Формування Національного архівного фонду України: історія та сучасні проблеми

Отже, з культурологічного боку, Національний архівний фонд України - це невід'ємна і важлива складова частина національної і загальносвітової культурної спадщини, сукупність належних Україні як державі цінних архівних документів. її найціннішими компонентами є унікальні документи, що вносяться до Державного реєстру національного культурного надбання. З архівознавчого погляду НАФ - не лише комплекс матеріальних носіїв із зафіксованою на них різними способами цінної ретроспективної документної інформації, а й найвища класифікаційна категорія. Водночас НАФ є правовою категорією, тому що вона в цілому або будь-якими своїми частинами вступає в певні правовідносини, породжує конкретні права, обов'язки і відповідальність юридичних і фізичних осіб. Крім того, НАФ - це глобальна, складно структурована інформаційна система, складова світових і вітчизняних інформаційних ресурсів.

2.2 Державна реєстрація документів Національного архівного фонду

З метою встановлення правового статусу документів, підтвердження права власності на них та забезпечення державного контролю за їх збереженістю Держкомархів та уповноважені ним державні архівні установи здійснюють державну реєстрацію документів НАФДержавна реєстрація документів Національного архівного фонду - реєстрація уповноваженими державними установами усіх документів, які віднесені до НАФ, незалежно від місця їх зберігання і форми власності, здійснювана з метою забезпечення державного контролю за збереженістю документів..

Державній реєстрації підлягають документи, що віднесені експертизою їх цінності до НАФ, незалежно від місця їх зберігання та права власності на них. Факт реєстрації засвідчується в реєстраційному свідоцтві, яке може оформлятися на окремий документ, групу чи комплекс документів. Його отримують усі архіви та фізичні особи (громадяни), що зберігають документи НАФ. У свідоцтві зазначається сумарна кількість взятих на державний облік документів НАФ, які на момент реєстрації зберігаються в сховищах архівів або у приватному зібранні. Чинність свідоцтва поширюється на всі документи НАФ, що надходитимуть до цих архівів і приватних архівних зібрань, з моменту державної реєстрації. У разі зміни кількості і стану документів внаслідок проведення внутріархівних робіт реєстраційне свідоцтво не переоформлюється. Про видачу реєстраційного свідоцтва робиться запис у книзі державної реєстрації документів.

Документи, на які оформлено реєстраційне свідоцтво або поширена чинність виданого раніше свідоцтва, та описи цих документів у встановленому порядку позначаються штампом “Україна. Національний архівний фонд”.

Порядок видавання, переоформлення, внесення змін до реєстраційного свідоцтва та його анулювання, відповідальність за недотримання порядку державної реєстрації документів НАФ, а також інші питання, пов'язані з державною реєстрацією документів НАФ, регулюються “Положення про державну реєстрацію документів Національного архівного фонду”.

ВИСНОВКИ

Дослідивши тему "Національний архівний фонд України: історія та сучасні проблеми", хочу зазначити, що на сьогоднішній день ця тема є дуже актуальною. Актуальність теми підтверджує те, що Національний архівний фонд України становить одне з найбільших багатств та інформаційних ресурсів українського народу, складову частину вітчизняної і світової спадщини. Його взято під державну опіку і захист, а його комплектування і зберігання віднесено до пріоритетних завдань державної політики.

Поняття НАФ України в архівознавстві представлено як сукупність документів, що відображають історію духовного і матеріального життя українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації, зберігається в архівних установах державної, комунальної чи приватної форм власності як в Україні, так і за рубежем, а також відзначила, що кожна держава, нація мають свої матеріальні й духовні цінності, в тому числі архівну спадщину.

Документи НАФ України, склад якого представлено документами, що повноцінно відбивають усі напрями життєдіяльності суспільства, зберігаються в державних установах та приватних колекціях і перебувають під охороною держави.

Облік збереження і використання цього цінного для держави інформаційного мотиву є основними завданнями архівних установ України.

Найважливішим компонентом НАФ є унікальні документи, що вносяться до Державного реєстру національного культурного надбання.

Таким чином, з архівознавчого погляду НАФ - не лише комплекс матеріальних носіїв із зафіксованого на них різними способами цінної ретроспективної документної інформації, а й найвища класифікаційна категорія.

НАФ є правовою категорією, тому що вона в цілому або будь-якими своїми частинами вступає в певні правовідносини, породжує конкретні права, обов'язки і відповідальність юридичних і фізичних осіб.

В Україні діяльність архівів, пов'язану з формуванням Національного архівного фонду, зберіганням його документів та використанням архівної інформації, регулюють норми близько 20 законів. Найзначнішими з них є Основи законодавства України про культуру, Закон України "Про інформацію", базовий галузевий Закон України "Про Національний архівний фонд та архівні установи України".

Відповідно до мети і завдань роботи було визначено поняття, внутрішню структуру НАФ, висвітлено історію і особливості його виникнення. Слід зазначити, що НАФ є глобальною, складно структуровою інформаційною системою, складовою світових і вітчизняних ресурсів.

Отже, можна зробити висновок, що в процесі написання роботи було розкрито не лише теоретичні питання діяльності Національного архівного фонду України, а й вказано на існуючі практичні проблеми, які потребують вирішення для ефективної реалізації покладених на НАФ України завдань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Законодавчі акти та нормативні документи

Про Національний архівний фонд і архівні установи: Закон України від 24 грудня 1993 р. - К., 1994. - 18 с.

Архівознавство: Елементарний підручник. - 4.1.: Пос. для самоосвіти і для уч. зак. Автори: Барвінський В., Веретенников В., Герасименко Ф. та ін. - X.: Рад. Школа, 1932. - 22 с.

Введенський А.О., Дядиченко В.А., Стрельський В.І. Допоміжні історичні дисципліни: Короткий курс. - К., 1963. - 207 с.

Наукова література

Архівно-слідчі справи репресованих: науково-методичні аспекти використання: Збірник наукових праць. Ред. кол. Р.Я.Пиріг. (голова) та ін. - К., 1998. - 161 с.

Бастьен Эрве. Спорные вопросы архивистики. Труды Историко-архивного института. - Т. 33. - М., 1996. - С. 294-305.

Кисельов І.М. Про автоматизовану інформаційну систему архіву. Студії з архівної справи та документознавства: Т. 2 - К.,1997. - С. 29-33.

Мітюков О.Г. З історії архівів в Україні (від найдавніших часів до початку XX ст. Архіви України. - 1991. - № 2. - С. 29-40.

Момрик М. Українські архівні збірки при Національному архіві Канади Архіви України. - 1995. - № 1-3 С.?9-87.

Національна архівна інформаційна система “Архівна та рукописна Україніка” і комп'ютеризація архівної справи в Україні. Випуск 1. Інформатизація архівної справи в Україні: сучасний стан та перспективи. Збірник наукових праць. - К., 1996. - 308с.

Нова установа архівної системи. Архіви України. - 1994. -№ 1-6. - С. 14-17.

Портнов Г.В. Деякі питання формування Національного архівного фонду на сучасному етапі. Актуальні проблеми розвитку архівної справи в Україні: Доповіді та повідомлення наукової конференції 15-16 березня 1995 р. - К., 1996. - С. 22-25.

Принципи архівного опису: затв. спец. комісією з станд. опису та Секретаріатом комісії МРА з стандартів опису в січні і лютому 1992. Національна Архівна система “Архівна та рукописна україніка”. Вип. І - С. 260-271.

Путро 0.1. Архівний фонд Національної Академії наук України як складова частина НАФ: історія та сучасні проблем. Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи: Наукові доповіді Всеукраїнської конференції (19-20 листопада 1996 року): у 2-х ч. - К, 1997. - 4.1. - С. 56-61.

Рудельсон К.И. Современные документальные классификации. - М.: Наука, 1973. - 267 с.

Санцевич А.В. Роль архівів у розвитку історичної науки. Архіви України. - 1988. - № 3. - С. 19-25.

Студії з архівної справи та документознавства: Т. 2 - К., 1997. - С. 123-127.

Хенсен С. Архіви, особові фонди та рукописні зібрання: До правил уніфікованої каталогізації архівних та рукописних документів пер. з рос. В.Шаріпової Національна архівна інформаційна система “Архівна та рукописна україніка” і комп'ютеризація архівної справи в Україні. Вип. 1. Інформатизація архівної справи в Україні: Сучасний стан та перспективи: 36. наук. пр. - К.:1996. - С. 225-259.

Хорхордина Т.И. От архивоведения к архивософии? К постановке проблемы.

Христова Н.М. Інститут архівної науки в Маріборі. Студії з архівної справи та документознавства. - Т. 2. - К, 1997. - С. 121-123.

Шмельов В.Г., Сендик В.В. До питання оптимізації складу архівного фонду Академії наук УРСР. Архіви України. - 1990. -№ 4. - С. 28-31.

Довідкова література

Краткий словарь архивной терминологии. - М.-Л., 1968. - 58 с.

Словарь современной архивной терминологии социалистических стран. Вып. І. - М., 1982. - 265 с.; Вып. II. - М., 1988. - 316 с.

Размещено на Allbest.ru