Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

УДК 94 (477) ”1991/2005”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Становище дітей в Україні в період розбудови громадянського суспільства: історичний аспект (90-ті рр. ХХ-початок ХХІ ст.)

07.00.01 - історія України

Ілляшенко Юлія Юріївна

Черкаси - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі історії України Черкаського державного технологічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор історичних наук, доцент Чубіна Тетяна Дмитрівна, Академія пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України, професор кафедри гуманітарних та соціальних наук

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України Даниленко Віктор Михайлович, Інститут історії України НАН України, завідувач відділом історії України другої половини ХХ століття

кандидат історичних наук Мельничук Тетяна Анатоліївна, Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, старший викладач кафедри історії слов'янських народів

Захист відбудеться “17” березня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 73.053.01 Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. Черкаси, вул. Шевченка, 81, кім. 211.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22).

Автореферат розісланий “15” лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент С.В. Корновенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проголошення державної незалежності України помітно вплинуло на розвиток державної політики у сфері дитинства. Виникла нагальна необхідність в усвідомленні й переосмисленні змін соціально-економічного, політичного, національно-культурного, духовного розвитку наймолодшої частини українського народу - дітей, а також у пошуку шляхів покращення умов її життєдіяльності.

Діти - це майбутнє держави, вони є невід'ємною частиною життя соціуму. Від усвідомлення значущості підростаючого покоління, необхідності гуманного ставлення до нього, розуміння його проблем, потреб та інтересів багато в чому залежать як сучасні процеси державотворення в Україні, так і подальша перспектива становлення громадянського суспільства.

Проблема дослідження становища дітей, зокрема дітей, що належать до найбільш соціально уразливих категорій населення, охоплює ряд проблем, що потребують детального підходу до їхнього аналізу. Важливість розкриття цього аспекту зумовлена тим, що в сучасному українському суспільстві визначення статусу дітей стало одним із основоположних питань, привертаючи увагу не тільки науковців і громадськості, але й державних органів влади та управління.

Формування державних засад у сфері внутрішньої політики України стосовно дитинства потребує вироблення якісно нового підходу до забезпечення дитячому населенню України дотримання його громадянських прав і свобод, повноцінного розвитку відповідно до індивідуальних потреб. 27 вересня 1991 р. в Україні набула чинності Конвенція про права дитини. Ґрунтуючись на ідеї першорядності загальнолюдських цінностей і різнобічного розвитку особистості, цим міжнародним документом визнано пріоритет інтересів дитини у суспільстві, наголошено на неможливості дискримінації дитини. Дотримання прав дітей, надання їм пріоритету в суспільстві, виховання, якісна освіта є першочерговими завданнями таких соціальних інститутів, як сім'я, освітні заклади, громадські об'єднання й організації, обов'язком яких є всебічний розвиток особистості, соціалізація та інтеграція дитини до суспільного життя як повноправного члена соціуму.

Отже, обрана для вивчення тема має науково-практичне, суспільно-політичне та загальнодержавне значення. Цим і зумовлено її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у межах комплексної програми кафедри історії України Черкаського державного технологічного університету, вона є складовою держбюджетної науково-дослідної теми „Сучасна історія України: регіональний аспект” (номер державної реєстрації 0109U006702).

Об'єктом вивчення є державна політика України у сфері дитинства.

Предметом дослідження є становище дітей найбільш уразливих соціальних категорій; розробка, основний зміст, напрямки діяльності органів державної влади стосовно захисту дітей цих категорій; трансформація існуючих, становлення та функціонування нових дитячих громадських організацій у період розбудови держави, а також основні форми й методи їхньої роботи.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 90-ті рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст. Вибір нижньої хронологічної межі (1991 р.) зумовлено проголошенням державної незалежності України; верхньої (2005 р.) - датою підписання Указу Президента України „Про проведення в Україні у 2006 році Року захисту прав дитини”.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані автором матеріали стосуються сучасних кордонів України, закріплених Конституцією.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу історіографічних та історичних джерел визначити соціальне, правове та політичне становище дітей в Україні у 90-х рр. ХХ ст. - на початку ХХІ ст.; проаналізувати вплив діяльності дитячих громадських організацій на формування соціального, правового та політичного становища дітей в Україні.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- з'ясувати стан наукової розробки теми, визначити рівень та повноту її джерельної бази;

- проаналізувати основні форми й напрямки державної політики у сфері дитинства в Україні періоду незалежності;

- визначити особливості реалізації в незалежній Україні Конвенції ООН про права дитини (1989 р.) ;

- проаналізувати законодавчо-нормативну базу України періоду розбудови громадянського суспільства (90-ті рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст.) у сфері соціально-правової захищеності дітей;

– з'ясувати місце та роль дитячих громадських організацій у соціально-політичній системі України та вплив процесу їхнього становлення на становище дітей у суспільстві;

– визначити основні напрямки, форми та методи діяльності дитячих об'єднань України у період розбудови громадянського суспільства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

– робота є комплексним дослідженням, що на теоретичному рівні пропонує розглянути становище дітей України в громадсько-політичному житті суспільства 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст., особливості формування якого тісно пов'язані з загальноісторичним процесом;

– визначено і систематизовано, враховуючи стан наукової розробки теми, а також репрезентативність її джерельної бази, понятійно-категоріальну основу дослідження: „діти”, „дитинство”, „становище дітей у суспільстві”, „державна політика у сфері дитинства”, „дитячі громадські об'єднання та організації”;

– на основі узагальнення життєдіяльності дітей у соціальній, правовій, політичній сферах в Україні у 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст. здійснено комплексне дослідження становища в українському суспільстві дітей найменш захищених категорій: дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з функціональними обмеженнями, бездоглядних та безпритульних дітей, неповнолітніх, що перебувають у місцях позбавлення волі;

– на підставі аналізу української законодавчої бази державної політики у сфері дитинства автор доводить, що з правового погляду в Україні забезпечено недискримінаційне для дітей законодавство, яке забезпечує їхню пріоритетну роль в українському суспільстві;

– охарактеризовано напрями, форми та методи діяльності сучасних дитячих громадських об'єднань та організацій України;

– досліджено механізм взаємодії дитячих громадських організацій з іншими неурядовими організаціями, здатними зрозуміти та оцінити всю важливість проблем становища дітей в Україні;

– з'ясовано принципи взаємодії дитячих громадських організацій з державними структурами щодо утвердження егалітаризму у соціальній, правовій, політичній сферах життєдіяльності українського суспільства, розвитку демократії стосовно соціального, правового, політичного становища дітей.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що її матеріали можуть стати корисними під час підготовки навчальних посібників для студентів, аспірантів, узагальнювальних робіт із дослідження історичних, суспільно-політичних, правових аспектів дитинства, з історії дитячих громадських організацій. Результати і висновки можуть залучатися для подальшої розробки тем, пов'язаних із забезпеченням дотримання соціального та правового захисту дитинства, а також з розвитком дитячого руху в Україні періоду розбудови громадянського суспільства.

Результати дослідження будуть у нагоді органам державної влади під час вирішення загальнодержавних регіональних проблем розвитку дитячих громадських організацій, а також засобам масової інформації для поширення ідей необхідності соціального та правового захисту дітей, першорядності ідеї рівності дітей і дорослих в українському суспільстві.

Апробація результатів дослідження. Загальну концепцію дисертації обговорено на засіданнях кафедри історії України Черкаського державного технологічного університету. Основні положення та висновки дослідження знайшли відображення у виступах і повідомленнях дисертантки на наукових конференціях різного рівня: Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції „Соціум. Наука. Культура” (Київ, 2006); Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції „Українська наука в мережі Інтернет” (Київ, 2006), XIV міжвузівській науковій конференції „Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2006), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Дні науки - 2007” (Дніпропетровськ, 2007).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 9 наукових статей, 5 із яких - у фахових виданнях із історії, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 3,7 друкованих аркуші.

Обсяг і структура дисертації зумовлені метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (246 позицій), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, його хронологічні та територіальні межі, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, повідомлено про апробацію її основних положень.

У першому розділі „Історіографічний аналіз, джерельна база та методологія дослідження”, який складається з трьох підрозділів, проаналізовано стан наукової розробки проблеми, вивчено джерельну базу дослідження, а також обґрунтовано його методологію.

У першому підрозділі „Стан наукової розробки теми” з'ясовано, що тематика роботи дозволяє визначити два основних напрямки у проведенні аналізу історіографічного доробку за представлений для дослідження період: 1) праці, в яких висвітлено питання упровадження форм і методів державної політики України у сфері дитинства, спрямованих на реалізацію соціальної та правової захищеності дітей, насамперед дітей найбільш уразливих категорій (сиріт, інвалідів, „дітей вулиці” та ін.); 2) наукова література, присвячена вивченню місця і значення дитячих громадських організацій в суспільно-політичному житті України.

Першу групу історіографічних джерел присвячено висвітленню проблем упровадження основних форм та методів державної політики України у сфері дитинства, спрямованих на створення політичних, економічних, організаційних умов і забезпечення гарантій для самореалізації особистості дитини, а також вивченню проблем соціально-правової захищеності дитинства в Україні періоду розбудови суспільства (90-ті рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст.). Комплексного дослідження цієї тематики, висвітлюючи загальні питання захисту прав дітей в Україні та подаючи рекомендації стосовно їхньої практичної реалізації, стосуються напрацювання І. Звєрєвої, О. Мороза, М. Окаринського, О. Сухомлинської, А. Полешко, А. Шапіро, Т. Прошкуратової та інші. Так, безпосередньо вивчаючи проблему правової захищеності дітей, Н. Петрова, Л. Старикова розкрили базові положення ратифікованої Україною в 1991 р. Конвенції про права дитини Петрова Н.І. Мета, до якої слід прагнути всім державам / Н.І. Петрова // Рідна школа. - 1993. - № 6; Старикова Л. Конвенція ООН з прав дитини - історичний аспект / Л. Старикова // Конвенція ООН з прав дитини: шляхи практичного застосування. - К., 2000. . Специфіку соціально-правового захисту дітей найбільш уразливих соціальних категорій, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, висвітлено у роботах Т. Завгородньої, Н. Коровашкіної, Л. Волинець, Т. Говоруна, І. Пєші та інших авторів.

У продовження розробки теоретичних засад правової захищеності дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, в українській історіографії з'явилися праці, присвячені питанням реалізації державних програм зі створення нових в Україні форм опіки, таких як прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу. Цих питань стосуються дослідження А. Капської, І. Григи, Т. Семигіної, Г. Бевз, І. Пєші, О. Яременко, Н. Комарової, Р. Левіна, Л. Волинець, І. Трубавіної, О. Безпалько, Р. Вайноли та інших авторів.

Значну увагу з боку науковців приділено вивченню питання про місце дітей з функціональними обмеженнями в суспільстві та системі соціально-правового захисту України, особливостей їхнього виховання та навчання. Цим аспектам присвячено ряд монографій, видань Державного центру соціальних служб для молоді, Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Українського інституту соціальних досліджень, в яких розкрито питання становища дітей цієї категорії. Соціальна реабілітація дітей з функціональними обмеженнями, їхня інтеграція до повноцінного суспільного життя, надання соціально-педагогічної допомоги таким дітям - предмет наукової уваги А. Капської, Р. Вайноли, І. Пінчук, С. Толстоухової, В. Кулика, В. Ляшенка Соціальна підтримка різних категорій сімей, в тому числі жінок, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей з функціональними обмеженнями // Р.Х. Вайнола, І.М. Пінчук, С.В. Толстоухова // Соціальна робота з підлітками та молоддю: Інформаційно-аналітичний звіт за 2000 рік / [За заг. ред. С.В. Толстоухової]. - К.: УЦДССМ, 2001; Кулик В. Як уникнути соціальної ізоляції? До проблеми дітей з особливими потребами В. Кулик // Шкільний світ. - 2005. - № 15; Ляшенко В.І. Формування життєвої компетентності дітей-інвалідів у центрах ранньої реабілітації: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.05 / В.І. Ляшенко // Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. - Луганськ, 2005..

Українські науковці приділяють увагу вивченню питань дитячої безпритульності та злочинності, що стали особливо помітними в суспільстві у період трансформації та соціальних змін. Хоча постійно зростає кількість проектів, спрямованих на надання допомоги безпритульним дітям, таких як „Діти вулиці” та „Соціальна допомога дітям на вулиці”, з року в рік актуальність цієї проблеми зростає, про що свідчать публікації О. Білої, С. Зятьєва, С. Лозової Біла О.О. Соціально-педагогічна реабілітація бездоглядних дівчат-підлітків / О.О. Біла // Дитяча бездоглядність та бродяжництво: причини, наслідки та шляхи запобігання: Матеріали наук.-практ. конф., вересень 2005 р. / Одеська обласна державна адміністрація. Служба у справах неповнолітніх. - О.: ОРІДУ НАДУ, 2005.

Зятьєв С. Діти - квіти суспільства? / С. Зятьев, М. Лозова //Учитель. - 1998. - № 2.. Питанням профілактики правопорушень в дитячому середовищі, покарання та реабілітації неповнолітніх правопорушників присвячено праці В. Синьова, І. Трубавіної, Л. Веремій Соціальна робота з неповнолітніми, які перебувають у місцях позбавлення волі / [За ред. В.M. Синьова]. - К., 2003.; Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю. Навчальний посібник / І.М. Трубавіна // - К.: ДЦССМ, 2002.; Веремій Л. До проблеми профілактики протиправної діяльності учнів / Л. Веремій // Рідна школа. - № 4..

Друга група історіографічних досліджень стосується питань зародження, розвитку та функціонування дитячих громадських організацій. Їхня діяльність вивчається в історичному, соціальному, політичному, педагогічному, правовому аспектах. Варто зазначити, що вже наприкінці 80-х рр. ХХ ст. дитячий рух України зазнав кардинальних перетворень: на місці масових піонерської та комсомольської організацій, що об'єднували практично все дитяче населення колишнього Радянського Союзу, з'явилися нові формування найрізноманітнішого спрямування. Участь дітей у цих організаціях була зумовлена не примусом, а інтересом до соціально значущих видів діяльності, наявністю реальної можливості реалізувати свої здібності й розкрити таланти.

Особливе місце в історіографії відведено вивченню історії дитячих громадських формувань України, питанням їх становлення (наприклад, роботи Р. Охрімчук, А. Зайченко, Л. Шелестової, О. Бондарчук, О. Кравченко та інших).

Наукове обґрунтування законодавчої бази та правове забезпечення дитячих громадських організацій України, програмні орієнтири, практичні матеріали з досвіду роботи окремих дитячих формувань подано у працях Л. Мазуренко, Г. Троцко, І. Трубавіної, Г. Хлєбнікової, В. Рябіки.

Важливу роль у дослідженні особливостей діяльності дитячих громадських формувань України відіграють державні установи соціальної спрямованості - Український державний центр соціальних служб для молоді, Український інститут соціальних досліджень, за активної підтримки яких було видано ряд навчальних посібників, методичних рекомендацій, довідників. Наприклад, дослідження А. Капської, в якому визначено основні напрямки роботи соціального педагога в педагогічній, правоохоронній, психологічній, культурно-дозвільній сферах діяльності дитячих та молодіжних об'єднань, в тому числі й у розробці соціальних проектів і програм, які реалізуються безпосередньо в організації.

Особливу увагу приділено розвитку в Україні волонтерського руху, однією з найбільш активних складових частин якого є діти та підлітки. Волонтерство, його зміст і форми діяльності, шляхи залучення добровольців до доброчинної діяльності вивчають О. Безпалько Р. Вайнола, Н. Комарова, О. Кузьменко, А. Зінченко, Ю. Гапон, Т. Голованова, Н. Файфер та інші Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку / [керівник Н.М.Комарова; авт. кол.: Р.Х.Вайнола, А.Й.Капська, О.А.Кузьменко та ін]. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 1999..

Увагу дослідників привертають і особливості діяльності окремих дитячих громадських організацій, зокрема Пласту. Так, у монографії засновника української Пластової організації О. Тисовського визначено мету, цілі, особливості діяльності цього об'єднання, розроблено теоретичне підґрунтя його діяльності й подано практичні рекомендації стосовно організації роботіи дітей та молоді в Пласті, описано традиції, звичаї й атрибути скаутської організації.

Ряд досліджень присвячено вивченню напрямків діяльності інших дитячих громадських об'єднань України. Так, особливостям виховання дівчат в Асоціації Гайдів України присвячено праці Р. Охрімчук, О. Лавриненко, Н. Романюк. Дослідження А. Зайченко спрямоване на вивчення особливостей екологічного виховання підростаючого покоління Всеукраїнською дитячою спілкою „Екологічна варта”, Н. Симчич - Спілки української Молоді (СУМ), однією з невід'ємних ланок якої є діти різних вікових категорій Підручна книжечка сумівця: матеріали з сумознавства / Симчич Н. (ред.); Крайова Управа Спілки української молоді в Україні. - Хмельницький: НВП „Еврика”, 1999., О. Бондарчук, Л. Шелестова, А. Зайченко, О. Кузьменко, О. Шатохіна, Г. Настич, Т. Гончарова Зайченко А. Якщо ваша дитина обере „Екологічну варту”... / Аліна Зайченко // Початкова школа. - 2004. - № 6.; Підручна книжечка сумівця: матеріали з сумознавства / Симчич Н. (ред.); Крайова Управа Спілки української молоді в Україні. - Хмельницький: НВП „Еврика”, 1999.; Бондарчук О. Піонерія сьогодні / О. Бондарчук // Шкільний світ. - 2003. - № 5.; Шелестова Л. Чи є в нас піонери? / Л. Шелестова // Шкільний світ. - 2003. - № 5; Зайченко А. Якщо ваша дитини обере „СПОК”... / Аліна Зайченко // Початкова школа. - 2003. - № 10; Кузьменко О. Дещо про спілку дитячих та юнацьких організацій м. Києва / Кузьменко О., Шатохіна О., Настич Г. // Початкова школа. - 1997. - № 6; Гончарова Т. Піонери - означає першовідкривачі, а зовсім не маленькі комуністи / Т. Гончарова // Дзеркало тижня. - 2000. - 9 грудня. - на вивчення діяльності дитячих організацій України, що виникли на основі Всесоюзної піонерської організації. державний дитинство право громадський

Таким чином, проаналізувавши стан наукової розробки питань, дотичних із обраною нами для вивчення темою, констатуємо, що, незважаючи на досягнення в історіографії, вона не розкрита повністю й вимагає подальшої комплексної розробки.

Другий підрозділ „Джерельна база дисертації” присвячено аналізу історичної джерельної бази дослідження. Історичні джерела, відповідно до загальноприйнятого принципу розподілу за походженням, класифіковано у шість груп: документи офіційного походження, документи поточних архівів державних органів влади, статистичні матеріали, документи громадських організацій та політичних партій, матеріали періодичної преси, матеріали сайтів мережі Інтернет.

Перша група джерел - офіційні документи. Їх умовно можна поділити на дві підгрупи: офіційні документи, схвалені світовою спільнотою, та офіційні документи періоду незалежності. До першої підгрупи належать документи, що визначають місце дітей в сучасному світі, регулюють їх громадянські права і свободи: Загальна Декларація прав людини (1948 р), Декларація прав дитини (1959 р.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.), Декларація про права розумово відсталих осіб (1971 р.), Декларація про права інвалідів (1975 р.), „Пекінські правила” (Мінімальні стандартні правила ООН щодо правосуддя над неповнолітніми) (1985 р.), Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990 р.), Правила ООН щодо захисту прав неповнолітніх, позбавлених свободи (1990 р.), „Ер-Ріярдські керівні принципи” (Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх) (1990 р.), Конвенція про права дитини (1991 р.).

Друга підгрупа - офіційні документи незалежної держави України, які на державному рівні регулюють питання про роль та місце дітей в українському суспільстві: Акт проголошення незалежності України, Конституція України, поточні законодавчі акти, зокрема Закони України „Про освіту”, „Про молодіжні та дитячі громадські об'єднання”, „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, „Про охорону дитинства”. До цієї підгрупи джерел зараховуємо і Кодекс про шлюб та сім'ю України, Житловий кодекс Української РСР, Кримінальний кодекс України. Друга підгрупа джерел включає також такі нормативні акти: Укази Президента України: „Про затвердження заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків”; Постанови Кабінету Міністрів України: „Про організацію діяльності спеціальних навчально-виховних закладів для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання”; періодичні доповіді: Державна доповідь „Про становище дітей в Україні”, Періодична національна доповідь про Реалізацію Україною Положень Конвенції ООН про права дитини; державні програми: Національна програма „Діти України”; Програма „Соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які відбувають покарання та звільняються з місць позбавлення волі”.

Друга група джерел включає документи поточних архівів органів державної влади різних рівнів. Так, з точки зору дослідження історичного, соціального, правового, політичного становища дітей у суспільстві, значний фактичний та статистичний матеріал містять документи поточних архівів Українського науково-дослідного інституту проблем молоді та Українського інституту соціальних досліджень. У них, зокрема, уміщено дані, отримані під час соціологічних опитувань стосовно проблем представників молодого покоління українців, динаміки соціальних процесів, що відбуваються. Вивчення й аналіз документів поточних архівів Міністерства України у справах молоді та спорту, Держкомспорту України дають змогу прослідкувати динаміку розвитку політики держави стосовно дітей та з'ясувати їхнє становище в українському суспільстві. Звіти про роботу обласних управлінь у справах сім'ї та молоді за відповідний період містять інформацію про результати діяльності цих структур, пов'язаної з окремими аспектами життєдіяльності дитячої частини суспільства.

Третя група джерел - статистичні матеріали. У них уміщено інформацію про дані демографічної статистики (питома вага дітей у суспільстві, показники народжуваності та смертності тощо), стан здоров'я наймолодшого покоління країни та стан медичного обслуговування, дані про рівень розвитку освіти, культури, виховання дітей, їх дозвілля, соціально-економічні показники, житлові умови дітей, показники антисуспільних проявів неповнолітніх (дані про скоєння правопорушень, кримінальних злочинів, прояви бездоглядності та безпритульності тощо); вони ґрунтуються на результатах вибіркових обстежень, соціологічних опитувань, проведених органами державної та відомчої статистики, а також на даних матеріалів державної статистики.

До четвертої групи джерел належать програмні документи політичних партій, зареєстрованих в Україні у 1991 - 2001 рр., що дають можливість прослідкувати, як у них представлено статус дітей, їх місце і роль в суспільно-політичній сфері, а також програмні документи окремих дитячих громадських організацій, що діяли в Україні в 90-х роках ХХ ст., зокрема Конституція і регіональні закони світової організації скаутів, Програма Федерації дитячих організацій України „Я - родина - Батьківщина”.

До п'ятої групи джерел зараховуємо матеріали періодичної преси дитячих громадських організацій України, що містять повну інформацію про діяльність дитячих об'єднань різних спрямувань. Серед таких видань особливо слід відзначити періодичні видання Пластової організації („Пластовий вісник”, „Пластовий шлях”, „В дорогу”, „Вогонь Орлиної Ради”, „Цвіт України”, „Юнацтво”, „Пташеня”, „Форум”, „Скобині крила” та ін.), Спілки Української Молоді (газета „Молода Україна”, обіжник „Вітрила”).

Шоста група джерел - матеріали сайтів мережі Інтернет. Ця група джерел охоплює весь комплекс питань стосовно становища дітей в Україні. Серед позитивних моментів використання цього джерела є його оперативність.

Таким чином, залучена до дисертації історична джерельна база є різноплановою, репрезентативною. Її опрацювання, засноване на сучасних методах і принципах історичної науки, дозволяє вирішити поставлені наукові завдання, досягти мети.

У підрозділі „Методологія дослідження” зазначено, що специфіка предмету дослідження зумовила вибір системи методів та принципів, відповідних меті і завданням дисертації. Всі компоненти історичного дослідження базуються на основоположних принципах науковості, історизму, всебічності, об'єктивності. Єдність згаданих принципів визначається загальним полідисциплінарним комплексним підходом до аналізу соціального, правового, політичного становища дітей в Україні у 90-х рр. ХХ ст. - на початку ХХІ ст., а також вивчення особливостей утворення й функціонування в Україні дитячих громадських організацій та об'єднань. Також автор застосувала методи, запозичені з інших наук, зокрема з соціології (методи інтерв'ю та опитування), статистики (метод кількісного аналізу, статистичний метод), що має запобігти однобічності у висвітленні обраної для вивчення теми.

У другому розділі „Реалізація державної політики України у сфері дитинства” проаналізовано окремі аспекти політики держави стосовно вирішення проблем у сфері дитинства. Варто наголосити, що одним із перших кроків молодої української держави стала ратифікація Конвенції ООН про права дитини. У такий спосіб Україна взяла на себе відповідальність як перед власним суспільством, так і перед світовою спільнотою стосовно реалізації усіх положень цього документу. Однак, хоча забезпечення дотримання прав дитини є офіційною позицією держави, в Україні воно обмежене факторами політичної нестабільності, глибоких економічних криз та постійних соціальних протиріч.

Від початку 1990-х рр. в Україні особливо гостро постала проблема соціального сирітства - це соціальне явище, зумовлене відхиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов'язків стосовно дитини, яка не досягла повноліття. Так, із 90 тис. дітей, що на кінець 2003 р. залишилися без батьківської опіки, лише 10% є біологічними сиротами, 90% - це сироти при живих батьках, які відмовилися від виконання своїх батьківських обов'язків, або були позбавлені державою батьківських прав. Задля поліпшення ситуації в даній сфері державна політика України була спрямована на пошук альтернативних форм опікування дітьми-сиротами. Принципово новою для українського суспільства стала практика впровадження таких форм піклування над дітьми-сиротами і дітьми, що залишилися без батьківського піклування, як дитячі будинки сімейного типу (ДБСТ) та прийомні сім'ї, завданням яких є сприяння дотриманню одного з основних прав дитини - „зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння”, проголошених у Конвенції про права дитини. До кінця 90-х років ХХ ст. в Україні були створені й успішно функціонували 91 дитячий будинок сімейного типу, де мешкали й виховувалися 762 прийомні дитини, та 31 прийомна сім'я, в яких на вихованні перебувало 38 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки.

У другому розділі автор зосередила увагу і на проблемах становища в суспільстві та соціально-правової захищеності найуразливішої категорії - дітей з функціональними обмеженнями. Як свідчать дані Державного комітету статистики України, в нашій державі постійно зростає кількість дітей з функціональними обмеженнями: у 1993 р. чисельність дітей цієї категорії віком до 16 років, які отримують соціальні пенсії, становила 93,1 тис. осіб; у 1994 р. - 104,6 тис. осіб; у 1995 р. - 115,2 тис. осіб; у 1996 р. - 120, 4 тис. осіб; у 1997 р. - 126,3 тис. осіб; у 1998 р. - 134,0 тис. осіб; у 2001 р. - 153,9 тис. осіб. Тобто, чисельність дітей з особливими потребами упродовж 1993 - 2001 рр. зросла на 60%. Негативною є тенденція і постійного зростання в Україні чисельності дітей з вадами фізичного та психічного розвитку при постійному зменшенні загальної кількості дитячого населення (якщо в 1991 р. чисельність дітей віком до 16 років у складі населення України становила 11,8 млн. осіб, то в 2001 р. вона зменшилася до 9,2 млн. осіб).

Аналіз становища дітей у суспільстві дає змогу стверджувати, що особливістю суспільно-політичного життя України періоду розбудови громадянського суспільства стала поява значної кількості міжнародних та українських благодійних фондів та організацій захисту й підтримки дітей, серед яких благодійний фонд „Міжнародна ліга прав дітей та молоді”, Всеукраїнський комітет захисту дітей, Національний фонд соціального захисту матерів і дітей „Україна - дітям”, Український комітет сприяння захисту прав дітей, благодійний фонд „Паростки” та багато інших. Ці установи мають різні статуси, ставлять перед собою власні цілі та завдання, мають визначені напрямки діяльності. Однак, всі вони об'єднані спільною метою: надати допомогу дітям, що потрапили в складні життєві обставини.

У другому розділі також охарактеризовано позиції політичних партій, задекларовані в їхніх програмних документах, що допомагає скласти уявлення як про ситуацію в цілому, так і про перспективи розвитку державної політики в сфері дитинства. У програмних документах багатьох політичних партій України наголошено на проблемах дитинства, зокрема закцентовано увагу на питаннях необхідності розвитку на державному рівні системи соціального захисту і гарантій для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, функціонально обмежених дітей, створення дитячих будинків сімейного типу, дитячих притулків; необхідності державного фінансового забезпечення всіх Національних і Державних програм, спрямованих на вирішення соціальних проблем дитинства, підтримки молодіжних і дитячих громадських об'єднань та організацій тощо. Слід зазначити, що на захист дитинства в Україні виступають жіночі партії, такі як Всеукраїнська партія жіночих ініціатив, партія „Жінки України”, Всеукраїнське політичне об'єднання „Жінки за майбутнє”, „Солідарність жінок України”. Позитивним є той момент, що саме жінки на державному рівні беруть на себе відповідальність за становлення молодого покоління українців, за його фізичне та моральне здоров'я.

Автор обґрунтовує думку про те, що в Україні у 90-х рр. ХХ ст. - на початку ХХІ ст. одними з найбільш актуальних є проблеми соціального, правового, політичного становища підростаючого покоління. Державна політика України у сфері дитинства є одним із пріоритетних напрямків загальної соціальної політики держави. Однак, незважаючи на це, необхідно на законодавчому рівні концептуально визначити державний і суспільний підходи стосовно зміцнення й підвищення статусу дитини в українському суспільстві. Цей процес безпосередньо пов'язаний зі зміною стану й статусу сім'ї, необхідністю надання їй відповідної соціальної підтримки.

У третьому розділі „Дитячі громадські організації України” розглянуто становлення та розвиток мережі дитячих організацій, спілок, об'єднань. Станом на 1999 р. їх налічувалося 69 всеукраїнських і 219 регіональних. Автором проаналізовано принципи, форми та методи діяльності цих об'єднань, закцентовано увагу на їхніх основних цілях і завданнях.

У роботі подано періодизацію дитячого руху України, висвітлено різноманітні підходи до класифікації дитячих громадських організацій, зокрема за рівнем сформованості організаційно-інституційної основи, відповідно до статусу, за ступенем формалізації. Слід зазначити, що в Україні не існує поділу дитячих громадських організацій за гендерними ознаками. Лише до єдиного об'єднання - Асоціації Гайдів України - входять тільки представниці жіночої статі. Членами інших дитячих формувань є як хлопці, так і дівчата, які обирають організацію за інтересами й уподобаннями, а не за статтю.

Робота у дитячих громадських організаціях ведеться за такими напрямками: виховання національної свідомості, патріотизму, чіткої громадянської позиції, соціально-правовий захист дітей, освіта та навчання, самоврядування, формування лідерських навичок, соціальна робота, благодійність (полягає в розвитку волонтерського руху, а також проведенні дитячими громадськими організаціями благодійних акцій), культурно-мистецька діяльність, екологія, фізична культура і спорт, організація дозвілля, заснування друкованих органів, розвиток міжнародних відносин. Варто зазначити, що лише невелика частка дитячих організацій намагається налагодити зв'язки з міжнародними організаціями з метою розробки та реалізації спільних проектів. Так, членом Всесвітнього скаутського руху є український Пласт, який у 1991 р. увійшов до Конференції Українських Пластових Організацій. Налагодження міжнародних зв'язків здійснюється також Спілкою Української Молоді: в 1997 р. в Києві пройшов Конгрес Української Молоді під гаслом „Молодь України - за соціальний прогрес і злагоду у суспільстві”, участь в якому взяли 700 представників вітчизняних та зарубіжних осередків СУМ. Підтримка міжнародних зв'язків є також напрямком діяльності СПО-ФДО (Спілки Піонерських Організацій-Федерації Дитячих Організацій), яка, разом з іншими членами Міжнародної спілки СПО-ФДО, реалізовує програми, спрямовані на формування інтересів дітей стосовно політичного, суспільного та міжнародного життя, зокрема, програму „Школа демократичної культури”.

Координує дитячий рух Український національний комітет молодіжних організацій (УНКМО), офіційний статус якого було визначено Законом України „Про молодіжні та дитячі об'єднання”. Посиленню ролі УНКМО в молодіжному та дитячому русі країни сприяла його активна діяльність на регіональному рівні, розширення співпраці з місцевими органами державної влади, збільшення кількості програм молодіжних і дитячих громадських організацій. Що стосується географічного розташування, слід зазначити велику концентрацію Всеукраїнських і регіональних дитячих громадських об'єднань і організацій в Івано-Франківській (15), Київській (22), Львівській (36), Полтавській (26), Тернопільській (37), Херсонській (22) областях та місті Київ (21).

У розділі зазначено, що головними показниками дитячих громадських організацій, що з'явилися в Україні в добу незалежності стали: різноманітність напрямків діяльності; відмова від масового охоплення, залучення дітей на основі добровільності (на відміну від існуючих у Радянському Союзі піонерської та комсомольської організацій). За досить короткий проміжок часу дитячі громадські об'єднання перетворилися на активного суб'єкта суспільних відносин. Дитячі організації, беручи безпосередню участь у громадському, політичному, культурному житті суспільства, перетворилися на унікальний соціальний інститут, який є засобом соціалізації дитини, реалізації нею власного потенціалу, захисту громадянських прав та стали невід'ємною частиною громадського руху України.

Висновки і положення

1. Аналіз стану наукової розробки теми засвідчив, що вона поки що не була предметом спеціального наукового вивчення. Залучена до дисертації джерельна база є різноплановою, достовірною і дозволяє досягти поставленої мети, вирішити дослідницькі завдання.

2. Упродовж 1990-х рр. - початку ХХІ ст. в Україні значно зріс інтерес до проблем становища дітей у суспільному житті, важливого значення набула політика держави стосовно дітей. Гуманістична парадигма, що з'явилася в сучасному українському суспільстві, з особливою гостротою ставить питання про гарантії держави у забезпеченні прав і можливостей дітей у новій історико-соціальній ситуації, яка повинна сприяти їх успішному включенню до різноманітних соціальних інститутів: сім'ї, школи, науки, культури, засобів масової інформації, об'єднань та організацій ровесників тощо. Крім того, в умовах перехідного періоду, який характеризується нестабільністю соціально-політичних процесів, економічних, демографічних, інтелектуальних криз, зростає роль соціальних служб як осередків, що покликані кваліфіковано захистити права дітей, насамперед дітей з обмеженими соціальними, фізичними та психічними можливостями, надати їм допомогу та підтримку, активізувати процеси їх суспільної адаптації та реабілітації.

3. Фактом приєднання до Конвенції про права дитини та її ратифікацією Україна як держава взяла на себе відповідні зобов'язання стосовно втілення на своїй території принципів та засад, на яких ґрунтуються права дитини в світі. Проте, за час, що минув з вересня 1991 р., мало що змінилося в становищі дітей в Україні. Внаслідок багатьох причин в державі і суспільстві відсутнє належне розуміння проблем права людини і права дитини, їх тісного взаємопоєднання. Сучасна ситуація є наслідком того ставлення до дітей, що формувалося протягом минулих років.

4. Аналіз законодавчої бази, спрямованої на покращення становища дітей в Україні періоду розбудови громадянського суспільства, свідчить про те, що, загалом маючи демократичний характер, українське законодавство у цій сфері не позбавлене таких недоліків, як декларативність, відсутність механізму практичної реалізації; також слід зазначити, що, незважаючи на демократичний характер законодавства, становище дітей в українському суспільстві не завжди є задовільним.

5. Важливим кроком у державній політиці України стало прийняття Законів України „Про об'єднання громадян” (1992 р.) і „Про молодіжні та дитячі громадські організації” (1998 р.), які сприяли соціальній активності дітей, їхній соціалізації через включення до об'єднань однолітків на основі інтересів та уподобань. Появу дитячих організацій та дитячих рухів не можна вважати випадковістю. Світова тенденція є такою, що соціальна активність дітей зростає, форми її прояву дедалі більше урізноманітнюються. За цих умов держава, неурядові організації, міжнародне співтовариство в цілому все уважніше ставляться до цього явища, прагнуть вжити відповідних правових та інших заходів, які підтримають цю тенденцію, обґрунтовано пов'язуючи її з прогресом суспільства.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Діяльність дитячих будинків сімейного типу як форми опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні у 90-х роках ХХ ст. // Науковий журнал. Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк: Видання Донецького національного університету, історичний факультет, 2005. - № 3/4 (25/26). - С. 259-264.

2. Становлення та функціонування інституту прийомної сім'ї в Україні наприкінці 90-х років ХХ ст. // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 48. Вип. 35. Історичні науки. - Миколаїв: Видавництво МДГУ ім. П. Могили, 2006. - С. 46-49.

3. Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, що залишилися без батьківської опіки (90-ті рр. ХХ ст.) // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 52. Вип. 39. Історичні науки. - Миколаїв: Видавництво МДГУ ім. П. Могили, 2006. - С. 47-50.

4. Діти з функціональними обмеженнями в системі соціально-правового захисту України (1991-2001 рр.) // Науковий журнал. Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк: Видання Донецького національного університету, історичний факультет, 2006. - № 1/2 (27/28). - С. 191-196.

5. Форми та методи діяльності дитячих громадських організацій України в період розбудови держави (90-ті рр. ХХ ст. // Вісник Східноукраїнського національного університету іменні Володимира Даля. Науковий журнал. - Луганськ, 2006. - № 9 (103). - Частина 2. - С. 82-90.

6. Дитячі громадські організації України в період розбудови держави (1991-2001 рр.) // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції „Соціум. Наука. Культура”. - Збірка тез доповідей. - Київ: ТОВ „ТК Меганом”, 2006. - 28-30 січня. - С. 21-22.

7. Законодавче забезпечення захисту прав неповнолітніх правопорушників в Україні в 90-х роках ХХ ст. // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції „Українська наука в мережі Інтернет”. Збірка тез доповідей. - Київ: ТОВ „ТК Меганом”, 2006. - 26-28 лютого. - С. 30-32.

8. Проблема дитячої безпритульності в Україні (1991-2001 рр.) // Наука і вища освіта: Тези доповідей учасників XIV міжвузівської наукової конференції, м. Запоріжжя, 11-18 травня 2006 р.: У 2 ч. / Гуманітарний університет „Запорізький інститут державного та муніципального управління”; студентське наукове товариство. - Запоріжжя: ГУ „ЗДІМУ”, 2006. - Ч. 2. - С. 176.

9. Реалізація держаної політики України в галузі виховання та навчання дітей (90-ті рр. ХХ ст.) // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Дні науки - 2007”. - Том 8. Історія. Музика і життя. Фізична культура і спорт. - м. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2007. - С. 5-7.

Анотація

Ілляшенко Ю.Ю. Становище дітей в Україні в період розбудови громадянського суспільства: історичний аспект (90-ті рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2010.

У дисертації розкрито особливості впровадження державної політики стосовно дітей, зокрема, в соціальній, моральній, навчально-виховній, культурній сферах.

Особливу увагу зосереджено на проблемах соціально-правової захищеності дітей в Україні періоду розбудови громадянського суспільства (90-ті рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст.), зокрема, дотримання прав таких найбільш уразливих соціальних категорій: дітей-сиріт, дітей, що залишилися без батьківського піклування, дітей з функціональними обмеженнями, бездоглядних та безпритульних дітей.

Розкрито проблеми діяльності дитячих громадських організацій України. Акцентовано увагу на основних формах та методах, які використовуються ними під час роботи з дітьми. Охарактеризовано основні напрями діяльності дитячих об'єднань.

Зроблено висновки про важливу роль і домінантне місце дітей в українському суспільстві.

Ключові слова: діти, державна політика у сфері дитинства, соціально-правова захищеність дітей, дитячі громадські організації.

Аннотация

Ильяшенко Ю.Ю. Положение детей в Украине в период построения гражданского общества: исторический аспект (90-е гг. ХХ в. - начало ХХІ в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого. - Черкассы, 2010.

Диссертация посвящена исследованию положения детей в Украине в условиях построения гражданского общества в 90-х гг. ХХ в. - начале ХХI в. В диссертации проанализированы деятельность детских общественных организаций Украины, внедрение в жизнь государственной политики относительно детского населения страны. Анализ источников и исторической литературы свидетельствует о том, что при изучении данного вопроса недостаточно исследованы особенности реализации политики государства относительно наиболее актуальных проблем, сопровождающих детскую часть населения страны, а также процессы возникновения и развития украинского детского движения.

В работе рассмотрены особенности государственной политики относительно детей, в том числе в социальной, моральной, культурной, учебно-воспитательной сферах жизнедеятельности общества.

Особенное внимание уделено проблемам социально-правовой защищенности детей в Украине в период становления гражданского общества, в частности, правовой обеспеченности таких наименее защищенных социальных категорий: детей-сирот, детей, лишенных родительской опеки, детей с функциональными ограничениями.

В исследовании отображена деятельность государственных органов по вопросам защиты семьи, материнства и детства в системе законодательной власти независимой Украины. С целью защиты прав детей в Украине был принят ряд национальных программ, среди которых „Освита” (Украина ХХI ст.), „Дети Украины”. Их цель - приведение содержания образования в соответствие с современными общественными требованиями личности и общества. Они охватывают широкий комплекс медицинских, санитарных, образовательных, кадровых, организационных проблем и вопросов материально-технического и финансового обеспечения.

В работе охарактеризированы позиции политических партий, действующих в Украине в 90-х гг. ХХ в. - начале ХХІ в. относительно положения детей в обществе.

Автор акцентировала внимание на основных формах и методах, которые используются детскими общественными организациями при работе с детьми, проанализировала главные направления деятельности детских объединений Украины. Диссертантка аргументирует вывод о том, что образование детских организаций и движений в Украине было закономерным явлением, а потому неправильным было бы обуславливать социальные движения и процессы роста сознания ребенка запрограммированными конъюнктурными идеями определенных политических сил. Мировая тенденция такова, что социальная активность детей постоянно возрастает, а формы ее проявлений становятся более разнообразными. В этих условиях государство, неправительственные организации, международное содружество в целом начинают более внимательно относиться к этому явлению, прилагают усилия к применению правовых и других мер, поддерживающих данную тенденцию, обосновано связывая ее с общественным прогрессом.

Ключевые слова: дети, государственная политика относительно детей, социально-правовая защищенность детей, детские общественные организации.

Abstract

Illyashenko Y. Situation of children in Ukraine in the conditions of building up the social society: historical aspect (90-s of XX th century - beginning of XXI century). - Manuscript.

Thesis for candidate's degree by specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Cherkasy National University named after Bohdan Khmelnytsky. - Cherkasy, 2010.

The specifics of the implementing government policy concerning children in the social, moral, educational training, cultural areas are discussed.

Special attention is paid to the problems of children in Ukraine during the developmental period of society in the 1990-s XX th century - beginning of XXI century, keeping the right of most unprotected categories of children: orphans, kids witho without parental supervision, disabled children, homeless children.

The problems of the activity of the children` s social organization of Ukraine are discussed in the thesis. Attention is emphasized on the main forms and methods, which these organization use in order to work with people. The main directions of the activity of children` s organizations are characterized.

The conclusions are made about important and prevalent place that children take in the Ukrainian society.

Keywords: children, government policy concerning childhood, social-legal protection of the children, children social organizations.

Размещено на Allbest.ru

...