Студентство міста Києва у суспільно-політичному житті України (1900 – 1917 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 327(477) “1900/1923”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Студентство міста Києва у суспільно-політичному житті України (1900 - 1917 рр.)

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Фартучна Галина Володимирівна

Київ 2010

Загальна характеристика дисертації

Структура дисертації відповідає поставленій меті та розв'язанню основних завдань дослідження. Робота складається із переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків до тексту. Її обсяг становить 304 сторінки, з них основного тексту 224 сторінки, списку джерел та літератури 65 сторінок (1068 позицій).

Вступ. Актуальність теми. Повнота висвітлення та осягнення суспільно-політичного життя України на початку XX ст. не можливі без вивчення історії студентського руху м. Києва. Історичне тло доби, хід історичного процесу буде незрозумілим, якщо залишити осторонь дослідження такої активної соціальної групи, як студентство. Діяльність київських студентів у 1900 - 1917 рр. не обмежувалась лише навчанням, а й тісно перепліталась із соціально-політичними та культурно-духовними процесами країни.

Діяльність студентів міста у цей період була багатоаспектною (громадська і культурно-просвітницька робота, боротьба за демократичні й громадянські права, навчально-наукова діяльність тощо). Отже, дослідження студентства як окремої соціальної групи із властивими їй характеристиками допоможе з'ясувати його роль не лише у історії вищої школи, а й місце у соціально-політичному контексті.

Актуальність дисертації посилюється також необхідністю відновлення історичної справедливості по відношенню до тих учасників опозиції з числа студентів Києва, дії яких до останнього часу залишались не відомими. Необхідно повернути з забуття їх імена, показати їх вплив на життя країни, а також роль в історії України початку XX ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках науково-дослідної теми ”Соціально-економічні та політичні процеси в Україні кінця XIX - початку XX століть”, що включена до тематичного плану Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Об'єктом дослідження виступає студентство Києва, його участь у суспільно - політичному житті України в 1900 - 1917 рр.

Предметом дослідження є основні форми, методи, напрями та зміст політичної діяльності студентів м. Києва в 1900 - 1917 рр.

Мета дисертації полягає в тому, щоб з'ясувати роль і місце студентства міста Києва у суспільно-політичному житті України в 1900 - 1917 рр.

Для досягнення поставленої мети передбачається розв'язати такі завдання:

- проаналізувати історіографію і джерельну базу дослідження;

- визначити місце українських студентських громад Києва в загальностудентському русі міста;

- встановити організаційні форми, структуру, порядок їх утворення і прийняття рішень, методи боротьби студентських організацій міста;

- розкрити причини студентських заворушень у вищих навчальних закладах Києва;

- дослідити вплив національного, соціального, релігійного та партійного складу студентів на їхній рух у місті;

- з'ясувати зміст академічних вимог київських студентів.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють 1900 - лютий 1917 рр. Нижня хронологічна межа - 1900 р., пов'язана із початком загальнодержавної кризи. Верхня - лютий 1917 р., обумовлена Лютневою революцією в Росії.

Методологічною основою дисертації є проблемно-хронологічний метод дослідження. Це дозволило розглянути політичну діяльність студентів вищих навчальних закладів м. Києва як в цілому, так окремих її складових. У процесі написання дисертації використовувалися також аналітичний, порівняльний і ретроспективний методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів дисертації полягає в тому, що комплексно висвітлено боротьбу студентства Києва за політичні й академічні права протягом 1900 - 1917 рр. При цьому з нових позицій розглянуто такі аспекти проблеми як український національний студентський рух у Києві, діяльність студентських революційних організацій у місті, доцільність і закономірність еволюції студентського руху з академічного за характером у політичний. Дисертантом також розкрито малодосліджені аспекти утворення, структури, нормативної бази студентських організацій, процедуру прийняття ними рішень, взаємостосунків між собою.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що інформаційні відомості наукової роботи можуть залучатися до написання спеціальних та узагальнюючих праць з вітчизняної історії. Положення дисертації можуть бути використані при підготовці лекційних курсів ”Історія України”, ”Історія держави та права України”, ”Політична історія України”. Матеріали та висновки можуть бути використані при виробленні державної політики щодо сучасної української молоді та студентства.

Апробація результатів дослідження. Частина матеріалів та основні положення праці оприлюднені у наукових доповідях на наукових конференціях, зокрема Наукова конференція професорсько-викладацького складу, аспірантів, студентів, структурних підрозділів Національного транспортного університету (13 - 14 березня 2006 р., м. Київ), Науково-практична конференція науково-педагогічних працівників, аспірантів, студентів, структурних підрозділів Національного транспортного університету (11 - 13 квітня 2007 р., м. Київ), Дні науки історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2009 р. (23 - 24 квітня 2009 р., м. Київ); Проблеми історії та історіографії України. Київський національний університет імені Тараса Шевченка (23 квітня 2009 р., м. Київ), Наукова конференція професорсько-викладацького складу, аспірантів, студентів, структурних підрозділів Національного транспортного університету (13 - 15 травня 2009 р., м. Київ).

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Стан наукової розробки та джерельна база дослідження” здійснено комплексний аналіз джерел і літератури, опрацьованих у процесі роботи над дисертацією.

Історіографія проблеми. У сучасній вітчизняній і зарубіжній історіографії наукових розробок, у яких здійснювався б ґрунтовний аналіз участі студентів міста Києва у суспільно-політичному житті України у 1900 - 1917 рр., обмаль. Деякі проблемні напрями, зокрема, участь тодішніх студентів київських вищих навчальних закладів у студентському революційному, національно-демократичному та академічному рухах цього періоду розглядались в узагальнюючих роботах з історії України, історії держави і права України, політичної історії України. Окремі аспекти даної тематики знайшли відображення у монографіях, статтях, дисертаційних дослідженнях, мемуаристиці безпосередніх учасників подій. Наявний комплекс історіографічного матеріалу з питань студентського руху у Києві передреволюційної доби можна розподілити на кілька періодів.

До першого періоду належить дореволюційна історіографія (1900 - 1917 рр.), яку можна розділити на проросійську та проукраїнську за змістом.

Проросійські дослідники Выдрин Р. Основные моменты студенческого движения в России / Р. Выдрин. - М., 1908. студентську боротьбу висвітлювали з офіційної точки зору. Її організаторами вони називали студентів-євреїв і поляків, членів нелегальних соціалістичних партій. Обвинувачення мали ще й національний характер, зокрема проти студентів - євреїв і поляків, які вимагали громадянських прав. Ці дослідники засуджували студентські страйки, вважали їх шкідливими для вищої школи і країни. Їхніми причинами називали моральний занепад студентів.

Шовіністично налаштовані російські історики негативно ставились до участі студентів в українському національному русі. Запровадження у вузах Києва, Харкова й Одеси українознавчих предметів вважали обумовленим не навчальним інтересом, а політичною доцільністю Щеголев С. Н. Современное украинство, его происхождение рост и задачи / С. Н. Щеголев. - К., 1914..

У своїх працях Грушевский М. Украинство в России, его запросы и нужды / М. Грушевский. - Спб., 1906. їм опонували проукраїнські учені, очолювані М. Грушевським. Михайло Сергійович аргументував що „вчити добре можна тільки такою мовою, котру ученики добре знають і розуміють… і таке правило в шкільній науці, що вчити треба мовою для нього зрозумілою”. У цьому його підтримували інші Дорошенко В. Українство в Росії. Новійші часи / В. Дорошенко. - Відень, 1917 та ін..

Роботи західноукраїнських дослідників містять порівняльний аналіз боротьби студентів-українців у Львові й у Києві за власний український університет Залізняк М. Російська Україна й її відродження / М. Залізняк. - Львів, 1910..

Хронологічно другий період складає радянська історіографія (початок 1920-х - кінець 1980-х рр.), який поділяється на кілька етапів. В історіографії часів становлення радянської історичної науки 1921 - 1928 рр. пошуки з історії студентського руху в Києві на початку XX ст. обмежились написанням окремих статей Нестроев Г. К роли студенческого движения в России (1900 - 1903 гг.) / Г. Нестроев // Каторга и ссылка. - 1926. - № 7 - 8. - С. 144 - 147, та ін..

У роки сталінського тоталітарного режиму (1928 - 1953 рр.) студентів, в тому числі київських вузів, подавали як рушійну силу революційної боротьби. Було сформовано концепцію про їх допоміжну, робітництву і селянству, роль у суспільних перетвореннях. Увагу здебільшого приділяли діяльності студентів-членів РСДРП. Інших (монархістів, анархістів, есерів, бундівців) вважали ідейно шкідливими. Відзначили, що установче засідання Київської ради робітничих депутатів було проведено в КПІ Селезнев М. М. Об оппозиционном движении студенчества Киевского Политехнического Института / М. М. Селезнев // Киевский индустриальный институт: Юбилейный сборник к 40-летию института. - К., 1939. - С. 73 - 88.. Але, й надалі історія студентського руху у Києві залишалась „безіменною”, їй не вистачало конкретики.

У повоєнний час інтерес до студентського руху в Києві зріс. Це підтверджує тематика кандидатських дисертацій Шурубалко В. К. Студентський рух в Києві напередодні революції 1905 р.: Дис … канд. іст. наук / В. К Шурубалко. - К., 1947; Симонов С. С. Очерки по истории студенческого движения в Киеве. 1834 - 1903 гг.: Дисс. … д-ра ист. наук / С. С. Симонов. - К., 1948..

В умовах десталінізації та хрущовської “відлиги” (1953 - 1964 рр.) студентський рух в Києві у передреволюційний період подавався у рамках офіційної радянської історіографії. Тому ці розробки виконували більше ідеологічно-виховні, ніж науково-дослідні завдання. Проте, відтепер „студентський рух” ставав розділом окремих монографій Премислер І. М. Революційний рух на Україні на початку XX століття (1900 - 1903 рр.) / І. М. Премислер. - К., 1958..

Суттєвих концептуальних змін в роки „застою” (1964 - 1985 рр.) у дослідження студентського руху в Києві внесено не було. При цьому активно вивчалися погляди В. Леніна щодо місця і ролі київського студентства у революційній боротьбі Олесич Н. Я. Разработка В. И. Лениным вопроса о роли и месте студенческого движения в демократической борьбе русского пролетариата: Дис. … канд. ист. наук / Н. Я. Олесич. - Л., 1970., зокрема у більшовицькій агітації і пропаганді Просяник М. П. Деятельность большевистских организаций Украины по вовлечению молодежи в революционную борьбу накануне и в период первой русской революции (1903 - 1907 гг.): Дисс. … канд. ист. наук / М. П. Просяник. - К., 1969 ..

В роки “перебудови” (1985 - 1991 рр.) припинили стверджувати про визначальний вплив більшовиків на студентський рух у Києві Димитров Н. Ф. Студенческое движение на Украине (1910 - февраль 1917 гг.): к истории гегемонии пролетариата в демократическо-коммунистическом движении: Автореф. дисс. … канд. ист. наук: 07.00.02 / Н. Ф. Димитров. - О., 1987; Рафальский О. А. Межнациональные революционные связи студенчества на Украине (1895 - 1904 гг.): Автореф. дисс. … канд. ист. наук: 07.00.02 / О. А. Рафальский. - К., 1990.. Водночас було порівняно участь студентів вузів Києва у трьох російських революціях, проаналізовано влив його національного складу на характер, зміст і методи боротьби.

У ювілейних виданнях, присвячених річницям заснування вищих навчальних закладів Києва, як про неодмінну складову їхнього життя згадувалось про студентський рух Історія Київського університету / Наук. ред. О. З. Жмудський. - К., 1959..

Окремо варто виділити зарубіжну історіографію. В західноукраїнській історіографії міжвоєнного періоду (1920 - 1930-ті рр.) Терлецький О. Історія України від 1782 року до 1917 р. / О. Терлецький. - Львів, 1936 та ін. вимоги студентів-українців створити національну вищу школу характеризувались як компонент визвольної боротьби.

В роботах істориків української діаспори, містяться лише згадки про участь студентської молоді Києва в суспільних трансформаціях початку XX століття Полонська-Василенко Н. Історія України. 1900 - 1923 рр. / Наталія Полонська-Василенко. - К.: Либідь, 1992. - 136 с. та ін..

Про студентський рух у Києві в 1900 - 1917 рр. згадували також зарубіжні дослідники Верт Н. История Советского государства. 1900 - 1991 / Н. Верт. - М., 1999.. Але їхню наукову цінність применшує відсутність документів українських архівів. Значення ж полягає в тому, що вони написані поза офіційною концепцією історії.

У наукових доробках сучасних російських істориків Иванов А. Е. Студенчество в России конца XIX - начала XX века. Социально-историческая судьба / А. Е. Иванов. - М., 1999 та ін. висвітлено зв'язки київських студентів зі студентами інших вузів Росії.

Із здобуттям незалежності у 1991 р. розпочалися якісно нові дослідження історії студентського руху, які складають третій історіографічний період. Від попередніх їх вирізняє використання раніше невідомих документів і відхід від класово-революційного тлумачення.

Н. Левицька узагальнила діяльність студентських організацій підросійської України (київських лише частково), їх нормативну базу, віковий, соціальний, національний партійний склад, напрями діяльності Левицька Н. М. Студентство України в кінці XIX - на початку XX століть: Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Н. М. Левицька. - К., 1998..

Результативно продовжила пошуки Н. Гончарова Гончарова Н. О. Національно-політичний рух студентської та учнівської молоді в Україні (90-ті роки XIX ст. - лютий 1917 р.): Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Н. О. Гончарова. - О., 2006., яка вказала на зв'язок студентського руху з учнівським, зауважила, що випускники середньої школи після вступу до вузу продовжували боротися за свої права й там.

Інші науковці лише побіжно торкалися життя студентів Києва. Так В.Бєльдюгін Бєльдюгін В. А. Молодь у контексті боротьби за реалізацію української національної ідеї (друга половина XIX - початок XX ст.): Дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / В. А. Бєльдюгін. - Луганськ, 2006. говорив про участь студентів-українців міста у вирішенні в Росії “українського питання”. В. Головенько Головенько В. А. Український молодіжний рух у XX столітті (історико-політологічний аналіз основних періодів): Автореф. дис. … канд. політ. наук: 23.00.02 / В. А. Головенько. - К., 1995. розкрив еволюцію від академічних вимог студентів до політичних. В. Сарбей згадав участь київських студентів у діяльності політичних партій Сарбей В. Г. Національне відродження України / В. Г. Сарбей. - К., 1999..

І. Михальський з'ясував зміну у настроях студентів в роки Першої світової війни Михальський І. С. Національно-політичний рух молоді в Україні в роки Першої світової війни (1914 - лютий 1917 рр.) / І. С. Михальський. - Луганськ, 1995., О. Білокінь нагадав, що 31 травня 1907 р. українська фракція виступила у Державній думі із законопроектом про заснування українознавчих кафедр Білокінь О. І. Українське питання в Державній Думі Російської імперії (1906 - 1917 рр.): Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / О. І. Білокінь. - Х., 2001..

Отже, комплексного, зі здійсненням ґрунтовного аналізу історіографії, дослідження участі студентів міста Києва у суспільно-політичному житті України в 1900 - 1917 рр., в новітній історичній науці виконано не було.

Джерельна база. Вивчення діяльності студентів Києва у 1900 - 1917 рр. забезпечене джерелами, які можна розділити на чотири групи: 1) документи архівів; 2) опубліковані джерела; 3) мемуарна література, 4) матеріали преси.

Основною джерельною базою для відтворення історії студентського руху в Києві на початку XX ст. є архівні документи. Це матеріали фондів Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (ЦДІАК України): Київського губернського жандармського управління (Ф. 274), Київського охоронного відділення (Ф. 275), Прокурора Київської судової палати (Ф. 317), Київської судової палати (Ф. 318), Канцелярії Київського, Подільського і Волинського Генерал-Губернатора (Ф. 442), Київського учбового округу (Ф. 707), Київської духовної академії (Ф. 711), Колекції довідників до фондів жандармських, охоронних й інших репресивних органів Російської імперії, складена на політично неблагонадійних осіб (Ф. 2233). У зазначених фондах міститься: листування (доповідні й аналітичні записки, телеграми, запити, повідомлення, звіти, обвинувальні акти, вироки суду) між різними державними органами щодо студентських заворушень у Києві.

Інформація агентури Київського охоронного відділення дозволила розкрити динаміку політичних настроїв студентства, акти обшуків КГЖУ - ознайомитись із змістом літератури, яка ними розповсюджувалась. Обвинувальні акти прокурора і вироки суду дали можливість зрозуміти серйозність студентських виступів. Матеріали фонду Канцелярії київського губернатора (Ф.2 Державного архіву Київської області), який безпосередньо займався студентами міста, містять усю інформацію про студентські організації київських вузів, яка надходила від державних установ регіону.

Простежити взаємовідносини між студентськими організаціями і викладачами надали можливість справи фондів Державного архіву міста Києва, зокрема протоколи засідань вузівських Рад.

Таким чином, документи архівів з історії студентського руху в Києві на початку XX ст. дали змогу дослідити його як цілісне явище, так і через призму компонентів - студентської академічної, революційної, національно-демократичної боротьби. студентство суспільний політичний Україна

Серед опублікованих документів важливими є затверджені Радами вузів Правила для студентов и сторонних слушателей Императорского Университета Св. Владимира / [Сост. П. Морозов]. - К., 1902. акти, які регулювали правовий статус студентів. У матеріалах досудового і судового слідства дізнаємось про мету і завдання студентського представницького органу - Ради студентських представників, її особовий і партійний склад, методи роботи Дело Совета студенческих представителей университета Св. Владимира. Подробный судебный отчет. - К., 1908..

Листівки Київського комітету РСДРП, інших політичних партій, адресовані до студентства міста засвідчили, що тих намагались залучити до політичної боротьби Общественно-политическое движение на Украине: Сборник документов / Ред. В. Д. Королюка и Г. И. Марахова / Ред. коллегия: В. Королюк и другие. - К., 1963. - 1963. - Т.1. - 2..

Спогади начальника Київського охоронного відділення, а згодом Київського жандармського управління О. Спиридовича Спиридович А. Записки жандарма / А. Спиридович. - М., б/г. дали змогу переконатись, що актові зали вузів вдало виконували функцію місць для проведення мітингів. Ю. Коллард відзначає допомогу київських студентів харківським у створенні першої української політичної партії підросійської України - РУП Коллард Ю. Спогади юнацьких днів 1897 - 1906 / Ю. Коллард. - Торонто, 1972..

Вагоме значення для дослідження мало використання матеріалів преси, зокрема щоденних газет, провладної - ”Киевлянин” та опонуючих йому органів українських національно-демократичних сил - „Громадська думка” та „Рада”. На шпальтах першої критикували студентські страйки, які називали “єврейськими витівками, організованими нелегальними партіями”. На сторінках другої - українські студенти, громадські діячі й учені популяризували утворення українознавчих кафедр.

Отже, джерельна база цієї проблеми різноманітна й достовірна, що дало можливість успішно вирішити поставлені в дослідженні завдання.

У другому розділі “Київські студенти в українському національному русі” висвітлено взаємовідносини українських студентських громад міста з іншими студентськими організаціями.

В 1901 р. в Києві студенти-українці Університету Св. Володимира утворили Українську студентську громаду (УСГ). Очолив її студент юридичного факультету В. Винниченко. Але тодішня загальностудентська організація університету появу громади зустріла вороже, бо побоювалась розколу студентства. УСГ, прагнучи отримати підтримку у студентів, спочатку сама пробувала організовувати студентські демонстрації і страйки, але безуспішно. Тому згодом змушена була вступити до загальностудентської організації.

В роки революції 1905 - 1907 рр. українські студентські громади виникли також в Київському політехнічному інституті, Київській духовній академії, Київських вищих жіночих курсах, Київському комерційному інституті. Але діяли вони, як „українські гуртки”, не системно і не систематично.

За характером діяльність громад була культурно-просвітницькою і національною за змістом. Вони ставили завданням: згуртувати студентів-українців на основі національної ідеї; ознайомити несвідомих студентів-українців й інших з українською культурою, мовою, історією і залучити їх до українознавчої роботи.

Способами роботи громад були - читання рефератів на українознавчу тематику, проведення українських вечорів та ін. Водночас у ювілейні, пам'ятні чи історичні дати виступали з відозвами. Збирали кошти на пам'ятник Т. Шевченку у Києві.

Чіткого політичного характеру діяльність українських студентських громад не мала. Вони організовувались як міжпартійні блоки, до яких входили українські студенти різних політичних поглядів і партійної приналежності. Хоча із створенням в 1905 р. УСДРП, в складі громад переважали саме її члени, та на виборах до студентських органів вони виступали спільно з російськими соціал-демократами, маючи власну квоту місць.

Головною вимогою громад було заснування у вузах Києва та інших міст українознавчих кафедр (української мови, історії української літератури, історії України, української економіки і права). А також викладання українознавчих дисциплін українською і російською мовами. Таку вимогу громада університету 27 листопада 1906 р. подала Раді вузу з 1430 підписами студентів. Її підтримали студенти-неукраїнці (зокрема, поляки, які вимагали польськознавчих кафедр) і загальностудентський орган.

В наукових комісіях громад студенти вивчали соціальне, суспільне і культурне життя України. Результативною була робота громади КПІ, яка в економічній, термінологічній, аграрній підкомісіях наукової комісії вивчала українську економіку. У вузівських бібліотеках було створено українські відділи, а при громадах діяли читальні зали з українською літературою.

Члени громад боролись за демократичні права. Але через невелику чисельність (українська студентська громада університету в різний час нараховувалось 30 - 100 осіб) переоцінювати їх вплив не слід. Щоправда, українців у вузах міста навчалося більше, та вони не цікавились українською ідеєю, а лише навчанням і заробітком. Громадівці називали їх “малоросами”.

В діяльності українських політичних партій київські громади значної ролі не відігравали, на формування ними політики не впливали. Їм доручали здебільшого агітацію і пропаганду.

З початком Першої світової війни і введенням воєнного стану діяльність українських студентських громад була призупинена. Вихід впродовж 1914 - лютого 1917 рр. кількох листівок Київського комітету українського студентства не дає підстави вважати, що така організація існувала насправді.

У третьому розділі “Студенти Києва і загальноросійський демократичний рух” розкрито участь київських студентів у політичному житті країни.

Приводом до студентського незадоволення в Університеті Св. Володимира у грудні 1900 р. стало відрахування з вузу студентів О. Покотилова і М. Церетелі, які організували „товариський суд” над товаришами М. Чудовичем і Охременком („білосорочниками”). Ті обікрали жінку, а потім вчинили опір поліції, яка їх затримувала. Студентська сходка висунула вимогу поновити відрахованих, але цього не зробили. Розпочались демонстрації. Керувала ними Київська союзна рада об'єднаних земляцтва й організацій, утворена під час I Всеросійського студентського страйку 1898 - 1899 рр., яка сформувала ширші вимоги, зокрема, скасувати „Тимчасові правила” 1899 р., за якими студентів за „антидержавні виступи й порушення громадського порядку” мали відраховувати з вузу і віддавати у солдати.

На це влада 11 січня 1901 р. відповіла відрахуванням з Університету під час Різдвяних канікул 183-х осіб, яких відправили у війська. Тому з початком навчання студенти вузу розпочали страйк, який розгорнувся у II Всеросійський студентський страйк (січень - квітень 1901 рр.). Але через це відрахування в Університеті він пішов на спад. В цих умовах 2 березня рішення про страйк прийняв Організаційний комітет КПІ. З початком сесії в травні страйк припинився.

Страйкуючим у місті студентам протистояла студентська Партія академічного порядку, яка вважала, що вузи лише для навчальних цілей і користувалась підтримкою влади.

Щоб заспокоїти студентів, влада 22 грудня 1901 р. затвердила „Тимчасові правила про студентські організації”, якими дозволила курсові збори й інститут курсових старост. Але студенти бойкотували їх вибори. У січні - квітні 1902 р. пройшов III Всеросійський студентський страйк з вимогами прав на студентські організації, проводити загальностудентські зібрання, рішення яких були б обов'язковими для Вчених рад. У відповідь з університету відрахували усіх студентів I курсу (окрім історико-філологічного факультету), а студентів II курсу залишили на другий рік (III - V курси не страйкували).

Погляди студентів міста еволюціонували від академічної боротьби до політичної. До такого висновку, за їхньої участі, в січні 1902 р. прийшов II Всеросійський студентський з'їзд. Тоді серед київських студентів відбувалась партійна стратифікація: утворились фракції соціал-демократів, есерів, Бунду, інших. Але вони заперечували організаційний зв'язок з партіями.

У перші дні революції 1905 - 1907 рр. студенти міста активністю не відзначились, бо перебували на Різдвяних канікулах. Під її впливом уряд 27 серпня 1905 р. затвердив “Тимчасові правила про управління вищими учбовими закладами відомства міністерства народної освіти”, за якими у вузах ліквідували студентську інспекцію.

З відновленням навчання восени 1905 р. студенти Університету і КПІ утворили виконавчі комісії, а студенти-євреї і поляки й надалі були найактивнішими учасниками політичних демонстрацій. Їхнє незадоволення спровокувало убивство 1 жовтня на Аскольдовій могилі єврейської дівчини. Тому вузи знову закрили і під час єврейських погромів вони не працювали.

З початком навчання 31 жовтня студенти-соціал-демократи, есери і бундівці утворили “Академічний легіон самооборони”, щоб “захищати життя і майно киян від чорносотенців”. Застрайкували студенти й такого консервативного вузу як Київська Духовна академія. Через це вузи знову закрили, і під час повстання саперів студентів у місті не було.

Борючись зі студентами уряд 10 червня 1907 р. затвердив “Правила про студентські організації і зібрання в університетах”, якими дозволив проводити студентські збори й утворювати організації лише навчального характеру. Вони мали діяти на підставі статутів, які реєстрували адміністрації вузів. У відповідь в жовтні студенти утворили Ради студентських представників (РСП).

Влада відповіла арештом 1 листопада 1907 р. 23 членів РСП Університету. Студенти розпочали страйк. Влада 17 листопада відповіла відрахуванням з вузу 723 студентів. Тоді ж стались заворушення в КПІ, Київському комерційному інституті, на Київських вищих жіночих курсах. В Університеті навчання поновили 5 грудня за присутності великої кількості поліції та військових.

Впродовж осені 1908 - грудня 1910 рр. у київських вузах діяли Коаліційні ради. Вони утворили Коаліційну раду студентів вищих навчальних закладів м. Києва, яка мала представника в Центральній коаліційній раді (Петербург). Надалі значні студентські страйки відбулись з приводу смерті голови I Державної думи С.Муромцева (7 листопада 1908 р.), смерті Льва Толстого (8 - 10 листопада). Щороку з 1902 р. на початку листопада страйкували - з приводу страти студента Університету Св. Володимира С. Балмашева, який убив прем'єр-міністра Д. Сипягіна; 40 і 50-ї річниці ліквідації кріпосного права, народження і смерті Т. Шевченка; єврейських погромів 1905 р. та ін.

Продовжуючи боротися з київськими студентами, влада 14 грудня 1910 р. заарештувала 10 членів Коаліційної ради студентів вищих навчальних закладів м. Києва. А 11 січня 1911 р. уряд прийняв указ, яким у вузах заборонили будь-які студентські організації та зібрання. Та це не завадило студентам вузів міста обрати нові коаліційні ради, а у лютому - березні провести IV Всеросійський студентський страйк.

З початком Першої світової війни “академісти” провели у місті патріотичні маніфестації. Діяльність же інших студентських організацій із введенням воєнного стану стала взагалі неможливою. В евакуації (1915 - 1916 рр.) вони так і не поновили роботу, а Лютнева революція 1917 р. змінила умови політичної боротьби.

У четвертому розділі “Студентство Києва в боротьбі за академічні права” проаналізовано місце академічних вимог у русі київських студентів.

Студентський рух у Києві, і в цілому в Росії, до 1901 - 1902 рр. мав академічний характер. Під час II і III Всеросійських студентських страйків було висунуто вимоги організувати студентські їдальні, не підвищувати платню за навчання, збільшити кількість пільговиків і стипендій.

Чим дужче розгортались студентські політичні страйки, тим на більші академічні поступки йшла влада. За „Тимчасовими правилами” 22 грудня 1901 р. студентам дозволили утворювати наукові гуртки, їдальні, каси взаємодопомоги, бібліотеки. Водночас ввели інститут кураторів груп, професорські дисциплінарні суди.

Впродовж 1902 - 1903 рр. погляди викладачів на академічну автономію змінилися. Вони були невдоволені, що влада прагнула долучити їх до каральних заходів, щоб ради вузів розглядали питання студентських політичних страйків. Останні відмовилися це робити, оскільки могли приймати рішення лише з академічних питань (наприклад, на предмет зриву занять). Відверто говорили про це викладачі КПІ, в Університеті Св. Володимира - відмовчувались.

Виконуючи “Тимчасові правила” від 27 серпня 1905 р., у вузах Києва створили інститут проректора, за студентами залишили право на академічні зібрання (їх місце і час мали повідомляти ректору, нагляд за порядком поклали на студентів-організаторів, заборонили перебування сторонніх осіб).

Під впливом революційних подій 20 вересня студенти Університету прийняли резолюцію заснувати “студентський сенат”, представники якого входили б у Раду вузу. А 17 березня 1907 р. Рада студентських представників КПІ запропонувала ввести студентських представників до Ради інституту з правом дорадчого голосу. За це виступали соціал-демократи, які вважали, що будучи представленими в Раді, будуть знати про настрої професорів і допомагати її прогресивній частині. Есери виступили проти, вважаючи, що “якщо такий радикал як проф. Трубєцкой не може переконати інших викладачів, то студентству не вдасться зробити цього тим більше”. Питання не вирішили.

В квітні 1907 р. у Петербурзі пройшов з'їзд ректорів вузів, на якому Університет Св. Володимира представляв М. Цитович. Там прозвучала думка, щоб студентські сходки прирівняти до приватних зібрань, зокрема, проводити їх у позаурочний час, за межами вузів, у спеціально відведених приміщеннях, з попереднім повідомленням порядку денного.

Тоді ж запропонували створити у вузах студентські парламенти, яким студенти делегували б повноваження вирішувати їх нагальні проблеми. Студентський парламент мав обирати виконавчий орган (Раду старост).

За “Правилами” від 10 червня 1907 р. у вузах дозволили діяльність студентських академічних організацій і зібрань. Вони мали діяти на підставі статутів, які затверджувалися вченими радами вузів (затвердили лише статут Партії академічного порядку Університету Св. Володимира), але створити у 1910 р. Студентський клуб влада не дозволила. Зате під контролем вузівського керівництва пройшли вибори до економічних комісій, під прикриттям яких до 1911 р. й працювали студентські нелегальні організації.

11 січня 1911 р. уряд заборонив будь-які студентські організації і зібрання. Опісля академічна боротьба київських студентів повністю поступилась політичній.

У висновках підведені підсумки дослідження, які виносяться на захист:

- Комплексного, зі здійсненням ґрунтовного аналізу історіографії, дослідження участі студентів міста Києва у суспільно-політичному житті України в 1900 - 1917 рр., в новітній історичній науці виконано не було;

- У 1901 р. студенти-українці Університету Св. Володимира створили Українську студентську громаду, яку очолив студент юридичного факультету В. Винниченко.

В роки революції 1905 - 1907 рр. українські студентські громади виникли в Київському політехнічному інституті, Київській духовній академії, Київському комерційному інституті, на Київських вищих жіночих курсах, проте діяли вони не систематично і не системно. За характером їх діяльність була культурно-просвітницькою і національною за змістом, але чіткого політичного змісту не мала. Вони організовувались як міжпартійні блоки, до якого входили українські студенти різних політичних поглядів і партійної приналежності. В політичному житті українські студентські громади Києва значної ролі не відіграли;

- Вищим органом влади у студентів київських вузів були студентські збори (сходки). Їх рішення приймались простою більшістю голосів шляхом загального, прямого, таємного голосування (бюлетенями). Студентські збори мали виконавчі органи (Київська союзна рада об'єднаних земляцтв і організацій, організаційний комітет КПІ, виконавчі комісії, ради студентських представників, коаліційні ради, Коаліційна рада студентів вищих навчальних закладів м. Києва). Вони були представницькими і колегіальними, переобирались щороку на пропорційній основі, діяли на підставі прийнятих на сходці Уставів.

Способами боротьби були страйки, обструкції, поширення відозв, демонстрації, спів революційних пісень, терористичні акти;

- Приводом до студентського незадоволення у грудні 1900 р. в Університеті Св. Володимира стало відрахування студентів О. Покотилова й М. Церетелі, які організували „товариський суд” над товаришами-“білосорочниками”. Причиною II Всеросійського студентського страйку (січень-квітень 1900/1901 рр.) стало відрахування 183-х студентів з Університету, а також вимога скасувати „Тимчасові правила” 1899 р.

Під час революції 1905 - 1907 рр. студентство Києва вимагало демократичних і громадянських прав. Причиною листопадового страйку 1907 р. стало прийняття “Правил про студентські організації і зібрання в університетах” (10 червня 1907 р.). Приводом став арешт 1 листопада 23 членів Ради студентських представників вузу, а згодом відрахування 723 студентів. Приводом до демонстрацій були пам'ятні та історичні дати;

- Студентами київських вузів були особи віком від 18 - 31 років. За соціальним складом студентами київських вузів в основному були вихідці із забезпечених сімей: спадкових і особистих дворян, чиновників, духовенства, почесних громадян, купців, заможних селян.

За указом 1898 р. вузи мали приймати 50% православних, 35% католиків, 10% іудеїв, 5% інших віросповідань. Переважно процентної норми щодо іудеїв не дотримувались.

Щодо партійного складу, першість становили есери і соціал-демократи, потім - кадети, партія польських студентів-соціалістів та “Polonia”;

- У 1900 - 1903 рр. студенти київських вузів висували академічні вимоги: скасування станових та релігійних обмежень, організації студентських їдалень, збереження пільг. Під час революції 1905 - 1907 рр. вони вимагають уже реформування галузі вищої освіти на основах самоврядування і повної академічної свободи (введення студентських представників до вузівських Рад з правом дорадчого голосу, створення студентського парламенту).

Основні положення і висновки дисертації викладено у публікаціях, вміщених у фахових виданнях

1. Національно-політичний молодіжний рух в Україні // Південний архів. Історичні науки. - Вип. ХХІУ. - Херсон, 2007. - С. 122 - 128.

2. Стан наукової розробки та джерельна база молодіжного руху в Україні // Південний архів. Історичні науки. - Вип. ХХУІ. - Херсон, 2007. - С. 132 -138.

3. Нескорені: студентство Києва у революційній боротьбі на початку ХХ ст. // Часопис української історії. - Вип. 13. - Київ, 2009. - С. 13 - 22.

4. Студентство Києва в боротьбі за академічні права в умовах Другого Всеросійського загальностудентського страйку 1900 - 1901 рр. // Наукові записки. - Вип. ХІІ: Історичні науки. - Кіровоград, 2009. - С. 106 - 118 (співавтор В. Філоретов).

5. Студенти міста Києва в суспільно-політичному житті України (1900 - 1917 рр.): огляд історіографії // Науковий часопис НПУ імені Драгоманова. Ювілейне видання до 175-річчя НПУ імені М.П. Драгоманова - Серія 6. - Історичні науки. - Вип. 6. - Київ, 2010. - С. 215 - 228.

Анотація

Фартучна Г. В. Студентство міста Києва у суспільно-політичному житті України (1900 - 1917 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню суспільно-політичної діяльності студентства Києва у 1900 - 1917 рр. На основі аналізу нових джерел і попередніх досліджень, визначено місце і роль студентів київських вузів (Університету Св. Володимира, Київського Політехнічного Інституту, Київської Духовної академії, Київського Комерційного Інституту, Київських Вищих Жіночих Курсів) в українському національному, загальноросійському демократичному і студентському академічному рухах. У роботі вивчено організаційні форми, напрями і методи боротьби студентів міста Києва як складової боротьби студентства Росії.

Ключові слова: студентство, студентський парламент, вищі учбові заклади, суспільно-політичний рух, Українська студентська громада, Київ, 1900 - 1917 рр.

Аннотация

Фартучная Г. В. Студенчество города Киева в общественно-политической жизни Украины (1900 - 1917 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию общественно-политической деятельности студенчества Киева в 1900 - 1917 гг. В работе, на основе анализа выявленных автором новых архивных документов и литературы, определены место и роль студентов киевских (Университет Св. Владимира, Киевский Политехнический Институт, Киевская Духовная академия, Киевский Коммерческий Институт, Киевские Высшие Женские Курсы) вузов в украинском национальном, общероссийском демократическом и академическом движениях начала XX века.

В диссертации исследована общественно-политическая деятельность студенчества Киева, как составная часть общественно-политической жизни города и страны в целом. В исследовании определено место украинских студенческих громад Киева в студенческом движении России, проанализировано влияние национального, социального и религиозного состава студентов на его политические взгляды и партийную принадлежность. А также выяснены причины студенческих забастовок, раскрыты характер, содержание и направления деятельности студенческих организаций города, установлены их организационные формы, структура и методы работы, процедура принятия и реализации решений, освещены отношения между студентами и профессорско-преподавательским составом во время студенческих акций протеста.

С начала XX века ведущее место в студенческом движении Киева хотели занять студенты, представляющие в нем украинское национальное движение. Их организации, Украинские студенческие громады, в первое время пытались самостоятельно проводить общестуденческие сходки и забастовки. Но встретили сопротивление со стороны общестуденческих организаций. После этого “студенты-украинцы” вынуждены были ввести своих представителей в их состав и координировать действия. Но в основном работа УСГ носила национально-просветительский характер. Важнейшим их политическим требованием было создание в вузах украиноведческих кафедр.

Более мощным было участие киевского студенчества в российском демократическом движении. Вторая общероссийская студенческая забастовка (январь - апрель 1901 г.) началась в Киеве. В начале столетия организационными формами студенчества города выступили Киевский союзный совет объединенных землячеств и организаций, Исполнительные комиссии, Советы студенческих представителей, Коалиционные советы и др. Киевские студенты приняли участие и в Третьей общероссийской студенческой забастовке (январь - апрель 1902 г.). Свой выбор в пользу политической (на смену академической) борьбы они сделали после длительной дискуссии в 1902/1903 учебном году. С тех пор прослеживается политическая стратификация студентов, формирование их партийных (социал-демократов, эсеров, бундовцев и др.) ячеек.

Наряду с гражданскими правами, киевские студенты требовали созыва Государственной Думы, улучшения условий жизни, прекращения русско-японской войны. Во время революции 1905 - 1907 гг. они создали “Академический легион самообороны”. В помещении КПИ состоялось учредительное заседание Совета рабочих депутатов. Им противостояли студенты-члены Русского национального союза, Союза русского народа, организации “Двухглавый орел”. В условиях “реакции” 1907 - 1910 гг. против революционно настроенного студенчества города были усилены карательные меры, проведены суды над ними. Очередной студенческий подъем произошел в 1910 г., но далее их борьба носила несистематический характер. С началом Первой мировой войны и введением военного положения для деятельности студенческих организаций отсутствовали необходимые условия, а после Февральской революции в России 1917 г. политическая ситуация изменилась.

Во время политических выступлений киевские студенты не забывали и об академических требованиях. Тем более, что их движение в 1900 - 1902 гг. носило академический характер. Они требовали не поднимать плату за учебу, сохранения льгот при оплате, стипендии, а с 1905 г. - участия студентов в управлении вузом (введения их представителя в Совет профессоров на правах совещательного голоса) и создания органов студенческого самоуправления (студенческого парламента).

Ключевые слова: студенчество, студенческий парламент, высшие учебные заведения, общественно-политическое движение, Украинская студенческая громада, Киев, 1900 - 1917 гг.

Annotation

Fartuchna Galina. Students of Kyiv in public-political life of Ukraine (1900 - 1917). - Manuscript.

Dissertation for acquiring scientific degree of Candidate of History Science, specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2010.

The dissertation is dedicated to the complex research of public-politics activity of Kyiv's students in 1900 - 1917. On the basis of new resources and literature defined a place and role of Kyiv's High schools (St. Volodymyr's University, Kyiv Polytechnic Institute, Kyiv ecclesiastical academy, Kyiv Commercial Institute, Kyiv Higher Women Courses) in Ukrainian National, Russian Democratic and Student academic movements. An interrelation between Ukrainian Student Societies and General Student Organizations is illuminated. Organization forms, directions and methods of fighting of Kyiv's students as a component of common Russian student fighting is analyzed. Academic demands of Kyiv's students with regard to a party of students in management of Universities and Institutes, creation of Student Parliament as a constituent in structure of their demands.

Key words: students, high education schools, Student's Parliament, Ukrainian student societies, public-politics activity, Kyiv, 1900 - 1917.

Размещено на Allbest.ru

...