Есхатологічні очікування та їх вплив на суспільно-трансформаційні процеси в Європі XV-XVII столітті

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ЕСХАТОЛОГІЧНІ ОЧІКУВАННЯ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СУСПІЛЬНО-ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЄВРОПІ XV-XVII СТОЛІТТІ

Спеціальність: Всесвітня історія

ЛУКАШЕНКО АЛІСА ІВАНІВНА

Київ, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Обсяг основного тексту дисертації становить 168 с. Список використаних джерел та літератури налічує 204 позицій.

Актуальність дослідження. Анджею Урбанчику належать слова: «Вісті про кінець світу ходять з самого його початку».

Дійсно, цей факт підтверджується історією. Есхатологічна картина бачення світу передавалася людством із покоління в покоління через міфи, древні релігійні вірування, культи та особливого розквіту набула саме в медіївістичну епоху. Очікування кінця світу справило визначальний вплив на середньовічну історію та світогляд людини. Сенс життя середньовічної людини визначався таким кредо: «народитися, жити, померти і бути судимим», - і не випадково, адже есхатологічна напруга була головним атрибутом верховенства християнської церкви. Всі народи Європи, світоглядною парадигмою котрих був кінець світу, напружено і з острахом чекали Другого пришестя та Страшного Суду. Але, як це не парадоксально, саме ідея кінця перетворюється в період раннього нового часу в ідею прогресу, тотальна релігійність перетворюється у перші приклади атеїзму. На зламі медіївістичної та модерної доби відбувся прорив світогляду, центральною ідеєю якого була зміна у сприйнятті кінцевості світу. Дослідження феномену зазначеного епохального зрушення дасть змогу по-новому оцінити витоки та засади сучасної доби.

Крім того на початку третього тисячоліття актуальність апокаліптичної тематики стала очевидною. Закінчення одного тисячоліття, перехід у наступне, древні пророцтва майя, прогнози космічних катастроф - все це посилило суспільний і науковий інтерес до проблеми кінця світу і історії.

В зв'язку з чим виникла необхідність виокремити раціональне начало згаданої проблематики від ірраціонального. Загалом можна стверджувати, що актуальність даного дисертаційного дослідження обумовлена необхідністю розкриття есхатологічних основ сучасності, потребою деміфологізації есхатологічної суспільної думки, як запоруки уникнення деструктивних наслідків впливу апокаліптичної ідеології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах державно-бюджетної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка №06БФ046-01 «Історія української державності нової та новітньої доби».

Об'єкт дослідження - есхатологічні очікування в Європі як невід'ємний елемент середньовічної історії.

Предмет дослідження - вплив есхатологічних очікувань на трансформаційні процеси в Європі у тому вигляді, в якому вони відображені у середньовічній документалістиці, публіцистиці та в оцінках істориків.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період XV-XVII ст. Нижня межа: XV ст. - саме в цей період чітко простежується вплив есхатологічних очікувань на трансформаційні процеси в Європі.

Верхня межа: XVII ст., протягом котрого на офіційному рівні закріплюються наслідки есхатологічного впливу, після укорінення протестантської етики на теренах Західної Європи та утвердження сакрального типу світської влади у Східній Європі. Оскільки процес формування та використання християнської есхатології церковною владою розпочався ще до XV ст., в дисертаційному дослідженні здійснено також історичний екскурс у події XI-XIV ст. з метою цілісного висвітлення розвитку есхатологічної думки та її впливу на хід європейської історії.

Географічні межі дослідження - Західна та Східна Європа. В дослідженні Західної Європи центральне місце займають північно-західні німецькі землі, оскільки останні були ареалом важливих історичних подій есхатологічного характеру XV-XVII ст. Аналізуючи трансформацію середньовічного світогляду під впливом есхатології, розглянуто зразки гуманістичної думки доби італійського Відродження. Здійснено також дослідження есхатологічних особливостей католицизму та протестантизму після Аугсбургського релігійного миру 1555 року в таких країнах як Англія, Франція, сучасна Італія, Швейцарія та Іспанія. В дисертаційному дослідженні термін Східна Європа використаний для термінологічної зручності. Під цим поняттям ми розуміємо північно-східні руські землі, згодом Московське князівство та Російську державу.

Мета дослідження полягає у розкритті християнської есхатології та визначенні її впливу на хід історичних подій в Європі XV-XVII ст. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

- з'ясувати стан наукової розробки проблеми та ступінь її джерельного забезпечення;

- виявити історичні витоки християнської есхатології;

- визначити особливості західно-християнської есхатології;

- оцінити роль очікувань кінця світу у формуванні засад модерного часу на теренах Західної Європи;

- розкрити специфіку апокаліптичних очікувань на теренах Східної Європи;

- обґрунтувати вплив есхатологічних віянь на формування сакрального типу державної влади на теренах Східної Європи;

- здійснити порівняльний аналіз очікування кінця світу в Західній та Східній Європі.

Методологічна основа дисертації.

Для досягнення результатів дисертаційного дослідження використовувалися загальнонаукові (логічний, аналіз, синтез), специфічно-історичні (синхронічний, діахронний, порівняльно-історичний, ретроспективний) та міждисциплінарні (статистичний, системно-структурний) методи. Поєднання цих методів, на наш погляд, дозволило забезпечити науковість у розв'язанні завдань дослідження.

Наукова новизна. Уперше у вітчизняній історіографії запропоновано гіпотезу формування засад світської влади сучасного типу та зміни видів релігійності під впливом есхатологічних віянь. Розглянуто поширення очікувань кінця світу на фоні закономірних процесів суспільної еволюції західно- та східно-християнської ойкумен, продемонстровано типологічний паралелізм есхатологічних форм останніх. Визначено роль есхатології в релігійних, суспільно-політичних рухах, війнах. Простежено трансформацію есхатологічних уявлень в різні епохи. Отримані в результаті дослідження висновки в значній мірі змінюють попередні уявлення про суспільне значення і функції есхатологічних очікувань.

Практичне значення. Практичний потенціал роботи полягає в тому, що вона націлена на виявлення позитивних і негативних уроків історичного досвіду людства, застерігаючи від оманливих псевдоідей та ілюзій минулого. Конкретно-історичний матеріал роботи може бути використаний у відповідних розділах лекційних курсів історії Росії та країн Західної Європи, а також у матеріалах для спецкурсів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднені автором у виступах: на міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми історії середніх віків та раннього нового часу» (Київ, 2010), на круглому столі «Демократія антична і сучасна» (Київ, 2009), у другій міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми історії стародавнього світу» (Київ, 2009), у конференції «Розвиток етнокультури в умовах трансформаційних та глобалізаційних процесів» (Київ, 2008), у Дні науки історичного факультету (Київ, 2008, 2009, 2010).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету і основні завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, хронологічні межі, охарактеризовано наукову новизну, практичне значення дослідження.

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» проведено аналіз стану наукової розробки теми та джерел дослідження.

У розділі показано, що з проблеми впливу есхатологічних очікувань на хід історичних подій накопичено значний фактографічний і об'ємний аналітичний матеріал та створено наукові праці, яким притаманна інформативність, але часто відсутній комплексний підхід та критичний аналіз подій. Для класифікації наукової літератури у дисертації було використано регіональний, хронологічний та проблемний принципи.

Щодо західноєвропейської історіографії слід наголосити, що есхатологічні очікування досліджені здебільшого в контексті повсякденної історії, де об'єктом для дослідника виступає пересічна людина того чи іншого ареалу та конкретних хронологічних рамок, в тяглості та сезонності котрих розглядаються навички, звичаї, традиції, особливості поведінки та в цілому стиль і режим життя та фактори впливу на останні. Цей напрямок дослідження набув особливої популярності на теренах Західної Європи з останньої чверті XX ст. Так, ми можемо назвати імена таких відомих дослідників історії повсякденності кін. XX поч. XXI ст. як Ж. ле Гофф, який досліджуючи цивілізацію середньовічного заходу, звернув свою увагу на аспекти не загальноісторичних подій, а на буденні реалії, в яких жила середньовічна людина, починаючи від голоду, закінчуючи вірою в загробне життя і справедливість Судного дня, Ж. Делюмо в своїй роботі детально розглянув всі тонкощі буденного життя середньовічної людини, починаючи від голоду і його впливу на свідомість і поведінку людини, низки природних аномалій, закінчуючи апокаліптичним позиціюванням церкви щодо подібних явищ, Е. Поньон здійснив екскурс в буденну історію далекого 1000 року й історично підтвердив зміну кліматичних умов та панічну реакцію на них народних мас, саме у зв'язку із насаджуванням церквою очікування Другого пришестя та Судного дня в 1000-1033 рр.

Крім того, очікування кінця світу досліджені в релігієзнавчих розвідках та в контексті історії релігії, в яких есхатологія виступає здебільшого теоретичним елементом культу тієї чи іншої світоглядно-релігійної традиції. В зв'язку із згаданими аспектами дослідження, есхатологічні очікування стають в синонімічний ряд поруч із «стихійними явищами», неконтрольованого і випадкового характеру, в зв'язку із тим, що недослідженим залишилося питання впливу есхатологічних віянь на формування світогляду людини та хід історичних подій.

Зокрема, Ж. Делюмо вивчав причини, методи та наслідки формування культу релігії-провини, фундаментом якої була віра в гріхопадіння та Друге пришестя. Ж. Мінуа дав загальну характеристику такій персоні християнського світу, як Диявол, злодіяння якого стали чи не найголовнішою складовою передапокаліптичного культу. Структурно та методологічно схожі між собою праці К. Армстронг, яка в своїй роботі відображає основи, на яких побудовані світові релігії, не останнє місце в котрих займає есхатологія та П. де Лобьє, котрий охарактеризував особливості есхатологічних очікувань в традиціях світових релігій. М. Еліаде звернув увагу в своєму дослідженні на причини впровадження католицьких догматів, зокрема догмату про чистилище, індульгенції, в яких чітко простежується есхатологічне підґрунтя. М. Бейджент та Р. Лі різносторонньо піддали історичному аналізу проблему інквізиції, яка на їх думку була синкретичним явищем і поєднувала як релігійний культ, боротьбу за владу так і прояв кризи насаджуваних церквою соціальних стандартів.

Так, в західноєвропейській історіографії есхатологічного спрямування інтерес до вивчення кінця світу виник більшою мірою наприкінці XX ст. і був пов'язаний із дослідженням не стільки есхатології як такої, скільки світогляду середньовічної людини та її повсякденності, невід'ємною частиною котрої були голод, епідемії, війни, культ смерті та страх смерті, які обґрунтовувалися церквою в есхатологічному ключі.

Щодо східноєвропейської історіографії, в першу зазначимо імена відомих російських істориків М.М. Карамзіна, С.М. Соловйова, В.О. Ключевського, котрим належать багаті фактичним матеріалом і систематичним викладом ґрунтовні праці, що розкривають есхатологічну знаковість низки історичних подій.

Також досліджено роботи, присвячені гуситському руху. Це суспільне явище було першим яскравим проявом впливу віри в кінець світу на масову свідомість. Останній факт ми можемо простежити у працях другої половини XIX ст. та початку XX ст. таких дослідників як, наприклад, В. Більбасов та А. Мезьєр. Дослідники, не розглядаючи гуситський рух в есхатологічному контексті, констатують низку важливих для нас достовірних історичних фактів, що підтверджують світоглядно-апокаліптичні мотиви згаданого суспільного явища. Також в середині XX ст. науковий інтерес поруч із гуситським рухом був прикутий до постаті Івана Грозного, що дає змогу відтворити есхатологічні мотиви його діяльності. Останні відображені у сюжетах праць І. Садікова, Р. Скриннікова тощо.

Так, наприклад І. Садіков в своєму дослідженні зупинився на феномені опричнини та особливостях її перебігу. Аналізуючи фактори даного терору, ми знаходимо його апокаліптичний мотив.

Р. Скринніков розкрив у цілому епоху Івана Грозного та створив його історичний портрет. Це, в свою чергу, разом із аналізом опричнини дає вичерпні відповіді при вивченні есхатологічних мотивів світогляду царя.

Питання есхатологічних очікувань розглянуто в дослідженнях духовної культури, реформаційних, єретичних рухів та російського Відродження. Відзначимо, зокрема, таких відомих дослідників медієвістів, як А. Гуревич, який у своїх дослідженнях значну увагу звернув на ключові аспекти світогляду середньовічної людини, сенс життя якої полягав у підготовці до Судного дня. Спираючись на це, дослідник пояснює низку культурних, релігійних процесів та історичних фактів, О. Клібанов, вивчаючи духовну культуру, реформаційні рухи на території Східної Європи, детально розглянув релігійні мотиви низки історичних явищ та процесів, таких як виникнення єресей, ідеологічних дискусій кінця XV-XVI ст. щодо шляху розвитку православної держави, в якій далеко не останнє місце займала віра в кінець історії 7000 р. (1492 р.), а згодом 7070 р. (1562 р.) та 7077 р. (1569 р.). Праця дослідника співзвучна по змісту і в паралельності публікації релігієзнавчій розвідці А. Замалєва, Є. Овчіннікової, котрі здійснили ґрунтовне дослідження «інокомислія» на теренах Східної Європи, що тісно перепліталося із світоглядно-апокаліптичними основами християнства та синтезувалося із візантійським принципом. Його, в свою чергу, наслідувала царська влада, що дало змогу нам сформулювати уявлення про становлення сакрального типу державної влади.

В дисертаційному дослідженні використано також найновіші роботи, які відступають від класичного наукового жанру. Серед дослідників, в даному випадку, фігурують наступні: Г. Носовський та А. Фоменко, які формуючи нову хронологію і досліджуючи період XV-XVII ст., акцентують свою увагу на таких моментах як есхатологічні мотиви відкриття Америки Колумбом чи то місія католицької церкви у християнізації світу та повернення останнього у Царство Боже в момент Судного дня. П. Жаворонков досліджує причини і наслідки голоду для Західної Європи, що відображає есхатологічний символізм та злам середньовічних стереотипів господарювання, а отже кризу середньовічної світоглядної парадигми.

В. Шамбаров обґрунтовує міфологічність ідеї кінця світу на основі реальних природних катаклізмів, від яких потерпала людська цивілізація і які пізніше увійшли до епосів всіх народів світу як легенди про потоп чи подібні катастрофи. Тому на думку дослідника стало закономірним продовження традиції міфологізації в творах раннього християнства, зокрема в «Апокаліпсисі» Іоанна Богослова.

При написанні дисертаційного дослідження використані опубліковані джерела: Біблійні тексти, зокрема, Євангеліє від св. Матвія, Послання св. Апостола Павла до ефесян, Одкровення Іоанна Богослова, Книгу пророка Єзекіїля. В дисертаційному дослідженні використані джерела з історії гуситського руху, який став першим яскравим проявом впливу апокаліптичної ідеології католицької церкви на формування активної есхатологічної позиції мас. Хоча ці джерела і сповнені деякими неточностями, проте цінні для нас свідченнями очевидців.

Також були опрацьовані щоденники Христофора Колумба та Г. фон Швейніхена. Записи Христофора Колумба нас цікавлять обґрунтуванням мотивів його плавання. Крім економічного і наукового ми знаходимо особливий місіонерський елемент у світогляді Колумба, пов'язаний із грядущим кінцем світу, прогнозованим на 1492 рік.

Щоденник Г. фон Швейніхена нас цікавить інформацією про новий клас буржуазії, що зароджувалась і вступала у конфронтацію із церковною владою. Як для першої, так і для другої засобом завоювання авторитету була середньовічна есхатологія.

Здійснюючи дослідження, ми також ознайомились із творчістю і світоглядом європейських гуманістів соціально-філософського спрямування, які демонструють народження нової світоглядної парадигми у своїх роботах. Йдеться, зокрема, про Д. Мірандолу, котрий на передній план висуває людину, позбавлену апокаліптичних страхів.

Н. Макіавеллі створив своєрідне хрестоматійне політичне вчення під назвою «Государ», в якому історія не завершується і не залежить від волі Бога, а лише від волі людини та її політичної гнучкості.

Ф. Гвічардіні свого часу в лірично-прозаїчній формі проаналізував тогочасні реалії та піддав критиці сліпу віру в неминуче апокаліптичне майбутнє, а сатирик С. Брант був своєрідним інтерпретатором духу епохи, чіткі ремарки якого суттєво доповнюють матеріал дисертаційного дослідження, тощо.

При дослідженні впливу есхатологічних очікувань на трансформаційні процеси в Західній Європі було використано документи офіційної влади, подані нами у хронологічному порядку: «Золота булла» Карла IV (1356 р.), «Вормський едикт» Карла V (1521 р.), «Аугсбурзьке сповідання» (1530 р.), «Кривавий указ» (1550 р.), «Аусбургська мирна угода» (1555 р.). Так, із юридичних документів ми фіксуємо конкретні наслідки впливу есхатологічних очікувань на суспільний розвиток. В окрему групу ми виокремили джерела реформаційної тематики, до яких належать приклади юридичних документів, публіцистика, поезія, епістолярний жанр, авторами яких були Г. Сакс, У. фон Гуттен, М. Лютер, Т. Мюнцер. Ці джерела свідчать про вплив есхатологічних очікувань на світогляд середньовічної людини та демонструють масштаби переконаності в грядущому кінці світу та морально-етичної реакції на це народних мас.

Можна припустити, що якби не апокаліптичні настрої, то не відбулося б і реформації, чи тим паче селянської війни.

Нами було досліджено також найвідоміші пам'ятки давньоруської літератури. Хоча останні і виходять за межі хронології дослідження, проте дають нам можливість створити цілісну картину особливостей есхатологічних очікувань на теренах Східної Європи.

Також, розглянуто житіє, як своєрідний тип джерельної бази, а саме «Житіє Авраамія Смоленського». Для дослідження ж найважливішим є наступний момент - Авраамій був проповідником Апокаліпсису в XIII ст., і саме в цей час апокаліптичні світоглядні установки закріплюються в масах. В роботі використано також руські публіцистичні твори XV-XVI ст.: «Сказание о Вавилонском царстве», «О земном устроении», «Лаодикийское послание Федора Курицына», які демонструють поступове перетворення апокаліптичної ідеології у великодержавну, а також трансформацію сліпої віри в апокаліпсис в раціональне знання та розрахунок.

В публіцистиці періоду Смути дослідник чітко може зафіксувати факти есхатологічного впливу на свідомість мас.

Крім того, читаючи твори присвячені Смуті, ми повинні враховувати обставини того, що захист батьківщини набув характеру захисту віри, і тому всі твори цього часу носять ознаки релігійно-церковної ідеології та фразеології, в якій далеко не останнє місце відіграла есхатологічна концепція «Москва - третій Рим», а також питання відповідності Москви покладеним на останню сакральним обов'язкам.

Також в дисертації із епістолярного жанру досліджено листи Івана Грозного та Андрія Курбського, які відображали особливості ідеологічної боротьби того часу та формування засад сильної влади Государя, крізь апокаліптичну призму котрої трактувалися дії можновладця.

Дисертаційне дослідження спирається також на матеріали «Полного собрания русских летописей», зокрема на Патріарший або Ніконівський літопис, Александро-Невський, Лебедівський літопис, Уварівський, Ніканоровський, Московський літописний звод кінця XV ст. тощо. Із матеріалів літописів ми почерпнули інформацію щодо оцінки літописцями тих чи інших подій, які здебільшого стосувалися навали кочовиків, природних явищ, характеристики діяльності можновладців тощо.

Так, ми помітили, що низка подій і явищ інтерпретувались в апокаліптичному дусі.

У другому розділі «Роль есхатології в суспільно-трансформаційних процесах Західної Європи XV-XVII ст.» досліджено витоки та особливості есхатологічних очікувань на теренах Західної Європи в контексті впливу останніх на формування засад модерного часу.

У підрозділі 2.1 «Есхатологічні очікування: витоки та особливості в Західній Європі (XI-XV ст.)» з'ясовано, що есхатологічні очікування в християнській традиції Західної Європи були засвідчені пророцтвом Іоанна Богослова («Апокаліпсис»). Вся доба Середньовіччя була просякнута духом очікування кінця світу та Страшного Суду. Ледве не кожного року по всій Європі, починаючи із 1000-го, виникали масові есхатологічні істерії, що були пов'язані з трактуванням змісту пророцтва.

Так, згідно із одкровенням Іоанна Богослова, про кінець світу повинна була свідчити низка знамень, серед яких: війни, голод, хвороби, землетруси, природні і космічні катаклізми та пришестя Антихриста. Пророцтвом Іоанна Богослова було навіть закладено традицію трактувати усіх гонителів церкви Антихристами, а згодом, по утвердженню християнства в Європі, сам Папа Римський почав фігурувати в ролі останнього (особливо подібні звинувачення частішали в період авіньйонського полону пап). Крім того, в «Апокаліпсисі» було закладено корені інквізиції, як боротьби зі слугами Диявола (20 квітня 1233 р. відбулася ратифікація булли про викорінення єресі). Так, офіційно папський престол почав переслідувати служників Антихриста в XIII ст., а в XIV ст. все частішають згадки про самого папу як Антихриста, що засвідчує набуття есхатологією самостійного розвитку у масовому сприйнятті. У зв'язку із есхатологічною напругою в Європі, Церква, йдучи на поступки народним масам з метою послаблення апокаліптичної істерії і страху загробного життя, ввела концепцію про чистилище (1254 рік, практично паралельно із введенням практики інквізиції), що підтверджує вихід есхатології із-під контролю Церкви та прейскурант індульгенцій, який заклав початок реформаційного руху.

На фоні кризи феодальних методів господарювання, низького природного приросту населення, просякнута есхатологією масова свідомість спровокувала гуситський рух. Саме гуситський рух підвів перший суттєвий підсумок у сфері впливу апокаліптичних очікувань не тільки на світогляд людини, але й на суспільно-трансформаційні процеси, адже останній був першим кроком до реформації.

Починаючи із кінця XIV та початку XV століть йде мова про загальне усвідомлення неминучості Судного дня та масове поширення есхатологічних страхів, що перетворилося в ідеологію і культ Пізнього середньовіччя, носіями якої стала освічена категорія населення. Саме із апокаліптичних міркувань інтерпретували знакові історичні події XV століття (падіння Константинополя та відкриття Нового світу Колумбом). А гуманісти на тлі апокаліптичних переконань та безумств вперше спробували теоретично зняти проблему початку і кінця історії та проблему спасіння, визнаючи в якості початкового, факт автономії земного плану буття.

У підрозділі 2.2 «Вплив есхатології на формування світоглядних засад Західної Європи модерного часу (XVI- XVII ст.)» розглянуто вплив есхатологічного вчення на реформацію та низку суспільних перетворень, пов'язаних із нею. Реформація та протестантизм беруть свій початок від вчення Яна Гуса, діяльність якого була вмотивована наведенням ладу в передапокаліптичний час. Мартін Лютер вихований в середовищі есхатологічних передчуттів і переживань, знаходив корінь усього зла в папстві, як творінні Антихриста. Позиція Лютера не зачіпала існуючі соціальні і політичні структури. Однак, на відміну від М. Лютера, Т. Мюнцер відстоював ідею народної реформи на базі переформатування матеріального буття шляхом встановлення царства Божого на Землі, борючись не стільки із Антихристом і його слугами, а здебільшого виступаючи проти світської влади. Утопічно-фанатична ідея Томаса Мюнцера чітко відобразила вплив апокаліптичної риторики на свідомість мас на фоні соціальної нестабільності, пов'язаної із перегрупуванням соціальних верств в рамках періоду первинного накопичення капіталу.

Селянська війна в Німеччині (1524-1525 рр.) не несла в собі конструктивного раціонального зерна, це була лише стихійна утопічно-апокаліптична реакція на суспільно-політичні реалії того часу. Мартін Лютер і його послідовники навпаки, запропонували раціональну ідею свободи християнства лише в галузі духу, розділивши град земний і град божий не тільки теоретично, як це зробив Августин Блажений, але й практично в тексті Аусбургського релігійного миру.

Світська влада в зазначений період під впливом сприятливих соціально-економічних обставин, використавши суттєвий вплив апокаліптичної ідеології на масову свідомість, перебрала на себе важелі владного впливу, а разом із цим і право на власне прогнозування історії, що втілилось у формуванні нового світогляду протестантської етики та капіталістичного духу. Згадана світоглядна парадигма утверджується в період, починаючи із укладання Аусбургського миру (1555 р.) і остаточно вкорінюється із закінченням Тридцятилітньої війни (1618-1648 рр.), яка затвердила першість за країнами протестантської етики.

У третьому розділі «Есхатологічні очікування на теренах Східної Європи: витоки, специфіка, роль (XV-XVII ст.)» проаналізовано особливості есхатологічних очікувань на теренах Східної Європи, визначено їх вплив на формування сакрального типу державної влади в Російській державі та здійснено історико-порівняльний аналіз трансформаційних процесів під впливом есхатологічних очікувань на теренах Західної та Східної Європи.

У підрозділі 3.1 «Вплив есхатології східноправославного зразка на формування сакрального типу державної влади» встановлено, що ідея кінця світу була сприйнята на Русі одночасно із прийняттям християнства як один із догматів віровчення. Однак, протягом тривалого часу есхатологія не грала особливої ролі в середньовічному світогляді русичів. Реально есхатологія не мала ніякого впливу на буденне життя в київську епоху і з її суттю було знайоме обмежене коло осіб.

Апокаліптичні ідеї на Русі починають виходи в маси лише в XIII ст. під впливом проповідницької діяльності таких діячів як Авраам Смоленський (проте подібна есхатологічна пропаганда залишалася здебільшого винятком) та у зв'язку із навалою татар, яка сприймалася через призму есхатологічної загрози, а саме візантійськими «ізмаїльтянами», котрі трактувалися як головна ознака наближення кінця світу.

Есхатологічні настрої стали проявлятися особливо гостро з кінця XIV століття. У розрахунках було вказано точний рік. Спочатку це був 7000 рік (1492), потім, коли кінець світу не настав - 7070 або 7077 рр. (1562, 1569 відповідно). Цікавою історичною ілюстрацією есхатологічного впливу на суспільну думку була єресь стригольників, яка виникла в другій пол. XIV ст. в Пскові. Стригольники Карп та Микита навчали не приймати таїнства від духовенства, оскільки заперечували не тільки церковну ієрархію, євангельське писання, але навіть воскресіння із мертвих, що повністю скасовувало апокаліптичну картину бачення християнського світу. Так, на теренах Східної Європи, розпочались ідеологічні дискусії, які були предтечею єресі «ожидовілих» наприкінці XV ст. Останні взагалі не звертали уваги на популярну в той час дату кінця світу, а саме 7000 рік (1492 р.). Спір єретиків та Церкви призвів в подальшому до виникнення іосифлянства, доктрина послідовників котрого будувалася на теологічному обґрунтуванні виникнення держави і «божественного походження» царської влади. Остання була закріплена в есхатологічній концепції «Москва - третій Рим». Так, в цій теорії московський цар став останнім і єдиним, а тому всесвітнім царем, під егідою якого мав об'єднатися православний світ.

Есхатологічні мотиви царської місії чітко простежуються в діяльності Івана Грозного, а згодом - в подіях Смути.

Адже саме відсутність правонаступника ставила під сумнів відповідність Російської держави, покладеній на неї місії, що і спровокувало суспільно-політичну кризу.

Після подій Смути есхатологічні бродіння продовжувались серед дуже популярних в той час послідовників єресі «капітоновщини», яка зародилася в 1630-х рр. Стрижневою ідеєю єретичного руху було заперечення необхідності держави. Усвідомлення можливих деструктивних наслідків впливу «капітоновщини» на суспільну свідомість призвело до ратифікації церковних реформ Нікона.

А вони, в свою чергу, були продовженням генеральної лінії централізації державної влади, сформованої ще іосифлянами.

Особливістю церковних перетворень було знищення апокаліптичних бродінь мас, котрі стали прерогативою лише старовірів, а згодом дискваліфікація Нікона і підрив авторитету Церкви як головного конкурента державної влади.

В підрозділі 3.2 «Історико-порівняльний аналіз західно-християнської і східнохристиянської есхатології та її впливу на трансформаційні процеси в Європі» визначено спільні та відмінні риси специфіки есхатологічних очікувань на теренах Західної та Східної Європи, встановлено наслідки впливу останніх на низку історичних зрушень, зазначених ойкумен, та оцінено роль апокаліптики медіївістичного зразка на процеси загальноцивілізаційного розвитку.

Головними відмінними рисами есхатологічних очікувань, досліджуваних ойкумен, є такі:

1) другорядна роль православної есхатології в житті суспільства протиставляється першочерговій ролі католицької - як головного атрибута верховенства християнської Церкви та засобу управління масами;

2) панування синдрому «щоденного апокаліпсису», прогнозування кінця світу широкими суспільними колами в Західній Європі, а на теренах Східної - есхатологічними питаннями займалася винятково уповноважена частина духівництва;

3) в католицькій традиції наділення Диявола та Антихриста каральною функцією, важливість якої була не меншою, а часом і масштабнішою, ніж саме Друге пришестя Христа - культ Диявола, інквізиція, популяризована персоніфікація Антихриста із Папою римським, в православній же традиції головна увага фокусувалася на покаянні, а не покаранні, а отже на постаті Бога і його Помазаника, а не на його Антиподі (Дияволі, Антихристі), непопуляризована персоніфікація Антихриста на теренах Східної Європи здебільшого із інститутом царської влади;

4) на теренах Західної Європи апокаліптична напруга XVI-XVII ст. зменшується, на теренах Східної - навпаки, спостерігається загострення есхатологічних очікувань;

5) в Східній Європі під впливом есхатології пояснювали державну ідею, а в Західній - під впливом есхатології католицька церква (виходячи із догмату непогрішимості папи) трансформувала християнство, яке внаслідок цього розкололось, і частина його стала слугувати задоволенню духовних потреб світської влади та прогресивно налаштованого (в культурно-економічному плані) прошарку населення.

Західноєвропейська есхатологія висунула на передній план особу, а східноєвропейська - державу монархічного типу. Головними спільними рисами есхатологічних очікувань, досліджуваних ойкумен, є такі:

1) як у випадку із протестантизмом модерного часу, так і у випадку московського самодержавства сакрального типу, есхатологія була точкою відліку у розгортанні історії;

2) на Заході конфлікт державно-світського і церковного призвів до втрати колишнього авторитету і впливовості церкви та посилення першого, в рамках східнохристиянської традиції конфлікт між світськими і духовними феодалами на російських землях призвів до розробки політичної теорії московського самодержавства та процесу збирання Русі, що також стало запорукою сильної монархічної влади.

Трансформації XV-XVII ст. під впливом есхатології мали глобальний, загальноцивілізаційний характер. Саме на основі зрушень зазначеної доби людство інтегрувалося у реальну макроцивілізаційну систему.

Капіталізм, виникаючи як явище Західного світу, став домінуючою системою світового масштабу. Так, наслідком історичних подій та світоглядних зрушень XV-XVII ст. стала сучасна світова економічна та геополітична системи з потужною Західною капіталістичною культурою та могутнім суб'єктом міжнародних відносин в обличчі Російської Федерації, яка продовжує активно виконувати апокаліптичну місію, сформовану в ідеї «Москва - третій Рим».

ВИСНОВКИ

У висновках дисертаційної роботи сформульовано загальні результати дослідження та викладено основні положення, які виносяться на захист:

- Аналіз історіографії та джерельної бази дослідження свідчить, що обрана дисертанткою тема донині не була предметом історичного дослідження. Були висвітлені лише окремі фрагменти порушеної проблематики, тому опубліковані видання не мають комплексного, цілісного характеру, бо присвячені дослідженню лише окремих історичних аспектів та мають нерідко описовий характер. У той же час, для істориків доступна досить широка джерельна база, яка дозволяє поглиблено дослідити вказану тематику;

- Розкрито витоки есхатологічних очікувань в Західній Європі, які були засвідчені пророцтвом Іоанна Богослова та були інструментом впливу Церкви. Зауважено, що «Апокаліпсис» Іоанна Богослова підводить підсумок під тривалим процесом розвитку християнської есхатології та за рівнем впливу на свідомість людини залишив далеко позаду всі інші пророчі книги світу, що підтверджується масовістю в очікуванні кінця світу вже починаючи із 1000 року - дати утвердження християнства як офіційної релігії на теренах Європи. Крім того, для усвідомлення масштабності впливу есхатологічних очікувань на суспільство медіївістичної доби зазначено: саме у зв'язку із надмірною увагою до очікування кінця світу, в Європі збереглося більше пам'яток античної культури, аніж раннього середньовіччя;

- Виявлено особливості есхатологічних очікувань на теренах Західної Європи:

1) есхатологія як засіб управління масами, головний атрибут верховенства католицької церкви;

2) масоване насаджування культу кінця світу - однозначне апокаліптичне трактування будь-яких значних і незначних природних явищ, стихій, катаклізмів, наділення Диявола та Антихриста каральною функцією, культ Диявола, інквізиція, популяризована персоніфікація Антихриста із Папою римським, есхатологічний культ як культ покарання;

3) прогнозування кінця світу широкими суспільними колами, панування синдрому «щоденного апокаліпсису»;

4) наростання масового, непідвладного церкві, апокаліптичного культу, проявом чого став гуситський рух, Реформація, селянська війна в Німеччині, Тридцятилітня війна;

5) головна дата очікуваного апокаліпсису - 1492 рік.

- Оцінено роль очікувань кінця світу в формуванні засад модерного часу. Встановлено, що одночасно із протистоянням між офіційною католицькою апокаліптикою і масовою есхатологічною свідомістю виник ще один суб'єкт - зріла світська влада, прошарок майбутньої буржуазії, світогляд і діяльність якої йшла врозріз із католицькою церквою. Зазначається, що саме вона, використала уже неконтрольований церквою масовий апокаліптичний культ у становленні своєї влади, основою якої був прогрес. В даному випадку йде мова про Реформацію, згодом Аугсбургський релігійний мир та Тридцятилітню війну, за результатами котрої в Європі утвердилась протестантська етика;

- Розкрито специфіку очікувань кінця світу на теренах Східної Європи, що полягає в наступному:

1) відсутність масованої апокаліптичної пропаганди - есхатологія до XIV ст. була прерогативою уповноваженої частини духовенства;

2) прогнозування кінця світу в православній традиції винятково духовенством;

3) найзнаковішим для православних християн в контексті грядущого кінця світу було нашестя диявольського кочового народу - ізмаїльтян, інтерпретація знаків апокаліпсису як заклику до покаяння;

4) есхатологія як засіб інтерпретації державної політики, проявом чого стало формування сакрального типу державної влади, закріпленого в великодержавній концепції «Москва-третій Рим»;

5) вплив есхатологічних очікувань на календарну систему, зміна Іваном III березневої систему літочислення на вересневу, з метою зменшення есхатологічної напруги. З цією ж метою Петро I перейшов на січневу календарну систему; історіографічний ойкумена есхатологічний

6) головна дата очікуваного апокаліпсису - 1492 рік;

- Обґрунтовано вплив есхатологічних очікувань на формування сакрального типу державної влади на теренах Східної Європи. Так, в рамках східнохристиянської традиції конфлікт між світськими і духовними феодалами призвів до розробки політичної теорії московського самодержавства та процесу збирання Русі, що стало запорукою сильної монархічної влади. Зазначено, що саме під впливом грядущого Апокаліпсису сформувалася згадана вище теорія (назва котрої - «Москва-третій Рим»), яка була офіційним місточком до повної централізації влади, персоніфікації есхатологічної функції в обличчі Государя та послаблення влади Церкви;

- Здійснено порівняльний аналіз особливостей есхатологічних очікувань на теренах Західної та Східної Європи. Встановлено, що на Заході під впливом есхатологічного вчення відбувся цілком логічний, закладений в природі католицизму, поділ земного граду на світський та церковний, а в православній частині Європи відбувся цілком логічний, закладений в природі православ'я, симбіоз світської та духовної влади.

Але подібний симбіоз швидше не відмінна риса православ'я, а навпаки, адже цей дуальний синтез бачила тільки «релігійно-заагітована» публіка. Насправді ж в згаданому симбіозі яскраво простежується перевага світського над церковним. Виявлено, що під впливом есхатологічних очікувань, як на теренах Західної, так і на теренах Східної Європи, розпочався процес розгортання історії. На теренах Західної Європи, керуючись протестантською етикою та капіталістичним типом господарювання, відмовились від прогнозування і підготовки до кінця світу на користь облаштування матеріального плану буття (раю на землі), в Східній Європі, не зважаючи на припинення практики точного датування апокаліпсису, продовжували його очікувати і переймались питаннями життя після Страшного суду та реалізацією есхатологічної місії «Москва - третій Рим» більше ніж благоустроєм до Другого пришестя. Результати як першого, так і другого стали здобутками всієї людської цивілізації.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Лукашенко А. Есхатологічні очікування: витоки та особливості в Європі / Аліса Лукашенко // Часопис української історії - Київ, 2009. - Вип. 13. - С. 69-74.

2. Лукашенко А. Європейська есхатологія XV ст.: особливості та вплив на розвиток середньовічного суспільства / Аліса Лукашенко // Вісник академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України - Київ, 2009. - Вип. 4. - С. 121-126.

3. Лукашенко А. Есхатологічні мотиви німецької реформації / Аліса Лукашенко // Вісник академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України - Київ, 2009. - Вип. 2. - С. 119-123.

4. Лукашенко А. Есхатологічні очікування в Європі XV- XVII ст. та їх вплив на формування суспільства сучасного типу / Аліса Лукашенко // Етнічна історія народів Європи - Київ, 2008. - №26. - С. 134-139.

Размещено на Allbest.ru