Размещено на http://allbest.ru

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

УДК 316.343.652: 94(477.63) "18/19"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Формування технічної інтелігенції на Катеринославщині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

07.00.01 - Історія України

Чорнобай Павло Олексійович

Актуальність теми дослідження. Однією з характерних рис сучасної української історіографії є розширення кола дослідницьких проблем та перетворення в об'єкти наукового аналізу тих процесів і явищ вітчизняної історії, які раніше розглядалися фрагментарно або в контексті загального розвитку Російської імперії чи згодом - СРСР. В останні два десятиліття першочергова увага приділялася темам, які раніше були під гласною чи негласною забороною або відверто фальсифікувалися. З цієї точки зору тема даного дисертаційного дослідження не відноситься ні до першого, ні до другого. Однак виявилося, що процес формування технічної інтелігенції на теренах України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. фактично залишився поза межами дослідницької уваги, як і цей же процес на Катеринославщині, яка в зазначений період охоплювала величезну територію, де сьогодні розташовано чотири області. В цей період Південь імперії переживав "бум" промислового розвитку, наслідком чого було формування нових суспільних станів населення. Серед них у процесі зростання промислового виробництва все більшу роль відігравала технічна інтелігенція.

Актуальність теми пояснюється й тим, що вона є складовою частиною великої проблеми промислового розвитку Південної України наприкінці ХІХ - на початку ХХ сторіччя. Зміна соціальної структури населення і піднесення суспільно-політичної активності мас у вказаний період впливали й на технічну інтелігенцію. Дослідники, які займалися вивченням даного регіону цього періоду, звертали увагу перш за все на потужний розвиток промисловості та формування робітництва, майже не звертаючись до питання про внесок технічної інтелігенції у цей процес. У досліджуваний період активно розвивалися "молоді" промислові регіони - Донбас і Криворіжжя. Відкриття Катерининської залізниці також сприяло промисловому розвитку Катеринославщини. Все це вимагало залучення до промислового виробництва фахівців відповідних галузей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене у відповідності з науковою програмою в межах держбюджетної планової теми "Проблеми соціально-економічного та культурного розвитку Наддніпрянщини нової та новітньої доби" (0107U006350), яка виконується колективом кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету.

Об'єктом дослідження є технічна інтелігенція Катеринославщини кінця ХІХ - початку ХХ ст. як провідна інтелектуальна верства суспільства, яка формувалася у даний період.

Предметом дисертаційного дослідження є процес формування технічної інтелігенції великого промислового регіону - Катеринославщини та прилеглих до неї територій наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., визначення кількісних і якісних показників її складу, підготовки кадрів різного професійного рівня для промисловості, її місця в суспільстві і впливу на виробничий процес та на робітниче середовище, ролі у суспільно-політичному і культурно-освітньому житті краю.

Хронологічні межі дисертації охоплюють кінець ХІХ - початок ХХ століття. Нижня межа періоду фактично датується початком промислової розробки Криворізького залізорудного басейну і спорудженням Катерининської залізниці та мосту через Дніпро, що уможливило сполучення Криворіжжя з Донбасом і, як наслідок, виникнення потужного промислового комплексу, розвиток якого визначив зростаючу потребу в інженерно-технічних кадрах. Верхній рубіж періоду визначається 1917 роком - часом глобальних соціально-економічних перетворень, що знаменували собою закінчення капіталістичного розвитку країни, зміну форм власності промислових підприємств, перетворення інтелігенції з еліти суспільства на "буржуазний пережиток".

Територіальні межі дисертаційної роботи охоплюють всю Катеринославщину, а також Олександрійський і Херсонський повіти Херсонської губернії. Включаючи в об'єкт дисертаційного дослідження два названі повіти іншої губернії, автор керувався наступними мотивами. Поняття "Криворізький залізорудний басейн", який нерозривно поєднаний з вугільним Донбасом та металургійними підприємствами Катеринославської губернії, у той час охоплювало собою Верхньодніпровський повіт Катеринославської та Олександрійський і Херсонський повіти сусідньої губернії. Фактично промисловий регіон Катеринославщини включав у себе і Криворізький залізорудний басейн.

Автор у дисертаційній роботі широко послуговується термінами "Південь України" та "Південь Росії", розрізняючи між ними відмінності. Але ці поняття майже співпадають у включенні до обох Катеринославщини. До Півдня Російської імперії історична наука відносить землі, які входили до Херсонської, Полтавської, Харківської, Катеринославської, Таврійської губерній та Області Війська Донського. У тогочасних джерелах використовувалися виключно поняття "Південь Росії", "Південна Росія". Термін "Південь України" в історичній літературі має дещо пізніше походження. З'їзд гірничопромисловців Півдня Росії як організація (знаходився у Харкові) та Гірниче управління Півдня Росії, яке знаходилося у Катеринославі, опікувалися розвитком промислових підприємств Криворіжжя, Донбасу і Області Війська Донського. Тому співвіднести названі терміни з формальним адміністративно-територіальним поділом досить важко, а частіше - неможливо.

Метою дисертаційного дослідження є виявлення характерних ознак та особливостей формування технічної інтелігенції на Катеринославщині у зазначений період, правового та матеріального становища, місця у вирішенні практичних завдань виробництва та суспільного і культурного життя.

Досягнення поставленої мети вимагає виконання наступних завдань:

- проаналізувати стан наукової розробки проблеми, визначити методологічні принципи та наукові методи дослідження;

- систематизувати опубліковані та ввести до наукового обігу архівні і наративні джерела для всебічного розгляду процесу формування технічної інтелігенції;

- охарактеризувати промисловий розвиток Катеринославщини наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. з метою визначення обсягів потреби підприємств у технічних кадрах різного рівня;

- виявити джерела і шляхи формування технічної інтелігенції Катеринославщини, визначити загальні тенденції кількісних і якісних змін її складу;

- оцінити стан та еволюцію вищої і середньої технічної освіти на Катеринославщині, ступінь забезпечення ними підприємств технічними кадрами;

- з'ясувати роль технічної інтелігенції у пропаганді природничо-наукових та технічних знань серед робітництва заводів та шахт Катеринославщини, ступінь її активності у суспільно-політичному та культурному житті краю.

Методологічною основою дослідження є принципи історизму, достовірності, об'єктивності, системності та всебічності. У дисертації при аналізі процесу промислового розвитку Катеринославщини і у зв'язку з цим формування технічної інтелігенції застосовано різноманітні методи, як-то: загальнонауковий, загальноісторичні, спеціально-історичні та інші.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше в українській історіографії: а) здійснена спроба системного дослідження процесу формування технічної інтелігенції на Катеринославщині наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття, підготовки кадрів для гірничозаводської промисловості у технічних навчальних закладах; б) проаналізовано становище технічної інтелігенції на промислових підприємствах Катеринославщини та визначено вплив науково-технічної інтелігенції на підвищення освітнього рівня робітників, а також, наскільки дозволяли це зробити історичні джерела, показано роль інтелігенції у пропаганді технічних знань, її участь в суспільно-політичному та культурному житті краю.

Особистий внесок. Наукові результати і висновки, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором самостійно.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані у дослідженнях з історії формування технічної інтелігенції України, розробці вузівських курсів лекцій, програм і навчально-методичного забезпечення спецкурсів та семінарів з соціальної історії України, Матеріали дисертації можуть бути використані також при викладанні краєзнавства у навчальних закладах областей, утворених на теренах колишньої Катеринославщини, при складанні вузівських курсів та спецкурсів з історії України, і зокрема її південної території.

Апробація результатів дослідження була здійснена на кафедральних, міжвузівських та міжнародних конференціях, зокрема, на Всеукраїнській науковій конференції "Наддніпрянська Україна: проблеми історії освіти, науки та духовно-культурного життя" (Дніпропетровськ, 9-10 жовтня 2008 р.), ІІІ Міжнародній конференції "Національна інтелігенція в історії та культурі України" (Вінниця, 23-24 жовтня 2008 р.), на 8-й Регіональній краєзнавчій конференції "Розвиток науки, освіти і культури на Придніпров'ї у XVIII - ХХ ст." (Дніпропетровськ, 20 березня 2009 р.)

Основні положення та проміжні результати дисертаційної роботи були розкриті у 8 наукових публікаціях, з них 7 статей - у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та 1 дослідження у вигляді невеликої книги обсягом 75 сторінок. Всі публікації виконані без співавторів.

Дисертація обговорена і схвалена на засіданні кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету (протокол №7 від 01.10.2009 р.).

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, п'яти розділів (15-ти підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури (215 бібліографічних позицій), додатків. Загальний обсяг роботи становить 201 стор., з яких основна частина - 178 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, хронологічні і територіальні межі роботи, її наукову новизну і практичне значення; сформульовано мету і основні завдання, спрямовані на її досягнення; зазначено форми апробації дослідження.

У першому розділі - "Історіографія, джерельна база, методологія дослідження" - проаналізовано стан наукової розробки проблеми, охарактеризовано комплекс опублікованих та архівних джерел, на основі яких здійснено дослідження, розкрито методологічні засади роботи.

У підрозділі 1.1. - "Стан наукової розробки проблеми" - поетапно розглянуто історіографічний процес з досліджуваної проблеми. Аналіз наукової розробки проблематики формування технічної інтелігенції дозволяє виділити три основні історіографічні етапи: дореволюційний (кінець ХІХ - початок ХХ ст.), радянський (1917-1980-ті рр.) та сучасний (з початку 1990-х рр.). Вивчення формування технічної інтелігенції на Катеринославщині розпочинається з кінця ХІХ сторіччя. Тоді з'являється література, яка мала або довідково-практичний характер, або автори намагалися прогнозувати майбутнє південного регіону. Проте аналіз окремих аспектів проблеми спостерігаємо ще наприкінці 60-х - на початку 70-х рр. ХІХ ст. Публікації цього періоду характеризуються тим, що їх автори, як правило, були безпосередніми учасниками промислового освоєння регіону й іноді - інженерами, які добре володіли інформацією стосовно розвитку промисловості Півдня України та забезпечення підприємств інженерно-технічними кадрами. В працях В.О. Іславіна, С.А. Подолинського, С. Ан-ського знаходимо окремі сюжети чи факти, що стосуються становлення технічної інтелігенції. Наприкінці ХІХ ст. з'явилися дослідження, у яких розглядалися не тільки суто економічні, але й суспільно-політичні аспекти діяльності гірничих інженерів (як іноземних, так і вітчизняних), їх стосунки з промисловцями, становище інтелігенції у суспільстві Російської імперії. Серед них - праці Є.І. Рагозіна, Б.Ф. Брандта, П.І. Фоміна, А.О. Гушки, Є. Могиленського. До 25-річчя Катерининської залізниці, відкритої у 1884 році, її службовці написали колективний історичний нарис. Окрім показників стосовно організації та функціонування залізниці автори вмістили короткі біографії перших начальників (відомих інженерів О.А. Верховцева, Ф.І. Шмідта та інших), зазначаючи тільки їхні заслуги у будівництві та дії залізниці К 25-летию Екатерининской железной дороги (1884 - 1909). - Екатеринослав, 1909. - 43 с.. Досить цінними є праці члена КВ РТТ А.Ф. Родзевича-Білевича про діяльність цього Відділення за останнє десятиріччя Родзевич-Белевич А. Ф. Краткий обзор деятельности Екатеринославского отделения Русского технического общества за последнее десятилетие / А. Ф. Родзевич-Белевич // Записки ЕО РТО. - 1909. - № 7-8. - С. 397-401. та історичний нарис виникнення і розвитку Катеринославського вищого гірничого училища професора П.Г. Рубіна Исторический очерк возникновения Екатеринославского Высшего Горного Училища и его деятельности за первое десятилетие (1899-1909) / Сост. П.Г. Рубин. - Екатеринослав, 1909. - 147 с., у якому йдеться про історичні передумови виникнення технічного вищого навчального закладу, рівень підготовки інженерних кадрів для гірничих та металургійних підприємств.

В цілому ж у літературі кінця ХІХ - початку ХХ ст. популярною стала робітнича проблематика. У студіях дослідників розвитку капіталізму в Російській імперії зосереджена увага на вивченні процесу монополізації промисловості, її організаційно-управлінських форм та участі іноземного капіталу. Вони мали прикладну спрямованість. Серед інших її характерних рис виділяємо оперативність написання робіт (автори були безпосередніми свідками та учасниками цих процесів), обмеженість джерел поточними справами тільки даного підприємства, специфічний склад авторів, багато з яких були гірничими інженерами. В цих публікаціях містяться цінні відомості про економічний стан розвитку регіону, технічний рівень виробництва, деякі статистичні дані, а також оцінка ймовірних перспектив розвитку промисловості Катеринославщини. Для вивчення безпосередньо проблеми формування технічної інтелігенції важливим є те, що дослідники зробили перші спроби аналізу соціального складу інтелігенції, характеристики її окремих постатей.

Другий етап історіографії дисертаційної проблеми припадає на радянський час історії держави. Головний результат утвердження капіталізму радянські історики вбачали у формуванні робітничого класу й у розгортанні його революційної боротьби. У такому контексті інтелігенції, в тому числі технічній, визначалося лише місце соціального антагоніста пролетаріату. Це не сприяло об'єктивній оцінці її діяльності. Проте у 20-ті роки ще друкувалися студії дослідників, які вивчали історію промисловості в цілому, та, зокрема, формування інтелігенції у дореволюційну добу (праці П.І. Фоміна, Л.Я. Евентова та ін.) Новизною висновків в історико-правовому, історико-економічному дослідницькому полі виділялися на той час роботи українських істориків, М.Є. Слабченка, О.П. Оглобліна, М.І. Яворського. Важливим є ювілейний випуск періодичного видання "Вісті Катеринославського гірничого інституту", у якому містяться цікаві кількісні показники підготовки інженерно-технічних кадрів для гірничої та заводської промисловості, їх розподіл по галузям промисловості тощо.

Після тривалої перерви з другої половини 40-х р. з'являються перші наукові праці радянських вчених, які так чи інакше стосуються нашої проблематики (монографії С.М. Слєпухіна, П.І. Лященка, О.О. Нестеренка). Тоді ж з'явилася низка студій з історії народного господарства СРСР і УРСР, в яких чільне місце зайняло питання розвитку промисловості південного регіону імперії. Розгорнулася дискусія з приводу визначення питомої ваги та ролі іноземного капіталу в промисловості Росії, зокрема, в зосереджених на Півдні України гірничих і металургійних підприємствах Бакулев Г. Д. Развитие угольной промышленности Донецкого бассейна / Г. Д. Бакулев. - М., 1955. - 672 с.; Гефтер М. Я. Царизм и монополистический капитализм в металлургии Юга России до І Мировой войны / М. Я. Гефтер // Исторические записки. - 1953. - №43. - С. 78-96.; Струмилин С. Г. История чёрной металлургии в СССР. / С. Г. Струмилин. - М., 1954. - Т.1. - 534 с.; Хромов П. А. Экономическое развитие России в конце ХІХ - начале ХХ вв. / П. А. Хромов - М., 1950. - 386 с.; Цукерник А. Л. Синдикат «Продамет»: Историко-экономический очерк. 1902 - июль 1914 г. / А. Л. Цукерник. - М., 1959. - 303 с.; Задера А. Г. Иностранный капитал в тяжелой промышленности Дона в конце ХІХ - начале ХХ века / А. Г. Задера // Из истории Дона. - Ростов-на-Дону, 1956. - С.136-157.. Оскільки в них мова йшла про іноземний капітал, іноземних власників підприємств, то автори не могли зовсім обійти увагою питання забезпечення цих підприємств іноземними спеціалістами. Однак звернення до цього питання у них має епізодичний характер. інтелігенція криворізький катеринославщина

На початку 60-х рр. з'явилися перші праці, у яких безпосередньо досліджується суспільна верства науково-технічної інтелігенції в цілому або життя і діяльність окремих особистостей Розентретер Б. А. Александр Митрофанович Терпигорев / Б. А. Розентретер // Проблемы механизации горных работ. - М., 1963. - С. 3-22.. В роботі російської дослідниці В.Р. Лєйкіної-Свірської, присвяченій інтелігенції Росії другої половини ХІХ - початку ХХ ст., чи не вперше здійснено ґрунтовне дослідження формування прошарку інтелігенції на теренах Російської імперії, в тому числі побіжно і технічної Лейкина-Свирская В. Р. Русская интеллигенция во второй половине ХІХ в. / В. Р. Лейкина-Свирская. - М., 1971. - 168 с.; Лейкина-Свирская В. Р. Русская интеллигенция в 1900-1917 гг. / В. Р. Лейкина-Свирская. - М., 1981. - 179 с.. Процес виникнення науково-технічних товариств в Російській імперії загалом висвітлений у колективній монографії за редакцією М. М. Ніконова Научно-технические общества СССР : [под ред. Н. Н. Никонова]. - М., 1968. - 560 с. та у дослідженні М. Г. Філіппова Филиппов Н. Г. Научно-технические общества России (1866-1917) / Н. Г. Филиппов. - М., 1975. - 213 с.. Ряд дослідницьких робіт 50-70-х рр. присвячено розвитку освіти в Російській імперії, участі інтелігенції у революційних подіях та її ролі у культурно-освітній роботі Терпигорев А. М. Высшее горнотехническое образование образование в СССР / А. М. Терпигорев, Д.М. Киргинер // Зворыкин А.М. Очерки по истории советской горной техники. - М., 1953. - 439 с.; Веселов А. Н. Профессионально-техническое образование в СССР / А. Н. Веселов. - М., 1961. - 434 с.; Ганелин Ш. И. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. Вторая половина ХІХ в. / Ш. И. Ганелин. - М., 1976. - 599 с.; Кізченко В. І. Культурно-освітній рівень робітничого класу України напередодні революції 1905-1907 рр. / В. І. Кізченко. - К., 1972. - 162 с..

З початку 90-х рр. минулого століття помітно зростає увага дослідників до історії технічної інтелігенції, розширюється тематика їх наукових інтересів (праці Н.А. Шип, Є.П. Степанович та В.В. Крутікова) Шип Н. А. Интеллигенция на Украине (ХІХ в.): (историко-социологический очерк) / Н. А. Шип. - К., 1991. - 169 с.; Степанович Е. П. Высшая специальная школа на Украине (конец ХІХ - нач. ХХ вв.) / Е. П. Степанович. - К., 1991. - 100 с.; Крутіков В. В. Буржуазія України та економічна політика царизму в пореформений період / В. В. Крутіков. - Дніпропетровськ, 1992. - 172 с.. З'явилися дослідження, у яких характеризується українська інтелігенція рубежу ХІХ і ХХ ст. загалом Касьянов Г. В. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ-ХХ століть: соціально-політичний портрет / Г. В. Касьянов. - К., 1993. - 176 с.; Нариси історії української інтелігенції (перша половина ХХ ст.). - К., 1994. - Кн. 1. - 130 с.. Різні аспекти розвитку Півдня України (модернізація виробництва, роль іноземного капіталу, формування модерної української нації) досліджені у монографіях О.П. Реєнта, Ф.Г. Турченка, Г.Ф. Турченко, О.В. Щербиніної. В останнє десятиріччя об'єктами досліджень стали окремі особистості та історія Катерининської залізниці (І.О. Кочергін, В.В. Буряк, Г.М. Кірпа, В.Д. Мирончук, О.Ю. Слонєвський).

Великий внесок у дослідження історії діяльності технічної інтелігенції зробив відомий вчений та краєзнавець професор В.С. Савчук Савчук В. С. Біля витоків Національної гірничої академії: від Катеринославського вищого гірничого училища до Гірничого інституту (1896-1912) / В. С. Савчук // Бористен. - 1999. - № 12. - С. 8., 2000. - № 2. - С. 13-14., 2000. - № 3. - С. 4-5.; Савчук В. С. Екатеринославское отделение Русского технического общества: основные направления и итоги деятельности / В. С. Савчук // Очерки истории естествознания и техники. - 1992/93. - № 41/42. - С. 87-101.; Савчук В. С. Естественнонаучные общества Юга Российской империи: вторая половина ХІХ - начало ХХ ст. / В. С. Савчук. - Днепропетровск, 1994. - 469 с.; Савчук В. С. До історії виникнення Катеринославського наукового товариства / В. С. Савчук // Український історичний журнал. - 1993. - № 10. - С. 118-120. та ін. . Деяку інформацію стосовно підготовки інженерів для підприємств гірничовидобувної та металургійної промисловості на початку ХХ ст. можна знайти у виданнях з історії Катеринославського вищого гірничого училища (нині - Національний гірничий університет), особливо в щойно опублікованій монографії вчених НГУ Історія і сучасність Національного гірничого університету (1899-2009 рр.) : [за ред. проф. Г. К. Швидько] - Дніпропетровськ : Національний гірничий університет, "Ліра", 2009. - 504 с.. Останнім часом було захищено дисертаційні роботи, у яких хоч і дотично, але розглядаються і питання ролі технічної інтелігенції у виробничому процесі та її участі у суспільно-політичних процесах ХІХ - початку ХХ ст. (О.М. Надтока, М.О. Гринчак, П.О. Смислов).

Отже, хоча на сьогодні існує ряд досліджень, прямо чи опосередковано присвячених історії формування технічної інтелігенції на Катеринославщині наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття, залишилися деякі важливі і недостатньо розроблені проблеми, як-от: підготовка кадрів для гірничозаводської промисловості у технічних навчальних закладах південного регіону; структура, кількісні і якісні зміни, правове і матеріальне становище технічної інтелігенції на промислових підприємствах Катеринославщини; діяльність технічної та науково-технічної інтелігенції по пропаганді природничо-наукових знань в робітничому середовищі, її участь у суспільно-політичному і культурному житті тощо.

У підрозділі 1.2. - "Джерельна база дослідження" - зазначено, що дисертаційне дослідження спирається на широке коло історичних джерел - документальних та наративних. За часом введення до наукового обігу документальних джерел з історії становлення промислових підприємств Катеринославщини та даними про технічну інтелігенцію першими були "Труди З'їзду гірничопромисловців Півдня Росії". Характерною рисою з'їздів було те, що на них власники заводів і рудників обговорювали питання не тільки організації виробництва, але й підготовки інженерів та техніків, функціонування мережі культурно-освітніх закладів, системи медичного обслуговування, влаштування телефонно-телеграфного зв'язку в регіоні, створення дієвих механізмів допомоги постраждалим від нещасних випадків на виробництві тощо. Підприємці порушували клопотання перед урядом про виділення додаткових коштів на вирішення нагальних завдань розвитку регіону, в тому числі підготовки інженерних і технічних кадрів. Значення цих джерел визначається унікальністю первинного матеріалу. Матеріали з'їздів відбивали безпосередній хід найважливіших економічних процесів (акціонування, концентрації виробництва, проникнення іноземного капіталу й т.д.) ніби "зсередини", з позицій безпосередніх учасників і зацікавлених осіб. Вони містять інформацію про настрої, погляди, економічні інтереси різних груп промисловців. Ступінь достовірності цих джерел досить високий.

До опублікованих джерел належать також "Записки Катеринославського відділення Російського технічного товариства". На сторінках "Записок" друкувалися протоколи засідань Ради Відділення, загальних зборів, комісій, які дозволяють простежити діяльність товариства до припинення його існування. Про свою діяльність КВ РТТ звітувало й на сторінках друкованого органу РТТ - "Записки Імператорського Російського технічного товариства", розміщуючи в ньому "Звіти" про діяльність Катеринославського відділення РТТ. З них отримуємо досить повне уявлення про характер діяльності КВ РТТ. В них містяться відомості про постановку, хід обговорення і рішення важливих науково-технічних та соціально-економічних питань, які пропонувалися прогресивними представниками технічної інтелігенції. За своїм характером протоколи є складним і багатоплановим документом, вони свідчать про широту та багатогранність діяльності Відділення, яке займалося проблемами професійної освіти, розвитку електротехніки, залізничного та гідротехнічного будівництва. Журнали засідань КВ РТТ лаконічні, в основному у них повідомляється про постановку питання і прийняте рішення без записів процесу обговорення проблеми. Окрему групу джерел складають джерела про діяльність Катеринославського наукового товариства, відкритого у 1901 році (статут, звіти, протоколи засідань).

Особливо важливою для дисертаційного дослідження є галузева періодика, насамперед, газета "Гірничозаводський листок" (пізніше "Гірничозаводська справа"). Автором опрацьовано видання з часу появи газети (1888 р.) по 1917 рік. Актуальність гірничої справи надавала актуальності й виданню. Видання було засновано для консолідації працівників галузі та обміну інформацією. ГЗЛ виходив за редакцією гірничого інженера, згодом директора Катеринославського вищого гірничого училища, С.М. Сучкова. Читацька аудиторія ГЗЛ складалася з підприємців гірничодобувної та металургійної галузей промисловості, залізничного і водного транспорту, урядовців, банкірів, акціонерів, інженерів, штейгерів, техніків. ГЗЛ мав рубрики: документи уряду, законопроекти, інформація про роботу з'їздів, матеріали про відкриття нових копалень та галузеві винаходи, біржові бюлетені та статистичні дані, зарубіжний досвід та технічні новинки, взаємовідносини підприємців та робітників, редакційні матеріали.

Архівні джерела з досліджуваної проблеми містяться у фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (ф. 692, 730, 896, 1596, 1597, 2057, 2090). В них є цінна інформація про Катерининську залізницю, Лисичанську штейгерську школу, є списки промислових підприємств Катеринославської губернії, річні бюджети витрат та обстеження Дніпра, звіти, таблиці, дані про влаштування вугільних складів на Катеринославщині, документи діяльності Катеринославського відділення Російського технічного товариства, взаємовідносини з іншими регіональними відділеннями зберігає фонд 730. У фонді Гірничого управління Півдня Росії (ф.896) знаходимо матеріали про становище робітників, циркуляри міністерств, переписку з окружними інженерами й міністерством торгівлі та промисловості, а також циркуляри самого Гірничого управління. Також увагу привертають фонди тимчасового генерал-губернатора південного гірничозаводського району (ф.1596), в яких знаходимо списки заводів, фабрик, рудників та копалень з прізвищами осіб, які їх очолюють, а також, фонд Катеринославської охранки (ф.1597), в якому є списки студентів Катеринославського вищого гірничого училища та списки осіб, які брали участь у революційних подіях 1905-1907 рр., відомості про політичний настрій у Гірничому училищі. Інформацію про наявність в Катеринославській губернії залізо- і трубопрокатних заводів, з зазначенням їхнього розташування та власника, перелік промислових підприємств Катеринославської губернії на 1900 та 1904 рр. містить у собі фонд Окружного фабричного інспектора Харківського фабричного округу (ф.2090).

Матеріали про формування технічної інтелігенції на Катеринославщині зберігаються у фондах державних архівів Дніпропетровської, Донецької та Луганської областей. Так, у фонді 11 - "Канцелярія катеринославського губернатора" є документи про розвиток промисловості, діяльність технічної інтелігенції, взаємовідносини підприємців та робітників, свідчення про вимоги, що їх висували робітники до власників підприємств, донесення про страйки та способи їх подолання. Для нашого дослідження ці документи важливі тим, що в них знаходимо відомості про керівників та інженерів промислових підприємств, іноді з зазначенням навчального закладу, у якому вони отримали освіту, а також документи про діяльність КНТ. Інформацію про діяльність Новоросійського товариства кам'яновугільного, залізного та рейкового виробництва, кількість службовців, інженерів, техніків та робітників у різні періоди, платню робітникам тощо знаходимо у ф. 6 Державного архіву Донецької області. Різноманітні звіти, огляди, розпорядження, заяви тощо, які відносяться до підприємств Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії є у фондах Державного архіву Луганської області.

У фондах Криворізького історико-краєзнавчого музею особливо цінними є спогади гірничого інженера І.Р. Кривошлика, що дають можливість з'ясувати умови побутового життя технічної інтелігенції Криворіжжя, оплати праці різним категоріям службовців тощо.

Для вивчення історії формування технічної інтелігенції цінними є опубліковані мемуари визначних вчених, гірничих та заводських інженерів - П.Г. Рубіна, М.О. Павлова, О.М. Терпигорєва. У них автори характеризують умови навчання, описують своє життя і діяльність у досліджуваний період.

Розмаїті за походженням, формою і змістом документальні та наративні джерела загалом складають достатньо репрезентативну джерельну базу, що дозволяє достовірно, всебічно і об'єктивно реалізувати поставлену мету і завдання дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.3. - "Методологічні основи дослідження" - зазначено, що під час дослідження застосовані принципу історизму, об'єктивності, системності та всебічності аналізу процесів і явищ. У дисертації використані, головним чином, загальнонаукові, загальноісторичні та спеціально-історичні методи наукового дослідження.

У дисертаційній праці автор послуговується термінами, які розкривають поняття "технічна інтелігенція". Прошарок технічної інтелігенції поділявся на три групи - вищу, середню та нижчу. До вищої належали гірничі інженери, інженери-металурги та інженери шляхів сполучень, до середньої - штейгери, до нижчої - уставщики, десятники. Гірничі інженери та інженери-металурги переважно отримували освіту у Петербурзькому гірничому інституті, з 1899 р. - в Катеринославському вищому гірничому училищі (згодом - інституті), а також у зарубіжних навчальних закладах. Співвідношення кількості зарубіжних і вітчизняних інженерів з часом змінювалося на користь останніх. Штейгером можна було стати, закінчивши Лисичанську штейгерську школу або Гірниче училище С.С. Полякова. Спеціальних навчальних закладів для підготовки уставщиків та десятників не існувало.

Другий розділ - "Розвиток промислових центрів Катеринославщини у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. як фактор зростання потреби в інженерно-технічних кадрах" - присвячений характеристиці процесу промислового розвитку Катеринославщини.

У підрозділі 2.1. - "Передумови економічного розвитку Катеринославщини наприкінці ХІХ ст." - з'ясовано, що остання чверть ХІХ ст. в історії Катеринославщини і загалом Півдня України характеризується бурхливим промисловим розвитком завдяки розробці вугільних родовищ Донбасу, залізорудних покладів Кривбасу та, як наслідок, піднесення виробництва металургійної промисловості у регіоні. Важлива роль належала будівництву залізниць, однією з яких була Катерининська, введена в експлуатацію весною 1884 р. Вона зв'язала собою два потужних промислових центри - Донбас і Криворіжжя. Високі темпи розвою капіталістичних підприємств, природно, викликали гостру і зростаючу потребу у інженерно-технічних кадрах різного рівня для обслуговування виробництва. Тобто, процес формування зростаючої категорії технічної інтелігенції був прямо пропорціонально залежний від розвитку підприємств різних галузей промисловості, співвідношення іноземних і вітчизняних власників шахт, рудників, заводів, обсягів капіталів.

У підрозділі 2.2. - "Будівництво та розвиток Катерининської залізниці наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст." - вказано, що велике значення для розвитку всієї економіки Росії, в тому числі Катеринославщини як промислово найбільш розвиненого регіону, мало інтенсивне будівництво залізниць. Воно сприяло швидкому розвитку вугільної, металургійної і залізорудної промисловості, створювало цим галузям відносно широкий внутрішній ринок. Будувалися металургійні і рейкові заводи, а потім паровозо- та вагонобудівні підприємства. Залізниці відкривали для вугілля, металу й інших товарів доступ на всі ринки Росії і навіть на закордонні ринки. Залізниці остаточно з'єднали окремі ринки Росії й України в єдиний всеросійський ринок з відповідною спеціалізацією як самого виробництва, так і товарних потоків до ринків збуту. Будівництво залізниць в країні набрало особливо високих темпів у 90-ті роки ХІХ ст. Кожна нова залізниця сприяла спорудженню десятків нових підприємств, розвитку міст і селищ вздовж залізничних колій. Важливу роль у розвитку промисловості країни і, насамперед, Катеринославщини, відіграла Катерининська залізниця (до 1882 р. - Криворізька).

У підрозділі 2.3. - "Потреба в освічених керівниках на підприємствах Катеринославщини наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст." - говориться, що основним контингентом, який наприкінці ХІХ ст. освоював Донбас і Криворіжжя, були іноземні підприємці. Засновуючи заводи і шахти, для ведення робіт вони залучали закордонних фахівців. Засилля іноземних техніків негативно впливало на підготовку власних, вітчизняних технічних кадрів. Питання про відкриття нових штейгерських шкіл серйозно обговорювалося у галузевій періодиці, зокрема в ГЗЛ. Засилля іноземних інженерів та техніків ліквідувалося поступово з розвитком вітчизняної технічної освіти. Певну роль у цьому відіграли і вітчизняні промисловці, які більш охоче залучали власних, досвідчених у технічній справі фахівців.

У третьому розділі - "Підготовка кадрів для гірничозаводської промисловості в технічних навчальних закладах" - висвітлюється навчальний процес у навчальних закладах краю, визначаються кількісні і якісні показники підготовки фахівців.

У підрозділі 3.1. - "Становлення та розвиток першої середньотехнічної школи на Катеринославщині" - зазначено, що однією з нагальних проблем, яку доводилося вирішувати власникам підприємств, була підготовка інженерів і техніків для обслуговування машин і організації виробничого процесу. Промисловці-іноземці користувалися послугами іноземного середнього та вищого технічного персоналу. Але з часом вітчизняні промисловці стали опікуватися питанням формування власних, місцевих, технічних кадрів - десятників, штейгерів, гірничих техніків та інженерів. Наприкінці ХІХ ст. на Катеринославщині діяло два середніх технічних навчальних заклади, які випускали штейгерів для промислових підприємств не тільки краю, але й губернії. Ці навчальні заклади підготували близько 1800 освічених штейгерів, з них близько 700 - Лисичанська штейгерська школа та 1100 - Гірниче училище С.С. Полякова у Горлівці.

У підрозділі 3.2. - "Відкриття, реорганізація, об'єднання технічних навчальних закладів Катеринославщини" - йде мова про те, що з другої половини 90-х рр. ХІХ ст. промисловці почали довіряти відповідальну роботу і вітчизняним представникам технічної інтелігенції. Це спричинило вдосконалення навчального процесу, відкриття шкіл нижньої технічної ланки. Помітну роль у цьому процесі відіграв З'їзд гірничопромисловців Півдня Росії. На початку ХХ ст. впроваджувалися в життя проекти по вдосконаленню, реорганізації навчальних закладів краю, що стимулювалося постійною нестачею освічених технічних кадрів на підприємствах.

У підрозділі 3.3. - "Підготовка інженерних кадрів на Катеринославщині" - зазначається, що початком нового етапу в розвитку системи технічної освіти було відкриття 30 вересня 1899 р. Катеринославського вищого гірничого училища (з 1912 р. - Інституту). Це стало можливим завдяки зусиллям місцевої влади й громадськості, а також усвідомленню урядом значення Катеринославської губернії як гірничовидобувного району. Хоча відкриття КВГУ планувалося для забезпечення інженерними кадрами тільки Катеринославщини, але випускники цього навчального закладу користувалися попитом і за межами краю. Окрім роботи на Донбасі, у Катеринославі та Криворізькому басейні, вони працювали в Харкові, Центральній, Східній та Південно-Східній Росії, на Уралі, у Криму, на Кавказі і Кубані. Відкриття КВГУ сприяло формуванню досвідчених технічних інженерів, які збільшували армію фахівців на рудниках, заводах і шахтах. За період з 1899 по 1917 рік було випущено 458 фахівців у галузі гірництва та металургії.

У підрозділі 3.4. - "Нездійснені проекти відкриття технічних навчальних закладів на Катеринославщині" - говориться про технічні навчальні заклади, які з різних причин не вдалося відкрити. До таких відноситься проект відкриття Катеринославського гірничого училища О.М. Поля, ініційованого Верхньодніпровською земською управою, але не здійсненого через брак коштів та бюрократичну тяганину. У 1896 р. в Катеринославі передбачалося відкрити гірничу вищу школу і сільськогосподарське відділення при КВГУ (1903 р.)

Загалом, підготовка інженерних і штейгерських кадрів у навчальних закладах у зазначений період не поспівала за зростаючою потребою в них через високі темпи розвитку промисловості Півдня України.

Четвертий розділ - "Структура та соціально-економічне становище технічної інтелігенції на промислових підприємствах Катеринославщини" - присвячений питанням побутових умов життя технічної інтелігенції, динаміці кількісних і якісних змін у її середовищі.

У підрозділі 4.1. - "Структура складу технічної інтелігенції підприємств Катеринославської губернії" - говориться, що з розвитком промисловості на Катеринославщині, коли формувався керівний склад на заводах та рудниках, існувала своєрідна ієрархічна драбина. Розширення виробництва ускладнювало цю структуру, збільшувало номенклатуру інтелектуальних професій, поглиблювало спеціалізацію. Запровадження нової техніки на виробництві вимагало підвищення загальнокультурного рівня працюючого населення, що, в свою чергу, обумовлювало зростання педагогічних кадрів. Об'єктивні потреби виробництва вимагали швидкого збільшення кількості інтелігенції, особливо її професійних загонів, які безпосередньо були пов'язані з виробництвом.

На підприємствах технічна інтелігенція належала до категорії службовців, оскільки вони вважалися тим прошарком, який не працює, а служить підприємцю. Службовці займалися не фізичною працею, а тільки розумовою, паралельно наглядаючи за виконанням встановленого об'єму робіт працівниками.

Службовці поділялися на три групи:

а) вищі (директори та керівники рудників, інженери, головні бухгалтери) - належали до керівного технічного персоналу та здійснювали загальне керівництво всіма об'єктами рудників та заводів;

б) середні (старший штейгер, штейгер-начальник дільниці, штейгер по закладці виробленого простору, черговий штейгер, контрольний десятник) - безпосередньо керували окремими об'єктами;

в) дрібні (підземний десятник, надземний десятник, рахувальний робітник, табельник, кладовщик, реєстратор-перепищик) - на рудниках їх називали допоміжними середніх службовців.

У підрозділі 4.2. - "Соціально-економічне становище технічної інтелігенції на Катеринославщині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст." - з'ясовані питання оплати праці та умов життя технічної інтелігенції. Оплата праці інженерно-технічних кадрів мала назву "жалування". "Заробітну платню" отримували тільки робітники. За умовною табельною сіткою вищі службовці мали найвище жалування (175-250 крб. щомісяця). Додатково вони отримували святкове жалування (на Різдво, Великдень та інші свята), річні премії за зниження собівартості видобутої руди (від одного до двох місячних окладів) та безкоштовні житлово-побутові умови з постійним прикріпленим виїздом (оцінювалися у 40-50 крб. щомісяця). Середні службовці отримували менше жалування (70-160 крб. щомісяця), а також подарункове святкове жалування та річні премії у розмірі від 0,5 до 1,5 місячного окладу. Вони мали безкоштовні квартири, опалення, освітлення та інші побутові умови, які щомісячно оцінювалися у 10-15 крб. Жалування нижчих службовців дорівнювало середній заробітній платні робітника (20-50 крб. щомісяця). Жодних заохочень у вигляді подарункових та премій вони не отримували. Інколи їм давали річну премію у розмірі 20-25 крб. Крім цього вони мали безкоштовну квартиру з мінімальною нормою житлової площі на кожного члена сім'ї.

У підрозділі 4.3. - "Корпоративні об'єднання технічної інтелігенції на Катеринославщині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст." - розглянуто фактори, які впливали на становлення інтелігенції Катеринославщини. Однією з форм усвідомлення технічною інтелігенцією своєї окремішності було створення різних товариств і професійних корпорацій. Технічна інтелігенція мала чітку ієрархічну драбину, в залежності від того, який навчальний заклад закінчила особа. Від неї залежав і матеріальний стан людини. Серед представників технічної інтелігенції існувала корпоративність, створювалися Товариства інженерів, штейгерів, метою яких були: допомога сім'ям, які втратили годувальника, студентам, які отримували освіту у технічних навчальних закладах тощо. Основною формою їх спілкування між собою були спільні святкування, з'їзди, засідання.

П'ятий розділ - "Діяльність технічної і науково-технічної інтелігенції по пропаганді природничо-наукових знань у робітничому середовищі" - присвячений позавиробничій діяльності науково-технічної інтелігенції.

У підрозділі 5.1. - "Відкриття та діяльність курсів для дорослих при КВ РТТ" - говориться, що в умовах світового технічного прогресу та швидкого розвитку промисловості на Катеринославщині наприкінці ХІХ ст. представники тоді ще нечисленної вітчизняної технічної інтелігенції почали об'єднуватися у наукові товариства. На зразок Російського технічного товариства, створеного у Петербурзі в 1866 р., у промислових регіонах імперії створювалися його відділення. Катеринославське відділення РТТ виникло у 90-х рр. ХІХ ст., але активну діяльність розгорнуло незабаром після відкриття КВГУ - у 1901 році. КВ РТТ протягом свого існування, окрім дослідження актуальних проблем розвитку міста, науки, особливу увагу приділяло розповсюдженню освіти серед робітників. Члени Товариства намагалися підготувати нижню ланку технічних кадрів, з якими інженеру на заводі чи залізниці було легше працювати.

У підрозділі 5.2. - "Роль членів Катеринославського наукового товариства у поширенні науково-технічних знань" - з'ясовано, що на початку ХХ століття (1901 р.) завдяки клопотанням вчених КВГУ було відкрито Катеринославське наукове товариство, покликане об'єднати фахівців різних галузей науки і промисловості з метою розвитку та поширення природничо-історичних та фізико-математичних наук, дослідження флори і фауни Катеринославщини, вивчення побуту та історії краю. Представники технічної інтелігенції, особливо викладачі КВГУ, намагалися покращити освітній рівень робітників. Вони відкривали курси для дорослих, сприяли їх інтелектуальному розвитку, проводячи публічні лекції, які збирали велику кількість міського населення.

У висновках узагальнено результати дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

Різноманітні аспекти формування технічної та науково-технічної інтелігенції на Катеринославщині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. знайшли певне відображення в історичній літературі, проте загалом історія інтелігенції у запропонованих тематичних, хронологічних і територіальних рамках ще не стала предметом системного вивчення. У вітчизняній історіографії висвітлення історії розвитку інтелігенції, становлення та ґенези верстви технічної інтелігенції, її взаємодії з промисловцями, роботи в освітній сфері, є недостатнім. Після публікації досить інформативних дослідницьких робіт початку XX ст. з відомих причин протягом багатьох десятиліть ця тема виявилася поза межами уваги вчених, оскільки інтелігенція, надто технічна, не відносилася до "прогресивних" верств суспільства, які боролися проти самодержавства і експлуатації. Лише у сучасних умовах у вітчизняній історіографії намітилося зростання інтересу до історії формування вітчизняної інтелігенції, зокрема технічної.

Головними джерелами для дослідження процесу формування технічної інтелігенції є архівні матеріали, звіти наукових Відділень та періодичні видання промисловців. Різні за походженням та характером джерела, які доповнюючи одне одного, загалом є репрезентативними та вірогідними.

Аналіз економічного розвитку Півдня Російської імперії наприкінці XIX - на початку XX ст. спростовує уявлення про відсталість економіки Півдня. За рівнем розвитку галузей важкої промисловості, ступенем концентрації і монополізації капіталів, формування великої промислової буржуазії Південь напередодні революції займав одне з провідних місць у імперії. Формування технічної інтелігенції у різних районах держави, зокрема в Україні, мало свої особливості, які визначалися високим рівнем розвитку економіки, спеціалізацією виробництва, присутністю іноземного капіталу тощо. Представник технічної інтелігенції Півдня Російської імперії відрізнявся від своїх колег-сучасників з інших регіонів країни. Тут в основному це були іноземні інженери, яких привозили з собою закордонні капіталісти. Ця ситуація не задовольняла вітчизняних промисловців, гірничих інженерів, які вимагали її зміни.

Наприкінці ХІХ ст. були відкриті середньотехнічні навчальні заклади - Лисичанська штейгерська школа та Горлівське гірниче училище С.С. Полякова, які готували спеціалістів-штейгерів. У 1899 році відкрилося Катеринославське вище гірниче училище, яке вже у 1903 році дало перший випуск гірничих інженерів. Це сприяло зменшенню засилля іноземних капіталістів, які почали наймати для виконання промислових робіт вітчизняних інженерів та нижчих технічних службовців. Капіталісти вбачали у вкладанні коштів у розвиток технічної освіти й певну вигоду, оскільки у іноземних фахівців постійно у спілкуванні з робітниками виникали труднощі з мовою, знанням місцевих звичаїв тощо. Але через брак коштів у держави, бюрократичний державний апарат деякі проекти по відкриттю чи розширенню навчальних закладів не вдалося здійснити.

Потреба у освіченій технічній інтелігенції швидко зростала, оскільки наприкінці ХІХ ст. почався новий період розвитку виробництва, основними ознаками якого були мінералізація паливних ресурсів, розширення металургійного виробництва, швидкий розвиток виготовлення будівельних матеріалів. Вітчизняна промисловість була радикально реорганізована на основі нової техніки, досягнень промислового перевороту. Залізничне, міське та індустріальне будівництво заклало новий, виробничо-технічний фундамент економіки. У зв'язку з розвитком вказаних процесів виник різкий попит на професійні послуги кадрів технічної інтелігенції.

Інженерні кадри (найвища ланка технічної інтелігенції) до кінця ХІХ ст. готували петербурзькі вищі навчальні заклади (Технологічний, Шляхів сполучень, Цивільних інженерів, Гірничий інститути). Надалі місію забезпечення кадрами промислових підприємств Катеринославської губернії (і не тільки) взяв на себе КВГУ (КГІ). Середня ланка (штейгери) на теренах Півдня України формувалася у двох навчальних закладах - Лисичанській штейгерській школі та Горлівському гірничому училищі С.С. Полякова, які також користувалися попитом і за межами Катеринославщини. Найнижча ланка (десятники, уставщики) формувалася безпосередньо з робітників за рахунок шкіл десятників, які відкривалися на підприємствах та курсів для дорослих. Це була опора середньої ланки технічної інтелігенції на виробництві.

Технічна інтелігенція Катеринославщини перебувала у різних побутових умовах. Так, інженери на виробництві мали казенне житло, у якому мешкали безкоштовно. В свою чергу, викладацький склад навчальних закладів змушений був постійно житло винаймати, що обходилося досить дорого. Тим не менше, заробітна платня інженера і техніка дозволяла їм бути досить непогано матеріально забезпеченими людьми.