Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Історіографія трипільської культури кінця ХХ - початку ХХІ століття: концептуальні підходи

Спеціальність 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Толочко Денис Володимирович

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі археології та музеєзнавства

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор Гладких Михайло Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка професор кафедри археології та музеєзнавства

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Капелюшний Валерій Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка завідувач кафедри етнології та краєзнавства кандидат історичних наук, Корвін-Піотровський Олексій Генріхович, Інститут археології НАН України вчений секретар

Захист відбудеться "15" березня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська 60, ауд.349).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім.М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий "11" лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко

Загальна характеристика роботи

Структура дисертації обумовлена метою, завданнями і характером дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, вісім підрозділів, висновків, 8 додатків (8 с.), списку використаних джерел та літератури (28 с., 295 найменувань). Обсяг тексту дисертації - 188 с.

Вступ. Актуальність дослідження. Наукове вивчення трипільської культури є самостійним напрямом вітчизняної історіографії, в розвитку якого можна прослідкувати певні закономірності, що обумовлені різними соціально-економічними, політичними та культурними факторами. На сучасному етапі вивчення трипільської культури спостерігається розходження процесу наукового дослідження фахових археологів і тлумачення даної археологічної культури в загальноісторичній, навчальній та публіцистичній літературі. Якщо в першій складовій частині помітний прогрес, то в другій спостерігається регрес - формування історичного міфу і профанація уявлення про трипільську культуру. Заполітизованість питання історичної інтерпретації трипільської культури призводить до спотворення загального історичного процесу і місця даного археологічного феномена в ньому.

Пропоноване дослідження висвітлює історичне підґрунтя низки складних проблем, що постали на сучасному етапі вивчення трипільської культури та покликане спростувати хибні уявлення про неї, які міцно вкоренилися в історіографії та суспільній свідомості кінця ХХ - початку ХХІ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в контексті розробки планової теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Історія формування і розвитку Української держави" (Держ. реєстр №01БФ046-01).

Об'єкт дослідження - сукупність груп історіографічних джерел, що містить інформацію про основні напрямки, тенденції, концептуальні підходи та специфіку дослідження трипільської культури кінця XХ - початку ХХІ ст.

Предметом дослідження є закономірності та особливості дослідження трипільської культури в українській історіографії кінця ХХ - початку ХХІ ст.

Стан наукової розробки теми. Дослідниками накопичено великий обсяг археологічного матеріалу та опубліковано значну кількість праць, що висвітлюють різні аспекти вивчення трипільської культури. Теоретико-методологічні засади та здобутки історіографії трипільської культури кінця ХХ - початку ХХІ ст., зазнали змін, що вплинуло на процес інтерпретації даного археологічного феномена. Це відобразилося в дисертаціях Ю. Відейко, Н. Бурдо, С. Гусєва, С. Рижова, І. Палагути та ін. В своїх дослідженнях вони зверталися до вивчення історіографії трипільської культури, бо це безцінний досвід попередніх поколінь вчених. Висновки та спостереження яких стали основою для подальших пошуків та відкриттів в даному напрямку досліджень.

Спеціальних ґрунтовних досліджень з історіографії трипільської культури не проводилося. Проте в загальних рисах історія дослідження трипільської культури викладена у монографіях та статтях, присвячених здобуткам археологів з нагоди ювілеїв. Короткий історіографічний огляд подано в праці О. Колесникова Колесников А.Г. Трипольское общество Среднего Поднепровья: Опыт социальных реконструкций в археологии / А.Г. Колесников. - К.: Наукова думка, 1993. - 152 с. . Окрім характеристики основних етапів в історії вивчення пам'яток трипільської культури, дослідник подав критичний аналіз поглядів провідних фахівців щодо рівня соціально-економічного розвитку трипільського суспільства.

На початку ХХІ ст. з'являються роботи, які висвітлюють історію дослідження трипільської культури в окремих регіонах України. У статті В. Круца міститься історія досліджень поселень трипільської культури на Тальнівщині Круц В.О. Ранок землеробського світу. Пам'ятки трипільської культури на Тальнівщині / В.О. Круц, В.В. Чабанюк, Д.К. Чорновіл. - К., 2000. - C. 22-25. .І. Заєць опублікував монографію присвячену дослідженням даної археологічної культури на Поділлі Заєць І.І. Трипільська культура на Поділлі / І.І. Заєць. - Вінниця. 2001. - 184 с. . Стаття М. Сохацького присвячена розвитку та особливостям досліджень пам'яток трипільської культури в Тернопільській області Сохацький М.П. З історії археологічних досліджень трипільської культури в Тернопільській області / М.П. Сохацький // Археологія. - 2006. - № 2. - С. 3-12. . З метою узагальнення результатів археологічних досліджень на території Уманщини, вийшла стаття О. Дудника, в якій загальне висвітлення отримала також історія вивчення трипільської культури Дудник О.В. Археологічні старожитності Уманщини / О.В. Дудник // Вісник Дніпропетровського університету. Історія та археологія. - Дніпропетровськ: ДНУ 2002. - Вип. 10. - С. 226-231. . Вийшла окрема праця М. Відейко, присвячена історії вивчення трипільських поселень-гігантів Відейко М.Ю. Трипільські протоміста. Історія досліджень / М.Ю. Відейко. - К.: Академперіодика, 2002. - 140 с. . В статті Н. Бурдо, приуроченій 110-річному ювілею дослідження трипільської культури, подано огляд головних досягнень та охарактеризовано основні етапи розвитку трипіллєзнавчих студій до сучасного періоду включно Бурдо Н.Б. Трипільська культура - 110 років дослідження / Н.Б. Бурдо // Археологія. - 2005. - № 4. - С. 10-24. . У працях зібрано значний фактичний матеріал, подано короткі відомості про історіографію трипільської культури кінця ХХ - початку ХХІ ст., але головна увага приділяється польовим дослідженням радянського періоду. Поза увагою дослідників залишався цілісний процес розвитку знання про трипільську культуру. Зокрема, не враховувалися впливи методологічних засад та концептуальних підходів, що змінювалися впродовж розвитку вітчизняної історичної науки.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі критичного ставлення до історіографічної спадщини, проаналізувати загальні закономірності, концептуальні підходи та здобутки дослідників трипільської культури кінця ХХ - початку ХХІ ст. Для реалізації цієї мети поставлені наступні завдання:

· визначити рівень вивчення теми в історіографії та репрезентативність джерельної бази;

· визначити основні етапи та періоди розвитку трипіллєзнавчих студій, встановити перелік дослідників, що займаються вивченням трипільської проблематики протягом 90-х рр. ХХ - на початку ХХІ ст.;

· встановити коло зовнішніх та внутрішніх факторів, проаналізувати особливості розвитку вітчизняної історичної науки, що впливають на інтерпретацію трипільської культури;

· визначити причини появи суперечливих точок зору щодо інтерпретації трипільської культури;

· дослідити проблеми вивчення трипільської культури як археологічного феномена;

· з'ясувати специфіку висвітлення трипільської культури в контексті давньої історії України за узагальнюючими працями;

· проаналізувати тенденції висвітлення трипільської культури в навчальній літературі;

· з'ясувати причини появи та рівень адекватності відображеної у публіцистичних працях інформації про трипільську культуру.

Хронологічні рамки дисертації визначаються 90-ми роками ХХ - початком ХХІ ст. Нижня хронологічна межа обумовлена початком наукових досліджень в умовах незалежної України. Верхня хронологічна межа є умовна та пов'язана із сучасними історіографічними процесами.

Географічні межі дослідження визначено територією сучасної України, в межах якої працюють вітчизняні дослідники.

Методологічну основу дослідження складають такі загальнонаукові методи: аналізу, синтезу та системний підхід. Системний підхід полягає у комплексному дослідженні теоретичних розробок та сучасних концептуальних положень історичної науки, археології, історіографії та джерелознавства. Цей підхід дозволяє виявити вплив теоретичних, методологічних та організаційних засад на розвиток знань. При вирішенні поставлених у дисертації завдань використовувалися спеціальні методи та принципи наукового аналізу: структурно-генетичний, а також метод статистичних підрахунків, що дозволяє простежити на хронологічних зрізах тенденції розвитку знань та особливості їх представлення в наукових працях. Крім того, застосовувалися спеціально-історичні методи: хронологічний, діахронний, синхронний, що відповідає сучасним тенденціям у розвитку історичної науки.

Джерельна база. Дисертація написана на основі аналізу наукових досліджень, створених в хронологічних межах 90-х рр. ХХ - початку ХХІ ст. При аналізі дослідницьких текстів особлива увага зверталася на погляди автора, враховуючи соціально-культурні умови в яких він працює та його ставлення до домінуючих концепцій в історіографії. Це дозволило визначити основні елементи теоретичної конструкції, з яких складається інтерпретація трипільської культури. Умовно за видовим принципом класифікації було виділено наступні групи джерел:

· Перша група - це наукові праці, які присвячені теоретико-методологічним питанням археології. Її виділення викликано необхідністю визначення специфіки реконструкції давніх суспільств за археологічними, етнографічними та іншими джерелами;

· Друга група - спеціальні праці присвячені дослідженню трипільської культури, а саме: монографії, дисертації, статті, матеріали конференцій. Особливість цієї групи джерел полягає у відображенні специфіки розвитку знання про трипільську культуру як окремого напрямку археологічних досліджень і складової національної історичної науки;

· Третя група - конкретно-історичні праці узагальнюючого характеру, в яких трипільська культура розглядається на тлі загальноісторичних процесів. Її цінність в тому, що окрім аналізу ідей та узагальнення знань, академічні видання відстоюють традиційні погляди на даний археологічний феномен;

· Четверта група - рецензії та праці бібліографічно-оглядового характеру, що присвячені творчості та теоретичним поглядам провідних дослідників трипільської культури. Їх аналіз дає можливість розкрити основні ідеї, методологію досліджень та особливості історіографічного процесу;

· П'ята група - підручники, навчальні посібники та курси лекцій. Навчальна література є важливим для нашого дослідження джерелом, оскільки відбиває рівень знань і сферу їх поширення в суспільстві на час її створення;

· Шоста група - науково-популярна література. Її аналіз дозволяє визначити сучасний історико-культурний фон, з позицій якого осмислюється та висвітлюється трипільська культура, а також ідеї та переконання автора.

· Сьома група - матеріали польових досліджень. Її цінність в тому, що польові щоденники, звіти та планові теми є носієм первинної інформації про культурний шар та археологічні пам'ятки, що були втрачені в результаті археологічних розкопок. Їх аналіз дозволяє визначити наявні факти, на основі яких побудована інтерпретаційна модель вченого, розкрити історичні закономірності та встановити перелік фахівців з трипільської проблематики.

Цей комплекс опублікованих та архівних джерел є достатньо репрезентативним для розв'язання поставлених у дисертації завдань і дозволяє розкрити загальні закономірності, концептуальні підходи та особливості дослідження трипільської культури кінця ХХ - початку ХХІ ст.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній вперше здійснено історіографічний аналіз досліджень трипільської культури кінця ХХ - початку ХХІ ст. В роботі викладено критичне ставлення до достовірності ряду історичних та історіографічних фактів, зокрема щодо висвітлення трипільської культури в контексті давньої історії України.

В дисертації зроблено першу спробу визначення місця трипіллєзнавчих студій в українському історіографічному процесі. Запропоновано уточнену періодизацію вивчення трипільської культури. З позиції сучасного стану наукових розробок розкрито основні напрямки, тенденції, концептуальні підходи та специфіку дослідження даного археологічного феномена.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її висновки можуть використовуватися як фактологічна та методологічна база при підготовці узагальнюючих робіт, підручників і посібників з давньої історії України, української історіографії та археології. Одержані результати можуть бути застосовані при розробці відповідних навчальних курсів на історичних та інших гуманітарних факультетах вищих навчальних закладів.

Апробація дисертації. Основні положення і результати дослідження оприлюднені на семи конференціях: VI Міжнародна науково практична конференція молодих учених "Шевченківська весна" (Київ, 2008 р.), наукова конференція "Дні науки" на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2007-2009 рр.), міжнародна науково-практична конференція "Постновітні реалії: виклики для України" (Київ, 2008 р.), "Дні науки в Києво-Могилянській академії" (Київ, 2009 р.), "Ранньоземлеробські культури Буго-Дніпровського межиріччя: проблеми дослідження" (Умань, 2009 р.) у формі наукових доповідей.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в семи наукових публікаціях, чотири з яких опубліковано у провідних наукових фахових виданнях.

Основний зміст дисертації

У першому розділі "Методологічні засади сучасної наукової української історіографії" подано історію становлення та розвитку трипіллєзнавчих студій, висвітлено вплив методологічних засад і концептуальних підходів української історіографії кінця ХХ - початку ХХІ ст. на процес інтерпретації трипільської культури.

У підрозділі 1.1 "Трипіллєзнавчі студії, як окремий напрям археологічних досліджень і складова національної історичної науки" було проаналізовано основні етапи та періоди розвитку трипіллєзнавчих студій. Більшість дослідників в історії вивчення трипільської культури виділяє підготовчий етап, що тривав з кінця ХІХ - до середини ХХ ст. В межах першого етапу можна виділити два періоди. У дореволюційний період (кінець ХІХ - початок ХХ ст.), що характеризувався накопиченням джерелознавчої бази, дослідниками були зроблені перші спроби історичної інтерпретації трипільської культури. Старожитності мальованої кераміки, були визначені як "домікенські" та віднесені до широкого кола культур Середземномор'я. Завдяки роботі В. Хвойко археологічні пам'ятки трипільської культури отримали наукове визначення. Перехідний період, що датується кінцем 20-х - першою половиною 40-х рр. ХХ ст., характеризувався подальшим накопиченням джерелознавчої бази, реорганізаційними процесами та становленням нових методологічних засад й принципів дослідження. У 20-ті рр. у більш менш сприятливих умовах над збільшенням джерелознавчої бази продовжували працювати П. Курінний, В. Козловська, С. Гамченко. Результатом їх активної діяльності були розкопки трипільських поселень майже на всій території України та публікація здобутих матеріалів у І томі "Трипільська культура на Україні” Трипільська культура на Україні. - К., 1926. - Т. 1. - 211 с. .

Подальше виділення основних етапів та періодів в історії вивчення трипільської культури має певні особливості, бо в основу своїх схем періодизації дослідники поклали різні критерії та принципи. Одні надавали перевагу зміні наукових підходів та концепцій Черныш Е.К. Энеолит Правобережной Украины и Молдавии / Е.К. Черныш // Энеолит СССР. - М., 1982. - С. 167-171. , а інші - методам аналізу джерел та рівню вивченості ареалу поширення трипільської культури Дергачов В.А. Погребальные комплексы позднего Триполья / В.А. Дергачов, И.В. Манзура. - Кишинев: Штиинца, 1991. - С. 6-9. . Виділені дослідниками періоди в історії подальших досліджень трипільської культури, можна об'єднати в основний етап, що тривав впродовж другої половини 30-х рр. ХХ ст. до початку ХХІ ст. В межах другого етапу можна виділити три періоди. Насамперед, довоєнний та післявоєнний період, що тривав з другої половини 30-х до кінця 50-х рр. ХХ ст. Для цього періоду характерним було утвердження марксистської методології, що продовжувалося і у повоєнний період, коли проводилися роботи з відновлення польових та теоретичних досліджень. Наступний період охопив 60-ті - 80-ті рр. ХХ ст. та характеризується змінами наукової думки в межах марксистської філософії.

В сучасний період (90-ті рр. ХХ - початок ХХІ ст.), через зменшення фінансування, процес накопичення джерельної бази загальмувався, що стало поштовхом для узагальнення результатів досліджень попередніх років. В результаті процесу осмислення логічною стала поява фундаментальної праці "Давня історія України”. Цей період характеризується глибоким теоретичним осмисленням фактичного матеріалу. Вподовж сучасного періоду, можна виділити 3 фази. Перша фаза охоплює період з 1991 по 1995 рр., друга - з 1996 по 2000 рр., третя - з 2001 по 2005 рр. Вони відрізняються масштабами польових робіт та видавничою діяльністю в цьому напрямку досліджень.

У підрозділі 1.2 "Вплив еволюції методологічних засад вітчизняної історичної науки на процес інтерпретації трипільської культури" визначено особливості розвитку вітчизняної історичної науки, проаналізовано коло зовнішніх та внутрішніх факторів, які впливають на процес інтерпретації трипільської культури. До кінця 80-х рр. ХХ ст. в історіографії радянського періоду панувала єдина методологія дослідження історії, основою якої було вчення про суспільно-економічні формації, революційні шляхи їх зміни, про класи і класову боротьбу, що надавало науковим працям ідеологічного спрямування. У працях провідних дослідників основні аспекти вивчення трипільської культури висвітлювалися посилаючись, насамперед, на роботи Л. Моргана, Ф. Енгельса та К. Маркса. Незважаючи на зрозумілу апологетику, наукові праці 20 - 80-х рр. ХХ ст. є носієм оригінальних відомостей, оскільки носії первинної інформації (культурний шар та археологічні об'єкти) втрачені в результаті археологічних розкопок.

Специфіка вивчення та дослідження трипільської культури визначає провідну роль археологічних джерел. Тому трипіллєзнавчі студії існують та розвиваються, насамперед, як галузь археології. На сучасному етапі даний напрям археологічних досліджень переживає перехідний етап, що відбився на історичних реконструкціях у вигляді методологічного плюралізму та синтезі методів. Вітчизняним дослідникам не завжди вдається досягти поставленої мети. Інколи їх праці лише наголошують на необхідності вивчення тієї чи іншої проблематики. Однак поява таких робіт свідчить про суттєве розширення кола досліджуваних проблем, застосування нових методів та здобутків європейської історіографії.

У підрозділі 1.3 "Концептуальні підходи та здобутки української історіографії в інтерпретації трипільської культури кінця ХХ - початку ХХІ ст." розглядається розробка теоретичних проблем та поширення ідей західноєвропейської філософії історії (О. Шпенглер, А. Тойнбі) Тойнбі А. Дж. Дослідження історії. У 2-х томах / А. Дж. Тойнбі. - К.: Основи, 1995. - Т. 1. - 614 с. наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. Аналізуються базові компоненти універсально-історичних схем М. Данилевського Данилевский Н.Я. Россия и Европа / Н.Я. Данилевский. - М., 1991. - 573 с. і М. Конрада Конрад Н.И. Запад и Восток: Статьи / Н.И. Конрад. - 2-е изд, испр. и доп. - Москва, 1972. - 496 с. , розуміння вітчизняними істориками ідеї прогресу та виділяються головні компоненти розробки теоретико-пізнавальних проблем історії.

Цивілізаційний підхід не може рівноцінно замінити формаційний. Більше того, між цивілізаційним та формаційним підходом немає протиріч. Досліджуючи археологічну культуру чи цивілізацію неможливо зрозуміти її історико-культурний зміст не відповівши на питання, на якому рівні соціально-економічного розвитку вона знаходиться. Надаючи перевагу духовно-культурним або соціально-економічним явищам, необхідно розуміти, що в кожному регіоні світу були свої особливості становлення цивілізацій. Соціально-економічні формації лишаються актуальними для європейської цивілізації та відповідають основним етапам її розвитку.

Конфлікт у вітчизняній історіографії кінця ХХ - початку ХХІ ст., на нашу думку, має комплексний характер. По-перше, надмірна критика історіографії радянського періоду та методологічна невизначеність сучасних дослідників. По-друге, домінування праць кон'юнктурного характеру та невиправдана популяризації історії України. По-третє, залежність історичної науки від соціально-політичних умов, змусила вітчизняних істориків відмовитися від формаційної концепції і на основі синтезу протилежних теорій створити власне бачення історичного процесу.

У другому розділі дисертації "Вивчення трипільської культури як археологічного феномена" ставиться за мету проаналізувати стан джерельної бази та проблем пов'язаних з вивченням трипільської культури. Водночас, з огляду на неможливість висвітлення основних тенденцій сучасного періоду дослідження без врахування практичних та теоретичних здобутків попереднього століття, доводилося звертатися до більш ранніх етапів вивчення даного археологічного феномена.

У підрозділі 2.1 "Джерельна база дослідження трипільської культури" було проаналізовано основні джерела вивчення трипільської культури та їх інтерпретація. Розвиток трипіллєзнавчих студій у радянський період проходив в ідеологічних умовах, що позначилося на інтерпретації трипільських площадок. Завданням дослідників радянського періоду було спростувати поширену в історіографії початку ХХ ст. ідею про площадки як місця для поховання та жертвоприношення. Основна увага дослідників була зосереджена на пошуку матеріалу, який би підтверджував побутову гіпотезу призначення трипільських площадок. Тому в дослідженнях відсутній детальний аналіз залишків жител, а присутня критика думок вчених, які не поділяли дану точку зору. В сучасних дослідженнях поєднано в одну як ідея В. Хвойки про ритуальний характер площадок, так і думка М. Біляшівського про те, що вони є залишками жител. Дослідники з'ясували, що особливістю домобудівництва трипільської культури було використання сирої глини, тривалий період заготівлі деревини та застосовування каркасно-стовпової конструкції Корвін-Піотровський О.Г. Проблема формування культурного шару в контексті дослідження трипільського домобудівництва / О.Г. Корвін-Піотровський // Магістеріум. - 2007. - Вип. 26. - Культурологія. - С. 74-78. .

Поселення трипільської культури є основним джерел, що дозволяє проводити палеодемографічні та палеоекономічні дослідження. В Буго-Дніпровському межиріччі, було виявлено поселення-гіганти, площа яких сягає 200-450 га. Гіпотези щодо причини появи поселень-гігантів можна розділити на дві умовні групи. До першої групи належать дослідники, які поділяють думку К. Черниш про те, що причиною створення великих поселень була необхідність концентрації великих мас населення для протистояння степу Круц В.А. Трипольское поселение-гигант Тальянки. Исследования 2001 г. / В.А. Круц, А.Г. Корвин-Пиотровский, С. Н Рыжов. - К., 2001. - 110 с. . До другої групи можна віднести погляди М. Відейка, який переконаний, що поява поселень-гігантів пов'язана з боротьбою між носіями трипільської культури за територію придатну для землеробства Відейко М.Ю. Причини виникнення та розвитку трипільських протоміст / М.Ю. Відейко // Археологія. - 1998. - № 4. - С. 145-151. . Дослідники не відкидають жодної з гіпотез. Більше того, аналіз решток жител та топографія поселень дозволяє припустити, що поява поселень-гігантів є також результатом пристосування носіїв трипільської культури до природно-кліматичних змін пов'язаних з переходом від атлантичного до суббореального періоду Корвін-Піотровський О.Г. Трипільські поселення-гіганти як культурний феномен / О.Г. Корвін-Піотровський // Магістеріум. - К., 2005. - Вип. 19. - Культурологія. - С. 80-83. .

Керамічний комплекс є надійним джерелом для побудови схем періодизації та синхронізації пам'яток трипільської культури. Співвідношення форми посуду та його орнаментації дає можливість дослідникам прослідкувати певні часові зміни Рыжов С.М. Микрохронология трипольских поселений у с. Тальянки / С.Н. Рыжов // Тез докл. І полевого семинара ["Раннеземледельческие поселения-гиганты трипольской культуры на Украине”]. - Тальянки-Веселый Кут-Майданецкое, 1990. - С. 83-90. . На сучасному етапі вивчення трипільської культури відзначається суттєвий недолік періодизації Т. Пассек, пов'язаний з нелогічним розривом етапу В ІІ і С І: пам'ятки, генетично тісно пов'язані між собою штучно розділені і віднесені до різних етапів. Тому практикується комплексне використання археологічного датування та датування методом природничих наук. Дослідниками встановлено, що найбільш придатним матеріалом для ізотопного датування є не вугілля, а кістка. В результаті вдалося створити нову абсолютну хронологію трипільської культури Відейко М.Ю. Нова хронологія Кукутені - Трипілля / М.Ю. Відейко // Трипілля у спадщині України. - К., 2004. - С. 106-117. .

У підрозділі 2.2 "Історична інтерпретація трипільської культури" проаналізовано важливий аспект загальної проблеми історичної інтерпретації трипільської культури, а саме реконструкції її основної господарської галузі - землеробства. Палеоекономічною реконструкцією займалися такі провідні фахівці як Є. Кричевський, Т. Пассек, С. Бібіков, Г. Коробкова, М. Відейко та інші. Визначення способу обробки ґрунту є принципово важливим питанням для палеоекономічних реконструкцій трипільського суспільства. Аналізуючи основні інтерпретаційні моделі господарської діяльності з позицій сучасного стану наукових розробок, ми свідомо відмовилися від розгляду питання скотарства, гончарства, кременеобробної та інших галузей, що мали місце в процесі життєдіяльності племен трипільської культури та здебільшого одностайно висвітлювалися в історіографії. Узагальнивши результати палеоботанічних досліджень, зазначимо, що усі точки зору на принципово важливе питання про тип землеробства трипільської культури можна розділити на три умовні групи. До першої групи, належить, власне, гіпотеза Е. Кричевського та Т. Пассек, які відстоювали думку про те, що землеробство трипільської культури було мотичним, городнього типу. До другої групи можна віднести погляди С. Бібікова, який, спираючись на ретроспективний метод довів хибність гіпотези Е. Кричевського та Т. Пассек. Крім того, С. Бібіков інтерпретував трипільське землеробство вже як польове орне, із системою залежи. До третьої групи належать концепції В. Маркевича та В. Сорокіна, в яких обґрунтовується комбінований тип землеробства.

Сучасний стан науки не дозволяє остаточно вирішити питання етнічної та мовної приналежності носіїв трипільської культури. Пояснюється це надмірною політизацією питання етноісторичної інтерпретації даного археологічного феномена Капелюшний В.П. Державні кордони та етнічні межі України: минуле та сьогодення / В.П. Капелюшний // Етнічна історія народів Європи: збірник наукових праць / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008. - № 24. - С. 5-11. . Погляди дослідників умовно можна поділити на дві групи. Одні намагаються довести індоєвропейську належність трипільської культури, а інші пов'язують її з афро-азіатськими мовними спільнотами. Вченими доведено, навіть якщо носії трипільської культури були індоєвропейцями, то належали вони до іншої гілки пізніше виокремленої мовної спільноти, котра була паралельною відносно слов'янської, але не пов'язаною із нею генетично. Більше того, встановлено, що формування праслов'янської групи діалектів відноситься до другої половини ІІ тис. до н. е., тобто між зникненням носіїв трипільської культури та появою праслов'янських археологічних культур був проміжок часу довжиною у сотні років Історія України: Навчально-методичний посібник для семінарських занять / В.М. Литвин, А.Г. Слюсаренко, В.Ф. Колесник, М.І. Гладких, В.І. Гусєв та ін. - Київ: Знання, 2006. - С. 25-42. .

У третьому розділі дисертації "Трипільська культура у працях вітчизняних істориків кінця ХХ - початку ХХІ ст." досліджуються особливості висвітлення трипільської культури в навчальній літературі, узагальнюючих та псевдонаукових публікаціях.

У підрозділі 3.1 "Трипільська культура в контексті давньої історії України за узагальнюючими працями" увага приділяється аналізу фундаментальних досліджень, що з'явилися в процесі перегляду концептуальної основи вітчизняної історії. У вітчизняній історіографії кінця ХХ ст. було зосереджено великий за об'ємом фактичний матеріал. Осмислення і синтез якого здійснено у низці узагальнюючих праць, а саме академічне видання "Давня історія України" у трьох томах. В другій частині першого тому "Енеоліт та Бронзовий вік”, на основі системного аналізу археологічних джерел, зокрема пам'яток трипільської культури, представлено результати досліджень етнокультурних процесів у V - IV тис. до н. е.

В колективній монографії "Етнічна історія давньої України”, були підведені підсумки досліджень 90-х років ХХ ст. присвячених проблемам етнічної історії від найдавніших часів до епохи Київської Русі. У третьому підрозділі першого розділу "Феномен Трипільсько-кукутенської культурно-історичної спільності. Етнічні аспекти проблеми." В. Отрощенко на підставі археологічних та антропологічних джерел зробив спробу відтворити процес формування та поширення трипільської культури. Дослідник основну увагу зосередив на дискусійній етнокультурній проблемі та довів безпідставність тверджень представників автохтонної гіпотези походження Трипілля. В. Отрощенко дійшов висновку, що серед носіїв трипільської культури переважав середземноморський антропологічний тип і трипільське населення було прийшлим в Україні.

У проаналізованих узагальнюючих працях фіксується високий рівень дослідження і концептуального осмислення вітчизняної історії. Особливість академічних видань полягає в тому, що розпорошені археологічні дані, зокрема пам'ятки трипільської культури, об'єднані в чітку систему історичного розвитку. Поява фундаментальних праць спонукала дослідників до подальших наукових пошуків.

У підрозділі 3.2 "Висвітлення трипільської культури в навчальній літературі з історії України" з'ясовано, що сучасні дослідники не завжди враховують здатність археологічних відкриттів змінювати усталені погляди на окремі події чи явища. Фактичний матеріал у праці О. Субтельного застарів, але Міністерство освіти і науки України рекомендувало школам та вищим навчальним закладам використовувати її як навчальний посібник. Незважаючи на досить високий рівень історичної інтерпретації наявних джерел, низка проблем не має поки що загальноприйнятого вирішення, а це спричинює додаткові труднощі при узгодженні різних точок зору на ті або інші аспекти вивчення трипільської культури. Недоліком навчальної літератури є описовий характер і відсутність викладу оновленої інформації про трипільську культуру, яку пропонують дослідники у фахових виданнях з археології. Це диктує необхідність змістовного оновлення не лише у висвітленні трипільської культури, але й всієї давньої історії України.

У підручниках кінця 90-х рр. ХХ ст. були спроби розробки нових концептуальних засад історії України. Науковці та педагоги отримали можливість висловити власну точку зору та підвищити якісний рівень навчальної літератури. Таким чином, з'явилися підручники з різними концептуальними підходами. В навчальній літературі, впродовж останніх п'ятнадцяти років, давній історії України приділялося найменше уваги. Тому висвітлення трипільської культури в підручниках та посібниках значно відстає від останніх наукових розробок. Залучення до написання підручників фахівців з археології дозволить виправити цей недолік Бунятян К.П. Давнє населення України: Навчальний посібник / К.П. Бунятян. - Київ: Либідь, 1999. - 228 c.; Залізняк Л.Л. Первісна історія України: Навч. посіб. для істор. спец. вищ. навч. закл. / Л.Л. Залізняк. - Київ: Вища школа, 1999. - 263 с. .

У підрозділі 3.3 "Аналіз псевдонаукових публікацій, що висвітлюють трипільську культуру" основна увага зосереджена на аналізі псевдонаукових публікацій та критиці з боку фахових археологів. Встановлено, що в сучасній історіографії спостерігається тенденція до невиправданої актуалізації історичного минулого, а часом і відвертої фальсифікації. Статті М. Відейка, Л. Залізняка, В. Отрощенка та інших фахівців Відейко М.Ю. Тема трипільської культури у сучасному «праісторичному" міфотворенні / М.Ю. Відейко // Археологія. - 2005. - № 2. - С. 89-104.; Залізняк Л.Л. Трипілля очима науковців і політиків / Л.Л. Залізняк // Археологія, - 2004 - № 3. - С. 95-103. , що базуються на науково обґрунтованих фактах, спростовують основні положення публіцистики, в якій неадекватно висвітлено трипільську культуру.

Відбулась певна профанація досліджень давньої історії України і трипільської культури. Авторами псевдонаукових публікацій є Ю. Шилов, Ю. Канигін, І. Каганець та ін. Шилов Ю.А. Истоки славянской цивилизации / Ю.А. Шилов. - Киев: МАУП, 2004. - 704 с.; Канигін Ю.М. Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства: Роман-есе / Юрій Канигін. - 5-те вид., доп. - Київ: А.С.К., 2003. - 528 с. та ін. В спрощеному і фальсифікованому вигляді трипільська культура та інші події історії України стають зручними для маніпуляцій та служіння політичній кон'юнктурі. Практично всі псевдонаукові концепції розглядають трипільську культуру як цивілізаційне утворення, що заклало фундамент української культури. Для них характерна свідома маніпуляція науковими термінами, безперервний пошук сенсації, доступний виклад матеріалу, який друкується великими тиражами. Це обумовлює їх перевагу над науковими виданнями, які переобтяжені термінологією та складні для розуміння пересічної людини.

У Висновках підведені підсумки дослідження, які виносяться на захист:

· З'ясовано, що історіографія трипільської культури кінця ХХ - початку ХХІ ст. практично не розглядалася. Джерельна база проблеми є достатньо репрезентативною для розв'язання поставлених у дисертації завдань;

· Виявлено, що в процесі становлення та розвитку трипіллєзнавчі студії пройшли два основні етапи, в межах яких можна виділити п'ять періодів. Крім того, п'ятий (сучасний) період умовно можна розділити на три фази, які ми виділяємо, виходячи із хронології та кількісного співвідношення досліджених пам'яток трипільської культури та опублікованих результатів досліджень в фахових виданнях. Встановлено, що пік розвитку вивчення трипільської культури протягом 90-х рр. ХХ - початку ХХІ ст., припадає на третю фазу (2001 - 2005 рр.). У процесі дослідження було уточнено перелік дослідників, кількість виявлених ними пам'яток трипільської культури, темпи введення нових матеріалів до наукового обігу, протягом 90-х рр. ХХ - початку ХХІ ст. Встановлено, що впродовж цього періоду над дослідженням та вивченням трипільської культури працювало близько 30 фахівців, але в той же час діяло лише дві стаціонарні експедиції, одна з них функціонувала з чотирьохрічною перервою через відсутність фінансування;

· Доведено активний вплив еволюції методологічних засад у вітчизняній історичній науці на процес інтерпретації трипільської культури. Крім того, на інтерпретацію трипільської культури впливають низка факторів ситуативного й економічного характеру та рівень кваліфікації дослідників, які спираючись на результати археологічних досліджень висвітлюють дану археологічну культуру. Зміни, що відбулися в Україні на початку 90-х рр. ХХ ст., дали можливість науковцям вільно обирати методи, концептуальні підходи та принципи досліджень;

· Встановлено, що причинами появи розбіжностей в українській історіографії щодо інтерпретації трипільської культури стали помилки різного характеру. До першої групи належать помилки, яких припускаються на шляху дослідження, тобто робоча гіпотеза дослідника виявляється хибною. До другої групи можна віднести свідоме накидання хибної гіпотези суспільству з запевненням, ніби йдеться про перевірені наукові дані. Крім того, недостатня розробленість теоретичної бази та надмірна політизація давньої історії України;

· Розглянуто коло джерел, на основі яких провідні фахівці трипільської культури будують свої інтерпретаційні моделі. З'ясовано, що визначальними критерієм, за допомогою якого дослідники виділяють етапи в історії розвитку трипільської культури, є типологічний аналіз керамічних виробів і, насамперед, форма та орнамент посуду. Цей метод дає можливість прослідкувати часові зміни. Всебічній аналіз археологічних, геологічних, етнографічних та інших джерел дозволив дослідникам реконструювати окремі елементи побуту та інтерпретувати важливі процеси розвитку племен трипільської культури. Встановлено, що усі спроби розглядати трипільську культуру як автохтонну не мають під собою науково обґрунтованих підстав. Спираючись на результати аналізу матеріальної і духовної культури носіїв даного археологічного феномена, археологи прийшли до висновку, що Трипілля генетично пов'язане з південноанатолійським центром неолітизації Близького Сходу;

· З'ясовано, що в академічних виданнях увага зосереджена на етноісторичній інтерпретації носіїв трипільської культури. Особливість інтерпретації трипільської культури в узагальнюючих працях полягає в тому, що розпорошені археологічні дані об'єднані в чітку систему історичного розвитку. Тобто, досліджені пам'ятки трипільської культури є певною ланкою в історичному процесі становлення та розвитку людського суспільства. Окрім аналізу ідей та узагальнення знань, академічні видання відстоюють традиційні погляди на даний археологічний феномен, що визнані переважною більшістю сучасних дослідників;

· Доведено, що в 90-х рр. ХХ - на початку ХХІ ст. домінуючою тенденцією стає розходження процесу наукового дослідження і висвітлення трипільської культури в навчальній літературі. Встановлено, що, висвітлюючи трипільську культуру, автори підручників не спиралися на наукові праці провідних дослідників даної археологічної культури, а орієнтувалися на сенсаційний характер пропонованих "відкриттів”. Активність у напрямку популяризації неадекватної точки зору на трипільську культуру простежується у переважній більшості навчальних посібників. Навчальна література часто перенасичена псевдонауковими гіпотезами у вигляді науково доведених фактів, що приховувалися в радянські часи;

· Встановлено, що неадекватне висвітлення трипільської культури в контексті давньої історії України, впродовж 90-х рр. ХХ - початку ХХІ ст., було обумовлене підвищеним інтересом до етногенезу українців. Дезінформація, що міститься у кон'юнктурних працях, перетворилася в історіографічний міф, поданий на рівні звинувачення "офіційної" науки у цензурі та приховувані доказів на підтримку концепції про "стародавнє походження українців”. Аналіз псевдонаукових публікацій, що висвітлюють трипільську культури, не виявив в них наукового підґрунтя. В подальшому ж це може призвести до зниження рівня викладання та вивчення давнього минулого України.

історіографія трипільська культура джерельний

Основні положення і висновки дисертації викладено у публікаціях, вміщених у фахових виданнях

1. Толочко Д.В. Концептуальні підходи та здобутки української історіографії у реконструкції трипільської культури, що сформувалася наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. / Д.В. Толочко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2008. - № 4. - С.94-99.

2. Толочко Д.В. Проблема періодизації трипільської культури // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2008. - № 1. - С.161-166.

3. Толочко Д.В. Трипіллєзнавство як окрема галузь української історіографії і складова національної історичної науки / Д.В. Толочко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2009. - № 1. - С.135-140.

4. Толочко Д.В. Палеоекономічні реконструкції трипільської культури: історіографічний аспект / Д.В. Толочко // Праці Центру пам'яткознавства. Випуск 15/Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - К., 2009. - С.87-93.

Публікації, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження:

5. Толочко Д.В. Етнічний аспект дослідження трипільської культури в сучасних концепціях / Д.В. Толочко // Дні науки історичного факультету: Матеріали Міжнародної конференції студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 90-річчю Гетьманату Павла Скоропадського: Збірник статей. - К.: Видавець Цимбаленко Є.С., 2008. - Ч.1. - С. 194-197.

6. Толочко Д.В. Висвітлення історії трипільської культури в контексті вивчення давньої історії України / Д.В. Толочко // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених. - Вип. VI: Ч.2. - К., 2008. - С.175-177.

7. Толочко Д.В. Проблема вивчення та інтерпретації трипільських площадок / Д.В. Толочко // Vita antiqua. Збірка наукових статей. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2009. - № 7-8. - С.50-53.

Анотація

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню історіографії трипільської культури кінця ХХ - початку ХХІ століття. Визначено основні етапи та періоди розвитку трипіллєзнавчих студій, проаналізовано особливості розвитку вітчизняної історичної науки, встановлено причини появи суперечливих точок зору в процесі інтерпретації різних аспектів вивчення трипільської культури. Розглянуто специфіку висвітлення трипільської культури в контексті давньої історії України за узагальнюючими працями та навчальною літературою. Особливу увагу приділено аналізу праць, в яких неадекватно висвітлено трипільську культуру.

Ключові слова: трипільська культура, концептуальний підхід, історіографія трипільської культури кінця ХХ - початку ХХІ століття, трипіллєзнавчі студії, трипіллєзнавство, давня історія України.

Аннотация

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06. - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию историографии трипольской культуры конца ХХ - начала ХХІ века. Определены основные этапы и периоды развития трипольеведчаских студий, проанализированы особенности развития отечественной исторической науки, определены причины возникновений противоречивых точек зрения в процессе интерпретации разных аспектов изучения трипольской культуры. Рассматриваются особенности отображения трипольской культуры в контексте древней истории Украины по обобщающим работам и учебной литературе. Особое внимание уделяется анализу работ, в которых неадекватно отображена трипольская культура.

Ключевые слова: трипольская культура, концептуальный подход, историография трипольской культуры конца ХХ - начала ХХІ века, трипольеведчаские студии, трипольеведение, древняя история Украины.

Annotation

A dissertation for the academic degree of PhD in History, field of specialization 07.00.06 - historiography, source studies, and special historical disciplines. - Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted to the study of historiography of the Trypillian culture of the end of the 20^th - early 21^st century. This study is based on a wide range of sources, first of all scientific publications directly related to the process of accumulation of knowledge about the Trypillian culture and development of Trypillian culture studies. The author also used archive materials in order to comprehend evolution of methodological principles, determine effect of influence of theoretical views of Ukrainian historians and dynamics of development and social and cultural conditions on the historical and cultural content of the Trypillian culture.

The dissertation outlines main stages and periods of development of Trypillian culture studies and provides the list of scholars studying Trypillian problematics. During the 1990s - early 21^st century there were about 30 experts studying the Trypillian culture; two-thirds of them were on staff of the Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine. Based on the chronology and quantitative correlation between the number of studied Trypillian culture landmarks and the number of study results published in specialized publications, the modern period of study was divided into three phases.

The author has analyzed specifics of development Ukrainian historical science and determined the causes of conflicts arising during interpretation of different aspects of Trypillian culture studies. He proved an active influence of evolution of methodological principles of Ukrainian historical science on the process of reconstruction of the Trypillian culture. The author also proved that interpretation of the Trypillian culture is influenced by a number of factors of situational and economic nature and the level of qualification of archeologists and historians who, based on the results of archeological studies, deal with various aspects of study of this archeological culture. High degree of dependence of the process of reconstruction of the Trypillian culture on methodological principles and conceptual approaches which dominate historical science determine specifics of modern interpretation which differs from the historical and cultural content that was placed into the Soviet-era studies. Changes which took place in Ukraine in early 1990s enabled scholars freely select research methods, conceptual approaches, and principles on which their scientific work will be based.