Матеріальне становище робітників державної промисловості України в період НЕПу (історико-статистичний аналіз)

Радянські органи влади для вирішення завдань індустріалізації вдалися до цілого ряду заохочувальних заходів, серед яких найважливіше місце посідала реформа системи заробітної плати. Були виділені кошти для механічного підвищення заробітків у важкій і одночасно проводилась політика на уповільнення процесу зростання заробітної плати працівників легкої промисловості України. Однак, ці заходи мали поверховий характер, і диспропорція в оплаті праці трудящих важкої та легкої галузей індустрії продовжувала існувати до кінця 1920-х рр.

Приховуючи негативні наслідки своєї політики, керівництво держави з 1929 року для обрахунку життєвого рівня населення вдалося до використання концепції планових цін, що реально не відображала матеріального становища робітників, при цьому припинивши використовувати апробований інструментарій бюджетних індексів.

- На основі аналізу побудованих нами динамічних рядів номінальної і реальної заробітних плат робітників важкої та легкої галузей української промисловості встановлено, що на початку 1920-х рр. заробітна плата не була основним джерелом прибутків в бюджеті робочої сім'ї, бо її грошова частина - мізерна. В прибутковій частині бюджету значну питому вагу займали "негативні статті": прибутки від продажу речей, від ведення приватного господарства. Ці факти підтверджують: йшов процес зубожіння населення та декласування робітників.

Після проведення грошової реформи в квітні 1924 року номінальна та реальна заробітні плати почали поступово зростати. До того ж реальна заробітна плата робітників української промисловості з 1924 по 1927 рр. підвищувалася швидше, ніж номінальна, що говорить про значне поліпшення матеріального становища трудящих.

Наприкінці досліджуваного періоду відбулося погіршення ситуації стосовно заробітків. Темпи зростання номінальних заробітків не відповідали потребам тогочасної економічної кон'юнктури. Дійсне падіння реальної заробітної плати, яке старанно приховувалось офіційними структурами, сигналізувало про кризові явища в соціальній сфері УСРР.

- Підсумки динамічного аналізу купівельної спроможності заробленого (рівня заробітків) методом порівняльного аналізу із вартістю бюджетного набору показали, що в 1923 році ставки робітників першого розряду, або мінімальна заробітна плата, в важкій промисловості були нижче вартості прожиткового мінімуму (незначно кращою була ситуація і в легкій галузі). Поступово, з 1924 року, в результаті значного зростання номінальних та реальних заробітків відбулося наближення, а в 1927 році - перевищення мінімальних заробітків вартості прожиткового мінімуму.

Падіння реальної заробітної плати в останні роки НЕПу обумовило зниження мінімальних заробітків по відношенню до вартості бюджетного набору.

Оцінка реальних заробітків методом порівняння з базовим рівнем 1913 року дала наступні дані: заробітна плата на початку НЕПу складала тільки шосту частину; в 1924 - 1926 рр. заробітна плата наблизилась, а в 1927 році зрівнялась з довоєнним рівнем; 1928 р. - заробітна плата знову зменшилась і становила трохи більше половини рівня 1913 року.

- Мірилом загального рівня роздрібних цін, а відтак і матеріального становища трудящих республіки в роки НЕПу була динаміка вартості бюджетного набору. Підвищення вартості бюджетного набору, а відтак і значне подорожчання життя особливо інтенсивно проходило з другої половини 1923 року. В цілому об'єктивні причини - гіперінфляція, неврожай 1921 і частково 1922 року, криза збуту та "ножиці цін" 1923 року - постійно дестабілізували соціально - економічну ситуацію в країні і прискорювали процес зростання вартості життя.

Кардинальні позитивні зміні в динаміці цін відбулися в середині 1920-х рр. Вартість бюджетного набору, тобто прожитковий мінімум, який відображає рух цін, мав позитивну динаміку до зниження.

Не дивлячись на загальну позитивну тенденцію зменшення вартості бюджетного набору, встановлено, що цей покажчик був вищим у 1924-1926 рр. при порівнянні з 1913 роком, що є свідченням незначного зниження цін.

Наприкінці 1920-х рр. відбулося стрімке зростання роздрібних цін приватного ринку, вартості бюджетного набору і, особливо, його харчової частини. В останні роки десятиліття дорожнеча значно перевищувала базовий рівень 1913 року.

- Аналіз стану харчування робітників республіки показав, що його енергетичний рівень протягом 1920 - 1922 рр. не забезпечував відновлення фізичних сил трудящих, а сприяв лише підтриманню життя. Тільки з другої половини 1923 року калорійність досягла фізіологічної норми і почала перевищувати рівень 1913 року, що може говорити про задовільний її стан на той час. Однак, якість харчування на кінець 1923 року може бути оцінена як незадовільна. Необхідної пропорції між споживанням продуктів рослинного і тваринного походження досягти так і не вдалося.

Калорійність їжі протягом 1924-1927 рр. була значно вищою у робітників, ніж у базовому 1913 році. Однак, якісний склад харчування і, перш за все, вміст білків у раціоні перевищив довоєнний рівень тільки з 1926 року.

Падіння купівельної спроможності номінальної заробітної плати у 1929 році, як наслідок, призвело до погіршення стану харчування населення міст республіки. Так, загальна калорійність добового раціону робітників значно знизилась у 1929 році проти 1928 року. При цьому якісний склад їжі також погіршився. У 1929 році добовий раціон робітників української промисловості збіднів, особливо на продукти тваринного походження у порівнянні як з попереднім, так і з 1913 роком.

- Протягом досліджуваного періоду спостерігались кардинальні зміни в структурі бюджету міського населення УСРР і його видаткової частини, зокрема витрат на харчування. На початку 1920-х рр. в складних соціально - економічних і політичних умовах прибуткова частина бюджету майже повністю витрачалась робочою сім'єю на харчування.

Темпи зростання заробітків робітників промисловості республіки у 1924 - 1927 рр. випереджали темпи збільшення видатків на харчування, що можна вважати позитивним фактором, який свідчить про оздоровлення бюджету трудящих та про поліпшення матеріального становища в цілому.

Значне подорожчання життя, що сталося наприкінці 1920-х рр., обумовило негативні зміни в структурі прибуткового та видаткового бюджету робітничого класу України. Падіння купівельної спроможності номінальної заробітної плати у 1929 році, що пов'язувалось з інтенсивним підвищенням роздрібних цін, мало наслідком погіршення стану харчування населення міст республіки.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів багатогранної проблеми. Критичне осмислення узагальненого в дисертації матеріалу дозволило сформулювати ряд практичних рекомендацій, реалізація яких, на нашу думку, збагатить зміст діяльності урядових структур сучасної України стосовно корекції деяких аспектів соціальної політики держави.

Список опублікованих праць за темою дослідження

1. Ямполець П.В., Калініченко В.В. Бюджетні обстеження 20-х років 20-го століття як джерело до вивчення матеріального становища міського населення УСРР / П.В. Ямполець, В.В. Калініченко // Вісник Харківського державного університету №396. Історія. вип.29 - Х., 1997. - С.139-144 (Особистий внесок здобувача: аналіз історіографії проблеми; опрацювання джерел; висновки).

2. Ямполець П.В. Роздрібні ціни приватного ринку України в роки НЕПу /

П.В. Ямполець // Сіверянський літопис. - Чернігів, 2007. - №5. - С. 187 - 193.

3. Ямполець П.В. Застосування бюджетного індексу для розрахунків вартості життя міського населення України в період НЕПу / П.В. Ямполець // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №6. Історичні науки: Зб. наукових праць. - Випуск 5. - К., 2008. - С.133 - 138.

4. Ямполець П.В. Реальна заробітна плата промислових робітників України в роки НЕПу / П.В. Ямполець // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2008. - № 129. - С.132 - 136.

Размещено на Allbest.ru