Размещено на http://www.allbest.ru/

Кам'янець-подільський національний університет

імені івана огієнка

УДК 94(477.43) “19” (043.3)

Культурно-освітня і наукова інтелігенція Поділля у 20-30-х рр. ХХ ст.: взаємини з владою

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

історичних наук

Посвістак Олеся Анатоліївна

Кам'янець-Подільський 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії народів Росії і спеціальних історичних дисциплін Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Савчук Віктор Олексійович, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка проректор з міжнародних відносин і звязків з органами самоврядування, державної влади та засобами масової інформації

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Даниленко Віктор Михайлович, Інститут історії України НАН України, завідувач відділу історії України другої половини ХХ ст.,

кандидат історичних наук, професор Куделко Сергій Михайлович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, професор кафедри історографії, джерелознавства та археології, директор Центру краєзнавства при ХНУ імені В. Н. Каразіна

Захист відбудеться «__» ______________ 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 71.053.01 у Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка (32301, м. Кам'янець-Подільський, вул. Татарська, 14, зала засідань вченої ради).

З дисертацією можна ознайомитися у читальному залі історичного факультету Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (32301, м. Кам'янець-Подільський, вул. Татарська,14).

Автореферат розісланий «__» ___________ 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук А. Б. Задорожнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У добу незалежності в українській історіографії зріс інтерес до вивчення інтелігенції. Актуалізація цієї проблематики пов'язана, насамперед, з тим, що, по-перше, інтелігенція як вияв інтелектуального потенціалу суспільства перебуває в центрі суспільно-політичних, культурно-освітніх процесів, які проходять у повсякденному житті. По-друге, інтелігенція є носієм національної ідентичності, тому вона впливає на формування суспільної свідомості, збуджуючи почуття національної гідності та фокусуючи увагу на національно-культурних пріоритетах, а саме: власній історії, народній культурі, непересічності мови тощо. По-третє, через свої світоглядні та морально-етичні правила інтелігенція завжди усвідомлено і критично відгукується на реалії життя, продукуючи ідеї, спрямовані на радикальні зміни. Обстоюючи свої ідейні позиції та виробляючи поведінкову практику, зорієнтовану на загальнолюдські пріоритети, національні традиції, інтелігенція 20-30-х років ХХ ст. вступала у протиріччя з пропагованими класовими принципами більшовицької влади.

Саме тому важливим є аспект взаємодії культурно-освітньої та наукової інтелігенції з політичною владою. Така взаємодія розкриває феномен інтелігенції, її місце у здійсненні політики більшовиків та у процесах тогочасного державного будівництва. Одночасно відношення до інтелігенції означувало владні перетворення, метою яких стало формування тоталітарного суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у руслі Державної програми розвитку краєзнавства до 2010 року, затвердженої Кабінетом Міністрів у 2002 р. та Державної програми щодо створення науково-документальної серії «Реабілітовані історією», затвердженої постановами Кабінету Міністрів України за № 530 від 11 вересня 1992 р. та Верховної Ради України за № 2256 - ХІІ від 6 квітня 1992 р.

Метою роботи є дослідження взаємин культурно-освітньої та наукової інтелігенції з владою у 20-30-х роках ХХ ст. на Поділлі.

Для реалізації цієї мети окреслено завдання:

– з'ясувати стан наукового вивчення проблеми, здійснити джерелознавчий аналіз теми;

– визначити теоретичні засади державної політики щодо інтелігенції та трансформації її впродовж досліджуваного періоду;

– проаналізувати процес формування більшовицькою владою нової інтелігенції, її спроможності до творчої праці в умовах формування тоталітарної системи та використання досвіду «старої» інтелігенції;

– дослідити особливості національно-культурних ініціатив інтелігенції, їх вплив на підвищення культурного рівня населення регіону та визначити її роль і місце в радянській культурі 20-30-х років;

– розглянути наслідки політичних репресій 20-30-х рр.. ХХ ст. проти культурно-освітньої та наукової інтелігенції Поділля.

Об'єктом дослідження є національно-культурне життя Поділля і місце в ньому культурно-освітньої, наукової інтелігенції як важливої складової інтелектуального потенціалу українського радянського суспільства 1920 - 1930-х рр.

Предмет дослідження складають механізми взаємин культурно-освітньої і наукової інтелігенції з регіональною владою.

Хронологічні рамки дослідження. Нижньою межею періоду, що вивчається, є листопад 1920-го року, коли на Поділлі остаточно встановилася радянська влада. За верхню - прийнято кінець 1930-х рр., коли політичні репресії проти інтелігенції досягли своєї вершини і стали ознакою тоталітарного режиму. інтелігенція репресія тоталітарний поділля

Географічні межі дослідження охоплюють територію Подільської губернії, з 1925 року з ліквідацією повітів та волостей межі відповідних округів, а з 1932 р. - Вінницької області, яку в 1937 р. було поділено на Вінницьку та Кам'янець-Подільську області.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в історіографії на основі введення до наукового обігу значного масиву архівних матеріалів та систематизації опублікованих документів проаналізовано і узагальнено на регіональному рівні форми і методи взаємних стосунків влади із культурно-освітньою та науковою інтелігенцією. У дисертації розкрита роль регіональної інтелігенції у соціальних, політичних і культурних процесах 20-30-х років ХХ ст., складена хронологія культурно-освітніх і наукових подій, які відбулися на Поділлі. У той же час, охарактеризовані об'єктивні та суб'єктивні чинники, які впливали на державну політику щодо інтелігенції регіонального рівня, на її формування в контексті нових суспільних реалій, узагальнені наслідки політичних репресій щодо регіональної культурно-освітньої і наукової еліти.

Практичне значення результатів дослідження зумовлене потребами сучасного суспільно-політичного, інтелектуального розвитку українського суспільства. Воно полягає у тому, що робота дозволяє більш глибоко і всебічно виявити роль регіональної інтелігенції, з'ясувати мету, завдання, історичний сенс інтелігенції. Результати роботи можуть застосовуватися у науковій (для поглиблення досліджень з історії інтелігенції, історії більшовизму), навчально-методичній (для підготовки спецкурсів з інтелігентознавства, з історії Поділля, української культури), краєзнавчій роботі.

Особистий внесок здобувача. Висновки і узагальнення дисертації, винесені за захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на міжнародних: «Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків» (Кам'янець-Подільський, 14-15 травня 2005 р.), «Вища школа у контексті Болонського процесу» (Полтава, 18-21 листопада 2008 р.)., «Національна інтелігенція в історії та культурі України» (Вінниця, 23-24 жовтня 2008 р.), «Культурне різноманіття: від минулого до майбутнього» - другий російський культурологічний конгрес з міжнародною участю (Санкт-Петербург, 25-29 листопада 2008 р.), «Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі» (Кам'янець-Подільський, 25-26 жовтня 2007 р.), «Бібліотека вищого навчального закладу - центр науково-інформаційного забезпечення підготовки національних кадрів» (Кам'янець-Подільський, 19-21 вересня 2007 р.), а також на всеукраїнських та регіональних конференціях: ІІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Творча спадщина М. Леонтовича в сучасній та світовій культурі і освіті” (до 130-річчя від дня народження) (Кам'янець-Подільський, 2008 р.), науково-краєзнавчій конференції, присвяченій 85-річчю утворення Кам'янець-Подільського району (Кам'янець-Подільський, 5 березня 2008 р.), “Дунаєвеччина в контексті історії України” (Дунаївці, 18 вересня 2008 р.), на звітних конференціях викладачів, докторантів та аспірантів Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка за 2007, 2008 і 2009 роки.

Публікації. За темою дослідження здійснено 17 наукових публікацій, з них 9 - у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел та літератури (803 найменування), 22 додатків. Основна частина дисертації - 171 сторінка (8,6 авторських аркуші). Загальний обсяг роботи - 296 сторінок (14,9 авторських аркуші).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, хронологічні та територіальні межі, сформульовано мету і завдання дисертації, розкрито наукову новизну і практичне значення, викладено інформацію про апробацію одержаних результатів та здійснені публікації.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база та теоретико-методологічні засади дослідження», який складається із трьох взаємопов'язаних підрозділів, проаналізовано стан наукової розробки теми, джерельну базу дисертації, обґрунтовано методи дослідження.

У першому підрозділі “Історіографія проблеми” з'ясовано стан вивчення теми, здійснено аналіз наукової літератури.

Дослідження окремих аспектів проблеми умовно можна поділити на три періоди: перший - 20-30-ті рр., другий - 50-80-ті рр., третій - від початку 90-х рр. Публікації першого етапу - це, здебільшого, статті керівників державних і політичних структур, керівників НКО, зокрема М. Скрипника, Я. Ряппо, Г. Гринька, В. ЗатонськогоСкрипник М. До теорії боротьби двох культур / М. Скрипник. -- Харків: Держвидав України, 1928. -- 71с.; Ряппо Я.П. Народна освіта на Україні за десять років революції / Я. П. Ряппо. - Харків: Державне видавництво України, 1927. - 125 с.; Гринько Г. Хозяйственные основы советского культурного строительства / Г. Гринько. - Харьков: Б. м., 1921; Затонский В. П. Национальная проблема на Украине / В. П. Затонский. - Харьков, 1926. - 104 с., у яких вони викладали своє бачення місця інтелігенції в культурних і суспільно-політичних процесах в Україні.

З 1950 до 1980-х років у історичних працях домінувала тематика, присвячена безпосередньому внеску комуністичної партії та її керівників у розвиток сфери духовності Гутянський С. К. Здійснення ленінських принципів народної освіти на Україні / С. К. Гутянський. - К.: Вид-во АН УРСР, 1960. - 108 с.; Маланчук В. Ю. Ленін і розвиток національного питання на Україні. / В. Ю. Маланчук // Український історичний журнал. - 1969. - №4. - С. 3 - 16.. Наприкінці 1980-х рр. науковці намагаються відійти від попередньої заідеологізованості та схематизму. З'являються публікації В. Даниленка, О. Ткачової, Я. Дашкевича. У них в основному акцентується увага на формуванні радянської інтелігенції, її ролі в соціально-економічних перетвореннях Даниленко В. М. Рабочий класс и культурная революция на Украине / В.М. Даниленко. - К. : Наукова думка, 1986. - 213 с.; Дашкевич Я.Р. Українізація: Причини і наслідки / Я. Р. Дашкевич // Слово і час. - 1990. - №8. - С. 55 - 64; Ткачова Л.I. Деякі питання формування радянської інтелігенції (20-ті - початок 30-х. років) / Л. І. Ткачова // Український історичний журнал. - 1981. - №2. -С.69-78..

У добу незалежності України історіографія поповнилася низкою праць про різні аспекти діяльності культурно-освітньої і наукової інтелігенції в умовах тоталітарного режиму. Г. Костюк, В. Касьянов, В. Даниленко, С. Кульчицький цілком справедливо вважають, що заходи, спрямовані на упокорення інтелігенції, уніфікацію творчого процесу стали ключовими у ствердженні тоталітарної свідомості Костюк Г. Сталінізм в Україні : (ґенеза і наслідки) : дослідж. і спостереження сучасника / Г. Костюк. - К.: Смолоскип, 1995. - 508 с.: портр. - Бібліогр.; Даниленко В. М. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки / В. М. Даниленко, Г. В. Касьянов, С. В. Кульчицький. - К.: Либідь, 1991. - 342 с.. Детальна аргументація позиції інтелігенції міститься у фундаментальній тритомній монографії, виданій за участю С. Білоконя, А. Буравченка та ін. Нариси історії української інтелігенції (перша половина XX ст.): У 3 кн. / [відп. ред. Ю. О. Курносов; авт.: С. І. Білокінь, О. Д. Бойко, Г. С. Брега та ін.] - К.: Ін-т історії України НАН України, 1994.

Окремі аспекти взаємин культурно-освітньої і наукової інтелігенції Поділля з владою у 1920 - 1930-х рр. вивчають учені, які працюють на теренах регіону в сучасний період. Зокрема, вивчено причини та хід репресій науково-краєзнавчої інтелігенції Правобережної України, вплив її представників на поширення краєзнавчого руху в Україні Прокопчук В. С. Історичне краєзнавство Правобережної України 30-х років ХХ - поч. ХХІ ст.: від репресій, занепаду - до відродження, розквіту / В. С. Прокопчук. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2005. - 600 с., розгортання краєзнавчого життя регіону Савчук В. О. Кам'янець-Подільський як центр науково-краєзнавчого руху Поділля першої половини 20-х років ХХ ст.: проблеми формування та діяльності / В. О. Савчук // Освіта, наука, культуру на Поділлі. Зб. наук. праць. - Кам'янець - Подільський: Оіюм, 2007. - Т. 9 - С. 279 - 292.. З повсякденним життям людей розумової праці у своїх роботах знайомить О. Коляструк, зі становищем освітньої інтелігенції - В. Нестеренко Коляструк О. А. Реалії повсякдення науково-освітньої інтелігенції Поділля в 20-х рр. ХХ ст. / О. А. Коляструк // Освіта, наука, культура на Поділлі. Зб. наук. праць. -- Кам'янець - Подільський: Оіюм, 2009. - Т. 9. - С. 265 - 275; Нестеренко В. А. Українське вчительство Поділля в 1920 - 1930-ті роки:суспільно-політичний портрет / В. А. Нестеренко // Освіта, наука, культуру на Поділлі. Зб. наук. праць. - Кам'янець - Подільський: Оіюм, 2003. - Т. 3. - С. 155 - 165..

У 1990-х роках посилюється інтерес до вивчення української історії 20-30-х років ХХ ст. і з боку зарубіжних істориків. Дослідження питань, пов'язаних з взаєминами інтелігенції і влади є невід'ємними складовими праць із історії 20-х років ХХ ст. таких авторів, як Н.Верт, М.Маля, Ш.Фіцпатрік Верт Н. Террор и безпорядок. Сталинизм как система / Н. Верт; [ пер. с фр. А. И, Пигалева]. - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН); Фонд Первого Президента Б, Н, Ельцина, 2010. - 447 с. - (История сталинизма); Маля М.Радянська історія соціалізму в Росії. Пер. з англ. / М.Маля. - К.: Мегатайп, 2000. - 608 с.; Фицпатрик Ш. Классы и проблемы классовой принадлежности в Советской России 20-х гг. / Ш. Фицпатрик // Вопросы истории. - 1990. - №8. - с. 16 - 31..

Отже, аналіз української та зарубіжної історіографії показує, що досі немає цілісного дослідження, присвяченого взаєминам культурно-освітньої і наукової інтелігенції Поділля з владою у 1920 - 1930-х рр.

У підрозділі 1.2. «Джерелознавчий аналіз» проаналізовано джерельну базу дослідження, яка складається з неопублікованих і опублікованих джерел.

Першу групу джерел становлять неопубліковані матеріали, передусім документи 43 фондів українських архівів: Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Державних архівів Вінницької та Хмельницької областей. Так, у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України найбільш детально проаналізовано матеріали фонду 166 («Народний комісаріат освіти УРСР»), який містить документи і статистичні відомості про стан народної, професійно-технічної та спеціально-наукової освіти і підготовку її працівників, про організацію місцевих органів у справах друку, роботу наукових, театральних, політосвітніх установ, літературних організацій.

Серед архівних джерел Центрального державного архіву громадських об'єднань України варто відзначити документи фонду “Центральний комітет Комуністичної партії України” (Ф. 1). Серед них найбільш важливими є стенографічні звіти нарад і засідань ЦК КП(б)У, телеграми, листи, директиви, довідки та інші документи, які безпосередньо чи опосередковано торкаються досліджуваної проблеми. У процесі підготовки праці детально проаналізовано матеріали державних архівів Вінницької та Хмельницької областей. У них найбільш інформативними є фонди Р-925 (Подільський губвиконком), Р-2700 (Виконавчий комітет Вінницької обласної Ради депутатів трудящих), Р-254 (Подільська губернська інспектура народної освіти), Р-302 (Кам'янець-Подільський педагогічний інститут). Вони зберігають вартісні матеріали, які показують роль і місце інтелігенції в процесах соціально-економічного і культурного розвитку регіону, розкривають позицію місцевих органів влади до людей розумової праці, висвітлюють методи підготовки нової інтелігенції.

Окрему групу джерел складають опубліковані збірники документів. Так, у 1999 р. вийшов друком збірник документів за редакцією П.Бачинського «Документи трагічної історії України». Найбільш концептуальні постанови вищих партійних органів з питань літератури та мистецтва зібрані у московському виданні «Власть и художественная интеллигенция. Документы ЦК РКП(б) - ВКП(б), ВЧК - ОГПУ - НКВД о культурной политике. 1917 - 1953» Документи трагічної історії України ( 1917 - 1927 рр. ) / [ред. П. П. Бачинський]. - К., 1999. - 640 с.; Власть и художественная интеллигенция. Документы ЦК РКП(б) - ВКП(б), ВЧК - ОГПУ - НКВД о культурной политике. 1917 - 1953 / [cост. А. Артизов, О. Наумов: ред. А. Яковлев] М.: МФД, 2002. - 872 с. - (Россия. ХХ век. Документы.).

Важливим джерелом вивчення проблем взаємин культурно-освітньої і наукової інтелігенції Поділля із владою є спогади сучасників тих подій, зокрема відомого публіциста, історика С. Підгайного, вчителів М. Матвійчука, О. Трачука Підгайний С. Українська інтелігенція на Соловках ; недостріляні / С. Підгайний; [авт. передм. : О. Коновал]. - К. : Києво-Могил. акад., 2008. - 326 с.; Спогади В. Матвійчука / [із особистого фонду В. С. Прокопчука]. - Зошити 4-6; Трачук О. М. Винним себе не визнав: спогади про 1937 - 1940 рр. / О. М. Ткачук / [літ. запис., передм., післямова Б.А.Буяльського; вступ, підгот. 3-го вид. імен. покажч. М. С. Шлеймович]. - 3-є вид, випр. і доп. - Вінниця, 2008. - 175 с..

Цінні відомості для вивчення вказаної проблеми містять газети та журнали. Нами використано 21 періодичне видання 1920 - 1930-х рр. Найбільшу цікавість становить газета «Червоний кордон», яка була органом окружного партійного комітету комуністичної партії України і окружного виконавчого комітету Кам'янеччини, тому її матеріали розкривають офіційні погляди влади на ті чи ті проблеми.

Отже, опрацьована джерельна база цілком достатня для розв'язання поставлених завдань і досягнення сформульованої мети.

У підрозділі 1.3. «Теоретико-методологічні засади дослідження» проаналізовано методи та методику дисертаційного дослідження.

За основу наукового пошуку взяті принципи науковості, історизму, об'єктивності, системності. Ми дотримувалися також комплексного підходу до вивчення суспільних явищ історичного процесу. Насамперед застосовували загальнонаукові методи: історичний та логічний. Історичний метод дозволив розкрити суспільно-історичні реалії, у яких працювала культурно-освітня і наукова інтелігенція. Логічний метод сприяв виявленню внутрішніх комунікацій політики владних структур, що спричиняли напруженість, конфлікт та репресії. Нами використані також міждисциплінарні методи. Застосування структурно-системного підходу при вивченні внеску культурно-освітньої та наукової інтелігенції дало можливість розглянути його як єдине ціле з усіма специфічними ознаками. За допомогою методів статистики вивчалась динаміка змін чисельного складу культурно-освітньої та наукової інтелігенції, соціально-побутового та матеріально-технічного забезпечення нею процесу культурного будівництва. Застосування соціологічного методу зумовило необхідність аналізу соціально-політичних реалій, у яких працювала інтелігенція Поділля в умовах прикордонної смуги. Дослідити внутрішню сутність проблем дало можливість застосування методів соціальної психології, що дозволило побачити потужний і впливовий ідеологічний вплив на життя і творчість культурно-освітньої та наукової інтелігенції.

У другому розділі «Політика органів влади щодо радянізації інтелігенції Поділля у 20-х рр. ХХ ст. в умовах здійснення українізації», що складається із трьох підрозділів, проаналізовано роботу влади Поділля щодо виховання нової, діяльність культурно-освітньої та наукової інтелігенції та пріоритети державної політики щодо неї.

У підрозділі 2.1. «Діяльність владних структур Поділля з формування інтелігенції нового типу в контексті економічних, соціально-політичних реалій» проаналізовано політику органів влади щодо культурно-освітньої та наукової інтелігенції регіону.

Першим кроком у підготовці кадрів радянської інтелектуальної еліти стало створення на базі вищих навчальних закладів факультетів винятково для робітників і селян - робітфаків. Поряд з цим відбувалась пролетаризація вищої школи. Для посилення своїх позицій у сільській місцевості Подільський губком КП(б)У ще у листопаді 1922 р. направив туди вчителів - членів партії. З 1923 р. для забезпечення установ освіти політично підготовленими кадрами діяла низка політичних курсів.

Для координації діяльності культурно-освітніх організацій при НКО було утворено Головний політико-освітній комітет. Культурно-освітню роботу вели працівники селянських хат, хат-читалень, бібліотек, робітничих клубів, театрів, музичних та мистецьких організацій. З перших років радянської влади в регіоні їх діяльність була суворо регламентована.

У підрозділі 2.2. «Ініціативи культурно-освітньої та наукової інтелігенції регіону в умовах здійснення політики українізації» проаналізовано діяльність інтелігенції із розбудови науки та культури.

У вересні 1921 р. розпочав роботу Кам'янець-Подільський комітет охорони пам'яток старовини, мистецтва і природи, у 1922 р. при інституті народної освіти була створена науково-дослідна кафедра дослідження історії та економіки Поділля, у 1925 р. у м. Кам'янці-Подільському створено наукове товариство при ВУАН. У Вінниці науково-дослідницька робота розпочалася з появою Кабінету виучування Поділля, заснованого В. Отамановським у 1924 р. при філії Всенародної бібліотеки ВУАН. Активною була участь інтелігенції у краєзнавчому русі, про що засвідчує діяльність низки краєзнавчих організацій у містах Тульчин, Вінниця, Кам'янець-Подільський.

Послідовною була праця інтелігенції у сфері розвитку культури. У травні 1924 р. в Кам'янці-Подільському утворена місцева філія Спілки селянських письменників «Плуг», а восени 1926 р. - літературне угрупування «Молодняк». У 1922 р. були відкриті філії музичного товариства імені М. Леонтовича у містах регіону. З початку 1920-х рр. на Поділлі організовуються пересувні театральні трупи, які ставили спеціальні агітаційні спектаклі для селян. У репертуарах театрів упродовж усіх 20-х років чільне місце займали твори українських класиків.

Важливим напрямком діяльності інтелігенції був розвиток культури у рамках політосвітньої роботи, яка проводилася переважно в селянських будинках і хатах-читальнях.

У підрозділі 2.3. «Форми і методи політичного впливу на культурно-освітню і наукову інтелігенцію» розглянуто засоби, за допомогою яких влада завойовувала на свій бік інтелігенцію і проаналізовано методи боротьби з інакодумцями.

На початку 1920-х років керівництво країни своїм основним завданням у роботі з інтелігенцією вбачало вжиття таких заходів, які б пригальмували негативне ставлення переважної частини «старої» інтелігенції до політики нової влади і намагання її «радянізувати». Незгодних за списками, підготовленими ДПУ, висилали за кордон. Так, у 1922 р. за кордон потрапило 200 представників науково-педагогічної та просвітницької інтелігенції. Дот подібних списків потрапило і шестеро подолян.

Щоб підтримати відповідну політичну напругу в середовищі інтелігенції владні органи час від часу розкривали «змови», «підпільні контрреволюційні організації», у яких брала участь інтелігенція. З початку 1920-х рр. стали традиційними «соціальні чистки», влада запровадила також цензуру видовищ. У 1923 р. для здійснення політики контролю за цією галуззю був утворений Головний репертуарний комітет. Для того, щоб схилити професуру до послуху впроваджувалася посада політичного комісара в кожному вищому навчальному закладі. У 1924 р. повністю припинилася діяльність «Просвіт».

З кінця 1920-х років постійним явищем стає проведення сфальсифікованих судових процесів над «ворогами народу». Класичним прикладом тиску на інтелігенцію, зокрема Подільську, стала справа “СВУ”. В її рамках у 1929 р. розпочалися арешти викладачів подільських вишів.

У третьому розділі «Інтелігенція Поділля під владним пресом в період модернізації народного господарства та «соціалістичного наступу» у 30-х рр.», який складається із трьох підрозділів, вивчено діяльність культурно-освітньої та наукової інтелігенції Поділля в умовах впровадження культурної революції та вплив на інтелігенцію репресивних заходів влади.

У підрозділі 3.1. «Учительська та науково-освітня інтелігенція в умовах ідеологізації та відходу політичного керівництва від процесу українізації» показано, що форми та методи тиску на культурно-освітню і наукову інтелігенцію чітко викристалізувалися на середину 1930-х років.

ЦК КП(б)У для посилення контролю над вищою школою у 1930 р. уніфіковує структуру вузівських парторганізацій. В усіх вишах створюється спільне вузівське партбюро або партком, на факультетах - партосередки, в академічних групах, за наявності трьох і більше членів партії - партгрупи. Із 1931-1932 н. р. стає обов'язковим вивчення викладачами і студентами дисциплін марксистсько-ленінського циклу. З 1938 р. розпочинається процес русифікації середньої спеціальної та вищої освіти Поділля та України.

Формування радянської інтелігенції проходило в умовах постійної матеріальної скрути. Учителі окрім своєї основної роботи змушені були виконувати низку додаткових обов'язків: налагоджувати роботу піонерських організацій, брати участь у хлібозаготівлях, працювати над освітою дорослих тощо. Це призводило до прогалин у знаннях учнів і, щоб це приховати керівництво та вчителі шкіл подекуди свідомо завищували показники успішності.

У підрозділі 3.2. «Діяльність творчої еліти Поділля в період тоталітаризації культурної сфери суспільного життя» проаналізовано процес встановлення державного контролю над культурним життям.

Уніфікація творчих підходів призвела до створення таких організацій, як асоціації пролетарських письменників та їх філій в регіонах, асоціації пролетарських музик, асоціації пролетарських художників тощо. Ідеологічний і політичний контроль державних і політичних структур охоплював усі сфери культури і набував тотального характеру.

Водночас влада ініціює створення таких навчальних закладів, які б виконували її політичні завдання. Зокрема, у с. Водичка на Проскурівщині був відкритий колгоспний університет мистецтв. Для централізації театрального життя в 1930 р. у Вінниці організований театральний комбінат. Набули поширення колгоспні театри.

У підрозділі 3.3. «Політичні репресії в контексті політики приборкання культурно-освітньої та наукової інтелігенції Поділля у 30-х роках» проаналізовано особливості процесу репресій у регіоні. На Поділлі вони мали свою специфіку. По-перше, у всіх гучних процесах, що торкалися Поділля, фігурантами виступала інтелігенція. По-друге, Поділля було прикордонною територією, репресії тут здійснювалися судовими та позасудовими органами, які постійно вимагали збільшення встановлених лімітів. По-третє, Поділля було останньою територією УНР, і тут осіла значна кількість національно-культурної інтелігенції.

У ставленні владних і політичних структур у 30-х роках до культурно-освітньої та наукової інтелігенції можна виділити такі етапи. Перший - з 1931 - до середини 1934 р., коли йшла активна боротьба з виявами «українського буржуазного націоналізму». З початком 30-х років переслідування інакодумства набуло системного усвідомленого характеру. В гонитві за «ворожими організаціями» фабрикуються справи «УНЦ», «УВО», «ПОВ».

З другої половини 1934 р. і до середини 1937 р. тривав другий етап впродовж якого владні структури закривали освітні заклади, припиняли випуск газет національних меншин.

Третій етап розпочинається восени 1937 р. атакою на «буржуазних націоналістів» і завершився у 1938 році масовими репресіями.

У результаті проведеного наукового дослідження автор виносить на захист такі висновки і положення:

1. Досі комплексного дослідження проблем взаємин культурно-освітньої і наукової інтелігенції з владою у 1920 - 1930-х роках на прикладі Поділля не проведено. Ця тема знайшла лише часткове й побіжне віддзеркалення. Водночас наявна джерельна база дозволяє здійснити узагальнюючий аналіз цієї проблеми на прикладі конкретного регіону.

2. Більшовики виробили систему тиску на інтелігенцію, до якої входили ревтрибунали, надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією, комісії з перевірки та здійснення політичних чисток, комісії з надзвичайного стану. Системні заходи щодо упокорення інтелігенції включали в себе перевиховання, ізоляцію реальних і потенційних опонентів, уніфікацію художніх підходів, формування спеціальних державних органів політичного контролю та керівництва культурою, освітою, наукою, контроль за професійною та громадською діяльністю інтелігенції, диференціацію інтелігенції на основі зміни соціального походження, ідеологічний вплив через пресу, профспілки, викладання суспільних наук у системі освіти; масове втягування інтелігенції в ідеологічну роботу через різноманітні кампанії, створення єдиних творчих, професійних спілок як місць ідеологічного впливу на населення, фізичне усунення з політичного, культурно-освітнього життя регіонів неугодних владі представників інтелігенції.

Для упокорення неугодних, демонстрації власної сили владні структури з кінця 20-х рр. активно використовували публічні судові процеси, особливо у справах «Українського національного центру», «Спілки визволення України» тощо. Якщо на першому етапі політичні процеси, підготовлені спеціальними органами, мали на меті обґрунтувати потребу усунення інтелігенції з усіх сфер, то на завершальному етапі влада вдавалася до масових операцій, які, практично, проходили безупинно. Особливістю політичних репресій на Поділлі було те, що влада намагалася помститися сільському вчительству, науковцям ВНЗ за підтримку національно-культурної ідеї доби УНР, за неприйняття заходів форсованої колективізації, звинувачуючи інтелігенцію в багатьох недоліках, прогалинах в економічному і соціальному житті регіону: хронічному безробітті, контрабанді, політичному бандитизмі, появі волинок та бунтів на ниві колективізації. Про це засвідчують безпідставні кримінальні справи проти В. Отамановського, В. Гериновича, В. Храневича, І. Зборовського, Ю. Філя, І. Любарського, Н. Гаморака та ін.

3. Інтелігенція регіону була умовно поділена більшовиками на «стару» і «нову». Влада таврувала «стару» інтелігенцію як носіїв буржуазної ідеології, а робітничо-селянську інтелігенцію виховувала вже на інших пріоритетах. Для виховання нової інтелігенції в максимально стислі терміни створювалися спеціальні навчальні заклади - робфаки; крім того, існували способи висунення «потрібних» людей на посади, обминаючи навчальні заклади. Такі «швидкі методи» негативно позначалися на якості нових кадрів. У зв'язку з постійним кадровим дефіцитом у галузі освіти, науки та культури, влада вживала заходи до «радянізації» наукових установ, культурно-освітніх закладів, громадських організацій, творчих об'єднань.

4. У 1920-х роках відбулася активізація культурного життя, виникла низка об'єднань, ініціатором створення та учасником яких виступила освітня, наукова та культурна інтелігенція, а саме «Музичне товариство імені М.Леонтовича», «Плуг», Кам'янець-Подільський комітет охорони пам'яток старовини, мистецтва і природи, науково-дослідна кафедра дослідження історії та економіки Поділля, кабінет вивчення Поділля, мережа краєзнавчих організацій тощо. Одночасно інтелігенція регіону брала участь у організаціях, ініційованих державою - хатах-читальнях, і сільбудах, активно реалізовувала вимоги законів про перехід до загальної початкової, семирічної освіти, забезпечувала діяльність загальноосвітніх шкіл в умовах їх політехнізації, працювала у творчих клубах, організовувала самодіяльні гуртки, популяризувала український фольклор, навчала дорослих. Саме завдяки діяльності культурно-освітньої та наукової інтелігенції на Поділлі відбулися значні позитивні перетворення в освіті, культурі і науці.

На кінець 20-х - початок 30-х рр. змінився характер роботи інтелігенції. Відійшло на задній план просвітительство, акценти робилися на виконанні політичних завдань засобами освіти, культури і мистецтва. Все це відбувалося на фоні відходу влади від здійснення політики українізації. Замість національно-культурних пріоритетів влада запровадила принцип «соцреалізму». Кіно, друковане слово, самодіяльне мистецтво, театр змальовували нові художні образи. Влада і інтелігенція в цьому процесі помінялися місцями: влада продукувала нові суспільні орієнтири, а представники інтелектуальної еліти їх проводили в народ.

Відбулася уніфікація творчих організацій і об'єднань. Були створені централізовані творчі спілки, діяльність яких велася з урахуванням політичної доцільності. Таке обмеження призвело до згортання діяльності громадських організацій Поділля. Зокрема, влада ліквідувала «Просвіти», припинила діяльність низки краєзнавчих організацій, філій товариства імені М. Леонтовича.

5. Політика партійно-державного керівництва щодо обмежень інтелектуальної свободи інтелігенції, контролю над її діяльністю, здійснення масових політичних репресій, особливо кінця 30-х рр., завдали непоправної шкоди освіті, культурі, науці регіону, позбавили її можливостей реалізувати творчі потенції, використати свої знання на практиці, застосувати талант і досвід багатьох видатних учених, митців, педагогів. Водночас така політика зумовила формування конформістських настроїв у середовищі окремої частини вчителів, викладачів, науковців, аматорів сцени, готових заради власного добробуту забути про високе покликання інтелігенції.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Посвістак О. А. Культурно-освітня і наукова інтелігенція Поділля та влада на початку 20-х рр. ХХ ст.: зародження політичного конфлікту / О. А. Посвістак // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Історичні науки. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2006. Т. 16. С. 254 - 262.

2. Посвістак О. А. Соціально-правовий стан освітньої інтелігенції Поділля в 20-х рр. ХХ ст. / О. А Посвістак. // Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2006. Т. 7. С. 278 - 286.

3. Посвістак О. А. Репресії проти культурно-освітньої і наукової інтелігенції Поділля на початку 20-х років ХХ ст. / О. А. Посвістак // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: [зб. статей]. К.: Інститут історії України НАН України, 2007. Випуск 34. 2007. С. 23 - 34.

4. Посвістак О. А. Деякі проблеми співвідношення політичної та професійної підготовки культурно-освітньої і наукової інтелігенції Поділля у 20-х рр. ХХ ст. у контексті тиску владних структур на суспільство / О. А. Посвістак // Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2007. Т. 9. С. 88 - 96.

5. Посвістак О. А. Газета «Червоний кордон» про ставлення радянського режиму до наукової і культурно-освітньої інтелігенції Кам'янеччини у 20-30-х рр ХХ ст. / О. А Посвістак. // Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2007. Т. 10. С. 359 - 364.

6. Посвістак О. А. Офіційна політика радянської влади щодо театрального мистецтва та театральної інтелігенції Поділля в 1920 - 1930 рр. / О. А. Посвістак // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Вінниця, 2008. Вип. XIV. С. 214 - 220.

7. Посвістак О. А. Культурно-освітня і наукова інтелігенція Поділля в 20 - 30-х роках ХХ ст. у матеріалах Центрального державного архіву громадських об'єднань України м. Києва / О. А. Посвістак // Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2008. Т. 12. С. 397 - 405.

8. Посвістак О. А. Витоки і першопричини репресивної політики щодо культурно-освітньої і наукової інтелігенції Поділля в кінці 20-х - 30-х роках ХХ ст. / О. А. Посвістак // Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2009. Т. 13. С. 437 - 443.

9. Посвістак О. А. Освітяни Поділля в 1932-1933 рр.: ставлення до політики голодомору / О. А. Посвістак // Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2010. Т. 14. С. 402 - 409.

Статті в наукових виданнях:

10. Посвістак О. А. Освітня інтелігенція Кам'янеччини в 20-х р. р. ХХ ст. / О. А. Посвістак // Кам'янець-Подільський в контексті українсько-європейських звязків: історія і сучасність. Збірник наукових праць за підсумками Другої Міжнародної науково-практичної конференції «Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських звязків” - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2005. С. 106 - 108.

11.Посвістак О. А. Товариство імені М. Леонтовича в контексті історії Поділля 20-30-х рр. ХХ ст. / О. А. Посвістак // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського державного університету. Серія педагогічна. Кам'янець-Подільський: ПП «Мошак М. І.», 2007. Вип. XIV. 2007. С. 114 - 116.

12. Посвістак О. А. Національно-культурне життя Поділля в 1920-х роках / О. А. Посвістак // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів. В 5 т. Вип. 7. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2008. Т. 1. С. 69 - 71.

13. Посвістак О. А. Вища школа у культурно-освітньому просторі Поділля у 20-х рр. ХХ ст. / О. А. Посвістак // Вища школа у контексті Болонського процесу. Збірник матеріалів міжнародної науково-методичної конференції 18 - 21 листопада 2008 р. Полтава: АСМІ, 2008. С. 165 - 169.

14. Посвистак О. А. Интеллигенция и культурное развитие Подолья в 20 - 30-х гг. ХХ в.: проблемы взаимоотношения с властью / О. А. Посвистак // Второй Российский культурологический конгресс с международным участием «Культурное многообразие: от прошлого к будущему». Санкт-Петербург: ЭЙДОС, АСТЕРИОН, 2008. С. 295.

15. Посвістак О. А. Кам'янеччина в 1920-х роках: культурно-освітній аспект / О. А. Посвістак // Кам'янеччина: історія, розвиток, перспективи: науковий збірник. Кам'янець-Подільський: ПП «Мошак М. І.», 2008. С. 127 - 138.

16. Посвістак О. А. Культурно-освітня інтелігенція Дунаєвеччини в 1930-х рр.: проблема посилення тиску та репресій / О. А. Посвістак // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. Збірник науково-краєзнавчих праць. Дунаївці: Медобори-2006, 2008. Вип.IV. С. 306-310.

17. Посвістак О. А. Культурно-освітня і наукова інтелігенція Поділля у 1920-рр. в матеріалах фонду Кам'янець-Подільського окружного комітету КП(б)У (Ф. П - 3) Державного архіву Хмельницької області / О. А. Посвістак // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів. В 5 т. Вип. 8. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2009. Т. 1. С. 66 - 68.

АНОТАЦІЯ

Посвістак О. А. Культурно-освітня і наукова інтелігенція Поділля у 20-30 рр. ХХ ст: взаємини з владою. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. - Кам'янець-Подільський, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню взаємин культурно-освітньої і наукової інтелігенції Поділля із владою у 20-30-х роках ХХ ст.

На основі аналізу архівних матеріалів, історіографії, статистичних джерел, спогадів сучасників та наукових публікацій у роботі комплексно вивчено різні аспекти взаємин інтелігенції з органами влади у регіоні. Проаналізовано ініціативи інтелектуальної еліти в умовах наростання політичного тиску. Зроблено висновок про еволюцію методів впливу влади на культурно-освітню і наукову інтелігенцію від перевиховання до встановлення жорсткого контролю і показано наслідки репресивної політики влади щодо інтелігенції Поділля.

Ключові слова: інтелігенція, влада, радянізація, Поділля, українізація, тоталітаризм, більшовизм, репресії.

Аннотация

Посвистак О. А. Культурно-образовательная и научная интеллигенция Подолии в 20-30-х годах ХХ века: взаимоотношения с властью. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Каменец-Подольский национальный университет имени Ивана Огиенко. - Каменец-Подольский, 2010.

Диссертация посвящена исследованию взаимоотношений культурно-образовательной и научной интеллигенции Подолии с властью в 20-30-х годах ХХ ст.

На основе всестороннего анализа широкого круга архивных материалов, историографии, статистических источников, воспоминаний и научных публикаций в работе сделана попытка комплексного изучения различных сторон взаимоотношений интеллигенции с органами власти в регионе. Проанализировано влияние структур власти на интеллигенцию, раскрыто инициативы интеллектуальной элиты в условиях нарастания политического давления.

В 1920-х годах состоялась активизация культурной жизни, возникли объединения, инициатором создания и в непосредственным учасником которых выступила образовательная, научная и культурная интеллигенция. Одновременно интеллигенция региона участвовала в организациях, инициированных государством, активно реализовывала требования законов о переходе к общему начальному, семилетнему образованию, обеспечивала деятельность общеобразовательных школ в условиях их политехнизации, работала в творческих клубах, организовывала самодеятельные кружки, популяризировала украинский фольклор, учила взрослых. На конец 20-х - начало 30-х гг. изменялся характер деятельности интеллигенции. Отошло на задний план просветительство, акценты делались на выполнение политических заданий средствами образования, культуры и искусства.

Интеллигенция региона была поделена на «старую» (с дореволюционным образованием) и «новую». Власть клеймила «старую» интеллигенцию как носителя буржуазной идеологии, а рабоче-крестьянская интеллигенция воспитывалась уже на других приоритетах. Ее большевики пытались лишить свободы творчества, превратить в инструмент для достижения своих политических программных видений. Поэтому конфликта между интеллигенцией и властью избежать было невозможно. Однако воспитание «новой» интеллигенции под руководством большевиков обеспечивали представители «старой».

Для воспитания новой интеллигенции в максимально сжатые сроки создавались специальные учебные заведения - рабфаки, кроме того, существовали способы выдвижения нужных людей на должности, минуя учебные заведения, в частности такой, как выдвижение из числа передовых рабочих. Такие «быстрые методы» без учета исторических традиций негативно сказывалась на качестве новых кадров, а выдвижение из числа передовых рабочих и крестьян, которые не имели должной базы для восприятия знаний, порождало негативные последствия. Члены партии и члены комсомола из числа учителей и культурно-просветительных работников не всегда имели профессиональные навыки в решении задач, поставленных властями.

Изучена система мероприятий по усмирению интеллигенции. Она включала в себя перевоспитание, изоляцию реальных и потенциальных оппонентов, унификацию художественных подходов, формирование специальных государственных органов политического контроля над культурой, образованием, наукой, дифференциацию интеллигенции на основе изменения социального происхождения, идеологическое влияние через прессу, профсоюзы, преподавание общественных наук в системе образования; массовое втягивание интеллигенции в идеологическую работу через разнообразные кампании по проведению массовых идеологических мероприятий, а также физическое устранение из политической, культурно-просветительной жизни неугодных власти представителей интеллигенции.

В работе анализируется цель публичных судебных процессов против интеллигенции. Если на первом этапе они имели целью обосновать потребность устранения интеллигенции из всех сфер, то на завершающем этапе власть прибегает к массовым операциям, которые, практически, проходили беспрерывно. Определена особенность политических репрессий на Подолии: власть мстила сельским учителям и научным работникам за поддержку национально-культурной идеи периода УНР, за непринятие мероприятий форсированной коллективизации, обвиняя интеллигенцию во многих недостатках, пробелах в экономической и социальной жизни региона: хронической безработице, контрабанде, политическом бандитизме, появлении волынок и бунтов на ниве коллективизации.

Сделан вывод об эволюции методов влияния власти на культурно-образовательную и научную интеллигенцию от перевоспитания к установлению жесткого контроля и показаны последствия репрессивной политики власти относительно культурно-образовательной и научной интеллигенции Подолии.

Ключевые слова: интеллигенция, власть, советизация, Подолье, украинизация, тоталитаризм, большевизм, репрессии.

Annotation

Posvistak O. A. Cultural, educational, and scientific intelligentsia of Podillya іn 1920s-1930s: mutual relations with power. - Manuscript.

Dissertation for obtaining the academic degree of candidate of historical sciences - specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Ivan Ohienko Kamianets-Podilsky National Nniversity. - Kamianets-Podilsky, 2010.

The dissertation is devoted to exploring mutual relations of cultural, educational, and scientific intelligentsia of Podillya with power in 1920s-1930s.

Various aspects of mutual relations of intelligentsia with authorities of the region were synthetically studied in this work basing on the analysis of the archive and statistical sources, historiography, and scientific publications. The initiatives of the intellectual elite under the conditions of the increscent political leverage were analyzed. Conclusion about the evolution of the methods of authorities' influence on cultural, educational, and scientific intelligentsia ranging from reeducation to establishing tight control was drawn.