Стосунки номадів південноруських степів з осілим населенням Давньої Русі (до монгольської навали)

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК 94(477) 07/12

Стосунки номадів південноруських степів з осілим населенням Давньої Русі (до монгольської навали)

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

КЛЕЙМЬОНОВА Ольга Олександрівна

Луганськ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Бодрухин Володимир Миколайович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, завідувач кафедри історії України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Войтович Леонтій Вікторович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри історії середніх віків і візантиністики

кандидат історичних наук, доцент Чукаєва Вероніка Олександрівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, доцент кафедри теорії держави та права

Захист відбудеться « 27 » травня 2010 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.04 при Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, вул. Ватутіна 1, корпус 8, аудиторія 309.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-А).

Автореферат розісланий « 26 » квітня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.В. Довжук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Стосунки між номадами південноруських степів та осілим населенням Давньої Русі різнобічні, особливості мають не лише самі контакти, а й фактори, що їх спричинили. До останніх відносимо, передусім, економічний, політичний, культурний та соціальний розвиток і народів степу - хозарів, печенігів, торків, половців, і східних слов'ян, які склали основу населення Київської Русі. Хоча це питання не є новим у світовій історіографії, проте на сучасному етапі його актуальність зростає. Можливість відходу від догматичних схем типології соціально-економічного, політичного розвитку суспільства в історично-формаційних етапах створює передумови для більш детального та об'єктивного аналізу місця кочовиків в історії України.

Посилена увага до перегляду стереотипів щодо номадів та їхньої ролі в історії Русі, яку спостерігаємо після тривалого мовчання, сприяє появі занадто прямолінійних концепцій і вимагає більш виваженого підходу до вивчення особливостей стосунків між кочовими народами Південно-Східної Європи та Давньою Руссю з урахуванням усіх спектрів взаємовідносин скотарської й землеробської цивілізацій. Тому обрана тема набуває особливої актуальності через протистояння з концепціями, які не стільки розкривають суть історичної об'єктивності в розвитку особливостей державності України, скільки виконують політичне чи соціальне замовлення, спричинене сучасною популярністю тематики першооснови України в розвитку східнослов'янського етносу на Євразійському просторі.

Сьогодні цю проблему розглядають не з позиції протиставлення, а в руслі взаємодії світу осілих і кочових народів. Розвиток Давньоруської держави відбувався в системі різнобічних стосунків з кочовиками степової зони. Актуальним за сучасних умов є й дослідження історії східнослов'янського населення Південної Русі в контексті впливу тюркської цивілізації. Такий аспект розгляду проблеми є одним із визначальних у висвітленні провідних питань - особливостей етнополітичного й культурного розвитку України та комплексності її історії.

Незважаючи на певну номадичну орієнтацію, тема є актуальною щодо дослідження історії України. Адже вона не просто висвітлює особливості міжцивілізаційних контактів, що відбувалися на території нашої держави й безпосередньо вплинули на формування української нації, а й розкриває історичні особливості розвитку регіонів, які на той час не входили до Київської Русі й через це залишилися поза увагою більшості дослідників: Південно-Східна Україна, Північне Причорномор'я, степова смуга тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках комплексної теми „Українська еліта в історичному контексті державотворчих процесів та розвитку суспільно-політичної думки”, розроблюваної історичними кафедрами Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (номер державної реєстрації 0106U000296).

Об'єктом дослідження є соціальна, політична, економічна й культурна сфера паралельного та взаємозалежного становлення кочових народів південноруських степів та осілого слов'янського населення Давньої Русі.

Предмет дослідження - особливості процесів взаємовпливу кочових народів південноруських степів та осіло-землеробського населення Русі.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу джерельної бази та літератури визначити характер впливів та взаємозв'язків осілих і кочових народів на території південноруських степів.

Для реалізації сформульованої мети поставлено такі завдання:

- реконструювати шляхом комплексного аналiзу рiзних груп джерел та наукових досліджень особливості й закономірності соціально-економічного розвитку племен хозарів, печенігів, торків, половців і, частково, інших кочових народів Південно-Східної Європи;

- виявити спільні риси та елементи запозичень у суспільно-політичній структурі Давньої Русі й степових кочових об'єднань;

- проаналізувати особливості міжцивілізаційних контактів у різні періоди історії та за різних політичних обставин;

- охарактеризувати концепції технічного та ремісничого розвитку номадів;

- показати роль степових племен у торговельних зносинах сусідніх держав і народів;

- визначити рівень взаємовпливу номадів та осілого населення в розвитку матеріальної культури, обрядовості, духовної сфери.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період із середини VІIІ ст. до першої третини ХІІІ ст. Нижня межа відповідає періоду утвердження в південноруських землях Хозарського каганату. Верхню межу дослідження окреслено появою монголів у причорноморських степах.

Територіальні межі дослідження визначено територією південноруських степів, передусім, у межах Київської Русі, а також прилеглих до неї земель: Крим, Середнє Поволжя, лісостепова смуга Київської держави. Такий вибір зумовлено необхідністю врахування різнопланових етногеографічних чинників, що впливали на взаємостосунки між кочовиками та їхніми осілими сусідами.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що представлене дослідження є першою спробою комплексного аналізу з урахуванням нових теоретичних концепцій, типології, визначень історичних категорій стосунків номадів з осілим населенням півдня Русі в контексті політичних, економічних, торгових, культурних і релігійних взаємозв'язків. Зіставлення та аналіз широкого кола джерел, систематизація вітчизняного й зарубіжного історіографічного досвіду дозволяє розкрити тему максимально об'єктивно й усебічно. Принципово важливою є постановка проблеми на стику наук - історії, археології, етнології, етнографії, лінгвістики, економіки, історії держави й права. Наведений у дослідженні історіографічний огляд представлено з виділенням української спадщини, що є принципово новим на сучасному етапі розробки аналізованої проблематики. Для об'єктивного розкриття теми обрано широкі територіальні й хронологічні межі дослідження, що дозволило зіставити різноконцептуальні положення й простежити еволюцію стосунків номадів і землеробів у часі, ураховуючи особливості їхнього соціально-економічного та політичного розвитку.

Науково-теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження визначено тим, що висновки, узагальнення, наукова інтерпретація та емпіричні матеріали можуть бути використані при розробці спецкурсів, підготовці наукових і навчальних видань з історії Давньої Русі, історії української державності, історії тюркомовних номадів, етнічної історії народів та історії культури України.

Особистий внесок здобувача полягає в постановці наукової проблеми й самостійному комплексному її висвітленні, що дає змогу більш глибоко зрозуміти особливості процесів взаємовпливу кочових народів південноруських степів та осілого населення Давньої Русі в означений період. номад осілий культура племена

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Результати дослідження висвітлено в доповідях на наукових конференціях та методологічних семінарах: IV Регіональній науковій конференції „Історична наука: спадщина і сучасність” (Луганськ, 2003 р.); V Регіональній науковій конференції „Актуальні проблеми вітчизняного та світового розвитку в історичному контексті” (Луганськ, 2004 р.); IV Міжрегіональній науковій конференції „Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії, історії освіти, науки і техніки” (Луганськ, 2005 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Білі плями” в історії України в контексті світового розвитку” (Луганськ, 2007 р.); методологічних семінарах „Історія науки і техніки” (Луганськ, 2005, 2008, 2009 рр.).

Публікації. За матеріалами дослідження, представленими в дисертації, опубліковано 15 наукових праць, з яких 7 - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена її метою та науковими завданнями. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків (177 с. - основний текст), трьох додатків (3 с.), списку використаних джерел та літератури (33 с., 358 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 213 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено об'єкт і предмет дослідження, хронологічні та територіальні межі, сформульовано мету й основні завдання роботи, розкрито наукову новизну та практичне значення, подано відомості про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі „Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” проаналізовано стан наукової розробки проблеми, узагальнено й класифіковано джерела, визначено методологічні принципи дослідження.

В історіографічному огляді зазначено, що в процесі нагромадження наукових знань про взаємини кочових та осілих народів півдня Русі можна умовно виділити кілька етапів: праці дореволюційного, радянського й сучасного періодів.

Перший, дореволюційний, період - це консервативний етап у розвитку проблеми взаємин кочовиків з осілим населенням Русі. Історію кочових народів розглядали переважно в контексті історії Давньої Русі В. Татищев, М. Карамзін, М. Погодін Татищев В. Н. История Российская: в 7 т. / В. Н. Татищев. - Т. 1. - М.-Л.: АН СССР, 1962. - 500 с.; Карамзин Н. М. История государства Российского: в 12 т. / Н. М. Карамзин. - Кн. 3. - Тула: Приокс. кн. изд-во, 1990. - 558 с.; Погодин М. Н. Исследования, замечания и лекции о русской истории: в 7 т. / М. Н. Погодин. - Т. 3. - М., 1846. - 510 с. та ін. Їхні праці містять значний обсяг історичних фактів, однак практично для всього періоду дорадянської історіографії характерна недооцінка ролі степовиків у формуванні землеробських народів. Боротьбу з кочовими племенами представлено виключно як одне з завдань політичної діяльності давньоруських князів.

У другій половині ХІХ ст. з'явилися дослідження М. Арістова, П. Голубовського, присвячені безпосередньо кочовикам Південно-Східної Європи X - першої половини XIII ст. Аристов Н. Я. О земле половецкой (историко-географический очерк) / Н. Я. Аристов. - К., 1877. - 26 с.; Голубовский П. В. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар. История южнорусских степей IX - XIII вв.: монография / П. В. Голубовский. - К., 1884. - 254 с. Проблема взаємовідносин Київської Русі з кочовими народами посіла важливе місце в полеміці істориків і номадознавців. Набули поширення концепції „боротьби лісу зі степом”, значну роль було приділено географічному фактору в історичному процесі Соловьев С. М. Сочинения: в 18 кн. / С. М. Соловьев. - Кн. 1. - М.: Мысль, 1988. - 798 с.; Ключевский В. О. Сочинения: в 9 т. / В. О. Ключевский. - Т. 1: Курс русской истории. - М.: Мысль, 1987. - 431 с. .

На початку ХХ ст. дослідники звернули увагу на роль номадів в історії окремих регіонів, було простежено стосунки кочовиків з Руссю в контексті русько-візантійських відносин Голубовский П. История Северской земли до половины XIV столетия / П. Голубовский. - К., 1881. - 201 с.; Ляскоронский В. Г. Северские князья и половцы перед нашествием на Русь монголов / В. Г. Ляскоронский. - Казань, 1913. - 16 с.; Васильевский В. Г. Византия и печенеги (1048 - 1094) / В. Г. Васильевский // ЖМНП. - Ч. 164. - С. 116-165.. У вітчизняній історичній науці огляд взаємин слов'ян і степових народів одним із перших зробив М. Грушевський Грушевський М. С. Ілюстрована історія України / М. С. Грушевський. - К.: Наук. думка, 1992. - 544 с.. Разом з тим, для цього етапу історіографії характерна відсутність комплексного підходу до вивчення історії номадів та об'єктивного висвітлення їхньої ролі в суспільно-політичному й соціально-економічному житті населення Давньої Русі.

Другий період - радянської історіографії. У дослідженнях, опублікованих протягом 20-х - середини 40-х рр. ХХ ст., спостерігаємо частковий перегляд традиційних концепцій щодо ролі й місця середньовічних кочовиків в історії Русі. Дослідники наголошують на позитивному значенні хозарів Мавродин В. Древняя Русь (происхождение русского народа и образование Киевского государства) / В. Мавродин. - М.: Госполитиздат, 1946. - 311 с., говорять про посередництво кочових племен у зовнішній торгівлі Юшков С. В. Нариси з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській Русі / С. В. Юшков. - К.: Наук. думка, 1992. - 352 с.. В. Пархоменко підкреслював, що Південно-Східна Русь вступала в тісне зіткнення й взаємозбагачення із сусідніми кочовими народами Пархоменко В. А. У истоков русской государственности (VIII - XI вв.) / В. А. Пархоменко. - Л.: Гос. изд-во типогр. им. Н. Бухарина, 1924. - 116 с.. Цю проблему розглядали й представники російської еміграції. У дослідженнях істориків-євразійців визначено вагому роль степового начала в історії Русі Савицкий П. Н. Континент Евразия / П. Н. Савицкий. - М.: Аграф, 1997. - 464 с.; Вернадский Г. В. Начертание русской истории / Г. В. Вернадский. - М.: Айрис-пресс, 2004. - 368 с.; Трубецкой Н. Наследие Чингисхана / Н. Трубецкой. - М.: Эксмо, 2007. - 736 с..

З 50-х рр. ХХ ст. номадів активно вивчали археологи. Зокрема, С. Плетньова Плетнева С. А. Кочевники средневековья (поиски исторических закономерностей) / С. А. Плетнева. - М.: Наука, 1982. - 188 с. й Г. Федоров-Давидов Федоров-Давыдов Г. А. Кочевники Восточной Европы под властью золотоордынских ханов. Археологические памятники / Г. А. Федоров-Давыдов. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1966. - 274 с.. Приділено увагу історичній географії Половецького степу Кудряшов К. В. Половецкая степь: очерки исторической географии / К. В. Кудряшов. - М.: ОГИЗ, 1948. - 163 с.. Було представлено історіографічний огляд з кочівницької проблематики Мавродина Р. М. Киевская Русь и кочевники (печенеги, торки, половцы): историографический очерк / Р. М. Мавродина. - Л.: Наука, 1983. - 86 с.; Новосельцев А. П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа / А. П. Новосельцев. - М.: Наука, 1990 - 263 с..

Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. стосунки між степовими й осілими племенами вже розглядають в аспекті взаємодії двох історико-культурних ареалів Взаимодействие кочевых культур и древних цивилизаций: сб. статей / отв. ред. В. М. Масон. - Алма-Ата: Наука, 1989. - 464 с.. Дослідження проводили з позиції нових методологічних підходів, як-от: світ-системного, цивілізаційного.

Увагу привертають доробки київської наукової школи. У 1950 - 1980_х рр. до неї належали відомі історики та археологи М. Котляр, П. Толочко, В. Баран, О. Моця, В. Ричка, М. Кучера та ін. На цьому етапі вчені підкреслювали різнобічний характер контактів Русі й Степу. Дослідженням притаманний комплексний підхід до висвітлення питань, пов'язаних з історією взаємин кочових та осілих народів.

Третій етап (кінець ХХ - початок ХХІ ст.) відзначено новими поглядами на досліджувану проблему. Цінними для її вивчення стали напрацювання П. Толочка, О. Моці, М. Котляра, О. Приходнюка. Соціальну й політичну історію кочовиків та Давньоруської держави розглядають у рамках взаємин осілих і степових народів Толочко П. П. Кочевые народы степей и Киевская Русь / П. П. Толочко. - К.: Абрис, 1999. - 198 с., їхньої взаємодії в політичному, суспільному, культурному житті Приходнюк О. М. Степове населення України та східні слов'яни (друга половина І тис. н.е.) / О. М. Приходнюк. - Чернівці: Прут, 2001. - 285 с.; Урбан В. В. Кочевники Восточной Европы / В. В. Урбан. - Донецк: Изд-во ДонНУ, 2001. - 388 с.; Моця О. П. Південна „Руська земля” / О. П. Моця. - К.: Корвін прес, 2007. - 264 с.; Котляр М. Ф. Воєнне мистецтво Давньої Русі / М. Ф. Котляр. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 414 с.. Учені розкривають й окремі аспекти діяльності номадів Бережинский В. Г. Войны Киевской Руси с торками / В. Г. Бережинский. - К.: НИЦ ГП ВСУ, 2000. - 100 с.; Осіпян О. Поширення християнства серед половців у XI - XIV ст. / О. Осіпян // Київська старовина. - 2005. - № 1. - С. 3-28. . Археологічні дослідження кам'яної половецької скульптури, поховальних пам'яток кочових народів продовжили А. Атавін, О. Євглевський, луганський археолог К. Красильников Атавин А. Г. Половецкое святилище из Ставрополя / А. Г. Атавин, М. В. Андреева // Материалы по изучению историко-культурного наследия Северного Кавказа. - Ставрополь, 1998. - Вып. 1: Археология. - С. 231-233; Степи Европы в эпоху средневековья: сб. статей / гл. ред. А. В. Евглевский. - Т. 1. - Донецк: Изд-во ДонГУ, 2000. - 399 с..

У цьому аспекті привертають увагу й монографії російських учених сучасного періоду Л. Машанової, Д. Абрамова, Г. Гарустовича, О. Галкіної Машанова Л. В. Россия и Восток: контакты, взаимодействия (IX - XVII вв.): монография / Л. В. Машанова. - М.: ГУУ, 2002. - 193 с.; Абрамов Д. М. Византия и ее северные соседи в VIII - XIII вв. / Д. М. Абрамов. - М.: Московский культуролог. лицей № 1310, 2002. - 144 с.; Гарустович Г. Н. Огузы и печенеги в евразийских степях / Г. Н. Гарустович, В. А. Иванов. - Уфа: Гилем, 2001. - 212 с.; Галкина Е. С. Кочевая периферия восточных славян и Руси: этнополитические процессы: монография / Е. С. Галкина, А. М. Родригес. - М.: МГУП, 2003. - 383 с..

Щодо західної історіографії з досліджуваної проблеми слід зазначити, що вона значно поступається за методологічним та науковим рівнем і радянській, і сучасній українській. Це зумовлено передусім браком у європейських дослідників достовірних джерел, головним чином, археологічних матеріалів. Інтерес викликають праці Луї Альфана, А. Кестлера Альфан Луи. Великие империи варваров. От Великого переселения народов до тюркских завоеваний XI века / Луи Альфан ; [пер. с фр. М. Ю. Некрасов]. - М.: Вече; СПб.: Евразия, 2006. - 416 с.; Кестлер А. Тринадцатое колено: крушение империи хазар и ее наследие / Артур Кестлер ; [пер. с англ. А. Ю. Кабалкина]. - СПб.: Евразия, 2006. - 381 с..

Отже, за останні роки й у вітчизняній, і в зарубіжній історичній науці суттєво змінилися погляди не лише на господарську й культурну діяльність представників кочового світу, але й на характер їхніх взаємин з осілим населенням Давньої Русі.

Джерельну базу дослідження представлено: 1) архівними документами; 2) писемними джерелами (давньоруські літописи, свідоцтва візантійських, арабських та східних авторів); 3) історико-епічними творами.

До першої групи джерел віднесено архівні документи, які зберігаються у фондах Наукового архіву Інституту археології НАН України. Зокрема, тут представлено звіти про науково-польові роботи на території сучасних Донеччини та Луганщини, проведені Л. Абазою й С. Локтюшевим (Ф.502; Ф.535). Про Поросся як зону інтенсивних контактів номадів з іноетнічним населенням свідчить значний археологічний матеріал, накопичений Дніпровською давньоруською експедицією (Ф.1988/14б; Ф.1989/42). Довжину прикордоння та характер співіснування слов'ян і кочових племен висвітлив М. Кучера (Ф.1988/15а). На початку 90-х рр. ХХ ст. отримано новий матеріал щодо культури поховань і господарства кочовиків, їхніх стосунків із сусідніми племенами (Ф.1991/25б; Ф.1992/196). Важливе значення для досліджуваної теми мають знахідки 1993 - 1994 рр., виявлені в Запорозькій, Київській та Полтавській областях (Ф.1993/63; Ф.1994/93; Ф.1994/66). Наявні матеріали дозволили ретельно простежити специфіку, характер і територіальні межі розселення номадів, їхні виробничі контакти й взаємовпливи із сусідніми субетносами, напрямки та розвиток торгівлі, особливості суспільного життя, віросповідання тощо.

Другу групу складають писемні джерела, представлені давньоруськими літописами, свідоцтвами візантійських, арабських та східних авторів.

Контакти між Давньою Руссю й номадами південноруських степів відображено в руському літописанні, переважно у вигляді хронографічного запису воєнних зіткнень держави з кочовими народами. Характерно, що стосунки з половцями показано більш-менш повно, відомості про печенігів та торків - фрагментарні.

Південноруське літописання представлено Іпатіївським та Галицько-Волинським літописами Ипатьевская летопись / [под ред. А. А. Шахматова] // ПСРЛ. - Т. 2. - М.: Языки славянской культуры, 1998. - 648 с.; Галицько-Волинський літопис: дослідження. Текст. Коментар / [ред. М. Ф. Котляр]. - К.: Наук. думка, 2002. - 400 с.. Окремі факти про перебування номадів у південноруських степах та їхні стосунки з Київською Руссю містять Типографський, Новгородський перший літопис, Єрмолинський та ін. Типографская летопись / [подгот. к изд. А. И. Цепков]. - Рязань: Александрия, Узорочье, 2001. - 575 с. - (Русские летописи; т. 9); Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов / [под ред. А. Н. Насонова]. - М.-Л.: АН СССР, 1950. - 659 с.; Ермолинская летопись / [под ред. О. Покровского] // ПСРЛ. - Т. 23. - М.: Языки славянской культуры, 2004. - 256 с.

Важливе значення для відтворення соціально-політичної історії кочових орд мають свідоцтва східних авторів. Мусульманські джерела містять інформацію щодо звичаїв, торгових відносин руських племен, хозарів, мадяр Гаркави А. Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских: (с половины VII в. до конца Х в. по Р.Х.) / А. Я. Гаркави. - СПб., 1870. - 308 с.; Известия о хозарах, буртасах, болгарах, мадьярах, славянах и руссах Абу-Али Ахмеда бен Омар Ибн-Даста... / [изд., пер., объясн. Д. А. Хвольсон]. - СПб., 1869. - 199 с.. Змістовний опис життя, вірувань, поховальних традицій народів Східної Європи Х ст. подав Ахмед Ібн-Фадлан Путешествие Ибн-Фадлана на Волгу / [под ред. И. Ю. Крачковского]. - М.-Л.: АН СССР, 1939. - 193 с.. Єврейсько-хозарське листування середини Х ст. належить до ранніх і найбільш значних джерел з політичної, релігійної, соціально-економічної історії Хозарії, її взаємовідносин із сусідніми державами Голб Н. Хазарско-еврейские документы Х века / Норман Голб, Омельян Прицак ; [пер. с англ.]. - М.; Иерусалим: Гешарим, 1997. - 239 с..

Інтерес викликає історичний твір східного автора Рашида-ад-Дина. Автор показав етнічні зв'язки, соціальне життя, право, побут, навів перекази кочовиків, зокрема, огузів та кипчаків Рашид-ад-Дин. Сборник летописей / Рашид-ад-Дин ; [пер. с перс. Л. А. Хетагуров]. - Кн. 1. - М.-Л.: АН СССР, 1952. - 995 с.. Цінними для нашого дослідження є повідомлення мандрівників-місіонерів татарських часів про обряди, звичаї, господарство номадів Плано Карпини Дж. дель. История монгалов / Джованни дель Плано Карпини. - [3-е изд]. - М.: Мысль, 1997. - 461 с..

Докладний опис кочових народів містять візантійські джерела. Так, Костянтин Багрянородний, візантійська принцеса Анна Комніна та Лев Диякон подали відомості про печенігів, гузів, половців Константин Багрянородный. Об управлении империей / Константин Багрянородный. - М.: Наука, 1989. - 495 с.; Анна Комнина. Алексиада / Анна Комнина ; [пер. с греч. Я. Н. Любарский]. - М.: Наука, 1965. - 688 с.; Лев Диакон. История / Лев Диакон ; [пер. М. М. Копыленко]. - М.: Наука, 1988. - 239 с..

До третьої групи джерел віднесено історико-епічні твори. Вони зберігають багато епізодів про мирні стосунки кочового й землеробського населення південноруських степів Памятники старинной русской литературы: сказания, легенды, повести, сказки и притчи / [ред. Н. Костомаров]. - Вып. 1, 2. - СПб., 1860. - 484 с.. Вивченню ідеологічних взаємовпливів сприяє билинний епос. Наявність в епічній літературі сюжетів, присвячених кочовим народам, засвідчує тісні контакти між степовиками й Руссю.

Таким чином, залучена до аналізу сукупність джерел різного походження й характеру є досить значною й може слугувати документальною основою для досягнення мети дослідження та вирішення конкретних дослідницьких завдань.

Методологічну основу дослідження склали, передусім, принципи історизму, об'єктивності, системного аналізу, які надали можливість відтворити й комплексно охарактеризувати причини, еволюцію та наслідки контактів між номадами південноруських степів та осілим населенням Давньої Русі у визначений період, показати вплив різноманітних факторів, об'єктивних і суб'єктивних, на розвиток цих стосунків та історичну долю їхніх учасників.

Із загальнонаукових методів використано методи індукції та дедукції, аналізу й синтезу, класифікації та систематизації, порівняння, аналогії, узагальнення. Для розв'язання конкретних завдань дисертаційної роботи застосовано спеціально-історичні методи: проблемно-хронологічний, історико-типологічний, історико-генетичний, історико-порівняльний, діалектичний, метод комплексного підходу до вивчення історичних явищ. Вибір методики дослідження надав можливість визначити низку вузьких тем і розглянути їх у хронологічній послідовності, здійснити порівняльний аналіз соціально-політичних, економічних стосунків осілих і кочових спільнот та виділити їхні характерні риси, особливості, ступінь взаємних запозичень.

У другому розділі - „Особливості соціально-економічної та політичної організації номадів” - досліджено становлення кочівництва, причини та умови переходу номадів до осілого способу життя; етносоціальну та політичну еволюцію кочових союзів у південноруських степах; розглянуто форми взаємин осілого й степового населення за умов військових дій та миру, особливості взаємовпливів у політичній сфері.

У середині І тис. до н.е. сформувалися тип господарювання, що отримав назву кочової економіки, і відповідний соціально-політичний устрій. Разом вони склали основу поняття „кочова цивілізація”. Важливе значення для розуміння стосунків між різними господарськими типами має теза про „чистих кочовиків”, адже елементи осілості й землеробства супроводжували кочове господарство протягом усього часу.

Простежено ступінь важливості співіснування осілого й кочового укладів. Скотарство давало змогу інтенсифікувати землеробський процес. У свою чергу, навіть обмежене заняття землеробством впливало на життя напівкочовиків, зокрема, на видовий склад черід, маршрути перекочівель, їхню сезонність, кількісний склад родини. Комплексність кочового господарства була обумовлена поєднанням землеробства з навичками скотарського господарства. Процес седентаризації номадів прискорювався внаслідок контактів з осілим населенням або входження його певної частини до складу кочового утворення. Зазначено, що головною передумовою появи й оселення на землях Русі торків, печенігів та половців стала геополітична ситуація, яка склалася в Степу в середині ХI ст.

У дисертації зазначено, що найпоширенішою формою суспільного устрою ранніх кочових суспільств був союз племен. Кочові союзи вирізняли відносно розвинені й стратифіковані політичні, соціальні, економічні, військові та управлінські системи. Для кочовиків південноруських степів характерною була генеалогічна система родинних зв'язків. Відзначено, що гузами й печенігами керували родові старійшини. У Половецькому Степу влада була роздрібнена між кількома родами. Наприкінці ХІ - у ХІІІ ст. виділялися аристократичні роди Торкана, Боняка, Шарукана Старого. Останній володарював у степах Дону й Сіверського Дінця. Остаточне формування основ державності в половців відбулося за володарювання хана Кончака та його сина Юрія наприкінці ХІІ - на початку ХІІІ ст. Хозарія продемонструвала максимально можливу соціально-політичну організацію номадів - кочову імперію.

Стверджено, що головну роль в еволюції суспільно-політичного ладу кочовиків західної ділянки Євразійського степу відіграли їхні контакти з осілим населенням. Міжцивілізаційні стосунки значною мірою зумовили політичне майбутнє цих народів: підкорення землеробів і подальше злиття з ними стало базою для формування Хозарського каганату; війни з наступним визнанням зверхності Русі - до занепаду державницьких традицій у половців. Воєнні відносини стали фактором еволюції суспільно-політичних взаємин. Напади номадів на осілі слов'янські народи були зумовлені сукупністю економічних та геополітичних чинників.

Обґрунтовано висновок, що кочові народи, зокрема, печеніги та половці, водночас виступали як вороги і як союзники давньоруських князів. Союзні воєнні об'єднання зазвичай формувалися в географічно близьких районах. Воєнні контакти мали наслідком і підсилення соціальної організації в кочовиків, і вплив на розвиток слов'янської цивілізації (міграційні процеси, колонізація нових земель, активізація містобудування, відокремлення феодальних князівств). Мирне входження тюркських племен у державно-територіальну й етнічну структуру Русі простежено на прикладі чорних клобуків. Стабілізація стосунків зі Степом та зменшення військової активності номадів часто символізувала перехід кочовиків до наступної стадії суспільно-політичних відносин. Існування міжетнічних стосунків у формі укладання шлюбів ще більше диференціювало кочове суспільство, підштовхуючи його до державності за руським зразком.

Проаналізовано концепції про деструктивну, руйнівну роль хозар в історії формування державності слов'ян, розглянуто використання титулу „каган” щодо руських князів. Наголошуючи на необхідності врахування східнослов'янського фактору в політичній системі номадів, авторка визначає вплив давньоруського населення на соціальну та політичну організацію кочових об'єднань.

Таким чином, політичний вплив цивілізацій був взаємним. Окремі традиції державності Хозарського каганату перейняла Русь. У подальшому спостерігаємо протилежну тенденцію, обумовлену різним рівнем політичного розвитку кочових народів післяхозарського періоду та слов'ян. Поступовій зміні соціально-політичних відносин у печенігів, торків та половців сприяло місцеве слов'янське населення, яке знаходилося на більш високому рівні соціальної зрілості. Під впливом руських традицій відбуваються зміни в союзах племен половців, торків та, меншою мірою, печенігів.

У третьому розділі - „Взаємини кочовиків із землеробами південноруського степу в торгово-виробничій сфері” - проаналізовано рівень технічного розвитку номадів та їхнього ремісничого виробництва, приділено увагу торговельним контактам, особливостям взаємопроникнень господарських та побутових традицій у слов'янське й кочове середовище.

Доведено, що примітивний уклад життя кочовиків, відсталість у технічному плані від розвинутих землеробських цивілізацій стали підставою для висновків про архаїчність суспільного устрою, нерозвиненість політичної організації кочових об'єднань.

Зазначено, що стан ремесел у кочових суспільствах набагато більше залежав від рівня економічного розвитку, відповідних умов перебування, часу та навичок майстрів, аніж це було характерно для осілих народів. Умови кочового життя сприяли, передусім, розвитку в номадів саме зброярства й, меншою мірою, виробництва речей повсякденного вжитку чи предметів розкоші. Модернізація озброєння, обумовлена життєвими потребами степових кочовиків, відбувалася значно швидше. Ремісничий розвиток Хозарського каганату значною мірою залежав від вихідців з інших країн і підтримувався ними. Половці мали низку протоміст з постійним населенням строкатого етнічного складу з ремісниками та торгівцями. Про запозичення та швидке розповсюдження навичок виробництва свідчать ремісничі вироби з Пастирського городища, розташованого на прикордонні Лісостепу й Степу. Це був один із перших комплексних феноменів співпраці слов'ян із кочовиками.

Виробнича й технологічна відсталість кочовиків від осілого населення була характерна й для хозар, і для печенігів, торків та половців, проте у воєнному мистецтві номади часом випереджали осілі народи. У містах відбувався обмін технічними й виробничими навичками, це сприяло досить помітному прогресу кочовиків щодо самостійного виробництва окремих видів товарів.

Дисертантка підкреслює, що торговельні зв'язки скотарів-кочовиків з осілим землеробським населенням мали взаємонеобхідний та взаємовигідний характер. З'ясовано, що вплив номадів на ремісниче виробництво Русі був слабким. Однак у Київській Русі разом з речами вітчизняного виробництва широко використовували привізні. Давньоруське населення часто потребувало сировину або продукцію спеціалізованого господарства з інших держав, зокрема й кочовиків. Широке розповсюдження товарів за межами їх первісного виробництва стало можливим завдяки номадам. Звідси авторка доводить їхню посередницьку роль у торговельних відносинах доби середньовіччя.

Визначено різні форми участі кочових племен у торговельних операціях. Зазначено, що торгові відносини з торками, печенігами та половцями мали нестійкий характер і їхню роль було зведено переважно до посередництва. Водночас Хозарський каганат став повноцінним суб'єктом середньовічних торговельних операцій. До середини ІХ ст. слов'яни торгували зі Сходом хозарським шляхом по Сіверському Дінцю. Інтенсивний товарообмін не припинявся й під час воєнних сутичок. Географічна близькість територій сприяли тому, що русичі й половці спільними зусиллями відстоювали безпеку перевалочних торгових центрів. Зокрема, тісні стосунки існували між кипчаками й чернігово-сіверськими князями.

У дослідженні проаналізовано шляхи взаємозбагачення виробничими навичками. Завдяки торгівлі й грабункам заможні кочовики накопичували величезні багатства. Каган щедро обдаровував своїх васалів, їхніх родичів і найбільш наближених воїнів. Торговці та найманці, переходячи від одного правителя до іншого, розповсюджували певні види товарів. Жінки, беручи шлюб або потрапивши в полон, упроваджували в домашньому побуті традиції свого народу. Дарунки, трофеї, імпорт здійснювали нівелювальний вплив на розвиток речового комплексу. Поліетнічність міст сприяла більш швидкому обміну світовими здобутками, запозиченню та уніфікації необхідних речей.

Отже, торгівля посідала важливе місце в житті кочовиків, у їхніх контактах з осілими сусідами, зокрема з населенням Давньої Русі. Відносини в торгово-виробничій сфері, насамперед щодо взаємовпливів, мали територіальне та політичне підґрунтя. Їхня інтенсивність була прямо пропорційна соціально-політичному розвитку кочових об'єднань, з якими проводили товарообмін. Від степовиків нерідко залежали пріоритетні вектори торгівлі осілих держав.

У четвертому розділі - „Культурні взаємовпливи номадів й осілого населення східноєвропейського степу” - проаналізовано особливості етнокультурного спілкування та релігійного розвитку степових племен і землеробських народів Давньої Русі, визначено комплекс взаємовпливів у побутовій та обрядовій сферах.

Зазначено, що на кочовий тип культури значною мірою впливали воєнні конфлікти. Унаслідок цього первинна культура номадів практично повністю зникала, зберігалися лише вдосконалення у військовій справі. За цих умов склалася усталена традиція кваліфікувати кочовиків як „некультурних” народів й уявляти процес культурного взаємообміну з позиції одностороннього впливу землеробської цивілізації.

Наведені археологічні матеріали свідчать про високий рівень розвитку мистецтва практично в усіх кочових народів, що досягли другого та третього щаблю кочівництва. Значно більший вплив на формування духовної культури номадів мали власні історичні традиції та входження кочових, напівкочових й осілих груп до складу степового об'єднання.

У дисертації підкреслено, що вплив кочовиків на формування матеріальної культури Давньої Русі був незначним. Взаємообмін відбувався здебільшого в прикордонних зі Степом районах. І для осілого, і для кочового населення характерним було не пряме копіювання речового комплексу, а запозичення та уніфікація предметів матеріальної культури, привнесення своєрідних елементів з урахуванням особливостей власного побуту.

Авторка зазначає, що від часу кочовиків у сучасній українській мові з'явилася значна кількість тюркських слів. Це відрізняє її від білоруської та польської мов, де відсоток тюркізмів значно менший. Частина термінів пов'язана з торгівлею та землеробством. Широкі торговельні та політичні зв'язки призвели до того, що населення Степу й південноруських князівств ставало двомовним. Дисертантка аналізує символіку літописного та билинного опису певних подій. З'ясовано, що різнопланове спілкування з половцями сприяло проникненню міфологічних сюжетів та образів у давньоруський фольклор.

На якісно іншому рівні знаходився культурний вплив Русі в середовищі кочової знаті. Контактуючи з представниками еліти Руської держави, хани та беї переймали їхні звички, поведінку, культуру, релігію. Поява в половецькому середовищі слов'янських імен підтверджує такий висновок.

Зазначено, що серед кочових народів зовнішній культурно-релігійний вплив поширювався значно повільніше, аніж серед їхніх осілих сусідів. І це при тому, що кочовики були знайомі зі світовими релігіями задовго до офіційного прийняття їх осілими державами. Релігійні уявлення половців, печенігів, чорних клобуків та торків залишалися язичницькими навіть у той час, коли вони були повністю оточені християнськими країнами й зазнавали культурного та місіонерського тиску. Християнство, іудаїзм, якщо й проникали в тюркське середовище, то поширювались насамперед у вищих прошарках суспільства. Адаптація кочових народів до міського життя передбачала християнізацію. Тому добровільно переходили в християнство кочовики, які брали участь у торгових чи воєнних операціях. Разом з тим, у степовій зоні християнство виявлялося безпорадним у повсякденній життєвій практиці кочовика. Численні спроби хрещення чорних клобуків успіхів не мали. Запозичувались, зазвичай, зовнішні атрибути віри, які мало впливали на еволюцію суспільної свідомості й ще менше на спосіб життя.

Таким чином, перехід кочових народів до осілості сприяв посиленню культурних зв'язків зі східнослов'янським населенням. У районах суміжного проживання відбувається культурний симбіоз, який позначився навіть на такій консервативній сфері, як здійснення поховань.

У висновках узагальнено головні підсумки дослідження:

§ визначено, що процес еволюції суспільно-економічного ладу кочових народів відбувався практично за єдиною схемою, що передбачала спочатку військовий контакт із місцевим слов'янським населенням, а в подальшому - появу взаємовпливів у різних галузях, як-то: політичній, військовій, економічній. Наступним кроком стала господарська взаємозалежність, що лише посилювала взаємні впливи й переводила їх на якісно новий рівень - соціально-політичний. Однак при цьому панівною формою господарства залишалося кочове скотарство;

§ у суспільно-політичній структурі Давньої Русі та степових кочових об'єднань виділено комплекс взаємовпливів. Хозарський каганат зумів поширити на слов'ян, передусім у контактних із ним смугах - Київщини й Чернігівщини - елементи політичної організації. Ідеї вождізму та сакральності правлячого роду, передані хозарами киянам, значною мірою сприяли укріпленню саме в цьому місті династії Рюриковичів. Очевидно, що від Хозарії Русь перейняла принцип внутрішніх автономій на кшталт Полоцького та Новгородського князівств як віддзеркалення хозарської моделі федеративних каганатів. Зв'язок хозарів зі слов'янськими підданими найчастіше був обмежений лише збиранням данини. Така ж система ранньої Русі з її полюддям забезпечувала аналогічні відносини з племенами, що проживали на значній відстані від Києва. Після падіння Хозарського каганату вже Київська Русь стає донором суспільно-політичних відносин для кочових народів. Під впливом руських традицій відбуваються зміни й у союзах племен половців, торків та, меншою мірою, печенігів;

§ особливості міжцивілізаційних контактів були зумовлені їхньою двобічністю. Причому, ці процеси відбувалися цілком природно, без додаткового стимулювання з боку державних та владних інституцій. Водночас рівень інтенсивності міжцивілізаційних процесів у різних сферах був неоднаковим. Так, якщо у військовій сфері взаємообмін відбувався досить швидко, то у сфері культури взаємні запозичення займали значний час. Не менш повільно здійснювався взаємовплив у галузі економіки та господарства. Разом з тим, у деяких сферах економіки, наприклад, у торгівлі, процес взаємовпливів був дуже активним;

§ міжцивілізаційні контакти умовно можна поділити на природно-поступові та штучно-примусові. Перші відбувалися внаслідок природних контактів між населенням: військових дій, проживання на суміжній території, шлюбних зв'язків та взаємної метисації, - і були більш стійкими та значущими, хоча їх здійснення потребувало більшого часу. Натомість друга група контактів містила процеси насильницької асиміляції, примусового переведення до іншої форми ведення господарства, зміну релігії підкорених груп переможцями (насильницька християнізація) та ін. Характерно, що в контактах Київської Русі з кочовими сусідами останній метод практично не простежено;

§ щодо концепції технічного та ремісничого розвитку номадів однозначно відкинуто припущення про повну технологічну нерозвиненість кочового суспільства. Поява й самостійне виробництво окремих видів товарів, здебільшого, воєнного озброєння, характерні практично для всіх кочовиків. У ремісничому й технологічному плані саме Хозарський каганат досяг значних успіхів. Половці, на відміну від печенігів, уже мали поселення міського типу, де археологічно засвідчено розвиток ремесел. Кочовики, які досягли другої, а тим більше третьої стадії кочування, мали достатньо розвинуту ремісничу базу;

§ кочові народи відігравали значну роль у розповсюдженні товарів. Значення торгівлі й для степовиків, і для їхніх осілих сусідів було набагато важливішим, ніж усередині землеробських держав, де переважало натуральне господарство. Кочові держави та союзи часто не тільки не заважали торгівлі, а й усіляко її підтримували, особливо транзитну;

§ міжетнічні контакти у військово-політичній, торговельній сферах сприяли появі традицій міжетнічного спілкування й передачі культурної інформації. Значно активніше культурні взаємовпливи відбувалися в районах суміжного проживання кочовиків і землеробів: Поросся, Сіверщина, Переяславщина. Ці регіони й стали основним масивом проникнення в слов'янську культуру східних впливів. Фактором, що гальмував взаємні контакти, була релігія;

§ таким чином, стосунки між степовими народами й осілими землеробами в період VIII - початку ХІІІ ст. були наявні практично в усіх сферах і мали характер обопільних впливів, які позначилися й на історичному розвитку кочових народів, і на становленні та еволюції політичних і культурних традицій Київської Русі. Історична наявність та різноплановість таких контактів демонструє комплексну єдність українських степових і лісостепових регіонів, засвідчує цілісність історії України, рівноправними суб'єктами якої стали осілі землероби та кочові скотарі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Клеймьонова О. О. Праслов'яни і гунське нашестя / О. О. Клеймьонова // Історичні записки: зб. наук. праць. Вип. 1. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2004. С. 56-64.

2. Клеймьонова О. О. Перехід кочівників до землеробства / О. О. Клеймьонова // Історія української науки на межі тисячоліть: зб. наук. праць. Вип. 16. К., 2004. С. 60-66.

3. Клеймьонова О. О. Міста кочовиків східноєвропейського степу (домонгольська доба) / О. О. Клеймьонова // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2004. № 9(79). С. 69-72.

4. Клеймьонова О. О. Особливості політичного устрою номадів VIII - XII століть / О. О. Клеймьонова // Історичні записки: зб. наук. праць. Вип. 5. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2005. С. 33-39.

5. Клеймьонова О. О. Торгові відносини номадів з населенням південноруських степів / О. О. Клеймьонова // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2007. № 2(108). С. 78-83.

6. Клеймьонова О. О. Висвітлення особливостей взаємовідносин номадів з осілим населенням Русі у вітчизняній історіографії [Електронний ресурс] / О. О. Клеймьонова // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2009. № 3. Режим доступу до журн.: http:www.nbuv.gov.ua/e-journals/Vsunud/2009-3E/index.html.

7. Клеймьонова О. О. Світогляд та вірування осілих і кочових народів південноруських степів (ІХ - початок ХІІІ ст.) / О. О. Клеймьонова // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2009. № 8(138). С. 106-112.

Матеріали наукових конференцій

1. Клеймьонова О. О. Київська Русь і половці: взаємовплив культур / О. О. Клеймьонова // Матеріали IV регіональної наукової конференції „Історична наука: спадщина і сучасність”, 22-23 листопада 2003 р. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2003. С. 29-31.

2. Клеймьонова О. О. Взаємини хозар зі слов'янами (VIII - поч. ІХ століття) / О. О. Клеймьонова // Матеріали V регіональної наукової конференції „Актуальні проблеми вітчизняного та світового розвитку в історичному контексті”, 10-11 листопада 2004 р. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2004. С. 41-46.

3. Клеймьонова О. О. Печеніги і мадяри у Південно-Східній Європі / О. О. Клеймьонова // Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії, історії освіти, науки і техніки: тези доповідей IV міжрегіональної наукової конференції, 10-11 лютого 2005 р. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2005. С. 16-17.

4. Клеймьонова О. О. Історичні передумови формування культури половців / О. О. Клеймьонова // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта 2005”, 7-21 лютого 2005 р. Т. 18. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. С. 33-34.

5. Клеймьонова О. О. Розвиток військової справи кочовиків VIII - XII ст. / О. О. Клеймьонова // Методологічний семінар „Історія науки і техніки”, 5 червня 2005 р. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля. С. 11-16.

6. Клеймьонова О. О. Роль кочових народів у формуванні давньоруської державності / О. О. Клеймьонова // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Білі плями” в історії України в контексті світового розвитку”, 2-3 квітня 2007 р. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2007. С. 29-30.

7. Клеймьонова О. О. Роль номадів як посередників у розповсюдженні новинок виробництва / О. О. Клеймьонова // Методологічний семінар „Історія науки і техніки”, 14-15 квітня 2008 р. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2008. С. 27-30.

8. Клеймьонова О. О. Форми взаємодії номадів з осіло-землеробським населенням Київської Русі / О. О. Клеймьонова // Методологічний семінар „Історія науки і техніки”, 14 квітня 2009 р. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2009. С. 6-8.

АНОТАЦІЯ

Клеймьонова О.О. Стосунки номадів південноруських степів з осілим населенням Давньої Русі (до монгольської навали). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2010.