Історія виникнення декабристського руху

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Хто такі декабристи

Перші російські революціонери - декабристи - були борцями проти кріпосного права і самодержавства.

В ім'я цієї мети вони виступили зі зброєю в руках 14 грудня 1825 року в Петербурзі, тодішній столиці Російської імперії, на Сенатській площі, де височіє пам'ятник Петру I. За місяцем повстання - грудня - вони й називаються декабристами. p> Багато чого дивно і своєрідно в цьому революційному русі. Молоді дворяни-декабристи самі належали до привілейованого дворянського стану, опорі царизму. Вони самі мали право володіти кріпаками, жити у своїх дворянських маєтках, нічого не роблячи, на доходи від дарового селянської праці, від панщини і оброку. Але вони піднялися на боротьбу з кріпосним правом, вважаючи його ганебним. Дворяни були опорою царизму - вони займали всі керівні місця в царській адміністрації і в армії, могли розраховувати на вищі посади. Але вони хотіли знищити царизм, самодержавство і свої привілеї. [2]

2. Передумови для виникнення декабристського руху

В епоху, коли виступили декабристи, знищення феодально-кріпосного гноблення і необмеженої монархії (абсолютизму) було основним завданням у історії людства.

Необмежена царська або королівська влада (абсолютизм) охороняла застарілий феодально-кріпосної лад і заважала розвитку народів.

Російське самодержавство було формою абсолютизму. Розтрощити царську або королівську владу, знищити середньовічне кріпосне гноблення, звільнити скуті ними сили, вийти на нову, широку дорогу історичного розвитку - в ім'я цього в епоху декабристів боролися кращі люди багатьох країн і в Західній Європі, і в Росії. Старий феодально-кріпосної лад став гальмом історичного розвитку. Новий прогресивний капіталістичний лад вступав у свої права.

Період світової історії, обмежений датами 1789-1871 років (від Великої французької буржуазної революції до передодня Паризької Комуни), - це, за словами Леніна, В«епоха підйому буржуазії, її повної перемоги. Це - висхідна лінія буржуазії, епоха буржуазно-демократичних рухів взагалі, буржуазно-національних зокрема, епоха швидкої ломки пережили себе феодально-абсолютистських установ В».

У цей період відбувалося чимало революцій і революційних виступів, які йшли під гаслом буржуазної революційності. Крім відкрила цей період Французької революції 1789 року, відбулися: іспанська революція 1820, повстання в Неаполі 1820 і в П'ємонті 1821, грецьке повстання 1821, революція 1830 року у Франції, бельгійська революція 1830 року, революційні повстання в деяких німецьких державах (Саксо...нії, Баварії) та італійських (Пармі, Модені, Романье). До цього переліку треба додати і повстання декабристів у Росії.

Революційне руйнування віджилого феодального ладу і встановлення нової системи буржуазно-демократичних відносин були всюди в той час основними завданнями революційних рухів. У Росії також назріла необхідність ліквідації старого, віджилого феодально-кріпосного ладу. Рух декабристів і було першим проявом цієї назрілої боротьби.

Таким чином, повстання декабристів не варто осібно в світовому історичному процесі - воно має в ньому своє певне місце. Виступ декабристів є одним з доданків у всесвітньо-історичному процесі революційної боротьби проти застарілого феодально-кріпосного ладу. [3]

Історія визвольного руху в Росії починається з декабристів - представників лівого крила дворянської опозиції, що поєднував переважно військову молодь. [4] Головним чином це були офіцери, учасники Вітчизняної війни 1812 р. Російські дворянські революціонери підняли в грудні 1825 р. повстання проти самодержавства і кріпацтва. Антифеодальний рух відобразило наростання передумов буржуазної революції в Росії. [5]

Якщо передова молодь думала про свободу, то уряд робив все можливе, щоб утримати народ в рабстві, погасити іскри свободи і просвіти. В«Вихований під барабаномВ», як відгукнувся про нього поет, Олександр I став переслідувати офіцерів Суворовському-Кутузовському школи. Тупа муштра, побиття солдатів, знущання повертали армію до павловським порядкам. революціонер декабристський рух феодальний

У країні встановився режим аракчеєвщини. Олександр I зайнятий боротьбою з революційним рухом у Європі, доручив управління державою неосвіченому і жорстокому кріпосників Аракчееву. Аракчеєв покрив Росію військовими поселеннями. Під страхом найтяжчих покарань солдати повинні були обробляти землю і одночасно нести військову службу.

Намагаючись попередити поширення передових ідей, уряд зайнялося насадженням релігійної освіти. Вводиться найсуворіша цензура. З столиці висилається за волелюбні вірші Пушкін. З університетів виганяються кращі викладачі. Настає смуга найпохмурішою реакції. p> Аристократи в гвардійських мундирах бездумно кидаються у гулянки, шпурляють гроші в закордонні вояжі. У літописах Кавалергардського полку зберігся рапорт про річне відпустці до Іспанії В«щоб подивитися тамтешніх красунь В».

Але світські забави були чужі декабристам.

На вечірках вони обговорюють європейську політику, регулярно збираються на квартирі професора Германа, переконаного противника кріпосництва, слухати лекції з політичної економії.

В«Це дивно! Дуже дивно! Від чого вони надумали вчитися? В»- закричав Олександр I, дізнавшись про ці лекціях.

Підстави для подібного занепокоєння були. Взимку 1816 в Петербурзі виник гурток патріотично налаштованих офіцерів, котрі мали намір врятувати Росію від царського деспотизму і варварства кріпосників. На організаційно-тактичні принципи декабристів вплинули масонські ложі (більше 80 декабристів раніше складалися в них).

Діячів таємного товариства хвилювали звістки про революційні події сучасного їм світу. У Південній Європі і в Південній Америці народи з зброєю в руках взялися за справу національного визволення. Спалахнула революція в Іспанії, потім послідували революції в Неаполі, Португалії, Бразилії, Сан-Домінго. Повстала проти турецького гніту Греція. В«Що пошта, то революція В», - захоплено записував у щоденнику декабрист Микола Тургенєв.

В«Дух перетворення примушує уми клекотілаВ», - заявляв Павло Пестель. [15]

Таємне товариство, утворене лютому 1816 року в Петербурзі, називалося В«Союз порятункуВ». У ньому задавали тон Трубецькой, два брата Муравйови-Апостоли, Пестель. У суспільстві був свій статут, за яким завдання товариства укладались у сприянні всім похвальним починанням уряду; вони хотіли домагатися припинення зловживань, поширювати просвітництво і гуманні ідеї, пом'якшувати громадські звичаї шляхом особистого прикладу.

При вступі до товариства кожен приносив клятву, що ніколи не видасть таємниць суспільства і його справи. Цілі були цілком безневинними, і клятви, очевидно, знадобилися для романтики. У Європі кріпосного права вже не існувало. А в Росії це питання носився, як кажуть, у повітрі, але країна ще не була готова. В«Союз порятункуВ» виступав за негайне скасування кріпосного права. Далі, увійшовши у смак, на своїх зборах члени суспільства намітили й інші проблеми: рівність усіх громадян перед законом, публічність всіх державних справ, гласність судочинства, скорочення термінів служби та чисельності армії в мирний час. [16]

Остаточне пристрій перше таємне декабристський суспільство В«Союз порятункуВ» отримало в лютому 1817, коли за участі енергійного Павла Пестеля був прийнятий В«статутВ» (статут) товариства. З цього часу воно стало називатися В«Союзом істинних і вірних синів ВітчизниВ». Це була ще нечисленна, замкнута, що носила змовницьки характер організація, налічувала до кінця свого існування не більше 30 членів.

У цій організації хоча і була визначена основна мета-введення Конституції і знищення кріпосного права, але її учасники не представляли собі, яким шляхом її досягти. Була відсутня у них і програма перетворень. p> Змовники вели запеклі суперечки про методи досягнення зазначених цілей. [17]

Більшість декабристів на...гадували таких відомих діячів французької революції 1789 року, як маркіз Лафайєт і граф Мірабо. Готові визнати заслуги цих більш ніж помірних революціонерів, вони з жахом говорили про Робесп'єра і Марата. Схвалюючи В«Декларацію правВ», складену маркізом Лафайетом, більшість входили в члени В«Союзу істинних і вірних синів Вітчизни В», як би слідуючи цьому діячеві французької революції, гудити якобінський диктатуру. Тільки небагато зважилися б, на зразок Павла Пестеля, заявити, що Франція В«блаженствувала під управлінням Комітету громадського порятунку В». Павло Пестель бачив заслугу якобінської диктатури в тому, що вона твердою рукою запобігала будь-які спроби аристократичної реставрації у Франції. Але в той же час у Пестеля можна знайти і проникливі думки про невирішеності завдань французької революції 1789 року, бо В«аристократію феодалізму В»досить скоро замінилаВ« аристократія багатства В». [18]

Змовники, що входили до складу В«Союзу істинних і вірних синів Вітчизни В», вели запеклі суперечки про методи досягнення поставлених перед собою цілей. Наприклад, під час відвідин Олександром I Москви у вересні 1817 серед змовників обговорювався план царевбивства. Майже всі члени таємного товариства тоді перебували в Москві. Але після гарячих суперечок цей екстремістський план був відкинутий за моральними міркувань. До того ж майбутнім декабристам стало відомо про те, що цар дав своїм підлеглим вказівку розробити проект майбутньої російської конституції і проект довгоочікуваного звільнення селянства від ганебної кріпацтва.

Нечисленність і відсутність опори в широких верствах суспільства, невизначеність засобів досягнення мети, а також очікування прогресивних реформ згори неминуче призвели до зміни тактики і організаційних форм діяльності. Вирішено було реорганізувати таємне товариство. В«Союз порятункуВ» був ліквідовано.

У січні 1818 року у Москві була створена нова організація. Вона отримала назву В«Союзу благоденстваВ». Товариство було організовано тими ж особами, що і В«Союз порятункуВ». Вони утворили Корінну управу, якій підпорядковувалися місцеві управи в Петербурзі, в Москві, в Тульчині, в Кишиневі. Це була вже більш широка за складом організація, що налічувала у своїх лавах близько двохсот чоловік. В«Союз благоденстваВ» був більш відкритим, ніж попередній йому В«Союз порятункуВ». Створене знову таємне товариство, залишаючись нелегальною організацією, крім пропаганди в армії і у великосвітських салонах, здійснювало і легальну діяльність. Під впливом В«Союзу благоденстваВ» перебували відомі літературні суспільства, такі, як В«Зелена лампаВ», В«Ізмайловському суспільство В», а такожВ« Товариство для поширення ланкастерських училищ В», яке служило для взаємного навчання.

В«Союз благоденстваВ» мав свій статут, який називався В«Зелена книга В». Була також розроблена програма дій, спрямована головним чином на поширення серед різних громадських кіл ідеї соціально-політичної перебудови Росії шляхом створення передового В«Громадської думкиВ», яке декабристи вважали основною рушійною силою будь-якого суспільства. У силу цього діяльність нової організації прийняла переважно пропагандистсько-просвітницький характер.

У статуті (В«Зеленій книзіВ») говорилося, що В«Союз благоденстваВ» В«Поширенням між співвітчизників істинних правил моральності і просвіти В»будеВ« давав уряду до зведення Росії на ступінь величі і благоденства В».

Однак поряд з мирними завданнями в таємницею, другий частини В«Зеленої книги В», яка була відома лише обраним членам організації, ядру суспільства, ставилися більш радикальні мети. Цими цілями були запровадження Конституції і ліквідація кріпосного права. Замість самодержавства в Росії передбачалося твердження конституційної монархії, а в 1820 році було внесено пропозицію про встановленні республіки.

Методами досягнення поставлених цілей члени спільноти проголошували пропаганду, просвіта, формування суспільної думки в дусі просвітницьких ідей, що, як розраховували керівники В«Союзу благоденства В», і дозволить через десять-двадцять років провести мирну революцію.

У ході діяльності в організації склалося два основоположних ідейно-політичних напрямки:

В· помірно-ліберальне - що виступало за ліквідацію кріпацтва, просвітництво Росії, конституційну монархію, пр отів республіки і проти революційної диктатури;

В· республіканське - ратував не тільки за скасування кріпосного права, а й за радикальне рішення аграрного питання, наділення селян землею за рахунок їх колишніх господарів (поміщиків), за республіку.

Поряд з цим в суспільстві з'явилася група, що складалася з людей, тяготившихся з тих чи інших причин громадською діяльністю і мріяли піти у приватне життя.

Радикально налаштовані члени таємного товариства виступали за «гшучі заходиВ». p> Всередині В«Союзу благоденстваВ» виникли розбіжності, які поставили його на межу кризи.

Реорганізація товариства, про...ведена в 1821 році, призвела до відстороненню крайніх сил і перемозі помірних, таких, як І.Якушкін, П. Граббе, М. Фонвізін. Щоб звільнитися від вагається і малодіяльних членів організації, а також погасити підозри уряду, вже обізнаного про існування такого собі таємного товариства за що надійшли на нього доносами, в січні 1821 року в з'їзді в Москві представників В«управВ» (осередків) В«Союзу благоденства В»було прийнято рішення про його формальному саморозпуск. Це дозволило всім помірним і вагається відійти від політичної боротьби, а прихильникам активних дій перегрупувати свої сили.

Тим часом ставало все більш очевидним, що уряд остаточно відмовилося від проведення очікуваних суспільством реформ, а це вимагало змін в тактиці, програму та організації опозиційних сил.

Вирішено було створити нове суспільство.

Великий вплив на членів організації мав Павло Пестель. На чолі з ним Тульчинська управа В«Союзу благоденстваВ» не визнала рішення з'їзду про саморозпуск і постановила В«суспільство продовжуватиВ». У березні 1821 року в його основі утворилося Південне товариство, яке діяло на Україні. Воно мало в своєю структурою три управи, а саме: Тульчинську, Кам'янську та Васильківську. У керма Південного товариства стояли П.І. Пестель, С.Г. Волконський, С.І. Муравйов- Апостол, А.П. Юшневский. [19]

Південне суспільство готове було затівати революцію хоч зараз. Велике враження на ще недосвідчених змовників виробили приголомшливі звістки про іспанської революції, в ході якої командир батальйону стрільців Рафаель Рієго підняв повстання і змусив короля присягнути конституції і скликати парламент. Військова революція В «зразок гишпанський» стала розбурхувати уми найбільш радикальних членів Південного товариства.

Размещено на Allbest.ru