Університетська освіта в радянській Україні (1933-1941 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ

(1933 - 1941 рр.)

КОРОТЕНКО НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 94:378.4(477) «1933/1941»

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Пижик Андрій Миколайович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри новітньої історії України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Кузьминець Олександр Васильович,

Національна академія внутрішніх справ,

професор кафедри теорії та історії держави і права

кандидат історичних наук, доцент

Ляпіна Олена Валеріївна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри історії Росії

Захист відбудеться 20 грудня 2010 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 16 листопада 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновку, списку використаних джерел і літератури (58 с., 595 позицій). Загальний обсяг дисертації 261 с.

Вступ. Актуальність теми. Сучасна університетська освіта в Україні значною мірою базується на досягненнях радянської вищої школи, основи якої були сформовані ще в 1930-х роках. У результаті уніфікаційних процесів в СРСР у 1933 р. були відновлені класичні університети у Києві, Харкові, Одесі і Дніпропетровську, які досить швидко стали осередками фундаментальної вищої освіти, науки та комуністичного виховання.

У наукових дослідженнях університетська освіта розглядалася винятково як складова частина системи вищої освіти України, як самостійна наукова проблема вона не виділялася. Вивчення основних напрямків розвитку університетської освіти в УРСР у довоєнний період дозволяє уникнути повторення помилок минулого при формуванні нових підходів до організації системи вищої освіти в Україні в контексті вимог Болонського процесу.

Таким чином, актуальність дисертаційної роботи обумовлена особливим значенням університетів у системі вищої освіти, необхідністю врахування досвіду діяльності університетів у різні історичні періоди для ефективного впровадження сучасної реформи вищої освіти, відсутністю узагальнюючих праць, в яких комплексно досліджувалася б історія університетської освіти у радянській Україні.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у рамках науково-дослідної теми «Історія української державності нової та новітньої доби» (державний реєстраційний номер 06БФ046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження виступає університетська освіта в УРСР (до 1937 р. - УСРР), а саме професорсько-викладацький склад, студентський контингент, матеріальне забезпечення та організація навчального процесу і наукових досліджень, ідеологічно-виховна робота в університетах.

Предметом дослідження є зміст, форми, методи і засоби навчальної, наукової та виховної діяльності в університетах радянської України у 1933-41 рр.

Хронологічні рамки охоплюють 1933-41 рр.: від відновлення класичних університетів у Києві, Харкові, Одесі та Дніпропетровську і до початку німецько-радянської війни, припинення роботи та евакуації університетів за межі УРСР.

Географічними межами дослідження є територія УРСР у 1933-41 рр. Діяльність університетів у Львові та Чернівцях не розглядається, оскільки у 1939 - першій половині 1941 р. тільки розпочалися процеси радянізації західноукраїнських земель, вищі навчальні заклади поступово інтегрувалися у систему радянської освіти.

Метою дослідження є комплексний аналіз основних напрямів розвитку університетської освіти в УРСР у 1933-41 рр.

Досягнення окресленої мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

- проаналізувати ступінь вивченості проблеми в історіографії, рівень її джерельного забезпечення;

- з'ясувати причини відновлення університетів в УСРР та формування їхньої структури, професорсько-викладацького складу і студентського контингенту;

- розглянути характерні риси та особливості навчального процесу в університетах;

- визначити основні напрями науково-дослідницької роботи в університетах, показати досягнення та суперечності в розвитку університетської науки;

- висвітлити мету, завдання, форми і методи виховної роботи в університетах.

Методологічну основу дослідження складають принципи історизму та наукової об'єктивності. В основу дисертаційної роботи покладено проблемно-хронологічний, та аксіологічний методи. Вони поєднуються з загальнонауковими і спеціально історичними методами: порівняльно-історичним, хронологічним, бібліографічним, ретроспективним та статистичним.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена метою, предметом і завданнями дисертації. Вперше комплексно висвітлюється, як самостійна наукова проблема особливості розвитку університетської освіти в УРСР у 1933-41 рр. Завдяки залученню значного обсягу архівних матеріалів і друкованих видань розкрито раніше невідомі факти з історії відновлення та діяльності університетів УРСР у 1933-41 рр. Досліджено маловідомі аспекти відновлення університетів в УСРР, становлення структури університетів, формування професорсько-викладацького складу і студентського контингенту. По-новому розглянуто та проаналізовано особливості навчально-методичної роботи в університетах. З нових позицій досліджені основні напрями наукової роботи університетів, зокрема, система підготовки науково-педагогічних кадрів, організація та проведення наукових досліджень, конференцій, публікації результатів наукових пошуків. Визначено основні завдання та методи виховної роботи в університетах. Вперше цілісно розглядається, аналізується та вивчається навчальна, наукова та виховна робота, що проводилася університетами УРСР у 1933-41 рр.

Практичне значення дослідження полягає у використанні результатів дослідження при написанні праць з історії України, підготовці підручників з історії вищої освіти в Україні, при читанні нормативних і спеціальних курсів з новітньої української історії та історії педагогіки.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Головні результати та матеріали дисертаційного дослідження були оприлюднені на таких наукових конференціях: Міжнародні дні науки Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2007); Міжнародна науково-практична конференція «Бібліотека вищого навчального закладу - центр науково-інформаційного забезпечення підготовки національних кадрів», присвяченої 135-річчю від дня народження Степана Сірополка (Кам'янець-Подільський, 2007 ); VI Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 600-річчю першої писемної згадки про Чернівці (Чернівці, 2007); Міжнародна науково-практична конференція «Постновітні реалії: виклики для України» (Київ, 2008); 62 конференція молодих вчених «Каразінські читання» (Харків, 2009).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

університетський освіта радянський україна

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» проаналізовано стан наукової розробки проблеми та охарактеризовано джерельну базу дослідження.

Історіографія. Наукові дослідження присвячені розвитку університетської освіти в УРСР у 1933-41 рр. можна поділити на три групи - радянська історіографія, роботи дослідників з діаспори та праці написані за часів незалежності України.

До першої групи, потрібно віднести праці науковців радянського періоду, написані з 1932 по 1991 рр. Авторами перших праць в яких аналізувалися основні напрями діяльності університетів були керівники та співробітники Наркомату освіти УСРР Скрипник М.О. Про заснування університетів на Україні / М.О. Скрипник // Комуністична освіта. - 1932. - №11-13. - С. 5-16; Куїс М.Г. Про університети на Україні / М.Г. Куїс // Комуністична освіта. - 1932. - №11-13. - С. 16-27.. Публікації 1930-х рр. мають значний науковий інтерес не лише як перші спроби осмислення змін, що відбулися в університетській освіті, але як і джерела фактичного матеріалу.

У загальних працях з історії Української РСР університети розглядаються як провідні вищі навчальні та наукові заклади, де готували нову радянську інтелігенцію Історія України: Короткий курс / [під ред. С.М. Белоусова]. - К.: В-во АН УРСР, 1940. - 712 с.; Історія Української РСР / Супруненко М.І. - К.: 1958. - 780 с.; История Украинской ССР: в 10 т. / [гл. ред. кол. Ю.Ю. Кондуфор и др.]. - К.: Наукова думка, 1981. - Т.7. - 1984. - 720 с. та ін.. Керівна роль комуністичної партії в перебудові вищої школи, відновленні та розвитку університетської освіти знайшла відображення в працях з історії КПРС История Коммунистической партии Советского Союза / [Б.Н. Пономарев, М.С. Волин, В.С. Зайцев и др.]. - изд. 6 доп. - М.: Политиздат, 1982. - 784 с.; История КПСС: Курс лекций / [рук. ав. кол. Я.С. Калакура]. - К.: Выща школа, Изд-во при Киевском университете, 1988. - 504 с.; Бабко Ю.В. Партійне будівництво на Україні 1933 - 1937 рр. / Ю.В. Бабко. - Львів: В-во Львівського університету, 1971. - 180 с. та ін..

У 1950-і - 1980-і рр. з'явилося багато праць, присвячених історії розвитку вищої освіти у СРСР та УРСР Чуткерашвили Е.В. Развитие высшего образования в СССР / Чуткерашвили Е.В. - М.: Высшая школа, 1961. - 240 с.; Ульяновская В.А. Формирование научной интеллигенции в СССР 1917-1937 гг. / В.А. Ульяновская. - М.: 1966. - 215 с.; Ефименко Г.Г. Высшее образование в УССР / Г.Г. Ефименко. - К.:Вища школа, 1983. - 94 с.. У цих виданнях значна увага приділялась довоєнній діяльності університетів. Так, однією з перших узагальнюючих праць з історії розвитку університетської освіти в СРСР стала книга «Университетское образование в СССР» Бутягин А.С. Университетское образование в СССР / А.С. Бутягин, Ю.А. Салтанов. - М.: Изд-во Московского университета, 1957. - 296с.. Загальним нарисом у цьому виданні подана інформація про становлення та діяльність університетів УРСР. У колективній монографії «Вища школа Української РСР за 50 років» Вища школа УРСР за 50 років Радянської влади: у двох частинах. - Ч.1. - К.: В-во Київського університету, 1967. - 396 с., вища освіта України розглядається як самостійний об'єкт дослідження. У ній автори висвітлюють етапи створення та діяльності вищої школи в Україні у 1917 - 1967 рр. Багато матеріалів книги присвячено становленню та розвитку освітньої, наукової та виховної роботи університетів УРСР у довоєнний період.

Основні напрямки діяльності університетів знайшли безпосереднє висвітлення у радянських ювілейних виданнях, які готувалися до чергових річниць заснування університетів Розвиток науки в Київському університеті за сто років / [під ред. М.А. Кушнарьова.] - К.: В-во Київського університету, 1935. - 296с.; Короткі нариси з історії Харківського державного університету імені О.М. Горького (1805-1940): ювілейне видання / [під ред.: С.М. Королівського, І.Д. Бойка]. - Харків: В-во Харківського університету, 1940. - 132 с.; Одесский университет за 75 лет / [отв. ред.: К.П.Добролюбский]. - Одесса: Изд-во ОДУ, 1940. - 197 с.. Ці праці підготовлені викладачами, які безпосередньо працювали в університетах. Автори перших видань використовували джерела, частина яких була втрачена під час німецько-радянської війни. Післявоєнні університетські радянські ювілейні видання містять велику кількість важливої інформації про відновлення та розвиток освіти та науки в університетах УРСР у 1933-41 рр. Харьковский государственный университет им. А.М. Горького за 150 лет / [отв. ред. С.М. Короливский] - Харьков: Изд-во Харьковского университета, 1955. - 386 с.; Історія Київського університету / [під ред.: Жмудського О.З.]. - К.: В-во Київського університету, 1959. - 631 с. та ін.

У літературі радянської доби університети УРСР розглядалися винятково як «кузня радянських кадрів» та невід'ємна частина вищої школи СРСР. На праці радянських вчених значний вплив мала комуністична ідеологія, яка часто спотворювала та замовчувала історичні факти, давала однобічну оцінку подій, що негативно відобразилося на аналізі університетської діяльності. Проте, роботи радянського періоду містять важливий фактичний матеріал з історії становлення та розвитку вищої освіти і, зокрема, університетів УРСР.

На відміну від радянських вчених, українські дослідники з діаспори мали можливість аналізувати історію радянської України використовуючи іншу методологію досліджень. Науковцями діаспори висвітлювалася політика радянського уряду, щодо розвитку вищої школи України та відновлення університетів. До праць, які розкривають стан вищої освіти у 1933-41 рр. в радянській Україні можна віднести наукові дослідження С. Николишина, І. Крилова, С. Сірополка Николишин С. Культурна політика більшовиків і український культурний процес: публіцистичні рефлексії / С. Николишин. - Б.м.: На чужині, 1947. - 119с.; Крилов І. Система освіти в Україні (1917-1930 рр.) / І. Крилов. - Мюнхен, 1956. - 96 с.; Сірополко С.О. Історія освіти в Україні / С.О. Сірополко. - [під ред. Ю. Вільчинського.]. - К.: Наукова думка, 2001. - 912 с. та ін.. У цих працях критично розглядається розвиток вищої освіти радянської України, однак позитивно оцінюється сам факт відновлення університетів в УСРР. Значна частина праць науковців діаспори присвячена темі сталінських репресій, в них розкриваються механізми переслідування професорсько-викладацьких кадрів вищої школи УРСР Полонська-Василенко Н. Історична наука в Україні за советської доби та доля істориків: (Збірник на пошану українських вчених, знищених більшовицькою Москвою). / Н. Полонська-Василенко. - Париж, Чикаго, 1962. - 351 с.; Петров В. Діячі української культури (1920-40 рр.): жертви більшовицького терору / Петров В. - К.: В-во «Воскресіння», 1992. - 79 с..

Загалом істориками зарубіжної української історіографії була проведена значна наукова робота по висвітленню історії радянської України у передвоєнні роки. Проте, науковці діаспори при написанні своїх досліджень спиралися в переважній більшості лише на опубліковані офіційні документи.

Після проголошення незалежності України у вітчизняній історіографії поступово відбувалося подолання однобічності і упередженості у дослідженні розвитку вищої освіти УРСР у 1933-41 рр.

Значна частина праць сучасних українських дослідників присвячена становленню тоталітарного сталінського режиму в Україні, діяльності органів НКВС та проведенню репресій в УРСР, проти української інтелігенції взагалі, і викладачів університетів зокрема Репресоване краєзнавство (20-30-і роки) / [авт. кол.: Бабенко Л.Л. та ін.]: ред.кол. Тронько П.Т. (голова) та ін. - К.: Рідний край, 1991. - 478 с.; Шаповал Ю.І. Людина і система: Штрих до портрету тоталітарної доби в Україні / Ю.І. Шаповал. - К.: Наукова думка, 1994. - 271 с.; Білас І. Репресивно-каральна система в України (1917 - 1953 рр.): Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз у 2 кн. / І.Білас - К.: 1994. - 428 с.; Марочко В. Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929-1941) / В. Марочко, Хілліг. - К., 2003. - 302 с.; Репресії радянської влади проти істориків Київського університету (1918 - 1935 рр.) / Г.Д. Казьмирчук, О.В.Ляпіна // Вісник Київського університету. Серія: Історія. - 1999. - Вип. 42. - С. 8-12 та ін..

Для вивчення діяльності університетів УРСР у довоєнний період важливе значення мають наукові дослідження, присвячені становищу української інтелігенції в умовах становлення тоталітарного режиму. У працях Г.В. Касьянова, М.М. Кузьменка, О.Ю. Осмоловської та ін. аналізуються взаємовідносини радянської влади та науково-педагогічної інтелігенції Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920-х - 30-х років: соціальний портрет та історична доля / Г.В. Касьянов. - К.: Глобус, Вік; Едмонтон: Канадський інститут українознавчих студій Альбертського університету, 1992. - 176 с.; Осмоловська О.Ю. Державна політика щодо професорсько-викладацьких кадрів радянської України (1920 - 1930-ті рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 07.00.01. - Історія України / Осмоловська О.Ю. - Донецьк, 2004. - 19 с.; Кузьменко М.М. Науково-педагогічна інтелігенція УСРР 20-30-х рр. ХХ ст.: еволюція соціально-історичного типу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. іст. наук: 07.00.01. - Історія України / М.М. Кузьменко. - Харків, 2005. - 25 с. та ін. .

Окремий історіографічний напрям являють собою праці, присвячені розвитку вищої та університетської освіти в Україні Покликання університету: Зб. наукових праць / [відп. ред. О. Гомілко]. - Fulbright, Ukraine. К.: РІА «Янко», Веселка, 2003. - 297 с.; Поляков В.М. Класичний університет: еволюція, сучасний стан, перспективи / В.М. Поляков, В.С. Савчук. - К.: Ґенеза, 2004. - 416 с.; Терентьєва Н.О. Вища (університетська) освіта: становлення і розвиток / Н.О. Терентьєва. - Черкаси: 2005. - 191 с.. У цих виданнях побіжно висвітлюється довоєнне становлення університетів в УРСР.

У дисертації А.А. Сасімова детально розкриваються та аналізуються процеси, що відбувалися у вищій школі радянської України наприкінці 1920-х - 1930-х рр Сасімов А.А. Вища школа радянської України (1928 - 1939 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. іст. наук: 07.00.01. - Історія України / А.А. Сасімов. - К., 1998. - 17 с.. Відновлення університетів УРСР розглядається у дослідженні як важливий етап становлення вищої школи радянської України.

Безпосередньо історії Київського університету у передвоєнні роки присвячене дисертаційне дослідження К.Г. Довганя Довгань К.Г. Київський університет в умовах посилення Сталінського тоталітарного режиму (1933 - 1941 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 07.00.01. - Історія України / К.Г. Довгань. - К., 2008. - 16 с.. Автор проаналізував обставини відновлення Київського університету, охарактеризував професорсько-викладацький склад, соціальну структуру студентства у 1933-41 рр. Значну увагу в дослідженні звернено на розкриття методів проведення органами НКВС репресій проти викладачів і студентів Київського університету. Проте, автор не ставив завдання детально висвітлити розвиток навчальної, наукової і виховної діяльності Київського університету.

На початку ХХІ ст. були підготовлені нові університетські видання, у яких багато уваги приділяється їхньому довоєнному періоду діяльності Історія Одеського університету (1865 - 2000): наукове видання / [гол. ред. Сминтина В.А.]. - Одеса: Астропринт, 2000. - 226 с.; Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна за 200 років / [Бакіров В.С., Духопельников В.М., Зайцев В.П. та ін.]. - Харків: Фоліо, 2004. - 750 с. та ін.. Важливе значення для вивчення розвитку природничих та гуманітарних наук в університетах УРСР мають видання, присвячені історії та діяльності окремих факультетів, інститутів та наукових підрозділів Фізичний факультет Одеського національного університету імені І.І. Мечнікова. 1865 - 2000: Зб. статей / [відп. ред.: Г.Г. Черемесюк]. - Одеса: Астропринт, 2001. - 116 с.; Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення (1834 - 2004 рр.) / [Л.А. Ведмідь, І.В. Верба, О.В. Вербовий і ін.]; відп. ред. Г.Д. Казьмирчук. - К.: «Прайм-М», 2004. - 354 с. та ін.. З'явилася значна кількість праць, присвячених життю і діяльності ректорів та викладачів університетів Сторінки історії. Ректори / [авт. упор.: Попова І.С., Рудницька А.І., Москаєва Г.В.]. - Дніпропетровськ: Пороги, 2003. - 63 с.; Служение Отечеству и долгу: Очерки о жизни и деятельности ректоров харьковских вузов (1805 - 2004 гг.) / Под общ.ред.: В.И. Астаховой, Е.В. Астаховой; [ред. кол.: В.И. Астахова, Е.В. Астахова и др.]. - Харьков: Изд-во НУА: Золотые страницы, 2004. - 748 с.; Ректори Київського університету. 1834 - 2006 / [під ред.: В.В. Скопенка, В.А. Короткого, Т.В. Табенської та ін.]. - К.: Либідь, 2006. - 336 с. та ін.. У багатьох наукових дослідженнях висвітлюється життя та наукова діяльність вчених, які працювали у 1933-41 рр.: О.І. Білецького, Л.А. Булаховського, І.М. Буланкіна, Я.С. Блудова (Харківський університет); А.О. Введенського, Б.Я. Букрєєва, М.М. Крилова, Д.О. Граве (Київський університет); Д.К. Добросєрдова, Д.О. Свіренка, Г.В. Курдюмова (Одеський та Дніпропетровський університети) та багатьох інших Академик Иван Николаевич Буланкин. 1901 - 1960 / [сост.: Буланкина Н.И и др.]; под ред. В.А. Бондаренка, С.И. Посохова. - Харьков: Автоэнергия, 2004. - 352 с.; Баженова Ю. Життя і наукова діяльність А.О. Введенського / Ю. Баженова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія історія. - 2005. - Вип. 80-81. - С. 66-68 та ін..

Отже, радянськими дослідниками, науковцями української діаспори та сучасними вітчизняними істориками підготовлено значну кількість праць присвячених становленню та розвитку вищої освіти УРСР та університетів, зокрема. Однак, на сьогоднішній день відсутнє комплексне наукове дослідження, в якому б аналізувалися навчальна, наукова та виховна діяльність університетів радянської України у 1933-41 рр.

Джерельну базу дослідження склали різноманітні комплекси документів і матеріалів, які можна поділити на декілька груп: 1) архівні матеріали; 2) збірники документів та матеріалів; 3) періодичні видання 1930-х - поч. 1940-х років; 4) література мемуарного характеру. До першої групи джерел належать матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України), Державного архіву міста Києва (ДА м. Києва), Державного архіву Дніпропетровської області та Державного архіву Харківської області.

Значний обсяг архівних матеріалів з розвитку вищої освіти радянської України і університетів зокрема зберігається у архіві ЦДАВО України (Ф.166) НКО УСРР. Фонд містить значну кількість документів, які дозволяють дослідити окремі аспекти діяльності університетів УРСР. До найважливіших відносяться протоколи засідання в справі ухвали колегії Наркомату освіти щодо утворення університетів в Україні, доповідні записки про відкриття та діяльність факультетів, розпорядження керівництва Наркомату освіти тощо.

Важлива частина документальних матеріалів, які використані у дисертаційному дослідженні зберігаються у фондах ЦДАГО України. Значне місце у роботі зайняли матеріали фонду ЦК Компартії України (Ф.1). Це - довідки, доповідні записки керівництва Народного комісаріату освіти УСРР та ректорів університетів про відновлення університетів, діяльність факультетів, забезпечення студентів гуртожитками, програми роботи конференцій республіканських державних університетів і т.п.

Значна частина матеріалів з історії Київського університету знаходиться у фондах Державного архіву міста Києва (Ф. Р-1246). Дослідити особливості навчального процесу в КДУ дозволяють: накази ректора, матеріали з діяльності окремих факультетів (хімічного, біологічного, філологічного, історичного, геолого-географічного) та університетських підрозділів, правила внутрішнього розпорядку університету за 1940-41 навчальний рік, накази і постанови НКО УРСР, що стосувалися діяльності Київського університету.

Важливі матеріали з історії Дніпропетровського університету знаходяться у Державному архіві Дніпропетровської області (Ф. 2307). Передусім, це звіти ректорів університету за 1938-39, 1939-40 та 1940-41 навчальні роки, протоколи Вченої ради університету за 1940-41 навчальний рік, статут Дніпропетровського державного університету та інші документи.

Матеріали про діяльність Харківського університету у 1933-41 рр. містяться у Харківському обласному державному архіві (Ф. Р-2792). Зокрема, це протоколи Вчених рад університету за 1939-41 рр., які дозволяють прослідкувати процес вирішення поточних питань з навчально-методичної, наукової та виховної роботи.

Другу групу джерел становлять опубліковані документи та матеріали. Найважливіші постанови, накази, інструкції та розпорядження щодо діяльності університетів УСРР публікувалися у збірниках законів і розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України за 1933-41 рр. Окремі збірники документів присвячені діяльності вищої школи довоєнного періоду Высшая школа. Основные постановления, приказы и инструкции / [сост. Мовшович М.И.]: под ред. А.М. Ходжаева. - М.:Советская наука, 1948. - 616 с.; Культурне будівництво в Український РСР: Найважливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду 1917 - 1959: зб. док. у 2 т. - К.: 1960-61. Т. 1. - 1917 - червень 1941. - 883 с. та ін.. Останні містять низку важливих документів, якими регулювалась навчальна, наукова та виховна робота довоєнного періоду в університетах УРСР.

До третьої групи джерел відносяться матеріали періодичних видань, які включають в себе республіканські, обласні та університетські газети. Особливо важливими для висвітлення всіх напрямків університетської діяльності довоєнного часу є періодичні видання Київського, Харківського, Одеського та Дніпропетровського університетів. Загалом преса 30-40-х рр. ХХ ст. віддзеркалює атмосферу суспільно-політичного життя, дає уявлення про умови розвитку університетів радянської України у довоєнний період.

Четверту групу джерел становлять спогади випускників та викладачів університетів, які працювали або навчались у 1933-41 рр. у цих вищих навчальних закладах Никольский С.М. Воспоминание о Днепропетровске / С.М. Никольский. - Днепропетровск: Изд-во Днепропетровского университета, 1998. - 64 с.; Академік Олександр Прокопович Маркевич. Життя і діяльність / [відп. ред. О.Я. Пилипчук]. - К.: Наукова думка, 1999. - 192 с. та ін.. Не дивлячись на суб'єктивний характер, ці праці дозволяють очима очевидців поглянути на події, які відбувалися в університетах.

Таким чином, джерельна й історіографічна база є достатньою для вирішення поставлених у дисертації завдань та розкриття обраної теми.

У другому розділі «Відновлення університетів в УСРР: структура, професорсько-викладацький склад і студентський контингент» досліджуються причини відновлення університетів в УСРР та становлення їхньої структури, матеріальне і кадрове забезпечення, формування студентського складу.

Одним із важливих напрямів політики більшовиків стало реформування системи освіти. На території радянської України з 1919 р. розпочав діяти Народний комісаріат освіти, що відповідав за розвиток шкільної та вищої освіти. Рішенням наркомату освіти УСРР на початку 20-х рр. ХХ ст., розглянуті у дисертаційній роботі університети, а саме Київський, Харківський, Одеський та Катеринославський (Дніпропетровський), було реорганізовано як «буржуазні пережитки». На базі окремих факультетів сформувались самостійні вузи. У результаті кардинальної реформи, вища освіта УСРР стала суттєво відрізнялася від вищої школи в РСФРР, де збереглися класичні університети. З кінця 1920-х рр. в СРСР розпочалися уніфікаційні процеси, які охопили економічну та культурно-освітню сфери. Університети в УСРР відновилися через прагнення радянського уряду уніфікувати вищу школу СРСР за єдиним російським зразком.

Ліквідація розбіжностей у системі організації вищої освіти у союзних республіках була затверджена постановою ЦВК СРСР від 19 вересня 1932 р. «Про навчальні програми і режим у вищій школі та технікумах». Відповідно до неї в УСРР відновлювалися університети, які мали готувати висококваліфіковані кадри для різних галузей та викладачів, у тому числі і для вищих навчальних закладів. Університети у Києві, Харкові, Одесі та Дніпропетровську створювалися на базі місцевих інститутів професійної освіти та фізико-хіміко-математичних інститутів і розпочали свою роботу з вересня-жовтня 1933 року. Співробітники та студенти цих інститутів ставали викладачами та студентами відновлених університетів. Також на роботу в університети УСРР запрошувалися викладачі з інших вишів республіки. Структура, управління та організація навчального процесу окреслювалися у постанові колегії Наркомату освіти УСРР «Про заснування державних університетів» від 3 січня 1933 року. Згідно постанови, університети складалися з факультетів, відділів та кафедр. До університетського керівництва входили директор, його заступник з навчальної частини та заступник з науково-дослідної роботи. Створювалася також рада університету, на якій розглядалися поточні університетські питання навчальної та наукової роботи.

На час свого відкриття в університетах нараховувалося від чотирьох (Одеський університет) до семи факультетів (Харківський університет), розпочали роботу 188 кафедр. У перший навчальний рік в університетах радянської України налічувалось 6714 студентів та 260 аспірантів. Важливе значення для розвитку вищої освіти та збільшення кількості спеціалістів з університетською освітою мало введення заочної форми навчання та екстернату.

Незважаючи на труднощі (недостатнє фінансування, відсутність необхідної матеріальної бази, часту зміну керівництва університетів та окремих факультетів, загострення кадрової проблеми у зв'язку з політичними репресіями) за довоєнний період університети стали передовими освітніми та науковими центрами УРСР.

У третьому розділі «Організація навчального процесу в університетах» висвітлюються основні напрями навчальної роботи в університетах УРСР.

В умовах формування командно-адміністративної системи в СРСР, важливі зміни торкнулися вищих навчальних закладів. Наприкінці 1920-х - на початку 1930-х рр. в основі навчальної роботи вузів лежав бригадно-лабораторний метод, існувала невизначеність навчальних планів, програм, відсутні були чітки критерії оцінювання і контроль за якістю навчання.

У контексті уніфікаційної політики впродовж 1932-41 рр. було видано цілу низку постанов, розпоряджень і наказів, які регламентували і приводили до єдиної форми навчальний процес у вищих навчальних закладах. Найголовнішими для відновлених університетів, стали постанова ЦВК СРСР від 19 вересня 1932 року «Про навчальні програми і режим у вищій школі та технікумах» та постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 23 червня 1936 року «Про роботу вузів і про керівництво вищою школою». Виконання цих постанов призвело до розробки стабільних навчальних планів, визначення чіткого графіку навчального процесу, затвердження лекцій, лабораторних та практичних робіт основними формами проведення навчальних занять, зростання значення виробничої та педагогічної практики студентів, введення єдиної системи оцінювання. Все це суттєво вплинуло на покращення навчального процесу в університетах, підвищило якісну підготовку фахівців.

Для ефективного проведення навчального процесу надзвичайно важливе значення мали забезпечення навчально-методичними виданнями і організація роботи університетських бібліотек. Всі бібліотеки, крім бібліотеки Дніпропетровського університету, мали статус наукових. В умовах реалізації перших п'ятирічних планів весь навчальний процес в університетах проходив під знаком соціалістичного змагання. Участь у соціалістичних змаганнях була обов'язковою для всіх викладачів, студентів та адміністративно-технічного персоналу університетів. У другій половині 1930-х рр., крім змагань між університетами УРСР, почалися міжреспубліканські соцзмагання з університетами радянської Росії та Грузії. Однак, дуже часто результати цих, нав'язаних радянським урядом соціалістичних змагань, були не об'єктивними та штучно завищеними.

У передвоєний час в університетах нараховувалось від 2 тисяч (Дніпропетровський університет) до 5 тисяч (Харківський університет) студентів різних форм навчання. Починаючи з 1934 року, університети УРСР щороку випускали 300-400 фахівців для багатьох галузей народного господарства.

Отже, у 1933-41 рр. у відновлених класичних університетах були запроваджені уніфіковані вимоги до організації навчального процесу.

У четвертому розділі «Наукові дослідження в університетах радянської України» розкривається організація та проведення наукової роботи в університетах УРСР.

Важливим напрямом діяльності відновлених університетів стало проведення наукових досліджень. В університетах наукова робота здійснювалась на кафедрах, в науково-дослідницьких інститутах, лабораторіях. Розвиток усіх наукових досліджень мав спиратися на принципи марксизму-ленінізму, особливо після виходу у 1938 р. постанови ЦК ВКП(б) «Про постановку партійної пропаганди в зв'язку з випуском «Короткого курсу історії ВКП(б)», яка зобов'язала всіх викладачів та студентів до поглибленого вивчення історії комуністичної партії.

В умовах здійснення політики індустріалізації в університетах УРСР, перевага надавалась природничим наукам. Наукові досягнення викладачів університетів у природничих науках використовувались у різних галузях промисловості: хімічній, металургійній, машинобудівній, кам'яновугільній, будівничій, медичній, тощо. Так, Одеський університет підтримував тісні зв'язки з Одеським акумуляторним заводом, Ленінградським заводом «Іскра», кіноплівковою фабрикою в Чернігівської області та іншими підприємствами. На відміну від природничих, гуманітарні науки перебували під тотальним ідеологічним контролем. У цей час активно проводилися наукові конференції і сесії, у яких брали участь науковці, аспіранти та студенти.

Наукові розробки викладачів, аспірантів та студентів університетів УРСР друкувалися у наукових періодичних виданнях, які виходили в університетах у 1933-41 рр.: «Наукові записки», «Студентські наукові збірники», «Праці факультетів», «Наукові бюлетні» тощо.

У 1933-41 рр. університетами УРСР, незважаючи на значні матеріальні труднощі, постійний ідеологічний тиск та недостатнє кадрове забезпечення, була проведена велика наукова робота. Зокрема, провідними університетськими вченими (Г.В. Курдюмовим, Л.В. Писаржевським, Д.О. Граве, О.В. Нагорним та ін.) були створені наукові школи, які заклали підвалини для подальшого розвитку природничих і гуманітарних наук.

У п'ятому розділі «Ідеологічно-виховна робота в університетах УРСР» прослідковується проведення ідеологічно-виховної роботи зі студентами університетів в умовах посилення тоталітарного режиму та проведення масових репресій.

Вища школа мала завершити процес формування фахівця, безмежно відданого справі марксизму-ленінізму, який би не пошкодував життя заради ідеалів комунізму. Так, відповідно до статутів, університети мали випускати фахівців: «готових захищати радянську Батьківщину і безмежно відданих справі будівництва комуністичного суспільства». Виховна робота зі студентами була постійною - вона охоплювала всі сфери університетського життя. Відповідальність за проведення ідеологічно-виховної роботи в університетах покладалась на університетську партійну та комсомольську організації. З їх ініціативи регулярно проводилися теоретичні конференції, на яких обговорювалися праці К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна та Й. Сталіна, політичні мітинги і демонстрації, участь у яких для студентів була обов'язковою. В університетах був організований ряд партійних і комсомольських шкіл, відбувалися зустрічі з передовиками виробництва, стахановцями, героями-папанівцями, проводилася культурно-масова та спортивно-оборонна робота. Значна роль у проведенні виховної роботи належала профспілковій організації.

Одним із напрямів виховної роботи в університетах став пошук «ідеологічних ворогів» серед викладачів і студентів. Проведення масових політичних репресій в СРСР безпосередньо вплинуло і на професорсько-викладацький склад і студентство університетів УРСР. У 1933-41 рр. були репресовані викладачі університетів: академіки М.П. Кравчук, С.Ю. Семковський, професори Н.Г. Ягнетинська, М.К. Зеров, Р.Р.Вирижківський, І.І. Гапович-Коган, В.С. Фінкельштейн, О.Я.Мікей, Д.О. Крижанівський, О.О. Сухов, Н.Ю. Мірза-Авак'янц, М.О. Русанівський, М.І. Безбородько та багато інших вчених. Репресії нанесли колосальну шкоду університетам, оскільки знищили передові професорсько-викладацькі кадри, гальмували розвиток наук, особливо гуманітарних, та створювали тяжку психологічну обстановку, яка панувала в університетських аудиторіях.

У Висновках викладені основні результати дослідження, які виносяться на захист:

Історіографічний огляд літератури з досліджуваної теми дозволяє констатувати, що фахові історичні дослідження і праці узагальнюючого характеру, які б розкривали діяльність університетів радянської України у довоєнний період - відсутні;

Джерельну базу дисертаційного дослідження складають архівні матеріали, опубліковані матеріали - збірники документів, періодична преса, мемуарна література. Джерельна база дисертації є достатньою для вирішення поставлених наукових завдань;

Доведено, що першочерговим завданням освітньої політики на початку 1930-х рр. стала ліквідація існуючих відмінностей в структурі вищої освіти окремих союзних республік і перебудова системи вищої школи СРСР за єдиним російським зразком. Університети в радянській Україні відновили свою діяльність внаслідок уніфікації вищої школи в СРСР. Відновлені у 1933 р. в Києві, Харкові, Одесі та Дніпропетровську університети мали забезпечити потреби республіки у підготовці висококваліфікованих фахівців для різних галузей народного господарства та викладачів. Першими університетськими викладачами стали науковці інститутів професійної освіти та фізико-хіміко-математичних інститутів, на основі яких були відновлені університети. Проте, проблема нестачі висококваліфікованих кадрів гостро стояла перед університетами протягом всього довоєнного періоду;

З'ясовано, що наслідком уніфікаційної політики стали єдині вимоги до організації навчального процесу, системи оцінювання успішності студентів. З 1932 по 1941 рр. вийшла велика кількість постанов і наказів, якими регулювалась університетська навчальна, наукова та виховна діяльність. Ці документи мали важливе значення для встановлення основних форм навчальної та науково-дослідницької роботи. Важливе значення для регулювання всіх напрямків діяльності університетів мали університетські статути, затверджені лише у липні-вересні 1939 р. Вони регламентували всі сфери діяльності університетів УРСР. Складовою частиною навчальної роботи в університетах стало проведення соціалістичних змагань, які були обов'язковими, як для студентів, так і для професорсько-викладацького складу;

Досліджено проведення в університетах УРСР у 1933-41 рр. ґрунтовних наукових досліджень на всіх без винятку факультетах та в наукових підрозділах. У передвоєнні роки активно розвивалися природничі науки, значною мірою через те, що їхні здобутки використовувались у різних сферах промисловості СРСР. На відміну від природничих, гуманітарні науки знаходились під більшим ідеологічним тиском, що негативно впливав на їхній розвиток. У період 1933-41 рр. провідними університетськими вченими були створені наукові школи, які заклали підвалини для подальшого розвитку природничих та гуманітарних наук. Значну роль у розвитку науки в університетах відіграли зв'язки їхніх викладачів з установами АН УРСР, що дозволило проводити спільні розробки та дослідження;

Показано місце ідеологічно-виховної роботи зі студентами в університетах УРСР. Партійна, комсомольська та профспілкова організації виховували студентів відповідно до ідеологічних настанов комуністичної партії. Навчальний процес, наукова робота підпорядковувалися завданням комуністичного виховання. Основними формами виховної роботи в університетах стали викладання обов'язкових ідеологічних предметів («Марксизм-ленінізм», «Політекономія», «Iсторія КПРС»); організація системи політичних та комсомольських шкіл; створення спортивних та оборонних гуртків; участь викладачів і студентів у політичних мітингах, зборах та демонстраціях. Відновлення та діяльність університетів УРСР відбувалися у період формування радянської тоталітарної системи, що супроводжувався репресіями проти різних верств населення. Багатьох викладачів та студентів університетів було звинувачено в «буржуазному націоналізмі», «троцькізмі», «контрреволюції», «шпигунстві» і т.д. Репресії негативно відобразилися на навчальному процесі та науковій діяльності університетів.

Основні положення та висновки дисертації викладено у публікаціях, вміщених у фахових виданнях

1. Відновлення університетів в УСРР / Н.М. Коротенко // Науковий вісник Чернівецького університету. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці, 2008. - Вип. 376-377. - С. 148-152.

2. Виховна і культурно-масова робота у Харківському та Київському університетах у 1933-1941 рр. / Н.М. Коротенко // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. - К., 2008. - № 1. - С. 103-107.

3. Організація соціалістичних змагань в університетах УСРР-УРСР у період 1933-1941 рр. / Н.М. Коротенко // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. - К., 2009. - №5. - С. 114-119.

4. Підготовка науково-педагогічних кадрів через аспірантуру в університетах радянської України (1933 - 1941 рр.) / Н.М. Коротенко // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. - К., 2010. - №1. - С. 152-156.

5. Діяльність наукових бібліотек Харківського та Одеського університетів у 1933-1941 роках / Н.М. Коротенко // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету: Серія: Бібліотекознавство. Книгознавство / редкол.: О. М. Завальнюк, голова, В. С Прокопчук, відп. ред. [та ін.]. - Вип. І. - Кам'янець-Подільський, 2008. - С. 146-150.

6. Становлення та розвиток заочної освіти та екстернату в університетах УРСР у період 1939-1941 років / Н.М. Коротенко // Каразінські читання (історичні науки): Тези доповідей 62-ї Міжнародної наукової конференції молодих вчених (ХНУ імені В.Н. Каразіна, 24 квітня 2009 р.). - Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. - С. 174-175.

АНОТАЦІЯ

Коротенко Н.М. «Університетська освіта в радянській Україні (1933 - 1941 рр.)». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010 р.

У дисертації вперше в українській історіографії проведено дослідження відновлення та розвитку університетської освіти в радянській Україні у 1933-41 рр. В основу роботи покладено всебічний аналіз широкого кола літератури та джерел, а саме архівних матеріалів, збірників документів, періодичних видань та мемуарної літератури.

Університети радянської України відновили свою діяльність внаслідок уніфікації вищої школи в СРСР та з метою забезпечення потреб республіки у підготовці висококваліфікованих фахівців для різних галузей народного господарства. Діяльність університетів регламентувалася рішеннями комуністичної партії, постановами і наказами вищих органів союзної та республіканської влади. В університетах УРСР у 1933-41 рр. проводилася ґрунтовні наукові дослідження на всіх без винятку факультетах та в наукових підрозділах. Важливе місце в університетській діяльності відводилось ідеологічно-виховній роботі зі студентами.

Ключові слова: Українська РСР 1933-41 рр., вища освіта, університети, навчальний процес, студентство, Київський університет, Харківський університет, Одеський університет, Дніпропетровський університет.

АННОТАЦИЯ

Коротенко Н.Н. Университетское образование в советской Украине (1933 - 1941 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

В диссертации впервые в украинской историографии проведено исследования восстановления и развития университетского образования в советской Украине в 1933-41 гг. В основу работы положен всесторонний анализ широкого круга литературы и источников, а именно архивных материалов, сборников документов, периодических изданий и мемуарной литературы.

Университеты советской Украины восстановили свою деятельность вследствие унификации высшей школы в СССР и с целью обеспечения нужд республики в подготовке высококвалифицированных специалистов для разных областей народного хозяйства. Университеты в Киеве, Харькове, Одессе и Днепропетровске начали работу на базе институтов профессионального образования и физико-химико-математических институтов в сентябре-октябре 1933 года. Для полноценной деятельности, всем университетам передавались научно-исследовательские учреждения (научно-исследовательские институты, ботанические сады, библиотеки). В передвоенное время в университетах было от 2 тысяч (Днепропетровский университет) до 5 тысяч (Харьковский университет) студентов разных форм обучения. Университеты УССР каждый год выпускали 300-400 выпускников для многих областей народного хозяйства.

Весь учебный процесс, научная работа в университетах подчинялись коммунистической идеологии и должны были оказывать содействие завершению формирования коммунистического мировоззрения у выпускников ведущих высших учебных заведений советской Украины. Значительное внимание в университетах отводилась проведению социалистических соревнований, которым подчинялась учебная, научная и воспитательная работа.

В университетах УССР в 1933-41 гг. проводилась активная научная работа на всех без исключения факультетах и в научных подразделах. Среди главных задач научной деятельности университетов была подготовка научно-преподавательских кадров через аспирантуру. Важную роль для формирования университетских профессорско-преподавательских кадров сыграло четкое регламентирование ученых степеней и званий. В это время ведущими университетскими учеными были созданные научные школы, которые заложили основания для дальнейшего развития естественных и гуманитарных наук. Тем не менее, вся наука в университетах находилась под постоянным идеологическим давлением.

Важное место в университетской деятельности отводилось воспитательной работе со студентами. Партийная, профсоюзная организации и комсомол воспитывали студентов согласно идеологическим установкам коммунистической партии и принципов марксизма-ленинизма.

Восстановление и деятельность университетов УССР происходили в период формирования советской тоталитарной системы, которая сопровождалась репрессиями против разных слоев населения. Много преподавателей, аспирантов и студентов университетов было обвинено в «буржуазном национализме», «троцкизме», «контрреволюции», «шпионаже» и т.п.

Ключевые слова: Украинская ССР 1933-41 гг., высшее образование, учебный процес, студенчество, Киевский университет, Харьковский университет, Одесский университет, Днепропетровский университет.

ANNOTATION

Korotenko N.M. University Education in Soviet Ukraine (1933 - 1941). - The manuscript.

The thesis for a Candidates degree by specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2010.

For the first time in Ukrainian historiography research of development of University education in the Soviet Ukraine was conducted in the dissertation. Comprehensive analysis of literature and wide range of sources, including archival materials of documents and periodic publications on the history of Kiev, Kharkiv, Odesa and Dnipropetrovsk Universities forms the basis of scientific work.

Universities of Soviet Ukraine, recovered in autumn 1933, in the short time have become the leading higher educational institutions to prepare highly skilled Soviet specialists. Clear organization of the University educational process, development of postgraduate study active scientific research conducted by Universities were of great importance for the further development of higher education in USSR. Communist ideology, which all aspects of University activity were subject to, had a negative impact on the development of University education. Because of the permanent party control Universities of the USSR of pre-war period, despite significant educational and scientific potential, could not develop to the best of their ability.

Key words: Ukrainian RSR 1933-41, higher education, faculties, scientists, students, Kiev University, Kharkiv University, Odessa University, Dnepropetrovsk University.

Размещено на Allbest.ru

...