Історико-географічні умови виникнення Київської Русі

Размещено на http://allbest.ru

Реферат

З курсу «Історична географія»

Історико-географічні умови виникнення Київської Русі

Зміст

Вступ

1. Умови виникнення Київської Русі

2. Теорії походження Київської Русі

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Актуальність Понад одинадцять століть тому східні слов'яни створили свою першу державу. Літописи та інші пам'ятки давньоруської літератури називають її Руссю, або Руською землею, вчені-історики - Київською, або Давньою Руссю. Вона належала до найбільших, найкультурніших, найрозвиненіших економічно й політично держав середньовіччя. На весь світ славилися вироби давньоруських майстрів. У Києві, а далі в Новгороді та інших містах Русі складалися літописи, в яких описувалось славне минуле й аналізувалося сучасне життя. Давньоруський народ творив свою усну історію у вигляді переказів і легенд, дружинних пісень і билин, інших фольклорних пам'яток. Київська Русь багато важила в політичному житті Європи і Близького Сходу. З нею змушені були рахуватися візантійські імператори й хозарські кагани. Протягом пів тисячоліття Давньоруська держава затуляла собою європейський світ і Візантію від кочовиків. Київська Русь зробила величезний внесок до світової історії ІХ-ХІІІ ст., тому інтерес до неї не вщухає серед учених сучасного світу.

Мета: розглянути історико-географічні умови виникнення Київської Русі, проаналізувати теорії виникнення Київської Русі, охарактеризувати джерела з яких ми дізнались про Київську Русь.

Завдання: Розглянути історико-географічні умови виникнення Київської Русі.

Об'єкт вивчення: Передумови виникнення давньоруської держави, теорії її виникнення, племена, які проживали на території, де виникла Київська Русь.

Предмет вивчення: Історико-географічні умови виникнення Київської Русі.

Хронологічні межі: VIII-IX ст.

Географічні межі: Від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.

Джерела та література: Джерелами відтворення історії Київської Русі є писемні й речові (археологічні) пам'ятки. Головними писемними джерелами є літописи: "Повість минулих літ", Київський, Галицько-Волинський, Новгородські, Суздальський, Московський, Никонівський та ін. Чимало цінного додають і інші писемні пам'ятки - кодекси й записи норм права, князівські земельні грамоти, тощо. Щодо літератури то терії виникнення Київської Русі розглядали такі українські та зарубіжні науковці як - Толочко П.П., Грушевський М., КарамзінН.М., М.Н. Покровский, М.В. Ломоносов, Ключевський В.Й., Г.Ф. Міллер, Д.С. Ліхачев, А.А. Шахматов, М.Н. Тихомиров. Київську Русь загалом вивчали такі історики як Грушевський М. «Історія України-Русі», Полонська-Василснко Н. «Дві концепції історії України і Росії».

давньоруський родоплемінний князь хозарський

1. Умови виникнення Київської Русі

Становлення державності у східних слов'ян відбувалось протягом тривалого часу і було закономірним підсумком внутрішньої еволюції їх суспільства. Історичні факти переконливо свідчать, що перші протодержавні утворення, князівська влада та інші елементи державотворчого процесу мають головним чином місцеве походження і з'явились задовго до утворення Давньоруської держави.

Соціально-економічна сфера.

Система господарства східних слов'ян базувалась головним чином на землеробстві, допоміжну роль відігравали розвинуте скотарство та сільські промисли. У VII-ІХ ст. удосконалюється техніка землеробства. Саме на цей час припадають поява і поширення залізних наральників, серпів, кіс-горбуш, мотиг, ручних жорен. Збільшується асортимент вирощування злаків - починають активно культивуватись пшениця, жито, ячмінь, овес. Археологічні знахідки зерен ярових та озимих культур свідчать про застосування двопільної системи землеробства.

Удосконалення землеробських знарядь, підвищення продуктивності праці, зростання виробництва додаткового продукту спричинили кардинальні зміни у соціальній сфері. Різко знизилася потреба спільного обробітку землі. Саме тому земля, в першу чергу орні ділянки, і плоди праці на ній все частіше почали переходити у власність окремих сімей, які ставали своєрідними господарськими одиницями суспільства. В результаті поступово розпадаються родові патріархальні зв'язки і відбувається перехід до сусідської територіальної общини. Крім того, у якісні зміни у розвитку продуктивних сил вели до соціального розшарування, розкладу родового общинного ладу,формування феодальної системи. Військова та племенна знать починає концентрувати у своїх руках гроші, цінності, багатства, використовувати працю рабів та збіднілих общинників (смердів). На цьому ґрунті поглиблюється класова диференціація - землевласники перетворюються на феодалів, а вільні общинники трансформуються у феодальне залежне населення, що створює передумови для активного державотворчого процесу. У ІV-VII ст. у східнослов'янських племен швидкими темпами розвиваються ремесла - залізообробне, ювелірне, косторізне, гончарне та інші. Важливо, що в цей час найбільш розвинутими були залізодобування та металообробка, тобто саме ті галузі, що головним чином і визначали рівень розвитку суспільства, його здатність до прогресивних змін,адже саме від них залежали розвиток землеробства та військова справа.

Металургія відокремлюється від ковальства, помітно розширюється асортимент залізних виробів (близько ЗО назв), удосконалюється технологія, якість продукції стає значно вищою. Прогресивні зміни у розвитку ремесла зумовили поглиблення суспільного поділу праці, обміну як між общинами, так і в середині общин, що вело до активізації торгівлі та виникнення і зростання кількості постійних поселень, де відбувався міжобщинний обмін, - "градів". Відокремлення ремесла від сільського господарства, зародження товарного виробництва у VIII-X ст. зумовили помітну активізацію внутрішнього обміну та розширення зовнішньої торгівлі, Особливо жвавими були торгівельні зв'язки з Великою Моравією. Болгарією. Хозарією Візантією та іншими країнами. Розширення торгівлі, з одного боку, сприяло збагаченню слов'янської родоплемінної знаті, посилювало диференціацію суспільства, з другого - надзвичайно гостро ставило питання про захист важливих торгівельних шляхів. До того ж саме торгівля ніби "зшивала" в одне ціле строкаті клаптики земель слов'янських сусідських територіальних общин.

Політична сфера.

Своєрідним фундаментом перших протодержав у Східній Європі були великі союзи слов'янських племен - дулібів, бужан, волинян. З розпадом родоплемінного ладу і появою класів у VII-ІХ ст. набирає силу процес Об'єднання племен та їх союзів. Саме на цьому ґрунті і виникають державні утворення - племенні княжіння та їх федерації. За свідченням арабських авторів, уже в VIII-ІХ ст. існувало три осередки східнослов'янської державності:

Куявія (земля полян з Києвом), Славія (Новгородська земля) і Артанія (Ростово-Суздальська, а можливо, Причорноморська і Приазовська Русь). Найбільшим було державне об'єднання, яке літописець називає Руською землею (арабські автори асоціюють його з Куявією) з центром у Києві. Саме воно і стало тим територіальним і політичним ядром, навколо якого і зросла Давньоруська держава. Показово, що існування ранньодержавного осередка у дніпровських слов'ян є єдиновладним правителем на чолі підтверджується численними вітчизняними і зарубіжними джерелами. Зокрема французька урядова придворна хроніка "Бертинські аннали" повідомляє про послів "народу Рос" які у 839 р. прибули до імператора франків Льодовика Благочестивого у Інгельгейм. Глибокі зміни у суспільному житті, що відбулись у середині І тис. н.е.,. сприяли становленню державних структур у східних слов'ян:

1. Еволюція родоплемінної організації, збільшення розмірів об'єднаних територій, постійна воєнна активність зумовили необхідність переходу до нових методів і форм управління. Роль різного роду народних зборів поступово занепадає і на перший план у політичному житті дедалі впевненіше виходить князівська влада (спочатку виборна, а пізніше - спадкова).

2. Зростаюча зовнішньополітична активність перших осередків державності, посилення соціально-політичної ролі князівської влади сприяли виділенню дружини на чолі з князем у відособлену привілейовану корпорацію професійних воїнів, що стояла поза общиною і над нею. Будучи спочатку лише силовою опорою для князів і племінної аристократії, дружина з часом стала своєрідним самостійним органом публічної влади.

3. Прогресуюча соціальна диференціація суспільства зумовила появу постійних органів примусу.

Сфера культури.

Характерно, що протягом усього І тис. матеріальна культура східних слов'ян зберігала спільні риси. Як правило, слов'янські поселення мали площу 1-2,5 га і розташовувались на південних схилах річок та інших водоймищ групами недалеко одне від одного. Житлом для людей служили напівземлянки, землянки із плетеними або ж зрубними стінами і вогнищем, а з V ст. - пічкою-кам'янкою. Характерною рисою поховального обряду було трупоспалення в урні або в ямці. Кераміка була ліпною, інколи оздоблювалась врізними візерунками. Тенденції до формування спільної матеріальної культури посилювались спільністю діалектних говорів, створюючи сприятливий грунт для консолідації слов'ян. Державотворчому процесу активно сприяли і зовнішні фактори: підштовхуюча і активізуюча політичне життя східнослов'янського суспільства роль "варязького елемента"; постійна загроза з боку Хозарського каганату. Отже, розглянувши соціально - економічне, географічне, політичне та культурне становище племен східних слов'ян, можна зробити висновки що у IX ст. склались певніі передумови виникнення першої держави та території сучасної України, центром став Київ, вигідно розташований географічно, та економічно. Умови для виникнення існували, потрібен був каталізатор, який би «підштовхнув» подальший процес суспільно-економічних та політичних відносин, цим каталізатором стали варяги, але існують суперечності з цього судження, тому на протязі вивчення цієї теми, сформувалися кілька «таборів» вчених які відстоювали свою точку зору, це так звані «Норманісти» та «Антинорманісти», але існують й альтернативні теорії. Далі ми розглянемо теорії походження Київської Русі.

2. Теорії походження Київської Русі

Існують декілька теорій походження давньоруської держави. Також існує декілька варіацій походження слова «Русь».

1. Норманська теорія, її започаткували німецькі вчені Г. Баєр та Г.Міллер, які працювали в другій половині XVIII ст. в Російській Академії наук.

"Норманісти" наголошують, що східні слов'яни були нездатні без зовнішньої допомоги створити свою державу, а варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Київської держави. Слово "Русь" походить від фінської назви шведів "Ruotsi". Найдовше зберігалась мовна ознака, що свідчила про приналежність прийшлого етносу. Деякий час існувала двомовність, яка побутувала ще при дворі Ярослава Мудрого. Його сини були останніми київськими князями, котрі знали і шведську мову. Тому, незалежно від того, ким були Аскольд і Дир - норманами, як вважає літописець, чи останніми представниками полянської князівської династії Кия, як вважає більшість вчених, - у часи Аскольда (за літописом, між 862-882 рр.) Русь охоплювала найближчі до Києва території племінних союзів полян, деревлян, дреговичів, та південно-західних сіверян.

Це дає підстави вважати норманську теорію спростованою. Без сумніву, нормани в IX-XI ст. відігравали на Русі активну політичну роль. Безперечне й скандинавське походження Рюрикової династії. Але східнослов'янське суспільство ще до появи варягів мало свої продержавні утворення. Перша руська держава постала з поєднання багатьох, а не лише окремих чинників; варязький був лише одним з них. Руська історія тільки завдяки варягам є такою ж фікцією, як руська історія без них.

2. За хозарською теорію поляни є не слов'янами, а різновидом хазарів. Модель влади, яка існувала в Хозарії. Там водночас правили два царі -- цар по крові (хакан каган), та його "заступник" (хакан-бек). Тогочасні візантійські та арабські джерела згадують Аскольда з титулом хакана. Загальновідомо, що в середині VII ст. тюркомовні племена утворили в пониззях Дону й Волги та на Північному Кавказі могутню державу - Хозарський каганат. У VIII ст. він підкорив слов'янські племена полян, сіверян, радимичів та в'ятичів. Ці факти були використані для обґрунтування тези про хозарське походження Київської Русі. Наприклад, у Конституції Пилипа Орлика (1710) стверджувалось, що хозари-козаки першими прийняли християнство ще до Володимира Святого. Це означало, що протоукраїнська держава, де головною силою були хозари-козаки, раніше за Володимира прилучилася до європейської цивілізації. Постала ця гіпотеза за конкретної політичної ситуації, на основу пошуку протидії (зокрема, й ідеологічної) політиці Москви. Щоб уникнути будь-яких намагань довести спорідненість історії України та Московії, в т.ч. й щодо віри, П. Орлик і висунув тезу про хрещення «хозар-козаків», наголошуючи, що вони раніше навернулися до цивілізованого світу, не маючи ніякого відношення до азійського деспотизму Москви.

3. Панюркська теорія, за якою слово "Русь" походить від іранського і означає -- світлий та належить іраномовним мешканцям одного з регіонів Середнього Подніпров'я.

4. Теорія природно-історичного (автохтонного розвитку). Прибічниками цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М. Грушевський та інші. Прихильниками цієї теорії стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для створення своєї держави: високий рівень розвитку виробничих відносин, існувала майнова диференціація, відбувалося захоплення старійшинами общинних земель, багаточисельні військові походи, результатом яких була велика кількість здобичі. Основними джерелами є літопис "Повість врем'яних літ", яка розповідає про правління князя-слов'янина Кия (кін V -- поч. УІ ст.) та хроніка "Бертинські аннали".

Перші три концепції, хоч і мають під собою певну фактичну основу (варязьке походження багатьох руських князів, правління двох князів одночасно, різні варіанти походження слова "Русь" тощо), але ігнорують повністю ту обставину, що державність -- це результат тривалого соціально-економічного і політичного розвитку, її не можна принести ззовні. Тому чимало вчених схиляється до думки, що Київська Русь утворилася на власній основі внаслідок тривалого процесу первіснообщинного ладу та формування класового суспільства у східних слов'ян. Розвиток феодальних відносин, а також переростання органів племінного управління в державні органи сприяли перетворенню союзів племен у "княжіння" державного типу. Норманісти, як і антинорманісти, виникнення держави вважали кульмінаційним одномоментним актом, безпосереднім наслідком діяльності конкретної історичної особи. Під впливом такої доктрини опинилися покоління істориків XIX - першої половини XX ст. У центрі дискусії фігурувало обмежене коло питань - про походження назви «Русь», про те, до якого етносу могли належати літописні варяги й хто були перші руські князі. Хоча, як видно з літопису, автор під «варягами» розумів сукупність народів, що жили поза Руссю полянською, київською в тому числі й тих, що осіли в Західній Європі. Та русь вважалась варязькою, себто закордонною, а київська - корінною, метропольною. «Варязьку русь» і вивів у IX ст. Рюрик у Подніпров'я.

Висновки

Отже, розглянувши історичні і географічні умови виникнення давньоруської держави, хочу зазначити, що її поява була обумовлена кількома групами чинників, а саме соціально-економічних - вигідне розташування насамперед Києва, тому що поляни, скі мешкали на Київщині, мали відносно високу культуру, й цілком логічно що саме Київ став центром слов'ян. Розташований на важливому торгівельному шляху «З варяг у греки», Київ швидко став великим і важливим містом для східних слов'ян. Політичні чинники - необхідність об'єднання для захисту від кочовиків, розклад родоплемінних відносин і диференціація суспільства. Культурні чинники - племена мали схожі культурні риси - обряди, способи захоронення небіжчиків, орнаменти на побутових предметах, свята та вірування. Важливим є питання про виникнення Київської держави, адже доведення пріоритетного права українського народу на культурну спадщину Київської держави є важливим для нашої історії. Основні теорії походження це Норманська, Хазарська, Панюркська. Особистої підтримую Норманську теорію, тому що факти доведені вченими мені здаються переконливими.

Список використаних джерел та літератури

1.Антонович М. Історія України (Княжа доба). - Т.1. - Прага, 1942. - 78 с.

2.Білоцерківський В.Я. Історія України. Виникнення Київської Русі, ст. 27.

3.Там само - с. - 28- 33.

4.Бойко О.Д. Історія України. -- 3-тє. -- Київ : Академвидав, 2005.

5.Грушевський М. Історія України-Русі. -- І -- III тт.. -- Львів : 1898 -- 99.

6.Дорошенко Д. Нарис історії України. - Т. 1. - Варшава, 1932. - 232 с.

7.Субтельний О. Україна: Історія. - К.: Либідь, 1991.

8.Толочко П.П. Давня історія України: У 2 кн.. -- Київ : 1995.

9.Томашівський С. Історія України. Старинні і середні віки. - Львів, 1919. - 186 с.

10.Тихомиров М.Н. Русское летописание. -- М., 1979. -- с. 22-48.

Размещено на Allbest.ru