Джерела з історії анархізму в Україні 1903-1914 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет

УДК 329.285 (4Укр) + 94 (477): 329.285

Джерела з історії анархізму в Україні 1903-1914 рр.

07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Зеленцова Світлана Миколаївна

Донецьк 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології та правознавства Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Михальський Ігор Сергійович,

Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри політології та правознавства

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Щербак Микола Григорович

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри архівознавства та

спеціальних галузей історичної науки

доктор історичних наук, професор

Темірова Надія Романівна

Донецький національний університет,

професор кафедри історіографії, джерелознавства,

археології та методики викладання історії

Захист відбудеться «21» жовтня 2010 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д11.051.02 при Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м.Донецьк, вул. Університетська 24, II корпус, ауд. 38.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Донецького національного університету (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий «20» вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Крапівін

архівний анархізм преса

АНОТАЦІЇ

Зеленцова С.М. Джерела з історії анархізму в Україні 1903-1914 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та допоміжні історичні дисципліни. - Донецький національний університет, Донецьк, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню джерел з історії анархістського руху в Україні в період 1903-1914 рр., який охоплює час проникнення анархізму з-за кордону та активну діяльність груп у революції 1905-1907 рр. Виходячи з особливостей діяльності анархістів в Україні та їх ідеологічних засад, була надана класифікація джерел. Вся сукупність вилучених документів була поділена на дві великі групи: джерела анархістського та неанархістського походження.

Відповідно до класифікації, джерела анархістського походження були розділені на три великі блоки: партійно-організаційний, агітаційно-пропагандистські та джерела особового походження. Було проаналізовано та надано характеристику документам кожного блоку та встановлено їх історичну цінність.

Листівки анархістів були досліджені окремо з використанням методу групування та контент-аналізу.

Джерела неанархістського походження були поділені на два блоки: документи державного походження та документи інших політичних партій. Велику кількість джерел першого блоку, представляють матеріали Департаменту поліції, судово-слідчих органів та ГЖУ. Були проаналізовані циркуляри та визначено історичну цінність таких документів для дослідження історії анархізму в Україні. Другий блок представлено документами політичних партій, суспільно-політичних діячів в яких відображався, або згадувався анархістський рух. Особливо велика кількість матеріалів належала соціал-демократам (більшовикам) як головним противникам анархістів.

Робиться висновок про історичну цінність, важливість вивчення, особливості джерельної бази з історії анархізму в Україні 1903-1914 рр.

Ключові слова: анархізм, джерела, класифікація джерел, історія анархізму, джерелознавство

Зеленцова С.Н. Источники по истории анархизма в Украине 1903-1914гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук 07.00.06. - Историография, источниковедение и вспомогательные исторические дисциплины. - Донецкий национальный университет, Донецк. 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию источников из истории анархистского движения в Украине в период 1903-1914 гг., который охватывает период проникновения анархизма из-за границы и активную деятельность групп в революции 1905-1907 гг. Исходя из особенностей деятельности анархистов в Украине и их идеологических принципов, была предоставлена классификация источников. Вся совокупность извлеченных документов была разделена на две группы: источники анархистского и неанархистского происхождения. Были определены особенности формирования источниковедческой базы и специфика формирования отдельных групп документов по истории анархизма в Украине 1903-1914 гг. Описаны основные фонды хранения документов и степень их изученности.

В соответствии с классификацией источники анархистского происхождения были разделены на три больших блока: партийно-организационный, агитационно-пропагандистский и источники личного происхождения. Партийно-организационные документы включают в себя: программы, уставы, комментарии к программам, резолюции съездов. Характерными только для анархистов являются письма с вымогательством денег или «мандаты». Наибольший по количеству блок агитационно-пропагандистских источников. В него были включены: листовки, нелегальная печать и публицистика. Листовки анархистов были исследованы отдельно с использованием метода группировки и контент-анализа. Исходя из манипулятивного характера листовок, была предложена их классификация: информационно-манипулятивные, революционно-прагматические, идеологически-манипулятивные, эмоционально-манипулятивные. Документы личного происхождения представлены мемуарами, воспоминаниями, личной перепиской членов анархического движения. Были проанализированы и охарактеризованы источники, относящиеся к каждому блоку, установлена их историческая ценность.

Источники неанархистского происхождения были разделены на два блока: документы государственного происхождения и документы иных политических партий. Большое количество источников относящиеся к первому блоку, являются материалы Департамента полиции, судебно-следственных органов и ГЖУ. Были проанализированы циркуляры, уголовные дела, донесения, сведенья, определена историческая ценность такого рода документов при исследовании истории анархизма в Украине. Второй блок состоит из документов политических партий, общественно-политических деятелей, в которых отображалась история анархического движения. Особенно большое количество материалов принадлежало социал-демократам (большевикам) как главным соперникам анархистов. Определена ценность и значение данной группы источников при анализе достоверности документов анархистов, при изучении новых фактов.

Делается вывод об исторической ценности, важность изучения, особенности источниковедческой базы по истории анархизма в Украине 1903-1914 гг.

Ключевые слова: анархизм, источники, классификация источников, история анархизма, источниковедение

Zelentsova S. N. The sources of information of the history of anarchism in Ukraine in 1903-1914. - Manuscript.

The Dissertation for a scientific degree of a candidate of historical sciences for specialty 07.00.06: - Historiography, source study and special historical disciplines. - Donetsk National University. Donetsk. 2010.

The Dissertation deals with a complex research of sources from the history of anarchist activity in Ukraine during the period of 1903-1914, which includes the time of appearance of anarchism in Ukraine from abroad and active participation of anarchist groups in the revolution of 1905-1907. The classification of sources is based on the differences in the activity of anarchists and their ideological principles in Ukraine. All examined documents were divided into two large groups: sources of anarchist and non-anarchist origin.

In accordance with the classification, the sources of anarchist origin were divided into three large blocks: party and organizational, agitation and propagandist and sources of the personal origin. Documents of every block were analyzed and described and their historical value was determined.

Anarchist leaflets were studied separately using the method of grouping and analysis of content.

The sources of non-anarchist origin were divided into two blocks: documents of state origin and documents of other political parties. A large number of sources in the first block comes from the materials of the Department of Police, documents of courts and province gendarme departments. The materials were analyzed for the historical value of such documents for researching the history of anarchism in Ukraine.

The second block includes the documents of political parties, social and political figures in which anarchist activity was described or mentioned. The most materials comes from the social democrats (the bolshevists) as the main opponents of anarchists.

The author of the thesis makes a conclusion about the historical value, the importance of studying and the special features of the sources of information of the history of anarchism in Ukraine in 1903-1914.

Key words: Ukraine, anarchism, sources, leaflet, science about historical sources, classification.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний період державотворення в Україні характеризується багатопартійністю, різноманітністю ідеологічних позицій від «крайніх лівих» до «крайніх правих». Це вимагає від кожної партії не лише обґрунтування своєї програми, стратегії і тактики, але й пошуків своїх політичних попередників. Вивчення історичного досвіду партійно-політичної боротьби може стати серйозним уроком для сучасних політичних партій і рухів, дозволить розкрити шляхи зародження їхніх ідеологічних основ та перебіг існування. Це зумовлює актуальність досліджуваної проблеми, оскільки лише вивчення джерел з історії політичних партій початку XX ст. дозволяє об'єктивно оцінити та допомогти вивченню власної історії, зокрема розвитку анархістського руху в Україні.

На початку XXIст. значно зріс інтерес до історії України, її культури, проблем суспільного та громадського життя. З метою подолання усталених стереотипів здійснена переоцінка багатьох концептуальних положень фундаментальної історичної науки, створені теоретичні та методологічні основи для наукового осмислення минулого нашої країни, розгорнулися широкомасштабні джерелознавчі дослідження з найбільш актуальних проблем історії, зокрема історії політичних партій на всіх етапах їх розвитку і особливо на етапі їх зародження.

Історія діяльності загальноросійської партії анархістів є складовою суперечливого, але надзвичайно важливого для становлення та розвитку держави етапу вітчизняної історії, невід'ємним елементом розвитку українського суспільства в цілому. Поштовх до розповсюдження анархізму серед українського суспільства дав початок першій російській революції 1905-1907 рр. Бурхлива діяльність анархістських груп в Україні залишила після себе багато свідчень різного походження, вивчення яких дозволить розширити та доповнити історію анархізму на теренах України у 1903-1914рр. Анархізм був набагато ширшим явищем, користувався більшою популярністю і становив значно серйознішу небезпеку для революційного руху, ніж це трактувалося до сьогодні дослідниками. Зазначимо, що, незважаючи на доступність для дослідників документів та матеріалів, ця тема не знайшла належного відображення в наукових працях, зокрема історії анархізму в Україні присвячено всього декілька праць. Джерела з анархізму в Україні початку XXст. використані у названих працях не повно, багато з них досі не введені до наукового обігу.

Актуальність теми зумовлена і тим, що в жодній із наукових праць не знайшли відображення джерелознавчі аспекти проблеми, в публікаціях вони підмінялися археографічними оглядами. Висвітлення саме джерелознавчих аспектів діяльності анархістів може вивести вивчення політичної історії початку XX ст. на якісно новий етап, сприятиме залученню до наукових досліджень більш широкого кола науковців та політиків, зумовить винайдення та популяризацію незнаних до цього часу історичних джерел стосовно розвитку політичних партій в Україні.

При визначенні теми дисертаційного дослідження автор керувався такими мотивами:

по-перше, необхідністю широкого введення до наукового обігу історичних джерел з теми;

по-друге, необхідністю встановлення основних місць збереження документів з історії анархізму в Україні;

по-третє, відсутністю в науковій літературі джерелознавчих досліджень з історії анархістських політичних партій на початку XX ст.;

по-четверте, суспільно-політичною значимістю теми, оскільки на сучасному етапі відбувається новий етап відновлення партій анархістського спрямування, які вживають інтенсивних заходів щодо аргументації права на існування та свого протиставлення структурам політичної системи, працюють над створенням позитивного політичного іміджу, не завжди дотримуючись вірної інтерпретації джерел.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження даної теми проводиться згідно з науково-дослідницькою темою кафедри політології та правознавства Луганського національного університету імені Тараса Шевченка «Джерела з політичної історії та думки України» (державний реєстраційний номер 0105U004269).

Об'єкт дослідження складають джерела з історії анархізму в Україні у 1903-1914рр.

Предметом дослідження є процеси формування, становлення та розвитку джерельної бази з історії анархізму в Україні на початку XXст.

Хронологічні межі дисертаційного дослідження охоплюють період з 1903 по 1914 рр. Верхня хронологічна межа обумовлена початком проникнення анархізму на українські терени з-за кордону і появою анархістських груп. Закінчується період дослідження початком першої світової війни. Анархізм, який існував після 1914 р., ідеологічно і організаційно відрізняється і потребує окремого наукового дослідження.

Історико-географічні рамки роботи охоплюють територію України, яка входила до складу Російської імперії на початку XX століття.

Мета дисертаційного дослідження- визначити та проаналізувати систему джерел з історії анархістського руху в Україні 1903-1914 рр., встановити особливості кожної з її складових елементів та розкрити їх наукову значущість.

Завдання дисертації випливають з поставленої мети, підпорядковуються їй і полягають у наступному:

-вивчити попередній досвід дослідження джерел з історії анархізму в Україні;

-виявити, систематизувати архівні документи, матеріали періодичної преси і наукової літератури, пов'язані з питаннями розвитку анархізму в Україні у 1903-1914рр.;

-проаналізувати їх атрибутивні ознаки, соціальні функції і на цій основі класифікувати джерела;

-визначити їх гносеологічну цінність та інформаційний потенціал, дослідити ступінь достовірності джерел;

-надати загальну характеристику процесу формування та розвитку джерелознавчої бази з історії анархізму;

-оприлюднити невідомі досі джерела з історії анархістського руху в Україні на початку XXст.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній з врахуванням сучасних досягнень історичної науки зроблена одна з перших спроб аналізу всього комплексу історичних джерел, що характеризують діяльність партії анархістів на початку XXст. в Україні. Визначено пріоритетні напрями дослідження, розкриті системні зв'язки між різними видами джерел. Проведена класифікація історичних джерел в цілому і кожного з їх основних видів, яка може бути використана не лише стосовно аналізу діяльності анархістської політичної партії на початку XXст., але й при характеристиці партії в інші історичні періоди, а також при дослідженні окремих питань політичної історії України, які виходять за межі історії політичних партій.

Системно проаналізовані та введені до наукового обігу історичні джерела, які раніше не оприлюднювалися. Застосований ряд математичних методів, зокрема кількісного аналізу з використанням комп'ютерних технологій.

Досліджено мемуарну та епістолярну спадщину, дана узагальнена характеристика цього різновиду джерел, показана їх значущість для дослідників політичної історії України.

Теоретико-методологічна основа дисертації базується на досвіді теоретичних і практичних джерелознавчих досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, як сучасних, так і минулих періодів, зокрема М.Варшавчика, І.Войцехівської, Н.Георгієвої, Я.Калакури, І.Ковальченко, Б.Корольова, С.Макарчука, О.Медушевської, О.Пронштейна, А.Санцевича, В.Стрельського, В.Фарсобіна, М.Щербака.

Аналізуючи джерела з історії анархізму в Україні, автор використав широковживані в історичній науці діалектичний, історико-порівняльний, суттєво-змістовний, описовий й історико-генезовий методи для характеристики окремих джерельних груп і блоків, застосував системно-структурний і аналітичний розгляд джерельної бази. При цьому автор, перш за все керувався системним методом дослідження, який дозволяє вивчити історичні джерела як цілісну систему, як сукупність творів, створених в ході діяльності політичних партій, громадських організацій та діячів суспільно-політичного руху на початку XX ст.

Така сукупність джерел характеризується загальнолюдською однорідністю і взаємопов'язаністю, що дає можливість зрозуміти типологію цих джерел, яка визначається метою їх створення і функціями в соціальній реальності, і знайти підходи до їх вивчення.

Практичне значення. Результати дисертації можуть служити методичною базою для організації наукових досліджень з питання партійно-політичної та революційної боротьби на початку XX ст., а також і подальших періодів політичної історії України. Матеріали дисертації можуть бути використані у викладанні курсів з історії України, джерелознавства, археографії, політології, спецкурсів про діяльність політичних партій у вищих навчальних закладах. Введені в дисертації та публікаціях автора до наукового обігу матеріали, які раніше не оприлюднювалися, можуть бути використані науковцями при написанні дисертацій, монографій, а також навчально-методичних посібників і науково-популярних видань з даної проблеми.

Особистий внесок здобувача полягає у постановці наукової проблеми та самостійному, комплексному її висвітленню, що дає змогу більш глибоко зрозуміти джерелознавчі аспекти дослідження історії анархізму в Україні 1903-1914 рр.

Апробація результатів дослідження здійснювалась через участь у міжнародних та всеукраїнських конференціях, на засіданнях круглих столів, джерелознавчих, архівознавчих та книгознавчих читаннях, у доповідях на засіданнях кафедри політології та правознавства та історії України Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Дисертація обговорювалась на кафедрі історії України Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Окремі концептуальні положення роботи містяться у навчальних курсах «Джерела з політичної історії України», «Історія держави і права України».

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 статей, 6 - у фахових наукових виданнях.

Структура роботи відповідає поставленій меті та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації 231 сторінка, з них 165 сторінок - основний текст. Список джерел та літератури міститься на сторінках й складає 312 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі сформульовано сутність наукової проблеми, обґрунтовано її актуальність і необхідність вивчення, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами, визначені мета та завдання, об'єкт, предмет, методологія дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відзначено особистий внесок здобувача, апробацію результатів та публікації, представлена структура дисертації.

У першому розділі - «Науково-теоретичні проблеми дослідження джерел з історії анархізму в Україні (1903-1914 рр.)» характеризується стан і перспективи розробки теми, обраної для дослідження.

Всі історико-партійні джерелознавчі роботи були поділені за чотирма тематичними групами: 1)методологічні праці із загального джерелознавства, які сформували основи джерелознавчих досліджень із партійної історії; 2)перші наукові публікації документів з історії партій із спробою їх аналізу; 3)наукові праці, які вивчали джерела з історії комуністичної партії СРСР і України; 4)сучасні дослідження, які безпосередньо розглядають джерела з історії політичних партій, зокрема анархізму в Україні.

Зазначається, що історіографія досліджень з історії політичних партій та рухів складається з трьох періодів:

1)30-ті-60-ті рр.;

2)70-ті-1991 рр.;

3)1991р. і до сьогодні.

У перші два періоди були закладені теоретичні та методологічні основи класифікації, визначення, теоретичного обґрунтування дослідження документів, вивчалися окремі види джерел політичних партій. Суттєвими недоліками зазначених періодів є заідеологізованість підходів дослідження, однобічність, здебільшого вивчення джерел лише більшовицької партії, тенденційність висновків. Незважаючи на це, саме в даний період були закладені основи партійного джерелознавства, які становлять фундамент сьогоднішніх праць науковців.

Після проголошення незалежності України в 1991р. починається третій період, який характеризується інтересом науковців до всебічного вивчення джерел різних політичних партій, що діяли на початку XXст. Пропонуються різні методи дослідження окремих видів документів (метод групування, контент-аналізу тощо). Отже, здобутки науковців на всіх трьох періодах становлять основу для дослідження джерел з історії анархістської партії в Україні 1903-1914 рр.

У розділі були визначені фактори, які вплинули на формування джерелознавчої бази з історії анархізму в Україні.

По-перше, за кількістю документів найбільшим є блок агітаційно-пропагандистських джерел, що було зумовлено орієнтацією руху на швидке розповсюдження власних ідей.

По-друге, листівки становлять більшу частину джерел, бо вони не потребували особливих умов для видання та могли швидко бути розповсюдженими. Листівки становлять джерело, яке дає змогу дослідити діяльність анархістів в Україні в умовах загальноросійського характеру самого руху.

По-третє, відсутність джерел центрального керівництва та відсутність організаційних документів зумовлена невизнанням організації та влади.

По-четверте,резолюції, що представляли собою погоджувальні документи за підсумками з'їздів, становлять специфічні партійно-організаційні джерела анархістів.

По-п'яте, розрізненість руху проявилася в існуванні документів різних груп та напрямків, показуючи взаємодію та відносини між ними.

По-шосте,достатньо невелика кількість документів особового походження зумовлена законспірованістю, молодістю та специфікою руху, передчасною загибеллю його членів.

По-сьоме,серед джерел державних органів влади основна частина належить до матеріалів губернських та жандармських установ та Департаменту поліції, що зумовлено загальним ставленням до анархістів як до бандитського елементу особливо небезпечного для суспільства.

Враховуючи головні осередки діяльності анархістських груп в Україні у 1903-1914 рр. та розташування ієрархічної піраміди держаних органів, автором було визначено, що головні фонди зберігаються у Центральному державному історичному архіві у м. Києві. У його фондах містяться джерела судово-слідчих органів та матеріали губернських-жандармських управлінь, програмні документи, листівки, партійна преса, брошури політичних партій та рухів, що діяли на території України на початку XX ст. Основними фондами зберігання є: «Південне районне охоронне відділення м. Одеса», «Київське губернське жандармське управління», «Київське охоронне відділення», «Південно-західне районне охоронне відділення», Жандармське управління м.Одеси, «Одеське охоронне управління», «Південно-Східне районне охоронне відділення», Колекція листівок. Частина джерел зберігається у фондах обласних архівів тих міст України, де анархізм був широко розповсюджений у період 1903-1914 рр. Це Держаний архів Одеської області та Державний архів Дніпропетровської області.

Той факт, що українські території, де анархістські групи були розповсюджені більш за інші, знаходилися під владою Російської імперії та загальноросійський характер самого анархізму зумовили зберігання великого комплексу джерел у Держаному архіві Російської федерації. У його фондах містяться не тільки основні документи центрального керівництва карних органів імперії, в яких відображалися події, пов'язані з анархістським рухом, але й колекції нелегальних видань політичних партій, які були відкладені у поліцейських та судових органах дореволюційної Росії.

Враховуючи здобутки науковців, з огляду на наявність в архівосховищах і бібліотеках сукупності документів та матеріалів з історії анархістського руху в Україні на початку XXст., автор дослідження розділив весь комплекс джерел на дві великі групи, які чітко розрізняються за змістом, спрямованістю, ідеологічною забарвленістю: 1)джерела анархістського походження і 2)джерела неанархістського походження.

Джерела анархістського походження, в свою чергу, підрозділяються на блоки, зокрема це: 1)програмно-організаційні джерела; 2)агітаційно-пропагандистські і 3)джерела особового походження.

Джерела анархістського походження були представлені в Україні в таких різновидах: 1)програмно-організаційні (програмні документи, проекти програм, заяви з програмними вимогами та резолюції, листи з вимаганням грошей, «мандати»); 2) агітаційно-пропагандистські (публіцистичні джерела, партійна нелегальна, періодична та неперіодична преса, листівки); 3) джерела особового походження (мемуари, спогади, особисте листування та автобіографії членів анархістського руху).

Партійно-організаційний блок джерел є сукупністю джерел організаційного характеру, спрямованих на регулювання діяльності руху відповідно до ідеології та тактики анархістів, і джерел, у яких викладені основні програмні вимоги.

Агітаційно-пропагандистський блок джерел був представлений сукупністю джерел анархістського походження, головна мета створення яких полягала у всебічній агітації та розповсюдженні ідеології. Вони поділяються за рівнем висвітленої в них інформації на «високі», «середні» та «низькі». Відповідно: публіцистика, нелегальна преса та листівки.

Джерела особового походження представлені сукупністю джерел, які мають суб'єктивний та ідеологізований характер. Складовими цього блоку є: мемуари, особисте листування, автобіографії.

Характер джерел неанархістського походження зумовлений діяльністю державних органів влади, у першу чергу губернських жандармських управлінь, та ставленням інших політичних партій до анархістського руху. До першого блоку входять: законодавчі джерела, які регулювали діяльність анархістів; матеріали Департаменту поліції; матеріали місцевих органів влади: судово-слідчих та ГЖУ. До другого блоку входять джерела інших політичних партій: доповіді та промови членів інших політичних партій; публіцистичні твори, документи агітаційно-пропагандистського характеру (листівки, заяви); мемуари та спогади.

У кінці розділу робиться висновок, що розгляд науково-теоретичних проблем дослідження партійних джерел дає змогу формувати методологію вивчення джерел, класифікувати їх, скласти понятійний апарат дослідження, розробити програму використання методів інших наук. Історіографічний огляд надбань джерелознавчої науки надав змогу використовувати досвід попередників при розкритті проблем загального джерелознавства, або при дослідженні окремих видів джерел. Аналіз історичних особливостей та етапів розвитку анархізму в Україні надав можливість характеризувати джерельну базу, кількість документів, особливість їх зберігання та концентрації.

Другій розділ «Документи анархістського походження як історичне джерело з їх діяльності в Україні у 1903-1914 рр.» присвячений вивченню групи джерел анархістського походження. Основну масу складають документи агітаційного і пропагандистського напрямку, що було зумовлено основною метою діяльності анархістських груп в Україні. Прагнення швидкого розповсюдження власної ідеології та віра в сприятливий «історичний момент», революційний спалах народних мас, надія у здійснення соціальної революції надавало використанню агітаційно-пропагандистської літератури велике значення.

Документи, які входили до програмно-організаційного блоку, характеризуються відповідно до поглядів анархістів на саму організацію та партійне керівництво. Серед документів були виділені такі: 1)партійні програми; 2)статути; 3)заяви з програмними вимогами; 4)коментарі програм. Анархісти-комуністи, анархісти-синдикалісти, безначальні мали власні програми, інші групи або приєднувалися до них, або мали право створювати власні документи.

Широке використання анархістами експропріації та вимагання грошей на потреби партії зумовило появу такого історичного джерела як листи анархістів з вимаганням грошей, які виділяються в окрему групу.

В дисертації зазначено, що програмно-організаційні джерела анархістів, у своїй більшості, мали загальноросійський характер, лише в деяких з них знаходимо посилання на функціонування груп на території України. Незважаючи на це, зазначені документи дозволяють встановити засоби та методи їх діяльності, їх думки щодо організаційної побудови груп, що особливо важливо в умовах невизнання ними будь-якої форми партійного керівництва та організації.

До джерел агітаційно-пропагандистського характеру були віднесені: 1)публіцистичні твори діячів анархістського руху, твори діячів анархістського руху(статті, доповіді, промови, брошури); 2)періодична нелегальна преса; 3)листівки й прокламації. Головна мета даних документів полягала у залученні в свої кола прибічників ідеології, вона ж й зумовлювала їх внутрішній зміст та зовнішні ознаки.

Сукупність публіцистичних джерел була представлена: 1)творами, в яких розкривалися ідеологічні засади анархізму; 2)творами, в яких характеризувалися події в країні; 3)творами, які були присвячені безпосередній діяльності анархістських груп в Україні. Публіцистичні твори анархістського походження мають суттєвий науковий потенціал щодо вивчення анархізму в Україні. Розподіл публіцистики на три групи дозволяє виокремити документи, які можна використовувати для дослідження теоретичних та ідеологічних засад анархізму. Документи дозволяють вивчити особливості анархізму на інших територіях та вилучити особливо цінні відомості в публіцистичних статтях. Зазначені джерела є інформаційно насиченими, дозволяють встановити факти, події, які не було відображено в інших документах. Незважаючи на тенденційність, не завжди об'єктивне, однобічне подання фактів, публіцистичні твори становлять велику цінність при вивченні історії анархізму в Україні 1903-1914рр.

У дисертаційному дослідженні періодичний, нелегальний друк анархістів було розділено на: 1)пресу закордонного походження, яка розповсюджувалася в Україні; 2)пресу місцевого походження, яка була надрукована групами, що діяли безпосередньо на українській території. Загальноросійський характер анархізму зумовив те, що нелегальний, періодичний друк мав здебільшого загальний характер. Газети та журнали випускалися закордонними групами та в тих містах, де діяли осередки анархістів.

Листівки складали найбільшу за кількістю групу джерел. За характером викладення інформації вони орієнтувалися на масовий інтелектуальний рівень. Вимоги агітації та використання листівок потребувало спрощеної, побутової форми висвітлення фактів. Мета була одна - доступність широкому загалу населення. Анархісти широко використовували листівки для розповсюдження власної ідеології, тому форма викладення змісту проста і невелика за обсягом. Крім того, саме такі джерела анархістського походження дозволяють вивчити історію анархізму в Україні, бо в них указувалася група, місце та рік випуску. Це істотно полегшує роботу дослідника для вивчення діяльності саме українських груп, враховуючи загальноросійський характер анархістського руху.

Для дослідження листівок були використані математичні, статистичні та соціологічні методи. Досвід Н.Георгієвої при аналізі листкових видань московських студентів було застосовано автором дослідження. Для більш глибокого аналізу листівок як історичного джерела було використано метод контент-аналізу, суттєва ознака якого полягає в пошуку та описанні ознак, що підлягають кількісним змінам та відображають істотні для дослідника якісні сторони змісту джерела. Методом контент-аналізу було досліджено 171 листівку.

Визнання того факту, що метою створення листівки є маніпуляція свідомістю людей, бо вона виступає як головний засіб агітації анархістів, автор дослідження пропонує власну класифікацію джерел. Вся сукупність листівок поділяється на чотири групи: інформаційно-маніпулятивні; ідеологічно-маніпулятивні, емоційно-маніпулятивні; революційно-прагматичні.

Всебічний аналіз листівок як історичного джерела дозволяє стверджувати, що вони містили цінну інформацію про діяльність анархістських груп в Україні:1) роки видання листівок дозволяють дослідити динаміку революційної активності груп, причини її підйому та спаду; 2) місця видання свідчать про розповсюдженість груп в Україні; 3)ідеологічні засади, викладені в листівках, пояснюють причини вчинків анархістів у тій чи іншій ситуації; 4) особливості існування анархістського руху; 5) факти, події, що відбувалися на території України і в Російській імперії та ставлення до них анархістів; 6) засоби боротьби анархістів, роль та місце терору; 7) течії та напрямки, що існували в середині анархізму, відмінності між ними; 8) середовище, прошарки населення, серед яких працювали і шукали прибічників анархісти.

До третього блоку джерел були включені документи особового походження: мемуарна література, особисте листування діячів анархістського руху, автобіографії тощо. Специфіка анархістської ідеології та діяльності відобразилася у джерелах особового походження, зокрема їм притаманний загальноросійський характер і тому в документах висвітлені, як правило, загальноросійські історичні події. Їх характерною рисою є те, що вони невеликі за обсягом, оскільки анархістський рух був досить молодим в Україні і більшість документів створювалася вже після періоду, який було досліджено.

У кінці розділу робиться висновок, що дослідження документів анархістського походження за трьома блоками, має свою специфіку, відображаючи одну із сторін діяльності анархістів в Україні. Особлива увага приділялася дослідженню листівок, що зумовлене не лише їх значною кількістю відносно інших видів джерел, але й їхньою цінністю при дослідженні діяльності українських груп анархістів, враховуючи загальноросійський характер руху. Характеристику документів здійснено відповідно до року та місця видання. Сукупний аналіз та насамперед основна мета створення таких документів, стали основою запропонованої нами класифікації джерел. Крім того, ознаки масового джерела дозволили нам проаналізувати документи за допомогою статистичного методу групування та соціологічного методу контент-аналізу. Аналіз сукупності вилучених джерел та кожного окремо дозволив з достатньою повнотою оцінити роль та значення анархізму для історії України на початку XXстоліття та з'ясувати невивчені історичні факти, переосмислюючи їх через наукову критику.

У третьому розділі - «Документи неанархістського походження як історичне джерело з історії анархізму в Україні 1903-1914 рр.» - були вивчені джерела неанархістського походження. Сукупність знайдених матеріалів було розділено на два великі блоки: матеріали офіційних органів влади та матеріали інших політичних партій.

Блок документів інших політичних партій охоплює джерела, в яких з позиції тієї або іншої політичної сили, що діяла на той час в Україні, були охарактеризовані події, пов'язані з анархістським рухом. Цей блок включає: листівки, офіційні звернення, публіцистику, мемуари, спогади, в яких відображалася позиція тієї чи іншої політичної партії щодо анархізму.

В дисертації підкреслено, що особливості формування та історичні умови виникнення документів офіційних органів влади вплинули на зміст інформації, викладеної в них. Значний масив джерел, який зберігається в Центральному державному історичному архіві м. Києва складають матеріали Департаменту поліції та ГЖУ: справи по звинуваченню у приналежності до одного з напрямків анархістів, агентурні свідчення, листування Департаменту поліції з підлеглими установами, розпорядження, донесення, повідомлення, телеграми, свідчення, огляди Департаменту поліції, циркуляри, договори з іншими державами, щодо приборкання анархістського руху.

Фонди Департаменту поліції та ГЖУ містили в собі значну кількість письмових та матеріальних свідчень щодо діяльності анархістів в Україні у1903-1914 рр. Офіційне ставлення влади того часу та реалії діяльності карних органів імперії зумовили характер джерельної бази:

по-перше, відношення до анархістського руху як до кримінального явища, сприйняття його як особливо небезпечної частини революційного руху;

по-друге, висвітлення подій з позиції держави зумовило не завжди об'єктивне висвітлення фактів, пов'язаних з анархізмом та його проявами;

по-третє, конкуренція між поліцейськими та жандармськими відділеннями та управліннями, вимоги постійних звітів та конкретних дій породжували деякі фальсифікації фактів, їх прикрашення, що відбилося на змісті джерел;

по-четверте, отримання інформації через широке використання провокаторів та агентів зумовлювало суб'єктивний характер повідомленої інформації;

по-п'яте, прагнення поліцейських чинів скомпрометувати членів анархістського руху відбилося на достовірності фактів.

Дослідження фондів архівів щодо анархістської діяльності дозволило виділити наступні групи джерел відповідно до їх походження від того, чи іншого органу влади: 1) документи міністерства внутрішніх справ; 2)матеріали Департаменту поліції; 3)матеріали губернських жандармських управлінь та охоронних відділень.

У дисертації зазначається, що до джерел міністерства внутрішніх справ входили: міжнародні домовленості; протоколи нарад; накази, які стосувалися анархістського руху; загальні документи, які регламентували діяльність революційних партій на території імперії.

Департамент поліції виконував загальне керівництво губернськими судово-слідчими органами імперії. Були вилучені наступні матеріали: розпорядження та накази; циркуляри; аналітичні звіти та огляди; довідки. Основні документи мали або розпорядчий, або узагальнюючий і аналітично-прогностичний характер, оскільки у Департаменті поліції вся інформація систематизувалася та видавалися рішення. Так, циркуляри, які становили цінне джерело з історії анархізму, були проаналізовані з використанням методу групування.

Матеріали губернських жандармських управлінь та охоронних відділень це: донесення; телеграми; повідомлення; звіти; агентурні спостереження; карні справи. Кількість цих джерел найбільша, вони охоплюють як писемні свідчення (повідомлення, свідчення, карні справи, телеграми, агентурні спостереження, донесення, звіти тощо), так і матеріальні докази (вилучені брошури, листівки, газети, листи з вимаганням грошей, програми та багато інших джерел анархістського походження). Саме у вилучених джерелах зберігалося багато інформаційних свідчень про анархістську діяльність та заходи щодо її запобігання. Певна кількість документів ГЖУ надає можливість при аналізі використати метод групування, дозволяє залучити до наукового обігу весь масив виявлених джерел. Означений метод було використано при дослідженні найбільш чисельних документів: карні справи відносно анархістів, свідчення, повідомлення, донесення.

Автором дослідження робиться висновок, що характеристика джерел державного походження дає можливість дослідити: роки та міста діяльності анархістів в Україні; терористичні акти, скоєні групами; напрямки анархістські та напіванархістські; визначити головні проблеми, які мав рух; установити офіційне ставлення влади до анархістів; з'ясувати нові та підтвердити вже відомі факти чи події щодо анархістського руху; дослідити засоби боротьби, які використовував уряд для придушення діяльності груп. Але найважливіше значення матеріали державних органів влади мають для наукового дослідження, насамперед, для встановлення достовірності документів анархістського походження і навпаки.

Другий блок джерел включає матеріали інших політичних партій, громадських та суспільних діячів того часу, в яких були висвітлені події пов'язані з анархістським рухом в Україні. Особливості документів, які належали до цього блоку, можна визначити такі: 1)суб'єктивний, заідеологізований характер подання інформації; 2)політичне суперництво з партіями лівого крила та вороже ставлення урядових партій зумовлювало ставлення до анархізму як до кримінального елементу, який шкодив революційній справі, а тому потребував дискредитації; 3)тенденційність оцінок анархістської діяльності, вплив офіційної позиції партії; 4)політична та тактична поведінка анархістів породжувала крайню критичність в оцінці діяльності руху; 5)загальноросійський характер анархізму породжував лише загальну характеристику ідеологічну та історичну цього явища, не виділяючи окремо діяльність груп в Україні.

В дисертації зазначено, що виявлені документи інших політичних партій дозволяють стверджувати, що найбільша їх кількість належала соціал-демократам, більшовикам, меншовикам. Ідеологічна схожість та агітаційна робота серед робітників як основного прошарку населення зумовлювала постійне протистояння цих партій, і саме вони виступали найзапеклішими їх супротивниками, лідери критично осмислювали ідеологію та тактику анархістів.

У кінці розділу робиться висновок, що дослідження джерел неанархістського походження дозволяє вивчити документи державних органів та джерела інших політичних партій. Вивчаючи окремі документи, наприклад, циркуляри, карні справи, донесення, свідчення, застосовувався внутрішній розподіл джерел, що давало змогу для більш ретельної характеристики та залучення якнайбільшої кількості матеріалів у дослідженні. Основний аспект при розгляді документів цього блоку полягав у дотриманні хронологічних етапів діяльності анархістів в Україні, відповідно до загальної періодизації революційного руху на початку XXст. та датування документів. Враховуючи всі вказані особливості джерельної бази, наукове дослідження вказаних документів сприяє поглибленню та розширенню історії анархістського руху в Україні у 1903-1914рр.

У висновках дисертації викладено результати дослідження.

Джерела з історії анархізму в Україні початку XX ст. складають важливий комплекс документів політичної історії України. Вони допомагають глибше проаналізувати історичний розвиток українських земель, виявити вплив анархістів на розвиток революційного та національного руху, з'ясувати їхню роль у підготовці революційних подій.

Дослідження джерелознавчих проблем з історії анархізму початку XXст. дозволяє зробити такі висновки:

1.До цього часу наявна лише невелика за обсягом наукова література, яка досліджує зародження, розвиток та розповсюдження анархізму в Україні. При його аналізі, як правило, застосовувався описовий метод, а окремі сучасні методи джерелознавчого аналізу (групування, контент-аналіз) не використовувалися.

2.Документи і матеріали партійного походження складають найбільший комплекс джерел з історії анархізму початку XXст. Їм належить пріоритет серед інших історичних джерел, які залучаються до вивчення історії руху.

Оскільки вони формувалися разом із діяльністю анархістських групи, то в них знайшли відображення певні сторони партійного життя початку минулого століття, віддзеркалені суперечності й труднощі утворення організацій, еволюція політичних поглядів, методи й засоби досягнення поставленої мети, головні пріоритети й моральні цінності провідних діячів анархізму.

3.Партійні джерела мають складну систему і власну ієрархію. Її утворюють три тематичні блоки (програмно-організаційні документи, агітаційно-пропагандистські матеріали, джерела особового походження), які поділяються на ряд груп і підгруп. Кожна видова група і підгрупа має свої особливості та специфіку, яку необхідно враховувати при дослідженні політичної історії. Їхня джерелознавча цінність полягає в можливості реконструювати діяльність партії; відтворити перелік найбільш актуальних тогочасних питань; простежити динаміку діяльності кожної анархістської групи або течії; з'ясувати головні тенденції розвитку та історичного поступу політичного руху в цілому; простежити кожний крок від початку утворення до припинення існування групи; установити ідеологічні й організаційні засади роботи.

4.Глибоке вивчення всієї системи джерел з анархізму зокрема, і політичного руху в цілому, може бути здійснене лише на основі проведення спеціальних досліджень окремих видів джерел у галузі партійного джерелознавства. Перед дослідниками стоїть завдання глибокого вивчення спадку провідних громадських та політичних діячів початку XXст., публікацій партійної легальної і нелегальної періодичної преси, документів центральних партійних органів і місцевих організацій тощо.

5.При використанні джерел партійного походження в процесі дослідження анархізму в Україні слід враховувати їхню специфіку і типові недоліки. Перш за все, це пояснюється тим, що творцями цих документів були безпосередні учасники анархістського руху, і вони часто допускали дещо однобічне висвітлення матеріалів про окремі напрямки їхньої діяльності, розкривали, як правило, тільки позитивні моменти функціонування своєї партії, виступали з відверто ворожою критикою інших політичних сил країни, безапеляційно доводили свою правоту в суперечках з приводу актуальних тогочасних питань. По-друге, слід мати на увазі, що наявність документа, створеного в процесі підготовки до певної події, не завжди свідчить, що таке явище відбулося. По-третє, матеріали, які характеризують діяльність політичної партії, збереглися не повністю. Все вищезазначене ускладнює об'єктивний і неупереджений аналіз діяльності анархістських груп в Україні.

6.Специфічний характер джерел партійного походження з історії анархізму початку XXст. свідчить про необхідність проведення спеціальних досліджень у галузі загального партійного джерелознавства і джерелознавства політичних партій різних періодів української історії.

7.Аналіз документів з історії анархізму в Україні 1903-1914рр. дозволяє виокремити три періоди, кожний з яких має свої специфічні риси:

1)перший - 1903-1906рр. - період розповсюдження анархізму в Україні. Головним завданням даного періоду було утворення осередків анархістів у містах України та пропаганда своїх ідеологічних поглядів з метою залучення якомога більшої кількості членів та проведення активної революційної роботи;

2)другий період охоплює 1907-1909 рр.- період активної діяльності анархістського руху. Його особливістю є те, що активно розповсюджуються агітаційні матеріали: листівки, прокламації. У цей період набуває поширення й терористична діяльність, яка призводить до посилення реакції царського уряду щодо анархізму в Україні;

3)третій період - 1910-1914рр. - період спаду активності, розпаду груп, їх стагнації. Означена періодизації співпадає із загальноприйнятою періодизацією революційного руху в історичній літературі.

Аналіз наявних в Україні публікацій стосовно джерел з історії анархізму за означений період дозволяє констатувати майже повну їх відсутність- основні матеріали були оприлюднені в Російській федерації і містять деякі матеріали з діяльності анархістських груп на українських землях. Зовсім відсутні корпусні, серійні видання, тематичні збірки.

8.Одним із цінних джерел з історії анархізму початку XXст. є листкова нелегальна література, яка складає найбільшу групу джерел. У чисельних сховищах зберігаються різні прокламації, які органічно доповнюють матеріал щодо політичного розвитку України. Тенденція до саморуйнування через фізичне старіння й, іноді, незадовільний стан зберігання, не дозволяє дослідникам повністю ознайомитися з цими матеріалами. Враховуючи таку ситуацію, доцільно звернути пильну увагу на збереження листівок не лише анархістських груп, а й у цілому всіх представників революційного руху в Україні, оскільки інтерес до них можуть виявити не лише сучасні науковці, але й майбутні покоління істориків, політичних та громадських діячів.

9.Хоча джерела партійного походження становлять основу аналізу діяльності анархістів в Україні, а джерела іншого (непартійного) походження, що складаються з двох груп (документи державного походження, матеріали інших політичних партій), виступають як допоміжні матеріали, без залучення останніх і паралельного їх аналізу з першими неможливо досягти повного, всебічного й об'єктивного вивчення українського політичного руху.

10.Дослідником анархістського політичного руху в Україні відкрито для науковців і широкого кола читачів ряд особистостей, які брали участь у формуванні й діяльності груп. Це ставить перед майбутніми науковцями завдання пошуку та вивчення таких історичних джерел, як особисте листування, мемуари, теоретичні та публіцистичні твори діячів анархістського руху початку минулого століття.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ АВТОРОМ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Сиротенко С.М. Історіографія історії анархізму в Україні в 1903-1914 рр. / С.М.Сиротенко // Історичні записки. Збірник наукових праць. - Випуск 5. - Луганськ, 2005. - С.81-89.

2. Сиротенко С.М. Листівки як історичне джерело вивчення історії анархістського руху в Україні (1903-1914 рр.) / С.М.Сиротенко // Спеціальні історичні дисципліни питання теорії та методики. Збірка наукових праць. - Число 13. - Частина 2. - Київ, 2006. - С.86-96.

3. Сиротенко С.М. Відображення терористичних методів та засобів боротьби у листівках анархістських груп в Україні (1903-1914 рр.) / С.М.Сиротенко // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - №17 (112). - Луганськ, 2006. - С.285-290.

4. Зеленцова С.М. Джерела з історії анархізму в Україні 1903-1914 рр. / С.М.Зеленцова // «Грані». - №5 (55). - Дніпропетровськ, 2007. - С.16-19.

5. Зеленцова С.М. Циркуляри Департаменту поліції, як джерело з історії анархістського руху в Україні (1903-1914 рр.) / С.М.Зеленцова // Історичні записки. Збірник наукових праць. - Випуск 18. - Луганськ, 2008. - С.59-67.

6. Зеленцова С.М. Місце листівок у класифікаціях запропонованих джерелознавчою наукою / С.М.Зеленцова // Історичні записки. Збірник наукових праць. - Випуск 22. Луганськ, 2009. - С.123-126.

7. Зеленцова С.М. До питання визначення місця листівок у класифікаційних системах, запропонованих джерелознавчою наукою / С.М.Зеленцова // Матеріали конференції «Проблеми світового розвитку в історичному контексті». - Луганськ: Видавництво СНУ ім. В.Даля, 2006. - С.87-92.

8. Зеленцова С.М. Революція 1905-1907 рр. та анархістський рух в Україні / С.М.Зеленцова //Збірник матеріалів науково-практичної конференції «Молодь, освіта, наука і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції». - Том 3. - Київ: Видавництво Європейський університет, 2007. - С.34-36.

...