Внесок Києво-Могилянської академії у розвиток освіти та наукових знань

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Наукове есе на тему:

“Внесок Києво-Могилянської академії у розвиток освіти та наукових знань”

Виконала:

Возна М.В.

студентка

біологічного факультету

група БЛБ-11

Львів 2015

На мою думку,тема “Внесок Києво-Могилянської академії у розвиток освіти та наукових знань” є надзвичайно цікавою і важливою для студентів. Адже якщо ми,дійсно,хочемо здобути диплом про вищу освіту,то повинні також знати і про розвиток цієї освіти,а особливо такого відомого українського університету,як Києво-Могилянська академія.

Києво-Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом, що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в період радикальних світоглядних і суспільно-політичних змін, народно-визвольної боротьби, формування національної церкви і держави. Освітянські традиції були закладені ще на початку XVII століття, коли Київська братська школа розпочала свою діяльність, розташувавшись на дарованій Галшкою Гулевичівною землі. Це трапилося 15 жовтня 1615 року, і саме монастир на цій землі став першим помешканням майбутньої Києво-Могилянської академії.Велику підтримку Київська братська школа одержала від гетьмана Війська Запорозького Петра Конашевича-Сагайдачного, який вступив до Київського братства з усім Військом. Таким чином, братство й школа дістають могутній захист, а козацтво стає силою, що підтримує загальнонародні інтереси, зокрема освіту і науку.У 1631 році у Києві виникає ще одна школа - Лаврська, заснована архімандритом Києво-Печерської лаври Петром Могилою. Об'єднавшись з Київською братською школою у вересні 1632 року, вона дістає назву Братської, або Київської, колегії, а керівником її стає Петро Могила, який заповів Колегії великі кошти - від срібного посуду до декількох сіл і величезної бібліотеки. Хоч вищі науки викладалися в академії латиною, проте руська, або українська літературна (книжна), мова з часом завойовує дедалі більший простір. Нею писали вірші, літописи, трактати, листи, акти, гетьманські універсали, укладали проповіді й повчання.

Києво-Могилянська колегія мала великий вплив на культуру України. "Школи Могили, - писав М.Возняк, - далеко поширили круг братських шкіл. Маючи професорами людей із західноєвропейською освітою, вони розвивали й серед українського громадянства та й у письменстві серйозний науковий напрям, ознайомлювали з західноєвропейською наукою й методами наукових дослідів"; знання латинської мови відкривало шлях до європейської науки. Діяльність Могили протікала в часи загострення соціальних, національних і релігійних відносин в Україні. Гарячі голови, проймаючись народним болем і шукаючи волю, йшли на Січ. Помірковані, захищаючи свої станові інтереси, увірувавши "вищість" польської культури й католицької релігії приставали до унії проголошеної 1596 р. або католичились.

Але Петро Могила зумів перетворити Колегію на заклад європейського типу. "Могилянська колегія, - пише М. Чубатий, - стала правдивим першим українським університетом, що виховував сотні української освіченої інтелігенції за зразками західної культури". Тут вивчався курс наук, властивий для західноєвропейських університетів, впроваджувалися досягнення світової історії, літератури, поезії, філософії.

В Академії започатковуються природничі науки - астрономія, біологія, мінералогія, зоологія та інші, які поступово відділяються від філософії.

Лише в 1802 р. був вперше відкритий медичний клас, але природничі знання, які давала Академія, вивчення творів Авіценни, Везалії, Бекона, Гіппократа, а також чудове знання латині часто були вирішальним у виборі шляху випускниками Академії. Вони йшли навчатися до медичних закладів Європи. А з другої половини ХVІІІ ст. й до Госпітальних шкіл Росії.

В Києво-Могилянській академії освіту здобували такі відомі медики: основоположник акушерства, ботаніки й фізіотерапії Нестор Максимович Амбодик; Іван Полетика, професор Кельнської Академії, головний лікар Петербурзького генерального госпіталю; Данило Самойлович, який довів можливість протичумового щеплення, почесний член 12 зарубіжних академій; основоположник російської анатомічної школи Павло Згурський. Випускником Академії був Петро Чайка, який працював згодом штаб-лікарем у В'ятці (Росія) - дід знаменитого композитора П. І. Чайковського.

В Києво-Могилянській академії формувалась історична наука. Досить згадати, що літописці Роман Ракушка Романовський (Самовидець), Самійло Величко, Григорій Грабянка навчались в Академії. Їх "козацькі літописи" є прообразом сучасних історичних праць. Києво-Могилянська Академія дала й таких відомих істориків як Петро Симоновський, автор "Краткого описания козацком малороссийском народе", Василь Рубан, який видав "Краткую летопись Малой России", з додатком "Землеописание Малой России"(1777 р.); Микола Бантиш-Каменський - вчений, історіограф, управитель московського державного архіву, дійсний член Товариства історії і старожитностей; Максим Берлінський - археолог та історіограф Києва.

В Академії студентів навчали різним прийомам малювання, графіки й живопису. Саме тут складається одна з найбільших художніх та граверних шкіл в Україні. Визначними граверами України, які навчались в Академії, були Іван Митура, Іван Щирський, Леонтій Тарасевич, Григорій Левицький, широковідомі малюнки братів Івана та Василя Григоровичів-Барських. У продовж всього мандрівного життя Василь Григорович-Барський вів "Записки", які щедро ілюстрував. Повернувшись у 1747 р., був запрошений викладачем грецької мови до Академії, але невдовзі помер і був похований на території Києво-Могилянської Академії.

Серед вихованців Академії були й визначні іконописці, творці монументального і портретного живопису. Художня школа Києва впливала на весь православний світ від Москви до Балканських країн (за визначенням мистецтвознавця Павла Білецького). могилянський академія освіта

Неабиякого розвитку в академії досягло музичне мистецтво. З середини ХVІІ ст. в академії існує хорова школа; хори, академічний та Братського монастиря нараховували часом до 300 і більше чоловік.

Обидва залишалися незмінними, кращими серед усіх київських хорів, змагання яких відбувалося щороку на Контрактовій площі подолу. Музика органічно впліталась в академічне життя. Студентський хор і оркестр обов'язково запрошувались на травневі рекреації й літні гуляння, які відбувались на Борщагівці, Шулявці, Глибочиці, біля Кирилівського монастиря, а зимою в трапезній Братського монастиря й великому диспутному залі. Всі урочистості - зустріч гостей, релігійні свята, іменини ректора й професорів, день поминання Петра Могили, диспути - все супроводжувалось музикою і хоровим співом. Численні пісні й канти створені в Академії, йшли в світ, їх розносили студенти, які відправлялись на вакації або просто просити у добрих людей милостині. Академія дала багатьох професійних композиторів. Найбільш талановитими серед них були Максим Березовський (1745 - 1777) й Артем Ведель (1767 - 1808), музичний геній який до теперішнього часу хвилює серця.

Отже,можна сказати,що в усі часи Києво-Могилянська академія була і є культурним та релігійним центром. В її аудиторіях набували освіти чимало представників політичної,релігійної та військової козацької еліти. Тому вона є тим неоціненним скарбом в історії нашої держави,який дам нам не тільки багато відомих постатей і надзвичайну бібліотеку,але й започаткував те,що ми сьогодні називаємо вищою освітою. І,незважаючи на те,що я є патріотом свого університету,який вже встиг стати для мене рідним,я все таки не можу не оцінити величезне значення і роль Києво-Могилянської академії в історії.

Размещено на Allbest.ru