Історія студентських організацій університетів наддніпрянської України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. Н. КАРАЗІНА

Автореферат

Історія студентських організацій університетів наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст

07.00.01 - історія України

Григор'єва Марина Віталіївна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор

ПОСОХОВ Сергій Іванович,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри історіографії, джерелознавства та археології

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ Василь Якович,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г. С. Сковороди,

професор кафедри історії України

кандидат історичних наук, доцент

ПАРФІНЕНКО Анатолій Юрійович,

Харківський національний університет

імені В. Н. Каразіна, доцент кафедри

туристичного бізнесу

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми обумовлена тим, що до теперішнього часу історія студентських об'єднань університетів України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. досліджувалася лише епізодично, досі не існує жодної спеціальної монографії, присвяченої цьому питанню. Автори праць з історії студентства зазвичай торкалися історії об'єднань політичного характеру, залишаючи поза межами свого аналізу інші студентські організації. Відзначимо також, що досі в історіографії університетів Російської імперії переважно досліджувалося студентство столичних університетів (Санкт-Петербурзького та Московського), студентські ж організації провінційних, і, в тому числі українських, університетів, часто залишались поза увагою дослідників.

Крім того, сьогодні спостерігається зростаючий суспільний інтерес до проблем студентського самоврядування. В пострадянський період виникає велика кількість об'єднань університетської молоді різноманітної спрямованості. І звернення до досвіду та традицій минулих поколінь студентів може стати надзвичайно корисним в їх роботі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукового напрямку «Історія та теорія історичної науки та освіти» (державний реєстраційний номер - 01974006178) та науково-дослідної теми «Університетська наука і освіта в Україні ХІХ - початку ХХІ ст.» (державний реєстраційний номер - 0108U001374), які розробляються кафедрою історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Об'єктом дослідження виступають студентські організації в університетах Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Предметом дослідження є процес інституалізації студентських організацій Наддніпрянської України у другій половині ХІХ -на початку ХХ ст.

Мета роботи полягає у цілісному та комплексному аналізі історії студентських організацій в університетах Наддніпрянської України.

Основними завданнями дослідження є:

– розкрити стан наукової розробки проблеми та охарактеризувати джерельну базу дослідження;

– проаналізувати структуру та склад студентських організацій;

– охарактеризувати напрямки діяльності об'єднань університетської молоді;

– виявити спільні риси та особливості різних типів організацій студентів;

– висвітлити еволюцію урядової політики щодо об'єднань університетської молоді;

– охарактеризувати ставлення до об'єднань університетської молоді університетського керівництва та викладачів;

– визначити вплив політичних процесів на розвиток студентського самоврядування.

Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХІХ - початок ХХ ст. Нижня хронологічна межа обумовлена початком виникнення у 50-ті рр. ХІХ ст. значної кількості студентських організацій в університетах Російської імперії, і, в тому числі, в університетах Наддніпрянської України. Верхня межа визначається 1917 р., коли в університетах розпочнуться деструктивні процеси, спричинені революційними подіями.

Територіальні межі дослідження. У дисертації аналізується процес створення та діяльність студентських організацій Харківського, Київського (Св. Володимира) та Новоросійського університетів. Для означення цієї території нами використовується термін «Наддніпрянська Україна», під яким ми розуміємо українські землі, що до 1917 р. входили до складу Російської імперії.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи історизму та об'єктивності пізнання історичної дійсності, тобто визнання цілісності й причинної обумовленості суспільних процесів. При вивченні обраної нами теми були використані деякі положення теорії організацій, синергетики тощо. Специфіка досліджуваної проблеми зумовила застосування таких основних методів: історико-порівняльного, історико-генетичного, історико-типологічного. За допомогою історико-порівняльного методу було виявлено та охарактеризовано риси різних видів студентських об'єднань, історико-типологічний метод допоміг у типологізації студентських організацій за видами, історико-генетичний метод став у пригоді при дослідженні процесу інституалізації досліджуваних об'єднань.

Наукова новизна дисертації визначається, передусім, тим, що в ній вперше в українській історіографії здійснена спроба комплексного дослідження історії студентських організацій на теренах Наддніпрянської України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., в тому числі:

– запропоновано класифікацію студентських об'єднань досліджуваного періоду;

– охарактеризовано різноманітні типи, визначено етапи інституалізації студентських організацій;

– проаналізовано склад об'єднань університетської молоді, їх структуру та фактори еволюції;

– до наукового обігу введено низку історичних джерел, що стосуються історії студентських організацій (статути об'єднань, діловодна документація, матеріали особового характеру тощо).

Практичне значення дисертації полягає в можливості широкого використання її основних положень та висновків у спеціальних працях з історії університетів України. Матеріали дослідження можуть бути залучені для підготовки лекційних та спеціальних курсів, присвячених проблемам історії університетів, студентства, освіти, науки та культури.

Апробація результатів дослідження здійснена під час їх обговорення на кафедрі історіографії, джерелознавства та археології та кафедрі історії України історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Основні положення та висновки роботи були оприлюднені на наукових конференціях, зокрема: міжнародній науковій конференції «Дванадцяті Платонівські читання» (м. Самара, 10-11 листопада 2006 р.); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Шевченківська весна» (м. Київ, 2006 р.); науковій конференції «Внесок Одеського національного університету імені І. І. Мечникова у розвиток світової освіти, науки і техніки» (м. Одеса, 16 - 18 травня 2007 р.); XXV-й міжнародній краєзнавчій конференції молодих вчених (м. Харків, грудень 2007 р.); П'ятій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Шевченківська весна» (м. Київ, 1-2 березня 2007 р.); ХІ Всеукраїнській науково-практичній конференції для студентів та молодих науковців «Конфлікти і примирення крізь призму віри» (м. Львів, 11-12 квітня 2008 р.) та інших.

Основний зміст роботи викладено у 20 публікаціях, у тому числі

13 наукових статтях, 6 з яких надруковано у фахових виданнях (5 написані одноосібно, 1 у співавторстві); 6 публікаціях тез конференцій, 1 бібліографічному покажчику.

Структура дисертації зумовлена специфікою предмета, метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел та літератури (461 назва). Повний обсяг дисертації становить 225 сторінок, з них основного тексту - 182 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано об'єкт, предмет, мету та завдання роботи, окреслено хронологічні межі, визначено методологію, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, рівень апробації та структуру дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Джерела та історіографія” проаналізовано стан наукової розробки теми та джерельну базу дисертаційного дослідження.

Підрозділ 1.1. «Історіографія» містить аналіз стану наукової розробки зазначеної теми. На підставі розгляду наукових праць робиться висновок, що в історичній науці немає спеціальних досліджень, які б комплексно висвітлювали дану проблему. Втім є чимало праць, що стосуються окремих її аспектів.

Кількість дореволюційних праць, у яких автори досліджували історію студентства, досить обмежена. До того ж, здебільшого ці моменти висвітлювалися побіжно. Що стосується студентських організацій другої половини ХІХ - початку ХХ ст., то вони переважно ставали об'єктом уваги публіцистів. Серед таких праць слід назвати роботу А. І. Георгіївського. Він досить ретельно вивчив ситуацію зі студентськими організаціями з метою запобігання студентським заворушенням. Н. О. Куплеваський, ректор Харківського університету у 1901 - 1905 рр., дав досить повну характеристику різних типів студентських об'єднань свого часу з метою вирішення навчальних проблем університетського життя.

Історіографія студентства університетів Російської імперії сформувалася в спеціальний напрямок лише в радянський час. Її склали чисельні праці, присвячені студентському антисамодержавному рухові, які здебільшого вийшли друком у другій половині ХХ ст. Деталі неполітичної повсякденності університетської молоді, якщо і потрапляли до дослідницької канви, то неодмінно з вибірково-ілюстративними цілями ідеологічного характеру. Зрозуміло, у цей історіографічний період не йшлося про більш менш ґрунтовне обговорення проблем корпоративності студентів.

Серед дослідників історії студентства радянського періоду слід виділити, зокрема, таких авторів як В. І. Астахов, П. С. Гусятніков, Н. Г. Георгієва, Г. І. Щетиніна, М. Я. Олесич, Р. Г. Еймонтова та інші. Радянські дослідники другої половини ХХ ст. згадували «корпоративні інтереси», «почуття корпоративної солідарності» як «передумову та причину студентського руху», дехто писав про «студентський рух як рух корпоративний», але в цьому варіанті зазначалося, що Лютнева революція стала «останнім акордом» такого руху. Означених істориків, здебільшого, цікавили студентські гуртки та товариства, які мали (чи набували) ознаки політичних організацій, сприяли відповідному політичному вихованню молоді.

Зрушення в цьому напрямку відбулися наприкінці радянського періоду. Пов'язані вони, значною мірою, з ім'ям відомого дослідника історії російського студентства А. Є. Іванова. Він першим досить докладно охарактеризував діяльність найрізноманітніших студентських організацій кінця ХІХ - початку ХХ ст. Але його праці цікаві не тільки фактичним матеріалом, у них є чимало вельми важливих міркувань для розуміння процесів, які відбувалися в студентському середовищі.

Серед сучасних дослідників історії студентства Російської імперії слід назвати також П. В. Гришуніна, Д. А. Зав'ялова, Н. Н. Юркіну та інших. Історію студентства України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. останніми роками досліджують Н. М. Левицька, Т. А. Стоян та інші. Історіографія історії студентства Російської імперії досить детально аналізується

Г. А. Камчатним та С. І. Посоховим.

Окрім спеціальних праць, присвячених університетам Наддніпрянської України та їх студентам, нами були використані роботи з історії Росії та України, української та російської культури тощо.

Поряд із цим, як уже зазначалося, до сьогодні не існує жодної комплексної праці, присвяченої історії студентських організацій в університетах Наддніпрянської України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Досі недостатньо дослідженими залишаються такі аспекти діяльності об'єднань університетської молоді як соціально-побутовий, культурний та інші.

Підрозділ 1.2. «Джерела» присвячений огляду джерел з обраної теми. Виділено три суспільні групи, кожна з яких сформувала окремий комплекс історичних джерел з проблем студентських організацій. До них належать урядові кола, університетська професура, а також самі студенти.

Сформований університетською молоддю комплекс джерел з історії студентської корпоративності другої половини ХІХ - початку ХХ ст. включає наступні види джерел: правила та статути студентських організацій, їх діловодну документацію, студентські самопереписи, студентські видання, документи особового характеру тощо. Комплекс надає відомості щодо функцій та напрямків діяльності об'єднань студентів, їх структури та поглядів їх членів на академічні та суспільно-політичні проблеми. Ці джерела відрізняються підвищеною емоційністю та далекими від виваженості оцінками. В них знайшов відображення погляд молодих людей на оточуючу їх соціальну дійсність та на самих себе.

Не можна не визнати надзвичайно цінним та інформативним урядовий комплекс джерел з історії студентських організацій Наддніпрянської України. Він є вельми великим за обсягом та містить в собі різноманітні джерела. До цього комплексу належать нормативні акти, діловодна документація, документи поліцейського розшуку, деякі матеріали публіцистики, документи особового походження тощо. Джерела означеного комплексу надають інформацію стосовно багатьох аспектів діяльності організацій студентів, характеризують їх склад та дають змогу простежити еволюцію урядової політики в даному напрямку. Втім, слід мати на увазі також значну тенденційність цих джерел. Часто їх творці дивилися на студентство як на потенційно небезпечне середовище. Підозра та недовіра були в основі оцінок та спостережень. До того ж, основна увага зосереджувалася на ідейно-політичному аспекті, і відповідно саме цей момент для декого з дослідників ставав і може стати визначальним при характеристиці студентських організацій. Хоча, зрозуміло, цим аспектом не може вичерпуватися така характеристика.

Комплекс джерел, сформований професурою та університетським керівництвом, містить діловодну документацію, матеріали публіцистики та джерела особового походження. Викладацький комплекс джерел має скоріше аналітичний, ніж фактографічний характер. Він насичений особистими враженнями, які нерідко подаються як загальноприйняті. Ліберальний напрямок в ідейному спектрі є явно переважаючим.

Другий розділ «Земляцтва та інші організації самодопомоги» присвячений діяльності студентських об'єднань соціально-економічного спрямування - земляцтв, кас взаємодопомоги, бюро праці та інших організацій студентської самодопомоги.

Підрозділ 2.1. «Студентські земляцтва» присвячений аналізу структури, функцій, завдань та напрямків діяльності земляцтв в університетах Наддніпрянської України.

Пріоритетними напрямками діяльності студентських земляцтв в університетах Наддніпрянської України були, передусім, задоволення національно-культурних інтересів та вирішення матеріальних проблем своїх членів. Окрім цього, в полі зору земляцтв знаходились питання наукового та політичного життя. Під назвою «земляцтво» ці організації почали створюватися у 60-ті роки ХІХ ст.; їх розквіт припав на 70-ті - 80-ті роки ХІХ ст. В цей час відбувається ускладнення структури земляцтв, удосконалюються форми їх соціально-побутової діяльності. Кінець ХІХ - початок ХХ ст. був означений виникненням союзних рад в університетах Наддніпрянської України, які об'єднали деякі з таких організацій. В даний період земляцтва надають поштовх для створення інших (зокрема, національних) студентських організацій, а також стають підґрунтям для створення суто політичних об'єднань студентів. В цей же час, передусім, у зв'язку з політичними процесами, що відбувалися в державі, вони поступово втрачають своє значення в студентському середовищі.

У підрозділі 2.2. «Студентські каси взаємодопомоги» висвітлюється процес виникнення та розповсюдження кас взаємодопомоги в університетах Наддніпрянської України, а також функції, завдання та характерні риси діяльності означених організацій.

Діяльність кас взаємодопомоги студентів Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. набула досить чіткого організаційного оформлення. Каси взаємодопомоги могли являти собою як окремі організації, так і входити до складу інших об'єднань в якості їх підрозділів. Взаємодопомога була розрахована, в основному, на невелике коло студентів, об'єднаних за певною ознакою (національність, факультет тощо). Діяльність кас взаємодопомоги часто відрізнялась неузгодженістю їх між собою. На початку ХХ ст. мали місце марні спроби створення організації взаємодопомоги, яка б охоплювала широке коло університетської молоді.

На відміну від студентських земляцтв, які протягом другої половини

ХІХ ст. існували в якості нелегальних об'єднань, окремі каси отримали легальний статус ще у 60-ті роки ХІХ ст. В подальшому, однак, їх діяльність опинилася поза законом. У зв'язку з цим каси перетворилися у неформальні об'єднання студентської взаємодопомоги. У вирішенні соціально-побутових проблем студентам допомагало університетське керівництво та професура. Уряд активно підтримував викладацькі ініціативи в цьому напрямку, однак за самими студентами довгий час не визнавав права на такого роду діяльність. І лише в 1899 р. каси взаємодопомоги, як і ряд інших студентських організацій, були дозволені офіційно.

У підрозділі 2.3. «Бюро праці та інші організації самодопомоги» охарактеризовано такі об'єднання університетської молоді, як бюро праці, студентські їдальні, профспілки тощо.

Виявлено, що студентська самодопомога набула широкого розповсюдження в університетах Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Якщо такі організації як студентські їдальні та бібліотеки активно функціонували протягом другої половини ХІХ ст., то, наприклад, бюро праці та профспілки виникли лише наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Ці об'єднання мали більш розгалужену структуру.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. студентські організації самодопомоги починають використовувати не тільки благодійні, але й підприємницькі форми роботи. Так, харківське бюро праці отримувало до своєї каси певний відсоток із заробітної плати студентів, яким воно знайшло роботу, ряд студентських бібліотек займався продажем власних видань, профспілка студентів-медиків Харківського університету влаштовувала платні курси тощо. Втім широкого розповсюдження в студентських організаціях Наддніпрянської України підприємницькі форми роботи не здобули. При великій кількості організацій самодопомоги, вони не мали єдиного координаційного центру, а спроби його створення були марними. Наприклад, студентське бюро праці Харківського університету створювалося як загальноуніверситетська організація, однак кількість його членів була досить невеликою.

В третьому розділі «Студентські літературні, наукові та культурницькі організації» надається характеристика літературних, наукових та культурницьких організацій університетської молоді.

Підрозділ 3.1. «Гуртки самоосвіти та літературно-наукова творчість студентів». Студенти університетів Наддніпрянської України активно долучалися до літературного процесу, який розгортався в суспільстві означеного часу. Це відбувалося як через зацікавлення творчістю найбільш відомих на той час письменників, так і шляхом власних творчих пошуків. Університетська молодь активно відгукувалася на нові літературні та критичні роботи, і нерідко сама виступала авторами поетичних та прозових творів.

Починаючи з 50-60-х років ХІХ ст. в студентському середовищі виникли гуртки самоосвіти, основним напрямком діяльності яких було ознайомлення студентів з найбільш популярними та цікавими їм літературними творами, критичними статтями тощо. Діяльність цих гуртків стала частиною руху за самоосвіту, який виник внаслідок перетворень, що відбувались в Російській імперії. Гуртки являли собою невеликі товариські організації, точну кількість яких в різні періоди встановити практично неможливо. Участь в цих організаціях сприяла становленню особистості студентів та формуванню їх суспільних, літературних та наукових поглядів.

У підрозділі 3.2. «Наукові гуртки студентів» охарактеризовано процес інституалізації наукових об'єднань університетської молоді.

У другій половині ХІХ ст. наукова діяльність студентів не мала організованого характеру та виявлялася в формах роботи, встановлених університетами, та участю у неформальних гуртках, що створювалися навколо деяких найбільш популярних університетських викладачів. На початку ХХ ст. розпочався новий етап в історії студентської науки, означений виникненням офіційних студентських наукових гуртків. Урядовий дозвіл на створення цих організацій був обумовлений підвищенням суспільної оцінки наукової діяльності, змінами в ставленні до студентів в університетському середовищі, і, крім того, став відповіддю на академічні вимоги та студентський рух за корпоративні права.

Створені на початку ХХ ст. наукові гуртки студентів мали однакові цілі та структуру, їхні статути затверджувалися за єдиним взірцем, яким став статут харківського історико-філологічного гуртка. Координаторами діяльності, а часто й ініціаторами створення гуртків виступали університетські викладачі. Завдяки цьому наукові ініціативи університетської молоді отримали спрямований та набагато більш організований характер, ніж це було у минулому. студентський об'єднання політичний самоврядування

Підрозділ 3.3. «Культурницькі організації студентів» присвячений діяльності творчих об'єднань університетської молоді, таких як студентські хори, музичні та спортивні гуртки тощо.

Культурницькі організації студентів в університетах Наддніпрянської України виникли невдовзі після відкриття цих навчальних закладів. Починаючи з 50-х - 60-х рр. ХІХ ст. діяльність культурницьких гуртків набуває досить широкого розвитку. Протягом другої половини ХІХ ст. вона мала неформальний характер. В цей час студенти влаштовували вечори, вистави та спектаклі не лише з розважальною, але й з благодійною метою. На початку ХХ ст., після офіційного дозволу на їх створення, виникають гуртки, метою яких стає, передусім, організація вільного часу університетської молоді.

Четвертий розділ «Студентські національні, релігійні та політичні організації».

Підрозділ 4.1. «Студентські національні організації». Національні об'єднання набули значного поширення серед студентів університетів Наддніпрянської України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Тут були представлені українські, польські, єврейські та інші організації. Передумовою до виникнення широкого їх спектру стала строкатість етнічного складу університетської молоді. Діяльність студентських національних організацій проходила в руслі етнокультурних процесів, що відбувалися в державі. Виникнення цих організацій було викликано не лише національно-культурними інтересами студентства, але й політичним курсом в національному питанні. Сплески виникнення таких організацій були обумовлені подіями національно-культурного життя, а нерідко ставали відповіддю на встановлені державою обмеження національних прав. Так, діяльність польських організацій університетської молоді була особливо жвавою напередодні повстання 1863 р., а активізація діяльності українських організацій припала на кінець ХІХ - початок ХХ ст.

Як правило, сформовані за національною ознакою студентські організації спочатку переслідували культурницькі та соціально-економічні цілі (самоосвіта, взаємодопомога тощо). Однак з часом вони починали висувати вимоги національного та суспільно-політичного характеру. Траплялися випадки трансформації національних організацій у політичні, яскравим прикладом чого стало виникнення на основі харківської студентської громади Революційної української партії.

Підрозділ 4.2. «Релігійні об'єднання університетської молоді». Перші релігійні об'єднання студентів в університетах Наддніпрянської України виникли ще у першій половині ХІХ ст., однак у другій половині сторіччя цих організацій майже не існувало.

Втім, в період, який розглядається, релігія продовжувала відігравати досить серйозну роль в суспільстві. В університетах викладалось богослов'я, при них існували власні домові церкви. Студенти були зобов'язані регулярно відвідували церковні служби. Однак за виключенням поодиноких випадків ознак організаційної ця діяльність не отримала. Лише на початку ХХ ст. спостерігається процес виникнення студентських релігійних організацій. Поряд із православними, в університетах Наддніпрянської України виникали й сформовані за релігійною ознакою студентські організації представників інших конфесій, що було обумовлено багатоконфесійністю університетської молоді. Певного розповсюдження набув ініційований П. Н. Ніколаї християнський студентський рух, що мав протестантське забарвлення. В цілому ж, релігійні організації студентів в університетах Наддніпрянської України не отримали широкого розповсюдження, а до їх складу входила відносно невелика кількість студентів.

Підрозділ 4.3. «Політичні організації студентів» присвячений ставленню університетської молоді до політичних проблем та діяльності студентських об'єднань політичного характеру.

Участь студентів Наддніпрянської України у суспільно-політичному житті у другій половині ХІХ ст. значною мірою виявлялася у формі так званих «заворушень» - сходинок, колективних протестів, прокламацій тощо, спрямованих на захист та розширення власних, передусім, академічних прав. Певні кола студентів брали участь в різного роду таємних гуртках. З часом студенти почали висувати й політичні вимоги. Так, у 80-ті рр. ХІХ ст. серед студентства були досить популярними ідеї народництва, а студентський рух набув ознак не тільки корпоративного, а й політичного. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. спостерігається процес політичної диференціації університетської молоді. Ступінь радикалізму студентства в цей час досяг найвищого рівня. В кризовий період розвитку держави студенти, як і інші верстви населення, все активніше долучалися до політичного руху, що виявлялося у створенні різного роду організацій, ідейна палітра яких стала надзвичайно різноманітною (до неї належали соціалістичні, ліберальні та консервативні об'єднання). Серед форм роботи політичних студентських організацій були складання відозв і маніфестацій, проведення страйків, пропагандистська робота серед селян та інших верств населення тощо.

У висновках підбито підсумки дослідження і здійснено їх узагальнення.

Проаналізувавши джерельну базу з історії студентських об'єднань університетів Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст., можна зробити висновок про її насиченість значною кількістю різноманітних джерел. Стосовно періоду, що розглядається, існує три комплекси джерел з проблем студентських організацій: урядовий, студентський, а також комплекс, сформований викладачами та університетським керівництвом. Означені комплекси містять в собі достатньо велику кількість джерел, значну частину якої досі не введено до наукового обігу.

Історіографічна база досліджуваної проблеми не є такою широкою, як джерельна. Досі не існує жодної спеціальної монографії, присвяченої діяльності об'єднань університетської молоді на теренах Наддніпрянської України. Як правило, дослідники торкалися цієї проблеми лише епізодично, висвітлюючи при цьому тільки окремі її боки. Крім того, недостатньо дослідженою залишається діяльність тієї частини студентських організацій, що переймалася, в першу чергу, соціально-побутовими, культурними та науковими проблемами.

Студентські організації в університетах Наддніпрянської України виникли ще у першій половині ХІХ ст., однак в цей період їх діяльність не набуває масового та більш менш структурованого характеру. Інтенсивне виникнення об'єднань університетської молоді відбувається починаючи з 50-х рр. ХІХ ст. Певною мірою це було пов'язано зі збільшенням кількості різночинців у вищих навчальних закладах, адже значна частина студентських організацій, що з'явилися у цей період, мала соціально-економічний характер. Спектр студентських об'єднань був надзвичайно широким та охоплював усі сфери життя та діяльності університетської молоді - соціально-економічну, наукову, культурну, національну, релігійну, політичну тощо.

До кінця ХІХ ст. студентські організації в університетах Наддніпрянської України, за виключенням поодиноких випадків, мали нелегальний характер. Легалізація цих об'єднань у 1899 р. сприяла їх структуризації та подальшій інституалізації.

У 50-ті - 60-ті рр. ХІХ ст. студентські організації переслідували, передусім, цілі соціально-побутового, освітнього та культурницького характеру. З часом до них приєдналися академічні вимоги. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. на перший план все більше виходять цілі політичного та національного характеру. Відповідно до 90-х рр. ХІХ ст. найбільш активною була діяльність соціально-економічних організацій, які наприкінці сторіччя поступилися своєю роллю політичним об'єднанням.

Склад студентських організацій був досить різноманітним та залежав від специфіки цих об'єднань. Так, до складу земляцтв, кас взаємодопомоги та інших об'єднань соціально-економічного характеру входили малозабезпечені студенти, що потребували матеріальної підтримки товаришів. Навпаки, до складу спортивних організацій університетської молоді входили переважно заможні студенти, що було пов'язано зі значними видатками на спортивне спорядження.

Різнилися студентські організації і за рівнем структурованості. Серед них існували як об'єднання з розгалуженою структурою, що могли мати в своєму складі певну кількість підрозділів (земляцтва, бюро праці та інші), так і об'єднання з відносно простою структурою (каси взаємодопомоги, студентські їдальні, бібліотеки тощо).

Студентські об'єднання виконували благодійну, освітню, виховну та інші функції. Вони ставили перед собою завдання забезпечення прав та інтересів своїх членів, сприяння їх навчальній, науковій та творчій діяльності, надання матеріальної допомоги та допомоги у працевлаштуванні, створення відповідних умов для відпочинку та реалізації творчого потенціалу тощо. Часто функції організацій поєднувалися, перепліталися між собою.

Слід відзначити, що протягом усього досліджуваного періоду в університетах Наддніпрянської України не існувало жодної студентської організації, яка б об'єднала студентську молодь в рамках вищого навчального закладу або в межах міста. Поряд із цим спостерігалися досить активні контакти студентських об'єднань університетів Наддніпрянської України з такими ж видами об'єднань, що функціонували в інших вищих навчальних закладах в межах Російської імперії, причому, як правило, найбільш розповсюдженими були зв'язки зі столичними організаціями.

Політика царського уряду щодо студентів відрізнялася суперечливістю. Уряд, прагнучи підготувати зі студентів університетів фахівців, «відданих Престолу і Вітчизні», намагався відгородити студентів від "неблагонадійного впливу". На це довгий час були спрямовані правові акти з питань навчання, поведінки, занять, всього внутрішнього розпорядку в університеті, організації студентської повсякденності. Але загальна тенденція в розвитку законодавства про студентські об'єднання була в тому, що, переходячи від послідовної охоронницької політики тотальної заборони організацій і визначення студентів як «окремих відвідувачів університету», урядова політика поступово зміщувалася до визнання прав студентів на створення організацій. Відзначимо, що урядові поступки щодо студентських організацій, перш за все, були пов'язані з загальною політичною ситуацією в країні та, значною мірою, стали вимушеним кроком.

Думки викладачів щодо студентської корпоративності залежали від розуміння ними змісту університетської корпорації та університетської автономії. Дехто з них вважав студентську корпорацію частиною загальноуніверситетської корпорації, дехто взагалі не визнавав її існування. Як правило, університетське керівництво та професура підтримували діяльність студентських об'єднань соціально-економічного та творчого характеру, навколо деяких професорів складалися неформальні гуртки самоосвіти. Однак політичні об'єднання університетської молоді зазвичай не сприймалися з боку професорсько-викладацького складу. На початок ХХ ст. перемагає ліберальна точка зору щодо студентської корпоративності, необхідність студентських організацій визнається більшістю викладачів.

Поряд із діяльністю студентських організацій слід звернути увагу й на форми роботи студентів, що часто здійснювалися поза межами об'єднань, але вимагали серйозних організаційних зусиль. До таких форм діяльності належали студентські самопереписи, видавнича діяльність університетської молоді тощо. Зокрема, самопереписи стали яскравим виявом існування розвиненої корпоративної свідомості в студентському середовищі, доказом того, що студенти, які мали спільні проблеми, традиції тощо, прагнули до самопізнання, виявлення характерних особливостей власного середовища, пошуків найбільш вдалих шляхів задоволення своїх інтересів культурного та соціально-побутового характеру. Що стосується видавничої діяльності університетської молоді, то за її допомогою студенти отримували можливість репрезентації власних творчих та наукових ідей (літературні збірки, збірки наукових робіт), висловлення своїх суспільно-політичних міркувань (відозви, прокламації та ін.) тощо.

Діяльність студентських організацій свідчила про активну громадську позицію університетської молоді, її прагнення до відстоювання академічних прав та свобод. З впевненістю можна стверджувати, що студентські організації були формою діяльності, за допомогою якої університетська молодь не лише інтегрувалася до суспільного життя, а й виробляла зразки власної субкультури.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Божко М. В. Социально-бытовая деятельность землячеств в университетах Российской империи во второй половине XIX - начале XX в. / М. В. Божко // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Зб. наук. праць. - Вип. 7. - Харків, 2004. - С. 208 - 215.

2. Університетське питання в російській публіцистиці другої половини

3. ХІХ - початку ХХ ст.: Бібліогр. покажчик / Упоряд.: М. В. Божко, С. І. Посохов, В. Д. Прокопова. - Харків, 2004. - 28 с.

4. Божко М. В. Студенческие сочинения на «медальные темы» в ХІХ - начале ХХ в. / М. В. Божко // В. Н. Каразін - видатний громадський діяч, просвітитель, науковець: Зб. наук. праць. - Миколаїв, 2005. - С. 131 - 133.

5. Григорьева М. В. «Медальные темы» в XIX - начале ХХ в. / М. В. Григорьева // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Зб. наук. праць. - Вип. 9. - Харків, 2006. - С. 251 - 257.

6. Григорьева М. В. Правительственная политика в отношении студенческих организаций Российской империи второй половины XIX - начала ХХ в. / М. В. Григорьева // Шевченківська весна: Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - Вип. 4. - Ч. 3. - К., 2006. - С. 148 - 150.

7. Григорьева М. В. Проблемы студенческого самоуправления в российской публицистике второй половины XIX - начала ХХ в. / М. В. Григорьева // Платоновские чтения: Материалы XII Всерос. конференции молодых историков, 10-11 ноября 2006 г. - Самара, 2006. - С. 163 - 165.

8. Григор'єва М. В. Загальна характеристика джерел з історії студентських земляцтв університетів України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. /

9. М. В. Григор'єва // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Зб. наук. праць. - Вип. 10. - Харків, 2007. - С. 179 - 185.

10. Григор'єва М. В. Нормативні акти як джерело з вивчення історії студентського самоврядування університетів підросійської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. / М. В. Григор'єва // Матеріали круглого столу: Проблеми вивчення та викладання історії Росії в класичних університетах (14 травня 2007 р.). - Харків, 2007. - С. 38 - 45.

11. Григор'єва М. В. Студентські земляцтва Харківського університету (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / М. В. Григор'єва // Харків - багатонаціональний: Зб. наук. праць. - Харків, 2007. - С. 21 - 29.

12. Григор'єва М. В. Студентські корпорації Німеччини крізь призму російської публіцистики кінця ХІХ - початку ХХ ст. / М. В. Григор'єва // Каразінські читання (Іст. науки): Матеріали міжнар. наук. конференції, 20 квітня 2007 р. - Харків, 2007. - С. 73 - 74.

13. Григор'єва М. В. Харківські студентські наукові гуртки початку

14. ХХ ст. / М. В. Григор'єва // Шевченківська весна: Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції молодих вчених. - Вип. 5. - Ч. 1. - К., 2007. - С. 69 - 72.

15. Посохов С. І., Григор'єва М. В. Студентські організації університетів України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.: загальна характеристика джерел / С. І. Посохов, М. В. Григор'єва // Південний архів: Іст. науки. - Херсон, 2007. - С. 186 - 191.

16. Григор'єва М. В. Гуртки самоосвіти в Харківському університеті у другій половині ХІХ ст. / М. В. Григор'єва // Каразінські читання (Іст. науки): Матеріали міжнар. наук. конференції, 25 квітня 2008 р. - Харків, 2008. - С. 81 - 82.

17. Григор'єва М. В. Студентські організації підросійської України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Віддзеркалення конфлікту ідей в історичних джерелах / М. В. Григор'єва // Конфлікти і примирення крізь призму віри. ХІ Всеукр. наук.-практ. конференція для студентів та молодих науковців, 11-12 квітня 2008 р. - Львів, 2008. - С. 208 - 222.

18. Григор'єва М. В. Студентське Бюро праці при Харківському університеті / М. В. Григор'єва // Соціальна історія: Наук. зб. - Вип. 3. - К., 2008. - С. 158 - 162.

19. Григорьева М. В. Из истории лечения студентов (на примере Харьковского университета) / М. В. Григорьева // Universitates. - 2009. - №2. - С. 40 - 47.

20. Григорьева М. В. Первые студенты Харьковского университета / М. В. Григорьева // Актуальные проблемы гуманитарных и естественных наук. - М., 2009. - С. 58 - 61.

21. Григорьева М. В. Студенчество Харьковского университета первой половины ХІХ в.: трансфер и адаптация европейской университетской традиции / М. В. Григорьева // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. - Серія «Історія». - 2009. - №852. - Вип. 41. - С. 305 - 315.

22. Григорьева М. В. Трансфер и адаптация западной университетской идеи среди студентов университетов Надднепрянской Украины второй половины ХІХ - начала ХХ в. в исторических источниках / М. В. Григорьева // ІІ міжнар. конференція молодих вчених «Рівноправність культур як засіб формування міжкультурної комунікації»: Зб. тез. - Харків, 2009. - С.16 - 18.

23. Григор'єва М. В. Публіцистика та мемуари урядових діячів Російської імперії про студентську корпорацію другої половини ХІХ - початку ХХ ст. / М. В. Григор'єва // Історія та географія: Наук. зап. ХНПУ імені Г. С. Сковороди. - 2009. - С. 152 - 156.

АНОТАЦІЯ

Григор'єва М. В. Історія студентських організацій університетів Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. - Харків, 2010.

Дисертація є першою працею, що присвячена дослідженню процесу інституалізації студентських організацій в університетах Наддніпрянської України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Розкривається стан наукової розробки та джерельна база дослідження, визначається структура та склад студентських організацій. Надано розгорнуту характеристику напрямків діяльності об'єднань університетської молоді, виявлено спільні риси та особливості різних типів організацій студентів. Висвітлено еволюцію урядової політики щодо об'єднань університетської молоді, значну увагу приділено характеристиці ставлення до об'єднань університетської молоді університетського керівництва та викладачів.

Ключові слова: університет, студентство, студентські організації, корпоративність.

Григорьева М. В. История студенческих организаций университетов Надднепрянской Украины второй половины ХІХ - начала ХХ в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина. - Харьков, 2010.

В диссертации впервые исследуется процесс институализации студенческих организаций в университетах Надднепрянской Украины во второй половине ХІХ - начале ХХ в. Отмечается, что хотя первые студенческие организации в университетах Надднепрянской Украины возникли еще в первой половине ХІХ в., однако массовое возникновение объединений университетской молодежи началось с конца 50-х гг. ХІХ в. Во второй половине ХІХ в. студенческие организации имели нелегальный или полулегальный характер, и лишь с 1899 г. начался процесс их легализации. Спектр студенческих объединений был достаточно широким и охватывал все сферы жизни и деятельности университетской молодежи - социально-экономическую, научную, культурную, национальную, религиозную, политическую и другие. Некоторые виды организаций были более характерны для начала исследуемого периода (землячества, кружки самообразования), другие возникли позже - в конце ХІХ - начале ХХ в. (научные, спортивные), третьи были слабо представлены в студенческой среде на протяжении всего рассматриваемого периода (религиозные). Студенческие организации выполняли благотворительную, образовательную, воспитательную и другие функции. Вместе с тем, для студенческих организаций было характерным переплетение функций, заметной стала также постепенная тенденция к политизации деятельности студенческих организаций независимо от их направленности. К тому же, процесс институализации не был ярко выраженным, так как неформальные объединения были типичным явлением в студенческой среде на протяжении всего исследуемого периода, а сами организации в своем большинстве существовали непродолжительное время.

В диссертационном исследовании охарактеризованы эволюция правительственной политики в «студенческом вопросе», а также взгляды университетского руководства и преподавателей на роль и место объединений студентов в университетской жизни. Общая тенденция состояла в том, что правительственная политика постепенно смещалась к признанию прав студентов на создание организаций. Мнения профессоров по данному вопросу зависели от понимания ими таких понятий как «университетская корпорация» и «университетская автономия». К началу ХХ в. в университетских кругах побеждает либеральная точка зрения на проблему студенческой корпоративности.

Автор приходит к выводу о том, что студенческие организации были формой деятельности, с помощью которой университетская молодежь не только интегрировалась в общественную жизнь, но и вырабатывала образцы собственной субкультуры.

Ключевые слова: университет, студенчество, студенческие организации, корпоративность.

Grigorieva M.W. History of the student`s organizations of Naddneprjanskaja Ukraine of the second half XIX - beginning XX century. - The manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of historical sciences on a speciality 07.00.01 - history of Ukraine. V. N. Karazin Kharkov national university. - Kharkov, 2010.

In the dissertation institualization process of student`s organizations for the first time is investigated at universities of the Naddneprjanskoj Ukraine in second half XIX - beginning of XX century. It is noticed that though the first student`s organizations at universities of Naddneprjanskaja Ukraine have arisen in first half of XIXth century, however mass occurrence of associations of university youth will begin at the end of 50^th. In second half of XIXth century the student`s organizations had illegal or semi legal character, and only since 1899 process of their legalization has begun. The spectrum of student`s associations was wide enough and covered all spheres of a life and activity of university youth - scientific, cultural, national, religious, political and others. Some kinds of the organizations were more characteristic to start the investigated period (zemljachestva, self-education mugs), others have arisen later - in the end of XIX - the beginning of XX century (scientific, sports), the third have been poorly presented in the student`s environment throughout all period (religious). The student`s organizations carried out charitable, educational, and other functions. At the same time, for the student`s organizations there was characteristic an interlacing of functions, the gradual tendency to politization of activity of the student`s organizations became appreciable also. Besides, the process of institualization was not strongly pronounced because informal associations were the typical phenomenon in the student`s environment throughout all investigated period, and the organizations in the majority existed short time. In dissertational research are characterized evolution of the governmental policy in the “student`s question”, and also sights of a university management and teachers for a role and a place of associations of students in a university life. The general tendency consisted that the governmental policy was gradually displaced to recognition of the rights of students on creation of the organizations. Opinions of professors on this point in question depended on understanding them of such concepts as “university corporation” and “university autonomy”. To the beginning of the XXth century university circles are won by the liberal point of view on a problem of student`s corporatism. The author leads to a conclusion that the student`s organizations were the activity form which help the university youth not only was integrated into a public life, but also developed samples of own subculture.

Key words: university, students, the student`s organization, corporatism.

Размещено на Allbest.ru

...