Взаємозв’язки населення південно-східної Європи зі східним Середземномор’ям у ІІ тисячолітті до нашої ери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УДК: 94(398)„-1”:327

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Взаємозв'язки населення південно-східної Європи зі східним Середземномор'ям у ІІ тисячолітті до нашої ери

07.00.02 - всесвітня історія

Ільків Микола Володимирович

Чернівці - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент Пивоваров Сергій Володимирович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри етнології, античної та середньовічної історії

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Юрій Михайло Федорович, Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, завідувач кафедри філософських та соціальних наук

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Рассамакін Юрій Якович, Інститут археології НАН України

Захист відбудеться 22 жовтня 2010 року о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий 21 вересня 2010 р.

Учений секретар cпеціалізованої вченої ради Г.М. Скорейко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливе місце в житті давніх суспільств посідали міжетнічні контакти, які органічно поєднувалися в економічній, військово-політичній та культурній сферах. Різноманіття природних, соціальних та демографічних умов існування людських колективів зумовлювало відмінності в темпах розвитку їхнього господарства і суспільних відносин, а також сприяли об'єктивній неминучості контактів між різними суспільствами ще на ранніх етапах історії людства. Ці дві обставини закономірно призвели до складання взаємовідносин за принципом „цивілізація (центр) - периферія”, що сприяло обміну технічними та культурними досягненнями.

Дальньою периферією стосовно країн Східного Середземномор'я ІІ тис. до н.е. виступали терени Південно-Східної Європи, які за посередництва Балкан і Кавказу, а, можливо, й безпосередньо морським шляхом, контактували з цими цивілізаційними осередками.

Вивчення взаємозв'язків між двома віддаленими регіонами Стародавнього Світу представляє значний науковий інтерес, оскільки даний період відзначався вагомими етнокультурними та соціально-економічними зрушеннями, які супроводжувалися міграційними процесами й технологічними запозиченнями, утвердженням на історичній арені індоєвропейських племен. Інтенсивна динаміка розвитку сприяла посиленню різного роду стосунків, які стали невід'ємною складовою життя давнього населення.

Сучасний стан джерельної бази дозволив перейти до інтерпретаційного рівня досліджень, про що свідчать фундаментальні узагальнюючі праці з давньої історії Південно-Східної Європи. Якщо взаєминам місцевих колективів бронзового віку з довколишніми регіонами присвячено низку окремих праць, то окреслена проблематика позбавлена цілісного повномасштабного дослідження. Його відсутність спонукає до спеціального комплексного вивчення такого роду взаємозв'язків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та є однією зі складових частин наукового напряму „Проблеми історії стародавнього світу і середньовіччя та значення археологічних і етнологічних джерел для реконструкції минулого” (номер державної реєстрації 0199U001876).

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі комплексного вивчення даних писемних джерел, археологічного і лінгвістичного матеріалів простежити і розкрити зміст контактів населення Південно-Східної Європи зі Східним Середземномор'ям у ІІ тис. до н.е.

Для реалізації цієї мети у дисертації поставлено наступні завдання:

- з'ясувати особливості етнокультурної ситуації та суспільно-політичних процесів, природнокліматичних умов та господарства місцевого населення як об'єктивних і суб'єктивних передумов становлення та розвитку контактів;

- простежити особливості взаємин в економічній сфері, пов'язані з предметами імпорту й експорту та шляхами їхнього транспортування;

- охарактеризувати військово-політичні взаємозв'язки східноєвропейських племен з Егейським регіоном у другій чверті ІІ тис. до н.е.;

- висвітлити вторгнення іраномовного населення Північного Причорномор'я на Південь Балкан та у Малу Азію в останній чверті ІІ тис. до н.е.;

- показати зміст навали „народів моря” на Східне Середземномор'я та виділити в ній північнопричорноморський компонент;

- обґрунтувати північнопричорноморську точку зору походження „шардана” близькосхідних джерел.

Об'єктом дослідження є населення Південно-Східної Європи в епоху бронзи.

Предметом дослідження виступають різнобічні взаємозв'язки населення Південно-Східної Європи з політичними утвореннями Ахейської Греції, Егейського басейну, Малої Азії, Леванту та Єгипту в ІІ тис. до н.е.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють ІІ тис. до н.е. Нижня хронологічна межа обумовлена часом проживання в Південно-Східній Європі населення з давньосхідними елементами у матеріальній та духовній культурі (катакомбна культурно-історична спільнота). Верхня межа пов'язана із завершенням глобальних міграційних процесів (походи „народів моря”) та їх безпосередніх наслідків для населення Південно-Східної Європи. За основу абсолютного датування взято „середню” модель новоєгипетської хронології. Відносна хронологія археологічних старожитностей ґрунтується на загальноприйнятих періодизаційних системах, розроблених для Європи та Егейського світу.

Територіальні межі роботи зумовлені її тематичною спрямованістю та охоплюють Південно-Східну Європу і Східне Середземномор'я. Під Південно-Східною Європою розуміється регіон, обмежений із заходу гирлом р. Дунай та відрогами Східних Карпат, зі сходу - р. Дон, з півдня - Чорним і Азовським морями, а на півночі сягає середньої течії р. Дніпро. До східносередземноморського регіону, який розглядається у широкому значенні, входять південь Балканського півострова, острови Егейського архіпелагу, захід Малої Азії, Левант та Єгипет. Для більш повного висвітлення окремих аспектів теми, автор вважав за можливе робити незначні виходи за окреслені рамки.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дисертації, а також джерельної бази, у ході дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи. До першої групи методів відносяться: аналізу та синтезу, які слугували для дослідження різних форм та сфер взаємозв'язків окремо та як єдине ціле; систематизації та узагальнення - для висвітлення суспільно-економічних передумов взаємин і характеристики стосунків у господарській сфері; картографування - для локалізації шляхів сполучення. Компаративний метод дозволив визначити подібні явища у різних культурах як генетичні, стадіальні або ж як результати культурної взаємодії, запозичення чи дифузії.

Зі спеціальних історичних методів використовувалися: проблемно-хронологічний для послідовного викладу матеріалу; ретроспективний, синхронний та діахронний для вивчення окремих подій і процесів у просторі та часі, виділення їхніх етапів. Застосовувалися також джерелознавчі методи: аналітичний і критичний для дослідження тексту джерел; типологічний і стратиграфічний для вивчення археологічного матеріалу. Щодо останнього залучалися також методи природничих наук.

У роботі дисертант дотримувався методологічних принципів історизму та об'єктивності. З метою визначення характеру та форм контактів залучалися також методологічні надбання етнології.

Наукова новизна отриманих результатів визначається постановкою проблеми, яка до цього часу не була предметом спеціального дослідження. Дисертація є першою в історичній науці працею, яка присвячена комплексному і системному дослідженню взаємозв'язків населення Південно-Східної Європи зі Східним Середземномор'ям у ІІ тис. до н.е., виконана на стику історії й археології із залученням даних інших суміжних наук і дисциплін: лінгвістики, палеоантропології, етнології, історії первісного суспільства, історичної географії. На основі використання різноманітних джерел та опрацювання широкого кола літератури у дисертації вперше:

- поглиблено обґрунтування північнопричорноморського походження шардана „народів моря” завдяки залученню давньоєгипетських джерел (стела Ассуану);

- підтверджено участь вихідців з Південно-Східної Європи у навалі „народів моря” за рахунок використання свідчень античних авторів (насамперед Геродота, Тацита, Юстина, Оросія);

- обґрунтовано відображення в гіперборейському циклі давньогрецької писемної традиції (гіперборейські дари на острів Делос, фрагменти „Арімаспеї” Арістея Проконнеського) контактів східноєвропейських племен з Егейським світом у ХVІ ст. до н.е.;

- введено до наукового обігу нововиявлені археологічні матеріали, які стосуються соціально-економічного розвитку місцевого населення, а також його зв'язків зі Середземномор'ям;

- визначено особливості зв'язків у економічній сфері, пов'язані із взаємопроникненням сировини, готових виробів, запозичень технологічного характеру та шляхів сполучення;

- відтворено цілісну картину міграційних процесів бронзового віку з Південно-Східної Європи у Східне Середземномор'я.

Практичне значення отриманих результатів зумовлено їхнім новаторським характером і можливістю подальшого використання в науковій та освітній сферах. Зібраний фактичний матеріал, його систематизація та аналіз можуть бути залучені при підготовці спеціальних та узагальнюючих праць з історії Стародавнього Світу й археології. Результати дослідження можуть використовуватися під час проведення лекційних та практичних занять у вищих навчальних закладах ІІІ - ІV рівнів акредитації, розробки музейних експозицій, у шкільних курсах історії, краєзнавчій роботі.

Особистий внесок здобувача. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано дві статті спільно з С.В. Пивоваровом (особистий внесок дисертанта в кожному випадку - 50 %).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а також знайшли відображення у доповідях на конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених „Шевченківська весна”, присвяченій 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. (м. Київ, 1-2 березня 2007 р.); V міжнародній науковій конференції „Кайндлівські читання”. Видатні науковці Чернівецького університету (м. Чернівці, 16-17 квітня 2008 р.); ІІ міжнародній студентській археологічній конференції „Археологічні дослідження в Україні: здобутки і перспективи”, присвяченій 90-річчю Кам'янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка (м. Кам'янець-Подільський, 24-26 вересня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції „Східноєвропейські старожитності в добу середньовіччя”, присвяченій 90-річчю з дня народження видатного вітчизняного археолога Б.О. Тимощука (м. Чернівці, 10-11 квітня 2009 р.); VII Буковинській міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 140-річчю заснування першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині „Руська бесіда” (м. Чернівці, 27-28 листопада 2009 р.); Всеукраїнській науковій військово-історичній конференції „Воєнна історія Галичини та Закарпаття” (м. Львів, 15 квітня 2010 р.).

Публікації. Головні засади та результати дослідження відображено у 14 публікаціях, сім з яких вміщено у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена змістом проблеми, метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, чотирьох розділів (8 підрозділів) та висновків (180 с.), а також списку використаних джерел і літератури (580 найменувань) та 19 додатків на 58 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 301 сторінку.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, предмет і об'єкт, хронологічні та територіальні межі дослідження; визначено мету і завдання, методологію, наукову новизну та практичне значення роботи; наведено дані про апробацію отриманих результатів та структуру дисертації.

Перший розділ „Джерельна основа дослідження та історіографія проблеми” присвячений характеристиці джерел та аналізу тематичної літератури. Джерельну базу дослідження склав комплекс опублікованих документів та матеріалів. Вони поділені на три блоки: писемні, археологічні та лінгвістичні.

Перший блок складається з двох частин: давньосхідних текстів та праць античних авторів. Основну групу першої частини становлять єгипетські джерела. До них відносяться документи з Амарнського дипломатичного архіву (ЕА 1, ЕА 81, ЕА 122, ЕА 123), які містять листування Аменхотепа ІІІ (1402-1364 рр. до н.е.) й Аменхотепа IV (1364-1347 рр. до н.е.) з близькосхідними правителями, надписи часів правління Рамзеса ІІ (1290-1224 рр. до н.е.) (стели Таніса й Ассуану, поема про битву під Кадешем), Мернептаха (1224-1214 рр. до н.е.) (Великий Карнакський надпис, Каїрська колона, стели Атрибіса й Ізраїлю), Рамзеса ІІІ (1198-1166 рр. до н.е.) (Великий надпис 5-го року правління у 2-му дворі та Великий надпис 8-го року правління на 2-му пілоні храму в Медінет Абу), а також папірус Харріс. Єгипетські надписи, відображаючи основні моменти походів „народів моря” та вказуючи етноніми їх учасників, містять ймовірні згадки про територію Південно-Східної Європи та вихідців звідти під назвою „шардана”. У зв'язку з цим, важливе значення мають їхні зображення в Абу Сімбелі, Абідосі та Медінет Абу, які дають цінний матеріал для порівняння елементів озброєння та спорядження.

Допоміжну інформацію надають документи з Угариту (RS 34.129), Хаттуси (договір Тудхаліяса ІV (бл. 1244-1220 рр. до н.е.) з правителем Амурру) та надписи Пілоських табличок.

Другу частину писемних джерел складають праці античних авторів, де збереглася низка відомостей з досліджуваної проблематики. До них відноситься давньогрецька епічна традиція у вигляді творів Гомера „Іліади” та „Одіссеї”, які згадують мешканців Південно-Східної Європи у контексті подій останньої чверті ІІ тис. до н.е., а також праці Геродота, Фукідіда, Ісократа, Діодора Сицилійського, Страбона, Плінія Старшого, Плутарха, Тацита, Павсанія, Юстина, Оросія, „Пароський мармур”. Вони містять сюжети гіперборейського циклу давньогрецької міфології, відомості про подорож аргонавтів, походи амазонок у Грецію та Малу Азію, скіфо-єгипетський конфлікт за правління Рамзеса ІІ.

За умов фрагментарності писемних джерел вагоме значення відведено археологічним матеріалам. Вони підлягають поділу в двох площинах. По-перше, на основі категорій знахідок, які можуть вказувати на характер контактів: предмети побуту та знаряддя праці, елементи озброєння, прикраси, культові речі. По-друге, поділ за їхнім місцезнаходженням: 1) знахідки східносередземноморських виробів або їхніх наслідувань серед старожитностей бронзового віку Південно-Східної Європи; 2) предмети східноєвропейського походження, виявлені на пам'ятках Східного Середземномор'я.

Лінгвістичні джерела (давні та сучасні гідроніми, топоніми, етноніми) дозволяють виявити регіони проживання та простежити шляхи міграцій певних груп населення.

У зв'язку з широкими хронологічними межами дослідження, при аналізі історіографії використовувався проблемно-хронологічний принцип. Так, взаємозв'язки першої чверті ІІ тис. до н.е. розглядалися насамперед у працях В.О. Городцова (1915), Л.С. Клейна (1968), А.І. Кубишева та І.Т. Чернякова (1985), С.Ж. Пустовалова (1993, 1996, 2005) й В.В. Отрощенка (2002). Була запропонована міграційна гіпотеза походження катакомбної спільноти, пов'язана з впливом Середземномор'я чи Близького Сходу. А.І. Кубишев та І.Т. Черняков виявили у її середовищі близьку до вавілонської та єгипетської вагову систему. Низку близькосхідних елементів у культурі катакомбних племен виділив С.Ж. Пустовалов.

Чимало дослідників у певній мірі зверталися до проблематики взаємозв'язків другої чверті - середини ІІ тис. до н.е. Вивчаючи Бородінський скарб, на прямий чи опосередкований вплив Мікенської цивілізації на населення Південно-Східної Європи вказували Е.Р. Штерн (1914), О.А. Спіцин (1916), А.М. Тальгрен (1926), О.О. Кривцова-Гракова (1949), Р. Гахман (1957), В.О. Сафронов та В.С. Бочкарьов (1968), що знайшло підтримку в працях інших науковців. О.Є. Кузьміна (1978) та С.С. Березанська (1982, 1986) виділили низку спільних рис в культурі східноєвропейського населення та Греції періоду шахтових гробниць, вказуючи на єдиний хронологічний горизонт від Мікен до Уралу. З походами військових загонів було пов'язано появу колісниці на Пелоппонесі, а також зворотне проникнення в Південно-Східну Європу мікенського орнаменту, техніки золотого плакування, ідеї писемності. Гіпотеза походження колісниці з євразійських степів та питання зв'язків південно-східноєвропейських племен з Ахейською Грецією знайшли подальше обґрунтування в працях Ю.К. Колосовської (1982), В.В. Отрощенка (1988, 2001, 2007, 2009), Я. Ліхардуса і Ж. Владара (1996), Н. Борофки (1998), Ю.В. Гончарової (1999), О.К. Нєфьодкіна (2001), С. Пеннер (2004), Д. Ентоні (2007), і особливо Д. Маккея (2000), який узагальнив та проаналізував низку археологічних, антропологічних та лінгвістичних даних. Іншої думки притримувався В.А. Тріфонов (1996). В.В. Отрощенко ідентифікував також серед східноєвропейської системи знаків ХVІ-ХV ст. до н.е. сюжет з гіперборейського циклу давньогрецької міфології та мінойський сюжет „Гри з биком” (1998).

Третю групу складають дослідження, хронологічні межі яких охоплюють другу половину ІІ тис. до н.е. В них подано ідентифікацію імпортних виробів, вказано на існування торгово-обмінних стосунків та шляхів (С. Пшеворський, 1929; А. Хардінг, 1975; 2000; Г.А. Дзис-Райко й І.Т. Черняков, 1981; М. Хелцер, 1995; О.С. Островерхов, 2001; В.Ф. Петрунь, 2001; К. Слюсарська, 2003; А. Шеррат, 2004 та ін.). На основі різних категорій знахідок Д.Б. Раттер (1975), Н.К. Сандарс (1978), А. Гохштеттер (1981), А. Ласло (2006) вказали на безпосередню присутність вихідців з Північного Причорномор'я у Східному Середземномор'ї в ХІV-ХІІ ст. до н.е. І.Т. Черняков та В.І. Клочко віднесли їх до представників „народів моря” єгипетських джерел. І.Т. Черняков пов'язував їх також з кіммерійцями чи амазонками античних авторів (1984, 1991, 1992, 2002). З носіями сабатинівської культури В.І. Клочко ототожнив один із „народів моря” шардана, а на основі матеріалів Гордіївського могильника висунув концепцію існування Південнобузького бурштинового шляху, який поєднував Прибалтику зі Східним Середземномор'ям (1987, 1990, 1996, 2006, 2009). Опонентом такого ототожнення виступив Й. Кобаль (2007). Піддав сумніву висновки В.І. Клочка й О.В. Сафронов (2009), який, однак, висловив гіпотезу участі іраномовних племен Північно-Західного Причорномор'я у руйнуванні ахейських центрів у другій половині ХІІІ ст. до н.е. (2000, 2005, 2009). імпорт транспортування іраномовний

Окрему групу складають узагальнюючі праці, які охоплюють значний хронологічний відтинок і в загальних рисах стосуються багатьох аспектів досліджуваної проблематики. До них віднесено роботу О.О. Ієссена „Грецька колонізація Північного Причорномор'я” (1947), відповідні частини монографій М. Гімбутас „Культури бронзового віку в Центральній та Східній Європі” (1965) та Я. Боузека „Егеїда, Анатолія та Європа: Культурні взаємозв'язки в ІІ тис. до н.е.” (1985), написаний С.С. Березанською та В.В. Отрощенком розділ першого тому фундаментальної праці „Давня історія України” (1997), авторський розділ В.В. Отрощенка в першому томі „Етнічна та етнокультурна історія України” (2005) та статтю М.С. Бандрівського „Клепані „казани” і дволезі сокири: щодо витоків релігійних уявлень на заході Українського Лісостепу в пізній період епохи бронзи” (2007).

Отже, наявна джерельна база дозволяє всебічно розкрити досліджувану тему, а проведений аналіз історіографії, попри значну кількість праць, засвідчує відсутність комплексних робіт у даному напрямі та спірність низки моментів з даної проблематики.

У другому розділі „Економічні взаємини племен Південно-Східної Європи з населенням Східного Середземномор'я” розкриваються особливості етнокультурної ситуації та суспільно-політичних процесів, природнокліматичних умов та господарства населення Південно-Східної Європи як передумов становлення та розвитку контактів. Природнокліматичні умови сприяли розвитку комплексного господарства із землеробським або скотарським ухилом, а також ремесел. Потреби металургійного виробництва стимулювали торгово-обмінні операції та різнохарактерні стосунки, які посилювалися у результаті міграцій населення. Останні супроводжувалися змінами етнокультурної ситуації, які проходили в одному руслі з відповідними трансформаціями на Близькому Сході.

Встановлено, що зародження торгово-обмінних зв'язків між населенням Південно-Східної Європи і Східним Середземномор'ям відбувалося поза межами утилітарних цілей, про що свідчить імпортування на початку ІІ тис. до н.е. майже виключно скляного намиста. Близька ситуація спостерігалася й протягом другої чверті ІІ тис. до н.е., коли до ввізних речей долучилися вироби з благородних металів. Помітно зросла кількість східносередземноморського імпорту в другій половині ІІ тис. до н.е. Крім скляного намиста до нього віднесено золоту чашу з Крижовліна, низку виробів з Гордіївського могильника та поодинокі окремі знахідки престижного, культового чи естетичного характеру, які могли породжувати місцеве наслідування.

Вищим рівнем проявів економічних стосунків виявилося поширення серед населення Південно-Східної Європи елементів середземноморської торгово-економічної системи. Вона простежується у вагових еквівалентах металу, який впродовж першої половини ІІ тис. до н.е. використовувався у вигляді стандартизованих товарних злитків-брусків (Мала Тернівка, Новоолексіївка та ін.). У другій половині ІІ тис. до н.е. їх змінили плоско-випуклі дископодібні злитки, відливки у вигляді знарядь праці, а також сокири-лабриси (Щетківський і Козорезівський скарби та ін.), які використовувалися в якості еквівалентів обміну та пов'язані своїм походженням зі Східним Середземномор'ям. Їх поширення, як і проникнення впливів у металургійній сфері, відбувалося через Кавказький регіон у першому випадку та за посередництва Балкан у другому. Паралельно з імпортом у кінці ІІ тис. до н.е. в середовище населення Південно-Східної Європи проникли склоробна та чорнометалургійна технології. Якщо перша зникла ще на початковій стадії, то остання зазнала подальшого розвитку на місцевій основі.

Предметом експорту виступало, очевидно, збіжжя, на що опосередковано вказує антична писемна традиція, а також бурштин, який надходив з балтійських та місцевих родовищ. До країн Східного Середземномор'я він поступав у вигляді готових виробів та сировини, починаючи з ХVІ ст. до н.е.

Обміну сприяла розвинута мережа шляхів сполучення з центром у Північно-Західному Причорномор'ї, які орієнтувалися на русла Південного та Західного Бугу, Дніпра, Дністра, Дунаю та їхніх приток. Вони становили східні відгалуження Бурштинового шляху, які разом з магістральними сухопутними комунікаціями сприяли контактам на значні відстані.

У третьому розділі „Військово-політичні контакти племен Південно-Східної Європи з Егейським регіоном” розкриваються взаємозв'язки з давньою Грецією в другій чверті - середині ІІ тис. до н.е., а також вторгнення іраномовного населення з Північного Причорномор'я в Егейський регіон в останній чверті ІІ тис. до н.е. Вказано, що безпосередні контакти з півднем мали місце й раніше досліджуваного періоду, однак, саме з часу проживання на території Північного Причорномор'я індоарійського (?) населення з близькосхідними проявами в духовній та матеріальній культурі (катакомбні поховання, моделювання черепів, бальзамування небіжчиків, конструкція святилищ і колеса тощо) наприкінці ІІІ - в першій чверті ІІ тис. до н.е. вони набули більш вираженого і регулярного характеру.

В другій чверті ІІ тис. до н.е. етнокультурна карта зазнала суттєвих змін у зв'язку з подальшим розселенням індоєвропейців та поширенням важливого військово-технічного винаходу - колісниці. Населення Південно-Східної Європи сформувало одну із ланок євразійського „степового мосту”, функціонування якого забезпечувало можливість контактів на теренах між Південним Уралом та Пелоппонесом. Ремінісценції цих подій знайшли своє відображення в гіперборейському циклі давньогрецької міфології, нерозривно пов'язаному з Аполлоном: процесії передавання гіперборейських дарів на о. Делос та мандрівці Арістея, а також археологічному, антропологічному та лінгвістичному матеріалі. Перші простежуються з ХVІ ст. до н.е. й засвідчують шлях Зауралля (арімаспи) - Південний Урал (ісседони) - Середнє Поволжя (аргіппеї) - Північне Причорномор'я (скіфи, кіммерійці, агафірси, Ексампей) - Нижнє Подунав'я (фракійці) - південь Балкан. Постать Арістея та фрагменти поеми „Арімаспея” теж вказують на ХVІ-ХV ст. до н.е. Хронологічно і просторово цей шлях тотожний маршруту західного походу колісничих загонів, який фіксується шляхом картографування знахідок дископодібних псаліїв та склепів колісничих і пов'язаний з Волго-Уральським осередком культурогенезу. Індоіранське населення Південно-Східної Європи долучилося до руху цих загонів. У XVI ст. до н.е. вони досягли Пелоппонесу, принісши з собою колісницю, культ Аполлона та сформували там нову правлячу еліту у формі військової аристократії. Зворотний вплив проявився поширенням у середовищі населення Південно-Східної Європи парадних зразків озброєння (Бородінський скарб), мікенського орнаменту та ідеї писемності. Елементи останньої були запозичені з егейських систем письма, носили квазілінійний характер і були з часом пристосовані до місцевих потреб.

В умовах екологічної кризи ХІІІ-ХІІ ст. до н.е., спричиненої аридизацією клімату, характер взаємин набув іншого характеру. Значна частина іраномовного населення Північного Причорномор'я (ранні кіммерійці?) влилася в масові міграційні хвилі. Так, поряд з центральноєвропейськими племенами (фракійці або іллірійці) воно дісталося півдня Пелоппонесу в другій половині ХІІІ ст. до н.е., що відобразилося в античній традиції як вторгнення амазонок. У результаті приходу сіверян було зруйновано ѕ ахейських центрів, а чужинці залишили по собі характерні для Північного Причорномор'я ліпну кераміку та предмети озброєння. Криза спричинила масовий відтік грецького населення. Так, колонізація ним Малої Азії стала причиною нового військового конфлікту, відомого як Троянська війна, яка мала місце на рубежі ХІІІ-ХІІ ст. до н.е. З огляду на відповідні знахідки, вихідці з Північного Причорномор'я теж брали у ній участь, примкнувши до ахейців або у результаті чергової міграційної хвилі зі своєї батьківщини.

Четвертий розділ „Участь вихідців з Південно-Східної Європи у навалі „народів моря” стосується характеристики походів „народів моря” на Східне Середземномор'я і виокремлення в них північнопричорноморського компоненту, а також обґрунтування північнопричорноморської гіпотези походження шардана близькосхідних джерел.

З ХІV ст. до н.е. окремі представники населення Південно-Східної Європи почали проникати в східносередземноморський регіон в якості купців чи найманців, що зафіксовано, приміром, Улубурунською знахідкою кам'яного скіпетра. Хронологічно це співвідноситься з першими ймовірними згадками північнопричорноморських теренів у єгипетських текстах та першими повідомленнями у них про окремі групи „народів моря”.

З огляду на короткочасне перебування вихідців з Північного Причорномор'я у Греції та відсутність слідів зворотної хвилі переселення, обґрунтовано можливість їхнього приєднання спільно з ахейцями до першої хвилі „народів моря” 1219 р. до н.е. Проаналізувавши різні думки стосовно походження шардана (сардинську, лівійську, малоазійську, кавказьку, північносирійську, північнобалканську), автор схиляється до північнопричорноморської гіпотези та ідентифікації цього етноніма близькосхідних джерел з культурно-історичною спільнотою Сабатинівка-Ноа-Кослоджені. Так, у єгипетських текстах шардана поряд з іншими „народами моря” асоціюються з вказівками на зразок „із середини моря”, „Велика Зелень”, „острови серед Великої Зелені/моря”, „сіверяни, що прийшли зі всіх країн”, а в надписі другого року правління Рамзеса ІІ на Ассуанській стелі фігурують як покорені фараоном воїни „великого озера півночі”, яке дисертант ототожнює з Чорним морем. Ці відомості корелюються повідомленнями античних авторів, у першу чергу Геродота (ІІ, 103), Діодора Сицилійського (ІІ, 43-46), Корнелія Тацита (ІІ, 60), Юстина (ІІ, 3), Павла Оросія (І, 14), які містять інформацію про скіфо-єгипетський конфлікт за правління Рамзеса ІІ. На північнопричорноморську локалізацію шардана вказує також низка топонімів і етнонімів у античних джерелах, зокрема згадка про скіфів-сардів у Плінія Старшого (ІV, 83), й деякі сучасні гідроніми. Елементи озброєння та спорядження культурно-історичної спільноти Сабатинівка-Ноа-Кослоджені аналогічні відповідним зразкам озброєння воїнів шардана на єгипетських зображеннях часів Рамзеса ІІ та Рамзеса ІІІ, а також на „Кратері воїнів” із Мікен. Для додаткового обґрунтування наведено також типові для Південно-Східної Європи предмети озброєння серед старожитностей Східного Середземномор'я і Сардинії, а також знахідку бронзової статуетки воїна із Лужан у Верхньому Попрутті. З одного боку вона є цілком аналогічною сардинським екземплярам, з іншого - відображає місцеві зразки озброєння та містить на круглому щиті типове для Південно-Східної Європи зображення, пов'язане з культом Аполлона.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження, які зводяться до наступних положень. Відповідно до етнокультурних змін та особливостей взаємин виділено три етапи останніх: перша чверть, друга чверть - середина ІІ тис. до н.е. та ХІV-ХІ ст. до н.е.

Розвиток господарства населення Південно-Східної Європи, насамперед у галузі металургії, стимулював посилення міжетнічних контактів на значні відстані. Цьому ж сприяли виділення еліти в місцевих колективах, яка для підкреслення свого соціального статусу відчувала необхідність у престижних речах, та значні міграційні процеси, нерідко зумовлені природнокліматичними факторами.

У першій чверті ІІ тис. до н.е. паралельно з проникненням імпортного фаянсового намиста у середовищі населення Північного Причорномор'я з'явилися елементи близькосхідної торгово-економічної системи, представлені ваговими еквівалентами металу з прив'язкою до давньосхідних мір. Протягом другої половини ІІ тис. до н.е. функціонували східні відгалуження Бурштинового шляху, які орієнтувалися на русла великих рік. Завдяки цьому взамін на бурштин до населення Південно-Східної Європи надходили вироби зі скла, бронзи, золота, слонової кістки, а також поширилася спільна зі Середземномор'ям система використання товарних бронзових злитків. Результатом економічних та військово-політичних взаємозв'язків стали поява в тваринному стаді населення Північного Причорномор'я віслюка та кота, а також запозичення технологічного характеру: поява місцевого склоробного ремесла та розвиток чорної металургії.

Основним атрибутом контактів другої чверті ІІ тис. до н.е. було поширення колісниці, виникнення якої пов'язане з євразійськими степами, найімовірніше - Південним Уралом. У результаті просування на захід колісничих загонів населення Південно-Східної Європи опанувало новий транспортний засіб та взяло участь у цих походах, які в ХVI ст. до н.е. досягли Греції. Крім появи колісниці, прихід групи індоіранського населення відзначився формуванням за його участі нової панівної верхівки в грецькому суспільстві та привнесенням культу Аполлона. У результаті зворотного впливу в Південно-Східній Європі з'явилися парадні зразки озброєння, мікенський орнамент і зародки писемності. Взаємозв'язки цього часу знайшли своє відображення в гіперборейському циклі давньогрецької міфології.

У ХІV ст. до н.е. вихідці з Південно-Східної Європи у вигляді купців чи найманців з'явилися у східносередземноморському басейні, що в часі співпадає з першими писемними згадками про „народи моря”. На основі аналізу давньосхідних текстів, античних джерел, даних лінгвістики та археологічного матеріалу додатково обґрунтовано та розвинено північнопричорноморську гіпотезу походження „народу моря” шардана і його ідентифікацію з носіями культурно-історичної спільноти Сабатинівка-Ноа-Кослоджені. З ХІV ст. до н.е. шардана служили найманцями у правителів міст-держав Сирії та Палестини, а в 1285 р. до н.е. брали участь у битві при Кадеші на боці єгиптян. З цього часу вони нерідко складали елітні підрозділи важкоозброєної піхоти в єгипетській армії.

Природнокліматичні катаклізми спричинили міграцію населення Південно-Східної Європи на південь, що стало одним із початкових етапів глобальних етнополітичних змін у Середземномор'ї ХІІІ-ХІІ ст. до н.е. Вторгнення іраномовних племен було однією з основних причин кризи в Мікенській Греції. Спільно з ахейцями вони влилися в колонізаційний потік, спрямований на Північний-Захід Малої Азії, а також першу хвилю „народів моря” 1219 р. до н.е. під назвою „шардана”. Після поразки від Мернептаха значна їх частина переселилася на о. Сардинію. В подальшому окремі групи шардана перебували як на військовій службі у єгиптян, так і воювали на боці „народів моря”.

Взаємозв'язки населення Південно-Східної Європи зі Східним Середземномор'ям органічно поєднувалися у різних сферах та відіграли важливу роль у подальшій долі обох регіонів.

Основні положення і висновки дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Ільків М. Знахідки кам'яних наконечників орних знарядь у Середньому Подністров'ї / Микола Ільків // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. - Чернівці: Золоті литаври, 2006. - Т. 2 (22). - С. 203-210.

2. Пивоваров С. Новий скарб бронзових виробів з Кіцманя / Сергій Пивоваров, Микола Ільків // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. - Чернівці: Прут, 2007. - Т. 2 (24). - С. 7-15.

3. Ільків М. Знахідки кельтів у межиріччі Верхнього Сирету та Середнього Дністра / Микола Ільків // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття та Волині. - 2008. - Вип. 12. - С. 375-386.

4. Ільків М. Новий скарб бронзових виробів з Коровії на Буковині / Микола Ільків // Археологічні студії. - Київ-Чернівці: Наші книги, 2008. - Вип. 3. - С. 26-35.

5. Ільків М. Старожитності культури Ноа та їхня хронологія у межиріччі Верхнього Сирету та Середнього Дністра / Микола Ільків // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. - Чернівці: Прут, 2008. - Т. 1 (25). - С. 203-210.

6. Ільків М. Бронзова антропоморфна статуетка з Лужан: до питання про контакти місцевого населення пізньобронзової доби з цивілізаціями Середземномор'я / Микола Ільків // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. - Чернівці: Зелена Буковина, 2008. - Т. 2 (26). - С. 244-259.

7. Ільків М. До питання ідентифікації етноніма „шардана” давньосхідних джерел / Микола Ільків // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. - Чернівці: Прут, 2009. - Т. 2 (28). - С. 178-193.

8. Пивоваров С. Нові знахідки скарбів епохи бронзи - раннього заліза на території Буковини / С. Пивоваров, М. Ільків // Взаємозв'язки культур епох бронзи і раннього заліза на території Центральної та Східної Європи: Збірка наукових праць на пошану Лариси Іванівни Крушельницької. - К.-Л., 2009. - С. 89-98.

9. Ільків М. Пам'ятки бронзового часу в межиріччі Верхнього Прута і Середнього Дністра / Микола Ільків // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. - К., 2007. - Вип. V. - Ч. 1: Історія. - С. 233-234.

10. Ільків М.В. Сокири-келепи Карпато-Дніпровського регіону: до питання про контакти місцевих племен пізньобронзової доби зі Східним Середземномор'ям / Ільків М.В. // Археологічні дослідження в Україні: здобутки і перспективи: Збірник матеріалів ІІ міжнародної студентської археологічної конференції (24-26 вересня 2008 р.). - Кам'янець-Подільський: ФОП Сисин О.В., 2008. - С. 42-46.

11. Ільків М. Шляхи сполучення Карпато-Дніпровського регіону в епоху бронзи: до питання про контакти місцевого населення з цивілізаціями Східного Середземномор'я / Микола Ільків // Видатні науковці Чернівецького університету. Р.Ф. Кайндль. Матеріали V міжнародної наукової конференції „Кайндлівські читання” (16-17 травня 2008 р.). - Чернівці: Прут, 2008. - Ч. 1. - С. 62-65.

12. Ільків М. Палеометалургія населення Середнього Подністров'я в епоху бронзи (до постановки проблеми) / Микола Ільків // Тези міжнародної наукової конференції „Східноєвропейські старожитності в добу середньовіччя”, присвяченої 90-річчю з дня народження видатного вітчизняного археолога Б.О. Тимощука (Чернівці, 10-11 квітня 2009 р.). - Чернівці: Зелена Буковина, 2009. - С. 30-31.

13. Ільків М. Дані античних писемних джерел про зв'язки населення Східної Європи з Ахейською Грецією / Микола Ільків // VII Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 140-річчю заснування першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині „Руська бесіда” (Чернівці, 27-28 листопада 2009 р.): Тези. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - С. 260-261.

14. Ільків М. Бронзова статуетка воїна із Лужан на Буковині (до проблематики походження „народів моря” давньоєгипетських джерел) / Микола Ільків // Воєнна історія Галичини та Закарпаття: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової військово-історичної конференції (Львів, 15 квітня 2010 р.). - К., 2010. - С. 5-10.

Анотація

Ільків М.В. Взаємозв'язки населення Південно-Східної Європи зі Східним Середземномор'ям у ІІ тисячолітті до н.е. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2010.

У дисертації на основі аналізу писемних, археологічних та лінгвістичних джерел відтворено цілісну картину взаємозв'язків населення Південно-Східної Європи зі Східним Середземномор'ям протягом ІІ тис. до н.е.

Висвітлено суспільно-економічні передумови контактів та особливості взаємин в економічній сфері, пов'язані з імпортом й експортом, технологічними запозиченнями та шляхами сполучень. У роботі простежено та розкрито взаємозв'язки східноєвропейських племен з давньою Грецією в другій чверті - середині ІІ тис. до н.е., вторгнення іраномовного населення з Північного Причорномор'я в Егейський регіон в останній чверті ІІ тис. до н.е. та їх участь у навалі „народів моря” під назвою „шардана”.

Ключові слова: Південно-Східна Європа, Східне Середземномор'я, взаємозв'язки, шляхи сполучення, торгово-обмінні операції, іраномовне населення, „народи моря”, шардана.

Аннотация

Илькив Н.В. Взаимосвязи населения Юго-Восточной Европы с Восточным Средиземноморьем во II тысячелетии до н.э. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2010.

В диссертации представлена целостная обобщающая картина взаимосвязей населения Юго-Восточной Европы с Восточным Средиземноморьем на протяжении II тысячелетия до н.э. Этот период характеризируется весомыми этнокультурными и социально-экономическими сдвигами, которые сопровождались миграционными процессами и технологическими заимствованиями, утверждением на исторической арене индоевропейских племен, функционированием взаимосвязей по принципу «цивилизация - периферия».

Источниковедческую базу исследования составил комплекс опубликованных документов и материалов: письменных, археологических и лингвистических. На основе их анализа рассматриваются становление и развитие взаимосвязей, а также их общественно-экономические предусловия. Указано, что контакты населения Юго-Восточной Европы с югом фиксируются и раньше исследуемого периода, но именно со времени пребывания здесь «катакомбных» племен с ближневосточными составляющими духовной культуры они обрели более выраженный и регулярный характер. В первой четверти II тыс. до н.э. отмечается также проникновение в Юго-Восточную Европу мелких фаянсовых изделий и элементов ближневосточной торгово-экономической системы в виде стандартизации металлических слитков-брусков.

Путем анализа сюжетов гиперборейского цикла древнегреческой мифологии и археологических находок в диссертации обосновано, что в XVI-XV вв. до н.э. население Юго-Восточной Европы являлось важным звеном связей на обширном пространстве между югом Балканского полуострова и Южным Уралом. Они сформировались благодаря приходу на Пелопоннес военных отрядов с евразийских степей, которые принесли с собой боевую колесницу с конской упряжью, культ Аполлона и приняли участие в формировании новой правящей элиты в греческом обществе. Обратное влияние выразилось распространением в среде населения Юго-Восточной Европы парадных образцов вооружения, микенского орнамента и идеи письменности. С середины II тыс. до н.э. начали также функционировать восточные ответвления Янтарного пути, которые использовались вторую его половину и соединяли Прибалтику с Восточным Средиземноморьем.

В ХІV в. до н.э. выходцы с Северного Причерноморья в качестве купцов или наемников появились в восточно-средиземноморском регионе, что во времени соответствует первым письменным упоминаниям о «народах моря». В диссертации отмечается, что природно-климатические катаклизмы в условиях демографического подъема стали причиной миграции населения Северного Причерноморья на юг. Вторжение ираноязычных племен во второй половине XIII в. до н.е. стало одной из главных причин кризиса в Микенской Греции. Совместно с ахейцами они влились в колонизационный поток, направленный на Юго-Запад Малой Азии, а также в походы «народов моря» под именем «шардана». В работе автор дополнительно обосновывает гипотезу северо-причерноморского происхождения этих известных представителей «народов моря».

На протяжении второй половины ІІ тыс. до н.э. взамен на янтарь к населению Юго-Восточной Европы поступали изделия из стекла, бронзы, золота, слоновой кости, которые породили местные подражания, а также распространилась общая со Средиземноморьем система использования товарных слитков бронзы. Результатом экономических и военно-политических взаимосвязей стали появление в населения Северного Причерноморья новых видов животных и заимствований технологического характера.

Ключевые слова: Юго-Восточная Европа, Восточное Средиземноморье, взаимосвязи, пути сообщения, торгово-обменные операции, ираноязычное население, «народы моря», шардана.

Summary

I'lkiv M.V. The interrelationships of South-Eastern Europe with the Eastern Mediterranean in the second millennium BC. - Manuscript.

Thesis for the Candidate of Sciences Degree in History in speciality 07.00.02 - World History. - Yuriy Fed'kovych Chernivtsi National University. - Chernivtsi, 2010.

In the thesis a coherent picture of the relationships of population of South-Eastern Europe with Eastern Mediterranean in the II millennium BC is reproduced on the basis of the analysis of written, archaeological and linguistic sources.

Social and economic backgrounds of contacts and the peculiarities of relationships in economics, connected with import and export, technological adoptions and connections are characterized in it. The relationships of the Eastern Europe tribes with ancient Greece in the second quarter - the middle of the II millennium BC, the invasion of the Iranian population from the Northern Black Sea into Aegean region in the last quarter of the II millennium BC and their participation in „sea peoples” invasion called “shardana” are traced in this work.

Key words: South-Eastern Europe, the Eastern Mediterranean, relationships, connections, trade and exchanging operations, Iranian population, “Sea Peoples”, shardana.

Размещено на Allbest.ru