Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВІДБУДОВА ТА ДІЯЛЬНІСТЬ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ

ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ (1943 - 1950 рр.)

Спеціальність 07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

КАЛІБОВЕЦЬ СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 94(477):304.4”1943/1950”

КИЇВ-2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії для гуманітарних факультетів

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор

Мінгазутдінов Алік Фасхутдінович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор-консультант кафедри

історії для гуманітарних факультетів

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Король Віктор Юхимович,

Київський національний університет

культури і мистецтв,

професор кафедри культурології

кандидат історичних наук, доцент

Петасюк Олена Іванівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри новітньої історії України

Захист відбудеться 15 березня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 13 лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент О. І. Божко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, 6 додатків (6 с.), списку використаних джерел і літератури (24 с., 271 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 227 сторінок.

Вступ. Актуальність теми. Важким випробуванням матеріальних і духовних сил українського народу був період Другої світової війни і післявоєнного відродження народного господарства і культурного життя. Неоціненну роль у зміцненні морального духу населення України, мобілізації людей на подолання труднощів воєнного і повоєнного часу відігравали засоби культури. Чільне місце у вихованні трудівників міста і села, підвищенні їхнього освітнього і культурного рівня посідали культурно-освітні установи - клуби, бібліотеки, музеї. Тим часом їх діяльність ще не була предметом спеціального наукового дослідження. Тому розробка обраної теми становить значний інтерес і актуальність, як з точки зору заповнення певної прогалини у вивченні та відтворенні повномасштабної картини розвитку українського суспільства в роки війни з фашизмом і повоєнної відбудови країни, так і з точки зору творчого використання нагромадженого історичного досвіду. Осмислення, всебічний аналіз складних і суперечливих процесів розвитку української культури в зазначений період може сприяти успішному розв'язанню актуальних проблем культурного будівництва в незалежній Українській державі на сучасному етапі

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах науково-дослідної теми „Історія формування і розвитку Української держави” (державний реєстраційний номер 01БФ046-01), включеної до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є мережа культурно-освітніх закладів Лівобережної України.

Предметом дослідження є форми та методи діяльності культурно-освітніх закладів Лівобережної України в 1943-1950 рр.

Хронологічні рамки охоплюють період від початку звільнення території України від фашистських загарбників у 1943 році до 1950 р. - кінця першої післявоєнної п'ятирічки.

Географічними межами дослідження є територія Лівобережної України, а саме Полтавська, Запорізька, Чернігівська, частина Дніпропетровської, Київської, Херсонської областей.

Мета дослідження: на основі аналізу й узагальнення архівних та опублікованих джерел, матеріалів періодичної преси комплексно дослідити процес відбудови та діяльності культурно-освітніх закладів України наприкінці війни та в повоєнний період, його сутнісних особливостей, потенціалу, результатів і наявних суперечностей.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- охарактеризувати історіографію та джерельну базу теми дослідження;

- проаналізувати загальні тенденції та особливості відбудови культурно-освітніх закладів на завершальному етапі війни і в повоєнний період;

- висвітлити стан підготовки і розстановки кадрів культосвітніх працівників;

- дослідити форми і методи діяльності клубних установ України у повоєнний час;

- узагальнити досвід діяльності бібліотек України в 1943-1950 рр.;

- проаналізувати форми роботи музейних установ України у досліджуваний період.

Методологічну основу роботи склали принципи історизму, об'єктивності, науковості. У роботі застосовувався системний підхід, що дало змогу комплексно дослідити проблематику і визначити потенціал культурно-освітніх закладів, що діяли у період з 1943 до 1950 років. У дисертації використані загальнонаукові (аналізу, типологізації), історичні (реконструкції, проблемно-хронологічний, порівняльний, системний) методи пізнання. Поєднання цих методів дозволило реалізувати поставлену мету та завдання дисертаційного дослідження.

Наукова новизна дисертації полягає у дослідженні комплексу проблем, які ще не були об'єктом і предметом окремого наукового дослідження у запропонованих хронологічних межах. Проаналізовано стан наукової розробки зазначеної теми в контексті переосмислення напрацювань вітчизняних істориків та здійснено аналіз джерельної бази дослідження; проведено комплексне історико-теоретичне дослідження процесу відбудови та діяльності культурно-освітніх закладів Лівобережної України у 1943-1950 роках, враховуючи їх особливості як культурно-освітньої інституції і частини духовного життя тогочасного суспільства. У порівнянні з наявною науковою літературою більш повно розкрито вирішення проблеми кадрового забезпечення культурно-освітніх установ, особливості діяльності клубів серед різних верств населення; виявлено нові форми роботи бібліотечних закладів на селі; вперше узагальнено маловідомі факти діяльності музейних установ при вищих навчальних закладах та ін.

Узагальнений матеріал дав змогу виявити позитивні та негативні моменти в діяльності культурно-освітніх закладів в культурному житті та в пропагандистській системі радянської влади. Висвітлено фактичний рівень культурного обслуговування культосвітніми закладами населення Лівобережної України.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що її результати можуть бути використані при читанні лекційних курсів та спецкурсів, передбачених освітньо-професійними програмами підготовки фахівців зі спеціальностей за напрямками „Історія України” та „Культура” у вищих навчальних закладах України, зокрема курсів „Історія України”, „Основи музейної справи”, „Теорія бібліотечної справи”; при підготовці навчальних посібників та підручників з історії України та історії української культури, а також використовуватися при викладанні прикладної культурології.

Наукова апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та результати дисертаційного дослідження апробовані автором у виступах, доповідях та повідомленнях на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Проблеми історії та історіографії України” (Київ, 2007), „Трансформаційні процеси в сучасній українській культурі” (Київ, 2007), „Шевченківська весна” (Київ, 2007), „Проблеми історії та історіографії України” (Київ, 2008), „Проблеми історії та історіографії України” (Київ, 2009).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 5 наукових статей, виданих у провідних фахових виданнях, а також 5 тез доповідей на наукових конференціях. Усі публікації виконані одноосібно.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі „Історіографія та джерельна база дослідження” проаналізовано стан наукової розробки проблеми та подано характеристику джерельної бази дисертації.

Історіографія. У більшості наукових праць радянського періоду діяльність культурно-освітніх закладів в 1943-1950 рр. розглядається в контексті відбудовчих процесів в УРСР у повоєнний період Коваль М. В. Общественно-политическая деятельность трудящихся Украинской ССР в период Великой Отечественной войны / М. В. Коваль. - К.: 1977. - 264 с.. Праці, що дають можливість дослідити відбудову та діяльність культурно-освітніх закладів УРСР у 1943-1950 рр., хронологічно можна розподілити на дві групи. До першої групи включено праці радянських дослідників, написані у 1944-1991 рр., до другої - сучасна історіографія за часів незалежної України.

Виконуючи переважно ідеологічну функцію, публікації 1940-50-х рр., фактично були виступами, розширеними до формату статей, брошур і книг за рахунок фактажу й агітаційно-пропагандистських матеріалів. Йдеться, зокрема, про статті Овчаренко П. Розквіт української радянської культури / П. Овчаренко // Культурно-освітня робота. - 1947. - №3. - С. 15-19;  Розгортати  всенародне будівництво культосвітніх закладів // Культурно-освітня робота. - 1948. - № 3. - С. 1- 4; Соколовський В. Зростає культура колгоспного села / В. Соколовський // Культурно-освітня робота. - 1949. - № 10. - С. 13-16., які були вміщені на сторінках періодичних видань. Зазначені публікації в силу обмеженості джерельної бази носили не стільки науковий, скільки прикладний характер.

Праці кінця 50-х початку 60-тих років ХХ ст. відображають офіційний розрив з політикою сталінізму, що дав поштовх до розширення тематики історичних досліджень. Особливе місце в дослідженнях радянського періоду культурного будівництва посідали публікації Золотоверхий І. Д. Розвиток української радянської соціалістичної культури / І. Д. Золотоверхий. - К.: Радянська Україна, 1957. - 30 с.; Жирнов В. Розвиток радянської соціалістичної культури / В. Жирнов - М.: Госполитиздат, 1952. - 159 с., присвячені питанням розвитку української культури. Їх автори частково торкалися і роботи культосвітніх установ. Дослідженню питань культурного будівництва в Україні були присвячені праці І. Д. Золотоверхого, М. В. Коваля, К. З Литвина Золотоверхий І. Д. Історія Радянської культури (Короткий нарис). - К.: Радянська школа, 1966. - 245 с.; Коваль М. В. У битві з фашизмом /

М.В. Коваль - К., Видавництво АН УРСР, 1964. - 144 с.; Литвин К.З. Розквіт культури Радянської України / К.З. Литвин - К.: Держполітвидав УРСР, 1954. - 78 с. та ін. У них на різноманітному за своїм характером фактичному матеріалі показано процес розвитку культури республіки, дано характеристику її складових. Разом з тим, аналіз робіт українських радянських істориків показує, що питання культурного розвитку України в період відбудови народного господарства не знайшли в них достатнього висвітлення.

З цієї ж групи видань велику значимість мали праці з історії української радянської культури, у яких, поряд з проблемами, пов'язаними з культурними перетвореннями у післявоєнний період, на основі архівних документів наводяться факти про розвиток мережі клубних установ, бібліотечної справи в Україні Розвиток української радянської культури за роки Радянської влади. - К.: Наукова думка, 1967. - 368 с.. Зокрема, питання розвитку культурно-освітньої роботи в Україні у 1946-1950 рр. було висвітлено у параграфі колективної монографії, автором якого є І. В Бохан. З'явились фундаментальні багатотомні праці з висвітленням деяких питань розвитку і діяльності культосвітніх закладів Київської, Чернігівської, Запорізької, Полтавської областей в період відбудови народного господарства УРСР Історія міст і сіл Української РСР: в 26 томах / За ред. П. Т. Тронька: АН УРСР, Ін-т Історії. - Запорізька область. - К: Гол. редакція Українська Радянська Енциклопедія, 1970. - 765 с; Історія міст і сіл Української РСР: в 26 томах / За ред. П. Т. Тронька: АН УРСР, Ін-т Історії. - Чернігівська область. - К: Гол. редакція Українська Радянська Енциклопедія, 1972. - 779 с. та ін.. Один з розділів ґрунтовної праці А. В. Санцевича Санцевич А. В. Проблеми історії України післявоєнного періоду в радянській історіографії / А. В. Санцевич - К.: Наукова думка, 1967. - 255 с. присвячений історіографії культурного будівництва в Україні у повоєнний час.

Ряд ґрунтовних праць з питань духовного розвитку українського суспільства з'явились в 1970-і-1980-і роки. Значний інтерес становить монографія Є. В. Сафонової Сафонова Є. В. Ідейно - виховна робота Комуністичної партії серед трудящих визволених районів України в роки Великої Вітчизняної війни (1943-1945) / Є. В. Сафонова - К.: Видавництво Київського університету, 1971. - 211 с., деяким питанням культури приділено увагу у роботі В. Ю. Короля Король В. Е. Сила великой дружбы / В. Е. Король - К.: Вища школа, 1985. - 119 с.. На великому архівному матеріалі в них досліджено форми і методи масово-політичної діяльності партійних організацій, в тому числі роль культурно-освітніх закладів в ідейно-виховній роботі серед трудящих України. У дослідженні Л. Г. Мельника та В. Ю. Короля Мельник Л. Г Деятельность партийных организаций по укреплению научного и культурного сотрудничества народов СССР (1941-1945) / Л. Г. Мельник, В. Е Король // Научные труды по истории КПСС. - 1985. - № 135. - С. 51-56. розкрито діяльність українських закладів культури у радянському тилу, показано роль місцевих органів та представників народів СРСР у збереженні евакуйованих культурних цінностей та допомогу, яку надавали республіки Радянського Союзу Україні у відновлені музейних фондів у 1943-1945 роках.

Другу групу досліджень репрезентують праці сучасної вітчизняної

історіографії. Із набуттям Україною державної незалежності, визначення того, що духовне життя минулих років здобуло та втратило, отримало ще більшу актуальність, а науковці можливість вивчати явища на дійсно науковій, а не ідеологізованій основі. З'явились можливості осмислити історичне минуле у відмінних від попередніх років умовах наукового пошуку. Зокрема, у працях В. І. Юрчука, В. М. Русанівського, Г. Д. Вервеса Юрчук В. І. Культурне життя в Україні у повоєнні роки: світло і тіні / В. І. Юрчук. - К., 1995. - 80 с.; Культура українського народу: [навч. посіб.] / В. М. Русанівський, Г. Д. Вервес та ін. - К.: Либідь, 1994. - 272 с. розглядаються основні тенденції суперечливого культурного процесу в Україні у повоєнний час. Значну наукову цінність мають праці та колективні дослідження історії культури України, де відображено форми і методи діяльності культурно-освітніх установ у повоєнні роки Історія бібліотечної справи в Україні. Зб. наукових праць. - К., 1997. - 112 с; Полтава. Історичний нарис. - Полтава, 1999. - 280 с.; Попович М.В Нарис історії культури України / М. В. Попович. - К.: АртЕк, 1999. - 728 с.. Збитки, завдані закладам культури, науки та освіти під час Великої Вітчизняної війни відображені у праці Коваля М. В. „Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.)”Коваль М. В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.). - К.: Альтернативи, 1999. - 336 с.; Баран В. К., Даниленко В. М. Україна в умовах системної кризи (1946-1980-і рр.). - К.: Альтернативи, 1999.  - 304 с.. Дане дослідження містить значний статистичний і фактологічний матеріал, що є вагомим внеском у вивчення деяких питань досліджуваної теми. Сучасну історіографію даної теми розширює книга „Історія української та зарубіжної культури” Історія української та зарубіжної культури: [навч. посіб.] / С.М. Клапчук,

Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. - К.: Знання - Прес, 2007. - 358 с..

Відбудові та діяльності культурно-освітніх закладів УРСР у перші повоєнні роки присвячені кандидатські дисертації Логвинової В. І. та Бохана І. В. Логвинова В. И. Борьба КП(б)У за восстановление и развитие деятельности культурно-просветительных учреждений Советской Украины в 1943-1950 гг.: дис. ... канд. ист. наук / Логвинова В. И. - К., 1951. - 328 с.; Бохан И. В. Деятельность культурно-просветительных учреждений Украины по

комунистическому воспитанию трудящихся (1943-150 гг.): дис. ... канд. ист. наук: № 571 / Бохан Иван Васильевич. - К., 1968. - 295 с.. Вони, хоча і написані в історико-партійному плані, мають великий фактичний матеріал, що представляє інтерес для спеціалістів. У кінці 1990-х років питанню відродження культури повоєнної України були присвячені декілька дисертаційних праць. З нових позицій до висвітлення культури у повоєнний час підійшли у своїх дисертаціях О. Замлинська, М. Ткаченко. Зокрема, О. Замлинська, що вивчала культурні процеси в Україні 1943-1953 років, зосередила свою увагу на таких аспектах життя суспільства України як освіта, наука, мистецтво та література. Дослідженню стану музеїв республіки під час Другої світової війни, вивезенню музейних фондів в глибокий тил, заходам щодо збереження евакуйованих музейних фондів, функціонуванню музеїв за нацистського режиму та масштабу втрат українських музейних фондів присвятив свою працю М. Ткаченко Замлинська О.В. Культурне життя в Україні 1943 - 1953 рр.: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Замлинська Олена Володимирівна. - К., 1995. - 219 с.;

Ткаченко М.І. Музеї України під час Другої Світової війни (1939-1945 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Ткаченко Михайло Іванович. - К., 1996 - 223 с..

Отже, історіографічний огляд наукових праць, які безпосередньо або побіжно висвітлюють культурне життя УРСР у повоєнні роки, дає змогу підсумувати, що нині не існує комплексного узагальнюючого дослідження, яке б відображало діяльність культурно-освітніх установ України у 1943-1950 рр.

Джерельна база дослідження включає масив документів і матеріалів, що зберігаються у фондах центральних та обласних архівних установ України, опубліковані збірки документів, статистичні довідники, періодичні видання.

При написанні роботи автором були використані матеріали 35 архівних фондів з 7 українських архівних установ. Джерелами до вивчення проблеми, перш за все, виступають матеріали, які зберігаються у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Державного архіву м. Києва, державних архівів Запорізької, Київської, Полтавської, Чернігівської областей.

Найбільш різнопланову та цілісну картину розгортання відбудовчих робіт, відновлення мережі культурно-освітніх закладів, використання нових форм роботи культосвітніх установ України на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни та у роки четвертої п'ятирічки, дають матеріали, що зберігаються у 6 фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України під назвами: „Комітет у справах культурно-освітніх установ Української РСР” (Ф. 4762), „Науково-методичні кабінети та відділи Міністерства культури УРСР (об'єднаний фонд)”, „Державні республіканські бібліотеки Міністерства культури УРСР (об'єднаний фонд)”, „Державний комітет Української РСР зі статистики (Держкомстат УРСР)”, „Українська Республіканська Рада профспілкових об'єднань „Укррадпроф” та ін.

При дослідженні велике значення мали документи фондів Ради Міністрів УРСР (Ф. 2) та Комітету у справах мистецтв УРСР (Ф. 4763), що знаходяться в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Вони містять розпорядження та постанови Комітету в справах мистецтв при РНК УРСР про призначення та переміщення культпрацівників, матеріали про організацію та діяльність клубів, бібліотек, музеїв.

При написанні дисертації було опрацьовано досить значний матеріал із фонду 582 „Державний Комітет Української РСР зі статистики (Держкомстат УРСР)”.

Важливими для дослідження є архівні матеріали ЦК КП(б)У, які знаходяться у фондах Центрального державного архіву громадських об'єднань України (Ф. 1), в яких відображено хід відбудовчих робіт культурно-освітніх закладів республіки в повоєнний період, діяльність клубів, бібліотек, музеїв, підготовку кадрів. Документи Центрального Комітету Компартії України -(Ф. 1) висвітлюють різнопланову діяльність Комітету у справах культурно-освітніх закладів при Раді Міністрів УРСР (Ф. 1, оп. 23, оп. 30, оп. 70).

Важливим джерелом, використання якого дозволяє простежити особливості відбудови і діяльності культурно-освітніх закладів в окремих областях Лівобережної України, є матеріали, що зберігаються у фондах обласних архівних установ. Вони доповнюють матеріал центральних архівів. Накази, розпорядження про відновлення діяльності культурно-освітніх закладів відразу по звільненню Києва та області, містить Державний архів Київської області. Зокрема фонди (Ф. Р. - .4779) Відділу культурно-освітніх установ виконавчого Комітету Київської обласної ради депутатів трудящих;

(Ф. Р. - 4860) Київського лекційного бюро Обласного Управління культури;

(Ф. Р. - 5306) Відділу культурно-освітніх установ Згурівської районної ради депутатів трудящих м.Згурівки Київської області.

Аналогічного характеру матеріали були залучені з Державного архіву Запорізької області, зокрема звітну документацію містить (Ф. Р. 4963) Запорізької державної обласної наукової бібліотеки ім. Горького обласного управління культури; (Ф. Р. - 2419) Запорізької обласної бібліотеки для дітей та юнацтва обласного управління культури; (Ф. Р. - 5309) Бердянського краєзнавчого музею обласного управління культури. Розпорядження, постанови про навчально-методичну та культурно-освітню роботу містяться в фондах Державного архіву Полтавської області (Ф. Р. - 4101) Полтавської обласної бібліотеки ім. І. П. Котляревського; (Ф. Р. - 7054) Відділу в справах культурно-освітніх закладів Полтавського облвиконкому; (Ф. Р. - 6828) Управління культури Полтавського облвиконкому; листування з Комітетом у справах культурно-освітньої роботи УРСР (Ф. Р. - 2124) Чернігівського державного історичного музею Управління музеїв Міністерства культури УРСР; (Ф. Р. - 2127) Чернігівського державного літературно-меморіального музею М.Коцюбинського; звіти про навчально-методичну роботу (Ф. Р. - 5142) Чернігівського обласного центру народної творчості і методичної роботи.

Частина важливих документів опубліковані окремими збірниками. Ці публікації допомагають розкрити партійне і державне керівництво розвитком культури в тому числі культурно-освітніх установ. Що ж до особливостей діяльності культурно-освітніх закладів в областях Лівобережної України, то вони простежуються на основі матеріалів, вміщених у збірках документів Культурне будівництво в Українській РСР: Червень 1941-1950: Зб. док. і мат. / [упоряд.: А.І.Бичкова, В.М.Даниленко та ін.]. - К.: Наукова думка, 1989. - 572 с.; Історія української культури: Зб. док. і мат. / [упоряд.: Б.І. Білик, Ю.А. Горбань, Я.С. Калакура та ін.]. - К.: Вища школа, 2000. - 607 с.; Днепропетровская область в годы Великой Отечественной войны Советского Союза (1941-1945): Сб. док. и мат./ [упоряд.: Б.Я. Бриккер, А.И. Голод та ін.]. - Днепропетровск, 1962. - 362 с.; Запорожская область в годы Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.): Сб. док. / [упоряд.: И.Ф. Воробьев, П.К. Чабаненко, И.П. Щербак И.П. и др.]. - Запорожье, 1959. - 363 с.; Полтавщина у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945: Зб. док. і мат. / [упоряд.: М.В. Білоус, Л.С. Волошко та ін.]. - К.: Наукова думка, 1977. - 271 с..

Значний фактологічний матеріал для вивчення обраної проблематики містять періодичні видання 1943-1950 рр.  Радянська Україна. - Орган ЦК КП(б)У та ВР УРСР. - 1943-1950; Деснянська правда. - Орган Чернігівського обкому та міському КП(б)У. - 1944 - 1950; Зоря Полтавщини - Орган Полтавського обкому та міському КП(б)У. - 1944 - 1950. Вони розкривають суспільно-політичні процеси радянського суспільства, і відповідно, участь у них культурно-освітніх закладів. Попри яскраво виражений ідеологічний характер, вони, тим не менше, дають певні уявлення про основні аспекти діяльності культурно-освітніх установ Лівобережної України.

Отже, джерельна база є достатньо широкою для комплексного розкриття теми дисертації.

У другому розділі „Відбудова культурно-освітніх закладів на завершальному етапі війни і в повоєнний період” розглядається питання відбудови та досліджується стан культурно-освітніх установ на момент визволення областей лівобережжя від фашистів, труднощі відбудовчого процесу та шляхи їх подолання.

Узагальнений статистичний матеріал дозволив показати розміри збитків, завданих культосвітнім закладам, динаміку відбудови, заходи держави щодо матеріального забезпечення культурно-освітніх установ. Слід, водночас, відзначити, що кошти, які виділяв уряд, по-перше, були недостатніми, а по-друге, проблемними в освоєнні щодо виконання намічених програм. Причин невисокого відсотку використання державних асигнувань було декілька: надходження коштів здійснювалось лише на кінець року, не вистачало будівельних матеріалів, техніки, мало місце надання пріоритетів у будівництві іншим галузям. Основними результатами повоєнної відбудови галузі можна визнати те, що було, хоча і не у запланованих обсягах, відбудовано на кінець четвертої п'ятирічки мережу культурно-освітніх закладів. З'ясовано, що протягом 1943 р. в республіці відновили роботу 4231 культосвітній заклад, у тому числі - 268 будинків культури і районних клубів, 3540 сільських клубів і хат-читалень, 87 обласних і міських бібліотек, 6 музеїв Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945:[2т.] -  / голов. редкол. Назаренко І.Д. - К.: Держполітвидав, УРСР, 1968. - С.473.. Напружена праця дала свої результати. За нашими підрахунками лише станом на 1949 р. в Лівобережній Україні мережа клубів та районних будинків культури нараховувала відповідно 3770 ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 70. - Спр. 814. - Арк. 1. одиниць, бібліотек - 4440 ЦДАВО України. - Ф. 582. - Оп. 10. - Спр.314. - Арк. 7. музеїв - 47 ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 70. - Спр. 1973. - Арк. 33; Спр. 1903. - Арк.80-82.. Таким чином, завдяки державним асигнуванням та патріотичному руху трудящих в роки першої післявоєнної п'ятирічки була повністю відбудована і значно розширена мережа культосвітніх установ.

Надзвичайно гострою проблемою культурного відродження України було кадрове питання, зокрема підготовка кваліфікованих спеціалістів для культурно-освітніх закладів, яка здійснювалася Харківським державним бібліотечним інститутом та 16 культурно-освітніми технікумами. Комплектування культурно-освітніх закладів через відсутність достатньої кількості підготовлених кадрів відбувалося також за рахунок осіб, які не мали спеціальної освіти, достатнього досвіду роботи і навіть необхідного загальноосвітнього рівня.

Зазначається, що попри труднощі, на початок 1946 р. в середніх спеціальних закладах навчалося 2645 учнів, у тому числі - 1523 особи на бібліотечних відділеннях, і 1122 - на клубних. У 1945-1946 навчальному році ці заклади випустили 516 випускників. Вже у 1947 р. кількість учнів технікумів збільшилася до 3492 осіб. Приблизно такою вона зберігалася і протягом 1948-1950 рр. Усі культурно-освітні технікуми України щорічно випускали, в середньому, більше 1000 молодих спеціалістів. Протягом 1945-1950 рр. професію культпрацівників здобуло 5618 осіб ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 70. - Спр. 586. - Арк. 14..

Отже, на тлі небувалої розрухи, важкої демографічної ситуації, голоду 1946-1947 рр., ідеологічного тиску здійснені відбудовчі заходи у сфері культури в Україні виглядають дійсно вагомими.

У третьому розділі „Клуби - осередки масово-політичної та культурно-освітньої роботи серед трудящих” проаналізовано форми роботи клубних установ Лівобережної України впродовж 1943-1950 рр.

Головні завдання, зміст та методи роботи клубних установ у досліджуваний період визначали рішення партії та уряду. Вони націлювали клубних працівників на посилення ідеологічної роботи серед трудівників міста і села, поліпшення виховання мас, піднесення їх культурного рівня, мобілізацію трудящих на відбудову і дальший розвиток промисловості, сільського господарства, відродження духовного життя суспільства.

У клубних установах широко використовувалися такі форми масово-політичної роботи, як лекції, вечори запитань і відповідей, бесіди, голосні читання газет і журналів, колективне прослуховування радіо, виробничі тематичні вечори. Однією з важливих форм роботи клубних закладів була організація колективного прослуховування лекцій, записаних на грамофонних платівках, які широко використовувались для пропаганди агротехнічних знань. Хоча і така форма роботи мала свої мінуси, зокрема: патефони часто псувалися, запчастин не було, платівки стиралися або ламалися, часто була відсутня напруга в електромережі, тощо. Клуби використовували й інші форми діяльності: вагон-клуб, агітаційний катер, агітвагон, агітмашина, радіо.

Як свідчать архівні документи, клубні установи виконували насамперед ідеологічні функції. Поряд із наданням населенню культурно-освітніх послуг, вони займалися пропагандою внутрішньої і зовнішньої політики радянської держави, історії партії, праць її вождів.

Одним із важливих завдань, яке вирішували клубні заклади республіки в досліджуваний період, було піднесення культурного рівня населення. Значна увага приділялася організації художньої самодіяльності. Поширеною і дієвою формою культурно-освітньої роботи колективів художньої самодіяльності серед колгоспників в період сільськогосподарських робіт і під час проведення політичних кампаній були агіткультбригади.

Таким чином, діяльність клубних закладів у повоєнний період сприяла піднесенню освітнього і культурного рівня населення Лівобережної України. Водночас серйозним недоліком роботи була її заідеологізованість, утвердження в свідомості людей ідеологічних стереотипів радянського часу, спотвореного уявлення про внутрішньополітичне і міжнародне становище країни, про діяльність вищого партійного і державного керівництва.

У четвертому розділі „Роль бібліотек у підвищенні культурного та освітнього рівня населення” показано, що відновлення книжкових фондів було першим кроком на шляху розгортання масової роботи бібліотек.

На основі аналізу архівних матеріалів встановлено, що бібліотеки відновлювали свою роботу у важких умовах: більшість бібліотек не були забезпечені приміщеннями, не вистачало літератури. Важливе значення для урізноманітнення роботи бібліотек, залучення нових читачів, мало розгортання пересувної роботи. Кількість пересувок з кожним роком зростала. Негативно впливали на стан пересувної бібліотечної роботи такі фактори, як нечисленність книжкових фондів районних бібліотек, які були основною базою для пересувок, відсутність при районних бібліотеках пересувних фондів. Зміцнення матеріальної бази сільських бібліотек дозволило багатьом з них організувати свої філіали, пункти видачі, в зв'язку з чим необхідність в пересувках поступово відпала. Крім того, у 1950 р. почали відкриватись книжкові магазини, де можна було придбати літературу з багатьох питань. Поширеними формами роботи в пропаганді слова були: голосні читання, обговорення книг, періодики, читацькі конференції і тематичні вечори, диспути, огляди літератури, літературні вечори, книжкові виставки, які передбачали використання книжкових матеріалів, за звичай, у вигляді презентаційно-тематичного унаочнення тієї чи іншої тематики. В обслуговуванні читачів, які проживали в сільській місцевості, основну роль відігравали хати-читальні, що були осередками культурно-масової роботи серед населення на звільнених територіях.

З'ясовано, що в роботі бібліотек були суттєві недоліки. У першому повоєнному п'ятиріччі в Україні книжкові фонди поповнювалися здебільшого політично-пропагандистською літературою та художніми творами, що прославляли Сталіна. Водночас не припинявся процес руйнації і нищення національної книги: сотні назв наукових та художніх творів вилучалися цензурою з книжкових фондів, посилювався контроль за видавничою діяльністю. Перешкоджало роботі бібліотек і те, що багатьом з них доводилося обслуговувати читачів у непристосованих напівзруйнованих приміщеннях. Негативно позначався на роботі бібліотек і дефіцит кваліфікованих кадрів. Все це гальмувало розвиток культурно-освітньої роботи бібліотек, звужувало її форми і методи, породжувало формалізм, відірваність від життя.

У п'ятому розділі „Культурно-освітня та наукова діяльність музейних установ” увага акцентується на розкритті ролі музеїв у збереженні і пропаганді матеріальних і культурних цінностей українського народу. Відкриття музеїв для масового відвідування здійснювалося в міру готовності приміщень та експозицій. Спочатку, як правило, організувалися тимчасові виставки: ювілейні, тематичні, а найчастіше - присвячені нещодавнім воєнним подіям. Виставки та відділи Великої Вітчизняної війни діяли в 72 музеях системи Комітету у справах культурно-освітніх установ та в багатьох художніх музеях ЦДАВО України. - Ф. 4762. - Оп. 1. - Спр. 3. - Арк. 17.. Тематика пересувних виставок, як і стаціонарних, була різноманітною - найчастіше вони відображали першочергові завдання краю, а також висвітлювали історію, розвиток техніки і культури. Метою пересувних виставок було поглиблення знань трудящих, розширення їх світогляду, популяризація минулого. В процесі дослідження встановлений зв'язок між активізацією виставкової форми роботи і збільшенням кількості відвідувачів у музеях республіки. Комплексний - лекційний та екскурсійний напрямок роботи музейних установ посідав значне місце.

Серйозною перешкодою на шляху експозиційної діяльності музеїв та відкриття їх для масового відвідування була відсутність або недостатня кількість приміщень, придатних для належного зберігання фондів та розгортання експозицій. Музеї, які втратили власні будинки, одержували тимчасові, тісні, до музейних потреб не пристосовані приміщення. Головною причиною такого становища були надзвичайно великі масштаби руйнацій, що їх зазнали українські міста під час війни. Проте мала місце і певна непослідовність у роботі владних структур: навіть ті приміщення, що за рішенням облвиконкомів виділялися для музеїв, довгий час були зайняті сторонніми організаціями і установами.

При великих навчальних закладах діяли учбові музеї, які були елементом організації навчального процесу з використанням предметних засобів - автентичних джерел. Як показало дослідження, вони сприяли пізнавальним, освітнім, науковим і виховним цілям. Значне місце в діяльності музеїв посідала наукова робота. У деяких музеях уже в 1944-1945 рр. відновилася публікаторська діяльність співробітників. Особливим видом діяльності музеїв була наукова робота зі школярами: організація шкільних гуртків, проведення конференцій, екскурсій, походів, вікторин, влаштування масовок для учнів тощо.

У роботі багатьох музеїв мали місце і недоліки: незадовільний стан кадрів наукових працівників музеїв, збереження музейних фондів не відповідало вимогам наукової консервації, фонди були розміщенні в непристосованих приміщеннях, експонати не були систематизовані по групах і відділах, придатного обладнання для фондів не було.

Попри наявні недоліки, культурно-освітня та наукова діяльність музейних установ Лівобережної України сприяла збереженню і пропаганді матеріальних і культурних цінностей українського народу.

У Висновках підведені загальні підсумки дослідження, викладені основні результати, сформульовано положення, що виносяться на захист:

* Встановлено, що сучасна історична наука має значний масив праць присвячених процесам духовного життя українського суспільства, зокрема розвитку української культури на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни та у роки четвертої п'ятирічки. В ряді робіт знайшли висвітлення і питання діяльності культурно-освітніх установ. Проте проблема, що розглядається, не стала предметом спеціального дослідження. Джерельна база дисертації, яка представлена комплексом архівних матеріалів, збірників документів і матеріалів, періодичними виданнями 1943-1950 рр. є достатньо репрезентативною для висвітлення досліджуваної теми;

* З'ясовано, що відбудова та відновлення діяльності культурно-освітніх установ в Україні в перші повоєнні роки було пов'язане з подоланням особливих труднощів, породжених війною і тимчасовою окупацією республіки. Насамперед, треба було відбудувати майже повністю зруйновану і розорену їх матеріальну базу, забезпечити відповідними кадрами. Для цього виділялися значні державні асигнування, які з року в рік зростали. Якщо у 1940 р. на це було витрачено 54 млн. крб., то в 1946 р. для цього було виділено 154 млн. крб., в 1948 р. урядом було асигновано вже 340 млн. Розгортати всенародне будівництво культосвітніх закладів // Культурно-освітня робота. - 1948. - № 3. - С. 1., в 1950 р. - 317 млн. крб., що було майже в 6 раз більше, ніж у довоєнному 1940 р. Бохан І. В. Масова культурно-освітня робота (1946-1950) / І. В. Бохан // Розвиток української радянської культури за роки Радянської влади. - К.: Наукова думка, 1967. - С. 255.. Враховуючи матеріальні труднощі у забезпеченні культурної сфери, важлива роль відводилась громадським роботам, серед яких надзвичайного поширення набув метод народного будівництва приміщень;

* Виявлено, що важливою передумовою розгортання діяльності культурно-освітніх установ була підготовка кадрів, яка здійснювалась в єдиному на той час вузі - Харківському бібліотечному інституті та 16 технікумах. Слід зазначити, що їхня матеріально-технічна база мала значні недоліки. Найбільш суттєвими були: недостатня кількість приміщень для навчальних корпусів, кваліфікованих викладачів, навчальних планів, підручників і посібників, обладнання для наукової роботи тощо, нестача гуртожитків для студентів. Незважаючи на зростаючий набір студентів у середні навчальні заклади, великий відсоток їх залишав навчання саме з цих причин;

* Відзначено, що попри яскраво виражений ідеологічний характер, клуби, як осередки масово-політичної та культурно-освітньої роботи серед населення Лівобережної України на завершальному етапі війни і у повоєнний період, стали невід'ємною частиною духовного життя радянських людей. Діяльність працівників клубних установ була спрямована як на проведення масово-політичних заходів серед населення та корегувалася відповідними урядовими постановами, так і прилучення мас до кращих здобутків світової і національної культури;

* З'ясовано, що в роботі бібліотек характерним було поєднання ідеологічної спрямованості заходів з літературною та науково-пізнавальною роботою, що давало позитивні результати - кількість читачів та видача літератури збільшувалась. Пересувна робота, тимчасові книжкові виставки, організація голосних читань, проведення бесід за матеріалами, опублікованими в центральних і місцевих газетах, читацькі конференції і тематичні вечори, диспути, виставки, літературні вечори - були основними формами роботи бібліотек. Варто зазначити, що робота масових бібліотек мала і недоліки, породжені труднощами воєнного часу - нестача кваліфікованих кадрів, необхідного обладнання, методичної літератури, мала кількість бібліотек. Негативно впливала на діяльність бібліотек ідеологічна соціально-політична ситуація в Україні у середині 1940-х - початку 50-х років. Спеціальні комісії проводили перевірки книжкових фондів на предмет вилучення, так званих ідейно-шкідливих книг. Ця компанія перебувала під безпосереднім контролем обкомів, райкомів, міськкомів партії. До списків на вилучення потрапляли не тільки застарілі за змістом видання, а й книги, авторами яких були люди, небажані сталінському режимові, книги, що несли в собі ідеї та погляди, які суперечили існуючій радянській ідеології;

* Показано, що відкриття музеїв для масового відвідування здійснювалося в міру готовності приміщень та експозицій. Під час війни, як правило, організовувалися тимчасові виставки: ювілейні, тематичні, а найчастіше - присвячені воєнним подіям. Як показало дослідження, виставки мали велике мобілізуюче значення і доносили до широких мас населення заходи уряду, допомагали розкрити їх зміст, сприяли їх практичному здійсненню. Серйозною перешкодою на шляху експозиційної діяльності музеїв та відкриття їх для масового відвідування була відсутність або недостатня кількість приміщень, придатних для належного зберігання фондів та розгортання експозиції. Характеризуючи діяльність музеїв, слід відзначити, що вони несли не тільки освітнє навантаження, а й проводили значну наукову роботу. Основними формами діяльності музейних установ були: лекції, екскурсії, виставки, експедиції, організація шкільних гуртків, проведення конференцій, екскурсій, походів, вікторин тощо.

Основні положення і висновки дисертації викладено у публікаціях, вміщених у фахових виданнях

1. Калібовець С. М. Кадрове забезпечення культурно-освітніх закладів України у роки четвертої п'ятирічки (1946-1950 рр.) / С. М. Калібовець // Наукові записки КНУКіМ Культура і мистецтво у сучасному світі. Збірник наукових праць. - 2007. - Вип. 8. - С. 24-33.

2. Калібовець С. М. Відбудова і розгортання діяльності бібліотек на Лівобережній Україні (1943-1950 рр.) / С. М. Калібовець // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. журнал. - 2007. - № 4. -

С. 115-123.

3. Калібовець С. М. Відродження музейних установ та діяльність на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни і в роки четвертої п'ятирічки / С. М. Калібовець // Українознавство. - 2008. - №1. - С. 136-142.

4. Калібовець С. М. Лекційна пропаганда - одна з форм роботи клубів України в роки четвертої п'ятирічки (на матеріалах Лівобережної України) /

С. М. Калібовець // Часопис української історії. - 2008. - Вип. 9. - С. 90-96.

5. Калібовець С. М. Основні форми агітаційної роботи клубних установ у селах Лівобережної України в роки четвертої п'ятирічки / С. М. Калібовець // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. журнал. - 2008. - № 1. - С. 102-109.

Публікації, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження:

1. Калібовець С. М. Бібліотеки України у період післявоєнної відбудови (1943 - 1950 рр.) / С. М. Калібовець // Шевченківська весна: МНПК студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. - Вип.V. - Ч.1. - Історія / За заг. ред. проф. В. Ф. Колесника. - К., 2007. - С. 148-150.

2. Калібовець С. М. Відбудова клубних закладів України у повоєнні роки / С.М Калібовець // Проблеми історії та історіографії України / Наук. ред. проф. Казьмирчук Г. Д. - К.: Логос, 2007. - С. 41-45.

3. Калібовець С. М. Лекторії - одна із форм роботи клубних установ Лівобережної України з пропаганди політичних, культурних і наукових знань серед трудящих (1943-1950 рр.) / С. М. Калібовець // Трансформаційні процеси в сучасній українській культурі: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-теоретич. конф., Київ, 19-20 квітня 2007 р. - К.: Видавн. Центр КНУКіМ, 2007. - С. 260-264.

4. Калібовець С. М. Стан музейної справи в Україні 1943-1950 рр. / С. М. Калібовець // Проблеми історії та історіографії України / Наук. ред. проф. Казьмирчук Г. Д. - К.: Науковий світ, 2008. - С. 45-50.

5. Калібовець С. М. Діяльність клубних установ УРСР по пропаганді агротехнічних знань серед трудівників села у перші повоєнні роки /

С. М. Калібовець // Проблеми історії та історіографії України / Наук. ред. проф. Казьмирчук Г. Д. - К.: Науковий світ, 2009. - С. 35-37.

культурний заклад робота повоєнний

АНОТАЦІЯ

Калібовець С. М. Відбудова та діяльність культурно-освітніх закладів Лівобережної України (1943-1950 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню процесу відбудови та діяльності культурно-освітніх закладів Лівобережної України наприкінці війни і у повоєнний період, його сутнісних особливостей, потенціалу, результатів і наявних суперечностей.

Здійснено аналіз архівних джерел і друкованих видань, наукової літератури з досліджуваної проблеми. Розкрито хід відбудови культосвітніх закладів, узагальнено форми роботи і особливості діяльності клубів, бібліотек, музеїв Лівобережжя у повоєнний час та роки четвертої п'ятирічки, їх роль в зростанні трудової активності населення. Проаналізовано сутність та причини недоліків в роботі клубних установ, бібліотек, музеїв досліджуваного періоду.

Здійснено оцінку ефективності функціонування культурно-освітніх закладів республіки, їх внесок у культуру у 1943 - 1950 рр.

Ключові слова: Велика Вітчизняна війна 1941 - 1945 рр., Українська РСР 1943 - 1950 рр., Лівобережна Україна, четверта п'ятирічка, українська культура, культурно-освітні заклади.

АННОТАЦИЯ

Калибовец С. Н. Восстановление и деятельность культурно-просветительных учреждений Левобережной Украины (1943-1950 гг.). - Рукопись.

Дисертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Киевский национальный університет имени Тараса Шевченко. - К., 2010.

В диссертации исследуется процесс восстановления и деятельности культурно-просветительных учреждений Левобережной Украины (1943 -1950 гг.), в период, который благодаря сложному комплексу специфических условий и черт, является особенным периодом в истории Украины вообще и в частности истории культуры.

Актуальность темы обусловлена современной ситуацией в Украине, когда независимое государство формирует национальную политику в отношении культуры.

На большом массиве архивных источников, советской историографии 1944-1990гг., современной украинской историографии, в диссертации проанализирована группа таких аспектов, совокупность которых формирует взаимосвязанную картину об исследуемой проблеме.

Основное внимание уделено анализу деятельности культурно-просветительных учреждений как объектов так и субъектов возобновления культурной жизни Украины. За годы Великой Отечественной войны украинская культура понесла значительные потери. Уточнено, что средства, которые выделяло правительство на восстановление культуры, были недостаточными, проблемными в освоении по отношению намеченых программ. Основными результатами послевоенного возобновления отрасли было, хотя и не полностью, возобновление сети культурно-просветительных учреждений. Установлено, что в 1943 г. в республике возобновили работу 4231 культурно-просветительное учреждение, по состоянию на 1949 г. только на територии Левобережной Украины сеть клубов и районных домов культуры нащитывала 3770 едениц, библиотек - 4440, музеев - 47.

На фоне небывалой разрухи, тяжелой демографической ситуации, голода 1946-1947гг., идеологического давления были осуществлены восстановительные меры в области культуры в Украине, которые выглядят весомыми.

Одной из первоочередных проблем культурного возрождения Украины был кадровый вопрос. Подготовка квалифицированных специалистов для культурно-просветительных учреждений осуществлялась Харьковским государ-рственным библиотечным институтом и 16-ю культурно-просветительными техникумами. На протяжении 1945-1950гг. профессию культработника получили 5618 человек.

Детально рассмотрены факторы общественно-политической жизни в УССР, сформированные общей ситуацией в СССР, которые повлияли на деятельность культурно-просветительных учреждений, как идеологического института. Выделены те, наиболее существенные, аспекты материальной базы культурно-просветительных учреждений, которые отразили взаимосвязь между реально существующими потребностями культурно-просветительных учреждений и тогдашней действительностью. В работе проанализированы формы деятельности клубов, музеев, библиотек, обеспечение их квалифицированными кадрами, материальное обеспечение. Выявлены особенности работы культпросвет учреждений среди различных социальных слоев населения.

Анализ соответствующих источников и работ позволяет утверждать, что деятельность культурно-просветительных учреждений среди населения областей Левобережной Украины в системе коммунистической пропаганды занимала одно из первых мест и носила идеологический характер.

Ключевые слова: Великая Отечественная война 1941-1945 гг., Украинская ССР 1943-1950 гг., Левобережная Украина, четвертая пятилетка, украинская культура, культурно-просветительные учреждения.

ANNOTATION

Кalibovets S. M. The restoration and an activity of cultural-educational establishments among the population of Left-bank Ukraine (1943-1950). - Manuscript.

Dissertation on gaining of scientific degree of candidate of history sciences on speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2010.

Dissertation's work is devoted to research of process of renewal and activity of cultural-educational establishments among the population of Left-bank Ukraine at the end of war and in a post-war period, its essence features, potential, results and present contradictions.

The carrying out of the analysis of the archived sources and printing editions, scientific literature from the explored problem, specific, terms and principles of scientific-searching activity from the study of cultural establishments activity. Traced the feature of activity of clubs, libraries, museums of Left-bank in post-war time and years of fourth five-year, their role in the growth of labour activity of population. Essence and reasons of failing is analysed in work of club establishments, libraries, museums of the explored period.

Estimation of efficiency of functioning of cultural-educational establishments of republic is carried out, their payment in a culture in 1943 - 1950.

Keywords: The Great Patriotic War 1941-1945, Ukrainian SSR in the 1943-1950, Left-bank Ukraine, fourth five-year, Ukrainian culture, cultural-educational establishments.

...