Громадсько-політична та наукова діяльність Дмитра Антоновича

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Т.Г. ШЕВЧЕНКА

07.00.01 - історія України

УДК 929 Антонович Д.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Громадсько-політична та наукова діяльність

Дмитра Антоновича

ШАПОВАЛ

Андрій Іванович

ЧЕРНІГІВ

2010



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор Срібняк Ігор Володимирович, Національний університет "Києво-Могилянська Академія", директор Науково-дослідного центру орієнталістики імені Омеляна Пріцака Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Вєдєнєєв Дмитро Валерійович, Національна академія Служби безпеки України, завідувач кафедри оперативного мистецтва та історії спецслужб кандидат історичних наук, доцент Рахно Олександр Якович, Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, доцент кафедри історії та археології України

Захист відбудеться "23" лютого 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.053.01 в Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка (14000, м. Чернігів, Проспект Миру, 13, ауд. 308).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53).

Автореферат розісланий "____" січня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М. Острянко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі державотворення в Україні, який потребує глибокого вивчення і наукової оцінки історії боротьби українського народу за національну і державну незалежність, зростає цінність біографічних досліджень, що висвітлюють діяльність політиків, науковців, громадських і культурних діячів, які брали активну участь у громадсько-політичному житті країни і зробили вагомий внесок у розвиток української культури і науки. Дослідження суспільно-політичного та наукового життя в Україні кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. не можливе без осмислення ролі та значення такої видатної постаті як Дмитро Володимирович Антонович (1877 -1945), життєвий шлях та творча спадщина якого до цього часу залишаються не вивченими.

Реконструкція політичної і наукової діяльності Дмитра Антоновича, що був співзасновником, одним з керівників і теоретиків Революційної української партії, на базі якої сформувалася українська соціал-демократія, та одним з активних діячів Української революції 1917 - 1920 рр. створює додаткові можливості для глибшого розуміння специфіки національно-визвольного руху в Україні ХХ ст. Висвітлення громадсько-культурної, педагогічної та наукової праці Д. Антоновича дає змогу визначити його внесок в національне відродження України. Також всебічного аналізу та узагальнення вимагає творчий доробок вченого, який і на сьогоднішній день не втратив свого наукового значення.

Актуальність даної роботи підсилюється відсутністю в історіографії спеціального комплексного дослідження життя та діяльності Д.В. Антоновича, необхідністю написання його повної політичної та наукової біографії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у рамках науково-дослідної теми "Український національно-визвольний рух новітньої доби", яку розробляє кафедра історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету. Особистим внеском дисертанта у дослідження теми є визначення ролі і місця Д. Антоновича у суспільно-політичному і науковому житті України кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.

Об'єктом дослідження є особистість Дмитра Антоновича та його життєвий шлях.

Предметом дослідження є політична, громадська і наукова діяльність Д. Антоновича та його внесок у розвиток українського визвольного руху.

Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження діяльності Д.В. Антоновича в політичній, громадській, культурній, освітній, науковій площинах для з'ясування його місця в історії боротьби українського народу за незалежність, визначення внеску вченого в дослідження історії та культури України.

Для реалізації цієї мети можна визначити основні завдання:

- встановити стан наукової розробки проблеми та джерельну базу її дослідження;

- дослідити процес формування суспільно-політичного та наукового світогляду Д. Антоновича, трансформацію його громадської позиції, наукових інтересів та поглядів;

- науково узагальнити відомі та виявити не досліджені раніше факти біографії Д. Антоновича;

- висвітлити політичну діяльність Д. Антоновича у кінці ХІХ - на початку ХХ ст.;

- визначити основні напрямки наукової діяльності вченого;

- дослідити участь Д. Антоновича в Українській революції 1917 - 1920 рр.;

- з'ясувати роль Д. Антоновича у громадському та культурно-науковому житті української еміграції в Чехословаччині 1920 - 1945 рр.

Хронологічні межі дослідження визначаються роками життя Дмитра Антоновича - 1877 - 1945, хоча активний період його громадської, політичної, культурно-просвітницької та наукової діяльності окреслюється 1893 - 1945 рр.

Методи дослідження. Методологічна основа дисертації базується на принципах історичної достовірності, об'єктивності та діалектичного розуміння історичного процесу, що передбачають пріоритет документальних фактів і неупереджений розгляд подій та явищ в їхньому розвитку і взаємозв'язку. При написанні роботи використовувалися загальнонаукові та спеціально-історичні методи, зокрема історичний, системно-структурний, біографічний, проблемно-хронологічний, аналітичний, конкретно-пошуковий та ін.

Застосування історичного і системно-структурного методів дало змогу проаналізувати суспільні процеси і політичні події в Україні кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. і всебічно відобразити діяльність Д. Антоновича у цей період. Біографічний метод дозволив реконструювати основні етапи життя Д. Антоновича і створити його цілісну політичну і наукову біографію. Проблемно-хронологічний метод дозволив розглянути явища і події, що відбувалися у житті та творчості Д. Антоновича, в часовій послідовності та динаміці. Аналітичний метод було застосовано при дослідженні наукової та публіцистичної спадщини Д. Антоновича. Під час опрацювання і систематизації джерел з проблеми було використано конкретно-пошуковий метод.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній вперше комплексно досліджено громадську, політичну, педагогічну та наукову діяльність Дмитра Антоновича на тлі історичних подій кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. На підставі виявлених архівних і друкованих матеріалів встановлено нові та уточнено вже відомі біографічні факти. До наукового обігу введено значну кількість архівних матеріалів, а також публіцистичні праці діяча. Проаналізовано його творчий доробок і вперше проведено бібліографічне упорядкування численної наукової та публіцистичної спадщини Д. Антоновича. У роботі відображено значний внесок політика у розвиток українського визвольного руху кінця ХІХ - початку ХХ ст. і простежено трансформацію його світогляду під впливом політичних подій, показано провідну роль вченого в організації культурно-мистецького життя в Україні під час національно-визвольних змагань та українських культурно-наукових установ і вищих шкіл за кордоном.

Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її положень і фактичного матеріалу при написанні узагальнюючих праць і спеціальних навчальних курсів та програм з історії України, зокрема, з історії українського визвольного руху кінця ХІХ - початку ХХ ст., Української революції 1917 - 1920 рр., української еміграції у міжвоєнний період, з історії дипломатії, української культури, при упорядкуванні довідкової літератури і підручників з історії, політології, мистецтвознавства, журналістики.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у формі обговорення висновків дисертації на Міжнародній науковій конференції "Над Дніпром, Віслою і Рейном, Німеччина, Польща і Україна в системі міжнародних та міжнаціональних відносин Центральної і Східної Європи (ХV - ХХ ст.)" (Київ; Чернігів, 22-23 вересня 2006 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку" (Черкаси, 20-21 квітня 2007 р.); на VI Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених "Шевченківська весна" (Київ, 20-21 березня 2008 р.); на ІІІ Міжнародній науковій конференції "Національна інтелігенція в історії та культурі України" (Вінниця, 23-24 жовтня 2008 р.), а також на науково-практичних конференціях "Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві" (Київ, 4-6 квітня 2007 р.), "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій" (Київ, 2-4 квітня 2008 р.), "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій - ІІ" (Київ, 1-3 квітня 2009 р.).

Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету.

Публікації. Результати дослідження знайшли своє відображення у дев'яти опублікованих статтях, п'ять з яких надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою та завданням даного дослідження. Робота складається з вступу, чотирьох розділів (10 підрозділів), висновку, списку використаних джерел та літератури (746 найменувань) і трьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 292 сторінки, з яких 199 сторінок основного тексту.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Історіографія та джерела" здійснено історіографічний огляд проблеми, визначено і проаналізовано джерельну базу дослідження.

Громадсько-політична та наукова діяльність Д. Антоновича досі не була предметом спеціального дослідження. Проте існує низка наукових праць, у яких відображено окремі аспекти його життя і діяльності.

Перші оцінки громадсько-політичної діяльності Д. Антоновича та аналіз його поглядів кінця ХІХ - початку ХХ ст. були зроблені істориком РУП і УСДРП В. Дорошенком1 у працях, присвячених 20-літтю утворення РУП. До чергового ювілею Революційної української партії вийшли дослідження О. Гермайзе2, у яких було висвітлено діяльність Д. Антоновича як одного з лідерів партії та простежено його ідейну еволюцію.

Починаючи з другої половини 1920-х рр. історична наука набуває ідеологічного забарвлення. Радянська історіографія таврувала Д. Антоновича як представника "буржуазного націоналізму", що унеможливлювало об'єктивне дослідження громадсько-політичної і наукової діяльності Д. Антоновича.

Оскільки в радянській історичній науці діяльність Д. Антоновича практично не відображено, історіографію цього питання доцільно поділити на еміграційні праці та сучасну вітчизняну літературу.

Серед усього масиву еміграційної літератури передусім слід виокремити праці, присвячені безпосередньо життю та творчості Д. Антоновича. У 1927 р. з нагоди 50-ліття з дня його народження вийшла стаття В. Біднова3, у якій автор прослідкував життєвий шлях ювілянта, висвітлив його громадсько-політичну, журналістську, педагогічну і наукову діяльність. Через сорок років у Вінніпезі побачила світ праця В. Міяковського4, у якій дослідник здійснив досить ґрунтовний аналіз мистецтвознавчої спадщини науковця та розкрив роль вченого в організації культурно-наукового життя української еміграції.

Значний внесок у дослідження громадсько-політичної та журналістської діяльності Д. Антоновича становлять праці його партійного соратника А. Жука5, що містять матеріали, зібрані автором під час їхнього знайомства протягом більше сорока років. А. Жук також опублікував автобіографію Д. Антоновича, до якої додав широкий список статей діяча, який супроводив власними розлогими коментарями і примітками6.

Діяльність Д. Антоновича під час Української революції 1917 - 1920 рр. фрагментарно висвітлено у працях відомих українських громадсько-політичних і культурних діячів, безпосередніх учасників національно-визвольних змагань7. Однак слід відзначити, що праці свідків революційних подій, що виходили в еміграції, не були вільні від політичної заангажованості.

У 1930-х рр. С. Шрамченко8 опублікував низку статей з історії українського флоту доби національно-визвольних змагань, у яких негативно оцінювалася діяльність Д. Антоновича на посаді міністра морських справ УНР. Упереджене, на наш погляд, ставлення автора до Д. Антоновича можна пояснити неприйняттям бойовим морським офіцером політичних чинників при розбудові військово-морського відомства України.

Громадсько-культурну діяльність Д. Антоновича напередодні та під час Української революції частково розкривають праці В. Павловського9, що вийшли в післявоєнний час у США. Деякі моменти публіцистичної діяльності Д. Антоновича відобразив А. Животко10 у своїй праці з історії української преси.

Значний внесок Д. Антоновича в організацію культурно-наукового і просвітнього життя міжвоєнної української еміграції відображено у синтетичних працях С. Наріжного11. Після Другої світової війни дослідник мешкав у Австралії, де, не маючи необхідних матеріалів про життя і діяльність Д. Антоновича, все ж написав розвідку "Професор Д.В. Антонович"12, у якій охарактеризував його як особистість і науковця.

Отже, постать Д. Антоновича не залишалася поза увагою істориків, що працювали в еміграції, та через домінування суб'єктивного фактора в їхніх дослідженнях і відсутність необхідних документальних джерел всебічно висвітлити його громадсько-політичну та наукову діяльність дослідникам не вдалося.

З проголошенням незалежності України розпочався новий етап у вивченні суспільно-політичної та наукової діяльності Д. Антоновича. Серед українських істориків, що отримали вільний доступ до раніше засекречених бібліотечних і архівних фондів, значно пожвавився інтерес до його постаті. Одними з перших спробу висвітлити діяльність Д. Антоновича та проаналізувати його науковий доробок зробили дослідники Г. Божук і В. Зілгалов13.

У 1993 р. у Києві було перевидано курс лекції "Українська культура", до якого В. і С. Ульяновські14 уклали ґрунтовні додатки, у яких на основі багатого багатого джерельного матеріалу висвітлюється життєвий шлях редактора збірника Д. Антоновича, його політична і наукова діяльність. Видання також містить вступну статтю І. Дзюби15, у якій було проаналізовано культурологічну концепцію Д. Антоновича. Подальші перевидання творів Д. Антоновича супроводжуються розвідками В. Пуцка, Н. Солонської, С. Гальченка, Т. Андрущенко16, у яких розглядаються окремі аспекти творчості вченого.

До 120-річчя від дня народження Д. Антоновича вийшла стаття В. Афанасьєва17, у якій автор проаналізував мистецтвознавче надбання науковця та визначив його роль і значення в становленні вітчизняної науки про мистецтво. В іншій своїй праці18 В. Афанасьєв розкрив роль Д. Антоновича у створенні Української академії мистецтв.

Громадсько-політичну роботу Д. Антоновича на межі ХІХ та ХХ ст. побіжно висвітлено у працях з історії національно-визвольного руху та діяльності РУП19. Спробу проаналізувати еволюцію суспільно-політичних поглядів Д. Антоновича зробив В. Головченко в статті "У боротьбі за вільну Україну (політичний портрет Дмитра Антоновича)"20. Ставлення Д. Антоновича до національної проблеми, суперечки між ним та іншими членами партії щодо національного питання відображено у працях С. Телешуна, А. Магурчака, В. Колесника, О. Рафальського та О. Тимошенко21.

Державницьку, політично-партійну діяльність Д. Антоновича під час національно-визвольних змагань фрагментарно висвітлено у працях, присвячених дослідженню Української революції, аналізу становлення національної державності у цей період22. Інформацію про діяльність Д. Антоновича на чолі військово-морського відомства України знаходимо в розвідках А. Лубенця, В. Сергійчука23 та ін. Політична діяльність Д. Антоновича у добу національно-визвольних змагань також побіжно розглядається у низці дисертаційних досліджень24.

Громадсько-культурна, наукова й просвітницька діяльність Дмитра Антоновича у дореволюційний період та добу національно-визвольних змагань частково відображена у працях Д. Розовика, В. Рубан-Кравченко, Т. Осташко, С. Кота, О. Нестулі25 та ін.

Важливі дані про діяльність Д. Антоновича на посаді голови надзвичайної дипломатичної місії УНР в Італії знаходимо в працях Я. Попенка, В. Сергійчука, В. Соловйової, І. Срібняка26. Дипломатична діяльність Д. Антоновича також знайшла позитивну оцінку в монографії Д. Вєдєнєєва і Д. Будкова27.

Сучасні українські історики28, досліджуючи українські культурно-просвітні та наукові заклади й установи за кордоном, а також культурну, наукову, педагогічну та інші сфери діяльності української міжвоєнної еміграції, у своїх працях побіжно відобразили й громадсько-культурну, наукову і викладацьку діяльність Д. Антоновича в еміграційний період його життя. У ряді досліджень29 розкривається роль вченого у створенні та організації діяльності Музею визвольної боротьби України в Празі. Діяльність Д. Антоновича на посаді директора МВБУ також висвітлюється в працях словацького історика М. Мушинки та чеської дослідниці Б. Єржабкової30.

У 2009 році побачив світ збірник матеріалів організованої Слов'янською бібліотекою Національної бібліотеки Чеської Республіки міжнародної конференції, присвяченої 130-літтю від дня народження Д. Антоновича31. Видання містить розвідки Д. Даревич, О. Завальнюка, М. Левицької, Т. Стефанишина, А. Шаповала, А. Моравкової, Б. Тузара та ін., які розкривають деякі малодосліджені сторінки його багатогранної діяльності.

Стислі відомості про життя і діяльність Д. Антоновича також подаються в енциклопедичних виданнях і довідковій літературі32.

Отже, здійснений аналіз засвідчує наявність сталого інтересу науковців до життя і творчості Д. Антоновича. Разом з тим, його політична, громадська і наукова діяльність в українській історіографії висвітлена фрагментарно. Відсутність узагальнюючого комплексного дослідження суспільно-політичної та наукової діяльності Д. Антоновича й обумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Джерельну основу дисертаційного дослідження складають документальні та наративні джерела, які дозволяють висвітлити громадсько-політичну та наукову діяльність Д. Антоновича як в Україні так і в еміграції. Основний масив джерел з поставленої проблеми зберігається в архівних та бібліотечних установах Києва, Львова і Праги, для виявлення яких були опрацьовані фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України), Центрального державного історичного архіву України, м. Київ (ЦДІАК України), Центрального державного історичного архіву України, м. Львів (ЦДІАЛ України), Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України), Державного архіву Київської області (ДАКО), Державного архіву міста Києва (ДАМК), Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (ІР НБУВ), Відділу рукопису Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника (ВР ЛННБУС) та Національного архіву Чеської Республіки у Празі (НАЧР).

Архівні матеріали умовно можна поділити на документи державних установ і громадських організацій та джерела особового походження. Особливу цінність для дослідження має особовий фонд Д. Антоновича, що зберігається в ЦДАВО України (ф. 3956) і містить 72 справи, документи яких відображають головним чином еміграційний період його життя і діяльності. У фонді знаходяться матеріали біографічного характеру, рукописи опублікованих і неопублікованих праць вченого, його епістолярія. Значну цінність також мають документи родинного фонду Антоновичів, що перебувають в ІР НБУВ (ф. 164).

Частина матеріалів, що висвітлюють окремі аспекти громадсько-політичної та наукової діяльності Д. Антоновича, знаходяться в НАЧР, де містяться в його особовому фонді (Папка 28, інв. №№ 648-655), що є частиною документів Еміграційного відділу фонду "Музей визвольної боротьби України". У фонді зберігається автобіографія Д. Антоновича, його біографія, службове й сімейне листування та листування з окремими особами, рукописні та друковані тексти лекцій і статей науковця тощо.

Важливим джерелом дослідження є епістолярна спадщина Д. Антоновича, що міститься в численних особових фондах вчених, письменників, громадсько-політичних і культурних діячів багатьох архівних і бібліотечних сховищ України, зокрема, його листи до А. Жука (ЦДАВО України, ф. 3807), М. Грушевського (ЦДІАК України, ф. 1235), Є. Косевича (ЦДІАЛ України, ф. 868), В. Охримовича (ЦДІАЛ України, ф. 372), А. Крушельницького (ЦДІАЛ України, ф. 361), Д. Багалія (ІР НБУВ, ф. І), П. Попова (ІР НБУВ, ф. 285), І. Калиновича (ВР ЛННБУС, ф. 57), О. Барвінського (ВР ЛННБУС, ф. 11) та ін.

У фонді Київського університету ДАМК (ф. 16) зберігаються дві особові справи студента Д. Антоновича, які містять біографічні дані та відомості про його навчання у Київському і Харківському університетах у 1895 - 1911 рр.

Багато надзвичайно цінної інформації про громадсько-політичну діяльність Д. Антоновича у 1896 - 1906 рр. містять документи особового фонду А. Жука ЦДАВО України (ф. 3807). У фонді перебувають матеріали, які розкривають роль Д. Антоновича у створенні ХУСГ і РУП, організації і проведенні студентських і партійних з'їздів, виданні партійних органів, відображають його ідейно-політичні позиції у цей період, їх еволюцію та стосунки політика з іншими членами партії.

Діяльність Д. Антоновича на чолі ХУСГ, його участь в українському студентському русі, роль у заснуванні РУП, організації випуску брошури "Самостійна Україна" та інших видань РУП відображено у неопублікованих спогадах Б. Мартоса, що зберігаються у його особовому фонді ЦДАВО України (ф. 4000). Дані про політичну діяльність Д. Антоновича у 1899 - 1906 рр. також знаходимо у матеріалах фондів департаменту жандармерії ЦДІАК України (ф. 274, 275, 304, 336, 386, 705).

Інформацію про наукову діяльність Д. Антоновича у дореволюційний період знаходимо у фондах ІР НБУВ. Зокрема, матеріали про його активну участь у роботі УНТ містяться у фонді Всеукраїнської академії наук (ф. Х), а у фонді українського літературно-художнього ілюстративного журналу "Сяйво" (ф. 250) зберігаються рукописи опублікованих на шпальтах часопису праць вченого.

У ЦДАВО України зберігаються документи, які висвітлюють громадсько-культурну діяльність Д. Антоновича під час Української революції (ф. 1065, 1115, 2201, 2457, 2581, 2582, 3689). У фондах ЦДАВО України також знаходимо важливу інформацію про діяльність Д. Антоновича на чолі надзвичайної дипломатичної місії УНР в Італії (ф. 1065, 3696, 4472).

Особливе значення для дослідження мають матеріали "празьких архівів" української еміграції, які після закінчення Другої світової війни були вивезені з Праги й нині зберігаються у ЦДАВО України. Цінну інформацію про наукову, педагогічну і громадсько-культурну діяльність Д. Антоновича в еміграції містять такі фонди архіву як ф. 3859 (Український вільний університет в Празі), ф. 3879 (Український технічно-господарський інститут заочного навчання (УТГІ) в м. Подєбради (Чехословаччина)), ф. 4026 (Товариство "Музей визвольної боротьби України", м. Прага), ф. 4158 (Український науковий інститут у Берліні), ф. 4372 (Українське історично-філологічне товариство в Празі) та ін. Важливим джерелом дослідження також є документи колекції "Український музей в Празі" ЦДАГО України (ф. 269).

Д. Антонович був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Дані про співпрацю вченого з НТШ містяться у фонді Наукового товариства ім. Шевченка у Львові ЦДІАЛ України (ф. 309).

Важливе значення для дослідження мають мемуари Д. Антоновича. Процес становлення громадської позиції діяча відображено у зберігшомуся фрагменті його "Спогадів з громадського життя (1880 - 1900)", опублікованому В. Дорошенком33. Цінним джерелом до вивчення діяльності Д. Антоновича на чолі ХУСГ і РУП є написані ним на звернення Українського наукового інституту у Варшаві "Завваги до спогадів О. Коваленка та Ю. Колларда"34. Важливу інформацію про діяльність Д. Антоновича на чолі військово-морського відомства України знаходимо у його "Спогадах про українське Морське міністерство", які у 1993 р. були опубліковані В. Сергійчуком35.

Цінним джерелом дослідження особового походження також виступають щоденники і спогади сучасників36 Д. Антоновича. Мемуарна література значною мірою допомагає відтворити неординарність постаті Д. Антоновича, окремі факти його біографії та багатогранної діяльності.

Участь Д. Антоновича в національно-визвольних змаганнях 1917 -1920 рр. відображена в опублікованих документах державних установ і різних організацій, в роботі яких він брав участь чи був причетний до їх діяльності37.

Політичні, наукові та педагогічні погляди Д. Антоновича розкривають його численні наукові та публіцистичні праці. Автором дослідження проведено бібліографічне упорядкування творчої спадщини діяча. Частково бібліографію його праць вже було наведено у збірнику документів "Український вільний університет в Празі в роках 1926 - 1931"38 та А. Жуком у примітках до автобіографії Д. Антоновича. Цінні дані для складання бібліографії праць Д. Антоновича також знаходимо серед матеріалів особових фондів І. Калиновича (ф. 57) і В. Дорошенка (ф. 238) ВР ЛННБУС.

Важлива інформація про громадсько-політичну та наукову діяльність Д. Антоновича міститься на шпальтах періодики, що видавалася за життя діяча, а саме: "Робітничої газети", "Киевской мысли", "Тризубу" тощо.

Таким чином, джерельна база дисертаційного дослідження достатня і представлена різноманітними матеріалами, використання яких дозволило всебічно і об'єктивно висвітлити громадсько-політичну і наукову діяльність Д. Антоновича на всіх етапах його життя.

У другому розділі "Громадсько-політична та наукова діяльність Дмитра Антоновича у дореволюційний період" розкривається процес формування особистості Д. Антоновича, висвітлюється його участь в українському визвольному русі кінця ХІХ - початку ХХ ст., а також наукова діяльність вченого у дореволюційний період.

Оскільки родина Антоновичів перебувала у центрі українського громадського та культурного руху, формування особистості Д. Антоновича відбулося на ґрунті національно-патріотичних і революційних родинних традицій та під впливом українського громадського оточення.

Цілком свідомим українцем Д. Антонович вступив до Київського університету де відразу включився у громадсько-культурну роботу. В Київському університеті Д. Антонович керував українським студентським гуртком, який приєднався до національно орієнтованої частини Київської студентської громади. Прагнучи до активної політичної діяльності в ім'я України, він переїхав до Харкова, де у 1897 р. заснував і очолив найбільшу в Україні радикальну українську студентську громаду. Будучи одним з лідерів українського студентського руху, він брав активну участь у студентських виступах політичного характеру в Харкові й Києві та ініціював проведення українських студентських з'їздів, метою яких було об'єднання української молоді для вирішення завдань українського національного руху.

Значною мірою завдяки зусиллям Д. Антоновича була створена перша на Наддніпрянщині національна політична партія - РУП. У перший період діяльності РУП (1900 - 1903 рр.) Д. Антонович був фактичним лідером та ідеологом партії. Він ініціював написання та організував випуск брошури М. Міхновського "Самостійна Україна", яка, ставши на деякий час програмою РУП, проголошувала боротьбу за державну незалежність України. Невдовзі відбулася еволюція поглядів Д. Антоновича до соціал-демократизму, проте він К., 1996.; Український національно-визвольний рух. Березень-листопад 1917 року: Документи і матеріали / [упоряд.: В. Верстюк та ін.]. - К., 2003.

неухильно підтримував ідею незалежності України та виступав за побудову самостійної соціал-демократичної Української держави шляхом соціально-політичної революції.

Д. Антонович був організатором і керівником видавництва РУП у Галичині та на Буковині, де він заснував і редагував партійні органи "Гасло" і "Селянин". На шпальтах партійних часописів Д. Антонович опублікував понад 70 статей, заміток і рецензій, у яких відстоював як соціал-демократичні, так і національні ідеї.

Будучи одним з лідерів РУП, Д. Антонович виявив непересічні організаційні, ораторські й журналістські здібності, надзвичайну енергійність і жертовність. Проте його дискусія з М. Поршем щодо національного питання та поразка у фракційній боротьбі, під час якої він та його прихильники відстоювали положення повної державної самостійності України й виступали проти включення до програми РУП пункту про національну автономію у складі Росії, призвели до тимчасового виходу Д. Антоновича у грудні 1905 р. з партії.

Ще в гімназії Д. Антонович почав цікавитися історією культури, мистецтва і театру, що стало предметом його наукових досліджень на все життя. Навчаючись на історико-філологічних факультетах Харківського та Київського університетів Д. Антонович працював під керівництвом видатних українських вчених Д.І. Багалія і Г.Г. Павлуцького, які мали значний вплив на формування його історичних поглядів. Протягом 1906 - 1913 рр. для навчання та наукових студій Д. Антонович регулярно виїжджав за кордон, де вивчав і збирав матеріали про західноєвропейське мистецтво й досліджував взаємовпливи української культури з іншими європейськими культурами.

Перші наукові парці Д. Антоновича було опубліковано на шпальтах журналів "Киевская старина" і "Літературно-науковий вісник". У 1911 р. за рекомендацією М. Грушевського і О. Левицького його було обрано дійсним членом УНТ в Києві. У 1913 р. вчений став співзасновником і редактором літературно-наукового щомісячника "Дзвін" та взяв діяльну участь у виданні літературно-мистецького часопису "Сяйво". Вже у своїх перших мистецтвознавчих працях науковець звернув увагу на взаємозв'язок української культури з європейською.

У довоєнний і воєнний час Д. Антонович проводив активну громадсько-культурну та науково-організаційну роботу, що посилило його авторитет серед української творчої інтелігенції.

У третьому розділі "Участь Дмитра Антоновича у національно-визвольній боротьбі українського народу (1917 - 1920 рр.)" висвітлюється державотворча, політична, громадсько-культурна і дипломатична діяльність Д. Антоновича у добу Української революції.

Під час Першої світової війни навколо Д. Антоновича згуртувалася частина колишніх членів РУП, яка з поразкою Росії пов'язувала надії на утворення самостійної Української держави. У перші дні Лютневої революції група українських соціал-демократів на чолі з Д. Антоновичем стала свого роду центром, до якого потягнулися відроджені соціалістичні й робітничі організації. Однак тоді рух на проголошення державної самостійності України не був підтриманий більшістю українських соціал-демократів, які стояли на автономістсько-федералістичних позиціях, що змусило Д. Антоновича піти на "компроміс". Пізніше відмову від проголошення незалежної України і проведення автономістсько-федералістичної лінії у перші місяці національно-визвольних змагань він вважав помилкою, що стала однією з причин поразки Української революції. Після жовтня 1917 р. Д. Антонович непохитно виступав за самостійність України.

Прагнучи до відродження української державності Д. Антонович відіграв значну роль у створенні Української Центральної Ради. Від часу створення УЦР до Всеукраїнського національного конгресу він був одним з її найактивніших діячів. З грудня 1917 р. до березня 1918 р. Д. Антоновичу, працюючи на посаді генерального секретаря (міністра) морських справ УНР, практично з нуля довелося організовувати роботу військово-морського відомства України.

Д. Антонович був переконаний, що очолити національно-визвольну боротьбу українського народу та створити Українську державу була здатна лише вітчизняна соціал-демократія. Під час Української революції він був одним з керівників УСДРП, увійшовши у 1917 р. до складу бюро ЦК партії. Д. Антонович був головою партійної конференції у квітні 1917 р. та V-го і VI з'їздів УСДРП. Його погляди щодо ролі Всеросійських та Українських Установчих зборів, тактики УСДРП під час виборів до них, ставлення соціал-демократів до війни і миру лягли в основу резолюцій, прийнятих на IV-му партійному форумі.

Улітку 1917 р. від блоку українських партій Д. Антонович був обраний гласним Київської міської думи, де, працюючи протягом 1917 - 1918 рр. на посаді товариша голови Київської міської думи, завзято відстоював українські інтереси.

У добу національно-визвольних змагань Д. Антонович відіграв провідну роль в організації культурно-мистецького життя в Україні. Він ініціював створення національної картинної галереї, був співзасновником Української академії мистецтв, головою Театральної ради й фундатором перших державних українських театрів. За Гетьманату П. Скоропадського його патріотична і громадська позиція, ґрунтовні мистецтвознавчі знання стали в нагоді під час роботи Культурної комісії при Українській мирній делегації. Вчений також причинився до утворення Української академії наук і працював у першому уряді Директорії УНР, очолюючи Міністерство мистецтв.

Державницьку, політичну і громадсько-культурну діяльність у період національно-визвольних змагань органічно доповнила його журналістська праця. Він став співзасновником і редактором таких впливових українських видань як "Робітнича газета" й "Воля".

Д. Антонович гідно репрезентував Україну на міжнародній арені. Перебуваючи на посаді голови надзвичайної дипломатичної місії УНР в Італії, він послідовно відстоював суверенітет Української держави.

У четвертому розділі "Наукова, освітня і громадсько-культурна діяльність Д. Антоновича в еміграції" розкривається роль вченого в організації наукового та культурного життя українців за кордоном.

Після поразки національно-визвольних змагань Д. Антонович залишився в еміграції. Проживаючи спочатку у Відні (1920 - 1921 рр.), а потім у Празі (1921 - 1945 рр.), він зосередився на науковій, викладацькій та громадсько-культурній діяльності.

За кордоном Д. Антонович став одним із членів-засновників таких культурно-просвітніх та наукових установ як Український вільний університет, Українське історико-філологічне товариство в Празі, Українська студія пластичного мистецтва в Празі, Українське товариство прихильників книги в Празі тощо. Він гідно представляв українську науку на міжнародній арені й користувався заслуженим авторитетом серед європейських вчених. Д. Антонович співпрацював з такими центрами української науки за кордоном як Український науковий інститут в Берліні та Український науковий інститут у Варшаві. У 1932 р. вченого було обрано дійсним членом НТШ у Львові. Значною була роль Д. Антоновича в організації та проведенні Українських наукових з'їздів у Празі (у 1926 р., 1932 р.).

Окремою сторінкою у громадсько-культурній діяльності Д. Антоновича в еміграції було створення та керівництво Музеєм визвольної боротьби України в Празі, що відіграв важливу роль у формуванні національних засад і згуртуванні закордонного українства довкола державницьких ідеалів. Учений надав музею статусу позапартійної науково-історичної установи. Д. Антонович сприяв виявленню, збереженню і дослідженню пам'яток національно-визвольної боротьби українського народу. Головним чином завдяки його зусиллям МВБУ перетворився на найбільший музейний архівний центр української еміграції в Європі.

Незважаючи на брак джерел, недоступність музейних колекцій та архівів, що перебували у радянській Україні, в еміграції Д. Антонович написав свої основні наукові праці, у яких одним з перших розпочав системні дослідження історії українського театру, мистецтва та культури. У наукових працях вчений проводив ідею взаємозв'язку української культури з іншими європейськими культурами й досліджував їх взаємовпливи.



ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення та вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає у визначенні ролі й місця видатного українського політика і вченого Д. Антоновича у суспільно-політичному і науковому житті України кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.

Здійснений історіографічний аналіз засвідчує, що тема громадсько-політичної та наукової діяльності Д.В. Антоновича досі не була предметом спеціального комплексного дослідження. Наявні праці з даної проблематики висвітлюють лише окремі епізоди його біографії.

У ході дисертаційного дослідження опрацьовано широкий комплекс різноманітних джерел про життя і діяльність Д. Антоновича. Використання архівних матеріалів, у тому числі особового походження, матеріалів періодичних видань, його науково-публіцистичних праць дозволило повною мірою реконструювати громадсько-політичну і наукову діяльність Д. Антоновича.

З'ясовано, що формування особистості Д. Антоновича відбувалося на ґрунті національно-патріотичних і революційних родинних традицій та під впливом українського громадського оточення. Значний вплив на формування його громадсько-політичних поглядів мав О.Г. Барвінський, який виступав за європеїзацію українського суспільства.

Реконструйовано громадську і політичну діяльність Д. Антоновича. Встановлено, що, ставши одним з лідерів українського студентського руху, він намагався об'єднати українську студентську молодь для вирішення завдань українського національного руху, і саме значною мірою завдяки його зусиллям була створена перша на Наддніпрянщині політична організація - Революційна українська партія. Як лідер та ідеолог РУП Д. Антонович сповідував соціал-демократичні погляди. Водночас він неухильно підтримував ідею незалежності України та виступав за побудову самостійної соціалістичної Української держави.

Простежено процес становлення Д. Антоновича як науковця. Великий вплив на формування його наукових інтересів та методики дослідницької праці мали такі видатні українські вчені як В.Б. Антонович, Д.І. Багалій, Г.Г. Павлуцький і М.С. Грушевський. Активна співпраця Д. Антоновича з Українським науковим товариством в Києві, часописами "Дзвін", "Сяйво" і "Літературно-науковий вісник" сприяла фаховому зростанню вченого. Вже у своїх перших мистецтвознавчих працях науковець звернув увагу на взаємозв'язок української культури з європейською.

Доведено, що, прагнучи до відродження української державності, Д. Антонович відіграв значну роль у створенні Української Центральної Ради. Завдяки принциповій державницькій позиції, визначним організаторським здібностям і наполегливій праці він став одним з лідерів українського національно-визвольного руху. Д. Антонович увійшов у історію України як перший міністр морських справ УНР. Перебуваючи на цій посаді, він зробив вагомий внесок у вироблення законодавчої бази українського військово-морського флоту й розробку військово-морської доктрини Української держави. У добу національно-визвольних змагань Д. Антонович також відіграв провідну роль в організації культурно-мистецького життя в Україні. Вчений стояв біля витоків численних вітчизняних наукових, культурних, мистецьких і освітніх інституцій. Дипломатична діяльність Д. Антоновича значною мірою сприяла тому, що у грудні 1919 р. італійський парламент визнав право народів колишньої Російської імперії на самовизначення.

Проаналізовано публіцистичну спадщину Д. Антоновича. Журналістська праця Д. Антоновича органічно доповнила його державницьку, політичну і громадсько-культурну діяльність. Він був співзасновником і редактором таких часописів як "Гасло", "Селянин", "Робітнича газета" й "Воля", автором численних публікацій на політичні, суспільно-економічні та культурно-мистецькі теми, які при всьому розмаїтті сюжетів об'єднувала ідея відродження української нації й утворення Української держави.

Досліджено наукову, педагогічну та громадсько-культурну діяльність Д. Антоновича в еміграції. За кордоном вчений виступав одним з організаторів наукового та культурного життя міжвоєнної української еміграції. Саме в еміграційні роки життя Д. Антонович написав основні свої наукові праці, в яких історію українського мистецтва та культури розглядав крізь призму європейських художніх стилів.

Важливим для розвитку історичної науки є те, що в результаті архівних і бібліографічних пошуків віднайдено невідомі архівні документи, літературні, наукові та публіцистичні твори, псевдоніми Д.В. Антоновича. Під час роботи над дисертацією вперше проведено бібліографічне упорядкування наукової та публіцистичної спадщини Д. Антоновича.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шаповал А. Дипломат Української Народної Республіки (До 130-річчя від дня народження Дмитра Антоновича) / Андрій Шаповал // Історичний журнал. - 2007. - № 5. - С. 51-60.

2. Шаповал А. Дмитро Антонович: життя, громадсько-культурна та просвітня діяльність / Андрій Шаповал // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія "Історія, економіка, філософія". - К.: Вид. центр КНЛУ, 2007. - Вип. 13. - С. 111-130.

3. Шаповал А. Дмитро Антонович - редактор, критик, публіцист (1917 -1919 рр.) / Андрій Шаповал // Історичний журнал. - 2008. - № 2. - С. 43-52.

4. Шаповал А.І. Громадсько-політична діяльність Дмитра Антоновича в період Української Центральної Ради / А.І. Шаповал // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. - Вінниця, 2008. - Вип. 13. Серія: Історія. - С. 52-63.

5. Шаповал А.І. Наукова діяльність Дмитра Антоновича в еміграції (1920 -1945 рр.) / А.І. Шаповал // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. - Вінниця, 2008. - Вип. XIV. Серія: Історія: За матеріалами Міжнародної наукової конференції "Національна інтелігенція в історії та культурі України" 23-24 жовтня 2008 р. - С. 227-232.

6. Шаповал А. Дмитро Антонович як редактор і публіцист (1900 - 1914 рр.) // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. / Андрій Шаповал. - Черкаси, 2007. - С. 508-512.

7. Шаповал А.І. Дмитро Антонович - дослідник мистецької спадщини Т.Г. Шевченка / А.І. Шаповал // Лінгвістика та лігнводидактика у сучасному інформаційному суспільстві: Матеріали науково-практичної конференції, 4-6 квітня 2007 р. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2007. - С. 421-424.

8. Шаповал А. Дмитро Антонович - перший міністр морських справ / Андрій Шаповал // Шевченківська весна. Історія: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених. - Вип. VI: У 2-х част. / [редкол.: В.Ф. Колесник (голова); відп. ред. Ю.В. Латиш та ін.]. - Ч. 2. Праці аспірантів та студентів: У 2-х Т. - Т. 2. - К.: СПД Цимбаленко Є.С., 2008. - С. 216-218.

9. Шаповал А.І. Педагогічна діяльність Дмитра Антоновича в еміграції (1920 - 1945 рр.) / А.І. Шаповал // Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій - ІІ: Матеріали науково-практичної конференції, 1-3 квітня 2009 р. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2009. - С. 255-257.

ПОСИЛАННЯ В ТЕКСТІ:

1 Дорошенко В. РУП і УСДРП / В. Дорошенко // Календар "Впереду". - Львів, 1920. - С. 225-236; його ж. Революційна українська партія (РУП) (1900 - 1905 рр.). Нарис з історії української соціал-демократичної партії / В. Дорошенко. - Львів; Київ, 1921.

2 Гермайзе О. 25-ліття Революційної української партії (РУП) / О.Гермайзе // Життя і революція. - 1925. - № 3. - С. 20-24; його ж. Нариси з історії революційного руху на Україні. Революційна українська партія (РУП) / О. Гермайзе. - К., 1926.

3 Біднов В. Дмитро Антонович (1877 - 1927) / В. Біднов // Літературно-науковий вісник. - 1927. - № 11. - С. 256-260.

4 Міяковський В. Дмитро Антонович / В. Міяковський. - Вінніпег, 1967.

5 Жук А. До історії української політичної думки перед світовою війною / А. Жук // Визволення. - 1923. - № 11. - С. 30-43; його ж. Про невідбутний з'їзд РУП (1904 р.) / А. Жук // Календар-альманах "Дніпро" на 1936 рік. - Львів, 1935. - С. 96-101, та ін.

6 Жук А. Автобіографія Дмитра Антоновича / А. Жук // Сучасність. - 1961. - № 1. - С. 103-114.

7 Винниченко В. Відродження нації: у 3-х Т. / В. Винниченко. - Київ; Відень, 1920-1921.; Дорошенко Д.І. Історія України, 1917-1923 рр. В 2-х Т. / Д.І. Дорошенко. - Ужгород; Нью-Йорк, 1930.; Мазепа І. Україна в огні й бурі революції, 1917-1921 / І. Мазепа. - Прага, 1942.; Мартос Б. Перші кроки Центральної Ради / Б. Мартос // Український історик. - 1973. - № 3-4. - С. 99-112, та ін.

8 Шрамченко С. Українські морські міністри і керуючі морським відомством у 1917-1921 рр. / С. Шрамченко // Літопис Червоної калини. - 1935. - № 6. - С. 2-3; його ж. Закон про державну українську фльоту та його виконавці / С. Шрамченко // За державність. - 1935. - № 5. - С. 124-136, та ін.

9 Павловський В. Українська державна академія мистецтв / В. Павловський // Нотатки з мистецтва. - Філадельфія, 1968. - № 7. - С. 45-46; його ж. Василь Григорович Кричевський. Життя і творчість / В. Павловський. - Нью-Йорк, 1974.

10 Животко А. Історія української преси / А. Животко. - Мюнхен, 1989-1990.

11 Наріжний С. 15 літ діяльності Українського історично-філологічного товариства в Празі (1923 - 1938) / С. Наріжний. - Прага, 1938.; його ж. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1 / С. Наріжний. - Прага, 1942.; його ж. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919 - 1939 (матеріали, зібрані до частини другої) / С. Наріжний. - К., 1999.

12 Наріжний С. Професор Д.В. Антонович // Музей визвольної боротьби України: до 80-ї річниці заснування: збірник матеріалів конференції (Прага, 12-14 жовтня 2005 р.) / С. Наріжний. - Прага, 2006. - С. 277-282.

13 Божук Г. Дмитро Володимирович Антонович - історик української культури // Від Наукового товариства ім. Шевченка до Українського вільного університету. Міжнародна наукова конференція. (Пряшів - Свидник, 12-15 червня 1991 р.): Матеріали / Божук Г., Зілгалов В. - Київ; Львів; Пряшів; Мюнхен; Нью-Йорк; Торонто; Сідней, 1992. - С. 224-232.

14 Ульяновський В.І. Українська наукова і культурницька еміграція у Чехо-Словаччині між двома світовими війнами // Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Ульяновський В.І., Ульяновська С.В. - К., 1993. - С. 495-504; їх же. "Українська культура": розвиток ідеї та історія книги // Там само. - С. 498-504; їх же. Дмитро Антонович // Там само. - С. 505-514.

15 Дзюба І. "Українська культура" в контексті української культури // Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / І. Дзюба. - К., 1993. - С. 5-13.

16 Пуцко В. Про "Скорочений курс історії українського мистецтва" Д. Антоновича / В. Пуцко // Образотворче мистецтво. - 1993. - № 1. - С. 44-48; Солонська Н. Переднє слово // Антонович Д. Київ / Н. Солонська. - К., 1995. - С. 3-6; Гальченко С. Дослідник скарбів неоціненних // Антонович Д.В. Шевченко-маляр / С. Гальченко. - К., 2004. - С. 5-11; Андрущенко Т. Післямова // Антонович Д.В. Шевченко-маляр / Т. Андрущенко. - К., 2004. - С. 255-258.

17 Афанасьєв В. Осягаючи історичний поступ національного мистецтва: До 120-річчя від дня народження Дмитра Антоновича / В. Афанасьєв // Культура і життя. - 1997. - 19 листопада. - С. 3-4.

18 Афанасьєв В. Початок / В. Афанасьєв // Культура і життя. - 1997. - 10 грудня. - С. 1-2.

19 Головченко В.І. Від "Самостійної України" до Союзу визволення України: Нариси з історії української соціал-демократії початку ХХ ст. / В.І. Головченко. - Харків, 1996.; Касьянов Г.В. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ-ХХ століть: соціально-політичний портрет / Г.В. Касьянов. - К., 1993.; Павко А.І. Політичні партії, організації в Україні: кінець ХІХ - початок ХХ століття: зародження, еволюція, діяльність, історична доля. Кінець ХІХ століття - лютий 1917 р. / А.І. Павко. - К., 1999.; Наумов С.О. Харківська українська студентська громада: організація, склад, ідеологія (1897 - 1904 рр.) / С.О. Наумов // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Історія. - Х., 2002. - Вип. 34. - № 566. - С. 252-260; його ж. Створення Революційної української партії / С.О. Наумов // Український історичний журнал. - 2006. - № 2. - С. 49-59; "Українське питання" в Російській імперії (кінець ХІХ - початок ХХ ст.): колективна наукова монографія: В 3-х ч. / [ред.: В.Г. Сарбей.] - К., 1999., та ін.

20 Головченко В. У боротьбі за вільну Україну (політичний портрет Д. Антоновича) / В. Головченко // Київська старовина. - 2002. - № 3. - С. 142-151.

21 Телешун С.О. Національне питання в програмах українських політичних партій в кінці ХІХ - на початку ХХ століття / С.О. Телешун. - К., 1996.; Магурчак А. Національне питання в теоретичній та практичній діяльності Миколи Порша / А. Магурчак // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - К., 2005. - Вип. 80-81. - С. 32-34; Колесник В.Ф. Шляхом національного відродження: Національне питання в програмах та діяльності українських партій Наддніпрянщини 1900 - 1907 / Колесник В.Ф., Рафальський О.О., Тимошенко О.П. - К., 1998.

22 Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історичний нарис / В.Ф. Солдатенко. - К., 1999.; Павленко Ю.В. Українська державність в 1917 - 1919 рр. (історико-генетичний аналіз) / Павленко Ю.В., Храмов Ю.О. - К., 1995.

23 Лубенець А.В. Творення українського військового флоту в добу Центральної Ради (березень 1917 - квітень 1918 рр.): дис. … канд. іст. наук: 20.02.22 / Лубенець Андрій Васильович. - К., 2002.; Сергійчук В. Український Крим / В. Сергійчук. - К., 2001., та ін.

24 Балицька О.В. Громадсько-політична діяльність української інтелігенції (березень 1917 р. - квітень 1918 р.): дис. … канд. іст. наук: 07.00.02 / Балицька Олена Віталіївна. - К., 1993.; Бобина О.В. Діяльність української соціал-демократичної робітничої партії в умовах української національно-демократичної революції 1917 - 1920 рік: дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Бобина Олег Валерійович. - К., 1993., та ін.

25 Розовик Д.Ф. Українське культурне відродження в роки національно-демократичної революції (1917 - 1920) / Д.Ф. Розовик. - К., 2002.; Рубан-Кравченко В.В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття. Василь Кричевський / В.В. Рубан-Кравченко. - К., 2004.; Осташко Т.С. З історії літературно-мистецького життя в Україні за часів Центральної Ради / Т.С. Осташко // Український історичний журнал. - 1998. - № 3. - С. 24-38; Кот С. Передмова // Українські культурні цінності в Росії: Перша спроба повернення, 1917 - 1918 / Кот С., Нестуля О. - К., 1996. - С. 15-71.

...