Українська національна революція

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З предмету: Історія України

Тема: Українська національна революція

КИЇВ 2014

ЗМІСТ

Вступ

1. Причини, характер та рушійні течії, періодизація

2. Початок та хід визвольної війни (1648 - 1657рр.). Зборівський мир; Білоцерківський мир

3. Входження України під протекторат Московської держави

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У контрольній роботі будуть висвітленні історичні події, що призвели до утворення першої держави на території сучасної України. Це цікавий часовий проміжок: перехід середньовіччя (чорної доби) на до індустріальний період.

В Західній Європі у цей час ведуться війни, що призвели до нових відкриттів, як нових земель та і у різних галузях людського життя. У цей час утворювались нові альянси держав, що в подальшому призвело до утворення імперій (союз Польщі і князівства Литовського, об'єднання Австрійської святої імперії під владою Габсбургів і ще багато іншого), а також отримання прав де якими містами на території сучасної України.

1. Причини, характер та рушійні течії, періодизація

Спершу введемо деякі поняття: козак - вільна людина, народжений небом (з тюркської мови)

Україна - дослівно у країна, край землі (з давньоруської мови)

Курінь - 1) військова одиниця Війська Запорізького (приблизно полк);

2) будівля де мешкав цей підрозділ.

1.1 Спершу щоб зрозуміти, що призвело до Української національної революції, треба зануритись у давні часи. Після монгольської навали почався занепад рівнинних частин сучасної України, але у кінці 16ст. розгорілися нові протистояння між осілими людьми і кочівниками, тобто між християнами і мусульманами, а з іншої сторони після введення кріпацтва у землях під владою Речі Посполитої з'явилися утікачі, що обирали ризик життя на прикордонних територіях перед кріпацтвом. Спочатку козаки ставили за мету відбивати напади татар сприяючи освоєнню околиць. Але з часом удосконаливши свою військову майстерність і організацію під час походів на татар і турків, стало розглядатись як захисники віри і суспільно-економічних зазіхань польської шляхти, замість покатоличеної знаті. Отже просто необхідно сказати про первину організацію козацтва: у пошуках волі українські козаки просувалися все нижче за течею Дніпра і його притоками за тодішні кордони в районі міст Канів та Черкаси організовуючи мисливські та рибальські виправи, а також випасаючи худобу вони збиралися у ватаги і обирали ватажка (отамана). Згодом для захисту людей і скотини почали утворюватись січі. Спочатку коли козаки ставали табором вони ставили вози навкруги табору потім обкопували ровом, а з часом почали будувати дерев'яні стіни (обносити частоколом) і тримати постійну варту. Так у 1520 році була перша спроба винайняти загін козаків для захисту від набігів татар. У більш пізніші часи козаків винаймали не тільки для захисту кордонів, а і для нападу на татар.

Найвідоміша із січей - Запорізька січ була заснована Байдою Вишневецьким у 1553-1554рр. на стратегічно важливому острові Мала Хортиця, як форт для захисту від набігів татар. Оскільки Січ була в недосяжності для урядової влади, вона приваблювала багато людей різного ґатунку у статуті сказано: будь-який чоловік християнин міг прийти і приєднатися до братерства. На Січі провадилось самоврядування, так як вони не визнавали жодної влади у відповідності зі звичаями та традиціями. Усі мали рівні права й могли приймати участь у радах, що зазвичай проходили досить бурхливо і голосно. На радах обирали і скидали отаманів (гетьманів), а також старшину (осавула, писаря, обозного, суддю). Потім кожен курінь обирав свою старшину, що мала необмежену владу під час військових походів, навіть мала право застосовувати смертну кару.

Другий стан козацтва - це реєстрові (міські) козаки, що були на службі у польського уряду і розташовувались по містах, так у 1572р. король санкцію вав створення козацького загону чисельністю у 300 шабель. Більш вдала спроба створення реєстрових козаків була 1578р., король найняв 600 шабель, а також дозволив відкрити свій арсенал та шпиталь, взявши з них обіцянку утримуватись від несанкціонованих нападів на татар. Завдання цього загону полягало в охороні кордонів,а також у контролі за козаками, що не входили до реєстру. У 1589р. реєстр козаків становив вже близько 3тис. козаків. В основному - це були вихідці із заможних місцевих родин і мали значну власність.

Таким чином на початку 17ст. утворилися три категорії козаків: перша - Запорізькі козаки приблизна чисельність - 40-50тис.чол.; друга - реєстрові козаки приблизна чисельність - 3тис.чол.; третя - люди, що вели козацький спосіб життя, але не мала офіційного визнання уряду і короля;

1.2. Так як козаки створювались для захисту від турків і татар, то з метою убезпечення своїх кордонів, а також з метою набуття деяких статків були проведені морські походи: з метою знищення турецьких укріплень; так у 1538р. козаки частково зруйнували фортецю Очаків. Побоюючись татарських набігів європейські держави надсилали посольства, так 1595р. австрійці надіслали посольство для узгодження дій проти Османської імперії в Молдові.

Однак розквіту морських походів козаків припадає на 1600-1620рр. так ось де які їхні походи 1606р. - захоплення міста-фортеці Варна; 1608р. - Перекоп (Турецький вал); 1609р. - пограбовано м. Кілія, Ізмаїл, Аккерман; 1614р. - Трапезунд; 1615р. - рейд до м. Константинополь (Стамбул); 1616р - захоплення м. Кафа (Феодосія), де звільнили багато рабів^*; 1620р. - рейд до передмістя м. Стамбул - була спалена і пограбована бухта «Золотий ріг» і передмістя Галата^**. Більш докладно побут козаків у морських походах висвітлено у книзі Montgйry М. Mйmoire sur la navigation et la guerre sous-marines // ANNALES MARITIMES ET COLONIALES. -- IIe partie, tome 2. -- 1823, P. 301 (фр.) (штурм бухти Золотий Ріг у 1540р. записано зі записів історика Фурнь'є 1595р.).

Вдало також проходили походи і на суходолі так у 1620р. султан Осман ІІ спробував провести каральну операцію проти поляків і козаків. Зібравши військо чисельністю близько 160тис. чол. рушив на Річ Посполиту і у битві під Цецорою обернувся страшною поразкою поляків, але через рік у битві при Хотином від поразки 35тис. військо поляків урятувала вчасна підмога 40тис.чол. козаків під проводом Сагайдачного.

Усі ці перемоги козакам додавали упевненості і усвідомлення власного призначення під час суперечок з поляками.

Перші повстання: польський уряд у мирний час закликав знищити цю голоту (козаків) у той же час під час воєнних походів королі і шляхта спираючись на козаків, як на досвідчену і дешеву військову силу на противагу могутності східних магнатів. Королі під час воєн обіцяли землі, привілеї, збільшення реєстру, грошей і таке ін. у мирний час часто порушували свої обіцянки. Повстання були лише справою часу.

Першими повстанцями були Криштов Косинський і Северин Наливайко так у першому випадку: в 1591р. Криштов Косинський гетьман реєстрових козаків отримує землі за службу короні, але білоцерківський староста Януш Острозький захопив його землі, розуміючи марність судових позовів, він нападає на маєтки Острозького на Волині, Брацлавщині, Київщині, почали приєднуватись козаки селяни, військові по дорозі руйнуючи маєтки шляхти і спалюючи костьоли. Нарешті шляхта зібрала своє військо і стикнулося з загоном Косинського на р. П'ятці, де військо шляхти під проводом Острозького перемогли повсталих, але їх дуже поблажливо покарали: Косинського змусили привселюдно вибачитись перед родом Острозького, реєстрових козаків, що приєднались до повстання змусили принести присягу на вірність королеві.

У 1595р. спалахнуло нове повстання під проводом Северина Наливайка, а сталося це за таких умов: Северин Наливайко повернувся на Брацлавщину після вдалого походу до Молдавії на чолі 2.5тис. чол., але через суперечку з місцевою шляхтою, що призвело до конфлікту, а потім переросло у відкриту непокору і заклики до заколоту. На ці заклики відгукнулись селяни, а головне він отримав допомогу від козаків. Серед невиразних цілей повсталих були утворення земель із самоврядуванням козаків. козак зборівський білоцерківський проректорат

Отже Наливайко пройшов усю Галичину, Волинь і Білорусь із закликом бий панів. У той час запорожці під проводом Лободи і Шаули діяли на території Київщини і Брацлавщини, однак розуміючи, що поляки переважають їх чисельно ці два загони об'єдналися і почали відступ на схід сподіваючись знайти захист у Московії, але у травні стався розкол Григорія Лободу звинуватили у зносинах з ворогом і вбили. Згодом його прибічники - старшина і заможні козаки схопили Наливайка і видали його поляками, а повсталих переконали скласти зброю. Поляки скористались безладдям у таборі і вирізали більшу частину повсталих (близько 30тис.чол.). Наливайка стратили у Варшаві розіпнувши на чотири частини, а голову виставили на центральному майдані.

Поляки вважали , що цією перемогою поклали край козацтву, бо виникли конфлікти між козаками. Реєстрові і заможні козаки схилялись до співпраці із шляхтою і королем, сподіваючись зберегти та примножити свої статки та привілеї. У той же час запоріжці і бідні козаки (чернь) виступали за більш рішучі дії.

Але на початку 17ст. вдача повернулась до козаків, у 1601р . загін козаків прийняв участь у Лівонській компанії, а у 1605р. та 1609р. брали участь у польській інтервенції в Московію. За таких умов сейм ухиляється від розширення автономії козаків у той же час рідко яка пропозиція про військові походи обходилась без включення козацьких загонів у склад війська.

Окремо треба зупинитись на діяльності Петра Конашевича Сагайдачного. Бідний шляхтич із м. Самбора зажив великої слави під час знаменитого морського походу на Кафу (Феодосію) у 1616р. приймаючи участь, як один з ватажків козаків (січовий отаман). Після цього його обирають гетьманом. Переконаний, що козаки поступаються силою полякам, він зробив примирення з ними своїм політичним кредо, у той же час він жорстоко придушував виступи козаків проти себе і жорстоко утримував дисципліну. Постійно воював у Московії та Молдавії проти Оттоманської Імперії. У 1619р., щоб уникнути ускладнень з поляками він погоджується на зниження реєстру козаків до 3тис.чол.,заборонив несанкціоновані походи козаків і визнав право короля затверджувати козацьку старшину. У той же час він поєднує військову силу козаків і церкву з культурною верхівкою України. Об'єднання відбулося в 1620р. Сагайдачний вступає до Київського братства, демонструючи спільність інтересів козаків з церквою і культурних потреб українців. Також він 1620р. супроводив патріарха Феофана запрошеного для висвячення нових православних ієрархів, а потім супроводжував його із загоном козаків (33тис.чол.) до самого кордону із Туреччиною, але ця доба скінчилася зі смертю Сагайдачного у 1622р.

У 1621р. козацьке військо поверталося на Україну без всякого наміру ставати кріпаками частина козаків повернулася Січ, а інша частина повернулася у села і містечка. Вони чекали тільки на привід і такий привід був наданий, коли козаки обрали гетьманом Дорошенко, наказовим гетьманом король призначив Станіслава Конєцпольського та рушив на Україну в 1625р. Йому назустріч вирушили козаки на чолі із Марком Жмайлом. Після кількох невдалих сутичок із польськими військами, козаки вирішили піти на примирення та обрали знову гетьманом Дорошенко та почали перемовини, що завершились компромісом реєстр було збільшено до 6тис.чол..

Після того, як гетьман склав реєстр, він законних козаків розділив на 6 полків по містах так міста полкової дислокації, були обрані Київ, Канів, Корсунь, Біла Церква, Переяслав, Черкаси, що управлялися старшиною, а загальне управління провадив гетьман зі своєю канцелярією. Запорізька Січ формально підпорядковувалася гетьману, де-факто зберігала автономію.

У 1629р. гетьманом призначили Грицька Чорного - виразника пропольських настроїв, але він викликав таку лють у запорожців, що його викрали і стратили на Січі. Після такої акції був обраний запорожцями та не реєстровими козаками Тарас Федорович (Трясило), який повів повстанців у старостівські землі. Знову довелось Конєцпольському очолити королівське військо і реєстрових козаків, але йому не щастило, як минулого разу. Та на початку серпня 1630р. в м. Переяслав довелось вступити в переговори з повстанцями, у результаті повсталі добилися великих поступок так реєстр збільшився до 8тис.чол., Трясило уникнув покарання, а інших учасників повстання амністували.

У 1635р. поляки змінили тактику боротьби, вони почали зводити фортецю північніше острова Мала Хортиця на порозі Кодак за проектом відомого французького інженера Монблана, але за кілька місяців до кінця будівництва Іван Сулима із загоном козаків зруйнував фортецю знищивши увесь гарнізон. Але реєстрові козаки прагнучі вислужитися перед поляками схопили Сулиму і передали полякам його судили і стратили у Варшаві.

Незабаром у серпні 1637р. з Січі вирушив новий загін під проводом Павлюка. До повсталих дорогою приєднувались великі групи селян. Цей виступ закінчився теж невдало у грудні 1637р. військо посталих були розбиті під Кумейками, біля Чигирина поляки нанесли вирішальний удар, але постання продовжилось на лівобережжі на чолі з Яковом Остряницею та Дмитром Гунею аж до літа 1638р.

Після перемоги поляки почали диктувати свої умови сейм ухвалив такий порядок посада гетьмана скасовується натомість вводилась посада старости, що призначається королем, козацькі полковники і осавули обираються тільки зі шляхти, також суворо обмежувалися території розселення козаків, а кожний хто залишав без дозволу місце проживання карався на смерть. Багато козаків, що не входили до реєстру, оголошувались кріпаками. Реєстр скорочувався до 6тис.чол. і козаки втрачали право на самоврядування.

2. Початок та хід візвольної війни (1648 - 1657рр.). Зборівський мир; білоцерківський мир

Початок визвольної війни 1648 - 1653рр; перші перемоги

Хмельницький Богдан Зинонович - народився 1595р. в родині українського шляхтича Михайла Хмельницького котрий служив у польського магната за це отримав хутір Суботів. Він послав Богдана до школи єзуїтів у Ярославі, де той отримав непогану на той час освіту оволодівши латиною і польською мовами. Але у 1620р. сталася трагедія у битві під Цецорою загинув батько, а сам Хмельницький потрапляє в полон. Провівши два роки у полоні він повертається додому на хутір Суботів, де записується до реєстрових козаків, одружується і примножує свої статки. Хмельницький вже уникає участі у повстаннях 1625р. і 1638р. у 1638р. Хмельницького призначають писарем Війська Запорозького і в 1646р. вирушає у складі посольства до короля Владислава. У 50 років він стає сотником Чигиринського козацького полку.

Але у 1646р. хід історії докорінно змінюється типовим випадком, як на той час польський шляхтич Даніель Чаплинський захотів собі маєтку Хмельницького , напав хутір убив молодшого сина і викрав жінку з якою Хмельницький вирішив одружитися. Він подавав позови до суду і вони виявились марними, розлючений Хмельницький вирішив помстися польській шляхті. Він ретельно готувався до цього кроку. Збирав послідовників і у січні 1648р. втікає на Січ. За короткий час він здобуває підтримку в козаків, у квітні 1648р. він виганяє з Січі польський гарнізон і добивається гетьманства. Розуміючи, що великим недоліком попередніх повстань стало відсутність кінноти, Хмельницький звертається до кримського хана по допомогу, його посольство прибуло саме в слушний час, бо як раз виникло напруження у стосунках з поляками і хан послав на допомогу загін з 4тис. кіннотників під орудою відомого воєначальника Тугай-бея. Навесні попереджені поляки вирішили придушити повстання ще у зародку з цією метою послали 20тис.військо на Україну на чолі з Марціном Калиновським та Міколаєм Потоцьким.

Перші перемоги

Битва при Жовтих Водах: у квітні 1648р. військо Богдана Хмельницького зустрілося з авангардом поляків. 6 травня відбулася битва між поляками 6тис. чоловік і об'єднаним військом козаків 9тис.чол. під час битви полякам була надіслана допомога кілька тисяч реєстрових козаків, в результаті козаки розбили авангард поляків, а їхнє військо зросло до 15тис. чол.. не рахуючи татар, за рахунок реєстрових козаків, що перейшли на бік Богдана Хмельницького. Поляки переконані підісланим козаком, що повсталі значно переважають чисельно почали відступ з вигідних позицій під Корсунем. Одначе 26 травня 1648р. неподалік від Корсуня потрапили у засідку козаків в результаті поразки поляків в полон потрапили обидва командувачі армії, 80 великих вельмож, 127 офіцерів, 8520 жовнірів (гвардійці), 41 гармата. І все одно полякам не щастило, бо вони одночасно втратили короля, який помер за шість днів до битви при Корсуні, обох командувачів і армію.

Влітку Хмельницький став табором під Білою Церквою, зайнявся створенням дисциплінованої армії. Із добровольців створювалися нові загони, на кінець літа українські сили налічували 80-100тис.чол., включаючи регулярні козацькі частини близько 40тис.чол. у той же час поляки спромоглися набрати 32тис.чол. зі шляхти і 8тис. німецьких найманців. 23 вересня воюючі сторони знов зустрілися під Пилявцями, польськими командувачами були 3 магнати, за виразом Хмельницького Домінік Заславський - перина, Міколай Остророг - латина, Олександр Конєцпольський - дитина, бо на той час йому було 19 років. Під час бою командувачам зрадили нерви і вони утекли з поля бою, а коли ця новина облетіла військо, решта армії вчинила те саме. За кілька годин військо було знищено - втрати поляків становили більше 30тис. чол..

На початку жовтня козаки і союзники взяли в облогу м. Львів, але Хмельницький не хотів руйнувати це чудове місто, тому обмежився великим викупом. Через місяць коли велася підготовка до облоги фортеці Замостя, надійшла новина про обрання королем Польщі Яна ІІ Казимира і гетьман зняв облогу сподіваючись на розширення автономії і інших прав козачини він підтримав нового короля. У січні 1649р. Хмельницький повертається до Києва, де його з прихильністю зустрічають кияни, як визволителя і захисника віри, вбачаючи у ньому пророка, що вивів свій народ з польського гнету.

Серед вимог примирення під фортецею Замостя були такі пункти.

* новий 12-ти тисячний реєстр Війська Запорізького;

* відновлення козацького самоврядування;

* право вільного виходу в море;

* видалення з козацьких територій кварцянного війська;

* підпорядкування старост на козацькій території гетьманської влади.

Зборівський мир

Навесні польські війська почали стягуватися на Волинь. Хмельницький розіслав по Україні універсали, закликаючи всіх на захист батьківщини. Утворено було 30 полків загальною чисельністю близько 120-150 тис. чоловік. Військо було влаштовано по новій, полковій системі, вироблений козацтвом при походах в Січі Запорозької. Хмельницький виступив з Чигирина, але рухався вперед надзвичайно повільно, чекаючи прибуття кримського хана Іслам Гірея III, з яким він і з'єднався на Чорному Шляху, за Животовим. Після цього Хмельницький з татарами підступив до Збаража, де обложив польське військо. Чисельність війська польського, що обороняло Збараж дорівнювала 15 тис. Жовнірами, керував Адам Фірлей. Кілька штурмів фортеці вжиті козаками результатів не дали. Правда, Хмельницький беріг козаків і посилав на штурм в основному ополчення. Облога тривала більше місяця (у липні 1649 р.). У польському таборі почався голод і повальні хвороби. На допомогу обложеним виступив сам король Ян Казимир на чолі двадцятитисячного загону. Папа надіслав королю освячене на престолі святого Петра в Римі прапор і меч для винищення схизматиків, тобто православних. Хмельницький знав маршрут руху польського війська і влаштував засідки поблизу Зборова. 5 серпня, відбулася битва, в перший день залишилася невирішеною. Поляки відступили і окопалися ровом. На другий день почалася жахлива різанина. Козаки вривалися вже в табір. Полон короля, здавалося, був неминучий, але Хмельницький зупинив битву, і короля, таким чином, було врятовано. Очевидець пояснює цей вчинок Хмельницького тим, що він не хотів, щоб басурманам дістався в полон християнський король.

Поляки почали переговори з татарами, і схилили їх на свій бік. Хмельницький на ці переговори не був запрошений. Скоро були досягнуті домовленості: Річ Посполита погоджувалася із випасом татарських табунів на нейтральній смузі між річками Інгул і Велика Вись. Крім того поляки обіцяли 200 тис. Талерів за відведення військ до Криму і додатково 200 тис. Талерів за зняття облоги Збаража. Ханський візир, проводячи переговори наполягав про визнання поляками 40 тис. Реєстрового списку Війська Запорізького.

Зрада татар поставило Хмельницького у важке становище. Увечері 19 серпня Хмельницький погодився з умовами Зборівського мирного договору. Договір мав 17 пунктів. Козацька автономія охоплювала три воєводства - Київське, Брацлавське, і Чернігівське. Адміністрація цих воєводств призначалася з місцевої православної шляхти, всі євреї і єзуїти мали бути виселені. Оголошувалася амністія шляхті, селянам і міщанам, які виступали проти коронної армії. 23 вересня було знято облогу Збаража.

Восени 1649 Хмельницький зайнявся упорядкуванням козацького реєстру. Виявилося, що кількість його війська перевищувало встановлені договором 40 тисяч. Решта повстанців повинні були знову зробитися селянами. Це викликало велике невдоволення в народі. Хвилювання посилилися, коли польські пани стали повертатися в свої маєтки і вимагати від селян холопського покори. Селяни повставали проти панів. Хмельницький, що зважився твердо триматися Зборівського договору, розсилав універсали, вимагаючи від селян покори панам, погрожуючи ослушникам стратою. Пани з юрбами збройних слуг розшукували і нелюдяно карали призвідників заколоту. Жорстокість наростало. Хмельницький за скаргами поміщиків вішав і саджав на кіл винних, і, взагалі, намагався не порушувати договір. Між тим поляки зовсім не надавали серйозного значення Зборівської угоди. Коли київський митрополит Сильвестр Косов вирушив до Варшави, щоб взяти участь в засіданнях сейму, католицьке духовенство стало протестувати проти його участі, і митрополит змушений був виїхати з Варшави. Польські воєначальники, не соромлячись, переходили межу, за якою починалася козацька земля. Потоцький, наприклад, незадовго перед тим звільнився від татарського полону, розташувався на Поділлі і зайнявся з винятковою жорстокістю винищуванням повстанських загонів (так званих «Левенцов»). Коли в листопаді 1650 до Варшави приїхали козацькі посли і зажадали знищення унії у всіх російських областях і заборони панам виробляти насильства над селянами, вимоги ці викликали бурю на сеймі. Незважаючи на всі зусилля короля, Зборівський договір не був затверджений, шляхта вирішила продовжувати війну з козаками.

Битва під Берестечком

В кінці літа 1650 повернувся з татарського полону Микола Потоцький, який закликав до війни з козаками доти, поки «вся земля не почервоніє від козацької крові». Грудневий сейм призначив загальну мобілізацію шляхти (посполите рушення) на 1651р. Неприязні дії почалися з обох сторін в лютому 1651 року на Подолії. Митрополит київський Сильвестр Косов, який походив із шляхетського стану, був проти війни, але митрополит коринфський Іоасаф, який приїхав з Греції, спонукав гетьмана до війни і підперезав його мечем, освяченим на гробі Господньому в Єрусалимі. Надіслав грамоту і константинопольський патріарх, схвалюючи війну проти ворогів православ'я. Афонські монахи, що ходили по Україні, чимало сприяли повстанню козацтва.

Положення Хмельницького було досить скрутне. Його популярність значно впала. Народ був незадоволений союзом гетьмана з татарами, оскільки не довіряв останнім і багато терпів від свавілля. Між тим Хмельницький не вважав за можливе обійтися без допомоги татар. Він відправив полковника Ждановича в Константинополь і схилив на свій бік султана, який наказав кримському хану всіма силами допомагати Хмельницькому як васалу турецької імперії.

Навесні 1651 Хмельницький рушив до Збаража і довго простояв там, чекаючи кримського хана і тим даючи полякам можливість зібратися з силами. Тільки 8 червня хан з'єднався з козаками. У Хмельницького було близько 100 тис. Осіб (40-50 тис. Козаків і інша частина - ополчення). Татарська кіннота досягала 30-40 тис. Коронна армія мала 40 тис. Бійців регулярної армії, 40 тис. Жовнірів і 40 тис. Шляхетського ополчення (рушения). Мала відбутися найбільша битва. Армії зосередилися поблизу містечка Берестечко (нині місто районного значення в Горохівському районі Волинської області).

19 червня 1651 війська зійшлися. На другий день поляки почали бій Берестечком. Дні боїв збіглися з мусульманським святом Курбан-Байрам, тому великі втрати у татар (загинув постійний союзник і побратим Хмельницького Тугай-бей) були сприйняті татарами як кара Божа. На початку третього дня боїв під кримським ханом вбили гарматним залпом коня і орда після цього звернулася до втечі. Хмельницький кинувся за ханом, щоб переконати його повернутися. Хан не тільки не повернувся, а й затримав у себе Хмельницького та Виговського. На місце Хмельницького був призначений начальником полковник Джеджалій, довго відмовлявся від цього звання, знаючи, як не любить Богдан Хмельницький, коли хто-небудь замість нього брав на себе начальство. Джеджалій деякий час відбивався від поляків, але, бачачи військо в крайній скруті, зважився вступити в переговори про перемир'я. Король зажадав видачі Б.Хмельницького та І.Виговського та видачі артилерії, на що козаки за переказами відповіли:

«Хмельницького і Виговського Видати згодні, але Гармати Видати не можемо і якщо доведеться з ними на смерть стоятимемо».

Українці, з іншого боку знали що Виговський і Хмельницький у хана - тому це було скоріше черговий хитрістю, а не невдоволенням Хмельницьким. Переговори залишилися без успіху. Незадоволене військо змінило Джеджалія і вручило начальство вінницькому полковнику Івану Богуну. Почали підозрювати Хмельницького в зраді; коринфському митрополиту Іоасафові нелегко було запевнити козаків, що Хмельницький пішов для їхньої ж користі і скоро повернеться. Табір козаків у цей час був розташований біля річки Пляшевій; з трьох сторін він був укріплений окопами, а з четвертої до нього примикало непрохідне болото, через яке були споруджені мости з підручного матеріалу, по яких армія забезпечувалася водою і провіантом, також козаки водили на іншу сторону випасати коней і ховали там загиблих. Десять днів витримували тут облогу козаки і мужньо відбивалися від поляків. Поляки дізналися про мости через болото і польська кавалерія Конецпольського переправилася через річку нижче за течією для того, щоб відрізати козацьку армію. Богун, коли дізнався про це, взяв із собою 2000 козаків і в ніч на 29 червня переправився на другий берег, щоб їх вибити. Треба відзначити, що Богун залишив в таборі і гармати, і гетьманські клейноди (включаючи друк) - відступати або бігти він не збирався. Оскільки рядовим козакам було незрозуміло, куди переправився Богун, в таборі виникла паніка. Натовп безладно кинулася на греблі; вони не витримали і в трясовині загинуло багато людей. Для поляків ця паніка була несподіваною і вони спочатку боялися атакувати табір. Зміркувавши в чому справа, поляки кинулися на козацький табір і стали винищувати тих, хто не встиг втекти і не потонув у болоті. Польське військо не змогло скористатися перемогою - цілий ряд польських дворян відмовилося переслідувати козацьку армію боячись засідки, ряд впливових шляхтичів (у яких земель на Україні не було) покинуло армію самовільно і не понесли покарання створивши перший такий в історії Речі Посполитої прецедент. Лише мала частина військ (посполитого рушення) все ж рушила на Україну, спустошуючи все на шляху і даючи повну волю почуттю помсти. До цього часу, в кінці липня, Хмельницький, пробувши близько місяця в полоні у кримського хана, прибув у містечко Паволоч. Сюди стали до нього сходитися полковники із залишками своїх загонів. Всі були в зневірі. Народ ставився до Хмельницького з крайнім недовірою і всю провину за Берестецької поразки звалював на нього. З іншого боку розбрід в польській армії після перемоги дозволив Хмельницькому у тому ж році зупинити просування поляків під Білою Церквою і на наступний рік взяти повний реванш за поразку.

В цей самий час Хмельницькому довелося пережити важку сімейну драму. Його дружина Мотрона (Гелена Чаплинська) була запідозрена в подружній невірності, і син гетьмана Тимош, що не любив мачуху, без наказу гетьмана розпорядився повісити її разом з її можливим коханцем.

Інші битви Богдана Хмельницького

Син Хмельницького Тимофій навесні 1652 вирушив з військом до Молдавії, щоб одружитися з дочкою молдавського господаря Василя Лупу Розандою. Польський гетьман Калиновський заступив йому дорогу, після чого до цього місця підтягнувся Богдан Хмельницький з полками і з татарами. Близько містечка Ладижина, біля теперішнього с. Четвертинівка, 22 травня сталася велика битва, в якій 20тисячна польське військо загинуло, а Калиновський був убитий. Потрапивши в оточення в цьому бою, загинула вся польська кавалерія, навіть татари відмовилися брати полонених і знищили всіх хто здавався поголовно. Це послужило сигналом для повсюдного вигнання з України польських жовнірів і поміщиків. До відкритої війни, втім, справа не дійшла, тому що сейм відмовив королю в скликанні посполитового рушення, проте територія Русі по р. Случ була очищена від поляків.

Після чого ситуація повернулася до умов Зборівського договору. Після одруження Розанди і Тимофія його тесть скористався козацьким військом для боротьби проти волохів, проте об'єднана молдавсько-козацька армія зазнала поразки в битві під Фінтою від волохів та підтримали їх поляків і трансильванців, а пізніше виявилася оточена в фортеці Сучава, де 12 вересня 1653 Тимофій загинув. Після зняття облоги його тіло було доставлено в Суботів, він був похований в церкві, де пізніше був похований і його батько.

3. Входження України під проректорат московської держави

Переяславська рада

Хмельницький давно вже переконався, що Гетьманщина не може боротися одними своїми силами. Він завів дипломатичні відносини зі Швецією, Османською імперією та Московським Царством. Ще 19 лютого 1651 земський собор у Москві обговорював питання про те, яку відповідь дати Хмельницькому, який тоді вже просив царя прийняти його під свою владу і возз'єднати всі руські землі; але собор, мабуть, не прийшов до певного рішення. Цар Олексій Михайлович послав до Польщі боярина Рєпніна-Оболенського, обіцяючи забути деякі порушення з боку поляків мирного договору, якщо Польща помириться з Богданом Хмельницьким на засадах Зборівського договору. Посольство це не мало успіху. Навесні 1653 польський загін під начальством Чарнецького став спустошувати Поділля. Хмельницький в союзі з татарами рушив проти нього і зустрівся з ним під містечком Жванцем, на березі річки Дністра. Положення поляків внаслідок холодів і нестачі продовольства було важке; вони змушені були укласти досить принизливий мир з кримським ханом, щоб тільки розірвати союз його з Хмельницьким. Після цього татари з польського дозволу стали спустошувати Україну. При таких обставинах Хмельницький знову звернувся до Москви і став наполегливо просити царя про прийняття його в підданство. 1 жовтня 1653р. був скликаний Земський собор, на якому питання про прийняття Богдана Хмельницького з військом запорізьким в московське підданство було вирішене в позитивному сенсі. 8 січня 1654 в Переяславі була зібрана рада, на якій після промови Хмельницького, що указував на необхідність для України вибрати когось із чотирьох государів: султана турецького, хана кримського, короля польського чи царя московського і віддатися в його підданство, народ одностайно закричав: «Волимо під царя московського, православного».

Висновок

Заселення прикордонних окраїн було досить розповсюдженим явищем початкового періоду східноєвропейської історії. Схожі групи утворилися на Дону, на Балканах усюди по знелюдненних кордонах Оттоманської Імперії. Але ніде цей стан не відігравав такої ролі, як на Україні - це було порівняно, як вікінги для скандинавів, або ковбої у США, вони захищали простий люд від набігів татар і утисків польської шляхти.

По-перше розглянемо причини невдалих повстань більшість повсталих складали селяни і відмовлялися воювати за межами своєї землі , під час сівби або жнив, але найголовніша вада повсталих була відсутність далекосяжних цілей.

Результатом визвольної війни стало знищення кріпацтва і встановлення на лівобережжі козацького самоврядування і встановлення дипломатичних зв'язків з іншими державами. Хоча де які українські діячі культури засуджували діяльність Хмельницького. Так Микола Костомаров закидав закулісні зносини турками в той час, коли були встановлені зв'язки з Московією, Тарас Шевченко притримувався іншої думки дорікаючи, що той віддав Україну під владу Росії, ще гостріше на це реагував Пантелемон Куліш, він казав, що Хмельницький започаткував добу руйнування державності, смерті та анархії.

Список використаної літератури

1) Бойко О.Д. Історія України: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Видання 3-тє, виправлене, доповнене. - К.: Академвидав, 2005.- 688с.(Альма-матер).

2) Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - К. 1990.

3) Енциклопедія історії України: в 5 т. / Редкол.: В.А.Смолій (голова) та ін.. - К.: Наук. Думка, 2003.

4) Історія України: курс лекцій. - Кн. І. - К., 1991

5) Орест Субтельний Україна історія. Видання 3-тє, перероблене, доповнене. - К.: Либідь, 1993. - 718с.

6) Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. - К., 1999.

Размещено на Allbest.ru