Документи державних архівів України з історії окупаційного режиму у зоні військового управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ім. М. С. ГРУШЕВСЬКОГО

УДК 930.253 "1941/195": 94(477 - 074) "1941/1943"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ДОКУМЕНТИ ДЕРЖАВНИХ АРХІВІВ УКРАЇНИ З ІСТОРІЇ ОКУПАЦІЙНОГО РЕЖИМУ У ЗОНІ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ

07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

ЖИГЛО Володимир Валентинович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Богдашина Олена Миколаївна, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, кафедра історії України, доцент

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Матяш Ірина Борисівна, Державний комітет архівів України, перший заступник голови

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Мищак Іван Миколайович, Інститут законодавства Верховної Ради України, інформаційно-аналітичний сектор, завідувач

Захист відбудеться «25» лютого 2010 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України (01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України (01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розісланий «21» січня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. О. Песчаний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На зберіганні у державних архівах України знаходиться велика кількість документів, які залишилися у результаті діяльності на її території німецьких окупаційних та колабораціоністських органів влади у 1941 - 1944 рр. Протягом 1945 - 1980-х років більшість цих документів були засекреченими та перебували за межами наукового обігу, що зумовлювалося, зокрема, змістом їх джерельної інформації, яка часто компрометував радянську владу. З другої половини 1980-х років розпочалося розсекречення документів державних архівів України з історії окупаційного режиму 1941 - 1944 рр.

Але не зважаючи на те, що гриф секретності з документів окупаційного періоду знятий, джерельна інформація їх значної кількості все ще не повністю актуалізована. До таких груп документів можна віднести і ті, які розкривають історію окупації північно-східних областей УРСР (Харківської, Донецької, Луганської, Сумської та Чернігівської), які перебувала під керівництвом німецької військової адміністрації. Документи, які з`явилися на цих територіях у результаті діяльності різних установ-фондоутворювачів, були побіжно охарактеризовані у кількох дисертаціях. Проте вони поки що не ставали об`єктом спеціального вивчення. Їх актуалізація значно відстає від вивчення комплексів архівних документів інших адміністративних утворень, які існували на території окупованої України. Дана обставина не може не позначитися на загальному стані вивчення історії окупації цього важливого промислового та сільськогосподарського регіону республіки.

Аналіз джерельної інформації архівних документів з історії ЗВУ сприятиме подальшому дослідженню багатьох замовчуваних питань повсякденності населення окупованих територій, формуванню нових поглядів на радянський та націоналістичний рухи Опору. Таким чином, джерельний аналіз архівних документів дозволить виробити цілісну схему історії ЗВУ як окремого регіону окупованої України. Наукове осягнення цього важливого документального комплексу невіддільне від його систематизації, класифікації, джерелознавчої критики, використання та подальшої публікації. Це сприятиме значно ширшому ознайомленню з ними наукової та читацької спільноти. Результати проведеного дослідження стануть у нагоді іншим науковцям, які студіюють історію ЗВУ та України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у руслі наукової тематики кафедри всесвітньої історії Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди «Проблеми нової та новітньої історії країн Європи, Америки, Азії і Африки» (номер державної реєстрації 0109U008322) .

Мета дослідження полягає у тому, щоб простежити умови та обставини формування комплексу архівних документів з історії окупації ЗВУ, встановити рівень інформативності та актуалізації їх джерельної інформації. Зазначена мета конкретизується у кількох дослідницьких завданнях:

1) визначити умови та основні етапи комплектування державних архівів України документами з історії ЗВУ;

2) з`ясувати особливості документообігу головних окупаційних установ, а також підпільних організацій та партизанських загонів, які діяли в областях ЗВУ. Це дозволить встановити обставини появи документів та їх потенціальні інформативні можливості;

3) провести класифікацію архівних документів з історії ЗВУ;

4) визначити та охарактеризувати найбільш інформативні фонди державних архівів України, документи яких мають суттєве гносеологічне значення для вивчення різних аспектів історії областей ЗВУ (зокрема, соціально-економічного, суспільно-політичного розвитку окупованих територій та культурно-побутового життя їх мешканців);

5) встановити та порівняти обсяг актуалізованої та потенційної джерельної інформації архівних документів з історії ЗВУ; 6) простежити діяльність науково-дослідних установ та науковців по опрацюванню та залученню до наукового обігу державної частини документів НАФ України з історії ЗВУ; 7) порівняти інформативність фондів окремих архівних установ України з історії ЗВУ. Порівняти, зокрема, особливості джерельної інформації документів окупаційних установ, підпільних організацій та партизанських загонів, радянських державних та партійних комісій, які проводили облік людських та матеріальних втрат окупованих територій;

8) сформувати пропозиції щодо подальшого впорядкування фондів з документами ЗВУ.

Об`єктом дослідження є документи з історії окупаційного режиму у ЗВУ, які зберігаються у державних архівах України.

Предметом дослідження є процес формування комплексу архівних документів з історії ЗВУ, їх джерельна ретроспективна інформація про особливості соціально-економічного, суспільно-політичного та культурно-побутового життя північно-східних областей УРСР за умов німецької окупації.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження ґрунтується на принципах історизму, об'єктивності, всебічності і комплексності у вивченні архівних документів. У ньому використовувалися як загальнонаукові методи (аналізу, синтезу, індукції та дедукції), так і історичні методи (історико-хронологічний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний). Крім того, були враховані вимоги архівної евристики щодо пошуку та опрацювання документів, а також застосовувалися спеціальні джерелознавчі та архівознавчі методи (джерелознавчого аналізу та синтезу, функціонального аналізу, архівного описування та класифікації).

Хронологічні рамки дослідження визначаються періодом формування архівної документальної бази з історії ЗВУ (вересень 1941 р. - перша половина 1950-х років). Вереснем 1941 р. датується початок діловодства окупаційних та допоміжних органів влади, а також партизанських загонів та підпільних груп. На середину 1950-х років в основному закінчився процес комплектування архівів УРСР документами з історії ЗВУ.

Географічні межі дослідження мають два виміри. У першу чергу вони охоплюють територію розміщення архівних установ, в яких зберігаються документи з історії ЗВУ (Київ, Харків, Донецьк, Чернігів, Суми та Луганськ), а також територію областей УРСР (у кордонах 1940 р.), які увійшли до складу ЗВУ (Харківська, Донецька (Сталінська), Луганська (Ворошиловоградська), Сумська та Чернігівська).

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що це одна з перших спроб провести комплексний аналіз державної частини документів НАФ України з історії ЗВУ, які у більшості були розсекречені наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років. Крім того, запропонована типологічна класифікація цих архівних документів, виділені особливості організації їх пошуку на звільнених від гітлерівців територіях, уточнені етапи формування архівної документальної бази з історії ЗВУ та визначена специфіка її археографічного опрацювання.

Практичне значення отриманих результатів. Науковий доробок дисертації можна застосовувати у процесі формування джерельної бази для підготовки праць з різних проблем історії Великої Вітчизняної війни, окупаційного режиму в областях ЗВУ, що базуються на документах державних архівів України.

Особистий внесок здобувача. Здобувач самостійно поставив та вирішив усе коло проблем дисертації. З шести статей у фахових виданнях він є одноосібним автором чотирьох, у двох статтях йому належить половина виконаної роботи щодо збирання джерельної бази та написання тексту.

Апробація висновків і результатів дослідження відбувалася на засіданнях кафедри всесвітньої історії Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (ХНПУ імені Г. С. Сковороди), на наукових конференціях історичного факультету ХНПУ імені Г. С. Сковороди («Краєзнавство і вчитель» у 2007 - 2009 рр.), історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (56-а (2003 р.) та 61-а (2008 р.) конференція молодих вчених «Каразінські читання», ХХІ-а краєзнавча конференція молодих учених присвяченої 150-річчю з дня народження академіка М. Ф. Сумцова (2005 р.).

Основні положення дисертації викладені у шести публікаціях у фахових виданнях та одній брошурі.

Структура дисертаційної роботи зумовлена поставленими проблемою, метою та завданнями і складається зі вступу, п`яти розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури. Обсяг дисертації - 245 сторінок, з яких основний текст складає 196 сторінки, список використаних джерел та літератури - 49 сторінок (включає 434 найменування).

державний архів військовий окупаційний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі визначається актуальність теми дослідження, його об'єкт, предмет, мета, завдання, методологічні основи, сформована наукова новизна та практичне значення дисертації.

Перший розділ «Історіографія та джерельна база дослідження» складається з двох підрозділів, присвячених аналізу вивчення проблеми та сформованого джерельного комплексу.

У підрозділі 1.1. «Стан вивчення проблеми» зазначається, що аналіз джерельної інформації архівних документів з історії ЗВУ розпочався у роки Великої Вітчизняної війни. Наявні праці належать до радянської та пострадянської історіографії, а за хронологією вкладаються у традиційні три періоди: 1) кінець 1930-х - до середини 1950-х рр.; 2) з другої половини 1950-х до кінця 1980-х рр.; 3) з 1990-х рр. і до сьогодення.

Джерелознавче, архівознавче та археографічне опрацювання документів з історії ЗВУ, їх наукове надбання потребують комплексного розгляду. У підрозділі зазначається, що у воєнні та перші післявоєнні роки радянською історіографією була актуалізована інформація досить вузького кола писемних джерел з історії окупації. Публікації 1940-х рр. носили здебільшого агітаційно-пропагандистський характер і були повинні проілюструвати злочинний характер окупаційного режиму та боротьбу населення проти нього. Тому до наукового обігу документи запроваджувалися досить вибірково. Вони належали кільком фондоутворювачам. По-перше, Українській республіканській надзвичайній комісії зі встановлення збитків та злочинів, заподіяних німецько-фашистськими загарбниками (УРНК) та Надзвичайній державній комісії (НДК) СРСР. Документи цих установ широко залучалися у підготовку праць, які були присвячені викриттю злочинного характеру окупаційного режиму та у спеціальних документальних публікаціях (див., наприклад, "Зверства немецко-фашистских захватчиков" або "Сліди фашистських звірів"). По-друге, у роки війни опрацьовувалися джерельна інформація документів окупаційних органів влади (роботи К. К. Дубини), на основі якої готувалися невеликі агітаційні брошури. З 1945 р. почалося систематичне вивчення архівних документів з історії підпільно-партизанського руху на теренах ЗВУ. У цьому ж році архівні документи окупаційних років були у більшості засекречені, у результаті чого до середини 1950-х років науковий аналіз їх джерельної інформації призупинився.

У дисертації зазначається, що лише зі зміною суспільно-політичної ситуації у СРСР після ХХ з'їзду КПРС (1956 р.) активізувалася науково-дослідна робота з вивчення історії Великої Вітчизняної та Другої світової воєн. Вона супроводжувалася розширенням доступу дослідників до архівних документів з історії окупації. Радянські історики досліджували проблеми пов'язані в основному зі встановленням масштабів злочинів окупаційної адміністрації та військових (зокрема роботи Т. С. Першиної, М. В. Коваля), економічної експлуатації окупованих територій, трудової мобілізації населення, історії підпільно-партизанського руху (роботи Д. П. Григоровича, В. О. Замлинського, В. І. Клокова). В якості джерел інформації використовувалися відповідні документи державних архівів УРСР (у першу чергу ЦДАЖР УРСР) та Партійного архіву Інституту історії партії при ЦК КПУ. Паралельно тривала підготовка та видання документальних публікацій з історії окупаційного режиму у ЗВУ, (див., наприклад, "Сумская область в годы Великой Отечественной войны 1941 - 1945 гг. : сб. док. и мат.", "Харьковщина в годы Великой Отечественной войны (1941 - 1945 гг.) : сб. док. и мат." тощо). Ґрунтовнішими, ніж у попередній період, стали коментарі та передмови до збірок документів. Підвищенню рівня археографічних публікацій сприяли і Правила видання історичних документів Державного архівного фонду (ДАФ) СРСР, які неодноразово перероблялися у цей період (у 1945, 1955, 1969, 1987 та в 1990 рр.)

Підготовка та видання монументальних праць з історії Великої Вітчизняної війни (зокрема декілька видань «Истории Великой Отечественной войны Советского Союза», «Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу (1941 - 1945 рр.)») сприяли комплексному підходу до аналізу джерельної інформації архівних документів з історії окупації, у тому числі і з історії ЗВУ. Проте, у підрозділі зазначається, що джерельна інформація архівних документів власне окупаційних установ до наукових праць залучалися у дуже обмеженому обсязі, оскільки більшість з них були засекреченими. Дослідження історії окупації ґрунтувалися або на документах радянського руху Опору, або на архівних колекціях, в яких зберігалися вибрані документи окупаційних адміністрацій.

Новим явищем другого історіографічного періоду стало вивчення деяких теоретичних аспектів аналізу джерельної інформації архівних документів окупаційного періоду. Серед них згадаємо методику використання документів особового походження (роботи І. А. Альтмана), дослідження облікової актової документації (Т. С. Першина), археографічне опрацювання документів (роботи І. І. Кудрявцевої) тощо. Дослідники 1970-х - 1980-х років велику увагу приділяли встановленню особливостей комплектування ДАФ СРСР документами воєнних років (роботи В. В. Цапліна та В. В. Максакова). Отже, вивчення історії Великої Вітчизняної війни супроводжувалося науковою діяльністю з вироблення теоретико-методичних засад аналізу її документальної бази. Джерельний аналіз архівних документів окупаційного періоду проводився здебільшого без урахування їх походження та адміністративної приналежності. У дисертації встановлено, що архівні документи РКУ та ЗВУ у радянські роки аналізувалися як єдиний джерельний комплекс. За пануючою історіографічною традицією історія окупації зводилася до історії РКУ, становище північно-східної України у 1941 - 1943 рр. характеризувалася у її контексті.

Систематичне вивчення архівних документів німецьких окупаційних адміністрацій та органів місцевого «самоврядування» розпочалося після їх розсекречення у 1986 - 1995 рр. В історичних роботах 1990-х років М. В. Коваля, В. І. Кучера, В. А. Гриневича та ін. у якості джерел інформації комплексно використовувалися архівні документи радянського руху Опору (які зберігалися у ЦДАГО України) та окупаційних установ (у ЦДАВО України). Щоправда історія ЗВУ продовжувала розглядатися у контексті з РКУ, а, отже, її архівні документи не аналізувалися як окремий джерельний комплекс. Лише наприкінці 1990-х - на початку 2000-х рр. почалося вивчення історії ЗВУ як окремого регіону окупованої України (роботи В. А. Нестеренко, А. В. Скоробогатова, П. В. Рокотова). Зазначенні автори поклали початок аналізу джерельних можливостей архівних документів ЗВУ. Однак вони не стали об'єктом спеціального дослідження, а розглядалися побіжно у контексті загальної джерельної бази.

Новітня українська історіографія зосередилася на перегляді застарілих штампів, пов'язаних з трактуванням деяких подій Другої світової війни. По-новому проаналізована джерельна інформація архівних документів з історії ОУН - УПА (роботи В. М. В`ятровича, А. В. Кентія, В. І. Сергійчука та ін.), радянського руху Опору (роботи О. Є. Лисенка, Н. В. Маковської, Р. Я. Пирога, А. С. Чайковського), пограбувань та економічної експлуатації окупованої України (у цьому контексті і ЗВУ) - роботи Г. В. Боряка, М. Г. Дубик , Л. А. Дубровіної, Н. В. Маковської, Т. М. Себти, введені до наукового обігу великий масив документів особистого походження (роботи А. В. Мелякова).

Аналіз етапів формування архівної документальної бази з історії окупації, її інформативності проводиться також у спеціальних джерелознавчих та архівознавчих розвідках. Одним із питань, яке порушувалось у радянські часи та вивчається у новітній українській історіографії, є особливість комплектування державних та партійних архівів УРСР документами окупаційного режиму (у цьому контексті важливим є науковий доробок І. М. Мищака, Н. М. Руденко), видавнича діяльність українських архівів (дослідження Ю. А. Прилепішевої). Подальшого розвитку отримала робота по визначенню інформативності документів окремих архівних установ у висвітлені історії окупації. З цієї теми у дисертації наведені такі ґрунтовні довідкові видання як «Архіви окупації. 1941 - 1944 рр.» (упорядник Н. В. Маковська), «Друга світова війна в документах ЦДАГО України (1939 - 1945 рр.)» (упорядник Т. Т. Гриценко) та ін. Велике значення для теорії та практики архівної справи та джерелознавчої критики документів мають роботи відомих українських архівознавців Г. В. Боряка, І. Л. Бутича, Я. С. Калакури, І. Б. Матяш та інших.

Проте, незважаючи на порівняно високий рівень актуалізації документів з історії ЗВУ, їх науковий аналіз як самостійного та самодостатнього джерельного комплексу відсутній. Автори більшості наукових праць використовують їх лише як допоміжні джерела інформації, розглядаючи як додаток до комплексу архівних документів РКУ. Їх повнота, репрезентативність, достовірність, актуалізації до сьогодні так і не були встановлені.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база дослідження та типологічна класифікація архівних документів з історії ЗВУ» здійснено аналіз джерельного комплексу дисертації. Він представлений широким колом писемних джерел, на основі яких з'ясовувалася структура фондів документів з історії ЗВУ, рівень актуалізації, повноти, репрезентативності та достовірності їх джерельної інформації. Дисертація ґрунтується здебільшого на документальних джерелах, у першу чергу актовій документації, яка представлена кількома групами. По-перше, законодавчими актами, які визначили організацію архівної системи та ведення архівної справи у СРСР та Україні (Закон про ДАФ СРСР (у редакціях 1941 р., 1958 р. та 1980 р.) та Закон України про Національний архівний фонд та архівні установи (у редакціях 1993 р. та 2001 р.). Крім того, в якості джерел інформації використовувалися Правила про роботу державних архівів, Правила публікації документів ДАФ СРСР, а також правила та положення про роботу архівних установ, насамперед Положення про Центральний республіканський державний архів Жовтневої революції та соціалістичного будівництва (від 14 квітня 1941 р.), який формально до 1945 р. був головним місцем зберігання усієї документації окупаційних установ та Положення про архівні відділи НКВС республіки та УНКВД краю та області (1944 р.) Ці правила та положення, які зберігаються у ЦДАВО України у справах опису № 1 фонду № 14 Головного архівного управління України, давали можливість проаналізувати структуру та повноваження архівних установ УРСР 1940-х років і зрозуміти порядок прийняття ними на зберігання документів окупаційного періоду.

Крім того, джерелами дисертації були накази та постанови державних органів УРСР (у першу чергу РНК УРСР та НКВС УРСР), що регулювали збір документів на визволених територіях. Вони висвітлювали особливості формування комплексу архівних документів ЗВУ. Ці накази та постанови представлені у документах Головного архівного управління України (ф. № 14 ЦДАВО України). Зокрема у дисертації були використані документи описів № 1 (за 1920 - 1944 рр.), № 3 (за 1947 - 1970 рр.) та № 7 (за 1942 - 1982 рр.). Велике джерельне значення має нормативно-розпорядча документація УДА УРСР. Вона використовувалася в якості джерела інформації з історії збору документів окупаційних структур, їх наукового опрацювання та актуалізації протягом 1940-х - 1990-х років.

Особливості комплектування архівних установ документами з історії ЗВУ висвітлює планова та звітна документація УДА УРСР, центральних державних архівів республіки та держ. архівів областей, а також Партійного архіву Інституту історії партії при ЦК КПУ. Під час визначення порядку прийняття на державне зберігання документів ЗВУ у якості джерел інформації використовувалося службове листування між чиновниками УДА УРСР (наприклад, між заступником УДА П. П. Гудзенком та керівником УДА М. І. Шкляровим), між керівниками окремих архівів та архівних підрозділів.

Організація діловодства окупаційних адміністрацій, партизанських загонів та підпільних груп вивчалася на основі їх звітно-планової та наказової документації, яка зберігається у відповідних фондах центральних державних архівів України та держ. архівів областей.

Крім документальних, у дисертації залучалися і наративні писемні джерела, зокрема довідкові видання архівів. Вони використовувалися під час пошуку, відбору та аналізу архівних документів з історії ЗВУ, встановленню загальної кількості фондів з цими документами. Археографічне опрацювання документів ЗВУ аналізувалася, зокрема, на основі вивчення спеціальних публікацій у галузевих виданнях («Советские архивы», «Исторические архивы», «Архіви України»).

Джерельний комплекс дисертації є цілком репрезентативним. Він дає можливість поетапно прослідкувати складання архівної документальної бази з історії ЗВУ, проаналізувати роботу вітчизняних архівістів з його формування, актуалізації, встановлення потенційних джерельних можливостей.

У підрозділі 1.2. запропонована також типологічно-видова класифікація архівних документів з історії ЗВУ. Встановлено, що вони представлені, в основному, трьома типами: словесними, зображальними та звуковими. Перші є найбільш масовими та інформативними. Вони поділяються на два підтипи: писемні та фонетичні. Більшість архівних документів з історії ЗВУ є писемними, зокрема документальними та наративними. Документальні представлені актовою та діловодною документацією розпорядчого, звітного, планового, статистичного, прокламаційного характеру, яка належать до діловодства німецьких комендатур, допоміжних органів влади (управ), партизанських загонів, партійних підпільних груп та державних надзвичайних комісій. Зрідка в архівах України зустрічаються оповідні писемні джерела з історії ЗВУ, що представлені переважно автокомунікативними джерелами (щоденниками та мемуарами) та джерелами міжособової комунікації (епістолярієм). Зображальні (кіно, фотоматеріали) та фоноджерела з історії ЗВУ містяться в основному у ЦДКФФА України. Це фотографії німецьких військових діячів, діячів радянського руху Опору, німецькі кінострічки воєнних років, номери кіножурналу «Радянська Україна», аудіозаписи допитів свідків тощо.

Другий розділ «Комплектування архівів України документами з історії окупаційного режиму на території ЗВУ» складається з трьох підрозділів, що присвячені комплектуванню державних та партійних архівів УРСР документами ЗВУ.

У підрозділі 2.1. «Виявлення та комплектування державних архівів УРСР документами окупаційних установ та місцевих допоміжних органів влади» простежуються головні етапи та встановлюються особливості виявлення та організації зберігання документів окупаційних та місцевих допоміжних органів влади, які діяли на території ЗВУ у 1941 - 1943 рр. Цю роботу у 1942 - 1944 рр. проводила спеціально створена комісія УДА УРСР під керівництвом П. П. Гудзенка. Виявлені документи спочатку планували надсилати до УДА, яке знаходилося в евакуації у м. Златоусті Челябінської області РСФСР, однак через брак транспорту вони залишалася в обл. держ. архівах. Пізніше їх планували направити на зберігання до відділу Вітчизняної війни ЦДАЖР УРСР. Проте більшість документів так і залишилася в обл. держ. архівах. Виявлені на території північно-східних областей УРСР документи окупаційного періоду належали, здебільшого, діловодству допоміжних органів влади: управ, сільськогосподарських громад та інших місцевих установ і організацій. Серед документів німецьких військових комендатур, що були зібрані у 1943 - 1945 рр. працівниками комісії УДА УРСР, треба у першу чергу згадати документи сільських та місцевих комендатур (орсткомендатур), міських комендатур (наприклад, Харківської), німецького господарського командування (ВІКДО) та деяких інших. Але їх загальна кількість була не велика, оскільки німецькі військові намагались знищувати діловодство своєї адміністрації під час відступу. Всі документи окупаційних та допоміжних їм структур потрапляли на державне зберігання, не зважаючи на оригінальність та наукову цінність їх джерельної інформації. Всього станом на грудень 1945 р. в державних архівах УРСР було сформовано 122 140 одиниць зберігання з документами років окупації та ще 23 205 примірників друкованих під час окупації видань.

Підрозділ 2.2. «Прийняття на державне зберігання документів радянських комісій та установ з розслідування злочинів нацистів проти населення та обліку економічних втрат» присвячений встановленню порядку прийняття на державне зберігання документів УРНК, яка діяла в УРСР з осені 1942 р. Зібрані нею документальні дані про економічні збитки окупованих територій направлялися до Держплану при РНК УРСР, звідки вони, після відповідного опрацювання, передавалися до УДА, де спеціальна комісія з п`ятнадцяти осіб опрацьовувала їх для передачі до Центрального державного історичного архіву НКВС, який у майбутньому стане структурною одиницею ЦДАЖР УРСР. Крім того, до УДА надходили складені УРНК примірники актів на окремі випадки злочинів гітлерівців, про економічні втрати підприємств та громадян. Вся актова документації УРНК сьогодні компактно сконцентрована у 91 справі фонду № 3538 ЦДАВО України, а проміжні акти - у держ. архівах областей. Встановлено, що деякі копії актів надсилалися до Комісії з історії Великої Вітчизняної війни при ЦК КП(б)У, а також до НДК СРСР. У підрозділі 2.3. «Організація комплектування Партійного архіву Української філії Інституту Маркса - Енгельса - Леніна при ЦК ВКП(б) документами руху Опору на теренах ЗВУ» досліджений порядок прийняття на архівне зберігання документів з історії радянського підпільно-партизанського руху. Цю роботу проводив Центральний партійний архів ЦК КП(б)У (з червня 1945 р. - Партійний архів Української філії Інституту Маркса - Енгельса - Леніна при ЦК ВКП(б). Комплектація Партархіву документами з історії радянського підпільно-партизанського руху розпочалася лише у 1945 р., коли вони пройшли перевірку у НКВС УРСР, в організаційно-інструкторському відділі ЦК КП(б)У та в обкомах партії, і тривало до середини 1950-х рр. На 1958 р. у Партійному архіві української філії ІМЕЛ зберігалося усього 49 170 справ, з яких близько 12 тисяч належали до періоду Великої Вітчизняної війни. З цієї кількості справ 915 справ містили інформацію про діяльність підпілля, а близько 11 тисяч - партизанського руху.

Третій розділ «Рівень інформативності архівних фондів окупаційних установ та місцевих допоміжних адміністрацій» складається з двох підрозділів і присвячений встановленню інформативності архівних документів, які належали діловодству німецьких окупаційних адміністрацій та частин Вермахту, а також органів місцевого «самоврядування» - мережі управ, які створювалися місцевим населенням. Управи (міські, районні, сільські) відігравали допоміжну по відношенню до комендатур роль.

У підрозділі 3.1. «Особливість архівної інформації фондів німецьких окупаційних органів влади та установ» встановлюються інформативні можливості архівних документів німецьких окупаційних органів влади. Документи підрозділів Вермахту знаходяться на зберіганні у ЦДАВО України, комендатур - у держ. архівах областей. Найбільш інформативними документами з історії ЗВУ (поміж тих, які належать діловодству німецьких установ) є документи тилових підрозділів Вермахту. Їх джерельна інформація висвітлює напрями та особливості німецької окупаційної політики на північному сході УРСР. Документи комендатур в основному розкривають процес запровадження нацистського «нового порядку» на місцях. Документи, джерельна ретроспективна інформація яких характеризує організацію окупаційної адміністрації в Україні, зберігаються в основному у ЦДАВО України. У дисертації вони згруповані наступним чином:

1. Документи військових частин Вермахту, які дислокувалися в областях ЗВУ. Вони зберігаються у ЦДАВО України у фондах № 2453 («Німецькі військові частини», 402 справи) та № 2449 («Військово-польові суди», 35 справ) і характеризують здебільшого побут німецьких військових.

2. Документи центральних окупаційних структур, обласні відділи яких діяли у ЗВУ та не підпорядковувалися Вермахту: штабу А. Розенберга (фонд № 3676, 885 справ) та Харківського історичного архіву, який належав до його структури (фонд № 3636, 56 справ). Документи цих фондів розкривають політику нацистів щодо вивезення культурних цінностей з території ЗВУ.

3. Документи обласних відділів СС і СД, які направлялися до штаб-квартири СС. Вони висвітлюють поточні робочі моменти місцевих відділів поліції СС та СД.

4. Документи німецьких військових частин, тилові підрозділи яких дислокувалися у ЗВУ (фонд КМФ-8 - Колекція мікрофотокопій документів німецько-фашистських адміністративних установ та армійський груп, 1311 справ). Джерельна інформація цих документів дає можливість прослідкувати структуру військової адміністрації у ЗВУ та принципи керівництва прифронтовими територіями.

У дисертації зазначається, що у держ. архівах областей зберігаються документи місцевих комендатур. Їх кількість невелика, оскільки вони переважно знищувалися під час відступу Вермахту у 1943 р. Як правило, ці документи не дають достатньо повних даних про організацію німецького військового управління на території ЗВУ. Для них притаманна одноманітність джерельної інформації, яка стосується лише побутово-господарських аспектів діяльності окупаційних адміністрацій.

Підрозділ 3.2. «Інформативні можливості архівних документів місцевих допоміжних органів влади та організацій» присвячений аналізу інформативності документів органів місцевого «самоврядування», які знаходяться на зберіганні у держ. архівах областей. У підрозділі були зроблені такі висновки щодо особливостей інформативних можливостей документів цих місцевих органів влади:

а) вони є головним джерелом інформації про організацію влади на окупованих територіях. Архівні документи відображають основні напрями функціонування допоміжних адміністрацій, їх персональний склад, коло офіційних повноважень, контакти з німецькими комендатурами. Досить докладно ці сторони діяльності допоміжних органів влади висвітлені комплексами архівних документів Держ. архіву Харківської обл. та Держ. архіву Чернігівської обл., які зосереджені у 402 та 874 фондах відповідно. Найбільш інформативною є документація управ обласних центрів (особливо Харківської (2215 справ) та Чернігівської міських управ (1175 справ)), земельних управ, районних та містечкових управ. Документи фондів Держ. архіву Сумської обл., Держ. архіву Донецької обл. та Держ. архіву Луганської обл. фактично не розкривають організацію окупаційної та допоміжної влади у відповідних областях, оскільки після їх діяльності збереглася незначна кількість документів;

б) у дисертації зазначається, що відомості про соціально-економічне становище ЗВУ містять значно більше документів державної частини НАФ України. Головним джерелом інформації з цього питання є архівні документи управ, окремих промислових підприємств, сільськогосподарських громад, а також актова документація радянських комісій, які проводили облік економічних втрат (у першу чергу УРНК). Найбільш важливі документи, джерельна інформація яких висвітлює соціально-економічну політику нацистів, знаходяться на зберіганні у держ. архівах областей, перш за все у Держ. архіві Харківської обл. та Держ. архіві Чернігівської обл. Архівні документи Держ. архіву Сумської обл., Держ. архіву Донецької обл. та Держ. архіву Луганської обл. містять значно менше даних про особливості «нової економічної політики» окупантів. У зазначених архівних установах знаходяться на зберіганні в основному документи промислових підприємств та сільськогосподарських громад. Вони досить малочисельні, а їх джерельна інформація визначається фрагментарністю. Отже, головним джерелом вивчення економічної політики гітлерівців на Сумщині, Луганщині та Донеччині є документи УРНК.

в) джерельна інформація про особливості побуту населення, політику окупаційної адміністрації у галузі культури міститься у документах деяких відділів управ (шкільних, церковних), а також шкіл, театрів, музеїв, бібліотек. Найбільш цілісно ці аспекти окупаційної політики висвітлена документами Держ. архіву Харківської обл., Держ. архіву Чернігівської обл. та Держ. архіву Сумської обл.

Встановлено, що загальний рівень актуалізації документів органів місцевого самоврядування та інших установ (підприємств), що створювалися місцевим населенням у роки окупації, все ще не високий. Аналіз облікових аркушів справ свідчить, що науковці опрацьовували в основному архівні документи центральних органів самоврядування (здебільшого міських управ обласних центрів). Джерельна інформація документів провінційних управ залучалися до наукового обігу менше, оскільки регіональні аспекти окупаційного режиму практично не були об`єктом спеціальних досліджень.

Четвертий розділ «Архівні документи як джерело дослідження руху Опору на українській території німецького військового управління» складається з двох підрозділів, присвячених визначенню інформативності документів радянських підпільних груп, партизанських загонів та українського повстанського націоналістичного руху.

У підрозділі 4.1. «Інформативність архівних документів радянського руху Опору на території ЗВУ» з'ясовано особливість джерельної інформації архівних документів, які залишилися після діяльності радянських підпільних груп, партизанських загонів, а також державних та партійних органів, які керували ними. Вони зберігаються в основному у ЦДАГО України та держ. архівах областей. У ЦДАГО України містяться документи керівних органів руху Опору та окремих партизанських загонів і з`єднань. В основному документи цієї групи зберігаються у фондах № 62 (Український штаб партизанського руху, 4720 справ), № 130 (Партизанські загони Радянської України періоду Великої Вітчизняної війни, 707 справ), № 1 (ЦК КПУ, зокрема описи №№ 19, 22 та 23) та у фондах партизанських з`єднань. Джерельна інформація цих архівних документів важлива з точки зору розуміння принципів та механізмів керівництва підпільно-партизанським рухом в Україні. У підсумкових звітах обкомів (оп. № 22, ф. № 1 ЦДАГО України), містяться загальні дані щодо організації підпільно-партизанської боротьби у ЗВУ. Більш детальна інформація представлена у документах окремих партизанських з`єднань та загонів. Вони носять в основному звітно-наказовий характер і розкривають різні аспекти історії партизанського руху: бойові дії, організацію постачання, побут тощо. Джерельна інформація комплексу архівних документів ЦДАГО України досить фрагментарно висвітлює перебіг партизанської боротьби в окремих областях, зокрема діяльність невеликих загонів відображена поверхово та епізодично.

Велика кількість документів з історії радянського руху Опору зберігається в держ. архівах областей. У дисертації вони поділені на дві групи: а) підсумкова звітна документація окремих загонів, підпільних груп та місцевих комітетів КП(б)У. Вона є достатнім джерелом інформації про діяльність партизанських загонів та розгортання підпільно-партизанської боротьби у цілому по кожній області; б) документи партизан та підпільників, які залишилися на місцях їх діяльності та не були відправлені до центру. Як правило, це писемні матеріали особового походження, а також чернетки донесень до УШПР. Зазначається, що документальні комплекси держ. архівів областей висвітлюють місцеву специфіку підпільно-партизанської боротьби. У підрозділі дисертації наголошується, що інформативність фондів держ. архівів областей різна. Репрезентативність джерельної інформації документів, які зберігаються у Держ. архівах Харківської обл. та Луганської обл. не висока. У зазначених держ. архівах областей знаходяться на зберіганні в основному підсумкові звіти командування окремих загонів та підпільних груп, які мають офіційний характер і не висвітлюють реальної картини їх діяльності. Більш різнопланова джерельна інформація документів Держ. архіву Сумської обл., Держ. архіву Чернігівської обл. та Держ. архіву Донецької обл. Наприклад, у Держ. архіві Сумської обл. широко представлені документи підпільного обкому КП(б)У, обласного представництва УШПР, які на належному рівні висвітлюють механізми керівництва рухом Опору на Сумщині.

У підрозділі 4.2. «Архівні документи українського націоналістичного руху на теренах ЗВУ» проаналізовані інформативність документів, які висвітлюють діяльність УПА у ЗВУ. Вони не чисельні і в основному зберігаються у ЦДАВО України у фондах № 3833 («Крайовий провід ОУН на західноукраїнських землях») та № 3837 (З'єднання південних груп Української повстанської армії «УПА - Південь»). Документи цих фондів мають форму донесень похідних груп УПА до крайового проводу про ситуацію у східних областях окупованої України. У них висвітлюються настрої населення та описується пропагандистська робота з ним. У цілому ці архівні документи малочисельні та малоінформативні. Вони лише підтверджують факт присутності українських повстанців на північному-сході окупованої України. Крім того, вони певною мірою доповнюють джерельну інформацію документів радянського руху Опору, зокрема про побут населення прифронтової смуги, який досить однобічно та упереджено характеризувався у документах партизан.

П`ятий розділ «Архівні документи державних та партійних комісій з розслідування злочинів окупантів» складається з двох підрозділів, присвячених аналізу джерельної інформації актової документації радянських державних і партійних комісій, які проводили облік економічних збитків від окупації та встановлювали масштаби жертв репресій окупантів. У підрозділі 5.1. «Акти та інші документи обліку злочинів окупантів у зоні військового управління» аналізується облікова документація державних та партійних комісій, яка фіксувала злочини окупаційної влади проти населення. Актові документи УРНК розкривають особливості організації та методику обліку людських втрат УРСР упродовж окупації та конкретні результати цих підрахунків. Документи УРНК (які зберігаються у ЦДАВО України у фонді № 3538 та у держ. архівах областей) містять цифрові дані людських втрат, факти масового знищення населення, геноциду окремих національностей, а також відбивають процесуальні сторони роботи комісії. Дисертант дійшов висновку, що до даних про масштаби жертв репресій необхідно підходити з відповідною критичністю, бо вони є досить приблизними та неточними. На час роботи УРНК залишалась нез'ясованою доля десятків тисяч радянських громадян, депортованих у роки окупації до Німеччини та союзних їй держав. Окрім того, не були виявлені всі місця масових поховань. Через недостатню фахову підготовку співробітників УРНК було допущено багато помилок у ході підрахунків жертв нацистських репресій, а деякі цифри свідомо применшувалися. Дані, які наведені в облікових документах УРНК середини 1940-х років, у подальшому уточнювалися та доповнювалися і ця робота триває до сьогодні.

У підрозділі 5.2. «Документи обліку економічних втрат» міститься аналіз облікових документів економічних збитків заподіяних окупантами, які перебувають на державному зберіганні. Вони належала діловодству УРНК, Державно-плановій комісії УРСР, окремих наркоматів та інших установ. Архівні документи цих фондоутворювачів містять достатньо повну та вичерпну інформацію про матеріальні збитки різних галузей промисловості та сільського господарства областей ЗВУ.

Статистичні дані про економічні збитки УРСР знаходяться в архівних документах окремих наркоматів, які проводили власну облікову діяльність та надсилали отриманні відомості до УРНК та Державно-планової комісії УРСР. Облікова актова документація наркоматів, яка зберігається у ЦДАВО України є важливим джерелом вивчення економічних збитків республіки. Крім того, дані про масштаби економічних втрат містять архівні документи партійних комісій (здебільшого Комісії з історії Великої Вітчизняної війні _ ЦДАГО України ф. № 166) та комісій, створених при окремих секторах ЦК КП(б)У. Але документальна інформація партійних комісій повторює інформацію УРНК. Це пояснюється тим, що самостійної пошукової роботи партійні комісії не проводили, а лише систематизували облікові документи державних комісій. У висновках підведені підсумки джерельного аналізу комплексу архівних документів ЗВУ, викладені узагальнюючі положення та рекомендації щодо подальшої систематизації та залучення джерельної інформації документів державних архівів України до вивчення історії ЗВУ. На захист винесені такі положення:

1. Комплектування державних архівів України документами з історії ЗВУ поділяється на три періоди. Перший охоплював роки війни (1942 - 1945 рр.). Найбільш активна робота по виявленню та організації зберігання документів з історії ЗВУ проводилася УДА УРСР та обл. держ. архівами у 1943 - 1945 рр. У ці роки державні архіви УРСР комплектувалися, здебільшого, документами окупаційних органів влади виявлених на звільнених територіях. У другий період, який тривав з 1945 р. до середини 1950-х рр., на архівне зберігання приймалися документи з історії підпільно-партизанського руху та актова облікова документація державних та партійних комісій. Ця робота була покладена на архів Української філії Інституту Маркса - Енгельса - Леніна при ЦК ВКП(б) та на ЦДАЖР УРСР. Третій період почався у другій половині 1950-х рр. і триває до сьогодні. Комплекс архівних документів ЗВУ в основному закінчив своє формування у 1960-х роках, коли на державне зберігання поступили трофейні документи, закуплені у США (зфондовані в архівну колекцію КМФ-8 ЦДАЖР УРСР).

2. Джерельний аналіз та видання документів з історії ЗВУ, встановлення їх інформативних можливостей триває з 1942 р. та умовно поділяється на три етапи. Перші два етапи припадають на радянську добу, третій - на добу незалежної України. У радянські часи відбувалося опрацювання досить обмеженого кола архівних документів з історії ЗВУ (облікова документація радянських надзвичайних комісії та документи руху Опору). У незалежній Україні коло досліджуваних документів з історії ЗВУ розширилося. Основна увага дослідників сфокусована на визначення інформативності документів окупаційних адміністрацій, націоналістичного руху опору. Проте комплексного джерельного аналізу документів ЗВУ, як окремої системи, до сьогодні не було проведено.

3. Архівні документи ЗВУ представлені усіма типами та видами історичних джерел. Найбільш інформативними є письмові документи. Інші типи джерел (зображальні, аудіальні тощо) менш інформативні у порівнянні з писемними джерелами.

4. Рівень актуалізації архівних документів ЗВУ різний. До найбільш досліджених належать документи радянського підпільно-партизанського руху та державних комісій, які проводили облік людських та матеріальних втрат УРСР періоду окупації. Значно менше актуалізовані документи окупаційних та допоміжних органів влади. Серед них найбільш вивченими (та опублікованими) є документи німецьких окупаційних установ та центральних органів місцевого самоврядування (управ обласних центрів). У меншому обсязі до наукового обігу залучена джерельна інформація документів районних та міських управ, а також окремих установ та підприємств, що діяли на окупованих територіях. Низький рівень актуалізації документів цих фондоутворювачів пояснюється як їх великою кількістю, так і відносно низьким рівнем інформативного навантаження.

5. Документи окупаційних органів влади, які зберігаються у ЦДАВО України та держ. архівах областей, лише у загальних рисах висвітлюють принципи організації німецької окупаційної влади у ЗВУ. Джерельна інформація більшості документів військових адміністрацій, які здійснювали окупаційну політику, висвітлює лише побутово-господарські аспекти їх функціонування. Компрометуючі та стратегічно важливі документи були знищені німцями під час відступу у 1943 р. 6. Документи органів "місцевого самоврядування" на достатньому рівні висвітлюють соціально-економічну політику німецької окупаційної адміністрації (особливо інформативними є відповідні фонди Держ. архіву Чернігівської обл. та Держ. архіву Харківської обл.). Організація керівництва окупованими територіями відображена гірше. У документах містяться лише фрагментарні дані про структуру управ та штат їх чиновників.

7. Джерельна інформація документів радянського підпільно-партизанського руху, які зберігаються у центральних державних архівах та держ. архівах областей, досить повно характеризує історію бойових дій загонів та з`єднань, організацію керівництва ними. Значно гірше висвітлені побут партизан, їх стосунки з місцевим населення. Для вивчення цих питань бажано використовувати додаткові джерела інформації, яку містять документи УПА, радянських органів державної безпеки.

8. Документація обліку злочинів окупантів недостатньо відбиває масштаби репресій німецьких військ проти населення. Деякі цифри (особливо щодо людських втрат) потребують уточнення з урахуванням даних новітніх демографічних підрахунків.

9. Для активізації роботи дослідників з вивчення історії північно-східних земель України у роки окупації, архівним установам доцільно закінчити складання сучасного довідкового апарату. Необхідно продовжити роботу по створенню страхових фондів, особливо тих документів, чий фізичний стан незадовільний. Сучасний етап розвитку історіографії Другої світової та Великої Вітчизняної воєн диктує необхідність активізувати складання узагальнюючої збірки документів, яка б охоплювала всі аспекти життя областей ЗВУ у роки окупації як складової підготовки комплексної збірки документів з історії України у роки війни загалом. Ці документальні публікації дозволять, з одного боку, встановити специфіку становища окремих регіонів України у роки окупації, а з іншого боку, прослідкувати органічну єдність суспільно-політичних, соціально-економічних та духовних процесів, які відбувалися в Україні у 1941 - 1945 рр.

Основні положення і висновки дисертації викладено у семи наукових публікаціях

1. Жигло В. В. Архівні джерела з історії окупаційного режиму у Харкові (за матеріалами фондів Державного архіву Харківської області) / В. В. Жигло. [Навч.-метод. вид.]. - Харків: б. в., 2006. - 47 с.

2. Богдашина О. М., Жигло В. В. Система освіти Харківщини у роки німецько-фашистської окупації (1941 - 1943 рр.) / О. М. Богдашина, В. В. Жигло // Історія та географія : зб. наук. пр. / ХНПУ. - 2005. - Вип. 19 - 20. - С. 216-224.

3. Богдашина О. М., Жигло В. В. Архівні джерела з історії окупаційного режиму у Харкові (за матеріалами фондів Державного архіву Харківської області) / О. М. Богдашина, В. В. Жигло // Спеціальні історичні дисципліни : питання теорії та методики. - 2006. - Чис. 13, ч. 2. - С. 260-270.

4. Жигло В. В. Документація Харківської міської управи як історичне джерело по вивченню окупаційного режиму у Харкові (1941 - 1943 рр.) / В. В. Жигло // Історія та географія : зб. наук. пр. / ХНПУ. - 2007. - Вип. 25 - 26. - С. 183-185.

5. Жигло В. В. Документація центральних державних архівів України про рух Опору у зоні військового управління під час німецько-фашистської окупації (1941 - 1943 рр.) Сумська старовина. - 2007. - № 21 - 22. - С. 195-201.

6. Жигло В. В. Дослідження джерел та видання документів з історії зони військового управління вермахту в Україні (1941 - 1944 рр.) / В. В. Жигло // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії : зб. наук. пр. / ХНУ. - 2008. - Вип. 11. - С. 267-277.

7. Жигло В. В. Джерелознавче дослідження та видання документів з історії зони військового управління вермахту у період 1942 - 1991 рр. / В. В. Жигло // Наук. записки : зб. праць молодих вчених та аспірантів Ін-ту укр. археографії та джерелознавства. - 2008. - Т. 16. - С. 449-461.

АНОТАЦІЇ

Жигло В. В. Документи державних архівів України з історії окупаційного режиму у зоні військового управління. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. - К., 2010.

Дисертація присвячена джерельному аналізу архівних документів з історії зони військового управління. Проаналізовані документи центральних архівних установ України (ЦДАВО України, ЦДАГО України, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного), держ. архівів областей та одного галузевого архіву (ГДА СБУ). Окреслені та висвітлені етапи формування та археографічного опрацювання цього джерельного комплексу, проведена його класифікація, встановлена репрезентативність, автентичність, оригінальність інформації архівних документів різних груп.

Ключові слова: джерелознавство, архівознавство, археографія, архіви, архівні документи, Національний архівний фонд України, Друга світова війна, окупаційний режим, зона військового управління, документальна інформація.