Бельгія та колоніальний поділ Африки (1876 - 1918 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

БЕЛЬГІЯ ТА КОЛОНІАЛЬНИЙ ПОДІЛ АФРИКИ (1876 - 1918 рр.)

Тавшунський

Олег Михайлович

Харків

2010



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:	кандидат історичних наук, доцент
	Тумаков Олександр Іванович,
	Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,
	доцент кафедри нової та новітньої історії

Офіційні опоненти:	доктор історичних наук, професор
	Львова Елеонора Сергіївна,
	Інститут країн Азії та Африки Московського державного університету імені М.В. Ломоносова,
	професор кафедри африканістики
	кандидат історичних наук, доцент
	Гоков Олег Олександрович,
	Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди,
	доцент кафедри історії

Захист відбудеться 28 січня 2011 р. о 16.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5-58.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4).

Автореферат розісланий 23 грудня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Д.В. Журавльов



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. ХХ століття стало свідком краху колоніальних імперій, проте інтерес дослідників до різних аспектів історії колоніальної політики не слабшає. У сучасному світі в істориків з'являються все нові можливості для вивчення історичних явищ і розширення проблематики своїх досліджень, чому сприяє як розвиток історичної науки, так і збільшення джерельної бази. Проте питання, пов'язані як з історією колоніалізму в цілому, так і з колоніальною політикою окремих європейських держав, потребують подальшої розробки, що неодноразово підкреслювалося на наукових форумах із проблем колоніалізму Вторые Петербургские Кареевские Чтения по новистике: Империи нового времени (типология и эволюция, XV - XX вв.) - СПб., 1999; Колониальные империи и неоколониализм в свете кризиса современного миропорядка: возможность переоценки? (круглый стол) // Азия и Африка сегодня. - 2004. - №7. - С. 2-29.

* У 1885-1908 рр. колоніальне володіння короля Бельгії Леопольда II носило назву Незалежна держава Конго (франц. Etat independant du Congo), хоча паралельно використовувалася назва Вільна держава Конго (англ. Congo Free State). У вітчизняній історіографії зустрічаються обидва варіанти. Надалі ми дотримуватимемося традиційного для Бельгії французького варіанту - Незалежна держава Конго (далі - НДК). У 1908 р. НДК була перетворена на Бельгійське Конго.. У зв'язку з цим відзначимо, що у вітчизняній історіографії, як і в історіографії інших країн СНД, практично недослідженими залишаються проблеми колоніального минулого малих країн Європи в новий час, зокрема Бельгії.

На останню чверть XIX ст. припав пік боротьби за поділ світу, коли багато європейських держав спрямували свої погляди до басейну ріки Конго - нещодавно "білої плями" на карті Чорного континенту. Діяльність мандрівників і спеціально створених організацій зумовила відкриття для західної цивілізації цієї області, що вважалася раніше непридатною для життя білої людини. Перші експедиції розвіяли міфи, що існували до того часу, і заклали основи для європейської експансії в цьому багатообіцяючому районі Центральної Африки. На наш погляд, тут якнайповніше відбилися процеси становлення колоніальних держав: захоплення колоній, їх юридичне оформлення і дипломатичні маневри навколо цього. У зв'язку з цим особливе місце займає утворення бельгійської колонії з територією більше ніж два мільйони квадратних кілометрів (Бельгійське Конго)*, тоді, як Бельгія не мала особливої політичної ваги, не володіла значним флотом та дуже поступалася великим державам матеріальними можливостями.

До цього часу вітчизняні історики не піддали цілісному аналізу таке незвичайне явище як участь Бельгії в колоніальному поділі Африки, фактично ж обходили його стороною, вітчизняна історіографія даного питання незначна, що лише підсилює його наукову актуальність.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося в рамках програми "Актуальні питання історії зарубіжних країн у новий і новітній час", що розробляється кафедрою нової і новітньої історії Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Об'єкт дослідження - колоніальний поділ Африки і становлення колоніальних імперій.

Предмет дослідження - бельгійська колоніальна політика в Центральній Африці, взаємини колонії і метрополії, "конголезьке питання" у політиці провідних держав світу.

Хронологічні та територіальні межі. Нижньою хронологічною межею роботи є 1876 р., оскільки в цей час сталися визначальні події як у Бельгії, так і в Африці. Бельгія поступово нарощувала сили. У королівській династії відбулася зміна поколінь, а з нею поновилися спроби реалізації амбітних планів правлячих кіл стосовно заморських володінь. Зримі обриси вони набули в 1876 р. на Брюссельській географічній конференції, де намітився перехід короля Леопольда II від пропаганди створення бельгійської колоніальної імперії до безпосередньої її організації. У той же час у Центральній Африці Г. Стенлі завершував свою трансафриканську подорож, яка відкрила європейцям шлях у глибинні райони басейну ріки Конго.

Верхньою ж хронологічною межею роботи можна розглядати 1918 р., що завершує цілу епоху історії. За підсумками Першої світової війни була перекроєна політична карта світу, зокрема і в Африці, були остаточно визначені кордони колоніальної імперії Бельгії, до того ж у 1918 р., з відставкою міністра колоній Ж. Ренкіна, призначеного ще Леопольдом II, намітилися істотні зміни бельгійської колоніальної політики.

Територіальні межі дослідження охоплюють Центральну Африку. При аналізі дипломатичних аспектів утворення НДК й боротьби навколо "конголезького питання" у міжнародних відносинах останньої чверті ХIХ - початку ХХ ст. та ролі світової громадської думки у трансформації бельгійської колоніальної системи автор також враховував позиції світових держав, що впливали на ситуацію.

Мета дослідження полягає у вивченні колоніальної політики Бельгії, комплексному аналізі феномену НДК як "приватної колонії", а також у постановці ряду питань для подальшого дослідження, що зумовило наступні завдання: колоніалізм імперія метрополія бельгійський

виявити причини і передумови утворення і трансформації бельгійської колонії;

розкрити основні пріоритети колоніальної діяльності Бельгії в Центральній Африці і їх еволюцію в 1876-1918 рр.;

проаналізувати устрій НДК і її зв'язок із Бельгією;

визначити вплив на життя конголезців колоніальної політики, хвилі викриттів злочинів режиму в Конго на початку XX ст.;

дослідити вплив громадської думки на "конголезьке питання".

Наукова новизна дослідження. Це перша у вітчизняній історіографії робота, де комплексно вивчена участь Бельгії у поділі Центральної Африки. Зокрема, автор вперше розглядає питання історії Бельгійського Конго після 1908 р., що дало можливість по-новому оцінити зміни в бельгійській колонії:

визначити специфіку бельгійського колоніалізму й розкрити суть феномену "приватної" колонії;

проаналізувати вплив світової громадської думки на зміну бельгійської колоніальної політики;

дослідити хід військових дій у Центральній Африці в роки Першої світової війни і її вплив на Бельгійське Конго;

запропонувати уточнення в періодизацію історії бельгійського колоніалізму в новий час;

ввести в науковий обіг нові архівні матеріали.

Практичне значення дисертації. Отримані дисертантом результати, приведені факти, запропоновані гіпотези можуть бути використані при підготовці наукових робіт і навчальної літератури, програм і спецкурсів з історії Бельгії, Демократичної республіки Конго, міжнародних відносин, колоніалізму в цілому.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорювалися на кафедрі нової і новітньої історії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Автор виступав із повідомленнями і доповідями на наукових конференціях у Харкові ("Каразінські читання" 2007, 2009, 2010), Луганську ("Всесвітня історія і актуальні проблеми міжнародних відносин" 2007), Києві ("Шевченківська весна" 2008; Міжнародна наукова конференція до 90-річчя академіка Омеляна Пріцака 2009), Москві ("Ломоносов" 2009, 2010; "Перша світова війна і сучасний світ" 2010) і Бєлгороді ("Бєлгородський діалог" 2010). За результатами дослідження автором опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 4,1 д.а. (6 наукових статей у фахових виданнях та 7 тез доповідей на наукових конференціях).

Структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку скорочень і списку джерел та літератури (448 бібліографічних позицій). Загальний обсяг дисертації 211 сторінок, зокрема 173 сторінки основного тексту.



ОСНОВНиЙ ЗМІСТ ДиСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність вибраної теми, зв'язок із науковою тематикою кафедри, сформульовано об'єкт та предмет дослідження, його хронологічні та територіальні межі, визначено мету і завдання дослідження, охарактеризовано наукову новизну і практичне значення роботи, вказано на апробацію дослідження.

У першому розділі "Історіографія, джерельна база, методологія та методи дослідження" проаналізовано історіографію, джерельну базу, розкрито методологію і методи дослідження. Зокрема, у підрозділі 1.1. "Історіографія" проаналізовано роботи вітчизняних і зарубіжних авторів. Більшість вітчизняних істориків досліджували колоніальну політику Бельгії в Конго в новітній час, і лише окремі автори торкалися історії Конго і бельгійського колоніалізму в попередній період Орлова А.С. История государства Конго XVI-XVII вв. / А.С. Орлова. - М., 1968; Орлова А.С., Львова Э.С. Страницы истории великой саванны / А.С. Орлова, Э.С. Львова. - М., 1978.. Радянські дослідники розглядали проблеми становлення робітничого класу та інтелігенції у Бельгійському Конго після 1918 р., аграрну політику бельгійських колонізаторів, у цих роботах стисло висвітлений і попередній період історії [Воробьева Т.А.] Аграрная политика бельгийских колонизаторов в Конго (1918-1939 гг.) / Т.А. Воробьева. - М., 1975; Кара-Мурза А.А. Формирование интеллигенции Заира в колониальный период: Автореф. дис. на соискание ученой степени канд. ист. наук: спец. 07.00.03 - всемирная история / А.А. Кара-Мурза. - М., 1982; Комар Ю.И. Из истории формирования рабочего класса в колониальном Конго. 80-е годы XIX в. - 30-е годы XX в. / Ю.И. Комар // Рабочий класс стран Азии и Африки. - М., 1966. - C. 210-233 и др..

Мабуть єдиною роботою в радянській історіографії, що докладно висвітлює утворення НДК і перше десятиліття її існування, є монографія А.З. Зусмановича, в якій автор розкриває причини і результати європейської експансії в басейні Конго Зусманович А.З. Империалистический раздел бассейна Конго (1876-1894) / А.З. Зусманович. - М., 1962.. Автор широко цитує документи, що не публікувалися в СРСР, а у додатках до роботи розміщені тексти Завершальних актів Берлінської конференції 1884-1885 рр. і Брюссельської конференції 1889-1890 рр., що робить книгу цінною й в джерелознавчому плані.

В.А. Субботін присвятив питанням історії бельгійської експансії в басейні Конго декілька робіт Субботин В.А. Бельгийская монархия и раздел бассейна Конго в 1876-1885 гг. / В.А.  Субботин // Африка. История, историография. - М., 1980. - С. 74-86; Субботин В.А. Бельгийская экспансия и колониальный гнёт в период завершения территориального раздела Африки / В.А. Субботин // Винокуров Ю.Н., Орлова А.С., Субботин В.А. История Заира в новое и новейшее время. - М., 1982. - С. 71-117.. Він одним із перших показав банкрутство перших підприємств Леопольда II в Конго. Все ж деякі його висновки викликають сумнів, наприклад, щодо питання работоргівлі в Східному Конго. Так В.А. Субботін намагався довести, що на початку антирабовласницької війни 1892-1894 рр. араби вже не займалися работоргівлею.

Зарубіжна наукова література, присвячена даній проблемі, демонструє тенденційність, що виявляється в двох підходах. Один направлений на підтримку і виправдання всіх кроків Леопольда II та бельгійського уряду Daye P. L'Empire Coloniale Belge / P. Daye. - Bruxelles; Paris, 1923; Lichtervelde L. de Leopold II / L. de Lichtervelde. - Bruxelles, 1926.; Franck L. Le Congo Belge. T. 1-2 / L. Franck. - Brussels, 1930; Liebrechts Ch. Leopold II, Fondateur d'Empire / Ch. Liebrechts. - Вruхеllеs, 1932; Daye P. Leopold II / P. Daye. - Brussels, 1934 etc.. Інший, вслід за англійським публіцистом Ед. Морелем, з подробицями викриває лиходійства адміністрації НДК і її керівника - Леопольда II, який, до речі, так жодного разу і не відвідав свій домен Joye P., Lewin R. Les Trusts au Congo / P. Joye, R. Lewin. - Bruxelles, 1961 (Жуа П. и Левэн Р. Тресты в Конго. - М., 1962); Merlier M. Le Congo de la Colonisation Belge a l'Independence / M. Merlier. - Paris, 1962 (Мерлие М. Конго от колонизации до независимости. - М., 1965); Hochschild A. King Leopold's Ghost: A Story of Greed, Terror and Heroism in Colonial Africa / A. Hochschild. - Boston, 1998; Ewans M. European Atrocity, African Catastrophe: Leopold II, the Congo Free State and its Aftermath / M. Ewans. - London, 2002 etc. . Характерно, що обидва підходи оформилися ще в часи існування НДК, що можна пояснити замовним характером досліджень. На жаль, згодом саме подібні заангажовані роботи, а не першоджерела, почали суттєво впливати на дослідження пізніших істориків.

У підрозділі 1.2. "Джерела" всі джерела, що знаходилися у розпорядженні автора, розподілені на чотири групи: матеріали офіційного характеру Заключительный акт Берлинской конференции от 26 февраля 1885 г., Генеральный акт по борьбе с работорговлей от 2 июля 1890 г. // Зусманович А.З. Империалистический раздел бассейна Конго (1876-1894). - М., 1962. - C. 301-339; Documents Diplomatiques. Affaires du Congo et de l'Afrique Occidentale. - Paris, 1885; Code de Traites et Arrangements Internationaux Interresant la Belgique. - Bruxelles, 1896; The Eyes of Another Race: Roger Casement's Congo Report and 1903 Diary. - Dublin, 2003; Rapport de la Comission d'Enquete // Bulletin Officiel de l'Йtat Indйpendant du Congo. - 1905. - № 9-10; Congo Belge. Governeur general. Rapport annual 1916. - Bruxelles, 1918; Congo Belge. Governeur general. Rapport annual 1917. - Bruxelles, 1919; Belgique. Comite Special du Katanga 1900-1925. - Bruxelles, 1927 etc., джерела агітаційно-публіцистичного змісту Banning E. Le Partage Politique de l'Afrique d'Apres les Transactions Internationales les plus Recentes (1885-1888) / E. Banning. - Bruxelles, 1888; Boulger D.С. The Congo State and the Growth of Civilization in Central Africa / D.С. Boulger. - Lоndоn, 1898; Wauters А.J. L'Etat independant du Congo / А.J. Wauters. - Bruxelles, 1899; Cattier F. Etude sur la Situation de l'Etat Independant du Congo / F. Cattier. - Bruxelles, 1906; Fox Bourne H.R. Civilisation in Congoland / H.R. Fox Bourne. - London, 1903; Wack H.W. The Story of the Congo Free State / H.W. Wack. - New York & London, 1905; Morel Е.D. Кing Leopold's rule in Africa / Е.D. Morel. - London, 1904; Morel Е.D. Red rubber. The Story of the Rubber Slave Trade Flourishing on the Congo on the Year of Grace 1906 / Е.D. Morel. - Honolulu (Hawaii), 2005; Русская мысль. - М.; Bulletin administratif du Congo belge. - Boma-Lйopoldville; Bulletin Officiel du Congo Belge. - Bruxelles (Bulletin Officiel de l'Йtat Indйpendant du Congo, (1885 - 1908); Congo illustre. - Bruxelles; Moniteur Belge. - Bruxelles; The New York Times. - New York; The Times. - London etc. , джерела неофіційного походження Камерон В.Л. Пересекая Африку / В.Л. Камерон. - М., 1981; Стэнли Г.М. В дебрях Африки / Г.М. Стэнли. - М.,1958; Юнкер В.В. Путешествия по Африке (1877-1878 и 1879-1886) / В.В. Юнкер. - М., 1949; Hinde S.L. The Fall of the Congo Arabs / S.L. Hinde. - London, 1897; Coquilhat C. Sur le Haut-Congo / C. Coquilhat. - P., 1888; Hymans P. Mйmoires: T.1-2 / P. Hymans. - Bruges, 1958; Stanley H.M. The Congo and the Founding of the Free State. T. 1-2 / H.M. Stanley. - New York, 1885; Winton F. de The Congo Free State / F. de Winton // Proceedings of the Royal Geographical Society and Monthly Record of Geography, New Monthly Series. - 1886. - № 10 (Oct.). - P. 609-627; Woeste Ch. Memoires pour servir a l'histoire contemporaine de la Belgique: T. 1-3 / Ch. Woeste. - Bruxelles, 1927-1937; Thys A. Au Congo et au Kassai / A. Thys. - Bruxelles, 1888; Delcommune A. Vingt annйes de vie africaine. Rйcits de voyages, d'aventures et d'exploration au Congo belge: T.1-2 / A. Delcommune. - Bruxelles, 1922; Maisha ya Hamed bin Muhammad el Murjebi: Yanni Tippu Tip, kwa Maneno yake Mwenyewe, kimefasiriwa na W.H. Whitely (toleo la Kiswahili - Kiingereza). - Kampala, 1974; Maurice A. Stanley H.M.: Unpublished Letters / A. Maurice. - London, 1957; Van Der Smissen E. Leopold II et Beernaert d'aprиs leur correspondance inйdite de 1884 а 1894: Vol. 1-2 / E. Van Der Smissen. - Bruxelles, 1920 etc. , архівні матеріали Российский государственный военный архив. Ф. 185/к. Оп. 1, 3, 14, 14а; Ф. 244/к. Оп. 1.Д. 3, 4, 5, 12, 13; Государственный архив Российской федерации. Ф. 559. Оп.1. Д. 42..

Досліджувана нами тема забезпечена достатньо широким колом джерел, що дозволяє аналізувати різні її аспекти: політичні, соціальні, економічні. Якнайповніше джерела відображають політичну історію бельгійських колоніальних володінь та історію поділу Центральної Африки, що дозволило нам відтворити картину розвитку бельгійського колоніалізму в Конго впродовж всього розглянутого в дисертаційному дослідженні періоду, зокрема, простежити взаємодію колонії і метрополії, ставлення різних політичних кіл Бельгії до колонії і колоніальної політики тощо.

Значно менше джерел з економічної, а особливо соціальної історії НДК і Бельгійського Конго. Джерела з цієї проблематики носять фрагментарний характер і висвітлюють лише окремі питання нашої теми. Разом із тим, слід зауважити, що в цілому використані джерела дозволяють вирішити поставлені в дисертації завдання.

У підрозділі 1.3. "Методологія і методи дослідження" обґрунтовується вибір методів і принципів, які були використані дисертантом для досягнення поставленої мети. Такий підхід був обумовлений предметом нашого дослідження і дозволив нам підійти до його аналізу різносторонньо, виділити окремі складові, які були викладені нами в дисертації з використанням проблемно-хронологічного принципу. Комбінація методів і принципів дослідження дозволила авторові висунути ряд нових гіпотез і дійти обґрунтованих висновків.

У другому розділі "Початок бельгійської колоніальної експансії в Центральній Африці" виявлені причини і передумови утворення НДК, проаналізована бельгійська колоніальна кампанія 1876-1884 рр., для позначення якої автор пропонує використовувати термін "дослідницька", а також маневри Леопольда II напередодні Берлінської конференції 1884-1885 рр. Зокрема, у підрозділі 2.1. "Визначення вектору колоніальної політики Бельгії (кінець 1830-х - 1876 рр.)" розкрито внесок Леопольда I у колоніальну політику. За півстоліття незалежності Бельгія зробила ряд спроб оволодіти колоніями. І хоча всі вони закінчилися невдало, бельгійцям вдалося здобути досвід і створити необхідні передумови для активної колоніальної кампанії.

Наступний король ретельно відстежував зміни, що відбувалися на політичній арені, вивчаючи можливість створення бельгійської колонії. Тому, коли в 70-х рр. XIX ст. був відкритий басейн ріки Конго, що не викликав першочергового інтересу для великих держав, Леопольд II не забарився використати ситуацію, що склалася. До того ж франко-прусська війна 1870-1871 рр. у котрий раз показала, що нейтральний статус Бельгії навряд чи поважатимуть, а, отже, потрібно було посилити політичну вагу держави. Промисловість Бельгії вимагала розширення ринків сировини і збуту, які могла дати країні колонія. Таким чином, у середині 70-х рр. XIX ст. африканські мотиви в бельгійській колоніальній політиці почали переважати над іншими.

У підрозділі 2.2. "Дослідницька" кампанія Бельгії 1876-1884 рр. висунута і підтверджена гіпотеза про те, що Г. Стенлі за короткий час вдалося створити видимість бельгійської присутності на території, колосальній за своєю площею. Багато в чому саме діяльність Г. Стенлі на службі у Леопольда II відкрила шлях бельгійцям до Центральної Африки. За декілька років "дослідницької" кампанії бельгійцям вдалося закріпитися в басейні ріки Конго. Європейське проникнення проходило в три етапи: спочатку налагоджувалися стосунки з місцевими вождями, потім здійснювалася купівля або оренда землі для будівництва постів Міжнародної Африканської Асоціації (МАА), від імені якої працювали бельгійські агенти, а надалі - з вождями сусідніх із постами земель підписувалися договори про визнання суверенітету МАА. На останньому етапі, окрім подарунків і обіцянок, використовувався і метод залякування. Проте нечисленні агенти МАА не ризикували вступати у відкриті зіткнення з місцевим населенням, оскільки не мали надійного тилу на африканській землі.

Спочатку створення бельгійської колонії не привертало особливої уваги в Європі, що можна пояснити умілим дипломатичним маневруванням Леопольда II. МАА дозволяла інтернаціоналізувати дії Бельгії в Африці, а королю - стверджувати, що чи не єдиним його мотивом була турбота про долю аборигенів. У цілому колоніальний поділ Африки підносився європейській громадськості як доброчинна справа - допомога африканським народам. Леопольд II відрізнявся особливим талантом, він маніпулював даними таким чином, що вводив у оману і простих обивателів, і іноземні уряди. Із цією метою у Бельгії були створені Бельгійський комітет МАА, Комітет по дослідженню Верхнього Конго, Міжнародна Асоціація Конго (МАК). У цих організаціях нерідко засідали одні і ті ж особи, але існування декількох назв було вигідно королю.

Велика активність МАК не залишила байдужими Португалію і Францію, які претендували на частину територій у Нижньому Конго і на узбережжі Атлантичного океану. Португалія, що опинилася через діяльність МАА у невигідному становищі, намагалася змінити ситуацію дипломатичним шляхом, що спровокувало втягування в конфлікт навколо басейну ріки Конго всіх великих держав.

У підрозділі 2.3. "Дипломатичні маневри Леопольда II в 1884-1885 рр." вивчені події, які мали вирішальне значення для колоніальних планів Леопольда II. Королю знадобився весь його неабиякий дипломатичний хист і досвід, аби заручитися підтримкою провідних держав світу. На окрему увагу заслуговує роль бельгійського лобі в США, Англії і Німеччині. Особливо слід виділити значення стосунків між Бельгією і США, які першим визнали суверенітет МАК, особисті контакти Леопольда II і Бісмарка, угоди між МАК і Францією з цього питання. Завдяки підтримці цих країн у Центральній Африці встановилася рівновага сил між Англією і Португалією, з одного боку, і Францією, Німеччиною і Бельгією - з іншого. У цьому ж контексті потрібно також звернути увагу на значення громадської думки: більшість сприймала Леопольда II як короля-мецената і гуманіста, тоді як проти Португалії висувалися звинувачення в работоргівлі і використанні рабів в області Нижнього Конго.

У 1884 р. Леопольд II призначив на пост прем'єр-міністра О. Бернаєрта, який поділяв його колоніальні плани. Завдяки допомозі О. Бернаєрта до складу бельгійської делегації в Берліні увійшли прихильники короля, які відстоювали інтереси МАК. Окрім того, бельгійський монарх на конференції в Берліні міг розраховувати на підтримку Г. Стенлі та Г. Сенфорда (у делегації США).

Слід також відзначити, що в Брюсселі дуже продумано підійшли до організації конференції в Берліні і висвітленню на ній позиції МАК. Фактично агенти Асоціації задавали тон у всіх питаннях, пов'язаних з утворенням НДК. Найвагомішим підсумком Берлінської конференції з питання про Конго стало те, що новий суверен НДК - Леопольд II - отримав абсолютну владу у конголезьких володіннях.

Таким чином, бельгійська дипломатія, поєднуючи політику лобіювання, інформаційну кампанію і гру на суперечностях між великими державами, змогла досягти для МАК найбільш сприятливих умов, що повною мірою знайшло своє віддзеркалення в рішеннях Берлінської конференції. Допомога ж прем'єр-міністра Бельгії при переговорах із парламентом зрештою дозволила Леопольду II як приватній особі очолити НДК, аналогів чому історія не має.

У третьому розділі "Унія Бельгії і Незалежної держави Конго: феномен "приватної" колонії (1885-1908 рр.)" проаналізовано устрій НДК і її зв'язок із Бельгією, визначено вплив на життя конголезців колоніальної політики, хвилі викриттів злочинів режиму в Конго на початку XX ст., розглянуто процес трансформації НДК у бельгійську колонію класичного типу. Зокрема, у підрозділі 3.1. "Розвиток Незалежної держави Конго в 1885-1894 рр.", при аналізі своєрідності НДК як "приватної" колонії, виділено ряд проблем, безпосередньо обумовлених таким характером держави. Так, отримавши величезну колонію за підсумками Берлінської конференції, суверен Леопольд II зіткнувся з певними труднощами, вирішення яких вимагало активних і невідкладних дій. Причому в перші роки існування НДК Леопольд II вимушений був розраховувати в основному на власні сили, з самого початку йому доводилося зважати на обмежену фінансову базу, яку потрібно було використовувати якомога ефективніше.

Основною сферою прикладення зусиль Леопольда II з 80-х рр. XIX ст. було створення колоніальної армії "Форс публік", яка надалі стала головним представником і провідником колоніальної влади у Конго. У ході військових експедицій держава вилучала (рідше - скуповувала) слонову кістку в африканського населення і потім експортувала її в Європу, що дозволяло частково поповнювати казну. Головним же підсумком створення "Форс публік" було встановлення влади бельгійців у східних областях і Катанзі, що завершилося війною 1892-1894 рр. в Маньємі.

Своєрідною межею в історії НДК стали події початку 90-х рр. XIX ст. Прологом до них послужила Брюссельська конференція 1889-1890 рр., яку можна назвати черговим успіхом дипломатії Леопольда II. За підсумками конференції король Бельгії як суверен НДК став ключовою фігурою на політичній арені в Центральній Африці і добився перегляду окремих положень Берлінського акту, зокрема, в питанні митних тарифів. До того ж помітно зріс інтерес до колонії у самій Бельгії, де вдалося отримати декілька позик. На хвилі успіху Леопольд II перейшов до посилення колоніального гніту, поклавши край так званому "ліберальному" курсу 80-х рр. XIX ст.

У підрозділі 3.2. "Становище конголезців і реакція міжнародної громадськості" проаналізовано політику суверена Леопольда II відносно своїх тубільних підданих. При цьому показано, що він завжди був більше стурбований власними прибутками, а становище африканців сприймав опосередковано. Система управління в НДК підпорядковувалася лише одному завданню - збагаченню своїх господарів, причому в даному випадку ціна питання не відігравала ніякої ролі, оскільки контроль за діяльністю агентів НДК фактично був відсутній, державні чиновники часто не знали місцевих мов і не могли порозумітися з населенням. Нечисленні судові інстанції, які були покликані стояти на захисті прав конголезців, повністю залежали від колоніальної адміністрації. Така політика Леопольда ІІ привела до багатомільйонних жертв серед місцевого населення Конго.

Поступово відомості про політику бельгійців в НДК почали просочуватися у пресу, але масовий характер кампанія за реформи в Конго набула лише на початку ХХ ст. завдяки підтримці англійських та інших фінансових кіл, яким шлях до конголезького ринку був закритий. У результаті Асоціації реформ Конго вдалося нав'язати боротьбу лобістам НДК і підготувати благодатний ґрунт для переходу "конголезького питання" з неурядового на міжурядовий рівень.

У підрозділі 3.3. "Трансформація НДК в колонію Бельгії (1895-1908 рр.)" виявлено причини трансформації бельгійської колонії, визначено вплив громадської думки на бельгійський колоніалізм. Процес передачі НДК Бельгії із зростанням доходів Леопольда II став болючою темою для бельгійського короля. Лише у 1908 р. була поставлена крапка в багаторічній історії питання про передачу Конго Бельгії, започаткована першим подібним законопроектом ще у 1895 р. Король невеликої нейтральної держави не зміг більш протистояти об'єднаній політиці фінансових лобі Англії і США, що зробили пролом у щільних редутах колоніальної системи, створеної сувереном Конго. 14 листопада 1908 р. НДК зникла з політичної карти світу, управління країною було передане Бельгії. Адміністративний контроль за колонією було покладено на нещодавно створене колоніальне міністерство.

Аналіз ситуації в Бельгії у 1885-1908 рр. дозволяє простежити зміну поглядів у питаннях колоніальної політики. У міру того, як прибутки НДК зростали, позиції Леопольда II і його політичних опонентів змінювалися на протилежні. З кожним роком прихильників приєднання НДК до Бельгії ставало все більше, хоча багато хто вважав, що це станеться ще не скоро. У той же час Леопольд II поступово охолонув у своєму бажанні передавати НДК Бельгії і почав всіляко затягувати цей процес.

Залишена без будь-якого контролю колоніальна система в НДК руйнувала себе зсередини. Основні матеріальні ресурси, на яких базувалася економіка країни, були підірвані. Головною проблемою стала депопуляція населення, проте, оскільки перепису не проводилося, говорити про точні цифри неможливо. Дослідники сходяться на думці, що населення скоротилося удвічі. Економічна політика НДК, що орієнтувалася в основному на каучук та слонову кістку, призвела до фактичного знищення популяції слонів у багатьох областях держави. У той же час високі норми і жорстокі покарання примушували конголезців знищувати каучуконоси усупереч існуючій забороні. Свавілля адміністраторів змушувало населення йти далі від цивілізованих місць углиб країни.

Повстання батетела наприкінці XIX ст. стали проявом боротьби африканців проти бельгійських офіцерів і територіальних агентів. Проте, незважаючи на військову підготовку і дисципліну, повстанці зазнали поразки. Керівники повстання навіть не замислювалися про управління країною, представники різних племен не завжди могли порозумітися, дала про себе знати і незавидна роль катів, яку раніше доводилося виконувати солдатам-батетела з "Форс публік", що також не додавало прихильників повсталим.

Тільки хвиля викриттів злочинів режиму початку XX ст. змусила бельгійський парламент приступити до процедури анексії НДК. У 1908 р. цей процес завершився, а НДК стала офіційно колонією Бельгії. Проте це не спричинило істотних змін ситуації в Конго.

У четвертому розділі "Бельгійське Конго в 1909-1918 рр." розкрито основні пріоритети колоніальної політики Бельгії в 1909-1918 рр., розглянуто участь Бельгійського Конго в Першій світовій війні, вплив цієї війни на життя колонії. Зокрема, у підрозділі 4.1. "Бельгійські реформи в Конго 1909-1914 рр." висунута і підтверджена гіпотеза про те, що в перші роки після приєднання НДК до Бельгії реформи носили швидше декоративний характер, що неабиякою мірою можна пояснити як впливом Леопольда II, так і умовами перехідного періоду. Проте під міжнародним тиском Бельгія була змушена відмінити монополії, наділити конголезців деякими правами, частково змінити судову систему і призначити ряд контрагентів, на яких, по суті, було покладено відповідальність за політику, що проводилася у колонії королем після 1908 р. Помітні зрушення сталися лише після смерті Леопольда II, коли міністр колоній отримав більшу свободу дій.

У 1908 р. відмова від державних монополій загрожувала крахом економіці колонії, тому їх ліквідація затягнулася до Першої світової війни. У той же час із 1900-х рр. почалася розвідка корисних копалин у відносно недавно захоплених східних районах Конго. Так у Катанзі були знайдені золото, уран та інші корисні копалини, у провінції Східна - поклади алмазів. Продовжувалися експерименти з культивуванням експортних сільськогосподарських (так званих "колоніальних") культур.

Реформи 1910 р. дозволили міністрові колоній Ж. Ренкіну реорганізувати адміністративну систему і створити передумови для заміни натуральних відносин грошовими; хоча конголезці продовжували вважатися за людей нижчого сорту, можливостей у них стало більше. Втім, скористатися цими можливостями могла лише незначна частка тубільного населення. Додалися нові злигодні, пов'язані з розвитком гірничорудної промисловості і будівництвом доріг. Вантажопотік, що зростав з року в рік, вимагав все більшої кількості носильників. Умови роботи майже не змінилися з часів НДК, провокуючи подальше вимирання найбільш активної частки чоловічого населення.

Проте успішно розвивалися промисловість по переробці пальмової сировини і гірничорудна промисловість, що витіснили слонову кістку і каучук із перших позицій в економіці колонії. Свій внесок зробила і зміна офіційної позиції в земельному питанні, зокрема, дозвіл на продаж і оренду землі за цінами, які приваблювали інвесторів. Найбільших успіхів у даний період колоніальна влада досягла у Катанзі, де був створений і швидко розвивався новий центр Елізабетвіль, а також промисловий комплекс Лумумбаши. Вже перед війною сюди була прокладена вітка залізниці з Північної Родезії і розпочався видобуток і виплавка міді в промислових масштабах.

У цілому можна говорити про те, що, незважаючи на проведені реформи, Бельгія тільки починала освоювати величезну територію своєї колонії. У цей період були зроблені лише перші кроки по перебудові економіки Конго, а становище корінного населення залишалося незадовільним. У країні, особливо в східних районах, неодноразово спалахували народні заворушення.

У підрозділі 4.2. "Бельгійське Конго в роки Першої світової війни" визначено основні етапи і напрями діяльності Бельгійської колоніальної кампанії 1914-1918 рр. Зокрема, наголошується той факт, що Бельгія не готувала колонію до війни і до останнього намагалася зберегти нейтральний статус басейну ріки Конго відповідно до Берлінського акту 1885 р. Такі дії зумовили відносну перевагу німецьких колоніальних військ на початковому етапі війни. Проте до весни 1916 р. союзниками був розроблений чіткий план наступальної операції в Німецькій Східній Африці, вдалось створити необхідну базу, що надало військам Антанти перевагу над противником у живій силі і техніці. Основне завдання наступальної кампанії 1916 р., а саме захоплення міста Табори, здійснювалося силами бельгійців, тоді як англійці повинні були зв'язати головні сили німців в районі Кіліманджаро. Такий план передбачав, що бельгійські війська встановлять контроль над великою територією від озера Вікторія до міста Табори і Танганьїки.

Необхідно зазначити, що початок наступу гальмувала відсутність чітких домовленостей про розмежування зон окупації союзників і методи управління захопленими територіями. Спочатку бельгійці прагнули розповсюдити свій вплив на округи Руанду, Урунді і Уджіджі, проте англійці не були готові піти на такі значні поступки; переговори затягувалися, поки бельгійський представник не порекомендував уряду обмежити зону окупації областями Руанди і Урунді.

Під час Першої світової війни збільшився видобуток міді, золота, алмазів і інших корисних копалин в Бельгійському Конго. Частина чоловічого населення мігрувала до міст. Закладалися основи для формування робітничого класу і інтелігенції з числа конголезців. Своєрідним поштовхом до розвитку сільського господарства послужив указ про введення обов'язкових культур. У результаті прискорився процес розкладу традиційних аграрних відносин у конголезькому селі. Головним успіхом Бельгії в Центральній Африці за підсумками Першої світової війни стало захоплення двох нових колоній - Руанди і Урунді.

Проте під час війни частину прогресивних змін довоєнного періоду було переглянуто. Наприклад, знов впроваджувалася примусова праця африканців. Це спровокувало у Конго, особливо його східних районах, на які окрім всього іншого ліг тягар із забезпечення військ продовольством, хвилю народних заворушень, які жорстоко придушувалися колоніальною адміністрацією. У результаті за десять років з часу приєднання НДК до Бельгії населення Бельгійського Конго скоротилося на декілька мільйонів осіб через голод, непосильну працю і хвороби. У той же час у провінції Катанга, де розвивалася гірничорудна промисловість, для європейців були створені цілком комфортні умови життя.

У висновку зазначено, що біля витоків бельгійської колоніальної імперії стояли фігури перших бельгійських королів Леопольда I і Леопольда II, які відрізнялися своєю заповзятливістю і енергійністю. У колоніях вони вбачали можливість зміцнити свій особистий авторитет у Бельгії і авторитет Бельгії у Європі, знайти нові джерела сировини і розширити ринки збуту для бельгійської економіки. Але якщо за часів Леопольда I передумови для створення бельгійської колонії ще не визріли, то Леопольд II діяв у вигідніших умовах, маючи за плечима багатолітній досвід батька. Відкриття басейну ріки Конго і відсутність у цій області конкуренції з боку Англії зумовили колоніальну експансію Бельгії саме в цьому регіоні.

У 1876-1884 рр. Леопольд II розгорнув грандіозну кампанію, нібито спрямовану на залучення до досягнень цивілізації африканських племен, вкладаючи кошти в наукові і гуманітарні організації. У результаті були завуальовані далекосяжні плани Бельгії щодо басейну Конго. Заручившись підтримкою такої авторитетної і енергійної людини як Г. Стенлі, бельгійському королеві вдалося організувати експедицію вгору за течією від гирла ріки Конго, що дозволило створити ряд опорних станцій і закріпити бельгійський вплив у даному регіоні.

Вправні дії Леопольда II на дипломатичному фронті дозволили МАК узаконити свої права на цю область, на теренах якої утворювалася Незалежна держава Конго. Фактично Берлінська конференція 1884-1885 рр. дозволила Леопольду II очолити нову державу, тоді як бельгійський парламент висловився за те, щоб вона була його приватною територією. Таким чином, Леопольд II як суверен НДК отримав абсолютну владу. Такий результат був досягнутий завдяки відмінно проведеній підготовці, при цьому особливо необхідно зазначити роботу бельгійського лобі за кордоном і уміле маніпулювання громадською думкою.

Протягом наступного десятиліття Леопольд II вирішував нагальні проблеми НДК, залучаючи інвестиції і підтримуючи економіку країни власними дотаціями, що дозволило встановити кордони держави і закріпити бельгійські позиції в Конго. Конголезці взагалі втратили будь-яку можливість відстоювати свої інтереси. Лише у деяких областях місцеві вожді на короткий час стали "співправителями" білошкірих губернаторів. У такий спосіб бельгійська адміністрація компенсувала брак власних сил у Конго.

З середини 90-х рр. XIX ст., завдяки монополізації державою торгівлі каучуком і слоновою кісткою, створенню "Форс публік", що стали провідником бельгійської політики в Конго, введенню повсюдно трудової повинності і в умовах каучуковому буму, що розпочався, Леопольд II здобув фінансову незалежність як суверен НДК. Найголовнішим своїм пріоритетом він вважав отримання прибутків, що для конголезців означало встановлення одного з найжорстокіших режимів в Африці, а основними його союзниками були колоніальна адміністрація, концесійні компанії і християнські місії.

Конголезці стали людьми другого гатунку. Всі вони незалежно від віку і статі потрапляли в одну категорію, виконували повинності перед державою на межі своїх фізичних можливостей, тому велика кількість людей вмирала від виснаження сил. Робота на колонізаторів включала збір врожаю культур, що експортувалися, будівництво різного роду об'єктів, прокладку доріг і дренаж річок. Згодом робота стала примусовою.

Найбільш вигідним для конголезця заняттям була служба в рядах "Форс публік", оскільки саме на цю силу спирався уряд і, відповідно, прагнув створити для неї більш-менш комфортні умови. Ступенем нижче стояли так звані "звільнені", яких звільнили від покарань, боргів, викупили з полону тощо. Вони зобов'язалися служити державі, стаючи безоплатною робочою силою на декілька років. Приблизно на одному рівні із "звільненими" стояли носильники, дуже широкий прошарок у робітничому класі, що починав формуватися.

Досягнення медицини та інші блага цивілізації практично не торкнулися корінного населення країни. Залишилися невирішеними проблеми голоду, сонної хвороби, в деяких областях продовжували відзначати випадки канібалізму. У культурному житті держава на довгий час віддала кермо бельгійським конгрегаціям, що створили свої закриті установи - ті ж табори, тільки із суворішою дисципліною та ідеологією, що насаджувалася в процесі навчання. Пройшовши таку школу, конголезець ще не набував прав білого, але вже міг претендувати на державну службу, життя в місті і лояльніше ставлення з боку держави.

Ситуація у Конго викликала занепокоєння в Англії та США, де такі організації як Товариство захисту аборигенів і Асоціація реформ Конго отримували інформацію безпосередньо від протестантських місіонерів і мандрівників, що відвідали країну. Проте тільки завдяки фінансовій допомозі торгівельних і промислових магнатів, зацікавлених у конголезькому ринку, режим в НДК став предметом дипломатичних переговорів за участю урядів Англії, США та інших країн. Підсумком цієї кампанії стало прийняття бельгійським парламентом Колоніальної хартії 1908 р. і приєднання Конго до Бельгії.

Здавалося б, поворот 1908 р. повинен був змінити ситуацію в Конго на краще, але на перший план знову вийшли фінансові інтереси. Цього разу як бельгійського, так і міжнародного капіталу. Були скасовані монополії Леопольда II, а економіка була переорієнтована на розробку корисних копалин, та це не призвело до покращання життя конголезців. Поступово реальну владу в Конго узяли в свої руки транснаціональні корпорації.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тавшунский О.М. Фактор общественного мнения в истории Независимого государства Конго (НГК) / О.М. Тавшунский // Каразінські читання (історичні науки): Тези доповідей. - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. - С. 295-296.

2. Tavshunskyy O.M. The factor of public opinion in history of the Congo Free State (CFS) / O.M. Tavshunskyy // Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин. - Луганськ: Альма-матер, 2007. - Вип. 3. - P. 177-181.

3. Тавшунский О.М. Генри Стэнли и Эдвард Морель: к вопросу о смене поколений в истории Независимого государства Конго / О.М. Тавшунский // Шевченківська весна. Історія. - К.: СПД Цимбаленко Є.С., 2008. - Вип. VI. - Ч. 2. - Т. 2. - С. 158-160.

4. Тавшунський О.М. Американський аспект в історії Незалежної держави Конго / О.М. Тавшунський // Збірник наукових праць. Серія "Історія та географія" / ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. - Харків: Планета-Прінт, 2008. - С. 58-59.

5. Тавшунский О.М. О создании частной колонии в пол-ЕС (колониальная политика Бельгии во второй половине XIX в.) / О.М. Тавшунский // Материалы докладов XVI Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых "Ломоносов" [Электронный ресурс]. -- М.: МАКС Пресс, 2009. -- 1 электрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см. - Систем. требования: ПК с процессором 486 +; Windows 95; дисковод CD-ROM; Adobe Acrobat Reader.

6. Тавшунский О.М. Вооруженные силы Независимого государства Конго (НГК) / О.М. Тавшунский // Каразінські читання (історичні науки): Тези доповідей. - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. - С. 320-321.

7. Тавшунский О.М. Вооруженные силы Независимого государства Конго (НГК) / О.М. Тавшунский // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2009. - Вип. 12. - С. 100-106.

8. Тавшунський О.М. Про створення приватної колонії розміром із пів-Європи (колоніальна політика Бельгії в другій половині XIX ст.) / О.М. Тавшунський // Сходознавство. - Київ: Інститут Сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 2009. - № 45-46. - С. 127-133.

9. Тавшунский О.М. Дипломатия Леопольда II накануне Берлинской конференции 1884-1885 гг. / О.М. Тавшунский // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2010. - № 908: Сер. Історія. - Вип. 42. - С. 227-236.

10. Тавшунский О.М. Колониальная политика Бельгии (1909-1914 гг.) / О.М. Тавшунский // Материалы Международного молодежного научного форума "ЛОМОНОСОВ-2010" [Электронный ресурс]. -- М.: МАКС Пресс, 2010. -- 1 электрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см. - Систем. требования: ПК с процессором 486+; Windows 95; дисковод CD-ROM; Adobe Acrobat Reader.

11. Тавшунский О.М. Бельгийское Конго в годы Первой мировой войны / О.М. Тавшунский // Каразінські читання (історичні науки): Тези доповідей. - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. - С. 324-325.

12. Тавшунский О.М. Неправительственный этап борьбы за реформы в Конго (1890-1904 гг.) / О.М. Тавшунский // Белгородский диалог - 2010. - Белгород: БГУ, 2010. - С. 81-85.

13. Тавшунский О.М. Бельгийское Конго в Первой мировой войне (1914-1918 гг.) / О.М. Тавшунский // Первая мировая война и современный мир. - М.: Академия МНЭПУ, 2010. - Прийнято до друку (0,5 д.а.).



АНОТАЦІЯ

Тавшунський О.М. Бельгія та колоніальний поділ Африки (1876-1918 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2010.

У дисертації на основі великого масиву джерел і літератури проаналізовано участь Бельгії в колоніальному поділі Африки в 1876-1918 рр. Уперше проведено комплексний аналіз бельгійської колоніальної політики в новий час. Автор відзначає, що бельгійський колоніалізм мав ряд особливостей, які зумовили специфічні стосунки між метрополією і колонією.

Стаючи сувереном Незалежної держави Конго, король розраховував на допомогу Бельгії, але з часом почав затягувати процес трансформації Незалежної держави Конго в бельгійську колонію. Він здійснював абсолютну владу в Конго, маючи за мету з початку 90-х рр. XIX ст. отримання надприбутків, що для конголезців означало встановлення одного з найжорстокіших режимів в Африці. Союзниками Леопольда II були колоніальна адміністрація, концесійні компанії і християнські місії.

Поступово реальну владу в Конго взяли в свої руки транснаціональні корпорації.

Ключові слова: Бельгія, колонії, Конго, Леопольд II, Асоціація реформ Конго, Перша світова війна.



АННОТАЦИЯ

Тавшунский О.М. Бельгия и колониальный раздел Африки (1876-1918 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина. Харьков, 2010.

В диссертации на основе большого массива источников и литературы проанализировано участие Бельгии в колониальном разделе Африки в 1876-1918 гг. Впервые проведен комплексный анализ бельгийской колониальной политики в новое время. В частности, выявлены причины и предпосылки создания и трансформации бельгийской колонии, раскрыты основные приоритеты колониальной деятельности Бельгии в Центральной Африке и их эволюция в 1876-1918 гг., проанализирована структура Независимого государства Конго и его связь с Бельгией. Автор отмечает, что бельгийский колониализм имел ряд особенностей, которые предопределили специфические отношения между метрополией и колонией.

Давая оценку колониальной деятельности Леопольда II, автор приходит к выводу, что, становясь сувереном Независимого государства Конго, король рассчитывал на помощь Бельгии, но со временем стал затягивать процесс трансформации Независимого государства Конго в бельгийскую колонию. Он осуществлял абсолютную власть в Конго, стремясь с начала 90-х гг. XIX в. к получению сверхприбылей, что для конголезцев означало установление одного из самых жестоких режимов в Африке. Союзниками Леопольда II являлись колониальная администрация, концессионные компании и христианские миссии.

Превращение в 1908 г. Независимого государства Конго в обычную колонию - Бельгийское Конго - должно было изменить ситуацию в Конго к лучшему, но на первый план снова вышли финансовые интересы. На этот раз как бельгийского, так и международного капитала. Были отменены монополии Леопольда II, а экономика была переориентирована на разработку полезных ископаемых, что однако не привело к улучшению жизни конголезцев. Постепенно реальную власть в Конго взяли в свои руки транснациональные корпорации.

Ключевые слова: Бельгия, колонии, Конго, Леопольд II, Ассоциация реформ Конго, Первая мировая война.



SUMMARY

Tavshunskyy O.M. Belgium and colonial partition of Africa (1876-1918). - Manuscript.

Dissertation for a candidate degree in historical sciences by speciality 07.00.02 - world history. V. N. Karazin Kharkov National University. Kharkov, 2010.

In the dissertation on the basis of a wide array of sources and literature participation of Belgium was analysed in the colonial partition of Africa in 1876-1918. The complex analysis of the Belgian colonial policy in new time was undertaken for the first time. The author noted that the Belgian colonialism had a row of features which predetermined specific relations between the mother country and the colony.

Becoming sovereign of the Congo Free State the king expected some support of Belgium, however with the lapse of time he began to make obstacles to transformation of the Congo Free State into a Belgian colony. He carried out absolute power in Congo from the beginning of the 1890s aiming at getting superprofits that meant for Congoleses establishment of one of the crueliest regimes in Africa. The allies of Leopold II were colonial administration, concession companies and Christian missions.

...