Іноземні капітали і підприємці в соціально-економічному розвитку Донецько-Криворізького басейну (1861–1914 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА

Спеціальність 07.00.01 - історія України

УДК 339.727.22(622+629)(477.5216) "1861/1914"

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, доцент

Чорний Дмитро Миколайович

Харківський національний університет

імені В. Н. Каразіна

професор кафедри українознавства

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

Греченко Володимир Анатолійович

Харківський національний університет

внутрішніх справ,

завідувач кафедри історії державності

України та українознавства

кандидат історичних наук, доцент

Маслов Микола Павлович

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди,

професор кафедри історичних дисциплін

Захист відбудеться 16 квітня 2010 р. о 15.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

(61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд. V-58)

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4)

Автореферат розісланий 11 березня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Є. П. Пугач

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Друга половина ХІХ - початок ХХ століть була часом бурхливого розвитку ринкових відносин у Російській імперії. На теренах Донецько-Криворізького басейну формувався третій за обсягами виробництва економічний район Росії, основною спеціалізацією якого була важка промисловість: гірничодобувна, металургія та машинобудування, електротехнічна, хімічна, галузь будівельних матеріалів, що були на той час основою господарчого розвитку сучасних економік світу.

Зважаючи на подальші історичні події, увагу дослідників привертають питання - наскільки успішним був ринковий розвиток країни загалом і українських земель зокрема, чи мала історичні перспективи капіталістична модернізація господарства та суспільно-політичної системи в цілому. Оскільки Російська імперія належала до "другого ешелону" розвитку капіталізму, особливого значення набуває дослідження впливу на її економічний поступ передових західних капіталістичних економік. В умовах вільного ринкового господарювання одним із переважаючих та найбільш дієвих форм такого впливу було залучення іноземних капіталів до країни та безпосередня участь іноземних підприємців у господарському житті країни.

Російському уряду, економічну політику якого протягом тривалого часу визначали такі видатні державні діячі як М.Х. Рейтерн, І.О. Вишнеградський, С.Ю. Вітте, В.М. Коковцов, вдалося залучити іноземні інвестиції у формі державних позик, прямого та портфельного інвестування, спрямованого на формування капіталів банків і промислових підприємств, які стали одним із безумовних рушіїв швидкого господарського зростання. З іменами таких найбільш успішних людей, як Джон Юз, Г. Гартман, Г.М. Вогау нерозривно пов'язана перша капіталістична індустріалізація України другої половини XIX - початку XX ст. Добре відома участь іноземних підприємців у заснуванні гірничодобувних і металургійних підприємств, розбудові інфраструктури міст, наповненні капіталами кредитно-фінансової системи. Важливою обставиною є те, що іноземне інвестування було одним зі шляхів залучення нових, прогресивних методів організації господарчої діяльності, праці, впровадження високопродуктивних виробничих технологій та, що не менш важливо, соціальних новацій. Значна частка іноземного капіталу залучена в регіон, економічні інтереси співвітчизників на батьківщині та в Україні обумовили підвищену увагу урядів Франції, Бельгії, Великобританії, Німеччини до даної території в роки української національно-демократичної революції, громадянської війни й іноземної інтервенції 1917-1920 рр.

Дослідження іноземних інвестицій у вітчизняному господарстві у зазначений історичний період має тривалу історію та досить велику історіографію. Але, на жаль, протягом певного часу об'єктивні студії унеможливлювалися політичною кон'юнктурою або, як для закордонних дослідників, обмеженим доступом до джерельної бази. Також часто доробки вітчизняних істориків обмежувалися вивченням переважно кількох провідних галузей важкої промисловості або лише великих підприємств. Дослідження останнього часу лише починають створювати повну, неупереджену картину масштабів іноземного інвестування у вітчизняне господарство під час становлення ринкової економіки та його багатоманітного впливу на соціально-економічне життя країни та її регіонів.

Дослідження участі іноземних капіталів та іноземних підприємців у становленні капіталістичної економіки у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. є тим більше актуальним, що подібні процеси Україна переживає і на сучасному етапі своєї історії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводиться згідно з науковою програмою кафедри українознавства філософського факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Урбанізація Східної України: економіка, культура, міська ідентичність" (номер державної реєстрації 0109U008194).

Об'єктом наукового пошуку є розвиток іноземних акціонерних товариств, торгових домів, представництв та участь закордонних підприємців у промисловості Донецько-Криворізького басейну другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Предметом дослідження є іноземні за походженням капітали та господарська діяльність іноземних підприємців у регіоні.

Метою роботи є дослідження обсягів та особливостей надходження іноземних капіталів у промисловість Донецько-Криворізького басейну, масштабів участі іноземних громадян у керівництві підприємствами різних типів та галузей виробництва в другій половині XIX - на початку XX ст. Для досягнення зазначеної мети автор поставив такі завдання:

- проаналізувати стан вивчення проблеми у вітчизняній та закордонній історіографії, інформаційний потенціал джерельної бази;

- встановити обсяги, організаційні форми та джерела надходження іноземних капіталів до промисловості Донецько-Криворізького басейну;

- дослідити процес залучення іноземних капіталовкладень до промисловості регіону та специфіку їх функціонування в базових галузях;

- визначити громадянство (підданство) власників і управлінців акціонерних та індивідуальних підприємств з іноземним капіталом.

Хронологічні межі роботи. За нижню межу взято 1861 р. - початок ліберальних реформ ХІХ ст., що започаткували глибокі зміни в господарстві регіону, модернізацію всієї системи соціально-економічних відносин; за верхню - початок Першої світової війни, що змінила умови функціонування іноземного капіталу.

Територіальні межі дисертаційної роботи охоплюють Донецько-Криворізький басейн: Катеринославську, південну частину Харківської (Ізюмський повіт), південно-східну частину Таврійської (Бердянський, Мелітопольський повіти), східну частину Херсонської (Олександрійський, Херсонський повіти) губерній території України та західну частину Області Війська Донського (Донецький, Донський 1-й, Таганрозький, Черкаський округи). За сучасним адміністративно-територіальним поділом це Дніпропетровська, Донецька, Луганська, частини Запорізької, Харківської, Херсонської областей. В означений період ці землі були об'єднані спільним господарським розвитком, характерними рисами якого були швидка індустріалізація, переважаюче становлення важкої (гірничодобувної, металургійної, машинобудівної, електротехнічної, хімічної, галузі будівельних матеріалів) промисловості, створення сучасних підприємств на базі передових технологій, впровадження техніки та нових для регіону форм та методів організації господарства. Донецько-Криворізький басейн як особливий економічний регіон виділяється в джерелах XIX - XX ст. Горнопромышленные предприятия Донецкого и Криворожского бассейнов // Горнопромышленный указатель Донецкого бассейна / Под общ. ред. В. М. Коробкова. - Х., 1901. - С. 131, 377; Список горных и горнозаводских фирм с указанием адресов и справочных сведений. - Х., 1901. - С. 1 - 2, 61 - 62., а також у сучасних довідниках Россия 1913 год. Статистико-документальный справочник / Российская АН Ин-т Российской истории. - СПб., 1995. - С. 49. і науковій літературі Лившиц Р. С. Размещение промышленности в дореволюционной России / Р. С. Лившиц. - М., 1955. - С. 158, 200 - 201; Лященко П. И. История народного хозяйства СССР. Т. 2. Капитализм / П.  И.  Лященко. - 4-е изд. - М., 1956. - С. 429. .

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній на підставі широкого кола джерел уперше систематизовано й узагальнено дані про залучення іноземних капіталів та діяльності іноземних підприємців у важку промисловість Донецько-Криворізького басейну. Дослідження охоплює не лише гірничодобувну галузь, металургію та машинобудування, що є традиційним для вітчизняної історіографії, але й повний спектр інших галузей промисловості, представлених у регіоні. До наукового обігу вперше введене широке коло архівних і друкованих джерел. У результаті проведеного дослідження встановлено загальний обсяг іноземних капіталів, що надійшли у важку промисловість регіону в 1861-1914 рр.; проаналізовано динаміку надходжень іноземних інвестицій; визначено особливості іноземних капіталовкладень у галузевому розрізі, за національною належністю та громадянством (підданством); виявлено особливості ведення бізнесу та господарської політики іноземними капіталістами, управлінською елітою; уточнено вплив іноземних капіталів на впровадження новітніх форм та методів організації праці, технологій виробництва, соціально-культурної політики, стан та перспективи розвитку народного господарства регіону; встановлено персональний склад керівництва правлінь акціонерних, пайових товариств та приватних підприємств із іноземним капіталом, що діяли в басейні.

Практичне значення дисертації полягає в можливості використання її матеріалів для подальшого наукового дослідження історії розвитку промисловості України; ролі та значення іноземних інвестицій та підприємців у соціально-економічних процесах; під час написання посібників, вузівських курсів, програм із соціальної та економічної історії України, урбанізації, регіонознавства, краєзнавства; підготовки енциклопедій, довідників з історії підприємництва. Дослідження нагромадженого досвіду минулого сприятиме його переосмисленню, виваженій державній політиці з питань залучення й використання іноземних капіталів, підприємців, технологій не лише з техніко-утилітарних, а і з політичних, соціально-економічних, культурних позицій.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях та теоретико-методологічних семінарах кафедр українознавства філософського факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, українознавства Харківського національного університету радіоелектроніки, міжнародних відносин Інституту сходознавства і міжнародних відносин "Харківський колегіум". Наукова робота пройшла апробацію на міжнародних, всеукраїнських, регіональних, краєзнавчих конференціях, зокрема на Науково-теоретичній конференції "Національне питання в суспільно-політичному та культурному житті Східної України (минуле, сучасне, майбутнє)" (Харків, 3 жовтня 2000 р.), IV міській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених Харківщини" (Харків, 31 січня 2001 р.),

X Всеукраїнській науковій конференції з історичного краєзнавства "Історія міст і сіл України в контексті регіональних досліджень" (Донецьк, 28-30 вересня 2001 р.), Міжнародній науковій конференції "Историческая наука: проблемы развития" (Луганск, 17-18 мая 2002 г.), Науково-практичній конференції "Регіональні проблеми розвитку українознавства Східної України" (Харків, 10 вересня 2003 р.), Міжнародній науковій конференції: "Юг России в прошлом и настоящем: история, экономика, культура" (Белгород, 24 ноября 2003 г.), Науковій конференції "Польська діаспора в Харкові: історія і сьогодення" (Харків, 24 квітня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Харків і Польща: люди і події" (Харків, 12 листопада 2005 р.), Всеукраїнській науковій конференції: "Україна на межі тисячоліть: історія і сучасність" (Луганськ, 24-25 травня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання вітчизняної, світової історії та історії науки: пошуки, роздуми, знахідки " (Луганськ, 24-25 квітня 2008 р.). Основні положення дисертації відображені в 23 одноосібних наукових публікаціях, із них 6 статей надруковано в фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями наукового дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (дванадцяти підрозділів), висновків, 9 додатків на 22 сторінках, списку використаних джерел і літератури (всього 547 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 283 сторінки, зокрема 205 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на її зв'язок із науковими програмами, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання, хронологічні та територіальні межі, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Історіографія, джерельна база, методологія і методи дослідження" висвітлюється ступінь наукової розробки теми, її забезпеченість джерелами, теоретичні та методологічні основи роботи.

У підрозділі 1.1. "Історіографічний огляд" охарактеризовано історіографію проблеми, яка поділяється три періоди: перший - з кінця XIX ст. до 1917 р.; другий - з 1920 до 1980-х рр.; третій - з 90-х рр. XX ст. до початку XXI ст. У дореволюційний період дослідження іноземних інвестицій та підприємництва було започатковано Б.Ф. Брандтом, Л. Вороновим, М. Залізняком, В.С. Зівом та іншими. У їх працях порушені питання критеріїв визначення державної належності, галузевої спеціалізації акціонерно-пайових підприємств Брандт Б. Ф. Иностранные капиталы. Их влияние на экономическое развитие страны. Ч. I. Теоретические основания. Опыт иностранных государств / Б. Ф. Брандт. - СПб., 1898. - XV, 312 с.; Воронов Л. Иностранные капиталы в России. Доклад Московскому Отделению Общества для содействия Русской Промышленности и Торговли / Л. Воронов. - М., 1901. - 96 с.; Залізняк М. Індустрія на південній Україні / М. Залізняк // Студії з поля суспільних наук і статистики. - Львів, 1910. - Т. 2. - С. 194 - 212; Зив В. С. Иностранные капиталы в русской горнозаводской промышленности / В. С. Зив. - Пг., 1917. - 132 с.. Особливе місце серед них посідає доробок В.С. Зіва, який першим висвітлив загальний стан іноземних інвестицій у металургію та гірничодобувну галузь Донецько-Криворізького басейну, дослідив їх вплив на становлення синдикатських організацій у регіоні.

У 1920-х рр. зусиллями російських та українських дослідників Кулик І. Економічні чинники французької інтервенції / І. Кулик // Червоний шлях. - 1923. - № 3. - С. 122 - 128; Вавилин И. Иностранные капиталы в России / И. Вавилин - Л., 1925. - 126 с., диагр.; Ронин  С. Иностранный капитал и русские банки. К вопросу о финансовом капитале в России  / С. Ронин. - М., 1926. - 144 с.; Грановский Е. Иностранный капитал в системе монополистического капитализма в России / Е. Грановский // Вестн. Ком. Академии.  - 1927.  - Кн. 22. - С. 72 - 121; Яснопольский Л. Н. К вопросу о капиталах в металлической промышленности / Л. Н. Яснопольский . - Х., 1927. - 75 с. та ін. почали вивчатись вплив іноземного капіталу на вітчизняну економіку, структура іноземних інвестицій, їх спрямованість за галузями господарства, розподіл за країнами походження, господарча стратегія інвесторів із різних країн. Серед робіт, що висвітлювали проблему іноземних інвестицій в акціонерно-пайових підприємствах, доробок П.В. Оля є найґрунтовнішим Оль П. В. Иностранные капиталы в России / П. В. Оль. - Пг., 1922. - 304 с..

Починаючи з 30-х і до середини 50-х рр. XX ст. кількість досліджень значно зменшилась. Варто виділити перевидання фундаментальної праці П.І. Лященка, початок роботи над історією промисловості України О.О. Нестеренком, продовження студій Й.Ф. Гиндина, які розглядали Донецько-Криворізький басейн у контексті промисловості Росії та України, що формувався завдяки припливу іноземних капіталів і підприємців Гиндин И. Ф. Русские коммерческие банки. Из истории финансового капитила России. - М., 1948. - 453 с.; Лященко П. И. История народного хозяйства СССР. Т. 2. Капитализм / П. И. Лященко. - 4-е изд. - М., 1956. - 728 с.; Нестеренко О. О. Розвиток промисловості на Україні. Ч. 2. Економічна підготовка Великої Жовтневої соціалістичної революції: Фабрично-заводське виробництво / О. О. Нестеренко. - К., 1962. - 580 с..

Починаючи з другої половини 50-х рр. XX ст. розгортаються масштабні дослідження соціально-економічного розвитку Російської імперії та України, у межах яких поновлюються дослідження іноземних інвестицій до промисловості. Магістральним напрямком історіографії стало з'ясування причин та передумов пролетарської революції, ступеня готовності країни та окремих її регіонів до соціалістичних перетворень. В узагальнюючих дослідженнях з історії Російської імперії, України История Украинской ССР: в 10 т. - К., 1983. - Т. 4 - 5. , економікиІсторія народного господарства УРСР: у 3 т., 4 кн. Т. 1. - К., 1983.  , розвитку окремих галузей промисловості та підприємств Скляренко Е. М. История фабрик и заводов Украинской ССР: историография проблемы / Е. М. Скляренко. - К., 1986. - 140 с. висвітлено фінансово-економічну політику уряду імперії, динаміку та підсумки розвитку різних виробництв у країні в цілому та регіональному розрізі в 1861-1914 рр. У

60-х рр. XX ст. зусиллями І.В. Фолюшевського, Ю.П. Лаврова, Т.К. Пажитнової в Україні було відновлено вивчення іноземних капіталів в акціонерних товариствах Фолюшевский И. В. Иностранный капитал в промышленности дореволюционной Украины  / И. В. Фолюшевский // Сборник научных работ кафедр политической экономии вузов, г. Харьков. - 1960. - Вып. 1. - С. 201 - 219; Лавров Ю. П. Іноземні капіталовкладення у металургійну промисловість Півдня України / Ю. П. Лавров // Укр. іст. журн. - 1964. - №  3.  - С. 69 - 74; Пажитнова Т. К. Про роль іноземного капіталу в розвитку продуктивних сил Росії / Т.  К.  Пажитнова  // Економічні передумови Вел. Жов. соціал. рев. (на матеріалах України). - К., 1967. - С.  32 - 41.. У працях І.М. Кулінича, А.М. Рудченка, В.С. Дякина поглиблено досліджувався приплив німецьких, австро-угорських капіталів у Росію та Україну, визначено їхню відмінність від французьких, бельгійських, британських інвестиційКулінич І. М. Україна в загарбницьких планах німецького імперіалізму (1900-1914 рр.) / І.  М.  Кулінич. - К., 1963. - 214 с.; Рудченко А. М. Немецкие капиталы в России / А.  М.  Рудченко // Уч. зап. / Ин-т междунар. отношений - М., 1969. - Вып. 2: В научном поиске. - С. 80 - 98; Дякин В. С. Германские капиталы в России (Электроиндустрия и электрический транспорт) / В.  С.  Дякин. - Л., 1971. - 286 с. . Провідним фахівцем з історії іноземних інвестицій В.І. Бовикіним запропоновано методологію обліку капіталів у статистичних джерелах, запроваджено до наукового обігу низку дипломатичних документів, зорієнтовано дослідників до розширення діапазону наукових студій через визначення впливу іноземних капіталів на розвиток продуктивних сил, господарства, соціально-політичні процеси Бовыкин В. И. О некоторых вопросах изучения иностранного капитала в России / В.  И.  Бовыкин // Об особенностях империализма в России. - М., 1963. - С. 250 - 313 та ін..

Підсумки дослідження проблеми іноземних інвестицій та підприємництва радянською історіографією фактично підбито у монографії А.Г. Донгарова. Він спростував деякі негативні стереотипи щодо участі іноземних компаній у розвитку промисловості зауваживши, що запобігти монопольному становищу іноземних корпорацій в окремих галузях можна шляхом диверсифікації джерел отримання капіталів Донгаров А. Г. Иностранный капитал в России и СССР / А. Г. Донгаров. - М., 1990. - 168 с..

Найголовнішими досягненнями історіографії даного періоду стало ґрунтовне вивчення економічної діяльності найбільших монополістичних об'єднань басейну, визначення масштабів залежності країни від іноземного капіталу із поділом на державні кредити, запозичення та участь акціонерного капіталу і приватної ініціативи та загальної суми інвестицій в економіку Росії наприкінці XIX ст. та напередодні Першої світової війни, обсягів виробництва вугілля, металу, деяких видів продукції машинобудування. Характерною ознакою історіографії були суто негативні оцінки значення іноземного капіталу для регіону (за винятком початку 1920-х рр.). Науковці зосереджували зусилля на викритті соціальних вад панування іноземного капіталу та підприємництва, розгортанні класової боротьби пролетаріату.

Із здобуттям незалежності пов'язано суттєве розширення історичних досліджень у царині історії України другої половини XIX - початку XX ст., оновлення інструментарію історичної науки. У спеціальних історіографічних дослідженнях В.В. Крутикова, О.П Саманцова, історіографічних оглядах монографій та дисертацій О.В. Щербініної, І.В. Довжука, А.І. Михненка підсумовано дослідження участі іноземних промисловців в економіці Донбасу та Криворіжжя, перш за все в кам'яновугільній і металургійній промисловості. У роботах 1990-х рр. - початку XXI ст. висвітлено деякі аспекти іноземного інвестування в українську економіку на певних стадіях Машкін О. М. Іноземці у промисловості України в останній чверті XIX ст. / О.  М.  Машкін  // Історія народного господарства та економічної думки України: міжвід. зб. наук. пр. - 1997. - Вип. 29. - С. 90 - 99; Щербініна О. В. Іноземні капітали в металургійній та вугільній промисловості Донбасу і Придніпров'я (1861-1914 рр.): автореф. дис. … канд. іст. наук: спец. 07.00.01 / О. В. Щербініна. - Донецьк, 1999. - 19 с.; Довжук І. В. Іноземні інвестиції в промисловості Наддніпрянської України (друга половина XIX ст.) / І. В. Довжук  // Наук. праці / НаУКМА, Миколаїв. філія. - Миколаїв, 2001. - Т. 10: Іст. науки. - С. 34 - 36., участь окремих національних груп у цих процесах Слісаренко О. М. Діяльність американський компаній на Україні в кінці XIX - на початку XX століть: дис. … канд. іст. наук: спец. 07.00.03 / О. М. Слісаренко. - Дніпропетровськ, 1994. - 194 с.; Новікова С. В. Внесок греків в економічний розвиток Північного Приазов'я (друга половина XIX - початок XX ст.): автореф. дис. … канд. іст. наук: спец. 07.00.02 / С.  В.  Новікова. - Донецьк, 1999. - 19  с., політику російського уряду із регулювання припливу іноземного капіталу.

Для сучасної української історіографії характерним є ознайомлення із дослідженнями представників української діаспори в царині економічних студій Kononenko K. Ukraine and Russia. A History of the Economic Reiations Ukraine and Russia (1654-1917) / K. Kononenko. - Milwaukee, Wisconsin, 1958. - 257 p.; Коропецький І.-С. Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне української економіки / І.-С. Коропецький. - К., 1995. - 240 с. та ін.; долучення економістів до вивчення історії підприємництва, формування дослідницьких шкіл у Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, поява колективних монографій Макогон Ю. В. Иностранные инвестиции в промышленности Донбасса: история, статистика, проблема современного развития / Ю. В. Макогон, Р. А. Баклагина, В.  И.  Овинников. - Донецк, 1993. - 213 с. та ін., посібників Пиріг О. А. Історія підприємництва України / О. А. Пиріг. - К., 2004. - 163 с. , довідників Степкин В. П. Справочник компаний Донбасса, выпускавших процентные ценные бумаги в конце XIX - начале XX веков / В. П. Степкин. - Донецк, 1999. - 194 с.. У монографії О.П. Реєнта визначені зв'язки між надходженням іноземних інвестицій у перспективні галузі Донбасу і Криворіжжя та державними гарантіями й пільгами, багатющими якісними сировинними ресурсами, дешевою робочою силою, проблемними аспектами в соціальній сфері, породженими діяльністю іноземних власниківРеєнт О. П. Україна в імперську добу (XIX - початок XX ст.) / О. П. Реєнт; Ін-т історії України. - К., 2003. - С. 137 -138, 167 -168.. Запорізькі дослідники Ф.Г. Турченко, Г.Ф. Турченко розглядають історію регіону з позицій модернізації Турченко Ф. Г. Південна Україна: модернізація, світова війна, революція (кінець XIX ст. - 1921 р.): Історичні нариси / Ф. Г. Турченко, Г. Ф. Турченко. - К., 2003. - С. 27 - 30.. Луганський історик І.В. Довжук аргументує думку про те, що іноземні капітали, зарубіжні компанії формували єдиний економічний простір України, який закладав підвалини національної державності Довжук І. В. Індустріальний Донбас в історії розвитку економіки Наддніпрянської України (друга половина XIX - початок XX ст.): монографія / І. В. Довжук. - Луганськ, 2009. - 364 с.. В узагальнюючій статті П.В. Голобуцького подано визначення поняття іноземний капітал, теоретичні засади вивчення надходження інвестицій в Україну та її регіони, насамперед у бездержавний період, який разом із тим сприяв пришвидшенню індустріалізації промисловості, що відповідало новітнім цивілізаційним процесам Голобуцький П. В. Іноземний капітал в 18 - на початку 20 століть / П. В. Голобуцький // Енциклопедія історії України: в 5 т. - 2005. - Т. 3. - С. 477 - 479..

Дослідження іноземного підприємництва і закордонних капіталовкладень представлено у низці публікацій зарубіжних авторів, які вивчали діяльність іноземних товариств у промисловості дореволюційної Росії та Україні. McKay J. P. Pioneers for Profit: Foreign Entrepreneurschi and Russian Industrialization. 1885-1913 / J. P.  McKay - Chicago, London, 1970. - 396 p.; Peters W. L'industrie belge dans la Russie des Tsars / W. Peters, I. Wilson. - Liege, 1999. - 199 p. та ін.

Підсумовуючи розвиток історіографії проблеми, можна констатувати, що вітчизняними й зарубіжними науковцями зроблено багато в дослідженні іноземних інвестицій та підприємництва в другій половині XIX - на початку XX ст. Але на сьогодні не існує узагальненої праці, у якій би розкривались обсяги, організаційні форми участі іноземного капіталу у важкій промисловості басейну, досі не визначено його частку у загальноросійських інвестиціях, масштаби участі громадян (підданих) інших держав у володінні та управлінні підприємствами в регіоні. Зважаючи на цей факт, назріла необхідність доповнити і систематизувати те, що вже створено попередніми поколіннями істориків, переосмислити проблему адекватно до сучасного рівня історичної науки.

У підрозділі 1.2. "Джерельна база" зазначається, що джерельну базу дисертації становить різноманітний за походженням, змістом, формою та науковою цінністю комплекс документів та матеріалів.

Першу групу джерел становлять друковані офіційні документи. Серед них найвагоміше значення мають дозволи на діяльність товариств, їхні статути, законоположення щодо змін і доповнень до них, що видавалися протягом 1881-1917 рр., публікації офіційних щорічних звітів, балансів підприємств із величинами капіталів, прибутків або збитків, номінальної вартості акцій. Винятково важливою є фабрично-заводська, акціонерно-пайова, фінансова статистика, що представлена загальноросійськими і регіональними довідникам.

Основний масив архівних джерел зберігається у фондах архівів Росії й України, як центральних, так і обласних. Автором опрацьовано 8 фондів Російського державного історичного архіву у Санкт-Петербурзі (Ф.20, 22, 23, 32, 37, 229, 1425, 1483); Ф.1596 Тимчасового генерал-губернатора Південного гірничозаводського району Центрального державного історичного архіву України у м. Києві; комплекси джерел у фондах Державних архівів Дніпропетровської (Ф.11, 20, 23, 33, 159, 259, 463, 701), Донецької - (Ф.2, 3, 6, 27, 28, 29, 38, 42, Р-43, 58, 119, 133, 171, 178, 179); Луганської - (Ф.2, 4, 10, Р-11, 15, 18, 20, 21, 27, 101); Харківської - (Ф.3, 4, 18, 21, 29, 52, 299, 318, 345, 348, 447, 922, 923, 968, 978) областей України; Ростовської області Російської Федерації - (Ф.32, 49, 167, 250, 563, 559, 664). Вони надають можливість простежити основні етапи формування і діяльності іноземних акціонерних товариств від часу заснування, їх фінансово-економічне становище, зміни величини капіталів, підприємницьких інтересів. У дисертації використано матеріали центральної, регіональної та галузевої періодичної преси (загалом опрацьовано 12 видань) та мемуари політичних діячів, відомих підприємців.

Таким чином, джерельна база є достатньою для комплексного дослідження нашої теми.

У підрозділі 1.3 "Методологія і методи дослідження", зазначено, що теорія модернізації та цивілізаційний підхід покладені в основу роботи над проблемою. Автор дотримувався основоположних засад наукового пізнання - об'єктивності й історизму. У роботі використано універсальні загальнонаукові (аналітичний, синтетичний, логічний), спеціально-історичні (історико-генетичний, типологічний, синхронний, проблемно-хронологічний, діахронний, структурно-системний), а також із суміжних наук - статистичний (математичний) методи.

У другому розділі "Галузева структура іноземних капіталів і підприємців у фабрично-заводській промисловості (1861-1899 рр.)" досліджується становлення підприємств важкої промисловості басейну із залученням іноземних капіталовкладень та участі закордонних підприємців.

У підрозділі 2.1 "Іноземні акціонерні товариства та інвестиції в металургійній промисловості" зазначається, що 1861-1894 рр. почалось надходження іноземних капіталів у металургійну галузь з Британії, а потім Франції та Бельгії. У 1895-1899 рр. відбувся найбільший приток інвестицій, переважно бельгійських. Наприкінці періоду діяли 23 компанії, з яких 15 - бельгійських. Загальний обсяг інвестицій у металургійну галузь становив 112,6 млн крб., 43,6 млн крб. облігаційного, 15,3 млн крб. запасного капіталу. Питома вага залучених у металургію капіталовкладень становила 84% від суми загальних надходжень по імперії станом на 1900 р. У підрозділі розкриваються причини та мотиви вкладання коштів іноземцями, механізми залучення капіталів через випуски акцій, облігацій, зміни їх вартості, використання дивідендів.

У підрозділі 2.2 "Залучення іноземних капіталів і підприємців до гірничовидобувної галузі" констатується, що наприкінці XIX ст. у Донецько-Криворізькому басейні діяли 49 підприємств із іноземними капіталами загальним обсягом понад 108,2 млн крб., що становило 39% суми основних капіталів залучених до регіону. Французам і бельгійцям належало відповідно 44,5% і 45,3% коштів. Близько 87,3% інвестицій припадало на видобуток кам'яного вугілля, що було невипадковим, адже саме ця галузь розглядалась як одна з пріоритетних в економіці будь-якої країни у ХІХ - на початку ХХ ст. У підрозділі висвітлюються особливості акціонерного та індивідуального підприємництва, специфіка участі іноземців та російських підданих в управлінні підприємствами.

У підрозділі 2.3 "Виникнення іноземних товариств та участь підприємців у металообробній, електротехнічній, електроенергетичній галузях" відзначено, що проникнення іноземних капіталів у металообробну промисловість розпочалось у 1870-х рр. із створення відносно невеликих підприємств для постачання обладнання на залізниці регіону і сільськогосподарської техніки. Із загальної суми 26,7 млн крб. основних капіталів припадало на німецькі 49,5%, 49,4% - на бельгійські. У даній галузі не простежується домінування підприємств з іноземними капіталами за кількістю закладів. Частка капіталів становила трохи більше 10% з усіх залучених до промисловості регіону та 56% від усіх залучених до Росії в цілому. Електротехнічна галузь відігравала у цей час допоміжну роль, обслуговуючи переважно виробничі потреби самих підприємств і частково беручи участь в електропостачанні населення.

У підрозділі 2.4 "Становлення іноземних компаній у хімічній промисловості" показано, що прихід іноземних інвесторів був безпосередньо пов'язаний із потребами гірничовидобування, металургії, попитом населення і держави на соду, вибухові речовини, вапно, антикорозійні матеріали тощо. За часом проникнення і обсягами капіталів першість посідали бельгійці, за ними йшли французи та німці. Станом на 1900 р. на регіон припадало 11,7 млн крб., або 40% всіх іноземних основних капіталів імперії, залучених до хімічної промисловості. Особливої ваги набули іноземні інвестиції до виробництва скла.

У підрозділі 2.5 "Участь іноземців у розвитку індустрії будівельних матеріалів" наголошується, що становлення акціонерних товариств галузі розпочалось в 90-х рр. XIX ст. Загальна сума іноземних інвестицій до галузі регіону дорівнювала 10,6 млн крб. основного, 560 тис крб. облігаційного капіталу. Третина бельгійських підприємств будівельної та керамічної галузі, три чверті французьких товариств, що володіли цементними заводами в Російській імперії розташовувалися в басейні. Бельгійці посідали провідне місце за величиною капіталу й виробництвом цегли та керамічної продукції.

У третьому розділі "Закордонні капітали та підприємці в промисловості регіону (1900-1914 рр.): зміни, стан, результати" досліджуються фінансово-економічні, виробничі, соціальні зрушення, шляхи подолання проблем та перспективи розвитку.

У підрозділі 3.1 "Діяльність іноземних акціонерних товариств у металургійній промисловості " зазначено, що у 1914 р. в металургійній промисловості басейну кількість іноземних акціонерних товариств зменшилась у 1,3 рази і становила 18 підприємств, з яких бельгійських - 9, французьких - 6, по одному англійському, німецькому, північноамериканському та російсько-бельгійському спільному підприємству. Сума іноземних інвестицій до галузі в 1914 р. зросла в 1,8 рази порівняно із кінцем ХІХ ст. і дорівнювала 206,2 млн крб. основного, 62,7 млн крб. облігаційного, 36,6 млн крб. запасного капіталу.

У цей період на перше місце за сумою інвестицій вийшли французькі залучення. На другій позиції були бельгійські, третій - північноамериканські інвестиції. Для іноземних капіталістів було характерним підвищена увага до реорганізації інвестиційної діяльності, зокрема випуску привілейованих акцій та акцій без визначеної вартості, засновницьких свідоцтв, посилення співпраці з компаніями інших країн, з банками, закриття нерентабельних заводів, різка диференціація товариств за величиною акціонерних капіталів.

У підрозділі 3.2 "Зарубіжні компанії та інвестиції у гірничодобувній галузі" показано, що зростання видобутку сировини було безпосередньо пов'язано із такими діями власників, як капіталізація фондів за рахунок іноземних інвестицій. Вони дали можливість залучити нові кошти, здійснити модернізацію профільного виробництва. Компанії, що продовжували функціонувати, вдосконалювали організаційні форми ведення господарської діяльності шляхом утворення холдингових груп (притаманне для франко-бельгійських капіталів); вкладання коштів до підприємств з російським статутом (французькі капітали). Характерною тенденцією стало розміщення правлінь іноземних підприємств кам'яновугільної галузі на території Росії на відміну від попереднього періоду, коли вони, головним чином, були за кордоном. Загальна величина іноземних капіталів до гірничовидобувної галузі становила 159,2 млн крб. основного капіталу. Отже, якщо кількість підприємств збільшилась у 1,2 рази (до 57), то вкладені кошти у 1,5 рази.

У підрозділі 3.3 "Іноземні підприємства та інвестиції у металообробній, електротехнічній, електроенергетичній галузях" стверджується, що у 1914 р. 23 іноземні товариства в регіоні володіли основним капіталом у 36,5 млн крб. (зростання 1,4 рази порівняно з кінцем XIX ст.), запасним - 3,3 млн крб., облігаційним - 2,2 млн крб. На початку XX ст. відбувся перерозподіл впливу на користь німецьких товариств та капіталів за рахунок реорганізації приватних підприємств, дочірніх філіалів у самостійні підрозділи. Значно активізувався приплив французьких капіталів. Сім бельгійських товариств мали в 1,7 разів менше основних капіталів, ніж наприкінці XIX ст. Особливістю розвитку металообробної галузі було широке представництво іноземних власників, які володіли заводами, відділеннями, складами, представництвами із відносно незначними обсягами виробництвами, персоналу, обігу коштів. Для цієї групи підприємств встановити загальну суму капіталовкладень не дозволяє стан джерельної бази. Однак загальні тенденції розвитку економіки дають підстави припустити, що вони мали потенціал до реорганізації в акціонерні товариства.

У підрозділі 3.4 "Іноземні компанії та їх представництва в хімічній промисловості" наголошується, що напередодні Першої світової війни у хімічній галузі регіону працювали 11 підприємств з основним капіталом - 23,1 млн крб., запасним - 3,9 млн крб., облігаційним - 2,15 млн крб. Таким чином, відбулась інтенсифікація надходження капіталів, адже при зростанні кількості підприємств у 1,6 рази основний капітал іноземного походження подвоївся. Для восьми підприємств продукти хімії були основним виробництвом, шість випускали також суміжну продукцію (коксохімічний цикл). Бельгійські та французькі товариства домінували в басейні. Зокрема три бельгійські підприємства розпоряджались 58,9% основних капіталів від вкладених у хімічну промисловість. Німецькі капітали домінували у таких виробництвах, як випуск вибухових речовин, штучних матеріалів, добрив, переробці побічних продуктів коксування. На початку XX ст. розширилось представництво іноземних підприємців за рахунок вихідців з Британії, Люксембургу. Німецькі піддані отримували високі посади у французьких компаніях. Таким чином, інтенсифікувався процес інтернаціоналізації капіталів і учасників підприємств.

У підрозділі 3.5 "Іноземні акціонерні товариства і підприємці у галузі будівельних матеріалів" показано, що загальна сума іноземних інвестицій до галузі зросла у 1,5 рази і становила 16,25 млн крб. основного, 10,3 млн крб. запасного, 0,5 млн крб. облігаційного капіталу, що належали 15 компаніям. Частка інвестицій становила 3,6% від загальних у регіоні, в той час як підприємства галузі становили 12% всіх іноземних товариств. Бельгійські підприємства спеціалізувались на виробництві цегли й керамічної продукції, французькі - цементу, німецькі, австро-угорські, італійські були багатопрофільними. Представництво іноземних підприємців збігалося із надходженням капіталів із відповідних держав..

У висновках вказано, що залучення іноземних інвестицій у вигляді акціонерних та приватних капіталовкладень було одним із найважливіших інструментів модернізації, яка розпочалась в ході реформ 1860-х років, ініційованих урядом Російської імперії.

Надходження капіталів у промисловість Донецько-Криворізького басейну пройшло два етапи. Перший тривав від 1860-х рр. до кінця ХІХ ст., коли постійно нарощувались темпи припливу коштів із-за кордону та власне іноземних підприємців. Протягом другої половини ХІХ ст. до важкої промисловості регіону надійшло 274, 8 млн крб. іноземних інвестицій, що становило 61,5% від усіх надходжень у 1861-1914 рр., та 36,1% від іноземних капіталів в імперії в цілому станом на 1900 р.

Приток іноземного капіталу до регіону дав поштовх розвитку основних галузей важкої промисловості. Бельгійські капітали у другій половині XIX ст. становили 49,8% від загальної величини інвестицій. Вони дорівнювали 136,9 млн крб., були представлені 62 товариствами, або 52,5% від усіх з іноземними капіталами у регіоні. Бельгійці стали фундаторами металургії, галузі будівельних матеріалів, машинобудівної, хімічної, гірничовидобувної промисловості. Характерною ознакою залучення французьких капіталів стало те, що вони на початкових стадіях розвитку використовували російські підприємства, які з часом переходили під їхнє управління. У другій половині XIX ст. французькі капітали нараховували основного капіталу 84,4 млн крб. у 30 товариствах, що відповідно становило 30,7% від загальної величини коштів та 25,4% підприємств. Німецькі капітали майже в три рази поступалися французьким та у 4,8 рази - бельгійським, і становили 28,4 млн крб., тобто 10,3% інвестицій у 16 підприємств (13,6%). Таким чином, на усі інші іноземні капітали припадало менше 10% інвестицій та 8% підприємств.

Другий період тривав з 1900 р. до початку Першої світової війни. В цей час основний капітал бельгійського походження в абсолютних цифрах незначно зріс і становив 128,2 млн крб., а кількість підприємств зменшилась до 37, або в 1,7 рази. Частка бельгійців зменшилася за сумою капіталів та кількістю підприємств до 29%, відповідно в 1,7 та 1,8 рази. Бельгійська присутність залишалася помітною перш за все завдяки присутності вихідців із цієї країни серед членів правлінь товариств, адміністративно-управлінського, технічного персоналу заводів, фабрик, копалень, філій, представництв, у тому числі з інших країн. Бельгійські підприємці протягом свого перебування у регіоні віддавали перевагу компаніям, заснованим у Бельгії. Французькі інвестиції в Донецько-Криворізький басейн зросли у 2,6 рази: основний капітал досяг 223,2 млн крб., кількість підприємств - 41, що становило 50% усіх надходжень до регіону та третину підприємств. Спричинено це союзницькими відносинами між Росією та Францією. Німецькі капітали зросли в 1,8 рази, а кількість підприємств подвоїлася, але вони залишилися на третьому місці в регіоні за обсягами інвестицій: 51,9 млн крб. і 30 акціонерних товариств. Розширилася галузева спеціалізація німецьких компаній, які спочатку намагалися відкривати лише філіали основних виробничих підрозділів. Німецькі підприємці були широко представлені не тільки у товариствах своїх співвітчизників, а й у підприємствах інших країн як члени правління, відповідальні агенти, працівники адміністративного апарату.

На початку XX ст. приплив іноземних капіталів збільшився завдяки швейцарським, австро-угорським, турецьким, північноамериканським, голландським інвестиціям. Напередодні Першої світової війни загальна величина іноземних капіталів у промисловість Донецько-Криворізького басейну дорівнювала 446,6 млн крб. основного, 94 млн крб. облігаційного, 59,4 млн крб. запасного капіталу. Основні капітали іноземних підприємств Донецько-Криворізького басейну становили 27,8% всіх іноземних капіталів, вкладених у промисловість Російської імперії. Чисельність іноземних та змішаних підприємств становила 126 одиниць.

Представництво закордонних підприємців у регіоні не завжди збігалося із державною належністю капіталів. Так, були широко представлені грецькі, польські, чеські, чорногорські підприємці, що мали підданство Греції, Туреччини, Австро-Угорщини, Франції, Німеччини. Представники Данії, Люксембургу, Норвегії, Швеції працювали у складі низки іноземних компаній, були власниками цінних паперів, промислових об'єктів, але за існуючими джерелами поки що неможливо назвати обсяги їхніх капіталів у підприємствах. вітчизняний історіографія обсяг промисловість

Політика російського уряду відкрила широкі можливості для формування промислової буржуазії регіону, національний і державний склад якої ставав усе більше строкатим. Серед верхівки ділової еліти в складі правлінь, адміністративно-управлінського апарату, інженерно-технічного персоналу число іноземних підданих становило 63,8%, а також працювало близько 8% осіб, громадянство яких встановити неможливо. Важливим компонентом цього процесу був експорт "людського капіталу", що надзвичайно активізувався: багато іноземців-засновників підприємств у регіоні прибули сюди в якості технічних спеціалістів і спочатку були найманими службовцями в уже існуючих тут промислових підприємствах.

Чисельність іноземців серед представників підприємницьких верств, управлінського складу, технічного персоналу на початку ХХ ст. зросла у 1,4 рази, але їх частка зменшилася на 2,3%. Натомість кількість підданих Російської імперії зросла у 1,5 рази, а осіб, громадянство яких не піддається визначенню, - в 1,8 рази. Можна припустити, що в даному випадку розпочала діяти тенденція до вкорінення іноземців у місцеве суспільство.

Дослідження іноземних капіталів у регіоні дозволило уточнити громадянство (підданство) низки відомих підприємців, верифікувати розтиражоване твердження про "високі надприбутки" закордонних підприємств, які вони вивозили із регіонів держави, політику щодо технічного устаткування та використання технологій, внесок у творення міської та селищної інфраструктури регіону, вирішення соціальних питань.

Залучення іноземних капіталів, технологій, підприємців із Західної Європи, Північної Америки до промисловості Донецько-Криворізького басейну, що відбувалось у другій половині XIX - на початку XX ст., стало механізмом інтеграції української економіки до світової системи господарювання. Використання культурно-політичних підвалин західноєвропейської цивілізації, а не лише її техніко-утилітарних здобутків посилилось у регіоні напередодні Першої світової війни, але тенденція не перетворилася на процес. Цього для розвитку суспільства виявилося замало, що далося взнаки в ході подій національно-демократичної революції 1917-1920 рр. в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Хряпін Е. О. Із історії утворення та діяльності іноземного капіталу в соляній і ртутній галузях Донецького басейну (друга половина XIX ст.) / Е. О. Хряпін // Збірник наук. пр.: Сер.: Історія та географія / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. - 2000. - Вип. 6. - С. 12 - 17.

Хряпін Е. О. Іноземний капітал у залізорудній та марганцевій промисловості Донецько-Криворізького басейну (II пол. XIX ст.) / Е. О. Хряпін // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. (зб. ст.). - К.; Донецьк, 2001. - Вип. 18. - С. 19 - 24.

Хряпін Е. О. До історії взаємовідносин українських, російських, іноземних підприємницьких верств на прикладі Донецько-Криворізького басейну (друга половина XIX - початок XX ст.) / Е. О. Хряпін // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - 2001. - № 504: Історія України. - Вип. 4. - С. 44 - 49.

Хряпін Е. О. До історії залучення іноземного капіталу в машинобудівельну промисловість Донецько-Придніпровського регіону (друга половина XIX ст.) / Е. О. Хряпін // Збірник наук. пр. Сер.: Історія та географія / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. - 2002. - Вип. 9. - С.70 - 75.

Хряпін Е. О. Іноземні акціонерні товариства в хімічній та скляній галузях Донецько-Придніпровського регіону (друга половина XIX ст.) / Е. О. Хряпін // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - 2002. - № 556: Історія України. - Вип. 5. - С. 54 - 60.

Хряпін Е. О. Іноземні акціонерні товариства і підприємці у розвитку галузі будівельних матеріалів Донецько-Придніпровського регіону (1900-1914 рр.) / Е. О. Хряпін // Історичні записки: зб. наук. пр. / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. - 2006. - Вип. 10. - С. 231 - 236.

Хряпін Е. О. Д. І. Багалій про іноземний капітал у промисловості Слобожанщини та Донецько-Криворізького басейну (друга половина XIX - початок XX ст.) / Е. О. Хряпін // Багаліївські читання в НУА III. Д. І. Багалій і культура Слобідської України: програма та матеріали, 6 листоп. 2000 р. / Нар. укр. акад. - 2000. - Ч. 3. - С. 76 - 78.

Хряпін Е. О. Вплив іноземного капіталу на розвиток кам'яновугільної промисловості Донецько-Криворізького басейну в другій половині XIX ст. / Е. О. Хряпін // Вісн. Харк. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - 2000. - № 456: Сер.: Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова. - Ч. 1. - C. 315 - 318.

Хряпін Е. О. До історії залучення іноземних капіталів у будівельну галузь Донецько-Криворізького басейну (кінець XIX - початок XX ст.) / Е. О. Хряпін // Вісн. Харк. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - 2001. - № 506: Сер.: Актуальні проблеми сучасної науки в дослідження молодих вчених м. Харкова. - Ч. 1. - С. 62 - 64.

Хряпін Е. О. Іноземні акціонерні товариства у галузі будівельних матеріалів Донецько-Придніпровського регіону в умовах економічної кризи 1900-1903 рр. / Е. О. Хряпін // Історична наука: проблеми розвитку: Новітня історія України: матеріали міжнар. конф. (17-18 трав. 2002 р.) / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля, 2002. - С. 234 - 237.

Хряпін Е. О. Діяльність іноземних акціонерних товариств у металургійній галузі Донецько-Придніпровського регіону (1900-1917 рр.) / Е. О. Хряпін // Вісн. Харк. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - 2002. - № 551: Сер.: Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова. - Ч. 1. - С. 24 - 28.

Хряпін Е. О. Іноземне підприємництво та інвестиції в промисловості Харківської губернії (друга половина XIX ст.) / Е. О. Хряпін // Регіональні проблеми Східної України: матеріали наук.-практ. конф., 10 верес. 2003 р. - Х., 2003. - С. 141 - 152.

Хряпін Е. О. Модернізація промисловості та іноземні інвестиції до промисловості Наддніпрянської України в другій половині 19 - початку 20 ст. / Е. О. Хряпін // Збірник робіт IV міжнар. наук.-практ. "Людина, культура, техніка в новому тисячолітті", 24-26 квітн. 2003 р. / Нац. аерокосм. ун-т ім. М. Є. Жуковського "ХАІ". - 2003. - С. 254 - 255.