В. Шульгіна, І. Нікотіна, М. Калмакова, які дійшли висновку про негайне поширення російського законодавства, створення сталої юридичної бази для ефективного функціонування місцевої влади. Привертають до себе увагу праці представників адміністративно-правового напрямку, в яких висвітлюються процеси становлення й розвитку губернських установ. І. Андрієвський, О. Лохвицький, Ф. Мартенс, М. Лазаревський, І. Блінов торкалися проблем діяльності місцевих органів управління. Вони досліджували посадові обов'язки губернаторів, роботу державних і земських установ. В історіографії радянського періоду місцеве управління не було предметом глибокого аналізу. Тільки з кінця 70-х - початку 80-х рр. ХХ ст. з'явилися дослідження державних установ і чиновництва. М. Єрошкін розглядав причини утворення адміністративних органів, їх структуру, напрямки діяльності. Велику кількість нормативних документів дослідив П. Зайончковський: укази царя і Сенату, циркуляри міністерств, звіти губернаторів. М. Лєщенко, Л. Іванов, Д. Пойда, вивчаючи історію селянських рухів ХІХ - початку ХХ ст., вважали адміністративну владу та її представників знаряддям гноблення. В працях істориків радянської доби переважає класовий підхід до характеристики державних установ. Автори спонукали до думки про недосконалість політичного та соціального устрою в державі та необхідність його зміни.

Зі здобуттям Україною незалежності, починаючи з 90-х років ХХ ст., в Україні помітно зріс науковий інтерес до російських адміністративних органів влади ХІХ - початку ХХ ст. У контексті розробок питань регіональної історії окремі аспекти діяльності державних органів управління Російської імперії на Поділлі було висвітлено в працях О. Реєнта, В. Шандри, А.Філінюка. Розглянуто історію київського генерал-губернаторства, з'ясовано шляхи інтеграції новоприєднаних територій до складу імперії та усунення відмінностей в їх управлінні. Започатковано нові історичні концепції та розширено наукову термінологію, що дозволяє позбутися усталених догм та стереотипів.

Особливістю сучасної російської історичної науки є активна розробка тематики зазначеного напряму, а також нові методи дослідницької роботи в галузі історії управління. Досліджено систему функціонування місцевих закладів та стан чиновництва в миколаївський період (О. Морякова), вперше систематизовано великий історико-архівний матеріал про державну службу в Російської імперії, представлена система відомств, колегій, міністерств, канцелярій тощо (Л. Шепелев). Автором узагальнюючого, фундаментального дослідження соціальної історії Росії є Б. Миронов, який під новим кутом зору розглядає широке коло проблем, серед яких - еволюція російської державних інститутів в усіх напрямках і галузях діяльності. Дослідження російських колег, попри нехтування чи залишення поза увагою Правобережної України, мають цінну історичну інформацію про загальні тенденції діяльності та розвитку державних установ на всій території Російської імперії.

Проблема внутрішньої політики Російської імперії на Поділлі наприкінці ХVІІІ - на початку ХХ ст. та її реалізації за допомогою адміністративно-територіальних установ Подільської губернії знайшли певне відображення в історіографії, але ґрунтовних робіт, які б комплексно з'ясували її, поки що немає.

Джерельною базою дисертаційного дослідження слугували документальні матеріали 22 фондів архівів України (документи Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (ЦДІАК України), Державного архіву Хмельницької області (ДАХмО), Державного архіву Вінницької області (ДАВО), колишнього Кам'янець-Подільського міського державного архіву (К-ПМДА).

Становлення та розвиток адміністративних установ Подільської губернії значною мірою представлені матеріалами фонду “Канцелярія Київського, подільського і волинського генерал-губернатора” (Ф. 442, ЦДІАК України). Використано документи з 22-х описів цього фонду. В них нагромаджено великий масив справочинної документації, що надходила з Поділля, а також накази, циркуляри та розпорядження з Петербурга від вищих інстанцій та царя особисто. Фонд “Подільське губернське правління” (Ф. 227, К-ПМДА) містить звіти подільського губернатора, протоколи засідань подільського губернського правління, звіти губернських присутствій та чиновників повітового рівня (повітові справники, чини поліції, предводителі дворянства). Головним оперативно-виконавчим органом губернської адміністрації була канцелярія, тому важливими є матеріали фонду (Ф. 228 “Канцелярія Подільського цивільного губернатора”, ДАХмО): звіти і доповіді подільських губернаторів, накази і розпорядження губернським та повітовим установам, службове листування, документи інформативного характеру. Великий масив справочинної документації дав можливість дослідити принципи роботи не тільки установ загалом, а й окремих чиновників.

Документи фонду „Управління Київського учбового округу” (Ф. 707 ЦДІАК України) висвітлюють ставлення генерал-губернаторів до питань службового становища чиновників, порядку прийому та звільнення зі служби, правил нагородження, перебування у відпустках. Простежується певна увага з боку влади до організації служби, виконання інструкцій і розпоряджень.

Окремий комплекс архівних матеріалів охоплює діяльність силових структур. Фонд „Жандармські установи Подільської губернії” (Ф. 301, ЦДІАК України) включає рапорти та звіти шефа жандармів до вищих інстанцій про політичну ситуацію в губернії, революційні події 1905-1907 рр., листування з чинами місцевої поліції з питань громадського порядку, а також періодичну і позачергову звітну документацію його підлеглих стосовно загальної ситуації у повітах чи надзвичайних подій. Канцелярія київського військового губернатора (Ф. 533, ЦДІАК України) представлена листуванням з військовим командуванням та цивільними установами з питань, пов'язаних з першим польським повстанням 1830-1831 рр.; репресивними заходами російської влади до його учасників, утриманням та постачанням військових частин усім необхідним.

В окрему групу виділяються справочинні матеріали повітового і волосного рівня: повідомлення начальника Подільського ГЖУ про оперативну ситуацію в губернії, рапорти повітових предводителів дворянства (Ф. 200, ДАВО), повітових справників, стряпчих і городничих про політичний, економічний і культурний стан повітів (Ф. 35, ДАВО). Оперативна розпорядча документація репрезентує взаємини губернської адміністрації з повітовими установами, серед них найзмістовнішими є накази й розпорядження повітовим справникам, судам і поліційним чинам, які надсилалися в екстремальних умовах для підвищення оперативності виконання. Документи волосного рівня відображають виконання наказів і розпоряджень губернської та повітової влади (Ф. 108, К-ПМДА), накази волосного старшини і постанов волосного правління, вироки сільських судів, статистичні відомості про кількість та розподіл землі по селах волості, книга обліку податків.

Діяльність губернських судових установ тісно пов'язана з головними завданнями й напрямками загальної державної політики царизму. Після судової реформи важливого значення набув Кам'янець-Подільський Окружний суд (Ф. 281, ДАХмО). Його фонд містить укази Сенату, циркуляри Міністерства юстиції, книги наказів прокурора окружного суду, рапорти повітових справників по судових справах, звіти товаришів прокурора, листування з Подільським ГЖУ, списки заарештованих, справи про розгляд кримінальних злочинів та страйків і селянських заворушень, листування з подільським губернатором стосовно комплектування особового складу, списки мирових суддів та судових засідателів. Судові установи повітового рівня представлені верхніми земськими та повітовими судами (Ф. 474, ДАВО) в яких зібрані накази губернаторів, розпорядження про розбудову місцевих судових структур, комплектування штатів, справочинна документація, рапорти та донесення (Ф. 675, ДАВО).

Один із комплексів архівних документів пов'язаний з установами, до функцій яких входив розгляд справ з аграрних і селянських питань. Так, у фондах повітових та волосних правлінь „Ярмолинецьке волосне правління” (Ф. 108, К-ПМДА) подано листування з мировими посередниками та установами; розгляд скарг та клопотань селян у губернських і повітових установах, списки інвентарів („Могилів-Подільська повітова земська управа” (Ф. 35, ДАВО), „Ямпільський повітовий суд” (Ф. 474, ДАВО); майнові суперечки, продовольчі питання, про переселення селян до Сибіру („Бершадське городниче управління” (Ф. 678, ДАВО).

Серед джерел, використаних для характеристики системи місцевого управління, важливе місце посідає мемуарна література: щоденники, спогади, мемуари, автобіографічні нотатки чиновників та місцевої шляхти. Їхні свідчення вмотивовують соціальну психологію чиновників, особливості роботи й побуту, стиль керівництва губернаторів. Так, у спогадах коменданта Кам'янецької фортеці генерала Е.Комаровського змальовано атмосферу, яка панувала в Кам'янці, стосунки між новими господарями і місцевою шляхтою, характеризуються військові й цивільні губернатори кінця XVIII ст. Мешканець Кам'янця середини ХІХ ст. В.Шабліовський у своїх „Школьных воспоминаниях” показує життя губернського міста в миколаївську добу: домінування польської мови і католицизму, відсутність авторитету російської влади серед мешканців, поступове ополячення російських чиновників. „Воспоминания каменецкого протоиерея” Ю. Лотоцького висвітлюють події першого польського повстання 1830-1831 рр. Автор висловив підозри про приховану активну участь губернських і повітових чиновників польського походження у підготовці до виступу на чолі з подільським губернатором М. Грохольським. Не менш глибокий слід у пам'яті сучасників залишило й друге польське повстання 1862-1863 рр. Б. Познанський змалював не тільки патріотизм місцевої шляхти у справі відстоювання кріпосницького ладу на Правобережній Україні, а й жорстоке його придушення за допомогою військової сили, репресивних заходів влади, спрямованих проти учасників.

Важливу роль у висвітленні питання адміністративних установ відіграють опубліковані матеріали: законодавчі акти, збірки законів та нормативні документи. Вони містять укази та закони щодо становлення, особливостей поетапного формування російської адміністративно-територіальної системи управління на території Поділля з кінця ХVIII ст. Подано штатні розписи губернських держаних установ, визначено коло службових обов'язків чиновників (від губернатора і до канцелярських службовців повітового рівня). Детально регламентовано статус чиновництва як одного з прошарків суспільства, правила влаштування на службу, умови просування в чинах, порядок нагородження тощо. Ці документи містяться у І і ІІ зібраннях „Полного собрания законов Российской Империи” (ПСЗ) за різні роки, починаючи з 1830 р. Вони розподілені за хронологічним принципом та роками царювання російських самодержців. Це дало можливість скласти уявлення про законодавче забезпечення ходу інтеграційних процесів, що тривали в досліджуваний період.

Використавши ПСЗ як багатопланове джерело, виникла потреба звернення до більш конкретних законодавчих документів з метою з'ясування нормативної бази і регламентації державного адміністративного управління Російської імперії. Для досягнення поставленого завдання використано Своды законов (СЗ) різних років видання та за різними редакціями: „Свод законов Российской империи” 1912 р. за редакцією Мордухай-Болтовського і збірка з аналогічною назвою 1913 р. видання за редакцією Добровольского. Використано „Общее губернское положение” і „Свод уставов о службе гражданской” в яких законодавчо регламентовано всі аспекти, пов'язані з державною службою та системою адміністративного управління. Завдячуючи тематичному принципу складання, будь-який аспект у дослідженні отримав законодавче підтвердження і дає змогу зрозуміти той чи інший напрямок функціонування державних управлінських органів. „Положение об особых преимуществах гражданской службы в отдаленных местностях, а также в губерниях Западных и Царстве Польском” зафіксувало особливості служби російських чиновників, засади матеріального заохочення, просування в чинах, нагороди та пенсійне забезпечення. Головною метою таких пільг був тоталітарний процес русифікації на українських землях, намагання самодержавства позбавити їх національної відмінності.

Багатий і різноманітний матеріал містить періодична преса. Газета „Подольские губернские ведомости” була основним друкованим органом губернії. Це офіційне видання виходило один раз на тиждень і розповсюджувалося за передплатою. Зазвичай, наклад був незначним - декілька сотень примірників. Газета складалася з двох частин. У першій, офіційній, друкувалися урядові маніфести, розпорядження місцевої адміністрації, відомості про пересування чиновників на посадах, оголошення про торги та закладені маєтки, довідкові ціни тощо. В другій частині - неофіційній - друкувалися етнографічні, статистично-економічні та історичні статті й т.ін. „Подольские губернские ведомости” - досить достовірне джерело, і факти, які містяться в ньому, можна перевірити, підтвердити чи спростувати.

Розділ 2 - „Подільська губернія в системі адміністративно-територіального устрою та управління Російської імперії наприкінці XVIII - першій половині ХІХ ст.” - присвячений аналізу історичних передумов, становлення та розвитку Подільської губернії як однієї з адміністративних одиниць Російської імперії на території Поділля на початковому етапі існування. Досліджено структуру губернських установ, ефективність їх роботи та ступінь впливу на загальну соціально-економічну ситуацію в краї впродовж зазначеного періоду.

Наприкінці XVIII ст. у результаті другого поділу Речі Посполитої Російська імперія приєднала до свого складу землі Правобережної України. Утворені на території Поділля Брацлавська губернія та Кам'янецька область замінили Брацлавське і Подільське воєводства польської держави. Процес формування нових адміністративних формацій (окреслення меж губерній і повітів) тривав до початку ХІХ ст. (1804 р.). Періодична зміна статусу адміністративних одиниць (область, намісництво, губернія) не давала можливості створити сталі управлінські структури, що негативно відображалося на ефективності їх роботи. Разом з тим, самодержавство надавало великого значення російській військовій присутності у краї, який виконував роль його надійної опори. Належна увага приділялася головним ознакам нової державності: зовнішній атрибутиці, визначенню адміністративних кордонів, питанням земельної власності, облаштуванню поштових станцій, митниць тощо.

Ці процеси супроводжувалися повним нівелюванням національних особливостей під демагогічними гаслами єдності походження і спільної релігійної приналежності з українцями та намаганням залучення місцевої польської шляхти до кола російського дворянства. Однак остання не виправдала розрахунків росіян, намагаючись за допомогою свого домінування встановити повний контроль над усіма сферами життя краю. Відчувався вплив особистих симпатій російських монархів до польського дворянства, що перешкоджало остаточному визначенню адміністративного статусу нових територій та принципів їх управління. Нечисленна російська бюрократія сама опинилася під впливом шляхти, що давало можливість полякам лобіювати свої інтереси, використовуючи службове становище. Після придушення польського повстання 1830-1831 рр. самодержавство взяло курс на цілеспрямовану асиміляцію Поділля, відводячи місцевим органам влади роль основного інструменту впровадження цієї політики.

Формування губернських адміністративних установ на Поділлі тривало згідно з „Положением” 1775 р. та затверджених штатних розписів у „Своде законов Российской империи”. Однак соціально-економічні та політичні реалії краю зумовили певні відмінності від великоросійських. З кінця XVIII ст. до середини ХІХ ст. тривав постійний процес їх вдосконалення та пристосування до місцевих умов з метою підвищення якості роботи та розв'язанні внутрішньополітичних завдань. Це спричинило розгалуження й розростання губернського адміністративного апарату шляхом збільшення кількості чиновників. Одночасно зростали обсяги справочинства й бюрократична тяганина.

Розділ 3 - „Подільська губернська адміністрація в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.” - висвітлено трансформаційні зміни, що відбулися в місцевих управлінських структурах з впровадженням буржуазних реформ у другій половині ХІХ ст. Увагу звернено на діяльність адміністративних установ в умовах соціально-політичних зрушень на початку ХХ ст., ступінь впливу цих процесів на управлінський апарат, їх ефективність щодо стабілізації ситуації на Поділлі.

В 50-х рр. ХІХ ст. зовнішні та внутрішньополітичні чинники підвищили соціально-економічну напругу в краї. Головними причинами були сподівання польської шляхти на відновлення власної національної держави і підготовка до скасування кріпацтва. Самодержавство взяло курс на модернізацію адміністративного апарату, відшукуючи ті форми і методи управління, які би відповідали сучасним вимогам. Причиною цього стала невпевненість у тому, що з початком реформ губернські установи зможуть їх ефективно втілювати на місцях.

З середини 60-х рр. ХІХ ст. відбувалися структурні зміни в апараті управління, спрямовані на підвищення ефективності їх роботи. Реформування канцелярії губернатора та губернського правління мало на меті здійснити чіткий розподіл виконавчих функцій між їх підрозділами за напрямками роботи та спеціалізацією кожного. Разом з адміністративними, істотно підвищувалася роль фінансових та поліційних установ. Однак, впровадження буржуазних реформ не в повному обсязі стало причиною тільки часткового реформування старого апарату управління та збереження відмінностей від великоросійських губерній. Здійснюючи політику реформ, самодержавство опиралося на бюрократичний апарат, який об'єднав у систему тісно пов'язаних між собою елементів державного механізму відповідні установи та органи.

Запроваджуючи реформи, влада послуговувалася старими адміністративно-поліційними методами управління, зберігши становий устрій в усіх сферах суспільно-політичного життя, що вплинуло не тільки на їх хід, а й кінцевий результат. У 80-х - на початку 90-х рр. ХІХ ст. з прийняттям низки законодавчих актів - контрреформ - місцеві управлінські структури отримали додаткові, здебільшого поліційні повноваження, які мали на меті посилення системи нагляду та адміністративного втручання.

Початок ХХ ст. в історії губернських адміністративних установ на Поділлі став якісно новим щаблем у їх функціонуванні, пов'язаним з особливостями шляхів формування і посилення централізованого управління на всій території Правобережної України. Модернізація управлінських структур спричинила поступове одержавлення найважливіших напрямків соціально-економічного і культурного життя, застосування репресивних заходів та військової сили.

На початку ХХ ст. органи адміністративного управління Подільської губернії були сталим, збалансованим та помірно ефективним апаратом, головна діяльність якого спрямовувалася на збереження та зміцнення підвалин Російської імперії у краї. На посаду губернатора призначалися особи, які мали фахову університетську освіту й досвід роботи в управлінських структурах великоросійських губерній: К.Сем'якін (1896-1901 рр.), О.Ейлер (1901-1911 рр.), граф О.Ігнатьєв (1911-1914 рр.). Покращився кадровий склад місцевого чиновництва, частина класних чиновників мала середню, а дехто й вищу освіту, що давало їм можливість швидко опановувати певні ділянки роботи.

Події першої російської революції 1905-1907 рр. показали неспроможність губернської адміністрації ефективно протидіяти силам, спрямованим на дестабілізацію ситуації в краї. Повна моральна непідготовленість до масових виступів, брак законодавчої бази, непрофесійність чиновників, незадовільна робота губернського жандармського управління (ГЖУ) та повітової поліції, гострі соціально-економічні відносини в суспільстві, відсутність спрямованих дій виконавчих структур у повітах, цілковитий обвал волосних та сільських управлінь - все це ледь не спричинило повний крах Російської імперії ще у 1905-1907 рр. Соціально-політичні зрушення показали безсилля адміністративних структур здійснювати ефективне та виважене управління на території Подільської губернії. Намагань чиновницької бюрократії виявилося замало для вгамування цих процесів чи спрямування їх в нормальне русло. Тільки за допомогою силових заходів вдалося зберегти загальний контроль над ситуацією та врятувати від знищення місцевий державний апарат Російської імперії.

Розділ 4 - „Чиновники адміністративних установ Подільської губернії кінця ХVIII - початку ХХ ст.”. Досліджено інститут губернаторства на Поділлі, який з часу його становлення наприкінці XVIII ст. і до ліквідації на початку ХХ ст. пройшов тривалий і складний шлях розвитку. Впродовж цього періоду адміністративна діяльність губернаторів як представників верховної влади самодержавства була спрямована на всебічне зміцнення підвалин імперії та успішний хід соціально-політичних процесів. Попри широкі повноваження „господарів губернії”, для статусу губернаторської влади була характерною деяка подвійність: з одного боку, вони виконували функції нагляду, а з іншого - були головним важелем управління бюрократичною системою (апаратом) губернії.

Губернатор у своїй роботі не міг нехтувати такими особливостями губернії, як місцеві традиції, політичні чинники, суспільні настрої, загальний культурний рівень населення, його соціальний склад тощо. Водночас ділові якості “господаря губернії”, безумовно, позначалися на розумінні ним урядової політики та методів її впровадження. Іноді він виступав активним творцем цієї політики і пропонував зі своєї ініціативи проекти перетворень у галузі управління.

Діяльність подільських губернаторів була спрямована на зміцнення і примноження російської присутності у краї. За цей час відбулася своєрідна „еволюція” не тільки якості їх особового складу (від суто військових до представників інтелектуальних прошарків імперії), а й пріоритетних напрямків (від зміцнення кріпосницьких відносин, до питань, притаманних буржуазному суспільству). Губернатор був своєрідним обличчям верховної влади. Важливу роль у формуванні громадської думки відігравали як його особисті ділові якості, так і вміння знаходити спільну мову з підлеглими, уникати службових конфліктів та непорозумінь. Як свідчать архівні джерела, далеко не кожному вдавалося залишити по собі гарне враження від перебування на цій посаді. Частина з них вважала її однією з чергових етапів своєї кар'єри, інша - джерелом збагачення, а для когось вона стала „трампліном” до Петербурга. Це дає можливість спростувати думку про призначення на посаду подільського губернатора як своєрідне заслання чи немилість.

Апарат управління як елемент державного механізму складається з групи людей, що виконують керівні функції, - чиновників. Державний апарат діяв через розгалужену систему бюрократії, яка існувала як специфічний соціальний прошарок і була своєрідним виразником потреб суспільства та опиралася на систему каральних органів. Відповідно, роль та значення місцевого (губернського) управлінського апарату в державній системі Росії були досить вагомими.

З кінця XVIII до середини ХІХ ст. комплектування губернських адміністративних установ чиновниками тривало винятково двома шляхами. З одного боку, це чиновники з великоросійських губерній, які з різних причин виявили бажання служити на новому місці, з іншого - представники місцевого дворянства, переважно дрібної шляхти, які перебували на службі в російського самодержавства, заради збереження й зміцнення своїх станових і матеріальних привілеїв.

Така ситуація згодом призвела до конфронтації не тільки між „господарями краю” поляками та „зайдами” росіянами, а й до протистояння двох світоглядів, двох філософій, різного уявлення про життєві цінності та ідеали. Потім вони знайшли спільну мову, але ґрунтувалася вона на корисливих інтересах. Кожен мріяв не тільки про покращення своїх матеріальних статків, використовуючи службове становище, а й про моральну зверхність над іншими.

Ті негативні явища, що були давніми атрибутами російської державної машини (хабарництво, казнокрадство, безвідповідальність), новоприбулі російські чиновники разом зі звичними для них методами та прийомами бюрократичного управління, втілювали на своїх нових місцях служби. Таким чином, свідомо чи несвідомо нівелювалися усталені місцеві соціально-економічні стосунки й традиції, що з рештою стало одним із елементів російського інтеграційного процесу. Водночас, нечисленні представники українців перебували на другорядних посадах. Їх роль і значення всіляко применшувалися, жоден з них не посідав відповідальної чи високої посади у структурі губернської адміністрації, що було одним із аспектів російської асиміляційної політики. Тільки з початку ХХ ст. стало помітним їх представництво на технічних і виборних посадах у державних установах та в структурі подільського земства.

Однак, попри велику кількість негативних явищ, за досліджений період спостерігається відносний, поступовий прогрес професійних і моральних якостей подільського чиновництва. Повсякденна і копітка праця десятків чиновників і канцеляристів різних рангів увпродовж більше ста років забезпечувала функціонування адміністративно-територіальної одиниці Російської імперії - Подільської губернії.

Висновки

Вивчення історії Подільської губернії дало змогу проаналізувати не тільки структурний устрій адміністративного управління, основні напрямки його діяльності, а й найближчі потреби особи і влади, боротьбу державних і недержавних інтересів, що складає суть багатьох проблем історичного процесу в його конкретних проявах. Наявність джерельної бази, спеціальної літератури дозволяють зробити певні висновки.

1. Діяльність і структура адміністративних установ Подільської губернії Російської імперії наприкінці XVIII - на початку ХХ ст. не потрапляла в поле зору дослідників. Аналіз наявної літератури, архівних джерел, збірок документів і матеріалів, тогочасної періодичної преси дав підстави констатувати, що всі вони мають значний інформаційний потенціал, цілком достатній для того, щоб розв'язати поставлені завдання і досягнути сформульованої в дослідженні мети.

2. Заміна владних структур Речі Посполитої і поширення російської державності у краї з самого початку забезпечувалися винятково адміністративними заходами. Кожен новий російський самодержець намагався поліпшити управлінську систему імперії шляхом створенням нових установ з більш досконалою спроможністю їх діяльності за умови збереження принципу політичного абсолютизму та поглиблення централізації й узгодження дій місцевого управління з центральним. Це впливало на ефективність роботи і загальний стан місцевих органів влади. Перебуваючи у статусі слухняних виконавців, вони часто ставали своєрідними заручниками російської державної політики.

Губернські адміністративні установи Російської імперії на Поділлі пройшли кілька етапів становлення та розвитку: від військово-адміністративної форми - Кам'янецька область (кінець XVIII ст.), - до Подільської губернії, з елементами, притаманними російським адміністративним одиницям (початок ХХ ст.). Зростаючи за рахунок загарбання нових територій, імперія завжди використовувала їх як інструмент управління. Ускладнення загальної державної організації та контролю над соціально-економічними процесами вимагали періодичної модернізації місцевих владних структур. Такі зміни відбувалися при загальному реформуванні всіх галузей життя чи за умови кризи управлінського механізму, коли ставала очевидною малоефективність його подальшого функціонування. Однак така модернізація, особливо реформи 60-70-х рр. ХІХ ст., на території Подільської губернії запроваджувалася поступово і, зазвичай, на 4-8 років пізніше від російських. Все це негативно позначалося на загальному розвиткові Поділля, яке набуло статусу промислово відсталої аграрної окраїни імперії.

Запровадження загальноросійських форм місцевого державного управління на новоприєднаних територіях з самого початку показало їх певну недосконалість та невідповідність місцевим умовам. З метою підвищення ефективності виконавчої та судової влади в структурі місцевої адміністрації поступово з'являлися установи й окремі посади, притаманні тільки південно-західним губерніям, і Подільській зокрема.

3. Напрями, форми і методи діяльності губернської влади значною мірою визначалися політичними реаліями на підвладній території. Тому соціально-економічні та політичні особливості Поділля не дозволили створити повноцінну систему управління за загальноросійським зразком. Місцеві установи виконували роль безпосередніх виконавців наказів центральних органів і перебували під їх постійним контролем.

Є кілька причин такої багатоступеневої відомчої підпорядкованості. Серед них виділяємо такі: особливості входження краю до складу Російської імперії та відмінності у їх соціально-економічному стані; близькість державних кордонів, віддаленість губернського центру, слабкість зв'язку, відсутність надійних шляхів сполучення, строкатий склад населення. Все це викликало деяку невпевненість у можливості втримати край у складі імперії, а пізніше - остаточно його інтегрувати.

4. Губернатор та його канцелярія, отримуючи накази „згори”, контролювали їх виконання місцевими державними і становими установами, за потреби коригуючи їх, зважаючи на місцеві умови. Разом з тим, отримуючи звітні документи від повітової влади, вони, у свою чергу, були підзвітними перед вищими інстанціями. Таким чином, тривав процес впровадження урядової політики шляхом постійних взаємостосунків центру і периферії. Вони супроводжувалися великим обсягом справочинства, що відповідно гальмував їх ефективність. Одним із шляхів подолання повільної роботи місцевої адміністративної машини самодержавство вбачало у збільшенні кількості чиновників та розростанні апарату управління.

Незважаючи на зовнішню потужність та розгалуженість, російська система державного управління виявилася недостатньо дієвою в умовах соціально-політичних потрясінь. З часом ставали очевидними приховані вади структури та недосконалість кадрової політики. В таких випадках реальна виконавча влада у краї оперативно передавалася до рук військової адміністрації, а цивільні інституції виконували роль слухняних виконавців.

5. Подільський губернатор як представник самодержавства на місцях був втіленням одноосібної абсолютної форми влади, забезпечував усіма заходами (аж до військових) впровадження політичних і соціально-економічних інтересів у ввіреній йому губернії. Впродовж ХІХ ст. вища влада намагалася всіляко розширити повноваження „господаря губернії” законодавчим шляхом, вбачаючи в цьому створення необхідних засад для зміцнення підвалин російського абсолютизму. При призначенні на посаду перевага віддавалася представникам військової еліти, незважаючи на їх некомпетентність у питаннях цивільного управління. Тільки наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. виникла потреба в освічених професійних адміністраторах нового покоління, таких, як О.Ейлер, які змогли не тільки зміцнити авторитет губернаторської влади, піднявши її на якісно вищий щабель, а й уміло впроваджувати внутрішню політику царизму на місцях.

6. Формування та подальший стан губернських службовців як одного з елементів російського державного управління на Поділлі певним чином відрізняються від традиційного інституту державної служби в Росії. Головною відмінністю кадрового складу місцевого чиновництва була його поліетнічність. Цілковита перевага чиновників-поляків у російських державних установах в першій половині ХІХ ст. поступово зникла. В результаті двох повстань і завдяки кадровим зусиллям росіян, які передбачали усунення явних противників самодержавства та русифікацію толерантних, вдалося істотно зменшити ці впливи. У свою чергу представники російської бюрократії, які приїздили в „цей польськомовний край”, зіштовхнулися з незвичними соціальними реаліями і частково підпали під асиміляційний вплив місцевого дворянства. Однак царизм, вважаючи їх носіями великодержавних інтересів на місцях, сприяв збільшенню і зміцненню кількісного і якісного складу, постійно заохочуючи їх матеріально.

В дослідженні історії місцевих управлінських структур Російської імперії на території України ще не поставлено крапку. Сучасним українським історикам важливо з'ясувати основні напрямки діяльності та структуру органів влади як елементів тогочасної політичної системи, за допомогою яких російська держава реалізувала себе на тих чи інших етапах становлення і розвитку апарату управління, місця й ролі чиновництва в цих процесах, форми і методи, які застосовувалися для досягнення великодержавних імперських цілей.

Основні положення дисертації висвітлено в таких фахових публікаціях автора

1. До проблеми адміністративних меж Подільської губернії наприкінці XVIII - початку ХІХ ст. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2003. - Т. 12. - С. 273-289.

2. Державні установи Подільської губернії у ХІХ - на початку ХХ ст.: Історіографія проблеми // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - К.: Вид-во Інституту історії України НАНУ. - Вип.V. - 2003. - С.17-23.

3. Медичні заклади в системі державних установ Подільської губернії наприкінці XVIII - початку ХХ ст. // Наукові записки. Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: НПУ, 2004. - Випуск LV (55). - С. 284-292.

4. Подільський губернатор О.О. Ейлер. Спроба історичного аналізу його діяльності // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - К.: Вид-во Інституту історії України НАНУ. - Вип.VІІ. - 2004. - С.247-256.

5. Діяльність органів губернської адміністрації Поділля в добу революції 1905-1907 рр. // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. (Збірник статей). Випуск 32. - К.: Інститут історії України НАН України. - 2005. - С. 163-170.

6. Адміністративно-територіальний устрій та органи державного управління Подільської губернії на початку ХХ ст. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2005. - Т. 15: На пошану професора Л.В. Баженова. - С. 381-390.