Епоха, в яку жив великий полководець і цар Олександр Македонський, дуже багата бурхливими і яскравими подіями. Руйнувалися і виникали знову не тільки міста та країни, але й цілі культури. Зникали з історичної арени одні народи і держави, з'являлися інші, і все це завдяки походам і завоюванням Великого Олександра, а також його соратників і воєначальників.

Острів Родос, що вважався в ті часи одним з найважливіших економічних центрів Середземномор'я, теж зазнав великі потрясіння, викликані подіями, що відбувалися вже після смерті Македонського.

Справа в тому, що до 332 року до н.е. островом володіли перси, а потім, коли Олександр підкорив Перській царство, він опанував і Родосом. Коли ж Олександра не стало, його імперія була розділена на кілька володінь.

Статую Геліоса зводили біля входу в гавань, насипавши спеціально для цього штучний пагорб. Її творцем став відомий скульптор Харес, учень знаменитого Лисиппа, і він вирішив, що статуя бога буде стояти на повний зріст. Харес запропонував надати статуї позу: майже повністю оголений стоїть бог притримував лівою рукою покривало, спадає до його ніг, а права рука була піднята до чола, ніби він вдивляється в морську далечінь. За канонами того часу руки повинні були розташовуватися по-іншому, проте архітектор розумів, що в цьому випадку статуя не зможе стояти - зміститься центр ваги. Коли статуя будувалася, разом з нею зростала земляний насип, який оточував її з всіх сторін. Майстер зробив це з двох причин: щоб робітникам було зручніше збирати частини скульптури, і щоб ніхто її не бачив, поки робота не буде закінчена повністю. На штучному пагорбі Харес встановив три кам'яних стовпи - на двох з них кріпилися бронзові деталі, що зображали ноги і торс гіганта, на третьому - деталі плаща. "Збирання" статуї здійснювалося знизу вгору - спочатку формувалися ступні, потім ікри і т. д. По мірі закріплення деталей їх засипали землею, створюючи таким чином майданчик для роботи на вищому рівні. Лише коли статуя була повністю готова, пагорб був прибраний.

Постамент, на якому стояв Колос Родоський, височів над землею майже на 15 метрів, а сама статуя була приблизно 33 метри заввишки. Голову бога вінчало прикраса у формі сонця з розходяться в різні боки променями, що нагадує вінець сучасної статуї Свободи, що стоїть в затоці Нью-Йорка.

Опис Колоса Родоського.

База Колоса Родоського була зроблена з. білого мармуру. Бронзова форма божества була закріплена залізними і кам'яними конструкціями. Є відомості, що всього було витрачено 9 т заліза і 15 т бронзи, але при цьому важив Колос у багато разів більше - можливо, він був навіть важче, ніж сучасна статуя Свободи в Америці. Деякі історики вважають, що всередині статуї була глина: її ліпили на сталевий каркас, а зверху покривали металом - цю версію підтримують багато, тому що повністю металева статуя такого розміру звалилася б набагато раніше. Однак є й противники такої гіпотези - вони нагадують про те, що необпалена глина навряд чи могла б протриматися всередині статуї десятки років - а простояв він, за різними джерелами, близько 60 років - вона дуже скоро потріскалася від сонця, розмокла від дощів і сповзла вниз, тягнучи за собою всю конструкцію. Обпалити ж цю глину на ті часи було технічно неможливо, тому що для цього потрібен був би величезний багаття - більше 30 м заввишки.

У англійських істориків є версія про те, що конструкція Колоса усередині була майже порожньою, і технічно нагадувала скелет. Її "опорний апарат" складався з кам'яних стовпів, про які вже згадувалося, а до стовпів кріпилися металеві диски за допомогою металевих прутів - зовнішня ж обшивка з бронзи кріпилася вже на ці обіддя. Шви робились дуже ретельно, тому статуя виглядала практично монолітною, і важила вона не так вже багато - дана версія майже протилежна загальноприйнятою.

Його голову прикрашав вінець із семи променів Сонця, що розходяться. Вважалося, що лівою рукою він підтримував спадаючий плащ, а долонею правої, зігненою в лікті, прикривав очі, вдивляючись в морські далі, поки не знайшлася монета міста Анхіала. На ній статуя Геліоса була зображена у початковому вигляді. Бог тримав в лівій руці Діоніса, а в високо піднятій правій руці виноградне ґроно, показуючи його покровителю виноградарства. родоський скульптура божество

Повержений гігант

Спочатку іноземні купці і мандрівники помічали блискучу статую, що підноситься над островом, а вже потім бачили гавань і місто. Але велична і прекрасна скульптура була зруйнована землетрусом, від якого сильно постраждав весь острів. Ноги Колоса, в яких було багато глини, не витримали і надломив в колінах, і гігантська статуя звалилася, розколовшись на кілька частин.

Сучасники співчували родосців, а єгипетський цар навіть запропонував їм велику фінансову допомоги, щоб відновити статую, але вони відмовилися, злякавшись повторного гніву Геліоса: адже вони вважали, що чимось не догодили своєму покровителю, і він покарав їх, викликавши землетрус.

Чому ж Родоський простояв так недовго? Якщо взяти останню версію, все буде не так вже незрозуміло: остов статуї був кам'яним, а не металевим, і не зміг витримати сильного землетрусу - адже камінь, хоча і дуже твердий матеріал, але відрізняється крихкістю - це знає будь-муляр або скульптор.

Той же Пліній пише, що розбита статуя Колоса, що лежить на землі, викликала велике здивування своєю грандіозністю: він говорить, що всередині її частин була зяюча порожнеча - порівнює їх з печерами, і зазначає, що можна бачити величезні камені, використані Харесом для створення стійкості конструкції.

Про розміри статуї ми можемо судити також по записах Плінія: історик був вражений тим, що обхопити великий палець лежить на землі руки Колоса вдавалося дуже небагатьом. Звичайно, легенди про нього стали множитися і обростати красивою вигадкою - можливо, саме тому згодом з'явилися зображення, на яких Колос стоїть над гаванню, розставивши ноги, а між ніг проходять кораблі. Насправді цього не могло бути: вхід в гавань не міг бути так вузький - його ширина становила близько 400 м, а висота Колоса разом з постаментом не досягала і 50 м.

Розломлений на частини гігант більше 1000 років пролежав на острові, поки в кінці VII століття не був куплений арабами, вивезений і переплавлений - верблюдів для перевезення металу знадобилося близько 900.

Висновки