Державна регламентація шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 – 1930-х років

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Державна регламентація шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років

07.00.01 - історія України

Лахач ТАМІЛА ОЛЕКСАНДРІВНА

Чернігів - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

перший проректор Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку української державності важливого значення набуває вивчення й узагальнення радянського досвіду регламентації шлюбно-сімейних відносин. В умовах розпаду усталених соціальних, ідеологічних, економічних та політичних традицій вони саморегулювалися, певною мірою моделювали і відтворювали практично всі сфери життєдіяльності, соціальні зв'язки та функції суспільства, виступаючи природною формою збереження, переробки і передачі самобутньої етнокультурної інформації.

Відомо, що у 1920 - 1930-ті роки взаємодія держави і сім'ї складалася непросто, була обтяжена помилками і перегинами. Державне втручання у цю сферу призвело до соціалізації шлюбно-сімейних відносин, зумовило характер соціального впливу на них із боку владних інституцій і стало визначальним у формуванні ряду кризових тенденцій. Відтак, дослідження еволюції державно-сімейних відносин у зазначений період особливо важливе для відтворення об'єктивної картини минулого, а також для визначення орієнтирів і пріоритетів у розв'язанні шлюбно-сімейних проблем сьогодення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою держбюджетної наукової теми кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка «Трансформаційні процеси в Лівобережній Україні (ХVІІІ - ХХ ст.): політика, суспільство, релігія» (номер державної реєстрації - 0109U001577), яке виконувалося відповідно до планів навчальної та науково-дослідної роботи.

У контексті даної теми автор вдається до характеристики основних декретних положень про відокремлення церкви від держави, що передували поступовому скасуванню всіх станових, релігійних, майнових обмежень на укладання шлюбу та його розірвання; досліджує трансформаційні процеси у суспільстві й шлюбно-сімейних відносинах під впливом політики більшовиків.

Мета і завдання дослідження визначені з урахуванням наукової проблеми, актуальності обраної теми та стану її дослідження. Метою дослідження є з'ясування особливостей впровадження більшовицької моделі державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років та їх аналіз у контексті політичних, економічних, соціокультурних змін і перетворень.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:

– обґрунтувати теоретико-методологічні засади вивчення сутності, характеру і механізму впровадження державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років;

– проаналізувати стан наукової розробки обраної теми дослідження, виокремити складові джерельної бази проблеми та її тематично-інформаційний потенціал;

– з'ясувати засадничі підстави політики більшовиків щодо старих церковних законів про шлюбно-сімейні відносини; простежити процес упровадження державної регламентації шлюбно-сімейних відносин згідно з громадянською реєстрацією, актовими записами;

– виявити форми насадження владою нового сімейного побуту, обрядовості та боротьби зі старими сімейними традиціями; осмислити трансформацію морально-ціннісних імперативів суспільства і шлюбно-сімейних відносин;

– розглянути вплив державного виховання на свідомість дітей у контексті руйнації взаєморозуміння між поколіннями;

– висвітлити рівень державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1930-х років у контексті політичних процесів «ліквідації куркуля як класу» та масового переселення селянських сімей;

– простежити процес формування нової системи родинних потреб і ціннісних орієнтацій особистості внаслідок регламентаційного контролю держави над суспільством, підростаючим поколінням і жінкою-матір'ю.

Об'єктом дослідження є шлюбно-сімейні відносини у радянській Україні 1920 - 1930-х років.

Предметом дослідження є особливості державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні в умовах кардинальних суспільних змін.

Методологія і методи дослідження. Для реалізації поставлених у дисертації завдань використовувалися методи, притаманні історичному пізнанню: проблемно-хронологічний, ретроспективний, порівняльний, періодизації, синхронний. Проблемно-хронологічний підхід дозволив установити межі регламентаційного впливу держави на інститут сім'ї. Ретроспективний метод допоміг з'ясувати причини виникнення державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні і проаналізувати їх ідеологічну основу. Використання порівняльного методу посприяло кращому розумінню проблеми і дало змогу усвідомити межу позитивних і негативних змін у галузі шлюбно-сімейних відносин. Метод періодизації дав змогу відобразити зародження, становлення і розвиток державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років. За допомогою методу синхронізації схарактеризовано поетапність упровадження державної регламентації у політичній дійсності радянського суспільства і визначено наслідкове значення перетворювальних процесів для української родини.

Дослідження здійснювалося з урахуванням принципів об'єктивності та історизму, а також принципів усебічності, наступності й дослідницької повноти.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю і масштабністю накреслених завдань, так і засобами їхнього розв'язання. Уперше у вітчизняній історіографії на основі комплексного аналізу широкого кола літератури та джерел, значна частина яких раніше не була об'єктом спеціально-історичного дослідження, здійснюється цілісний аналіз державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років. Вагомим і цілком новаторським стало залучення соціального чинника для розуміння сутності цього історичного процесу.

У межах проведеного дослідження одержано теоретичні положення, висновки та узагальнення, які відповідають критеріям наукової новизни. Зокрема, автором уперше:

? проаналізовано стан і ступінь наукового вивчення вітчизняними фахівцями проблем регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні вказаного періоду;

? детально розглянуто процес упровадження та розвитку регламентаційної моделі відносин між державою і сім'єю в умовах змін, які відбувалися у політичному, соціально-економічному житті радянської України 1920 - 1930_х років;

? на основі документальних та фактичних даних здійснено реконструкцію системи регламентації шлюбно-сімейних відносин, виокремлено її основні структурні елементи; розглянуто форми, методи та напрями її змін і перетворень;

У дослідженні вдосконалено теоретичні положення, відповідно до яких:

? враховано, що саме через сім'ю як осередок суспільства і шлюб як традиційний засіб існування сім'ї радянській владі вдалося докорінно змінити українське суспільство, в якому нівелювалися родинні стосунки (батьки-діти), закладалися основи нового соціуму - людей радянського типу;

? відтворено обставини втілення в життя моделі державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років, яка стала можливою завдяки засобам силового тиску і використанню всіх структурних складових механізму регулювання державно-сімейних відносин, а з огляду на стан самого суспільства, й через його своєрідну готовність сприйняти запропоновану модель.

Практичне значення одержаних результатів полягає насамперед у тому, що вони дають змогу з'ясувати основні напрями процесу регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років, виявити його характерні риси, що мали місце впродовж усього радянського періоду, а також відновити систему шлюбно-сімейних відносин та відповідних їм організаційних дій, які вчинялися органами радянської держави.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися при підготовці навчально-методичного забезпечення навчального курсу історія України, спеціальних курсів з історії українського суспільства, а також у процесі викладання цих дисциплін у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи оприлюднені у доповідях і повідомленнях на міжнародних та всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, зокрема на Міжнародній науковій конференції «Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві» (Чернівці, 18-19 квітня 2005 року); Міжнародній науковій конференції «Релігія і церква в історії України» (Полтава, 14-16 вересня 2005 року); ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (Київ, 25-27 квітня 2006 рік); І Всеукраїнській науково-практичній конференції для студентів та молодих науковців «Наука, освіта, суспільство очима молодих» (Рівне, 10-11 травня 2006 рік); ІІІ Міжнародній науковій конференції «Знаки питання в історії України: регіональний вимір української історії» (Ніжин, 19-21 квітня 2007 рік); ІІІ Міжнародних Гуржіївських історичних читаннях (Черкаси, 20-21 вересня 2007 рік); ІІ Всеукраїнському молодіжному конкурсі «Новітній інтелект України» (Київ, 28-29 квітня 2008 рік); VІІ Міжнародному симпозіумі з проблем аграрної історії «Український селянин» (Черкаси, 16-18 вересня 2008 року); V Міжнародній конференції «Знаки питання в історії України: на перехресті цивілізацій» (Ніжин, 11 грудня 2009 року); ХХVІ Міжнародній науково-практичній конференції «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості» (Донецьк, 27 листопада 2009 року).

Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 14 наукових статей, з них 9 видані у фахових виданнях, що внесені до переліку ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, що поділяються на підрозділи, висновків (156 сторінок основного тексту), списку використаних джерел та літератури (472 позиції).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт і предмет, сформульовано мету і завдання роботи, наукову новизну і теоретико-практичне завдання дисертації, рівень її апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади, історіографія та джерельна база дослідження» описуються теоретико-методологічні основи дослідження, містяться історіографічний та джерелознавчий аналіз проблеми.

У підрозділі 1.1 «Теоретико-методологічні засади проблеми» подається тлумачення ряду термінів (держава, регламентація, шлюб, сім'я, відносини). Висунуто обґрунтоване пояснення вживаного юридичного поняття «регламентація». Наголошено на міждисциплінарному характері дослідження. Предмет аналізу визначався в царині історичного аналізу, через це серед засадничих положень у вивченні проблеми автором наголошено на необхідності поєднання історичних та соціологічних методів аналізу суспільних процесів.

Спектр проблем, охоплених дисертаційним дослідженням, складає історичний аналіз методологічних основ: історизму, об'єктивності, багатофакторності, всебічності, наступності. Також він уособлює методи періодизаційного, порівняльного, проблемно-хронологічного, синхронного, ретроспективного характеру.

У підрозділі 1.2 «Історіографія теми» подається аналіз історіографічної бази дисертаційного дослідження з урахуванням зміни динаміки державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років.

Перший період дослідження проблеми окреслено хронологічними рамками 1920-х років. Особливість публікацій, які з'явилися протягом десятиліття, полягала в тому, що вони були насичені негативним ставленням до інституту сім'ї, де пріоритетні установки і напрямки висвітлення теми, ідеологічне спрямування досліджень задавали роботи К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна та ін.

З-поміж найпоширеніших напрямків публікацій офіційної радянської історіографії тих років можна назвати такі:

- розкриття основних положень концепції «звільнення» жінок від домашнього господарства, залучення жіноцтва до суспільної праці, утвердження рівноправних позицій чоловіка та жінки у радянському суспільстві (у працях І. Арманд, М. Бухаріна, А. Коллонтай та ін.);

- окреслення характеру таких інституцій як держава і церква, держава і школа, церква і школа, школа і сім'я тощо, та їхнього місця у шлюбно-сімейних відносинах (праці П. Духно, Г. Железногорського, Н. Крупської та ін.)

- характеристика «нового» сімейного побуту, боротьба з традиціями та державне виховання молодого покоління (С. Гарбузов, Г. Григоров, А. Спєнков та ін.).

Для праць другого періоду (1930-ті роки) були притаманні такі тенденції: порушення питання про боротьбу з класовим ворогом у сім'ї, роль сім'ї в процесі колективізації та побудови соціалістичного господарства, місце шлюбно-сімейних відносин у вихованні комуністичної молоді (І. Біляєв, Б. Дмітрієв та ін.). У загальних роботах із історії СРСР чи ВКП(б) проблема шлюбно-сімейних відносин залишалася майже поза увагою (за винятком посилань на Сімейний кодекс СРСР 1937 року, що мав ряд законодавчих доповнень).

Протягом третього періоду (1940 - 1980-ті роки) в радянській історіографії порушується проблема державної «опіки», «турботи», «захисту» сім'ї. Метою дослідників було з'ясування й обґрунтування соціалістичних змін у шлюбно-сімейних відносинах, їх безперечних здобутків, у тому числі і шляхом затушування, прикрашання всього, що могло б суперечити позитивному сприйняттю або йти в розріз із заздалегідь підготовленою інтерпретацією подій і фактів. Матеріал, який би відтворював суб'єктивну картину регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років, у наукових працях був відсутній. Водночас, зріс інтерес дослідників до таких соціальних проблем, як охорона матері і дитини, вивчення сімейного законодавства, аналіз демографічної ситуації в країні, історія розвитку сім'ї в СРСР, сімейно-педагогічне виховання дітей (І. Білодід, Є. Мельник, А. Харчев та ін.).

На відміну від розвідок радянської історіографії, історики доби незалежності розвінчують міфи про винятково позитивну атмосферу «опіки», «турботи» і захист інституту сім'ї з боку радянської держави. Тому значний масив наукових праць четвертого періоду (1991 - 2010 роки) систематизовано і поділено на кілька груп: статті, присвячені безпосередньому розглядові проблеми (Н. Аніщук, С. Максудов, З. Ромовська); роботи, що розкривають окремі аспекти церковно-релігійного життя, історію окремих сімей і особистостей, репресивно-каральну політику органів НК - ДПУ - НКВС щодо членів розкуркулених сімей, дезертирів, зрадників батьківщини, членів сім'ї зрадників батьківщини тощо (С. Білокінь, С. Кульчицький, Г. Лаврик та ін.); дисертаційні дослідження (Т. Антонюк, Н. Гогохія, О. Кривуля). З-поміж російських авторів особливий інтерес становлять праці І. Антонова, А. Вишневського, О. Дорохіної.

На авторську концепцію значний вплив справили праця соціолога П.Сорокіна, дослідження з соціальної історії М. Бранта, Р. Зідера, психоісторії О. Удода.

Загалом історіографічний аналіз свідчить, що проблема державно-сімейних взаємин привертала увагу істориків переважно в контексті подієвого осмислення процесів у концептуальному трактуванні регламентаційного характеру держави щодо шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні.

У підрозділі 1.3 «Огляд джерельної бази» подано докладний аналіз використаних у роботі джерел. Особливістю дослідження історії розвитку шлюбу та сім'ї в зазначений період є врахування того, що цим питанням опікувалося кілька установ: наркомати внутрішніх справ, юстиції, продовольства, праці, освіти, охорони здоров'я, земельних справ (тобто єдиний координаційний орган був відсутній). Це зумовило специфіку добору джерел, адже поміж документів, що безпосередньо не висвітлюють тему нашого дослідження, знаходимо інформацію, що певним чином стосується державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років.

Документальні відомості про державну регламентацію шлюбно-сімейних відносин містяться у збірнику «Декреты Советской власти», де простежуються основні елементи перетворень шлюбно-сімейних відносин у радянській Росії.

У «Збірнику законів і розпоряджень Робітничо-Селянського уряду України і уповноважених РСФРР (1919 - 1924)» систематизовано декрети та закони більшовицького уряду України, засвідчено процес утворення радянських органів влади в республіці. Поряд із цим вміщено акти про поліпшення матеріального стану родин, члени яких перебували в робітничо-селянській Червоній Армії, про забезпечення родин командного складу Червоної армії, про заходи боротьби з дитячою безпритульністю, про скасування вищої міри покарання для дітей, вагітних тощо.

На матеріалах збірників Наркомату юстиції УСРР (з 1922 року - Наркомату внутрішніх справ УСРР) можна простежити поетапний процес відокремлення церкви від держави, розвиток системи записів актів громадянського стану, запровадження нових революційних і сімейних свят.

Серед діловодної документації Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (ВУЦВК) і Народного Комісаріату освіти УРСР найбільший інтерес становить інформація місцевих партійних організацій про переселення розкуркулених селянських сімей, кредитування переселенців по округах України, надання пільг переселеним родинам, масову роботу серед жінок, організацію жіночої праці в колективі, проведення Всеукраїнського тижня допомоги матері-пролетарці тощо. Ці матеріали зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України і дають змогу осмислити сутність регламентаційних процесів у галузі шлюбно-сімейної політики та дозволяють зрозуміти механізм передачі виховних функцій сім'ї державі.

Дослідження державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років також стало можливим внаслідок вивчення свідчень партійних організацій, заяв керівників партійних організацій, осередків, членів партії про «хворобливі» явища. Йдеться насамперед про порушення партійної етики й прояви аморальної поведінки поміж комуністів як у партійних осередках, так і в сімейному колі партійців (пиятика, тілесні побої, боротьба з «антисімейністю», взаємини чоловіка і жінки в сім'ї тощо), залучення жінок до суспільної праці, боротьбу з жіночим безробіттям, надання соціальних пільг працюючим жінкам, охорону жіночої праці, матері та дитини в Україні, розбудову мережі дитячих осередків (ясел, дитячих садків, інтернатів, літніх таборів), боротьбу з дитячою безпритульністю тощо. Ці документи і є більш точним відбитком боротьби партійних установ за створення нових побутових порядків і поглядів на усуспільнення життя комуністів. Вони зберігаються у Центральному державному архіві громадських об'єднань України.

Про допомогу безпритульним дітям, «оздоровлення» дитячого побуту і самих дітей, налагодження механізму розвитку та поліпшення роботи ясел і кімнат для годування немовлят на промислових підприємствах, відкриття при магазинах кімнат матері та дитини, усиновлення дітей-сиріт, роботу дитячих диспансерів і дитячих поліклінік, пільги для дітей із сімей червоноармійців та міліціонерів йдеться у розпорядчій документації Державного архіву Запорізької області.

До дисертаційного дослідження також залучена метрична документація та розпорядча документація, що зберігається у Державному архіві Полтавської області (протоколи, інструкції, положення, пояснювальні та доповідні записки тощо), яка висвітлює регламентаційні методи боротьби з релігійними обрядами шлюбу, народження, розлучення, поховання, індивідуальним сімейним господарством, релігійними переконаннями членів сімей комуністів, «кумівством», «сімейственістю» на підприємствах тощо.

Планова та облікова документація (плани, програми, довідки про соціальний склад сімей, анкети, списки тощо) висвітлена у фондах Державного архіву Чернігівської області. Вона суттєво доповнює тему нашого дослідження і відображає стан українських сімей у 1920-х роках. У протоколах і постановах Чернігівської губернської ради також знаходимо свідчення про умови ведення реєстрації шлюбів і розлучень, видачі згідно з цим метричних свідоцтв та довідок, місячні і статистичні звіти щодо кількості зареєстрованих актів громадянського стану, роботу загсів загалом.

Відображення початкового етапу організації апарату радянської влади на місцях, встановлення зв'язку між новоствореними органами і владою в його поетапному процесі відображено у справах Державного архіву Харківської області. У дисертаційній роботі використано інформацію архівних джерел як матеріал про становлення перших осередків громадянської реєстрації, їх поступову розбудову та вдосконалення на території радянської України.

Таким чином, різноманітність і зміст використаної джерельної бази дослідження дозволяє розглянути всі аспекти даної проблеми.

Другий розділ «Регламентаційні перетворення у сфері шлюбно-сімейних відносин в Українській СРР 1920-х років» містить два підрозділи. У підрозділі 2.1 - «Реформування системи документування актів громадянського стану» - здійснено спробу розкрити засадничі підстави політики більшовиків щодо старих церковних законів про шлюбно-сімейні відносини та простежити процес упровадження державної регламентації шлюбно-сімейних відносин згідно з громадянською реєстрацією і актовими записами. У підрозділі 2.2 - «Запровадження громадянської реєстрації та руйнація механізмів соціального наслідування шлюбно-сімейних традицій» - розкрито роль держави у структурі шлюбно-сімейних відносин, основні складники насильницького запровадження громадянської обрядовості, головні засади впливу державного виховання на свідомість дітей у контексті руйнації взаєморозуміння між поколіннями.

Класики марксизму сформулювали концептуальні засади програми соціалістичних перетворень у сфері шлюбно-сімейних відносин, що базувалися на таких принципах: поширення ідеї обов'язкової руйнації традиційної сім'ї; державне регулювання шлюбно-сімейних відносин; зміни у відносинах між суспільством і сім'єю; передача господарських і виховних функцій сім'ї державі; боротьба за особистість та створення «нової» людини; «розкріпачення» жінки і звільнення її від домашнього господарства; усуспільнення побуту тощо.

Початок становлення державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні простежується з моменту впровадження громадянської реєстрації, яка нанесла не тільки нищівний удар по духовенству, а й перекреслила досягнення попередників у регулюванні актів громадянського стану згідно з нормами канонічного права.

Регламентаційні нововведення супроводжувалися не тільки відокремленням церкви від держави, скасуванням усіх станових, релігійних, майнових обмежень укладання шлюбу та його розірвання, а й боротьбою з традиціями, патріархальними звичаями і насадженням нового побуту та нової революційної обрядовості. Розуміючи, що саме старше покоління акумулює традиції, обряди і звичаї, більшовики активно руйнували принцип взаєморозуміння між поколіннями. Специфіка державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920-х років у даному аспекті полягала в тому, що поширення державного контролю над вихованням молоді та передача виховних функцій сім'ї державі та її органам здійснювалися через формування нової свідомості дітей, насаджуваної більшовиками в школі.

Визволення дітей з-під «реакційних» впливів батьків та їх виховання державними органами впливало на свідомість підростаючого покоління і було спрямоване на створення нової особистості, цілковито підпорядкованої владному режимові. Виховуючи таку людину, її методично позбавляли соціального коріння, сталих сімейних засад, взаєморозуміння між поколіннями, тобто всього, що традиційно пов'язувало життя з діяльністю сім'ї.

У третьому розділі «Політика радянської влади щодо шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1930-х років» розкрито роль влади у «ліквідації куркуля як класу» та масовому переселенні селянських сімей, житті міських сімей, основні засади і засоби реалізації регламентаційної політики держави щодо процесу формування нової системи родинних потреб. шлюбний сімейний виховання потреба

У підрозділі 3.1 «Трансформація інституту сім'ї під упливом суспільно-політичних подій» констатовано, що умови родинного життя, правила суспільного існування, особистий світогляд кожного з членів сім'ї зумовлював політичний режим держави.

Початок 1930-х років - це новий наступ на куркуля, в основі якого лежало масове переселення селянських сімей у межах і за межі України. Перетворюючи розкуркулювання на широкомасштабний процес, радянська влада нищила з середини українські родини, обмежувала їх діяльність, змінювала звичний ритм життя і прирікала сім'ї на жорстокі випробування.

Поступово до уваги бралися такі родинні зв'язки - дружина куркуля, син куркуля, діти куркуля і т. ін. Їхня приналежність до антикласового суспільства визначалася автоматично, де похідною було звинувачення хоча б одного члена сім'ї у куркульській діяльності. Процес розкуркулення, супроводжуваний втручанням у родинне життя, нав'язуванням нових правил соціальної поведінки у переселенській політиці, став не тільки потребою в ліквідації заможного, соціально-твердого прошарку сільського населення, а й необхідністю фактичного нищення сім'ї. У радянської держави були більш значимі явища, ніж родинно-побутове життя громадян, але без його реорганізації у свідомості людини не відбулося б таких необхідних владі кардинальних змін. Тому, виконуючи значно важливіші соціалістичні завдання, держава постійно акумулює руйнівні чинники шлюбно-сімейних відносин.

Для сімей, які з різних причин не стали учасниками переселенської політики в рамках «ліквідації куркуля як класу», характерним виявилося прагнення шукати кращої долі в містах. Індустріалізація, що проводилася шляхом розселянення, спонукала останніх рятувати себе і своїх рідних у містах на підприємствах. Це призвело до різкого збільшення міського населення і масового залучення жінок до державного виробництва, що у значній мірі вирішило проблему нестачі робочих рук у промисловості і призвело до звуження соціальної ролі жінки як у суспільстві, так і у шлюбно-сімейних відносинах.

У підрозділі 3.2 «Нагляд і контроль за формуванням шлюбно-сімейних потреб і ціннісних орієнтацій особистості» на основі архівних матеріалів розглядається вплив голодомору 1932 - 1933 років на структурування нових родинних потреб і ціннісних парадигм особистості, розкривається значення державної боротьби з дитячою безпритульністю і бездоглядністю, висвітлюються зміни і доповнення до сімейного Кодексу УРСР, а також характеризується становище жінки-матері в умовах репресивного режиму влади.

Соціально-економічне становище суспільства, де шлюбно-сімейні відносини посідали одне з провідних місць, катастрофічно погіршилося в період голодомору 1932 - 1933 років. Штучний голод хоча й не був свідомо спрямований на викорінення сім'ї як соціального інституту, проте винищення українського народу само собою передбачало її дестабілізацію. Голодом більшовики руйнували фізичну і духовну спільність людей, підривали споконвічні національні традиції та інтереси. Однак, не зважаючи на всі трансформаційні зміни, інститут сім'ї не відмирав, а лише видозмінювався.

Поневіряючись у пошуках житла, роботи, їжі, залишки розбитих селянських сімей масово поповнювали лави безпритульних, старців, жебраків, злидарів у містах. Найбільш загрозлива ситуація склалася в дитячому середовищі: батьки, не маючи змоги прогодувати дітей, кидали часто їх на вокзалах, ринках. Тому кількість безпритульних дітей на середину 1930-х років сягнула критичної цифри.

Для боротьби з дитячою безпритульністю і бездоглядністю розбудовувалися спецшколи, інтернати, спецбудинки, які ставали для них не тільки прихистком, а й осередками розповсюдження соціалістичних ідеалів, нових пріоритетів, духовних і сімейних цінностей. Але найголовнішим знаряддям державної влади в справі виховання дітей залишалася школа.

У 1930-х роках нагальною проблемою для держави стало різке зменшення народжуваності в Україні. Для боротьби з таким явищем у 1936 році, всупереч думці більшості радянського населення, радянський уряд вдається до регламентаційних дій стосовно української сім'ї. Це відображено в постанові ЦВК і РНК СРСР «Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги багатодітним родинам, розширення мережі пологових будинків, дитячих ясел і дитячих садків, посилення кримінального покарання за несплату аліментів і про деякі зміни у законодавстві про розлучення», прийнятій 27 червня 1936 року. Доповнення та зміни були внесені до сімейного Кодексу й офіційно закріплені Конституцією УРСР 1937 року. Але регламентаційні дії держави щодо жінки-матері призвели до негативних наслідків: розповсюдження підпільних абортів, здійснюваних, як правило, в антисанітарних умовах, некомпетентними людьми, масових хвороб, безпліддя тощо. Реалізуючи такі принципи, влада ігнорувала сімейні інтереси, жертвувала ними в ім'я «більш значущої» мети.

Отже, державна регламентація шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років виявилася протиприродним, негативним явищем у практиці відносин між інститутом держави і сім'ї.

Висновки ґрунтуються на таких результатах:

1. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади вивчення сутності, характеру і механізму впровадження державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні. Доведено, що пріоритетною у державній регламентації шлюбно-сімейних відносин була реалізація державних інтересів, які ґрунтувалися не на традиціях і суспільних потребах, а являли собою спроби втілення в життя марксистської теорії методом політичної сили.

2. Проаналізовано стан наукової розробки обраної теми дослідження. Визначено, що проблема державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920-1930-х років залишається малодослідженою у вітчизняній історіографії.

Виокремлено складові джерельної бази дисертації. Доведено, що вона достатньо репрезентативна і достовірна для комплексного дослідження історії державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років.

3. З'ясовано, що вже в перші роки перебування при владі в Україні більшовики засвідчили прагнення наслідувати основні положення марксизму й вести боротьбу зі старими церковними законами щодо шлюбно-сімейних відносин за ствердження власних політичних та світоглядних ідеалів у суспільстві, нав'язування соціальних та духовних цінностей. Класики марксизму заклали концептуальні засади програми соціалістичної регламентації шлюбно-сімейних відносин. Під тиском нововведень і систематичного втручання у зону внутрішнього світу шлюбно-сімейні відносини поступово втрачали свої споконвічні форми існування і переходили в нову стадію розвитку.

Простеживши процес упровадження державної регламентації шлюбно-сімейних відносин згідно з громадянською реєстрацією й актовими записами, які зазнали змін та доповнень, зустрічаємося не із загальною інформацією щодо суспільних верств населення, а з контролем та аналізом соціального стану кожної особи. Впровадження громадянської реєстрації державними органами влади було не тільки боротьбою з релігійним світоглядом та церквою, а й початком становлення державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні.

4. Виявлено форми насадження владою нового сімейного побуту, обрядовості та боротьби зі старими сімейними традиціями. Встановлено, що прагнення більшовиків змінити механізми соціального надбання у шлюбно-сімейній сфері супроводжувалося насадженням нового побуту та нової революційної обрядовості. Відсутність міри відповідальності влади перед суспільством і гарантій забезпечення громадянам захисту від її регламентаційних посягань призвела у 1920-х роках до відірваності від традицій як у матеріальній, так і в духовній сферах життєдіяльності суспільства, зневажання і нехтування ними. Особливо ситуація загострилася у 1930-х роках, коли у боротьбі з «класовим ворогом» більшовики активно руйнували принцип взаєморозуміння між поколіннями.

5. Розглянуто вплив державного виховання на свідомість дітей у контексті руйнації взаєморозуміння між поколіннями. Віддаючи перевагу суспільним формам виховання, партія заперечувала традиції духовної спадщини, критикувала методи та сутність сімейного виховання. Поширення державного контролю над вихованням молоді, передача виховних функцій від сім'ї державі та її органам здійснювалися через вплив на свідомість дітей.

6. Висвітлено рівень державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1930-х років у контексті «ліквідації куркуля як класу» та масового переселення селянських сімей. Факти розкуркулювання та масового переселення свідчать про те, що українська родина, автоматично стаючи заручником радянської системи, підлягала систематичному дробленню на «ворожі» державі класи, категоричному нищенню духовних зв'язків між її членами, нещадному руйнуванню її матеріально-економічної бази.

7. Простежено процес формування нової системи родинних потреб і ціннісних орієнтацій особистості внаслідок регламентаційного контролю держави над суспільством, підростаючим поколінням і жінкою-матір'ю. Під час голодомору 1932-1933-го років сім'я як осередок українського суспільства, основа традиційного відтворення людства і зв'язків між суспільством і родиною опинилася на межі духовного та культурного виснаження. У ці складні для України часи сім'я як осередок суспільства і шлюб як традиційний засіб формування сім'ї втрачали свої звичні форми існування і набували кардинально нових рис.

Контроль держави над підростаючим поколінням був зосереджений на створенні нової особистості: через них налагоджувався швидкий перехід від засвоєних у дитинстві традицій до нових норм поведінки. Зазначено, що жіноцтво переважно використовували для залучення на підприємства, збільшення приросту населення та виховання молодого покоління в дусі диктатури пролетаріату.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лахач Т.О. Шлюбно-сімейні відносини початку ХХ століття: окремі нововведення під впливом політичних процесів / Т.О. Лахач // Історична пам'ять. - Полтава. - 2004. - № 2. - С. 140 - 146.

2. Лахач Т.О. Інститут шлюбу та сім'ї під впливом церкви та нових соціальних відносин в Україні початку ХХ століття / Т.О. Лахач // Науковий вісник Чернівецького університету. - Чернівці, 2005. - Вип. 240-241. - С. 122 - 236.

3. Лахач Т.О. Моделі шлюбно-сімейних взаємин у нормативному регулюванні в Україні протягом першої чверті ХХ століття / Т.О. Лахач // Сіверянський літопис. -2005. - № 6 (66). - С. 78 - 85.

4. Лахач Т.О. Ведення книг реєстрації актів громадянського стану в перші роки радянської влади / Т.О. Лахач // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 2005. - Випуск ХІХ. - С. 248 - 253.

5. Лахач Т.О. Державна регламентація шлюбно-сімейних взаємин у 1920-х роках як один із факторів українського державотворення / Т.О. Лахач // Актуальні потреби вітчизняної та всесвітньої історії. - Наукові записки РДГУ. - Рівне, 2006. - Випуск 9. - С. 54 - 60.

6. Лахач Т.О. Українська сім'я в регламентаційній системі перетворень 1920 - 1930-х років / Т.О. Лахач // Збірник матеріалів ІХ Всеукраїнської наукової конференції «Молодь, освіта, культура і національна свідомість». - К., 2006. - Т. 4. - С. 149 - 152.

7. Лахач Т.О. Державна регламентація шлюбно-сімейних взаємин у сучасному дослідженні історії України / Т.О. Лахач // Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції серед студентів та молодих науковців «Наука, освіта, суспільство очима молодих». - Рівне, 2006. - С. 191 - 194.

8. Лахач Т.О. Державна регламентація церковної обрядовості і сімейного побуту в радянській Україні 20-х років ХХ століття / Т.О. Лахач // Матеріали Міжнародної конференції «Релігія і церква в історії України». - Полтава, 2006. - С. 233 - 241.

9. Лахач Т.О. Держава і сім'я: регламентація суспільного життя в радянській Україні в 1930-х роках / Т.О. Лахач // Історична пам'ять. - Полтава, 2007 - № 1. - С. 125 - 137.

10. Лахач Т.О. Дискусійні питання з історії України: причини і наслідки державної регламентації шлюбно-сімейних взаємин у ХХ столітті / Т.О. Лахач // Збірник матеріалів ІІІ Міжнародної конференції «Знаки питання в історії України: регіональний вимір української історії». - Ніжин, 2007. - С. 127 - 135.

11. Лахач Т.О. Роль і значення державної регламентації інституту сім'ї радянської України в період масових переселень першої половини 1930-х років / Т.О. Лахач // Гуржіївські історичні читання. - Черкаси, 2007. - С. 346 - 350.

12. Lahach T.A. The principle of ruining the understanding between generations in the soviet Ukraine during the 1920's / T.A. Lahach // Analele vniversitatii «dunarea dejos» Galati istorie. - Seria 19, tom VI, 2007. - S. 125 - 135. (Румунія, м. Бухарест).

13. Лахач Т.О. Державна регламентація селянських сімей у радянській Україні першої половини 1930-х років в умовах «ліквідації куркуля як класу» Т.О. Лахач // Український селянин. Збірник наукових праць. Випуск 11. - Черкаси, 2008. - С. 166 - 168.

14. Лахач Т.О. Сутність змін та перетворень щодо інституту сім'ї в Україні протягом 1917 - 1922 років / Т.О. Лахач // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 104. Вип. 91. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-тво ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. - С. 61 - 66.

АНОТАЦІЯ

Лахач Т.О. Державна регламентація шлюбно-сімейних відносин у радянській Україні 1920 - 1930-х років. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка. - Чернігів, 2010.

Здійснено комплексний аналіз моделі державної регламентації шлюбно-сімейних відносин у контексті політичних, економічних, соціокультурних змін і перетворень. Досліджено засадничі принципи політики більшовиків щодо старих церковних законів про шлюбно-сімейні відносини згідно з громадянською реєстрацією та актовими записами, форми насадження радянською владою нового сімейного побуту, обрядовості та боротьби зі старими сімейними традиціями, роль школи у дитячому вихованні і створенні нового типу особистості. Вивчено трансформацію морально-ціннісних імперативів суспільства і шлюбно-сімейних відносин, вплив політичного режиму на розвиток селянських і міських родин, процес формування нової системи родинних потреб внаслідок голодомору 1932 - 1933 років, становище жінки-матері.

Ключові слова: державна регламентація, шлюб, сім'я, відносини, релігія, акти громадянського стану, побут, обрядовість, жінка, діти, особистість, руйнація взаєморозуміння між поколіннями.

Лахач Т.А. Государственная регламентация брачно-семейных отношений в советской Украине 1920 - 1930-х годов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черниговский национальный педагогический университет имени Т.Г. Шевченко. - Чернигов, 2010.

Диссертация посвящена исследованию взаимоотношений семьи и государства в советской Украине 1920 - 1930-х годов, где идеологические установки власти на социализацию семейных функций обусловили сущность и характер воздействия государства и других общественных институтов на брачно-семейные отношения, определили их специфику, а также повлияли на ускоренное формирование кризисных тенденций семейных отношений.

Анализ историографии проблемы позволяет сделать вывод о том, что государственная регламентация брачно-семейных отношений не была предметом специального комплексного исследования. В то же время, широкий круг источников свидетельствует о достаточной репрезентативности документальной базы.

В работе определены основные этапы развития кризисных векторов брачно-семейных отношений, которые берут начало с программы построения коммунистического общества, предполагающей ликвидацию социального, экономического и политического неравенства, обобществление экономики и быта, постепенную ликвидацию института семьи, расширение государственного контроля над воспитанием подрастающего поколения и передачу воспитательных функций семьи государству и его органам.

Вожди революции рассматривали семью как соперника в борьбе за личность, как помеху массовому распространению революционных идеалов и ценностей, что в целом усиливало общую идеологическую направленность на ее дестабилизацию. Ослабляя посредническую роль семьи в обществе, советская власть в своей деятельности ориентировалась на отдельно взятого индивида, выдвигая взамен семейным индивидуально-статусные ценности. Достижение личностью полноценного общественного статуса с позиций официальной идеологии допускалось лишь посредством внесемейной деятельности, а ориентация на выполнение семейных ролей и приверженность семейным традициям подвергались критике.

Официальной идеологией семья также рассматривалась, как основа угнетения и порабощения женщин, поэтому условиями ее освобождения признавалось разрушение устоев традиционной семьи, брачных отношений и выведение женщин за рамки домашнего хозяйства. Для достижения этой цели государство использовало не только пропаганду, агитацию, но и методы принуждения. Почти все льготы социального обеспечения (пособия, декретный отпуск и т. д.) распространялись только на работающих в общественном производстве женщин.

Формирование новых брачно-семейных отношений сопровождалось борьбой с церковью, религиозными и семейными традициями, патриархальным укладом и насаждением нового быта, норм коммунистической морали и новой революционной обрядности.

Направленность государственной идеологии на борьбу с традициями отражалась в стремлении изменить механизмы социального наследования, так как сохранение традиций обеспечивается именно в семье посредством передачи из поколения в поколение стереотипов поведения и образцов культуры. Понимая, что именно старшее поколение в семье является хранителем традиций и обычаев, большевики активно разрушали принцип преемственности поколений. Для более эффективного воздействия государство использовало детей. Их воспитанием отныне занимались школьные учреждения, которые формировали «сознательных» коммунистов, признающих один лозунг: солидарность, товарищество, преданность коллективу.

Институт семьи не являлся объектом самостоятельной политики большевиков, поэтому его изменения происходили под воздействием общих социально-экономических преобразований. Интересы и потребности семьи фактически не учитывались властью в процессе проведения таких политических процессов, как: «ликвидация кулака как класса», переселение, коллективизация, голодомор 1932 - 1933 годов, массовые репрессии.

Таким образом, идеологическая установка на социализацию семьи и ее функции беспредельно расширяла возможности регламентации личных и брачно-семейных отношений в советской Украине 1920 - 1930-х годов. Усиливая свой контроль над обществом и личностью, государство оказывало влияние на семейную жизнь, ставшую узником политической структуры. В свою очередь, общество, в силу масштабных социально-экономических преобразований, влияло на изменения в семье. Это давало возможность государству и его органам контролировать весь социум.

Ключевые слова: государственная регламентация, брак, семья, отношения, религия, акты гражданского состояния, быт, обрядность, женщина, дети, личность, разрушение преемственности поколений.

Lahach T.O. State Regulation of Matrimonial Relationships in Soviet Ukraine during 1920 - 1930's. - Manuscript.

The thesis for a candidate degree of historical sciences on specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Chernihiv National Pedagogical T. G. Shevchenko University. - Chernihiv, 2010.

Thesis gives the complex analysis of state regulation of matrimonial relationships pattern in the context of political, economical, socio-cultural changes and transformations. The author studied the principal base of Bolshevist politics on the subject of old church laws about matrimonial relationships according to civil registration and formal notes, models of inculcation of new family traditions, ceremonies and rites and struggle against old family traditions, the role of school in child education and creation of new personality. The transformation of morally valuable imperatives of society and matrimonial relationships, political regime influence on rural and city families, the process of new system creation of family needs because of famine during 1932-33's, the status and the role of woman in the society have been learnt.

Key words: state regulation, marriage, family, relationships, religion, family life, ritualism, woman, children, personality, generation gap.

Размещено на Allbest.ru