Німецькі колонії Північного Лівобережжя України (друга половина ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА

УДК: 94(477) «17/18»

Німецькі колонії Північного Лівобережжя України (друга половина ХVІІІ - перша половина ХІХ ст.)

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Мащенко Андрій Вікторович

Чернігів 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

ДЯТЛОВ Володимир Олександрович,

Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

ВАСИЛЬЧУК Володимир Миколайович,

Київський національний лінгвістичний університет,

професор кафедри історії України та зарубіжних країн

Кандидат історичних наук, доцент

ЗАДЕРЕЙЧУК Іван Панасович,

Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ,

заступник начальника кафедри теорії та історії права

Захист відбудеться 15 червня 2010 р. о 1400 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.053.01 у Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка за адресою: 14000, м. Чернігів, Проспект Миру 13, ауд. 308).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53).

Автореферат розісланий 14 травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент А. М. Острянко

лівобережжя земельний промисловість

АНОТАЦІЇ

Мащенко А. В. Німецькі колонії Північного Лівобережжя України (друга половина ХVІІІ - перша половина ХІХ ст.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України - Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка. - Чернігів, 2010

У дисертації на основі аналізу широкого кола джерел аналізується утворення і еволюція німецьких колоній в Північному Лівобережжі України другої половини ХVIII - першій половині ХІХ ст. Показано характер земельних відносин, соціодемографічний розвиток Біловезьких аграрних колоній, їх внесок у сільське господарство регіону. Досліджено особливості соціального і релігійного устрою колонії гутерівського братства, його господарську діяльність, загострення соціальних протиріч. З'ясовано умови виникнення німецької колонії на приватному підприємстві в Нових Мизиричах, її внесок у розвиток сукняної промисловості в Україні, досліджено діяльність окремих груп німецьких фахівців на підприємствах регіону. Вивчено систему управління і самоврядування в колоніях, особливості судоустрою і поведінки колоністів, їх взаємини із автохтонним населенням, з'ясовано релігійну приналежність колоністів, характер освіти.

Показано, що колоністи внесли досить різноманітний європейський досвід господарювання та норм життя, відіграли важливу роль у розвитку сільського господарства та промисловості регіону.

Ключові слова: національні меншини, етнореілгійні групи, колонізація, німецькі колонії, колоністи, діаспора.

Мащенко А. В. Немецкие колонии Северного Левобережья Украины (вторая половина ХVІІІ - первая половина ХІХ вв.) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черниговский национальный педагогический университет имени Т.Г. Шевченко. - Чернигов, 2010.

В диссертации на основе анализа широкого круга источников исследованы социально-экономические, политические и правовые условия возникновения немецких колоний в Северном Левобережье Украины. Прослежено создание и развитие Беловежской аграрной колонии, характер социально-демографических процессов и земельных отношений среди колонистов. Отмечены высокие темпы демографического роста и увеличения количества населения колоний, что оказало свое влияние на социальные процессы. На характер земельных отношений сильное воздействие оказывало право отделять семьи взрослых сыновей в самостоятельные хозяйства. Такой принцип содействовал колонизации свободных территорий Юга Украины, однако в густонаселенном регионе Северного Левобережья в условиях демографического роста это приводило к обострению социальных противоречий, массовым волнениям и протестам в колониях. В 1802 г. в Беловежских колониях было создано новое поселение - Хрещатое. Отсутствие свободного земельного фонда в дальнейшем вызвало переселение на Юг Украины части колонистов и создание там дочерних колоний. Проблема малоземелья в значительной степени определяла развитее колоний.

В диссертации исследовано развитие сельского хозяйства и ремесла в Беловежских колониях. Показано, что сельское хозяйство в Беловежских колониях играло ведущую роль, а ремесло и промыслы - вспомогательную.

В диссертации исследованы условия возникновения и становления колонии гутеровского братства в данном регионе, выяснена специфика его религиозного и социального устройства, которая заключалась в коллективистском, общинном характере труда и уклада жизни колонии. Выявлено, что в данной колонии ведущую роль играло ремесло и промыслы, а сельское хозяйство было направлено на удовлетворение запросов колонии в продуктах питания и сырья. Исследованы причины и предпосылки глубокого социального противостояния в колонии, которые были обусловлены усилением частнопредпринимательских тенденций в братстве, что, в конечном итоге, привело к расколу и образованию двух отдельных поселений. Усиление раскола в среде колонистов, обострение отношений с местным населением вызвали переселение колонии в 1841-1842 гг. на Юг Украины.

Изучены условия возникновения немецкой колонии на частной фабрике в Новых Мизиричах. Выяснены структура колонии, состав семей колонистов, их профессиональный состав, показана роль колонистов в развитии шерстяной промышленности в Украине. Исследованы также условия формирования отдельных групп немецких специалистов на промышленных предприятиях региона. Доказано, что они сыграли важную роль в оснащении фабрик, подготовке квалифицированных рабочих из местного населения.

В результате анализа источников выяснены система управления колоний ее специфика, организация самоуправления, судопроизводства, поведения и быта колонистов. На основе анализа статистических данных установлена религиозная принадлежность колонистов, большинство из которых были лютеранами и католиками. Гутеровское братство представляло самостоятельное протестантское этнорелигиозное сообщество. Установлены особенности системы образования в колониях. Установлено, что на начальном этапе становления колонисты получали образование при церквах. В 40-е гг. ХIХ в. формируется система начальных школ. В гутеровском братстве и колонии Новые Мизиричи наряду с начальным образованием колонисты получали профессиональную подготовку.

Показано, что колонисты внесли достаточно разнообразный европейский опыт хозяйственной деятельности и норм жизни: Беловежские колонии были построены на адаптации немецкой агрикультуры к условиям Северного Левобережья Украины; гутеровское братство пыталось реализовать идею справедливого общества на принципах коллективизма; колонисты и специалисты промышленных предприятий внесли важный вклад в развитие промышленности региона.

Ключевые слова: национальные меньшинства, этнорелигиозные группы, колонизация, немецкие колонии, колонисты, диаспора.

Mastchenko A. V. German colonies in Northern Left-bank of Ukraine (the second half of XVIII - first half of XIX century) - The manuscript.

Dissertation for achieving the title of the Scientific Certification of the Candidate of History specializing in the History of Ukraine (07.00.01). Chernigiv Schevchenko National Pedagogical University. - Chernigiv, 2010.

In the dissertation on the basis of analysis of wide range of sources the establishing and evolution of German colonies in the Northern Left-bank of Ukraine in the second half of 18th century - first half of 19th century was discovered. The character of land relationships, the social-demographic development of Bilovezhian colonies, their contribution in agriculture of the region was shown; the social and ownership status of colonists was observed. The peculiarities of social and religion structure of huterian brotherhood colony, the specific of its management, the aggravation of antagonisms between defenders of traditional social-collectivist structure and worshippers of private ownership in management were discovered. The conditions of rise of German colony in the privately owned enterprise in Novi Myzyrychi, its contribution in the growth of cloth industry of Ukraine were studied; the activity of some separate groups of German experts on the enterprises of the region was observed. The government and self-government systems, the peculiarities of judicial system and colonists' behaviour, their relationships with autochthonic population, colonists' religious belonging, educational specific were discovered.

It was shown that colonists brought in quite diverse European experience of management. Bilovezhian colonies were based on adapting of German agriculture to the conditions of Northern Left-bank of Ukraine; huterian brotherhood attempted to realize the idea of fair society on the collectivists bases; colonists and experts on the enterprises played an important role in the rise and progress of region's industry.

Key-words: national minority, ethnic and religion groups, colonization, German colonies, colonists.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Проблеми історії національних меншин і спільнот, їх участі в економічному, суспільно-політичному і культурному житті України викликають постійний інтерес дослідників. У Північному Лівобережжі України в кінці ХVІІІ - першій половині ХІХ ст. відбувалися динамічні процеси формування поліетнічної спільноти, в яких особливу роль відігравали німецькі колонії. Впродовж свого існування вони зберігали свою культурну ідентичність й водночас інтегрувалися в систему міжетнічних відносин, яка забезпечувала мирне співіснування різних етнічних груп. Вивчення цього досвіду може бути корисним в сучасних умовах, коли внаслідок міграційних процесів виникають компактні етнічні групи.

Німецькі колонії в Північній Лівобережній Україні й досі залишаються недостатньо дослідженими в історичній літературі. Публікації з даної проблематики є фрагментарними й висвітлюють лише окремі аспекти історії німецьких етнічних і етнорелігійних утворень. Отже, є потреба у здійсненні комплексного дослідження теми. Німецькі колонії Північної Лівобережної України представляють собою складний феномен. Тут сформувалися аграрні і промислові колонії, групи німецьких фахівців, задіяних на підприємствах, довгий час існувала специфічна етнорелігійна спільнота - гутерівське братство. Дослідження таких різноманітних феноменів дає можливість визначити проблему існування мікроспільнот, їх економічного розвитку, соціальних і демографічних процесів, що в них відбувалися, взаємодію з автохтонним населенням. Німецькі колонії даного регіону були різними за своєю конфесійною приналежністю: лютерани і католики, а також гутерівське братство зі своєю власною релігійною доктриною. Проблема співіснування різних конфесійних спільнот, їх взаємодії із релігійною більшістю, формування толерантності, вирішення конфліктів, що виникали на релігійному ґрунті, є однією із актуальних в сучасній історичній літературі.

Зв'язок із науковими програмами. Підготовка дисертації відбувалась у відповідності з планами науково-дослідної роботи кафедри всесвітньої історії Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка.

Об'єкт дослідження - німецькі колонії на території Північного Лівобережжя України.

Предмет дослідження - соціодемографічні, економічні, соціальні, релігійні та культурні процеси в німецьких колоніях.

Мета роботи полягає у з'ясуванні місця і ролі німецьких колоній Північного Лівобережжя України, визначенні їхнього внеску у модернізацію економічного і соціального життя регіону у другій половині XVIII - першій половині XIX ст.

Завдання дослідження:

проаналізувати стан наукової розробки досліджуваної проблеми в українській і зарубіжній історіографії;

схарактеризувати джерельну базу дослідження;

простежити умови та процес формування і становлення німецьких колоній в Північному Лівобережжі України;

визначити специфіку земельних відносин і соціодемографічний розвиток колоній;

з'ясувати характер і рівень сільського господарства та ремесла в колоніях;

показати внесок німецьких колоністів та фахівців у розвиток промисловості регіону;

дослідити внутрішній устрій та уклад життя колоністів, їх взаємини із автохтонним населенням

з'ясувати особливості релігійного життя та освіти в колоніях;

Хронологічні рамки дослідження зумовлені предметом наукового пошуку. Нижня межа пов'язана з формуванням політико-правової бази масової колонізації (укази Катерини ІІ 1762, 1763, 1766 рр.) і утворенням перших колоній. Верхня межа - кінець 50-х рр. ХІХ століття - визначається введенням в дію нового статуту колоній, прийнятого 1857 р., докорінними змінами у соціально-економічному розвитку колоній регіону внаслідок відміні кріпосного права і наступних реформ.

Географічні рамки дослідження охоплюють територію Північної Лівобережної України. У зазначений період неодноразово відбувалися зміни в адміністративному устрої краю, що ускладнює чітке визначення адміністративних кордонів. В цілому цей регіон охоплює сучасні кордони Чернігівської і Сумської областей та південних районів Брянської області, що входили раніше до складу Чернігівської губернії.

Методологічну основу дисертації становить принцип історизму, який передбачає неупереджений розгляд подій, процесів і явищ минулого в їхньому розвитку та взаємозв'язку. Методи дослідження добиралися з урахуванням поставлених вище завдань: порівняльний для компаративного аналізу різних типів колоній, проблемно-хронологічний для з'ясування їх еволюції і основних етапів розвитку, історико-статистичний для обробки кількісних даних про склад, господарство колоністів.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше в історичній літературі здійснено комплексний аналіз історії утворення і розвитку німецьких колоній Північного Лівобережжя: досліджено передумови та особливості утворення німецьких колоній в даному регіоні; встановлено характер земельних відносин, демографічну динаміку, їх вплив на соціальні процеси; показано характер і рівень сільського господарства та ремесла в колоніях, їх роль в економічному житті регіону; визначено внесок німецьких колоністів та фахівців у розвиток промисловості; виявлено особливості устрою, побуту, релігійного життя та освіти колоністів, відносини із автохтонним населенням.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані у подальшій науковій розробці етнічної історії України, при написанні монографій, узагальнюючих праць, присвячених історії України та всесвітньої історії, при написанні підручників, посібників, спеціальних курсів з історії та культури України.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських конференціях: Міжнародній науковій конференції «Німці України та Росії в конфліктах і компромісах ХІХ -ХХ ст.» 24-27 вересня 2007 р., м. Дніпропетровськ; Другій Міжнародній науковій конференції «Філософія етнокультури та наукові стратегії збереження національної єдності України» 18-19 травня 2007 р., м. Чернігів; Міжнародній науково-практичній конференції «Російсько-Білорусько-Українське прикордоння: проблеми формування єдиного соціокультурного простору - історія і перспективи» 18-19 вересня 2008 р., м. Брянськ; Міжнародній науковій конференції «Російська імперія в історичній ретроспективі» 13-14 травня 2008 р., м. Чернігів; Наукова конференція, присвяена110-річчю відкриття Мезенської палеолітичної стоянки: Мезенська палеолітична стоянка в контексті вивчення старожитностей Подесення, вересень, 2008 р., Міжнародному науковому семінарі «Європейське суспільство в епоху Середньовіччя та раннього Нового часу V-XVIII ст.» 23-25 вересня 2009 р. м. Чернігів.

Основні положення дисертаційного дослідження відображено у 6 публікаціях, 4 з яких опубліковано у фахових виданнях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 216 сторінок, з них 174 сторінки основного тексту.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, хронологічні і територіальні рамки дослідження, визначено його наукову новизну та практичне значення, наведено відомості про апробацію результатів роботи.

У першому розділі - «Історіографія проблеми та джерельна база дослідження» - здійснено аналіз вивчення історії колоній Північного Лівобережжя України, презентовано джерельну базу дисертаційної роботи.

У першому підрозділі аналізується історіографія та сучасний стан дослідження проблеми. Вивчення історії німецьких колоній Північного Лівобережжя України починається в середині ХІХ ст. Особливу увагу авторів (О. Гутман, П. Ростовцев) привертали питання становлення і розвитку промисловості в Чернігівській губернії, участі німецьких колоністів і фахівців в роботі промислових підприємств регіону.

В період реформ 60-70-х рр. ХІХ ст., посилення міграційних процесів, інтерес дослідників до історії колоній помітно зростає. Історію виникнення, становлення і розвитку німецьких колоній схарактеризовано у ґрунтовній праці О. Клауса. Найбільшу зацікавленість О. Клауса серед колоній Північного регіону України викликала колонія гутерівського братства у с. Радичів. Автор встановив, що за своїм віросповіданням, правилами внутрішнього устрою мешканці даної колонії представляли самостійну етнорелігійну спільноту.

На відміну від праць О. Клауса, який намагався дати широкий огляд німецької колонізації, переважна більшість праць з історії колоній Північного Лівобережжя України представляли собою невеликі історико-етнографічні розвідки. П.Маєвський створив нарис історії Біловезької колонії. Відомості про колонії Чернігівської губернії містилися також в оглядах історії населених пунктів. М. Домонтович поряд із значним статистичним матеріалом дав історико-етнографічний нарис історії виникнення, основних етапів розвитку колоній в Чернігівській губернії.

У 80-90-ті роки ХІХ - на початку ХХ ст. інтерес до історії колоній помітно посилився, що сприяло появі низки досліджень Д. Багалія, Л. Падалки, Г. Писаревського, Т. Буткевича.

Водночас поряд із об'єктивним ставленням до колоністів в історичній літературі під впливом політики офіційного патріотизму поширилися негативні оцінки іноземної колонізації та діаспори. Ця тенденція знайшла своє відображення в історичних студіях О. Платова (Веліцин), Г. Євреїнова, С. Шелухіна, І. Сергеєва. На противагу концепції «мирного завоювання Росії іноземцями» група істориків і публіцистів апологетичного напрямку (Я. Штах, К. Ліндеман, П. Каменський) обстоювала тезу про прогресивну роль іноземних колоній.

Історико-краєзнавчі студії з історії колоній Північного Лівобережжя також містили елементи дискусії з питання про роль німецьких колоній в економічному і соціальному житті. В. Комаровський, вважав несправедливим те, що кращі землі були віддані німцям, в той час як «козаки страждають від малоземелля». М. Голосов поряд із описом укладу життя та праці у Радичівській колонії показав високий рівень ремесла колоністів, а їх діяльність, на думку автора, могла б бути зразком для місцевих мешканців. Схвальну оцінку економічної діяльності біловезьких колоністів було дано в статті О.Ковалевського.

Переважна більшість історико-краєзнавчих студій була присвячена аграрним колоніям, водночас зовсім зникла з поля зору дослідників промислова колонія в Нових Мизиричах. Значною мірою це пов'язано із припиненням її існування у 80-х рр. ХІХ ст. Разом з тим, дослідження І.Павловського промислових колоній Полтави та Кременчука певним чином компенсувало дефіцит уваги до цього виду колонізаційних утворень.

За радянської доби вивчення німецьких колоній визначалося особливостями суспільно-політичного життя, політикою щодо національних меншин. У 20-х - першій половині 30-х рр. було розгорнуто дослідження етнічних меншин, відбувалися спроби утвердити «нацменознавство» як окремий напрям історико-етнографічних досліджень. У цей період посилюється увага до вивчення історії промисловості, фабрик та заводів. У праці Ф. Євгеньєва з історії суконного виробництва у Клинцях відзначено важливу роль фабрики і німецької колонії у Нових Мизиричах. Введення жорсткого контролю за історико-етнографічними дослідженнями, зміна пріоритетів в історичні науці призвели до повного згортання досліджень німецьких колоній.

У 60-80-і роки відбуваються значні зрушення у вивченні історії національних меншин. У ґрунтовних працях відомого українського історика й етнолога В. Наулка було висвітлено процеси формування етнічного складу різних регіонів України. Колонізаційні процеси на Півдні України було висвітлено у працях В. Кабузана. В монографії Т. Дерев'янкіна відзначено важливу роль колонії і фабрики П.Ісаєва в Нових Мизиричах у суконному виробництві в Україні.

На початку 90-х років, в умовах становлення української незалежної держави, дослідження етнічних меншин і німецьких колоній набувають комплексного характеру. У працях І. Кулинича, Н. Кривця, А. Кудряченка, В. Сергійчука, С. Бобильовї, О. Безносової, Н. Венгер розглянуто причини та основні етапи колонізації, показано участь колоністів у різних галузях економіки. В роботах В. Васильчука висвітлено комплекс питань, пов'язаних із суспільними та національними аспектами процесу формування німецького етносу в Україні. В дослідженнях В. Ганкевича, І. Задерейчука простежено розвиток системи освіти в німецьких колоніях Півдня України. В останні десятиліття зросла кількість досліджень німецьких колоній різних регіонів України. Разом з тим, вивчення колоній Північного Лівобережжя України в цьому контексті посідає досить скромне місце. Зокрема, у статтях В. Дятлова, О. Самойленка досліджено окремі аспекти формування німецької діаспори в регіоні.

У російській історіографії в роботах І. Плеве розглянуто формування групи колоністів для поселення у Білих Вежах на Чернігівщині. Історія гутерівського братства, його виникнення, релігійна доктрина, міграція, поява в маєтностях П. Румянцева на Чернігівщині знайшли висвітлення в публікаціях М. Васильєвої. Історія колоній в Україні постійно привертає увагу німецьких істориків. Втім, вивченню колоній Північного Лівобережжя України присвячені лише окремі короткі довідникові описи.

Таким чином, дослідники різних поколінь і напрямків зробили вагомий внесок у вивчення історії німецьких колоній в Україні. Однак, в історичній літературі й досі відсутнє комплексне дослідження історії виникнення, становлення та розвитку колоній Північного Лівобережжя України.

Джерельна база дослідження представлена різними видами джерел. Масив використаних джерел поділяється на такі групи: нормативні документи регуляторно-юридичного характеру; документи діловодства державних органів управління, що займалися справами колоній; статистичні описи колоній, їх господарств; матеріали періодичної преси; мемуари і нотатки сучасників.

Для вивчення колоній даного регіону першорядне значення мають матеріали Контори опікунства Новоросійських іноземних поселенців (Державний архів Дніпропетровської області, Ф. 134), Піклувального Комітету про іноземних поселенців Південного краю Росії (Державний архів Одеської області, Ф. № 6), Канцелярії чернігівського цивільного губернатора (Державний архів Чернігівської області, Ф. 128).

Першу групу джерел складають нормативні документи юридично-регуляторного характеру, що визначали політику уряду щодо заснування і розвитку колоній, їхнього статусу та устрою. Комплекс законодавчих актів включає маніфести, укази, жалуванні грамоти, регламенти, резолюції, статути. Переважна більшість документів оприлюднена у «Повному зібранні законів Російської імперії» та в спеціальних збірках.

Друга група джерел - документи державних органів, що безпосередньо займалися справам колоній, - включає інструкції та розпорядження Міністерства внутрішніх справ, Експедиції державного господарства, Контори опікунства та Піклувального комітету. Важливу інформацію про поточні справи в колоніях містять журнали реєстрації документів з коротким викладом питань, які вирішувалися в Конторі, з відповідними резолюціями та рішеннями. Доволі чисельними та інформативно насиченими є матеріали інспекцій, розслідування заворушень та конфліктів.

Третю групу джерел складають статистичні матеріали, описи та документи ревізій колоній, господарств колоністів, де вказуються сімейний стан, віросповідання, стать та вік кожного члена сім'ї, відомості про господарство, наявність в ньому різних видів худоби, кількість сільськогосподарського реманенту та знарядь праці. Комплексні описи колоній були регулярними, що дає можливість простежити динаміку їх розвитку. Для вивчення сільського господарства, промисловості, культури важливе значення мають статистико-географічні описи.

Четверта група представлена матеріалами періодичної преси. У першу чергу, це огляди промисловості і підприємств П. Ростовцева, губернського механіка О. Гутмана.

П'яту групу джерел складають літописи та мемуари, щоденникові нотатки сучасників.

Таким чином, джерельна база дисертаційного дослідження охоплює широке коло джерел, дозволяє здійснити ґрунтовне комплексне і об'єктивне дослідження історії німецьких колоній Північного Лівобережжя України.

У другому розділі «Біловезькі колонії та їх роль у соціально-економічному розвитку регіону» розкрито процес утворення перших колоній, простежено характер і еволюцію земельних відносин, кількісний склад, господарство, повинності соціальну диференціацію колоністів. У підрозділі 2.1. «Утворення, земельні відносини, соціодемографічний розвиток Біловезьких колоній» досліджуються політичні, економічні та правові засади заснування німецьких Біловезьких колоній, простежується їх соціодемографічний розвиток, характер земельних відносин. Встановлено, що перші німецькі колонії в Північному Лівобережжі України утворилися в процесі іноземної колонізації другої половини XVIII ст. Створення тут державної колонії мало на меті сформувати осередок європейського господарювання, сприяти інтеграції регіону в імперські структури. З 1767 по 1800 рр. відбувалося будівництво сіл Великий Вердер, Рундевізе, Малий Вердер, Кальчиновка. Про масштабність адміністративно-політичних планів свідчить спроба заснувати тут нове місто Катеринополь і безпосередня участь у будівництві колонії Малоросійського генерал губернатора П. Румянцева-Задунайського. На переселення, будівництво і облаштування господарств колоністів було витрачено 83 тис. карб. із державної казни. У перші роки існування колоній тут було поселено 140 сімей (817 душ), яким було надано 2985 дес. землі, по 30 дес. на сім'ю. 23 сім'ї ремісників було поселено у містечку.

Розвиток колоній і характер земельних відносин визначався швидкими темпами демографічного зростання і правом відокремлення у самостійні господарства одружених синів. Такий принцип мав сприяти подальшій колонізації вільних територій, однак існування колоній у щільно заселеному регіоні за вказаних вище умов постійно призводило до нестачі земель. У 1800 -1802 рр. колоністам було надано додатково 1815 дес. землі і засновано с. Хрещате, куди було переселено 57 сімей. Надання нових земель прискорило поділ сімей колоністів і утворення самостійних господарств. За даними 1803 р. населення колоній складало 223 сім'ї, 1289 осіб. Перерозподіл земель призвів до загострення конфліктів між старими і молодими господарями, які не мали достатньої кількості землі для ведення господарства. Ситуація ускладнювалася тим, що ідея створення міста зазнала невдачі і ремісники Городка вимагали надання їм землі для занять сільським господарством. Спроби перерозподілити землю рівними ділянками для старих і нових господарів зазнали невдачі. Усе це спричинило соціальну кризу і масові заворушення у колоніях 1808-1809 рр. Головна ідея нового упорядкування колоній полягала у перетворенні частини колоністів у найманих працівників і ремісників. Серйозною проблемою колоній поряд із нестачею землі залишалась проблема державного боргу, який складав 42074 руб. Збільшення чисельності колоністів у наступні роки знову поставило питання про надання додаткових земель. Аналіз опису колоній 1816 р. свідчить про те, що більшість колоністів володіли ділянками від 0,5 до 30 дес., а 13 сімей були безземельними. Відсутність вільного земельного фонду спричинили переселення на Південь України у 1831-1832 рр. 124 сімей, де вони утворили 5 дочірніх колоній. Після переселення було внесено суттєві корективи у земельні відносини з тим, щоб запобігти перенаселення колоній: поділ ділянок мав відбуватися тільки за згодою членів колонії. Однак, таке рішення за умов подальшого стрімкого збільшення кількості колоністів не вирішило земельну проблему - за клопотанням колоністів їм було надано 1845 р. ще 897 дес. землі. У наступні десятиліття розширення земельного фонду відбувалося за рахунок оренди землі і утворення дочірніх колоній на Півдні України.

У підрозділі 2.2 «Господарська діяльність і соціомайнове становище колоністів» досліджено економічну діяльність біловезьких колоністів, визначено основні тенденції у розвитку господарства. Цикли сільськогосподарських робіт у колоніях були тотожними селянським господарствам регіону. Основу господарства складало хліборобство і тваринництво. Поряд із зерновими колоністи успішно почали культивувати картоплю, значну частину якої продавали. Особливістю тваринництва було розведення коней на продаж. Утворення досить потужних господарств, розширення оренди землі й посилення попиту на продукцію сільського господарства сприяли піднесенню виробництва й залученню найманих працівників.

Розвиток ремесла в колоніях мав на меті задоволення внутрішніх потреб колоністів і навколишніх сіл. Найбільш чисельною в колоніях була категорія мельників, що цілком природно для аграрних поселень. Значну кількість ремісників складали ковалі, чоботарі, ткачі та шевці, які обслуговували колоністів і місцеве населення. Перенаселення, нестача землі, підвищення рівня агрикультури призводили до збільшення кількості ремісників, частина з яких працювала за межами колонії, на заробітках. Такі тенденції позначилися також на соціально-майновій диференціації колоністів. Заможні колоністи складали до третини населення, приблизно такою ж була частка бідняків.

У третьому розділі «Колонія гутерівського братства та її еволюція» аналізується утворення, соціальний і релігійний устрій, господарство і соціальні протиріччя в колонії. У підрозділі 3.1. «Становлення, соціорелігійний устрій і господарська діяльність колонії» досліджуються формування, устрій, уклад життя та особливості господарства колонії. Створення колонії у серпні 1770 р. за ініціативою П. Румянцева у його маєтку у с. Вишеньки відбулося на основі контракту. Організація колонії на власних землях, намагання створити сприятливі умови колоністам свідчили про те, що П. Румянцев прагнув власним прикладом сприяти реалізації царської політики щодо поселення іноземців і сам був переконаний у позитивній місії колоністів. Нестача землі, порушення умов контракту з боку нового володаря маєтку С. Румянцева викликали невдоволення колоністів. За їх клопотаннями урядом у 1800 р. було дозволено переселення і створення державної колонії в селі Радичів з правами і привілеями, що надавались менонітам. У Вишеньках і Радичеві братчики дотримувались свого традиційного колективістсько-громадського укладу життя і господарювання. Сувора дисципліна, аскетизм, підпорядкування встановленим релігійним і соціальним нормам та правилам у поєднанні із привілеями на початкових етапах сприяли економічному і соціодемографічному поступу колонії.

У господарській діяльності гутерівці поєднували ремісничо-промислові заняття із сільським господарством. На відміну від Біловезьких колоній, у братчиків першорядне значення мало ремесло, промисли і торгівля. Найбільш розвиненими були шовківництво, млинарство, рибальство, винокуріння, гончарство, виготовлення одягу. Сільське господарство слугувало для задоволення потреб у продуктах харчування та сировини для ремесла, тому земельне питання не мало такої гостроти як у Біловезьких колоніях.

У підрозділі 3.2. «Загострення соціальних протиріч і розкол колонії у Радичеві» проаналізовано причини соціальної диференціації, порушення правил колективістської організації, з'ясовано характер соціального протистояння серед колоністів.

Встановлено, що значні демографічні і економічні зрушення, збільшення кількості молодих сімей вплинули на формування критичного ставлення до колективістсько-громадського укладу життя. Намагання старости колонії Й. Вальднера зберегти усталені традиції і правила колективістського життя в нових умовах, сприятливих для індивідуально-приватновласницького укладу господарювання, викликали протести з боку групи колоністів на чолі із помічником старости Я. Вальтера. Заяви про неефективність громадського характеру власності та організації виробництва, відсутність стимулів до праці супроводжувались вимогами перевести громаду на систему окремих господарств. Розкол серед колоністів призвів у 1817 - 1819 рр. до поділу колонії й утворення двох поселень. Перше знаходилась на місці загального будинку, де залишилось 25 сімей. Друга частина колоністів заснувала на іншому березі Десни село Нейдорф, яке налічувало 24 господарства. Землю колонії було поділено із розрахунку 15 дес. на сім'ю. В наступні роки розкол серед братчиків посилився - загалом із братства вибуло 30 сімей. У самому Радичеві залишилось 20 сімей. Економічні причини соціальної кризи полягали у збільшенні прибутків ремісників та тих, хто займався промислами. Саме вони були невдоволені принципом рівного розподілу коштів через загальну касу братства. Колективістський спосіб господарювання був ефективним на стадії заснування колонії, її становлення, концентрації зусиль у подоланні значних труднощів, однак вичерпав себе із досягненням економічного рівня, який забезпечував можливість самостійного господарювання. Створення окремого поселення не вирішило, однак, протиріч і конфліктів між прихильниками громадського і приватного господарювання. Внутрішні конфлікти, відірваність від анклаву близьких гутерівцям менонітських конфесій, недостатня кількість землі після поділу колонії, загострення відносин із місцевим населенням стали причиною переселення колонії у 1842 р. на Південь України.

У четвертому розділі ”Внесок німецьких колоністів та фахівців у розвиток промисловості Північного Лівобережжя України” аналізується утворення і діяльність колонії Нові Мизиричі та розпорошених груп німецьких фахівців на підприємствах регіону. У підрозділі 4.1 «Колонія Нові Мизиричі та її роль у розвитку сукняної промисловості в Україні» простежено умови і обставини виникнення колонії, професійний склад і діяльність колоністів. Зазначено, що на утворення цієї колонії вплинуло введення у 1831 р. митного кордону між Росією і Польщею. За таких умов підприємець П. Ісаєв переносить свою справу із Мазовецького воєводства до Клинців, який на той час був значним центром суконної промисловості. Створення колонії було складовою приватної ініціативи й організації потужного виробництво без допомоги державних органів влади. П.Ісаєвим у короткий термін, впродовж 1833 р., було побудовано нову фабрику і засновано колонію фахівців, в якій було поселено 44 сім'ї: 151 особа. Колонія отримала назву Нові Мизиричі. Аналіз складу робітників та їх сімей свідчить про те, що ситуація в колонії була досить сприятливою для забезпечення кваліфікованими майстрами та робітниками підприємства. Переважна більшість робітників, 27 осіб, були молоді люди до 40 років, 7 осіб - від 40 до 60 років і два робітники були віком від 60 до 70 років. Сім'ї колоністів були невеликими за чисельністю і в більшості випадків мали два покоління, батьків та дітей. Структура сім'ї залежала не від етнічних традицій, а від виробничих умов, де вигідною була праця не сім'ї, як виробничого колективу, а індивідуальних майстрів. Загалом, німецькі колоністи складали близько третини робочої сили на фабриці. Поступово частина колоністів переходила працювати на інші фабрики і підприємства. Колоністи поєднували працю на фабриці з роботою на своїх земельних ділянках, які давали їм додатковий заробіток і забезпечувала сім'ї харчами.

Підприємство було одним з найпотужніших на той час у Російській імперії. У 1851 році тут щодня вироблялось 250 аршин сукна, що в рік давало 192 тис. руб сріблом. Отже, створення колонії сприяло швидкому і ефективному налагодженню виробництва і перетворенню фабрики на одну із найбільших в Україні.

У підрозділі 4.2. «Діяльність німецьких фахівців на промислових підприємствах регіону» розглянуто участь німецьких фахівців в роботі промислових підприємствах Північного Лівобережжя України. Зазначено, що колонія в Нових Мизиричах була окремим явищем. Типовим було залучення невеликих груп іноземних фахівців (3-5 осіб) для роботи на підприємствах. Досліджено, що така система широко практикувалася на сукняних підприємствах у Клинцях, а також в інших містах, у різних галузях промислового виробництва. Навіть на невеликих підприємствах з метою управління та налагодження виробництва на європейському рівні залучалися німецькі фахівці. Крім того, вони брали участь у будівництві та обладнанні фабрик і заводів, забезпеченні їх технічним оснащенням. Використання колоністів на приватних підприємствах було більш ефективним у порівнянні із державними колоніями, робота яких не завжди відповідала кон'юнктурі ринку й ускладнювалася численними регламентами та бюрократичним управлінням. Неефективність такої системи стає очевидною в умовах ринкових реформ, що значною мірою викликало переселення частини полтавських державних колоністів в колонію Нові Мизиричі. Підприємці намагалися використати іноземний персонал також для підготовки кваліфікованих кадрів із місцевого населення.

У п'ятому розділі «Внутрішній устрій та уклад життя колоній» проаналізовано систему управляння, судочинства, поведінку, побут, взаємини із оточуючим населенням, релігійно-конфесійне життя та освіту в колоніях.

У підрозділі 5.1. «Система управління, судочинства та побут колоністів» зазначено, що колонії Північного Лівобережжя України не мали єдиної системи управляння і організації внутрішнього життя. У перші роки існування Біловезьких колоній їх внутрішній устрій регламентувався спеціальним статутом, розробленим за ініціативою П. Румянцева. З 1800 р. відбувається уніфікація управління і внутрішнього устрою колоній, підпорядкування їх Конторі опікунства новоросійських поселенців. Утворено округи з центрами у Кальчиновці та Радичеві, введено посади наглядачів колоній. Внутрішня система управління в колоніях базувалась на принципах самоврядування. На неї покладалися функції контролю та нагляду за поведінкою мешканців, виховні та культурно-освітні завдання, представлення інтересів колоній у державних інстанціях. Поряд із старостою колонії в кожному селі були старости та їх помічники, які обиралися, як правило, із середовища заможних колоністів. Судочинство в колоніях здійснювалось на основі російського законодавства. Карні справи розглядалися в місцевих повітових судах, дрібні правопорушення - у сільських та окружних приказах. Крім того, колоністи досить часто зверталися із скаргами т проханнями до вищих органів влади у розв'язанні конфліктних питань. Аналіз правопорушень і покарань колоністів свідчить про те, що більшість із них мали дрібний характер, наслідком яких були адміністративні покарання. Карні злочини були поодинокими.

Побут колоністів визначався національними традиціями, намаганнями зберегти свою ідентичність і впливом побуту і культури автохтонного населення. В одязі, житлових приміщеннях біловезьких колоністів поступово поряд з німецькими з'являються українські елементи. На відміну від біловезьких і мизирицьких колоністів, Радичевські братчики досить ретельно оберігали свою етнорелігійну ідентичність і замкненість. Важливу соціальну функцію в колоніях відігравали каси взаємодопомоги, система медичного обслуговування.

Відносини колоністів із місцевим населенням залежали від характеру колонії. Біловезькі колоністи налагодили дружні стосунки із місцевим населенням. Взаємини гутерівських колоністів із селянами та козаками при наявності тісних ділових контактів залишалися напруженими на етнорелігійному ґрунті. Найбільш динамічно складалися відносини промислових колоністів - внаслідок спільної праці із місцевими робітниками досить швидко відбувається їх інтеграція і соціалізація.

У підрозділі 5.2. «Релігійне життя і освіта в колоніях» проаналізовано конфесійну приналежність колоністів та іноземних фахівців, з'ясовано особливості освіти та навчання.

Створення колоній суттєво позначилося на конфесійному складі регіону - колоністи складали основну масу лютеран та католиків. Впродовж зазначеного періоду колоністи зберігали свою релігійну ідентичність. Поселення колоністів формувалися за принципом конфесійної приналежності. Дві третини населення Біловезьких колоній складали лютерани, решта були католики. Мешканці колонії Нові Мизиричі були лютеранами. Парафії колоністів слугували для задоволення релігійних потреб лютеран та католиків в межах великих округів регіону й сприяли культурно-релігійній консолідації розпорошеної німецької діаспори.

На перших етапах свого існування колоністи отримували освіту при церквах, яка мала на меті «навчання і пізнання правил віросповідання”, «покращення моральності і поведінки». Прохання біловезьких колоністів відкрити школи з навчанням «російській грамоті» співпадали із курсом уряду на проведення русифікації серед колоністів шляхом створення системи початкових шкіл та училищ. Впродовж 40-50-х років XIX ст. у колоніях було відкрито п'ять шкіл, що давало можливість забезпечити широкий доступ до початкової освіти. Свою специфіку мала система освіти у гутерівському братстві і у промисловій колонії Нові Мизиричі. Спільним тут було поєднання релігійно-виховних і загальноосвітніх завдань із професійною підготовкою. Розвиток машинного виробництва, удосконалення системи управління потребували освіти, яка відкривала для фахівців можливість отримання престижної роботи на підприємствах. В цілому грамотність колоністів була вищою, ніж серед селянства. Незважаючи на те, що в школі вивчали німецьку і російську мови, тим не менше вплив місцевого населення в культурному відношенні був досить сильним - в середині ХІХ ст. більшість колоністів розмовляла українською мовою.

Більшість колоністів обмежувалася отриманням початкової освіти, яка давала можливість задовольнити релігійні потреби, здобути професійні навички. Лише окремі з них продовжували навчання у середніх та вищих навчальних закладах.

У Висновках сформульовано основні результати дослідження.

Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що дана проблема не була предметом спеціального комплексного дослідження. Джерельна база є достатньо репрезентативною для досягнення поставленої мети і вирішення дослідницьких завдань.

Місце і роль німецьких колоній Північного Лівобережжя України визначається тим, що вони внесли з собою досить різноманітний європейський досвід господарювання та норм життя. Біловезькі колонії були побудовані на пристосуванні німецької агарної культури до умов Північного Лівобережжя України; гутерівське братство спробувало реалізувати ідею справедливого суспільства на колективістських засадах; колоністи і фахівці на підприємствах відіграли важливу роль у становленні і розвитку промисловості.

В процесі дослідження встановлено, що заснування колоній у даному густонаселеному регіоні було викликане намаганнями урядовців створити тут осередки прогресивного господарювання і доповнювалося приватними ініціативами підприємців.

Особливості і специфіка земельних відносин і соціодемографічного розвитку аграрних колоній визначалися відсутністю в даному регіоні достатньої кількості вільних земель, швидкими темпами демографічного зростання, традиціями відокремлювати господарства дорослих синів. Відсутність вільних земель, їх нерівномірний розподіл породжували соціальні конфлікти і заворушення, призводили до утворення дочірніх аграрних колоній.

Темпи зростання кількості населення у Біловезьких колоніях були найбільш швидкими. Це пояснюється особливостями аграрного виробництва, в якому сім'ї виконували виробничі функції. Регулювання шлюбних відносин, колективістський способі життя, вагома складова ремісничого виробництва уповільнювали кількісне зростання гутерівської громади. У промисловій колонії існували сім'ї, характерні для індустріального суспільства.

Економічний розвиток колоній мав в цілому позитивну динаміку. Біловезькі колонії розвивалися як аграрні з поступовим збільшенням у їх структурі ремесла та промислів, перекваліфікації частини колоністів у ремісники, які працювали як на задоволення потреб колоній, так і на вільний ринок. В економічній структурі Радичівських колоній перевагу мало ремесло та промисли, продукція яких поступала на ринок.

Загальна тенденція соціально-економічного розвитку колоній визначалася посиленням приватновласницьких тенденцій у господарюванні і підприємництві, поглибленням майнового розшарування колоністів. У Радичівській колонії виникло глибоке протиріччя між традиційним колективістсько-громадським способом господарювання і приватновласницькими інтересами частини колоністів.

Промислова колонія Нові Мизиричі та німецькі фахівці зробили вагомий внесок у розвиток промисловості регіону, надали цінний інженерно-технічний досвід, передові технічні знання, які засвоювалися вітчизняними майстрами та виробниками.

На відміну від колоній Півдня України, де склалася уніфікована система управління, колонії досліджуваного регіону мали різне підпорядкування і різні форми державного контролю в залежності від їх економічних функцій, релігійних чинників і часу формування. Біловезькі колонії мали привілеї і статус, характерний для німецьких колоній в Україні в цілому; гутерівському братству було надано права менонітів; колонія у Нових Мизиричах була створена на засадах поселення майстрів, залучених для роботи на приватній фабриці.

Взаємини колоністів із автохтонним населенням складалися в залежності від відкритості колоній. Біловезькі колоністи мали добросусідські взаємини. Відносини гутерівців з місцевими мешканцями залишалися складними внаслідок співіснування в межах одного села замкненої специфічної протестантської громади і православної спільноти. Найбільш толерантні відносини складалися у промислових колоністів та фахівців, які працювали на підприємствах разом із представниками різних конфесій і культур.

Релігійну ідентичність колоністів підтримувала шкільна освіта, яка надавалась при церковних парафіях. У 40-50-х рр. ХІХ ст. була створена мережа початкових шкіл. Шкільна освіта в Радичівській колонії та в колонії Нові Мизиричі доповнювалася професійною підготовкою.

Створення німецьких колоній і розпорошеної діаспори німецьких фахівців позначилося на конфесійному складі населення Північного Лівобережжя України. За своєю конфесійною приналежністю колоністи були лютеранами і католиками з компактним проживанням у населених пунктах колоній. Парафії колоній стали центрами, які задовольняли також релігійні потреби розпорошеної німецької діаспори. Гутерівське братство в силу своєї специфіки залишалося ізольованим релігійним утворенням.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Мащенко А. Колонія Нові Мизиричі та її роль у соціально-економічному розвитку України (перша половина ХІХ ст.) / А. Мащенко // Сіверянський літопис. - 2007. - № 6. - С. 132 - 138.

2. Мащенко А. Етоносоціальні процеси в Північному Лівобережжі України в кінці XVIII - ХІХ ст. / А. Мащенко // Філософія етнокультури та наукові стратегії збереження національної єдності України. Зб. наукових. статей. - Чернігів, 2007. - С. 39 - 42.

3. Мащенко А. Соціодемографічна динаміка німецьких колоній Північного Лівобережжя України у кінці ХVІІІ - першій половині ХІХ с. / А. Мащенко // Вопросы германской истории. Сб. науч. тр. - Днепропетровск: Пороги, 2007. - С. 127 - 136.

4. Мащенко А. Іноземні колонії Північного Лівобережжя України в контексті імперської політики Російської імперії (кінець XVIII - перша половина ХІХ ст.). / А. Мащенко // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. - Випуск 52. - Серія: Історичні науки. - № 5. - Чернігів, 2008. - С. 33 - 37.

5. Дятлов В. А. Мащенко А. В. На перекрестке культур: колония Новые Мизиричи (первая половина ХІХ в.) / В. А. Дятлов, А. В. Мащенко // Российско-Белорусско-Украинское пограничье: проблемы формирования единого социального пространства - история и перспективы. - Брянск, 2008. - С. 82 - 88.

6. Мащенко А. Соціальні протиріччя і заворушення в колоніях Північного Лівобережжя України у першій половині ХІХ ст. / А. Мащенко // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. - Випуск 73. Серія: Історичні науки. - № 6. - Чернігів, 2009. - С. 142 - 146.

Размещено на Allbest.ru