Жінки України в роки другої світової війни: історіографія

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Події періоду Другої світової війни вже протягом багатьох десятиріч є об'єктом вивчення як вітчизняних, так і зарубіжних істориків. На сучасному етапі розвитку історичної науки дослідження з вказаної проблематики набувають особливої гостроти та актуальності, потребують поглибленого осмислення та висвітлення.

Це пов'язане з розширенням кола досліджуваних питань, відходом від старих ідеологічних штампів та стереотипів, воєнно-політичної кон'юнктурщини та замовчування, в оцінці подій, появою та розвитком нових концептуальних положень. Завдання вітчизняних істориків на сучасному етапі полягає в тому, щоб об'єктивно, зважено підійти до подій того часу, якомога повніше висвітлити трагічні і водночас героїчні сторінки в історії народу України.

Особливо це стосується історії Великої Вітчизняної та Другої світової воєн, і, зокрема такої проблеми, як участь у них жінок України. На жаль, на базі вже введених до наукового обігу джерел та літератури дуже складно, а інколи часто і зовсім неможливо відтворити окремі проблеми періоду 1939-1945 рр., в тому числі і актуальність гендерного питання. Тому, комплексний аналіз літератури другої половини ХХ ст. з історії Другої світової війни засвідчив показати, що впродовж тривалого часу не було надруковано жодної спеціальної праці, присвяченої жінкам України та їх участі в Другій світовій війні.

Лише на початку розбудови незалежної України, коли українська історіографія набуває нових обертів, відбувається поступове переосмислення багатьох історичних фактів минулих років. Саме зараз, коли наш народ святкує 65-ту річницю визволення українських земель від німецько-фашистських загарбників, назріли умови для вирішення ряду нерозв'язаних гострих проблем історичної минувшини, до яких відноситься питання участі жінок України у Другій світовій війні.

Отже, історіографія аналізу праць уможливлює визначення основних тенденцій зародження та накопичення знань про українських жінок, які несли військову службу в лавах Червоної армії, займали передові позиції в підпільних організаціях та доводили свій трудовий героїзм, працюючи в тилу. Істориками робляться перші спроби усунення штучної заангажованості у висвітленні історичних фактів, а також окреслюються подальші перспектив й в дослідженні цієї проблематики.

Актуальність критичного осмислення досягнень історіографії посилюється необхідністю систематизації нагромаджених знань, наукового синтезу історіографічної бази, що є важливою умовою об'єктивних відомостей про участь жінок України в Другій світовій війні (1939-1945 рр.).

Мета дослідження полягає в з'ясуванні стану повноти й достовірності вивчення факторів, причин та умов висвітлення питання участі жінок України в Другій світовій війні вітчизняною історіографією. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких наукових завдань:

- проаналізувати стан наукової розробки теми, її джерельну базу та визначити теоретико-методологічну основу дослідження;

- здійснити історіографічний аналіз праць, що стосуються трудового подвигу жінок України під час евакуації, на тимчасово окупованій німецько-фашистськими загарбниками території;

- з'ясувати відображення в науково-історичній літературі участі жінок України у частинах і з'єднаннях фронтових формувань Червоної армії;

- показати становлення історіографії ,,жіночої сторінки” боротьби в ОУН-УПА.

1. Історіографія, джерельна база та методологія дослідження

1.1 Стан наукової розробки та основні етапи дослідження проблеми участі жінок України в Другій світовій війні

Показано результати історіографічного осмислення питання участі жінок України у Другій світовій війні. Відтворено наукові дискусії навколо питання щодо кількості евакуйованих жінок з України, обговорюється значиму ролі жінки в Організації українських націоналістів та Української повстанської армії, а також у частинах та з'єднаннях фронтових формувань Червоної армії.

Наукові праці істориків, які пов'язані з проблемою участі жінок України в Другій світовій війні, можна поділити на такі групи: 1) праці радянських істориків про Велику Вітчизняну війну; 2) дослідження вітчизняних істориків періоду української незалежності; 3) напрацювання представників української діаспори; 4) праці зарубіжних дослідників. Це відповідно: 1) узагальнюючі, фундаментальні видання академічного рівня; 2) спеціальні монографії; 3) наукові публікації у вигляді статей у збірниках та часописах, нотатки, тези й матеріали наукових конференцій тощо.

Аналіз наявних праць з досліджуваної проблеми дав підстави виділити основні історіографічні періоди в розробці теми. Радянський період (1939 р. - кінець 1980-х рр.), в якому виділено кілька підперіодів. Перший - (1939 р. - середина 1950-х рр.) На цьому етапі дослідження створюються праці присвячені висвітленню питання участі жінок України в Другій світовій війні, а також формується значний пласт літератури, в якому відтворено процес становлення періодизації, виділяються окремі проблеми та відбувається процес концентрації джерел. Це роботи В. Мурманцевої, Є. Ремезової, Л. Паламарчук, І. Мінц та І. Бравера. К. Свердлова і А. Шмельова зазначають, що на початку війни із числа жінок-добровольців вперше в історії Радянського Союзу було сформовано 1-шу жіночу добровільну стрілецьку частину.

Наступний етап досліджень припадає на другу половину 1950-х - першу половину 1980-х рр. У другій половині 1950-х рр. створюється нова політична атмосфера як у країні в цілому, так і в історичний науці, зокрема. Дослідниками радянського періоду починають проводитися цільові історіографічні дослідження з проблеми історії війни. Зокрема, це роботи Г. Куманьова та ін. 1970-ті рр. характеризуються появою цілої низки історіографічних праць, однак, жодна з цих робіт не висвітлювала досліджуване нами питання. До того ж замовчувалися складні й суперечливі питання історії війни та теоретико-методологічні аспекти.

У ті ж роки в Україні стала формуватися своя історіографічна школа історії війни. Значний внесок в її розвиток внесли відомі науковці конкретно-історичної проблематики М. Буцько, В. Клоков, В. Нем'ятий. Однак, характерною рисою радянського періоду залишався штучний вакуум ґрунтовних досліджень з проблеми участі жінок України у Великій Вітчизняній та Другій світовій війнах.

Відтворено специфіку сучасного періоду (друга половина 1980-х -2009 рр.), в якому виділено два підперіоди: перший - друга половина 1980-х рр. - 1990 р., другий - 1991-2009 рр. Саме в другій половині 1980-х рр. почали відбуватися ідеологічні зміни, які позначилися й на історичній науці. До наукового обігу залучаються документи, які раніше в дослідженнях не використовувалися. Зокрема, це праці О. Кандиби, Є. Розгін та ін. Водночас, на змісті цілого ряду робіт відбилися ідеологічні штампи історії радянського суспільства.

Початок 1990-х рр. став новим етапом у дослідженні проблеми Другої світової війни. Це було пов'язано із певними соціальними та політичними змінами та здобуттям Україною незалежності. В цей час дедалі більше з'являється наукових праць, які відрізняються новими підходами до висвітлення питання Другої світової війни, зокрема прагненням до комплексності досліджень. Це публікації відомих українських науковців В. Кучера та О. Лисенка. Між цим, потрібно віддати належне монографії Т. Орлової ,,Жінка в історії України (вітчизняна історіографія ХХ - початку ХХІ ст.)”, яка стала першим доробком української історіографії, в якій на основі аналізу великого масиву фактичного матеріалу та численних публікацій вітчизняних і діаспорних науковців комплексно досліджені провідні тенденції розвитку знань із жіночих студій в Україні XX - початку XXI ст. Особливо цінний для нашого дисертаційного дослідження п'ятий розділ ,,Участь жінок України у війнах ХХ ст.”

1.2 Джерельна база” - подано класифікацію джерел і визначені їхні інформаційні можливості

Джерельну базу склали опубліковані джерела, які поділяються на 2 категорії. До першої - належать документи, що були опубліковані в радянський період. Йдеться про праці Н. Супруненко, О. Полторацького, К. Дубіни, написані в дусі епохи, без належного наукового підходу до проблеми та наведення фактичної аргументації.

До другої категорії належать праці, які вийшли друком в період незалежності. Це публікації документів та матеріалів, збірники документів, підготовлені українською діаспорою та вітчизняними вченими. Це дослідження З. Книша, А. Кентія. Окремою підгрупою джерел є мемуари та спогади очевидців, завдяки яким ми маємо найповніші відомості про жінок, їхні функції в умовах підпілля, під час окупації, в лавах Червоної армії. Йдеться про роботи О. Фроляк-Еліяшевської, О. Лемехи-Луцької та ін.

Ще одну групу джерел становлять періодичні видання ,,Трибуна”, ,,Український історичний журнал ”, ,,Воєнна історія” та ін.

Як свідчить аналіз джерел з історії питання участі жінок України у Другій світовій війні, сприйняття цієї проблеми було досить суперечливим. Лише на сучасному періоді історіографії почали з'являтися поодинокі розвідки, що містять дискусійні моменти, сформулювалися окремі дослідницькі напрямки.

1.3 Теоретико-методологічні засади дослідження

Розглядаються наукові принципи та методи, що забезпечили дослідження процесу накопичування знань по проблемі жіночої участі у Другій світовій війні. Пріоритетне місце відведене використанню комплексного інтегрального підходу, принципам історизму та об'єктивності. Важливу роль у пізнанні феномену української історіографії відіграє принцип наступності. Дотримання цього принципу забезпечує зв'язок нових знань із науковим надбанням попередників, рух історичної думки в руслі національно-історіографічних традицій. Використано також історико-порівняльний та історико-системний методи.

2. Жінки України в період евакуації та під час окупації: історіографія

2.1 Трудовий подвиг жінок України під час евакуації

Проаналізовано праці, в яких розглядаються різні аспекти долі жінок у ході евакуації, їх самовідданої праці на нових місцях.

Під час війни були зроблені перші спроби надати наукового характеру всім дослідженням, що стосувалися історії Великої Вітчизняної війни. Автори деяких праць воєнного часу висвітлювали проблему евакуації промислових підприємств, сільськогосподарського майна та населення України в 1941_1942 рр., наводили приклади самовідданої праці робітників на заводах, які були евакуйовані; звертали увагу на те, що важливо було не лише вивезти цінне майно, а й відновити діяльність евакуйованих фабрик і заводів на нових місцях.

Проблема долі жінок в евакуації знайшла відображення в різноманітних виданнях, які було опубліковано вже наприкінці 1940-х рр. Зокрема це роботи Л. Карасьової, А. Шмельової які відображають героїчний внесок жінок тилових районів в економіку воєнного часу.

Протягом 1950 - 1980-х рр. виходять друком переважно узагальнюючі праці з історії Великої Вітчизняної війни, видання енциклопедичного характеру, які здебільшого присвячені черговій ювілейній річниці з дня перемоги над фашизмом. У цих викладах відводилося занадто мало місця висвітленню долі жіноцтва України. Особливо це відчутно, якщо порівняти ступінь уваги вчених до інших сторінок воєнної історії - діяльності партизан і підпільників, участі радянських громадян у Русі Опору тощо. Історики М. Коваль, В. Галаган, В. Мурманцева підготували ґрунтовні дослідження з окремих аспектів проблеми.

Друга половина 1980-х років пов'язана із кардинальними змінами в зовнішньому та внутрішньополітичному становищі України, а 1991 р. - зі здобуттям нею незалежності. Ці обставини зумовили відхід від традиційних для радянської історіографії засобів висвітлення даної теми та створили умови, за яких дослідження питання долі жінок під час евакуації набуло високого рівня суспільної значущості та відкрили для дослідників раніше недосяжні комплекси архівних матеріалів.

2000 р. опубліковано фундаментальну працю ,,Безсмертя. Книга Пам'яті України 1941-1945”, в якій вміщено аналітико-документальний матеріал про вагомий внесок українського народу, в тому числі й жіноцтва, в перемогу над німецько-фашистськими загарбниками. В дослідженні подаються дані про склад Червоної армії, а також зазначається, що загальна чисельність жінок у лавах червоноармійських фронтових формувань нараховувала близько 800 тис., у тому числі 127 тис. представниць з України.

2.2 Доля українських жінок на тимчасово окупованій німецько-фашистськими загарбниками території: історіографічний аналіз

Опрацьовано та проаналізовано літературу про період окупації в Україні, яка умовно поділена на такі групи: праці радянських науковців; дослідження вітчизняних істориків періоду української незалежності; напрацювання представників української діаспори; праці зарубіжних істориків.

У хронологічному порядку радянська історіографія поділяється на два періоди: перший, пов'язаний із добою війни та повоєнним десятиліттям, другий охоплює 1960-1980-ті рр. Характерною рисою праць першого періоду було накопичення фактичного матеріалу з досліджуваної теми й утвердження радянської концепції стосовно історії Великої Вітчизняної війни на тривалий час. Дослідженням притаманні заідеологізованість і низький науковий рівень. Однією з перших цікавих документальних праць тих років стала брошура О. Леонтьєва ,,Зеленая папка” Геринга” (М., 1942), в якій автор наводить схему організації військово-господарського окупаційного апарату загарбників і вказує на існування цілої системи заходів щодо здійснення пограбування та розбою. Цінним для висвітлення проблеми є дослідження О. Сігал, в якому зроблений змістовний аналіз окупаційного режиму, що відбувався на Харківщині в 1941-1943 рр. В цих роботах частково розглядається питання про жінок, але лише в контексті перебігу подій застосування нацистських санкцій щодо мирного населення. Період 1950-х рр. перебуває поза дослідницьким процесом.

З 1960-х рр. можна виокремити новий етап у розробці проблематики історії війни, в тому числі її соціальних аспектів. Він вирізняється спробами створення узагальнюючих, масштабних праць та значним посиленням їх ідеологічної спрямованості, намаганням дати загальну характеристику нацистському окупаційному режиму. Незважаючи на недоліки методологічного, ідеологічного, фактологічного характеру, ці видання стали визначальними для подальших наукових розвідок. Різноманітні аспекти окупаційного режиму на території України та численні згадки про жінок у воєнний період 1939-1944 рр. висвітлюються в багатотомному виданні ,,Історія міст і сіл Української РСР ” (Т. 16). Значний науковий інтерес у дослідженні даної проблеми становить монографія М. Коваля ,,Боротьба населення України проти фашистського рабства”, в якій автор розглядає дії окупантів по вивезенню населення, в тому числі і жінок, до фашистської неволі. Акцентує увагу на опорі окупованого населення України гітлерівським ,,вербувальникам”.

У 1960-1980-ті рр. в Україні сформувалася стабільна й досить велика група дослідників-фахівців у галузі історії війни. Але в цілому, комплексного дослідження теми здійснено не було. Період окупації був зведений до висвітлення окремих сторін німецько-фашистського режиму.

Оновлення літератури в цій галузі відбулося в умовах розбудови незалежної України. Загальними тенденціями історіографії 1990-х рр. є широке використання джерел, залучення праць дослідників діаспори, прагнення до історичної неупередженості. З середини 1990-х рр. О. Потильчаком, В. Гордієнком досліджується питання окупації та участі у ній жінок України.

Отже, аналіз стану висвітлення еволюції розвитку питання окупації на території України та евакуації населення, а тим більше участі в них жінок, свідчить про зростання інтересу до цієї проблеми, однак комплексні роботи поки що відсутні, дослідники нерідко розглядають вузькоспецифічні періоди та питання.

3. Дослідження участі жінок України у військових формуваннях і з'єднаннях Червоної армії

3.1 Інтерпретація участі жінок України у військових діях на фронтах Другої світової війни

Проаналізовано і досліджено літературу 1939 р. - початку ХХІ ст.

Уже в роки війни були зроблені перші спроби охарактеризувати роль жінки на війні, дати оцінку внеску жінок у перемогу над фашизмом. Характеризуючи ці видання, можна стверджувати, що роботи воєнного періоду мали публіцистичний характер. Без глибоких узагальнень і висновків, вони мали патріотичну спрямованість і повинні були сприяти формуванню в жінок почуття відданості радянській Батьківщині.

Про жінок-авіаторів розповідається в численних працях дослідників післявоєнного періоду Г. Набатова, П. Слиздюка, В. Смирнова. Важливим доробком у цьому контексті є робота Р. Аронової ,,Ночные ведьмы”.

Питання участі жінок України у Другій світовій війні привернуло увагу як вітчизняних, так і зарубіжних учених. З появою незалежної української держави в суспільстві відбулися значні зміни, що не могли не позначитися на історіографічному процесі. Однією з головних передумов нового етапу воєнно-історичних досліджень стала демократизація суспільства, зняття табу з окремих тем військового періоду, відсутність ідеологічного тиску та цензури. Особливе місце в дослідженні проблеми мають праці В. Галаган, цінність яких полягає у спробі з'ясувати низку питань, а саме: форми та особливості участі жінок у боротьбі з фашизмом. Зокрема, автор відзначає їх безпосередню участь уже в перших боях з ворогом.

Цією проблемою займається і російський історик Ю. Іванова. Науковець зазначає, що мобілізація жіночого фактора була об'єктивною необхідністю, оскільки, у зв'язку зі створенням багатомільйонної армії, розвитком техніки, великими втратами на фронті, гостро постала проблема дефіциту людських ресурсів.

Першою спробою комплексного дослідження звитяги та жертовності українців у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками стала монографія І. Муковського та О. Лисенка.

Праці цього періоду є найбільш достовірними з точки зору історіософського характеру, адже з моменту проголошення незалежності нашої держави, значна частина архівних матеріалів була розсекречена, в результаті чого почали з'являтися нові розвідки, дослідження та роботи, які певною мірою піддаються критиці. Однак фундаментальні праці з окресленої проблематики поки що відсутні.

3.2 Морально-психологічний аспект становища жінок України: історіографія

Розкривається стан вивчення історіографією морального аспекту жінок України на фронтах та в тилу.

Більшість праць із даної проблеми, опублікованих протягом 1965-1970 рр. були присвячені битвам радянських військ за визволення України. Дослідник В. Чиж у своїй публікації подає біографічні дані про мужніх представниць у частинах і з'єднаннях фронтових формувань Червоної армії.

Особливістю історіографії 1980-х рр. була відсутність публікацій із розглядуваного питання. Про жінок-військовополонених згадується, зокрема, в статті польського дослідника Р. Назаревича.

Однією з найбільш ґрунтовних робіт є праця російських істориків загального плану ,,Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь” (М., 1988), вміщено 11 545 біографічних даних про людей, які віддали своє життя воюючи в рядах Червоної армії. Третина з них - жінки.

Компенсуючи недоліки історичних досліджень радянського періоду, автори сучасних наукових публікацій намагаються якомога чіткіше відтворити події Другої світової війни. Доцільно виділити публікацію В. Коваля ,,Чого не сказали радянські дослідники про Червону армію та її противника”, в якій автор, чи не найбільшою вадою історіографії, вважає те, що в численних дослідженнях попередників замовчувалося питання про згубний вплив жорстоких сталінських репресій, результатом яких стало усунення майже 44 тис. чол. командного складу Червоної армії (з них 1320 - жінки).

Отже, аналіз стану висвітлення питання участі жінок України у Другій світовій війні засвідчив сформованість значного пласту різнопланової літератури. Однак лише в другій половині 1990-х років ця проблема стала предметом вивчення, завдяки чому істориками було сформовано новий напрямок дослідження.

4. Становлення історіографії ,,жіночої сторінки” боротьби в ОУН-УПА (Західна Україна 1939-1945 рр.)

4.1 Стан висвітлення ролі жіноцтва у складі формувань ОУН та УПА в науковій та публіцистичній літературі

Здійснено історіографічний аналіз літератури, яка висвітлює окремі аспекти питання ролі жінок України у складі формувань ОУН-УПА починаючи з 1939 р.

Історіографічний аналіз опрацьованої літератури дає змогу умовно виділити два етапи у вивченні цієї тематики: радянський (1939-1980-ті рр.) і сучасний (1991-2009 рр.). Радянський період характеризується абсолютним замовчуванням питання ролі жінки в Організації українських націоналістів та Української повстанської армії, а дослідження, що писалися в той час, дають лише загальну картину ставлення до ОУН та УПА. У радянській історіографії об'єктивне дослідження проблеми ніколи не ставилося за мету, хоча окремі її аспекти почали аналізуватися вже по ,,гарячих слідах” військових подій.

З другої половини 1940-х рр. видаються збірники документів, що стали яскравим підтвердженням нових ідеологічних стереотипів. Йдеться про праці А. Ярошенко, Н. Супруненко, О. Полторацького, М. Рубача.

Тенденції охрещення ,,буржуазними націоналістами”, постійних обвинувачень, упередженого тлумачення історичних фактів знайшли своє продовження і в історіографії 1960-1980-х рр. Найбільш претензійна, вичерпна характеристика українського націоналістичного руху з'явилася в Українській радянській енциклопедії. У 1989 р. радянські історики Г. Куманьов та А. Чайковський видали дослідження про результати боротьби радянських каральних органів з ,,буржуазними націоналістами” в 1944-1946 рр., де запропонували методику викорінення ворожих до радянської влади проявів. Незважаючи на часи перебудови, автори не уникли застарілих штампів, а більшість фактів у книзі перекручено і подано в найкращих традиціях радянської історіографії.

У другій половині 1970-х рр. з'являються дослідження В. Чередниченка, присвячені проблемі формування та діяльності націоналістичних груп, організацій в еміграції. Із цього короткого історіографічного аналізу літератури радянського часу можна зробити висновок про те, що безпосередньо жіноча проблематика в національно-визвольному русі 1939-1945 рр. авторами взагалі не порушувалося через відверто негативне ставлення до ідеології та діяльності ОУН та УПА, які сповідували мету досягнення соборності та незалежності українських земель.

Публіковані в цей період праці ще більше поглиблювали кризу відсутності справжніх об'єктивних досліджень, побудованих на документальних джерелах, позбавлених упереджених, заполітизованих висновків. Сюди належать тогочасні праці Ю. Римаренка, присвячені розвінчуванню образу ,,прислужника світової реакції”.

Ситуація змінилася зі здобуттям Україною незалежності, коли відійшли в минуле застарілі підходи, марксистсько-ленінські догми, що заважали об'єктивно тлумачити події минулого. Однак і досі актуальною залишається проблема висвітлення ролі жінки в національно-визвольній боротьбі у складі формувань ОУН та УПА, оскільки в сучасній українській історіографії повністю відсутні спеціальні комплексні монографічні дослідження, присвячені цьому питанню, за винятком кількох публікацій у наукових часописах, мемуаристики, окремих довідкових видань. Зокрема, це роботи Л. Онишко, Т. Антонової, Я. Музиченко, А. Малащука.

Отже, аналіз стану вивчення питання участі жінок України у Другій світовій війні свідчить про те, що тривалий час він не розроблявся як наукова проблема. Переосмислення методологічних підходів на початку 1990-х років сприяло появі в подальшому кількох спеціальних досліджень.

4.2 Жіночі постаті націоналістичного підпілля в мемуаристиці

Розглянуто проблеми історіографічного осмислення питання ролі жінки націоналістичного підпілля у вітчизняній мемуаристиці. Незважаючи на нерідко емоційність та пафосність викладу матеріалу очевидцями подій, автори найбільш повно змальовували окремі жіночі постаті.

У післявоєнний час, завдяки можливості висвітлення минулого ОУН, з'явився ряд значних за обсягом та цінних своїм змістом збірників мемуаристики колишніх учасників націоналістичного руху, що включали раніше не оприлюднені бачення подій, оцінки діяльності провідного кола діячів. Однією з найбільш повних збірок мемуаристики по праву вважається багатотомне видання ,,Літопису Української Повстанської Армії”, яке почало друкуватися ще у 1970-1980-х роках у Канаді.

На початку 1990-х рр. у Львові, Києві, Тернополі опубліковано спомини колишніх в'язнів радянських та німецьких таборів. Саме в цей час історики української діаспори почали побіжно розглядати роль жіноцтва в ОУН та УПА. Лише розвиток сучасної української історіографії, переосмислення багатьох сторінок минулого, відмова від старих марксистських підходів сприяли зацікавленню дослідників цієї тематикою, однак, переважно, в контексті дослідження історії ОУН та УПА. Це праці вітчизняних науковців і вчених діаспори (О. Фроляк-Еліяшевська, О. Вітик-Войтович, О. Лемеха-Луцька, О. Кузьмович).

Отже, історіографічний аналіз літератури про роль українського жіноцтва в боротьбі ОУН та УПА в 1939-1945 рр., яка видавалася в Україні і поза її межами засвідчив низку проблем. По-перше, можна з упевненістю говорити про серйозні прогалини в дослідженні цієї теми в радянський час - майже протягом п'ятдесяти років історики не робили жодної спроби поставити цю проблему як предмет дослідження, по-друге, преференції віддавалися участі жінки в радянському партизанському русі та Червоній армії.

У висновках підведені підсумки дослідження:

- Історії проблеми Великої Вітчизняної та Другої світової воєн присвячена значна кількість літератури, різнопланової за проблематикою, шириною висвітлюваних аспектів. Однак про участь жінок України у Другій світовій війні написано значно менше. Аналіз джерельного комплексу досліджуваної нами проблеми дає підстави виокремити кілька основних історіографічних періодів у розробці теми, які потрібно розглядати й оцінювати в контексті загального напрямку розвитку історичної науки. Враховуючи специфіку цього дослідження, що хронологічно охоплює період 1939-1945 рр. та наявність різних форм, в яких відбувається еволюція розвитку поставленої проблематики, виділено такі історіографічні етапи: радянський (1939 р. - кінець 1980-х рр.), в середині якого виділяються підперіоди: 1939 р. - середина 1950-х рр., друга половина 1950-х - кінець 1980-х рр.; сучасний ( друга половина 1980-х - 2009 рр.), який поділяється на два підперіоди: перший - друга половина 1980-х рр., другий - 1991-2009 р.

- Аналіз праць, що стосуються трудового подвигу жінок України під час евакуації, на тимчасово окупованій німецько-фашистськими загарбниками території, дає змогу виділити ряд історіографічних періодів дослідження цього питання. Так, радянська доба в дослідженні окресленої нами проблематики характеризується відсутністю об'єктивних ґрунтовних досліджень. Становлення української історіографії з початку 1990-х рр. засвідчило певний інтерес науковців до проблеми зародження і розвитку ,,жіночих студій”, хоча фундаментальні дослідження з даного аспекту досі відсутні.

- Розгляд стану відображення в науково-історичній літературі участі жінок.

України у частинах і з'єднаннях фронтових формувань Червоної армії дає змогу поставити цю проблему, не лише в контексті досліджень ,,чоловічої історії”, а й визначити її як предмет досліджень поки що у поодиноких працях вітчизняних істориків. Радянським науковцям вдалося лише накопичити значний фактологічний матеріал та зробити певні узагальнення. Проте, аналіз свідчить, що проблема участі жінок України у частинах та з'єднаннях фронтових формувань Червоної армії досі не стала предметом спеціального та глибокого дослідження, вивчалися лише окремі аспекти теми. Низка питань стосовно означеної теми потребує подальшого дослідження.

- Історіографічний аналіз питання участі жінок України в Організації українських націоналістів та Українській повстанській армії, як одного з найменш досліджуваних аспектів історії людства, дав змогу виділити кілька етапів. Праці радянського періоду характеризуються абсолютним замовчуванням питання ролі жінки в ОУН-УПА. За цей час не з'явилося жодної спеціальної праці, присвяченої даній проблемі. Поступово дана проблематика розв'язуються вже в сучасній українській історіографії, завдяки розсекреченню архівосховищ, що дало змогу спиратися на документальну базу. Однак спеціальні дослідження обмежуються поодинокими монографіями, публікаціями в наукових часописах та періодиці, довідковими виданнями, присвяченим деяким жіночим постатям націоналістичного підпілля. Частково певні пробіли історіографії заповнили праці, які побачили світ в діаспорі. Це дає підстави для подальших розробок, поглибленого переосмислення цієї проблематики, створення більш ґрунтовних комплексних досліджень.

Література

історіографічний жіночий окупований фашистський

1. Мамроцька О.А. Відображення в історичній літературі участі жінок України на фронтах та в тилу у Другій світовій війні / О.А. Мамроцька // Часопис української історії : зб. наук. ст. - 2008. - Вип. 10. - С. 148-152.

2. Мамроцька О.А. Бойові подвиги жінок України в партизанських загонах в роки Другої світової війни / О.А. Мамроцька // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 1/2009. - Вип. 1. - С. 147-151.

3. Мамроцька О.А. Подвиг жінок-медиків України в тилу та на фронтах Другої світової війни / О.А. Мамроцька // Часопис української історії : зб. наук. ст. - 2009. - № 11. - С. 123-127.

4. Мамроцька О.А. Історіографія участі українських жінок в національно-визвольній боротьбі ОУН-УПА в роки Другої світової війни / О.А. Мамроцька // Часопис української історії : зб. наук. ст. - 2009. - Вип. 13. - С. 98-103.

5. Мамроцька О.А. Відображення в сучасній історіографії діяльності українських жінок-підпільниць / О.А. Мамроцька // Українська історія та історіографія, джерела національного права: традиції й виклики сучасності: матеріали Всеукр. наук.-практ. конференції. - Коломия, 2009. - С. 49-52.

6. Мамроцька О.А. Подвиг жінок України в партизанських загонах у роки Другої світової війни / О.А. Мамроцька // Актуальні проблеми історії України: від минувшини до сьогодення: матеріали наук.-практ. конференції. - Коломия, 2008. - Ч. 1. - С. 32-36.

7. Мамроцька О.А. Участь жінок України у Другій світовій війні: історіографія / О.А. Мамроцька // Шевченківська весна : матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції молодих учених. - К., 2008. - Вип. VІ. - Част. 2. - С. 213-215.

Размещено на Allbest.ru