Діяльність Харківської духовної консисторії в XIX — на початку XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет

імені В. Н. КАРАЗІНА

УДК 94: 271.2-773 (477.54) «18/19»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Діяльність Харківської духовної консисторії

в XIX -- на початку XX ст.

07.00.01 -- історія України

Селевич Юлія Леонідівна

Харків --2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

кандидат історичних наук, професор Куделко Сергій Михайлович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри історіографії, джерелознавства та археології, директор Центру краєзнавства, при ХНУ імені В. Н. Каразіна, заслужений працівник культури України

доктор історичних наук, професор Греченко Володимир Анатолійович, Харківський національний університет внутрішніх справ України, завідувач кафедри історії державності України та українознавства

кандидат історичних наук

Кашаба Ольга Юріївна,

Українська інженерно-педагогічна академія,

старший викладач кафедри українознавства

та політології

годині на засіданні спеціалізованої

Захист відбудеться «28» травня 2010 р. о13

вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету

імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5-58.

Із дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського наці онального університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 26.04.2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є. П. Пугач

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження визначається кількома обставинами. Перш за все, проблематика церковної історії все частіше стає темою для створення нових наукових досліджень. Особливий інтерес у сучасних учених викликає розвиток церковного життя на єпархіальному рівні. Харківська духовна консисторія (ХДК) була головним колегіальним органом управління єпархією та мала надзвичайно широкий спектр управлінських і судових повноважень. Консисторія опікувалася великою кількістю питань: реєстрацією актів стану, призначенням церковних покарань, місіонерською та благодійною діяльністю, освітою, будівництвом і ремонтом культових споруд тощо. Проблема стосунків Православної церкви з державою (хоча б на рівні єпархії) може бути також з'ясована через дослідження ХДК.

Майже вся документальна спадщина Харківської духовної консисторії зберігається у однойменному архівному фонді у Державному архіві Харківської області (ДАХО), який на даний момент ще зовсім не досліджений. Архівний фонд ХДК складається більш ніж з 90 тисяч справ, що відкладалися у 1800-1918-х рр. Консисторські архіви в церковно-історичному аспекті відігравали роль губернських архівів. Тому постала необхідність вивчення і залучення до наукового обігу цих джерел, що мають значний інформаційний потенціал.

Актуальність теми дисертації визначається ще й тим, що документи з історії консисторії, відтворюючи окремі аспекти діяльності управлінських і судових церковних установ, відкривають завісу, за якою текло буденне, часом складне життя духівництва. З цієї точки зору матеріали консисторії чи не найбільшою мірою сприяють реконструкції реального стану церковних справ на різних етапах розвитку православного відомства, допомагають розглянути відносини між кліром та паствою.

Нині відсутні спеціальні роботи з історії ХДК, документи консисторії в джерелознавчому відношенні взагалі ще не були предметом досліджень, навіть на рівні статей. Таким чином, результати нашого дослідження мають науково-теоретичне та практичне значення для подальшого студіювання проблеми у сфері церковного, суспільно-політичного та культурного життя України, джерелознавства тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з планом науково-дослідної роботи кафедри історії України історичного факультету ХНУ ім. В. Н. Каразіна.

Мета дослідження полягає в тому, аби на основі аналізу комплексу джерел дослідити діяльність ХДК: з'ясувати функції, структури та компетенції цього органу, його діловодство; розглянути низку реформ системи єпархіального управління.

Для реалізації мети дослідження авторкою були поставлені такі завдання:

визначити рівень наукової розробки теми в історіографії;

окреслити джерельну базу дослідження та методологічні засади роботи;

проаналізувати компетенцію та структуру Харківської духовної

консисторії;

дослідити роботу «присутствія» та канцелярії ХДК;

охарактеризувати спроби реформування системи єпархіального

управління та церковного суду;

проаналізувати документообіг консисторії; охарактеризувати стан

і діяльність її архіву;

дослідити діяльність консисторії з реєстрації актів громадського стану;

з'ясувати діяльність ХДК у сфері призначення церковних пока

рань;

дослідити господарчо-економічну діяльність Харківської духовної

консисторії.

Об'єктом дослідження є Харківська духовна консисторія 1800-1917 рр.

Предмет дослідження становить структура та компетенція Харківської духовної консисторії, організаційні засади її діяльності, справочинство; господарчо-економічна діяльність тощо.

Хронологічні рамки визначені терміном функціонування Харківської духовної консисторії, а саме 1800-1918 рр.

Відповідно до указу імператора Павла I від 16 жовтня 1799 р. була заснована Слобідсько-Українська єпархія. Фактично вона почала свою роботу на початку 1800 р., тоді ж відкрилася Харківська духовна консисторія, почали відкладатися її справочинні документи, а тому цей час є нижньою межею хронологічних рамок роботи. Верхня межа -- 1918 р. -- зумовлена припиненням роботи консисторії в ході здійснення революційних перетворень.

Територіальні межі роботи локалізуються територією Харківської єпархії у 1800-1918 рр.

Методологія і методи дослідження.

У процесі дослідження теми дисертанткою застосовувалися методи і принципи як загальнонаукового, так і вузько дисциплінарного характеру, що пояснюється необхідністю критичного переосмислення підходів до дослідження історії церкви взагалі та особливістю роботи із джерелами ХДК.

Основний акцент у роботі було зроблено на системному підході до вивчення церковних управлінських структур, порівняльно-історичному, історико-генетичному методах тощо.

При дослідженні теми було використано методи джерелознавчої критики для аналізу джерелознавчої бази дисертації, історіографічного аналізу для вивчення історіографії проблеми; архівної евристики та формулярного аналізу.

Більш повно методологічна основа дисертації була розглянута у підрозділі 2.1 «Джерельна база, методологія, і методи дослідження».

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що ХДК вперше стала предметом спеціального історичного дослідження.

Зокрема, вперше була висвітлена низка питань з історії функціонування ХДК: проаналізовано функції, з'ясовано структуру та повноваження цієї організації, досліджено її документообіг. Охарактеризована робота «присутствія» та канцелярії Харківської духовної консисторії, встановлено штат та функції персоналу консисторської канцелярії.

У дисертації також була розглянута низка заходів щодо реформування внутрішнього устрою консисторії та єпархіального управління; з'ясовано питання матеріального забезпечення службовців ХДК.

Дисертація базується на вивченні значної кількості нових архівних матеріалів, продукованих ХДК, які вперше запроваджуються до наукового обігу і можуть бути використані у подальшому при вивченні різноманітних проблем історії України. Надано загальну характеристику комплексів документів ХДК, що створювалися в результаті її діяльності, складено їх класифікацію.

Проведений аналіз основних напрямків діяльності консисторії цілком дає можливість дослідити закономірності розвитку демографічних, соціальних та економічних процесів на території Харківської єпархії у XIX -- на початку XX ст.

Наукова новизна дослідження підкреслюється ще й тим, що тема практично не висвітлена в історіографії.

Практичне значення роботи визначається актуальністю теми та її новизною. Матеріали дисертації можуть бути використані у дослідженнях з історії єпархіального управління Харківської єпархії та Православної церкви в цілому, історії України, джерелознавства, історичної демографії, генеалогії, під час вивчення господарчого стану єпархії, становлення пенітенціарної системи, окремих населених пунктів, родин тощо.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна у 2005-2009рр. і здобули загальну позитивну оцінку. Результати дослідження були оприлюднені у формі виступів та доповідей на конференціях: «Література та культура Полісся. Регіональна історія та культура в українському і східноєвропейському контексті» (м. Ніжин, жовтень 2005 р.), Міжнародній науковій конференції «Релігія і церква в історії України» (м. Полтава, 14-16 вересня 2005 р.), «Каразінські читання» (м. Харків, 20 квітня 2007 р. та 25 квітня 2008 р.), науково-практичній конференції «Слобожанщина та її культурна спадщина» (м. Харків, 5 жовтня 2009 р.) і висвітлені у 7 наукових працях.

Структура та обсяг дисертації зумовлені її метою, завданнями, проблемно-хронологічним принципом дослідження. Відповідно до цього робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (більш ніж 400 позицій), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 257 сторінок, з них основного тексту -- 171 сторінка.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв'язок з науковими програмами і планами, визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, його хронологічні і територіальні рамки, сформульовано основні положення наукової новизни, практичне і теоретичне значення отриманих результатів, подано відомості про апробацію та публікації.

Перший розділ «Історіографія, джерельна база, методологія та методи дослідження» присвячено розгляду історіографічних аспектів теми та означено теоретико-методологічні підходи до неї.

Дослідження єпархіальних інституцій науковцями (істориками, правознавцями) розпочинається у перші десятиліття XIX ст. одночасно з науковим розробленням історії церкви в Російській імперії. Однак у таких працях церковна історія виступала здебільшого як самодостатня, її залежність від цивільної історії, суспільного середовища зводилася до мінімуму. У таких виданнях пріоритет церковної історії над цивільною, свідомо перешкоджав її синтетичному відтворенню Голубинский Е. Е. История Русской церкви. -- Репринт. изд. 1901 г. -- [Б. м.]: Крутицкое патриаршье подворье, 1997. -- 987 с.; Макарий (Булгаков), архиепископ. История Русской церкви. -- [Б. м.]: Изд-во Спасо-Преображен. Валаам. монастыря, 1994--1996. -- 3053 с..

Одним із перших, хто почав цілеспрямовано досліджувати консисторію як окремий орган в системі єпархіального управління в Україні був Є. М. Крижановський. В ряді своїх праць він комплексно розглянув функціонування Київської духовної консисторії у XVIII ст. Дослідник зосередив увагу на характеристиці складу «присутствія», канцелярії, компетенції духовної консисторії, акцентуючи увагу на її судових функціях Крыжановский Е. М. Киевская духовная консистория в XVIII веке // Крыжановский Е. М. Собр. cоч.: В 2 т. -- К., 1890. -- Т. 1. -- С. 440-487; То же // Киевские епархиальные ведомости. --1862. -- № 1. -- С. 8-29; № 14. -- С. 471-486; № 15. -- С. 511-524.. Завдяки актуалізації проблеми, використанню солідної джерельної бази та своїм впливом на подальшу історіографію розвідка Є. М. Крижановського не втратила свого значення і нині.

Серед напрямів студій дослідників XIX-початку XX ст. було вивчення історії Православної церкви в так званому «западноруському» краї.

Одним із найбільш яскравих представників цього напрямку був І. Покровський, який підійшов до студіювання проблеми у контексті вивчення всіх єпархій Руської православної церкви в межах Російської імперії Покровский И. М. Русские епархии в XVI-XIX вв., их открытие, состав и пределы: Опыт церковно-исторического, статистического и географического исследования. Т. 2: XVIII век. -- Казань, 1913.-- 892, XVI, 48 с..

Як допоміжні у нашому дослідженні використовувалися роботи з церковного права, яке включає не лише дослідження церковних канонів і виклад норм церковного права, але і вивчення історії церковних інститутів, критичний аналіз церковного устрою, який спирається, з одного боку, на древні канони, а з іншого -- на реальні потреби сучасного життя Красножен М. Краткий очерк церковного права. -- Юрьев, 1900. -- 160 с. Бердников И. С. Краткий курс церковного права Православной церкви. -- Казань, 1903. -- 321 с.; Горчаков М. И. Церковное право: Краткий курс лекций. -- СПб, 1909. -- 338 с.; Суворов Н. Ученик церковного права. -- СПб., 1913. -- 531 с.; Суворов Н. О церковных наказаниях. Опыт исследований по церковному праву. -- СПб, 1876. -- 338 с..

Значне місце займають праці, присвячені діяльності харківських архієреїв. Останні активно впливали на хід церковних справ, були членами різних церковних комітетів, рад, спілок, стежили за ходом справ у консисторії, були особисто присутніми на багатьох засіданнях та іноді виступали ініціаторами ряду реформ щодо удосконалення роботи цієї інституції. Буткевич Т. Иннокентий Борисов бывший архиепископ Харьковский. -- СПб., 1887. -- 419 с.; Лащенков Н. А. Христофор -- первый епископ Слободско-Украинский и Харьковский. -- Х., 1895. -- 286 с.; Кулжинский Г. И. Святитель Милетий Леонтович (архиепископ Харьковский и Ахтырский, 1784-1840 гг.) -- 2-е изд. -- Х., 1881. -- 192 с.

Дореволюційні праці, присвячені безпосередньо діяльності Харківської духовної консисторії, відсутні.

У другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. було створено низку робіт з історії міста Харкова. Часто такі дослідження мали форму історико-статистичних видань чи довідників. У деяких роботах загального характеру вміщено певну інформацію, що пояснює структуру консисторії, вказує на деякі особливості її діловодства та окреслює її місце серед інших церковних інституцій СамойловичИ. Справочная книга для Харьковской епархии. -- Х., 1904. -- 471 с.; Филарет (Гумилевский), епископ. Историко-статистическое описание Харьковской епархии. -- М., 1855-1856. -- Отд. 1. -- 1852 . -- 236 с.; Отд. 2. -- 1857. -- 336 стб., II с.; Отд. 3. -- 1857. -- 604 стб., II с; Отд. 4. -- 1857. -- 336 с.; Отд. 5. -- 1858. -- 462 стб.; Багалей Д. И., Миллер Д. П. Церковь и духовен-ство // Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его существования. -- Х., 1912. -- Т. 2. -- С. 859-900.. У Харкові світським осередком дослідження Харківської духовної консисторії була кафедра історії церкви при Харківському Імператорському університеті, яка особливо плідно працювала під керівництвом професора А. С. Лебедєва. У своїх роботах він неодноразово використовував архівні матеріали Харківської духовної консисторії, відтворюючи певні напрямки її діяльності. Слід зазначити, що Лебедєв був одним із перших у Російській імперії, хто ввів до наукового обігу матеріали архівних фондів консисторій Лебедев А. С. Исторические разыскания в южно-русских архивах. -- М., 1884. -- 48 с.; Лебедев А. С. О борьбе духовных властей в бывшей епархии Белгородской с суевериями ( по архивным документам Курской и Харьковской духовных консисторий ) // Киевская старина . -- 1890. -- Т. 28.-- С. 1-3; Лебедев А. С. О брачных разводах по архивным документам Харьковской и Курской духовных консисторий. -- М., 1887. -- 30 с..

Складовими для висвітлення обраної теми були також довідкові видання та підручники з діловодства, видання з так званими «практичними порадами» чи «посібниками», призначені для священиків та безпосередньо для працівників консисторій Вруцевич М. Руководство для консисторий, духовных следователей и духовенства. Законы о подсудности и производстве следствий по проступках священно-церковнослужителям.-- СПб., 1909. -- 240 с.; Чижевский И. Церковное письмоводство. Собрание правил, постановлений и форм к правильному ведению оного. -- Х., 1881. -- 318с.; Булгаков С. В. Настольная книга для священноцерковно-служителей. -- Изд. 3-е. -- К., 1913. -- 1230 с.. У них послідовно розглядалися майже всі форми документів, з якими вони стикалися у своїй повсякденній роботі та надавалися приклади їх правильного складання, роз'яснювалася прийнята в діловодстві ХІХ ст. термінологія.

Загалом дореволюційні автори зібрали і узагальнили великий фактичний матеріал, завдяки чому їх роботи не втратили своєї цінності. У той же час в цих дослідженнях помітне неповне висвітлення проблеми і декілька помилкових положень, що викликано недостатнім вивченням теми у той період і малим обсягом бази використаних джерел.

У радянській історіографії з відомих причин дослідження органів єпархіального управління майже не проводилось. Певний виняток становили аналіз документів консисторій, які містили узагальнену історико - демографічну інформацію Гозулов А. И. Очерки отечественной статистики: Краткий очерк. -- М., 1957. -- 180 с.; Палли Х. Воспроизводство населения Эстонии в XVII-XIX вв. // Брачность, рождаемость, смертность в России и СССР: Сб. ст. / Под ред. А. Г. Вишневского -- М., 1979. -- С. 214-229.; ставилось питання про достовірність монастирських прибутково-видаткових книг Иванов В. И. О достоверности монастырских приходно-расходных книг XVIII в. // Источниковедческое исследование по истории феодальной России. -- М., 1981. -- С. 83-115., робилися спроби досліджувати скарги населення на духовенство Мордвинцев В. Приходское духовенство по жалобам населения Левобережной Украины в XVIII в. // Материалы научно-теоретической конференции «Православие: история и современность». -- К., 1988. -- С. 51-68..

У 1970-1980-х роках спостерігається активізація досліджень з дипломатики та джерелознавства, що стала підґрунтям для появи робіт, присвячених джерелознавчому аналізу документів консисторії Шепелев Л. Е. Проблемы источниковедческого изучения делопроизводственных документов в государственных учреждениях XIX - нач. XX вв. // Источниковедение отечественной истории. -- М., 1976. -- С. 262-265; Янковая В. Ф. Русское делопроизводство в сборниках образцов документов конца XVII - начала XX вв. // Советские архивы. -- 1989. -- № 4. -- С. 23-31; Литвак Б. Г. О закономерностях эволюции делопроизводственной документации в XIX веке // Проблемы источниковедения истории СССР и специальных исторических дисциплин. -- М.; 1984 -- 294 с.. Однак історична проблематика складала лише незначну частину дослідницької тематики.

3 1990-хроків кількість наукових тем значно розширилася завдяки актуалізації раніше фактично забороненої проблематики. У середині 1990-х років з'явилисядослідження,авториякихнамагалисяосмислитирольПравославної церкви синодального періоду з сучасних методологічних позицій. Більшість цих робіт базується на нових матеріалах, які до цього не використовувалися дослідниками. Насамперед, треба відзначити роботи В. І. Ульяновського, О. П. Крижанівського Ульяновський В. І. Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навч. посіб.: У 3 кн. Кн. 1: Се-редина XV - кінець XVI століття. -- К., 1994. -- 256 с.; Крижанівський О. П., Плохій С. М. Історія церкви та релігійної думки України: У 3 кн. Кн. 3. -- К.,1994. -- 336 с.. Досить цінною для нас є монографія Г. М. Надтоки, в якій на фоні аналізу становища Православної церкви на початку XX ст. багато уваги приділено стану органів єпархіального управління, зокрема консисторії Надтока Г. М. Православна церква в Україні 1900-1917 рр. : соціально-релігійний аспект. -- К., 1998. -- 345 с.. Із сучасних узагальнюючих робіт з історії відносин церкви та держави синодального періоду слід відзначити працю В. А. Федорова Федоров В. А. Русская православная церковь и государство. Синодальный период. 1700 - 1917. -- М., 2003. --480 с..

Дослідженням діяльності консисторій та їх інтеграції в систему єпархіального управління в Україні присвячено лише декілька праць, до того ж більшість з них присвячена саме Київській консисторії. Серед них слід відзначити дисертацію В. С. Перерви, який дослідив статус єпархіальних органів влади та приходського духовенства в Київській митрополії наприкінці XVIII-XIX ст., праці О. Б. Прокопюк та О. В. Спінула, які також присвячені діяльності Київської консисторії, проте на більш ранньому відтинку часу -- XVIII ст. Перерва В. С. Статус єпархіальних органів влади та приходського духовенства в Київській митрополії наприкінці ХУШ-ХІХ ст.: Дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. -- К., 2001. -- 211с.; Прокопюк О. Б. Духовна консисторія в системі управління Київської митрополії 1721 -1786 рр. (кадрове наповнення та функціонування): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. -- К., 2006. -- 23 с.;Спінул О. В. Київська духовна консисторія у XVIII столітті // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Історія. -- 1997. -- Вип. 35. -- С. 34--42.

Дослідження з історії окремих єпархій України доповнюють уявлення про статус консисторії серед інших єпархіальних органів, надають інформацію для компаративного аналізу цієї інституції, а також через схожість структури та функцій консисторій -- для заповнення лакун, що існують при дослідженні діяльності ХДК. Тригуб О. П. Історія Херсонської єпархії (1775-1918 рр.). -- Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. -- Донецьк, 2001. -- 16 с.; Ластовський В. В. Переяславсько-Бориспільська єпархія у XVIII ст.: Дис.... канд. іст. наук: 07.00.01. -- К., 1998. -- 201 с.

Характерно, що інтерес до вивчення церковних управлінських структур прослідковується і в сучасній російській історичній науці. Слід назвати дослідження С.І. Алєксєєвої, спеціально присвячене Св. Синоду, як державній установі. Алексеева С. И. Святейший Синод в системе высших и центральных государственных учреждений пореформенной России 1856 - 1904 гг. -- СПб.; 2003. Вивчення системи управління на прикладі окремих єпархій представлене єдиною відомою нам роботою І. І. Юрганової, яка присвячена діяльності Якутської духовної консисторії в період 1870-1919 рр., який частково збігається з хронологічними рамками нашого дослідження. Юрганова И. И. Якутская духовная консистория: история становления и деятельности 1870 - 1919 гг.: Автореф. дис. ... канд. ист. наук.: 07.00.02. --Якутск, 2003; Её же. История Якутской епархии. 1870-1919 гг. (деятельность духовной консистории). -- Якутск, 2003. -- 19 с. З джерелознавчої точки зору документи Вятської духовної консисторії дослідив В. А. Бердинських. Бердинских В. А. Фонд Вятской Духовной Консистории как исторический источник // Вятская земля в прошлом и настоящем. -- Киров, 1995. -- Т. 1. -- С. 88-89.

Одним із перших об'єктивно спробував проаналізувати реформування внутрішнього устрою консисторії та єпархіального управління в цілому С. В. Римський, який серед джерел, що зберігаються в архіві Синоду знайшов та дослідив програму церковної реформи, що носила довгостроковий та багатоцільовий характер Римский С. В. Церковная реформа 60-70-х годов XIX века // Отечественная история. -- 1995. -- № 2. -- С. 166-175; Он же. Российская церковь в эпоху великих реформ. Церковные реформы в Рос-сии 1860-1870-х годов. -- М., 1999. -- 568 с..

Накопичення теоретичних знань із джерелознавства, удосконалення методів роботи з джерелами, застосування комп'ютерних методів обробки інформації привели до більш активного дослідження органів єпархіальної влади; залучення науковцями джерел консисторій сприяло загальному накопиченню інформації про різні напрямки діяльності цієї інституції.

На пострадянському просторі серед науковців, що досліджують документи консисторій, слід назвати Д. Н. Антонова і І. А. Антонову, С. Г. Кащенко, С. С. Смирнову, В. Л. Носєвіча, В. В. Канищева, Р. Б. Кончакова та інших, які всебічно вивчають матеріали метричних книг Антонов Д. Н., Антонова И. А. Метрические книги: время собирать камни // Отечественные архивы -- 1996. -- № 5. -- С. 29--42; Кащенко С. Г., Смирнова С. С. Некоторые предварительные итоги изучения метрических книг на севере России. Туксинский приход Олонецкого уезда // Информационный бюллетень ассоциации «История и компьютер». -- 2000. --№25.--С.146-164; Твердюкова Е. Д. Опыт исследования истории народонаселения Карелии конца XVIII - началаXX вв. по материалам метрических книг // Информационный бюллетень ассоциации«История и компьютер». -- 2001.--№ 10. -- С. 115-138.. Останнім часом вийшли друком дослідження, присвячені з'ясуванню рівня доходів духовенства в окремих єпархіях, що базуються на використанні архівних даних фондів консисторій Ельцов О. Д. Доходы духовенства от прихожан в Ярославской епархии в конце 18 - нач. 20 в. //Путь в науку. -- 2002. -- Вып. 7. -- С. 113-115; Печенеева И. А. Монастырское хозяйство в Марийском крае в 18 в. (по данным приходно-расходных книг Мироносицкой пустыни Царевококшайского уезда) // Марийский археографический вестник. -- Йошкар-Ола, 2001. -- № 11. -- С. 15-26; Федо рова И. О пастырском рубле: (Наказание штрафами церковного клира в православии) // Наука и религия. -- 2003. -- № 1. -- С. 34-35..

В Україні об'єктом уваги істориків здебільшого ставали документи консисторій з питань демографії Лиман І. Метричні книги як джерело з церковного устрою Південної України другої половини XVIII - першої половини ХІХ ст. // Наукові записки : Збірник праць молодих вчених та аспірантів. -- Т. 7. -- К., 2001. -- С. 197-211; Гузенков С. Метричні книги як джерело з локальної історії Південної України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. (за матеріалами про село Друга Миколаївка Бердянського повіту Таврійської губернії) // Студії з архівної справи та документознавства / Держкомархів України; УНДІАСД. -- К., 2003. -- Т. 9. -- С. 45--48; Мордвінцев В. Сповідальні кни-ги. -- К., 1995. -- № 3. -- С. 84-87; Він же. Метричні книги // Вісник Київського національного уні-верситету ім. Тараса Шевченка. Історія. -- К., 1999. -- Вип. 41. -- С. 12-15..

Т. В. Привалко, досліджуючи обліково-статистичні джерела з історії дворянства Лівобережної України кінця ХІХ -- початку ХХ ст., цілий розділ присвятила джерелам церковного обліку Привалко Т. В. Обліково-статистичні джерела з історії дворянства Лівобережної України кінця 19 - поч. 20 ст.: Автореф. дис.... канд. ист. наук: 07.00.01. -- К., 2007. -- 21 c..

Підбиваючи підсумки історіографічного огляду, слід констатувати, що вивчення Харківської духовної консисторії як найвищого колегіального органу Харківської єпархії синодального періоду спеціально не проводилося.

Певним винятком є праці В. П. Потоцького, який присвятив свою дисертацію релігійному сектантству в Харківській губернії, О. Кравченко, яка розробляла питання благодійності в Харківській єпархії. В них дослідники опосередковано торкаються питань, пов'язаних із компетенцією консисторії, та частково вводять до наукового обігу документи ХДК. Потоцький В. П. Релігійне сектантство в Харківській губернії (1861-1917): Автореф. дис....канд. іст. наук: 07.00.01. -- Х., 2004. -- 20 с.; Кравченко О. В. Благодійна діяльність Православної Церкви в Харківській єпархії (1799-1917 рр.): Автореф. дис.... канд. іст. наук: 07.00.01. -- Х., 2003. -- 20 с.

Про актуальність та перспективність залучання до наукового обігу джерел консисторії та церковних установ взагалі, свідчить навіть поява останнім часом окремого напрямку в архівознавстві -- церковного архівознавства, яке займається питаннями церковного діловиробництва, історії церковних архівів, церковної археографії тощо Архивы Русской Православной Церкви в прошлом и настоящем / Под ред. Е. В. Старости-на. -- М., 2000. -- 51 с.; Горькавая Г. П. Архивы православных приходов в ХХ в.: Возникновение, современное состояние и перспективы развития // Вестник архивиста. -- 1998. -- № 5 (47). -- С. 94-97; Бобков В. Н. Церковные и монастырские архивы Казанской губернии в первые годы советской власти // Археографический ежегодник за 1991 год. -- М., 1994. -- С. 195-199; Дудин А. Вятский епархиальный архив -- новый опыт епархиальной архивной системы // Вестник архиви-ста. -- М., 2001. -- Спец. вып.: 2000-летию Рождества Христова посвящается. -- С. 235-246; Ста-ростин Е. В., Сидорова Н. Ю. Церковные архивы России: (Опыт создания справочника) // Вестник архивиста. -- 1993. -- № 1 (13). -- С. 96-100..

Зокрема, у підрозділі 2.1. «Джерельна база, методологія і методи дослідження» з'ясовано що для виконання дисертації була залучена репрезентативна джерельна база, представлена як опублікованими, так і архівними документами, матеріалами преси тощо. Важливе значення має опрацювання опублікованих джерел з історії єпархіального управління та Православної церкви Синодального періоду. Саме вони були покладені в основу попередньої історіографії -- «Полное собрание законов Российской империи», «Устав Духовных Консисторий», «Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству православного исповедания Российской империи» тощо. Звернення до таких документів набуває особливого значення, оскільки синодальний період історії Руської православної церкви характеризується яскраво вираженими номенклатурними, відомчими рисами її діяльності. Уся діяльність консисторії була організована відповідно до цих нормативних документів, починаючи від формування штату та діловодства цієї інституції до прийняття конкретних рішень по справах, що розглядалися.

Церковна преса, ідейна монолітність якої зазнала розладів лише після 1905 р., складалася переважно з офіційних видань. З кінця 1860-х років таким основним друкованим органом в Україні були «Єпархіальні відомості».

Основою для написання роботи стали саме архівні матеріали. Це пов'язано, по-перше, із нерозробленістю цієї теми в історіографії, а по-друге з тим, що опубліковані джерела мали офіційний, публічний характер, що не сприяє глибокому та об'єктивному дослідженню проблеми. Найбільша кількість документації, що стосується, власне, діяльності Харківської духовної консисторії, а також усіх сфер єпархіального життя, була створена в консисторській канцелярії чи надсилалася туди благочинними та священнослужителями. Особливості фондоутворення призвели до відкладення більшої частини документальних джерел в одному фонді -- в архівному фонді Харківської духовної консисторії (Ф. Р. -- 40). Фонд Харківської консисторії складається з понад 90 тисяч справ, що відкладалися у 1800-1918 рр. і були внесені до 113 описів. Більшість зі справ архівного фонду ХДК -- це різноманітні скарги, запити, повідомлення, доноси, рапорти тощо. Фрагментарність цих джерел викликає певні ускладнення під час їх аналітичної обробки. Об'ємні справи, як правило, присвячені проблемам єпархіального рівня. Будуючи дисертацію на комплексному аналізі справ цього архівного фонду, авторка ввела до наукового обігу значну кількість документів та вперше надала їх загальну характеристику та класифікацію.

Доведено, що фонд ХДК являє собою величезний за обсягом і досить повний масив документальних джерел різних видів з історії діяльності Руської православної церкви в Харківській єпархії. Документальна складова зазнала порівняно незначних втрат, і в цілому можна констатувати багатогранність інформаційної бази, її повноту та хронологічну послідовність.

Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження складає система наукових принципів і методів пізнання, спрямованих на об'єктивне, всебічне висвітлення подій, фактів та явищ.

На початковому етапі дослідження важливими були метод архівної евристики та формулярного аналізу. При роботі з такими масовими джерелами як метричні, обшукові та

сповідальні книги, послужні списки тощо, доцільним є застосування вибіркової евристики -- тобто опрацювання найбільш типових документів, формуляр і зміст яких дозволяє зробити узагальнюючі висновки щодо усього комплексу джерел. Такий підхід дозволяє значно оптимізувати роботу.

Для з'ясування особливостей фіксації інформації у джерелах фонду ХДК використано джерелознавчий метод формулярного аналізу, який дозволяє ідентифікувати джерела та простежити еволюцію їх формулярів.

У роботі зроблено акцент також на порівняльно-історичному, історико-системному, історико-генетичному, герменевтичному та інших методах.

Так, порівняльно-історичний метод, у процесі з'ясування головних напрямків діяльності консисторій в загальноросійському масштабі, дозволив виявити інформацію для компаративного аналізу, а також через схожість структури та функцій цієї інституції, використати її для заповнення лакун, що існують у фонді документів ХДК.

Принцип системності забезпечує дослідження історії Харківської єпархії та її складових частин як єдиного цілого, як системи. Руська православна церква -- система надзвичайно складна і багатофакторна. Яке б глибоке знання ми не одержали щодо кожного з цих факторів, уявлення про історію ХДК та комплекс документів, що відклався в архіві в результаті її діяльності, буде неповним, якщо поза увагою залишаться зв'язки документів, їх взаємодія і взаємообумовленість. Для нашого дослідження визначення цих взаємозв'язків набуває особливого значення, оскільки консисторія мала надзвичайно широкий спектр управлінських та судових повноважень і, як зазначали сучасники, була «установою змішаного, тобто державно-церковного характеру».

Для групування джерел у комплекси та означення конкретних результатів дисертаційного дослідження було застосовано методи систематизації, класифікації та типологізації.

Завдяки застосуванню історико-антропологічного підходу, духовна консисторія та її документи отримали «живе обличчя», наповнилися постатями неформальних діючих осіб -- звичайних прихожан та священиків Харківської єпархії.

У другому розділі «Харківська Духовна консисторія: організаційні засади, компетенція та діловодство» розкрито діяльність ХДК у досліджуваний період як головного колегіального органу управління єпархією з надзвичайно широким спектром управлінських і судових повноважень.

У підрозділі 2.1. «Компетенція Харківської духовної консисторії» з'ясовано, що в компетенції Харківської духовної консисторії поєднувалися виконавчі, адміністративні та судові функції. Розкривається структура ХДК, що включала «присутствіє» і канцелярське відділення.

Коло повноважень духовної консисторії було надзвичайно широким, воно охоплювало майже всі аспекти тогочасного життя єпархії та й країни в цілому.

Встановлено, що церковному суду підлягали цивільні справи духовних осіб за скаргою на них, якщо вони нехтували службовими обов'язками; справи, що порушувалися через право користування церковною нерухомістю або іншим майном; позови і скарги на церковні установи; всі суперечки між духовними і приватними особами тощо. Також церковному суду підлягали всі справи, що мали відношення до народження, смерті, сповіді, виправлення помилок у метричних книгах, справи шлюбного права, накладання єпитимії тощо. Розкрито значний арсенал покарань для підтримки церковної дисципліни: від догани, штрафу, єпитимії та тілесного покарання до реального позбавлення волі в монастирі на виправних роботах чи навіть заслання до Сибіру.

Визначається нормативна база, на яку спиралася консисторія у своїй діяльності (Устав Духовних Консисторій, накази Св. Синоду), а також місце в цьому канонічної літератури, архієрейських збірок.

Юридично влада консисторії здавалася всеохоплюючою, але надмірний контроль з боку держави за різними сферами церковного життя ускладнював функціонування цих представницьких органів. Фактично консисторія протягом ХІХ ст. перетворилася на складову загальнодержавного адміністративного апарату, що негативно впливало на її духовні функції.

Доводиться, що спроби реформування внутрішнього устрою консисторії та єпархіального управління мали певні позитивні результати, але були частковими і несвоєчасними. Найважливішим і найбільш суттєвим недоліком вважалося поєднання двох функцій консисторії: управління і суду. Деякі реформи, що проводилися на єпархіальному рівні харківськими архієреями і сприяли удосконаленню роботи ХДК, не могли докорінно змінити ситуацію.

У підрозділі 2.2. «Робота присутствія та канцелярії Харківської духовної консисторії» показані засідання її «присутствія», що були основною формою функціонування ХДК, розглянутий режим роботи, кадрове наповнення.

З'ясовані співвідношення її повноважень із архієрейськими. Харківська духовна консисторія підпорядковувалася безпосередньо архієрею, справи у ній мали пройти по своєрідному колу.

На місцях духовна консисторія діяла шляхом делегування частини своїх повноважень духовним правлінням та благочинним.

Відзначено, що відношення між консисторією та владиками не завжди складалися: архієреї доволі часто до консисторських постанов ставилися без довіри, повертали справи для нового перегляду. Деякі архієреї активно втручалися у справи «присутствія» та намагалися певними заходами оптимізувати його роботу. Значного реформування Харківська консисторія зазнала під час керівництва єпархією владикою Інокентієм -- цей діяльний архієрей впорядкував консисторське діловодство, більш конкретно окреслив посадові обов'язки кожного члена консисторії і духовних правлінь. Протягом ХІХ ст. спостерігається зростання впливу Св. Синоду на внутрішнє життя єпархії, особливо на кадрові питання, що набуває згодом й законодавчого оформлення.

Доведено, що гострим питанням упродовж усього існування Харківської консисторії залишалося матеріальне становище її службовців та священнослужителів взагалі та розглянута низка заходів для покращення стану справ. Звернуто увагу на проекти реформ зі спрощення і прискорення консисторського діловодства, спеціальної підготовки службовців консисторії.

У підрозділі 2.3. «Діловодство Харківської духовної консисторії» розкривається організація системи діловодства консисторії.

У ХДК було створено чотири організаційні підрозділи, котрі називалися «столами» і займалися певним колом питань. Очолювали ці підрозділи столоначальники, яких призначав єпархіальний архієрей.

З'ясовано, що законодавством була закріплена не тільки складна система документообігу, але і регламентувалася форма документів. Це дозволяло уникнути плутанини у роботі консисторії та сприяло формуванню справ із однотипною структурою.

Встановлено, що вид документа визначався посадовими і соціальними відносинами автора й адресата, призначенням документа та обумовлював не тільки його структуру, але й спосіб викладення певної інформації. Була скрупульозно продумана послідовність обробки документів у канцелярії. Створена система позначок (про отримання, реєстрацію, направлення на виконання) давала повну можливість прослідкувати всю історію документа.

Доведено також, що була створена ефективна і багаторівнева перевірка документів ХДК як на місцевому рівні -- парафіянами і благочинними, так і консисторським керівництвом -- під час планових перевірок, перед відправленням документації в архів. Виявлені факти покарання священиків за недбалість у веденні метричних та сповідальних книг тощо, а також факти відновлення пропущених актів за рішенням церковного начальства.

З'ясовано, що архів ХДК перебував у гарному стані і відповідав усім тогочасним вимогам безпеки. Групування документальних матеріалів у консисторському архіві за хронологічно-структурною ознакою було кроком уперед, порівняно зі створенням описів за іншими системами.

Ці заходи забезпечили належний рівень збереження документів: втрачена лише незначна їх частина, більшість із них у гарному технічному стані і придатна для використання дослідниками.

Третій розділ «Основні напрямки діяльності консисторії» доводить, що ХДК мала надзвичайно широкий спектр функцій та повноважень. Це обумовило формування різних напрямків її діяльності, із яких ми дослідили в дисертації церковну реєстрацію актів громадського стану, призначення церковних покарань та господарчо-економічну діяльність Православної церкви в Харківській єпархії. Комплекси джерел консисторії з цих питань якнайширше представлені в кількісному відношенні, відрізняються хронологічною рівномірністю та незначними втратами документальної складової. харківський консисторія духовний діловодство

Зокрема, у підрозділі 3.1. «Діяльність Харківської духовної консисторії з реєстрації актів громадського стану» було досліджено матеріали церковного обліку населення, обов'язок здійснювати який покладався на консисторію. Документальна спадщина ХДК містить значний комплекс таких документів -- метричні книги, шлюбні обшуки, шлюборозлучні справи, які мають значний інформаційний потенціал щодо питань демографічної історії регіону. Облік населення був регламентований на законодавчому рівні; були також чітко визначені вимоги заповнення цих документів.

Встановлено, що за неналежне ведення цих документів священики каралися доганою, грошовим стягненням, позбавленням місця тощо. За всякого роду неточності в актах смерті, народження та шлюбу, як у книгах, так і в копіях, що видавалися й засвідчувалися, винний міг бути позбавлений усіх прав і майна та засланий до Сибіру. Відновлення пропущених чи помилкових записів у актах відбувалося тільки на підставі спеціального рішення консисторії.

З'ясовано, що процедурі реєстрації шлюбу передувало проведення священиком всебічного збору інформації про наречених, яка б посвідчувала відсутність перепон до нього, і запис цього до книг шлюбних обшуків. Також саме до консисторії зверталися за необхідності отримати дозвіл на шлюб при існуванні можливої спорідненості між нареченими чи недосягненням ними шлюбного віку тощо.

Була розглянута також процедура розлучення та визнання шлюбів недійсними. Досліджені всі можливі випадки розірвання шлюбу, зазначені у законодавстві Російської імперії.

За матеріалами цих документів, можуть бути досліджені такі демографічні показники, як рівень і сезонний характер народжуваності і смертності, вікова структура населення, вікові особливості укладення шлюбів, причини та кількість розлучень, соціальний статус та професійна приналежність наречених тощо.

Підрозділ 3.2. «Діяльність Харківської духовної консисторії в сфері призначення церковних покарань: випадки призначення, форми, терміни» демонструє усі засоби, що застосовувалися консисторією для підтримання церковної дисципліни.

Справи з призначення єпитимій -- найбільш поширеного дисциплінарного стягнення -- демонструють усі засоби з арсеналу консисторії, що застосовувались для підтримання церковної дисципліни та моральності в суспільстві -- молитви, щире каяття, суворий піст, поклони, заслання до монастиря на термін до 7 років тощо. Розглянута суть єпитимії не лише як суто по-карального засобу, а й добровільного виконання тих чи інших «благочестивих справ», які призначав духівник. На представників церкви могли бути накладені різні покарання -- від доган, посилення нагляду, штрафу, зауважень до повного відсторонення від службових обов'язків.

Розглянуті випадки накладання єпитимії: перелюб, народження позашлюбної дитини, злочини, скоєні з необережності, під час самооборони, за спробу самогубства тощо. У деяких випадках єпитимія призначалася також разом з покаранням за деякі кримінальні злочини чи навіть заміняла їх. Розглянуто механізм взаємодії консисторії з цивільним судом, особливо при розгляді злочинів, що тягнули за собою кримінальну відповідальність.

Встановлено, що ХДК своєю владою могла накласти єпитимію на представників будь-якого стану: селян, міщан, представників купецтва, дворян, духовенства та військових.

У підрозділі 3.3. «Господарчо-економічна діяльність Харківської духовної консисторії» проведене дослідження діяльності ХДК дає змогу поглянути на церкву як на повноправного суб'єкта господарчо-економічної діяльності. Досліджуючи діяльність ХДК, можна більш об'єктивно розглянути господарчу діяльність православних монастирів, архієрейських будинків на території Харківської єпархії та звичайних церков, бо звітна документація про це надходила саме до консисторії.

Саме консисторія визначала доцільність придбання нерухомості, промислів, укладала контракти на оренду землі, торгових об'єктів, що належали церкві.

Доведено, що саме на консисторію покладався обов'язок забезпечити збереження церковного майна шляхом його страхування та примноження -- вкладати гроші в кредитні білети, акції; координувати благочинну діяльність; консисторія виступала ініціатором збору пожертв і затвердження використання зібраних коштів; збору відомостей про дарування чи залишення у спадок грошей чи коштовних речей на користь церкви; опікування малозабезпеченими священнослужителями єпархії, надання їм позик, квартирних дотацій тощо. Кожна церква чи монастир м. Харкова та всієї єпархії майже щорічно звітували перед консисторією про свої джерела прибутків, які випливали зі специфічної ролі церкви як культової організації: плати мирян за треби, продаж свічок, «карнавкові» та «гаманцеві» збори. Інформація про матеріальний стан подавалася окремими відомостями про видаток, прибуток і залишки грошових сум та капіталів. Ретельне ведення зазначених документів вважалося одним із важливих обов'язків священно-церковнослужителів.

У висновках відображено основні наукові та практичні результати дисертації, сутність яких полягає у наступному.

Аналіз стану наукової розробки теми дозволив констатувати, що ґрунтовного вивчення діяльності Харківської духовної консисторії та архівних документів, що відклалися в результаті цієї діяльності, спеціально не проводилося. Це дає підстави говорити про актуальність і своєчасність студіювання проблеми.

Джерельна база роботи, представлена, перш за все, документами архівного фонду ХДК, є достатньо широкою та репрезентативною для відтворення багатьох питань з історії ХДК та єпархіального управління Харківської єпархії. Аналіз справ ХДК доводить, що їх дослідження дозволяє відтворити окремі аспекти діяльності управлінських і судових церковних установ, бо наочно показує найгостріші проблеми та повсякденну діяльність цїєї організації. Видова палітра документів ХДК дуже широка -- понад 20 видів. Виділено 15 тематичних блоків справ, що утворилися по всій вертикалі церковного управління. Була розроблена класифікація джерел з фонду ХДК за трьома напрямами: за походженням, тематикою справ та за видами документів.

ХДК була головним колегіальним органом управління єпархією із надзвичайно широким колом повноважень, яке охоплювало майже всі аспекти тогочасного життя єпархії. Зокрема, важливою частиною роботи консисторії було відправлення судових обов'язків. Структура ХДК включала «присутствіє» і канцелярське відділення, через яке проходило оформлення майже всіх справ єпархії. Основною формою функціонування Харківської духовної консисторії були засідання її «присутствія».

Неодноразово виникало питання про реформу неповороткої системи єпархіального управління та духовного суду. Спроби їх реформування мали певні позитивні результати, але були частковими і несвоєчасними. Здебільшого вони були спрямовані на удосконалення та прискорення консисторського діловодства, покращення матеріального забезпечення службовців консисторії, заснування світського прокурорського нагляду за виконанням православним духовенством своїх духовних обов'язків, відділення суду від адміністрації архієрея тощо. Деякі реформи, що проводилися на єпархіальному рівні харківськими архієреями і сприяли удосконаленню роботи ХДК, не могли докорінно змінити ситуацію.

Структура праці організаційних підрозділів канцелярії -- столів -- забезпечувала рух справ на досить високому рівні для того часу; певні вади справочинства консисторії були притаманні й іншим присутнім місцям. Законодавством закріплювалася складна система документообігу та регламентувалася форма документів, що дозволяло уникнути плутанини у роботі консисторії.

Існувала чітка регламентація та контроль з боку держави за документами ХДК; ефективна і багаторівнева система їх перевірки. Встановлено, що архів консисторії більшу частину свого існування відповідав усім тогочасним вимогам безпеки і зберігання документів, що забезпечило належний рівень їх збереження. Визначені принципи групування документальних матеріалів у консисторському архіві за хронологічно-структурною ознакою. Реєстрація актів громадського стану була важливою частиною діяльності ХДК. Консисторія фіксувала весь життєвий цикл людини: народження -- одруження - смерть. Документально ці події засвідчувалися в метричних книгах, шлюбних обшуках. Саме консисторія розглядала позови про розлучення та визнання шлюбів недійсними. Кожен такий випадок розглядався окремо консисторією упродовж тривалого часу із залученням свідків, наведенням речових доказів, призначенням експертиз. Знайдені факти покарання священиків за недбалість в оформленні цих документів, а також факти відновлення пропущених актів рішенням церковного начальства.

Призначення церковних покарань було одним із головних напрямків у діяльності консисторії. Найбільш поширеною мірою дисциплінарного стягнення була епитимья. З'ясовано, що консисторія застосовувала багато засобів для підтримання церковної дисципліни та моральності в суспільстві, був розроблений механізм взаємодії консисторії з цивільним судом при розгляданні злочинів, що тягнули за собою кримінальну відповідальність.

Консисторія, представляючи інтереси Православної церкви в Харківській єпархії, була повноправним суб'єктом господарчо-економічної діяльності: володіла нерухомістю, землею, промисловими підприємствами, торговельними об'єктами; організовувала сбори пожертв, займалася благодійністю тощо. Доведено, що саме на консисторію покладався обов'язок забезпечити збереження церковного майна шляхом його страхування та примноження -- вкладання грошей у кредитні білети, акції, сдавання майна в оренду. До консисторії також надходила інформація про традиційні прибутки духовенства -- продаж свічок, плату за треби тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Селевич Ю. Л. Джерела з історії сімейно-шлюбних відносин XIX-

XX ст. в Українї. / Ю. Л. Селевич // Матеріали міжнародної наукової конферен

ції «Релігія і церква в історії України», Полтава, 14--16 вересня 2005 р. -- Пол

тава. --2006., С. 360-369.

Селевич Ю. Л. До історії церковних покарань : використання єпити-

мьї в практиці церковного суду / Ю. Л. Селевич // Краєзнавство. -- 2006. --

№1-4. --С. 141-144.

Селевич Ю. Л. Харківська Духовна Консисторія : історіографічний

...