Історія розвитку міст

Размещено на http://www.allbest.ru/

Санкт-Петербурзький державний інженерно-економічний університет

Філія в місті Череповці

Кафедра "Економіка та управління"

Контрольна робота

Історія розвитку міст

Студентки 3 курсу

групи 4ЕУП-05 Валігура Т.В.

Викладач: Ярош О.М.

Череповець, 2008

Зміст

1. Історичні етапи становлення та розвитку міст та міських господарств

1.1 Древній період

1.2 Міста в середньовіччі

1.3 Міста в період епохи Відродження і промислового розвитку

1.4 Міста в постіндустріальний період

2. Становлення і розвиток систем міських господарств в Росії

3. Розвиток систем міських господарств в радянський та пострадянський період

1. Історичні етапи становлення та розвитку міст та міських господарств

1.1 Древній період

За свідченням істориків, перші міста виникли 4000-3000 років до н.е. в Месопотамії як центри проживають там громад і племен. Є історичні свідчення про виникнення міст 3000-2000 років до н.е. в стародавній Індії, Греції, Єгипті, Китаї, трохи пізніше - в Фінікії.

Стародавні міста займали значні території. Більшість древніх міст були оточені стінами. Центральне місце в містах стародавнього світу займали палаци та храми.

У міру розвитку міст і виконуваних ними функцій з'явилася потреба в системах міського господарства та містобудівної плануванні. У міру розшарування древнього суспільства відбувалася і диференціація житла: поряд з палацами і розкішними особняками можновладців були непоказні халупи, в яких тулилась біднота.

У міру розвитку міст і виконуваних ними функцій з'явилася потреба в системах міського господарства та містобудівної плануванні.

Першими елементами міського господарства з'явилися централізоване водопостачання та каналізаційні споруди, великі лазні, замощення площ і центральних вулиць, утримання громадських будинків, санітарна очистка та прибирання територій. Перші водопровідні споруди виникли ще в містах стародавнього Єгипту та Месопотамії та представляли собою глибокі колодязі і відкриті канали для підведення води жителям. Перші каналізаційні споруди також виникли в глибоку давнину, але спочатку представляли собою відкриті канавки, що відводили дощові води та господарські відходи. Вони відводилися на поля, в городи, сади та ріки.

Замощення площі перед палацом і храмами існувало ще в стародавніх містах Дворіччя, Єгипту і Греції, але лише в Римі та інших містах римської імперії воно прийняло настільки значні розміри.

Таким чином, міста давнину активно розвивалися і стали основою цивілізацій. У міру їх розвитку, виникли перші елементи міського господарства, які отримали найбільш повне втілення в найбільшому місті Стародавнього світу - Риму.

1.2 Міста в середньовіччі

У перші століття нашої ери відбувся крах рабовласницьких держав та імперій, а разом з ними були зруйновані і багато міст, складові колись славу і досягнення цивілізації. Нашестя варварів не пощадив навіть Рим, який був сильно зруйнований і надовго втратив свою провідну роль в історії. Одночасно із загибеллю міст знищувалися системи міського господарства. Процес опустения міст і ліквідації міських систем був повсюдним.

Основою виникає феодалізму стали не міста, а село. Дрібні селянські господарства і громади. Тому в ранній період феодалізму міста практично відсутні. Але поступово в суспільстві виникає потреба у розвитку ремесел і торгівлі, тобто тих функцій, які найкраще розвиваються в умовах міста, і незабаром починається процес утворення міст феодального типу. Міста стали виникати навколо замків феодалів, монастирів, на перетин торгових шляхів та ін. Саме так виникли і стали розвиватися багато європейських міст: Венеція, Піза, Тулуза, Гамбург та інші.

Середньовічні міста були чисельні за населенню і невеликі за займаної території. Так, з німецьких міст, лише кілька мали більше 10 тис. жителів.

Розвиток міст в середньовічний період майже не супроводжувалося створенням систем міського господарств. У результаті планування міст не здійснювалася. Санітарний стан та благоустрій перебували на зародковому рівні, водопроводу у більшості міст не було, не було і каналізації. Освітлення вулиць було відсутнє, замощення міських доріг і тротуарів практично не проводилося, а умови життя для населення були явно не сприятливими. Окремі елементи міського господарства в деяких містах не мали широкого розповсюдження і не вирішували проблему в цілому. Так, лише в 15 столітті в Любеку і Нюрнберзі вперше з'явилися мостові і служби з прибирання вулиць. Саме тоді у ряді європейських міст виникають цехи асенізаторів і з'являються перші елементи міського господарства.

1.3 Міста в період епохи Відродження і промислового розвитку

Розвиток науки і культури в період епохи Відродження, розширення торгівлі, перехід до мануфактурного і промислового виробництва в 17-18 ст., Пожвавлення життя в Європі дали потужний імпульс формуванню міст і міських поселень. Винахід машин і перехід до машинного виробництва різко засвоїв процес зростання міст в Англії, Франції, Німеччини та інших країн.

Швидкий ріст міського населення і потреба в міських землях для будівництва призвели до відповідного зростання земельної ренти та орендної плати за житлові та нежитлові приміщення. В центрі великих міст селилися забезпечені верстви населення, а бідняки тулилися на окраїнах. У зв'язку із зростанням чисельності міського населення в 19 ст. загострилася житлова проблема. Біднота жила в убогих приміщеннях, а плата за житло була досить високою.

Більшість житлових будинків будувалося приватними забудовниками, які зводили їх як для власного проживання, так і для здачі в найм. Крім того, власники фабрик, заводів будували бараки для робітників, мало місце кооперативне та незначно муніципальне будівництво. У цілому житлове питання залишався гострим у всіх промислово розвинених країнах, але в міру збільшення обсягів будівництва, житлові умови значної частини городян поступово поліпшувалися.

Лише в 17-18 ст. з'явилися перші системи міського господарства, які отримали значний розвиток в 19 ст.

Першочерговим системою розвитку міського господарства стала водопровідно-каналізаційна сфера, оскільки забезпечення населення водою і відведення стічної рідини є найбільш нагальною потребою комунальної жителів міста.

Слід зазначити, що в другій половині 19 в. - Початку 20 ст. водопровідні системи забезпечувалися чавунними трубами-водомірами, паровими насосами, фільтрами для очищення води, а каналізаційні системи забезпечувалися паровими турбінами, механічними і біологічними фільтрами, полями зрошення, а також спеціальними методами знезараження стоків (хлорування). Важливою системою міського господарства є благоустрій території, що включає дорожнє господарство, санітарне очищення і прибирання вулиць, і садово-паркові господарства. Системи благоустрою території міст стали розвиватися лише в 19 столітті. Саме в цей період з'явилися кам'яні мостові і бруківка, асфальт і клінкер для замощення вулиць, тротуарів і всередині дворових територій.

В кінці 19 ст. в Мілані побудована сміттєспалювальна станція, а в Парижі з 1893 р. стали використовуватися вуличні мийні машини. У деяких містах почали звертати увагу на розвиток садово-паркового господарства.

У 19 ст. виник і отримав розвиток міський пасажирський транспорт. Перші омнібуси з'явилися в Парижі в 1819 р, а конки почали використовуватися в США з 30-х років. Перші річкові пасажирські пароплави почали застосовуватися в США з 1807 р. Парова окружна дорога в Парижі була споруджена в 1862 р., а парове метро в Лондоні стало функціонувати з 1867 р. Перший електричний трамвай вийшов на лінію в Німеччині в 1881 р., а в США в 1883 р. Тролейбусний рух виник у США в 1882 р. Електричне підземне метро з'явився в Лондоні з 1891 р., в Будапешті - з 1896 р., у Парижі - з 1898 р. Автобусне рух у великих містах Європи та Америки почалося вже в 20 ст.

Важливе значення для функціонування міст має комунальна енергетика. Її виникнення також почалося в 19 ст. Так, вже на початку століття виникло газове освітлення вулиць. Потім для цієї мети стали використовувати спиртні гасові ліхтарі. І лише до кінця 19 ст. почало застосовуватися електроосвітлення вулиць. Саме тоді стали використовуватися теплофікаційні установки для централізованого теплопостачання житлових і громадських будівель, застосовуватися газогенератори та побутові електроприлади. Районні електростанції і теплоелектроцентралі для комунальних потреб вперше стали застосовуватися на початку 20 ст.

1.4 Міста в постіндустріальний період

Розвиток міст і міських систем відбувалося і в постіндустріальний період, який почався в розвинених країнах у другій половині 20 ст. і триває досі. За прогнозами ООН, до середини 21 століття питома вага міського населення 50% жителів Землі. Разом з тим, зазначимо, що процес урбанізації в постіндустріальний період набуває нових рис. Поряд із загальним зростанням міст, з'являється тенденція освіти і бурхливого розвитку міських агломерацій. Це обставина пов'язана із збільшенням плати за землю та наростанням соціально-економічних та екологічних проблем, які найбільш яскраво проявляються у великих містах. Швидко забудовуються передмістя і прилеглі до міста території. Місце точкових міст виникають урбанізовані регіони або міські агломерації. З'являється поняття - муніципальний місто, що представляє собою місто в класичному розумінні і велике місто, що включає міське ядро і передмістя, причому в багатьох агломераціях частка населення, що проживає в точковому місті, поступово скорочується, а частка жителів передмість збільшується.

З розвитком пасажирського особистого транспорту розширюються межі розселення мешканців по відношенню до міського ядра. Центри міст стають менш привабливими для постійного проживання. З'являються нові престижні райони, які нерідко розташовуються в передмістях або на інших територіях, що відповідають вимогам безпеки, екологічності і комфортабельності проживання для заможних городян. Одночасно активно розвиваються райони для середніх верств населення, які в розвинених країнах становлять більшість жителів. У багатьох великих містах є також райони для розселення соціально неблагополучних категорій громадян, але в умовах відносного достатку міської казни і підтримки держави їх життєдіяльність також забезпечується на необхідному рівні. І хоча проблеми міст, особливо великих, існують скрізь, але в країнах воно виявляються більш гостро, а шляхи їх вирішення вкрай утруднені.

Особливістю даного періоду є активний розвиток всіх систем міського господарства, які входять до числа пріоритетних сфер розвитку як основа інфраструктури міста і найважливіша складова якості життя населення.

2. Становлення і розвиток систем міських господарств в Росії

місто господарство поселення промисловий

Більше 1,5 тис. років тому територія Східної Європи була населена слов'янськими племенами, які стали створювати свої поселення на берегах річок та перетині торгових шляхів. З плином часу ці поселення поступово розросталися і стали виконувати деякі міські функції. Але в міста вони перетворилися лише в 19-20 столітті, одночасно з виникненням давньоруської держави. Саме так виникли Київ, Смоленськ, Новгород, Псков, і деякі інші міста на Русі.

У 19 ст. розвиток систем міського господарства набуває широкого розмаху, хоча більшість технічних новинок у цій сфері було вперше застосовано в містах Європи та Америки. Але й у найбільших містах Росії оперативно освоювали нововведення і впроваджували їх у життя. Так, вже в першій половині 19 ст. в Петербурзі, в Москві та деяких інших містах стало застосовуватися газове освітлення вулиць, з'явилися перші види громадського транспорту-омнібуси, використовувалися парові двигуни у водопровідному господарстві, з'явилися перші елементи благоустрою, трохи покращилося санітарний стан міст, в результаті очищення територій від бруду і сміття. Але в більшості малих і середніх міст зміни практично не відчувалися.

При цьому треба мати на увазі, що до початку 20 ст. водопроводи були лише в 20% міст. Середнє споживання води в містах становило не більше 40 л/сут. На одну особу. Якість води, що подається в багатьох випадках було невисоким, оскільки 42% всіх водопроводів не мали очисних споруд. Каналізаційні системи з очищенням відводився струмів були лише в 23 містах. У цілому в містах Росії каналізаційна мережа становила лише 18% від загальної довжини водопровідної мережі. У той же час, велике поширення мала асенізація, яка існувала в 45% містах країни.

Перші електростанції з'явилися в Росії наприкінці 19 ст. і незабаром отримали широке поширення для забезпечення електрикою житлових і громадських будівель.

У 1891 р. перша трамвайна мережа стала функціонувати в Києві, потім з'явилися трамваї в інших великих містах, помітно пожвавив міське життя.

Замощення вулиць та проїздів у містах поступово розвивалося, але в цілому перебувало на низькому рівні. Основну частина бруківки становили бруківки.

У розвиток інфраструктури міст вкладалися і бюджетні кошти. Основними джерелами доходів міста на 1870 р були:

Збір з нерухомого майна

Збори з торгової та промислової діяльності, з трактирного промислу

Доходи від міських (комунальних) підприємств

Доходи від використання міського майна

Посібники з державної скарбниці на покриття обов'язкових витрат міста.

Структура доходів міст поступово змінювалася і, якщо наприкінці 19 ст провідне значення мали доходи від використання міського майна і збори з торгівлі, промислів, шинків, то вже на початку 20 ст. найбільшу значимість стали набувати доходи міських підприємств.

Таким чином, рівень розвитку міського господарства до початку 20 ст. був недостатній, але мав стійку тенденцію до розвитку.

3. Розвиток систем міських господарств в радянський та пострадянський період

На початку 20-х років в радянській державі було здійснено перехід до непу, суть цієї політики полягала в частковому поверненні до ринкових механізмів. Певне економічне пожвавлення і деякий впорядкування суспільного життя створили умови для відродження великих міст і для відновлення міських господарських систем. Для вирішення господарських питань у НКВС, що прийшов на зміну ВЧК, було створено управління комунального господарства, яке й узяло на себе функції координатора відновлення господарських об'єктів у містах. Допускалися різні форми власності на житло і комунальні об'єкти, була відновлена квартплата за користування житлово-комунальними послугами. У 1926-1928 рр. були прийняті важливі рішення щодо введення обґрунтованої системи оплати за житло та комунальні послуги, яка була порівняно прогресивної для того часу, так як враховувала не тільки кількість житла і споживаних послуг, але й якісні параметри житлових приміщень, а також рівень доходу жителів. Отримали розвиток децентралізовані системи комунального управління та житлові товариства, що було цілком доцільним в рамках існуючого ладу.

На другому етапі найбільш характерним було становлення жорсткої командно-адміністративної системи, у рамках якої не допускалися ніякі альтернативні форми власності і господарські уклади.

Всі матеріальні та фінансові потоки були зосереджені на державному рівні і в руках відомств. Отримали розвиток відомчий житловий фонд і відомчі об'єкти міського господарства.

Система управління у міському господарстві будувалася на принципі подвійного підпорядкування: центральним органам влади та місцевим Радам в особі відповідних виконкомів міст і районів. У даній схемі чітко простежується строга підпорядкованість підприємств і організацій житлово-комунального господарства вищим управлінським ланкам з виділенням їх відомчого ланки.

Республіканські міністерства ЖКГ і відповідні управління ЖКГ області та міста практично не мали права розпоряджатися ресурсами. А підприємства та організації даної сфери були повністю позбавлені самостійності у прийнятті рішень і в більшості своїй були планово-збитковими. Тарифи на оплату житлово-комунальних послуг мали чисто символічне значення і не відображали сутності економічних процесів у цій сфері. Фінансування підприємств міського господарства здійснювалося у вигляді бюджетних дотацій.

У той же час створена тоталітарна система гостро потребувала промислових центрах міського типу і тому вже в 30-і рр.. міста отримують певний розвиток і тенденція урбанізації, ослабла в післяреволюційний період, знову стала набирати силу.

Після прийняття в 1957 р. знаменитої постанови ЦК КПРС про перехід до типового проектування та будівництва у країні почався будівельний бум. Виникали нові міста, розширювалися діючі, активно споруджувалися об'єкти міського господарства. Саме на цьому етапі виникла нова технологія індустріального домобудівництва, що передбачає виробництво будівельних деталей і конструкцій в заводських умовах і достатньо швидкий монтаж будівель на будівельному майданчику.

Паралельно з ростом міст і міського населення активно розвивалися системи міського господарства, включаючи утримання і ремонт житла, водопровідно-каналізаційне господарство, комплекс комунальної енергетики, благоустрій території, міський пасажирський транспорт та ін.. Незважаючи на окремі технічні досягнення (розвиток метрополітену в найбільших містах країни, сміттєпереробне підприємство у Ленінграді, дешевий столичний транспорт у містах і т.д.) загальний рівень розвитку систем міського господарства та житлово-комунального обслуговування населення залишався досить низьким. Крім того, в період застою науково-технічний прогрес у міському господарстві не тільки не розвивався, але навіть деградував, а що склався господарський механізм не стимулював його розвиток. У результаті система стала функціонувати вхолосту і не забезпечувала реальні потреби жителів. У містах постійно наростали численні проблеми і збої в роботі систем міського господарства. До числа найбільш актуальних з них є житлова, транспортна, водозабезпечення і водовідведення, технічний та санітарний утримання території і ряд інших. Всі ці проблеми існували тривалий час і носили хронічний характер, але їх рішення в рамках радянської системи виявилося неможливим.

Прийняті в кінці 80-х рр.. рішення в сукупності визначили найважливіші напрямки перебудови в житлово-комунальній сфері, але реалізація цих документів була утруднена їх орієнтацією на адміністративну економіку "перебудовного типу", тобто з елементами економічного регулювання, яка незабаром припинила своє існування.

Размещено на Allbest.ru