Трансваальська криза в оцінці британського політикуму та суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

07.00.02 - всесвітня історія

ТРАНСВААЛЬСЬКА КРИЗА В ОЦІНЦІ БРИТАНСЬКОГО ПОЛІТИКУМУ ТА СУСПІЛЬСТВА

ВИКОНАВ ДОЛІД В'ЯЧЕСЛАВ ВАЛЕНТИНОВИЧ

Київ - 2010

АНОТАЦІЯ

британський колоніалізм трансваальський історичний

Долід В.В. Трансваальська криза в оцінці британського політикуму та суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - Київ, 2010.

В дисертації, на основі широкого кола джерел і літератури, проведено комплексний аналіз позиції та політики парламентських партій, громадськості та преси Великої Британії стосовно Трансваальської кризи середини 90-х рр. ХІХ ст.

Доведено, що парламентські вибори в Англії 1895 р. здійснили безпосередній вплив на активізацію наступальної колоніальної політики країни. Вивчено політичні дискусії у Великій Британії щодо здійснення та наслідків “рейду Джемсона” в Трансвааль. Досліджено взаємозалежність і взаємовплив політики та позиції британського уряду стосовно південноафриканської кризи, з одного боку, та розвитку громадської думки, з іншого. Проаналізовано питання про роль преси у формуванні суспільної думки, яка, в свою чергу, значною мірою впливала на зовнішньополітичний курс уряду.

Ключові слова: Трансваальська криза, політичні дискусії, імперіалізм, колоніальна політика, англо-німецькі суперечності.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У світовій історії існує небагато сюжетів, які настільки активно та постійно привертали б увагу науковців, як суперечності між Великою Британією та Німеччиною, що проявилися у 90-х рр. ХІХ ст. в ході боротьби цих держав за території на Африканському континенті.

В умовах “конкурентної” боротьби за розподіл африканських територій серйозні дипломатичні суперечності в англо-німецьких відносинах виникли у зв'язку з Трансваальською кризою 1895 - 1896 рр. Вплив цих подій на британські політичні та суспільні кола розроблявся тільки фрагментарно і потребує комплексного наукового дослідження. У цьому форматі актуальним є вивчення позиції британського уряду під час кризи на півдні Африки. Від неї значною мірою залежала не лише стабільність відносин між Великою Британією та Німеччиною, але й взагалі мир у Європі.

Доцільним також є дослідження питання про взаємовплив урядової політики та суспільної думки з вказаної проблематики. Адже наприкінці ХІХ ст. основним завданням британської правлячої верхівки стало посилення пропаганди імперських ідей у суспільстві, ідеологічна обробка мас саме в тому напрямку, який був вигідний і потрібний уряду.

Крім того, науковий інтерес представляє вивчення точки зору англійської преси, яка була не лише джерелом інформації (чи дезінформації), але й засобом впливу зацікавлених у експансії впливових кіл Англії на британський уряд та громадську думку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми кафедри політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету “Порівняльний аналіз політичних процесів, структур та систем України та світу” (Державний реєстраційний номер - 01070010965 від 26 листопада 2007 р.).

Метою дисертаційної праці є здійснення комплексного аналізу позиції політичних кіл і громадськості Англії стосовно Трансваальської кризи 1895 - 1896 рр. у контексті англо-німецьких колоніальних суперечностей.

Відповідно до поставленої мети визначено такі дослідницькі завдання:

· здійснити всебічний аналіз стану наукового вивчення і джерельної бази проблеми;

· провести комплексний аналіз впливу парламентських виборів у Англії 1895 р. на теоретичні засади британського колоніалізму;

· визначити політику правлячих кіл Великої Британії щодо зовнішньополітичної ситуації в період Трансваальської кризи 1895 - 1896 рр.;

· здійснити аналіз політики ліберальної опозиції стосовно подій на півдні Африки в кінці ХІХ ст.;

· дослідити ставлення англійського суспільства до англо-німецьких колоніальних суперечностей на півдні Африки;

· з'ясувати роль британської преси у формуванні та відображенні суспільної думки щодо Трансваальської кризи.

Об'єкт дослідження - колоніально-політичні суперечності, зумовлені політикою Великої Британії на півдні Африки в кін. ХІХ ст.

Предмет дослідження - ставлення британського політикуму та громадськості до колоніальної політики Англії на півдні Африки під час Трансваальської кризи 1895 - 1896 рр.

Методи дослідження. Кандидатська дисертація виконана у відповідності із загальнонауковими принципами історизму, об'єктивності, діалектики, системності, поліфакторності, міждисциплінарності.

У процесі наукового дослідження використовувалися традиційні для історичної науки методи. Зокрема, мова йде про порівняльно-історичний підхід, у межах якого здійснювався аналіз причин, які змушували британський уряд у різний час порушувати та намагатися у власних інтересах розв'язати трансваальську проблему.

Вивчення різних аспектів південноафриканського питання в зовнішньополітичному курсі Великої Британії зумовило звернення до соціально-психологічного методу, без чого складно пояснити мотиви, якими керувалися політичні партії та групи у досліджуваний період.

При аналізі рушійних мотивів британської зовнішньої політики враховано роль окремих державних діячів, які керувалися своїми власними міркуваннями при прийнятті важливих рішень, що, в свою чергу, вимагало застосування персоніфікованого підходу.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період із грудня 1895 р. по січень 1896 р. За верхню хронологічну межу було взято так званий “рейд Джемсона” на територію Південно-Африканської Республіки, який і призвів до розгортання кризи. Нижня хронологічна межа обумовлена тим, що на середину січня 1896 р. англо-німецьку дипломатичну кризу було майже повністю врегульовано. Разом з тим, для кращого розуміння досліджуваного питання автор звертається до розгляду контексту більш ранніх і пізніших подій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

· отримало подальший розвиток дослідження історії англо-німецьких колоніальних суперечностей в Африці наприкінці ХІХ ст.;

· вперше у вітчизняній науці комплексно досліджено та проаналізовано погляди англійських політичних і громадських кіл на Трансваальську кризу сер. 90-х рр. ХІХ ст.;

· здійснено всебічний комплексний аналіз політичних дискусій в Англії у контексті її колоніальної політики на півдні Африки в сер. 90-х рр. ХІХ ст.;

· на основі залучення оригінальних матеріалів поглиблено розуміння ролі британської преси у формуванні суспільної думки і її впливу на зовнішньополітичний курс уряду;

· досліджено вплив політики британського уряду у форматі Трансваальської кризи на еволюцію громадської думки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертації можуть бути використані для подальшого вивчення основних тенденцій британської історії кін. ХІХ ст., зокрема внутрішньополітичної боротьби в Англії з питань колоніальної політики країни в досліджуваний період. Теоретичні висновки можуть бути корисними в практиці вищої школи: при підготовці курсів і спецкурсів із всесвітньої історії й історії міжнародних відносин.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом обговорення змісту дисертації на спільному засіданні кафедри політичних наук і кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету. Основні положення і результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором на конференціях. Серед них: І Всеукраїнська науково-практична конференція молодих науковців, аспірантів, здобувачів, магістрів “Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії” (м. Рівне, 10 - 11 грудня 2008 р.); ІІ Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених “Дні науки історичного факультету - 2009”, присвячена 175-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 23 - 24 квітня 2009 р.); ІІ Міжнародна наукова конференція “Актуальні питання вітчизняної, світової історії та історії науки: пошуки, роздуми, знахідки” (м. Луганськ 29 квітня 2009 р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція студентів, педагогів, психологів та молодих науковців “Наука, освіта, суспільство очима молодих” (м. Рівне, 13 - 14 травня 2009 р.); щорічні звітні наукові конференції професорсько-викладацького складу та студентів Рівненського державного гуманітарного університету (м. Рівне, 2007, 2008, 2009 р.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено її зв'язок з науковими програмами, об'єкт та предмет дослідження, сформульовано його мету і завдання, наукову новизну, теоретичне значення та практичне застосування, методи дослідження, а також розкрито апробацію одержаних результатів.

У першому розділі роботи - “Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження” ? проаналізовано джерела та історіографію проблеми.

У першому підрозділі - “Історіографія проблеми” - показано результати історіографічного осмислення колоніальної історії Великої Британії. Виділяється кілька хронологічно визначених етапів дослідження: а) до кінця Першої світової війни (кін. ХІХ ст. - 1918 р.); б) міжвоєнний період і період Другої світової війни (1919 - 1945 рр.); в) після Другої світової війни, період “холодної війни” (1945 - 1991 рр.); г) сучасний період, період “інтелектуального ренесансу” (з 1991 р.). У свою чергу, кожен з цих етапів поділяється на праці західних (англо-американських, німецьких, французьких), російських (у тому числі й радянських) та українських учених.

Стан наукової розробки проблеми наприкінці ХІХ ст. - 1918 р. Одним з перших дав історичне обґрунтування колоніальній експансії Дж. Сілі. Історик поставив на чільне місце процес територіального розширення, кінцевим продуктом якого стала Велика Британія.

Стрімкий розвиток автономних колоній Великої Британії на початку ХХ ст. призвів до зростання інтересу до них з боку російських істориків, серед яких чільне місце посідає науковий доробок П. Міжуєва.

Наприкінці ХІХ - поч. ХХ ст. українська історична наука, інтегруючи здобутки вітчизняної та європейської науки й культури, досягає справжнього самовизначення, та починає взаємодіяти зі світовою історичною наукою. Показником цих процесів стало звернення українських дослідників до історії країн Західної Європи, зокрема Англії, як форми саморефлексії історичної науки в Україні. Так, львівський дослідник І. Негребецький був, напевно, першим серед вітчизняних науковців, хто почав висвітлювати англо-бурські суперечності кін. ХІХ ст.

Історіографія проблеми в 1919 - 1945 рр. Праці, написані в міжвоєнний період і період Другої світової війни, до яких можна віднести й біографічні роботи, присвячені насамперед вивченню життя та діяльності англійських державних і колоніальних діячів. Загальним недоліком більшості цих праць є те, що зовнішня політика Англії переважно подається з суто зовнішнього, дипломатичного боку. Іншим недоліком є їх явно упереджений, проанглійський характер. Це пояснюється конкретно-історичною ситуацією їх написання, у період між Першою та Другою світовими війнами.

Можна виділити лише декілька праць, написаних зокрема Е. Вудвордом і В. Ленджером, в яких робиться спроба більш детального та повного осмислення проблеми.

Важливими для вивчення колоніального поділу Африки і, передусім, Південної Африки, є праці німецьких істориків П. Дармштеттера та В. Хальгартена, які дослідили історію німецької зовнішньої політики та зробили ґрунтовний аналіз соціальних сил, які визначали її курс і хід. Соціальну, культурну та, головним чином, політичну історію Англії в період 1895 - 1905 рр. проаналізував французький історик Е. Галєві.

Наукове дослідження проблеми в 1945 - 1991 рр. Праці, написані в цей період, відрізняються науковою фундаментальністю вивчення теми та використанням широкого кола джерел. Безумовним лідером у цій групі є американський історик П. Кеннеді. Одним із найґрунтовніших досліджень, присвячених колоніальному поділу африканського континенту в останній чверті ХІХ ст., є монографія англійських сходознавців Р. Робінсона та Д. Галлахера. Комплексне дослідження позиції ліберальної партії Великої Британії щодо “рейду Джемсона” в Трансвааль здійснено в праці англійського історика Дж. Батлера.

У західній історіографії досить активно дискутувалося питання про хронологічні рамки та сутність ліберал-імперіалістичної течії. Окремі аспекти партійно-політичної історії Великої Британії у досліджуваний період часу висвітлені в монографії Г. Емі.

У цей час було написано ряд біографічних робіт, присвячених життю та діяльності політиків Англії досліджуваного періоду. Принципова відмінність від біографій міжвоєнного періоду, полягає в тому, що автори прагнули зупинитися не стільки на описанні життя або кар'єри того чи іншого політика, скільки на аналізі політичної ситуації і впливі на її розвиток державного діяча, якому було присвячено дослідження.

У Великій Британії було опубліковано цілий ряд колективних праць і монографій, які торкалися окремих проблем англо-німецьких взаємовідносин у колоніальній сфері наприкінці ХІХ ст., серед яких слід відмітити монографію відомого англійського спеціаліста в галузі міжнародних відносин Д. Гуча.

Радянська історіографія характеризувалася різкою негативною політичною оцінкою колоніалізму. Крім того, домінування “формаційного підходу” в радянській історичній науці залишало поза увагою багато аспектів функціонування того чи іншого суспільства. Проте, незважаючи на тенденційність поглядів, радянська історіографія досить багата на фактологічний матеріал і важливі концептуальні положення.

Тема колоніальної політики Великої Британії в тих африканських регіонах, які одночасно були об'єктами колоніальної експансії Німеччини та частково питання про тактику британського уряду у відповідь на початок німецької колоніальної політики висвітлюються у монографіях А. Давісона, Н. Єрофєєва, І. Парфьонова.

Проблеми виникнення англо-німецьких колоніальних суперечностей в Африці в контексті загальної системи міжнародних відносин порушувалися в ранній роботі В. Волгіна і в дослідженнях Ф. Ротштейна та А. Єрусалимського. Значний внесок у вивчення англо-німецького конфлікту на півдні Африки зробив М. Рабінович. Також слід відзначити біографічну працю Л. Кертмана присвячену Д. Чемберлену.

Значний внесок у дослідження проблеми англо-німецьких протиріч і політичної боротьби в Німецькій імперії з питань колоніальної політики зробили, на українському ґрунті, К. Петряєв, А. Балобаєв і С. Троян.

Сучасна історіографія насамперед характеризується ґрунтовними дослідженнями проблем постколоніалізму. Значні успіхи в цьому напрямі належать американським вченим Е. Саїду та Е. Томпсон.

Всю сучасну історіографію, яка присвячена зазначеній проблемі, можна розділити на декілька груп. По-перше, це праці, присвячені окремим сюжетам колоніальної політики Англії в досліджуваний період. По-друге - праці, присвячені аналізу основних рис колоніальної ідеології. І, по-третє, праці, присвячені ставленню різних верств англійського суспільства та представників двох правлячих партій до питань колоніальної політики кін. ХІХ ст.

У центрі уваги представників першої групи знаходиться фактологічна історія колоніальних захоплень Британії в різних регіонах земної кулі і, в першу чергу, Азії та Африки. Так, британська зовнішня політика розглядалася російськими істориками в контексті англо-німецьких і англо-російських колоніальних суперечностей. У зв'язку з цим слід відмітити праці Б. Туполєва та В. Лук'янова.

Серед праць, присвячених імперським і колоніальним проблемам Великої Британії, слід виділити дослідження В. Грудзинського, С. Богомолова, Е. Глущенко.

Досить поверхово дослідженими залишаються питання про позицію політичних діячів різних партій, членів уряду, парламенту, громадських діячів до експансії, яка реалізовувалась як самою Великою Британією, так і країнами-конкурентами. Певні прогалини в цьому напрямі заповнила Т. Гелла. У цілому ряді статей вона висвітлює позицію ліберальної партії щодо зовнішньополітичного курсу Англії в різних регіонах світу, включаючи Африку. Вивченню позиції політичних кіл та громадськості Великої Британії стосовно активізації колоніальної політики Німеччини в Африці у 1884 - 1890 рр. присвятила своє дисертаційне дослідження О. Галкіна.

З 1991 р. починається період “інтелектуального ренесансу” української історичної науки, насамперед на основі відходу від марксистської парадигми мислення. Якщо говорити про українську історіографію колоніальної політики Великої Британії на межі ХІХ - ХХ ст. загалом і зумовлені нею колоніальні суперечності зокрема, то слід зазначити, що переважно всі українські історики - насамперед представники київської (Є. Рой), луганської (М. Бур'ян, І. Грицьких), одеської (О. Дьомін), львівської (Л. Питльована), чернівецької (О.Петраш) та рівненської (С. Троян, Ю. Блох, Л. Валюх) наукових шкіл - відзначаються багатоаспектністю своїх досліджень.

У другому підрозділі - “Джерельна база дослідження” - подано класифікацію джерельної бази та визначена її інформаційна можливість у контексті порушеної дослідницької проблеми.

Коло джерел для вивчення теми надзвичайно широке. При написанні дисертації були залучені документи, які містяться в Державному архіві Російської Федерації, Російському державному воєнно-історичному архіві й Архіві зовнішньої політики Російської імперії.

Крім того джерельна база дослідження базується на публікаціях англійських і німецьких дипломатичних документів - “Британські документи про походження війни” та “Велика політика європейських кабінетів. 1871 - 1914”.

Брак інформації з історії Африки в пострадянській історіографії спонукав російських дослідників до створення тритомного збірника документів по історії Африканського континенту. Ця публікація є збірником важливих документів із історії Африки, у тому числі її колоніального минулого.

Важливе значення для розуміння основ англо-німецьких колоніальних протиріч мають так звані “Сині книги” - офіційні публікації матеріалів парламенту та документи британського МЗС і стенограми засідань британського парламенту за 1896 р., що проливають світло на гострі дискусії, які мали місце при розгляді питань стосовно Трансваальської кризи.

Ще одну надзвичайно важливу групу джерел становлять мемуари державних і політичних діячів Великої Британії та Німеччини. Незважаючи на певну суб'єктивність, вони дозволяють глибше проникнути в атмосферу політичного життя того часу, відчути всю складність і багатогранність боротьби із зовнішньополітичних питань.

Без аналізу позиції англійської преси, яка на той час відігравали провідну роль у формуванні та відображенні суспільної думки, майже неможливо розглянути ставлення різних верств британського суспільства до Трансваальської кризи. Газети “The Times” і “The Justice” були основним джерелом при написанні дисертації. Не меншу цінність становлять і так звані англійські товсті журнали (“The Contemporary Review”, “The Nineteenth Century”, “The Edinburgh Review”, “Punch”, “The Fortnightly Review”). Значну увагу розвитку англо-німецьких відносин приділяла російська преса, зокрема такі газети як “Новое время”, “Биржевые ведомости”, “Московские ведомости”, а також журнал “Вестник Европы”.

Таким чином, незважаючи на широке коло репрезентативної та різнопланової літератури, існує чимало аспектів, які потребують подальшого поглибленого наукового дослідження. Це зумовлено багатогранністю та неоднозначністю британської колоніальної політики в досліджуваний період.

У другому розділі дисертації - “Суспільно-політична ситуація у Британській імперії напередодні Трансваальської кризи” - досліджено особливості формування ідеологічних концепцій, що визначають політичну спрямованість різних політичних сил і їхній вплив на суспільно-політичне життя у Великій Британії.

У першому підрозділі - “Парламентські вибори 1895 р. в Англії та їхній вплив на еволюцію ідейно-теоретичних засад британського колоніалізму” - доведено, що прихід до влади консервативного уряду змінив характер колоніальної політики Великої Британії, яка з цього часу стає активною, наступальною й імперською.

У сер. 90-х рр. ХІХ ст. досить чітко простежується еволюція ідейно-теоретичних засад британського колоніалізму. Це було зумовлено кількома обставинами. По-перше, Велика Британія за рахунок розширення своєї колоніальної імперії прагнула втриматися на домінуючих позиціях у світі, які похитнулися внаслідок зростаючої конкуренції з боку молодих індустріальних держав - Сполучених Штатів Америки та Німеччини. По-друге, зростання інтересу до колоніальних проектів і програм країни призвели до вливань в економіку заокеанських володінь величезних капіталів, які вже не давали настільки високих дивідендів у метрополії. Нарешті, по-третє, активізація колоніальної пропаганди в Англії зумовила зацікавленість колоніальними проблемами британської громадськості, яка почала справляти помітний вплив на формування зовнішньополітичного курсу уряду.

У другому підрозділі - “Воєнна акція Британської привілейованої компанії та ґенеза південноафриканської кризи 1895 - 1896 рр.” - проаналізовано причини, хід і наслідки Трансваальської кризи.

Панівна імперська ідея повною мірою вплинула на колоніальну політику Великої Британії у Південній Африці. Події, які мали місце в цей час, яскраво показали, що британські урядові кола, переглядаючи стратегію своєї колоніальної політики, не відмовилися від планів об'єднання Південної Африки під британським прапором. Успішна реалізація цього задуму мала посилити позиції Великої Британії в її суперництві з іншими колоніальними державами на африканському континенті.

Ціла низка чинників економічного, стратегічного та політичного характеру змусила сентджемський кабінет негайно змінити вектор своєї діяльності, що призвело до вторгнення Л. Джемсона на територію Трансваалю. Зіткнення британських інтересів з інтересами бурів і німців, яке виникло в результаті такої політики, зрештою призвело до серйозних міжнародних катаклізмів і дискусій в англійських політичних колах і суспільстві. У подальшому все це спричинило зростання напруги на півдні Африки, англо-бурську війну 1899 - 1902 рр. і зміни у колоніальній політиці Великої Британії на початку ХХ ст.

Третій розділ роботи - “Позиція англійських політичних кіл стосовно південноафриканської кризи кін. ХІХ ст.” - присвячено дослідженню позиції та політики британських парламентарів під час англо-німецької дипломатичної кризи та після її врегулювання.

У першому підрозділі - “Розгортання англо-німецької дипломатичної кризи” - досліджено політику британського уряду на міжнародній арені після провалу “рейду Джемсона” в Трансвааль.

Конфлікт на півдні Африки супроводжувався і доповнювався виникненням і вельми складним перебігом англо-німецької дипломатичної кризи. Після поразки “рейду Джемсона” дипломатичні зусилля англійського уряду переорієнтувалися на повну ліквідацію незалежності Південно-Африканської Республіки. Еволюціонували не тільки принципи цієї політики, але й методи її здійснення. Події, пов'язані з “рейдом Джемсона”, досить яскраво показали тенденцію до застосування сили. Точка зору консервативної партії з цього питання відзначалася двома аспектами: засуджуючи дії Л. Джемсона, уряд одночасно намагався посилити свої позиції в Трансваалі. Прийняті щодо цього міри носили переважно антинімецький характер.

У другому підрозділі - “Трансваальська криза в оцінці англійського політикуму” - проаналізовано позицію та політику консервативного уряду та ліберальної опозиції стосовно зовнішньополітичної ситуації в період Трансваальської кризи 1895 - 1896 рр.

Німецька загроза на півдні Африки підштовхнула британський кабінет до посилення своїх військово-морських сил і спроби покращити відносини з Францією та США. Зовнішня загроза, яка виникла після “рейду Джемсона” з боку Німеччини, призвела до об'єднання опозиції й уряду. Незважаючи на значні можливості для критики зовнішньополітичного курсу консерваторів у період Трансваальської кризи, ліберали відмовилися від будь-яких дій, спрямованих на приниження авторитету своїх політичних опонентів. Спроби окремих представників опозиції засудити скандальний акт агресії у Південній Африці, які все ж мали місце, в цілому носили поверхневий характер і не суперечили колоніальним переконанням лібералів. Ці виступи швидше були боротьбою за зміну методів колоніальної політики. Курс на підтримку дій консерваторів яскраво показав, що імперські погляди як лібералів, так і консерваторів, були досить близькими.

У третьому підрозділі - “Хід і наслідки роботи парламентської комісії з розслідування “рейду Джемсона” в Трансвааль” - доведено, що основним завданням парламентської комісії було не покарання винних у справі “рейду Джемсона”, а задоволення європейської суспільної думки, яка була роздратована безпрецедентним порушенням міжнародного права. Робота комісії обмежилася переважно розслідуванням участі Британської південноафриканської привілейованої компанії у цій справі, а питання про відповідальність консервативного уряду в його організації навіть не порушувалося.

Результати розслідування влаштовували всіх. Проурядові сили, були задоволені вирішенням складного питання. Радикали вважали, що слідство скомпрометувало імперську ідеологію. Противники С. Родса сподівалися, що після цього розпочнеться ліквідація привілейованої компанії. Прихильники останнього тішилися тим, що відпало питання про інших винуватців рейду. Публіка ж була задоволена закінченням справи, яка так затягнулася. Південноафриканський інцидент став британській політичній еліті уроком, який у подальшому дозволив їй гнучкіше реагувати на міжнародну політичну ситуацію, що стрімко змінювалася.

У четвертому розділі - “Ставлення британського суспільства до Трансваальської кризи 1895 - 1896 рр.” - охарактеризовано позицію різних верств британського суспільства та преси стосовно загострення англо-німецьких колоніальних суперечностей.

У першому підрозділі - “Оцінка південноафриканської кризи британською громадськістю” - досліджено ставлення британського суспільства до подій на півдні Африки в сер. 90-х рр. ХІХ ст.

Події 1895 - 1896 рр. за своїми наслідками мали швидше психологічний, а не політичний характер. Політика Німеччини стосовно Трансваалю призвела до зростання антинімецьких настроїв в англійському суспільстві. Основна маса населення в політиці німецького уряду вбачала пряму загрозу економічним і територіальним інтересам Великої Британії, що призвело до стійкої германофобії, яка зберігалася аж до початку Першої світової війни. Це пояснюється тим, що більша частина британського суспільства отримувала від імперії моральне задоволення і територіальний зиск. Під першим мається на увазі турбота про велич своєї країни. Під другим - досить дешеве продовольство, прибутки від інвестицій, торгівлі, мореплавства, служби в колоніальній адміністрації й армії, можливість емігрувати в заморські колонії. На цих моментах і базується імперський менталітет, характерний для всіх верств британського суспільства.

У другому підрозділі - “Відображення англо-німецького протистояння на сторінках британської преси” - досліджено позицію періодичної преси стосовно трансваальських подій сер. 90-х рр. ХІХ ст.

Агресивна телеграма Вільгельма ІІ бурському президенту П. Крюгеру спричинила справжню хвилю обурення на сторінках британської преси. Лондонські газети, як дзеркало, відображали різні, часом прямо протилежні думки. Крім суто емоційних моментів, важливим було те, що в англійській пресі вперше в період 90-х років почали з'являтися статті, в яких ішлося про намір Німеччини знищити Англію як велику державу.

Характер публікацій на сторінках британської періодики, присвячених Трансваальській кризі 1895 - 1896 рр. збігався з політичними настроями серед англійського політикуму - прагненням зберегти домінуюче положення Великої Британії на півдні африканського континенту. Саме тому на сторінках англійських газет і журналів з'являлися публікації, які мали на меті схилити англійське суспільство до підтримки зовнішньої політики уряду. Резонанс, який спричинила англійська преса, викликав негативну тенденцію у двосторонніх англо-німецьких стосунках і врешті-решт спричинив криваву грозу 1914 р.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз вітчизняної та зарубіжної історіографії свідчить про те, що дослідники провели значну роботу з вивчення проблеми британської колоніальної політики на півдні Африки, проте, комплексне дослідження Трансваальської кризи 1895 - 1896 рр. в контексті суспільно-політичної реакції у Великій Британії відсутнє. Тема досліджувалася лише побіжно й фрагментарно. Наявна джерельна база дисертаційного дослідження є достатньою для здійснення узагальнюючого аналізу проблеми.

2. Встановлено, що прихід до влади консерваторів, які стояли на позиціях наступальної зовнішньополітичної концепції, збігся у часі із захопленням англійського суспільства перспективами розширення британської колоніальної імперії. Імперська проблематика привернула до себе увагу британської політичної еліти, вчених, інтелігенції, громадських діячів. Сукупність ендогенних і екзогенних факторів призвела до трансформації розуміння самого терміну “імперіалізм”. Він тлумачився, насамперед, як цивілізаційна діяльність у колоніях, основний імператив імперської місії Великої Британії.

Доведено, що ті зміни, які відбулися в суспільно-політичному та духовному житті метрополії, знайшли своє відображення у подіях в інших геополітичних регіонах імперії, передусім у Південній Африці. Відкриття значних покладів алмазів і золота в надрах Трансваалю перетворило ці території в один із найбільш конфліктогенних регіонів світу. Німецький капітал, який починав відігравати все помітнішу роль у політичному та економічному житті цієї бурської республіки, непокоїв британський уряд та стимулював його до рішучих дій. Приєднання Трансваальської Республіки до Британської імперії означало значні фінансові вливання в економіку країни, яка почала поступово втрачати свої позиції в світі. Крім того, поглинання Трансваалю Британською імперією зміцнило б позицію країни в цьому регіоні та стало б наступною ланкою в реалізації плану “Кейптаун - Каїр”. Все це призвело до вторгнення Л. Джемсона на територію цієї республіки.

3. Всебічно розкрито, як у процесі розгортання кризи британський політичний істеблішмент намагався уникати публічного висвітлення своєї позиції. Адже якби рейд досяг поставленої мети, то його б сприйняли як здійсненний факт і перемогу британської колоніальної політики. Невдача вторгнення, яка скомпрометувала Англію в очах світової громадськості, та кайзерівська телеграма змусили Лондон засудити “рейд Джемсона”. Звичайно, британський уряд, принаймні на офіційному рівні, не міг не піддати осуду спробу агресії проти законної влади незалежної держави. Проте це не змінило суті справи. Більшість консерваторів продовжували наполягати на необхідності проведення в цій республіці реформ, чим, по суті, підтримували політичний рух в Йоганнесбурзі, який і призвів до “рейду Джемсона”. Крім того, як нами встановлено, своєрідність, з якою проводилося парламентське розслідування рейду на Трансвааль, і суд над Л. Джемсоном викликали сумніви в непричетності лондонського уряду до подій у Південній Африці.

4. Доведено той факт, що скандальний характер “рейду Джемсона” надав ліберальній опозиції значні можливості для критики південноафриканської політики уряду, проте вона ними не скористалася. Необхідно зазначити, що ставлення ліберального керівництва до трансваальських подій початку 1896 р. не відзначалося одностайністю, але в кінцевому підсумку воно підтримало політику уряду. Це пояснюється тим, що експансіоністська політика, яку уряд з таким апломбом проводив у цьому регіоні, не суперечила і зовнішньополітичній концепції ліберальної партії. Крім того, ліберали не могли не враховувати, що південноафриканський інцидент знайшов повну підтримку англійського суспільства. Втручання у справу німецького кайзера і, як наслідок, розгортання англо-німецької дипломатичної кризи сконсолідували роботу уряду й опозиції.

На основі джерельного аналізу обґрунтовано положення, що телеграма німецького імператора Вільгельма ІІ демонстративно антианглійського характеру, президенту Трансваалю П. Крюгеру стала лакмусовим папірцем, який показав Англії, хто насправді є її найнебезпечнішим конкурентом на міжнародній арені. Хоча на перший погляд може здатися, що дві країни опинилися на межі війни, аналіз подій дозволяє з впевненістю стверджувати, що зіткнення між ними на той час було неможливим. З одного боку, без сильного військово-морського флоту Німеччина навряд чи зважилася б на агресію проти Англії. З іншого боку, напружені відносини з франко-російським союзом стримували Лондон від оголошення війни Німеччині.

5. Доведено, що саме під впливом Трансваальської кризи відбувся своєрідний злам в психології англійців, який підніс антинімецькі настрої на найвищий рівень з часу створення Німецької імперії в 1871 р. Саме в цей час в Англії склалося стійке неприйняття самого поняття Німеччина. Германофобія збереглася аж до початку Першої світової війни.

Британський уряд майстерно використав кайзерівську телеграму, яка зробила доктора Джемсона героєм натовпу, і подав її як безпрецедентне втручання Берліна у внутрішні справи Англії. Настільки бурхливу реакцію англійського суспільства можна пояснити своєрідним імперським нарцисизмом, який в очах британців зводив їхню країну до рангу володаря світу, а того, хто намагався заперечити це, робив особистим ворогом усіх підданих англійської королеви.

6. З'ясовано, що британська преса відігравала провідну роль у формуванні та відображенні громадської думки. Вона відігравала роль індикатора настроїв у суспільстві стосовно Трансваальської кризи та англо-німецького дипломатичного конфлікту. Крім безпосередньо інформаційної ролі, вона відображала думки різних верств населення, представляючи які преса формувала певну позицію до міжнародної ситуації у представників парламенту та британської громадськості. На сторінках англійських газет почали з'являтися статті, які не лише засуджували німецьку колоніальну політику, але й масовими звинуваченнями Берліна у військових приготуваннях проти Англії посилювали антинімецькі та германофобські настрої британської громадськості.

Встановлено, що позиція преси відповідала офіційній позиції уряду. Редакції більшості газет повною мірою прагнули враховувати міжнародну ситуацію, настрої в британському суспільстві й уряді і, не бажаючи з ними конфліктувати, були змушені підтримувати, а іноді навіть виправдовувати урядову політику.

Загалом, політичні дискусії та реакція британського суспільства у зв'язку з Трансваальською кризою 1895 - 1896 рр. підготували сприятливий ґрунт для подальшої активізації колоніальної політики Великої Британії на півдні Африки. Незабаром це вилилося в англо-бурську війну 1899 - 1902 рр., загострення колоніальних суперечностей і зростання напруги в міжнародних відносинах на поч. ХХ ст.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Долід В.В. Британські колоніальні володіння на півдні Африки (сер. 90-х рр. ХІХ ст.) / В'ячеслав Валентинович Долід // Вісник Київського міжнародного університету. Серія “Міжнародні відносини”. - 2009. - Вип. 8. - С. 188 - 202.

2. Долід В.В. Відображення англо-німецького протистояння на півдні Африки на сторінках європейської преси / В'ячеслав Валентинович Долід // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2008. - № 5 (61) вересень - жовтень. - С. 14 - 19.

3. Долід В.В. Колоніальна політика Великої Британії кін. ХІХ - поч. ХХ ст. у сучасній українській і російській історіографії / В'ячеслав Валентинович Долід // Історичний журнал. Наукове громадсько-політичне видання. - 2009. - № 6. - С. 100 - 106.

4. Долід В.В. Парламентські вибори в Англії та їхній вплив на еволюцію зовнішньої політики країни / В'ячеслав Валентинович Долід // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - 2008. - Вип. 14. - С. 216 - 221.

5. Долід В.В. Позиція англійських консерваторів щодо трансваальських подій 1895 - 1896 рр. / В'ячеслав Валентинович Долід // Історичний журнал. Наукове громадсько-політичне видання. - 2009. - № 1. - С. 47 - 53.

6. Долід В.В. Ставлення англійських лібералів до колоніальної політики консерваторів у Південній Африці в середині 90-х рр. ХІХ ст. / В'ячеслав Валентинович Долід // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2008. - № 6 (62) листопад - грудень. - С. 97 - 101.

7. Долід В.В. Трансваальська криза 1895 - 1896 рр. та громадська думка Великої Британії / В'ячеслав Валентинович Долід // Вісник Київського міжнародного університету. Серія “Міжнародні відносини”. - 2008. - Вип. 7. - С. 143 - 156.

8. Долід В.В. Вплив Британської Південно-Африканської привілейованої компанії на традиційні суспільства Південної Африки кінця ХІХ століття / В'ячеслав Валентинович Долід // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих дослідників, аспірантів, здобувачів, магістрів: Інститут історії України НАН України, Рівненський державний гуманітарний університет. - Рівне: РДГУ, 2008. - С. 98 - 101.

9. Долід В.В. Ідейно-теоретичні засади британського колоніалізму в останній третині ХІХ ст. / В'ячеслав Валентинович Долід // Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих учених “Дні науки історичного факультету - 2009”, присвяченої 175-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ 23 - 24 квітня 2009. - К., 2009. - C. 18 - 20.

10. Долід В.В. Політика маринізму та англо-німецьке військово-морське суперництво на межі ХІХ - ХХ ст. / В'ячеслав Валентинович Долід // Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції “Актуальні питання вітчизняної, світової історії та історичної науки: пошуки, роздуми, знахідки”: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 29 квітня 2009. - Луганськ, 2009. - С. 48 - 50.

11. Долід В.В. “Рейд Джемсона в Трансвааль” і ґенеза кризи 1895 - 1896 рр. / В'ячеслав Валентинович Долід // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції студентів, педагогів, психологів та молодих науковців “Наука, освіта, суспільство очима молодих”, Рівне, 13 травня 2009. - Рівне, 2009. - C. 175 - 176.

Размещено на Allbest.ru