Суспільно-політична діяльність громадських організацій молоді в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

Спеціальність: Історія України

Бобровнік Юрій Вікторович

Переяслав-Хмельницький, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення демократичного суспільства в Україні неможливе без розвитку громадської активності всіх верств населення, тому поряд з існуванням державних інститутів важливе значення має створення та діяльність громадських об'єднань, що виступають якісним показником виміру демократії в державі. З проголошенням Україною незалежності та у зв'язку з її європейським вибором на одне із пріоритетних місць поставлено завдання забезпечення рівноправного та гармонійного існування різних структур громадської самоорганізації. Наявність у державі значної кількості розвинутих різнопланових молодіжних громадських організацій свідчить про високий рівень політичної культури, освіченості та ініціативності її молодих громадян. Спроможність державних органів влади підтримувати діяльність молодіжних громадських організацій (МГО) сприяє своєчасному вирішенню проблем, що час від часу виникають у молодіжному середовищі, тим самим забезпечуючи поступальний вектор утвердження та розвитку суспільства в цілому. Молодіжні громадські організації є не тільки виразниками молодіжної ініціативи, але й активними захисниками прав і свобод молоді. В умовах цивілізаційного вибору України, який стає пріоритетним вектором розвитку в напрямі утвердження української державності, стає зрозумілим, що вивчення громадської ініціативи найактивнішої верстви суспільства через суспільно-політичну діяльність її громадських структур, а саме молодіжних громадських організацій, є досить важливим завданням для української історичної науки. Молодіжні громадські об'єднання неодноразово виступали не тільки рушійною силою розгортання українського національно-демократичного руху, але й поборниками необхідності проведення радикальних реформ в економіці та суспільно-політичних відносин в Україні. Аналіз історіографії свідчить, що більшість вітчизняних науковців зосереджувалися переважно на процесах українського державотворення, утвердження багатопартійності, тоді як причини виникнення молодіжних громадських організацій, їх роль і місце в процесі розгортання українського державотворення, внесок у розбудову громадянського суспільства - залишаються поза увагою дослідників. Відсутність цільового комплексного дослідження з питань створення та діяльності молодіжних громадських організацій суттєво погіршує можливості ґрунтовного відтворення аналізу причин, особливостей, а відповідно й наслідків трансформаційних перетворень в Україні в 1985-1996 рр.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми «Соціально-політичне життя України ХХ століття» наукової роботи кафедри історії та культури України ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».

Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення, наукове осмислення та реконструкція становлення і розвитку молодіжних громадських організацій в Україні, їх суспільно-політичної діяльності в 1985-1996 рр. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:

- проаналізувати стан наукової розробки теми та визначити джерельну базу дослідження;

- висвітлити умови виникнення нових молодіжних громадських об'єднань у роки перебудови;

- розглянути ставлення державних органів радянської влади до новостворених громадських об'єднань молоді;

- розкрити участь молодіжних громадських об'єднань у розгортанні українського національно-демократичного руху в роки перебудови;

- проаналізувати державну молодіжну політику в незалежній Україні та відтворити умови створення молодіжних організацій;

- з'ясувати роль громадських організацій молоді в розвитку суспільно-політичного життя в самостійній Україні.

Об'єктом дослідження є громадські організації молоді, що функціонували в Україні в 1985-1996 рр.

Предметом дослідження є виникнення та діяльність громадських організацій молоді, їх участь у розвитку національно-демократичного руху в роки перебудови та активізації суспільно-політичного життя в незалежній.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є універсальні принципи історизму, об'єктивності, системного аналізу фактів та подій, критичного підходу до джерел, що передбачають цілісний усебічний підхід до вивчення обраної теми. При підготовці дисертації широко використовувалися наступні методи: емпіричний, проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, ретроспективний, метод системного та комплексного підходу, структурно-функціонального та статистико-аналітичного методів. Хронологічні межі дослідження охоплюють період від 1985 р. до 1996 рр. Нижня межа дослідження пов'язана з політикою перебудови та гласності, що вплинула на виникнення самостійних молодіжних рухів, верхня межа - із прийняттям Конституції України 1996 р., яка законодавчо визначила місце громадських організацій у суспільстві.

Географічні межі дисертації охоплюють територію України відповідно до її адміністративно-територіального стану в 1985-1996 рр.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у висвітленні проблеми, яка у вітчизняній історіографії не знайшла всебічного розкриття, таким чином, уперше на основі нововиявлених джерел зроблено спробу комплексного дослідження історії суспільно-політичної діяльності громадських організацій молоді. Опрацьовано матеріали неформальної періодичної преси, що дало змогу ввести до наукового обігу невідомі раніше факти. На основі аналізу архівних джерел, опублікованих документів визначено особливості виникнення та основні напрями діяльності молодіжних організацій в умовах трансформації українського суспільства. Доповнено та систематизовано умови виникнення громадських організацій молоді в означені роки, проведено їх класифікацію. Дістала подальшого поглибленого висвітлення суспільно-політична діяльність неформальних об'єднань, розкрито ставлення офіційної влади до новостворених громадських об'єднань молоді. Розкрито зміст суспільно-політичної діяльності молодіжних громадських організацій, їх участь у розгортанні українського національно-демократичного руху за суверенітет та державну незалежність України. З'ясовано державну молодіжну політику та участь молодіжних об'єднань у розгортанні суспільно-політичного життя, зокрема в розбудові громадянського суспільства в незалежній Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки, що містяться в роботі, можуть бути використані при підготовці підручників та посібників з новітньої історії України, виданні праць з історії громадських організацій України. А висновки з дисертації можуть буди корисними для активістів молодіжних об'єднань у їх практичній роботі, а також для посадових осіб, які відповідають за реалізацію державної молодіжної політики в Україні.

Особистий внесок здобувача полягає у проведенні комплексного дослідження становлення та діяльності молодіжних громадських організації в Україні в обумовлені роки. Наведені в дисертації наукові результати та висновки отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації та її результати обговорювалися на засіданнях кафедри історії та культури України ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», доповідалися на міжнародних і загальноукраїнських наукових та науково-практичних конференціях: «Розвиток наукових досліджень - 2007» (м. Полтава, листопад 2007 р.), «Головні напрямки досліджень молодих учених у контексті Болонського процесу» (м. Переяслав-Хмельницький, квітень 2008 р.), «Наукові дослідження - теорія та експеримент - 2008» (м. Полтава, травень 2008 р.), «Український науково-інтелектуальний простір: реалії та перспективи розвитку» (м. Переяслав-Хмельницький, квітень 2009 р.), «Проблеми та перспективи розвитку української науки на початку третього тисячоліття» (м. Переяслав-Хмельницький, грудень 2009 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені в 10 публікаціях, 6 із яких видані у наукових виданнях, затверджених ВАК України зі спеціальності 07.00.01 - історія України. Усі статті написані автором одноосібно.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (385 позицій на 38 сторінках).

Загальний обсяг роботи становить 174 сторінок. Повний обсяг дисертації викладено на 213 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, зумовлений її актуальністю, відзначено її зв'язок з науковими програмами, окреслено мету і завдання, об'єкт і предмет, з'ясовано методологічне підґрунтя дослідження, визначено хронологічні й територіальні межі, висвітлено наукову новизну і практичне значення, подано дані про апробацію та структуру роботи.

У першому розділі - «Історіографія, джерельна база та методи дослідження» - висвітлено процес нагромадження знань з обраної проблеми та визначено стан її розробки у вітчизняній історіографії в контексті сучасних методологічних підходів, охарактеризовано використані джерела та визначено методи дослідження.

На основі аналізу праць про молодіжні громадські організації України 1985-1996 рр. виділено два умовні періоди нагромадження знань з окресленої проблеми. Перший період охоплює другу половину 1985 р. та кінець 1991 р. і включає радянську історіографію, самвидавчі видання неформальних об'єднань та опозиційних демократичних рухів. Перші праці про новостворені об'єднання молоді мали описово-публіцистичний характер. Дослідникам не вдавалося оцінити нове суспільне явище через відсутність відповідної джерельної бази, нової методики проведення досліджень та стрімкість суспільно-політичних змін. Партійно-державний контроль над суспільними науками призводив до того, що більшість істориків радянської доби свідомо не торкалися демократичних процесів у молодіжному середовищі. Винятком стали праці суспільствознавців А. Громова та О. Кузина, які першими звернулися до виникнення неформальних молодіжних об'єднань, стверджуючи, що основною причиною їх появи був вплив західноєвропейської маскультури та наявність суперечностей між старшим та молодшим поколінням у радянському суспільстві.

В. Чурбанов та А. Нелюбін стверджують, що перебудовчі процеси пробудили значну частину молоді, яка запропонувала власні варіанти виходу із кризи. Проте відсутність державної підтримки їх ініціатив призвела до появи антирадянських неформальних об'єднань. В. Цибульник доводив, що в Україні в другій половині 1980-х рр. існувала молодіжна політика, проте вона була обмежена і потребувала якісного вдосконалення.

С. Волошин пояснював виникнення молодіжних об'єднань реакцією молоді на науково-технічний прогрес, що зумовив значний потік інформації, стосовно суспільних процесів, у якому молодій особі досить складно було розібратися. Однак дослідникам першого періоду не вдалося розглянути в комплексі всі причини виникнення нових об'єднань молоді.

Другий період розпочався з 1991 р. і продовжується в сучасних умовах. Він характеризується використанням архівних джерел при вивченні громадських організацій. З молодіжної тематики з'явилися перші дисертаційні праці, друковані ЗМІ, матеріали яких розширювали можливості наукових досліджень суспільно-політичної діяльності організацій молоді. Дослідники стали використовувати матеріали Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту. Розпочав роботу Науково-дослідний інститут проблем молоді, фахівці якого підготували наукові праці з історії сучасного молодіжного руху в контексті становлення багатопартійності в Україні.

Серед досліджень цього періоду слід відзначити праці В. Головенька, В. Кулика, Г. Голобуцької, О. Голобуцького. Автори висвітлили суспільно-політичну діяльність Української студентської спілки, Студентського братства та Спілки незалежної Української молоді в 1989-1990 рр. Із їх праць слідувало, що причиною виникнення молодіжних організацій були спричинені перебудовою трансформаційні процеси в українському суспільстві. Фактори та особливості становлення нових молодіжних об'єднань у процесі утвердження української державності розкрив М. Головатий, він також з'ясував місце молодіжних організацій у політичній системі сучасної України.

О. Корнієвський та В. Якушик запропонували класифікацію молодіжних організацій, в основу якої поклали типологізацію політичних партій. Окремі суспільно-політичні акції громадських організацій молоді на початку становлення незалежності України відображені у працях В. Бебика, К. Богомаза, Т. Болбат. Предметом досліджень О. Єригіна, І. Коляка, Д. Мельникова та О. Бойка був розвиток студентського руху в Україні, зокрема, історія голодування студентів. Дослідники сходяться на тому, що ця акція стала важливою подією в боротьбі за демократичні зміни в республіці та засвідчила прагнення молоді до радикальних змін у суспільстві.

Особливості прийняття ювенального законодавства та становлення державної молодіжної політики в Україні знаходять висвітлення у працях В. Корицької, Є. Бородіна та В. Солдатенка. Виникнення неформальних громадських організацій відображено у праці К. Левчука, де частково розглянута діяльність Спілки незалежної української молоді, Української студентської спілки та Студентського Братства в перші роки їх створення. Окремі акції суспільно-політичної діяльності громадських організацій молоді висвітлено в дисертаційних дослідженнях М. Багмета, Р. Сопівника, О. Некрасової, І. Кизименко, І. Ковальової, Ю. Криворучко, І. Мащенко, Т. Пашиніної, Я. Секо, Л. Угрин, однак предмет їх досліджень проводився в інтерпретації політологічної, соціологічної та філософської наук.

У науковій літературі використовуються різні визначення терміна «молодіжна громадська організація», що призводить до змішування понять при вивченні одного і того ж історичного явища. Найбільш ґрунтовне визначення неформальних молодіжних об'єднань запропоновано С. Сорокою. Досить розгорнуте визначення молодіжних організацій дали О. Корнієвський та В. Якушик. Аналіз нормативних документів та наукових досліджень дає підстави стверджувати, що молодіжна громадська організація - це об'єднання молоді, яке ставить перед собою спільну для всіх його членів мету і в процесі діяльності намагається поширити її на всю молодіжну сферу. Молодіжна громадська організація - це визнаний державою механізм регламентації внутрішньо-ієрархічних відносин у молодіжній групі, що намагається віднайти умови для вираження інтересів своїх членів у рамках законодавства держави.

Встановлено, що дослідження умов виникнення, становлення та суспільно-політичної діяльності молодіжних громадських організацій в умовах змін в українському суспільстві залишається нерозкритим і потребує подальшого наукового дослідження. Ряд аспектів діяльності молодіжних організацій висвітлено переважно в працях політологічного спрямування. Тому процес виникнення та суспільно-політична діяльність громадських організацій молоді в Україні в зазначений період потребує комплексного історичного дослідження.

При підготовці дисертації використано різні за походженням документи та матеріали, що складають основу джерельної бази дослідження. Проаналізовані джерела умовно розподілено на кілька груп. До першої віднесено нормативно-правові документи, які регламентували існування молодіжних громадських організацій, визначали порядок їх реєстрації та основні принципи діяльності. Дослідником проаналізовані закони України, що містяться у Відомостях Верховної Ради України, установчі та програмові документи молодіжних громадських організацій, що дало змогу реконструювати історичну картину розгортання ними суспільно-політичної діяльності. Другу групу джерел становлять матеріали, що зберігаються в державних архівах України. У Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГОУ) проаналізовано документи фонду 1 «ЦК Компартії України» (опис 32 та 25) та фонду 7 «ЦК ЛКСМУ України» (опис 20). Використані матеріали допомогли визначити передумови виникнення молодіжних організацій неформального типу, з'ясувати особливості їх діяльності та розкрити ставлення до них їх партійно-державницького керівництва. Матеріали даної групи дозволили реконструювати картину участі громадських організацій молоді в розгортанні українського національно-демократичного руху в другій половині 1980-х рр.

Значний обсяг архівного матеріалу, що стосується участі молодіжних громадських організацій у розбудові громадянського суспільства незалежної України, зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВОУ), а саме у фонді 5233 «Адміністрація Президента України (канцелярія, юридична служба)», Опису 1 (Листування з політичними партіями, громадськими організаціями та рухами))» та Міністерства освіти і науки України (фонд 166. «Канцелярія. Документи засідання колегії Міністерства освіти УРСР, Міністерства освіти і науки України», Описи 15, 17, 18). Частину матеріалів цих описів уведено вперше, вони сприяли висвітленню процесу налагодження співпраці молодіжних громадських організацій із державними органами влади незалежної України, з'ясовано обставини виникнення нових об'єднань студентів, визначено картину суспільно-політичної діяльності громадських організацій в умовах соціально-економічної кризи першої половини 90-х рр. ХХ ст.

Третю групу джерел становлять періодичні видання, що знаходяться у провідних бібліотеках України. У них аналізувалися друковані органи громадських організацій та суспільних рухів. Матеріали преси дали змогу реконструювати фактологічну картину розгортання суспільно-політичної діяльності громадських організацій. Порівняльна характеристика інформаційних даних, що стосуються однієї й тієї ж події, висвітленої в газетах різних громадських об'єднань, сприяла більш об'єктивному її розкриттю. Матеріали, надруковані в неформальній пресі, були важливими, проте потребували критичного зіставлення з документами. У дисертаційному дослідженні використано матеріали газет: «Свобода», «Братство», «Молодий націоналіст», «Зелений світ», «Вірую», «Нова Україна», «За волю», «Світанок нації», «Смолоскип», - на сторінках яких розповідалося про суспільно-політичні ініціативи молодіжних об'єднань. Частково залучено матеріали сайтів, у яких подавалася інформація про структуру, програмові засади всеукраїнських та регіональних молодіжних об'єднань, що відзначилися своєю суспільно-політичною активністю. Вважаємо, що джерельна база дослідження достатня для використання завдання, визначеного в дисертації.

Методологічною основою дисертації є принципи історизму, об'єктивності, системного аналізу фактів та подій, пов'язаних із виникненням та суспільно-політичною діяльністю громадських організацій молоді. У розкритті визначеної проблематики використовувалися методи, притаманні цивілізаційному підходові, який в останні роки знаходить використання у вітчизняній історіографії. Відтворенню особливостей діяльності молодіжних громадських організацій сприяло використання емпіричного, проблемно-хронологічного, історико-порівняльного методів, методу системного та комплексного підходу, структурно-функціонального та статистично-аналітичного методів, критично-об'єктивного аналізу та синтезу різнопланових джерел і літератури. Комплексне використання визначених методів дало змогу опанувати наявну літературу, виявити нові джерела, узагальнити отриману інформацію, що забезпечило наукову достовірність результатів дослідження.

У другому розділі - «Виникнення в Україні молодіжних об'єднань в умовах трансформації українського суспільства», - розкрито передумови, особливості виникнення громадських об'єднань молоді та проведено їх класифікацію.

Особливості молодіжних громадських організацій самостійної України полягали в тому, що більшість із них утворювалися з ініціативи політичних партій в умовах погіршення соціально-економічного становища в Україні, що супроводжувалося майновим розшаруванням суспільства та повільним ходом реформ, відсутністю системи виховання молодого покоління, заперечення старих моральних цінностей і відсутності нових, масового виїзду молодих спеціалістів за межі України, загально-молодіжній апатії до того, що відбувається в країні, здійснювався стихійний процес формування об'єднань молоді на основі спільних інтересів та особистих стосунків, на початковому етапі виникнення організації не було чіткої регламентації її діяльності, лідер обирався, а не призначався на основі визнання його авторитету та компетентності у відповідному виді діяльності, консолідація молоді здійснювалася на основі демократичних засад, об'єднання мали порівняно значний ступінь самостійності та незалежності від державних і політичних структур, більшість молодіжних громадських організацій виникала у стінах навчальних закладів, тому переважну більшість їх членів становили студенти. У дисертації проведено класифікацію громадських організацій молоді за принципом, що випливає з мети засновників, тобто причини утворення молодіжної організації.

У третьому розділі - «Участь молодіжних громадських об'єднань у розгортанні українського національно-демократичного руху» - досліджено суспільно-політичну діяльність молодіжних громадських організацій у контексті активізації українського національно-демократичного руху.

Усвідомлення молоддю необхідності суспільно-політичних змін в Україні активізувало діяльність неформальних молодіжних організацій. Молодь намагалася з'ясувати маловідомі події української історії. Молодіжне історико-просвітянське товариство «Спадщина» зосередилося на спогадах очевидців визначних подій в українській історії, його члени відшукували письмові джерела, збирали призабуті зразки народної творчості і цим намагалися відновити національну пам'ять українців.

У дисертації аналізується діяльність Українського молодіжного клубу (Дніпропетровськ), Асоціації молодих істориків (Чернівці) та Молодих вчених (Львів), Української студентської спілки та Спілки незалежної української молоді. Встановлено, що їх вимоги зводилися до демократизації навчально-виховного процесу у ВНЗ, поширення знань про українську культуру та історію, до надання законного статусу національній символіці України, викладання в навчальних закладах українською мовою, ліквідації першого відділу КДБ у ВНЗ як прояву неосталінізму, реабілітації репресованих студентів, скасування 6 статті Конституції СРСР про керівну роль КПРС, до забезпечення добровільного навчання на військових кафедрах вузів, припинення переслідування студентів за релігійними та політичними мотивами, до легалізації діяльності Української греко-католицької церкви, створення власних Збройних сил України. Відповідно до задоволення цих вимог молодіжні громадські організації проводили свою діяльність.

У ході виборів 1990 р. до Верховної Ради України та місцевих рад власний список кандидатів у народні депутати висували й молодіжні громадські організації. Їх виборча кампанія проходила під гаслами «Ради без комуністів!». Активісти молодіжних об'єднань взяли участь у загальнонаціональних акціях, які увійшли в історію України: «Українська хвиля», студентське голодування в жовтні 1990 р., протестували проти проведення референдуму за оновлення Радянського Союзу.

У дисертації доводиться, що участь демократично налаштованої молоді у відродженні національної культури, відновленні історичної пам'яті українського народу поєднувалася з усвідомленням молоддю необхідності захисту своїх прав і свобод. Новостворені громадські організації молоді змагалися за демократичний розвиток українського суспільства та підтримували вимоги національно-патріотичних сил України забезпечити державний суверенітет республіки.

У складі новостворених об'єднань переважно була молода інтелігенція та студентство, які доходили висновку, що потрібно змінювати суспільно-політичний уклад суспільства. Неформальні громадські об'єднання досить швидко перейшли в опозицію до існуючої панівної системи, при цьому пропонували своє альтернативне бачення виходу зі складної соціально-економічної та політичної ситуації, у якій опинилася Україна в другій половині 1980-х рр.

Активна участь молоді та її громадських структур у суспільно-політичному житті республіки стала вагомим компонентом успішної боротьби опозиційних демократичних сил у змаганнях за незалежність.

У четвертому розділі - «Внесок молодіжних громадських організацій у розвиток суспільно-політичного життя незалежної України» - висвітлено діяльність організацій молоді в розвитку демократичних громадських інститутів, їх ставлення до проведення владою соціально-економічних реформ, досліджено їхні ініціативи, які впливали на формування державної молодіжної політики в Україні. Визначено внесок молодіжних організацій у розвиток суспільно-політичних процесів незалежної України. У дисертації висвітлено діяльність більшості всеукраїнських молодіжних об'єднань, що складали основу молодіжного руху незалежної України.

В умовах загострення соціально-економічного благополуччя населення та стрімкого переходу на ринкові механізми розвитку господарства, молодіжні організації переорієнтувалися з боротьби за самостійність України на діяльність, спрямовану на розбудову нової демократичної країни, важливою складовою якої була необхідність вироблення державної молодіжної політики та успішне її втілення в життя.

У вересні 1991 р. комсомол був перейменований та змінив напрям свого розвитку. Проте колишні члени організації продовжували впливати на прийняття важливих рішень, особливо у східних та південних областях України, де третину складу депутатів місцевих рад становили колишні представники комсомолу. Саме з їх ініціативи були прийняті закони, що визначили напрям розвитку державної молодіжної політики в Україні.

У 1993-1995 рр. в Україні діяли близько десяти лівих об'єднань, що постійно намагалася у своїй діяльності апелювати до некерованої сили молодіжного бунту, вимагаючи відновлення СРСР, зупинення будь-яких реформ та перетворень ринково-капіталістичного типу. Їхній діяльності опонували праворадикальні організації молоді, що вимагали розбудови держави за постулатами українського націоналізму, ліквідації комуністичної символіки, негайного впровадження економічних реформ та радикальних форм захисту українських національних інтересів.

У дисертації розглянуто державотворчу діяльність громадських організацій молоді, які після оголошення результатів Всеукраїнського референдуму долучилися до державницької роботи, зокрема, засудили підписану Президентом України угоду «Про співдружність трьох держав», вважаючи її небезпечною для молодої Української держави. У серпні 1992 р. в межах громадсько-політичної коаліції «Незалежній Україні - новий парламент» займалися збором підписів громадян за розпуск Верховної Ради України. Намагалися реанімувати масову молодіжну ініціативу, провівши друге голодування студентів у Києві в жовтні 1992 р.

14 травня 1992 р. провідні всеукраїнські молодіжні об'єднання, негативно оцінюючи роботу державних органів влади у напрямі формування та реалізації державної політики щодо соціального становлення і захисту молоді та розвитку демократичного руху, утворили Український національний комітет молодіжних організацій, який сприяв утвердженню незалежності української держави, продовженню демократичних перетворень у ній та допомагав становленню державної молодіжної політики в Україні. Головним досягненням комітету став підготовлений проект Закону України «Про дитячі та молодіжні громадські організації в Україні», який був прийнятий Верховною Радою України в 1998 р. Молодіжні громадські організації виступали засновниками інформаційних агенцій, які інформували громадськість про події молодіжного та студентського життя в Україні. Вони проводили екологічні акції, привертаючи увагу громадськості до проблем навколишнього середовища, організовували начальні семінари з виборчої просвіти молоді та всеукраїнські, міжнародні науково-практичні конференції, учасники яких обговорювали особливості встановлення демократії у постсоціалістичних республіках, різного роду фестивалі спрямовані на розвиток творчої молоді. 25-27 червня 1993 р. Українська студентська спілка виступила ініціатором створення першого об'єднаного всесвітнього українського конгресу студентів.

Актив молодіжних організацій закликав політичні партії та громадські організації об'єднатися задля перемоги демократичних сил в Україні і проведення політичних та економічних реформ у державі. У 1994 р. основним напрямом діяльності для більшості організацій стають вибори до Верховної Ради та місцевих рад.

У 1996 р. члени провідних студентських організацій найважливішою ділянкою своєї роботи обрали ініціативи, пов'язані з прийняттям нової Конституції України, оскільки вони вважали, що виходом із кризи повинно стати ухвалення нового Основного Закону держави шляхом всенародного референдуму та проведення парламентських виборів за пропорційною системою. За ініціативою Української студентської спілки та Молодого Руху у травні було створено Всеукраїнський громадський молодіжний комітет на підтримку проекту нової Конституції України.

Соціально-економічна криза, загроза комуністичного реваншу спровокували регіональні молодіжні організації до об'єднання у праворадикальні політичні структури, так восени 1993 р. у Львові був створений Надзвичайний комітет порятунку нації та держави (НКПНД). У червні 1994 р. в Тернополі з ініціативи молодіжних організацій відбувся мітинг, учасники якого засудили підписання Президентом України угоди про розподіл Чорноморського Флоту і звернулися до Верховної Ради з вимогою не ратифікувати цю угоду, вимагали припинити політичні репресії над представниками націоналістичних і молодіжних організацій. У 1991 р. ряд молодіжних організацій Харкова утворив Молодіжну Лігу, яка закликала до проведення системних реформ. Їх позицію підтримували члени Спілки незалежної української молоді, називаючи діяльність влади споживацькою та корумпованою. Так, Молодіжна Ліга Харківщини зосередилася на відновленні історичного минулого українського народу, просвітницькій та культурницькій діяльності, вважаючи, що через повернення та вивчення моральних канонів та звичаїв українського народу можлива гармонійна розбудова України. Вони ж поклали початок розвитку сучасного самостійного націоналістичного руху незалежної України.

Активізували свою діяльність релігійні організації, зокрема, «Українська молодь - Христові», яка налагодила співпрацю із благодійними установами Австрії, Німеччини, Франції. Члени об'єднання надавали матеріальну допомогу міським лікарням Львова, церквам і монастирям області. Організація активно займалася відновленням та реконструкцією храмів, церков та костьолів.

Із незалежністю України виникали й нові молодіжні громадські організації, діяльність яких була спрямована на подолання вузьких проблем та розвитку нових суспільних ініціатив. Члени цих об'єднань проводили різноманітні тренінги з розвитку особистості, семінари, конференції, конкурси, концерти, фестивалі, літні екологічні, освітні табори, цілеспрямовані туристичні походи та змагання, видавничу діяльність, зустрічі з відомими людьми, надавали консультативну допомогу з питань працевлаштування та професійної адаптації, спартакіади допризовної і призовної молоді з військово-прикладних видів спорту. Вони займалися реалізацією довгострокових проектів за фінансування міжнародних благодійних організацій з проблем міжнародного співробітництва, екології, обміну досвідом, розбудови національної системи патріотичного виховання підростаючого покоління. Молодіжні громадські організації України спромоглися розгорнути активну діяльність, спрямовану на розбудову демократичного суспільства в Україні. Проте багато з них зіштовхнулися з низкою проблем, що змусили їх перепрофілюватися, стати вузькоспеціалізованими або ж узагалі припинити своє існування. Такі обставини спонукали керівництво молодіжних громадських організацій до об'єднання в коаліції для координації своїх дій та лобіювання інтересів молоді перед органами влади. В умовах незалежної України громадські організації молоді ставили перед владою такі вимоги: покращення екологічної ситуації в країні, забезпечення вільного існування громадських організацій будь-якого спрямування, відновлення релігійної діяльності церков та забезпечення права на вільне віросповідання, ліквідацію комуністичної символіки в Україні, дотримання прав та свобод молоді, активна підтримка органів студентського самоврядування, сприяння розвитку та утвердженню української мови, забезпечення проведення наукових досліджень з історичної тематики.

Свої програмові вимоги молодіжні організації поширювали через видання газет, проведення всеукраїнських фестивалів, завдяки участі у роботі дорадчих молодіжних рад при органах влади. Негативно оцінюючи вступ України до Співдружності незалежних держав, вони вимагали від влади інтенсивніше проводити власну зовнішню політику, що мала захищати національні інтереси українського народу.

У дисертації розглянуто налагодження громадськими організаціями молоді співпраці з аналогічними організаціями інших країн, яка обумовлювалася необхідністю рекламування України на всіх рівнях для швидшого визнання її незалежності міжнародним співтовариством. Молодіжні об'єднання України вимагали виведення російських військ із чеченської території і проведення повновартісних російсько-чеченських переговорів та припинення військових конфліктів на території колишнього Радянського Союзу. Головний внесок молодіжних громадських організацій у розвиток суспільно-політичного життя незалежної України полягав в активізації молодіжного руху через залучення молоді до вирішення суспільно значущих проблем.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження автор виносить на захист такі положення і висновки: історичний перебудова політика

1. Нагромадження знань з історії виникнення та суспільно-політичної діяльності молодіжних громадських організацій України в 1985-1996 рр. проходило у два періоди. Спершу увага дослідників зосереджувалася на неформальних організаціях молоді, з'ясуванні цілей та змісту їх діяльності в умовах перебудови. Науковим розвідкам цього періоду притаманні публіцистичність, описовість та відсутність джерельної бази. З проголошенням незалежності України розпочався другий період історіографії, що характеризується активізацією дослідження громадських організацій, особливо тих, які відзначилися активною участю в національно-демократичному русі, у змаганнях за державну самостійність України. Науковці розпочали використовувати матеріали державних та поточних архівів, періодичної преси, аналізувати громадські організації з цивілізаційних підходів. Однак обрана тема не знайшла комплексного висвітлення в українській історіографії, а наявні праці з історії молодіжного руху лише частково розкривають суспільно-політичну діяльність громадських організацій молоді;

2. Виникнення нових організацій молоді обумовлене суспільно-політичними та соціально-економічними змінами в розвитку радянського суспільства, пов'язаними з перебудовчими процесами, які вплинули на активізацію українського національно-демократичного руху. Системна криза радянського ладу, однобічний диктат Комуністичної партії, одержавлення існуючих молодіжних організацій, відсутність реальних шляхів розбудови громадянського суспільства призводили до наростання протестних тенденцій у молодіжному середовищі, що призвели до виникнення «молодіжної субкультури» та неформальних об'єднань, політичних клубів, аматорських колективів;

3. Встановлено, що правляча партійно-комуністична номенклатура намагалася забезпечити вплив ЛКСМУ на неформальні молодіжні об'єднання, створюючи відповідні клуби за інтересами. У засобах масової інформації фальсифікувалася діяльність молодіжних об'єднань та проводився силовий тиск на їх активістів. З проголошенням незалежності України розпочалося налагодження співпраці молодіжних об'єднань із державними органами влади, чому сприяло впровадження державної молодіжної політики;

4. Упродовж 1985-1991 рр. більшість молодіжних організацій розпочали свою діяльність розпочали зі звернення до історичної та культурної спадщини українського народу, його ідентичності, вважаючи, що усвідомлення українцями своєї національної приналежності дасть змогу ефективно вирішити нагальні суспільно-економічні проблеми, що виникли в Україні. Перші альтернативні комсомолу організації спонукали молодь до переоцінки суспільних цінностей у молодіжному середовищі. Неспроможність влади в роки перебудови адекватно і, головне, ефективно вирішити проблеми в найважливіших сферах життя суспільства стала важливим чинником, що активізував молодіжні громадські організації в розгортанні українського національно-демократичного руху. Молодіжні громадські об'єднання стали відчутним каталізатором активізації загальноукраїнської громадської непокори, що стрімко наростала в умовах послаблення тотального партійно-державного контролю над суспільством. Виникнення та суспільно-політична діяльність громадських організацій молоді були складовими українського національно-демократичного руху та розбудови громадянського суспільства самостійної України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бобровнік Ю.В. Виникнення громадських організацій молоді в Україні в 1985-1991 рр. / Ю.В. Бобровнік // Вісн. Київського славістич. ун-ту. Сер. Історія. - 2008. - № 38. - С. 13-22.

2. Бобровнік Ю.В. Діяльність Української студентської спілки (1989-1991 рр.) / Ю.В. Бобровнік // Наукові записки з української історії: зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький, 2008. - Вип. 21. - С. 362-369.

3. Бобровнік Ю.В. Суспільно-політична діяльність Спілки незалежної української молоді в 1989-1990 рр. / Ю.В. Бобровнік // Часопис української історії. - 2008. - Вип. 10. - С. 163-168.

4. Виникнення та діяльність львівського Студентського Братства в Україні (1989-1994 рр.). / Ю. Бобровнік// Український історичний збірник. - 2009. - Вип. 12. - С. 253-261.

5. Бобровнік Ю. Сучасний молодіжний рух в Україні у період 1985-2008 рр.: структура, періодизація, особливості. / Ю. Бобровнік // Наукові записки з української історії: зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький, 2009. - Вип. 22. - С. 204-210.

6. Бобровнік Ю. Виникнення та діяльність молодіжної громадської організації «Українська молодь - Христові» в першій половині 1990 -х рр. / Ю. Бобровнік // Наукові записки з української історії: зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький, 2009. - Вип. 23. - С. 153-157.

7. Бобровнік Ю.В. Історіографія виникнення нових молодіжних громадських організацій в Україні (1985-1991 рр.) / Ю.В. Бобровнік // матеріали третьої міжн. наук. практ. конф., 26-28 лист. 2007 р., м. Полтава. - С. 91-94.

8. Бобровнік Ю.В. Про деякі розбіжності в історіографії стосовно тлумачення термінів, назв, процесів та висвітлення фактів діяльності молодіжних громадських організацій в Україні в 1985-1991 рр. / Ю.В. Бобровнік // «Наукові дослідження - теорія та експеримент 2008»: матеріали четвертої міжн. наук. практ. конф., 19-21 травн. 2008 р. м. Полтава. - С. 10-14.

9. Бобровнік Ю. Громадські об'єднання молоді лівого спрямування в Україні (перша половина 1990-х рр.) / Ю.В. Бобровнік // Проблеми та перспективи розвитку української науки на початку третього тисячоліття: матеріали Всеукр. наук. практ. інтернет-конф., 14-16 груд. 2009 р. - Переяслав-Хмельницький, 2009. - С. 21-22.

10. Бобровнік Ю.В. Суспільно-політична діяльність української студентської спілки в Україні (грудень 1991 - червень 1996 рр.) / Ю.В. Бобровнік // Український науково-інтелектуальний простір: реалії та перспективи розвитку: матеріали І-ї Всеукр. наук. практ. інтернет конф., 28-30 квіт. 2009 р., м. Переяслав-Хмельницький. - Переяслав-Хмельницький, 2009. - С. 52-57.

Размещено на Allbest.ru