"Помаранчева революція" та її наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

На тему: «Помаранчева революція" та її наслідки»

Вик ст. гр. АР-36 Цаленчук М.

Зміст

Введення

1. Помаранчева революція

2. Хід подій помаранчевої революції

3. Символіка і значення назви

4. Модель помаранчевої революції

5. Наслідки та підсумки

Висновок

Список літератури

Введення

Історик А. Тойнбі писав, що цілі цивілізації занурювалися у важку кризу від того, що панує меншість раптом починало вірити в міфи, які вона сама впроваджувало у свідомість мас, щоб ними маніпулювати. Це і відбулося в пострадянських державах. Спочатку владна еліта впровадила в масову свідомість гранично примітивний міф про західну демократії з її нібито чесними і рівноправними виборами - щоб домогтися пасивного згоди на ліквідацію радянської державності. Потім та ж сама владна верхівка нахабно маніпулювала виборами, найчастіше цього навіть не приховуючи, так що більшість громадян просто плюнуло на цей "демократичний інститут". І раптом, коли цю верхівку стали скидати, використовуючи вибори лише як момент дестабілізації влади, ця сама верхівка чомусь вирішила, що вибори всерйоз.

У силу цього, актуальність даної роботи підкреслюється тим, що на Україну опозиція, використовуючи технологію виборів, сама прийшла до того, що втратила свою владу.

1. Помаранчева революція

Оранжевая революція (укр. Помаранчева революція) - кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді-грудні 2004 року, і противниками його основного конкурента Віктора Януковича. Початком Помаранчевої революції вважають акцію протесту після оголошення Центральною виборчою комісією (ЦВК) попередніх результатів, згідно яких переміг його суперник від влади-Віктор Янукович. Згодом Верховний суд України констатував факти порушень у процедурі голосування і підрахунку голосів виборців, скасував постанову ЦВК про результати виборів і зобов'язав її знову провести повторний тур голосування. Протестувальникам вдалося змусити владу України дочекатися рішення Верховного суду і на його підставі повторно провести повторний тур голосування на президентських виборах. У результаті повторного голосування перемогу здобув Віктор Ющенко.

Основною базою об'єднаної опозиції стали західні і центральні області України, в той час як В. Ф. Януковича підтримали переважно східні та південні регіони країни. Громадська думка РФ перебувало на боці Віктора

Януковича, західних країн - на боці української опозиції. Ряд державних діячів країн Європи виступав у якості посередників між протиборчими силами.

Зміна уряду Україна, що відбулася в результаті Помаранчевої революції, і пов'язана з цим радикальна переорієнтація внутрішнього і зовнішньополітичного курсу країни (докладніше див Зовнішня політика України) дали привід багатьом спостерігачам говорити про чергу "кольорових" революцій, що почалася зі зміни влади в Сербії та продовжилася в Грузії і на Україну, намагатися знайти аналогії між ними та визначити ті держави, в яких можливе повторення "кольорових" революцій. Зі свого боку, влади країн, які називалися як потенційні об'єкти застосування "революційного досвіду", почали певні контрзаходи для недопущення цього.

2. Хід подій помаранчевої революції

22 листопада 2004 - наступний день після другого туру голосування, в ході якого виборці повинні були зробити свій вибір між діючим прем'єр-міністром Віктором Януковичем і кандидатом від опозиції Віктором Ющенком, коли стало зрозуміло, що офіційні попередні результати різко відрізняються від даних екзит-полів . Прихильники Ющенка і іноземні спостерігачі з Європи та США заявили, що вибори проведені із численними порушеннями та такі розбіжності є результатом підтасування на користь провладного кандидата. У цей же день Президент РФ Володимир Путін зателефонував Віктору Януковичу і привітав його з перемогою на виборах Президента України. Прихильники опозиції підготувалися до акцій протесту заздалегідь. Вже за добу до оголошення попередніх результатів на київській площі Незалежності (укр. майдан Незалежності) почали встановлюватися намети й трибуни для проведення виступів опозиції. За кілька годин до оголошення Центральною виборчою комісією попередніх даних почали звучати заяви про фальсифікацію виборів на користь Віктора Януковича.

23 листопада в містах Західної України, в Києві і ряді інших міст і обласних центрів почалися мітинги на підтримку кандидата від опозиції. Основною ареною народного невдоволення став Майдан Незалежності, де зібралося на мирну демонстрацію, за різними оцінками, від 100 до 500 тисяч осіб з усієї країни. Мітинги й пікети проходили також перед будинками Адміністрації Президента, Верховної Ради - українського парламенту, уряду тощо Відмітною знаком демонстрантів став помаранчевій колір - колір передвиборної кампанії Ющенка (прихильники Януковича використали білий і блакитний кольори). Міська влада Києва, Львова та декількох інших міст відмовилися визнати законність офіційних результатів, а сам Ющенко, відмовляючись визнавати офіційні результати виборів, прийняв із трибуни Верховної Ради символічну присягу перед народом України як новообраний президент.

Ющенко вступив в переговори з діючим президентом Леонідом Кучмою, бажаючи мирним шляхом домогтися визнання своєї перемоги, але переговори були перервані вже 24 листопада, оскільки позиція Ющенка не передбачала іншого результату переговорів, крім проголошення його президентом. Після оголошення остаточних результатів, згідно з якими переможцем був визнаний Янукович, Ющенко виступив перед своїми прихильниками в Києві, закликавши їх почати "Помаранчеву революцію" і за допомогою страйків паралізувати діяльність уряду, змусивши владу не визнавати результати виборів: "Шлях до компромісу через демонстрацію народної волі - це єдиний шлях, який допоможе нам знайти вихід з цього конфлікту. Таким чином, Комітет національного порятунку повідомляє про загальнонаціональний політичний страйк ".

3 грудня 2004 Верховний суд України після багатоденного обговорення визнав численні факти порушення законів і Конституції України в ході виборів, в результаті чого вимоги Ющенка були частково задоволені - зокрема, результати другого туру голосування були оголошені недійсними. Слідом за цим рішенням Верховна Рада змінила склад Центральної виборчої комісії й прийняла поправки до закону про вибори президента з метою перекрити основні канали фальсифікації виборів. Прийняття цих виправлень було результатом компромісу між владою і опозицією. У пакеті з ними була затверджена конституційна реформа, що обмежує владу президента України й передає частину його повноважень кабінету міністрів і парламенту.

У ході повторного голосування, проведеного 26 грудня 2004 року, переміг Віктор Ющенко. Спроба прихильників Віктора Януковича опротестувати результати повторно проведеного другого туру виборів не принесла результатів, і ще до закінчення судового засідання Віктор Ющенко був офіційно визнаний президентом України в публікації "Урядового Кур'єра" (що означає офіційне закінчення виборів).

3. Символіка і значення назви

Символом, під яким об'єдналися українські революціонери, став помаранчевий колір, який ще до початку активних дій на Площі Незалежності став носитися в елементах одягу чи аксесуарах переважно молоддю та політично-активним населенням. Потім до помаранчевого кольору додалася символіка Віктора Ющенка: логотип із підковою щастя, написи "Так!" (Укр. "Так!"). Одним з яскравих символів революції став апельсин (укр. Помаранч), прихильники Ющенка дарували їх один одному та противників. Останні розповсюджували чутки про те, що апельсини наколоті чимось, що змушує людей протестувати.

Вербальним символом стало слово "Майдан" (укр. площа). В українських політиків усіх таборів стало популярним говорити про "ідеали Майдану"

Після завершення революції у багатьох ЗМІ спливла новина, що повнолітній син президента-Андрій, оформив на себе авторські права на революційну символіку і оранжевий колір, що викликало обурення серед багатьох громадян. З іншого боку не слід забувати, що "помаранчева" символіка-символіка особистої виборчої кампанії Віктора Ющенка.

Символом "помаранчевої революції" вважається баба Параска, жінка похилого віку з Тернопільської області, яка прийняла активну участь в акціях протесту на Майдані незалежності.

Як у 2005 р., так і тепер суспільство незадоволене, у першу чергу, “внутрішнім розбратом” серед помаранчевої команди та невиконанням передвиборчих гасел, на кшталт “бандитам - тюрми!”, відсутністю видимих результатів боротьби з корупцією, тінізацією економіки тощо. Не проведено системних реформ в податковій системі та оплаті праці, в енергетичному секторі, у відносинах між центром і регіонами, загальмувалися соціальні програми і т. п. помаранчевий революція мітинг символіка

По-друге, викликає заперечення кадрова політика, за якою першорядне значення має приналежність до певної команди, особиста відданість і родинні зв'язки, а не професійні якості й ділові риси. При такій схемі марно очікувати притоку нових особистостей, а отже, й нових ідей, нового розуміння перспектив розвитку. Для політичної еліти наступив період кардинальної, а не номінальної ротації.

Як наслідок, значна частина громадян, які були активними учасниками “помаранчевих” подій і вважали, що вони “виграли” відразу після перемоги розчарувалися, їхні завищені очікування стали крахом надій.

У той же час слід зазначити позитивні зміни в країні. Головним надбанням нової влади є демократизація суспільства, значне розширення рамок свободи слова, демократичний підхід влади до засобів масової інформації, регулярні зустрічі керівників держави з представниками ЗМІ, прес-конференції тощо.

У виборах 26 березня 2006 року 3%-й бар'єр подолали 5 партій і блоків. Найбільше голосів набрала Партія регіонів - понад 32% (186 депутатських мандатів); БЮТ - понад 22% і 129 мандатів; НСНУ - трохи менше 14% і 81 мандати, СПУ - менше 6% і 33 мандати; КПУ -3,6% і 21 мандати. Вибори 2006 р. вперше відбулися за пропорційною системою. Проте головну роль у виборі людей відіграли не партійні програми, а авторитет лідерів. Парламентська кампанія стала фактично продовженням президентських виборів; відносна перемога Партії регіонів розглядалася як реванш за попередню поразку. Проте набраної кількості голосів “регіоналам” навіть у союзі з комуністами було недостатньо для формування парламентської більшості. “Помаранчеві” мали у сукупності більше голосів. Така ситуація зумовила тривалий переговорний процес і жорстку боротьбу.

У липні 2006 р., завдяки переходу соціалістів до стану антипомаранчевих сил, було створено т. зв. Антикризову коаліцію, а Олександр Мороз вдруге став Головою ВР (вперше у 1994-1998 рр.). До того ж стали чинними поправки до Конституції, які значно зменшували повноваження Президента.

В.Ющенко прагнув виправити становище шляхом підписання всіма політичними силами Універсалу національної єдності, але цей документ, хоч і був підписаний влітку 2006 р., не отримав ніякої юридичної сили.

В умовах, коли популярність пропрезидентських сил стрімко падала, В.Ющенко не наважився на розпуск Парламенту і подав до ВР кандидатуру В.Януковича на посаду Прем'єр-міністра. У новий уряд увійшло декілька представників від “Нашої України”. Проте спільної роботи не вийшло: міністри-“нашоукраїнці” були по черзі звільнені. Почалася боротьба за повноваження Президента, які не були чітко визначені внаслідок змін до Коституції. Крім того, частина депутатів “Нашої України” та “Блоку Юлії Тимошенко” перейшла до складу Антикризової коаліції. Виникла загроза створення у Парламенті конституційної більшості (300 депутатів) під керівництвом Партії регіонів, яка б остаточно нівелювала волевиявлення виборців, значна частина яких голосувала за “помаранчеві” сили та могла у будь-який момент змінити Основний Закон України.

У такій ситуації В.Ющенко 2 квітня 2007 р. видав Указ про дострокове припинення повноважень ВР і призначення нових виборів. Більшість депутатів ВР не визнали Указу Президента, вважаючи його неконституційним. Їх підтримав Прем'єр В.Янукович та члени Кабінету Міністрів. В країні розгорнулася політична криза, яка супроводжувалася протистоянням демонстрантів на вулицях Києва, боротьбою в Конституційному суді та Генеральній прокуратурі, новими Указами Президента та Постановами ВР. Зрештою, 27 травня, коли обидві сторони усвідомили, що подальша ескалація конфлікту є безперспективною й навіть небезпечною, у результаті переговорів було досягнуто політичних домовленостей. Четвертим Указом Президента було призначено дострокові вибори до ВР на 30 вересня 2007 року.

На позачергових виборах до Парламенту пройшли знову 5 партій і блоків: Партія регіонів (34,37 %), Блок Юлії Тимошенко (30,71 %), Блок “Наша Україна-Народна самооборона” (14,15%), КПУ (5,39%), Блок Литвина (3,96%). Соціалістична партія, набравши 2,86%, до ВР не потрапила.

У новому складі ВР БЮТ і НУНС утворили парламентську більшість із 227 депутатів. Головою ВР було обрано Арсенія Яценюка, а прем'єр-міністром - Юлію Тимошенко. Але “запас” у два голоси створював проблеми для коаліції навіть при простому голосуванні, коли потрібно набрати щонайменше 225 голосів. Цим сповна скористалися опоненти.

Перші місяці 2008 року Парламент не спромігся працювати в нормальному режимі, оскільки представники Партії регіонів блокували трибуну й крісло спікера. Головною причиною таких дій вони визнали спільну Заяву Президента, Прем'єра і Голови ВР про приєднання до плану дій щодо членства у НАТО (т. зв. ПДЧ), хоча такий план є лише ключем до дверей цієї організації. Значна частина суспільства через брак інформації про НАТО та стереотипи радянської пропаганди не підтримує північноатлантичного напрямку дій керівників держави.

Водночас, можна вважати успіхом прийняття України у 2008 р. до Світової Організації Торгівлі (СОТ). У підсумковій декларації Бухарестського самміту лідерів 26 країн вперше щодо Грузії та України вжито формулу, що ці країни будуть прийняті до НАТО.

Багато у чому унікальний шанс наша держава отримала внаслідок рішення УЕФА про проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 р. у Польщі та Україні, що дає сподівання на значні інвестиції в розвиток економіки, шляхів сполучення, спортивних і готельних комплексів, сфери послуг тощо.

У 2008 р. уряд Ю.Тимошенко розпочав виплату заощаджень (до 1000 гр.) колишнім клієнтам Ощадбанку СРСР. Значно збільшилися суми виплат сім'ям при народжені дитини. Одночасно зросла інфляція, яка вже у попередньому 2007 році становила понад 16% (найвищий показник із 2000 року). Значно погіршилася соціально - економічна ситуація восени 2008 року у зв'язку із світовою кризою, до якої Україна виявилася абсолютно не готовою. Особливо небезпечним стало становище у банківській сфері, відбулося значне падіння гривні по відношенню до американської та європейської валюти. Але навіть криза не привела до злагодженої роботи усіх гілок влади в Україні. Навпаки, ще більше загострилися відносини між президентом В.Ющенком та прем'єр-міністром Ю.Тимошенко.

Україні бракує стабільності. Але обраний шлях національно-державного самовизначення залишається незмінним. Українці мають усі шанси стати громадянами “єдиної, великої і сильної держави” (М.Грушевський).

4. Модель помаранчевої революції

Помаранчева революція слідувала моделі, яка вперше проявилася при поваленні режиму Слободана Мілошевича в Сербії, а згодом була використана під час Революції троянд у Грузії. У всіх цих випадках революційні виступи мас, що завершилися перемогою, починалися як би спонтанно, однак на ділі були результатом цілеспрямованої агітаційно-пропагандистської кампанії та об'єднання опозиційних сил у потужний блок. Кожного разу вони починалися з невизнання опозицією перемоги на виборах кандидата від влади і масових демонстрацій протесту проти такого результату виборів.

Досить характерним для такого роду подій є явна патріотична і навіть націоналістична забарвлення. Приклади цьому та ж Революція троянд, Кедрова революція в Лівані, спрямована проти сирійської гегемонії, Тюльпанова революція в Киргизії та ін Для української Помаранчевої революції таким проявом став опір проросійського кандидата, яким був Янукович. Це пояснюється тим, що основною рушійною силою революції був народ на Україну середній клас, найбільш національно орієнтований шар суспільства.

Активною учасницею всіх трьох революцій стала молодь. Найбільш відомо студентський рух Отпор, яке своєю активністю сприяло приходу до влади в Сербії Воїслава Коштуніци. У Грузії студентський рух називалося "Кмара", на Україну - "Пора!", В Білорусії - "Зубр" і "Бунт" - вони, правда, великих успіхів у боротьбі з владою поки не домоглися.

Представники антипрезидентських сил і західна преса вказують, що активістів студентських рухів фінансували і навчали тактиці політичної організації і ненасильницьких методів боротьби західні соціологи й політтехнологи, які, у свою чергу, отримували кошти від ряду західних урядових і неурядових організацій.

До особливостей революції слід віднести надзвичайну толерантність учасників. Не дивлячись на дуже гарячі дискусії і словесні перепалки йшли по всій країні, в ході центральних подій практично не було актів фізичного насильства, чого не уникли деякі інші "кольорові революції".

Учасники подій найяскравішим враженням називали незвичайне відчуття братерства та єднання панували на площі Незалежності.

5. Наслідки та підсумки

29 вересня 2006 віце-прем'єр України Андрій Клюєв заявив, що з фасаду Головпоштамту на майдані Незалежності будуть прибрані написи, що залишилися там з часів "помаранчевої революції", оскільки серед написів є вкрай некоректні висловлювання на адресу: росіян, євреїв, Донбасу, Петра Симоненка, КПУ, Віктора Януковича, Партії регіонів.

Написи на фасаді Головпошти, а також портрети лідерів "помаранчевої революції" були частково стерті ще по завершенні президентських виборів 2004 року. Решта на двох колонах центрального входу написи і малюнки за спільним рішенням міської влади і "Укрпошти" були збережені і накриті склом, як "пам'ятник".

На новий 2007 рік влада Києва відмовилися від використання символу нового року (за китайським місячним календарем) - "вогненної свині" в оформленні головної ялинки країни на майдані Незалежності з-за можливих інсинуацій з приводу схожості кольору символу року з "революційним" кольором пропрезидентської партії " Наша Україна ".

Помаранчева революція зробила Україну відомою всьому світу і навіть певною мірою модною країною, так в ряді парламентів провідних країн світу лідерів революції зустрічали помаранчевою символікою, косу одного з лідерів - Ю. Тимошенко повторювали дизайнери моди та ін

Експерти розходяться в оцінці чи була Помаранчева революція революцією по суті. Радикальних змін в державному або громадському устрої не відбулося. Але у низці громадських інститутів Україні відбулися стрибкоподібні зміни. Найбільш наочно це видно по безпрецедентного зростання свободи ЗМІ. З відходом президента Кучми політичне життя на Україну Диверсифікувалась, припинилася ситуація, коли всі основні питання діяльності держави вирішувалися в одному центрі і фактично з волі однієї людини - президента країни. Політична еліта змушена перейти на інші стандарти взаємодії, набагато ближчі до стандартів цивілізованості суспільства. Саме процес переходу на нові політичні стандарти зовні виглядає як певна нестабільність.

Парламентські вибори 2006 року вперше в історії України переважною більшістю спостерігачів були визнані вільними і демократичними. Прямим наслідком Помаранчевої революції став факт визнання Україною єдиною вільною країною з пострадянських держав, за винятком країн Балтії, авторитетної міжнародної правозахисної організацією Freedom House в 2005 і 2006 роках.

Висновок

Основним підсумком подій Помаранчевої революції на Україну було те, що вперше в політичній технології приходу до влади був використаний механізм виборів. Політичне протистояння на Майдані завершилося перемогою команди Ющенка. Політологи чудово знали, що механізм "класичних" виборів, як і "класичний" суверенітет національної держави демонтовані в східноєвропейських країнах, втягнутих в орбіту Заходу. Другий об'єктивною тенденцією розвитку політичної системи після подій помаранчевої революції стало посилення націоналістичних тенденцій.

Досвід усіх вже здійснених "помаранчевих" революцій показав, що їх ненасильницький характер є умовністю. Ненасильницькі дії створюють загальний фон і на першій стадії викликають симпатії населення і залучають масових учасників. Але вже на попередньому етапі підготовки революції в ній створюється "тверда" воєнізована група, яка у вирішальний момент повинна здійснювати насильницькі дії (зі зброєю або без зброї залежно від обставин).

Список літератури

Центральна виборча комісія України. Повторне голосування виборів Президента України 21 листопада 2004 року. Підсумки голосування по регіонах України (укр.)

podrobnosti.ua Явлінський: Причина кризи на Україну-умисне порушення владою законів http://lenta.ru/articles/2004/11/22/kiev/

Размещено на Allbest.ru