Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича

Інститут народознавства

Громадсько-політична діяльність Ольги Левицької-Басараб

Спеціальність: 07.00.01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Бежук Ольга Миколаївна

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України.

Науковий керівник кандидат історичних наук Стасюк Олександра Йосипівна, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, старший науковий співробітник відділу новітньої історії.

Офіційні опоненти доктор історичних наук, професор Гелей Степан Дмитрович, Львівська комерційна академія, завідувач кафедри історії та політології, проректор;

кандидат історичних наук, доцент Полянський Олег Арсенович, Львівський державний інститут фізичної культури, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін

Захист відбудеться «26» січня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 в Інституті українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4).

Автореферат розіслано «24» грудня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізований вченої ради кандидат історичних наук Середа О.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Феномен українського визвольного руху ХХ століття з кожним роком привертає увагу все більшої кількості дослідників. Боротьба українського народу за незалежність, яка набирала найрізноманітніших форм (від створення урядових інституцій до діяльності повстанських армій), є свідченням державотворчого потенціалу української нації та важливим фактором легітимізації незалежності України. Суто наукове та неупереджене вивчення цієї проблеми допоможе з'ясувати чимало явищ, які й зараз трактуються неоднозначно науковцями, політиками, широким загалом, та подолати усталені стереотипи.

Незважаючи на появу значної кількості праць, діяльність українського визвольного руху ХХ століття продовжує залишатися малодослідженою проблемою, зокрема на рівні персоналій. Під цим оглядом висвітлення життєдіяльності однієї із активних учасниць жіночого та національного рухів початку ХХ століття, діячки підпільної УВО Ольги Левицької-Басараб допоможе чіткіше окреслити роль і місце націоналістичного крила у національно-визвольних процесах, продемонструвати участь у них жіноцтва.

Зв'язок роботи з планами наукових досліджень. Дисертаційне дослідження є частиною планових тем відділу новітньої історії Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України “Український визвольний рух і проблеми самоідентифікації української нації”. Номер державної реєстрації 0108U010867.

Мета роботи - провести всебічне та об'єктивне дослідження головних сфер і напрямів діяльності О. Левицької-Басараб у громадсько-політичних організаціях, товариствах, жіночому русі, визначити її роль у національно-визвольних змаганнях українців початку ХХ століття та конкретний вплив на подальший розвиток історичного процесу в Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є особа Ольги Левицької-Басараб як української громадсько-політичної діячки в контексті національно-політичних процесів першої чверті ХХ століття.

Предметом дослідження є сукупність основних напрямів та форм діяльності Ольги Левицької-Басараб. Вона включає в себе становлення її як громадської активістки, формування її національних переконань та ідейних принципів. Особлива увага при цьому звернена на участь О. Левицької-Басараб в українських громадсько-політичних товариствах та національно-визвольних процесах українського народу початку ХХ століття.

Відповідно до об'єкта, предмета та мети дисертації поставлено завдання:

– проаналізувати процес формування та трансформації суспільно-політичних поглядів О. Левицької-Басараб на основі ґрунтовного аналізу української та зарубіжної історіографії;

– охарактеризувати її діяльність в громадсько-політичному житті Східної Галичини та участь в українських просвітніх, парамілітарних та доброчинних організаціях;

– показати внесок О. Левицької-Басараб у становлення українського жіночого руху, її зв'язки з відомими сучасницями;

– дослідити роботу О. Левицької-Басараб у складі урядів ЗУНР та співпрацю з УНР, з'ясувати засади політичного світогляду О. Левицької-Басараб та дати оцінку її діяльності як зв'язкової Української Військової Організації;

– показати вплив чину О. Левицької-Басараб на розвиток українського національно-визвольного та міжнародного жіночого рухів.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють увесь період життя і діяльності О. Левицької-Басараб: 1 вересня 1889 р. - 13 лютого 1924 р.

Територіальні межі охоплюють основні регіони проживання та суспільно-політичної праці О. Левицької-Басараб: Східну Галичину, Австрію, Швецію та Фінляндію.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше здійснено спробу комплексного дослідження громадської та політичної діяльності О. Левицької-Басараб. У роботі розглянуто історико-біографічні проблеми, вперше введено до наукового обігу значну кількість джерельних матеріалів, які дозволяють виявити та заповнити окремі прогалини й неточності в біографії О. Левицької-Басараб, визначити фактори, що вплинули на формування її поглядів. Вперше на підставі широкої джерельної бази висвітлено участь О. Левицької-Басараб в міжнародному жіночому русі та УВО-ОУН.

Науково-практичне значення роботи. Нагромаджений фактичний та теоретичний матеріал, зроблені висновки можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з новітньої історії України, розробки лекційних нормативних та спеціалізованих курсів з історії українських та зарубіжних жіночих організацій, у гендерних студіях, для укладання довідників та енциклопедичних видань.

Апробація дослідження. Результати досліджень апробовано на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: “Історія релігій в Україні” - (Львів, 2006); “Збройні сили України: історія та сучасність” - (Львів, 2006); “Українська державність доби Центральної Ради (до 90-річчя утворення)” - (Львів, 2007) та “УНР: нове воскресіння державності (до 90-річчя утворення УНР)” - (Київ, 2007). Основні положення дисертації висвітлено у 14 наукових публікаціях, із них - 8 у фахових виданнях України.

Дисертація побудована за проблемно-хронологічним принципом, складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, а також списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи становить 205 сторінок, з них: 159 - основна частина, 6 - висновки, 40 - перелік використаних джерел та літератури (468 позицій).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, визначено хронологічні межі дослідження, окреслено методологічні засади, сформульовано мету та завдання, предмет та об'єкт дослідження.

У першому розділі “Історіографія та джерела” проаналізовано стан проблеми, що досліджується, та окреслено її джерельну базу. Проблема наукового дослідження громадської та політичної діяльності О. Левицької-Басараб, як, зрештою, її життєвого шляху в цілому, не достатньо ґрунтовно й об'єктивно висвітлена українською історіографією.

Вітчизняні праці міжвоєнного періоду із зазначеного питання майже відсутні, адже в період Другої Речіпосполитої ім'я української героїні вилучалось навіть зі сторінок періодичної преси. Виняток становлять кілька мемуарно-публіцистичних робіт К. Малицької й С. Савицької, що з'явилися одразу після смерті діячки та впродовж кількох наступних років. У названих працях авторки зробили спробу проаналізувати громадську активність соратниці, яку та виявляла ще в студентські роки, дають високу оцінку працездатності та моральних якостей О. Левицької-Басараб, глорифікують її героїчну смерть у Львівських Бригідках.

Наступний етап історіографії проблеми можна означити 40-80-ми роками минулого століття. Ґрунтовне вивчення діяльності О. Левицької-Басараб у цей час було можливим лише в українській діаспорі: саме зарубіжні науковці українського походження складають першу групу дослідників її життєпису. Важливі аспекти громадсько-політичної праці О. Левицької-Басараб відтворили діаспорні автори О. Луговий, Л. Бурачинська, М. Бачинська-Донцова, Л. Храплива, О. Залізняк, М. Левицька, С. Шах та ін. Зазначені праці доповнюють відомі факти із біографії О. Левицької-Басараб, викладені у найперших публікаціях, що дозволило глибше розкрити зміст життя діячки.

У Радянському Союзі студії про О. Левицьку-Басараб вкрай обмежені та незначні, що пояснюється ідеологічними настановами режиму.

Новий етап дослідження життєдіяльності О. Левицької-Басараб настає зі здобуттям Україною незалежності у 1991 році. Вже 1993 р. у першому томі “Енциклопедії Українознавства”, перевидання якої започатковано Львівським Науковим товариством ім. Шевченка, поміщено коротку біографію О. Левицької-Басараб. На сторінках періодичних видань з'явились публікації науково-популярного характеру авторства Я. Ляльки, Р. Бачинського, Н. Леськіва, М. Магаса, П. Пазиняка, П. Романюка, І. Боднарук, Л. Козяра О. Зінкевича, П. Дужого, В. Рокитянця, Г. Канчалаби, М. Сеньківа, В. Галаса, Г. Гульчій, Р. Головина, Л. Сеника, Н. Головача, І. Чорновола, що мають чималу пізнавальну вартість. Її ім'я стає відоме широкій громадськості з довідково-інформаційних та художньо-публіцистичних публікацій Н. Миронець та Г. Чопика. До важливих публікацій початкового періоду також належать монографії Б. Савчука, П. Романюка, Д. Юсипа, у яких автори звертаються до такої проблеми, як залучення жіноцтва до лав УВО, та розглядають слідчі справи О. Левицької-Басараб і “басарабівців” як важливий чинник піднесення суспільної активності українства та загострення польсько-українських взаємин.

Питання участі О. Левицької-Басараб в лавах УСС піднімається такими дослідниками як І. Поритко, П. Лазечко, І. Давид, А. Кос. Розвідча праця О. Левицької-Басараб фрагментарно висвітлена у статтях та монографіях, присвячених діяльності крайової команди УВО в період 1923-1924 рр.: З. Книша, П. Мірчука, В. Кентія, В. Штокала, І. Гавриліва, С. Сідака.

Важливим етапом на шляху вивчення просвітницької, педагогічної, культурної і загалом суспільної діяльності О. Левицької-Басараб стали монографії М. Богачевської-Хом'як, О. Маланчук-Рибак, Б. Савчука, О. Кобельської, З. Нагачевської, написані на основі маловідомих документів, виявлених у нещодавно розсекречених фондах українських архівів.

Цікавий погляд на життя та діяльність О. Левицької-Басараб подає львівський дослідник Я. Лялька у вступній статті до збірника документів, виданого у серії “Літопис нескореної України”, книга 5.

Трагічні передумови та обставини смерті О. Левицької-Басараб, найбільш докладно описані у науковій розвідці правника І. Гловацького. Причини арешту О. Левицької-Басараб, слідство та реакцію світової спільноти на її трагічну кончину фахово проаналізувала науковець М. Дядюк, залучивши маловідомі документи Центрального державного історичного архіву України у м.Львові.

Надзвичайно корисними для розкриття теми дослідження є праці, що висвітлюють суспільно-політичні та культурно-просвітницькі процеси в Україні кінця ХІХ - початку ХХ ст. Це монографії діаспорних і вітчизняних учених: І. Лисяка-Рудницького, В. Вериги, Д. Дорошенка та Я. Дашкевича, С. Макарчука, С. Гелея, Я. Грицака, К. Кондратюка, О. Сухого, С. Попика, Р. Ковалюка, М. Литвина і К. Науменка. Дисертаційні дослідження О. Маланчук-Рибак, І. Дейнеги, Н. Кошелєвої, М. Дядюк послужили у досліджуванні генези українського жіночого руху в контексті суспільно-політичних процесів у Галичині.

Отже, історіографічний аналіз свідчить, що громадсько-політична діяльність О.Левицької-Басараб розглянута непропорційно: ґрунтовно висвітлено період життя, пов'язаний із УВО, інші сфери діяльності - лише фрагментарно.

Зважаючи на недостатню опрацьованість проблеми, головну увагу автора було зосереджено на документальних джерелах.

Суспільно-політична діяльність О. Левицької-Басараб найповніше представлена у документах Центрального державного історичного архіву України у м. Львові (ЦДІАУЛ). У цій архівній установі сформований особистий фонд О. Левицької-Басараб (ф.866), що містить 36 одиниць зберігання українською мовою. Збірка документів і матеріалів містить цінну інформацію стосовно життєвого шляху О. Левицької-Басараб, епістолярну спадщину, документи, посвідчення, фото. Важливим доказом жертовної праці О. Левицької-Басараб є подяка від керівництва військового госпіталю у Відні, медальйон та пам'ятна відзнака австрійської армії, вручена О. Левицькій-Басараб з нагоди 4-ої річниці Різдва на фронті. Унікальним надбанням фонду діячки стало листування О. Левицької з чоловіком Дмитром Басарабом, в якому знаходимо цікаві фактологічні дані, роздуми О. Левицької-Басараб з приводу тогочасних суспільно-політичних явищ, інформацію про її громадську та просвітню роботу.

Істотним компонентом джерельної бази щодо висвітлення багатовекторності роботи харитативних та політичних організацій, у яких була задіяна О. Левицька-Басараб під час т.зв. Віденського періоду, послужили фонди ЦДІАУЛ: 352, 368, 398, 391. Справи фонду 581 подають перелік особового складу Президіальної канцелярії диктатора ЗУНР у Відні, що дозволяє робити припущення щодо кола спілкування діячки, її політичних пріоритетів. Чималий масив інформації про роботу О. Левицької-Басараб в громадських та урядових установах краю зосереджено у справах фондів 205, 319, 348, 312, 371.

Інформація про розвідувальну діяльність О. Левицької-Басараб зосереджена у слідчих справах та донесеннях управлінь поліції, що зберігаються у фондах Державного архіву Львівської області: 1, 11, 271 та Державного архіву Івано-Франківської області: 2, 68.

У результаті опрацювання фондів відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України авторкою були виявлені маловідомі факти біографії батька О. Левицької-Басараб - пароха Михайла Левицького.

Опрацювавши фонди 3889, 3849, 3807 Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ЦДАВОВ України), авторка ввела до наукового обігу неопубліковані матеріали з особистих фондів українських діячів: С. Русової, А. Жука, Д. Донцова, які безпосередньо були знайомі із О. Левицькою-Басараб.

Інші фонди цього архіву, зокрема ф. 3963 (Жіноча українська національна Рада) надає значну кількість фактологічного матеріалу щодо роботи О. Левицької-Басараб в Українському Жіночому Союзі, її співпраці з членкинями Жіночої Національної Ради. Матеріали зібрань і конгресів, звіти про діяльність Української Жіночої Ради разом із відозвами, протоколами загальних зборів характеризують діяльність О. Левицької-Басараб у різноманітних секціях Жіночого Союзу.

Про діяльність посольства УНР у Фінляндії, із окремими діячами якого співпрацювала О. Левицька-Басараб, розповідають матеріали ф. 3512. Їх цінність у тому, що вони показують проблематичність функціонування українського дипломатичного корпусу новостворених українських держав УНР та ЗУНР.

Істотним компонентом джерельної бази роботи стосовно повоєнного періоду діяльності О. Левицької-Басараб стали документи новоствореного фонду 269 Центрального державного архіву громадських об'єднань і організацій України (ЦДАГО України). Йдеться про справи № 50, 344, 346 “Колекції документів “Український музей у Празі”, що відображають процес становлення та політичну еволюцію УВО від українського військового союзу до організації.

Значний масив документів про О. Левицьку-Басараб, зокрема інформацію про громадсько-політичну діяльність О. Левицької-Басараб, містить п'ята книга “Літопису нескореної України” під редакцією Я. Ляльки. Це вагоме видання, окрім біографії та важливих аспектів праці О. Левицької-Басараб, подає широку історіографічну та джерельну базу, спогади .

Досліджуючи громадсько-політичну діяльність О. Левицької-Басараб, авторка залучила матеріали українських періодичних видань, що виходили у Львові, Відні, Берліні напередодні і після Першої світової війни. Йдеться про такі видання, як “Діло”, “Мета”, “Українське слово”, “Шляхи”, “Відгуки”, “Воля”, “Буковина”, “Руслан”, “Вісник СВУ” (Відень), “Наш прапор” (Відень), “Український прапор” (Берлін), “Вісник політики, літератури, життя” (Відень), “Український скиталець” (Відень), “Українське життя” (Подєбради). Публікації у цих виданнях містять цікаві матеріали стосовно подій, у яких була задіяна О. Левицька-Басараб.

Іншою групою джерел, де присутній авторський суб'єктивізм, є спогади сучасниць О. Левицької-Басараб. У циклі діаспорних джерел важливе місце посідає збірник “Незабутня Ольга Басараб” за редакцією І. Книш. Зібравши в одне ціле спогади рідних, товаришів по навчанню та праці, свідків героїчної смерті своєї співвітчизниці, І. Книш видала ґрунтовну розвідку, яка охоплює усі ділянки життя та праці О. Левицької-Басараб. Мемуари П. Бігуса, М. Лози, П. Бажанського також присвячені життєвому шляху та обставинам смерті О. Левицької-Басараб.

Отже, в процесі дослідження використано велику за обсягом та різноманітну за своїм походженням джерельну базу. Ґрунтовне вивчення наявних джерел дозволило авторці скласти об'єктивну картину життєвого шляху, змісту та характеру громадсько-політичної діяльності О. Левицької-Басараб.

У другому розділі “Формування політичного світогляду та утвердження громадянської позиції О. Левицької” проаналізовано ранній період біографії О. Левицької-Басараб, коли формувались її суспільно-політичні погляди та ідеологічні переконання. Ольга належала до відомої у Східній Галичині родини греко-католицьких священиків Левицьких-Стрільбицьких, усі члени якої були активно задіяні у громадсько-політичному житті краю: дід І. Стрільбицький заснував у с. Підгороддя читальню “Просвіти”; батько - отець М. Левицький був прихильником політичного товариства українських народовців - ``Народна Рада”, у справах парохії неодноразово зустрічався з А. Шептицьким, приятелював з О. Барвінським, іншими відомими галицькими діячами.

Становлення О. Левицької-Басараб як громадсько-політичної діячки відбувалось у складних і суперечливих умовах перебування Галичини у складі Австро-Угорщини та полонізаційної політики крайової влади. Це був час, коли молоде покоління українців (учні гімназій, студенти) вливаються в національно-визвольний рух, надаючи йому нового і потужного імпульсу. Вступивши до Українського інституту для дівчат у Перемишлі, О. Левицька стає організаторкою різноманітних молодіжних гуртків, у тому числі і таємного, який був зорієнтований на поглиблення знань, зокрема вивчення української історії, літератури і культури. На формування її суспільно-політичних поглядів визначальний вплив мала літературна творчість Л. Українки та О. Кобилянської, М. Вовчка, Н. Кобринської, які були особливо популярними на початку ХХ століття в середовищі молодих інтелектуалок.

Важливу роль у формуванні світогляду молодої О. Левицької відіграли вчителі інституту: С. Зарицький, І. Мануляк, Т. Грицак, В. Дикий, О. Мартинович, І. Гдуля, А. Наконечна. Українські педагоги, пропагуючи праці Михайла Грушевського, Івана Франка, Юліана Бачинського, прищеплювали ученицям високі національно-державницькі ідеали. Це завдяки їм з Перемиського Інституту вийшла ціла плеяда свідомих українських громадянок: окрім О.Левицької, Наталія Левицька-Горлова, Стефанія Савицька-Матчак, Марія Бачинська-Донцова, Олена Охрімович-Залізняк та ін.

Наступним фактором становлення О. Левицької як громадсько-політичної діячки є її активна участь в українському студентському русі. Ставши слухачкою віденської торгової академії (Handelsakademie) та Віденського університету, Ольга вступає до студентського товариства “Січ”, де знайомиться з Остапом Грицаєм, Никифором Гірняком, Дмитром Донцовим. Під їхнім впливом вона займається самоосвітою та готується до громадської праці. Їй імпонує ідея просвітництва широких верств населення, в першу чергу галицького селянства - проблема, яка охопила тоді провідні верстви української спільноти.

Рівняючись на міжнародне студентство, Ольга разом із товаришами намагається широко популяризувати за кордоном ідею українського університету, яка на той час стає могутнім мобілізаційним чинником вітчизняного національного руху. Разом з молоддю “Січі” вона веде жваве листування зі студентами Львова, організовує бібліотеку, ініціює низку зібрань, вечірок, диспутів, академій та Шевченківських свят. Осягнувши у Відні певний рівень знань, О. Левицька повертається до Львова, де включається в роботу Головного виділу “Просвіти”. Активна праця у товаристві - упорядкування бібліотеки, ведення курсів для неграмотних - сприяла інтелектуальному зростанню О. Левицької та впливала на формування її суспільно-політичних поглядів.

Отже, на формування національного світогляду О. Левицької мали вплив сімейне виховання, навчання у Перемишльському ліцеї під керівництвом патріотично налаштованих викладачів, участь у студентському русі та низка інших суспільних чинників, в результаті чого вона сформувалась як свідома українка, талановита організаторка та активна громадсько-політична діячка, готова обстоювати гасла самостійної Української Держави.

У третьому розділі “Участь у жіночому русі” досліджуються напрями професійної та громадсько-політичної діяльності О. Левицької-Басараб у жіночих товариствах. На основі аналізу її культурно-освітньої та харитативної роботи у львівських та віденських жіночих організаціях визначено внесок О. Левицької-Басараб у розвиток жіночого руху, що був важливою складовою українських національно-визвольних змагань 1917-1923 рр.

Ольга Левицька-Басараб жваво цікавилась питаннями жіночого руху, активізацію якого на початку століття зумовили бурхливі суспільно-політичні процеси та зміни в економічному житті краю. Спектр її теоретичних зацікавлень цими процесами був доволі широким: від феміністичних концепцій Д. С. Мілля до праць соціалістичного характеру Ф. Енгельса, А. Бебеля, К. Цеткін. Будучи членом віденського товариства “Січ”, вона долучається до дискусій щодо проблем жіночої емансипації.

У розділі досліджено участь О. Левицької-Басараб у товаристві “Жіноча громада”, де вона впорядковує бібліотеку, бере участь у заснуванні філій та гуртків (“кружків”) просвітницької та товариської організації на території Східної Галичини. ЇЇ зусилля спрямовано на вирішення таких практичних завдань як відновлення друкованого органу товариства - часопису “Мета”, забороненого у грудні 1908 р., заснування курсів для неписьменних, шкіл, бурс для незаможної молоді. Висвітлено також діяльність О. Левицької-Басараб у допомоговій секції Виконавчого комітету та роботу над випуском брошури під назвою “Жінка в давній Україні”.

Багато уваги авторка присвятила роботі О. Левицької-Басараб в Українському жіночому комітеті допомоги раненим жовнірам (“Ukrainisches Damenhilfskomitee fьr Verwundete Soldaten”), що діяв у Відні. Показано жертовну працю Ольги Левицької щодо розшуку по віденських госпіталях українських жовнірів та надання їм необхідної допомоги. Простежено роботу Ольги в бюро Комітету у Відні, де вона відповідала за кореспонденцію та грошову допомогу для тих, хто перебував у госпіталях та поза Віднем, її посередницькі функції між Комітетом та австрійським Червоним Хрестом.

У військовому шпиталі № 4 у Грінцінгу Ольга Левицька-Басараб опікується жовнірами-каліками, засновує для них т. зв. курси “соціальних наук”, що включали в себе виклади з історії України, культури, політекономії. У такий спосіб молода діячка готувала підопічнних до майбутнього цивільного життя на Батьківщині. Водночас вона співпрацює зі Станицею Українських Січових Стрільців у Відні, організовує святкові обіди, виробляє відпустки для жовнірів, займається їх відправкою на фронт. За подвижницьку та благодійну працю в Українському жіночому комітеті допомоги раненим жовнірам Ольга Левицька-Басараб була відзначена декількома подяками, нагороджена почесною срібною медаллю Червоного Хреста.

Продовженням активної праці О. Левицької-Басараб в українських жіночих організаціях стала її участь в Українському Жіночому Союзі (УЖС), де вона була активно задіяна спочатку як скарбничка (касирка), згодом як голова організаційної секції. Завданням О. Левицької-Басараб стала опікунська та просвітницька робота серед дітей українських емігрантів у Відні, ведення курсів для неграмотних співвітчизників. 1921 р. Ольга Левицька-Басараб ініціювала створення окремого Шкільного Комітету, куди входили представники українських робітничих товариств у м. Відні: “Єдність”, “Родина”, “Зоря”. Надалі вона очолює в Союзі секцію преси і пропаганди, бере активну участь у роботі Української Жіночої Національної Ради (УЖНР) та Української Національної Секції Міжнародної Ліги Миру і Свободи. Саме О. Левицька-Басараб однією з перших послідовно і рішуче наполягала на усуненні “галицько-придніпрянських непорозумінь” при співпраці УЖС з Українською Жіночою Національною Радою (УЖНР). Чимало уваги присвячено ролі діячки у підготовці Третього Конгресу Ліги миру і Свободи, внаслідок чого українська делегація гідно виконала свою місію на Конгресі у Відні 10-17 липня 1921 р.

Логічним продовженням громадської, політичної, освітньої та харитативної діяльності О. Левицької-Басараб в українському жіночому русі стала її праця в “Союзі українок” у Львові - організації, що продовжила довоєнну працю “Жіночої громади”. На посаді касирки Головного Виділу “Союзу українок” Ольга співпрацює з усіма соціальними верствами галицького жіноцтва (селянками, міщанками, представницями інтелігенції), трудиться над проблемою теоретичної та практичної готовності загалу жіноцтва до суспільного життя. Діяльність О. Левицької-Басараб у товаристві “Союзу українок” поширювалась на всі вікові категорії населення: дітей дошкільного та шкільного віку, молодь і дорослих членів громад, що у перспективі призвело до появи у Східній Галичині когорти національно свідомих українок. Згуртовані патріотичними настроями нових демократичних та визвольних ідей, вони стали прикметною ознакою росту та розвитку української нації початку ХХ ст.

У четвертому розділі “Військово-політична діяльність” досліджені участь О. Левицької-Басараб в молодіжних парамілітарних організаціях довоєнного періоду, жіночій четі УСС та у лавах Української Військової Організації. Висвітлено членство О. Левицької-Басараб у товаристві “Січ” у Львові та організації “Пласт”, які сформували її характер, розвинули фізично і духовно.

З постанням нового стрілецького товариства “Січові Стрільці ІІ”, Ольга Левицька вступає до жіночої чети під проводом Олени Степанів. Там дівчина навчилися військових вправ піхотинця, стріляння з кріса, перев'язки і догляду поранених, набула досвіду конспіративної роботи.

З початком війни, Ольга разом із членкинями чети Олени Степанів зголосилася на мобілізаційний поклик Боєвої управи і долучилася до роботи Мобілізаційного Комітету. До обов'язків дівчини входило: несення вартової служби, підтримування порядку в командах, чергування на головному двірці, зустріч добровольців та супроводження їх до мобілізаційних пунктів, реєстрація та їх поселення на призначені квартири, що знаходились в Академічному Домі, Дяківській Бурсі, Народному Домі, бурсі УПТ. Разом із січовичками Ольга доставляла харчі для жовнірів, утримувала порядок в команді таборової комісії, оформляла документи та доручення стосовно формування сотень січового стрілецтва. Однак на відміну від своїх товаришок - О. Степанів та Г.Дмитерко - О. Левицька-Басараб не стала в бойові ряди УСС, присвятивши себе громадсько-політичній роботі.

Політична діяльність О. Левицької-Басараб продовжилась на посаді бухгалтерки в уряді Є. Петрушевича у Відні. В період з 1918-1920 рр. вона здійснює низку закордонних поїздок у столицю Швеції - Стокгольм та Фінляндії - Гельсіндорф (Гельсінкі), які мали дипломатичний та розвідувальний характер. Будучи у Швеції, Ольга цікавиться побутом та культурою місцевого населення, знайомиться з представниками місцевих мистецьких та літературних кіл. Жінка активно включається в культурну та громадську роботу жіночих зарубіжних організацій.

Перебуваючи у Гельсіндорфі, О. Левицька-Басараб, виконувала роль працівника адміністративно-господарської частини посольства УНР: вела фінансові розрахунки, утримувала контроль за дотриманням бюджетної дисципліни. Вона порушує перед послом УНР М. Залізняком питання про необхідність видання української періодичної преси у Фінляндії.

З поверненням на Батьківщину О. Левицька-Басараб виконує роботу зв'язкової УВО: відновлює контакти з колишніми військовиками та вербує їх, з метою створення мережі місцевих організацій УВО на Волині та у Галичині.

Розвідча праця О. Левицької-Басараб полягала у збиранні корисної для УВО інформації та переховуванні таємних матеріалів організації. Вони містили дані про польські військові сили, їх розташування, чисельний та особовий склад, військове діловодство, мобілізаційні плани, характеристики польських офіцерів у кожному полку. Саме такого гатунку матеріали, що засвідчували причетність О. Левицької-Басараб до УВО, стали причиною її арешту 9 лютого 1924 р.

Інкримінуючи зв'язковій УВО підготовку та організацію повстання проти польської влади, слідчі кваліфікували дії О. Левицької-Басараб як державну зраду, що розв'язувало польській поліції руки. Жінку жорстоко допитують, вимагаючи назвати спільників по організації. Не витримавши побоїв та знущань, О. Левицька-Басараб померла у в'язниці 13 лютого 1924 р.

Незважаючи на всі намагання польської дефензиви сфальсифікувати і утаємничити факт загибелі української патріотки, подія набула широкого розголосу серед громадськості Східної Галичини та світової спільноти. Впродовж лютого 1924 р. на шпальтах чисельних вітчизняних та зарубіжних періодичних видань з'явилися повідомлення про трагічну смерть О. Левицької-Басараб. Зі справою смерті О. Левицької-Басараб солідаризувалися Український Соймовий Клуб, Народна Організація Українців Львова, “Союз українок”, робітничі, професійні союзи та велика кількість громадських інституцій краю.

Світова українська спільнота гаряче відгукнулась на заклик “Союзу українок” “Не сміємо її позабути!”. У вшануванні пам'яті О. Левицької-Басараб взяли участь Український Жіночий Союз, Організації жіночої молоді при академічному товаристві “Січ”, української секції Міжнародної жіночої ліги миру і свободи та Української секції Міжнародної жіночої ради. 20-28 травня 1924 р. в Копенгагені відбувся Міжнародний жіночий конгрес, на якому представниця Української Жіночої Ради С. Русова винесла на обговорення обставини трагічної смерті О.Левицької-Басараб з метою укладання резолюції щодо прав національних меншин у міжвоєнній Польщі. Надалі до “справи Басарабової” долучились чисельні українські жіночі, студентські та громадські організації у Ґрацу, Берліні, Празі, Вашингтоні, Нью-Йорку.

У березні 1924 р. відбувся відомий політичний процес “басарабівців”, що засвідчив високу ідейність членів УВО - А. Мельника, В. Коваленка, Є. Зибликевича, Г. Лихолата, І. Вахнянинової та їх відданість українській справі.

У міжвоєнний період ім'я Ольги Левицької-Басараб стало стягом, під яким єднались кращі національні сили. Мучеництво Ольги Левицької-Басараб радикалізувало український визвольний рух, що згодом переріс у акцію ОУН-УПА. Сьогодні на її честь названо вулиці, школи, чисельні жіночі організації зарубіжжя, осередки “Пласту” та “Січей”, відкрито пам'ятники та засновано музеї.

Отже, громадсько-політична діяльність Ольги Левицької-Басараб є невід'ємною складовою українського національно-визвольного руху першої чверті ХХ ст., а її загибель сприяла подальшому розвиткові національної свідомості та консолідації українського народу в боротьбі за суверенітет та соборність України.

У висновках сформульовано загальні підсумки дослідження та викладено основні положення дисертаційної роботи, які винесено на захист:

1. Здійснений історіографічний аналіз дозволяє зробити висновок, що громадська та політична діяльність Ольги Левицької-Басараб досі не стала предметом спеціального комплексного дослідження. Наявні наукові розвідки, хоч і є достатньо репрезентативними, переважно розкривають лише окремі епізоди з життя О. Левицької-Басараб. Комплексного аналізу життєвого шляху відомої діячки до сьогодні не здійснено, що робить досліджувану проблему актуальною.

2. Становлення характеру та ідейний зріст О. Левицької-Басараб припали на період, коли демократичні реформи та конституційний лад імперії Габсбургів створили сприятливий ґрунт для національного розвитку галицьких українців, а водночас загострили соціальні та етнополітичні проблеми української нації. Визначальним для Ольги у цьому контексті стало виховання в греко-католицькій родині, де плекались високі моральні цінності, давні історичні традиції, мова, історія свого народу, національний дух. В Українському інституті для дівчат у Перемишлі під впливом фахових та патріотично налаштованих викладачів Ольга не тільки зросла інтелектуально, але й утвердилася у своїх національно-патріотичних почуваннях. Уся її праця у гімназійних гуртках та студентському товаристві “Січ” у Відні є взірцем самовдосконалення, свідомого творення власного життя. Це був високого штибу інтелектуальний, моральний та ідейно-патріотичний гарт, який дозволив молодій Левицькій легко інтегруватися у життя галицької громади та стати корисним членом суспільства.

3. Праця О. Левицької-Басараб у головному виділі “Просвіти” була плідною, мала послідовний і системний характер. Вона була продиктована бажанням долучитися до підвищення рівня національної свідомості українського народу і свідчила про глибоке входження громадської діячки у тогочасні суспільні процеси.

4. Ольга Левицька-Басараб офіційно не належала до жодної політичної партії, однак усвідомлюючи, що українці у своїх прагненнях можуть покладатися лише на власні сили, вона сповідувала ідеї націоналізму, тому більшість дослідників пов'язують її ім'я з право-радикальною течією в українському визвольному русі. У руханково-пожежних товариствах Ольга Левицька-Басараб здобула практичні навички бійця, медпрацівника, пропагандиста, пізнала силу організованих дій суспільних чинників. Задіяність О. Левицької-Басараб у парамілітарних організаціях “Сокіл”, “Січ”, “Пласт” у передвоєнний період стала своєрідною кузнею формування характеру та національного світогляду молодої дівчини. У рядах стрілецької організації О. Левицька-Басараб співпрацювала з Оленою Степанів та Ґанною Дмитерко, участь яких у регулярній армії стала новим явищем в історії України та Європи.

5. О. Левицька-Басараб була активно задіяна у жіночому русі, де її праця мала багато проявів. Співпрацюючи з такими визначними діячками вітчизняного жіночого руху як Софія Русова, Ганна Чикаленко-Келлер, Олена Залізняк-Шепарович, Марія Бачинська-Донцова, Ольга займається просвітницькою та педагогічною працею, звертається до питань національних прав українців, включається до міжнародних репрезентацій українського жіночого руху. Перманентною рисою діяльності на цьому відтинку О. Левицької-Басараб є її професіоналізм та патріотизм. Соборницькі ідеї О. Левицької-Басараб сприяли консолідації конструктивних сил українського суспільства, пом'якшували розбіжності між керівництвом Українського Жіночого Союзу та Української Національної Ради, пожвавлювали співпрацю між ними.

6. У своїй праці О. Левицька-Басараб поєднувала культурно-просвітницьку діяльність із політичною роботою. Перебуваючи на службі в урядах ЗУНР та УНР, молода жінка включається до роботи дипломатичного корпусу, ініціює поширення вітчизняної періодичної преси серед українців-емігрантів, здійснює інформаційно-роз'яснювальну роботу серед місцевого населення, насамперед фінського жіноцтва. Широке коло знань та непохитність у відстоюванні власної позиції робили її особу вагомою у будь-якому товаристві, незважаючи на відсутність високих посад.

7. Діяльність О. Левицької-Басараб у чисельних громадських організаціях та підпільній УВО - важливій клітині визвольного руху українців у міжвоєнний період, треба розглядати як пошук свого місця у спільноті та як природну потребу знаходитися у гущавині подій, що випали на долю нації. Жертовна праця зв'язкової в розвідувальній сітці УВО, арешт і мученицька смерть О. Левицької-Басараб у Бригідках 13 лютого 1924 р. стали останнім доказом її безпрецедентної відданості своєму народу та українській справі.

8. О. Левицька-Басараб є прикладом нового типу жінки ХХ століття, що сформувався в процесі національно-визвольних змагань доби. За своє недовге, але насичене подіями та плідною працею життя Ольга зуміла дорости до чину, що поставив її у один ряд із такими видатними особистостями із числа українського жіноцтва, як О. Степанів, Ґ. Дмитерко, О. Охримович-Залізняк, З. Мірна та ін. Ґрунтовний та цілісний аналіз життєдіяльності О. Левицької-Басараб дозволяє показати її місце в історії, докладніше розглянути діяльність чисельних жіночих інституцій, піднести вагу українського жіночого руху, що відіграв важливу роль у суспільно- політичному житті України початку ХХ ст.

9. Загибель О. Левицької-Басараб мала далекосяжні наслідки. Українські громадсько-політичні інституції подбали про широкий розголос “справи Басарабової”, яка привернула увагу всього світу до становища українців у Галичині. Порушення правоохоронними органами прав людини у Польській державі викликали загальний осуд серед української та міжнародної громадськості. Ім'я Ольги Левицької-Басараб стало символом національного духу та гарту, що кликало на боротьбу за відновлення самостійності України, забезпечуючи тяглість національно-визвольних змагань та демонструючи життєздатність української державницької ідеї.

молодіжний парамілітарний український незалежність

Основні положення дисертації викладено у публікаціях

1. Бежук О. Громадсько-політична та наукова діяльність випускниць 1909 року Українського Інституту для дівчат у Перемишлі / О. Бежук // Військово-науковий вісник. - Львів: ЛВІ, 2007. - Вип. 9. - С. 3-13.

2. Бежук О. Участь жіноцтва в українському національно-визвольному русі початку ХХ століття / О. Бежук // Держава та армія. Вісник Національного університету “Львівська політехніка” - Львів, 2006. - Вип. № 571 / [ Відп. ред. Л. Дещинський]. - С. 194-200.

3. Бежук О. Жінки в легіоні українських січових стрільців / О. Бежук // Вісник Львівської комерційної академії. Серія: гуманітарні науки. - Львів, 2007. - Вип. 6. - С. 12-18.

4. Бежук О. Матеріали Ольги Басараб: ще раз про розвідувальну діяльність УВО / О.Бежук // Держава та армія. Вісник Національного університету “Львівська політехніка” - Львів, 2007. - Вип. № 584 / [Відп. ред. Л. Дещинський]. - С. 129-134.

5. Бежук О. Діяльність О. Левицької-Басараб в Українському Комітеті допомоги пораненим жовнірам у Відні / О. Бежук // Держава та армія. Вісник Національного університету “Львівська політехніка” - Львів, 2008. - Вип. №612 / [Відп. ред. Л. Дещинський]. - С. 43-47.

6. Бежук О. Ольга Левицька-Басараб - членкиня головної управи філії Союзу Українок у Львові / О. Бежук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. - Львів, 2008. Вип. 16: Ювілейний збірник на пошану Івана Патера / [Гол. ред. кол. Я. Ісаєвич, відп. редактор О. Аркуша]. - С. 472-478.

7. Бежук О. Ольга Левицька - учасниця товариства “Січ” та “Пласт” у Львові / О. Бежук // Держава та армія. Вісник Національного університету “Львівська політехніка” - Львів, 2009. - Вип. № 652. / [Відп. ред. Л. Дещинський]. - С. 37-41.

8. Бежук О. Іванна та Северин Левицькі / О. Бежук // Наукові зошити історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка. - Вип. 9. - Львів, 2009. - С. 12-18.

АНОТАЦІЯ

Бежук О. М. Громадсько-політична діяльність О. Левицької-Басараб. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Інститут народознавства НАН України. - Львів, 2010.

На основі критичного аналізу архівних матеріалів та документів, спогадів учасників подій зроблено комплексний аналіз життя та громадсько-політичної діяльності Ольги Левицької-Басараб. Простежено етапи формування національно-патріотичного світогляду діячки, охарактеризовано її перші кроки в студентських та військово-спортивних товариствах, участь у жіночому русі, діяльність у складі уряду ЗУНР та підпільній УВО. З'ясовано роль та місце О. Левицької-Басараб у національно-визвольному русі українського народу за державну незалежність.

Ключові слова: О. Левицька-Басараб, громадсько-політична діяльність, національно-визвольний рух.

Бежук О. Н. Общественно-политическая деятельность О. Левицкой-Басараб. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Институт украиноведения им. И. Крипякевича НАН Украины, Институт народоведения НАН Украины. - Львов, 2010.

На основании критического осмысления архивных материалов и документов, мемуаров участников событий cделан комплексный анализ жизни и общественно-политической деятельности Ольги Левицкой-Басараб. Освещены этапы формирования её национально-патриотических взглядов, охарактеризованы первые шаги в студенческих и военно-спортивных обществах, деятельность в женском движении, исследовано политическую деятельность в составе правительства ЗУНР и подпольной УВО. Определена роль О. Левицкой-Басараб в пропаганде идеи консолидации и борьбы украинского народа за независимость.

Ключевые слова: О. Левицкая-Басараб, общественно-политическая деятельность, национально-освободительное движение.

ANNOTATION

Bezhuk, Olha. Public and Political Activities of Olha Levytska-Basarab. Manuscript.

Dissertation for the academic degree of the Candidate of Sciences in History, speciality 07.00.01 - History of Ukraine. I. Krypyakevych Institute of Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine - Lviv, 2010.

The author deals with public and political activity of O. Levytska-Basarab, an active participant of the Ukrainian national liberation movement (end of XIX - beginning of XX centuries), who contributed to activities of numerous student, educational, military, charitable and female organizations.

Historical conditions (governmental, political, and ideological ones) in Eastern Galicia at the beginning of the XX century became an important factor of activation of her public activity. Acquaintance with outstanding persons among pedagogues and national and cultural figures, who studied and dealt with O. Levytska-Basarab at Peremyshl institute and Viennese “Sich”, became a determinant for her. Common activities together with Czech, Bulgarian and Russian student societies, as the author affirms, promoted the strengthening of her national and civil priorities. Further work for the Lviv “Prosvita” organization favoured the intellectual progress and formation of O. Levytska-Basarab's social and political views.

Sharing ideas of female movement, O. Levytska-Basarab took an active part in activities of numerous female organizations, such as “Women's Community”, and “Ukrainian Women's Union”, where she obtained her self-actualization as a pedagogue, educator, and political activist. O. Levytska-Basarab's talent for organization became evident itself during the World War I, when she conducted sanitary, tutorial, and educational work among wounded Ukrainian soldiers within the bounds of the “Ukrainian Women's Committee on Supporting the Wounded Soldiers”. Cooperating with the Vienna Department of the Ukrainian Sich Shooters (USS), she promoted mobilization of soldiers for the ranks of the renewed national Ukrainian Galician Army (UGA). Thanks to O. Levytska-Basarab's active cooperation with international female unions during the post-war period, the Ukrainian issue was repeatedly raised at international forums and congresses.

The author shows that working for diplomatic missions of the Western Ukrainian National Republic and the Ukrainian National Republic as an accountant, O. Levytska-Basarab did not limit her work to professional duties only, but conducted a broad educational work among representatives of the Ukrainian Diaspora and local population, organized cultural actions, and initiated press publications in Ukrainian. Later, her ideological and patriotic convictions, experience of participation in youth unions and social organizations as well as her work for the Western Ukrainian National Republic provided O. Levytska-Basarab with a function of a messenger of the Ukrainian Military Organization, which was an important component of Ukrainian people's liberation movement during the period between the two wars. O. Levytska-Basarab's selfless labour for an intelligence branch of the Ukrainian Military Organization, her arrest and the death of a martyr on February 13, 1924 became the last proof of her allegiance to principles of liberation of her nation. Having drawn a wide response either in West Galicia or abroad, O. Levytska-Basarab's death become a symbol of Ukrainian national aspirations towards the independence.

Keywords: O. Levytska-Basarab, public and political activity, national liberation movement.

Размещено на Allbest.ur