Богдан Хмельницький - видатний політик та полководець

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Реферат

Богдан Хмельницький - видатний політик та полководець

Виконав:

Студент гр. КІ-12

Голомб Ю. О.

Перевірив:

К. і. н., Доц.

Мазур О. Я.

Львів 2014

Зміст

Вступ

1. Політика

2. Татарська політика поляків і Хмельницького

3. Битва «Жовті води»

4. Бій під Корсунем

5. Бій під Пилявцями

Висновки

Список використаної літератури та джерел

Вступ

Богдан-Зиновій Хмельницький народився 27 лютого 1595 року (у інших джерелах у 1596) в сім'ї Михаїла Хмельницького, Чигиринського підстарости котрий перебував на службі у коронного гетьмана Станіслава Жолкевського. Оскільки він народився на третій день великодневих свят, коли відмічалась пам'ять святого Теодора Начертанного, то по святим він отримав друге ім»я - Богдан(переклад грецького імені Федір, Богом даний). З дитинства мав нахил до навчання. Спочатку навчався вдома, згодом в одній з приходських шкіл Києва. Вищу освіту здобув у Львівській єзуїтській колегії, де був одним з найкращих учнів.

Подальші точні відомості про Богдана з'являються тільки у 1620 році. Михайло Хмельницький взяв участь у поході гетьмана Жолкевського на Молдавію. У цьому війську разом з батьком був і Богдан. У цьому бої батько Хмельницького загинув, а сам він потрапив у турецький полон, і, як сам висловлювався «Лютої неволі два роки зазнавав.

У 1620-1630рр. брав участь у найбільших походах Запорізького війська на турецькі землі і навіть під сам Константинополь. Богдан звертав на себе увагу як хоробрий воїн, що вславився хоробрими ділами. Брав участь у селянсько-козацьких війнах проти шляхетської Польщі. У 1637 стає військовим писарем, і підписує капітуляцію під Боровицею 24 грудня 1637. У 1638 Польська ординація скасувала автономію Війська Запорізького і Богдан став сотником, оскільки уряд «військове писарство» був скасований. його перемоги 1648 роки у битві під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями запалили всенародне повстання українського народу проти польської адміністрації й польської шляхти та її агентури в Україні. Тріумфальний в'їзд Хмельницького в Київ і зустріч його на Різдво 1648 року як «пресвітлого володаря й князя Руси» із вищим православним духовенством, київською інтелігенцією та єрусалимським патріархом Паїсієм свідчили, що початок нової козацько-гетьманської держави, власне держави Хмельницького був зроблений.

1. Політика

Хмельницький був для свого часу першорядний дипломат та вправний політик, який у кожній справі виявляв тонку політичну чутливість та чуйний дипломатичний сприт. Треба було виявити справді великий організаційний талант, щоб на очах поляків у скорому часі (1646-1648) створити показну армію й запалити її до бою та перемоги, а народ підняти проти поляків. Скрізь бачимо, що Хмельницький наперед добре обдумує свої військові кроки, а зараз по тому витягує з них політичні висновки, а тому його політика не раз мінялася в залежності від військових обставин. В самих боях Хмельницький часто показує свої небуденні дипломатичні здібності й часом перемагає ворога меншими силами, як-то було, скажемо, в бою при Корсуні, коли його військова хитрість, при допомозі Максима Ґалаґана, вирішила всю справу. Хмельницький був красномовний оратор і вмів впливати на простий народ та на рядове козацтво. Першорядний агітатор, він легко тягнув за собою товпу в короткий час, головно за 1647 рік, він підняв майже всю Україну на повстання. Він добре знав таємницю впливу на сірому й завжди вів її за собою.

Першорядний дипломат, Хмельницький кохався в перемовах і не раз посеред бою посилав до свого ворога посольство, яке присипляло того. Довгими роками випробуваний, тонкий дипломат, полонофіл воєвода Адам І^сіль (1580-1653) не раз пасував перед Хмельницьким і не міг його перемогти. Вміла організація доброї розвідки не тільки у Варшаві (де сидів Прокіп Верещака), а й по столицях усіх своїх сусідів і приятелів, ясно говорить про широкий засяг дипломатичного хисту Хмельницького

2. Татарська політика поляків і Хмельницького

Так звану «татарську» політику часто використовували поляки, від яких добре навчився її і Богдан Хмельницький. Обман поляків залучався в тому що вони ніколи не виконували даних приречень, хоча б і писаних, на які вони були завжди щедрі. Основна ж ознака політики Богдана Хмельницького - вести з ворогом мирові переговори, але й не припиняти ведення військових дій. Наприклад на самому початку повстання 1647 року, Богдан гарячковито готувався до бою, і водночас з тим пише листи до Чигиринського старости Олександра Конецпольського та коронного гетьмана Потоцького й до інших, в яких всіх завіряє про свою миролюбивість. Все це робилося для того щоб «замилити» ворогу очі і виграти час.

Богдан Хмельницький нерідко також вдавався до «подвійної гри». Так, 1652-го року, Хмельницький вислав посольство в Москву, щоб цар прийняв Україну під свою високу руку, а одночасно з тим поїхало й друге посольство в Турцію з тим самим проханням. Ці дії згодом розкривалися і це псувало відносини з цими державами, але не слід забувати що Польща і Москва також використовували подібну політику до України то ж все зводилося до того хто зможе обманути один одного.

З приводу такої Богданової політики М. Костомаров пише про переговори в червні 1648 року:

«Хитрою політикою Хмельницький виграв тоді багато. Обманюючи польських комісарів, він приспав взагалі полякі, що не пішли воювати проти нього в Україну, а між тим сам уже дійшов до Случі, границі Козацької Землі. Переговори з Кисилем принесли козацтву більше вигоди, як бої: без більшого проливу власної крові козаки тим часом викорінили в Українській Землі все противне своїй народності й стояли супроти ворогів величезною силою»

Коронний гетьман, Микола Потоцький, добре зрозумів цю Богданову політику й писав про неї королю 1650 року:

«Ясна справа: Хмельницький хитрує, як лисиця, й обманює поляків аж доти, поки не побачить доброї нагоди довести до кінця свої наміри. Коли ми будемо гаятися й не станемо робити того, що потрібно, то нас чекають сумні наслідки лукавства Хмельницького»

«Хмельницький в один і той же двигав народ проти поляків і шукав оправдання в польської влади. Така подвійність стала з того часу характерною рисою його політичних дій і була причиною багатьох успіхів та багатьох невдач. Українські літописці звуть її розсудливістю, а поляки -- лукавством» - так писав видатний український та російський історик Микола Іванович Костомаров про Богдана Хмельницького.

3. Битва «Жовті води»

З 1647 р. звітують польські командири, що на Дніпрі та в степу мають місце незвичайні рухи людей. Згодом же довколишні луги та недоступні дебри наповнилися втікачами з панських посілостей; там відбувався воєнний вишкіл і такі готові відділи згодом вже під час самої війни ішли як партизанські загони проти польських залог по містах України. То ж недаром запоріжці говорили: „Загнали нас ляхи в міх, та не зав'язали”.

Того ж 1648 року польська збройна сила незвичайно зросла в висліді включення чужинецького військового елементу. На Заході саме закінчилася велика 30-річна війна і багато досвідчених старшин найнялося до польського війська. Своїм бойовим досвідом вони скріпили польське військо.

На тлі того тим сильніше зарисовується велика індивідуальність Хмельницького, який, не зважаючи на такі несприятливі умови, підготовив і розпочав війну за звільнення України. Для успішного ведення війни Хмельницькому необхідно було вирішити цілу низку проблем. Найпершою проблемою це було військо. Оскільки планована війна мала національних характер то відповідно й військо повинно було бути національним. Але на той час Хмельницький володів лише трьома сотнями козаків і тисячею селян, в той час як польське військо мало в десятки разів більше.

Богдан заключив договір з татарами, але відокремив їх від свого війська для збереження національного духу. Також він вдало скористався тим, що більший відсоток польського війська складався з українців, і заключив таємні договори з деякими полками реєстрових козаків.

Наступною проблемою було підпілля. Самим підпіллям була Січ з її недоступним тереном; люди, що там збиралися, -- оті всі безхатники, луговики, пластуни, тощо -- могли бути корисні в диверсійних акціях, але аж ніяк у боях з важко озброєним ворогом у чистому полі. Там серед плавнів вони могли знайти деякий захист в разі невдачі самої війни.

Третьою проблемою було харчування. Справа прохарчування війська й населення вимагала від Хмельницького докладного дотримування термінів задуманого походу. Тому перші бої почалися в місяцях квітні-травні на те, щоби в разі перемоги захопити й зібрати жнивний збір. Тому під час жнив у 1648 р. Хмельницький не приймав уже селян до війська і завертав їх у їхні села.

Озброєння війська належало до найважливіших питань. Частину зброї Хмельницький купив за кордоном і зберігав на Січі. Дальшим джерелом тут мала бути польська зброя, здобута в боях.

Зрештою ж велику увагу Хмельницький присвятив і відповідній пропаганді. Для частини простого населення, що не завжди розуміла високу мету повстання Хмельницького, була готова історія «особистої кривди», заподіяної Поляками. Зручна пропаганда розбуджувала довір'я до воєнного виступу Хмельницького у широких шарах поневоленого селянства.

В наслідок ефективної шпигунської діяльності Хмельницький знав про всі плани польського війська. То ж коли поляки вирішили задушити повстання в гнізді, себто в Січі, і відправили туди частину свого війська, Хмельницький виступив їм на зустріч лише з трьома сотнями запорожців, та тисячею ногайців, що не мали навіть луків.

Коронний гетьман Потоцький відправив послів пропозицією перемирення, але Хмельницький відповів відмовою. Потоцький вважав що немає необхідності відправляти всю силу, тож відправив тільки добірний відділ на чолі з своїм сином Степаном.

Котрий було поділено на дві частини

1. суходільний відділ, складений з 11 хоругов, з однієї гусарської хоругви, складеної з 150 чоловік та двох гармат, далі ж -- із 200 драґунів та з 1.500 реєстрових козаків з табором; ці відділи були кінні; крім того вони вели деяке число коней, приналежних до другого відділу, що плиз Дніпром;

2. „водний'' відділ, що поплив вниз Дніпром човнами; це були головно реєстрові козаки, число яких сягало 3000 людей

29 квітня поляки насамперед стали табором, окопавшись. С.Потоцький сподівався утримати свої позиції до приходу головних сил. Козаки підійшли під самі польські шанці, підкопалися, підвезли гармати, порох, почали приступ. Поляки мали сильнішу артилерію, відбили напад запорожців. Розпочалася позиційна боротьба. Повстанці замкнули звідусіль польський табір, почали його обстрілювати та періодично йшли на нього приступом: «день і ніч боротьба з ними була, і по кілька разів на день». Щоденні сутички затягнулися до 12-го травня, коли врешті «водний» відділ застав на пристані самого Хмельницького з його визначними старшинами. Більшість реєстрового козацтва перейшла на бік Хмельницького. Наступного дня з табору поляків вийшли реєстрові козаки та обидві хоругви драгунів та перейшли на сторону Хмельницького. Негайно крізь неборонений відтинок утворений реєстровим козацтвом вдерся Хмельницький разом зі своїм військом, котрий витіснив поляків та почав забирати військові припаси, після довго бою полякам вдалось витіснити козаків. Того ж для полякам запропоноване замирення, на умові що вони віддають всі свої гармати, та що табір буде супроводжуватися козаками. На наступний день не було ніяких бойових дій тож поляки спробували відступити вночі. Але вранці коли польський табір прибув до Княжих байраків там уже були козаки, що розгромили польський табір з допомогою гармат.

Висновок :Хмельницький перевів реорганізацію своїх сил, що зросли приблизно до трьох тисяч козаків; головну увагу присвятив артилерії: зараз після бою дістав з Січі гармати і з ними вирушив проти головних польських сил.

Богдан Хмельницький політик полководець

4. Бій під Корсунем

Потоцький, отримавши звістку про розгром війська свого сина, та про перехід реєстрових козаків до Хмельницького вирішив відступати на Мошни дуже важко прохідним шляхом. 24-го травня польські війська отаборилися на високій рівнині над Россю. Того ж дня розвідницький загін повідомив про наближення козацького війська, перші козацькі групи могли з»явитися вже ввечері того ж дня. Поляки почали нашвидкуруч зводити оборону табору. Також вони спалили та пограбували Корсунь та Стеблів, знищили частину власних припасів, для того щоб вони не дісталися козакам. Польський табір був оборонений по всім правилам воєнної справи, з одної сторони він був прикритий річкою Рось, решта сторін були захищені валами.

Вночі з 23 на 24-те травня головні українські сили переправилися через Тясьмин і 24-го увійшли в Корсунь та підступили до польського табору. Козаки розташували свій табір біля містечка Стеблова, обсадивши сторожовою охороною річку Рось від Стеблова по Корсунь. Першої ж ночі козацькі ударні відділи напали на передпілля польського табору від ручки Росі з західної сторони й захопили коней висланих до водопою. Цей маневр вдався через те що їх очікували з зовсім іншого боку. Вранці головні українські сили стали на півдні від польського табору в той час як решта сил зайняли Корсунь, так що це могли спостерігати поляки. Зі сходом сонця почалися невеликі сутички з поляками.

Хмельницький підставив полякам «язика» котрий їм зізнався про те що в козацькому таборі більше ніж 60 тисяч воїнів, а згодом має під»їхати хан з основними силами. Ці данні були сильно перебільшені для того щоб залякати поляків.

Польський табір вирішив відступити через важкий та тернистий шлях котрий їм здавався безпечним. Відступаючи вони бачили лише ті сили що знаходилися в Корсуні і тому думали що їх ще не переслідують. Та коли польський табір вирушив його обступили козацькі війська які час від часу обстрілювали війська поляків. Коли ж поляки дійшли до Горохової діброви і їхні вози застрягли в болоті, а війська розгрупувалися через важко прохідний ліс, їх розгромили козацькі війська втративши лише 70 чоловік, та отримали 95 поранених.

Висновки: Висновок бою під Корсунем залежав від розташування сил обох сторін, -- а головно від здібнощів і творчої думки вождів. Українські сили виявили деякі бойові ціннощі, яких недоставало полякам. Сам Остророґ оцінює українців (у листівід 17-го червня 1648 р.) такими словами: «це вояк з природи і з великим знанням». З того бачимо, що рішення Хмельницького -- відкинути увесь неспосібний і невишколений елемент, -- було правильне. Девіза гетьмана була: «не численність, але якість». Слаба сторінка українців була:

1) числова перевага польських сил та

2) слабе озброєння татар.

Те, що корсунський бій -- був типовим піхотним боєм, це особиста заслуга Хмельницького, який зумів поставити поляків у таку ситуацію.

5. Бій під Пилявцями

Через нестачу припасів, Богдан повинен був поставити якість війська понад кількість, тому він залишив біля себе вишколену та свідому частину, що складалася в основному з запорожців, реєстрового козацтва, та добірних повстанчих груп. Решту він відправив на диверсійні роботи.

Через дезінформацій ну політику ведену Хмельницьким у Варшаві керівництво дуже недооцінювало його війська, вважаючи що вони складаються лише з черні, і втечуть лише побачивши головне військо Польщі.

Тому відправлене військо було озброєне та споряджене більше на зовнішній вигляд ніж на силу, також воно було дуже дезорганізоване, оскільки вважали що справжнього бою не буде. Командувачами цього війська були: Домінік Заславський, Микола Остророг, Олександр Конецпольський, прозвані Хмельницьким «дитина, перина, дитина». Під час пересування війська йому дошкуляли численні диверсії, та наскоки на передові групи з боку козаків.

До поляків доходили неймовірні вісті про стан, численність, та розміщення козаків, які суперечили одні одним, таким чином вони не мали відомостей про реальний стан армії противника.

Численні переправи та важко прохідна місцевість «розтягнули» військо. Тому коли передові частини підійшли під Пилявці 18-го вересня, де на той час розташовувався Хмельницький, основні сили ще не підійшли. Наступного ж дня місто було покинутим козаками. Таким чином Хмельницький дізнався про реальний стан польського війська.

Напередодні битви козацьке військо розташувалося коло села Пилявки, та зайняли всі доступи до води. Через недосвідченість та незлагодженість командування поляки втратили всю ініціативу у битві. Розташування польського табору було таке, що він був розбитий на невеликі групи котрі були на вершинах горбів. Військовими несподіваними наскоками, та хитрими маневрами Хмельницькому вдалось знищити головну силу польського війська кінноту. Наступного дня польське військо панічно втекло.

Висновки: Про перемогу українського війська над польським вирішили під Пилявцями ті самі чинники, що і в обох попередніх боях. Всі ці бої це не були пересічні тактичні операції. Під Пилявцями також зустрічаємо докази високого воєнного таланту Хмельницького.

Висновки

Богдан Хмельницький показав себе однією з найвидатніших особистостей України. Створивши майже з нічого одну з найкращих армій Європи на той час, та заявивши про Україну на весь світ, він показав себе як видатний полководець та майстерний політик. Маневруючи в політичних інтригах він повертав собі на користь багацько заговорів проти себе. Під час битв часто перетворював плюси противників в свої плюси. Можна сказати, що Богдан був народженим для цієї посади, хоча він піднімався до неї з посади простого козака. Ця особистість поєднує в собі майже все, що лише можливо поєднати, а саме: військову майстерність, політичну майстерність, та полководницьку винахідливість.

Список використаної літератури та джерел

1. Ю. Тис-Крохмалюк «Бої Хмельницького» - Вид. Братства кол. вояків

2. 1-ої Української Дивізії 1954р.

3. І. Огнієнко «Богдан Хмельницький» - Київ 2004р.

4. П. І. Крип'якевич «Богдан Хмельницький» - Львів 1990р.

Размещено на Allbest.ru