Размещено на http://www.allbest.ru/

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

УДК: 94: 339.984(477.8) „1919/1939”

УКРАЇНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ: 1919-1939 РР.

Спеціальність 07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ДОЛГАНОВ ПЕТРО СЕРГІЙОВИЧ

Луцьк 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор політичних наук, доцент Гон Максим Мойсейович, Рівненський державний гуманітарний університет, професор кафедри всесвітньої історії.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Савчук Борис Петрович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри туризму і краєзнавства;

кандидат історичних наук, професор Кучерепа Микола Михайлович, Волинський національний університет імені Лесі Українки, професор кафедри новітньої історії України.

Захист відбудеться 16 червня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 32.051.03 у Волинському національному університеті імені Лесі Українки за адресою: 43021, м. Луцьк, вул. Шопена, 24, ауд. 38.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Волинського національного університету імені Лесі Українки за адресою: 43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 30 а.

Автореферат розісланий „10” травня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент В. В. Надольська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конфліктний потенціал націоналізму та його важлива роль у суспільно-політичному житті - фактори, які визначають причини уваги до нього науковців. Попри наявність значної кількості праць, в яких український націоналізм виступає предметом наукових студій, у сучасній вітчизняній історіографії відсутнє комплексне дослідження, присвячене вивченню його економічного компонента. Актуальність теми дисертації визначається також тим, що вивчення стосунків українців з поляками та євреями в Західній Україні здійснюється вченими крізь призму сукупності політичних, культурних та економічних чинників. При цьому останній прочитується здебільшого як військове та цивільне осадництво. Тим часом ініціативи українців у царині соціально-економічного життя, які призвели до кореляції міжнаціональних взаємин, залишаються здебільшого поза увагою дослідників.

Водночас аналіз подій в Україні останніх років дає підстави констатувати спроби, спрямовані на відродження принципів економічного націоналізму частиною партій (як, наприклад, Українською народною партією, Всеукраїнським об'єднанням „Свобода”). Це актуалізує завдання висвітлення особливостей функціонування українського економічного націоналізму в історичній ретроспективі в Східній Галичині та Західній Волині в 1919-1939 рр.

Актуальність теми дослідження зумовлюється також тим, що мета українців, які в міжвоєнний період відстоювали ідеали економічного націоналізму, є значимою для сучасних суспільно-політичних реалій в Україні, перед якою стоїть завдання національної консолідації громадськості та подолання соціально-економічного відставання країни від провідних держав Заходу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в межах реалізації теми науково-дослідної роботи кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету „Національні меншини в суспільно-політичних та економічних процесах країн Центрально-Східної та Південної Європи (ХІХ-ХХ століття)” (номер державної реєстрації - 0109U006508).

Мета дослідження полягає в з'ясуванні ґенези, ідейних складових українського економічного націоналізму, аналізі практики його втілення на західноукраїнських землях та впливу на міжнаціональні взаємини.

Для досягнення сформульованої мети визначено такі завдання:

- визначити сутність українського економічного націоналізму та його ідейно-політичні витоки;

- з'ясувати його соціально-економічні детермінанти;

- висвітлити компоненти економічного націоналізму в програмах українських політичних партій, професійних і громадських організацій та рухів;

- встановити етапи розвитку і практичного втілення українського економічного націоналізму;

- дослідити вплив економічного націоналізму українців на формування їхніх взаємин із поляками та євреями.

Об'єкт дослідження - український економічний націоналізм. Предмет дисертації - ґенеза, сутність економічного націоналізму українців, його практичне втілення та вплив на міжнаціональні взаємини на західноукраїнських землях. український економічний націоналізм партія

Хронологічні рамки дисертації - 1919-1939 рр. Нижня межа визначається часом окупації Східної Галичини та Західної Волині Другою Річчю Посполитою та початком реалізації нею політики всебічного протегування полякам, що створило передумови для ґенези українського економічного націоналізму. Верхня хронологічна межа визначається часом краху Другої Речі Посполитої на початку Другої світової війни.

Територіальні межі дослідження охоплюють Східну Галичину та Західну Волинь - регіони, які в час інкорпорації західноукраїнських земель Польщею стали епіцентром розвитку українського економічного націоналізму.

Методи дослідження, які використовувалися для реалізації поставлених завдань, поділено на дві групи: загальнонаукові та спеціальні історичні. Серед першої групи важливе значення мають методи аналізу і синтезу, які використані при визначенні варіативності проявів економічного націоналізму українців та його концептуальної єдності. Застосування методу індукції забезпечило можливість визначити авторську інтерпретацію сутності українського економіч-ного націоналізму, довести його консолідуючу для українців роль. Водночас метод дедукції допоміг визначити іншу проекцію ролі економічного націоналізму українців у суспільно-політичному житті: конфліктогенний вплив на їхні взаємини з поляками та євреями.

Із спеціальних історичних методів використані порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, історико-персонологічний, ретроспективний та ін. Зокрема, завдяки порівняльно-історичному методу з'ясовано спорідненість українського економічного націоналізму з польським та чеським кінця ХІХ - початку ХХ ст. Проблемно-хронологічний метод застосовано для виявлення особливостей національної політики Польщі на різних історичних етапах, а також з метою з'ясування еволюції ідейних засад і практики українського економічного націоналізму. Історико-персонологічний метод використано з метою висвітлення місця і ролі окремих осіб у формуванні ідеології економічного націоналізму.

При вивченні архівних джерел застосовано метод критичного аналізу документального матеріалу. Метод систематизації та узагальнення дозволив визначити результати розвитку економічного націоналізму як для українців, так і для формування їхніх взаємин з іншими націями.

При написанні дисертації застосовано принципи об'єктивності, історизму та багатофакторності.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим у вітчизняній історіографії комплексним дослідженням сутності українського економічного націоналізму, методів його реалізації та впливу на формування міжнаціональних взаємин на західноукра-їнських землях у 1919-1939 рр.

Зокрема, вперше з'ясовано варіативність ідейних складових економічного націоналізму на рівні його артикуляторів і носіїв, досліджено методи його втілення у практику, а також висвітлено вплив реалізації економічного націоналізму українців на їхні взаємини з поляками та євреями.

Знайшла подальший розвиток гіпотеза про те, що національна кооперація, консолідована в Ревізійному союзі українських кооперативів (РСУК), відіграла роль захисту нації від дискримінаційної політики Польської держави, а, водночас, її самопосилення. Також у дисертації розвинуто і конкретизовано твердження стосовно того, що діяльність Союзу українських купців і промисловців (СУКіП) спрямовувалася як на збереження сил українців, так і на їх накопичення з метою реалізації державотворчих ідеалів.

Уточнено визначення економічного націоналізму та статистику антиєврейських акцій Організації українських націоналістів (ОУН).

Практичне значення. Сформульовані в дисертації гіпотези можуть використовуватися при викладанні курсів „Історія України”, „Історія південних і західних слов'ян”, „Конфліктологія”, „Етнополітологія”. Дисертація також може бути застосована для розробки спецкурсів з новітньої історії України у вищих навчальних закладах: „Історія Волині”, „Історія політичних партій і рухів”, „Історія українсько-польських взаємин”.

Апробація результатів дисертації здійснювалася на засіданнях кафедр всесвітньої історії та історії України Рівненського державного гуманітарного університету, у виступах здобувача на 5-ти всеукраїнських та 4-х міжнародних наукових конференціях, зокрема, Х Міжнародній науково-практичній конференції „Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у ІІІ тисячолітті” (м. Рівне, 3-5 жовтня 2007 р.), Третій Всеукраїнській науковій конференції „Друга світова війна і доля народів України” (м. Київ, 27-28 жовтня 2008 р.), Другій науковій конференції „Україно-єврейські взаємини: культурологічні, історичні, соціологічні аспекти” (м. Львів, 27-28 жовтня 2008 р.), Другій Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів і студентів „Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Луцьк, 16-17 квітня 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Євреї на Волині: історія і сучасність” (м. Житомир, 20 березня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Історичні уроки Голокосту та міжнаціональні відносини в Україні” (м. Житомир, 23-24 жовтня 2009 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 15 публікаціях. Шість статей опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (8 підрозділів), висновків, додатків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації - 249 сторінок, з них основного тексту - 173 сторінки. Робота містить 12 додатків на 12-ти сторінках. Список використаних джерел складається з 485 найменувань і займає 64 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв'язок з науковими програмами; визначено об'єкт та предмет дослідження, його мету, завдання, хронологічні й територіальні межі; охарактеризовано методи дослідження, його практичне застосування, наукову новизну одержаних результатів; висвітлено характер апробації роботи.

У першому розділі - „Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” - здійснено аналіз відображення проблеми у працях вітчизняних і зарубіжних учених, а також охарактеризовано джерельну базу дослідження.

У першому підрозділі - „Стан наукового вивчення теми” - за проблемним принципом проаналізовано історіографію дослідження.

З-поміж праць учених, які віднесено до першої з визначених груп історіографії, - роботи, які характеризують теорію і практику націоналізму взагалі і економічного зокрема, - особливо важливі дослідження Б. Андерсона, Е. Ренана, Е. Сміта, К. Дойча, Е. Гелнера, М. Гроха, Р. Шпорлюка, Х. Шульц, Г. Касьянова, Л. Грінфельд. У роботах учених Заходу (напр., Р. Шпорлюка та Р. Абделара), що стосуються власне економічного націоналізму, він розглядається винятково як політика державного протекціонізму вітчизняному виробнику. Водночас Р. Брюбейкер інтерпретує його як форму дискримінації титульною нацією національних меншин. Він визначає таку політику як націоналізм, спрямований усередину. До держав, які її здійснювали, Р. Брюбейкер відносить Польщу. Націоналізм держави в економічній сфері, спрямований усередину, оригінально теоретично потрактований М. Сціборським у працях „Націократія” і „Земельне питання”.

Найґрунтовніше сутність економічного націоналізму розкрита польським дослідником Я. Гофманом та німецьким істориком Х. Шульц. Остання визначає його подвійну сутність (як соціальну емансипацію та соціально-економічне гноблення), стверджує, що в багатонаціональних країнах економічний націоналізм став феноменом, притаманним національним меншинам.

Аналіз загальних тенденцій економічного розвитку Польщі 1919-1939 рр., а також соціально-економічне становище українців у ній, що становить другу групу історіографії, здійснюється у роботах Г. Дильонгової, A. Альберт, М. Тимовського та ін. Висвітленню соціально-економічного розвитку країни присвячені й праці радянських вчених (напр., І. Гольдштейна, І. Трайніна, А. Врублевського та ін.). Більшість з них відзначають наявність суттєвого контрасту в економічному розвитку її західних і східних регіонів. Поділ країни на „Польщу А” і „Польщу В” констатували Дж. Ротшильд, Л. Зашкільняк, М. Крикун, І.Костровіцка, З. Ландау, Й. Томашевський.

Більшість вітчизняних (М. Кучерепа, Ю. Сливка, В. Смолій та ін.) і зарубіжних учених відзначають, що внаслідок природного (приріст населення) та суб'єктивних (низькі темпи економічного розвитку, цілеспрямована економічна політика держави) факторів соціально-економічне становище українців у 1919-1939 рр. суттєво погіршилося. М. Рожик, С. Кость, Г. Мельник констатують, що відповідна ситуація спонукала їхню національну консолідацію на економічному ґрунті.

Становлення, ідеологія і діяльність тих українських політичних партій, громадських організацій та рухів, які були носіями ідеології економічного націоналізму та втілювали її в суспільну практику - проблеми, які визначають третю складову наукового вивчення теми, - досліджували вітчизняні і зарубіжні вчені О. Лисенко, Є. Гольцер, М. Кугутяк, В. Туренко, Д. Армстронг, Р. Кутовий та ін. Загальна характеристика процесу виникнення та діяльності тих із них, які генерували ідеї економічного націоналізму, здійснена М. Швагуляком, І. Дроботом, І. Васютою, М. Міщуком.

Окремі аспекти ініціатив кооперативної мережі „Сільського господаря” (його роль у підвищенні рівня економічної освіти і культури українців) та антиалкогольного товариства „Відродження” висвітлені в працях Б. Савчука. Робота кооперації, спрямована на національне самопосилення і самозахист українців у Польщі, досліджена Л. Дрогомирецькою, М. Рожиком і С. Костем, Т. Вісиною, М. Галущинським.

Зауважено, що діяльність СУКіП, який поруч із політичними партіями і кооперацією виступав генератором українського економічного націоналізму, малодосліджена. Вона вивчалася В. Несторовичем і О. Вербовою. На думку останньої, творення українського приватного підприємництва було засобом збереження нації та її захисту від асиміляційної політики Польщі.

Значна увага вітчизняних і зарубіжних учених зосереджена на діяльності ОУН. Ця проблема вивчалася В. В'ятровичем, ізраїльським ученим С. Редліхом, канадськими науковцями Т. Химкою й І. Курило. Чи не першим серед сучасних українських дослідників економічну платформу ОУН розкрив В. Панченко. Однак він оминув увагою ті прояви економічного націоналізму в практичній діяльності ОУН 1930-х рр., які були пов'язані зі стратегією економічного посилення нації, а також проблему коригування міжнаціональних взаємин, що обумовлювалося втіленням ідеалів економічного націоналізму ОУН у суспільну практику.

Четверта група історіографії - праці, в яких з'ясовуються особливості міжнаціональних взаємин у Західній Україні в контексті функціонування українського економічного націоналізму. Зокрема, українсько-польські стосунки вивчав М. Кугутяк. Учений стверджує, що стосунки двох націй були означені перманентною конфронтацією, зумовленою дискримінаційною національною політикою польської влади. Таку ж позицію обстоюють М. Сивінський, О. Бетлій та М. Швагуляк. Особливості взаємин українців і поляків у Волинському воєводстві вивчені М. Кучерепою, Р. Давидюк, Ю. Крамаром.

Різні аспекти економічного фактору в контексті українсько-єврейських взаємин частково висвітлені С. Редліхом, Я. Хонігсманом, М. Гоном та ін. Водночас аналіз їхніх праць засвідчує, що стосунки двох націй у контексті функціонування українського економічного націоналізму залишаються малодослідженими.

Стан наукового вивчення теми підтверджує, що економічний націоналізм в історичній науці розглядається диверсифіковано. Він інтерпретується у таких ракурсах: як політика державного протекціонізму, стратегія соціально-економічного гноблення титульною нацією національних меншин, як вияв останніми прагнення до соціальної емансипації та досягнення національної автаркії. В дисертації констатовано, що як у вітчизняній, так і в зарубіжній історіографії фактично відсутні дослідження, присвячені українському економічному націоналізму на західноукраїнських землях у 1919-1939 рр.

У другому підрозділі - „Джерельна база” - останню поділено за такими критеріями: а) засобами відтворення: опубліковані і неопубліковані; б) за походженням: матеріали органів влади, політичних партій, громадських організацій та рухів; в) за видовою належністю: документи, мемуари, преса; г) за характером: наративні й аналітичні.

Важливими для вивчення досліджуваної проблеми є опубліковані матеріали, зокрема, документи, що висвітлюють історію Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) та мемуари сучасників досліджуваних подій (напр., А. Чернецького).

Основою джерельної бази дисертації є неопубліковані документи і матеріали. Вони зосереджені в українських центральних, обласних і зарубіжних архівах. Зокрема, аналітичні матеріали, в яких ґрунтовно висвітлюється виникнення різних партій, їхня ідеологія у сфері економіки та безпосередня діяльність (напр., Української військової організації (УВО) та ОУН) містяться у фондах Російського державного військового архіву (РДВА): 312 к („Головне управління державної поліції МВС Польщі. ІV відділення”) і 464 к („Бюро інспекції при генеральному інспектораті збройних сил Польщі”). Аналітикою відзначаються звіти Міністерства внутрішніх справ (МВС) Польщі про суспільно-політичну ситуацію в країні, діяльність політичних партій і життя національних меншин, які зосереджені у фондах 308 к („2-ий відділ Генерального штабу Польщі”) РДВА, ф. 1 („Львівське воєводське управління”), ф. 271 („Дирекція поліції у м. Львів”), ф. 121 („Львівське воєводське управління державної поліції”) Державного архіву Львівської області.

Значний фактологічний матеріал досліджуваної проблеми містять інформації агентів поліції, звіти про суспільно-політичну ситуацію і діяльність українських партій, громадських організацій, укладені повітовими командами державної поліції. Ці документи містяться у ф. 72 („Тлумацьке повітове управління державної поліції”), ф. 76 („Косовське повітове управління державної поліції”) та інших Державного архіву Івано-Франківської області, ф. 276 („Збаразька повітова команда державної поліції”), ф. 277 („Теребовлянська повітова команда державної поліції”) та інших Державного архіву Тернопільської області. Такі матеріали зберігаються також у ф. 30 („Рівненське повітове староство”) та інших Державного архіву Рівненської області, ф. 1 („Волинське воєводське управління”) і ф. 46 („Волинське воєводське управління державної поліції”) Державного архіву Волинської області; ф. 205 („Прокуратура апеляційного суду м. Львів”) та інших Центрального державного історичного архіву України м. Львова.

Окрему групу джерельної бази становлять статути, програмні документи і ухвали з'їздів тих українських політичних партій і громадських організацій, які сповідували ідеї економічного націоналізму. Наприклад, висновки про діяльність Української соціалістично-радикальної партії (УСРП) в економічній сфері різних років можна зробити на підставі осмислення ухвал її з'їздів. Окремі з них знаходяться у ф. 1, ф. 46 Державного архіву Волинської області, ф. 308 к та ф. 356 к РДВА.

Значний компонент джерельної бази - періодична преса. За критерієм походження її поділено на видання органів влади і періодику тих українських політичних партій, громадських організацій і рухів, які генерували ідеї економічного націоналізму. Зокрема, важливе значення для дослідження мають періодичні видання Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО) - газети „Діло”, „Новий час”, „Свобода”, „Український голос”. Аналітичний матеріал містять публікації, вміщені на сторінках журналів ОУН „Розбудова нації” і „Національна думка”. Цінне джерело інформації про діяльність РСУК - його періодичні видання „Кооперативна республіка” і „Господарсько-кооперативний часопис”. Значний комплекс матеріалу аналітичного і наративного характеру містить професійний часопис СУКіП „Торговля і промисл”.

Надзвичайно важливим аналітичним джерелом є щоквартальні видання МВС Польщі „Sprawy Narodowoњciowe” і „Sprawozdanie z їycia mniejszoњci narodowych”. Вони містять ґрунтовні звіти фахівців про життя національних меншин у Польщі.

У другому розділі - „Передумови виникнення українського економічного націоналізму та його сутність” - з'ясовано сутність економічного націоналізму українців та його ідейно-політичні і соціально-економічні детермінанти.

У першому підрозділі - „Ідейно-політичні витоки українського економічного націоналізму та його сутність” - досліджено політичні та соціально-економічні чинники, які зумовили ґенезу економічного націоналізму українців, сформульовано авторське визначення останнього.

Враховуючи дискримінацію українців у Польщі, в дисертації стверджується, що їхній націоналізм був охоронним за своєю сутністю. Постання т.зв. „Польщі А” та „Польщі В” стало каталізатором до формування інтелектуальною елітою українців ідейних складових економічного націоналізму.

Серед інших причин актуалізації соціально-економічних проблем нації - її аграрний статус. Він трактувався представниками західноукраїнського політикуму однією з причин втрати державності у 1917-1920 рр., а також таким, що обумовлював економічну слабкість українців у реаліях модернізаційних процесів та їх недостатньо високий рівень національної свідомості і консолідації. Тому частково запозичені у чехів, словаків, поляків, естонців ідеї соціальної емансипації бачилися українцями як засобом порятунку від соціально-економічного гноблення, так і накопичення сил до наступного раунду визвольних змагань.

Під українським економічним націоналізмом розуміємо теорію і практику соціально-економічних відносин, яка полягала в реалізації стратегії економічного самопосилення нації з метою досягнення національної єдності, економічної самостійності й сили, достатніх для реалізації державницьких прагнень. Ця стратегія реалізовувалася шляхом стимулювання різновекторного економічного розвитку нації з метою її соціальної структуризації, досягнення автаркії та боротьби за встановлення національного контролю над економічними ресурсами і всіма сферами економіки регіону шляхом витіснення інших націй з економічних позицій, які вони займали, засобами економічної конкуренції та силових методів боротьби. До економічного націоналізму віднесено також прагнення перерозподілу економічних ресурсів на користь українців за рахунок інших спільнот та встановлення ієрархії економічних можливостей за національною ознакою.

У другому підрозділі - „Соціально-економічні передумови економічного націоналізму” - стверджується, що каталізатором його ґенези стало скрутне матеріальне становище українців. Констатовано, що воно було зумовлене як природними чинниками (значний демографічний приріст населення при відсутності змін у господарській структурі регіону), так і цілеспрямованою політикою Другої Речі Посполитої в аграрній сфері (колонізація західноукраїнських земель осадниками) та на ринку праці (дискримінація українського населення при наймі працівників на державну службу).

Керуючись міркуванням Р. Брюбейкера про націоналізаційну державу, констатовано прагнення поляків реалізувати цей принцип на практиці. Тому національна політика польської влади на західноукраїнських землях зводилася до намагань інтегрувати цей регіон до держави як її складову частину без врахування його особливостей, тим паче - прагнення українців до створення суверенної національної держави.

Щодо них проводилася асиміляційна політика, яка виявилася, зокрема, і в соціально-економічній сфері. Дії польської влади в цій царині визначено як агресивний економічний націоналізм. Останній проявився в масштабній аграрній і торгово-промисловій колонізації західноукраїнських земель польським елементом. Стверджується, що саме політика Польщі стала одним із визначальних каталізаторів для поступового формування ідейних засад українського економічного націоналізму.

Водночас їх потрактовано як контрінтеграційну реакцію української національної еліти. У цьому ракурсі економічний націоналізм українців постає як захисна стратегія національної меншини від наступальної політики націоналізаційної держави.

У третьому розділі - „Ідейні концепти українського еконо-мічного націоналізму в програмних засадах українських політичних партій та громадських організацій” - визначено компоненти ідейних засад економічного націоналізму українців у програмах тих партій, громадських організацій та рухів, які були його носіями.

У першому підрозділі - „Економічний націоналізм у програмних засадах українських політичних партій” - висвітлено його ідейні положення в платформах Української народно-трудової партії (УНТП), УНДО, УСРП, УВО, ОУН, Фронту національної єдності (ФНЄ).

Констатовано, що УНТП, УНДО, УСПР, ОУН і ФНЄ генерували ідеї економічного націоналізму. Йдеться, зокрема, про прагнення позбавити поляків і євреїв права володіти землею, витіснити їх з економіки Західної України (УНДО, УСРП, ОУН, частково - УВО і ФНЄ). Задля підготовки до визвольних змагань передбачалося оволодіти сферами торгівлі та підприємництва, інтегруватися в міста, підпорядкувати кооперативний рух ідеям економічного посилення і консолідації нації (УНТП, УНДО, УСРП, ФНЄ, ОУН).

Першою серед українських партій ідеї економічного націоналізму в 1923 р. сформулювала УНТП. Їх розвинуло УНДО. Основні завдання в економічній сфері, які висувалися ним, полягали в соціальній емансипації українців, встановленні їх контролю над торгівлею і підприємництвом регіону, „здобутті” міст тощо. За умов низької динаміки економічного розвитку західноукраїнських земель відповідні цілі означали ставку на витіснення інших націй (переважно євреїв) з посередницької діяльності. Аналогічні завдання, але в категоричніших формулюваннях, обстоював і ФНЄ.

Всі українські партії ставили за мету зупинити польську колонізацію. Водночас ОУН і УВО прагнули досягти національної автаркії засобами силового тиску на представників єврейського бізнесу і польських осадників. Інші ж представники українських партійно-політичних сил намагалися реалізувати поставлені завдання легальними методами - організацією масових маніфестацій, протестів, акцій ощадності, пропагандою ідей громадського протекціонізму, антикорчемними акціями та акціями бойкоту єврейського бізнесу тощо. УСРП виступала за встановлення контролю над посередництвом шляхом консолідації українців у кооперативах.

У другому підрозділі - „Економічний аспект у програмах українських професійних і громадських організацій та рухів” - проаналізовано ідейні засади економічного націоналізму в платформах СУКіП, об'єднаної в РСУК кооперації, „Союзу українок”, „Відродження”, „Рідної школи”, „Просвіти”.

Економічний націоналізм кооперації виявлявся у відстоюванні ідей накопичення сил, достатніх для реалізації державницьких прагнень, досягнення національної єдності й економічної незалежності. Цю мету планувалося досягти завдяки подоланню соціальної неструктурованості українців, встановленню їхнього контролю над усіма сферами економіки регіону методами мирної економічної конкуренції.

У 1923 р. ідеї економічного націоналізму розпочинає генерувати новоутворений СУКіП. Одним із головних засобів захисту українського міського населення від дискримінаційної політики Польщі його члени вважали соціальну емансипацію українців. Задля цього планувалося всебічно сприяти розвитку національної торгівлі і підприємництва, „здобувати” міста. Методом втілення першого завдання була пропаганда гасла „свій до свого” та консолідація торговців і підприємців у СУКіП на засадах ідеї економічної взаємодопомоги. Задля здійснення урбанізаційних намірів планувалося підготувати сільську молодь до життя в місті: заохочувати її навчатися у середніх і вищих навчальних закладах, здобувати навики торговельної і підприємницької діяльності, контролювати, щоб до міст інтегрувалися лише найбільш освічені та національно свідомі українці. Це мало піднести рівень їх національної самосвідомості та сприяти консолідації нації, що бачилося запорукою її підготовки до боротьби за державність.

Елементи економічного націоналізму частково простежуються в програмах українських громадських організацій: „Просвіти”, „Союзу українок”, „Рідної школи”, „Відродження”.

У четвертому розділі - „Реалізація засад українського економічного націоналізму та їх вплив на міжнаціональні відносини” - проаналізовано втілення ідей економічного націоналізму українців.

Перший підрозділ - „Українсько-польський конфлікт на економічному ґрунті” - присвячений висвітленню взаємин двох націй в економічній сфері.

У суспільну практику ідеї економічного націоналізму втілювали партії (УНДО, УСРП, УВО, ОУН), РСУК і товариство „Відродження”. Для реалізації програмних цілей вони використовували різні методи. Якщо УНДО, УСРП, РСУК, „Відродження” в більшості випадків не виходили за межі діючого в Польщі правового поля, то УВО і ОУН нерідко застосовували щодо поляків силові засоби.

Першим проявом економічної конкуренції двох націй стала боротьба за землю. Організованих форм з українського боку вона набула в середині 1920-х рр.

Ані одним, ані другим не вдалося здобути перемоги. Українці не змогли зупинити польську колонізацію. Поляки не досягли перетворення осадницьких господарств на асиміляційний чинник. Їх створення зумовило протилежну реакцію: зростання антипольських настроїв українців.

Конкуренція в кооперативній сфері завершилася перемогою останніх у Східній Галичині, де їм частково вдалося створити свого роду „державу в державі” на ґрунті професійної взаємодії. Проте у Волинському воєводстві процес консолідації українців у кооперативах на платформі економічного націоналізму владі вдалося зупинити.

Український антиалкогольний рух досягав лише ситуативних перемог. У боротьбі ж за міста, де українці і поляки оголосили війну єврейському бізнесу, а в другій половині 1930-х рр. зіткнулися один з одним, жодна з націй також не здобула остаточної перемоги.

Другий підрозділ - „Протистояння українців та євреїв у соціально-економічній сфері” - розкриває той аспект міжнаціональних взаємин, який зумовлений втіленням ідей економічного націоналізму в суспільну практику.

Поступова інтеграція українців у торгівлю, підприємництво й т.зв. вільні професії (адвокат, лікар тощо) зумовила боротьбу з євреями. Останні намагалися зберегти усталений поділ праці між націями, що суперечило ініціативам українців, спрямованим на їхню соціальну емансипацію. Це спонукало радикалізацію економічного націоналізму українців.

Вони прагнули активізувати процес урбанізації, витіснити єврейських торговців і кредиторів із сіл, реалізовували антиалкогольну політику. Головні сили, які вступили в конкуренцію з євреями, - ОУН, СУКіП, українська кооперація, УНДО, ФНЄ. Щодо інших носіїв ідеалів економічного націоналізму, то вони в боротьбі з єврейським бізнесом суттєвої ролі не відігравали.

Початок активної фази українсько-єврейської конкуренції в царині економіки припав на 1927 р. Її ініціатором виступив РСУК. Більш організованою вона стала в 1930-х рр., коли реалізовувати на практиці сповідувані економічні завдання розпочали УНДО, ФНЄ, ОУН, УВО, СУКіП, УСРП.

Учасники протистояння, окрім українських праворадикалів, діяли легітимними методами. Водночас члени СУКіП інколи порушували проголошену ним ненасильницьку етику конкуренції з євреями. З іншого боку, траплялися випадки співпраці українських кооперативів з єврейським бізнесом.

Результати проведеного дослідження узагальнено у висновках:

1. Ідейно-політичні витоки та основні причини виникнення економічного націоналізму українців на західноукраїнських землях у 1919-1939 рр. полягали у: 1) впливі на їхню суспільно-політичну думку досвіду захисту від дискримінації національних меншин Європи; 2) потребі вироблення адекватної захисної реакції на економічну і національну політику Польщі; 3) пауперизації українців; 4) необхідності самопосилення для подальшої боротьби нації за незалежність.

2. Генераторами ідей українського економічного націоналізму стали політичні партії та громадські організації. Першою з ідеями економічного націоналізму виступила УНТП. Вона обстоювала завдання досягнення національної автаркії шляхом кооперативної організації українців, їх соціальної емансипації, передачі землі польських поміщиків і осадників українським селянам тощо. Ці постулати економічної складової програми УНТП були конкретизовані УНДО. Воно трактувало завдання, котрі визначали сутність економічного націоналізму, як такі, що мають сприяти посиленню нації в її боротьбі за незалежність.

3. Серед лівоцентристських партій ідеї економічного націоналізму частково генерувала УСРП. Вона вбачала в кооперації як засіб для покращення рівня добробуту українців, так і запоруку економічного посилення нації у її визвольних змаганнях.

4. Ідеологічні постулати ОУН в економічній сфері характеризувалися амбівалентністю: одні з них були реакцією на суспільно-політичні й економічні реалії українців у Польщі, інші ж де-факто є моделюванням економічної політики української національної держави в майбутньому.

ОУН сповідувала курс наступу на позиції поляків і євреїв у економічній царині. Протистояння з першими відбувалося у формі боротьби за землю, стимулювання антиалкогольного і антинікотинового руху українців, бойкоту ними польського бізнесу. Особливу увагу ОУН приділяла реалізації завдання економічного унезалежнення українців від держави шляхом розвитку кооперації.

Такі ж завдання сповідували УВО і ФНЄ. На відміну від останнього, перша не виробила чіткої економічної платформи. Радше вона виступала реалізатором тих завдань, які були сформульовані ОУН у царині боротьби з іноетнічним бізнесом.

Супроти інонаціонального елементу ОУН використовувала не тільки легітимні (бойкоти, страйки), але й силові методи боротьби. Проте економічний націоналізм трактувався лідерами ОУН не засобом накопичення сили нацією задля успішної реалізації ідеалу державотворення, а лише способом послабити позиції поляків та євреїв у соціально-економічних процесах на західноукраїнських землях.

5. Кооперативний рух самостійно генерував ідеї економічного націоналізму. Його мета - нагромадження сил українців для успішної реалізації визвольних змагань. Засобами втілення цього завдання трактувалися їх економічне унезалежнення від інших націй, соціальна структуризація, витіснення інонаціонального бізнесу із сіл і міст, консолідація на економічному ґрунті. Офіційної програми, в якій би були відображені ідеологічні постулати економічного націоналізму, кооперація не мала.

6. СУКіП ставив за мету соціальну емансипацію нації, українізацію міст, що мало посилити потенціал українців в опорі дискримінаційній політиці Польщі та збільшити її шанси на здобуття незалежності.

7. Українсько-польське протистояння в економічній сфері розгорнулося в таких сферах: боротьба за землю, домінування в містах, протидія алкогольному бізнесу держави, а також на кооперативному ґрунті. Остаточної перемоги у жодній із площин, в яких відбувалася конкуренція, двом націям так і не вдалося досягти.

8. Українсько-єврейське протистояння відбувалося в таких формах: а) боротьба з єврейськими торгівлею і кредитом у селах; б) протиборство за місто шляхом інтеграції українців у його виробничі процеси та сферу послуг; в) реалізація останніми антиалкогольної кампанії.

9. Дискримінація українців у Польщі в 1919-1929 рр. стала детермінуючим чинником ґенези українського економічного націоналізму. Ідеологічне оформлення останнього розпочалося у 1923 р. і тривало до початку Другої світової війни.

Практичне втілення його основних постулатів припало на 1923 р. і відбувалося в формі боротьби за землю. З 1927 р. об'єднані у РСУК структури розгорнули боротьбу з єврейським бізнесом в українських селах.

Попри прояви українсько-польської та українсько-єврейської боротьби, 1920-ті рр. були періодом ідеологічного становлення українського економічного націоналізму. Найвища ж інтенсивність ініціатив, спрямованих на реалізацію його основних завдань, припала на 1930-ті рр., що суттєво скоригувало характер міжнаціональних взаємин на західноукраїнських землях.

Основні положення дисертації висвітлені в наукових фахових виданнях

1. Долганов П. Український економічний націоналізм: ґенеза і сутність / Петро Долганов // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет, 2006. Вип. 10. С. 69-75.

2. Долганов П. Захисна експансія: економічний націоналізм у діяльності українських політичних партій Західної України в міжвоєнний період / Петро Долганов // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет, 2008. Вип. 12. С. 57-62.

3. Долганов П. Тенденція економічного самопосилення бездержавних націй: рефлексія українців / Петро Долганов // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет, 2008. Вип. 14. С. 73-79.

4. Долганов П. Єврейський вектор українського націоналізму: економічний аспект / Петро Долганов // Історичний журнал. Наукове громадсько-політичне видання. 2009. № 5. С. 75-83.

5. Долганов П. Роль професійних організацій торговців у формуванні ідеології українського націоналізму / Петро Долганов // Сторінки історії: Збірник наукових праць / Відп. ред. Н. Ф. Гнатюк. К.: ІВЦ Вид-во „Політехніка”, 2009. Вип. 28. С. 160-172.

6. Долганов П. С. Економічний націоналізм 1920-х - 1930-х років: протистояння українців політиці держави, що націоналізується / Петро Сергійович Долганов // Вісник Київського міжнародного університету. (Серія: „Міжнародні відносини”). К.: КиМУ, 2009. Вип. 8. С. 258-274.

В інших наукових виданнях та матеріалах конференцій:

1. Долганов П. С. Міжнаціональні суперечності на західноукраїнських землях: економічний фактор (1918-1939 рр.) / Петро Сергійович Долганов // Історія очима молодих дослідників. Збірник наукових праць. Рівне: РДГУ, 2007. С. 26-32.

2. Долганов П. С. Розбудова української національної держави: візії економічного націоналізму / Петро Сергійович Долганов // Збірник матеріалів Першої науково-практичної міжвузівської конференції „Слов'янські народи в історичному процесі: генезис проблеми”. Рівне: РДГУ, 2007. С. 125-138.

3. Долганов П. Політична думка ОУН: соціально-економічний аспект українського націоналізму / Петро Долганов // Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих дослідників, аспірантів, здобувачів, магістрантів „Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії”. Рівне, 2008. С. 44-49.

4. Долганов П. С. Економічний націоналізм: генезис та геополітичний простір функціонування (ХVIII - перша третина ХХ ст.) / Петро Сергійович Долганов // Збірник матеріалів ІІ науково-практичної міжвузівської конференції „Слов'янські народи в історичному процесі: генезис проблеми”. Рівне: РДГУ, 2008. С. 113-121.

5. Долганов П. С. Кооперативний рух як засіб національної самоорганізації українців (1918-1939 рр.) / Петро Сергійович Долганов // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та внз. Збірник наукових праць. Ч. ІІІ. Рівне, 2008. С. 454-457.

6. Долганов П. Міжнаціональні антагонізми у передчасі війни: роль економічного націоналізму / Петро Долганов // Тези доповідей
3-ї Всеукраїнської наукової конференції „Друга світова війна і доля народів України”. К.: Зовнішторгвидав України, 2008. С. 38-41.

7. Долганов П. Волинь у спектрі контроверсійних процесів національної економічної самоорганізації українців / Петро Долганов // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і студентів „Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє”, (Луцьк, 16-17 квітня 2008 р.): У 2-х т. Луцьк: РВВ „Вежа” Волинського національного університету імені Лесі Українки, 2008. Т. 2. С. 80-81.

8. Долганов П. Євреї в спектрі економічної політики ЗУНР / Петро Долганов // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник наукових праць: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет, 2009. Вип. 16. С. 51-53.

9. Долганов П. Кооперація як суб'єкт українсько-єврейських суперечностей: український вимір / Петро Долганов // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Євреї на Волині: історія і сучасність”: Збірник наукових праць. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. С. 116-123.

АНОТАЦІЯ

Долганов П. С. Український економічний націоналізм на західноукраїнських землях: 1919-1939 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Волинський національний університет імені Лесі Українки. - Луцьк, 2010.

У дисертації розкрито передумови та причини виникнення українського економічного націоналізму. Подано авторську інтерпретацію його сутності. Він трактується формою мобілізації нації для її економічного посилення у визвольних змаганнях.

Висвітлено основні ідейні складові економічного націоналізму в програмах українських політичних партій, професійних і громадських організацій та рухів. Встановлено етапи його розвитку і практичного втілення. Висвітлено вплив економічного націоналізму українців на формування їхніх взаємин з поляками та євреями. Констатовано, що основними виявами економічної конкуренції українців із цими націями були: боротьба за землю та з алкогольним бізнесом поляків і євреїв, конкуренція за встановлення домінування в містах та у сферах торгівлі і підприємництва.

Український економічний націоналізм трактується явищем амбівалентним: з одного боку, він дозволив українцям легально відстоювати свої інтереси у Польській державі, з другого, спричинив загострення міжнаціональних взаємин на західноукраїнських землях у 1919-1939 рр.

Ключові слова: економічний націоналізм, західноукраїнські землі, українці, поляки, євреї, соціальна емансипація, антиалкогольний рух, кооперативний рух, політичні партії, громадські організації.

АННОТАЦИЯ

Долганов П. С. Украинский экономический национализм на западноукраинских землях: 1919-1939 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Волынский национальный университет имени Леси Украинки. - Луцк, 2010.

В диссертации раскрыты предпосылки и причины возникновения украинского экономического национализма, рассматриваемого как форма мобилизации нации для ее экономического усиления в освободительной борьбе.

Выяснены основные идейные составляющие экономического национализма в программах украинских политических партий, профессиональных и общественных организаций и движений. Установлены этапы его развития и практического воплощения. Освещено влияние экономического национализма украинцев на формирование их взаимоотношений с поляками и евреями. Определено, что основными проявлениями экономической конкуренции украинцев с этими нациями были, с одной стороны, борьба за землю и алкогольным бизнесом поляков и евреев и, с другой, - конкуренция за установление доминирования в городах, а так же в сферах торговли и предпринимательства.

Украинский экономический национализм рассматривается как амбивалентное явление, позволяющее украинцам легально отстаивать свои интересы в Польском государстве и вызывающее обострение межнациональных отношений на западноукраинских землях в 1919-1939 гг.

Ключевые слова: экономический национализм, западноукраинские земли, украинцы, поляки, евреи, социальная эмансипация, антиалкогольное движение, кооперативное движение, политические партии, общественные организации.

SUMMARY

Dolganov P. S. Ukrainian economic nationalism in Western-Ukrainian lands: 1919-1939. - Manuscript.

Dissertation to achieve the scientific degree of the candidate of the Historical Sciences. Speciality 07.00.01 - History of Ukraine - Volyn National University after Lesya Ukrainka. - Lutsk, 2010.

In the disertation the phenomenon of Ukrainian economic nationalism on the territories of Western Volyn and Eastern Halychyna in the period between the two world wars has been researched. Ideological and political sources of Ukrainian nationalism in economic sphere and its essence have been examined. Particularly Ukrainian economic mationalism is considered as means of nation consolidation for the next round of struggle for the state.

The reasons which led to genesis of economic nationalism of the Ukrainians have been determined. Among them the most important are the policy of discrimination of Poland to the Ukrainians, their pauperization and realization by their intelectual elite of the fact, that without achievement of social structure of the nation its chances to get political independence are minimized.

On the ground of the analisis of the national political parties programs, social organizations and movements the ideological constituents of ukrainian economic nationalism are interpreted. It is established that according to ideological sources of economic nationalism the realizaion of the following tasks were planned: the change of ethnodemographical structure of towns and cities to the benefit of the Ukrainians by means of economic integration for them, the achievement of cocial emancipation of the nation, getting control over land resources of proper ethnic territories, the control establishment over trade and business undertakings spheres on Western-Ukrainian lands, the building of national economic independence. The realization of these stasks is studied in the context of politicl consolidation of the nation. The similarity of ideological postiotns of the majority of the political parties and socia organizations. Essentially different are only the methods by which were to be introduced the tasks of the political forces. If the majority of the representatives of western-Ukrainian polititcians propagated the peaceful means of achievement of the aims, the radical rights supported force sabotage and terrorist acts.

It is confirmed that in the connectio with the low dynamics of economic modernization of Western-Ukrainian lands the realization of the majority of the tasks inetrpreted the struggle of the Ukrainians against the Polish and the jews who occupied those economic niches which the Ukrainians wanted to. The main spheres of Ukrainian-jewish economic competition are determined: the struggle for lands, for towns and cities, for domination in trade and business undertaking, the struggle against state alcoholic monopoly, the competition for establishing control over trade and business undertaings in Western Volyn and Eastern Halychyna. It is underlined that not all the ideological postitions of the Ukrainian economic nationalism were put into practice.

It is stated that in the process of competition between the Ukrainains and the Polish and the jews the majority of the representatives of the Ukrainian economic nationalism ideas kept legal methods of struggle (propaganda of social protectionism, organization of boycott actions of the representatives of foreign-national business etc.). Only the representatives of the reight-radical wing of the Ukrainain nationalism the main accent put on force, sabotage and terrorists actions against Polish and jewish merchants, employers and landowners. The conclusion is that Ukrainians in the result of great resistance of representatives of jewish business and their support by Polish state managed to realize the economic tasks only partially.

...