Архівні фонди музейних установ гуманітарного циклу всеукраїнської академії наук в 1920–1930-х роках ХХ століття: формування, склад і зміст документів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського

УДК [933.253:069.538]:[061.12+061.22](477)“1920/1940”.004.1.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Архівні фонди музейних установ гуманітарного циклу всеукраїнської академії наук в 1920-1930-х роках ХХ століття: формування, склад і зміст документів

27.00.02 - документознавство, архівознавство

Іващук Леся Анатоліївна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського. архівний документ музей

Науковий керівник член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор, ДУБРОВІНА ЛЮБОВ АНДРІЇВНА, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, директор Інституту рукопису

Офіційні опоненти:

1. доктор історичних наук, професор, Ківшар Таїсія Іванівна, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, старший науковий співробітник Інституту біографічних досліджень.

2. кандидат історичних наук, Сукало Алевтина Миколаївна, головний науковий співробітник відділу використання інформації документів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтв України.

Захист відбудеться 28 квітня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського за адресою: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3

З дисертацією можна ознайомитися в читальному залі бібліотекознавчої літератури Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

Автореферат розіслано 23 березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук А. О. Чекмарьов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перебування музеїв у складі Всеукраїнської академії наук (далі ВУАН), що розглядалися як науково-дослідна база академічних досліджень, було і залишається поширеною світовою практикою створення наукових музеїв в академічній системі. У період формування ВУАН вони являлись часткою загальної концепції структури установ Національної академії наук України, широко обговореної українськими вченими. Що стосується музеїв гуманітарного циклу, то крім суто наукових функцій, ВУАН виконувала функцію врятування цінностей історико-культурної спадщини у період руїни, революцій та війн.

Серед них - Музей українських діячів науки та мистецтва України, Український театральний музей (Музей театрального, музичного та кіномистецтва України), Київська картинна галерея (Київський національний музей російського мистецтва) та Музей мистецтв при ВУАН (Музей мистецтв ім. Б. та В. Ханенків). Окреме місце належить Кабінету-музею антропології та етнології ім. Ф. К. Вовка, що відразу засновувався як відповідна наукова лабораторія.

Цей період характеризується тим, що попри усі негаразди того часу, завдяки діяльності небагатьох сподвижників науки та культури сформувався цінний фонд архівних документів, що висвітлювали становлення науково-музейної роботи в галузі національної культурної та наукової спадщини. Склад і зміст архівних фондів є унікальним для осмислення історії національно-культурного руху нашої держави у найскладніші часи, вони розкривають роль музейних діячів як архівістів, організаторів фонду, комплектаторів музейних архівів та колекційних історичних документів, а також одночасно як академічних дослідників.

Історія архівної справи в музейному аспекті та архівознавча реконструкція документальних фондів вказаних музеїв при ВУАН, є актуальним питанням архівознавства і документознавства та дозволяє висвітлити маловідомі аспекти формування архівного фонду нашої держави.

Стан наукової розробки теми. У вітчизняній історіографії відсутні спеціальні праці, присвячені комплексу документів 1920-1930-х рр., що стосувалися б формування та змісту архівних фондів академічних музейних установ ВУАН. Лише окремі аспекти цієї теми знайшли відображення в науковій літературі. У переважній більшості - це принагідні згадки про документи та науково-дослідну діяльність музейних установ ВУАН, що знаходимо у студіях, присвячених українській історіографії 1920-1930-х рр.; історії ВУАН у цей період; а також біографічні нариси щодо життєвого шляху та аналізу доробку того чи іншого співробітника ВУАН, що в свій час провадив науково-дослідну діяльність у музейних установах Академії. Ці праці, що детальніше розглядаються у першому розділі дисертації, розкривали різні фрагменти історії музейної справи, внесок окремих осіб у музейну справу, однак вивчення історії комплектування та змісту архівного фонду музеїв не було предметом окремого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження безпосередньо пов'язане з виконанням відомчих тем НАН України - «Книжкові та рукописні пам'ятки: історико-культурні дослідження бібліотечних зібрань, колекцій та рідкісних видань» (2002-2006 рр., № державної реєстрації 0102U000510) та «Унікальні книжкові та рукописні фонди: науковий опис, державна реєстрація» (2007-2009 рр., № державної реєстрації 0107U000172).

Метою роботи є реконструкція комплексу архівних документів та дослідження складу та змісту документальних фондів музейних закладів ВУАН гуманітарного спрямування, що мали окремий статус - Кабінету-музею антропології та етнології ім. Ф. К. Вовка, Музею діячів науки та культури України, Театрального музею, Картинної галереї та Музею мистецтв.

Основними завданнями дослідження визначено:

- проаналізувати стан дослідження проблеми та джерельну базу дослідження, встановити основні напрями та принципи музейної діяльності ВУАН;

- провести архівознавчу реконструкцію документальних комплексів та основні віхи історії музейних установ ВУАН, зокрема Кабінету-музею антропології та етнології ім. Ф. К. Вовка (1921-1936 рр.); Музею українських діячів науки та мистецтва (1918-1933 рр.); Українського театрального музею (1921-1934 рр.); Київської картинної галереї (1922-1934 рр.); Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (1921-1934 рр.);

- простежити формування архівних фондів цих установ, з'ясувати основні принципи створення музейних документальних фондів та провести предметно-тематичну класифікацію комплексів та груп документів відповідно до напрямів діяльності музеїв;

- встановити склад та зміст архівних фондів та колекцій музеїв, комплектування та використання архівних документів, ефективність науково-дослідної діяльності музейних установ під час їх перебування під егідою ВУАН, а також цінність архівної спадщини музеїв;

- виявити роль ВУАН як найвищого наукового осередку країни в розвитку музеїв як науково-дослідних установ, їх архівних фондів, внесок окремих діячів у формування фондів музеїв, організацію науково-пошукової та науково-дослідної роботи.

Об'єкт дослідження. Архівна спадщина музейних установ гуманітарного спрямування при ВУАН в 1920-1930-х рр. ХХ ст.

Предмет дослідження: формування архівних комплексів, склад і зміст архівних фондів музейних установ гуманітарного циклу як науково-дослідних установ ВУАН.

Методологічні засади дисертаційного дослідження ґрунтуються на загальних поняттях і категоріях, які забезпечують єдність підходів до досліджуваного об'єкту і реалізуються шляхом науково-критичного використання різноманітних джерел. При написанні дисертації було використано принципи історизму, системності та об'єктивності. У процесі дослідження, зважаючи на його тематику, використовувались як спільні для всіх гуманітарних наук методи, так і специфічні, притаманні саме історичному пізнанню (порівняльно-історичний, хронологічний, анкетно-біографічний). Крім загальнонаукових методів (типологія, класифікація), в даному дослідженні використовуються міждисциплінарні (структурно-функціональний) методи, історіографічного аналізу, а також архівознавчі методи (евристики, реконструкції тощо).

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1920-1930-і рр. ХХ ст., які становлять окремий етап процесу накопичення документальних фондів музейних установ України. Передумови створення музеїв пов'язуються нами з періодом 1918-1920 рр., коли опрацьовувалася концепція Академії. Однак, реальна діяльність розгортається у 20-х роках. Завершення дослідження здійснено не 1934 р., коли було реорганізовано ВУАН, а кінцем 30-х рр. ХХ ст., коли відбулася передача фондів музеїв до інших установ, а також вирішилася доля багатьох музейних академічних працівників.

Джерельна база дисертації - різноманітні за характером і змістом опубліковані та неопубліковані джерела державних архівів та фондосховищ бібліотек України. Джерельна база дисертаційного дослідження побудована на залученні архівних документів Центрального державного архіву органів влади і управління України (далі - ЦДАВО України), Центрального державного архіву-музею літератури та мистецтва (далі - ЦДАМЛМ), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (далі - ЦДАГО України), Державного архіву Київської області (далі - ДАКО); Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі - ІР НБУВ), Відділу рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського НАН України (далі - ІМФЕ), Музею театрального, музичного і кіномистецтва України (далі - МТМК), Наукового архіву Інституту археології НАН України (далі - НА ІА НАНУ), Інституту архівознавства НБУВ (далі - ІА НБУВ). Джерела складаються з управлінських документів як вищих органів влади, так і ВУАН та установ, що визначали розвиток науки у цей період, а також із документів наукової діяльності, що зберігаються у фондах наукових архівів та рукописних фондів установ, що містять документи з науково-організаційної та науково-дослідної діяльності музеїв. Значний масив документів становить комплекс особових архівних фондів видатних вчених та діячів культури, які займалися комплектуванням музейних фондів, проведенням експедиційних досліджень, науково-дослідною роботою. Зверталася увага й на підготовлені науковцями наприкінці 20-х - на початку 30-х рр. праці з обраної тематики, що не побачили світ, і збереглись у вигляді рукописів. Окрема складова - біографічні документи осіб, що брали участь у музейному академічному будівництві (в тому числі справи репресованих та реабілітованих діячів української науки та культури). У цілому залучалося понад 400 архівних справ.

До джерельної бази залучалися й видання УАН-ВУАН, зокрема «Збірник праць Комісії для вироблення законопроекту про заснування УАН», «Звідомлення» за різні роки, де висвітлювався стан справ з комплектування та наукової діяльності музеїв, академічні видання - збірники наукових праць, фахова періодика, що видавали музейні установи, пізніші публікації документів з історії ВУАН, зокрема «Історії Національної Академії наук» (за період 1918-1933 рр.) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому що:

- уперше за документами різних архівних установ та бібліотек проведено комплексну реконструкцію складу архівного фонду музейних установ гуманітарного спрямування, що перебували у складі ВУАН у період 1920-1930-х рр. шляхом фронтального перегляду масивів архівних документів;

- використано і введено до наукового обігу широке коло раніше невідомих архівних матеріалів, з'ясована їх значущість для історичних досліджень науки та культури України;

- розглянуто зміст архівних фондів музейних установ у співвідношенні з напрямами діяльності та історією установи;

- запропоновано предметно-тематичну класифікацію складу документальних архівних фондів на базі аналізу діяльності музеїв та напрямів науково-дослідної та науково-пошукової діяльності;

- узагальнено результати формування архівних фондів музеїв, що відображають історію науково-дослідної музейної роботи, комплектування колекційного музейного фонду;

- зазначено значну роль діячів науки та культури, а також музейних установ у збереженні національної документальної спадщини, становленні музеєзнавства в наукових установах ВУАН та в Україні;

- з'ясовано значну роль ВУАН в організації музейного документального фонду, науково-дослідної роботи та збереження історико-культурної спадщини.

Практичне значення даного архівознавчого дослідження стосується проведеної реконструкції архівної спадщини музейних установ, що поглиблює знання про історію формування музейного архівного фонду України, розкриває принципи наукового дослідження, систематизації та класифікації документів таких музейних установ при ВУАН, як: Кабінет-музей антропології та етнології ім. Ф. Вовка, Музей діячів науки та мистецтва України, Театральний музей, Музей мистецтв, Київська картинна галерея. До наукового обігу залучена велика кількість нових джерел з історії української науки та культури обраного періоду, встановлені походження та доля колекційних документальних фондів, окремих осіб, що заклали фундамент у формування архівних зібрань. Результати дослідження використано в рамках одержання спеціальності «Спеціальні історичні дисципліни» Інституту державного управління та інформаційної діяльності при Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Особистий внесок здобувача. Постановка і розв'язання всього комплексу завдань здійснені дисертантом одноосібно.

Апробація результатів дослідження. У руслі дослідженої теми було зроблено виступи на міжнародних конференціях: «Проблеми гармонізації традиційних і новітніх біблітечно-інформаційних ресурсів» (Київ, 2008); «Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики» (Київ, 2009 р.); круглому столі «Українська біографістика: науково-теоретичні, методичні та практичні здобутки - П'яті Чишківські читання з історичної біографістики» (Київ, 2009 р.).

Публікації. Результати дослідження висвітлені у п'яти одноосібних статтях та одних тезах, опублікованих у шести фахових виданнях згідно з вимогами ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел (546 найменувань, з них 453 - архівні). Обсяг основного тексту дисертації 179 с., загальний - 225 с.

Основний зміст

У Вступі обґрунтовано актуальність, хронологічні та географічні рамки дослідженої в дисертації тематики, а також мету роботи та основні завдання дослідження. Повною мірою розкрито об'єкт та предмет дослідження, подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

Розділ 1. «Історіографія питання, джерельна база та методологія дослідження. Загальні підходи ВУАН у розбудові музейної справи в Академії» складається з трьох підрозділів. Він характеризує історіографію дослідження та вивчення архівних фондів музейних установ ВУАН (1.1), охоплює огляд джерел та методологію дослідження (1.2), показує історичний контекст розвитку академічної музейної справи в 1918-1934 рр. (1.3).

Охарактеризовано основні наукові дослідження, пов'язані з вивченням історії музеїв, де міститься інформація про розвиток архівних фондів та роль окремих діячів у цьому процесі. Показано, що зазначена нами тема висвітлена в історіографії досить фрагментарно.

Перший період: дослідження 20-30-х рр. Висвітлено ряд імен авторів, які приділяли особливу увагу дослідженню музейної діяльності Академії та її музеям гуманітарного спрямування. Дослідження 20-30-х рр. сучасників формування фондів зокрема, П. Курінного, Ф. Ернста, Д. Щербаківського, М. Рудинського, С. Гілярова, В. Дубровського, Г. Лукомського містили загальну інформацію про діяльність музеїв та окремі наукові розробки документальних фондів в аспекті використання як джерельної бази своїх досліджень.

Документи музеїв вказаних установ у 1920-1930-х рр. вивчалися академічними вченими, які працювали з фондами музеїв як джерельною базою своїх досліджень та висвітлювали інформацію про них у наукових публікаціях у періодиці 1920-1930-х рр., як от: «Cреди коллекционеров», «Бібліологічні вісті», «Пролетарська правда», «Культура і мистецтво», «Нове мистецтво», «Культробітник», «Масовий театр», «Kulturchronik», однак, більшість з цих повідомлень були науково-популярними.

У період другої половини 30-50-х рр. дослідження документальної бази музейних установ не проводилося. Необхідно згади праці вчених які працювали в еміграції: історію ВУАН Н. Д. Полонської-Василенко, опубліковану в Україні лише в 1993 р., та нарис про М. Макаренка Демида Бурка, опублікований в 1988 р.

В 1963 р. Л. М. Сак опублікувала оглядову працю «Из истории возникновения и развития Киевского государственного музея западного и восточного искусства (1883-1945 гг.)». У 1974 р. опубліковано працю П. І. Руліна «На шляхах революційного театру».

Наприкінці 80-90-х рр. розпочинається новий етап відродження українскої культури, заповнюються білі плями історії науки, з'явилися ґрунтовні праці щодо історії музеїв та окремих діячів таких дослідників, як К. О. Акінша, С. І. Білокінь, Н. Крутенко, О. І. Білодід, В. Г. Киркевич, Д. Є. Макаренко, А. Ситник, Д. Малаков, Г. А. Скрипник. Останнім часом опубліковані праці таких учених як: В. Б. Звагельський, В. І. Граб, В. М. Тиндик, О. І. Гуржій, М. Б. Парахіна, А. Ю. Теодорович, О. О. Франко, С. Ж. Верезомська. За тематикою наукові дослідження були присвячені пам'яткознавчій діяльності академічних структур. Біографічні студії розкривали окремі аспекти діяльності музеїв. Необхідно згадати праці Р. В. Маньковської, О. І. Боня, О. О. Нестулі, які розкривали імена репресованих учених - музейних діячів, імена яких упродовж значного часу залишалися «забутими». С. І. Білокінь досліджував діяльність Ф. Ернста, П. Кульженко, С. Гілярова; О. І. Бонь - Музей українських діячів науки і мистецтва та пам'яткоохоронну діяльність О. П. Новицького; О. І. Білодід, В. Б. Звагельський - М. Макаренка; Н. Корнієнко - С. О. Гілярова; С. Ж. Верезомська, О. Нестуля - Ф. Ернста; О. О. Франко - Ф. Вовка та ін.

О. І. Гуржій та М. Б. Парахіна опублікували нарис діяльності етнологічних осередків України 20-30-х рр. ХХ ст.; Р. В. Маньковська - історію музейництва в Україні; В. Тиндик - історію формування етнографічної колекції НМІУ.

У 1993-1999 рр. вийшло чотири томи «Історії Національної Академії наук» за період 1918-1933 рр., в яких поруч з документами було проведено реконструкцію складу установ ВУАН, встановлено доробок учених, опублікованих праць, у тому числі бібліографії.

Разом з тим, документальні архівні фонди музеїв як об'єкт спеціального архівознавчого дослідження не розглядалися.

Розглянуто основні комплекси документів, пов'язаних з діяльністю музейних установ при Академії: Кабінету-музею антропології та етнології ім. Ф. К. Вовка, Музею українських діячів науки та мистецтва, Українського театрального музея, Київської картинної галереї та Музею мистецтв.

В Інституті рукопису (ІР НБУВ) зберігається архів УАН-ВУАН (ф. Х), переданий в 30-х рр., після реорганізації Академії до відділу рукописів Бібліотеки Академії наук. У його складі зберігаються офіційні документи щодо діяльності музеїв. Крім того, окремі документи є у комплексному фонді «Літературні матеріали» (ф. 1), у фонді Музичного товариства ім. Леонтовича (ф. 50). Особові фонди ІР НБУВ зберігають біографічні дані науковців, які зробили величезний вклад у розвиток науки та мистецтва, зокрема фонди М. П. Василенка (ф. 40), Г. П. Житецького (ф. 86), О. П. Новицького (ф. 279), П. М. Попова (ф. 285), В. М. Зуммера (ф. 291).

Деякі документи висвітлені в матеріалах фондів Ради Міністрів Української РСР (Харків - Київ) (ф. 2), Наркомату освіти (ф. 166) та фонду Міністерства освіти Української держави (ф. 2201) ЦДАВО України. У цьому архіві зберігаються документи вищого партійного та державного керівництва УСРР, що відображають його ставлення до діяльності установ ВУАН, окремих її науковців: офіційні документи, пов'язані з функціонуванням ВУАН та музеїв, що увійшли до її складу.

Уточнити й узагальнити форми і напрями наукової діяльності установ ВУАН задля поповнення музейних колекцій дають можливість архівні матеріали, що містяться у відділі рукописних фондів ІМФЕ. Зокрема фонд історика та мистецтвознавця Ф. Л. Ернста (ф. 13) містить листи-відношення до Ф. Ернста від музеїв, галерей, виставок, архівів, управлінь у справах мистецтв 1914-1941 рр., фонд Кабінету-музею антропології та етнології ім. Ф. К. Вовка (ф. 43) та фонд першого керівника кабінету-музею О. Г. Алешо (ф. 44) - матеріали про музеї ВУАН та їх роботу, відношення, описи музейної структури, робота за 1930 р.

З-поміж інших підвищений інтерес викликають матеріали ЦДАГО України. Маловідомі сторінки біографій українських науковців, трагічність сотень тисяч життєвих шляхів розкриває фонд репресованих (ф. 263).

Важливі документи про діяльність музеїв зберігаються у НА ІА НАНУ, зокрема протоколи засідань, листування з музеями Академії (1923-1932 рр.), списки членів 1928-1933 рр. Всеукраїнського археологічного комітету (далі - ВУАК).

У ЦДАМЛМ зберігаються матеріали таких документальних фондів, як фонд першого директора Українського театрального музею П. І. Руліна (ф. 90), фонд Д. П. Гордєєва (ф. 208), а також фонд Спілки художників УРСР (ф. 581).

В ІА НБУВ зберігається колекція документів вчених України, репресованих у 30-х, 40-х та 50-х рр. ХХ ст. (ф. 257).

У ДАКО зберігаються матеріали, які доводять активну наукову діяльність музеїв ВУАН, зокрема це фонд ВУКОПИС (Губкопмис) (ф. Р-4156). Фонд Музею-архіву перехідного періоду (ф. 2412) розкриває докази конфіскації музейного майна Держторгом в 1920-х рр.; фонд Київського губернського виконавчого комiтету (ф. Р-111) висвітлює протоколи та інші матеріали Комісії із закріплення будинків за професійними органами; фонд Київського окружного виконавчого комiтету (ф. Р-112) містить витяги із протоколів президії Окрвиконкому за 1927 р.; фонд Київського обласного комітету професійної спілки працівників вищих шкіл і науково-дослідних установ (ф. Р-742) - списки наукових співробітників та членів секцій ради.

Документи МТМК України дозволяють проаналізувати та оцінити історію виникнення та науково-дослідну діяльність Театрального музею.

Група надрукованих джерел представлена збірниками праць музеїв: «Антропологія» (1927-1930 рр.), «Бюлетень Кабінету антропології та етнології ім. Хв. Вовка», «Матеріяли до етнології» (1929-1931 рр.), «Річник Українського театрального музею» (1929), «Український театральний музей: Завдання і перспективи» (1927), «Збірник Музею діячів науки та мистецтва України, присвячений Миколі Лисенкові» (1930 р., т. І). Крім того, розкрито зміст друкованих видань самої Академії за досліджуваний період - «Звідомлення» ВУАН за 20-ті роки, «Збірник праць Комісії для вироблення законопроекту про заснування УАН», «Збірник Історично-Філологічного відділу ВУАН» тощо, періодичні персональні музейні видання, каталоги-путівники, у тому числі «Каталог виставки пам'яті Івана Левицького-Нечуя 1838-1918-1928» (1928), «Каталог картин Київської картинної галереї» (1928) тощо.

У третьому параграфі стисло розглянуто принципи музейної політики ВУАН, показано, що створення музеїв як науково-дослідної бази академічних досліджень у системі Академії наук було поширеною світовою практикою і тому стало часткою загальної концепції структури установ ВУАН. Академія взяла під свою опіку й гуманітарні художні музеї та тим врятувала для нащадків фонди цих музеїв, організувала поповнення новими матеріалами та експонатами, своєю працею вписала сторінку в музейну справу України.

Розділ 2. «Документальні фонди Кабінету-музею антропології та етнології ім. Ф. Вовка» розкриває заснування та розвиток Кабінету-музею антропології та етнології ім. Ф. Вовка, архівні документи, містить аналіз та класифікацію архівних комплексів, біографічних та бібліографічних матеріалів А. З. Носова, Л. С. Шульгіної та М. Я. Рудинського. Проведена класифікація документів на групи за змістом та предметно-тематичним складом.

Перша група документів стосується заснування кабінету-музею. Серед цих документів: Збірник праць Комісії для вироблення законопроекту про заснування УАН, в якому акад. М. Кащенко виклав програму організації кабінету-музею. В листах С. О. Єфремова, П. Я. Стебницького до Комісії з утворення УАН та О. Г. Алешо до Спільного зібрання Академії йдеться про рукописну і колекційну спадщину проф. Ф. К. Вовка тощо.

Друга група документів стосується організації науково-дослідної діяльності музею - це звідомлення УАН за 1921-1925 рр.: звіти кабінету-музею, а також протоколи Спільного зібрання ВУАН та документи вищих органів радянської влади 20-х рр.

Третя група - матеріали щодо поповнення експонатами музейної колекції, які містяться в фондах кабінету-музею та Ф. Ернста (ІМФЕ), фонді УАН-ВУАН (ІР НБУВ), а також матеріали наукових експедицій та прикладних досліджень, твори співробітників кабінету-музею.

Четверта група - друковані видання кабінету-музею, у тому числі збірник «Антропологія», «Бюлетень Кабінету антропології та етнології ім. Хв. Вовка при ВУАН», окремий 23 номер «Збірника Історично-філологічного відділу», повністю присвяченого науковим працям Кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка, «Матеріяли до етнології» тощо. Сьогодні ці опубліковані документи рівноправно можуть бути віднесені до документів архівного зберігання у зв'язку з бібліографічною рідкістю цих видань.

До п'ятої групи ми відносимо документи, в яких розкривається практична науково-дослідна діяльність співробітників кабінету. Зокрема, доповідні записки відділу етнології Кабінету ім. Ф. Вовка, звіти, плани роботи, рукописи наукових заміток та статей, які так і не були надруковані дають можливість уявити величезний вклад в українську науку співробітників кабінету-музею та його прихильників. Виняткову цінність мають документи та матеріали стосовно наслідків наукових експедицій та польових досліджень, матеріали антропометричних та етнографічних польових досліджень населення України. Зокрема, це таблиці та картки антропометричних вимірів із зображеннями різних частин людського тіла багатьох націй та народностей, які проживали на території України.

У шостій групі містяться матеріали щодо фінансової та господарської діяльності кабінету-музею, матеріальні аспекти діяльності і кошториси зарплат, музейних витрат на придбання експонатів, утримання будинків та фінансування експедицій. Комплекс інвентарних книг розкриває нам зміст колекцій музею, бібліотеки, документальний склад збірок та наукових досліджень, співробітників та їх наукових праць протягом всього існування кабінету-музею.

Важливий комплекс документів біографічного характеру розкриває долю та життєвий шлях видатних учених, які працювали в кабінеті-музеї: О. Г. Алешо, А. З. Носова, Л. С. Шульгіної, М. Я. Рудинського та інших працівників, які проводили наукові дослідження, формували експозиції, а також мали великі заслуги у формуванні фондів музею.

Розділ 3. «Архівні фонди та опубліковані праці Музею українських діячів науки та мистецтва при ВУАН (1924-1933)» представляє історію та наукову реконструкцію архівного фонду музею, а також висвітлює його значення для історії науки та культури, діяльність видатних музеєзнавців, зокрема О. П. Новицького, Є. Я. Рудинської та Д. П. Гордєєва.

Показано велике наукове значення музею, створеного 11 лютого 1924 р. за ініціативою Біографічної комісії. 27 квітня 1930 р. музей було передано до складу установ циклу мистецтв Історико-філологічного відділу. У квітні 1931 р. передано до установ Другого соціально-економічного відділу. 13 лютого 1934 р. після реорганізації Академії передано до НКО УСРР. Після ліквідації музею частина зібрання потрапила до Історичного музею, частина - до інших музеїв, які тоді розміщувалися на території Печерської лаври. Документальні збірки музею та його архів офіційно потрапили до Відділу рукописів у 1942 р.

Необхідно виокремити декілька груп документів. Перша - документи щодо заснування музею та передачі його ВУАН: звідомлення, протоколи засідань Спільного зібрання Академії, листів ВУAН до відповідних урядових структур тощо. Вони вказують, що музей було приєднано разом з УНТ до Академії наук навесні 1924 р.

Друга група документів - офіційні документи щодо діяльності музею впродовж 1924-1933 рр. Це насамперед звіти та звідомлення ВУАН, в яких вказано, що музей підпорядковувався Кафедрі українського мистецтва. Зокрема, звіти Історико-філологічного відділу за 1928-1929 рр., О. П. Новицького за 1929-1930 рр. та самого музею за 1928-1932 рр. Протягом цього часу музей здійснив спробу привернути до себе увагу, влаштувавши кілька епізодичних виставок; найбільші з них присвячені М. Лисенку та І. Нечую-Левицькому, які мали значний успіх.

Третя група - документи, що стосуються наукових зв'язків музею з іншими установами, а також у справі поповнення експонатами, що містяться в УАН-ВУАН (ф. Х) ІР НБУВ, де зберігається цілий комплекс матеріалів з приводу наукових зв'язків та активної діяльності музею, відповіді музеїв України на анкету Музею українських діячів про місця, події, пов'язані з видатними вченими, письменниками; акти прийому портретів до музею, розписки музею про одержання матеріалів.

Група документів про виставкову діяльність музею міститься у фонді Музичного товариства ім. Леонтовича, де зберігаються акти та реєстр експонатів пам'яті М. В. Лисенка для виставки, присвяченої композитору. В особовому архівному фонді П. М. Попова є запрошення від музею на виставку, присвячену М. Лисенку.

Друковані видання музею: «Каталог виставки пам'яті Івана Левицького-Нечуя 1838-1918-1928»; Є. Я. Рудинська «Листи В. Горленка до Панаса Мирного (1883-1905)»; «Збірник Музею діячів науки та мистецтва України» Т. І, присвячений М. Лисенку (1930 р.).

Остання, шоста, група документів - про ліквідацію музею. У цих документах відображений склад колекції музею на момент ліквідації та його подальша доля. У документах відображені цінні колекційні документальні фонди музею, фамільні, родові, персональні документи видатних діячів України, їхні колекційні матеріали та творчі рукописи, велика кількість листів, а також велика картотека діячів науки та мистецтва України. Більшість цих документів сьогодні зберігається у фондах Інституту рукопису.

Розділ 4. «Документальні джерела художніх музеїв ВУАН: Українського театрального музею при ВУАН (1921-1934), Музею мистецтв (1921-1934) та Київської картинної галереї (1922-1934)» містить чотири підрозділи.

Перший підрозділ «Заснування та основні етапи розвитку Українського театрального музею при ВУАН» розкриває історію заснування музею при театрі «Березіль», його передачі ВУАН, основних етапів розвитку та виходу музею зі складу ВУАН під егіду НКО, а також подає класифікацію документів на групи за предметно-тематичним принципом, характеризує архівні документи музею.

Перша група - документи щодо заснування музею та його передачі ВУАН. Друга група - науково-дослідна діяльність музею. Третя група документів стосується наукових зв'язків музею з іншими установами. Четверта група документів розкриває виставкову діяльність, а також справу поповнення та інвентаризації музею. П'яту групу становлять друковані видання музею. Шоста група документів стосується долі музею після його переходу у відання НКО.

Приділено увагу біографії та виданням першого директора музею П. І. Руліна, оцінено його великий внесок у розвиток музею та трагічна доля. Висвітлено групу архівних біографічних документів, у тому числі автобіографія та листування.

Підрозділ другий «Музей мистецтв ВУАН та Картинна галерея у складі ВУАН» коротко розкриває заснування та наукову діяльність двох київських художніх музеїв, оскільки вони теж належали до гуманітарного циклу музейних установ Академії.

Пункт 4.2.1. «Музей мистецтв ВУАН (Музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків)» характеризує архівні документи з історії музею за обраний період, можна виокремити декілька груп. Перша - документи, які висвітлюють діяльність музею. Друга група документів торкається справи поповнення та інвентаризації музею. Третя група - документи, які висвітлюють виставкову діяльність музею. Четверта група - документи, які висвітлюють процес вилучення творів мистецтва Держторгом із музею. П'ята група документів - це друковані видання Музею мистецтв.

Пункт 4.2.2. «Київська картинна галерея (Музей російського мистецтва)» висвітлює архівні документи музею, серед яких можна виокремити декілька груп. Перша група архівних документів торкається заснування галереї. Друга група документів торкається періоду існування галереї при ВУАН. Третя група документів висвітлює поповнення та комплектування галереї (1923-1932). Друковане видання галереї - Каталог картин під редакцією А. С. Дахновича (1928).

Хоча художні музеї були взяті під егіду ВУАН певною мірою штучно у зв'язку із складною соціально-економічною та політичною ситуацією в країні в 20-х рр. (надалі й сьогодні вони підпорядковуються Міністерству культури та туризму), ці музеї були тим самим врятовані Академією від нищення. Особистий внесок у розвиток музею Ханенків належав С. О. Гілярову (вчений секретар), а також М. О. Макаренку, І. І. Вроні та М. Ф. Христовому, які були директорами Музею мистецтв, П. А. Кульженко, М. Вязьмітіній.

Особливу роль відіграв у створенні Картинної галереї А. Дахнович, завідуючий Музейним фондом, а згодом її перший директор, а також визначний вчений Ф. Л. Ернст.

Висновки

1. Започаткування музейних установ при ВУАН стало характерною ознакою періоду 1920-1930-х рр., оскільки на ті часи вона була єдиною організацією, яка змогла об'єднати навколо себе видатних науковців та цінні фонди історико-культурного значення. Архівні фонди музеїв гуманітарного профілю є тими історичними джерелами, що відкривають нову джерельну базу вивчення минулого української культури, мистецтва, науки, доводять роль ВУАН як науково-дослідного центру та її не лише наукове, а й загальнокультурне значення. Діяльність музейних академічних установ призвела не тільки до започаткування спеціалізованих архівних фондів, але й є важливою складовою Національного архівного фонду України. Сьогодні музейна спадщина ВУАН не збереглася як єдиний комплекс.

2. За принципами предметно-тематичної класифікації архівна спадщина музеїв ВУАН демонструє багатогранність форм діяльності, складається з таких внутрішніх груп, що відображають загальноорганізаційну структуру академічних музейних установ, а також основні напрями діяльності. Основний склад документів поділяється за принципами історії заснування та розвитку, предметного змісту щодо комплектування документами та бібліотечними фондами, науково-організаційної, науково-дослідної та науково-популяризаційної діяльності, зокрема, виставкової діяльності та підготовки друкованих видань музеїв; господарських, а також біографічних документів. Великий пласт документів стосується наукових досліджень працівників музеїв, у тому числі й численні творчі роботи.

3. Низка документів стосується науково-координаційної роботи в масштабах України, підготовки інструктивних документів, заснування музейних осередків та філій, проведення семінарів та засідань; лекційної і пропагандистської роботи, організації консультативної допомоги.

Окрема складова - колекційні фонди та матеріали експедицій, як описовий матеріал, так і анкетний та статистичний, бібліографічний, що сьогодні існує і в картковому варіанті, фотодокументах, матеріалах листування з різними організаціями на місцях, що відображають зв'язки музеїв та їх значення в загальнодержавному аспекті, науково-методичні матеріали розкривають розвиток музейної справи. Невелику, але змістовну групу становлять друковані видання музеїв, наукові праці, каталоги, провідники, бюлетені.

Оскільки вказані музейні установи було ліквідовано разом з ВУАН, архівні комплекси документів зберігаються переважно в академічних та відомчих архівах.

Сьогодні ці комплекси документів мають не другорядне значення для українознавчих та культурологічних досліджень, як джерельний матеріал для історичних досліджень в Україні.

4. Важливу групу представляють документи щодо реорганізації або ліквідації музеїв, що дає змогу простежити їх подальшу долю. 13 лютого 1934 р. за постановою президії ВУАН Музей мистецтв, Музей етнології, Театральний музей та Музей діячів науки та мистецтва України передано у відання НКО УСРР, а Музей антропології перейменовано у Музей докапіталістичних форм (пізніше Музей археології), він увійшов до складу Інституту історії матеріальної культури (з 1936 р. - Інститут археології АН УРСР). Сьогодні ці музеї перебувають у різному підпорядкуванні, вони не всі залишилися в складі Академії, що є об'єктивним процесом державного регулювання музейної справи. Разом з тим документна база щодо діяльності залишилася у складі архівного фонду НАН України і сьогодні зберігається в ІР НБУВ, рукописних фондах ІМФЕ, Інституті археології (зокрема, фонд ВУАК). Її поповнюють документи особових архівних фондів, інших архівів та музейних установ.

5. За змістом документів архівної спадщини музеї розкриваються як науково-дослідні установи, що керували процесами збереження та дослідження пам'яток науки, культури та мистецтва, національні українознавчі установи. Діяльність музеїв мала різний зміст, найбільшу дослідницьку спадщину залишив нам Музей етнології, серед документів якого й досі значну цінність становлять польові матеріали та творчі рукописи. Необхідно відзначити науково-етнографічну діяльність А. З. Носова, Л. С. Шульгіної та М. Я. Рудинського.

Велику пошукову роботу проведено в Театральному музеї. Завдяки самовідданій праці першого директора Театрального музею П. І. Руліна архівні фонди музею (що до цього часу не вивчались), зібрані на території всієї України, є цінним матеріалом для наукового дослідження.

Особливе значення серед цих музейних фондів мають документи Музею українських діячів науки та мистецтва при ВУАН як такого, що припинив своє існування, а фонди якого залишилися в складі Інституту рукопису НБУВ і є важливою базою біографічних досліджень в Україні. Важливими є колекційні документи та ті, що відображають збір та впорядкування біографічних матеріалів щодо провідних діячів науки та мистецтва, опис документів та особистих речей, фотодокументи та епістолярну спадщину українських вчених. Найбільший внесок належить О. П. Новицькому та Є. Я. Рудинській, які організували меморіальну роботу українських музеїв.

6. Вчені зробили вагомий внесок у формування музеїв як науково-дослідних інститутів. Визначну роль в організації музейної справи відіграли відомі українські вчені, які були й першими директорами музеїв, і науковими співробітниками, що здійснювали експедиції, дослідження, обґрунтовували зародження та розвиток національної музейної справи та історико-культурологічних досліджень. Серед них: М. О. Макаренко, О. Г. Алешо, А. З. Носов, О. П. Новицький, А. С. Дахнович, П. І. Рулін, Ф. Л. Ернст.

Необхідно відзначити значний внесок в організацію першої в Києві Картинної галереї першого директора музею А. С. Дахновича та одного із засновників галереї Ф. Л. Ернста. Архівна спадщина Музею мистецтв є унікальним зібранням матеріалів, які висвітлюють процес створення Музею мистецтв ім. Б. та В. Ханенків. Серед подвижників та комплектаторів фондів - М. О. Макаренко, І. І. Врона, М. Ф. Христовий, С. О. Гіляров.

7. Архівні документи з історії музейної справи у складі ВУАН представлені масштабними комплексами джерел різного походження, комплектування якими розкрито в документальній спадщині музеїв. Проведена архівна реконструкція великого масиву архівних документів різних музеїв показує його репрезентативність, об'єктивно та повноцінно розкриває історію виникнення та науково-дослідної, а також науково-практичної діяльності музеїв, історію формування історико-культурної спадщини, поповнення матеріалами документальних фондів музейних установ при Академії в 1920-1930-х рр. Аналіз документів розкриває високий рівень теоретичних та практичних здобутків музейних установ, керівників, наукових працівників, їх самовіддану працю на ниві української науки та культури, значення ВУАН як національного державного музейно-дослідницького центру цього складного періоду. Музейні заклади мали виконувати і значною мірою виконали функцію інструмента збереження і збирання документальної культурної спадщини, сприяли ствердженню вітчизняних наукових традицій в Україні. Дослідження основного складу документальних фондів цих музеїв дало змогу зрозуміти величезне значення Академії як національного науково-дослідного центру.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Іващук Л. А. Документальні джерела Музею українських діячів науки та мистецтва при ВУАН (1918-1933): загальний огляд / Л. А. Іващук // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий наук. зб. - Вип. 10. - 2009. - C. 195-210.

2. Іващук Л. А. Документальні джерела щодо створення та наукової діяльності Київської картинної галереї (Київського національного музею російського мистецтва) / Л. А. Іващук // Рукописна та книжкова спадщина України: Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів. - 2009. - Вип. 13. - С. 362-367.

3. Іващук Л. А. Михайло Якович Рудинський (1887-1958) та його внесок у розвиток музейної академічної справи / Л. А. Іващук // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. - 2009. - Вип. 24. - С. 335-340.

4. Іващук Л. А. Документи щодо створення та наукової діяльності Кабінету-музею антропології та етнології ім. Ф. Вовка / Л. А. Іващук // Вісник Книжкової палати. - 2009. - № 11. - С. 39-41.

5. Романча Л. А. Джерела з історії Музею театрального, музичного і кіномистецтва України (1921-1932) / Л. А. Іващук // Бібліотечний вісник. - 2009. - № 2. - С. 36-41.

6. Романча Л. Основний склад документальних фондів музейних установ ВУАН в 20-30-х роках ХХ ст. // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики : матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 19-21 трав. 2009 р.). - С. 296-297.

Анотація

Іващук Л. А. Архівні фонди музейних установ гуманітарного циклу Всеукраїнської Академії наук в 1920-1930-х рр. ХХ ст.: формування, склад і зміст документів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 27.00.02. - документознавство, архівознавство. - Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено архівознавчому та документознавчому дослідженню архівної спадщини музейних закладів при ВУАН, а саме: Кабінету-музею антропології та етнології ім. Ф. К. Вовка, Українського театрального музею (Музею театрального, музичного та кіномистецтва України), Музею українських діячів науки та мистецтва, Київської картинної галереї (Київського національного музею російського мистецтва) та Музею мистецтв при ВУАН (Музею мистецтв ім. Б. та В. Ханенків). Хронологічні рамки - 1920-1930-ті рр. Здійснено історичну реконструкцію діяльності академічних музеїв за персонологічним, хронологічним, тематичним, адміністративно-територіальним принципами, обґрунтовано унікальність джерелознавчого значення архіву для наук гуманітарного профілю.

У дослідженні висвітлено історію формування документальних фондів музейних установ, проведено аналіз їх документальних ресурсів як цілісного інформаційного комплексу. Відтворено історію заснування та науково-дослідної діяльності музеїв при Академії наук. За матеріалами української та зарубіжної періодики досліджено громадську думку щодо місця і ролі музеїв при ВУАН як наукових інститутів. Розглянуто внесок ряду музеїв у закладання підвалин національної бібліотечної, музейної, виставкової справи та архівознавства.

Ключові слова: архівна спадщина, архівний документ, Всеукраїнська академія наук, музейні установи.

Аннотация

Иващук Л. А. Архивные фонды учреждений гуманитарного цикла Всеукраинской Академии наук в 1920-1930-х гг. ХХ в.: формирование, состав и содержание документов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 27.00.02 - документоведение, архивоведение. - Национальная библиотека Украины имени В. И. Вернадского. Киев, 2010.

Диссертация посвящена архивоведческому и документоведческому исследованию архивного наследия музейных учреждений при Всеукраинской академии наук, а именно: Кабинета-музея антропологии и этнологии им. Ф. К. Вовка, Украинского театрального музея (Музея театрального, музыкального и киноискусства Украины), Музея украинских деятелей науки и искусства, Киевской картинной галереи (Киевского национального музея русского искусства) и Музея искусств при ВУАН (Музея искусств им. Б. и В. Ханенко). Хронологические рамки - 1920-1930-е гг. Воспроизведено историческую реконструкцию деятельности академических музеев за персонологическим, хронологическим, тематическим, административно-территориальным принципами, обоснована уникальность источниковедческого значения архива для наук гуманитарного профиля.

В исследовании показано историю формирования документальных фондов музейных учреждений, проведен анализ их документальных ресурсов как целостного информационного комплекса. Воспроизведено историю основания и научно-исследовательской деятельности музеев при Академии наук. По материалам украинской и зарубежной периодики исследовано общественное мнение относительно места и роли музеев при ВУАН в качестве научных институтов. Рассмотрен вклад ряда музеев в основание национального библиотечного, музейного, выставочного дела и архивоведения.

Представленная в работе логическая предметно-тематическая классификация документов архивного наследия музейних учреждений гуманитарного цикла при Академии наук состоит из таких внутренних групп, которые отражают общую организационную структуру научно-исследовательских академических институтов: а) документы делопроизводства, нормативно-регламентационного и организационно-методического плана; б) документы научного и музейно-просветительского характера; в) материалы касательно биографических данных научных сотрудников ВУАН, в частности материалы допросов; г) фотодокументы. По содержанию документов архивного фонда, гуманитарные музеи Академии наук раскрываются как важные научно-исследовательские институты, на которые возлагались задачи руководства процессами формирования и классификации документальных фондов, состав которых раскрывает роль Всеукраинской академии наук в беспокойные 1920-1930-е гг. ХХ в. Стараниями сотрудников научных академических учреждений была создана по всей республике разветвленная сеть разнообразных по направленности своей деятельности филиалов Академии.

Отдельным комплексом возможно выделить переписку академических музеев с региональными филиалами, благодаря которой раскрывается истинный масштаб деятельности Академии наук как бесспорного лидера среди государственных и общественных организаций Украины на арене национальной культуры 1920-1930-х гг. ХХ в. и, с точки зрения общественно-культурных процессов республики, объясняется закономерность ее проявления как феномена украинской науки.

Небывалый подъем национального вдохновения украинской интеллигенции реализовался в активной научно-исследовательской деятельности институтов Академии наук, в том числе музейных учреждений гуманитарного профиля. Во время пребывания музеев в составе ВУАН их фонды увеличились многократно, в этом утверждении можно целиком положиться на факты, которые указаны в архивных документах. Например, в 1926 г. при передаче театром «Березоль» Театрального музея Академии в составе его коллекции было всего лишь 1795 единиц, в то время как сейчас его собрание насчитывает десятки тысяч экспонатов.

Результаты данного исследования могут лечь в основу учебных пособий по истории украинского архивоведения, справочных изданий и лекционных курсов. Представленный в работе информационный ресурс является основой для проведения дальнейших исследований в области документоведения, социологии, культурологии. Биобиблиографический аспект диссертации станет важной составной частью национального биографического архива Украины.

Ключевые слова: архивное наследие, архивный документ, Всеукраинская Академия наук, музейные учреждения.

Summary

Ivashchuk L. A. Аrchival funds of the museum institutions of humanities series at the Ukrainian Academy of Sciences in the 20-30-ies of the twentieth century: formation, composition and content of documents. - Manuscript.

The Candidate thesis in history in speciality 27.00.02 - Documentation and archives management. - V. I. Vernadsky's National Library of Ukraine, Kyiv, 2010.

Archival heritage of the museum institutions at the Ukrainian Academy of Sciences, in particular: the Vovk's Kabinet-Museum of Anthropology and Ethnology, the Museum of Theatrical, Musical and Cinematographic Arts of Ukraine, the Museum of Ukrainian Workers of Science and Art, the Kiev Art Gallery (Kyiv National Museum of Russian Art), and the Museum of Art at Academy (the Khanenko's Museum of Arts) are investigated.

The chronological framework - 1920-1930-ies. Activity of the museums at Academy is historically reconstructed by personal, chronological, thematic, and territorial-administrative principals. Unique importance of the archive as information source for liberal arts is grounded.

Formation history of archive funds at the museum institutions is described, analysis of its record resource, as entire information complex is done.

Recalled history of foundation and research activities of Academy's museums. Using Ukrainian and foreign periodicals, that time public opinion concerning place and role of museums at the Academy as research institutions. Reviewed the contribution of a number of museums into foundation of national library, museum exhibition cases and archivistics fields.

Key words: archival heritage, archival document, Ukrainian Academy of Sciences, museum institutions.

Размещено на Allbest.ru

...