Організація архівної справи у Польщі (1945-2005 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

МЕЛЬНИК Ростислав Ігорович

УДК 930.25(438)“1945/2005”

ОРГАНІЗАЦІЯ АРХІВНОЇ СПРАВИ У ПОЛЬЩІ (1945-2005 рр.)

27.00.02 - документознавство та архівознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2010



Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Українському науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства Державного комітету архівів України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор МАТЯШ ІРИНА БОРИСІВНА, Державний комітет архівів України, перший заступник Голови комітету.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, доцент ПАЛІЄНКО МАРИНА ГЕННАДІЇВНА, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки;

кандидат історичних наук АНТОНЕНКО ІРИНА ЄВГЕНІВНА, Національний банк України, начальник відділу ведення і зберігання документів.

Захист відбудеться 14 квітня 2010 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.864.01 в Українському науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства за адресою: м. Київ, 03110, вул. Солом'янська, 24.

Із дисертацією можна ознайомитись у Державній науковій архівній бібліотеці за адресою: м. Київ, 03110, вул. Солом'янська, 24.

Автореферат розісланий 14 березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук С. Л. Зворський



ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Повноцінний розвиток будь-якої галузі життєдіяльності суспільства в окремо взятій країні неможливий без вивчення і запозичення зовнішнього досвіду. Переосмислення і використання кращих його зразків сприяє вдосконаленню її внутрішніх систем та оптимізації процесів, які в них відбуваються. Архівна справа у даному випадку не є винятком. Будучи за своєю природою доволі консервативною сферою людської діяльності вона все ж таки залишається відкритою для зовнішніх впливів і чинників. Активний розвиток національних архівних систем упродовж другої половини ХХ ст., спричинений, з одного боку, посиленням уваги держави й суспільства до архівів як інститутів суспільної пам'яті й скарбниць культурної спадщини, а з іншого, зростанням потреб споживачів у ретроспективній інформації, інтеграція цих систем у глобальний цивілізаційний простір, уніфікація підходів до організації архівної справи в різних країнах підтверджує правильність цієї тези. Особливо актуальною вона є для країн із перехідною моделлю суспільно-політичних відносин. Такою на даний момент є й Україна. Ліквідація комуністичного режиму та проголошення незалежності спричинили демократичні зміни й лібералізацію усіх сфер її суспільного життя. Позитивно вони вплинули й на архівну справу України, відкривши широкі можливості для виконання покладених на неї завдань, які, до слова, також зазнали значних змін. Водночас перед українськими архівістами постав ряд проблем організаційного, теоретичного й методичного характеру, розв'язання яких передбачає залучення досвіду зарубіжних країн. З огляду на це, а також враховуючи євроінтеграційні прагнення України, особливий інтерес викликає організація архівної справи у сусідній для неї країні - Польщі. Близькість розташування, тісні історичні, соціогуманітарні й наукові контакти, зокрема у сфері архівної справи, довгий період співіснування у рамках одних державних організмів і політичних систем та врешті складний період реформування суспільних інститутів на шляху до демократизації суспільства, його інтеграції у світове співтовариство - це далеко неповний перелік чинників, які зближують й об'єднують дві країни, та причин, що зумовлюють підвищену увагу архівістів України до проблем організації архівної справи у Польщі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з плановою науковою проблематикою Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (поз. І.І. Загальнометодологічні та теоретичні дослідження, історія архівної справи).

Мета дослідження - показати організацію архівної справи у Польщі у період з 1945 по 2005 р. Для досягнення цієї мети сформульовано такі завдання:

- окреслити причини й передумови реформування архівної справи у Польщі у перші повоєнні роки та наприкінці 1970-х - на початку 1980-х рр.;

- визначити принципи функціонування архівної системи Польщі у другій половині ХХ ст.;

- дослідити правовий статус і внутрішню структуру державної архівної служби Польщі;

- охарактеризувати правові, теоретичні й методичні аспекти процесу формування Державного архівного фонду Польщі;

- з'ясувати принципи організації архівних документів у державних архівах, розглянути і проаналізувати основні етапи, принципи й методи їх опрацювання;

- розглянути правові підстави організації доступу до архівних документів, проаналізувати форми й напрями використання архівної інформації;

- з'ясувати й проаналізувати напрями й форми наукової та видавничої діяльності державної архівної служби Польщі.

Об'єктом дослідження є архівна справа у Польщі у другій половині ХХ ст. як окрема галузь суспільної, державної та наукової діяльності, яка охоплює політичні, правові, культурологічні, економічні й технічні аспекти збирання, зберігання, опрацювання та використання архівних документів, а також створення та функціонування архівних установ.

Предметом дослідження є архівна система Польщі у 1945-2005 рр. як сукупність принципів державної організації й управління архівною справою, методів і форм її ведення, що забезпечують цілісність і координованість функціонування архівної галузі країни.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1945-2005 рр. Вибір нижньої межі зумовлений двома чинниками. Перший, основний, пов'язаний із докорінною зміною у 1944-1945 рр. політичної системи країни, внаслідок якої у Польщі було утверджено соціалістичний устрій, а архівну справу реформовано й адаптовано до нових суспільно-політичних умов. Другий чинник, що зумовив визначення 1945 р. як початок нового періоду в історії польських архівів, був їх важкий післявоєнний стан. Подолати його можна було шляхом раціоналізації й уніфікації підходів до організації й управління архівною справою країни. Верхня хронологічна межа є доволі умовною та співпадає з початком роботи над досліджуваною темою.

Методологічну основу дисертації становлять принципи історизму, наукової об'єктивності й всебічності. При розв'язанні дослідницьких завдань

було використано як загальнонаукові (аналізу, синтезу, опису, систематизації,

класифікації, узагальнення), так і загальноісторичні (історико-хронологічний,

історико-порівняльний, проблемний) методи.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що у ньому вперше в українській науці розглянуто принципи організації архівної справи у Польщі у другій половині ХХ ст. На підставі широкого історіографічного й джерельного матеріалу встановлено причини і передумови реформування архівної галузі та прослідковано етапи розвитку архівної системи країни. Досліджено структуру й повноваження державної архівної служби. У роботі розглянуто й проаналізовано принципи, методи і способи формування Державного архівного фонду. Прослідковано еволюцію теоретико-методологічних підходів до опрацювання документів у державних архівах. Вивчено правовий аспект проблеми організації доступу й користування архівними документами, розглянуто форми цього доступу. Охарактеризовано діяльність державних архівів як науково-дослідних інституцій, їх роль і місце в науковому житті країни.

Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані для порівняльного аналізу організації архівної справи у Польщі й Україні, запозичення українськими архівістами досвіду польських колег як в організації діяльності архівів, так і в питаннях збирання, комплектування, опрацювання й користування архівними документами, а також науково-видавничої діяльності. Представлений фактичний матеріал, теоретичні положення і висновки можуть стати корисними при написанні синтетичних праць з історії організації архівної справи, архівної теорії і практики за кордоном, а також при підготовці науково-методичних посібників, лекційних і спеціальних курсів для студентів архівознавчих спеціальностей і гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Основні висновки й положення дисертації апробовано на Міжнародній науковій конференції «Бібліотека як соціокультурний феномен: історія та сучасність» (Львів, 15-17 жовтня 2008 р.), XVII міжнародному славістичному колоквіумі (Львів, 14-16 травня 2009 р.), міжнародному науковому семінарі «Львівські архіви та архівісти: історія та сучасність» (Львів, 29 жовтня 2009 р.), науковому семінарі комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін під час ХХ сесії Наукового товариства імені Шевченка (Львів, березень 2009 р.) та наукових семінарах Центрального державного історичного архіву України, м. Львів (Львів, грудень 2007- 2008 рр.).

Особистий внесок здобувача. Викладені в роботі положення та висновки належать дисертанту одноосібно.

Публікації. Результати дослідження викладено у чотирьох статтях, опублікованих у виданнях, рекомендованих ВАК України для апробації результатів дисертаційних досліджень.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту роботи - 178 сторінок, перелік використаних джерел - 45 сторінок (426 позицій). Загальний обсяг дисертації - 223 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, хронологічні рамки, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, вказано методологічні принципи, розкрито наукову новизну та практичне значення дисертації, форми апробації роботи.

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» проаналізовано стан розробки теми в науковій літературі та зроблено огляд джерел, які лягли в основу дослідження.

Історіографію теми умовно поділено на дві групи: польську та зарубіжну.

Для її характеристики застосовано проблемний підхід.

У польській науці не існує ґрунтовного синтетичного дослідження, яке б відображало організацію і діяльність архівів Польщі після 1945 р. Частково таким можна вважати працю А. Томчака, в якій автор виклав основні факти з історії архівної справи у Польщі, проаналізувавши етапи становлення, розвитку й діяльності її архівів від найдавніших часів до середини 1980-х рр. Організації архівної справи у другій половині ХХ ст. присвячено окремий розділ книги. Історію польських архівів від найдавніших часів до кінця 1960-х рр. викладено у нарисі С. Панькув. Авторка висвітлила принципи організації і діяльності державної архівної служби, основні завдання архівів, склад і зміст їхніх фонді. Стан державної архівної служби наприкінці 1970-х рр., проблеми й перспективи її розвитку, пріоритетні завдання і напрями діяльності державних архівів охарактеризовано у праці Т. Валіхновського.

У другій половині 1960-х рр. польськими науковцями було видано цикл статей інформаційно-аналітичного характеру, присвячених організації архівної справи у Польщі та діяльності її архівів у повоєнний період. Серед них слід відзначити статтю А. Томчака. Автором було запропоновано періодизацію історії архівів на польських землях. В ній окремо було виділено період після Другої світової війни. У статтях Г. Альтмана, П. Баньковського, Т. Мантойфля і Л. Хайна розглянуто організацію, діяльність і досягнення державних архівів за період 50 років з часу відновлення польської державності у 1918 р. та 25 років існування соціалістичної Польщі. Результати діяльності державних архівів у 1976-1980 рр. висвітлено у статті Т. Валіхновського. Становлення, розвиток і діяльність державної архівної служби, досягнення її архівів у 1940-1980-х рр. відображено у статті Б. Вощинського.

В українському архівознавстві проблема організації архівної справи у Польщі та діяльності польських архівів окремо не досліджувалася. Водночас існує низка праць, які стосуються її окремих аспектів. Найчисельнішу групу становлять огляди джерел і публікації документів, які зберігаються в польських архівах. Опубліковані вони в журналі «Архіви України». Окрім характеристики джерел, тут міститься цінна інформація про організацію архівної справи в Польщі, зокрема про архівні установи, історію комплектування їхніх фондів, діяльність структурних підрозділів архівів. Цими публікаціями є статті М. Ковальського, В. Маркіної, О. Мацюка, Ю. Мицика, А. Папакіна, Л. Попової.

Другу групу праць становлять публікації про видавничу діяльність польських архівів. Журналу «Архейон» присвячено дві статті І. Матяш. В них авторка зупинилася на характеристиці основних етапів діяльності часопису, визначила його місце й роль в польській архівістиці та внесок у розвиток архівної думки Польщі. Бібліографії польської архівістики на сторінках «Архейону» присвячено статтю Р. Романовського. У декількох номерах «Архівів України» вміщено огляди окремих томів «Архейону» й «Польського архівіста». До публікацій, які стосуються видавничої діяльності архівної справи Польщі, належить рецензія О. Купчинського на виданий у 1974 р. словник польської архівної термінології.

Основу дослідження становить багата джерельна база. За видовою ознакою її можна поділити на декілька груп: нормативно-правові акти; звіти; доповіді, виступи й статті проблемного характеру; масові джерела; видання державної архівної служби та публікації архівних працівників.

Нормативно-правові акти становлять нормативно-правову базу архівної справи. Вона визначає принципи й порядок організації роботи з документами

Національного й Державного архівних фондів та регламентує діяльність архівів в організації процесів збирання, комплектування, зберігання, опрацювання архівних документів й користування ними. Нормативно-правова база архівної галузі Польщі поділяється на дві основні групи: 1. закони та прирівняні до них нормативно-правові акти; 2. підзаконні акти, що доповнюють, конкретизують та роз'яснюють положення архівного закону. До першої групи належить т. зв. архівний кодекс із 1950-х рр., до якого входить Декрет про державні архіви від 1951 р., розпорядження Ради Міністрів у справі Державного архівного фонду від 1952, 1957 й 1958 рр. і постанова Голови Ради Міністрів у справі мережі державних архівів від 1952 р., а також Закон про Національний архівний фонд та архіви від 1983 р. з наступними змінами й доповненнями.

Група підзаконних актів архівного законодавства Польщі є чисельною та представлена такими видами документів: розпорядження, постанови, обіжники, інструкції, накази, положення і статути. Розпорядження і постанови видавали центральні органи виконавчої влади, уповноважені здійснювати керівництво державною політикою в архівній сфері: міністри, яким підпорядковувалася державна архівна служба Польщі, та Головна дирекція державних архівів. Обіжники, інструкції і накази видавалися головним директором державних архівів з метою роз'яснення діючих нормативних актів та встановлення порядку діяльності державних архівів. Вони стосувалися формування Державного архівного фонду, комплектування й опрацювання архівних збірок, організації доступу до архівних документів, використання архівної інформації тощо.

В роботі також використано статути органів державної архівної служби Польщі - Головної дирекції державних архівів та підпорядкованих їй архівів, положення про комісії, які діяли при них, положення про наукових працівників державних архівів. Статути регламентували внутрішню організацію і діяльність Головної дирекції та державних архівів. Положення про Архівну раду та Комісії експертизи цінності архівних документів і Методичні комісії визначали склад, принципи формування і порядок їх діяльності.

Архівний кодекс та Закон про Національний архівний фонд та архіви опубліковано в основних друкованих урядових органах Польщі - «Щоденнику Законів» (Dziennik Ustaw) і «Моніторі Польському» (Monitor Polski). Підзаконні акти вміщено у «Щоденнику законів», «Моніторі Польському» та «Щоденнику урядовому Міністерства освіти» (згодом - науки, вищої освіти та техніки). Постанови й розпорядження Головної дирекції державних архівів зберігаються в архіві дирекції. Найважливіші з них опубліковано в збірниках нормативно-правових актів державної архівної служби Польщі. У цих збірниках та «Бюлетені ГДДА» містяться також обіжники, інструкції та накази головного директора державних архівів. Статути Головної дирекції державних архівів опубліковано у «Моніторі Польському», «Щоденнику урядовому Міністерства науки, вищої освіти та техніки», збірниках нормативних документів. Останню версію статуту взято з інтернет-порталу дирекції. Положення про Архівну раду опубліковано у «Моніторі Польському». Положення про комісії вміщено у збірниках нормативно-правових актів державної архівної служби.

Звіти. До них належать річні звіти державної архівної служби Польщі за 1945-1975 та 1986-2005 рр. Звіти до 2000 р. публікувалися в «Архейоні», а після 2000 р. - розміщувалися на інтернет-порталі дирекції. Хоча структура й змістове наповнення звітів у різні роки була різною, цей вид джерел є доволі інформативним. Звіти стали основою для вивчення внутрішньої організації державної архівної служби Польщі та формування мережі підпорядкованих їй архівів. У них міститься інформація про організацію доступу й користування архівними документами, наукову й видавничу діяльність державних архівів.

Доповіді, виступи та статті проблемного характеру причетних до організації й управління архівною справою осіб. Ця група джерел порівняно з попередніми не є чисельною. На особливу увагу в ній заслуговують програмні й звітні виступи й статті керівників і відповідальних працівників державної архівної служби Польщі. В них відображено стан архівної галузі країни, визначено цілі, завдання і перспективи її розвитку, пріоритетні напрями діяльності державних архівів. Зазначені праці опубліковано на сторінках «Архейону».

Масові джерела. До них належать матеріали, що містяться в «Архейоні» в розділі «Архівна хроніка». Це - повідомлення, інформації, реферати та огляди про організацію та діяльність рекомендаційно-дорадчих і консультативних органів при Головній дирекції державних архівів. До цієї групи належать огляди й повідомлення з інформацією про конференції й наукові сесії за участю архівістів, наукові зібрання, які проводилися в архівах, публікації державної архівної служби і її працівників, організацію і проведення архівних тижнів та виставок.

Видання державної архівної служби та публікації архівних працівників, які з'явилися після 1945 р. Вони поділяються на історіографічні, джерелознавчі, бібліографічні, довідкові. Ці видання стали окремим напрямом дисертаційного дослідження. В ньому використано як центральні, так і регіональні періодичні й неперіодичні архівні видання. Серед них найбільш важливі архівні довідники - інформатори, путівники по архівах й архівних фондах, каталоги, архівні описи й тематичні огляди. Джерелознавчу цінність мають підготовлені державною архівною службою збірники праць, видання монографічного типу, підручники, посібники та ін. Серед довідкових видань особливо слід відзначити словник архівної термінології, а бібліографічних - бібліографію польської архівістики до 1970 р. та бібліографію перших ста томів «Архейону».

У другому розділі «Формування принципів організації архівної справи у Польщі у другій половині ХХ ст.» розглянуто процес становлення і розвитку архівної системи Польщі після Другої світової війни.

Зміни, які відбулися в політичній системі країни після Другої світової війни, та важкий післявоєнний стан архівів спричинили застосування у Польщі нових підходів до організації архівної справи. У 1950-х рр. було ухвалено ряд нормативних актів (т. зв. архівний кодекс), які визначили нову організацію архівної справи в країні. Ключові їх положення містилися у Декреті про державні архіви від 29 березня 1951 р. Згідно з ним, державна політика в архівній сфері підлягала централізації. Її мав проводити новостворений центральний орган - Головна дирекція державних архівів при Голові Ради Міністрів ПНР. Дирекція здійcнювала керівництво мережею державних архівів. Згідно з територіально-адміністративним поділом, її утворювали центральні, воєводські й повітові архіви. Із сфери впливу державної архівної служби вилучалися державні архіви політичних партій і організацій, а також архіви міністерств національної оборони, внутрішніх справ та закордонних справ.

Фундаментальним нововведенням архівного законодавства було запозичене з радянської архівістики поняття Державного архівного фонду. Під ним розумілася сукупність архівних документів, які мали важливе суспільне, політичне, господарське й наукове історичне значення. Збирання і комплектування документів Державного архівного фонду, їх облік, впорядкування, зберігання та використання інформації, яка в них містилася, було визначено основними завданнями державної архівної служби Польщі.

У 1956 р. Головна дирекція державних архівів втратила статус органу, що підпорядковувався безпосередньо голові уряду. Спершу вона потрапила у сферу управління міністра культури та мистецтва ПНР, а у 1958 р. - міністра вищої освіти. За нею, однак, було збережено право здійснювати централізоване керівництво архівною справою країни. Водночас з-під контролю дирекції було вилучено документи, які зберігалися у відділах рукописів наукових бібліотек. На прохання деяких установ (Польської академії наук, вищих навчальних закладів, музеїв і бібліотек) вона могла надати їм дозвіл на постійне зберігання документів Державного архівного фонду.

У 1975 р. після територіально-адміністративної реформи, яка ліквідувала у Польщі повіти й збільшила кількість воєводств, систему державних архівів було реорганізовано. Повітові архіви було скасовано. Частина з них стала відділами воєводських архівів. Всі інші було ліквідовано, а їхні фонди передано діючим архівам.

У середині 1960-х рр. у Польщі розпочалася робота над новим архівним законодавством, яка завершилася ухваленням 14 серпня 1983 р. Закону про Національний архівний фонд та архіви. Він запровадив нові підходи до організації архівної справи. Закон утвердив поняття Національного архівного фонду. Відповідно до нього було визначено систему й мережу державних архівів, а також завдання і порядок діяльності архівних установ.

Національний архівний фонд складається з архівних документів, що є цінними джерелами історичної інформації про функціонування Польської держави, її окремих органів і державних інституцій, її відносини з іншими державами, розвиток суспільного й економічного життя, діяльність політичних, громадських, господарських, професійних і релігійних організацій, розвиток науки, культури й мистецтва. Нагляд за документами Національного архівного фонду до 2000 р. здійснював міністр науки, вищої освіти та техніки через головного директора державних архівів. У 2000 р. цю функцію було передано міністру у справах культури та охорони національної спадщини.

Відповідно до правового статусу творців документів та форми власності на них Національний архівний фонд поділено на Державний та Недержавний архівні фонди. Державний архівний фонд складається з документів державних інституцій та документів, які раніше потрапили на зберігання до державних архівів. Центральним органом адміністрації у справах Державного архівного фонду є головний директор державних архівів. Поза його компетенцією перебували документи, які зберігалися в державних архівах міністерств національної оборони, внутрішніх справ та закордонних справ, Сейму й Ради Держави. З 1990-х рр. це стосується також архівів адміністрації Президента Польської Республіки, Сенату, Служби охорони держави (Агентств внутрішньої безпеки та зовнішньої розвідки), Інституту національної пам'яті - Комісії переслідування злочинів проти польського народу.

Недержавний архівний фонд складається з документів, що не належать державним органам й установам. Він може бути облікований та необлікований. Облікований недержавний архівний фонд формують документи, які виникають у результаті діяльності недержавних інституцій. За поданням власника архівних документів та на підставі відповідного рішення директора державного архіву вони можуть бути внесені до реєстру Недержавного архівного фонду. Необлікований недержавний архівний фонд складається з документів, що виникають у результаті діяльності фізичних осіб та є власністю цих осіб або їхніх спадкоємців.

Значні зміни відбулися також в організації державної архівної служби Польщі. Керівництво нею було покладено на головного директора державних архівів, якого спершу призначав міністр науки, вищої освіти та техніки, а з 2000 р. - Голова Ради Міністрів Польщі за поданням міністра у справах культури та охорони національної спадщини. Окрім керівництва Державним архівним фондом, директор здійснює нагляд за документами Національного архівного фонду. Виконавчим органом при головному директорі є Головна дирекція державних архівів.

Операції з Державним архівним фондом здійснює мережа державних архівів, яку утворюють архіви чотирьох родів: 1) архіви, які підпорядковуються головному директору державних архівів; 2) архіви, які не підпорядковуються головному директору державних архівів; 3) архівні підрозділи державних інституцій і органів місцевого самоврядування; 4) архів Комітету у справах радіо й телебачення. Останній у 2000 р. було вилучено з мережі державних архівів.

Архівну діяльність у сфері Державного архівного фонду проводять також інституції, яким головний директор державних архівів доручив зберігання архівних документів, та державні бібліотеки й музеї, в яких знаходяться документи Державного архівного фонду. До цих інституцій належить Польська академія наук і підпорядковані їй структури, вищі навчальні заклади та Головне статистичне управління.

У третьому розділі «Комплектування та опрацювання архівами документів Державного архівного фонду» досліджено та проаналізовано принципи й методи формування Державного архівного фонду, комплектування його документами фондів державних архівів, а також організації та опрацювання архівних документів у державних архівах.

Принципи й методи формування Державного архівного фонду Польщі та поповнення його документами фондів державних архівів сформувалися у 1950-1970-х рр. Вони полягають у відборі документів, що підлягають зберіганню у державних архівах, та здійсненні нагляду за документами, які накопичуються у діяльності державних установ, підприємств й організацій. Формами цього нагляду є: контроль за діяльністю служб діловодства в державних установах, підприємствах й організаціях; нагляд за станом і діяльністю їхніх архівних підрозділів; контроль за відбором в інституціях документів, які підлягають (не підлягають) зберіганню.

Метою відбору архівних документів є визначення документальних комплексів й окремих документів, що підлягають зберіганню, а його теоретико- методичною основою - експертиза цінності документів. Її результатом є поділ документів на дві категорії - документи постійного (кат. А) та тимчасового (кат. В) зберігання. Мета, завдання, принципи й методи експертизи цінностей відбору документів змінювалися відповідно до практичних потреб й розвитку теоретичних знань в архівній сфері.

Основу польської системи формування Державного архівного фонду становить принцип: мінімальний фізичний обсяг документів - максимальна їх інформативність. Він реалізовується через відбір інституцій, документи яких належать до Державного архівного фонду. При цих інституціях діють архівні підрозділи, які перебувають під наглядом державної архівної служби. Цей нагляд полягає у проведенні перевірок стану й діяльності архівних підрозділів. Під контролем державної архівної служби в них проводиться відбір документів, які підлягають передачі до державних архівів, та вилучення для знищення документів тимчасового зберігання. На практиці поділ документів на категорії відбувається на підставі розроблених міністерствами й галузевими відомствами за участі органів державної архівної служби переліків документів зі строками їх зберігання. Державні архіви здійснюють контроль за службами діловодства інституцій шляхом вивчення і опрацювання інструкцій з організації і здійснення ними діловодства. Архівні документи передаються на зберігання до державних архівів з архівних підрозділів після закінчення 25-річного строку, що минув з моменту їх створення.

Опрацювання архівних документів передбачає здійснення комплексу науково-методичних заходів, спрямованих на впорядкування й описування документальних збірок із метою забезпечення їх інформаційної цілісності та створення умов для повного й всебічного використання архівної інформації. Опрацювання документів слугує також забезпеченню їх обліку, метою якого є фіксація наявності архівних документів та відомостей про їх склад, стан, обсяг і рух в одиницях обліку.

Основними класифікаційними одиницями архівних документів і водночас предметом опрацювання в польській архівістиці виступають архівний фонд, архівна колекція, об'єднаний архівний фонд. Фондування архівних документів відбувається на основі принципу походження документів. Згідно з ним, документи, які з'явилися в результаті діяльності установи чи особи, становлять органічно пов'язану неподільну цілість, в рамках якої їм надається порядок, який вони мали в діловодстві установи, що їх створила. З цим принципом тісно пов'язаний принцип неподільності архівного фонду.

Опрацювання архівних документів може бути основним і спеціальним. Основне опрацювання складається з упорядкування та інвентаризації архівного фонду. Упорядкування проводиться з метою надання документам у фонді певного порядку, а інвентаризація - описування одиниць зберігання фонду та створення архівного опису фонду. Спеціальне опрацювання проводиться з метою укладення більш детальних й інформаційно насиченіших довідників, ніж архівний опис.

Одиницею систематизації, описування й обліку документів в архівному фонді є одиниця зберігання, яка зазвичай співпадає з одиницею фонду, якою є архівні документи, виділені в архівному описі окремою позицією.

Метою інвентаризації архівних фондів є забезпечення їх цілісності, кількісного складу й внутрішнього порядку, а також організації доступу до архівних документів для використання інформації, яка в них міститься. Основною метою і результатом інвентаризації є архівний опис - систематичний перелік описових статей одиниць зберігання відповідно до порядку, який вони отримали в архівному фонді.

Архівні довідники як результат опрацювання вищого рівня поділяються на три групи: довідники з інформацією про архіви, склад і стан опрацювання їхніх фондів, довідковий апарат (список і картотека фондів, путівники по архівах й архівних фондах, інформатори й каталоги архівних описів); довідники, які містять інформацію про архівні документи на рівні одиниць зберігання у фонді (огляд фонду, список документів, архівний каталог та тематичний каталог); довідники, що розкривають зміст окремих документів в одиницях зберігання (індекс, реперторій та сумарій).

У четвертому розділі «Користування документами Державного архівного фонду. Науково-видавнича діяльність державної архівної служби Польщі» висвітлено правові аспекти організації доступу до документів

Державного архівного фонду, форми й методи користування архівними документами та використання архівної інформації, розглянуто наукову й видавничу діяльність державної архівної служби у другій половині ХХ ст.

У 1950-х рр. у Польщі було визначено чотири категорії користувачів, для кожної з яких існували окремі правила доступу й користування документами в державних архівах. Обмеженим був доступ до документів особового походження, документів, які містили таємну або конфіденційну інформацію, а також документів, користування якими могло завдати шкоди живим особам. З прийняттям у 1983 р. архівного закону було скасовано поділ користувачів на категорії та запроваджено єдині для всіх правила доступу й користування фондами державних архівів. Архівні документи ставали доступними після 30 років із моменту їх створення за умови, якщо це не порушувало прав і законних інтересів держави та її громадян. Умови й порядок доступу до документів державних архівів, вилучених із сфери впливу Головної дирекції державних архівів, визначали керівники міністерств та відомств, у структурі яких перебували ці архіви, а з 2000 р. - Голова Ради Міністрів Польської Республіки.

Доступ до архівних документів здійснюється шляхом: 1) безпосередньої праці з документами у читальних залах архівів; 2) надання архівами письмових відповідей на запити, а також виготовлення копій документів; 3) публікації архівами документів, які в них зберігаються. У 1970-х рр. державні архіви стали проводити ініціативне інформування, яке полягало у забезпеченні потенційних споживачів архівної інформації відомостями про архівні документи, що могли викликати в них практичний та науковий інтерес. Застосування в архівах комп'ютерних технологій розширило їхні можливості у забезпеченні доступу до архівної інформації. Наслідком інформатизації архівної справи було створення системи різноманітних баз даних. Активну інформаційну діяльність польські архіви здійснюють також через інтернет-ресурси.

Державна архівна служба Польщі та її архіви проводять активну наукову та видавничу діяльність. У 1950-1960-х рр. центром наукових досліджень була Головна дирекція державних архівів. У цей час нею було організовано сім загальнопольських архівних конференцій, на яких обговорювалися актуальні проблеми польської архівістики. Їх змінили конференції наукових працівників державних архівів. У 1977-1980-х рр. було проведено чотири такі конференції.

Довгий час єдиною організованою формою наукової роботи державних архівів були регулярні наукові зібрання, на яких обговорювалися теоретичні й практичні аспекти архівної діяльності. З другої половини 1960-х рр. вона проходила вже в рамках підготовлених і затверджених Головною дирекцією державних архівів п'ятирічних наукових планів. З 1970-х рр. наукову діяльність здійснюють створені з архівних працівників спеціалізовані науково-дослідні колективи.

Державні архіви проводять також самостійно наукову роботу. Формами її реалізації є: колективна видавнича діяльність архівних працівників; самостійна науково-видавнича діяльність архівістів; співпраця архівів з вищими навчальними закладами й науковими установами; участь архівістів у наукових конференціях; участь працівників архівів у регіональних і краєзнавчих конференціях; підготовка архівістами дисертаційних досліджень.

З науковою роботою польських архівів тісно пов'язана їх видавнича діяльність. Вона проводиться у декількох напрямках. У 1948 р. було відновлено видання друкованого органу державної архівної служби Польщі - часопису «Архейон». За період з 1948 по 2005 р. світ побачило 92 томи видання. У 1950-1970-х рр. Головна дирекція державних архівів видавала також низку інших серійних видань. Більшість із них були довідкового характеру й забезпечували користувачів необхідною інформацією про склад і зміст архівних фондів. У 1950-1970-х рр. зусиллями працівників державної архівної служби було видано чимало несерійних праць. Серед них були підручники, словники, бібліографічні видання, путівники по архівах і фондах, архівні описи, сумарії, каталоги, тематичні огляди, монографії, публікації нормативних документів архівної справи й діловодства.

У 1980-2000-х рр. державна архівна служба продовжила проводити активну видавничу діяльність. Кількість опублікованої нею продукції постійно зростала. Серед праць, які видавалися Головною дирекцією державних архівів у цей період, були як серійні, так і несерійні видання. Чисельно значно зросли праці книжкового типу, які публікувалися у таких групах: 1) праці з історії, теорії і методики архівної справи; 2) архівні довідники (путівники, інформатори, каталоги, архівні описи, покажчики); 3) публікації архівних документів; 4) праці з історичної проблематики.

У 1980-2000-х рр. активну видавничу діяльність розгорнули й державні архіви. Власні періодичні видання почали випускати архіви у Щеціні (1978 р.), Пшемишлі (1979 р.), Жешові (1993 р.), Познані (1993 р.), Гожуві Вєлькопольському (1994 р.), Кракові (1995 р.), Плоцьку (1995 р.), Катовіцах (1998 р.), Головний архів давніх актів (1985 р.). Окрім періодичних видань, державні архіви Польщі видавали окремі праці. Серед них були історичні розвідки, праці з архівної проблематики, архівні довідники, публікації джерел. Державні архіви активно публікували праці своїх працівників у різноманітних часописах загальнонаціонального й регіонального рівня. Кількість таких праць щороку сягала декількох сотень. Різнилися вони між собою як за видовою ознакою публікацій, так і за тематикою.

У висновках узагальнено результати дослідження, обґрунтовано тези, які виносяться на захист:

1. Після закінчення Другої світової війни в організації архівної справи в Польщі розпочався новий етап. Проголошення Польської Народної Республіки й утвердження у ній соціалістичного устрою та важкий після воєнний стан архівів визначили тенденції розвитку архівної системи країни впродовж другої половини ХХ ст. Вони проявилися у націоналізації архівних фондів і централізації управління архівною справою. Ці зміни були зафіксовані в архівному кодексі - системі нормативно-правових актів законодавчого характеру. Кодекс ввів поняття Державного архівного фонду як базового в організації архівної справи.

2. Керівництво Державним архівним фондом Польщі здійснює Головна дирекція державних архівів. Її правовий статус та місце в системі органів державної влади декілька разів змінювалися. Це, однак, не заважало дирекції впродовж усього часу користуватися широкими міжвідомчими повноваженнями, які полягали у здійсненні нею нагляду й контролю за державними інституціями у питаннях зберігання і передачі ними архівам документів Державного архівного фонду. Внутрішня організація і завдання дирекції державних архівів змінювалися відповідно до розвитку архівної системи Польщі у другій половині ХХ ст. Основною тенденцією цього процесу було зростання і зміцнення державного впливу в управлінні архівною сферою країни. Відповідно до неї визначалися внутрішня структура і завдання керівного органу державної архівної служби.

3. У 1950-1970-х рр. систему архівів державної архівної служби Польщі утворювали архіви трьох рівнів: центральні, воєводські та місцеві (філіали воєводських архівів та повітових архівів). Її визначали принципи централізму (єдиний центр управління архівами - Головна дирекція державних архівів), уніфікації (відсутність спеціалізованих архівів, окрім архівів давніх актів і технічної документації), ієрархії (існування архівів різних рівнів, розподіл повноважень між ними та підпорядкованість архівів нижчого рівня архівам вищого рівня). Ієрархія державних архівів вибудовувалася на основі територіально-адміністративного поділу й реалізовувалася у межах одного воєводства (повітові архіви/місцеві філіали - воєводські архіви). У середині 1970-х рр. після ліквідації повітів державні повітові архіви припинили свою діяльність. Трирівнева система державних архівів перетворилася у дворівневу. Її утворювали центральні архіви та архіви на місцях. Принцип ієрархії продовжував діяти, але вже не реалізовувався в рамках окремих воєводств.

4. Деякі державні архіви в Польщі не підпорядковувалися центральному органу державної архівної служби. До таких належали архіви міністерств внутрішніх справ, закордонних справ і національної оборони, а також архіви політичних партій й організацій. Особливий статус отримали архіви Головного статистичного управління, Польської академії наук та вищих учбових закладів, які мали право зберігати в себе архівні документи без їх передачі державним архівам. Поза сферою впливу державної архівної служби Польщі залишалися численні церковні й монастирські архіви.

5. Закон про Національний архівний фонд та архіви від 1983 р. зумовив зміни в організації архівної справи у Польщі. На відміну від архівного кодексу 1950-х рр., який вирішував проблеми організації державної архівної служби, в центрі його уваги опинилися архівні документи, які стали вихідним принципом й основною метою архівної діяльності. Закон запровадив поняття Національного архівного фонду. Його утворюють документи незалежно від виду, місця і способу їх створення та форми власності на них, що зберігаються у Польщі або за її межами та підлягають поверненню, які є цінними джерелами інформації про суспільно-політичний, економічний та культурний розвиток Польської держави. Законом було гарантовано правовий захист документів Національного архівного фонду, що фактично завершило процес введення архівних документів у правове поле держави.

6. Закон про Національний архівний фонд та архіви від 1983 р. продовжив курс на централізацію архівної системи Польщі. Підтвердженням цього стали зміни в організації її державної архівної служби. Керівництво нею одноосібно здійснював головний директор державних архівів. Головна дирекція державних архівів ставала його виконавчим органом. Тенденції до централізації архівної справи виявилися також в системі державних архівів. Окрім підпорядкованих головному директору установ, до неї потрапили державні архіви міністерств національної оборони, внутрішніх справ та закордонних справ, Ради держави й Сейму, а також архівні підрозділи державних інституцій, що були джерелами комплектування Державного архівного фонду. Повалення комуністичного режиму та утвердження у Польщі у 1990-х рр. демократичних підходів до організації суспільних і державних інститутів влади не спричинили кардинальних змін в її архівній системі. Продовжували діяти усталені у 1980-х рр. принципи організації архівної справи. Зміни торкнулися лише системи архівів та були пов'язані з розбудовою і появою нових інститутів державної влади. Враховуючи особливий статус цих органів й інституцій їхні архіви поповнили перелік установ, що не підпорядковувалися головному директору державних архівів.

7. Законодавством Польщі визначено сферу діяльності й завдання архівів. Об'єктом цієї діяльності є документи Державного архівного фонду, а завданнями - формування Державного архівного фонду, комплектування його документами власних архівних фондів, опрацювання і використання архівних документів. Окремий напрямок роботи державних архівів становить науково-видавнича діяльність.

Підходи до формування Державного архівного фонду та комплектування його документами фондів державних архівів у Польщі було визначено у 1950-1970-х рр. Згідно з ними, державній архівній службі у цьому процесі було відведено ключову роль. Методами формування Державного архівного фонду є експертиза цінності документів, а також організаційно-методичне керівництво й контроль за діяльністю архівних підрозділів і служб діловодства установ, які є джерелами комплектування фонду.

8. Теоретико-методичною основою опрацювання документів у державних архівах Польщі є розроблені ще у міжвоєнний період польськими архівістами принципи й методи, що базувалися на досягненнях тогочасної світової архівістики. Вихідним її положенням був принцип поваги до архівного фонду. В основі організації фонду є принцип походження документів, з якого випливає теза про неподільність архівного фонду. Залежно від поставлених завдань і цілей опрацювання може бути основним і спеціальним. Основне опрацювання складається з двох етапів - впорядкування та інвентаризації архівних фондів. Впорядкування проводиться з метою надання документам у фонді певного порядку, а інвентаризація - описування одиниць зберігання у фонді та створення архівного опису до них. Метою спеціального опрацювання є укладення більш детальних й інформаційно повніших архівних довідників, ніж архівний опис.

9. Друга половина ХХ ст. характеризується тенденцією до розширення доступу до архівної інформації у польських архівах. Для різних категорій її споживачів спершу був різний рівень доступу. Закон про Національний архівний фонд та архіви скасував усі обмеження та забезпечив однаковий доступ до архівних документів для всіх категорій користувачів. Державні архіви використовують різні форми доступу до документів, основними з яких є: праця користувачів із документами у читальних залах архівів; виконання архівних запитів і виготовлення копій архівних документів; публікація архівних джерел. У 1970-х рр. архіви почали проводити ініціативне інформування потенційних споживачів архівної інформації. Запровадження у 1990-х рр. в польських архівах комп'ютерних технологій сприяло оптимізації процесу доступу до архівних документів та використання інформації, яка в них міститься. Створені за їх допомогою архівні бази даних й інтернет-портали виявилися ефективною формою задоволення інформаційних потреб користувачів.

10. Друга половина ХХ ст. відзначається зміною пріоритетів у діяльності польських архівів, які перетворилися із суто адміністративних установ у наукові інституції з власним науковим штатом, затвердженими науково-дослідними планами, цілями й завданнями. У 1950-1960-х рр. наукове життя у державних архівах ще не мало системного планового характеру. Наприкінці 1960-х рр. йому було надано організованих форм. Вони полягали у розробці архівами п'ятирічних науково-дослідних планів. Важливим кроком на шляху утвердження їх наукового статусу було створення у 1970-х рр. між архівних науково-дослідних колективів, які активно займалися вивченням актуальних проблем теорії і методики архівної справи. Державні архіви активно проводили й самостійну наукову діяльність, формами реалізації якої були: колективна й індивідуальна науково-видавнича діяльність працівників архівів; співпраця архівів з вищими навчальними закладами й науковими інституціями; участь архівістів в наукових і краєзнавчих конференціях; підготовка архівістами дисертаційних досліджень.

11. На кінець 1940-х рр. припадає початок активної видавничої діяльності державної архівної служби Польщі. У цей час було відновлено видання її друкованого органу - часопису «Архейон». Головною дирекцією державних архівів було започатковано також інші серійні видання, більшість з яких була інформаційно-довідкового характеру. Існували серії публікацій архівних документів. Окремими виданнями виходили архівні довідники - путівники, архівні описи, огляди фондів, сумарії, каталоги. Порівняно незначну кількість несерійних видань становили підручники й монографії. У 1980-х рр. розпочався новий етап видавничої діяльності державної архівної служби. У цей час декілька державних архівів заснували власні періодичні видання. Станом на початок 2000-х рр. часописи видавали архіви у Варшаві, Гожуві Вєлькопольському, Жешові, Катовіцах, Кракові, Плоцьку, Познані й Щеціні. Зросла кількість праць книжкового типу. Серед публікацій Головної дирекції

державних архівів переважали архівні довідники (путівники, інформатори, каталоги, архівні описи, покажчики), праці з історії, теорії і методики архівної справи. У меншій кількості виходили публікації архівних документів та праці з історичної проблематики. Основний видавничий доробок державних архівів становили історичні розвідки та архівні довідники.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

архівний служба правовий статус

1. Мельник Р. Публікації про «архівну україніку» й архівну справу Польщі на сторінках часопису «Архіви України» / Ростислав Мельник // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: [міжвідом. зб. наук. праць]. - Київ, 2007. - Вип. 9. - С. 38-56.

2. Мельник Р. Законотворча діяльність у сфері архівної справи Польщі у повоєнний період (1950-ті рр.) / Ростислав Мельник // Архіви України. - Київ, 2009. - Вип. 1-2. - С. 167-179.

3. Мельник Р. Головна дирекція державних архівів як керівний орган архівної

4. служби Польщі: внутрішня структура і завдання (1951-2005) / Ростислав Мельник // Архіви України. - Київ, 2009. - Вип. 3-4. - С. 227-243.

5. Мельник Р. Система й мережа архівів державної архівної служби Польщі /

6. Ростислав Мельник // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: [міжвідом. зб. наук. праць]. - Київ, 2010. - Вип. 10. - С. 343-364.



АНОТАЦІЯ

Мельник Р. Організація архівної справи в Польщі (1945-2005). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 27.00.02 - документознавство та архівознавство. - Державний комітет архівів України, Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. - Київ, 2010.

У дисертації досліджено архівну систему Польщі у другій половині ХХ ст. На основі аналізу нормативно-правової бази та інших джерел встановлено причини й передумови реформування архівної галузі Польщі, визначено принципи організації архівної справи, з'ясовано правовий статус державної архівної служби Польщі, висвітлено її внутрішню структуру й інституційний розвиток впродовж другої половини ХХ ст. Охарактеризовано правові, теоретичні й методичні аспекти процесу формування Державного архівного фонду та комплектування його документами фондів державних архівів. З'ясовано принципи організації архівних документів у державних архівах, проаналізовано основні етапи їх опрацювання. Розглянуто правові підстави організації доступу до архівних документів у польських архівах, форми й напрями використання архівної інформації. Проаналізовано основні напрями наукової та видавничої діяльності державної архівної служби Польщі.

Ключові слова: архівна справа, архівна система, Державний архівний фонд, Національний архівний фонд, Головна дирекція державних архівів, система державних архівів, мережа державних архівів, архівні документи.



АННОТАЦИЯ

Мельник Р. Организация архивного дела в Польше (1945-2005). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 27.00.02 - документоведение и архивоведение. - Государственный комитет архивов Украины, Украинский научно-исследовательский институт архивного дела и документоведения. - Киев, 2010.

В диссертации исследована архивная система Польши во второй половине ХХ века. На основе анализа нормативно-правовой базы и других источников установлены причины и предпосылки реформирования архивной отрасли Польши, определены принципы организации архивного дела, изъяснен правовой статус государственной архивной службы Польши, освещена ее внутренняя структура и институционное развитие на протяжении второй половины ХХ века. Охарактеризованы правовые, теоретические и методические аспекты процесса формирования Государственного архивного фонда и комплектования его документами фондов государственных архивов. Изъяснены принципы организации архивных документов в государственных архивах, проанализированы основные этапы их оброботки. Рассмотрены правовые основания организации доступа к архивным документам в польских архивах, формы и направления использования архивной информации. Проанализированы основные направления научной и издательськой деятельности государственной архивной службы Польши.

...