Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського

УДК 811.581'373

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Структурно-семантичні особливості синонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови

10.02.13 - мови народів Азії, Африки,

аборигенних народів Америки та Австралії

Демчук Тетяна Василівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі китайської, корейської та японської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Бондаренко Іван Петрович Київський національний університет імені Тараса Шевченка завідувач кафедри китайської, корейської та японської філології Інституту філології

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Голубовська Ірина Олександрівна Київський національний університет імені Тараса Шевченка завідувач кафедри загального мовознавства і класичної філології Інституту філології

кандидат філологічних наук Малахова Юлія Володимирівна Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди доцент кафедри східних мов

Захист відбудеться «31» березня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174.02 в Інституті сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4, к. 207.

Автореферат розіслано « 26 » лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук Мотріченко О.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність пропонованого дослідження полягає в тому, що наявні у світовій лінгвістичній практиці моделі аналізу й класифікації синонімічних лексичних одиниць потребують перегляду та внесення відповідних уточнень і доповнень. Вирішення цього питання особливо гостро стоїть у площині китайської мови, яка крім специфіки графічного та граматичного плану, вирізняється також особливостями структурно-семантичної організації лексем, що, безумовно, вносить певні корективи у формування вказаної аналітичної схеми.

Вивченню явища лексичної синонімії присвячено багато праць як в Україні, так і за її межами (А. А. Амінова, К. С. Горбачевич, А. П. Євгеньєва, А. П. Коваль, М. П. Коломієць, Н. М. Поліщук, С. Г. Солтан, Ф. Едмондс, Ґ. Хьорст, Хуа Хунлін (»ЄєкБб), У Сіньда (ОвРАґп) та ін.). Однак дотепер низка питань у площині синонімії залишається не вирішеною. Однією з них є проблема створення коректної та детальної типології синонімічних лексичних одиниць, що є актуальною і для лексикології китайської мови. Адже хоча китайські фахівці і пропонують класифікаційні моделі синонімів (Ґе Бень-і (ёр±ѕТЗ), Лю Шусінь (БхКеРВ) та ін.), але наразі жодна із цих схем не є достатньо деталізованою або належним чином аргументованою. Таким чином, створення ефективної моделі аналізу та класифікації синонімічних лексичних одиниць сучасної китайської мови є надзвичайно актуальним, особливо в контексті все більшої популярності цієї мови серед студентів багатьох країн світу, у тому числі й українських.

Окрім того, слід наголосити на потребі дослідження синонімів саме у площині моносилабічного пласту (односкладових дієслів) сучасної китайської мови. Вказані лексичні одиниці існували та домінували за кількісним показником ще в доціньський період (понад 2200 років тому), і хоча в сучасній китайській мові ключові позиції займають двоскладові слова, моносилабічні лексеми продовжують відігравати важливу роль у її функціонуванні та розвитку. Насамперед це пов'язано з тим, що моносилаби належать до ядерної частини базового лексичного фонду мови, вирізняються значним функціонально-стилістичним потенціалом і високою синонімічною активністю. Водночас, у зв'язку з комунікативною лаконічністю, моносилабічну лексику часто використовують у розмовному стилі. Зазначене, а також тенденція у сучасній китайській мові до ускладнення морфології лексичних одиниць зумовили послаблення інтересу китайських лінгвістів до односкладових слів (наразі в наукових працях їх розглядають переважно як лексеми давньокитайської мови), що призвело до виникнення певної лакуни в цій царині. Отже, потреба створення ефективного алгоритму аналізу та класифікації синонімічних кореляцій односкладових дієслів сучасної китайської мови є актуальною не лише для української синології, а й китайської лінгвістики загалом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах державних наукових тем „Актуальні проблеми східної філології класичної та сучасної доби” та „Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації”, що розроблялися в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номери державної реєстрації - 02БФ044-01; 06БФ044-01).

Мета дисертаційної роботи - здійснення ґрунтовного аналізу структурно-семантичних особливостей синонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови та створення експериментальної моделі їх аналізу і класифікації.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

1) проаналізувати наявні схеми дослідження синонімічних лексичних одиниць;

2) з метою ідентифікації та класифікації синонімічних і квазісинонімічних кореляцій визначити операційні елементи, пов'язані зі структурою значення слова;

3) встановити критерії ідентифікації синонімічних і квазі-синонімічних лексем;

4) вивести видову та підвидову класифікації синонімічних і квазісинонімічних одиниць відповідно;

5) визначити структурно-семантичні особливості синонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови;

6) розробити алгоритм аналізу та класифікації синонімічних кореляцій дієслів-моносилабів;

7) здійснити апробацію виведеної експериментальної моделі аналізу та класифікації синонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови на актуальному лексичному матеріалі.

Об'єктом пропонованого дослідження стали синонімічні та квазісинонімічні кореляції односкладових дієслів сучасної китайської мови.

Предмет дослідження - явище синонімії в контексті лексико-семантичної системи сучасної китайської мови.

Матеріалом дослідження є синонімічні односкладові дієслова сучасної китайської мови (320 одиниць), зафіксовані в лексикографічних джерелах (словники синонімів і квазісинонімів), підручниках, відповідних довідниках, теоретичних дослідженнях китайських фахівців тощо.

Методи дослідження. Під час розв'язання поставлених завдань у дисертаційній роботі використано як загальнонаукові методи дослідження (спостереження, аналіз і синтез, порівняння, моделювання тощо), які широко застосовуються у мовознавстві, так і суто лінгвістичні методи: описовий, структурний та емпіричний метод інтерв'ю з інформантами - сучасними китайськими мовцями (студенти, аспіранти, викладачі університетів Китайської Народної Республіки). Однак основними у пропонованій роботі можна вважати метод компонентного аналізу, який дає можливість створити адекватну картину семного складу значення слова, та метод порівняльного аналізу, що допомагає виявити спільні й відмінні елементи в семантиці та функціональному використанні залучених для опрацювання синонімічних лексем. Ці методи, на нашу думку, дозволяють здійснити чітку та коректну диференціацію синонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

1) вперше не лише в українській синології, але й у китайському мовознавстві загалом запропоновано теоретично обґрунтовану, детальну класифікацію синонімічних лексичних одиниць сучасної китайської мови;

2) окреслено поняття базового, ключового, допоміжного критеріїв ідентифікації і класифікації синонімічних лексем сучасної китайської мови та перелік їхніх операційних елементів;

3) запропоновано детальну класифікацію синонімів та квазісинонімів (зі встановленням відповідних видів і підвидів);

4) створено експериментальну схему аналізу та класифікації синонімічних односкладових лексичних одиниць (дієслів) сучасної китайської мови;

5) у межах виведеної експериментальної моделі проаналізовано синонімічні односкладові дієслова сучасної китайської мови та складено приблизне відсоткове співвідношення різновидових синонімічних кореляцій у залученому для наукового опрацювання лексичному матеріалі;

6) вперше у вітчизняній синологічній практиці складено список виявлених синонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати і висновки сприяють уточненню та доповненню моделі коректної класифікації синонімічних лексичних одиниць як у сучасній китайській мові, так і в загальнолінгвістичній практиці. Крім того, врахування особливостей структурно-семантичного плану матеріалу дослідження дало змогу створити експериментальну модель аналізу та класифікації синонімічних кореляцій односкладових дієслів сучасної китайської мови, що дозволить заповнити виявлену в синологічній практиці теоретико-прикладну лакуну в площині вивчення вказаного лексичного матеріалу. Зазначене сприятиме подальшому розвитку теорії синонімії у царині китайського та загального мовознавства.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні висновки, результати семантико-функціонального аналізу синонімічних односкладових дієслів і запропонований ілюстративний матеріал можуть бути застосовані під час читання лекцій курсів „Лексикологія китайської мови”, „Стилістика сучасної китайської мови”, в межах базових фахових дисциплін „Китайська мова”, „Практика перекладу” тощо, а також використані при написанні відповідних навчально-методичних вказівок, посібників та підручників, укладанні словників синонімів і квазісинонімів сучасної китайської мови.

Апробація результатів дослідження. Основні концептуальні засади дисертації, теоретичні висновки та результати прикладного характеру були представлені у формі доповідей на Міжнародній науковій конференції „Семіотика культури / тексту в етнонаціональних картинах світу” (м. Київ, 14 квітня 2004 р.); Міжнародній науковій конференції „Філологія в Київському університеті: історія та сучасність”, присвяченій 200-річчю від дня народження М. О. Максимовича (м. Київ, 12 жовтня 2004 р.); Міжнародній науковій конференції „Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (м. Київ, 11 жовтня 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції „Феномен А. Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)” (м. Київ, 18 квітня 2006 р.); Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених „Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (м. Київ, 11 квітня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції „Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики” (м. Київ, 24 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених „Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри” (м. Київ, 9 квітня 2008 р.), а також на методичних семінарах кафедри китайської, корейської та японської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка протягом 2004-2009 рр.

Публікації. Основні положення, висновки та результати дисертаційної роботи викладені в шести статтях, що вийшли друком у наукових журналах, включених до списків фахових видань ВАК України.

Структура та обсяг роботи зумовлені основною метою і завданнями дисертаційної праці. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (213 позицій), додатку. Повний обсяг дисертаційної роботи - 202 сторінки, із яких основного тексту - 172 сторінки.

Основний зміст

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету й завдання, визначено предмет і об'єкт, окреслено матеріал дослідження та методи його аналізу, вказано наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність отриманих результатів, зазначено особистий внесок здобувача та види апробації роботи.

Перший розділ - „Явище синонімії в китайській і європейській лексикографії” - присвячено вивченню рівня теоретичного опрацювання явища синонімії в китайському та європейському мовознавстві у діахронічній площині. Крім того, окреслено проблему ідентифікації синонімічних лексичних одиниць у сучасній лінгвістичній практиці, розглянуто типологію синонімів, представлену у вітчизняному мовознавстві, а також традицію диференціації синонімічних лексем у китайській лексикології.

У першому підрозділі - „Синонімія в китайському та європейському мовознавстві (історичний аспект)” - досліджено основні етапи і тенденції процесу вивчення та аналітичного опрацювання синонімічних лексичних одиниць у китайській і європейській лінгвістиці в діахронічній площині.

У другому підрозділі - „Ідентифікація та класифікація синонімічних лексичних одиниць на сучасному етапі розвитку лексикології” - окреслено проблему визначення синонімічних лексичних одиниць. Зокрема встановлено, що наразі існує значна кількість різнопланових ідентифікацій явища синонімії. Це призводить до того, що, як зазначає Н. Ф. Вердієва, дотепер у лінгвістичній практиці ще не напрацьовано єдиного підходу до визначення явища лексичної синонімії. У свою чергу, С. Я. Фітіалов і Г. О. Раков наполягають на неможливості „глобального” вирішення цієї проблеми, адже відношення між компонентами синонімічних рядів надто різноманітні й складні, аби всі вони могли відповідати одному визначенню. Тому для оптимізації аналітичної роботи було вирішено звернутися до їх структурної організації, представленої китайським лексикологом Цао Веєм (ІЬмї), і розглядати наявні визначення за групами: 1) синоніми - це слова, яким притаманне явище взаємозамінності; 2) синоніми - це слова з тотожним або близьким значенням; 3) синоніми - це слова, які мають різне звучання, однакове одне або кілька значень. Синонімічні значення виражають тотожне поняття, але за стилістичними особливостями, чуттєвими, семантичними відтінками та вживанням (включаючи комбінування з іншими словами) можуть відрізнятися; 4) синоніми - це слова, які вказують на одне й те саме явище об'єктивної дійсності.

Що стосується типології синонімічних слів, то у вітчизняній лінгвістичній практиці міцно закріпилася традиція виділяти абсолютні та часткові синоніми (останні поділяють на семантичні, стилістичні й семантико-стилістичні).

У китайській лексикології, як стверджує Чжоу Юйкунь (ЦЬУсзы), існує три основні підходи до ідентифікації синонімів, на основі яких і формуються відповідні класифікаційні моделі: 1) підхід „близькі за значенням” („ЅьТе”Лµ), суть якого полягає в тому, що синоніми - це близькі за значенням слова. Така точка зору мала істотний вплив у наукових колах до кінця 70-х - початку 80-х років XX ст.; 2) найпоширенішим вважається „змішаний” підхід („ФУфЫ”Лµ). Його прихильники стверджують, що до синонімів належать і тотожні, і близькі за значенням слова. Відповідно до цього підходу Ху Юйшу (єъФЈКч) поділяє синонімічні лексеми на абсолютні синоніми (НкИ«µДН¬ТеґК / µИТеґК) та неабсолютні синоніми / близькі за значенням слова / умовні синоніми (І»НкИ«µДН¬ТеґК / ЅьТеґК / МхјюН¬ТеґК). Вказана диференціація відображена в лінгвістичній формулі, яка тривалий час була популярною: синоніми = абсолютні синоніми + близькі за значенням слова (Н¬ТеґК = µИТеґК + ЅьТеґК); 3) характерною рисою „диференційного” підходу („Зш·Ц”Лµ) є визнання співіснування синонімів і близьких за значенням слів та потреби їх чіткого розмежування. Одним із перших, хто почав вживати термін „близькі за значенням слова” (ЅьТеґК) та звернув на них особливу увагу, був Сунь Чансюй (ЛпіЈРр). Цей дослідник ще в 50-х роках минулого століття зазначав, що близькі за значенням слова та синоніми належать до різних типів синонімічних лексем. Незважаючи на логічність та аргументованість цього підходу, він не набув поширення. Більшість лінгвістів тієї доби (Чжан Цзін (ХЕѕІ), Сунь Лянмін (ЛпБјГч), Цзя Му (јУДѕ ) та ін.), аналізуючи явище синонімії, як правило, користувалися принципами „змішаного” підходу. Наразі ідея чіткого розмежування синонімів та близьких за семантикою слів не тільки продовжує існувати (Лю Шусінь, Ґе Бень-і та ін.), а й, на нашу думку, є перспективним напрямком у процесі творення коректної типології синонімічних лексичних одиниць сучасної китайської мови.

У другому розділі дисертації - „Ідентифікація та класифікація синонімічних і квазісинонімічних лексичних одиниць сучасної китайської мови (експериментальна модель)” - на основі детального вивчення структурної організації семантики слова було окреслено базовий, ключовий і допоміжний критерії ідентифікації та класифікації синонімічних лексичних одиниць. За допомогою запропонованого набору операційних елементів вказаних критеріїв виведено експериментальну модель класифікації синонімічних лексичних одиниць сучасної китайської мови.

У першому підрозділі - „Базовий, ключовий і допоміжний критерії ідентифікації та класифікації синонімічних лексичних одиниць” - розглядається питання необхідності виведення чітко окреслених та об'єктивно наявних операційних критеріїв ідентифікації синонімічних лексем, зумовлене потребою зменшення чинника суб'єктивності, підвищенням рівня системності та універсальності під час вирішення питання коректної типології синонімів.

Детальний аналіз структури і складових елементів значення слова дозволив здійснити адекватну градацію семантичної близькості між синонімічними лексичними одиницями та зробив можливим моделювання коректної схеми їхньої ідентифікації і класифікації.

Як відомо, значення слова складається з компонентів. Наприклад, Хуан Цзіньґуй (»ЖЅр№у) поділяє його на дві частини: раціональне значення (АнРФТвТе) та додаткове значення (ёЅјУТвТе), перше з яких вказує на понятійну частину значення слова, а друге - на стилістичне, функціональне тощо забарвлення. Існування „окремого” (на противагу „спільному”) в понятійній основі синонімів допомагає зрозуміти походження семантичних відтінків значення та дозволяє вирішити питання розмежування синонімічних лексем за ступенем їхньої семантичної подібності на синоніми та близькі за значенням слова (квазісиноніми). На цьому наполягає низка дослідників як у Китаї (Лю Шусінь, Чжоу Цзянь (ЦЬјц), Ґе Бень-і, Чень Давей (іВґуОЄ) та ін.), так і за його межами (Ю. Д. Апресян, А. Л. Семенас та ін.). Слід зазначити, що семантичний відтінок значення має різні прояви. Наприклад, у класифікації Ґе Бень-і фігурує такий набір: 1) відтінок значення може бути позитивним (°эТеµД), негативним (±бТеµД) або ж нейтральним (ЦРРФµД); 2) семантичний об'єм значення неоднаковий (ширший / вужчий); 3) міра (інтенсивність, ступінь) дії, ознаки різна; 4) наявний семантичний акцент. Вказані елементи, створюючи семантичну особливість слова, впливають на формування поняття, а тому є складовими понятійної основи лексеми. Таким чином, понятійна основа значення слова має бінарну структуру: понятійне ядро (поняття про предмет, явище або процес об'єктивної дійсності) та семантичний відтінок значення (вказує на специфічні риси поняття). Для моделювання структури семантики синонімічних слів, услід за Лю Шусінем, вважаємо за доцільне користуватися термінами „основний семантичний компонент” (ЦчТЄµДТеЛШ) і „другорядний семантичний компонент” (ґОТЄµДТеЛШ), які відображають, відповідно, понятійне ядро та семантичний відтінок значення. Вважаємо, що основний семантичний компонент є операційною одиницею базового критерію, а другорядний - ключового. Така диференціація зумовлена тим, що основний семантичний компонент містить понятійне ядро значення, тому його повна ідентичність є обов'язковим (базовим) критерієм для розгляду лексичних одиниць як семантично близьких. Другорядний семантичний компонент перебуває у площині ключового критерію з тієї причини, що саме на рівні цього елементу значення здійснюється розмежування лексичних одиниць за ступенем їхньої семантичної подібності на синоніми та квазісиноніми.

У процесі розгляду елементів, що формують понятійну основу слова, проаналізовано ще один важливий момент - граматичне значення. У вітчизняній теорії синонімії твердження, що за лексико-граматичною ознакою в синонімічні ряди можуть бути об'єднані слова лише однієї частини мови, сприймається як аксіома. У реаліях китайської мови питання тотожності граматичного значення синонімів дотепер залишається дискусійним. Через це, як стверджує Ван Хуей (Нх»Э), утворилося три основні підходи до його вирішення: 1) „тотожність” („Т»ЦВ” Лµ), прихильники якого (Ґун Женьнянь (№±ИКДк), Чжан Ґун (ХЕ№­) та ін.) вважають, що частиномовний статус синонімів повинен бути однаковий; 2) „нетотожність” („І»Т»ЦВ” Лµ). Представники цього підходу (Чень Бінтяо (іВ±юМц), Ґао Мінкаі (ёЯГыї­) та ін.) допускають, що синонімічні слова можуть належати до різних частин мови; 3) „компроміс” („ХЫЦФ” Лµ). Лінгвісти, які підтримують вказаний підхід (Чжоу Цзумо (ЦЬЧжЪУ), Фан Вень-і (·ЅОДТ») та ін.), зазначають, що оптимальним варіантом є ситуація, коли синоніми належать до однієї частини мови, але й визнають синонімічними лексеми, які мають різний лексико-граматичний статус.

Аргументи прихильників першого підходу та результати відповідних статистичних досліджень, здійснених Сє Веньціном (Р»ОДЗм), дають підстави підтримати перший підхід. Таким чином, граматичне значення лексичної одиниці не лише слід враховувати під час аналітичної роботи над синонімічними лексичними одиницями сучасної китайської мови, а й розглядати як один із операційних елементів базового критерію. Це зумовлено його входженням до переліку складових семантико-понятійного ядра слова, тотожність яких є базовою умовою ідентифікації синонімічних кореляцій. ґрунтовний синонімічний дієслово лексема

Різниця в поглядах учених на це питання зумовлена існуванням у китайській мові явища, коли одне слово може належати до різних частин мови (Т»ґК¶аАа). Цей момент досить проблемний, адже словники сучасної китайської мови здебільшого не фіксують частиномовний аспект лексичної одиниці. Встановлення ж лексико-граматичного статусу останньої часто відбувається лише у площині синтаксичної реалізації. Це пов'язано і з тим, що семеми слова можуть належати до різних лексико-граматичних категорій. Тому, коли лексична одиниця фіксується словником, неможливо ідентифікувати її частиномовний статус. Отже, вважаємо за потрібне уточнити формулювання критерію тотожності граматичних значень синонімічних слів у сучасній китайській мові: ідентичність граматичних значень синонімічних лексико-семантичних варіантів лексичних одиниць.

Для створення повної моделі класифікації синонімічних слів поряд із базовим та ключовим важливим також є допоміжний критерій. До його площини належать елементи, що не входять у семантико-понятійну основу слова, а створюють функціонально-стилістичне забарвлення лексеми. Основним їх призначенням є формування видової та підвидової класифікації синонімічних і квазісинонімічних лексичних одиниць відповідно. Зазвичай фахівці з належною увагою ставляться до висвітлення та детального опису допоміжних семантичних елементів, створюючи відповідний перелік забарвлень значення. Найбільш традиційним можна вважати такий: 1) емоційне забарвлення (ёРЗйЙ«ІК); 2) стилістичне забарвлення (УпМеЙ«ІК); 3) образне забарвлення (РОПуЙ«ІК). Водночас він не є остаточним або абсолютним. Науковці залишають за собою право виключати якийсь із пунктів або навпаки - розширювати цей перелік за допомогою інших елементів, наприклад: 4) діалектне забарвлення (·ЅСФЙ«ІК); 5) історичне забарвлення (К±ґъЙ«ІК); 6) іншомовне забарвлення (НвАґЙ«ІК). Вказані конотації здебільшого й утворюють сукупність операційних одиниць допоміжного критерію ідентифікації та класифікації синонімічних лексем.

У другому підрозділі - „Семантико-функціональні параметри ідентифікації та класифікації синонімічних лексичних одиниць” - на основі запропонованих критеріїв та їхніх операційних елементів було окреслено необхідні й достатні параметри ідентифікації та класифікації абсолютних синонімів, синонімів і квазісинонімів.

Зокрема для визначення існування між двома лексичними одиницями абсолютної синонімії обов'язковою умовою є тотожність їхніх семантико-понятійних основ (граматичного значення, основного й другорядного семантичних компонентів). На рівні забарвлення значення (допоміжний семантичний компонент) слова також повинні проявляти ознаки ідентичності.

Синонімами ж можна вважати лексичні одиниці, тотожні за своєю семантико-понятійною основою та відмінні на функціонально-стилістичному рівні. Як бачимо, синоніми відрізняються у площині допоміжного критерію, операційними одиницями якого є відповідні функціонально-стилістичні конотації. Ґрунтовний аналіз наявних у лексикологічній практиці забарвлень значення дав можливість запропонувати такий набір операційних одиниць допоміжного критерію ідентифікації та класифікації синонімічних лексичних одиниць сучасної китайської мови: 1) стилістичне забарвлення; 2) архаїчне / історичне забарвлення; 3) діалектне забарвлення; 4) образне забарвлення; 5) емоційне забарвлення. На основі поданого переліку й формується відповідна видова класифікація синонімів.

Для створення чіткої та детальної класифікації синонімів видається доцільним розмежувати лексеми, які належать до літературної мови й відрізняються лише стилістичним маркуванням, та слова, що мають яскраве функціональне забарвлення (діалектизми, архаїзми, історизми) або специфіку суб'єктивно-творчого начала (емоційний, образний відтінки). Враховуючи вищезазначене, синоніми варто розділити на три види. До I виду синонімів (стилістичні) слід віднести лексеми, що вирізняються тільки стилістичною ознакою. Слова, які мають діалектне, архаїчне, історичне, емоційне та образне забарвлення, варто об'єднати у II вид синонімів - функціональні. Синоніми III виду (функціонально-стилістичні) формуються за умови, що функціональні синоніми набувають певного стилістичного маркування.

Для визначення квазісинонімічних кореляцій необхідні тотожність операційних одиниць базового критерію та відмінність на рівні ключового критерію. Залежно від різновиду другорядного семантичного компоненту (позитивний / нейтральний / негативний відтінок значення, семантична градація, семантичне акцентування) квазісиноніми пропонується поділяти на I, II та III види відповідно.

Одним із найсуттєвіших недоліків класифікаційного упорядкування квазісинонімічних лексичних одиниць як у вітчизняних, так і в китайських джерелах є відсутність детальної аналітичної репрезентації функціонально-стилістичного аспекту квазісинонімів, що свідчить про недостатність опрацювання зазначеного питання в теорії синонімії. На нашу думку, здійснити детальну диференціацію квазісинонімів у цій площині можна за допомогою операційних елементів допоміжного критерію, які було запропоновано для побудови класифікаційної схеми синонімів. На основі згаданих операційних одиниць формуватимуться стилістичний, функціональний та функціонально-стилістичний підвиди квазісинонімів. Якщо взяті до розгляду квазісинонімічні лексичні одиниці не проявляють функціонально-стилістичних особливостей або ж останні є ідентичними, ці лексеми варто зараховувати до окремого підвиду квазісинонімів, які умовно можна назвати „нейтральними”.

У третьому розділі дисертаційної роботи - „Cтруктурно-семантичні особливості синонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови як основа їх аналізу та класифікації” - розглянуто односкладові дієслова як елемент базової лексики сучасної китайської мови, окреслено особливості їхнього функціонування, визначено характерні риси семантичної парадигми та специфіку формування синонімічних кореляцій між ними. На основі отриманих даних, запропонованих і теоретично обґрунтованих критеріїв та відповідних операційних елементів ідентифікації виведено експериментальний алгоритм аналізу й класифікації синонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови та апробовано його на актуальному лексичному матеріалі.

У першому підрозділі - „Функціонально-граматична характеристика односкладових дієслів як елементу базової лексики сучасної китайської мови” - встановлено, що односкладові слова здебільшого належать до базового лексичного фонду сучасної китайської мови і мають такі ознаки: 1) загальнонародний характер (базові слова становлять меншість у словниковому складі мови, проте вони використовуються у всіх сферах життєдіяльності людини); 2) стійкість (багато базових слів з'явилися ще в давні часи, але оскільки вони передають надзвичайно важливі поняття, то збереглися донині); 3) продуктивність (тільки базові слова можуть виступати морфемами для творення нових слів). Більшість односкладових слів є не просто елементами базового лексичного фонду сучасної китайської мови, а формують його ядро; крім того, вони характеризуються високою частотністю використання.

Функціонально-стилістичний потенціал моносилабів у сучасній китайській мові доволі значний. Хоча існує думка, що роль односкладових лексичних одиниць зводиться до забезпечення практичної потреби повсякденного спілкування, де головне - використовуючи мінімальні мовні засоби, зробити мову максимально зрозумілою (М. М. Коротков, Цао Вей та ін.), унаслідок чого їх зазвичай відносять до розмовного стилю. Проте ґрунтовне опрацювання вказаного питання дозволяє розширити рамки традиційного уявлення про стилістичні можливості моносилабічної лексики. Зокрема В. П. Захаров стверджує: 1) односкладові слова є частиною практично будь-якого стилістичного прошарку, що виділяється в сучасній китайській мові, хоча найсприятливіші умови для використання односкладових слів існують у розмовно-побутовому стилі; 2) моносилаби можуть мати стилістичне забарвлення та бути стилістично нейтральними.

Що ж до семантико-граматичної характеристики дієслів, то їх, як правило, поділяють на односкладові та двоскладові. Вони відрізняються як за граматичними властивостями, так і за значеннєвим наповненням. На думку Лінь Діна (БЩ¶Ё), дієслова-моносилаби - це лексеми, які переважно виражають конкретну дію. Справді, для односкладових дієслів, більшість яких дійшла до нас із давніх часів, домінуючим вважалося фіксування найнеобхіднішої інформації предикативного плану, що зазвичай означала конкретну дію. Наприклад, дієслова Аґ [lбi] - прийти, ИҐ [qщ] - піти виникли протягом доціньського періоду (ЗШґъ: 221-206 рр. до н. е.); іФ [chо] - їсти, ґт [dг] - бити почали вживатися під час правління династії Хань ( єєґъ: 206 р. до н. е. - 220 р. н. е.); перші згадки про дієслова ЕЬ [pгo] - бігти, °б [bвn] - переносити сягають епох Суй (Леґъ: 581-618 рр.), Тан (МЖґъ: 618-907 рр.) та П'яти династій і десяти царств (ОеґъК®№ъ: 907-979 рр.); єИ [hз] - пити, є° [hгn] - кричати з'явилися під час правління династії Сун (ЛОґъ: 960-1279 рр.); ¶Є [diы] - загубити, О№ [wиi] - годувати вперше згадуються в епоху Юань (ФЄґъ: 1279-1368 рр.); ХТ [zhгo] - шукати, Хѕ [zhаn] - стояти виникли в період існування династії Мін (Гчґъ: 1368-1644 рр.); іі [chгo] - шуміти, їѕ [kгo] - пекти почали функціонувати в епоху Цін (Зеґъ: 1644-1911 рр.). Водночас іще на ранніх етапах формування дієслівної бази китайської мови трапляються предикативні одиниці, що мають вищий рівень абстрагування; в їхній семантиці фіксується душевний, емоційний стан людини, її ментальні дії. Прикладом таких моносилабів можуть бути дієслова °® [аi] - любити, Нь [wаng] - забути (виникли протягом доціньського періоду); µИ [deng] - чекати (почало використовуватися в період епох Суй, Тан і П'яти династій); ЕВ [pа] - боятися (вперше згадується за часів династії Сун); ¶® [dong] - розуміти (з'явилося в епоху Мін) тощо.

Варто звернути особливу увагу на здатність більшості односкладових дієслів сучасної китайської мови не тільки активно функціонувати в первинному структурному вигляді, зберігаючи при цьому повноцінне семантико-граматичне вираження, а й утворювати двоскладові (багатоскладові) лексичні одиниці (наприклад, Вт [mгi] - купувати та №єВт [gтumгi] - купувати тощо). Ці пари слів, маючи тотожну семантику, паралельно існують у мовному просторі сучасної китайської мови. Їхня диференційна ознака реалізується здебільшого в функціонально-стилістичній та граматичній площинах.

До характерних рис односкладових дієслів слід також додати й те, що вони, як зауважує М. М. Коротков, є важливим матеріалом для творення не тільки складних дієслів, а й складних слів, що належать до інших частин мови (наприклад, »­ [huа] - малювати: »­ёе [huаgгo] - ескіз, »­±К [huаbi] - пензлик, »­јЬ [huаjiа] - мольберт тощо).

Підкреслимо, що хоча як у Китаї, так і за його межами науковці займались вивченням різних аспектів існування та функціонування дієслова в сучасній китайській мові (Цзінь Тао, Чжу Десі (ЦмµВОх), У Шу-пін (ОвКеЖЅ), Є Паньюнь (Т¶ЕОФЖ), У Чжунвей (ОвЦРО°), М. М. Коротков, І. М. Ошанін, С. Є. Яхонтов, Н. В. Солнцева, О. М. Готліб, Ж. В. Шмарова та ін.), але наразі все ще існує необхідність здійснення додаткових поглиблених досліджень у вказаній царині. Одним із найменш розроблених у китайському мовознавстві залишається питання теоретичного опрацювання синонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови.

У другому підрозділі - „Структурно-семантичні особливості синонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови” - розглядаються характерні риси семантичної парадигми дієслів-моносилабів та формування синонімічних кореляцій між ними.

Враховуючи, що семантичний обсяг слова зменшується при зростанні довжини слова, а також те, що частіше вживані слова мають більше значень, можна припустити: односкладовим дієсловам сучасної китайської мови притаманна полісемія. Адже, по-перше, вони належать до найменших за кількісно-складовим показником лексичних одиниць, а тому повинні мати найбільший семантичний обсяг. По-друге, моносилабічна лексика вирізняється високою частотністю використання.

Результати численних досліджень переконують, що в сучасній китайській мові явище синонімії найпоширеніше серед дієслів. Сє Веньцін, здійснивши відповідний статистичний аналіз, виявив: із 2073 синонімічних рядів 1037 (50,7%) складаються з дієслів, що зайвий раз переконує в доцільності їхнього поглибленого теоретико-прикладного опрацювання.

Специфіка структурно-семантичної організації дієслів-моносилабів вносить свої корективи в загальну картину формування їхніх синонімічних кореляцій, особливо, коли синонімічний ряд складається виключно з односкладових лексем. Поєднання явищ полісемії та синонімії значно ускладнює процес аналізу залучених для опрацювання слів, і тільки за умови врахування відповідних особливостей можна розраховувати на коректність отриманих результатів. Насамперед слід зауважити, що зі зростанням семантичного обсягу лексеми збільшується ймовірність реалізації специфічної риси багатозначного слова у площині синонімічних відношень - входження (окремими семемами) в різні синонімічні ряди. Дослідження синонімічних зв'язків між полісемантами показали, що їх може бути три види: 1) два багатозначних слова мають один спільний лексико-семантичний варіант; 2) два полісеманта у своїх семантичних парадигмах містять дві (або більше) синонімічні семеми; 3) різні лексико-семантичні варіанти одного багатозначного слова окремо утворюють синонімічні зв'язки з двома (або більше) семемами інших полісемантів. Окрім того, погоджуючись із М. Ф. Палевською, визнаємо семантико-функціональну рівність усіх семем багатозначного слова та допускаємо входження в один синонімічний ряд не тільки однорівневих, а й нееквівалентних лексико-семантичних варіантів. За цього підходу розширюється мережа семантичних зв'язків між полісемантами, що значно ускладнює процес коректного аналізу відповідних синонімічних кореляцій. Тому під час дослідження лексем із розвинутою семантичною парадигмою видається доцільним розглядати їхні відношення лише в межах мінімальних синонімічних рядів (2-3 слова). Аналіз таких лексичних груп дозволяє зробити акцент не на кількісному наповненні синонімічного ряду, а на поглибленому вивченні синонімічного потенціалу залучених для розгляду полісемантів.

У третьому підрозділі - „Аналіз та класифікація синонімічних і квазісинонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови” - на основі структурно-семантичних особливостей залучених для опрацювання лексем було виведено алгоритм аналізу та класифікації їхніх синонімічних кореляцій. Окрім того, для належної структуризації аналітичної роботи над синонімічними односкладовими дієсловами сучасної китайської мови, розроблено та апробовано експериментальну класифікаційну таблицю, в якій фіксувалися запропоновані операційні одиниці та семантико-функціональні елементи синонімічних лексико-семантичних варіантів матеріалу дослідження.

Висновки

Синонімічні лексичні одиниці китайської мови мають тривалу історію існування та функціонування. У III-II ст. до н. е. в першій лексикографічній праці Стародавнього Китаю - словнику „Ер'я” - вже було зафіксовано та первинно систематизовано за тематичною ознакою перші синонімічні ряди. Разом з тим, хоча в лексикографічних працях „Ер'я” (Ў¶¶ыСЕЎ·), „Фан'янь” (Ў¶·ЅСФЎ·), „Шовень цзєцзи” (Ў¶ЛµОДЅвЧЦЎ· ) тощо було зібрано й досить детально проаналізовано значну кількість відповідного лексичного матеріалу, однак теоретичне опрацювання синонімів у китайській лінгвістиці почалося лише за династії Цін.

Протягом багатьох століть європейське та китайське мовознавство розвивалися автономно, напрацьовуючи оригінальні підходи до вирішення лінгвістичних питань, що часто пов'язувалося зі специфікою мовної традиції та культурного розвитку. Проте з активізацією в XX ст. глобалізаційних процесів у світі спостерігається утворення єдиного інформаційного простору, в межах якого відбувається постійний обмін науково-дослідними здобутками вчених різних країн. Цей чинник сприяє підвищенню ефективності вирішення актуальних наукових питань, зокрема проблеми визначення і типології синонімів.

1. Наразі явище синонімії вирізняється великою кількістю різнопланових підходів як до ідентифікації, так і до диференціації синонімічних лексичних одиниць. Науковці намагаються підійти до об'єкту дослідження поліаспектно, висвітлити процес функціонування синонімів у контекстах різних структурних формацій. Ці дослідницькі розвідки, за умови здійснення їх на належному науковому рівні, сприймаються лише як позитивні імпульси в розвитку загальної теорії синонімії. Водночас слід наголосити, що велика кількість підходів до визначення синонімів має і негативні наслідки: неузгоджена багатовекторність поглядів ускладнює теоретичне опрацювання синонімічних лексем та навіть породжує сумніви стосовно можливості знайти універсальне вирішення вказаного питання. На цьому тлі найперспективнішим виглядає визначення синонімів комплексного формату (за умови коректного впорядкування його складових ідентифікаційних елементів).

Окрім того, у теоретичних працях, що стосуються вказаної царини, не було виявлено конструктивної і належним чином аргументованої схеми аналізу синонімічних лексичних одиниць, в основі якої лежали б чіткі критерії їх ідентифікації та класифікації.

2. Опрацювання наявних класифікаційних розробок і здійснення детального аналізу семантико-понятійного й функціонально-стилістичного сегментів значення слова дало змогу окреслити три види критеріїв ідентифікації та класифікації синонімів (базовий, ключовий, допоміжний), а також запропонувати перелік операційних одиниць кожного із вказаних критеріїв. Так, операційними одиницями базового критерію є основний семантичний компонент і граматичне значення слова, ключового - другорядний семантичний компонент (позитивний / нейтральний / негативний відтінок значення, семантична градація, семантичне акцентування), допоміжного - забарвлення значення (стилістичне, архаїчне / історичне, діалектне, образне, емоційне).

Надзвичайно важливим є врахування того, що основний семантичний компонент і граматичне значення слова відображають семантико-понятійне ядро лексеми, а граматичне значення слова, основний і другорядний семантичні компоненти формують семантико-понятійну основу лексичної одиниці. Адже саме в площині зазначених елементів здійснюється диференціація синонімічних та квазісинонімічних лексичних одиниць: тотожність граматичного значення, основного і другорядного семантичних компонентів (семантико-понятійна основа слова) зумовлює існування синонімічних відношень; ідентичність на рівні граматичного значення й основного семантичного компоненту (семантико-понятійне ядро лексеми) та відмінність у площині другорядного семантичного компоненту свідчать про існування квазісинонімічних кореляцій.

3. З метою створення детальної і максимально повної класифікації синонімічних лексичних одиниць введено поняття „допоміжний критерій”, складовими якого є функціонально-стилістичні ознаки семантики слова. За допомогою цього критерію пропонується здійснювати подальше видове розмежування синонімів та підвидову диференціацію квазісинонімів.

На основі запропонованого переліку операційних елементів окреслено й аргументовано набір необхідних і достатніх параметрів ідентифікації та класифікації абсолютних синонімів, синонімів і квазісинонімів.

4. Для визначення існування абсолютної синонімії необхідним є ідентичність операційних одиниць базового, ключового та допоміжного критеріїв, тобто тотожність семантико-понятійних основ і функціонально-стилістичних забарвлень значень.

5. Ідентифікація синонімів потребує тотожності операційних елементів базового й ключового критеріїв та відмінності на рівні допоміжного. Відповідно до забарвлення значення лексем пропонується виділяти три види синонімів: стилістичні, функціональні та функціонально-стилістичні.

6. Для визначення квазісинонімічних кореляцій необхідним є тотожність операційних одиниць базового критерію та відмінність на рівні ключового критерію. Залежно від різновиду другорядного семантичного компоненту (позитивний / нейтральний / негативний відтінок значення, семантична градація, семантичне акцентування) квазісиноніми пропонується поділяти на I, II та III види відповідно. За умови різниці операційних елементів допоміжного критерію, вказані види квазісинонімів аналогічно до синонімів диференціюються на стилістичні, функціональні та функціонально-стилістичні підвиди. Якщо ж квазісиноніми ідентичні в цій площині або не мають забарвлення значення, вони належать до підвиду нейтральних квазісинонімів.

У процесі здійснення пропонованого дослідження було окреслено низку особливостей односкладових дієслів cучасної китайської мови, що безпосередньо чи опосередковано впливають на формування моделі аналізу наявних між ними синонімічних кореляцій.

Насамперед слід зазначити, що вказані лексичні одиниці сягають ще доціньської доби, коли вони домінували за кількісним показником. У сучасній китайській мові ключові позиції займають багатоскладові (двоскладові) слова, моносилабів у її лексичному фонді порівняно небагато. Проте це жодним чином не зменшує важливості односкладових слів у процесі функціонування та розвитку сучасної китайської мови. Як свідчать статистичні дані, коефіцієнт частотності використання односкладової лексики порівняно з багатоскладовою вищий у шість разів. Окрім того, площина вживання моносилабів не обмежується регіональним або соціальним чинником (відповідно до статусу базової лексики). Односкладові лексичні одиниці сучасної китайської мови мають досить широкий функціонально-стилістичний діапазон реалізації.

7. Поряд із простою морфемною організацією, односкладовим дієсловам сучасної китайської мови притаманна розвинута семантична парадигма. Це, безумовно, вносить відповідні корективи у процес виявлення й аналізу їх синонімічних кореляцій. Адже зі зростанням семантичного обсягу лексеми збільшується ймовірність реалізації специфічної риси полісеманта у площині синонімічних відношень - входження (окремими семемами) в різні синонімічні ряди, формування різних синонімічних конфігурацій. Ситуація значно ускладнюється, коли в ролі синонімів виступають два й більше багатозначних слова. Тому для коректного аналізу синонімічних кореляцій, що існують між полісемантами, слід: 1) відтворити розгорнуті семантичні парадигми лексем; 2) ідентифікувати наявні синонімічні лінії за відповідними лексико-семантичними варіантами; 3) проаналізувати семантичні та функціонально-стилістичні особливості лексем у синонімічному значенні; 4) за допомогою запропонованих критеріїв здійснити адекватну класифікацію виявлених кореляцій.

8. Виведення експериментальної класифікаційної моделі дослідження синонімічних односкладових лексичних одиниць сучасної китайської мови дозволило здійснити типологічне розмежування залучених для розгляду слів. У межах третього розділу дисертаційної роботи із загального обсягу лексичного матеріалу було виділено та проаналізовано односкладові дієслова (43 одиниці), які мають певні синонімічні кореляції (45 випадків). У процесі детального опрацювання семантичних і функціонально-стилістичних особливостей синонімічних значень залучених для опрацювання лексичних одиниць було виявлено:

1) випадків квазісинонімічних кореляцій - найбільша кількість (48.8%). Серед них переважають квазісиноніми III виду (40%). Квазісиноніми I та II виду представлені значно меншою кількістю - по 4.4% відповідно;

2) другу позицію займають синоніми (37.9%). Найбільше ідентифіковано стилістичних і функціонально-стилістичних синонімів (по 15.6% відповідно). Відсоток виявлених функціональних синонімів складає 6.7%;

3) абсолютних синонімів - найменше (13.3%).

Наведені статистичні дані допомагають окреслити відповідну пропорцію, що існує між синонімічними кореляціями, наявними у залученому для опрацювання лексичному матеріалі.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Демчук Т. В. Проблема синонімії в теоретичних працях китайських лінгвістів // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. - Вип. 12. Частина 1. - С. 126-131.

2. Демчук Т. В. Аналіз семантики синонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови (на матеріалі односкладових дієслів „°Ъ” та „·Е”) // Сходознавство. - К., 2005. - № 29-30. - С. 56-63.

3. Демчук Т. В. Проблема дослідження явища синонімії в сучасній китайській мові (на матеріалі наукових праць зарубіжних синологів) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 18. Книга 1. - С. 110-114.

4. Демчук Т. В. Проблема типологізації синонімів у сучасній китайській мові // Східний світ. - К., 2006. - № 2. - С. 109-116.

5. Демчук Т. В. Проблема розмежування синонімічних та квазісинонімічних лексичних одиниць у сучасній китайській мові // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2007. - Вип. 23. Частина 1. - С. 170-174.

6. Демчук Т. В. Проблема вивчення явища синонімії у лінгвістичній традиції Китаю // Східний світ. - К., 2007. - № 4. - С. 105-111.

Анотація

Демчук Т. В. Структурно-семантичні особливості синонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.13. - мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії. - Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України. - Київ, 2009.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню структурно-семантичних особливостей синонімічних односкладових дієслів сучасної китайської мови та створенню моделі їх аналізу і класифікації.

Вивчення наявних у лінгвістичній практиці класифікаційних моделей синонімів та детальне опрацювання семантики слова дозволили виділити базовий, ключовий і допоміжний критерії ідентифікації та класифікації синонімічних лексем сучасної китайської мови, а також їхні операційні одиниці. На основі вказаних критеріїв створено розгорнуту типологію синонімів сучасної китайської мови.

Вказана класифікаційна модель, а також дослідження особливостей семантичної парадигми односкладових дієслів сучасної китайської мови в контексті синонімії, окреслення їхньої функціонально-граматичної характеристики і статусу в лексичному фонді сучасної китайської мови дали можливість створити оригінальну модель їх аналізу та класифікації. Для оптимальної структуризації вказаної аналітичної роботи запропоновано експериментальну таблицю, яка містить операційні одиниці базового, ключового і допоміжного критеріїв ідентифікації та класифікації синонімічних лексичних одиниць сучасної китайської мови, а також семантико-функціональні елементи значення синонімічних лексико-семантичних варіантів досліджуваних слів.

Ключові слова: лексична синонімія, значення слова, типологія синонімів, односкладове дієслово, структурно-семантичні особливості, сучасна китайська мова.

Аннотация

Демчук Т. В. Структурно-семантические особенности синони-мических односложных глаголов современного китайского языка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.13 - языки народов Азии, Африки, аборигенных народов Америки и Австралии. - Институт востоковедения им. А. Ю. Крымского НАН Украины. - Киев, 2009.